ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Ілініч - [ 2012.04.24 13:32 ]
    *****
    Скажи мені, Господи, те, що ніхто не говорить,
    бо я не повірю словам, що були кимось мовлені.
    На північ бредуть опівденені сонячні олені,
    на північ, де білі сніги розгорнули простори
    прозорої тиші, де гаснуть і луни, і тіні,
    де кроки легкі і нечутні, а сни – нерозгадані.
    Хай ріки замерзлі розкрають залюднені гавані
    на білі фіорди, словами стечуть з піднебіння
    німотного неба. Одна їм лишилась розрада –
    текти і текти, не питаючи русла і значення,
    крізь пальці господні, не чутні ніким і не бачені,
    і танути в млі, мов далекі оленячі стада.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  2. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 12:54 ]
    Магічні почуття
    В Любові - все життя, мов пісня.
    в'яжуться думки і магічні почуття,
    Що в серці маю - із Тобою
    Сонцевісна днина кличе до просторів і глибин життя...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 11:00 ]
    Життя вічне
    Перввозданно постає перед нами - Сонце!
    Буяння квітів і трав весняніє.
    Серед незайманих просторів спалануло кохання,
    Надщесерцеве, - життя ще одне...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Наталя Чепурко - [ 2012.04.24 10:23 ]
    Натали.
    Я, как чаша, любовью полна до краёв!
    Ты боишься испить: робость в сердце твоём?
    Будь смелее - испей и тоску утоли...
    Будешь знать, что являет собой Натали.

    Где ручеёк берёт начало, мы не знаем,
    Но речка норов свой успела показать!
    И воды шумные свои с ревущим воем
    Она намерена навек Ему отдать...
    И Море-Океан малютку нежно примет,
    В свои объятья эти воды заключит,
    На берега Надежд неистово нахлынет
    И, пену теребя, игриво вдаль умчит...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  5. Наталя Чепурко - [ 2012.04.24 10:44 ]
    мой резон!
    Я - женщина, которой нет конца и края!
    Я - как пустыня: сколько не иди
    "Оазис" вечно манит впереди!

    Луч солнца дребезжит, в потоке вод играя,
    А ветер косы треплет на груди...
    Мне ощущений не бывает много:
    Я, замирая, вслушиваюсь в них...
    И не одна на свете длинная дорога
    Не уведёт меня от помыслов моих!..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Наталя Чепурко - [ 2012.04.24 10:58 ]
    Черно-белая....
    Ты полюбишь меня, потому что я ЭТО сказала!
    Половинной любви мне для счастья великого мало.
    Я уже для тебя почти жизнью единственной стала -
    Ты полюбишь ещё, потому что я страстно желала!

    За окном чудеса: ветер треплет и сеет дождинки...
    Я сижу не дыша, ну, как-будто Мадонна с картинки,
    А по впалым щекам, как горошины катят слезинки.
    Заболела... и стала похожа на простолюдинку...

    И Мадонна, и простолюдинка... - не это ведь важно.
    Жизнь прожить чёрно-белую - вот, что мне страшно...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  7. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 10:31 ]
    Янголятко Боже
    Осяйна тілом і лагідна теплом,
    Гнучка й тонка станом.
    Непідвладна тисячоліттям її молодість і краса,
    Неординарна моя Афродита - рельно Боже янголятко, цілком...
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 08:35 ]
    я плюс ти - ввіки
    він, не поскаржиться нікому, ніколи,
    бо думки покриті снігом сивини.
    до коханої туга пульсує в серденьку,
    сплітаються пелюсточки: я плюс ти...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Ксенія Озерна - [ 2012.04.23 23:30 ]
    ***
    цей слід заростає травою, бо падає дощ,
    а трава поглинає стежину і ти не прийдéш
    барабанять дощі у короткі гудки без гордині
    ти не бачиш, не чуєш, не прúйдеш, ти зайнятий дуже, авжеж

    а небо ховається в хмари, як падає дощ
    на бантúні легка павутинка - вода проникає углиб
    на вустах, як молитва, ім'я - до людини, до бога, до сина
    навіть дощ зупинився, а сил залишúлось всього лиш на схлип

    не вигріє сонце, весна не відновить родину
    старенька, як світ, а така беззахúсна хатина
    мама_земля_Україна, а дітоньки_діти - горóшини сліз
    віє вітер, скриплять ясени, край села не засне тополина

    2012


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (38)


  10. Лариса Омельченко - [ 2012.04.23 22:54 ]
    Присвята
    О, за те, що ваш вчинок убивчий
    Та вірша мені в душу навіяв,
    Я дарую вам шрам свій на серці.
    Я не серджусь, не серджусь, не серджусь.

    О, за те, що ваш погляд нещирий
    Все ж не викликав злу недовіру
    Загалом до усенького людства, -
    Я вам вдячна. Я зовсім не злюся!

    О, за те, що терпіти умію
    (А до цього ж бо ви спонукали!), -
    Я бажати вам щастя посмію,
    Хоч моє ви старанно топтали.

    То є правда – без вас нецікаво
    Жити в цьому цікавому світі.
    Вам, хто буде і є, - моє «браво!»,
    І – подібних собі… не зустріньте!

    1997р.












    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (9)


  11. Олена Кіс - [ 2012.04.23 22:57 ]
    Відьма
    Горою лисою шумів старий осот,
    завис червоний місяць у гіллі лякливо
    заклечаний омелою, стуливши рот
    загусло вітер вив гніздо у спраглій дива.

    в берези коси ледь тремтіли, біле тіло
    достигло світло_ болем, відчаєм медунки
    від млості ночі кволе горло заніміло,
    меди густі прозріли гірко-пряним трунком.

    єлеєм щедро мащені уста спроквола
    шептали заклинання дивні в сонній тиші,
    її зіниць зелених повні глею кола
    просили сили і його колишнього…

    а за плечами крила розбивали морок,
    уста скипіли соком перестиглих вишень,
    доспілі зорі кидала притьма в подолок
    і піднімалася у леті вище, вище…

    і тоншали у висі срібні тіні,
                               бриніли чаром вії,
    в серпанку місяця гойдалася горілиць
    і вихором несла_ кружляла ностальгія
    душа її мала прорвалась до зірниць…

    _______
    природа юна, нага без чуття провини
    наївно жажде першого гріха
    і всотують вогонь жаги аквамарини
    небес – неозорима цілина.

    …навідьмувалась


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  12. Єва Комарик - [ 2012.04.23 22:39 ]
    Монолог чорта
    Смердюче пекло, кодло окаянне!
    Бодай я скис, а гірш мені не стане!
    Бодай я продав ще раз свою душу,
    Та вибратися конче звідси мушу.
    Вогонь горить, стікають потом стіни,
    Зі стелі капа щось, болота по коліно...
    Куди не ткнешся - грішники одні,
    все корчаться в немитім казані...
    Ще зрозуміти можна, що хотів
    Наш батько-сатана для грішних пекла,
    Але було щоб пекло й для чортів?!...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  13. Рчен Рчен - [ 2012.04.23 21:34 ]
    Про “дєтдом”
    У кожної дитини є пряник або нема
    Або шмат лайна, але дитина істота дивна
    здатна бавитись усим і з усіма
    коли нема, нема пряника
    є клініка, є клініка на …


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Мирохович Андрій - [ 2012.04.23 20:43 ]
    пекло це інші люди
    і невтомно жалкуєш
    що лінувався в школі
    не бігав стометрівок
    не стрибав у довжину
    не брав участей у спартакіадах
    роби з нами роби як ми
    чи інших проявах колективізму
    пекло це інші люди
    повторюєш вслід за іваном-павлом
    не тим що другий і сумирний
    а навіженим продавцем газет
    знавцем нудоти сартром
    пекло це інші люди
    рай це інші люди
    так і бігаєш футбольним полем
    у пропотілій футболці з третім номером
    від воріт до воріт
    не втямивши за яку команду граєш
    і про всяк випадок не торкаючи м’яча


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  15. Володимир Сірий - [ 2012.04.23 19:45 ]
    Поміж хмари опустило...
    Поміж хмари опустило
    Літо сонячний фелон.
    Лип божественне кадило,
    Нив євангельський амвон.

    Хор пташиний літургію
    Править щебетом святим.
    Заворожено німію
    Я в задумі перед ним.

    У холодні люті зими
    Відійшли гріхи мої,
    Сповідальні диво - рими
    Вишумовують гаї.

    Купол неба, храм природи,
    Воском скапує зоря.
    Молодик – диякон водить
    Млу довкола олтаря.

    24.04.12



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (21)


  16. Рчен Рчен - [ 2012.04.23 18:00 ]
    Ода пиву
    Спінилась бурна шумовина
    Янтарним відблиском зорі
    Розверзлась пащека глибока
    І водограєм у мені
    Бушує осінь супокоєм
    Нірвани недосяжна суть
    Потоком ніжним прохолодним
    Життя покоїть баламуть
    Пісок незгод осяде тихо
    Й загра майстерно пташий спів
    На серці вірно й передхмільно
    І ллє нектар кельтських богів!

    2006


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Рчен Рчен - [ 2012.04.23 18:23 ]
    У пеклі гарно нам живеться
    У пеклі гарно нам живеться,
    смола тече і чорт сміється,
    але бере іноді страх,
    коли так довго по ночах,
    один в котлі тому сидиш,
    бубниш під носа та не спиш,
    на вила дивишся й мовчиш.

    Так кожен з нас в своїм котлі
    в смолі неначе у вині
    пірнає в сни
    і розуміє естетику краси
    щоденної шизофренічної весни спонтанних дій
    і вражень, і ця відсутність зауважень,
    до стилю даного життя,
    не вимагає каяття та й взагалі нічого,
    а ні від себе, а ні від бога,
    по колу днища казана
    у кожного своя дорога.

    П.с.: І ніколи зустрітись нам,
    бо в кожного є власний чан.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Рчен Рчен - [ 2012.04.23 18:45 ]
    Шерсть
    Я стих між твоїх ніг,
    калачиком згорнувся,
    замуркотів і здувся духом лих
    пустивши їх за у обрій у вікно
    мого єства розлізлось волокно
    й з під нього шерсть м”яка котяча
    до твоїх рук простягла волоски,
    і пестиш ти мене незряча,
    і молочка налиєш у миски,
    я ж жадно п”ю із ємностей до сита
    твоєю сліпотою скориставшись,
    а після, ти мені віддавшись,
    щурячий хвіст відчуєш в животі.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  19. Іван Потьомкін - [ 2012.04.23 17:50 ]
    ***

    В святині вистояв і начебто вознісся до Небес,
    Де янгольськими голосами молитви читались.
    Та ось він вийшов - і неначе й не бувало святості.
    Свого сусіда став привселюдно розпікати:
    Бач, того кури без дозволу в його город залізли.
    Не знати що сказать, бідолаха то червонів, то блід,
    Од несподіванки тільки очима кліпав.
    А на завершення обвинувач таке слівце добрав,
    Що слухачі позатикали дітям вуха.
    «Хай чують!- Я і на них знайду управу!»-
    У бік столиці й до Небес простягує святоша руку ...
    І не зна, що в тому світі, куди на крилах молитов здіймавсь,
    Душі його, спаскудженій до дна, місця нема для вічності.
    ----------------------
    Тут перераховано частину негідних вчинків, за які лишаються частки в майбутньому світі.
    Детальніше про це можна дізнатися з книги: Рамбам «Сборник трудов». Иерусалим, «Шамир». 2004, с.171-172.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  20. Наталя Чепурко - [ 2012.04.23 14:34 ]
    Метро- вечность.
    Метро- мчит поезд в бесконечность...
    А прошлого совсем не жаль.
    В тоннеле поселилась вечность-
    Нетленной жизни магистраль.
    Закрыв глаза, вростая в кресло-
    Вмиг попадаешь в коридор:
    Летишь в пространстве, мысль повисла,
    И кто-то выключил "мотор"...
    Вот остановка- дух выходит,
    А тело...остается там...
    Оно пристанище находит:
    Спешит в "круиз" к иным мирам!
    Душа согласна возродиться,
    Но где найти себе покой?
    Взлететь иль снова поселиться?
    Или прикинуться слепой?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  21. Леля Далія - [ 2012.04.23 13:32 ]
    Я буду твоим голосом, Сердце!
    Я буду твоим голосом, Сердце, —
    Скрипкой нагой,
    Нотной рекой.
    Я стану твоим лучиком, в танце —
    Первой грозой,
    Далью седьмой.
    Капелькой Рая, в цветущей пурге,
    Звонкой зурной,
    Гордой волной.
    Мудрой совой, в снов тайной тайге,
    Дымкой седой,
    Томной игрой.
    Духом полыни, в истоме дорог
    Тенью хмельной,
    Робкой весной.
    Ранью летуньи — стрелой на Восток,
    Птицей шальной,
    Вешей звездой.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  22. Ганна Осадко - [ 2012.04.23 13:26 ]
    кіно на дві серії
    "Він повернувся" –
    на цьому кадрі стихає музика, тло темніє,
    світло прожектора вихоплює – «хап!» – тіло у натовпі,
    веде його,
    ніби по місячній доріжці,
    по цій осінній_аж_нереальній алеї –
    до неї;

    вона
    плете із кленового листя віночки – пливуть за водою,
    мовчить недоречно (неґречно), вчиться бути нарешті собою,
    сни пригадує – як у них_золотих – півжиття блукала,
    ткала і розпускала,
    ткала і розпускала,
    тка
    ла,
    ех, чернетка життя покреслена...
    літер причинна кар-діо-гра-ма....

    вона –
    біжить, як ріка, до нього,
    а донька – навперейми –
    за поли ловить зі сну – "мама...",

    маківка голосить,
    горить
    у її нічному волоссі,
    а вона говорить до нього,
    до себе говорить
    досі:
    «Досить».

    Режисер-оператор, художник і каскадери відводять очі, курять, тягнуть резину…
    Вже пополуднє,
    Алея довга, як невідомо що,
    Він пройшов лише половину,
    Глядачі позіхають,
    тиша, як миша, летить безголово у шпарку –
    Шусть! –
    шпарко.

    Світло згасає, зачиняються двері –
    І –
    Химерний твій світ, Господи, із усіма ділами…
    "Він повернувся" – вуаля, кінець першої серії…
    А другу – «Вона упізнала» – дивіться опісля реклами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  23. Наталя Чепурко - [ 2012.04.23 12:26 ]
    Перетворення.
    Життя твоє завзяте триває пів століття...
    Всіляких барв було в поемі існування:
    Тріпав вітрець буття твоє "зелене віття",
    Не оминув ні біль,ні гріх і ні страждання.

    Всього було за цей невиправданий час!..

    Роки летіли в вимір, де їм не відновитись,
    Де не існує "меньш", і не долає "більш"-
    Вони не намагались негайно зупинитись-
    Вони злітали швидко, як правило,"хутчіш".

    Ти мріяв бути гідом в приватному житті,
    Опанувати слабкі риси святого неумільця,
    Кохатися і бавитись в п"янкому забутті
    І радістю пахтіть,мершій,по "самі вінця".

    Але життя незграбно прероготиви внесло:
    Руйнівні дикі засоби,всілякі перешкоди...
    Ти мріяв, щоб душа твоя воістину воскресла-
    І ти,таки, дістався з мінливим Небом згоди!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  24. Люба Світанок - [ 2012.04.23 10:41 ]
    ***
    Одні горлають про любов
    (не приймаки - сини і дочки!),
    а при нагоді ладні знов
    лишити Неньку без сорочки.

    Для інших - сало й ковбаса -
    мірила справжньої любові,
    навіщо їм душі краса,
    що розквітає в рідній мові?

    А ті, собою горді, теж
    Вкраїни "славні патріоти",
    в любові вже не знають меж,
    відкрили злу усі ворота.

    Любов до Матінки - он ті -
    на щиру нЕнависть міняють
    до всіх без винятку братів,
    що не "по-наськи" розмовляють.

    А де ж та істинна любов,
    якої Україна варта?
    Та, що основа всіх основ,
    палких сердець незгасна ватра.

    Та, що очищення несе,
    добра і правди зерна сіє.
    Та, що Вкраїну вознесе.
    Чи так любити ми не вмієм?


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  25. Тамара Ганенко - [ 2012.04.23 04:48 ]
    Парк
    У скруті стежок необачно ми
    Сьогодні зустрілися знов,
    І стріча оця чи побачення
    Неждано розбурхала кров.

    Розсипано зілля, розгублено
    У зелені трав і доріг,
    І хтось посміхався розгублено,
    І парк таємниці беріг.

    Вдивлялися олені злякано
    Каштанами мудрих очей,
    І сосни про щось терпко плакали
    Зіркам бурштинових ночей.

    ...Як білим навіється світові,
    Замерзнуть дерева нагі,
    Згадаю цей парк малахітовий
    І губ твоїх вишні тугі.




    2007. 2012.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  26. Тамара Ганенко - [ 2012.04.23 02:48 ]
    Лист iз юності
    Тихо-тихо сніжить,
           чи у пам’яті трунку,
    Чи у континентальнім помірнім краю.
    Я у купі конвертів, реклам і рахунків
    Раптом почерк
           готично-стрімкий впізнаю...

    І - ламаються руки,
           і - губляться рими,
    І... замерзли давно в синьо-снах
           солов’ї.

    Неприкаяну душу
           зціляє незримо
    Те, що десь у снігах
                   пам’ятаєш її...




    12/28/2004


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  27. Тамара Ганенко - [ 2012.04.23 02:21 ]
    Весна
    Дощ. Рядки снуються мляво,
    Мокро сніг вчорашній тане,
    Шепче квітень шепеляво,
    Що терпіти вже не стане,
    Що зима його паплюжить
    І закони-бо ламає, -
    Попусти їй, то недужо
    Порошитиме до маю,

    Онде вишні розцвітають,
    І нарциски лебедіють...

        Весно, я тебе вітаю,
    І спасибі за надію,
    За дрібнeнькі білі квіти,
    За рясні великі мрії,

    Зацвітай, весна привітна,
    і твоя присутність гріє,
    Вже сніжок смішний вчорашній
    Скімлить, як щеня забуте,

    Дощ черемхою і рястом
    Проростає в дні майбутні.




    2001


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Григоренко - [ 2012.04.23 01:59 ]
    Радость в сердце
    плыву в сплетении мыслей реки
    я всегда в Твоей жизни
    предутренний стелится пар
    и душистый предвиденья сладостный дар...
    эта встреча была не случайной
    в груди истомлено запел встречи паром
    обнимает волною нежности ком..
    в сердце радость
    наша Любовь - твердыня, вовеки веков.
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Нафталін Марак - [ 2012.04.23 01:16 ]
    нейтраль, наталь

    ночі продовжили день робочий
    дню скоротили робочий день
    і ватнопадно душа сніготочить
    з наповнених жмень до порожніх кишень

    холод має ордер на дотик
    сни ледь помітні, глухі й голубі
    носіння під джинсами теплих колготок
    вже встигло набриднути мені і тобі

    період міграції мрій в нездійснення
    період зітхання в відсутності слів
    у мене ще є десь суничне варення
    колись ти його скуштувати хотів


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  30. Олександр Григоренко - [ 2012.04.23 00:09 ]
    реклама сего дня
    Не верте мне - смотри!
    Наслаждаясь рекламой продуктов декольте, шепчите: возьми...
    Признаний хотите, хмельного дурмана?ъ
    Обещаний отрада и смешная цена - жизни ...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.04.22 23:02 ]
    Натщесерце
    Травестія пейзажу… Принишкли сонця
    В рудих калюжах із завіконня.
    Весна травніє своє законне,
    Квітками мічене тче суконце.
    Ми теж запгрейдились у декорі:
    Змінили ролі, костюми, п’єсу,
    Зійшли з акустики знов на п’єзо,
    Змочились подумки в ситці моря…
    Ми теж степліли і стали кращі
    За нас вчорашніх: все менш публічні,
    Все більш спрямовані по зустрічній,
    Стійкі, терплячі…

    …аж трохи лячно.

    Але на правду, без травестії –
    мій добрий внутрішній перфоратор
    завзято свердлить дрібним стакато
    цей стосунковий апгрейд стихії:
    на вату ролі, костюми, п’єсу,
    знімання звуків із деки моря
    і на зустрічній крихке Amore,
    яке у ребра нерівно б’ється…

    Якщо приймаєш мене, як є –
    приймай ударами…
    Натщесерце…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  32. Григорій Слободський - [ 2012.04.22 22:08 ]
    Cонце встало над Україною
    Cонце встало над Україною


    Сонце встало над Україною
    розступились хмари
    розвіялися по вітру
    колоніальні чари

    висохли уже сльози,
    які лилися з народу
    були ми безбатченки
    були і без роду.

    Колись давно мали ми
    свою державу,
    свою батьківщину,
    навіщо Юрій заснував
    о, ту Московчину?

    Чи буває так у світі,
    хтось може сказати,
    щоби дочка стала старшою
    і гнобила мати?

    Пробудилась Україна
    зраділи люди
    відокремились уже
    від старшої Юди

    Не сядемо вже ніколи
    з гнобителями на лаву
    побудуємо в Україні,
    ми свою державу.

    Загубили державний досвід
    люди - сараки
    керують тепер державою
    різні посіпаки

    Владу від народу
    украли юди,
    Україна в колоні
    ніколи не буде.

    Підуть дощі весняні
    змиють всі бруди.
    загріє сонце над Україною
    звеселяться люди!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Любов Долик - [ 2012.04.22 22:59 ]
    Львівське пиво
    Цей смак легенди - неповторне диво.
    Це - таємниця з глибини віків.
    З ним розумієш, що в житті важливо:
    підтримка друзів і любов батьків,
    а ще - кохання, що дарує крила!
    Цей смак легенди - наше "Львівське пиво",
    це - свято, що тобі дарує Львів!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  34. Любов Долик - [ 2012.04.22 21:26 ]
    Розмріялась
    Річка - до річки,
    струмок - до струмка :
    Так чоловік
    задає хропака!
    Чую, як жили
    його стугонять,
    я - притулилась
    скрутилася в "ять".

    Руку до мене
    свою простягнув:

    -Спи, мій котусю!
    Ще не заснув?

    Може, почнеться
    кохання шалене?

    - Пива принесла би
    краще для мене!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  35. Любов Долик - [ 2012.04.22 20:43 ]
    Вищий рівень
    Життя - це тільки переходи
    на вищі рівні болю.
    Як досягаєш, врешті, згоди
    і з болем, і з собою...
    так прошу - маєш новий ступінь
    пронизливо-нестерпний!
    Але живе, цвіте і любить
    крізь біль - це серце вперте!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  36. Михайло Десна - [ 2012.04.22 19:44 ]
    Слабкодухість
    Міні-псевдоказки
    волочу юрбі.
    Маски, маски, маски
    вигадав собі.

    Господи! Зморився...
    Ноша ж на руках...
    "Черепу" навчився
    не від черепах.


    22.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  37. Вітер Ночі - [ 2012.04.22 19:50 ]
    Ви...
    Ви, пані, незвичайні,
    Так чи ні?
    Незвичні у стрімкім коханні,
    І «так», і «ні».

    І я в нестямі еротичній
    За слідом слід.
    Ви сексуально патетичні!
    Під нами лід...

    О, безперечна змова тіла!
    Тілесна хіть?
    На ранок, пані, Ви зомліли,-
    Прекрасна мить!




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (23)


  38. Марина Богач - [ 2012.04.22 19:13 ]
    ***
    трудно выразить словами тебе
    что у меня сейчас на душе...
    длинная дорога у нас впереди
    как молю я Бога о встрече...
    2012г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  39. Микола Дудар - [ 2012.04.22 18:32 ]
    я покажу тебе...
    я покажу тебе, красивая, рассвет…
    плененный ароматом туи…
    пусть тройка вороных
    уносит «нет» -
    какая мелочь,
    нежным
    поцелуем
    я покажу тебе, красивая, закат…
    влюбленных суету –
    молитвы…
    и музыку,
    представь,
    в три мега - ватт!!
    и этот стих
    вне берега
    и ритма…
    я покажу тебе, красивая, вигвам
    домашнего уюта
    прерий…
    святая цель
    космических программ --
    тот Аист, что прилег
    за дверью...
    я покажу тебе, красивая, …
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (10)


  40. Анна Куртєва - [ 2012.04.22 15:56 ]
    Родному краю

    Я долго и бережно буду хранить
    картины счастливого детства
    и буду пожизненно нежно любить
    тебя, уголок совершенства.

    Куда б ни забросила эта судьба,
    ведь ты все равно не отпустишь
    плененное сердце тобой навсегда,
    омытое трепетной грустью.

    Роскошны сады, плодородны поля,
    а ветры твои как летучи,
    несясь и любуясь, ласкают, скользя
    вдоль озера, стан твой могучий.

    И словно висит над степной тишиной
    лучистое колкое солнце,
    своими концами играясь волной,
    чарует и радует молча.

    Моя дорогая святая земля,
    губами к тебе припадаю
    и скромно прошу, чтоб меня приняла,
    когда я себя исчерпаю.

    с. Криничное

    Август 1978



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  41. Артур Сіренко - [ 2012.04.22 14:13 ]
    Мовчання снігу
    (Збірник танка)

    * * *
    Граки лишились
    У цьому місті сумному.
    Будемо з ними
    Зимою холодною
    Мовчати…

    * * *
    Можливо тільки він –
    Старий їжак колючий
    Все зрозуміє
    Коли не буде
    Нікого з нас…

    * * *
    Все це - химерний сон.
    Не справжнє все –
    Тіні людей,
    Ілюзія смерті.
    Білий сніг…

    * * *
    Наші душі свічками
    В темряву ночі
    Очами повними сліз.
    Він побачить -
    Він зрозуміє нас...

    * * *
    Піду в білий світ!
    Сірість світу пилюки
    Остогидла мені…
    Які стежини там
    Сніги назавжди сховали?

    * * *
    Коли замерзають хризантеми
    І коли падає тихо листя
    Припиняє існувати
    Слово «ніколи»
    Вічність…

    * * *
    Розбудив би хтось півня
    В нашому темному краї…
    Можливо б сонце
    Зійшло б тоді.
    Вічні сутінки…

    * * *
    Є люди які
    Досі мріють
    Про "досвітні вогні"!
    В цій темряві
    Хворого часопростору....

    * * *
    На свічці моїй
    Палають єретиками
    Нічні метелики...
    Як не хочу я бути
    На Торквемаду схожим!

    * * *
    На примарному човні
    Пливемо по ріці Часу
    Навколо туман...
    Пращури чекають нас
    Коло багаття легенд.

    (Це не канонічні танка. Канонічні танка повинні мати розмір 5-7-5-7-7. Даруйте...)


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Леся Геник - [ 2012.04.22 11:34 ]
    Знов на біс?. .
    Достойніші вмирають також...
    Ісуса ж розп’яли -
    За "гріх" до страти повели!
    А ти за паном плачеш -
    Пролетарем, вождем, святим?
    Не тим, о, схаменись, не тим!

    Утри сльозу, змахни печалі!
    Чи варте тлінне сліз?
    Навіщо пнути знов на біс
    І лобизати палі -
    Невтримної брехні фрагмент?
    То - камінь, ме́ртвий постамент!

    Хіба ж так мало в тобі Бога,
    Що ідола жага?
    Ілюзія - чужа, нага,
    Скровавлена дорога...
    О, схаменися, поготів,
    Вже натерпілися вождів!
    (21.04.12)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (7)


  43. Михайло Десна - [ 2012.04.22 01:29 ]
    Проблеми очевидного
    Несхильний до нудьги,
    втікаєш від буденного.
    До списку поіменного
    "Моєї тут ноги..."
    ти втечу занесеш.

    Несхильний до нудьги,
    ти - в пошуках прекрасного.
    Об'ємом тільки вчасного
    виводиш сам круги
    безкомпромісних меж.

    Несхильний до нудьги,
    картаєш брак відсутності.
    "На всю котушку" скутості
    вдаєшся до снаги
    своїх наступних спроб.

    Від образу нудьги
    не бачиш очевидного:
    у скибі хліба житнього,
    що надає ваги
    твоїм численним "Щоб", -

    прихильний хлібороб.



    22.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  44. Олександр Григоренко - [ 2012.04.22 00:55 ]
    Вовеки Вечность Света
    Нет ничего вечного на Земле, кроме Любви и Мира.
    Жизнь без Любви - эта сила греховна.
    Поройся, народ, в своих лахмотьях,
    Белая одежда всем готова.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Люба Світанок - [ 2012.04.21 23:31 ]
    ***
    Зустрілись випадково. Розминулись...
    Здалось на мить: уста твої здригнулись -
    щось мовити... Та ні, таки здалось.
    Все - як колись. І все ж, змінилось щось...
    У почуттів незмірній глибині
    вже не клекочуть магмою на дні:
    ні розпач, ні розпука, ані жаль.
    Лиш пам'яті хитнулася вуаль,
    війнуло прохолодним вітерцем,
    я істині поглянула в лице -
    судилося коханню догоріти.
    Не знаю: сумувати чи радіти?
    Стримить в душі, мов брила кам'яна, -
    вина...
    Нараз думки на здогаді спіткнулись.
    Спинилась я. І ти сповільнив крок
    тоді, як здогад втілився в рядок:
    "Ми в просторі і в часі розминулись..."


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  46. Олександра Ілона - [ 2012.04.21 23:01 ]
    Ти, гори і море
    Безвісти, нарізно в терпінні,
    Чекати, сидіти і сивіти? - Ні.
    Ти, гори і море, хлюпають хвилі.
    Дива трапляються в житті,
    Воно вносить корективи свої.
    Намагаюсь бути готова до всього, завжди.
    Іду по гірній духовній стежині.
    Ця кам'яниста стежина веде
    Крізь чудесні квітучі луги.
    Вона стала для мене
    Найпрекраснішою дорогою Землі,
    Найсвітліші серцю досягаю вершини.
    Щира дяка за все,
    Що даєш чи забираєш Ти,
    Слава Тобі, Господи!
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  47. Адель Станіславська - [ 2012.04.21 22:29 ]
    Загубилася
    Загубилася між вітрів,
    між стихій небезпеки жити...
    Запал юних років зотлів,
    спопелів стиглим жнивом ситий.

    Полонянка чужих світів,
    бранка волі комусь годити,
    у душевну тремку наготу
    запеленана, оповита.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  48. Микола Дудар - [ 2012.04.21 21:18 ]
    ***

    Мой друг не связан с гонораром
    Слушок…
    Слушки, мы знаем, точно – даром…
    Урок –
    Не надо тратить умо-нюни…
    Он не Есенин и не
    Бунин...
    Но
    есть еще к другим
    вопросы…
    оклеветали ведь?
    найдем и спросим...
    2000.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  49. Катерина Девдера Катрик - [ 2012.04.21 21:56 ]
    Якби це був ти...
    Якби це був ти! Якби це був ти! Ти...
    Так солодко зорям дрімати на віях неба.
    Не спати. Місити терни і солоні світи
    на довгій
    на вічній дорозі
    до себе.

    Горбатий годинник скидає часУ машкару,
    крізь кірку снігів проходить зелений подих.
    Прийди... Я для тебе червоні сонця зберу,
    розсипані рясно, мов ряска, по темних водах.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Сірий - [ 2012.04.21 20:18 ]
    Сповідь
    Зайшов на серця головне меню,
    Аби довідатися про платню
    Небес, які не раз мене корили
    За недохват душевного вогню.

    21.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)



  51. Сторінки: 1   ...   999   1000   1001   1002   1003   1004   1005   1006   1007   ...   1815