ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:56 ]
    * * *
    Последняя депрессия, озвучивая связи,
    Кому такие нужные закаленные шпаги?
    Кому такая нужная ненужная легенда?
    Зависимость от верности, закапывая стены…

    Ответственная зависть – условная отмена,
    Кому-то показалась кокетливо измена,
    И в ней обременимо размахивать сюжетом…
    Но, кто же виноват, что ты себе помеха?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  2. х Лисиця - [ 2010.06.13 17:45 ]
    Коли…
    Коли дощить,
    А так хотілося літати,
    Змістовним спокоєм
    Тепер мені щезати,
    Збирати сльози
    В фотокамеру
    За безцінь,
    Пірнати в подиві
    В фантазії безпечній.

    Коли щемить…
    Прозоро і безтактно
    Стираєш в телефонній книзі
    Всі контакти,
    І не малюєш межі
    Для конкретики;
    Коли дощить,
    Вже байдуже
    До етики.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  3. Гренуіль де Маре - [ 2010.06.13 15:38 ]
    Вікно у літо
    Звичайний вечір.
    Буденні речі –
    Тарілка ягід, холодне пиво…
    Та на осонні
    На підвіконні
    Котяра лапу миє ліниво.

    Вікно відкрите –
    Оте, що в літо.
    А Windows хай собі почекає,
    Допоки видко.
    Купальську квітку
    Я в інтернетрях вночі шукаю…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  4. Владимир Торн - [ 2010.06.13 15:26 ]
    Огня желаю
    огня желаю, что ты уголь мне несешь?
    нет!!! неужели, здесь твои мечты?
    безумен стал весь мир! пророк ты врешь!
    нет тех путей, что раньше выбирали мы

    не стало слов, которые дарили чудеса
    пьянеют, не от восхищения теперь
    довольно фраз! неси скорей вина!
    задерни штору, да запри покрепче дверь

    кто вы теперь? как нынче вас назвать?
    что ты за чудо, с перемазанным лицом?
    неужто мне теперь о вас писать?
    О боги, вы смеетесь? этот мир с ума сошел!

    здесь трое из десятка, кто живет
    один из сотни, кто умеет жить
    так мало вас! тех, кто услышит и поймет
    немногие сумеют правдой дорожить

    А мне? да что вы! не ищите слов!
    мне б только ветра, и дождя немного
    чтоб растворить водою, и развеять боль
    и снова в путь! вперед лежит дорога

    2010


    Рейтинги: Народний 0 (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  5. Ірина Зелененька - [ 2010.06.13 15:28 ]
    ***
    Завмирає серцем рима...
    Тільки дороги -
    німби,
    ніби еритроцити
    або дуліби.
    Від міста -
    коромисло тіней,
    від дотиків
    пальці стають журбою.
    Тільки Каліпсо -
    ніби
    бондарівна,
    лимерівна,
    бурлачка,
    чумаківна,
    Ликера Полусмак.
    Біля мене
    біла зигзиця
    опівночі.
    І я полетіла б...
    Як?

    2010


    Рейтинги: Народний 0 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  6. Сергій Дяків - [ 2010.06.13 13:42 ]
    Нова генерація
    Нові слова нової генерації.
    Все по-новому йде на горизонт
    І серед гір брудної агітації
    З'явивсь новий і невоєнний фронт.

    Команда тих, які бажають жити
    В країні не позбавленій добра.
    Вони ідуть для того, щоб змінити
    Країну, нас, бо віра догора.

    А той, хто їсть з державного корита,
    Законсервований у власну лінь,
    Сміється збоку гордо і відкрито,
    Та вже прийшла заміна поколінь.

    Нове життя нової генерації,
    Нові цеглини для державних стін.
    Добробут, щастя без політизації
    Будують активісти "Фронту Змін".


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2010.06.13 13:03 ]
    ЛЮДВІГ РЕЛЬШТАБ СЕРЕНАДА*
    (переклад з німецької)

    Тихо крізь ніч піснями благаю
    Небо голубе:
    - Ти прийди, кохана до гаю -
    Бачить хочу тебе.

    Ген при місяці журливо
    Листя шелестить, листя шелестить,
    І нікому, друже милий,
    Нас тут не знайти, нас тут не знайти**.

    Чуєш, звуками чарують
    Солов"я пісні,
    Ти кохання, моя люба,
    Подаруй мені.

    В тих піснях любов палає
    Полум"ям жаги, полум"ям жаги,
    І розчуленням вгортає,
    Додає снаги, додає снаги.

    В нас горить кохання сила,
    Їй скоряйся ти,
    І до гаю, мов на крилах,
    Швидше прилети, швидше прилети!
    О прилети!

    7517 р. (Від Трипілля) (2009)

    *Це - переклад тексту знаменитої "Серенади" Франца Шуберта на слова Людвіга Рельштаба, написаної для вокального виконання під фортепіано. Співаючи її під рояль мовою оригіналу, я зауважив значне нагромадження приголосних, що призводить до втрати милозвучності, і вирішив перекласти українською,
    оскільки вона за милозвучністю випереджає німецьку і поступається тільки італійській. Оригінал подам трішки згодом.
    ** - повтори, а через них - збій ритму, зумовлені музичним текстом.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  8. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 12:33 ]
    КУМЕДНИЙ КІТ
    - Ну й кумедний кіт у нас, -
    каже Галя Каті, -
    якось бачила я раз,
    як хотів літати.
    Виліз на високий пліт,
    стрепенувсь як півень.
    І направив свій політ
    просто у кропиву.
    Ото сміху вже було,
    коли кіт як куля
    гнав до річки за селом
    так, що всі почули.
    Довго не було кота
    видно нам на плоті.
    Ото бідний політав
    наш кумедний котик.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  9. Юлька Гриценко - [ 2010.06.13 11:48 ]
    Ота заплакана душа
    Ота заплакана душа,
    Нарешті сонцю усміхнулась.
    Прощайте, сльози! Сум, прощай!
    Бо я у літо повернулась.

    Нехай проміння за вікном
    Тепер мене не покидає.
    Нехай життя здається сном,
    А кожен день - частинка раю.

    Спасибі сонечкам земним
    За теплі дні, за теплі ночі.
    Бо я не плачу вже за НИМ.
    Я знову вільна! Жити хочу....

    13.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  10. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 10:57 ]
    ГОРОБЦІ І КОТЕНЯТА
    Киця Мая й киця Рая
    горобців ганяють зграї.
    То направо, то наліво,
    у погоду і у зливу.
    Горобці лише сміються
    як коти угору пнуться.
    Не дано бо котенятам,
    так, як горобцям, літати.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  11. Владимир Торн - [ 2010.06.13 09:33 ]
    В ответ на...
    Ты не остался равнодушен,лирик?
    Когда любовь впервые испытал
    И не затеял с нею поединок
    Когда вкусил и мед ее познал

    Тогда не пал ты смертью храбрых
    Против желанья не пошел
    Не стал, сражаться ведь на равных?
    Воспев ее - себя нашел!

    Так вот и я, в исканиях прежних
    Был облачен в седую пыль
    Пока мне, океан безбрежный
    В глубинах правду не раскрыл

    Познал тогда я, что есть счастье
    Оно мне ближе, чем любовь
    Его покорно в сердце прячу
    Чтоб после насладится вновь

    Когда в воде безмолвной, тихой
    При свете ледяной луны
    Мерцает звезд, парящих вихрь
    В небесном море, маяки

    Их одинокий стан свободы
    Да будет мне, моим щитом
    Моим мечом пусть будут своды
    Миров, почивших, в строе слов


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  12. Ірина Білінська - [ 2010.06.13 09:14 ]
    КОТЯЧЕ СВЯТО
    У котячої родини
    величезне свято нині,
    бо у Мурка і Ренати
    народились котенята:
    сіре, біле й кольорове,
    всі веселі і здорові.
    Тато кіт муркоче гордо –
    буде вчити дітей спорту.
    Тож святкує вся родина
    нині тричі уродини.






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  13. Ґеорґус Аба - [ 2010.06.13 01:48 ]
    Чотирядок "Айстри"
    Світ розсувається завісою на вертепі,
    Все, що було жорстоким, стане дотепним.
    Я дещо пізнаю, і стану кращим я майстром,
    Перетворюватиму вогонь на холодні айстри.

    2010ЧЕР13


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  14. Владимир Торн - [ 2010.06.13 00:16 ]
    Воспоминание
    Небрежно, ветер, дух свободный
    Развеял волосы твои
    Под солнцем вспыхнули огни
    Златисто русым переплетом

    На плечи тихо, в такт ниспали
    Так, словно,в музыке моей
    Нет больше дней и нет ночей
    Исчез привычный скрежет стали

    Все в бездну,только тишина
    Мне что угодно отдавали
    Нектар изысканней искали
    В обмен,и небо, и земля

    За этот миг, но что награды?
    Не могут ведь они запомнить!
    И после, счастьем напоить
    Удел их громкие бравады

    А мне, достаточно быть снова
    В том месте, где стояли мы
    Так глубоки глаза твои
    Озера, в царстве Оберона

    Пред ними феи трех лугов
    В почтении голову склоняли
    Закатным заревом пылали
    В них я сгорал, на все готов


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Білінська - [ 2010.06.12 22:40 ]
    ХОЧЕ КИЦЯ ЧЕРЕВИЧКИ
    Хоче киця черевички,
    як у нашої сестрички:
    щоб високі, кольорові –
    не буденні, а святкові,
    щоб і ґудзики, й шнурівки –
    для веселої мандрівки.
    - Не важкі щоб, а легенькі, -
    просить у своєї неньки.
    Киця-мати усміхнулась
    і дитятко пригорнула:
    - Черевички не потрібні –
    в тебе лапки дуже здібні,
    щоб тихесенько ходити
    і швидких мишей ловити.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Білінська - [ 2010.06.12 22:27 ]
    НЕСЛУХНЯНА КИЦЯ
    Наша киця неслухняна,
    не дає нам спати рано.
    То подряпає, то вкусить.
    Хоч не хоч – вставати мусиш.
    Там - сховається в куточок.
    Тихо згорнеться в клубочок,
    так прижмуривши ледь очі,
    щось муркоче і муркоче.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  17. Андрей Мединский - [ 2010.06.12 17:25 ]
    Без нее
    Скрестив себя на груди,
    стою, будто снят с креста.
    - Прошу тебя, уходи,
    я очень теперь устал.

    И яркая боль в глазах,
    и тонкий весенний лед…
    - Ах, разве я так сказал?
    Но поздно… уже идет.

    И надо бы не стоять -
    хватаю за локоть мысль,
    но в ней почему-то «я»
    звучит там, где раньше - «мы».

    И надо остановить,
    догнать и просить, простить
    за камень ее любви,
    пульсирующий в горсти.

    А ноги врастают в пол,
    а руки сжимают грудь,
    и ребра ломает боль
    и роет себе нору.

    На утро, разжав кулак,
    смотрю как ползет змеей,
    где раньше она была
    кромешное «без нее».




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  18. Володимир Назарук - [ 2010.06.12 16:10 ]
    Адвокат Мартіан
    За мотивами драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан»


    Коли нема у серці більше Бога,
    Тут байдуже в кого й у що ти віриш.
    Служінням лиш знайти його є змога,
    Коли із сірих стін змертвілих вийдеш.

    Ні віри, ні любові ти не маєш,
    Якщо весь час постійно боячись,
    Ім’я Господнє в слух не називаєш.
    Ти в Бога ніби граєш. Зупинись!

    Лише відкрита віра нас єднає
    І з Богом, і з людьми. Твій шлях до нього
    Плоди тобі воздасть. Чи ти не знаєш?
    Що віра через дію доказ Богу.

    Куди тебе веде твоя дорога?
    Хто вірить – не ховається, а ти,
    У Бога на душі здійняв тривогу,
    Так, наче, до злочинця змушен йти.

    12.06.10


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  19. Михайло Закарпатець - [ 2010.06.12 13:54 ]
    Моя хвилина
    Я залишив мобільний у машині
    десь там внизу – де суєта суєт.
    Побуду вільним трохи, на хвилину,
    від слів чужих, надуманих прикмет,

    від зазирань безцеремонних в душу,
    від заздрісних нещиростей людських...
    Я тут один. І доторкнутись мушу
    до тиші трав обителей старих...

    Цей монастир мою приймає сповідь.
    Ми тільки вдвох, хоч місто поряд теж –
    воно мене і завтра перекроїть
    на будній лад, по своєму... авжеж...

    Та зараз - мій вівтар. Моя хвилина.
    Я тут, де трохи ближче до небес -
    невмілою молитвою полину
    до древніх нерозгаданих чудес...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (11)


  20. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:27 ]
    Дві маленькі сірі мишки.
    Дві маленькі сірі мишки
    Уночі читали книжки.
    Все хотіли прочитати,
    Щоб розумнішими стати,

    Та не видно уночі
    Ні картинок, ні сторінок…
    Прикро мишкам – хоч кричи.

    Запищали сірі мишки:
    « Як же нам читати книжки?»,
    І сказала мишкам киця,
    Що дрімала на полиці:

    « Спати треба уночі.
    Дітки всі вже сплять у ліжках.
    Тихо, мишки, не пищіть».

    Але мишки не вгавали
    Все пищали і пищали,
    І сказала киця враз:
    «Ах ви сірі! Ось я вас!

    Ну – мо в нірку й швидко спати!
    І щоб тихо там сиділи!
    Завтра будете читати».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  21. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:30 ]
    Сон.
    Прекрасний сон побачив я -
    Дитинство золоте...
    Раділа матінка моя
    (У неї син росте!)

    Таким, як діти всі я ріс,
    А мамі - кращий всіх...
    Найкращі руки, очі, ніс,
    Найкращий в світі сміх...

    Прощались витівки мені,
    Коли я пустував,
    А мама плакала вві сні...
    Я чув, але ще спав...

    Прокинувсь... Мами вже нема!
    Я вибіг на поріг:
    " Матусю! Матінко! Ма - ма-а-а!
    О як я не вберіг?"

    Прекрасний сон побачив я -
    Дитинство золоте...
    Раділа матінка моя
    (У неї син росте!)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Руденко - [ 2010.06.12 00:08 ]
    Колискова.
    За селом зелений гай
    Сонно затихає,
    Темна ніч за небокрай
    Сонечко ховає.

    Припиняють шепіт свій
    Колоски у полі
    І туманів сивий рій
    Простелився долі.

    Стих в саду пташиний спів
    Аж до сходу сонця,
    Котик – мурчик засопів
    Тихо, край віконця.

    Спи і ти, моє маля,
    Спи, моє серденько…
    Засинає вся земля…
    Спи, вже ніч близенько.



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Лазірко - [ 2010.06.11 20:24 ]
    Дорогою в нiч
    Дорога – неначе заламано руки,
    мов кинуто псам для весільної бучі.
    Відходить – бо видно. І брамну рипучість
    на воза ладує для скошених звуків.

    Куди їй бездітній? З осель груди грубнуть.
    Підносить пилюку, та – знову приляже.
    Мов мазана дьогтем і мокра від сажі,
    по ній залишається оповідь шлюбна,

    чи оповідь бучі, розлізлої лайки.
    Хай слухає півнів – кому треба знати,
    скрипкові ключі під крилами – з хати,
    у горлі зав`язла незпіяна зграйка

    парканних акордів – нудних кукуріків.
    Пригнися, умийся у місячній студні –
    нехай перейдеться тобою пробудно
    зеленого змія остання партика.

    Такі-то традиції, а не закони.
    І змії всі ситі, і цвинтару – втіха.
    Дорога – неначе дивись, та не дихай,
    сі пролежні весн між нікуди і сконом.

    11 Червня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  24. Олексій Тичко - [ 2010.06.11 19:48 ]
    Без натхнення
    Я рими ґвалтую при світлі торшера.
    Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей.
    Шукаю в романах. Читаю Бодлера.
    Натхнення ж немає. Відсутність ідей.
    Розірвані фрази, затаскана рима,
    Порожня бездумність, і віршів нема.
    Дорога поезій для мене незрима,
    Катрен недосяжний, між нами стіна...
    Рядами писав на листах А-чотири,
    По черзі псував я стандартний формат.
    І кидав у кошик в куточку квартири.
    А що залишилось? Читай результат.
    27.03.10


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  25. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:22 ]
    Сліди в невидимих стежках...
    Ти диво - птаха вільна ,
    циганське сонце ночі.
    Ти йдеш по хмарах тихо ,
    і зорі твої очі.

    Обличчя россами вмиваєш,
    дощем падеш в пустелі.
    У небі місяць ти гойдаєш,
    сниш в листяній постелі.

    Південний вітер у вітрилах,
    сонце пустелі у руках,
    за спиною, ангельскі крила .
    сліди в невидимих стежках.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  26. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:11 ]
    Нитка життя...
    Минуле - майбутнє,теперішнє - втрачене.
    Вкрадене ,сховане, страчене.

    Щастя - омріяне днями повіями,
    віра у серці ,з пухнастими віями.

    Мрії - надії ,спроби і кроки,
    прожиті в пошуках істини роки.

    Крила за спиною ледь не обрізані,
    очі ще світлі ,ще світом не зімкнені.

    Вогник життя до цілі донесений,
    кроки у хмарах... шлях вже завершений.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:39 ]
    Розрамлені ...
    Розрамлені ми почуття діалоги
    розрамленне все наше рівне життя
    ми живемо у проміжку стелі й підлоги
    у макеті поверху з власним Я

    Ми виходимо інколи відчиняємо двері
    але так боїмося щоб сусід не зайшов
    що би той не помітив як розставлені меблі
    що би свічка не згасла вбита тим сквозняком

    Ми Веласкесом й Гойя прикрасили стіни
    із небесного скла ставим вази на стіл
    водночас наші вікна затуляють гардини
    що би з дому навпроти не було видно їх

    Сто років самотності - Гарсія Маркес
    не будуйте Маккондо у грудях з ліва
    не така фамілія в Бога і розпис
    не ріжте замками за спиною крила...

    Не потрібні нам рамки, рвіть гардини із вікон
    переймайтеся іншими всі ми божі сусіди
    зігрівайте щирістю й діліться свічки світлом
    адже для цього Бог нам дав горіти...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:05 ]
    Під стріхою мого дому...
    Нитка життя в'ється у всьому
    Протягнена Творцем повсюдно
    Під стріхою мого старого дому
    Так тихо, рідно, трохи сумно...

    Життя іскра в кожній секунді
    Істина в проміжку між тік і так
    Обабіч дому, на маленькій клумбі
    Розцвів кохання спів — червоний мак

    Зміст в тому задля чого й хто ти
    Бо Бог не просто сіє в нас життя
    На підвіконні ангел пише ноти
    І скрипка тихо грає месу Генделя

    Смак миті в філіжанці кави в квітні
    Щастя - що випити її з ким є
    В моєму домі завжди люди рідні
    Ниткою зплетене із ними все моє ...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Залишитись в жовтні...
    Старенька книжка
    Сторінки пожовклі
    Чиясь записка:
    "Залишитись в жовтні..."
    В кожних очах
    Що прочитають
    Хтось жити праг
    По смерті забувають...
    Стираєшся із памяті
    Неначе і не жив
    А слід ожив на покутті
    Книжок що хтось творив
    Воскреснуть почуття
    Душа воскресне
    У літерах життя
    Заховане зумисне
    Що би жило імя
    Звучало на устах
    Сповідь і каяття
    На жовтих сторінках...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:34 ]
    Остання молитва...
    Ти по воді іди,
    Не я,не ми.
    Ні - ти...
    І не лякайся, не тремти.
    Так треба.
    Просто вір.Іди...
    По гладі гомоном круги.
    Я знаю ,мусиш,
    Ангел ти.
    Йди же, ступай.
    На край ,босоніж
    Незважай.
    Я вірю.Віриш ти.
    Хтось кличе чуєш?
    Голос з висоти...
    Не вернешся уже.Нічого - час.
    Звершилося усе,
    Вогонь загас...

    Тихіше кожен крок,
    Останній змовк із гладі в небо...
    Небійся світла...
    Там так треба...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:22 ]
    Вино, пісок і море як в Мане…
    Вино, пісок і море як в Мане…
    Я ловлю час і сажу на припону.
    Ми голі душами одне в одному є,
    Розбив клепсидру і у тобі тону.
    Не треба зараз шкіри саламандри,
    Нема питань і рамок- ти як джаз.
    Ти вітер півдня твоє серце мандри,
    Ти можеш просто бути і ковтати час.
    У хвилях чути хриплий голос Дженіс,
    Повзе багряне сонце в неба рамі.
    Давай втечем до короля у Мемфіс,
    Ідилія світанку в ля мажорній гамі.
    Пляшки пусті, ми ж повні одне одним,
    Ця мить здається вічністю в твоїх очах.
    Три кроки і це все лиш спомин,
    Три кроки і скінчиться час…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Сніг
    Тихо
    лягає сніг.
    До ніг,
    До серця, і у душу.
    У мушлю часу ,
    як молюск
    тікає день,
    і я молюсь…
    стихає пульс.
    Лягає сніг,
    і все біліє,
    все більше білого
    навколо - коло,
    замкнене із середини.
    Гардини нові,
    та у вікні все теж :
    одні питання,
    вічний пошук,
    вже повний кошик
    але все ж,
    от би знаття
    де та скарбниця.
    Радіє серце тому снігу,
    мов стару книгу
    знов відкрив.
    Давно не було в місті
    білих крил.
    На стіл накрив,
    вечеряю один,
    смішне кіно,
    і я смішний.
    Я вмію гарно розсмішити,
    собою тихо біль зашити,
    спалити те що відцвіло.
    Було так гарно певно ще за діда ,
    Біліла ніч…
    Річ в тім аби знайти дорогу,
    посеред снігу й льоду
    до Бога йти ,
    ступаючи у терні
    і тихо сповідь принести.
    І може там
    посеред божих зернят,
    як білий сніг,
    ти полетиш …


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:05 ]
    Я не люблю
    Я не люблю людей ,які сміються в очі,
    й за спиною сокиру держать.
    Я не люблю очей які ,що ночі
    мій сон, голодний , страхами бентежать.

    Я не люблю людей які вважають себе вище,
    й по трупах йдуть до храму.
    я не люблю як вітер свище,
    в самотності мого пустого дому.

    Я не люблю себе , коли боюсь сказати в очі,
    про що кричить моя відвертість
    Я не люблю і я не хочу,
    ховати у щілини часу свою впертість

    Я не люблю ,коли мене тримають в клітці,
    й обставини на шиї в'яжуть петлю.
    Я не люблю рости на гілці,
    що вітром кинута на чорну землю...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:34 ]
    Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
    Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
    Червоне й чорне,без середини й субтонів.
    Твоя революція, твій надірваний спів,
    Незнайомого світу твої очі бояться...

    Ти розписуєш тіло білим словом кохання,
    Що би він прочитав твою першу весну.
    Ти змінюєш запах,ти тікаєш від сну,
    Він як двері, як крила, як крапка чекання...

    А він розлитий з того ж урожаю що і ти,
    Така ж палітра, хіба пензель інший.
    І бє він краскою лиш так, між іншим,
    Бо ще боїться розміняти я на ти...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:43 ]
    Маленькі чудеса
    Маленькі чудеса,
    Краса життя захованна в міжчасі.
    Маленькі чудеса,
    Прості слова - білет у щастя касі.
    Маленькі чудеса,
    Очі дитяти носити в серці й жити.
    Маленькі чудеса,
    Твій голос - у моїй зимі як квіти.
    Маленькі чудеса,
    Гармонія життя у всьому.
    Маленькі чудеса,
    Ефірна грань Господнього закону...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:58 ]
    Ти просто вірив...
    Щастя десь поряд
    холод і крига
    так не може бути завжди
    і правди хтілося би іншої для всіх
    гріх проти сонця очі закривати
    аби лиш не проспати схід
    щастя десь поряд
    колись твій погляд
    знайде мої очі
    на піку ночі
    зірка упаде
    її знайде
    той хто ще має віру
    послухай вітру
    він розкаже все
    щастя десь поряд
    говорять ,що один не воїн
    воєн життя одному не знести
    із пустоти кричи тікай і загорись
    й не бійся бо почують
    глянь на свої сліди
    із ними поряд ще чиїсь
    терня і біль торують
    щастя десь поряд
    бо поряд сонце й поряд дощ
    скотч безнадії не спіши на очі клеїть
    загоїть рани ніч прозора
    зірками в серце опаде
    вкраде думки
    і на край світу
    і там побачиш
    що на відстані руки
    танцює щастя Генделя сюїту
    щастя десь поряд
    я відчуваю його погляд
    щастя у тому
    що є я і ти
    щастя — не спокій
    щастя десь поряд
    я відчуваю його кроки
    щастя десь поряд
    я відчуваю сонця погляд
    я чую ангели говорять
    щастя десь поряд
    чуєш,за спиною дивись
    крила два гордо здійнялись
    щастя вже поряд
    лети у небо
    так треба
    бачиш
    ти летиш
    ні ти не спиш
    ти просто вірив....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 19:17 ]
    Годинник б'є
    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Тікає час у відображенні моїм
    Живу в міжчасі, на одних зупинках
    Життя спостерігаючи мов діафільм

    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Б'ється душа закована у лід
    Сидять апостоли із нами на сходинках
    А ми кидаємо їм копійки на хліб

    Годинник б'є по барабанних перетинках
    Сміється в віддзеркаленні кривім
    Майструє Ной ковчега у сутінках
    Хто ж буде в ньому коли вдаре дзвін..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:29 ]
    Отак живеш
    Отак живеш
    переш із ранку в ніч
    віч навіч із душею
    погонею життя
    заляпане ллянеє простирадло
    дно твоє
    твоє чадо
    я твоє
    де серед згарищ
    кришталя
    надій і мрій
    і недоспаних ночей
    очей небесних всміхнена душа
    не може доскладати своє щастя
    і наче виправ все
    цвіте твоя Туринська плащаниця
    дзвінниця знову кличе в храм
    та знову іскра, попіл , злам
    знову згоріло щось у тобі
    у торбі два крила несеш
    та одягти їх й годі...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:16 ]
    Божі пензлі
    Ми Божі пензлі
    Кожен має колір
    Немає білого
    Без одного із нас
    На полотні у долі
    Ми мов руки Бога
    Ми розфарбовуємо
    одне одним час...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Юрко Дарбог - [ 2010.06.11 18:46 ]
    Вкраду у Бога день
    Вкраду у Бога день,
    чи хоч годину,
    а як не вдасться
    то за хвилиною піду
    і як дитину понесу
    ховаючи під серцем сум
    й легені страхом стиснуті у грудях.
    Гріхом те буде,
    вирок на суді,
    та не собі
    несу той клаптик часу!
    Тому — у кого відняли,
    забрали весь пісок з клепсидри
    радше ніж вимовив кохаю,
    й до раю призваний був в мить.
    Кому болить,
    що не успів прости сказати
    і прощенним піти на небо.
    Треба було кому лише хвилину,
    щоб сину в очі зазирнути
    аби збагнути все й заснути тихо...
    Лихо не те якого ти хотів,
    не там і не в той час.
    Згас вогник - і забрали,
    загас хтось з нас...
    Плавиться віск
    й не знаємо коли заберуть свічку,
    в нічку чи в день
    покличе небо.
    Треба встигати:
    любити,
    вірити,
    прощати,
    стирати зле
    нове творити,
    ламати рамки
    й
    жити
    жити
    жити...
    Не буду красти в Бога час,
    для нас він йде
    я тут і зараз,
    я — люблю тебе...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.11 16:48 ]
    ПІТЄР
    …На північному-заході світу є місто дощів…
    Місто білих ночей і солоних північних туманів…
    Місто храмів і площ, і амбітних, небачених планів…
    Фаворитів, месій, імператорів, бонз і вождів…

    …Я дивлюсь на твій стяг – ну навіщо ж, скажи, стільки крові?..
    Ти завжди полюбляв покупатись в придворних плітках…
    Двадцять сьомого дня ти постав на Павлі і Петрові…
    Але, вибач, старий, ти ж стоїш на козацьких кістках…

    …«Місто білих ночей», легендарна Північна пальміра…
    Тільки що б ти робив, якби я не пізнав твоїх пут…
    Тут же Гоголь творив, тут гула Вересаєва ліра…
    Тут Шевченко ожив, далебі, і Ахматова – тут…

    …Я дивлюсь на твій герб, ну навіщо ж тобі стільки поту?..
    «Найпівнічніше місто», орел, п’ятикутні зірки…
    Ти ж байдуже взирав, як в застінку вмирав Полуботок…
    Розумієш, старий, на задвірках твоїх – Соловки…

    …«Місто білих ночей», місто любить футбол – це важливо…
    Хто б подумати міг, що карась прослизне поміж щук…
    Хто прославив «Зеніт», вколотивши осьмнадцять щасливих,
    Переможних голів?.. Волинянин, «хахол» Тимощук…

    …Я дивлюсь на твій дощ, ну навіщо ж тобі стільки смерті?
    Так, крізь Ладогу йшла героїчна Дорога Життя…
    А моя – крізь Поділ, в тридцять третім чи тридцять четвертім!..
    Розумїєш, старий, може все це – за не каяття?...

    …«Місто білих ночей», ти хоч знаєш, де в нас Шепетівка…
    Як же сталося так? Вкотре вже твої срібні ключі,
    Береже фаворит, у цей раз вже «причесана» дівка,
    Народилась у квітні, на теплій старій опанчі…

    …Я дивлюсь на твій шпиль, ну навіщо ж тобі всі ці мури?...
    Розенбаум співав – віра гостра, немов біла ніч…
    От в таку «білу ніч» розплативсь за Мазепу Батурин…
    От в таку «білу ніч» розп’яли Калнишевського Січ…

    Примітки:
    «двадцять сьомого дня ти постав на Петрові і Павлі» - Петербург був заснований 27 травня 1702 року імператором Петром Першим; тоді була закладена Петро-Павлівська фортеця;

    «вколотивши осьмнадцять щасливих» - Анатолій Тимощук зіграв за «Зеніт» 99 ігор, у яких забив 18 голів;

    «причесана» дівка: тут автор натякав відразу на двох осіб: колишнього фаворита Катерини Другої Григорія Потьомкіна, ініціатора знищення Запорізької Січі, (він же Грицько Нечеса) та на нинішнього губернатора м. Санкт-Петербурга Валентину Матвієнко, уродженку м. Шепетівка Хмельницької області.

    Кумпала Вір,
    11.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (9)


  42. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.11 16:58 ]
    На підмостках Небес
    …Кінозал, у якому німе чорно-біле кіно…
    На екрані – усе, що було, все, що є, все, що буде…
    Режисер і актор – на підмостках одні і ті ж люди…
    Той шукає себе, той шукає її, той - руно…

    …Безкінечний потік, закільцьована Богом вервечка..
    О, Німий Сценарист! Кожну Душу – на шальки терез…
    Хоч би хто – лютий вовк, ну, а хоч безпорадна овечка –
    Ніби миша церковна – бідак, чи багатий, мов Крез –

    …Все одно мусиш йти, як сомнамбула, коло за колом…
    Аж заким не проснешсь, у собі розбудивши себе…
    І, нарешті, спинившись, смиренний, безмовний і голий,
    Станеш часткою Бога, десь там, на підмостках Небес…

    …От такий дивний фільм, от така дивна хроніка-стрічка…
    Ось твій Князь на коні: «Приготуйтесь, бо йду я на ви!»
    Ось підступний Харон робить бізнес, долаючи Річку…
    Ось у полум’ї волхв, той що дав тобі силу трави…

    …Ось твій син, але ні! У цей раз він, здається, твій батько…
    От і думай, що ж було спочатку – когут чи яйце?...
    Ось кумир на горбку із обличчям, як в рідного дядька…
    Ось – ікона в кутку, у якої не лик, а лице…

    …Ось побачив себе, ніби збоку, ще крок – і спіткнешся…
    Та зробити нічого не можеш, лиш стій і дивись…
    Ось – Вона, до якої, немов уві сні, доторкнешся…
    Ось – подолана прірва, ось – ще не підкорена вись…

    …Кадр за кадром – сюжет: крізь стерню пробивається паша…
    А у тебе з-під самого серця стріляє й щемить….
    Ні води, ні землі, ні небес, ні вогню… Суть акаша…
    Йдеш від себе до себе, між миром і герцем… Ще – мить…


    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 08.06.2010 року



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  43. Валерій Хмельницький - [ 2010.06.11 14:19 ]
    Заповідь
    Повір, не прагну я ні мідних труб, ні слави,
    Поезія моя - скоріше, долі знак.
    Але людей чомусь це зовсім не цікавить -
    Їм хліба і видовищ чим швидше подавай.

    Навіщо це мені?.. У відповідь на закид
    Я тихо відповім, без глуму і в журбі -
    На світі є лише одна-єдина заповідь:
    „Ти іншим не роби, що б не бажав собі.”


    11.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. Ореста Возняк - [ 2010.06.11 13:30 ]
    *** (Пересохле повітря...)

    Пересохле повітря
    Нарікань на сьогодні
    Крик зі скелі
    Про втрачений день.
    Замовчить...
    Загуде...
    Защемить...
    Запече...
    Заболить...
    І нарешті воскресне
    У завтра.
    Знову зустріч на скелі,
    Але серце живе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  45. Юля Спалахувка - [ 2010.06.11 12:18 ]
    Рецепт ранкової кави
    Присмак кави нахабно торкнувся душі,
    А кориця ніжно розкрила очі.
    Загубився шелест трави у росі.
    Ранок. Треба знову згадати, що хочу.

    Солодити пілюлю – це доля слабких.
    Я ж не хочу вважати себе слабкою.
    І хоч кривить губи і терпне язик
    Свою каву зроблю без цукру й міцною.

    Бо в каві воно усе як в житті:
    Якщо солодко – не відчуєш барви,
    Напівтоном не зробиш мазок в самоті…
    А тоді й пити каву намарне.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  46. Іван Гентош - [ 2010.06.11 11:16 ]
    пародія "Це той звичайний чорний день..."
    Це той звичайний чорний день…

    Це той звичайний чорний день,
    Коли щасливим бути – злочин,
    І хмара грозова росте
    Із дня у ніч, у день із ночі.
    Життя чуже і світ нічий,
    І ясновидиця мовчить.

    О. Лозова
    Збірка “Політ у літо”





    Це той звичайний чорний день…
    (пародія)

    Щось ясновидиця замовкла –
    Котру добу мовчить, як пень.
    Трава згоріла і пожовкла
    У наш звичайний чорний день.
    Із дня у ніч, у день із ночі
    Щось обіцяєш – то пусте.
    Тобі щасливим бути – злочин.
    О! Хмара грозова росте!


    І.Гентош


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  47. Іван Гентош - [ 2010.06.11 11:38 ]
    пародія "Ті автобуси збожеволіли..."
    Ті автобуси збожеволіли…

    Ті автобуси збожеволіли:
    То не їдуть, а то роз’їздились,
    І чого їм так захотілося
    Догодити мені, зажуреній?

    Та могли би десь там затриматись
    Чи набрати людей повнісінько
    І минути зупинку,
    Мимо нас
    Прошмигнути на повній швидкості.
    Я зітхнула б тоді полегшено
    І сказала:
    – Ти бачиш сам,
    Що немає мені чим їхати.
    …Не прощайся. Я ж не прощаюся.
    – Залишаєшся?
    – Залишаюся!

    О. Лозова
    Збірка “Політ у літо”





    Ті автобуси збожеволіли…
    (пародія)

    Дві години немає жодної –
    Ті маршрутки мов з глузду з’їхали,
    Як до тебе – одна за одною,
    Водії із наглими пиками.

    Бачиш сам, що поїхати пробую.
    Ти зітхнув би тоді полегшено.
    Переповнені, ніби з худобою,
    Пасажири – мов раки печені.

    Прошмигнути б на повній швидкості…
    Та в таксі без двадцятки не пхайся.
    Не діждуся від тебе милості…
    – Зафондуєш таксі?
    – Залишайся!


    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  48. Іван Гентош - [ 2010.06.11 11:47 ]
    пародія "Та хатка вже під снігом"
    Та хатка вже під снігом

    Та хатка вже під снігом. Тепло їй.
    Димком блакитно дихає у небо,
    І тепло біля хати білим вербам,
    Бо сняться їм весняні солов’ї.

    Короткі ночі сняться в довгу ніч,
    Короткі дні – все далі від порогу,
    І вже не видно стежки, ні дороги,
    Ні хати, ані диму,
    Тільки сніг.

    О. Лозова
    Збірка “Політ у літо”





    Та хатка вже під снігом
    (пародія)

    Короткі ночі – виспатись неможна,
    А зустріч зранку – то, вважай, по дню.
    В душі тривожно грає струнка кожна –
    Не треба ані диму, ні вогню.

    Ми без печі прекрасно грієм хату,
    І сняться їй веселі солов’ї.
    Ми поспішаєм – не прийшов би тато,
    І не почав би: «Дорогі мої …»

    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  49. Іван Гентош - [ 2010.06.11 11:49 ]
    пародія "Сьогодні я ще тут"
    Сьогодні я ще тут

    Сьогодні я ще тут.
    Ти не чекав?
    Не думав?
    Мені стелилась путь,
    А повівало сумом,
    І хмарилось на дощ
    У царстві тридев’ятім…
    Навіщо і чого
    Нам знову віддалятись,
    Як небо і земля,
    Немов зима і літо?
    Ти знаєш, любий, я…
    Я звідси не поїду..

    . О. Лозова
    Збірка “Політ у літо”







    Сьогодні я ще тут
    (пародія)

    Сьогодні я ще тут,
    І завтра буду тут!
    Ти не чекав? То знай –
    Я взагалі не піду.
    Мені стелилась путь,
    Але про це забудь.
    Збирається на дощ,
    Йде діло до обіду…
    Не буду йти кудись!
    Навіщо і чого?
    Як небо від землі
    Віддалитись не хочу.
    Ти не сумуй – радій
    Із рішення мого.
    Ти що, заснув, не чув,
    Що я тобі торочу?



    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  50. Іван Гентош - [ 2010.06.11 11:30 ]
    пародія "Осінь молода..."
    Осінь молода…

    Осінь молода
    З просинню вода
    Вогнище
    Тепло
    За селом
    Село

    Ще один покіс
    Очі слив вогкі
    У старім саду
    Груш
    І меду
    Дух

    В золоті вітрів
    Соняшник дозрів
    Поле
    І над ним
    Найсолодший дим

    О. Лозова
    Збірка “Політ у літо”



    Осінь молода…
    (пародія)

    Я ще не стара
    І ще не пора
    Вогнище гасить
    Треба ще пожить

    Де ти, милий, вліз
    Ще один покіс
    Краще би зробив
    Душу звеселив

    Найсолодший дим
    У покосі тім
    Трохи посопів
    Накінець дозрів

    Груші у меду
    Ще один покіс
    У старім саду
    Насмішив до сліз


    І.Гентош


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1300   1301   1302   1303   1304   1305   1306   1307   1308   ...   1816