ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.

Тетяна Левицька
2026.05.20 10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!

Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Кока Черкаський
2026.05.19 13:38
Одні кажуть: життя, як колесо,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.

Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор

Вікторія Лимар
2026.05.17 23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід  його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.

Занадто  в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно 

Артур Курдіновський
2026.05.17 22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.

Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталія Крісман - [ 2011.06.13 23:08 ]
    Вдивляюсь у небо
    Вдивляюсь у небо - ось зіронька впала,
    Мигнула востаннє яскравим вогнем.
    Я мрію собі на зорю загадала -
    Ти світлом кохання зігрієш мене.

    Вдивляюсь у небо, вслухаюсь у вітер,
    У серцебиття, що луна з далини.
    До мене прийди і з очей моїх витри
    Всі слізоньки теплим цілунком весни!

    Вдивляюсь у небо, де місяць уповні
    Магічним промінням бентежить цей світ.
    З глибин виринають бажання безмовні
    І душу штовхають в безмежний політ.

    Вдивляюсь у небо, там янгол іскриться,
    Обох нас так ніжно торкає крильми...
    Кохання - найбільша з усіх таємниця,
    Яку тільки разом пізнаємо ми!
    13.06.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  2. Леона Вишневська - [ 2011.06.13 15:35 ]
    якось у вітальні на м'якій канапі…
    Я хочу зустрічати з тобою сніданки, тонути у простирадлах,
    цілувати повіки, застрягати у твоєму волоссі фалангами пальців...
    Я до слова взаємність ще досі вживаю артикль.
    Щоб ти більше ніколи не плутав його з банальним фальшем,
    а я нарешті до самотніх вечорів та телефонних мовчанок звикла.

    Боюсь засинати з думками,вони в голові цвяхами забиті.
    Ржавіють, пускають томатні соки, інфікують сумління,
    знекровлюють ідеями прозу.
    Я вкотре хворію летаргійними снами, мої рани від них
    цілодобово відкриті, наче дешевий супермаркет на розі
    двох педантичних, забутих пішоходами вулиць.

    Ти сьогодні мовчиш, сутулий, такий безпорадний,
    пригнічений...
    Я ,віриш, давно все з вином ковтнула, я забула, що
    тобою була ображена, словами скалічена.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  3. Нико Ширяев - [ 2011.06.13 14:25 ]
    Ну что нам?
    Ну что нам ходить-то вокруг да около,
    Считать чужие дни и чужие ночи
    В нищей стране, где государство прокляло
    Учителей, врачей и сельхозрабочих?
    В этом краю перекосов и ран,
    Где забывают в аду момента,
    Где просто подонок и наркоман,
    А где - представитель истеблишмента,
    Просто поверить, что жизнь еще
    Вовсе не кончена.
    Эдаким днем погожим
    Просто понять, что мы рядом - к плечу плечо,
    Просто сказать, что мы
    Жить друг без друга никак не сможем.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Нико Ширяев - [ 2011.06.13 14:11 ]
    Страна коктебелия
    Пепельный берег сланцев, словно запретный плед,
    Будто заплечный плод, как бы и сам не рад.
    Катер и дельтапланы - это для приверед.
    Катится вдоль по телу плавленный виноград.

    Чудится пляж раскосый, брызги соленых вод.
    Время всегда как время: счастье без десяти.
    Нинки на нем и Вальки, гальки сплошной приплод -
    Ониксы и агаты вряд ли на нем найти.

    Страсть говорить красиво - что-то из здешних мук.
    Холм от звезды налево - нечто из давних Мекк.
    Сердца ли это стук, или только подружки стук?
    Если его ты слышишь - правильный человек.

    Тот, кто напьется с вечера, без хи-хи
    Ночью увидит Китеж и Митридат.
    Духи, по вечерам превратясь в духи,
    В оба бесплотных глаза - своих глядят.

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:14 ]
    Наша сторона
    У рідній нашій стороні
    знов все як звично:
    Черешні плачуть на гіллі
    Червонолично.
    Криваво плачуть на гіллі
    черешні соком,
    А в неба щоки голубі
    І жовте око.
    Жінки гадають на врожай,
    на зміну влади,
    А під горою молочай
    доцвів до зваби.
    Цвітуть сади, картоплі цвіт
    Вже не колгоспний,
    А щоки неба голубі
    Гір носик гострий.
    Усе як звично, як завжди
    і лиш черешні
    Кривавлять інколи сади,
    і дні прийдешні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  6. Ірина БрУнда - [ 2011.06.13 10:22 ]
    на порозі
    Я сиджу й відчуваю як осінь ступає на п’яти
    І стікає струмками дощів прохолодних по шиї
    І немає чого з цього літа з собою узяти
    І нічого не лишиш – все рідне, з самотності виє….

    І нікому не скажеш – вернися! Не було ж нікого…
    Не завиєш у стелю, вона ж бо німа і глуха…
    І, мабуть, уже досить так чесно звертатись до Бога,
    За плечима несучи недюжинну дозу гріха.

    Накриваю портьєрами залишки сонного серпня,
    Затуляю долонями щирість достиглих віршів
    І на пальцях ця ніжність від сутінку сивого терпне
    Стигне сонце гаряче на денці живої душі.

    31-08-2010/11-06-2011


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | "вибір, серпень, втома, сонце, душа"


  7. Сантос Ос - [ 2011.06.11 18:20 ]
    Щастя
    Тебе у Світі всі шукають…
    До тебе гоняться усі!
    Твої плоди ростуть у Раї,
    Тобою зітканий цей Світ.

    Твій подих легкий, невловимий,
    Тебе у Світі є безмежно,
    І твого Океану б’ються хвилі,
    Могутні хвилі, ніжні й обережні.

    Тобою мріють усі люди,
    Тебе у Всесвіті шукають,
    Вони не знають, що є Ти усюди!
    Тебе вони не знають!

    Ти є на квітів ароматах,
    Ти падаєш на землю у росі…
    Тебе у зорях неба так багато,
    Чому ж тебе не бачать люди всі?

    Ти є в ударах океанських хвиль…
    Ти є у вітрі весняно́му!
    Ти є, коли паде лапатий сніг…
    Ти є в житті, ти є у всьому.

    Ти плаваєш у посмішці!
    Ти є у відкриттях,
    Тобою Світ цей повниться,
    Тобою пахне це життя.

    Ти є в ковтку повітря,
    У погляді на цей прекрасний Світ!
    Тобою пролітає вітер!
    Й тобою пахне Цвіт.

    Весь Всесвіт повниться Тобою!
    Ти є у миготінні зір,
    І Бог Тобою лагідно говорить,
    Коли оглядує Свій Світ.

    І Ти нежданно так приходиш,-
    Коли зіниці радістю блищаться!
    Ти Світ у Рай заводиш,
    Ти блиск очей, - Ти Щастя!!!

    09.02.2009р. Спасибі :-)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  8. Леона Вишневська - [ 2011.06.11 14:32 ]
    Valium
    Ім'я твоє-Слово,з якого почалося світло.
    Воно беззвучне,в ньому майже немає літер.
    Воно для мене,як пористий валіум,
    безнадійно влучне,
    я ним вже декілька років поспіль сита.
    Наче вугілля,спалена.
    Безіменні,порожні сни.Особиста,німа літаргія.
    ти-вогонь.
    І якби хтось мені пояснив...божевільні,
    складні алгоритми.Я б до них призвичаїлась,звикла...

    Я вода-протилежна тобі стихія,
    ти ,крізь мене холодну, проходиш так спритно,як тільки вмієш.
    Можеш мною пігулки свої запити.Наніч,коли в кімнаті стемніє.Протерти долоні
    виноградним спиртом.
    Бо руки від холоду поволі синіють.

    Загасити б тебе,як сірник.
    Щоб ти разом зі стрічкою сивого диму у просторі зник...
    чи тобою себе скип'ятити?
    Додавши у серце столовий барвник.
    Нехай затерпне.Тоді переломом думок відкритим
    твоє ім'я стане для мене нестерпним.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  9. Леона Вишневська - [ 2011.06.11 14:59 ]
    Про що мовчить зім'яте ліжко?
    Повернулась додому рівно опівночі,

    роззулась в коридорі,пестячи долонею втомлені ступні...

    Плечі зів'яли прислів'ями...

    Відлік пішов,серце чекало наступних.

    Поряд з ліжком порожні чашки з-під кави...

    На дні зсохлась пелюсткою гуща.

    Як він там?Мабуть,знову словами лукавить,

    та всупереч всім законам фізичним і Божим...

    Я без нього не зможу!

    Я саме за це кохаю його ще дужче!



    Прокинулись зранку поряд...

    Моя долоня дихала спокоєм йому на груди...

    І,хоча, на дворі був майже грудень-

    всередині закипало від щастя море!



    Іноді здавалось,що мої подушки треба виносити на балкон

    і сушити від тонни гірких,болючих сліз...

    Забути минуле...Звісно,слушно.

    Але покажіть мені того,хто

    це зробити з першого разу зміг...?

    Мінорний лад і сп'янілий субтон

    між нами чорною кішкою ліг...


    Сотні тисяч історій на цих простирадлах,

    писаних тілом по черзі...твоїм і моїм

    на вустах яскраво-червоних,помадних.

    І,навіть,якщо ти останній у світі зрадник...

    Я одержимо смачно тебе ними з'їм!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  10. Леона Вишневська - [ 2011.06.11 14:42 ]
    Я (ла) гідне.
    Шоколад тепер їм тільки плитками,
    тижні - вимірюю плівками.

    Руки поволі розкидую
    теплими снами на молочні подушки.
    Заливаю спину крохмальними ріками
    і цілую тебе ніжно за вушком.
    Вкотре,знаючи відповідь,
    мов ненаситна,запитую:
    -Який термін придатності у слова "вічність"?
    Мабуть,доти...поки ти мене любитимеш!
    Палко,одержимо,нестримно міцно.

    Зацукрилась словами,ними ж злиплась,
    ніби перетинка між язиком і піднебінням.

    Я народилась у липні,коли цвіли липи,
    їх оберемками виривали з корінням

    засмучені люди,щоб напитись чаєм
    "липовим"...Несправжнім?

    Лікувати ним депресивні простуди,
    полоскати горло істеричними криками.

    -Який термін придатності у слова"завжди"?

    -Яке відображення у "багатоликості"?

    -Яка брехня приховує "правду"?

    Прожити б ще одне життя...Заради єдиного вдалого фото.
    На ньому спочатку тільки ти і я.А згодом-просторий будинок,діти,
    лабрадор,руде кошеня й привітні
    сусіди навпроти.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Леона Вишневська - [ 2011.06.09 19:02 ]
    Passing Hearts
    Хочеш,я стану для тебе донором?
    Віддам тобі власне серце...
    Писатиму листи на підлозі в коридорі
    без зайвої пихи і гонору,
    тільки не сердься.

    Боляче читати їх?
    Рядки,ніби післяопераційні рубці на грудях.
    Ти хотів,але так і не зміг
    пробачити все байдужим,інертним людям.

    Тримай.Це тобі,нехай б'ється...
    Підійшло?Я вгадала розмір.
    Обожнюю,коли ти поряд.Обіймаєш мене,смієшся...
    Тоді від внутрішніх спазмів стискає простір
    в одне єдине ціле.
    Надтонкі,ілюзорні оргазми пронизують свіже тіло
    і ламають ніжністю кості.


    Прокидайся.Це вже зовсім не схоже на кому.
    Це був сон.
    Ти ковтав соковиті шматки озону,
    їв неон.
    Спорожніло моє аксіомне лоно
    і поки ти так манірно,спокійно спав...
    Я була тобі вірна.Цілувала вуста і руки.
    Як незмінно проста органічна сполука
    вуглецю з воднем.

    -Виходь за мене.
    -...А,знаєш...Я згодна.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  12. Магдалена Чужа - [ 2011.06.09 15:44 ]
    Прикладай до ран
    Які дужі вітрила напроти всесильного вітру!..
    Через кілька годин вже минеться гіркий ураган.
    Не дозволю тобі, не дозволю так швидко зітліти, -
    Самим спомином лиш прикладай мене, милий, до ран.

    Злегка білим дощем заховаюсь надійно в скафандр, -
    Божевільне кіно!.. Де усім заправляє обман.
    Ким не був би ти – Зевс, Квазімодо, напів-Іхтіандр,
    Незів’ялим стеблом прикладай мене ніжно до ран.

    Обгородженим дном, невичерпною тінню осмути,
    Обіймав не мене, не мене ізнічев’я за стан!..
    Есмеральда, Семела, Гуттієре – ким мушу я бути,
    Щоб безсмертним вогнем ти мене прикладав би до ран?..


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  13. Леона Вишневська - [ 2011.06.07 18:20 ]
    Гаряча і з медом
    Я ніби сьогодні себе залишила вдома...
    Забула так само,як вимкнути світло чи праску.
    Словом,багато причин.Це,напевне, конфузія втоми.
    Вибач,будь ласка.

    Я знаю,що ти мене всеодно любитимеш...
    Хворою,ситою,мов асфальт, розбитою вщент.
    Я буду для тебе,як книга,прочитана
    з початку в кінець і не втрачатиму сенс.

    Хтось спокійний грає нами в нарди.
    Хтось за хребет вириває з корінням
    останні розсадники правди,

    натирає маслом сумління,
    щоб блискучим і чистим здавалось,як завжди.

    Я хочу чути в нашому домі дитячий сміх
    таким життєдайним,раптовим,мальованим...
    Немов олівцем ескіз.Любов,як весна і Бог,
    не лишень нас двох,врятує всіх.
    Всіх, хто хоче бути врятованим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  14. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.07 16:01 ]
    Дикий пляж
    Куди це, Колю, ти мене привів?
    О, Боже, як же їм отак не сором:
    На пляжі засмагає повно дів -
    А де ж купальники? Невже забули вдома?

    Що за дивачки, глянь, не одяглись,
    Точніше, роздягнулися наголо
    І звабами усюди - «блись» та «блись».
    Ходімо звідси. Ну, йдемо, Миколо.

    Наважитись нелегко зразу так
    Позасмагати й попірнати в річці.
    Ти червонієш, бачу, ніби рак -
    Невже соромишся? Чи, мо', на сонці спікся?

    Ну добре, зачекаймо – не горить!
    Позасмагаймо ще, допоки сонце.
    Я "верх" знімаю, глянь, а вже за мить
    І "низ" униз доволі легко зсовую.

    Біжу чимдуж голенька до води -
    Ой, видно це усім чи не за милю! -
    Але вже - ні туди, ані сюди! -
    З розгону падаю у теплу свіжу хвилю.

    Вода мене приємно обійма
    І так ласкаво пестить ніжне тіло -
    Блаженства, певно, більшого нема,
    Ніж хвиля й берег, де чекає милий.


    07.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (33)


  15. Анастасій Гречкосій - [ 2011.06.05 21:07 ]
    Політичним імпотентам
    Де ви засіли, у яких коморах
    Жрете меди і закордонні гранти?
    Коли по східно-західних просторах
    Лютують навіжені окупанти?

    Єхреновські ширяють малороси,
    Узваровські й ахматовські фанати.
    Своїм богиням заплітають коси,
    Будуючи незлічені пенати...

    Чи ви вже Україну збудували:
    Свою, довічну, банківську й котеджну?
    Своїх дітей уже прилаштували
    Й родиноньку неміряно-безмежну?

    Земля ж - голодна. І такою буде,
    Доки народ не стане знов до бою!
    Вас, імпотентів, розітре й забуде -
    Й вестиме сам державу за собою!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  16. Тетяна Яровицина - [ 2011.06.05 09:49 ]
    Зігріймо день прийдешній
    Годинник природи нам гостя приводить –
    вже місяць безпомічно згас...
    Іде, світанковий, із сонцем ранковим...
    Яким же він буде для нас?

    Прокинулись квіти, щоб гостя зустріти,
    із ним привітатися чемно.
    Віщують негоду прогнози погоди
    даремно, даремно, даремно!

    Час гостя вітати – цей день зустрічати.
    І буде він, люди, таким –
    холодним чи теплим, легким чи нестерпним –
    якими ми будемо з ним.

    Хай день буде гарним, ясним і безхмарним,
    найкращі звучать побажання,
    даруються квіти, плекаються діти
    в коханні, в коханні, в коханні!

    Хай сонце надії теплом нас зігріє
    і рідні обличчя людей!
    Хай посмішки щирі в життєвому вирі
    освятять сьогоднішній день!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  17. Анастасій Гречкосій - [ 2011.06.04 22:35 ]
    Незалежність
    Що то за церква надпатріархату,
    Яка заполонила наші лаври?
    То політичний інструмент царату
    Нового, що вособлюють кентаври

    Московські й петербурзькі різноликі -
    Вони у ярма люд наш запрягають!
    Імперські морди й малоруські пики
    В ток-шоу сусідніх зайдів сновигають.

    То їм ганьба - отим "кацапам клятим"?
    О ні! Вони стоять за власну славу!
    Це ми здалися газовим магнатам
    Та іншим нуворишам на поталу.

    Так мудрий управитель москворецький
    На будку вкаже меншому барбосу,
    А нам: блаженство! - хоч один донецький
    Вкраїнською говорить без поносу.

    Отож славімо Нелжедмитрія ми
    Він - справжній утішитель і розрада:
    Жбурне хохлів до боргової ями,
    Й сіятиме одна - його - порада.

    Сказав "порада" я? Ну... то для рими.
    Та ліпше - кабала або неволя
    Економічна. Вже цей обрій зримий
    І з найоптимістичнішого поля.

    Лижімо ж всі північний чобіт грузний,
    Аби самим повірити достоту,
    Що ми - єдиний нарід: постсоюзний...
    І линемо в щасливую спільноту!
















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  18. Нико Ширяев - [ 2011.06.04 13:51 ]
    А там снисходительны...
    Совершенно забесплатно
    Для небесных тел вдали
    Очевидны и понятны
    Судьбы суженых Земли.

    Свыше Млечная Дорога
    Будто нижет ниткой бус
    Сил небесных и земного
    Неразгаданный союз.

    В тайных снах влюбленным ведом
    Полный блеска водоем.
    Под сурьмленно-звездным небом
    Быть им выпадет вдвоем.

    Вопреки числу коммерций,
    Никому не знамо как,
    Золотые тайны сердца
    Прозревает Зодиак.

    Все законы этой дачной
    Почты сходятся. И в ней
    Без купюр струится брачный
    Свет и сумерки людей.

    Наи эта наипочта
    Снисходительная. Влет
    Звезды скрашивают все, что
    Кто кому еще соврет.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  19. Нико Ширяев - [ 2011.06.04 13:30 ]
    Подросток
    Смяты шорты, снято платье,
    Умножая всякий стыд,
    С имитацией зачатья
    Кто-то с кем-то мерно спит.

    Стоны чаще - счастье ближе.
    Ритм эпических атак
    За фанерной стенкой слышит
    Пятиклассник-Телемак.

    Фантазирует невинно
    Он о том, как в мертвый час
    Одноклассницу Мальвину
    Сексу лютому предаст.

    В ней кило под тридцать вроде,
    Но и эту полуплоть
    По аллеям парка водят
    Между двух фригийских теть.

    Размечтался наш-то несус-
    Ветный полуидиот,
    Как с годами купит "лексус"
    И Мальвину умыкнет.

    Все сто семьдесят в аорте!..
    Спи во снах, пока один!
    Вскоре кровь тебе подпортят
    Где-то с дюжину Мальвин.

    Спи, мышонок, тихо-тихо!
    Будь ты Цезарь или Брут,
    Вот тогда хлебнешь ты лиха,
    Как Мальвины набегут.

    Затихает санаторий.
    Золотой песочный храм
    Равнодушно стелит море
    Человеческим страстям.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  20. Магдалена Чужа - [ 2011.06.01 16:17 ]
    Не так
    …усе не так. Для чогось так вже склалось,
    А може, хтось за це все відповість?
    Діапазон всього у дві октави,
    Хоча й вони і то не збереглись…

    …не відбулись. В тенетах тих інвенцій
    Застряли між незрощених думок.
    І тільки щось вогнем заниє в серці,
    То був, либонь, на зустріч сотий крок…

    …і він минув. І далі йти не можна,
    У хащах всіх дурних перипетій…
    І все би так, та знов чомусь тривожно,
    На морі – штиль, а в серці – буревій…

    …і надарма. Хай вже не дме на руки,
    На душу тих, що зібгана в кулак.
    То була мить тривоги і розлуки,
    А нині добре, добре… Та не так.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  21. Магдалена Чужа - [ 2011.05.30 21:59 ]
    Безликі...
    Якби не ти, то як би мало статись,
    То як би знов минула зла ця ніч?
    Мої думки – безликі акробати
    На тлі німих і пафосних сторіч.
    А як тепер піти й не перетнути
    Останніх двох несказаних речей?
    А ті слова – безликі атрибути
    Твоїх очей, твоїх близьких очей…
    Поперед нас кудись побігли далі
    Одні і ті ж питання в мілину.
    І тіні нас – безликі вертикалі,
    Яких вже я, боюсь, не перетну.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (15)


  22. Володимир Сірий - [ 2011.05.28 23:41 ]
    *--*--* / я кличу /
    Я кличу : серденько, впади
    Рясним дощем на пил печалі,
    Тебе бажаю, як води
    Ланів – степів квітки прив’ялі.

    Тебе взиваю із пустинь,
    В розлуці сохну і шкарубну,
    Явись оазою , прилинь
    І вибань з уст жадобу згубну.

    У прохолоді чистих рос
    Я килим зелені розстелю,
    І жару збудемось погроз
    У цій божественній оселі.

    28.05.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (24)


  23. Женя Бурштинова - [ 2011.05.28 21:37 ]
    Про справжнє і без слів
    Ми не самі, поговорим очима,
    Не смій, не котися, не зраджуй сльоза,
    Коріння, плоди залишає людина,
    А далі стежинка у всіх лиш одна.
    *
    Зупинися, спинись - ми єдине з тобою,
    Не хочу, не вірю, не буду, не зможу сама.
    Стежинку мою ми розділим на двоє,
    Не йди, не лишай, тільки двоє - життя.
    *
    Не сама, не сама, озирнись, роззирнися довкола,
    Збережи те, що б'ється, це наші зійшли почуття.
    Прийми, зрозумій - ходим всі ми по лінії кола,
    Є початок кінцем, кількість кроків - своя.
    *
    Зачекай і послухай, повір і торкнися рукою,
    Не відпустим, ми зможем, тепер же нас двоє,
    Піднімися, борись, чуєш син розмовляє з тобою -
    Кількість кроків розділим на троє.
    *
    І здригнулася та, що стоїть за плечима,
    Відступила знеможена, знищена жертвою днів
    І стежинка за нею услід, і не видно кінця їй очима,
    Тільки справжнє уміє без слів.
    28.05.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  24. Нико Ширяев - [ 2011.05.28 16:27 ]
    К созвездьям
    Мы одиноки среди многих,
    Нам хорошо зато вдвоем
    В полуневидимой пироге
    Скользить сквозь чистый водоем.

    Не тело в душе - сердце в сказке;
    В щепотке счастья - целый клад.
    Наш почерк полунезатаскан,
    Плетется рысью наугад.

    Над нами держат опахала
    Единорог и Алконост.
    Почти случайно перепало
    Нам зажигаться среди звезд.

    Миропоползновенье зыбко
    В среде вершин. Издалека
    На милых нас одна улыбка -
    Она прощальна и легка.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  25. Нико Ширяев - [ 2011.05.28 16:29 ]
    Как будто
    Моя неземная, представь на минутку:
    В один несказанный прием
    Мы в комнате жизни, вполне не на шутку,
    Могли оказаться вдвоем.

    Во все эти громы мы были, как дома.
    Почти сквозь цветное стекло,
    Почти запоздало, почти невесомо
    Сосердие нас увлекло.

    Себя находил я желанным тобою,
    А ты - беззаветно мила,
    А ты - словно всей предыдущей судьбою -
    Разученной гаммой была.

    Во взоре твоем - безоглядная сила,
    Масштабного сердца залог.
    Меня ты любила! Любила? Любила?! -
    Да я догадаться не смог.

    Негаданной пери в невиданной мере
    Пристойна и счастлива будь.
    Ведь я был уверен! Уверен? Уверен?! -
    Что это не нужно ничуть.

    А небо играло, минуя запреты,
    Для нас ослепительный джаз.
    О, как удивительно сталось, что это
    Заметили все, кроме нас!

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  26. Нико Ширяев - [ 2011.05.25 13:50 ]
    Оброненный воздух
    Уходя, уходи! Быстрее иди на спад.
    Не останавливайся, чтобы взглянуть назад.
    Как по тому же поводу древний сказал главлит:
    Там, за твоей спиною, воздух уже горит.

    Волосы нелюбимой в точь, как травы пучки.
    Там, за твоей спиною, города светлячки
    Или села, колодца, - целой страны вещей.
    Не побирайся взглядом, с кровель воды не пей.

    Сердце, молчи на гранях, всуе не словоблудь,
    Призрачной перемены будь впереди на грудь.
    Будь хоть луна на убыль или закат багров,
    Всякое промедленье - в пользу чужих богов.

    Эй, не дави на жалость; был бы и сам не рад
    В мире вообще абсурдов и личных твоих неправд.
    Аля и Галя в кубе, плюс Анатоль, дробь Серж...
    Будущих твоих судеб ветер да будет свеж!

    Будущее навскидку - в утренних кранах порт
    Или сырой сквозьутренний натюрморт;
    Будущее в гуаши выглядит без труда
    Как натюрморт, уходящий воздухом в никуда.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  27. Володимир Сірий - [ 2011.05.21 20:39 ]
    Моєї пам’яті провина
    Моєї пам’яті провина
    Кохана ти
    На все життя одна єдина
    На всі світи
    На всі минулі та прийдешні
    Роди й віки
    Хоч ява серцю підло бреше
    Що навпаки
    Душа втішаннями скупими
    Болить зело
    Пройшли літа минули зими
    Як не було
    А ти мов німб над головою
    Душі яса
    У мрію кличеш за собою
    Під небеса
    Де спомин гніт щемкий відкине
    І милий Бог
    Зів’є гніздечко голубине
    Для нас обох

    21.05.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  28. Магдалена Чужа - [ 2011.05.20 09:39 ]
    * * *
    …тільки часу масив переходить хронічно у сльоту
    і сполохані дні знов незчулись ножем у спині
    запитаю дощем нерозгаданим вічністю хто ти
    і коли і за що проронився зернятком в мені

    за байдужістю зим ці страждання такі непомітні
    досі запах розливсь на долоні вчорашніх листів
    все залишиться там – у напівнерозгаданім квітні
    де твій погляд живий безсоромно мій погляд зустрів

    все вже сталося так як вві сні – без умов необачно
    а чомусь наяву знов так хочу в той проклятий сон
    я назовні – як лід але серце у мене гаряче
    хай на мент би з твоїм відізвалось колись в унісон


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  29. Олег Доля - [ 2011.05.19 22:11 ]
    Стоит ли драться, когда так любя...
    Стоит ли драться, когда так любя...

    Схоронил свою жизнь твоим грубым касаньем
    Устами Ты сочными дрожь завела,
    Несмело отхлещешься звонким признаньем.
    Любовь потоптать?- ей ты руки сплела !

    Осенними парками бредили пальцы,
    Отнюдь, я был соткан любовью в тиши,
    Ты была соткана с кожицы барсов,
    Я был отчаян, к глубинам спешил.

    Стоит ли драться, когда так любя,
    рассудок теряя, повенчан с тобою?
    Уж стоит подраться, чем сердце терять,
    Пусть грустной накроет слепою волною…!!!

    Схоронил свою жизнь поцелуем, устами ,
    Стихами в разбросок, ты всё собрала,
    По строфам разделена вера, устали,
    Но жизнь наградила…и не соврала…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Марія Гончаренко - [ 2011.05.19 11:55 ]
    „Грація” *
    тиша навколо мене
    золотисто співала
    спів її ледве чутний
    зависав у повітрі
    із нього соталася жінка
    вона струменіла зі співу
    і спів був моєю тишею

    * За картиною Івана Марчука "Грація".

    До відома: З 19 травня у Національному музеї Тараса Шевченка на бульварі Т. Шевченка у Києві діятиме ретроспективна виставка творів Івана Марчука до 75-річчя мистця. Відкриття о 17 годині.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  31. Магдалена Чужа - [ 2011.05.18 20:22 ]
    Табу
    Нечутно доторкнись мені до скронь,
    Щоб мертву тишу тіні розкололи,
    Мабуть, це наш придуманий Афон,
    Де так сплелись бажання наші з болем.

    Коли давно ні крихти таємниць,
    Бо зрадницьки про все розкажуть очі,
    Ми щось, та й зрозуміємо колись,
    Бодай би часу плин гірко-пісочний…

    Хтозна, коли впаде нетлінний вік,
    Збиваючи з шляху сумні штурвали.
    А може, вже не тишу, може, крик
    Нам тіні ці на стінах малювали?..

    Не слухай більше слів моїх. Прибув
    Літак в сумну безпровідну мандрівку.
    На тебе тінь приліплена – «табу»,
    А часу плин іде пісочно-гірко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  32. Любов Бенедишин - [ 2011.05.18 12:25 ]
    ***
    Доленька моя пропаща –
    пересуди і жалі…
    Я й сама дивуюсь:
    нащо
    ходжу тінню по землі?
    Сплю.
    Вчорашній день шукаю.
    Трачу гроші і слова…
    І чому, сама не знаю,
    до сих пір іще жива?
    Все без тебе
    низько й дрібно –
    від зеніту до зела…

    Просто
    іншому потрібно,
    щоб на світі я жила.

    2004



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  33. Наталія Крісман - [ 2011.05.17 18:42 ]
    Ця мить без тебе - неначе вічність...
    Душа втікає, тріпоче серце

    У моїх грудях, мов птах в неволі,

    Від щастя крила я розпростерти

    Хотіла в небо, зректися болю...

    Але не вдалось, сховалось сонце

    За чорні хмари в безодню неба.

    Тепло жевріє в моїй долоньці,

    А мому серцю вогню так треба!

    Я знову ходжу по краю леза,

    Самотність душу мою калічить,

    Пульсує в скронях невладний безум,

    Бо й мить без тебе - неначе вічність...

    17.05.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  34. Вітка Квітка - [ 2011.05.17 01:58 ]
    Мій жаль тягне мене крізь видноколи
    Мій жаль тягне мене крізь видноколи,
    Туди, де чути поклик моїх дум.
    Таке буває, певно раз в ніколи,
    Коли в весну приходить зимній сум.
    Тоді було неначе поклик долі,
    Мов відповідь на сльози всі душі.
    Казковий ранок у веснянім полі,
    Я йшла, немов царівна,по росі.
    І от – з тобою поглядом зустрілась,
    Й у серці запалала та зоря,
    Що я колись до неї помолилась,
    В осінній смуток сіючи слова.
    Але, мабуть, даремно я благала.
    Моя любове! Не судилось нам.
    У темряву душа моя мовчала,
    Не довіряючи промовленим словам.
    Я стільки мрій зреклася задля тебе!
    Заради того ранку навесні,
    Твоїх очей,блакитних наче небо,
    Що прокидається над лісом восени!..
    Але, на жаль, усе було даремно.
    У світлий день прийшов зимовий жаль,
    І у моє серце він, напевно,
    Знов принесе колишню ту печаль.
    5.05.2004


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2011.05.16 12:43 ]
    А зорі квітують
    А блискучий місяць небо засіває,
    Темноока хмара зорі поливає.
    Ніжно колискову заспівала нічка,
    І квітник зірчастий зазирнув у річку.
    У нічному небі думи заблукали,
    Пахощі зіркові, мрії виплітали.
    Доторкнулась неба,милувалась літом:
    Квітували зорі дивним самоцвітом...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  36. Вітка Квітка - [ 2011.05.15 03:03 ]
    Червоний місяць. Попіл мертвих зір.
    Червоний місяць. Попіл мертвих зір.
    І сивий дим тонкої сигарети.
    Забутий погляд із далеких гір,
    Що досі кличе: де ти? де ти? де ти?..
    І у тумани заткана душа.
    І навіть ти давно комусь не снишся…
    В полоні вітру осінь догора.
    Ти з нею, як з коханкою, простишся
    Та знов почнеться чорне коло зрад.
    Лабети тіней в сутінках кривавих.
    Не озирнутись – зникнув шлях назад,
    І навіть спогад смутки поховали.
    І знов на місто зійде дика ніч,
    Думки якої втілюються снами.
    А в них – душа і пустка віч-на-віч,
    Де кожна мить поєднана з віками.
    І павутинням лабіринт розлук,
    І темний янгол дав напитись болем,
    І не знайти тепла й шаленства мук,
    І тільки вільний птах над чорним полем.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  37. Вітка Квітка - [ 2011.05.15 03:32 ]
    Хіба я знаю звідки і навіщо
    Хіба я знаю звідки і навіщо
    Якою стежкою я в світ оцей прийшла
    Я в роздумах а ти не спиш ще
    І по очах відгадуєш слова
    Але слова – це зовсім не суттєво
    в них причаїлись мертві вечори
    та їх коханка - темна королева
    що сипле снігом із долонь зими
    і я – не думай – зовсім не приручена
    згорнусь клубочком в тебе на руках
    мов котеня розгублене і змучене
    й розтану мов сніжинка на вустах
    я звикла так сама іти до бою
    дивитись прямо ворогам в лице
    лишатися самотньою одною
    й уміти бути вдячною за це
    а ти навіщось щось мені говориш
    мовчання – кращі ліки від пітьми
    й від болю в грудях десь отак ліворуч
    тому благаю – просто помовчи
    в оці люблю я вже давно не вірю
    вони промовлені втрачають весь свій зміст
    якщо ти хочеш – я тебе зігрію
    ти у очах і не побачиш сліз
    ти не відчуєш й краплі того болю
    з яким я наодинці кожну ніч
    і ти мене оточуєш стіною
    іще не прожитих чужих сторіч
    а я ще не навчилася тікати
    ти такий щирий певно як усі
    якби навчитися зовсім не спати
    адже мені про тебе сняться сни


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Магдалена Чужа - [ 2011.05.14 23:16 ]
    А мені би...
    Вже давно відцвіли яблуневі сади і діброви,
    І хрущі не гудуть, тільки зрідка грозою роздасться.
    А мені би у сни легкокрилі, дзвінкі, кольорові,
    Щоби знов на вустах відізвалося усміхом щастя.

    Десь на кінчиках мрій загубилась весняна надія,
    Де ти спраглим дощем опадаєш на здимлені груди.
    А мені би туди, де сміливі тіла не старіють,
    Щоб у вічність твою перетліти з чужого «нікуди».

    Той бузковий дурман непомітно сполохав всі сили,
    Чуєш, он під вікном той цвіркун знов не має спокою?..
    А мені би – як птах, розпростерти приборкані крила,
    Щоби в неба всього безкінечність, та тільки з тобою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  39. Юрій Лазірко - [ 2011.05.13 19:37 ]
    Бурлацьке вино
    Як нап’ється відчаю струна
    вічного бурлацького вина –
    приголублю в пальцях нотну синь
    і роздам за так її баси.

    На заслуханім, на серці – шви,
    журавлина кров, нутро сови.
    Не порви їх, ніжно полосни...
    вітром зміни зв’язки у весни.

    Хай притихне дихання трави,
    розтечеться місяць луговий
    на непевний нотний стан цикад,
    згладжує октави під і над.

    Приголублено засне струна.
    Чавникам бурлацького вина
    хай добротними стають баси,
    у перешептах добродить синь.

    13 Травня 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  40. Сергій Ясенич - [ 2011.05.13 11:11 ]
    Если жизнь положить - для одной лишь Тебя!
    Я хочу, чтобы не было стен между нами,
    Пусть исчезнут они, как рассветный туман,
    Чтобы нехотя мы от любви не бежали,
    Были счастливы вместе, на зло всем чертям.

    Я устал без Тебя по утрам просыпаться,
    Сквозь преграды к Тебе моя рвётся душа.
    Всё труднее со сна в эту явь возвращаться,
    В ту, которая мне без Тебя не нужна.

    Коль совет да любовь - непременно с Тобою,
    Если жизнь положить - для одной лишь тебя!
    Всё, что в сердце моём, от Тебя я не скрою,
    Лишь одна только мысль всё тревожит меня...

    Сколько бед и забот Ты со мной разделила?
    А ведь только для счастья была рождена.
    Ах зачем в свое сердце меня Ты пустила?
    Разлюби! Позабудь! Прогони от себя!

    Я хочу, чтобы не было стен между нами,
    И от ласки моей Ты сходила с ума...
    Всё, что прячу в душе, не расскажешь словами,
    Но к словам безразлична воровка-судьба...

    Пусть один пропаду от тоски и печали,
    Пусть со мною все беды покинут Тебя,
    Пусть останется сном всё, о чём мы мечтали,
    Просто сказочным сном для Тебя и меня...
    13.09.2000р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  41. Магдалена Чужа - [ 2011.05.13 11:17 ]
    Прощавання
    Оніміло дзвінке провалля,
    І не гріє глуха хода.
    На обличчі – туман печалі,
    А у серці – себе шкода.
    Остовпілий холодний погляд,
    І гіркі від образ вуста,
    Ще раз болем жагучим вколе
    Це байдуже: «Бо ти не та».
    Наче липень опав багрянцем,
    Як планета згубила вісь.
    Ми відбулись останнім танцем,
    Так як першим давно колись.
    Десь за нами тривожні будні,
    А вже завтра ти будеш сам…
    Як ніколи в душі паскудно,
    Що пора закінчитись «нам».


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  42. Магдалена Чужа - [ 2011.05.11 18:29 ]
    * * *
    Я буду тобі, доле, усміхатись,
    Хоча в душі гірчить. Тобі на зло.
    Легким відтінком гострого стакато –
    Забулось.
    Перецвіло.
    Відійшло.
    Тобі ж мене впіймати не під силу,
    Мені ж тепер ти зовсім не страшна.
    Не снігом, тільки цвітом забіліло –
    Любов.
    Бузкова віхола.
    Весна.
    Колись пройдуся тихим узбережжям,
    Життя чийогось обрій перетну.
    О, доле, ти така необережна –
    Прийшла…
    Звела…
    Залишила одну.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  43. Сергій Ясенич - [ 2011.05.11 11:46 ]
    Пробач мені, Любов моя!
    Пробач мені, моя Любове,
    Мої безмовні почуття,
    І те, що в ночі під покровом
    Моїх надій горить зоря.

    І те, що в снах моїх шалених
    Зриваю пута самоти,
    І гине в серці смутку терня,
    І ти - це я, а я - це ти.

    Пробач мені мої молитви,
    В яких благаю в Бога я
    Не перемог на полі битви -
    Щоб ти була лише моя.

    Пробач мені, моя лебідко,
    Що наше щастя - лиш у снах,
    І я заточений у клітку,
    Де не знайде мене весна.

    Пробач мені, що надто грішний,
    І те, що вимовив ім'я,
    І ці мої бентежні вірші...
    Пробач мені, Любов моя!
    січень 2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  44. Олег Доля - [ 2011.05.10 22:14 ]
    Ломает сердце
    Пройдя по улицам, отчаянно вздыхая,
    Відновлюючи знімками твій подих,
    Я не заметил, как буд-то вспоминая,
    Моє бажання бачив я крізь воду.

    Ломает сердце… мне прошлого по горло,
    Забувши пристрасті цих світлих кольорів,
    Мы виноваты, но память нам не стерла,
    Прозорих буднів…. де полум’ям горів.

    С тобою мне и справиться не сложно,
    І так банально все, прийняв - не відпустив.
    Без телепатии мне все предвидеть можно,
    Наші здогадки, і разом це нести.

    Ты смотриш в душу, и календар снимая,
    Все підбираєш… чеснот своїх сльозу,
    Ты вечно плачешь, неробко забывая,
    Мої німі слова, і їх дешевий звук.

    Но все же рядом, но все же не простились,
    Йдемо по вулицям, і я в тобі живу,
    И я живу в тебе, мы сново помирились,
    Дорога щастя рівна, начхали на криву.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  45. Нико Ширяев - [ 2011.05.10 12:01 ]
    Татьянка
    Ах, теперь она в сторонке.
    Жизнь пошла совсем не та.
    Деревенская девчонка
    Вся румянцем залита.

    Ах, стеснительна не в меру -
    Взгляда лишнего не кинь! -
    По давнишнему примеру
    Старорусских героинь.

    Черных пятен не ищите -
    Белым бел ей белый свет.
    Злонамеренный учитель
    Не растлил в двенадцать лет.

    Нет ей счастья в папиросе,
    Не грозит стакан бедой,
    И отец ее не бросил
    Ради стервы молодой.

    Все в ней глупо? Все в ней плохо?
    Ни к чему румянец щек?
    Виноват перед эпохой
    Всякий чистый родничок.

    И банален он, и пресен...
    А по мне - так хороша
    Не обернутая в плесень
    Дочка-девочка-душа.

    2010-


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  46. Нико Ширяев - [ 2011.05.10 12:31 ]
    Взаимность
    Жили-были, длили, не дыша.
    Как-то порознь выползли из моды.
    С той поры, когда любовь прошла,
    Годы промелькнули. Дни и годы.

    Вдруг она мне - не оплачет стих -
    Стала лишней, я же ей - несносен;
    Словно славно, словно на двоих,
    Словно и не знали светлых весен!

    Все мешая задом наперед,
    Мигом расползлись глухие сплетни.
    И казалось, все докажет тот,
    Кто из нас продолжит поэффектней.

    Было время - наперегонки
    Гнались биографий наших факты.
    И однако, в редкие звонки
    Я - "ну как ты?" И она - "ну как ты?"

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  47. Анастасій Гречкосій - [ 2011.05.10 00:24 ]
    Матері
    Бринить твій голос в крапельках роси,
    Що впала на кульбаби світанкові.
    Мене здмухнути їх не попроси -
    Теплом твоєї сповнені любові!

    Дзвенить твій голос у стрункій сосні,
    Пахучій хвойномрійним ароматом.
    Прилинь до мого серця навесні,
    Що ділиться поміж тобою й татом.

    Хай буде вічним премогутній дзвін,
    Бо будить до життя і надихає!
    Усюди - радість, де лунає він...
    Ніколи в серці сина не стихає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  48. Сергій Ясенич - [ 2011.05.09 21:08 ]
    ЖИВУ, БО ЛЮБЛЮ!
    Не зрадь мене, серце! Благаю, не зрадь
    Останнім ударом, йдучи крізь світи.
    Це ти воскресало у сотнях згорань,
    Аби до коханої тільки дійти.

    Горить у тобі непогасний вогонь,
    Ти знаєш - чий погляд його запалив?
    Ті сотні тривог, що торкалися скронь,
    Я чесно з тобою на двох розділив.

    То ж я заклинаю тебе і молю -
    Дай сили здолати доріг хижий біль!
    Кохання твоє, від якого не сплю -
    Найкраще, що було у долі моїй.

    Не зрадь мене, серце! В дорозі не кинь,
    І рани старі не залишать сліду.
    Давай же здолаєм сумну далечінь,
    Щоб знову сказати - "Живу, бо люблю!".
    лютий 1998р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Магдалена Чужа - [ 2011.05.09 19:12 ]
    У тих віршах, де я…
    …Не треба, милий, зайвих нарікань,
    Що знову душу снігом пополощуть,
    Що є відбитком смути і страждань,
    І вічних почуттів уламки, мощі.
    Хіба тебе болять мої вірші?
    Вони – німі осколки серед бурі,
    Вони – забиті пилом стелажі,
    Що так тебе безжалісно одурять…
    У тих віршах, де я – чиясь любов,
    Де серце тільки гріється думками,
    Де мрії визволяються з оков,
    З широкими своїми рукавами…
    Чи там де я, чи там тебе нема?
    Це ти – у кожній літері і комі…
    А ти сказав: «Поетом будь сама»,
    А я ж тебе так кликала на поміч…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  50. Валерій Гребенюк - [ 2011.05.08 19:05 ]
    ...пам'ятi... Чекай
    Чекай!
    Валерiй Гребенюк
    ..... I
    --Ти чекай! Повернусь на твiй ганок!
    Попри смертi усi-- мам'ятай,
    Обернусь я тобi у свiтанок!..
    Тiльки щиро на мене чекай!
    .
    ..... II
    --Ти чекай у весни на порозi,
    Де природи барвистий розмай,
    Назбирай первоцвiтiв у полi...
    Та й надвечiр на мене чекай!
    .
    ..... III
    --Ти чекай, коли спека надворi,-
    Хоч би хмарку на небо бодай!..
    Коли душать вже вiдчаю сльози,
    Неухильно на мене чекай!
    .
    ..... IV
    --Tи чекай, коли лютi морози...
    Що навколо метiль... Не зважай!
    I недоля стоїть на порозi,
    А ти вперто на мене чекай!
    .
    ..... V
    --Tи чекай, коли смерть зазирає
    З гiркотою у душу -- за край,
    Та й самотнiсть тобi обiцяє!..
    Крiзь зажуру i сльози, чекай!
    .
    ..... VI
    --Не зважай, що усi не чекають:
    Мої рiднi, знайомi ... Нехай !..
    Ти не зраджуй своєму коханню,-
    Усим серцем на мене чекай!
    .
    ..... VII
    --Tи чекай в день жалоби на прощi... *
    Не запалену свiчку -- вiддай!
    Хай вже безлiч людей на погостi, **
    А ти звiсток вiд мене чекай!
    .
    ..... VIII
    --Дочекайся!.. Хай всi перестали!
    Зберегла ти мене у душi,
    Ти стомилась чекати, та знала:
    Повернусь я -- на докiр усiм...
    .
    .....IX
    --Tи чекай!.. Повернусь на свiтаннi,
    У барвистий розмай -- навеснi...
    У найдовшому, в свiтi, чеканнi
    Прокладала ти стежки менi!
    © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
    Свидетельство о публикации №21105081181


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: | "Свiтлiй пам'ятi Костянтина Сiмонова, Воїнам всiх армiй, та країн, що загинули в боротьбi з Нацизмом."



  51. Сторінки: 1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   94   ...   122