ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Венгер Емілія Опаленик - [ 2011.02.11 13:54 ]
    Триєдине...
    ТРИЄДИНЕ…
    Петру Скунцеві – на ювілей

    Тобі тоді тринадцятий минало,
    Міжгір’ям літо бабине пливло,
    Коли, мій сину,
    мій Великий Сину,
    У верховинську школу під калиною
    Мене життя до Тебе привело…

    Я пам’ятаю –
    заясніла хата,
    Коли Ти вперше завітав до нас.
    Тоді моя пророкувала мати,
    Яка з Шевченка вчилася писати:
    – В Карпатах, дочко, буде свій Тарас!

    І я Твою малу дитячу руку
    В свою,
    ласкаву,
    вчительську взяла
    І повела в життя –
    на біль, на муку.
    Прости за путь тяжку, за перелуку,
    Прости,
    бо й я отим шляхом ішла.

    Щоб Ти не впав, свої слабенькі плечі
    Я підставляла під Твої хрести.
    Я знала – я не маю права втечі,
    Коли ключі журливії лелечі
    У безтурботні кликали світи.

    І кожен раз, коли Тобі боліло,
    Коли Твоє хилилось знамено,
    Моє терзалось,
    мучилося
    тіло,
    До Тебе я хоч подумки летіла,
    Як Ти в сльозах
    криваве пив вино.

    А Бог подумав –
    забагато бачиш…
    І вирішив Тобі застлати зір.

    – Я протестую,
    Боже!
    Ти пробачиш,
    Ти зрозумієш помилку –
    й заплачеш.
    Мій Син душею бачить –
    Ти повір!

    Я щиро так навколішках молилась,
    Як рятували Сина лікарі,
    Що, мабуть, Мати Божа подивилась,
    Як сива голова моя схилилась –
    До Бога дві звертались Матері.

    Благословенні, Сину, ми з Тобою,
    Бо прожили ці роки недарма.
    Ми вистояли
    у тяжкім двобою,
    Ми просто йшли обоє,
    за собою
    Ані зерна неправди в нас нема.


    Емілія Венгер – донька Марії Федорівни Опаленик

    20 травня 2002 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6) | "Щоб знати, хто така Марія Федорівна Опаленик, прочитайте вірш Петра Скунця про свою вчительку"


  2. Анастасій Гречкосій - [ 2011.02.11 01:46 ]
    A Siesta
    I lie on three chairs in my working room
    & feel exactly like a happy groom,
    Who sleeps with his beloved bride
    & smells her beauty by his side.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  3. Юрій Лазірко - [ 2011.02.11 00:23 ]
    Зголублено-розгублено
    Зголублені, розгублені від хвиль
    гарячих колисанок занебесних.
    Ще крила нам не зраджують, і хміль
    не відпускає з рук
    цілунку мокрі весла.

    А ранок пробивається з вікна,
    пробудження пташиним гамом пише.
    Заслухані, і дихається нам,
    немов тонкій струні
    без пальців, нот і тиші.

    Поезії політ почнеться з вій,
    злітатиме вона неначе пір’я.
    Коли весна – летиться легко їй,
    від легкоти очам
    спокійно так, що вірять

    у те, що сповідає кожен рух
    і сповиває дотиками ласка,
    її до себе сни не заберуть
    не втримає сльоза,
    звикаючи до казки,

    зголублено-розгублено від хвиль…

    11 Лютого 2011


    Рейтинги: Народний 0 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  4. Ігор Штанько - [ 2011.02.11 00:54 ]
    Холодний подих
    Холодний подих. Вітер. Лютий.
    А зранку хочеться весни.
    І білий став, льодами скутий,
    Дрімотно зваблює у сни.

    Холодний подих. Вітер. Зимно.
    Сховавсь у хмари сонця диск.
    Й не хоче випустить сніжинок –
    Зимі кінець – який же зиск?

    Без снігу сіре все довкола…
    А вітер злиться і свистить…
    Не видко в небі покотьола,
    Здається, глянуло б на мить.

    Але нависло хмар стотоння,
    Мороз засклив калюж вікно,
    І сумно так, немов спросоння,
    Й незрозуміло, що ж воно –

    Чи то поснули менестрелі,
    Чи лютий жаху скрізь наслав?
    А де ж пісні твої, мій Лелю?
    Чи не далеко їх сховав?

    Холодний подих. Вітер. Лютий.
    А зранку хочеться весни.
    Та лише став, льодами скутий,
    Дрімотно зваблює у сни.
    2011-02-11



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Федчишин - [ 2011.02.10 09:39 ]
    Твої очі


    Через тривожну білу заметіль,
    Через бар"єр морозу,вітру й ночі
    Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
    Такі далекі,милі й рідні очі.

    В цім погляді усе моє життя -
    Кохання,туга,радість і тривога.
    У мить неспокою він кличе з забуття,
    Показуючи серцю на дорогу.

    І я бреду,наперекір вітрам,
    Наперекір стихії злоохочій
    А в небі,ніби німб,чи талісман,
    Мов зорі - незрадливі твої очі!


    1987р.
    п.Ямбург. Тюмень. Росія.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Федчишин - [ 2011.02.09 20:54 ]
    Підсніжники
    Вертаюсь знов у сиву давнину,
    Коли тебе побачив на зупинці:
    У ліс ми їхали, щоб проводжать зиму,
    Привезти звідти від весни гостинці.

    Поміж дерев шукали цвіт весни
    І, нагинаючись за квіткою додолу,
    Тебе я проліском на хвильку уявив,
    Від ніг твоїх не міг відвести зору.

    Подих бажання каламутив кров,
    Зовсім не вміли ще тоді кохати,
    Під прілим листям проросла любов -
    Її підсніжниками стали згодом звати!


    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Федчишин - [ 2011.02.09 09:04 ]
    Долоні на вікні
    Я притулив долоні до вікна,
    Щоб розігріти холоднющі шиби.
    Чому так довго бариться весна?
    Чом її промінь не зігріє неба?

    Чому мовчать засмучено птахи,
    Чому дерева похилились в тузі?
    Чому гнітючий настрій, та такий,
    Що все немиле: вороги і друзі?

    Де ж та весна блукає дотепер,
    Де той промінчик, що просвердлить душу?
    Застиг в снігах старий, розкішний сквер...
    А там любов! Я відкопати мушу.


    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (3)


  8. Ігор Штанько - [ 2011.02.08 16:17 ]
    Лютий
    Запліснявілий лютий,
    Заліплений снігами,
    Розбурханий, роздутий
    Зимовими вітрами,
    Нервує і лютує -
    Продовжує війну.
    Та, задарма, - блефує,-
    Бо чути вже Весну:
    Дзвенять її потоки,
    Від руху тане сніг.
    Лавиносхожі кроки
    Її приносять біг.
    Тепла весняні руки
    Долають холод-штам,
    Тому нервовий лютий -
    Кінець зимових драм.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  9. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.08 05:54 ]
    25 ДЕКАБРЯ
    Ты просишь любви, яко хлеба и яко питья
    На синих просторах, на звонких ветрах бытия,
    На радостном празднике зимнего солнцестоянья,
    Но медленно, медленно падает снег подаянья
    В ладонь, обращённую к небу, и тает на ней.
    Что просишь участья, любви и продления дней
    Для плоти порочной, покрытой постыдной одеждой,
    Ты, путник, стоящий на этой равнине безбрежной –
    На белой земле? И не просишь тепла для души?..
    Продать ты хотел лицемерам талант за гроши
    И стать, как они, во свидетельство их, лжепророком –
    И славу стяжать по заснеженным санным дорогам,
    По тёмным презренным домам - по обителям зла,
    Но совесть восстала твоя против лжеремесла
    Глухих ублажать красотою изящного слова.
    Тебе обещали почётную роль крысолова –
    Вести за собой одураченных флейтою крыс,
    Слепых и покорных, к обрыву и сбрасывать вниз.
    Дурное сообщество нравы твои развратило.
    Во мгле пребывавший, пройдя через это горнило, -
    Ты вышел на свет, но опять пребываешь во мгле, -
    Бредёшь в никуда по завьюженной этой земле…
    Что просишь прощенья, а сердцем неймёшь покаянья?
    В суму перемётную падает смех подаянья.
    9 января 1988 г.

    © Copyright: Сергей Высеканцев, 2009
    Свидетельство о публикации №1907041058


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (86)


  10. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.05 11:46 ]
    Символ нашей любви
    Марте Брюс

    Красный лист виноградный почти что на солнце прозрачен.
    Он на ветке дрожит, словно в детской ручонке флажок.
    Он сегодня в подарок мне дан. Он судьбой предназначен
    мне напомнить про твой поцелуй, как смертельный ожог.
    Красный лист виноградный, быть может, из сорта кагоров.
    Сквозь него можно видеть весь мир – ленту быстрой реки,
    и над ней облака. Заходящее солнце за горы,
    чьи вершины напомнят излом стихотворной строки.
    Красный лист виноградный – наш символ прошедшего лета:
    наших горьких обид. Наших маленьких сладких побед.
    Наших встреч и разлук. Наших сумерек. Нашего света.
    Символ нашей любви. Наш осенний ...холодный рассвет.

    25 августа 2009 г
    © Copyright: Сергей Высеканцев, 2009
    Свидетельство о публикации №1912206742


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.05 11:27 ]
    ПОЛЁТ ЖУРАВЛЕЙ
    Этот домик в горах из булыжников сложенный кем-то.
    Только горы вокруг. Тишина. Кроме нас — ни души.
    Мы с тобою не приняли глупого ангажемента
    и ушли в этот домик. И как хорошо, что ушли!
    От завистливых взглядов, от шёпота вслед, как шипенья
    растревоженных кобр, от двусмысленных жестов и слов.
    Нам вдвоём хорошо: слушать ветра приятное пенье,
    и в ущелье смотреть и разгадывать образы снов.
    На сандаловый столик положим мы доску от нардов -
    будем в бисер играть, собирая стеклярус на ней.
    Я в узоре твоём, нарисованном с женским азартом,
    распознаю картину на шёлке: « Полёт журавлей».
    Там, в долине, внизу у поющей бамбуковой рощи
    можно было бы жить без забот и без всякий затей,
    но мы выбрали домик над пропастью.Так было проще
    превратиться в двоих, неразлучных теперь журавлей

    8 марта 2009 г
    © Copyright: Сергей Высеканцев, 2010
    Свидетельство о публикации №11012021794


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Василь Світлий - [ 2011.02.04 15:34 ]
    Воспоминание о Любви.
    Знаешь, а ведь мне твердили,
    Будто, о тебе всё сказки.
    Будто нет тебя в помине,
    И что ждать любви напрасно.

    Годы, годы всё кружили.
    Днями, днями осыпали.
    Мы же были всё такими,
    Словно нас не разлучали.

    Как-то ты мне раз приснилась.
    Правда без лица в вуали.
    Как-то вдруг всё изменилось
    И вот я теперь в печали.

    Знаешь, мне так одиноко.
    Дальше быть как мне – не знаю.
    Жизнь так от меня далёка.
    Я так о тебе скучаю.

    Знаешь, а ведь мне твердили,
    Будто, о тебе всё сказки.
    Будто нет тебя в помине,
    И что ждать любви напрасно.


    2011


    Рейтинги: Народний 5 (5.47) | "Майстерень" 4.5 (5.39)
    Коментарі: (53)


  13. Тетяна Яровицина - [ 2011.02.04 11:26 ]
    Лютнева поезія
    О друже, який ти красивий!
    Хіба що... бракує тепла.
    Дивися, мій красене сивий,
    я руки тобі простягла!
    Глузую, коли ти нестерпний,
    лютуєш... Бо відаю я,
    як прагне змагатися з серпнем
    ласкава усмішка твоя!
    Для людства – це примхи погоди...
    Для тебе – забава, кураж,
    що вдало контрасти природи
    вкладає в зимовий пейзаж!

    ...Буваєш різкúм і мінливим:
    веселим, легким, чарівним,
    нестерпно брудним і сміливим,
    яскравим, дзвінким, крижаним,
    проникливо гарним і чистим,
    принизливо зверхнім і злим,
    холодним, стрімким, променистим,
    піднесеним, тихим, смутним...
    Ти різний – щодня і щомиті!
    О друже, як личать тобі
    і річечки, кригою вкриті,
    і очі – сумні й голубі!

    ...Я вдачу твою прохолодну
    колись – все одно – розтоплю!
    А може... почнімо сьогодні?
    Ти ж бачиш – уже і не сплю,
    бо мрію прогнати морози!
    Хіба не того ти хотів –
    розчулено хлюпати носом
    від майже людських почуттів?

    Не бійся, коханий, огуди –
    із вітром вона відгудé!
    То ж зватись Весною не буду,
    якщо я не зваблю тебе!
    Ми разом зануримось в повінь
    п’янких, незабутніх хвилин,
    і літо підставить долоні
    для наших цілющих краплин,
    розкине рушник веселковий,
    приспить у шовковій траві...
    І теплі краплинки любові
    притулять щічкú до землі.
    ...Достигнуть хліби життєдайні,
    заквапиться в гості зима...
    ...Щасливий ти будеш в коханні
    і гордий, що все – недарма!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  14. Асія Тілова - [ 2011.02.03 09:32 ]
    Прсти
    Прости за то,что я была твоей
    За то,что днями думала о нас
    За то, что жаль мне слезный дней
    За то, что боль в моих глазах
    За то,что больше нету сил
    Бороться с тяжкою рукой
    Которой кто-то свет закрыл
    Закрыл и воздух и покой
    Прости за тяжкую тоску
    Которая во мне живет
    Прости за то,что не могу
    Смеяться днями на пролет
    За то ,что больше нету сил
    Бороться за твою любовь
    Надеюсь ты меня простил
    Кусая губы больно в кровь.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Нечуйвітер - [ 2011.02.02 23:01 ]
    ЗИМОВІ ЗЛИВИ
    - Знайди мене в наступному житті, -
    притишено розгублено сказала.
    Лампади вогник
    аж замиготів
    і глибоко затерпло.
    Бракло слів.
    Пішла шукати іншого причалу.
    Колись її прийнявши -
    відпустив...

    Ви знаєте,
    чому так темно стало
    серед зими? -
    Розтало.
    Стільки злив...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (32)


  16. Наталія Крісман - [ 2011.02.02 20:13 ]
    Зима. Вікно. Окраєць неба...
    Зима. Вікно. Окраєць неба.
    Твій слід у пам'яті снігів,
    Моя душа, сумна без Тебе,
    Немов ріка без берегів...
    І крила мрій, що прагнуть лету,
    Вогонь роздмуханих бажань,
    І світлий сум душі поета,
    Що зазирає знов за грань.
    І чорний крук, що з небовисі
    Кидає тінь на мої сни,
    І дві душі, що обнялися
    У вічнім прагненні весни.
    І промінець, що розтинає
    Пітьму світів у час світань,
    І Ти, який ще й сам не знаєш,
    Що ми віднині - ІНЬ та ЯНЬ!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (20)


  17. Ігор Федчишин - [ 2011.02.02 14:05 ]
    Одаруй кохання віршем
    Одаруй кохання віршем,
    а я допоможу.
    Ощаслив його ще більше
    краснослів"ям Божим.

    Підніми, наче пір"їнку,
    дмухни на кресало.
    Додай жаги, щоб жевріння
    полум"ям заграло.

    Розбуди бурхливі гами
    кольорів веселки,
    нотними склади рядами
    в серці, як в люстерку.

    І тим ключиком скрипічним,
    наче катеринку,
    накрути на цілу вічність
    мажорну пружинку.

    Занури сонливу дійсність
    в тьохкаючу кварту.
    подаруй коханню пісню -
    воно того варте!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  18. Лариса Іллюк - [ 2011.01.31 23:55 ]
    Відголоски.


    Знову моя зимівля
    стане твоїм прокляттям −
    ніби пішла в підпілля
    раз−назавжди весна.

    Знову ця ніч безсонна
    голосно промовляти
    здумала, мов у жорна
    сипле в думки − слова.

    Знову твої обійми
    лишаться півпорожні −
    ніби душа відійде
    у невимовність фраз.

    Знову ця тепла ковдра
    з ліжка сповзе знеможено
    і приховає котрусь
    істину − не для нас.

    Знову... Одначе, де ми?
    І без означень − хто ми?
    Дієслова без теми,
    йменники без імен...

    Зовсім доросла Венді
    денної повна втоми.
    Знову закличні вікна...
    Місяць, мов Пітер Пен...

    2011р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  19. Анатолій Сазанський - [ 2011.01.31 15:36 ]
    ZZZZZ Н ZZZZZZZ
    Завагітніла снігом полтавська земля..
    Зачарований день тихо бренька на лютні..
    В кирзаках білий янгол вальсує.. кружля..
    Загрузаючи в дзвін кришталевих ілюзій..

    По вузеньких стежках тополині гурти
    Йдуть до Неба..в заметах втопившись по груди,
    Їх долоні благають -протягшись в Світи..
    Наче люди..

    Котять сонячний м"ячик ліниві вітри...
    Зачарований День тихо бренька на лютні..
    На волосся Тобі.. діаманти згори
    Сипле лютий..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  20. Олександра Григорчук - [ 2011.01.27 16:18 ]
    Стану сонцем, щоб тебе,коханий, гріти.
    Стану сонцем, щоб тебе,коханий, гріти.
    Стану зливою любов на тебе лити.
    Вітром стану, обійму тебе красою.
    Твої сльози змию ранньою росою.

    Перетвориться моя любов весною.
    Буду ніжною для тебе, чарівною.
    Перетвориться моя любов на літо,
    Пронесеться палко цілим світом.

    Потім, осінню тебе я заспокою,
    Проведу по тілу ніжною рукою.
    А зимою весь твій смуток заморожу
    Я для тебе все зробити зможу.

    Плакати тобі я не дозволю,
    Подарую твоїм мріям волю.
    Будеш ти сміятися, радіти,
    Буду я для тебе, милий, жити.

    Сильною, моєю лиш, палкою
    Міцно обійму тебе любов'ю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  21. Володимир Сірий - [ 2011.01.27 15:34 ]
    Серце у долоні / балада /
    Запряжу коня баского
    І до милої помчу.
    Ой не легка путь - дорога,
    Аж сльозиться ув очу.

    Скачу полем, мчу гаями,
    Із листочків п'ю росу,
    Все, що було поміж нами
    Чистим спогадом несу.

    Геть, вовчиську, із дороги,
    Чи ти любої не мав
    І у полум'ї тривоги
    З рук убивць не рятував.

    Не шипи в пилюці, гаде,
    Не крадися до копит
    Чи не брався ти до ради,
    Як губив гадюки вид.

    Не носися , чорний круче,
    Понад гривою коня,
    Чи без милої не мучивсь
    Ти хоча б одного дня.


    Сонцю, грій мені ласкаво,
    Недалеко дім її,
    Скачуть коники у травах,
    Мруть од млості солов’ї.

    Заворот, подвір’я, ясен.
    Сад без пісні… квіти мруть…
    Те, чого не сподівався,
    Вістрям вдарило у грудь.

    Недаремно норовився
    Кінь , як я його спиняв,
    Бив копитом хмиз і листя,
    Рвав на клапті щіть отав.

    Чув, сердешний, моє горе,
    Знай, - розумна німина! -
    Став понуро, землю поре,
    Мовби гробу прагне дна.

    Я піду за перелоги,
    Відшукаю любки слід,
    На стежину, на дорогу,
    На місточок і на брід.

    Почекай на мене, коню,
    Світе милий, почекай, -
    Я із серцем у долоні
    Полечу за виднокрай.

    27.01.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (23)


  22. Олександра Григорчук - [ 2011.01.27 13:29 ]
    Покинутим жінкам.
    Мені кажуть: «Живи!»,
    Мені кажуть: «Люби!»,
    Ти пішов… Ну до чого все це?
    Мою душу привив,
    Мої мрії любив
    І розбив на шматки моє серце.

    Ну для чого Земля
    Коло сонця моя?
    Не зігрів мене промінь зимній!
    І цей лід устромляв,
    Ком у горлі стояв
    Як ішов ти твердий, мов кремній.

    Я боялась іти,
    Не хотіла води
    І не знала як серце б’ється,
    Коли ти вже не ти…
    Так від тої біди
    Дощ з очей, мов із неба ллється.

    2010 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександра Григорчук - [ 2011.01.27 13:41 ]
    Стрибок волі. (Великому Рудольфу Нурієву присвячується)
    Мчиться поїзд, мчиться вдаль
    Чітко визначеним шляхом.
    Лиш вперед… І тільки жаль,
    Жаль розвіюється з страхом.

    Ціль безумна, непроста
    І вперед лише дорога!
    Визначена прямота.
    Те, що втік - це перемога?!

    Очі заглядають в серце,
    Погляд - сильний і стрімкий.
    Де ж воно тепер усе це?
    У минуле шлях тяжкий...

    Біля ніг весь світ валявся!
    Наплювать було на всіх!
    Рвав серця, з життям кохався.
    У стрибку – могутність ніг!

    Як могла не полюбити
    Вас за танець, волю, рух?!!!
    Все життя за мить прожити!
    Зміг підняти рухом дух!

    Не здавався, не вагався!
    Лиш отримував і брав!
    З вітром в легкості змагався,
    Спокій серця світу крав.

    Все робив не як усі –
    Танцював, кохав, дивився!
    Почуття тримав в руці,
    Плакав, рвав… Із звуком злився.

    А коли побачив вечір,
    Сонця захід крізь бокал –
    Опустились мужні плечі,
    Вже не слухалась рука.

    І ціна була заплачена!
    Не забуде Вас цей світ!
    Тим недугом тяжким схвачений
    Згас, пішов в зеніті літ.

    І на плівці з новим кольором
    Стрибок волі – стрімкий рух!
    Танець, сила, погляд з гонором
    І незламний, сильний дух!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександра Григорчук - [ 2011.01.27 00:01 ]
    Печаль
    Коли печаль очей твоїх торкнулась
    І сльози полилися просто так,
    І стало сумно...Пізно схаменулась!
    Минуле не повернеш аж ніяк!
    Мобільний твій мовчить, ніхто не дзвонить,
    А сльози ллються, тануть на щоках.
    Ну, як собі посміла ти дозволить
    Втонуть в його чаруючих очах?
    Між вами тиша, тиша телефону,
    Вона, як прірва, як глибокий ров.
    Печаль сіріла, стала нудним фоном...
    А де ж ота рятуюча любов?
    Що відбувається? Ніхто не знає.
    Життя - це загадка, не просто так.
    А чи знайде той, хто завжди шукає?
    Чи щось віщує випадковий знак?
    Ну, хто пояснить, що таке кохання?
    Як у житті його не загубить?
    Це щастя, радість, біль, розчарування?
    Любить і жити, жити і любить.
    Кохання, кажуть, треба заслужити,
    А, як же ж, як? Не знає це ніхто.
    Чому без нього так печально жити?
    Хто він без тебе, ти без нього хто?
    Немає відповіді, лиш одна печаль,
    Печаль і сум із важкістю зітхання.
    А на щоках сольоних сліз кришталь
    З очей, що заслужили на кохання.

    2008 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Сірий - [ 2011.01.26 16:33 ]
    Ти прости
    Ти прости
    Оті листи
    Серце хоче ясноти
    В них по суті
    Я - не я -
    Тарабарщина моя
    А насправді
    Я волію
    Оживити нашу мрію

    Повернуся навесні
    В голосні
    Гаїв пісні
    І на личенька красу
    Принесу
    Душі росу
    Пензлем слова
    Кольоровим
    Окроплю завіт любові

    Геть печаль
    І серця сталь
    Нас кохання кличе даль
    Травень ярий
    Млості чари
    І сльози кришталь…


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  26. Тарас Слобода - [ 2011.01.25 17:21 ]
    Хто вірить в....
    Хто вірить в буденне ніколи не стане щасливим,
    у вічності радість, а весь песимізм в голові.
    Закоханим важче, їх світ був і буде чутливим,
    заради кохання готовий на муки нові.

    Хто вірить у чудо вразливим ніколи не стане,
    філософу - правду, романтику ж мрію давай!
    Закоханим краще, бо щирість зализує рани…
    Хіба ж не для цього всім смертним придумали рай?

    Хто вірить в покуту, той – слабший? О ні! Він – блаженний…
    Бо знати – це сила, а впевненість спокій дає
    Закохані, - нащо, ви губите час свій мізерний:
    на ревність, образи, на поділ «твоє чи моє»?

    Хто вірить у святість до того всміхаються люди,
    поразка не в смерті, страшніше піти в забуття.
    Закохані, дужче серцями єднайтесь усюди,
    забудьте про гордість, в коханні немає «два я»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (36)


  27. Нико Ширяев - [ 2011.01.24 17:39 ]
    Украдкой
    Украдкой (делать было нечего!)
    Я изучил куда как тщательно
    Твой шрам, твой признак человечьего,
    Между большим и указательным.

    Нет, и теперь, не вызнав ключика,
    Не завалю тебя укорами.
    Твои глаза в глазах попутчиков
    Сияют светлыми озерами.

    Твоих волос заря бутонная
    Спадает гроздьями акации.
    Что ж, культивируй изощренные
    Голосовые модуляции.

    Не бросив быть такой же нежною,
    Ажурную крестополосицу
    Ты спрячь-ка лучше под одеждою -
    Нательный крест поверх не носится.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Тарас Слобода - [ 2011.01.24 12:34 ]
    І слова вже не ті...
    І слова вже не ті, часом зношені мрії
    І вогні від очей світять там, вдалині
    На чужій висоті чорним вороном вії
    І уста, що колись, віддавались мені

    Поневолі стаю все черствішим душею
    А раніше, раніше тремтів у руках
    Моїх снів оберіг проліта над землею
    Спогад вперто кружляє у мОїх думках…

    І слова вже не ті, в них не чути надії
    Відсіяли мені твої очі ясні
    Наче ворони, вдаль, понеслись твої вії
    Залишились світити лиш сірі вогні...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  29. Володимир Сірий - [ 2011.01.23 16:53 ]
    Липець. /триптих/
    *
    Я пригорнув поцілувати
    Тебе і світ осінній зник,
    Запах мені чебрець і м'ята
    І липцю смак відчув язик.

    І я – не я , - метелик барвний
    В купелі ніжної яси
    Лечу де коники і сарни
    І гаю співні голоси.

    Де піль хлібних гойдає вруна
    Легенький липня вітерець
    І ти немов берізка юна,
    І я - безвусий ялівець.

    *
    На юній квітці конюшини
    Бринить коханням сивий джміль,
    Нектар збирає по пилині
    Гоїти серця мого біль.

    Колись із губ твоїх збирав я
    Меди у мрії потайні.
    Джмеля містерія прадавня
    Вертає нині їх мені.

    І липцю дикого сп’яніння
    Торкає знов мого єства,
    І серця музика осіння
    Твої оживлює слова.

    *
    Цвіте духмяним квітом липа.
    Бджолиним шепотом роїв
    Несе в Дністер печальна Стрипа
    Пригадку наших юних днів.

    Я так давно тебе не бачив,
    Не дотикавсь твого єства,
    А пристрасть буряна юнача
    В мені ще до сих пір жива.

    Нема про тебе вістки, мила.
    Так мало меду, – гіркота.
    А може ти вже одлюбила
    Мене і туга ця пуста.

    2011




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  30. Володимир Шевчук - [ 2011.01.23 15:48 ]
    Заростає...
    Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
    Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
    Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
    Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»

    …А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
    Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
    Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
    Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…

    А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
    Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
    Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
    Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.

    04.12.2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  31. Анастасій Гречкосій - [ 2011.01.21 23:00 ]
    To...
    No questions more, no phrases & no sounds...
    Your beauty overwhelmingly surrounds
    Me. Yes, I feel it & I can it drink.
    Is there a thing which I can dream or think
    In this exciting momentary joy?
    Your gracious body now I do enjoy -
    Your cheeks & lips & such a playful laugh((:))
    You're just a rose. For me - that is enough.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  32. Наталія Крісман - [ 2011.01.21 18:29 ]
    ЛАБІРИНТАМИ СЕРЦЯ
    Ось знов в мою оселю тінь журлива
    У гості рветься, наче до подруги.
    Я чую її поступ в шумі зливи,
    Що крок один - то глибша моя туга.

    Журлива тінь через віконну раму
    Майнула непомітно й тихо сіла.
    І раптом, наче марево з туману,
    З цієї тіні вийшов образ милий.

    Ти був так близько, погляд твій іскрився,
    Зробила крок - а ти, мов за межею...
    Так янголи жартують в небовисях
    З моєю засумнілою душею.

    Мені здавалось - щастя наше поруч,
    В пітьмі навколо ми до світла йтимем.
    Летить мій погляд в небо неозоре,
    Туди, де оживають мої рими.

    Туди, де світла доля й ніч велична
    І день зорить, дарує благодаті.
    Почуй мене - тебе, Коханий, кличу
    Принад любові разом скуштувати!

    Мене розлука більше не лякає,
    Нестримно в далечінь стремлюся зором.
    Журлива тінь поволі відступає
    В обійми ночі... Ти повернеш скоро!

    Так вабить шлях, якого не збагнути,
    По лабіринтах серця йду невпинно
    І прагну відшукати Половину,
    З якою я одною стану суттю!
    21.01.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  33. Анатолій Сазанський - [ 2011.01.20 20:59 ]
    ZZZZZZZ Посмішка Ра ZZZZZZZZZZ
    Сивий січень фарбує зайцІв...
    Посипа мармелад на калині..,
    І дрімає в колючій тернині
    З кришталем у вальяжній руці..

    Горобці..позбігались в гурти
    І роскльовують сонця кружало..
    Сніг яриться жертовний, мов сало -
    І вибілює темні світи..

    Засвітив абажур золотий
    Сонний Ра..над воротами раю..
    Моє серце повільно..світає..
    Бо..над обрієм виникла.. Ти..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  34. Дмитро Куренівець - [ 2011.01.19 18:55 ]
    Втрачене
    Відлетів дивнокрилий птах,
    що його ти шугнув від себе, –
    шанувати його не став:
    гейби мало птахів у небі?!

    Марнотратнику! ти гадав,
    що довкола усе – назавше;
    самоцвіти ти розкидав,
    мов дитя, їм ціни не знавши,

    і проциндрив так день за днем
    (а коштовним із них був кожен),
    і не відав, що все мине,
    а найшвидше мине хороше;

    не ловив ту єдину мить:
    – їх ще буде таких вдостачу! –
    щемно сумнів тепер щемить:
    чи не марно і цей день трачу?

    …Птах сіренький сів на сосну.
    Це не т о й – той не вернеться більше,
    але я його геть не жену –
    я кавалок душі відітну
    і посиплю йому крихти-вірші.

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  35. Анастасій Гречкосій - [ 2011.01.18 23:17 ]
    To ...
    It is in heaven that I will see your soul,
    In ocean depths my heart you will console.
    Who's able to save me then from furious love -
    Either a human down or Lord above?

    Leave all your griefs to me, o! leave them all,
    Nothing can ever fright or appal,
    'Cause in your eyes I found incessant strength
    Of height enormous and of the fartherst length.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  36. Олена Кіс - [ 2011.01.18 14:48 ]
    ***
    Ключі
    лелечі
    канули за небокрай.
    Курличе осінь інеєм у скроні.
    Притомнію.
    Тепло очей зачахло.
    Як зимуватиму? −
    уперше і
    укотре.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  37. Наталія Крісман - [ 2011.01.16 18:30 ]
    ВЧУСЯ ЧЕКАТИ...
    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Час поміж нами мені видається Пілатом.
    Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
    Я зазираю у небо, немов в твої вічі.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Прагну одвіти знайти, та мовчання печаті
    Досі лежать тягарем непосильним на долі,
    Доки свої відшукаємо істинні ролі.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Знаю, розлуки ріка поміж нами - розплата.
    Янголи крилами тихо торкаються вікон,
    Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Йду в невідомість, неначе до власної страти.
    Душу, де війни вирують і вічні протести,
    Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Тіні у небо душа відкидає крилаті,
    Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
    Та не скорила ще, духу мого не скорила!

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
    Через холодні пустелі облудного світу -
    Буде довіку кохання між нами горіти!

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся кохати...
    16.01.2011р.









    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  38. Марія Гончаренко - [ 2011.01.16 17:13 ]
    Латентний Львів
    Я з Вами йшла
    лунке повітря
    вбирало змісти Ваших слів
    мовчала я
    на сонці
    повільний день нечутно тлів
    прадавні баби – кам’яниці
    за нами стежили
    їх зір
    мене проймав
    незнаний звір
    що в мурі кам’янім ожив
    до мене пильно приглядався
    і вже тремтів полум’янів
    та нестрашний був
    бо змалів...

    мене приймав Латентний Львів

    ні
    не прихований
    т а є м н и й
    заглиблений у себе Львів
    “готичних ліній літній спів”...
    “лютує латеральний біль”...

    я з Вами йшла
    у латеральний Ваш
    латентний
    Львів
    *

    Цитати - з Олександра Гордона "Латентний Львів".



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  39. Нико Ширяев - [ 2011.01.16 14:02 ]
    Приключение
    Все здесь - радость почем
    И откуда беда -
    Все здесь в тайне.
    Пластилиновым днем
    Здесь я встретил тогда
    Айне кляйне...

    Пластилиновых тем
    Неожиданный крой.
    И тем паче -
    Гретхен, Гретхен! Зачем
    Ты рассталась со мной
    Наудачу?

    С Лотарингии ли
    Начинались дела
    Или с Менса,
    Гретхен, в снежной дали
    Ты была, ты была -
    Совершенство.

    Здесь не будем одни,
    Руку здесь протяни -
    Снимут палец.
    Знаешь, родина-мать
    (Не желавшая нас целовать)
    Юбер алес.

    На каком вираже,
    Небеса, этот сон
    Обернете?
    Фауст перерожден:
    Спит в качалке уже
    Старец Гете.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Федчишин - [ 2011.01.16 14:38 ]
    Життя, спасибі!
    Я осідлаю місяць в небесах,
    Накину зорям золоті вуздечка -
    Вночі здолаю весь Чумацький Шлях
    Дістанусь, люба, до твого сердечка.

    Лиш не насуплюй брівки чарівні-
    Сховай у віях гострі блискавиці,
    Веселкою всміхнись в цю мить мені,
    Розтань в обіймах, ніби ніч в зірницях.

    І розмалюєм небо голубим,
    Примхливі хмарки сонечком прикрасим.
    Як добре все ж відчутись молодим!
    Життя, спасибі! Ти таки - прекрасне!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Федчишин - [ 2011.01.14 03:48 ]
    Що для мене поезія
    Поезія - це той дзвінкий струмок,
    Що витікає з надр душі твоєї,
    Це мрії у тлумаченні думок,
    Що з вірою вселяються в надію!

    Поезія - це струни відчуттів,
    Це музика Вселенської любові,
    Поезія - це скарб усіх віків,
    Це діамант величиною в слово!


    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Федчишин - [ 2011.01.12 21:27 ]
    Акро
    Лавине незбагненних відчуттів,
    Юначий сплеску, що блукає кров"ю,
    Банальність слів,що йдуть з глибин віків,
    Омано вчинків і блаженність снів,
    Ваше величносте, осанна Вам, ЛЮБОВЕ!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Федчишин - [ 2011.01.12 21:39 ]
    Не бійтесь говорити компліменти
    Не бійтесь говорити компліменти,
    Попробуйте добром засіять ниву,
    Даруйте усмішку усім інтелигентно,
    Робіте всяк зустрІчного щасливим.

    Дітей спочатку похваліть, не ганьте
    За, навіть кепсько, зроблену роботу,
    В найгіршій ситуації все вставте
    Те слово, що пробуджує щедроти.

    У суперечках не кидайтесь злостю,
    Лихі слова забудьте і відкиньте,
    Зрадійте враз непроханому гостю
    І чуже горе з болем зрозумійте.

    Повірте, це, насправді, дужа сила
    І перед нею затріщать кордони,
    Зніміть цілунком втому з лиця милих,
    Обіймами їх визволіть з полону.

    Любов"ю вмийте прихворівші сходи
    І співчуттям зберіть засохші квіти,
    Гніт замалюйте в кольори свободи,
    Щоб той малюнок передати дітям.

    В житті-польоті жвавім, турболентнім
    Знайдіть завжди для теплоти хвилину,
    Не бійтесь говорити компліменти,
    Це справжній доказ, що ви є - ЛЮДИНА!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Федчишин - [ 2011.01.10 09:42 ]
    Акро
    Завітний день
    Для тебе і для нас.
    Найкращі квіти
    Едельвейсу волі,
    Мажор пісень,
    Нірвана щирих фраз,
    Ансамбль із світла,
    Реверанси долі.
    Одній тобі
    Даруємо цю мить!
    Живись повік
    Енергією сонця,
    Не смій тужить,
    Нехай всміхнеться вік
    Яскравим спалахом у тебе на долоньці!

    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  45. Лариса Ліщук - [ 2011.01.09 15:11 ]
    ***
    Рипить холодний білий сніг,
    Мороз знов перехожих підганяє.
    І віхоли сумної дивний сміх
    У голому гіллі щораз лунає.
    Скрипить ліхтар промерзлий до кісток,
    Хапаючи з пітьми сніжинок зграї
    І віхола в холодному танку
    Теперішнє в минуле обертає.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  46. Олена Кіс - [ 2011.01.04 22:17 ]
    ***
    Верховодив місяць
    Поза хмари –
    Відпровадив душу
    За межу,
    Німо-німо час
    Лежить на марах,
    Я від Тебе
    Знову не втечу.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (4)


  47. Лариса Ліщук - [ 2011.01.02 13:14 ]
    Зима
    Зима холодна сива мовчазна,
    Мов привид, незбагненно таємнича,
    Яка самотня і сумна вона,
    І холод віє від її обличчя.

    Її усмішка серце огорта
    Холодним трепетом печалей,
    А сміх дзвіночками промерзлими луна
    В небесній вишині морозних далей.

    І не відтане серце крижане,
    З очей сльоза не заіскриться,
    Не пустить розум почуття людське
    І не розтопить душу жароптиця.

    2008 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  48. Мрія Поета - [ 2010.12.29 01:26 ]
    По слідах
    Не тут, не тепер, не зі мною
    полюєш на смак полуниць
    та, як і належить герою,
    у любощі падаєш ниць.

    В якомусь новому сузір’ї
    мисливець іде по слідах
    моїх недомовок вечірніх
    і літа, що зносило дах.

    Воно утікає невміло,
    а він йому в спину: «Агов!»,
    ховає заточені стріли
    і плаче пісні про любов.

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (38)


  49. Юрій Лазірко - [ 2010.12.25 06:36 ]
    Коли б себе не сповiдав
    Коли б себе не сповідав –
    надієшся на біль.
    Сльоза у слові – не вода,
    а за любов`ю – хміль.

    В собі тебе договорив,
    але не замолив.
    Коли згораєш – догори
    підносишся – коли...

    У цьому зведенні “на ні”
    тепла не розгуби.
    Переклади його на дні
    і знову наступи.

    Розбите небо наших мрій
    на щастя, та не руш,
    його сльозою відігрій –
    відлигою для душ.

    Хай розтечеться ранню синь
    і захлеснеться ніч.
    Розтане серце – віднеси
    на перший стук весні.

    У цьому зведенні “на ні”
    тепла не розгуби.
    Переклади його на дні
    і знову наступи.

    23 Грудня 2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  50. Анатолій Сазанський - [ 2010.12.23 11:13 ]
    ZZZZZZZZ МАНДРІВНИЙ ПОЕТZZZZZZZZ
    Ворожить небо..кавою залите..
    На білизні подушки спить коса..
    В твоїх зіницях..над заснулим
    світом
    Палають і сміються небеса.
    Роса іскрить на віях лип
    замерзлих.
    Усе проходить й гасне..
    все мина..
    Твоє серденько тулиться до мене,
    І біля мого серця засина.
    Луна..стихає в музиці зірковій..
    Дзень- зень..Підкови гублять в
    споришах
    Мої казкові легкокрилі коні
    Стриножені на скошених віршах.
    Лоша.! Лошатко..вистрибнуло з
    рими..
    І..топче зорі, що вітряк збива.
    Ніч відліта на крилах серафимів..
    І губить заціловані... слова...



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   90   91   92   93   94   95   96   97   98   ...   121