мене звуть пацанка
Тому що я дівчина,
яка може перемогти багато хлопців.
У багатьох речах,
але все одно виглядає добре

я завжди була пацанкою
для мене це якість,
яку я приймаю і від якої не тікаю
При цьому я справжнє дівчисько


пацанка слухайте уважно
є хлопці
які полюблять тебе такою, якою ти є
Чи приймешь ти зміни пацанкою
або хлопчачою і сором'язливою дівчинкою
Не турбуйтесь про це
Є багато хлопців, які захоплюються пацанками

Напередодні Новорічної ночі
весь світ відзначає зміну дати.
Давайте відзначимо дати, коли ми змінимо світ

Ми відкриємо книгу. Його сторінки порожні.
Ми самі накладемо на них слова.
Книга називається "Можливість",
а її перший персонаж - напередодні Новорічної ночі.

Завтра перша чиста сторінка 365-сторінкової книги.
Напишіть гарне

тиша тяжким тягарем лягла на дерево
і камінь будинку на пагорбі, і всі,
хто йшов там, йшли на самоті.

слова не в змозі справити враження на думку
без витонченого жаху їхньої реальності.

ми вигадуємо жахіття,
щоб допомогти нам впоратися зі справжніми

Чому ж ти навчиш, якій красі, якому добру,
якщо ти сліпий, душа твоя глуха!

А людям насправді зовсім не хочеться бачити справжню мене.
Їм потрібна симпатична лялька з приємними манерами —
і плювати, що вона буде несправжньою.

Розважаючись із кимось, не забувай,
що ти сама можеш стати іграшкою.

Я – змія. З холодною шкірою та відсутністю емоцій.
Я ковзаю всюди, шукаю видобуток за допомогою мови
та ковтаю тих, хто виглядає апетитно. Ось хто я насправді.

Маленькі змії повинні вести себе обережно,
коли не знають, з ким мають справу.
Перша наша задача - змусити її турбуватися.
Так, щоб вона побоялася укусити нас.

Якщо друг мій дружить з моїм ворогом,
то мені не слід водитися з цим другом.
Остерігайся цукру, який змішаний з отрутою,
бережись мухи, яка сиділа на дохлій змії.

Маска — то образ,
у якому хочуть бачити себе,
то личина,
під якою намагаються себе приховати.

Те, що може бути показано,
може бути сказано.

Образ не може бути ідеєю,
але може відігравати роль знака або,
точніше,
співіснувати з ідеєю у знаку.

Нічне небо наче б розкрило свою безодню,
Глибоке темно - синє небо, оздоблене
Серед ночі тисячами тисяч зірок
І в зеніт
Спрямований погляд у небесну душу не винищит
Відчуваючи,
що маю незримий, таємний зв’язок із небом сон упертістю.
Ми, розділені космічним простором,
Але почуття все одно розділені,
Так близькі духом. Нас ріднить
Єдність думок, слів, справи
І томить
Цинічність, жадібність, обман світу із жорсткою сталістю.
Нас єднає космічна музика і небесна душа
І увійшовши в зоряний світ
Не зрозумівши з яких зіркових світів
І зав’язавши вузлами різні планети.
Так все у світі пов’язано долею,
Лікуючи рани, як Всесвіт лікує.
Нас єднає музика і душа настільки
Нероздільні, що сприймаються, як
Єдине ціле. Як часто в житті мимоволі ми
Зустрічаємося очима з іншими людьми.
Неважливо, як і за яких обставин це
Відбувається. Виникає взаємна симпатія
Чи навпаки, емпатія протягом усього життя.

Використання літератури:

1. Ільїн Є.П. Емоції і почуття. СПб: Пітер.2011.- с.297.

2. Талан С. Роман Душа Ніколь: Роман/Світлана Талан,- 2022.- 304 с.

Півжиття в ілюзорному світі перебуваємо,
Всесвіти творимо навколо себе
Вигадані життя ми часто проживаємо
І в кожного своя ілюзія,
фантазія свідомості.
І те, що нами пройдено,
лише випробування.
Візуалізую світло космічних думок в голові…

Випромінюючи пил космічних вітрів
Розумний квант - полів Всесвіту
Ілюзія - у просторі снів,
Візуалізую свої мрії,
Відчуваючи їх,
Щоб мрії реалізувалися в житті.

Translation:

We spend half our lives in an illusory world,
We create universes around ourselves
imagined lives we often live
And everyone has their own illusion
fantasy of consciousness.
And what we've been through
just a test.
I visualize the light of cosmic thoughts in my head...

Radiating the dust of cosmic winds
Reasonable quantum - fields of the Universe
Illusion - in the space of dreams,
Vialize my dreams
Feeling them
To make dreams come true in life.

Використання літератури:

1. Гібсон В. Оповідання Спалити хром: оповідання/Вільям Гібсон,- 2022.- 200 с.

2. Берінато С. Бізнес книга Хороші діаграми. Поради, інструменти та вправи для кращої візуалізації даних: бізнес книга/Скотт Берінато,- 2022.- 288 с.

Сміливо роби свою справу,
Навіть якщо тобі ніхто не вірить.
Просто справу свою роби,
Тобі все по плечу
Роби, те що дійсно твоє,
Навіть якщо копія слідом
за тобою ходить,
Незважай на це…
А головне, те що
ти справу свою робиш,
Якщо злякався не берись
робити свою справу зовсім.
Можливо, пройде час
і повернешся до неї.
Самотужки роби свою справу
Зверху тобі підказку дають.
Так ти йдеш вперед і тільки вперед
Не звертаючи уваги ні на кого,
І ні на що,
І не хвилюйся,
Якщо комусь не подобається,
Те що ти справу свою робиш,
Тому що не може всім все подобатися.
Просто роби свою справу
І при цьому кажи, тільки правду.
Тому що своя справа,
Яку ти робиш корисна для душі.
Так знайдеш свій шлях,
Тож роби свою справу чесно і самотужки,
З душею - і твоя до тебе прийде…

Скандал, який живе у порожньому місті
Розгорівся на порожньому місті.
Створивши ілюзію скандал.
Згоряючи від сорому.
І все чекає скандал,
Коли вщухне в порожньому місті…

Заповітне бажання жінки -
більше сексу з коханим чоловіком;
заповітне бажання чоловіка -
більше сексу.

Якщо чоловік каже жінці,
що хоче з нею одружитися,
значить, він її любить.
Якщо чоловік каже жінці,
що він її любить,
то вона йому подобається.
Якщо чоловік каже жінці,
що вона йому подобається,
то він хоче провести з нею ніч.

День і ніч складає дві половини буття
цивілізованої людини.

Світанок – це сонна чапля,
Що прокидається на озері весни,
В тіні осокору не хочу бути рибалкою
І ловити пічкурів торішніх снів
(А пам’ятаєте той березень синичковий,
Трохи блаватний і геть оксамитовий?).
Ранок – то сонна левада перших кроків,
Коли гаснуть ліхтарі холодного світла
І спалахують квіти-апострофи
З яких роблять вино почуттів
Мрійники країни загірної.
Разом з очеретом з води зимної
Проростають слова одкровення:
Аби ловити журбу нездоланну
Березоль назвався Арахною,
А квіти білі слив тенетами днів
Без хмар, без дощу і без ностальгії:
Наче Сократ, що на кручах глиняних
Борисфену – бородатого схимника
Запитання збирає чи то карбує,
Наче не слова то, а драхми,
Наче не мрійник він, а скарбничий,
Наче то не ріка сколотів, а Ерідан мрій.
Деревій проростає на торішніх згарищах
(Для кого? Хіба ворожбити захочуть
Пророкувати його сухими стеблами
Майбутнє країни загірної
І лікувати болючі подряпини
На руках хворих на клаустрофобію?)
Душі нагадують коней стриножених –
Ще зарано.
Ще надто зарано.

Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.
Порожні рукави в моїх однолітків.
З милицями мовби й народились.
Ми по війні ще грали у війну.
Ми грали у «німців» і «червоних».
Слабосилий, я завжди був «німцем».
Ще й досі крає серце та несправедливість:
Ну, який я в біса «німець»,
Коли фашисти ставили мене під клуню,
Автомат строчив над головою...
Хлоп’яча та несправедливість
Вкарбувалась у пам’ять дужче,
Ніж пошуки картоплі у землі задублій,
Ніж сколоті стернею ноги чи недосяжний хліб...
Так я зненавидів війну удруге...
Не грався у війну з синами.
Не відав-не гадав, що наволоч московська
і правнукам моїм присудить таку ж долю.

Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками,
І не можу насолодитись.
Я хочу кохатись з тобою без меж!
Моє тіло в полоні твоїм до світання.
Лиш душу мою, ти собі не візьмеш…
Від кохання твого шаленію, божеволію…
І митю загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
В світі я найщасливіша жінка…
Твій дотик ключ до моїх космічних почуттів.
Цілуй мене без вагань,
Аби лиш одну мене хотів.
А на світанні гріють спогади від шаленого кохання
Про всі проблеми забуваєш.
Споглядаєш до тла! занурюючись в тебе, себе забуваю
Ти розпалюєш дико - космічне кохання в мені…
Згадуєш тільки найкраще
І очі прекрасні горять…
З тобою лише, я хочу ніжним бути
В обіймах ліжка і твого тепла.

Translation:
Late at night we joined again
And we soared in the bottomless universe in two ...
I'm crazy, crazy about you...
I lose my mind from cosmic feelings,
What do you give me at night ...
Looking at you
And I can't look
I enjoy your warm kisses
And I can't enjoy it.
I want to love you without limits!
My body is in your captivity until dawn.
Only my soul, you can't take it for yourself.
From your love, madness, I'm going crazy ...
And the moment will light up for us in the sky the stars
And the bridges will converge.
We will be true to our love
Let's keep our happiness.
I am the happiest woman in the world.
Your touch is the key to my cosmic feelings.
Kiss me without hesitation
If only I wanted one.
And at dawn warm memories of crazy love
Forget about all your problems.
Look at the background! plunging into you, I forget myself
You kindle wildly - cosmic love in me ...
You only remember the best
And beautiful eyes burn.
With you only, I want to be gentle
In the arms of the bed and your warmth.

Використання літератури:

1. Лютий Т коротка проза та есеїстика Корабель шаленців: коротка проза/Тарас Лютий, 2017

2. Ш'єн Шо Шин О. Книга Емоції Ґастона. Я шаленію: книга/Орелі Ш'єн Шо Шин, 2021

У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
І відродитися, і помститися!
А коли догорить захід сонця,
Злетіти в небо, спуститися в пекло,
А коли спалахне світанок,
Розчинитися протягом років…

Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
Випробування посилаються за гріхи в навчання,
їх треба мужньо і терпляче пережити

Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Ти мій краш, я тебе обожнюю!
Де б ти не був, я в думках з тобою.
Мій воїн,
Мій герой.
Коли поглядом тебе проводжаю,
Отруююсь, як ртуть тобою.
Я живу лише одним бажанням,
Щоб погляд твій впав на мене.
Розум мій приспаний розумінням,
Мій біль - не кохання твоє.
З нерозділеним коханням легше,
Чим зовсім нікого не любити.
Щоразу я бажаю зустрічі
І не в змозі тебе розлюбити,
Мій воїн,
Мій герой.

«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашої історії.
І тепер, коли мені пропонують викреслити
ці чотириста років з нашої історії викреслити,
я говорю «Братці, то ви що ж думаєте,
наші предки дурнями були?».

„Кріпосних гуртувала зі стрільцями
(чи козаками, чи поліцейськими)
таємна чи явна вірність «старому» православ'ю.
Відповідно, втеча селян «на річку»
носила переважно духовний характер
і набувала особливо широкого розмаху в ході
гонінь на старообрядців.

Ви знаєте, — сказала я,
 — що у мене не рабська душа;
отже, я не можу бути і тираном.
Тому я маю деяке право на вашу довіру
щодо цього питання.
Про свободу наших селян
я колись міркувала з вами,
 і тому намагалася по можливості
полегшити становище моїх мужиків,
надавши їм більше волі.
Але досвід доказав, що там,
де припиняється над ними влада поміщика,
починається свавілля уряду, або, краще сказати,
самоуправство дрібного чиновника,
який під маскою служби дозволяє собі і грабувати
і розбещувати їх.
Багатство і щастя кріпаків становлять
єдине джерело нашого власного добробуту
та матеріального прибутку;
при такій аксіомі треба бути дурнем,
щоб виснажувати джерело особистого нашого інтересу.
Поміщики утворюють перехідну владу між престолом
і кріпаком,
і тому для нас вигідно захищати останнє
від хижого свавілля провінційних начальників.

Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний привід
задуматися про свою осудність.

„Будь-які стосунки – це насамперед спілкування.
А повернувшись до когось дупою - в результаті дупу
і отримаєш.

Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто світ чарівних звуків,
світ почуттів, і вона звернена не тільки до слуху,
а скоріше до серця людини,
проникає в саму глибину його.
Не випадково ще в далекому минулому музику
використовували у всіляких культових обрядах.
З музикою пов’язувалася духовне життя людини.
Не випадково вона і ставилася на службу церкви.
Ідеологи культу розуміли,
якою магічною силою вона володіє.

Музика своєю мелодією
доводить нас до самого краю вічності
і дає нам можливість протягом декількох хвилин
осягнути її велич.

Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою
і ми іноді будемо знаходити найкращі стежки,
найкращі шляхи.

Травневий ліс – особливий світ,
цей місяць не сплутаєш ні з яким іншим.
Ліс у цей час ніби живе своїм життям,
і йому ніякої справи немає до візитерів.

Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інакше вона зачахне.
Надією живе кохання, і разом з нею гине
Є світлий на землі притулок.
Кохання та вірність та живуть.
Все, що часом сниться нам - навіки оселилося там.

Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує не вчиться літати.

У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасають, інші загоряються;
якщо одні планети руйнуються, інші утворюються;
якщо одні розумні істоти вмирають, інші відроджуються.

There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer and silence,
a consecrated life always bound up in the Eucharist,
then the 'urge' towards God springs

Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона велика, а за те, що своя.

Незалежність підіймає на крилах.
Відповідальність не дає ці крила спалити.
Маючи і те, і інше, можна долетіти до мети!

А ви думали, що Україна так просто.
Україна – це супер. Україна – це ексклюзив.
По ній пройшли всі катки історії.
На ній відпрацьовані всі види випробувань.
Вона загартована найвищим гартом.
В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
він спалить все навколо і вб'є тебе.

Цей космос, один і той же для всього існуючого,
не створив ніякий бог і ніяка людина,
але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
заходами, що загоряються і загасаючими заходами.

Вода не чинить опір. Вода тече.
Коли занурюєш у неї руку, відчуваєш лише ласку.
Вода – не суцільна стіна, вона нікого не зупинить.
Але вона завжди проб'ється туди, куди захоче,
і, зрештою, ніщо перед нею не встоїть.

Люди як річки: вода у всіх однакова
і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька,
то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна,
то каламутна, то тепла. Так і люди.
Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських
і іноді виявляє одні,
іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе,
залишаючись усе тим самим самим собою.

Людина, вдаючи, забуває, що маска приростає до шкіри,
а потім вростає і в м'ясо.
Винятків немає, якою б чужорідною
та тимчасовою маска не здавалася спочатку.
Один прикидається слабким і стає слабким.
Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.
Вода набуває форми тієї судини, в якій знаходиться.
А якщо вода замерзає,
то судина лопається – і ось вона готова форма.
Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим.
Воно дуже скоро стає постійним.

Більшість людей схожі на падаючі листи;
вони гасають у повітрі, кружляють,
але зрештою падають на землю.
Інші ж – трохи їх – наче зірки;
вони рухаються певним шляхом,
ніякий вітер не змусить їх згорнути з нього.

Здоровий глузд створює обдарованих людей;
самолюбство ж - лише вітер,
який надує вітрила
і веде їх корабель прямо до пристані.

Не прощаючи помилку, ти робиш помилку сам.
Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
А дурість взагалі не вибачає.
Вона, як вітер, не залежить від чого.
Її треба приймати таку, як є,
і, захищаючись від її шкоди, шукати у ній користь.

Кажуть, це храми Господа Бога,
але, на мою думку,
вся земля — це храм для людей зі здоровим глуздом.

Щоб вижити і прожити у цьому світі,
доки земля не свихнута з осі,
тримай себе на потрійній забороні:
не бійся, не сподівайся, не проси.

Всі тіла, небесне склепіння, зірки,
Земля та її царства не йдуть у порівнянні з найнижчим
з розумів, бо розум несе в собі знання про все це,
тіла ж нічого не знають.

У своїх молитвах ми просимо змінити обставини,
і майже ніколи себе.

Молитва повинна залишатися без відповіді,
інакше вона перестає бути молитвою
і стає листуванням.

Чим менше слів, тим краща молитва.

Немає бога-творця, але є космос,
що виробляє сонця, планети і живих істот:
немає всемогутнього бога,
але є Всесвіт,
який розпоряджається долею всіх небесних тіл
та їхніх мешканців.

Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,
А чули тривалі бої,
А разом з тим душа рветься до волі,
Щоб спрямувати її до мрії…
З часом очі звикли до втоми,
Надто багато причин.
Зверху ворог гарматами б’є
Земля горить…
Все пропахло війною…
Зруйнована країна Марія,
Але в нас ще не згасла мрія…
Думати як буде завтра
Часу нема і причин.
Сердце і руки давно звикли до бою.

Translation:
The country of Mary flourished
Suddenly the enemies attacked
And we hid in the deepest cellars.
The other day and at night we did not sleep ...
Everyone dreamed of the future of Mary's country.
Sitting in darkness
Human eyes have seen a lot
Felt pain and grief
And heard the long battles,
And at the same time the soul yearns for freedom,
To guide her towards her dream.
Over time, the eyes got used to the fatigue,
Too many reasons.
From above, the enemy hits with cannons
The earth is on fire...
Everything reeks of war...
Ruined country Maria,
But we still have a dream...
Thinking about tomorrow
There is no time and no reason.
Heart and hands have long been accustomed to combat.

Використання літератури:

Жадан С. Книга Життя Марії: книга/ Сергія Жадана.- 2015, - 184 с.

Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Сучасні діти чекають не коли прийде Дід Мороз,
а коли підуть батьки

i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterious adventure.

After tiny has tried ballerina pose,
swing-batter-batter pose,
pump-up-the-jam pose,
and top-of-the-mountain-sound-of-music
pose in the reflection of the bean,
he walks us to a bench overlooking lake shore drive.

Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

The dark does not destroy the light;
 it defines it. It’s our fear of the dark
that casts our joy into the shadows

The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.
The bigger the problem you solve,
the more money you make.

Opportunity luck is why the rich are rich.
Opportunity luck is a unique type of luck
the rich create as a result of having good daily habits.
When you have good daily habits,
you magnify the opportunity for luck to occur.

Some people are so poor,
all they have is money

Rich people believe “I create my life”.
Poor people believe “life happens to me”.

The fellow that has no money is poor.
The fellow that has nothing
but money is poorer still.

Beggars beg to get money,
not to reproach the passerby.

Without a rich heart,
wealth is an ugly beggar.

Beggars can’t be choosers

There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you feed

I am not all good and light,
sometimes I have bad thoughts and feelings,
this is who I am.
I am not all bad, I am generous, kind, and peaceful.
I have so much love and light to share, this is who I am.
Life is about creating balance, not suppressing your good,
and not suppressing your bad,
for one cannot exist without the other,
embrace them equally.

The world will not be destroyed by those who do evil,
but by those who watch them without doing anything

I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,
and where one can automatically go deeper
and further into the role

The world wants to assign you a role in life.
And once you accept that role you are doomed

Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Давно пора запам'ятати,
що кожен недисциплінований матрос,
плануючи самовільну відсутність з п'янкою на березі,
заздалегідь дізнається: хто буде стояти
черговим по кораблю; хто - вахтовим офіцером;
хто залишається старшим; хто - забезпечує;
хто його - мерзотника буде забирати з комендатури;
хто буде морду бити. І якщо в цьому ланцюзі знайдеться
одна слабка ланка - п'янка можлива,
а якщо кілька - вона неминуча.

Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,
я завжди можу поставити себе вище за них».

Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.

* * *

«Вчинок - все; репутація - ніщо»
«Практика та теорія, мій друг, суха,
але вічно зеленіє дерево життя»

І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.

«Подумавши як слід, думка викладай,
А стін без фундаменту не споруджували»

Єдина річ у Всесвіті,
яку ми дійсно можемо контролювати -
це наші думки.
У космосі нічого не пропадає.
Шлях до зірок веде багаторічне ув’язнення.
Астронавтика пахнет в’язницею.
Та й взагалі космос потрібно любити,
хоча б за те, що дарує почуття таємничості
і загадковості.

уява - спогади
з минулого та майбутнього
вашого втілення.
Це спогади та бачення нами
лише іншими очима.

Я часто згадую, ті дні важкі,
і з щастям розумію,
що все вже пройдено
і була в житті радість,
улюблених днів насолода.

все змінилося, помінялося.
радість не так часто з'являлася.
від старої, дитячої сильно відрізнялася.
ми стаємо дорослішими,
юнаки з'явилися сміливішими.
міняємося ми швидше.

казки ми вже не віримо,
самі складаємо.
і все запишавшись,
зліше ... злі справи творимо.
адже за цим ми всі стоїмо,
і все нормально... крізь пальці дивимось.

гіркота, сумно у житті стало.
і якось мені потрапило.
до "темних" людей залучало.
але посміхаючись в обличчя,
зіщулювалося в крові червоне тільце.
від тих спогадів.

безтурботно жити
у доросле життя тихенько плисти.
хотіти стати дорослим,
всі ж хотіли.
мрію мали.
і під дорослих, з гордістю косили.

Заяложені слова

Дуду спішить образити тебе
І кожну хвилину шукає привід,
Щоб сказати тобі заяложені слова…
Не думаючи, що каже, що робить
Бруднить себе і всіх навколо
Набридла всім дуду брехня,
Як павук пліте павутиння,
Так брехня його плітеться
З язика не відірветься
Розрушає все навколо
Стіни чують заяложені слова
Ніби язик розв’язався
І вільно язик міте
Заяложені слова
І ті очі, і ті вуха
все бачуть,
все чують
крізь стіну

я до серця ключ шукала.
у тому світі, де живе кохання,
але світ той був у душі закритий
і ключ знайти я не могла...
Наївність і довіра до всіх живе в мені
з'явився момент поранити і поранили мене
поки що... не зустріла тебе.
знайти шлях до серця твого,
скажу я, - справа не проста
його стрілою я вражу, -
воно мені не дає спокою.
вже я бачу двері до нього
увірвусь, як ураган,
як буря,
твоє я серце покараю
гарячим, страсними поцілунком.
кожному серцю, є ключ унікальний,
Бог підбирає розміри і шрифти,
що іноді, приймаємо зі смутком,
нам лише воблаго дано з висоти.

я уявила образ,
уявляє себе героєм,
але ніколи герой не буде простіше
дивуєшся часом,
як все-таки марнославні люди.
Не суть, чим вважає себе герой ...,
а суть, що герой себе вважає Богом.
Величчі своє малює картинка
в уяві, на жаль, повсякденно убогий.
і де тепер той герой, який уявляв себе "Богом".
мабуть загрався трохи,
завжди все не те, і все не так.
у когось краще ніж моє
так приховую істину свою обібравши в кращого,
стерти всі докази,
а кажуть краще бути простою людиною,
багату уяву май,
і тверезо мислити вмій,
втративши страх Божий -
душу дияволу закладеш.

Стародавній текст зашифрований
візерунок на грудях, на шиї, рукаві
Немов камінь у стіну замурований,
він мовчить, як пам'ять у голові.

Її вдягнувши гордість відчуваєш,
За нашу Батьківщину, за народ!
Духовний символ наш, сила роду,
Багатство та святиня,
Зв’язок віків та цілих поколінь!
Та від лихого ока Берегиня,
Довга нитка - це свобода
Кожен колір - є основа,
Віддзеркалюючи дух народу,
Мудрість слова.
Різнобарв‘я на тканині -
Це культура України.

Це традиції народу:
Сине небо, хліб у полі
Чиста хата і калина,
Квіти у вінку дівчини.
У моїй долі витинанка.

Використання літератури:

1. Петречко Д. І. Вишивані скарби Бойківщини: Західний регіон / Д. І. Петречко. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2012. – 88 с.: фот.

2. Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ: Мистецтво, 2008. – 463 с.

Міріади частинок я розсиплю,
Ніби зоряний пил…
Нехай увесь світ вогнями мерехтить.
І любов’ю - серця щапалює.
Нехай горить вона яскраво та пристрасно,
Адже вона не небезпечна.

І ніби у мене цілий Космос живе.
І сюди не проникнуть промені,
Що освітлювали тобі зверху.
Ми в безкінечному пошуку кохання.
Нехай не земного, нехай навіть вигаданого,
Намагаємося хоч відблиски знайти різнокольорових вогнів -
Міріади частинок кохання.

Міріади частинок кохання
Прилипають до тебе одного
Ти їх у душу прийми,
Бо бажають стати тобі ближче
Хоч на пару хвилин

Ви знаєте, я завжди думала: "Чого я хочу?"
І найчастіше все зводилося до думки,
що мені потрібна людина, в яку я закохаюся,
яка завжди буде поруч.
Який вислухає, коли треба – підтримає.
Який обійме, притисне до себе,
і ти забудеш про проблеми.
Який змусить посміхатися,
навіть коли в тебе припаскудний настрій.
Або щось не виходить.
Який шепотітиме на вухо мені я тебе кохаю,
а по тілу бігтиме табун мурашок.
Людина, у якої теплі руки, якими вона мене грітиме,
і дивуватися моїм льодяникам.
Той, хто не побоїться танцювати опівночі посеред перехрестя.
Той, хто захищатиме від злодія.
Котрий потурбується, чи все добре.
Ніколи не залишить і не дасть образити.
Так я знайшла цю людину.
Нехай в моїй уяві,
А хочеться реального.
І найжахливіше,
що я була і буду закохана до чортиків.
А цього не було і не буде.
Адже цієї людини немає, вона живе лише в моїй свідомості.
Лише у моїй голові.
Я вигадала сама свій біль.

Гарних слів вплітаючи міріади
У небесну невпізнану таємницю
І розмовляючи вночі з чорнокрилими метеликами
Я бачила світло в далекому пеклі
Я створила пітьму в невірно - близькому раї.
В пітьмі мій голос звучить у порожнечі.
Темрява байдужа до душ у своїй сліпоті.
У пітьму мене кличе
Холодна луна кричала мені самотньо
Моїми словами з пітьми.
Я думала про шалено довге щастя в ту мить.
По кришталю мрії свої ступаючи.
Шукають порятунок у дзвіниці дзвоні,
Від голосів, в темряву мене кличучих,
Я не намагалася, але, опираючись,
Я все ж таки кликала на допомогу силу світла.
І я побачила вночі білих метеликів,
Які шептали…
І звучав мій світлий голос із пітьми,
Почувши гарні слова, які лилися із неба вночі…
Так я бачу міріади відтінків вночі.

А люди кажуть: «сильний народ і Україна»
А люди кажуть: «горе не болить»
А сердце плачить мов сопілка
Душа - волає та кричить про допомогу

А люди кажуть: «сильні духом»
Ще люди кажуть, що «залізні люди»
Не спокійно над моїм вухом,
А в очах його прозирає суцільний метал
І водночас відображає і ваш дух

А люди кажуть, що залізна воля,
холодна сталь.
Ми чуємо бій
І цей народ - великий патріот
І впорається з бідою будь - якою…

Мій світ - моя уява малює образи,
В яких немає істини.
Я весь час у думках,
Ніби граб у сценці.
Я відкриваю в голові одну свою реальність,
І населяють всі навколо її однією підвласною,
Змішалося думками давно,
Що було і що буде.
Уявляю, те що не бачу.
Так бажаю щоб було.
Шлях свій позначаючи,
Щоб уявне у світ наш прийшло.
Так я забуваю у висоті, не бачу, що заснула.
Сама собі прилумала, сама собі повірила,
А мозок мені підказує: то все не то
То моя ілюзія, то моя уява.
Мрії мої летять як птах хмарами,
І думаю, що все збулося, уявила, зазнала.
Під згустком строкатою такого хворого відображення,
Змінилося все навколо кривою моєю уявою.
Так я безглуздо замріялась у вічних фантазіях,
Але це не реальний світ, чудеса, фантазії та книги.

Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
світлу Янгол на нас кидає…
І посмішкою своєю потаємною
натхнення посилає,
Щоб Землю нашу Богом освітлює.
Раптом злетів Янгол
Летить крізь вогню,
Крилами трохи торкаючись Землі,
Протягнув нам долоню,
Врятувати від кошмару…

Translation:
Quietly an angel flew over the church,
This is the messenger of the Lord
And fun lost by accident
from the wings of feathers, well, scattering ...
With a laugh, he looks down at us
Everyone went down, wanted to raise.
But at that moment I saw Ukraine.
And did not hold back a heart tear
a bright angel throws at us ...
And with your secret smile
sends inspiration,
To illuminate our Earth with God.
Suddenly an angel flew up
Flying through the fire
Wings slightly touching the ground,
He extended his hand to us
Save me from the nightmare...

Використання літератури:

Яцканин І. Ангел над містом / Іван Яцканин. – Пряшів : EXCO, 2001. – 112 с.