ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Фульмес - [ 2010.06.22 15:20 ]
    *-*-*
    Мохіто, хлопчику, мій хіт хмільного літа,
    Зів”яла м”ята на цитати Гемінгвея,
    І пошук відповідей на питання „де я?”
    Із варіантами „куди мене подіти”.

    Мохіто, хлопчику, не можна не хотіти.
    Це ніби перестрибнути найвищу скелю,
    Це ніби мати за хрещеного Фіделя,
    І в носі всі його державні заповіти.

    Мохіто, хлопчику, налий мені мохіто...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  2. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2010.06.22 15:11 ]
    Διθύραμβος
    чи пишеш під зажурливим сонцем
    діфирамби літу?
    бо хочеться ж дружити з ним та спека - дух спирає.
    це літо нічим не різниться від урки-бандита,
    так само б"є у голову і враз
    нутро виймає.
    день задихається над прірвою життя в колоді істин,
    де жадібний ліхтар думок підсліпувато смалить в очі.
    бікфордів шнур запалено, готуйся попоїсти, місто -
    вже скоро приготує Діоніс гулянку тамагочі!


    08.06.2010 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Северин Вельзеульський - [ 2010.06.22 14:03 ]
    In hope we trust*
    Мужайся,друже брате мій,
    Ще випаде нагода днів,
    Яка покличе нас на бій
    Здолати тернії шляхів.

    Розвіється в повітрі дим
    Усіх лихих та скверних дум.
    Покаже шлях до біса злим
    І змінить пісню наш fatum*.

    Засіяє в темряві контраст
    І зміниться усе на краще...
    Так що же,друже,брате мій
    In hope we trust?










































































    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  4. Андрій Гонта - [ 2010.06.22 11:55 ]
    тік-так
    рахує лічильник тік-так
    питаєш себе що не так
    робив або робиш тік-так
    здобувши свободу щевпак
    щось комусь кажеш не в такт
    не раз і не два не попав
    годинник чекати не став
    уже промовив тік-так, тік-так
    ось так і життя промайнуло, промайнуло
    не встиг


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Андрій Гонта - [ 2010.06.22 11:04 ]
    один день
    Ще один лиш день
    подих лиш один
    залиш покинь, уже один
    не побачим Париж Чигирин
    захлинувшись побіжим
    уже не двоє, а один
    ковтаю біль, такий сумний
    дикий і чужий тепер уже і сам Дніпро
    забрало сонце вранішнє тепло і вже палить
    сонце, а не ти...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Василь Степаненко - [ 2010.06.22 09:16 ]
    Щастя ЯС
    В ніч найкоротшу
    Місяць не встиг обійти
    Навіть півнеба.

    Я ж у цю нічку
    Зовсім очей не зімкнув.
    Ждав тебе люба.

    Бог відпустив нам життя
    Дуже коротке.
    Щастя коротше за мить
    Мчить у безсмертя.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Олеся Овчар - [ 2010.06.22 08:57 ]
    Джмелик
    Захотів до школи Джмелик
    Та й купив собі портфелик.
    А в новенький той портфелик
    Він поклав смачний кренделик.
    Джмелик ходить гоноровий:
    – Я до школи вже готовий!

    Як гадаєте, малята:
    Може, ще щось треба взяти?
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  8. Котерлін Христя - [ 2010.06.22 03:50 ]
    свято без свята
    Старий будинок......дві віткритки мовчки в пошті,
    Свято сьогодні,та чомусь спізнились гості.

    Нема кому налити чашку кави...
    Із цінностей сім"ї-лишився мертвий камінь.
    .

    Тягар на серці гордої дитини,
    що дім батьків назавжди залишила,-

    На примус вислані відкритки-не відкриті,
    й нема родини,що навчала світ любити...


    Клубок стоятиме не надто довго в горлі,
    в світлі життя-усі ми подорожні...

    Й не дивно те,що жаль зовсім відсутній,
    затерта нить з минулим і майбутнім...

    Старий будинок......і якесь сімейне свято,
    Не вернуть час де були мама й тато....2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Софія Анжелюк - [ 2010.06.22 01:45 ]
    вперекір
    собаки догавкали вчасно.
    Життя лиш припудрило ніс.
    І дивно так бігти не варто,
    бо є у свіх вищий каприз.

    не варто бажати утіхи.
    Та що тут поробиш? Війна
    сказала не лузать горіхи
    і тихо весь світ розвела.

    та ми все долаємо вміло.
    І сонце вже світить на все.
    Веселість - це все, що важливо,
    і щастя - воно не німе!

    згадаю сьогоднішню ноту
    І крикну собі навздогін,
    що все ж подолала мороку,
    хоч я всім живу вперекір!
    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  10. Олеся Овчар - [ 2010.06.22 00:06 ]
    Мої метаморфози
    У нічку місячну ясну
    Я срібним променем сяйну
    Тобі, коханому, під вії,
    Щоб ти хорошого намріяв...

    Розгýблю всі твої жалі
    Дрібним намистом по землі...
    Здригнуся нотою нестями
    Твоєї зоряної гами...

    І стану просто...
    дивним сном:
    Два дихання...
    під вальс-бостон...
    Дві місячні стежини...
    Куди?..
    Мовчу невинно...

    А потім буде ранок.
    Засохлі крихти обіцянок.
    Замовчані таємні сни,
    Хоч двом наснилися вони.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  11. Мара Щира - [ 2010.06.21 23:05 ]
    Влипли
    Твої погляди, мої рухи
    Наші думки, псевдо спільні надії
    Дві дурні, чи божевільні мухи
    Що вляпались у солодкі мрії
    Тепер вовтузимось у варенні
    Тікаємо від ягід – щоб не розчавили
    Нас дістають думки буденні
    Ти любиш з лимоном, а я трохи ванілі…


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  12. Анатолій Сазанський - [ 2010.06.21 22:37 ]
    ZZZZZZZМАНДРІВНИЙ ПОЕТZZZZZZZZZ

    Жаб"ячі оркестри..сни..латаття..-
    Дивовижа місячних ночей..
    Ти своє,росою шите, плаття
    Кинула..невинно.. за плече..

    Білих лілій спалахи божисті..
    Стежечки обірвана струна..
    Згублене коралове намисто..
    Перелитий келишок вина..

    Музика панує над рікою..
    Сивим німбом диригує Бог..
    Любонько, прегарною такою
    Ти ніколи не була.. либонь..

    Там сузір"я знову перем"яті..
    Диригент хлюпочеться в воді,
    І стрибають жовті жабенята
    По його безсмертній бороді..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  13. Аліна Шевчук - [ 2010.06.21 21:05 ]
    Дивачка
    Часто любить гуляти. Сама. Під дощем,
    Тамуючи спрагу сльозами.
    Спрагу пам’яті, серця щем
    І любить мовчати про те, що не скажеш словами.

    Тоді вона сама, ніби перетворюється на дощ.
    Ходить лісами своєї пам’яті, поливає квіти своїх сподівань,
    Слухає знайомі голоси міських площ
    І ледь не топиться в ріках своїх перших дівочих страждань.

    Читає свою Костенко і усміхається долі.
    Вона щось знає...Ні, вона знає більше!
    Вона п’є з келихів тюльпанів своє вино волі,
    а її ще зовсім юну душу на ніч місяць колише.

    Між нею і людьми є такий собі захисний бар’єр -
    Вона нікого до себе не підпустить і захиститься сміхом.
    Вона не допустить, щоб потім на її місці вирили кар’єр,
    Але ніколи не образить, краще зіграє з лихом!

    Вона знає твою душу ... бо має подібну.
    Теж під час дощу повертається у свою реальність,
    І відчуваючи настрій - знайде потрібну строфу.
    Знає, що кожен рядок - неповторність.

    Завжди трохи замріяна. Розуміє.
    Потім пише вірші. Дивачка.
    Пів-натяки на пів-надії.
    ВОНА Ж МАЄ НЕБО - не одиначка!

    Хм ... розуміє. Та ще ж юна зовсім!
    Ще ж не отримала справжнього смутку медаль,
    Ще ж не вплітала медова любов квіти в волосся.
    У неї попереду - вибір. І лезо небокраю, і даль.

    А ти вже це маеш і читаєш свою Ліну.
    Та й досі не розумієш: як так?!
    і знаєш - НІКОЛИ життя не поставить її на коліна!
    Вона ж потім небо прихилить і ... заговорить із Всесвітом в такт!

    А ти вслухайся лише, читай між рядками тишу,
    Бо голос не скаже - не знаю, чому це так.
    Вона дуже любить, коли ти вголос читаєш вірші.
    І тихо плаче над строфами, і скаже колись чому саме так.


    21:14 21.06.10


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  14. Василь Степаненко - [ 2010.06.21 19:30 ]
    Жду тебе
    І розсвітає –
    День прийшов новий,
    Такий жаданий, ніби дощ у спеку.
    І я звабливу жду тебе
    Щораз.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.21 17:09 ]
    Поцілований Богом
    ...Я не був на війні,
    Не ходив на Майдан,
    Я не вчився за гратами жити...
    Та у мене є твій пересохлий Йордан
    І твоє, ще не скошене жито...

    ...Незголошений бій,
    Не чужі вороги,
    Ніби рана, роз'ятрена Віра...
    І мозаїка мрій,
    І на скронях, сніги,
    І на серці, як хрест, Доля-Ліра...

    ...Є такі, що крадуть,
    Є такі, що кричать,
    Є такі, що ярмо мовчки тягнуть...
    Але є і такі, над якими печать,
    Золотого Дажбожого Агні...

    ...Смерть біжить за життям,
    Не дрімає ловець,
    І не мед для паяца Дорога...
    Та по жанру Буття,
    На дванадцять овець,
    Є один - поцілований Богом...

    Кумпала Вір,
    21.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  16. Іван Гентош - [ 2010.06.21 15:17 ]
    пародія "Знову потяг на Підзамчі…"
    І. Трач

    Знову потяг
    на Підзамчі,
    Гуркотять
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше,
    Тільки ці
    сумні
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше, –
    Гуркотять колеса…


    Збірка ”Печалі Замкової Гори”






    Пародія


    Ці колеса
    сумні й невеселі.
    Круглі, чорні,
    залізні, тужні
    Гуркотять,
    аж здригають оселі,
    По мізках
    проїжджають мені.

    Знову потяг
    застряг на Підзамчі,
    Ніц не крутять,
    забрав би їх біс.
    Ті колеса,
    як завше,
    як завше…
    Може б хто
    мені пива приніс…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  17. Тетяна Роса - [ 2010.06.21 13:28 ]
    Світлий ангеле, ґрунту дрібочко
    Світлий ангеле, ґрунту жменечко,
    брудом світу цього не скорена,
    колисаєш майбутнє, ненечко,
    хоч би як ти була заморена.

    Ти до себе дозволь схилитися,
    Аби стати хоч трохи вищою,
    І долонями помолитися
    Пращур-мовою, тобі ближчою.

    Ти асфальтністю заґратована
    І укрита терпіння крицею,
    Як я хочу тебе, шрамовану,
    напоїти з долонь водицею.

    Світлий ангеле, ґрунту грудочко,
    Заквітчати тебе дозволь мені,
    Аби квіти пелюстки-блюдечка
    Підставляли під сонця промені.

    Ти навчи мене бути чистою
    Бруд у душу свою приймаючи,
    І любов тоді в мені вистоїть,
    Квітом істини проростаючи.

    Передбачення баби скіфської,
    Вітром степу мені навіяне:
    Щоб уміла схилятись низько я
    У високість трави замріяна.

    Ґрунту дрібочко, ти навчи мене
    Виживати у час непроханий,
    Аби потім, надійно й стримано,
    Був мій світ у життя закоханий.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  18. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 12:05 ]
    СПАСИБІ, СЕРДЕНЬКО МОЄ!

    Спасибі долі, що звела
    З Тобою нас й навік з’єднала.
    Зуміла я позбутись зла,
    Що досі душу розпинало.

    Навчилась я любити світ
    Тільки за те, що жив Ти в ньому,
    І розтопити в серці лід,
    І розігнати вічну втому.

    Навчилась я прощати тим,
    Що мені болю завдавали,
    Бо не годиться бути злим,
    Коли в душі любов сіяла.

    Навчилась я іти на прю
    І ворогам не піддаватись,
    В щасливу вірити зорю
    І в те, що диво може статись.

    Навчилась бути тим, ким є:
    Завжди готовою до бою...
    Спасибі, Серденько моє,
    За те, що я живу Тобою!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  19. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 11:16 ]
    ТЕПЛИЙ ВІТЕР
    Казав, що станеш теплим вітром,
    Який вдихатиму у груди,
    Як нас розлучить доля хитра
    Й Тебе вже в світі цім не буде.

    Казав, що прийдеш на світанні
    Промінням сонячним, ласкавим,
    Щоб знову іскорки кохання
    В душі засяяли яскраво.

    Казав: ніколи не покину,
    З тобою вічність цілу буду,
    Душі своєї половину
    Я не зречуся й не забуду!

    Ти не покинув – розлучили,
    Не зрікся – знаю, пам’ятаєш.
    Крізь вир світів до мене, Милий,
    Знов теплим вітром повертаєш...
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  20. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 10:26 ]
    ЛИШЕ Б НЕ ПІЗНО!
    Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм
    І прагнем йому ситості й комфорту.
    А попри це про душу забуваєм -
    Байдуже нам: до Бога чи до чорта
    Вона піде по смерті того ж тіла,
    Не віримо, що буде кара грізна,
    І прийде час: на “біле” скажуть “біле”,
    На “чорне” – “чорне”... Лиш би не запізно
    Було нам навернутися до Бога,
    Позбутись зла, що душу закувало
    В міцні кайдани. Вийти б на дорогу,
    На Правди шлях. Лише би сили стало
    Здолати всі спокуси, свої вади,
    І вирватись з пітьми, що вік тримала,
    І дати всьому злу у світі раду,
    Щоб Господа душа наша пізнала!
    Лише б не пізно. Лиш би сили стало...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  21. Ірина Білінська - [ 2010.06.20 23:24 ]
    НАШ СВІТЛИЙ ОСТРІВ

    Вітрам не вкрасти почуттів прибій.
    Не стерти ночі теплий захід сонця.
    Коли ти в мене – радість з усебіч.
    А я – в одній із камер твого серця.

    Ніч розфарбовує чорнилом наші сни.
    До берега причалюють епохи,
    В яких ми без ілюзій і вини,
    Не редаговані цим світом ще ні трохи.

    І ні штормів у морі, ні страхів
    Печально-чорних і пекучо-сірих.
    Любов стократ сильніша від стихій –
    Наш світлий острів.
    … просто я в це вірю.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  22. Іван Гентош - [ 2010.06.20 21:50 ]
    пародія " Це – Божевільне тисячоріччя…"
    І. Трач

    Це – Божевільне тисячоріччя,
    Це – Божевільний світ,
    Ці божевільні обличчя
    Й так мало справжніх літ…
    Ці божевільні обличчя
    І так мало літ…
    Так мало справжніх літ…


    Гуманістичний вісник, 2006




    Пародія

    Ти моє біле гусятко
    В цьому божевільному світі…
    Ти моє гусятко…
    Гусятко моє біле.
    Гусятко моє…
    Моє…



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  23. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 21:58 ]
    ХОЧУ ВІРИТИ

    Хочу вірити в те, що зустрінемось ми
    В мить, як світло прорве всі тенета пітьми,
    Коли серце покине гірка самота
    І любов знову в нім запанує свята.

    Хочу вірити в те, що є вічна любов,
    Та, що кличе на подвиги, збурює кров,
    Що нарешті настане щаслива та мить,
    Коли з мертвих кохання Тебе воскресить.

    Хочу вірити в те, що до мене прийдеш,
    І до серденька ніжно мене пригорнеш.
    Бо настане омріяний нами той час,
    Коли більше не буде стіни поміж нас.

    Хочу вірити в те, що розлука мине,
    І ніколи Ти вже не покинеш мене...
    Хочу мати надію і вірити знов,
    Що загублена вчора воскресне любов!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 21:10 ]
    Пригаслий біль тривожить розум...
    Пригаслий біль тривожить розум,
    Мене у спогади верта
    Й мого життя невтішну прозу
    По сторінках назад горта.

    Зриває пам’ять невблаганна
    Із серця мого пелену,
    А у душі безперестанно
    Гірчить, немов від полину.

    Кидає пам’ять у провалля,
    Вогнем пекельним обпіка.
    Аж ось мене, мов з задзеркалля,
    Твоя торкається рука.

    Це Ти мене знов зігріваєш,
    Зорею сяєш крізь світи,
    До мене янголом злітаєш.
    Це ж Ти, Коханий, знаю - Ти !
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  25. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 20:00 ]
    НЕ ЯК УСІ
    Досі я не каюсь,
    Що не як усі,
    Хоч не раз збиваюсь
    Теж на манівці.

    Навмання мандрую
    По своїх стежках,
    Вітер в душу дує,
    Видуває страх.

    Всіх страхів позбутись
    Вдалося мені.
    Та гірка покута
    Жде мене й в-ві сні.

    Серце, крила, душу
    Світ цей обпалив.
    Та світитись мушу
    Світлом хоч малим.

    Відьма я - не відьма?
    Смерті я жона...
    Доля - не завидна,
    Надто вже сумна...
    17.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  26. Галина Хома - [ 2010.06.20 20:29 ]
    ***
    правда за крок до самогубства
    не залишає передсмертних записок
    тим більш заповітів
    просто після її смерті
    ніщо не рятує
    ті що за нею скорблять
    завжди носять пісок у кишені
    щоб пам'ятати про минущість
    потім теж помирають


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  27. Галина Хома - [ 2010.06.20 20:17 ]
    ***
    пророцтва не збуваються
    і вечір пахне м’ятою
    і світ зійшовся клином
    на цій твоїй журбі
    пророцтва не збуваються
    спиваються оракули
    і відьмочки збиваються
    з дороги на мітлі


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  28. Варвара Черезова - [ 2010.06.20 20:36 ]
    Птахи
    Я приймаю птахів твого неба до неба свого
    Хай летять і тріпочуть, і крилами б’ють по судинах.
    Але ти не приходь... бо вода поглинає вогонь
    І достоту не взнати хто більше я птах чи людина.

    Так вмирають нещасні: до неба і каменем вниз.
    Так вмирають дурні: трохи хліба, стягнулось сильце.
    Імена пропадуть у вогні спалахнувши, мов хмиз.
    А залишаться вітер і пір’я, і пам’ять... І все...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (12)


  29. Василь Степаненко - [ 2010.06.20 18:19 ]
    Не втечеш!

    Якщо ти станеш морем –
    Не втечеш!
    В моїх обіймах будеш бушувати…
    Й вітри не вкрадуть
    Почуттів прибій.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  30. Ірина Юрчишина - [ 2010.06.20 18:30 ]
    ***
    Все сказано, все зроблено,
    Все вже було колись...
    Все віддано і продано...
    Ми з вічністю сплелись...
    Розбито і зурочено,
    І віддано на глум,
    Журбою позолочене,
    Підведене під струм...
    Таке є сьогодення в нас!
    Яка вже тут мораль?
    І не цінує людство час -
    Воно ж не пектораль.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Микола Шевченко - [ 2010.06.20 17:22 ]
    На балкон - з філіжанкою...
    На балкон з філіжанкою -
    бо кавовар.
    Без цигарки. ЗапАлю -
    й на палю!
    Знизу всім я - безглуздий
    безкрилий комар.
    Виднокрай - мов провалля
    Граалю...
    Безтурботно посьорбуєш
    до гіркоти,
    баляндраса злегенька
    припікши.
    І пильнують стрижів
    напівситі коти,
    І вищать
    дітлахи-велорікші.
    Чиясь мати зіпає
    на чадо своє,
    аж ніяково
    автосиренам.
    А навпроти - вродливиця,
    теж каву п`є:
    страх радієш таким
    авансценам!
    На балкон - з філіжанкою,
    буцім Адам,
    що прошкує
    до брами Едему.
    Що, схотілося кави?
    Бігайте я дам.
    Смакувати, під реггі,
    крізь регіт,
    до щему!

    20.06.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (5)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2010.06.20 17:00 ]
    МІСЯЧНІ КАТАКЛІЗМИ
    ( літературна пародія)


    У тебе місячна ментальність,
    Циклічно кругла, мов гарбуз,
    І дратівлива сперечальність,
    Немов би ти не з кола муз.

    Не хтів цьому я віри йняти,
    Не знав, що ти, як байбуза,
    Хотів було раз обійняти,
    Але отримав… гарбуза.

    Коли на тебе місяць діє –
    Усіх зігріти ладна ти,
    А я – на місяць вовком вию,
    Бо й досі не сягнув мети.

    Писати місячну сонату
    Мені сьогодні не з руки…
    Вже був хотів тебе послати
    Через городи навпрошки.

    Та розум каже: «Стій, Василю!
    Ти зачекай, проляже путь.
    І ту фортецю взять осилиш,
    Як фази місячні минуть!

    20.06.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (15)


  33. Оксана Маїк - [ 2010.06.20 16:21 ]
    * * *
    Сідає мені на долоню
    Метелик щастя. Чужого.
    А я йому й не бороню:
    Чуже, - ну то що із того?

    Вдивляюся пильно ув очі,
    Сполохати мрево боюся.
    У вранішній тиші урочій
    До трепетних крил притулюся...

    Розправив метелик крилята -
    Полинув у сад на осонні,
    Щоби квітку свою відшукати.
    А я йому й не бороню!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  34. Марина Карпінська - [ 2010.06.20 16:43 ]
    И вот так
    И вот так, из пустого в порожнее переливая,
    Изведя на нет всю себя, постоянно плача,
    Ты откроешь глаза, ты, что раньше звалась «родная»
    И поймешь, что он хочет жить, но уже иначе.
    Что ему надоели твои печальные письма,
    Что пусть он и грустит, но забудется,- перестанет,
    «Не хочу к тебе»,- как циничный контрольный выстрел.
    «Береги себя»,- побледневшими вмиг устами.
    Он ушел и пусть, жизнь его, ты уже не вправе
    Очернять ему его юность своей тоскою.
    Поменять коней на непройденной переправе
    Не захочешь ты. Развернувшись, пойдешь босою.
    Отзвенят по вам ностальгией счастливых улыбок
    Ваших светлых дней голоса и исчезнут вовсе,
    Он найдет себе ту, что сможет не делать ошибок,
    И поверит, что та его любит намного больше.
    Ты еще погрустишь, ведь уж не на кого опереться
    Ты теперь будешь жить в тихой гавани снов и быта
    Только вот никому не откроешь больного сердца
    И в глазах красных вен станет больше, ведь ты забыта.

    20.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Іван Гентош - [ 2010.06.20 13:32 ]
    пародія "Останній вірш…"
    І. Трач

    Останній вірш
    прийде на прощу,
    Останній вірш
    скаже знов мені:
    Пощо, пощо???
    Останній вірш,
    останній
    Прийде
    на папір…
    Останній
    вірш
    прийде
    до мене
    знову…
    Про це
    не знатиме
    НІХТО,
    Тільки
    недописаний
    папір…


    Збірка ”Печалі Замкової Гори”





    Пародія


    Останній вірш…
    О дивний світ!
    Останній грам,
    останній літр…
    Востаннє прийдеш.
    А ПОЩО?
    Про це
    не знатиме
    НІХТО…



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  36. Ґеорґус Аба - [ 2010.06.20 13:52 ]
    Апельсік
    Апельсиновий сік
    - Стандартний, для всіх.
    Його соковита реклама
    Увійшла у свідомість мою
    Пластмасою спаму.

    Ні, я не проти,
    Я...навіть за,
    Не лаю я те, що приємно.

    Просто, коли почнеться гроза,
    Вона вдарить в найбільш заземлене.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  37. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.20 13:41 ]
    Сон по обіді
    Маленький, тепленький, босий:
    Пальчики, щічки, носик,
    Спить на канапі жовтій
    Сонячний зайчик Тосик
    Й сни, як лоскотки легкі,
    З запахом абрикосу
    Труться об твої ніжки,
    Диво медоволосе…


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  38. Василь Кузан - [ 2010.06.20 12:11 ]
    У тебе місячна ментальність...
    У тебе місячна ментальність
    Циклічно кругла, мов гарбуз.
    Чутлива ти червова дама.
    А раптом: дивишся – ти туз.

    У тебе сонячні принади,
    Ти всіх зігріти ладна. Ти
    Ідеш поволі до любові
    Та враз – до іншої мети.

    У тебе все і є, й немає.
    Тож задоволення не те...
    На стежці згублену підкову
    Січневим словом замете...

    Мов передзвін північним сяйвом
    Життя полине у віки.
    Писати місячну сонату
    Мені сьогодні не з руки.


    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  39. Сергій Гольдін - [ 2010.06.20 12:54 ]
    Сім’я Урану неплідне щодо богів та гігантів
    Сім’я Урану неплідне щодо богів та гігантів,
    А зела ростуть непогано.
    Злива зрошує отвори міста, наче я добросердну хвойду,
    Що за звичкою трохи п’яна.
    Ця злива – саме знущання,
    З головою світ затопила.
    Злива вірить в чисте кохання,
    А бачить розпусне тіло.
    Соснова волога неба слова розчиняє до решти:
    Теплий дощ захлинувся в слові.
    Сотня віків пролине, ми будемо, наче комахи
    В прозорості бурштиновій.
    Подруга зойкне востаннє
    Залита кульбабовим медом.
    Мовчання, прощання, зітхання
    Оспівані славним аедом.
    Злото і світло. Бурштиновий час.
    Сонячна крига увічнює нас.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (1)


  40. Андрей Мединский - [ 2010.06.20 10:40 ]
    Стеклянный шар
    Белые-белые, как медсестры,
    ангелы улетают сквозь стены,
    холод вползает утром под простынь
    бескрыло и внутривенно.

    Мальчик играет стеклянным шаром,
    смотрит сквозь на горящую лампу,
    видит на склоне Килиманджаро
    вечные льды, вместо ампул.

    Лысое солнце в цветной косынке
    в глянец открытки с надписью «Киев»
    ткнулось и шепчет: «Збирайся, синку,
    на хіміотерапію».

    Если голос однажды повиснет
    последним звуком - белым на черном -
    станет ли то, что зовется жизнью,
    вымыслом необреченных?




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  41. Олексій Тичко - [ 2010.06.20 09:13 ]
    Ностальгія

    Т. Ш.

    Вологий клімат, сиві Альпи, Апенніни.
    Співуча мова, милозвучна, та чужа.
    Тобі щоночі сниться хата, білі стіни
    І двір матусі, чорнобривцями межа,
    Знайомі вулиці, у заростях садиби.
    Ще сниться запах – пахнуть руки молоком.
    Турбують, манять незабутні краєвиди
    І курява за чередою над селом.
    Топтати трави, що від спеки поруділи,
    Пройтися тихо по околицях села.
    І щоб нав’язлива примара ностальгії -
    Хоч на години - відпустила, відійшла...
    19.06.10.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Бедлам Веселка - [ 2010.06.20 00:21 ]
    Про Вас
    Заходьте,дуже раді Вам
    Чому Ви ображаєтесь?
    Прошу присядьте десь отам.
    На мене Ви не лаєтесь?

    Я червонію,певно так,
    тече вино збентеження,
    Картуз пасує до лиця,
    це Ваше спостереження

    налити чашку кави Вам,
    чи знову Ви відмовитесь?
    Збирається густий туман,
    Хоч словом Ви обмовитесь?

    Я люблю запах цигарок,
    здається то не збочення,
    із книжних аркушів старих
    як Ваше заохочення,

    запропоную чаю Вам
    на нього Ви погодитесь?
    В кишенях затишно рукам,
    Погано Ви поводитесь.

    Я ворожила над таро,
    тепер немає значення,
    іду у хресний хід
    за Вашим:"Допобачення"

    Ці темні окуляри Вам
    за скельцями ховаєтесь?
    Очей скривається обман,
    Ви рідко посміхаєтесь.

    Я дам останній парасоль
    Вечірній дощ під враження
    Застиг годинника пісок
    В калюжі Вас зображення.

    2010


    Рейтинги: Народний 5 (4.79) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  43. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.20 00:00 ]
    ***(червень)
    Червень-холерик знов трощить в істериці небо,
    Бризки летять, мов пелюстки захмарних бузків.
    Тихше, мій леве, вгамуйся, рідненький, не треба,
    Діти мої засинати бояться в твій гнів…

    Мокрі долоні припестять, а ніч заколише,
    Дай їм під ранок легеньких, як бульбашки снів,
    Стежки до моря щоб вились в смарагдовій тиші,
    Усмішки друзів й листівки з казкових країв.

    Як всі поснуть, я чекатиму тут, на балконі.
    Ти загорни мене в теплий солодкий бурштин
    Літніх ночей, я тобі цілуватиму скроні...
    Вибач. Спізнилась. Це ж діти… Ти вже не один.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  44. Софія Кримовська - [ 2010.06.20 00:39 ]
    Зброя не потрібна більше
    Зброя не потрібна більше.
    Запеклися кров і крик.
    Виграв ти. У полі бій ще,
    але виграв ти. Ти звик

    до чола у листі лавру,
    до трофеїв, до земель.
    Що тобі? Грошей чи лярву?
    Відсікти і на тарель

    голову страшного ката? -
    Переможцям можна все!
    Чи музиків погукати –
    хай луна в народ несе

    звістку, славу перемоги...
    На рубцях глибоких ран
    недобитих і убогих
    ти... Спаситель чи тиран?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  45. Юлька Гриценко - [ 2010.06.19 23:38 ]
    Почуттєва аналітика
    Ми спалили міст,
    Щоб сховати зміст
    Минулого.

    Ми зламали дах,
    Для таких невдах,
    Як були ми.

    Ми змінили текст,
    Щоб брудний контекст
    Помітили.

    Підірвали світ,
    І пішли в політ
    Орбітами.

    Ми несли в руці
    Почуття, як ціль,
    До радості.

    Ми не знали де,
    Нас кінець знайде.
    Ховалися.

    Ми тікали в ліс,
    І під скрип коліс,
    Заплакали.

    А тепер отут
    Виливаєм бруд
    Із запалом.

    Ми самі собі
    За кохання бій
    Пророчили.

    Час давно прийшов,
    Ми не знали, в що
    Ми вскочили.

    А тепер німі,
    Горимо в пітьмі.
    Та нарізно.

    Замінили текст,
    А старий контекст -
    Аналізом.


    19.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  46. Микола Шевченко - [ 2010.06.19 23:05 ]
    І що се робить?..
    ...Сенсацій глитаєш куліш свидовий,
    лишень інтернет розчепіриш.
    Вгризаються факти - хоч сядь і завий!
    Зглемедають, як не повіриш...
    Плішива довбешка мокріє на раз,
    а в кого волосся - гарцює.
    Чи впасти в екстаз, чи усе - в унітаз...
    А раптом життя відлупцює?
    І що се робить? Чи зусилля з`єднать,
    пліч-о-пліч за волю і віру?
    Чи мовчки до цвинтаря нам плазувать?
    Придбати квитка на Нубіру?
    Якби ж-то читати все в міру...

    19.06.10



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  47. Вікторія Осташ - [ 2010.06.19 19:37 ]
    допóки
    між своїми й чужими – думками словами надіями
    на межі неписання за колом полярних ночей
    все згадаєш і схлипнеш в якомусь-то Чаєзогрієві
    чи то в Кавозастижську – однаково допече
    занапащена вічність де дорого все що й не вимовиш
    з-під цупкого паперу найтонші діла дістає
    що зробив і забув на шляху із Голготи у Дúвомишль
    крізь спекоту спокути штовхаючи слово своє


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  48. Віталій Білець - [ 2010.06.19 15:47 ]
    Затанцювала липа під вікном





    Затанцювала липа під вікном,
    В зелений лист галуззя розіткала…
    Ковтнувши сонця із небесного бокалу
    Вже більше не мовчить зимовим сном –
    Її пора прийшла і забуяла.

    Її краса полилася у світ
    П’янким струмком рожевих ароматів.
    Медові бризи у мільйон каратів
    Розсипав щедро золотавий цвіт.

    А бджоли, бджоли весело дзижчать,
    Лоскочуть віти крильцями грайливо
    І знов у теплі вулики летять,
    В них несучи своє янтарне диво.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  49. Юрко Пантелеймон - [ 2010.06.19 15:15 ]
    процесуальний хаос
    "Батарея" взуття
    У моєму коридорі.
    "Так-так, мамо,
    Зарас приберу".

    Хмарочоси книжкові
    На моєму столі
    Височіють до самої стелі,
    Але я їх не заховаю!

    Зелено-коричневий фільтер,
    А чорний - для води
    Уже місяць забитий,
    Але ж вода ще тече!?

    У підводному човні
    Я тримаю лад.
    А вдома -
    Процесуальний хаос.


    2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Віталій Білець - [ 2010.06.19 15:53 ]
    Як може бути так...




    Як може бути так, що при заході сонця
    Природа никне у нічній тіні ?
    Зашторюються квіти як віконця,
    Задмухуються трави як вогні.

    Як може бути так ...? Інакше не буває,
    Дитинство переходить у літа,
    І по літах у вирі відлітає
    Кудись туди, де синя висота

    Звучить піснями, музикою ллється
    В усі початки і в усі кінці...
    Знов спогади біжать по струнах серця,
    Іскряться, мов коштовні камінці.

    Як може бути так, що у ранковій тиші
    Із русел світла випливає день ?
    Знов рум’яніє звабливо на вишні
    Доба краси, пора благословень.

    Вирує далеч радістю цвітіння
    П’ючи живу мелодію весни,
    І юний пагін з древнього коріння
    Підносить яву крізь оманні сни.

    Як може бути так…? Ми знаємо так мало,
    А віримо ще менше у Вчення,
    Яке святих до Неба надимало,
    Пітьму крушило променями Дня…

    Як може бути так... ? Ми в Океані Таїн –
    Загублений, дрібненький острівець,
    Обпалений з усіх своїх окраїни
    Багаттям пломеніючих сердець.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1297   1298   1299   1300   1301   1302   1303   1304   1305   ...   1816