ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки

Віктор Кучерук
2026.10.14 06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -

М Менянин
2026.10.13 19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.06 12:54 ]
    * * *
    ...І був він темним боком місяця,
    Таємничим кружалом, що якоїсь невиліковно хворої осені
    Шубовснуло з пробитого дощами неба
    В колодязну прірву, сколихнувши ряску спогадів.
    Я саме вичерпувала відрами ніч,
    Настояну на безсоннях заплаканих зозуль
    Та сполоханих цивілізацією мавок.


    ...І був він плямами на стиглому тілі сонця,
    Вугільно-болючими рваними ранами,
    Що перетворювали розпечене,немов черінь, світило
    На стомленого дога-долматинця,
    Який мусив чатувати розсипану серед хмар тишу,
    Але брутально заснув і прогавив:
    Малиновий гвалт мовчання заливав порожнечу.


    ...І був він мелодією сп'янілого вітру,
    Що обтрушував мрії і зорі,
    Ніби рожеві пелюстки в мереживах яблуневих садів;
    Симфонією страху падіння, ноктюрном відчаю злету,
    Військовою дисципліною гам, безладним асорті імпровізацій.
    ...І була я краплею, променем, нотою
    В тому місті,де нас не було.

    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Богдан Матіяш - [ 2010.07.05 23:30 ]
    ***
    пристрасть
    як пташеня, затиснуте в кулак
    тривожно б'ється
    вбити шкода
    а випустиш
    зміцніє, виросте
    великим хижим птахом повернеться
    щоб видряпати очі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (7)


  3. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.05 23:19 ]
    Невеличка драма
    Все за сценарієм : сльотава ніч , забута парасолька , перехожа .
    Я - перехожа . Горошини звуків
    Відскакують від стоптаних підборів .
    Крокую містом нашої зими .
    Шукаю місце нашої відлиги :
    Міфічний закуток , де вдвох , де не на "ви" ,
    Де навіть затишно і духмяніють трави .


    А латки вікон на розмоклих стінах
    Все більше схожі на ламкі крижини ,
    Що тонуть в листопадових калюжах .
    А ще ті шибки - послання в минуле -
    Чомусь нагадують льодяники з дитинства :
    Солодких півників і зірочок на палці ,
    Загублених у ярмаркових барвах .


    Квадратик світла Вашої оселі -
    Жовтава пляма , ніби той осінній ,
    Промерзлий до кісток (чи до прожилок)
    Обірваний , поранений листок .
    Ви не самі . Тепло . Кришталь . Віск тане .
    Ви їй співаєте . Тремтливий промінь лампи
    Торкнувся струн . На грифі Ваші пальці звиваються , як стебла винограду ...



    Все за сценарієм . Мені не відхреститись
    Від вкладених в уста книжково мертвих реплік ,
    Від професійно зіграних емоцій , стандартних жестів , зойків і згорань .
    Якби Ви знали , як би я хотіла
    Бодай на мить змінити зморшку , складку ,
    Знак оклику чи напрям буревію ...
    Та за сценарієм я тільки перехожа .

    2007 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Чужа Мрія - [ 2010.07.05 20:22 ]
    Наркоманка
    Наркоманія... Наркотики...
    Залежність...
    Ниюча,безперервна тяга до речовини...каталізатора задоволення... Про це безперестанку трублять ЗМІ, це основна тема суперечок в компаніях бритоголової молоді... Наркотик проклинають матері і криміналісти... Про нього знають діти від 5років по всіх куточках планети..

    Тепер це і мій хрест... Хрест,який я мовчки нестиму з хвилини в хвилину мого буття...
    Біжу від нього,від себе... Задихаючись,захлинаючись невимовленими словами... Здається,що вже в соте оббігаю свою марафонську дистанцію,а моє скажене серце не зупиняється!!!
    Бісюсь! Дурію! Скаженію! Дивлюсь в дзеркало-а у мене по всьому тілу вишкрябано-ЗАЛЕЖНА! ЗАЛЕЖНА! ЗАЛЕЖНА!
    3акриваю очі...та під повіками знову ...ЗаЛеЖнА!
    Всі нерви натягаються ніби прошиті струмом! Хочу!.. Треба..! Неможу... Неможу... Неможу...
    Дико! Смішно! Невже мені(!) хтось ,щось потрібні?.. Ні! Ніколи! Я ж Львиця! Горда. Непідступна. Незалежна... І сама,сама,сама... Уже не несу величаво голову,а тримаю її щоб не згубилась...

    Тепер бачу лише дорогу...,а ще день назад не могла відірвати очі від неба! Я уже не можу на нього дивитись... Боюсь там побачити свою дозу... Блядські зелені очі,якї так і не змогла побачити вживу...

    Бісюсь... Дурію... Хочу!!!...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.05 15:18 ]
    * * *
    Якби відстані вимірювалися філіжанками ,
    Я б сказала , що між нами - півмільйона чашок кави , випитої
    нарізно ,
    Десять тисяч ковтків гіркоти ,
    Триста шістдесят п'ять ложок опіків
    І одна малесенька усмішка ,
    Що випадково зісковзнула із сонячного променя в твою долоню,
    Коли той бавився моїм волоссям .


    Якби відстані вимірювалися невіднайденими римами ,
    Я б сказала , що між нами - руїни паперових Ольвій ,
    Білопінно-штормові хвилі зібганих аркушів і затертих
    політурок ,
    Розпечений пісок безладних , штучних слів
    І одна малесенька усмішка , що поселилася в спорожнілій
    мушлі ,
    Купленій на згадку про твоє місто
    І забутій на готельному столику серед журналів , пелюсток та
    іншого дріб'язку .


    Якби відстані вимірювалися невимовленими бажаннями ,
    Я б сказала , що між нами - несамовитий серпень тривалістю в
    чотири роки
    І що зорі , випадаючи дощем , зрошують спраглу землю .
    Але ми надто консервативні , щоб відхреститися від метрів ,
    миль , кроків .
    Тому я говорю , що між нами - третина кроку
    І одна малесенька усмішка , що зачаїлася в тремтливій
    сльозині
    Подарованої тобою троянди .

    2008 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Богдан Матіяш - [ 2010.07.05 12:57 ]
    ***
    сміючись
    п'ю солодку отруту
    твоїх очей. запитаєш
    чому сміюся
    відповім
    п'ю отруту
    пізно вже плакати...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  7. Чужа Мрія - [ 2010.07.05 01:18 ]
    Бісова романтика...
    Я бреду під ними,а вони такі холодні(зірки)... Їм пофіг,що я сама серед темних вулиць,що бродячі пси,відчуваючи мою жорстокість,оминають мене... Їм начхати,що я промерзла і шукаю короткий шлях до дому...
    Починаю розуміти,чому ми ,люди, всі такі чужі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.04 22:24 ]
    * * *
    Цю пустелю крилами не зміряти ,
    Не спізнати битими підборами ,
    Не розтяти пальцями каналів
    На вітражні блискітки оаз .
    Не розбити караванним гвалтом
    Тої тиші , схожої на прірву .
    Не лишити відголосся сміху
    У тенетах перекотиполь .


    В цій пустелі дотліває промінь .
    Вистигають стомлені світила .
    Не каміння обпікає шкіру ,
    А друзки годинників , хвилин .
    Ми ворушимо пошерхлими губами ,
    Як росу , куштуємо мовчання .
    І не сльози - крихти скла і льоду
    Падають із вицвілих очей .


    В цій пустелі ніч , мов півстоліття .
    Білий місяць , наче меч сталевий ,
    Мертвим лезом розсікає морок
    На фрагменти сірості , латки .
    Тут давно забуто голос вітру ,
    Барви весен , дзвін прозорих крапель .
    І сюди не долітають вісті .
    Тут немає болю і думок .


    Тільки ми - пісок , мінливий , древній -
    Символ руху , дихання галактик ,
    Попіл ер , культур , цивілізацій .
    Не народжені ніким , тому безсмертні ,
    Без чуттів , без втрат , без сподівань .
    Огортаємо підмурки піраміди .
    В зморшках храмів ми - застигла вічність .
    Море , час , луна серцебиттів .


    ... Навіщо ж сниться цвітіння сакури ?

    2006 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Сергій Гололобов - [ 2010.07.04 21:14 ]
    ПЛАСТИЧНИЙ ХІРУРГ
    Пластичний хірург такий пластичний
    Він зранку робить розтяжки
    Сідає на шпагат
    (відхилення від теми: слово «шпагат»
    Римується зі словом «шпинат»,
    Ну
    як
    тут
    не згадати про Моряка Попая,
    фу, відхилення від теми – це мерзота
    для літературного процесу)
    Також він виконує вправи цигун
    Переважно в якості спорт-процедур
    Але ні крапельки не медитує
    Не знаю чому так вийшло
    Напевно через те
    Що
    Він просто пластичний
    Гнучкий і високоточний
    Гумовий
    Каучуковий
    Рідкокристалічний
    Хірург
    А
    Не
    Відлюдник-даос
    Що
    Мешкає
    На горі Удань

    (2010)


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.97) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  10. Богдан Матіяш - [ 2010.07.04 01:19 ]
    ***
    коли повний місяць
    заглядає в нещільно прикриті повіки вікна
    здається – десь дуже далеко
    може, на іншому континенті
    в порожній кімнаті
    дзвонить телефон
    ніхто не відповідає...

    все значно простіше –
    то жовтий равлик безсоння
    застиг
    на чорному стеблі ночі...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  11. Богдан Матіяш - [ 2010.07.04 00:17 ]
    ***
    Нечутно ступає
    ніч босими ногами
    по дерев"яній підлозі
    розсіває
    краплинами тишу
    з того дзвону
    народжуються вірші
    шукають
    притулку на полях
    старих альбомів з фотографіями
    не знаходять
    вилітають в прочинені
    вікна губляться
    між зірками збираються
    в хмари
    випадають дощами дзвінкими
    на стривожену зелень травня
    де їх знову
    крапля по краплі
    збирає ніч

    так відбувається
    кругообіг віршів в природі


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Стукаленко - [ 2010.07.03 10:06 ]
    * * *
    Затьмарена душа метеликом тремтливим прагне
    до людей, що начебто уже творцями стали
    умілими й різці для скелі неприступної життя
    роздобули, та й відсікають зайве так майстерно, ніби
    посланцями від Бога є,
    щочасно мудрими.

    Гай-гай, затьмарена душа... Забула
    дароване тобі і власні сили. Не там
    шукаєш те, чого так прагнеш.
    Космічний злет, тобі властивий,
    відчуй в собі...
    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  13. Кана Жебровська - [ 2010.07.02 13:27 ]
    І ми збудили...
    І ми,
    збудили врешті-решт сонце
    коліс стукотом
    і воно, кігтиками з золотим
    манікюром продирає темряву,
    ще мляво, проте впевнено-
    бачиш – ранка на небі кровить,
    ще мить і сонце
    вибереться назовні
    і стане ранок

    і день інший зовсім:
    і треба буде здавати постіль
    і з’ясувати куди запхали ножа
    і на що схожа
    станція за вікном
    і кава залита кропом…
    і хтось скаже, що схожі всі станції
    а хтось пошкодує, що скінчились вакації …

    скрип - і мить –і вже прибули
    вставай та іди
    в потоці інших прибульців...
    чи ще затримайся на східцях

    та поки не чуєш,
    надто рано- ще спиш

    так, ще надто рано
    і я поспішаю мовчки,
    лежачі на полиці
    мені – як і сонцю не спиться,
    а воно правда, вже вибирається
    вбирається – довго так
    мабуть
    перед дзеркалом крутиться –
    ще трохи рум’ян й золотавої пудри…
    так можна вже й з’явитись на люди

    і ось – визирає
    оглядається
    теж, мабуть уявляє
    день
    новий
    і коло
    нове
    зазирає й в моє вікно
    і прислухається
    до
    тук тук-туктук-туктук


    2005


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.9)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Храмченко - [ 2010.07.02 01:02 ]
    Нити
    Послушай, нити слишком слабы, чтоб выдержать нас -
    Тебя и меня. Нам нужно выдержать время,
    Нужно выиграть время, его удержать в лассо,
    И целоваться по-неземному - в темя.
    Наши нити намотаны между двух городов
    И когда-то закончатся, нас по углам разбросает,
    Мы порвемся, а может прорвемся. От этих оков
    Освободимся и каждый примкнет к своей стае.
    А пока мне пиши свои сны узелковым письмом,
    Не делай лишних мотков, нужно вовремя рваться
    Друг к другу и наоборот, нить отрезать ножем,
    И больше уже ни к кому не привязаться.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  15. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.01 10:48 ]
    * * *
    Порослий чагарниками берег прадавньої річки .
    Її прохолодні , зеленкуваті води
    Донині пам'ятають так , ніби відчували те вчора :
    Лязгіт сталевих клинків у несамовитому танці
    Зухвалості й болю ;
    Шепотіння купальських вінків ,
    Які пестять вологими пальцями-пелюстками
    Розпашілий , замріяний вітер ;
    Звитягу й поважність князівських човнів
    (Що їм Московії та Візантії ?!) ;
    Ніжність дівочих колін і долоней
    В упертому прагненні віднайти найбіліше латаття ...
    Мінливість історії , непевність сьогодення .
    Отут , у запашному розмаїтті трав
    Та здичавілих квітів
    Нескладно загубитися , вплівшись у прозоре мереживо
    Світла і тіні ,
    Розчинитись у часі , диханні , променях .
    Спати на теплому , зап'ятому мохом камені ,
    Ніби ящірка або німфа ,
    Всотовуючи шкірою-піною , шкірою-корою
    Мудрість і міць землі і сонця .
    Так легко змішатися зі щебетом , шелестом ,
    Осокою та верболозами
    І пити досхочу настояний на спокої день .
    Розчісувати волосся старим дерев'яним гребенем ,
    Малювати пальцем на піску клинописи , рими , піктограми
    І читати тобі вірші про дощ ,
    Доки ти збираєш з моїх вуст
    Його прозорі , дзвінкотілесі краплі .

    2010 р .
















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Ярина Брилинська - [ 2010.06.30 23:47 ]
    ***
    Сумніви,
    мов Японії далекої воїни,
    мечами самурайськими
    у серці самотньому
    бій вчинили.

    Болю завдавали
    домові своєму.

    Тихо співала біва*
    про сакури квіти,
    що соком стиглої вишні
    вимальовували візерунки
    любові нерозділеної
    на старому кімоно
    учорашньої гейші.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (11)


  17. Ірина Кулаковська - [ 2010.06.30 22:00 ]
    Медитація з дощем
    Посинілими, закоцюблими пальцями
    В обвітрені шибки гамселить дощ,
    Лишаючи відбитки набряклих пучок
    На дзвінкому тілі прозорості.
    Він вистукує чудернацьку мелодію,
    Схожу на шалений ритм шаманського бубона.
    Швидше, швидше, швидше...
    Ще трохи, і ти зливаєшся з цим ритмом,
    Зростаєшся з ним душею і ребрами.
    Він пульсує в скронях, він циркулює в жилах.
    Ти заходиш у нього, наче у воду,
    І він заходить у тебе божевільним виром.
    Бо ти - це дощ і дощ - це ти.
    Мінливі барви почуттів
    Сплетаються в арабські візерунки.
    Секунди, години, вічності -
    То горошини з перестиглих стручків.
    Вони викочуються на землю,
    Розколюються, змішуються, ніби скельця
    В зіпсованому калейдоскопі.
    Змиваються межі і лінії,
    Згладжуються кути і грані.
    Поняття "час" і "простір"
    Втрачають сенс,
    Адже віднині можливе все:
    Мандрувати Чумацьким Шляхом,
    Низати перла з намистин роси,
    Кохатися на шкірі
    Власноруч упольованого мамонта.
    ...Посинілими, закоцюблими пальцями
    Гамселить розхристаний дощ,
    Поволі перетворюючи місто
    На вицвілий бубон шамана.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. віталій рибко - [ 2010.06.30 01:31 ]
    прогноз
    подивись новини
    там все-одно нічого цікавого не знайдеш
    опісля прогноз погоди
    там тобі й скажуть що
    завтра буде
    вогко
    і
    холодно

    а ще
    скажуть
    який ти козел

    вже давно треба було
    вимити з-під нігтів
    бруд
    усіх тих коханок
    яких мав
    просто
    у вітальні
    кухні
    новомуунітазі

    там скажуть
    який ти збочинець

    саме морози
    холод
    змушують телефонувати
    і
    просити у них про допомогу

    знову рятуватимуть тебе

    придурка
    рятуючи з глибин передозувань
    алкоголем і снодійним
    шукаючи пульс
    ніби дітей у старих шафах

    дивися
    свій
    телевізор

    лайна шматок
    пий суничний чай
    прислухайся
    звук не працює


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.29 22:44 ]
    Покинута
    І що тоді?
    Безсилі ночі
    І проклятий спів.
    Я сама.


    А ви вже разом.
    З цигаркою одною в попільничці,
    І клубнем диму
    Там вгорі...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2)


  20. Софія Кримовська - [ 2010.06.29 00:52 ]
    ***
    гашу кислоту твоїх слів
    содою сліз
    може замісити тісто на пиріг?
    начинку - зі спогадів
    пудру - із мрій
    ...
    кави?


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (11)


  21. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2010.06.28 23:45 ]
    Мушля
    Я почула вітри
    І стрибнула зі скелі у хвилі
    А на дні
    Дивну мушлю знайшла
    І додому принесла її.
    А вона
    Захотіла
    Розбитись.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Кулаковська - [ 2010.06.28 12:47 ]
    * * *
    Можливо , у річищі висохлих сліз
    Шукатиму Скіфію - прихисток часу ,
    Притулок опальних богів і царівен ,
    Загрузлих в історії , ніби в пісках .
    Сполоханий гайворон вимоклі зорі
    Клюватиме , як недостиглі черешні ,
    І в кожній шукатиме камені серця .
    А баби в степу - то німі ярославни ,
    І в тріщинах міміки - холод скорботи .
    І в холоді пальців - надтріснута нота -
    Вібрація Космосу - вигук чи стогін ?


    У місті будинки подібні до сфінксів
    Вони стережуть піраміди заметів .
    Вони бережуть таємницю прадавніх ,
    Вкарбовану в ламані наших слідів .
    І я голосила . Мечі і кургани
    З пророщеним житом прийдешнього в лоні
    Тягнулись повільно обабіч дороги ,
    Немов кіноплівка . Однакові кадри .
    Можливо , лиш вітер - одвічний і мудрий -
    Чатує мій спокій , розсипаний в травах ,
    Чатує твій дім , запорошений світлом ,
    На березі Скіфії Висохлих Сліз .

    2005 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Софія Кримовська - [ 2010.06.26 22:12 ]
    у кутку
    мостити гніздо
    із впертістю ластівки
    і знати
    що прийде осінь
    знати
    що хтось неодмінно
    митиме твої вікна
    і скине
    моє життя під ноги
    тільки б мати сили
    не бачити
    аби
    знов
    у кутку вікна
    співали ластівки


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (12)


  24. Олег Фірук - [ 2010.06.24 12:28 ]
    від сенсу до суті
    нами зайняті місця
    в моїй каюті
    відкриті всі люки
    від сенсу до суті

    прошу запам’ятовуй
    придумані мною
    і все розмальовуй
    фарбами грою

    злітають
    щасливі рейси
    звикають
    знайомі і преса

    приємно зізнатись
    ми один одного варті
    можна не оглядатись
    гарні знаки на карті


    Рейтинги: Народний -- (4.04) | "Майстерень" -- (3.85)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.23 14:48 ]
    Гріх
    Волого, тихо, холодно.
    Убите небо.Чорний сніг.
    Тонка душа відчує гріх.

    Гроза, земля,болото.
    Труна -життя крилате,
    Чи непоправна втрата?


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  26. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.06.21 14:22 ]
    ***** (н.з.)
    11.06.2010



    «Меня не надо
    Ломать!
    И дай мне силу
    Окрепнуть.
    В порту стоят
    Корабли
    И ждут попутного
    Ветра…
    Не ожидаю
    Любви
    Прийдет, коли
    Моя Доля.
    А ты мне крылья
    Не жги,
    Пусти гулять
    Под луною…
    Я теплым ветром
    Промчусь,
    И лепестками
    Играя
    Во сне легонько
    Коснусь
    Тебя,
    А ты – угадаешь,
    И в полусне,
    Полбреду
    Меня поймать
    Ты захочешь,
    Вот-вот! И я убегу,
    Люблю свободу
    Я ночи!
    Безумство,
    Нежную страсть,
    Небрежно
    Брошенный свитер…
    Еще сильнее –
    Тебя…» -

    И подпись -
    Ангел Хранитель.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  27. Вікторія Стукаленко - [ 2010.06.17 12:39 ]
    ***
    Відчуваю:
    про-
    тікає час
    єством, і тілом, і душею
    весняним паводком
    заполонивши...
    2010-02-23


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Ярина Брилинська - [ 2010.06.16 12:09 ]
    ТЕЛЕГРАМА
    Бути дощем.
    Крапками і тире
    написати
    мокру телеграму
    про те, що літери,
    загорнені у пакунки слів,
    чекають відправлення
    на пошті буднів.

    Що остання крапля парфумів
    завмерла терпкою згадкою
    на пульсі моєї артерії,
    обіймаючи пахощами
    пожовклі фото
    чорно-білих
    спогадів.

    Розповісти,
    що світ – це море,
    а я у ньому
    лише барвиста риба,
    на гобелені
    твого життя
    виткана.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (18)


  29. Сергій Гольдін - [ 2010.06.15 23:58 ]
    неохайні елегії
    Неохайні елегії
    В. К.
    1

    На заході сонце – розпечене серце.
    На заході, де блукає моя душа.
    Що там мені на тому заході,
    Крім самого себе?
    Хіба що посмішка старого Леонтія,
    Котрий водить на прощу мою душу.
    Хіба що могила молодшого лейтенанта – солдата Великої Імперії.
    А також,
    А також, друже, твої байки,
    Перев’язані мотузками поліщуцької правди,
    Кінчики яких тримає
    Святитель Микола.

    2

    Август шанує цноту.
    Назон не пам’ятає,
    Що йому шанувати,
    Крім слів, з яких
    Сплітаються його елегії.
    Цезаріанці розбили Помпея,
    А згодом і республіканців,
    Жалюгідних в своїх удаваних чеснотах,
    Зацькованих потенційними переможцями,
    Покидьками та меткими фаворитами.
    А всі разом будують сьогодення,
    Сьогодення, схоже на едем,
    В якому не знають Бога.
    Назон не пам’ятає,
    Що йому шанувати,
    Бо в нього не має підстав
    Щось шанувати
    В світі,
    Де Август шанує цноту.


    3

    За Феогнідом

    Мінлива доба, як доріжка у синьому морі,
    Що за кормою зникає, лишивши піняву.
    Хто зрозуміє, навіщо усталений устрій
    Зруйновано, наче очеретяну хатину?
    Хто зможе побачить майбутнє в такому хаосі
    Шахрайських прозрінь
    І лукавих повчань безупинних?
    Але для відчаю, Кірне, немає причини,
    Допоки на вічне надія у слові Господнім.



    4

    Занадто життя, занадто...
    Ні, занадто хоті
    Буденних турбот і шлунку,
    Що виразку носить, як орден.
    Занадто промов і планів
    Покращення доброго людства,
    Що тисячі літ добріє.
    Так мало у мене часу
    Лежати, дивитись вгору
    На сосен зелені крила
    І слухати скрип цих сосен.
    Так мало у мене волі
    Мовчати, мовчати, мовчати
    У гаморі, гомоні, граї
    Пристойного марнолюбства.


    5

    Згубилась рима. Світ не знає ладу
    Скрипкових струн. Володар барабанів
    Трима чужий смичок. Правічне слово
    В сучасному втрача первісну сутність.
    Натомість розповзаються слівця,
    Промовки, мовки, бовкання, скавчання,
    Мізерне, хтиве, ферт і черв і ять.
    Панує охлос визначень убогих:
    Прогрес, тусовка, рекет, споживач.
    Це не слова, це тільки недослівки.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  30. Ореста Возняк - [ 2010.06.15 15:07 ]
    ***
    ***
    Незібрані пазли:
    Книг, облич, подій
    І … обов’язків…

    Незнайдений Спокій
    Сам не віднайде мене ніколи.

    Чекаю тебе додому.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Ірина Розвадовська - [ 2010.06.14 20:00 ]
    Я не вмію малювати
    Я не вмію малювати, друже мій,
    Пробач...
    Задивляюсь на твоє фото...
    Німію у боязкому зачаруванні.
    Десь у найтемішому куточку ніким ще незвіданої сутності
    сумує мольберт...
    Аркуші пахнуть сірістю, чи сирістю, чи буденністю запраних доріг...
    Ображено загусли акварелі....
    Послухай, рідний мій, чуєш...
    Я не вмію писати картини...
    Не вмію серед цієї
    Своєї, твоєї, чужої досконалої завершеності бачити сенс.
    Я не вмію між цього незвідано-довершеного сенсу
    знаходити нас...
    І не вмію змивати наші імена з пересічних сердець,
    Як змиваю з пальців свого безликого Я гуаш...
    Я не вмію дихати без тебе
    І не можу дихати тобою.
    Портрети, пейзажі, нариси, замальовки...
    А потім
    кістки перону, заїжджені дороги, запізніла весна...
    І моє останнє пробач
    за нашу Любов,
    якої я не вмію малювати.......


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  32. Даринка Квітка - [ 2010.06.14 20:48 ]
    вологість
    Все ж таки, знаєш, підуть дощі і я буду боса більше аніж завжди.
    Рахуватиму краплі розпечена не від спраги/спеки, просто від втоми,
    Що проявляється медичними й алкогольними симптомами.
    Закинувши голову, зітерши відбитки кроків (криків) на траві,
    Забуду про силу тяжіння й те-чіє-ю стікатиму надвіконнями, антенами, дахами багатоповерхівок.
    Все ж таки, чуєш, підуть дощі і я вперше отримаю право читатись у твоїх зіницях
    (допоки ти не сховаєш погляду у консервну бляшанку свого монітору).
    Все ж таки, бачиш, підуть дощі і я вслід за ними чи не вперше,
    але ж не-на-зав-жди
    (чкй)…

    квітка2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  33. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.14 16:03 ]
    Дрібна побутова магія
    Йшла назустріч крізь місто,
    обережно, ніби навпомацки,
    звіряла маршрут з лініями на долонях,
    сіре небо перетікало у синє –
    перевіряла на висоту та надійність,
    на неперервність сліду,
    не довіряючи статистиці зустрічей на перехрестях,
    не вірячи в назви вулиць,
    змивала контури кварталів,
    кроїла карту міста срібними коліями,
    обертаючи відстань у час...
    Зустрілись надвечір, кохались до ранку.
    Через нас у місті цілу ніч падав сніг...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  34. Евгения Мазан - [ 2010.06.14 13:03 ]
    Вечер
    Свеча, твой профиль...
    Крохотный мирок,
    Храним слезами
    восковыми.

    Тепло и свет...
    Мерцает огонек
    Свеча и время
    так неумолиимы...

    27.01.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.06.14 13:41 ]
    Если б знал...
    Если б знал,
    Как соскучилась я,
    Не отсутствовал более часа…
    Извелась вся,
    И на злобу дня…
    Позабыть попыталась –
    Напрасно.
    Не хватает вестей,
    Перемен
    В моей слишком
    Загруженной почте…
    И тебе, признаЮсь,
    Нет замен –
    Диалог-то ведь наш
    Не окончен.
    Умоляю,
    Черкни пару строк,
    Буду ждать,
    И отвечу я спешно,
    Как соскучилась я,
    Видит Бог,
    За твоею душевностью
    Нежной…
    За признанием
    «Слабости «Я»,
    За исканием
    Личного счастья,
    За желанием
    Душу понять,
    Напиши, пару строк…
    Или «Здравствуй»…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  36. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 13:00 ]
    Чотири рядки
    З грудей осені не напитися,
    Дертись тілом слабким об камені,
    Сни бездітні змогли наснитися,
    Руки пристрасні тепер зламані.


    Рейтинги: Народний 0 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  37. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:08 ]
    Імператив
    Не ставити насолоду на перше місце –
    Іммануїл говорив,
    Руйнується сутність моралі,
    Знову цей... Імператив...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:17 ]
    Слух
    Дзвони церковні шукали
    Вуха чиїсь. Серце, відкрите до вух
    Власних. Погляд впіймали
    Сліпого, що втратив слух.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:32 ]
    !
    Попереду ранок з гострим зірками,
    Позаду ніч – останнє коло сонця.
    Хто хоче жити – нехтує віками,
    Хто хоче вмерти – думає про вiчнiсть.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 00:26 ]
    Було колись тепер
    Був дім, була дорога, палили вогнище.
    Я співав про те, що ніхто й ніколи не міг –
    Співав слабким голосом – мене любили.
    Про що була пісня – не пам'ятаю.
    Просто вона мені сказала – «про це ніхто ще не співав»,
    А я повірив вузьким очам з червоними рукавами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 00:41 ]
    Без
    Наче чорні ґудзики, що розсипалися на землі…
    Це все, що я візьму від цих пустих очей.
    Розуміння того, що світ поривами,
    Рівняннями, вирівнюваннями – усім – гине,
    Навіть Твоє чорне волосся не здатне
    Вимити з моїх очей сни побачені,
    Вирвати з грудей серце сплюндроване.
    Залиш мені один ґудзик – пришити
    Золотими нитками сонце – безмежне, сліпуче.
    Я дивитимусь з вірою, віра дивитиметься в мене.
    Може, осліпнемо удвох, віддзеркалюючись.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.11 23:02 ]
    Краще
    Сумувати за твоєю красою? я обираю щось краще -
    Що поки не має назви, доки я не вигадаю її.
    Моя темна нудьга, наче пекло, де скоро зустрічатимуть
    Мої ноги невідомі землі чи ріки, все одно.
    Згадую латинські назви, що найкраще закарбують
    Тебе у свідомості, коли я пов'яжу їх з Тобою.
    Багато я читав віршів, тому не бачу сенсу писати свій.
    Тим більше, я давно не я, а щось подібне образу людини.
    Ти підеш зі мною? Ти будеш казати щось?
    Ніколи. Моя глибина вже така пуста, що
    Всім хочеться побачили поверхню - замість дна.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Вікторія Стукаленко - [ 2010.06.11 12:04 ]
    * * *
    В оточенні Всесвіту,
    окутане туманами думок,
    райдугами відчуттів,
    під вітрилами прагнень,
    під зливами почуттів
    взаємопереплетеннями
    свідомого і несвідомого —
    струменить життя.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Ореста Возняк - [ 2010.06.10 22:07 ]
    *** (Страшно побачити...)


    Страшно побачити
    в погляді дорогу,
    Навіть, якщо вона схожа
    на казкову стежку
    з царством веселості
    в кінці подорожі.
    Насправді, страшніше
    помітити в рідних очах
    крапку обрію,
    Крапку, яка пояснює ВСЕ
    і здається остаточною.
    Ціль таких обріїв -
    тікати від минулого
    і пізнавати себе
    через себе ж.
    Дорога приємніша,
    Вона не знищує душу –
    …Іди!..



    Рейтинги: Народний 4 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  45. Ореста Возняк - [ 2010.06.10 21:09 ]
    *** (Що за мрії...)
    Що за мрії:
    чекати,
    допоки весь світ
    розквітне у чужих зіницях?
    Звідки знати,
    чи глянуть ці очі
    на тебе?
    Жовті квіти
    й химерний графин –
    цікаво на фоні чорної спеки:
    Так сумно і так життєрадісно
    водночас…
    …Що за мрії підвечір?
    Казали ж по радіо,
    завтра знову
    однісінька спека.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Оксана Фітель - [ 2010.06.08 17:14 ]
    Вона промовляла його ім’я
    Вона промовляла його ім’я,
    Із тисячі віщих куль
    Вилітали мільйони лилиць.
    Вона голосила його ім’я,
    А голос вився в конвульсіях,
    Хитаючи небо,
    І падали зорі.
    Вона шепотіла його ім’я,
    І вже найдрібніша вервиця
    Німіла в долонях,
    Німів голос.
    Вона мовчала його ім’я,
    Бо не вірила у повернення...

    1998


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Юрко Пантелеймон - [ 2010.06.07 20:19 ]
    я стомився
    Я стомився слухати їхні забобони,
    Які сіють сумнів у моєму серці!

    Я стомився споглядати як нищать мою Україну
    Ті, що обіцяли стабільність і реформи!

    Я стомився шукати причину твоїх насуплених брів,
    Які дивляться на мене щоранку!

    Я стомився відповідати активно-дійсним вимогам,
    Які ховають від мене справжні завдання.

    Я стомився вивчати те,
    Що мені ніколи не знадобиться.

    Я стомився ласкаво посміхатись,
    Коли хочеться прямолінійно кричати!

    Я стомився оминати глибокі ями,
    Які подарували мені вчора фіктивні друзі.

    Я стомився вчитись на двох мовах,
    Коли розмовляю принципово лише одною!

    Я стомився лише говорити,
    Тому введу в гру правило дії.

    17 березня 2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ярина Брилинська - [ 2010.06.07 12:17 ]
    ЛИСТ
    на склі вікна
    напише листа
    довгого як далечінь
    і прозорого наче вода

    про ритмічне безсоння
    під монотонний шепіт
    годинника

    про два звуки
    що заплуталися у гармонії
    буднів
    і снують один без одного
    павутину мелодії

    про відламане гілля любові
    що відпускає паростки крил
    крізь мертву кору

    а потім
    огорне листа
    коштовною палітуркою
    віконних рам
    і втішатиметься сама
    дивним фоліантом
    пилом висушених сліз
    притрушеним


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (16)


  49. Даринка Квітка - [ 2010.06.07 08:11 ]
    поцілунок з маркою
    Тобі написати десяток віршів (рядочки, абзаци від цілого серця).
    Розвісити у ванній аби стекли прочерки (по краплі).
    А потім просушивши зранку феном слати у білих (червоних) конвертах
    малюючи на марці твого портрета.
    Твій денний спокій порушить шурхотіння паперу.
    Твої вуста заіскряться ковтаючи риму.
    Погодься, живуче кохання в конвертах.
    Чекай, із конверту – телеПОР(та)ЦІЯ.
    Цілуюсь поштовою маркою та відбитками пальців лоскочу тобі шкіру.

    Вловима. Судима. З вироком.

    квітка2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  50. Вікторія Осташ - [ 2010.06.06 18:20 ]
    віра-подорож
    твоя віра – ніби подорож
    між харібдою й сціллою
    гріхів
    довго блукатимеш –
    і поплавець долі
    раз-по раз
    зникатиме під водою сумнівів
    аж доки
    врешті не випірнеш
    на плато духу…
    урятований!



    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   123   ...   131