у снега срок годности вышел
и тают в поспешности крыши,
под звук колыбельно - дождливый,
под музыку станции зимней...

ожоги на пальцах от вёсен,
от взглядов ...и завтра быть в восемь...
плывут облака друг за другом,
под утро, в заносчивых дугах

за прочерком граф и проталин,
под временным "...завтра поправим..."
по медленным нотам и звукам,
по клавишам, плавно по кругу...

и долго... и долго мне снится
уставшей от холода птице
прозрачно-вишневым нарядом
в цветущем саду за оградой!
2012

( Усім тим, хто причетний до Слова.)

Тиснемо "пуск" сутінків...
Визнаний статус - Майстер.
Недавне сміття - Сутність!
Злиють пізніш у прайси...

Це називаєм грою
Знову Землі і Неба...
Тільки той Божий прояв
Спити ще серцем треба

У кожнім рядку - Нерви!
А під абзацем - Пастки...
Холодом грюкне Червень -
В Лютому злиже Ласка...

Ліпимо потай Ночі...
Краще б писати Ранки!
Звикли, їй-богу, очі:
Наніч свіжіють рани...

Нас лікувати зайве.
Всі тут безмірно хворі.
Раптом один вмирає -
Інший крізь зуби: Sorri,

я ще не вимовив Слова...

07.03.2012.

Метушились, трохи злились білі мухи
В павутині весняної завірюхи...
Полонили, снігом вкрили (серце, руки, вуха)
Броунівсько–конвульсійні їхні рухи
Полонез весна бадьоро танцювала
Не соромилась босоніж – мить настала...
Почалися у красунечки потуги...
Божевільно турбувались вірні слуги:
Косолапий пробудив себе зі сну,
Полохливий маринарку запасну
Вбрав, щоб приступити до пологів...
А лісник, без зайвих монологів,
Набирає соку із берези
Знає бо жінок і їхні стреси...
Муркотіла молодь бек-вокалом
Під небесно-синім покривалом,
Вболіваючи за успіх повитух...
Диво-дивне, буйний вітер вщух!
Пахнуть есемески-первоцвіти,
Піснею струмок почав бриніти,
Смайлом сонечко підморгує згори -
Все заради тої дітвори!...

Ой, веснонько, білолиця молодице,
В час такий хвилюючий не спиться...

Ми просто жінки. Ми просто живемо на світі.
Гортаємо дні, гаптуємо долю вікам.
Ми просто жінки, що вміють плекати, любити.
Ми просто жінки, що коси розчісують снам.

Ми просто жінки, що творять майбутнє руками,
Що вміють чекати, прощати, всміхатись весні,
Ми просто жінки – ми доньки, бабусі, мами.
Ми просто щасливі й душею завжди молоді!

Нас кидають долі, нам дивиться відчай у вічі,
Нас зраджують, нищать, говорять недобрих слів,
Нас мучить сумління, у серці живуть протиріччя,
Нам топчуться в душах, лишаючи темних слідів.

Ми просто жінки. Ми добрі, чуйні, тендітні,
Нам хочеться ласки, нам хочеться слів негучних,
Ми стерпимо все – і сніг, і холодний вітер,
І інших зігріє наш веселковий сміх.

З нас пишуть портрети, в нас погляди чисті й глибокі,
Ми різні буваєм, як море – бурхливі й стрімкі,
В нас граней багато, смиренність в нас і неспокій.
Ми просто жінки. Звичайні й квіткові такі.

Ми вмієм кохати всім серцем і до нестями,
Гойдати на крилах і мрії свої, і думки.
Як добре, що в світі нам велено бути жінками!
Ми просто жінки! Безмежні, як всесвіт жінки!

Я - тільки сув’язь полину і меду
із поволокою нічної смальти
мій лик біблійно світиться у Ведах
моя душа, як скрипка для контральто.
Коралі з листя сонце у волоссі:
собою тамувала спрагу літа.
І хоч у моді весни світло-русі –
у мідних пасмах засинає вітер.
Простенько скроєна лляна сукенка,
в запасці Йонами – дитинства смак.
Зітхає зшита потайна кишенька,
в якій міняла мрії – на мідяк.
Рядки-роки, немов рясні обжинки,
моїх плодів найкращих – дітвора.
Я – жінка Осінь. Я – ранима Жінка.
…Берегиня вогню.
І пера…

Ох, ті мухи,
мухи–набридухи,
білі, фатальні,
неначе останні капці,

летять,
падають,
осідають,
сідають
на пучечки підсніжників,
що лежать задубілими зеленими трупиками
у картонній коробці;

на пучки пальців бабусі,
що тримає оту коробку,
примовляючи у підземці весни:
«Молодой чєлавєк, купітє цвєти для дєвушкі!»…

Вихор ахроматичного натовпу
Штовхає мене у спину,
Вперед, по тунелю,
до білої цятки виходу,

де віхола біло_мушна
обліплює білі вилиці,
залазить за комір
і видирає із рук букетик,
що купила сама для себе,
бо –
весна?

Спи спокійно, засинай,
Мамі відпочити дай.
Закривають оченята
Всі дорослі і малята.
Спи спокійно, мій хороший,
Завтра буде день погожий.
Спи спокійно, рідний, спи,
Хай тобі присняться сни
Кольорові та ясні.
Хай до тебе не приходять
Сни лихі та непогожі.
Завтра гляне у віконце
Ніжне та привітне сонце.
І почнеться день новий,
Але зараз, рідний, спи…
Спи спокійно, засинай,
Мамі відпочити дай.

Яскраве полум’я в печі палає,
Воно метал і душу зігріває.
Коваль свою роботу починає,
Інструмент і молот оглядає.

Пильно дивиться в віконце,
Де метал сховав від нас.
Він сіяє мов те сонце,
Вже його кувати час.

Молот гупає завзято,
Іскри в сторони летять.
Тут потрібно навик мати,
Кліщі міцно у руках тримати.

Із металу роблять диво
Вмілі руки коваля.
Він в метал вкладає душу,
Розум, силу, почуття.

Він вам може все зробити,
Сапку, плуга, борону.
Може також підкувати
І коня, а той блоху.

Тони сталі перекинув,
Він у кузні за життя.
Та за даром ще не скривдив,
Ні старого, ні дитя.

Весна уже до нас прийшла
Ми жіночок вітаємо,
А тих хто щиро любить нас
Ми з радістю чекаємо.

Весна уже до нас прийшла
І сонечко засяяло,
Хоча і сніг ще не зійшов,
Ми зиму забуваємо.

Весна уже до нас прийшла
І ми тепла чекаємо,
А незабаром в ліс підем,
Там квітів назбираємо.

Весна уже до нас прийшла,
В садах вже наших зелено,
В полях зійшла яровина,
Мов килимом настелено.

Весна уже до нас прийшла
І цвітом все покрилося
І перший грім вже прогримів,
Відлуння покотилося.

Квадратним паліндромом (або суперпаліндромом) називається такий паліндром, який може бути записаний послідовно літера за літерою у клітинки квадрата і читається однаково не тільки по рядках зліва направо і справа наліво, але й по стовпцях зверху вниз і знизу вгору.
Найбільш відомим і знаменитим є латинський суперпаліндром

S A T O R ...Sator Arepo tenet opera rotas, що можна перекласти
A R E P O ...з латини як: Сіяч Арепо приводить у рух колеса.
T E N E T
O P E R A
R O T A S

Пропоную кілька знайдених мною українських квадратних паліндромів.

А Н ...Анна
Н А

А Л ...Алла
Л А ...(або алла)

О Т ...Отто
Т О

А Б ...Абба
Б А

Я Л ...Ял, ля
Л Я

Т О Р
О Т О ...Тор – ото рот
Р О Т

Ж А Р
А С А ...Жар аса – раж
Р А Ж

І М Я
М І М ...Ім’я мім ямі
Я М І

З А Л
А С А ...Зал аса – лаз
Л А З

Т О Н
О К О ...Тон – око нот
Н О Т

Л О М
О К О ...Лом, око, мол
М О Л

В І Л
І Б І ...Віл – і білів
Л І В

В А Л
А П А ...Вал – а палав
Л А В

К У Б
У Ч У ...Кубу – чубук
Б У К

Б А Р
А К А ...Барака раб
Р А Б

К И Л
И Н И ...Килини лик
Л И К

Б Е Р
Е Ж Е ...Бере жереб
Р Е Б

Т О Л
О К О ...Тол, околот
Л О Т

К О Л
О Т О ...Коло толок
Л О К

М О Р
О К О ...Мор, око, ром
Р О М

З О Л ...Золото лоз
О Т О
Л О З

Т Е Л
Е В Е ...Телевелет
Л Е Т

Д Е Р
Е В Е ...Дере веред
Р Е Д

М И Л
И К И ...Мили килим
Л И М

Х І М
І Я І ...Хімія і міх
М І Х

Ф І Л
І Я І ...Філія і ліф
Л І Ф

М І Д
І Я І ...Мідія і дім
Д І М

Л А В
А Т А ...Лава та вал
В А Л

Ж А Р
А Т А ...Жара та раж
Р А Ж

М Е Д
Е Я Е ...Медея, Едем
Д Е М

Р А Д
А Р А ...Рада, радар
Д А Р

З А В
А Л А ...Завала ваз
В А З

Л І С
І Н І ...Ліс, і ні сіл
С І Л

К О Л
О В О ...Коло, волок
Л О К

З А Г
А Т А ... Загата, газ
Г А З

М А Д
А М А ... Мадам, Адам
Д А М

С А В
А З А ...Сава за вас
В А С

К А Л
А Ч А ...Калача лак
Л А К

І Т А
Т У Т ...І та тут. А ті?
А Т І

А Р А К
Р І К А ...А рак – ріка,
А К І Р ...а кір – кара
К А Р А

А Д А Р
Д І Р А ...А дар – діра,
А Р І Д ...а рід – рада
Р А Д А

Л У К А
У Н И К ...Лука уник –
К И Н У ...кину акул
А К У Л

А Л А З
Л И П А ...А лаз – липа,
А П И Л ...а пил – зала
З А Л А

А Н А М
Н О Т А ...А нам – нота,
А Т О Н ...а тон – мана
М А Н А

А Р А Т
Р У Ж А ...Арат, ружа,
А Ж У Р ...ажур, тара
Т А Р А

М А Р Ш
А Ж У Р ...Марш, ажур,
Р У Ж А ...ружа, шрам
Ш Р А М

Б Р А К
Р У Ж А ...Брак, ружа,
А Ж У Р ...ажур, карб
К А Р Б

П А Р К
А Ж У Р ...Парк, ажур,
Р У Ж А ...ружа, крап
К Р А П

Т У П А К
У Л О Х А ...Тупак: у лоха потоп,
П О Т О П ...а холу – капут
А Х О Л У
К А П У Т

К А З О К
А Р А Т О ...Казок арат: о,
З А Р А З ...зараз отара, козак
О Т А Р А
К О З А К

Т А К С І
А Б О К С ...Таксі; а бокс –
К О Р О К ...корок, скоба і скат
С К О Б А
І С К А Т

Б У К С У
У Б О К С ... Буксу у бокс;
К О Т О К ...коток скобу ускуб
С К О Б У
У С К У Б


В О Р О Н
О В О Л О ...Ворон: о воло,
Р О Т О Р ...ротор, олово, норов
О Л О В О
Н О Р О В

Л А В А З
А Г А Т А ...Лава, загата,
В А З А В ... ваза, ватага, завал
А Т А Г А
З А В А Л

П О Р О К
О Л А Р О ... Порок, о Ларо:
Р А Д А Р ...радар, орало, короп
О Р А Л О
К О Р О П

Б І Д А К
І З А В А ...Бідак і завада –
Д А С А Д ...сад, а вазі – кадіб
А В А З І
К А Д І Б

М А К А Р ...Макарам – оса, корок;
А М О С А ...а сома – ракам
К О Р О К
А С О М А
Р А К А М

Б О Л О Т О
О К О Р О Т ... Болото, око, рот;
Л О М Е Р О ...лом, еро, оре мол;
О Р Е М О Л ...тор, око – ото лоб
Т О Р О К О
О Т О Л О Б

М О Л О К О
О Т О Т І К .....Молоко, ото тік;
Л О М О Т О ...ломото, ото мол;
О Т О М О Л ...кіт ото, око, лом
К І Т О Т О
О К О Л О М

А Т А Р А Т О
Т И Р О Н Е Т
А Р У Т Е Н А ...А тара то – тир; о, не та
Р О Т А Т О Р ... рутена; ротатор, а не тура;
А Н Е Т У Р А ... тенорит – о, тара та
Т Е Н О Р И Т
О Т А Р А Т А

Ж А Р І М І Р А Ж ...Жарі – міраж, а рута тура –
А Р У Т А Т У Р А ...рута натур; і та не Наті –
Р У Т А Н А Т У Р ...манекенам; і та не Наті
І Т А Н Е Н А Т І ......рута натур, а рута тура,
М А Н Е К Е Н А М ...жар і міраж
І Т А Н Е Н А Т І
Р У Т А Н А Т У Р
А Р У Т А Т У Р А
Ж А Р І М І Р А Ж

Істина, що у вині існує потай, -
Наяву із синім носом, кислим ротом.
Правило її віками непорушне:
Наливай, а розрахуємося потім!

06.03.12.

Коли сонце весняне старанно
Виціловує злеглі сніги, -
Укривають побляклі тумани
Занімілі у снах береги.
Віддаляються спогади зимні,
Як позаду відбитки слідів
Незворотних, на жаль, і нестримних,
Та не стертих із пам’яті днів.
Навкруг мене ідуть, наче тіні,
Ледве чутно й байдуже вони –
Затамовані у безгоміння
Молодої, як вічність, весни.
07.03.12

Не буду більше писати.
Нікому воно не потрібне.
Для чого ж моя відвертість,
Як нікому те читати?

Тепер всі живуть брехнею,
Від правди вони червоніють,
Лукавство тепер величають,
А дружбу давно зневажають.

Живуть за рахунок кривди,
Кохання в грошах виміряють.
За своє життя нікчемне,
Бідних батьків проклинають.

Для кого ж тоді писати?
Навіщо тратити сили?
Ще будуть потім сміятись:
"Немов нема йому чим зайнятись".

І в цьому світі дурному,
Я хочу тільки одного,
Щоб люди таки схаменулусь
І Господу в кінці кінців посміхнулись!!!

(Jersey City 2012)

Чому так важко стрінути людину?
З котрою впевнено підеш в життя.
Ось ту так звану другу половину,
Довічного супутника життя.

Яка у погляді побачить твою душу,
Відчує серця твого теплоту.
Прийме тебе як невід'ємну половину
У вашу спільну будущину.

І з того дня засвітить інше сонце,
Для тих закоханих людей.
Котрі пройшли через роки чекання
Із вірою в своє кохання.

Вони чекали, не здались.
Не ринули в чужу любов.
І дочекавшись зрозуміли,
Тепер вони назавжди вдвох.

У тих серцях злились одні думки,
Котрі на відстані колись жили
І розпалили почуття
Котрих чекали так серця.

Створили їх для спільного буття,
Щоб розділили присмаки життя
Солодке щастя й гірке каяття
Щоб породила та любов, малесеньке дитя.

На світі є людей багато,
І десь живе твоя любов.
Ти тільки не спішись шукати,
Бар'єри часу не здолати.

А ти чекай і не зламайся,
На ті спокуси не піддайся
Любов твоя до тебе йде
Вона сама тебе знайде .

(Jersey City 2012)

А зима, як покинута жінка:
безнадія, зневіра в очах,
на литаврах бурульок не дзвінко
та надривно відмірює такт.

Розганяє роями сніжинки,
цей кудлатий, нечесаний сніг,
піруетів малює картинки,
і свій біль нам кидає до ніг.

А весна, як коханка жадана,
визирає Ярилом з за хмар,
манить тілом звабливим духмяним…
П`янить кров еліксир її чар.

Дві стихії, дві долі жіночі:
щастя в жертву, в пологах - життя.
Та чомусь так у горлі лоскоче:
славим Жінку - шедевра Творця!

2012р.

Я хочу однажды выйти из этой рамки -
только так, чтоб не лезть на стену, а сразу в дамки,
чтоб, шагнув за порог в толпу, ревущую оголтело,
сдать в Ломбардию душу, сдать, если можно, тело.

Волной подхватывая пилигрима,
время катится резво, гулко, неумолимо
и разбивается в брызги о голоса Ла Скалы -
вот на него и шипят бокалы.

С ночью, до края наполненной пино неро,
сливается галстук зелёного пионера,
и в аромате утреннего омлета -
подгорелое облако, солнце и амаретто.

Здесь прекрасно купаться в нынешнем, в настоящем.
Только порой нахлынет о нашем былом, пропащем:
в сердце тают Альпы, и слёзы картину брега
размывают, не замедляя бега.

Пародія

От мучить і спокою не дає –
Яка з бурульок користь? Не всікаю…
На фалоси подібні. Справжня капость –
Вже не заснути, а якщо і вдасться…
Ну де візьму замінника… хрущам?
Щоб ідилічно для душі і тіла…
Бо ті мущини на язик доладні,
А як до справи – то яка з них користь?
Спідничка коротенька не заводить…
А може справді заварю корицю,
Женьшеня корінь запечу в оладок,
І, поки теплий, подзвоню Дімону,
Нехай від Дарки прожогом до мене!
Бо він мастак балакати у рурку,
А потім спати, наче сіра миша,
Що з ліні в нірку шустьнути не хоче!
Або ще гірше – бубонить, що мерзне…
Якесь таке… холодне одоробло!
Марцові коци совісті не мають,
Шкребуться в двері – може ти, Дімоне?
…Ну от і дочекалася! Привіт…


6.03.2012

а до Бога как до гроба
не протоптана дорога
не проложены пути –
одному туда идти

2012

Товща присоромленого снігу –
На бруківці, наче на стерні.
Кошик суму і торбини сміху,
Слогани, реклама, ліхтарі…

«Ти живи на повну!»- зуби шкірить
«Барбі» з пивом в кігтиках чіпких…
Щиро люд отій рекламі вірить
і «живе на повну» залюбки.

Сяють розцяцьковані бігборди,
Повінь люду – врозтіч допізна…
Геній, посередність, просто бовдур –
всі живуть «на повну», бо – весна!


11.03.2011.

Смело бросаешь вызов - время не ждет
Ваши глаза и признанья ветром перемен - вперед
напиши сердцу храма о нежной любви
это будет лучшим подарком в глуши..
2012г.

ловити вогники в імлі передвечірній
ліпити місяць хухати на тінь
пекти на вугликах великий срібний пірник-
приманку для самотніх сновидінь

вони здичавілі давно тут не бували
де надто затишно і грає клавесин
і пахне свіжістю плющем обвита зала
коли зірки вертаються із балу
із келихами повними роси

Марина Карпінська
/Моя риба вперто лізла на дерево
Я вам скажу навіть більше,- не так уже й падала../

(Спроба перша..)

Моя риба уся із дерева...
Подала - падала - падала!
Такою собі з посередністю.
Вперто зажаритись - радила.

Блискала купою золота.
Глянула збоку - так собі...
Дерево коване молотом,
Змащено милом і ваксою...

Раптом як пісня - залаяла:
Хочу я річеньки мутної,
Скільки вже часу згаяно
На полі на цьому безнотному??!

Уві сні - усі тут гуманники!
Смійтесь пихатою ряскою
На дерево вішали пряники?!
По Фрейду - сповзатимуть мавпою...

(..далі буде..)

Пряча в тепло
свои мысли,
идешь осторожно
по скользкой дороге,
без права споткнуться,
упасть в его руки, без права.
Направо сворачивай!
Гипсовой пылью
суждений оценочных
припорошено прошлое.
Пересоленный лед
мешается с грязью
И даже не думай реветь,
иди же отсюда!
И даже не думай
споткнуться.

2009

Ну от і дочекалася! Привіт,
спідничко коротесенька із плюша,
і погляди мущин, що, як плющами,
доладні ніжки обплітають…
Сніжинки падають, кружляють як цвіт вишневий.
Лише нема замінника хрущам, щоб ідилічною
картиночка була для серця та очей вкраїнських…
От березень, от капость!
Все капотить та мерзне, капотить та мерзне!
Бурульки-фалоси висять… Яка з них користь!?
Холодне одоробло!
Чоловіки лиш на язик доладні…
Піду спечу оладок та шоколаду звАрю з корицею,
а може з кардамоном. А потім подзвоню Дімону,
тому, що Даркою в минулому житті була чи був.
Про все та ні про що з часину побалакаємо в рурку.
А потім в нірку шусть і будемо мов сірі миші спати.
І хай почумляться усі марцові коци,
які вже почали чубитись на дахах…

Напередодні свята «імені Клари Цеткін»
(хто це була, до речі?) – складу всі свої речі
До валізи червоної, як любов…
Агов!
Хлопці мої, гранатова кров цебенить
та стікає у блюдечко…
А хто тут сміливий? Попробує хто
соку палкого моїх ночей?
Уроків з моїх очей карих ніхто не боїться?
Кари солодкої хто хоче?
Що там шепочеш, любчику мій з волоссям золотої кульбаби?
Ти справді хочеш?
Тоді скуштуй ромової баби, запий усе «Тархуном»
і нумо в подорож!
Валіза – готова!!!
Я твоя знову! Now and here, амінь!

МАЛО – ПОПОЛАМ

Що Данило, Данило, …. , Данило, Данило? – Долина, долина, …. , долина, долина, дощ.
Мало Данила, Данила, …. , Данила, Данила – далина, далина, …. , далина, далина долам.

ЩО ДОЩ?

Що, дико, дико, …. , дико, дико, доки, доки, …. , доки, доки дощ?

ВІД ВДІВ

Діво, долі, долі, …. , долі, долі – діло, діло, …. , діло, діло; ділу, ділу, …. , ділу, ділу – дулі, дулі, …. , дулі, дулі, – довід.


МАНА ПАНАМ

Мана: палі дві, палі дві, …. , палі дві, палі дві – півділа, півділа, …. ,півділа, півділа; пави дві, пави дві, …. , пави дві, пави дві – півдива, півдива, …. , півдива, півдива панам.

НІМОГО ГОМІН

Німо Галина, Галина, …. , Галина, Галина ганила, ганила, …. , ганила, ганила гомін;
Ні, ганила, ганила, …. , ганила, ганила Галина, Галина, …. , Галина, Галина гін.

ТОНИ НОТ

Дома нот тони танули, танули, .... , танули, танули; лунати, лунати, .... , лунати, лунати нот тонам, од.

ДЕ МЕД?

Дере під азбуку муки куму куб зад і перед,
Де ми пили, пили, .... , пили, пили, Пилипи, липи, липи, .... , липи, липи мед.

А ТА ХАТА

А та ваба, ваба, …. , ваба, ваба – вата;
А та лава, лава, …. , лава, лава – лата;
А та дама, дама, …. , дама, дама – дата;
А та кава, кава, …. , кава, кава – ката;
А та фара, фара, …. , фара, фара – фата;
А та тара, тара, …. , тара, тара – тата;
А та маса, маса, …. , маса, маса – мата;
А та лапа – палата;
А та пола – лопата;
А та рама – мара та;
А та мука – кума та;
А та габа – багата;
А та соня – носата;
А та гора – рогата;
А та – хмарам, хмарам, …. , хмарам, хмарам хата.


А ДО .... (ОДА)

А до сала, сала, .... , сала, сала сода,
А до вала, вала, .... , вала, вала вода,
А до мата, мата, .... , мата, мата мода,
А до кипи, кипи, .... , кипи, кипи кода,
А до хиби, хиби, .... , хиби, хиби хода,
А дорога, нивка – так, винагорода.

Не забуду ніколи:
Як вовняна нитка Голосу_спортивного_коментатора
Витягала мене із судомних грипозних марень,
Вела,
Натягувалася дзвінко на «Гол-л-л-л-л-л!»,
Готова от-от увірватися,
Та я міцно тримала липкими від жару руками,
«Не відпустити,
Не розпустити,
бо тоді вже –
все…»

Хапала повітря ватяне,
Як недолуга брасистка – воду,
Бульк! –
Але рятівне коло
Голосу_спортивного_коментатора
Маминими руками витягало з гарячки,
І тато схилявся над ліжком,
А я – щаслива!!!! –
Посміхалась блаженно,
Бо
коли була хвора,
То батьки не сварились ніколи…

Веревечка зимових хвороб тяглася із грудня в лютий,
Голос_спортивного_коментатора шпетив мене ночами:
«Маленька брехлива жертовнице,
Ти нічого не тямиш у цьому світі,
Привозні мандаринки твого щастя такі зелені,
: І – не ховайся, як страус, під ковдру солодких ілюзій!
: І – що написано в книзі долі, того не об'їдеш возом!
: І – пневмонія – дебільний спосіб батьків мирити!»
«Мир–мир–миром, а пироги – з сиром» –
Відповідала скоромовкою,
малювала двох чортиків скособочених
маму і тата,
і себе –
із руками розчахнутими –
між ними.

Дівчинка-линва,
що схопилася міцно-міцно
за берег
лівий і правий,
дитина-місточок калиновий,
що,
перекрикуючи Голос_спортивного_коментатора,
кличе батьків додому...

Під мікроскопом неба голубого
Кипить життя, вирує балаган,
І час від часу чисте око Бога
Зорить, чи там нема печальних тайн.

У ньому ти - лише маленька частка,
Та не забудь - Його єство болить,
Коли чиєсь ти розтовкаєш щастя,
Аби п’янкого раю спити мить.

Він із пробірки милості своєї
Тоді у серце вводить гіркоту,
І мре в тобі молитва фарисея,
І серце знов стає на путь святу.

06.03.12

Моя риба вперто лізла на дерево
Я вам скажу навіть більше,- не так уже й падала
Моя риба , нажаль, у цьому була посередністю
І нікого не радувала

На боках її вилискувала позолота
Але і бажання виконувались так собі
Плавати рибу пускали якось в болото
з пихатою ряскою.

Риба кожного дня марила океанами
Випустіть мене, хоча б уві сні
Люди навколо виявились гуманними,-
- Ти ж все-таки риба! Можеш співати пісні!

Відео до дитячого віршика

Відео до вірша російською мовою

Відео до дитячого віршика

И жить осталось не так долго
И не успеть и не допеть
Уж скоро смерти кофемолка
Надломит кость. Окислит медь. 

Кто мог тот верил в жизни цену
Я тратил все и не жалел
Другой актер придет на смену
Мой гений в табаке сгорел

Я утопил свою Аврору 
В угаре, праздного стола.                
Не предавая смысла слову
Среди таких же как и я

И стоит ли теперь об этом
Всего довольно было нам
Сгорая как сгорает лето
Незваных почестей фанфар

Спроси чего же ради отче?
К чему ты жизнь ему отдал?
Его бы в яму, к стае волчьей
Кто не достоин тех начал

Отвечу сам, не гневи Бога
Его путей не знать, проверь
Для каждого своя дорога
У раков, щук, и лебедей

Но ведь есть цель! Подобно солнцу
Над миром ветхим воссиять
Из будней серого колодца
Подняться вверх и первым стать

Достичь побед упорством рьяным
Все время гнаться за собой
Упиться славой долгожданной
Эфиром быть, другим судьбой

Я вижу друг в тебе таится
Червь, триумфатор сих затей
Он мог давно тобой живится
Меня послушай, и поверь     

Триумф подобие разврата
На нем ничто кроме венка
Не сможет возлежать так свято
Как жизнь в падении до дна

2011

Усі по хліб...
І той, у кого вдосталь,
І той, хто не збагнув, а по який же йти.
Усі по хліб...
Засмаглі паляниці чатують кожен крок
І кожен зблиск ума.
Усі по хліб...
І по зернині рониться зерно,
I згублено зерно,
І втоптано зерно,
I вже зерна нема...
Усі по хліб...
А ти шкоринку відклади на завтра
І грейдер підошов не кваплячись розпушуй,
І поки сил достане,
Шукай зерно.
...Загублене зерно,
Що перший хліб зродило.

Було б простіш давно стряхнути
Про тебе спогади, як пил,
Коли з душі прогнати смуток
Я до цих пір не маю сил.
Та намагання ці даремні,
Бо неминучість віри є
В моєму серці й потаємно
Коханню вмерти не дає.
Воно спокійне і глибинне,
Немов настояне вино.
Воно - спокута і провина,
Де ти зі мною - заодно!..
06.03.12

…Ой, не згинуть, побратиме, не надійся,
Поки сам їх на салат не посічеш…
Та найбільший ворог твій – наш ворог – бійся! –
Саме ти, а сам від себе - не втечеш…

…Не втечеш, допоки, брате, хата скраю…
Не втечеш, допоки в кума вищий пліт…
Не втечеш, допоки в шинку брага грає…
Не втечеш, допоки хрещений твій світ…

…І не будеш, побратиме, панувати,
І гетьмани не піднімуться з могил,
Доки ворог твій – підступний, хитрий, клятий –
Не сконає геть, на вістрях вправних вил!...

…Ти ж бо, брате, не москаль, а українець!
Українець, побратиме… Ти – не жид…
Ти не винен, любий братику, не винен,
Свого ворога здолавши… «Квит за квит…»

…А як ворога в собі позбавиш віри,
Буде свято на твоїм городі знов:
Заспіває, народившись, кобза-ліра –
І спадатиме роса… Руда, як кров…

Кумпала Вір,
19.08.2011 року,
м. Плоскирів

Зиркнеш очима - і ніжним обпалиш огнем,
Дух перехопить і груди одізвуться гулко.
Може удвох і кохання сліпе наженем,
Може підтрима воно, наче серце пігулка?

Ганю себе: погляд-хміль одвести не зумів
І спокусився, бо надто принадна спокуса.
Та за плечима багато і мало в сумі,
Чуб засріблився, посивіли скроні і вуса.

Чому ж наснага душевна така молода,
Прагне польоту, п'янкого чуття, високості?
Юна любов на моєму плечі одрида,
Тихо зітхне і попроситься знову у гості...

6.03.2012

Іде Вкраїною весна –
Пора чудес, пора чекання,
Безсонних ночей і зітхання,
Любові вірності добра!
Іде Вкраїною весна!

Зі стріхи крапає вода.
Не стримати тепла. По світу
Витають аромати квіту…
Відходить горе і біда
Не залишає і сліда!
Зі стріхи крапає вода.

Не зупинить шалений біг
Снігів, під сонечком відталих,
Розшаленілих, заблукалих,
Веселих, гомінких, стрімких.
Їх час в весняних водах збіг!
Не зупинить шалений біг.

Іде Вкраїною весна!
Її приходу всі чекають,
Бо в ній початок мрій вбачають.
І тим жаданіша вона,
Шалена, радісна, земна…
Іде Вкраїною весна.

06.03.2012р.

Сокровище нашла моя душа
Бог есть Любовь
А Любовь - это самая могучая сила
2012г.

ОМАНА

Не йди шляхом всеви́дячих сліпців,
Які, плазуючи, повчають як літати,
І затискаючи ґвалт тисячів ротів,
Вчать батогами мовчки розмовляти
Про вільність слів. У прірву манівців
Вони штовхають, аби там блукати
Ти б міг до скону, й не шукав шляхів
До світла правди. Де не розпізнати
Глас Господа від голосі́нь скопці́в,
Хотінь співати від тяжінь волати
У камері життя, де мряку ліхтарів
За сяйво сонця вчать тебе вбачати
Й довіку не прозріти. Бе́злічі життів
Безликих там готові розміняти
На блиск монети й на кінець світів,
Щоб ти себе зумів перебрехати
Й, уярмлений в душі обгло́даній, каті́в
Своїх й у со́бі вже не міг здолати.

Павло Гай-Нижник
6 березня 2012 р.

...Життя складається з дрібниць... З маленьких істин,
Мілесеньких, як макове зерня...
Вони постійно приправляють Боже тісто,
Як діжку меду - дьогтю чорного горня...

...А тісто сходить... А до міста - люд на віче -
Дрібниця кожна тут обстоює своє...
І віче це суть у людині цілу Вічність:
Підносить, провокує, хвалить, б'є...

...Дрібниця "заздрість" підставляє стиха ногу...
Дрібниця "щирість" не чекає нагород...
Дрібниця "гнів" кричить від самого порогу...
Дрібниця "милість" зве усіх на свій город...

...От-от від пихи розірве дрібницю "гордість"!..
Допомогти спішить дрібниця "доброта"...
Дрібниця "жадібність": її - все вищосортне!..
Дрібниця "щедрість" - непомітна і свята...

...Дрібниця туги й безнадійності - "зневіра"...
Дрібниця віри і мети – "незламний дух"...
Стихає віче... Тужить жалісливо ліра,
Розносить вітер правду білу, ніби пух...

...Таке от тісто, от таке от вічне віче:
Комусь - сухарик, а комусь – пузатий торт...
Порожнього не має тісто "Вічність" -
На місце Бога зразу ж.. Так - дрібниця - чорт...

Кумпала Вір, 22-24. 01.2011 року,
м. Плоскирів

Сьогодні жах мою терзає голову -
Погода, кажуть. Метеозаслон.
І вже здається, що іду по колу я:
Якісь пігулки, знову цитрамон…

І тут згадала. Раз така оказія,
Що медицина біль не віддаля,
То, може, порятує ще поезія
Ота – «Безсмертним рухом скрипаля».

…На цій сторінці притулюсь до дерева,
А там нап’юсь джерельної води
Та просто неба ляжу горічерева.
І вже всі охи врозтіч хто куди.

Поезія десь поряд. Їй не спиться.
І тільки ще слова в мені болять.
Така ось незбагненна таємниця -
Не тільки душу може лікувать.
18.02.2012 р.

ПИЛИП

Ура, купили пенсне, пенсне, ... , пенсне, пенсне Пилипу – кару!

Я СВАТАВСЯ

Ура! Сватав, сватав, .... , сватав, сватав Сару.

КАТАЛА ТАК

Мокра, калатала, калатала, …. , калатала, калатала карком.


КОЗА, КОНІ – КІНО КАЗОК

Коні. Варта, варта, …. , варта, варта. Ватра, ватра, …. , ватра, ватра. Вінок.
Коза, коні, коні, …. , коні, коні – кіно, кіно, …. , кіно, кіно казок.


ВОЛІ ЛОВ

Ірі воля, воля, …. , воля, воля – в’яло, в’яло, …. , в’яло, в’яло вірі.


ВИНО НИВ

Нива. Трава, трава, …. , трава, трава, варта, варта, …. , варта, варта вин.

А ЩУР – ХРУЩА

А щур хватав, хватав, .... , хватав, хватав хруща.

КОЗІ – ВІЗОК

Козі вага, вага, …. , вага, вага – візок.

ЛУК АКУЛ

Акула ламала, ламала, .... , ламала, ламала лука.

А КРУКУ – КУРКА

А курка лапала, лапала, …. , лапала, лапала крука.

ТОЛОК ОКОЛОТ

А толока, толока, …. , толока, толока та – колота, колота, …. , колота, колота.

А НАМ – МАНА

Мана – низина, низина, …. , низина, низина нам,
Де манила, манила, …. , манила, манила малина, малина, …. , малина, малина-мед.

із білих рим до безтурботних весен
несе мала бджола медовий сон
і пропадає крижана агресія
і по двору гасає жвавий песик
гавчанням розганяючи ворон

у голубінь у простір голубиний
вологий туркіт шле м'яка земля
і розминає кіт затерплу спину
і крапотить із даху безупинно
і виглядає небо журавля

спасибо тебе. прошу, не сердись,
бывает я плачу и когда невмоготу - реву.
нет в кричащей тишине предела...
грустно без тебя - скучаю, просто люблю.
2012г.

Ваше фото пожовкле
Альбом дивовижно зберіг,
Загубилось воно чорно – біле
Поміж кольорів,
І лиш випав
На чорні поля білий сніг,
Я у спогади тихо побрів.

Ваші очі нагадують
Липня високу печаль,
Що гойдається вітром
На віях смерек,
І вертають
До мене покинуту даль
Ярих днів,
Сніжних зим,
Літніх спек.

Ваші руки нагадують
Теплого пляжу пісок,
Що до нього припливом
Туливсь я мерщій,
І до нашої юності
Далі на крок
Я стаю.
Гірко так,
Боже мій…


05.03.12

Вода служить колискою плоду,
В ній формується кожне життя
І не можна поганити воду,
Як не можна поганить буття.

Вода може омити нам тіло,
Вона свіжість йому придає.
Чисту воду вживайте ви сміло,
Вам здоров’я вона принесе.

Воду святять як чисте і світле,
Щоб надію відчули серця
І запаси її нескінченні,
Як і всесвіт немає кінця.

Вода - тіло твоє загартує,
Якщо ти довіряєш воді.
Тіло скоро здоров’я відчує,
Так попробуй скоріш на собі.

Вода наш організм очищає
Вона нас від недуг збереже.
Воду кожен щодня споживає
І в дорогу із собою бере.

Хрест спасає від темної сили,
Якщо ти охрестився в воді.
Нас святою водою омили.
Ми про це пам’ятаймо самі.

Вода теж як душа не вмирає,
Лише місце і форму міняє.
У житті їй заміни немає,
Без води все живе помирає.

Він Милу цілував злотАвомило...
Дрімала ніч, усі її свати...
Хтось тишу перемовчував насилу,
І тиша перешіптувалась Ним...

У лагідних солодких поцілунках
Змішалось все: і страх, і біль, і крик..
А промені, ранковим візерунком,
Згорнулися на присуд до музик...

І в поглядах знайомих і незнайок: -
" Ну,.. як без нас?.." - дісталося усім!
Примітний щем, що відлипав од майок,
Із вісімки завіявся у Сім...

Сім нот всього,
А галасу
До
Неба...
2012.03.04.

Сім нот всього, а галасу до неба
( У новій редакції )
І кожна з них - життя - моє мірило…
Приходить ніч… яснієш й з ними ти...
І перемовчуєш себе насилу
А тиша перешіптується з ким?…

У лагідних солодких поцілунках
Сім нот: і сміх, і страх, і біль, і крик..
Як промені, ранкові візерунки,
Спішать у стан, до рідних, до музик...

І встрічниму схиляють шляпу долу
" Ну як без нас?.." і знагла так, усі…
Акордом поки… й натяку на соло
Сім нот всього, а галасу на всі…
2020.06.12.

Ну чого я нещасливий?!
Ну чого я так живу –
Чом мене шатають хвилі?
Не у сні, а наяву!

Чом лишився я отут?
Серед снів, в проблемах…
Ян не можу відімкнуть –
Двері ті, що мені треба…

Я не можу наступить, -
На свої тут страхи,-
Не заду я у цю мить,-
До своєї хати…

Не прийду я у свій Дім,
Де щасливе серце,-
Бо в тумани я забрів,-
А вийти нелегко…

Трудно тута роздобуть,-
Бід проблем всіх ключик,-
Лиш собов тут треба буть, -
А не серце мучить.

Не потрібно горювать -
На щасливім полі –
Вийшов сум у цих рядках…
Тай піду поволі…

P.S.
Десь давно я зрозумів –
Що природня радість,
Що як ти відчуєш біль –
То десь ти не правий -

Не туди ти повернув,-
Із прямого шляху,-
Щоб закінчити свій сум,-
Треба радості дістати.

Треба радості шукать
Десь у Світі, чи у собі,
Щоб вернутися на шлях,-
Треба завше буть свідомим.

15.07.2011р. Дякую:-)

Прикинь - немає смерті, Пропало пекло й рай,
Над нами - тільки небо, Підстрибнеш – і злітай
Прикинь: нема кордонів і світ весь для людей….


Прикинь: країни зникли, це важко, але все ж-
Нема за що вбивати, нема релігій теж.
Прикинь: нема кордонів і світ весь для людей…

Ти скажеш –що я наївний
Та я такий не один,
І з кожним днем усе більше нас,
І світ весь стане таким!



Прикинь: немає банків, збулись ми їх оков,
Й панує вже не заздрість, а щирість і любов,
Прикинь: нема кордонів і світ весь для людей…

Ти скажеш –що я наївний
Та я такий не один,
І з кожним днем усе більше нас,
І світ весь стане таким!

03.03.2012