Струйовий вислів - „Моя хата скраю”!
А кредо це безпечне і зручне.
Повторюй лиш: „Нічого я не знаю”, -
При цих словах і сало більш смачне.
Ледь що, мовляв, - башку в пісок сховаю,
І все: ніщо у світі не страшне.
Хай вічні правдолюби - недотепи -
Самі постійно влазять у халепи!

Я б також був тихішим од трави,
Холопом, що не лізе в феодали,
Та от рахуба: поки ґав ловив,
Усі краї для хат вже розібрали.
І лати, на біду для голови,
Дісталися з бракованим забралом:
Його закрити годі, далебі, -
З відкритим треба кидатися в бій!

І хай про мене йде погана слава,
Брехні крик шепіт правди хай дола, -
Не зліва моя хата і не справа,
Вона у центрі самому села!
А ще якщо не області й держави,
То світу - точно! Буде, є й була.
Гадаєте, здурів? Жартую? Де там:
Не знаєте, що кругла в нас планета?

Та це не все далеко. От в чім річ:
Мій дім - таки фортеця, тверджу сміло.
З бійниць летять постійно навсебіч
Сатири гострі та отруйні стріли.
І хоч яка довкола темна ніч,
Хоч як людці маскуються уміло -
Мов пугач, всіх побачу, і мій лук
В гузно колючку завжди всадить злу.

Втім, значення не варто надавати
Великого цим діям бойовим.
Бо хоч яких ударів завдавати
Я здатен людям, явищам лихим,
Вони й надалі будуть існувати -
Не знищиш і не виправиш їх цим.
Про силу слова тьма рядків гарячих -
Її в них перебільшено добряче!

До того ж, припинити без проблем
Можливо мою творчість сатиричну.
Фортеця в мене хоч міцна, але
Лиш на словах: вона ж метафорична.
Мурло високопосадове зле,
„Давити” неугодних вельми звичне,
На мене миттю знайде „компромат”:
Не маю я ні мурів, ані лат...

А мої твори (геть самооману!)
Сягають аж ніяк не всіх кутків.
І знаменитим я хто зна, чи стану -
Так, щоб ЗАГАЛ жадав моїх рядків.
В зеніті слави лиш зірки екрану -
„Аншлагів”, клубів-клабів, „Городків”...
Не заздрю їм - добра всім і наснаги.
Але такої ще мені б уваги!..

Проте... яка різниця? Все одно
Планета наша має форму кулі
І крутиться усе-таки давно,
Хоч єресь це була в часи минулі...
„Є в творчості моїй якесь зерно?
Пожну снопи я - чи наб’ю лиш ґулі?” -
Питаю хату, та дарма: не зна.
Чому? Бо в центрі так чи так вона!

Озирнімося трохи назад.
Може, слово й було це зухвалим,
Та „кучмізмом” в народі назвали
Донедавна існуючий лад.

Мав він ряд негативних сторін,
Та й погано загалу жилося.
А тому багатьом забаглося
Кардинальних до кращого змін.

Саме їх людям наобіцяв
Розпіарений в дупель месія
І багато кому дав надію,
Що для них час і справді настав.

Кучми вірний наступник якось
Та програв за клейноди змагання,
І з кучмізмом веселе прощання
У мільйонах умів відбулось.

Швидко ж радість та зникла кудись!
Бо не видно яснішої днини.
Адже сьомої тільки частини
Ми кучмізму, на жаль, позбулись.

І так само біль серце пече
Тим, хто все за народ вболіває...
Що за сьома частина - всяк знає?
Ні? Це ж просто: „КУЧМІЗМ” втратив „Ч”.

Для верхів - це не втрата, а скарб.
Хтось найвищі міняв ешелони?
Тільки сотнями хамелеони
Набули помаранчевих фарб.

А якщо хтось новий до посад
За кумізму пробився в напрузі,
Він з чиїх-не-чиїх ЛЮБИХ ДРУЗІВ -
Як не кум, то свояк або сват.

А стосовно до кращого змін -
Я, наприклад, істотних не бачу.
Ми гірку їли редьку, одначе
Не солодший і нинішній хрін.

Хтось мені ткне під носа кулак:
„Гад! Не смій про кумізм говорити!”
А народ, значить, можна дурити?!
Чую крик помаранчевих:
„ТАК!!!”

Цікаві приколи, холера, готує
Нам виборів цих дострокових сезон.
От партія „Братство” свій список формує
З осіб, що ув’язнені нині в СІЗО.*

При звістці такій можна з подиву впасти...
Немов для відбору моделей чи міс,
Між в’язнями буде проведено кастинг
У тюрмах найбільших п’яти чисто міст.

Там авторитети конкретні, в натурі,
Ніштяк пробазарять із „Братства” кєнтам,
Які "сАмі правильні" кандидатури,
На користь чию і робИть вибір нам.

Дімон** перевагу тим хоче надати,
У кого в акордах шансону життя
І вся біографія, лиш розказати,
З „лохів” зразу виб’є сльозу співчуття.

Ну що ж! Пахани нам достойних - нарадять!
Та що, як ця шобла в парламент пройде?
Для кого вони її в орган цей садять -
Для себе чи добропорядних людей?

Паханська у нас Конституція буде -
Так само, як свинська була за Франка?
І плем’я бандитське назавше забуде,
А що це - „тюрма”, а вона хоч яка?

Бандюги всі шкури з „лохів” поздирають,
І буде - хоч шию в петлю та й виси?
Такі депутати ж не поспівчувають
Тим, хто із жалю їм віддав голоси!

Втім, люди давно балабонять дурниці:
В парламенті й так вже бандити, мовляв.
Виходить, що стертися зовсім різниці
Між зоною й ним час фінальний настав?

Стоп! Ця вся риторика надто шалена:
У в’язнів ні шансів нема, ні надій.
Були ж ото в Раді Верховній „зелені” -
Не долари! - сильних екологів рій.

То фракція та захистила природу?
Чи нищать і далі її, навпаки?
От, певно, і в’язням хіба тільки шкоду -
Не тачку! - спричинять від „Братства” братки.

Липень 2007

__________
*Партія „Братство” (лідер Дмитро Корчинський)
оголосила про формування виборчого списку
з ув’язнених СІЗО. Таку інформацію
оприлюднено в газеті „АиФ”
від 19 липня ц.р. (прим. авт.)
**Який-який Дімон? Лідер
(див. попередню примітку - авт.).

Якась істота малознана й нескорима
Пообіцяла в лісі темному без страху
Геть покінчити врешті із вовками злими
І врятувати весь звірячий люд від краху.

Її прихильники зібрались і без стриму
На царство ідола пропхали, давши маху:
Не з’ясувавши до пуття, хто ж перед ними,
Зволіли бачити главою черепаху.

Назустріч кроки швидко мала б їм робити,
Але ж зо триста літ живе - куди спішити.
То й годить спершу любим друзям - крокодилам.

Тварини, звісно, з темпом змін таким
не згодні -
Мабуть, тому багато хто з них вірить силам,
Які "покращують життя уже сьогодні".

Липень 2007

“Всихає в штанах коріння,
в очах порожнеча і біль...
Таким є моє покоління:
НА РАНУ НАСИПАНА СІЛЬ” (Жорж Дикий)

Спостереження
Усохло в штанах коріння,
ми всі - порожнеча і біль.
Бо з рани штанів прозрінням -
не цвіллю, виходить сіль...

"Ти чуєш світ???
когось майже нема...
Не смійся, не мовчи
Для неї ніч закінчилась сльзами,
Для нього - пивом закінчились дні
А чим для Них закінчиться, не знаю..."
Уст... Марія

Кармічне
Ти чуєш, світе???
вже "когось майже нема!"..
Зостався тільки вірш,
що струшує з ума.