ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мері Кузьменко - [ 2009.04.07 15:03 ]
    Перший крок
    Не бійся робити
    В житті перший крок.
    І переступати поріг.
    Не бійся загроз,
    Не лякайсь помилок -
    Бувають вони в нас усіх.
    Тому якщо шанс
    Надається тобі,
    Ти в жертву себе
    Не принось…
    Та бійся одного
    В своєму житті:
    Що твій перший крок
    Зробить хтось…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  2. Мері Кузьменко - [ 2009.04.07 15:49 ]
    Лист весні
    Пишу листа, бо зачекалася весни
    І надто надокучили тумани,
    Бо як у каламуті сивини
    Можна розгледіти “вжевесну”…
    Зовсім рано
    Ще виглядати трав яскравий пласт.
    Я захотіла написати все словами
    Мене ні простір не обмежує,
    Ні час
    Чекати весну –
    Від душі пишу і прямо.
    А під ногами… Все, ну, як завжди
    Нам заважають дурні і дороги.
    Зими ще не розтанули сліди,
    Але мені є зараз не до того.
    Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
    В передчутті дуже простого дива.
    У нас усіх є вроджений порок –
    Ми любимо, щоб все було красиво…
    Я теж.
    Не пожалкую теплих слів.
    Якщо це може у житті хоч щось змінити.
    Пишу листа, бо захотілося весни.
    Тієї, що змогла б усіх зігріти…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3) | ""


  3. Ельфійка Галадріель - [ 2009.04.07 14:50 ]
    Весняна ніч розцвітає фіалками
    Весняна ніч розцвітає фіалками
    І зорі пахнуть, немов бузок.
    Про новий день ворожать на каві
    Бо ж не побачать – а їм цікаво
    Вони підглянули хоча б разок
    Через шовкові світанку фіранки

    Але даремно, бо так вже влаштований світ
    Що зорям дорогу завжди переходять ранки
    Їм лишається вірити теплому вітру
    Він, щоб справити враження, трішки прибріхує
    Для зірок кожен день – це одвічна загадка
    Вони б’ються над нею уже стільки літ!

    І чудні ці історії, наче фата із пліч
    Опадуть до схід сонця, змінивши пейзажі у рамках
    Світ закутавши шлейфу п’янким ароматом
    Більш нічого йому не лишивши на згадку
    Тільки з’являться зранку маленькі фіалки
    Там рясно-рясно, де слід залишила ніч.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Корнієнко - [ 2009.04.07 13:41 ]
    Йога

    Хвилюється час
    між думками про вічне
    смерть його там


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Сегеда - [ 2009.04.07 12:16 ]
    Кумедне руде дівчисько
    Кумедне руде дівчисько
    Залізло до мого серця
    Вмостилося там клубочком
    Накрилось моїм коханням
    І стало на серці тепло

    Удвох молоко гаряче
    П’ємо з однієї кварти
    І ти тепер можеш на ніч
    Думки мої почитати

    Ввімкнули настінну лампу
    І сяє твоє волосся
    Сміється твоє обличчя
    Кумедне руде дівчисько

    Тепер не порожнє серце
    Та все-таки ще неспокій
    Бо зараз ти ще далеко



    Рейтинги: Народний 5.58 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  6. Ванда Нова - [ 2009.04.07 12:16 ]
    Таємниці старої шафи
    Може, як долю ділили,
    вона не прийшла?
    Спокій – свинцеві білила -
    сиплеться густо з чола.

    Поглядом кине тверезим,
    стане до звичної гри.
    Шрами від кігтів і леза
    вміло приховує грим.

    Посмішка – ягода винна,
    винна - та чи без вини?
    Серце вистрибує з глини -
    ангельська сурмо, дзвени!

    Плач атакованих палуб:
    кров поглинає пісок.
    Зірка в долоні упала -
    і пропекла до кісток...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (7)


  7. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.07 09:23 ]
    * * *

    Мій замкнено простір,
    Заховано ключ,
    А згадка у гості
    Прийшла голіруч.
    Навшпиньках, роззута,
    Весела й легка,
    Змогла зазирнути
    У шпарку замка.
    Під поглядом синім
    У рими хмільні
    Дозволила тіні
    Пройти по стіні.
    Дощу домішала
    У фарби густі,
    Щоб не залишалась
    Я на самоті.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  8. Ляна Лада - [ 2009.04.07 08:51 ]
    Скажи мені
    Скажи мені,
    Чия провина?
    Лишень забудусь уві сні
    Небесний килим зорі сіє
    В обітований край видінь.
    Рисує плетиво серпанок
    (Старанно ховану печаль).
    Скажи мені,
    Чом наостанок
    Оскомить душу згадка-жаль.
    Чому бунтуєш у видіннях
    Коловоротами думок,
    Де танучи до днин осінніх,
    Все спопеляє сна танок.
    А зранку мій кришталь у пастці,
    Сплітають віти кімлям вись.
    Скажи мені,
    Чи в Бога ласці?
    Сугестію здолать колись...

    02/12/2008



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (12)


  9. Микола Блоха - [ 2009.04.07 00:15 ]
    Противостояние.
    Мои мечты, твои желанья,
    Не совпадают, это неприятно.
    А как хотелось воплощенья,
    Минуты страсти, удовлетворенья.

    В отместку взять да поменять,
    Тебе мечты, а мне желанья,
    Вот это будет наказанье!
    Но вновь, опять не совпаденье.

    А может отказаться от мечты?
    Объединяясь в одном желанье.
    Но только после воплощения мечты,
    Желания твои уже значенья не имеют.

    Николай Блоха 6.04.09 без света.



    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  10. Микола Блоха - [ 2009.04.07 00:13 ]
    Банальных строк.
    Банальных строк не хочется,
    А свежих дерзких нет.
    Поэта жизнь окончилась,
    Когда постыло всё в строках,
    Нет смысла и звучания,
    И без различья страх,
    Аж образы теряются,
    А мысли заплетаются,
    В пространстве пустоты.

    Николай Блоха 6.04.09 без света.


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  11. Микола Блоха - [ 2009.04.07 00:47 ]
    Всё жизненно.
    Всё жизненно привычно, мило,
    Слегка поднадоело и постыло,
    Рутина будней, серых дней,
    Остатки жизни не моей.

    Николай Блоха 6.04.09 без света.


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  12. Валерій Ковтун - [ 2009.04.06 22:09 ]
    Ты оглянись назад …
    Однажды, стекло
    Беспечной жизни
    Треснет - холодными
    Ресницами моргнёт
    Бездушно, и тогда,
    Щербатина кровавая
    Полезет в сердце криво,
    На миллион осколков
    Изгибаясь ядовито,
    Так больно сдавит грудь
    Корявою рукою,
    Пытаясь вырвать
    С корнями радости
    Из глубины сознания
    Последнюю надежду…

    Ты помнишь как
    Порхала бабочкою
    Пёстрой, беззаботно,
    Вёсёлая мечта о раё
    Вечных наслаждений,
    И славы дым слащавых
    Оргий, незаметно, касался
    Ядовитым мёдом
    И осадком горьким
    Обволакивал он душу;
    На стенках сердца
    Закупоривал сосуды,
    Перекрывал дыханье,
    Постепенно высасывая
    Красоту пиявкой тайной,
    Пенистыми волнами
    Ощущений сладких
    Упивался вдоволь…

    Хотя,

    Поклонники еще
    Дарили долго,
    Цветы - букеты
    Драгоценностей,
    За тело,
    Лелеяли, любили
    Рефлекторно, но
    Плодотворно,
    Красоту земную,
    Ценили щедро,

    Нити радости
    Девичьей ткали,
    Оплетая сердце
    Струнами порока,
    И прочно, как паук
    На мотыльков беспечных
    Ловушку прядет,
    Невидимою нитью ловит их
    Летающую радость…

    Но истощилась
    Молодость и сила
    Быть любимой
    Среди бездушных
    Мимолетных манекенов,
    Измялись вскоре
    Нежных чар цветочки,
    Осыпалась пыльца
    На крылышках измятых;
    И мотылёк висит
    Истрепанный,
    Ненужный вовсе,
    Колышет в паутине
    Равнодушно его ветер…

    И ядом чёрным
    Вытекают слёзы
    Из сердца раны …



    ***

    06.04.09



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Василь Степаненко - [ 2009.04.06 21:38 ]
    Радісні пісні
    *
    Пишу на днях,
    як аркушах паперу,
    Чорнилом ночі
    Радісні пісні.
    І витирає вітер хмари-плями.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Олена Багрянцева - [ 2009.04.06 21:55 ]
    Не боїться застуди вітер...
    Не боїться застуди вітер.
    Несвідомо ти палиш вечір.
    Сигарета в тремтячих пальцях.
    Кільця диму в кінець зими.

    В наших файлах немає літер.
    Тільки звуки під колір вальсу.
    Спраглі губи у голі плечі.
    Бурі будні в химерні сни.

    Не боїться застуди вітер.
    Вірним бути йому не личить.
    Цукор-сніг у бліде обличчя.
    Келих сонця в руках весни.
    6.04.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  15. Михайло Немиря - [ 2009.04.06 20:01 ]
    Анна-Марія
    Гамуючи тілесний голод
    на доторки і проникання,
    лежиш перед Богом гола,
    Марія, до того ж - Аня.

    Лежиш, догори задерши
    коліна, – вудки для лову.
    Навіщо тобі на перше
    Його чоловіче! Слово?

    Хвилини такої напруги
    з божками і Богом типові.
    Навіщо тобі на друге
    епохи Його! Любові?

    Ти тілом отут розпростерта,
    весняним. В душі – осіння.
    Навіщо тобі десерти
    з обіцянок у воскресіння?

    Голодна, заплющуєш очі,
    а Він, як ота цокотуха.
    І що Він тобі торочить
    про Сина й Святого Духа?

    Чому вони всі уперті
    й невгавні, як напад ядухи.
    Ти знаєш, з якої тверді
    оті безтілесні духи.

    Опісля відходу Преслі
    і дійсно Його! епохи –
    і дух чоловіка-теслі,
    і дух чоловіка-Бога.


    Рейтинги: Народний 4.63 (4.63) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (5)


  16. Андрей Мединский - [ 2009.04.06 18:40 ]
    ***
    Эй, поэты, чашечки коленныя
    Приготовьте, чтоб тереть об пол:
    Экспериментально поколению
    Ставится болезненный укол…
    Хватит, братцы, ныть, соплями мучаясь,
    Плюнешь в душу – вылетит вдвойне,
    И не страшно, если кто по случаю
    Сам себя же вымажет в говне.
    Что там? Худо? Хуже не бывало ли?
    Проебом пол жизни - хрясь -
    Пересылками, лесоповалами,
    Сквозь зубовный скрежет матерясь…
    Автостопами по бездорожию
    От психушек, кляуз и брехни.
    Траки глиноземные подкожные,
    Чтобы помнить, чтобы сохранить,
    Пробуй ощутить своей печенкою,
    Если станет стыдно за стиши.
    Дай Бог, чтоб не под тюремной шконкою
    Вылупился певчий птах души.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (11)


  17. Володимир Назарук - [ 2009.04.06 15:52 ]
    И если...
    И если вчера не вернуть –
    Сегодня для нас не случится.
    Что было сотри, позабудь,
    Как шок, может все приключиться…

    И если затух тот пожар
    В котором, как феникс, сгорали,
    То значит – отнят Божий Дар,
    Любви с нас изъяли скрижали…

    И будет таким наш исход,
    Хоть очень и очень прискорбно…
    Оттаял легко в сердце лед
    И стал он таким же свободно.

    Я знаю, вчера не вернуть.
    И знаю, сейчас – не случится.
    По венам не кровь и не ртуть,
    А что-то другое струится…

    Вчера, стрелкой вспять, не вернуть…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  18. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:30 ]
    dxm
    І знов я під ним...
    І знов все пливе...
    Я вся здригаюсь,
    не помічаючи всіх...
    Нікого не чую...
    Пливу вздовж ріки,
    котра здається кайфом мені...
    Коли я без нього,
    клянуся собі:
    ні, я не буду!

    Але я під ним....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:24 ]
    біль
    В світі сонце
    сходить і сідає...
    Різні кольори доби...

    Люди у житті
    приходять і зникають,
    Іноді кидають назавжди...

    Ти сказала,
    що змінилась,
    не зазначив як...

    І відмовилась прийняти
    все, що у душі
    Різні опинились ми...

    Зрозуміти все ж дала ти,
    що всьому кінець,
    Обирати вимусив мене...

    Так і не зробивши
    вибору свого
    Всеодно тобі скажу:

    "Вже, якщо так гидко
    стало з цим тобі,
    Що ж,.....
    я відпущу...."
    04.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:27 ]
    ...................................................
    Птицы... Небо... Ракушняк...
    Ветер сильный дует...

    Волны... Солнце... Водопад...
    Ты лежиш нагая...

    Страсть... Забота... и любовь...
    Мир эмоций полон...

    Пазлы... Розы... Суета...
    Что ты ожидаешь?..

    Свадьба... Дети... и семья...
    Больше нет свободы...

    Крики... Смех... Депрессия...
    Сложно их воспитывать...

    Слёзы... Стоны... Кладбище...
    Никогда не встретимся...

    18.11.08


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.13) | "Майстерень" 4.75 (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:35 ]
    всё пройдёт зимой...
    Зима пришла...
    Повеяло прохладой...
    И слёзы больше не текут ручьём...
    Взгляд твой на фонаре ночном оставит,..
    С печалью вспоминая твой узор...
    Под деревом с последними листками,..
    Ты на гитаре заиграешь под зонтом...
    И снег под звуком струн растает...
    Оттаит сердце...
    Боль пройдёт...

    02.12.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:25 ]
    осінь
    Вікно відкрито...
    Занавіс летить...
    Подує вітер, й листя
    У твоє вікно влетить...
    На вулицю ти вийдеш...
    І настрій твій злетить...
    Разом із листям в небо полетить...

    19.11.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:30 ]
    тепло
    Кава... Простір... Цигарки...
    Ти сидиш собі в куті...
    На гітарі граєшся...
    За життя... не каєшся...

    Струни... Ноти... Камертон...
    Все, що тобі треба...
    Ти живеш надією...
    На життя... за мрією...

    Космос... Злива... Відчуття...
    Де зараз живеш ти?..
    Все проходить повз тебе...
    Ти ж чекаєш... дива...

    Не чекай його... Живи...
    Прийде воно згодом...
    Головне живи... Живи!..
    не зів'янь так рано...

    15.11.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 14:30 ]
    спогади
    Листя летить...
    Воно опадає...
    Гляну на нього
    й тебе пригадаю...
    Урок вже минає,
    А я все гадаю...
    Чим зайнята ти?..
    Мене пам'ятаєш?..
    Волосся твоє,
    Як те листя пожовкле...
    Опало...злетіло...
    Не пожаліла...
    Музика лине
    З твоєї гітари...
    Мене ти чаруєш...
    Тебе я кохаю...
    Разом із думками
    У небо злітаю...

    13.11.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:08 ]
    маме
    Хочу писать...хочу кричать...
    Но крик мой никому не слышен...
    Но я то знаю, - я кричу...
    И боль моя уж никогда и не утихнет...
    Нет не сержусь я... и не осуждаю...
    Тебя, наоборот, я восхваляю...
    За то, что ты живёш со мной...
    За то, что терпиш ты меня...
    За то, что за меня боишся...
    И не смотря на наши ссоры,
    Хочу тебе всегда я говорить:
    Тебя люблю я, мама!...пожалуйста прости...
    И мне не важен твой ответ,
    Ведь главное, что ты тут, рядом..
    Ничто тебя мне заменить не сможет,
    Никто другой тебя затмить не сможет...
    Прошу простить меня за эти строки,
    За всё, что я бывает говорю...
    Хочу сказать тебе всё это,
    Но почему-то не могу...

    05.11.08


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:46 ]
    ***
    І вже все пало:
    І таємницю прикриваючи завіса,
    І разом з тим довіра, що була…
    Я ладна дзеркала усі розбити,
    Щоб в них не бачити себе…
    Я хочу душу вирвати із себе,
    Адже саме те відчуття її,
    Мене пригнічує знутри…

    27.10.08


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Тетянка Конечна - [ 2009.04.06 13:19 ]
    сповідь...
    Прошу пробач мені...
    Я мала сумніви
    Що до твоєї чистоти...
    Але ти чиста...
    Як те немовля,
    Що не пізнало ще ганьби...
    Ти - світ в моїй душі...
    Рятуєш, ти мене постійно...
    Живу тобою
    й для тебе...
    І буде так завжди,
    Адже ти янгол, як на мене,
    Котрий живе на цій землі...

    25.10.08


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.06 08:54 ]
    * * *

    Ніхто іще не має на прикметі,
    Не знайдені до певної пори,
    Ці вірші, як затоплені у Леті
    Галери, чайки, шхуни й катери.
    Блискучих слів піастри і дукати
    Тому лиш пощасливиться знайти,
    Хто із глибин наважиться підняти
    Своїх думок затоплені флоти.
    Я на глибини не дивлюся зверхньо,
    Ладнаю човен з вибраних дощок,
    Допоки підіймаю на поверхню
    Хоча б один-єдиний черепок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (7)


  29. Руслан Навроцький - [ 2009.04.05 23:47 ]
    ***
    Бессмысл.
    Пир во время чумы
    Вгрызись.
    В смысловые коды.
    Кто ,если не ты!

    Одиночество!
    а как ты хотел.
    Мир нагнул Беспредел.
    общество антител…
    Одинок-сейчас значит Смел.!

    Страх!
    Неведом лишь дуракам.
    Аккордом против Там-тамов.
    Дудочка ,усмиряет Крыс.
    Помни Божьи примеры-промыслы.
    Волей-молитвой держись!

    Боль!
    Генерация диких ос.
    Или,заточенных кольев-пуль.
    Болит-значит есть еще Мозг.
    значит,-сердце видит Путь.

    Действие!
    есть –Любовь.
    Иначе-опять Бессмысл.
    Помни-мир в круге седьмом.
    В сердце пусти Высь.

    Настрой себя на Любовь.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Прокоментувати:


  30. Диковинка Лісова - [ 2009.04.05 21:41 ]
    * * *
    Вознісся світ
    під гул аплодисментів.
    Усе, в моєму серці вже аншлаг.
    На біс
    вже не прийму затертих компліментів,
    всіх невдоволених прошу до книги скарг!


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (1)


  31. Вікторія Сироватко - [ 2009.04.05 21:12 ]
    КОКТЕБЕЛЬ

    Моя вигадка боса
    В Коктебелі була...
    Там до осені носять
    Загорілі тіла.
    Там не ждуть Афродіту
    Золоті «бідняки»
    І поділене літо
    На дохідні шматки.
    Я ставала тамтешня
    В колообіг розваг,
    І возив обережно
    На горбу Кара-Даг.
    Гальки дивні карати
    Потрапляли до рук
    І погодився знятись
    Волоокий віслюк.
    Туї довготелесі
    Зупиняли щокрок.
    Цілувала я персик
    У засмаги пилок.
    І від тиску одежі
    Вивільняв обережно,
    У полон беручи,
    Дикий пляж уночі.
    .......................
    Там, де змінюють пози
    Море й хвиля людська,
    Моя вигадка й досі
    Коктебелем блука.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (8)


  32. Наталя Терещенко - [ 2009.04.05 20:13 ]
    ПРИГОДА
    Йшов босо́ніж лісом. Ноги збив
    А кругом- чагарники та груддя…
    Зрозумів - не вистачить доби,
    Вибратися з нетрів та з відлюддя.
    А на пні - зміючка лісова,
    Лихом коронована царівна,
    Заспівала солодко слова
    Голосом облудливим і дивним:
    «Несумісність посмішок та сліз,
    щастя й болю, сили і безсилля.
    Світло сонця – гірше, аніж ліс!
    Стережися, тролю, випий зілля!
    Ось ВОНО - рятунок у руці.
    Випий, тролю, ні́де поспішати,
    Цей настій - із диво-корінців,
    не з любистка, полину, чи м’яти.
    Зілля це солодке - з німоти
    В інший вимір, в інший часопростір,
    У ніким не хожені світи
    Що давно зовуть тебе у гості.
    Попрощайся, тролю, назавжди
    із собою. Ось, тобі люстерко!
    Випий, тролю, зілля від біди,
    Дух-душа безболісно затерпне…»
    Взяв люстерко. Глянув на дурне:
    Очі – з болю, а вуста – з печалі:
    «Я не троль. Це втома. Це мине.
    Я піду собі. По тернах. Далі...»


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  33. Василь Степаненко - [ 2009.04.05 18:46 ]
    Помчуся босий!
    *
    Літав галопом
    На почуттях по світу –
    Свистіло в вухах!

    Із переляку
    Хапався я за гриву.
    А то був вітер!

    Душею молоденький
    Мій кінь і досі.
    Стоптав усі підкови.
    Помчуся босий!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  34. Катерина Луговська - [ 2009.04.05 14:24 ]
    Хочу
    Хочу мати
    Тебе
    Розібрали на шматки
    Як конструктор леґо
    В дитинстві любила грати
    А за твого мабуть ще не винайшли…
    та ні! Не кажу що старий,
    ти досить стильний і вправний
    Дивився на мене, як на щось незвичайне.
    Це тому, що не вмію кидати понти?!
    Якби ти збирав повій на дорозі,
    Я би вдала, що одна із них
    Знаєш, я дихати вже не в змозі,
    Бо як навіжена збираю
    ці кляті леґо-шматки…
    ТЕБЕ ЗБИРАЮ, втрачаю думки,
    і кричу НЕ КОХАЮ!, НЕ КОХАЮ!,
    а насправді не знаю, a ти
    сказав своїми очами,
    що ми ненадовго на «ТИ»…
    Підкажеш, де береш свої чари,
    і навіщо не снишся вночі?
    Я звісно тебе втрачаю,
    І ніколи не мала
    НАВЧИ!
    Кидати кляті понти
    благаю. Ти можеш. Наостанок. Навчи….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (1)


  35. Олексій Тичко - [ 2009.04.05 11:42 ]
    Жіночий інтернет.
    Гламурні рамки і портрети.
    Там серед них і твій в рядку.
    Листи чекаєш в Інтернеті.
    Знайомства, блоги - все в пусту....
    Казкові мрії ти носила,
    літала десь у небесах.
    Засмучена така, красива.
    Для кого там твоя краса?
    І вечорами, вклавши сина,
    гортаєш сайти, власний блог.
    Сторіччя цього павутина
    можливо, вас з'єднає двох...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Галина Левченко - [ 2009.04.05 02:00 ]
    Усі справжні Люди є справжньою карою.
    ***
    Співчуття завжди принижує.
    Може, через те, що його завжди пів?

    ***
    Із дорослої безпорадності часто проглядає непорядність.
    Із дитячої беззахисності сокотить хист сили непереможної.

    ***
    Усі справжні Люди є справжньою карою.
    Вони оголюють несправжність у всьому, до чого дотикаються.

    ***
    Закон кругової поруки із найжахливішою силою діє у коханні,
    Щохвилини поповнюючи віковічний ланцюг новими жертвами.

    ***
    Якщо тебе повчають старші,
    Не поспішай з відповіддю: слова – полова.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  37. Галина Левченко - [ 2009.04.05 02:18 ]
    У грудях ворушиться якась волохата темрява...
    У грудях ворушиться якась волохата темрява,
    М’якими лапками здушує серце міцно-хвилююче,
    Випускає тонкі молоденькі кігтики, –
    І вистрибує пустотливими кошенятами з очей.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Корнієнко - [ 2009.04.05 00:26 ]
    Час

    Подайте
    убогому на диво
    у дивосвіті


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  39. Микола Шевченко - [ 2009.04.04 21:44 ]
    У кожного є...
    У кожного є потаємне місце,
    В якім ховається чи голка, а чи смерть.
    Та не дай Боже її поламати!
    Улізти в душу, випалить траву...
    Сірник слабкіший голки набагато,
    Ховаю щось від інших, бо живу.
    Я душу маю, як усі, трепетну,
    І трохи світла, сонця, та дощу,
    Іди, я пригорну тебе, розраджу,
    Поплакать зможеш в мене на плечі,
    Не грайся, мила, тільки, сірниками...
    Рука в руці - до чого ці плачі?
    Навіяні фатальними думками...
    Ми схованки давай, в одну з`єднаєм,
    Не вийде путнього із того, знаю.
    Кощій правий був - потаємне місце,
    Не ділиться - воно лише твоє.
    А решту видно іншим вже, як є...
    осінь 2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  40. Юрій Сегеда - [ 2009.04.04 21:49 ]
    Не вийшло в тебе знов
    Не вийшло в тебе знов
    Йому наснитися.
    Спини свою любов,
    Щоб не розбитися.

    Летіла, мов стріла,
    Не знала спокою.
    Єдиною була
    І одинокою.

    Не загуби краси,
    Скажи: "Я вистою".
    Кохання погаси
    Росою чистою.

    Бо ти згориш дарма,
    Душа обпечена.
    Собою ти сама
    На біль приречена.

    Ти знову не змогла
    Йому зустрітися,
    Твоїх очей смола
    Сльозами світиться.

    Не дай себе журбі,
    Нехай забудеться.
    Його лице в юрбі
    Нехай загубиться.

    Не загуби краси,
    Скажи: “Я вистою”.
    Кохання погаси
    Росою чистою.

    Бо ти згориш дарма,
    Душа обпечена.
    Собою ти сама
    На біль приречена.



    Рейтинги: Народний 5.44 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (16)


  41. Дмитро Дроздовський - [ 2009.04.04 21:34 ]
    * * *
    Коли заплющую очі —
    Музика. Нескорений лавр.
    Танок безчинний щоночі.
    Італія, чорний мавр.

    Лавровий вінок у Фавна.
    Забутий пергамент сну.
    Мелодія неугавна.
    Чекає той мавр весну.

    Гора. Синє небо. Віче.
    Горіння палких словес.
    В підніжжі — там стадо биче.
    І хоче теж до небес.

    Словесні палкі горіння.
    Палає небесна твердь.
    А в муках бичує тління.
    Народ, без мети й осердь.

    Коли заплющую очі —
    Гора. А на ній — вівтар.
    Танок невпинний щоночі.
    І жертва, наче нектар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  42. Наталя Терещенко - [ 2009.04.04 20:09 ]
    КАМО ГРЯДЕШ?

    Червоний кінь втомився вже горіти,
    Ліловий кінь звільнився від стремен,
    І майстер нишком зрікся маргарити,
    Хоч так любив тепло її рамен.

    Пелюстя губ зове можливо й досі,
    Та в серці не лишилося слідів,
    Лиш прядки золотавого волосся
    У памяті, як місяць у воді.

    Його вже ваблять інші - чорні пера,
    Таких далеких лебединих зграй.
    Туманність Андромеди чи Венери-
    Оділлія? Одетта? Обирай..

    Ріж на шматочки неба стиглу повінь,
    Діли її, мов хліб між усіма,
    Крім тих, які твоїми є по крові...
    Усім- тепло, а сиротам - зима.

    Сховала серце кам’яна фортеця,
    Завмерла пам’ять в коконі- вузлі,
    І навіть думки тінь не відіб’ється
    фантомом на байдужому чолі.

    Людиноріг, людиномім, людино...
    Камо грядеш? Кому ти б’єш чолом?
    Тече ріка, а ти на середині,
    І виру не приборкати веслом.



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (4)


  43. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.04 15:53 ]
    Філософія війни
    Пам`ятаєш, я йшов на війну?..
    За вікном був чи сніг, чи то дощ...
    Ти поклала мені оберіг в полотняну торбину...
    Я повів тобі мовчки: “Прощай...”
    Ти сказала без слів: “Я діждусь...”
    Я за браму ступив і розтанув, як клин журавлиний...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ти у снах зріла, як я скакав
    В саму гущу ворожих полків,
    І ні кулі не брали мене, ні мечі, ні прокляття...
    Бо ти вірила в зірку мою
    І молилась до Сонця й Небес,
    А я душу і тіло свої грів в степу до багаття...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Якщо у святому бою
    В груди поранять мене –
    Не треба боятись – золою засип мою рану...
    І навіть, якщо мене вб`ють –
    Не плач, краще просто зведи
    Із ґрунту могилу з хрестом над округлим курганом...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Неушкоджений чи інвалід,
    На щиті чи в тернових вінках,
    Ся вертаю в тривозі домів із кривавого герцю...
    А ти на порозі, мов тінь –
    І тоді, і тепер, і завжди –
    І як дзвін, калатає твоє, біллю вражене серце...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ой, люта война була!..
    Ой, та була!..

    Кумпала Вір, 29.04.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  44. Анна Хані - [ 2009.04.04 15:41 ]
    Дівчинка
    Якщо я не буду мріяти,
    Нічого не буде
    І не кажи, що я – занадто
    У дівчаток очі з довшими віями
    І я не хочу їх підрізати


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:45 ]
    Другие
    Я всё ещё тебя ищу
    В подземных буднях,
    Переулках
    Голодная, имея пищу
    Когда я вижу лица
    Изумительно похожи
    Мне бьёт в висок
    Со мною бредит
    Сбивает с ног
    Меланхолия
    А я смотрю себе в глаза
    Где я хочу
    Зачем мне нужно
    Его увидеть, и понять
    Что мой сейчас
    Намного лучше
    Что я живу, и я ищу
    Тебя, чтоб точно убедится
    Я счастлива
    Когда вокруг
    Другие лица.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:07 ]
    Чёрными ночами
    Чёрными ночами
    Вспышками чёрными
    День обливается
    Потом томится
    В её ожиданиях
    Там ночью всё спит
    Всё по-настоящему
    Глубокими вдохами
    Под одеялами
    Снится
    Не спится
    От судорог
    Выдох
    Там по утрам
    Глаза ещё спящие
    Её просыпаются
    Раньше меня


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:24 ]
    Красные лодки
    На закате отвези меня в лодке

    Красные лодки к красному солнцу

    Нам птицы укажут путь в южную Америку

    Птицы, что принесли мне её краски

    Вернуться купаться к истоку

    Отвези меня на другую сторону глобуса

    Внутри тебя крутиться глобус

    Покажи мне южную Америку

    Из меня её цвета рвутся наружу

    Ты не знаешь свой цвет

    Но давай, отвези меня в лодке

    На воде солнца отблески

    Птицы поймут

    А я знаю язык диких птиц


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Максим Колиба - [ 2009.04.04 12:09 ]
    Серце
    Ти чекаєш надворі стомлено.
    Очі дивляться, очі споминів.
    Біль ще в мозок проходить списами,
    Розгортає душевні стогони.

    Очі плачуть, кричать, бо... зломані.
    Ти в них серце відняв дароване.
    І залишив їм, закатованим
    Тільки подих Свій замордований.

    Очі дивляться, поневолені,
    І вбивають у тебе стогони.
    Ти любов віддав загартовану.
    Їхнє серце віддав короноване.

    3.04.2009


    Рейтинги: Народний -- (4.19) | "Майстерень" -- (4.71)
    Прокоментувати:


  49. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 12:24 ]
    Крапелька надії
    Ніч темнотою густою накрила
    МІсто безлюдним ненадовго зробила
    Вулички тихого міста дрімають
    І ліхтарі потихеньку згасають...
    А мені не спиться, я пишу вірші...
    А мені не спиться, бо важко на душі...
    Гірка одинокість мій сон проганяє
    Забирає спокій, мрії розбиває...
    А я пішов би сміло сонце зустрічати
    Бо хотів би в нього про неї запитати...
    Про ту, що спокій в мене відбирає
    І про ту, що ненароком серце моє розбиває..
    Спитаю я поради: "що мені робити?
    Як мені коханій чимось догодити?"
    Спитаю я поради, як треба поступати,
    Щоб мою кохану приємно дивувати..
    Я їй квіти ношу, віна привикає
    І букет ніякий її вже не вражає...
    Я ії вірші пишу, їй надоїдає
    Мабудь у віршах моїх чогось не вистачає...
    Я їй своє серце віддаю у владу
    Та вона від цього аж ніяк не рада...
    Може сонце зможе мені підказати
    Як мені за серце красуні воювати??
    Та не скаже сонце, що мені робити
    В нього є робота - людей розбудити...
    Тож не піду ради в сонця я питати,
    Краще піду тихим містом погуляти...
    Погуляю, пригадаю ночі всі казкові
    Коли були поряд її уста чудові...
    Коли її уста я ніжно цілував....
    Я б за них без роздумів життя своє віддав!!!
    Коли я поглядав закохано в її чудові очі
    То були найкращі в моїм житті ночі...
    Та кінчилось літо і зима настала
    І казковим ночам вона кінець поклала
    Дні змінялись ночами, ну а ночі днями..
    І зима забрала все, що було між нами...
    І нехай підкажуть мені мудрі львівські леви
    Як завоювати знов серце королеви...
    Може з неба темного зіроньку дістати?
    Може серце з грудей вирвати, і їй подарувати?
    Я на все готовий, та сили вже немає..
    І крапелька надії тихенько помирає...
    За ночами прийдуть дні, а за днями ночі...
    Може ще колись побачу іі щирі очі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Максік Мрійник - [ 2009.04.04 12:37 ]
    Друг дівчиська
    Від холоду кожен на дворі тремтить
    Весна не спішить наближатись
    Дівчисько засмучене досі не спить
    Воно в одинокості хоче зостатись....

    Вона засмутилась, бо хоче спокою
    Бо хоче туди, де нікого нема...
    Хоче побути наодинці з собою
    Де є тільки тиша, тепло і вона...

    Та є в неї друг, він завжди із нею..
    Навіть якщо він далеко...
    Він хоче зцілити її від недуг,
    Підтримати завжди, коли їй нелегко...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   1482   ...   1794