ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво і направо. Надія вмирає останньою, а першою хай умирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Григорій Якимчук - [ 2009.03.10 01:47 ]
    Життя одне
    Цей вірш був написаний як відповідь на вірш
    Сергія Дяківа:
    "-Я перший раз живу і ще не знаю,
    Де продають перепустки до Раю.
    -У Пеклі каса, там стоїть межа,
    Єдині гроші там - твоя жива душа".
    **************************

    Ми тільки раз живемо на землі,
    Коротка мить, а далі зустріч з Богом...
    Вузька межа, як лезо у меча,
    Один лиш крок і ти вже за порогом.

    Життя одне, а ти марнуєш дні,
    Розкидуєш без ліку їх як гривні.
    Життя пройде і всі прийдем на суд,
    Там пропуск в Рай показувать повинні.

    Не в пеклі каса, щоб придбать квиток,
    Перепустку за гроші не придбати,
    Лиш Божий Син, розп'ятий на хресті,
    Нам хоче в рай дорогу показати.

    Лише прийди до нього і бери,
    Бери без плати, й миті не вагайся,
    Лише вручи життя своє Христу
    І у гріхах своїх Йому признайся.

    9-го березня 2009


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.27) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (4)


  2. Анатолій Ткачук - [ 2009.03.10 01:21 ]
    Храм тиші
    Храм тиші у серці своєму зведу я
    Із шуму дощу і відлуння громів
    Та шепотом листя склепіння згаптую,
    Додавши скрипучих дерев сонний спів.

    Храм без олтарів, так до жертов охочих,
    Свічок, що дарують вогненний оскал;
    Тут замість ікон пильно дивляться в очі
    Потріскані рами розбитих дзеркал.

    До нього ввійти зможуть всі подорожні,
    Лишивши слова на тернистім шляху,
    Утративши зміст – навіть слів найдорожчих,
    Що гріли серця у годину лиху.

    Коли розчахнеться в нестримному щемі
    Зболіла душа і народиться крик,
    Бальзамом стече по кривавім розщепі
    Цілющої тиші незримий потік.

    Загояться рани, і знову – дорога,
    Холодні й спекотні виснажливі дні.
    Тому бережіть її – часточку Бога –
    Краплину безмов’я у серці на дні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  3. Сергій Дяків - [ 2009.03.09 21:06 ]
    ***
    - Я перший раз живу і ще не знаю,
    Де продають перепустки до Раю.
    - У Пеклі каса, там стоїть межа.
    Єдині гроші там - твоя жива душа!


    Рейтинги: Народний 4.63 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (2)


  4. Варвара Черезова - [ 2009.03.09 21:47 ]
    Зимова ремісія.
    Просто зимова ремісія плавить мозок
    Просто весна не прийде і чекати годі.
    Сніг у колоді блискучій як завше – козир.
    Всі урочисто-сумні, сміх тепер не в моді.

    Бачиш ці дні, наче голови на жердинах.
    Я видаюся тремтінням. Бо не залізна.
    Нас так учили. По трупах іти, по спинах.
    Нам це пробачать? Навряд. Але надто пізно.

    Пізно вертатись назад і шукати винних.
    Ха! Посилаю під десять чортів прощення.
    Нас так навчили. Дозволили йти по спинах.
    Ми ще зелені повірили тому вченню.

    Ми ще зелені. В утробі неначе в трунах.
    Так з молоком годувальниць ми ссали втому.
    Так ми вивчали латину, санскрит і руни.
    Краще би вчилися жити бо все зникоме.

    Світ догорав і рукописи теж горіли.
    Ми не пробачені світом упали в прірву.
    Більше нічого не хочу. Хіба що сили.
    Ні? То принаймні минуле із серця вирви.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  5. Лариса Коваль - [ 2009.03.09 20:10 ]
    ***
    І я скинула тіло. Лишила оголену душу.
    Мої очі, мов два НЛО, відлетіли у ніч.
    Я цього не хотіла. Я думала з місця не зрушу,
    Скам’яніла і схожа на сто невиразних облич.

    Та в п’янкім забутті, чи під впливом невпинних ілюзій,
    Як старезний каштан запалив новорічні свічки,
    Я із давніх молитв мовчазній поневоленій музі
    Дарувала рядки, мов барвисті звабливі стрічки.

    І у кожнім рядку засівала на сполохи слово.
    Чи воно так було, чи мені оце тільки здалось?
    Не жарини в очах, а пір’їна в руці випадкова,
    І вигойдує світ сновидінь затуманений хтось.

    Моє сонце давно в дзеркалах потьмянілих згоріло,
    І гірким полином проростає мій біль у всебіч.
    Я, тамуючи подих, зрадливе покинула тіло,
    Мої очі, як два НЛО, полетіли у ніч.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  6. Василь Степаненко - [ 2009.03.09 15:10 ]
    Проліски
    *
    Проліски,
    весняні кинджали,
    кров зелену пускають
    на білий світ,
    з підземелля.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Василь Степаненко - [ 2009.03.09 15:04 ]
    Блискавка
    *
    Блискавку в серце
    спросоння впустив.
    Тільки немає сліз.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Василь Степаненко - [ 2009.03.09 15:06 ]
    Поцілунок
    *
    Поцілунок прощальний.
    у коси печальні.
    Жалять гадючки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Володимир Мацуцький - [ 2009.03.09 12:38 ]
    міняю крісло президента
    «От бачите, які у нас
    Сидять на небі! Ви ще темні,
    Святим хрестом не просвіщенні,
    У нас навчиться!.. В нас дери,
    Дери та дай,
    І просто в рай,
    Хоч і рідню всю забери!»

    Тарас Шевченко, Кавказ

    масони знову
    тягнуть кучму
    тобі народе
    в президенти
    оту стару
    смердючу кучу
    єдиний боже
    де ти
    невже нема
    крім іудеїв
    людини божої
    у крісло
    а де ж твої господь
    ідеї
    на всі часи
    і прісно
    ……………………
    кучмáни
    блюми
    адельгейми
    президенти
    воші
    крали всі
    по тій же схемі
    гроші – влада – гроші
    пора б нажертися
    та де там
    їм все замало
    їм все затісно
    ……………………….

    МІНЯЮ КРІСЛО ПРЕЗИДЕНТА
    НА ЕЛЕКТРИЧНЕ КРІСЛО!

    2009-03-06


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.08) | "Майстерень" 4.5 (4.89)
    Прокоментувати:


  10. Галина Косович - [ 2009.03.09 12:09 ]
    ***

    Горішки у чорносливі,
    А зверху вершковий крем,
    І ми солодкі й щасливі,
    Я ніжна твоя хурем.
    Сьогодні танцює півсвіту,
    Цілує вогонь свічу.
    А ми почнемо з кумпарсити
    Якщо не вмієш - навчу!
    Сьогодні – шалене танго,
    В очах- міріади бризк
    і місяць у срібних танга
    шалений дає стриптиз.
    Насправді - це дуже мило,
    Змінити класичний стиль,
    Кому і яке тут діло
    До одягу у світил?
    На повну і лиш на повну,
    Відтягнемось разом з ним,
    Станцюймо цю гру любвну,
    Де танго- як псевдонім.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  11. Ігор Павлюк - [ 2009.03.09 11:47 ]
    ОДКРОВЕННЯ. Т.Г.ШЕВЧЕНКОВІ

    Спить зима на зеленім житі.
    А Тебе забрав поїзд скорий…
    Ми не вмієм інакше жити!
    Ми не хочем співати в хорі.

    Наче мрія колись, так совість
    В чорні ночі мені співає…

    Як знімають вінок терновий –
    Це болючіше, ніж вдягають.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  12. Ігор Павлюк - [ 2009.03.09 10:24 ]
    Любов напала навесні...
    Любов напала навесні —
    Як Божа кара.
    Писала кров’ю по вині,
    Сумна і кара.

    Здавалось — чесна, як вогонь,
    Як вітер — гола.
    Хотіла імені мого
    І вийти з кола.

    Ліпила слово-пластилін
    Без рими в стовпчик,
    Немов один на всій землі
    Той сивий хлопчик.

    Немов від Змія всі були,
    Не від Адама.
    Розтяті вени — як стволи,
    Як телеграма,

    Що треба їхати кудись —
    Удвох, від світу.

    Любов напала назавжди,
    А ми ж до літа...



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Білінська - [ 2009.03.09 00:51 ]
    ПІДСНІЖНИКОМ...
    Підсніжником з-під снігу проросту.
    Переболію холод, і негоду.
    Напевно, саме зараз, саме тут
    Я вчусь перемагати власну гордість…
    Спасибі Сонцю в усмішці твоїй
    За те, що ти зі мною в цім столітті
    Простягуєш ці промені ясні.
    Я проросту з-під снігу і розквітну!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Коментарі: (2)


  14. Ірина Храмченко - [ 2009.03.09 00:11 ]
    в ОгрОмнОм ГоРоДЕ
    в огромном городе
    ты потерял меня...
    сплелись все нити
    на безлюдных улицах.
    согревшись в холоде,
    к стене склонясь,
    калякают граффити.
    смеются и целуются
    свободой сытые.
    (ты по-те-рял меня!)
    но волк не плачет
    над своей добычею
    почти убитою.
    без дыма нет огня?
    мотивы не в учет.
    ничего личного.
    в огроооооооооооооомном городе
    я. одиночество.
    сплелись все нити...
    все в клубок спуталось
    в листьев золоте.
    и сердце вновь черство
    и в венах литий...
    и тело - утлость...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (6)


  15. Юрій Сегеда - [ 2009.03.08 21:36 ]
    Двоє стрілись на вокзалі
    Двоє стрілись на вокзалі:
    Ти далеко?.. Я ще далі...
    Розпрощаймося з журбою,
    Нам же їхати з тобою -
    Крізь міста, поля, садки -
    Ще годину... Чи роки?



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Павлюк - [ 2009.03.08 20:42 ]
    Сиджу собі. П’ю горілку із ангелом-охоронцем.

    Сиджу собі.
    П’ю горілку із ангелом-охоронцем.
    Земля у нас – хоч закушуй,
    Занюхуй його чуприною.
    Усе у житті вже зроблено:
    Калиновий рай посаджено –
    І продано разом із хатою
    Під золотою ринвою.

    А діти...
    Святі метелики.
    То зловлені, то відпущені.
    І зорі вже пораховані,
    І трохи немає всіх.
    І стежка моя все тоншає,
    Тоншає, та не вужчає.
    І лід вже на ній тонюсінький,
    Наче пташиний сміх.

    Втягнувся у вірші макові,
    У пустку гарячу ерову.
    Холодні скарби єгипетські
    Світять, не гріють світ.
    А я із хребтом із тонкого дерева
    Стою в цирку (а чи театрі) на голові.

    А я боюся комп’ютера,
    Вахтерів тире політиків.
    Пішов би в Чечню – боротися,
    А раптом – не зразу вб’ють…
    Трохи дітей усе-таки.
    Сам же без батька літував...

    Сиджу собі.
    З ангелом-охоронцем
    Вічну горілку п’ю.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  17. Ольга Шеремета - [ 2009.03.08 20:24 ]
    Осіннє кохання
    Невстигла оглянутись,
    Як закінчилась осінь…
    Та годі вже ламатись -
    Ти ж незаймана досі!

    Та осінь проста повія -
    Приходить і розбиває мрії,
    Руйнує всі ілюзії,
    Що зійшлися в вогненному крузі.

    В кімнату заходить , роси у косах,
    Цілує твоє волосся,
    Проводить руками по обличчю
    І дивиться в очі і, ніби, кличе…

    Отак заходить тихо,
    Нечутно знімає одяг -
    По тілу пробігає протяг
    І бракує тільки ще трохи…

    Шепоче пристрасні слова,
    І йде тобі обертом голова…
    Ти вже не тямиш, що робиш,
    Відчуваєш тільки її подих.

    Ти її хочеш, вона це знає!
    І вже нічого не має значення!
    Ви вже десь за світокраєм,
    Не треба, навіть, просити пробачення.
    Більше нічого не треба:
    Ні сонця, ні кисню, ні неба -
    Від зараз і аж до ранку
    То буде твоя коханка!..


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  18. Петро Скунць - [ 2009.03.08 19:27 ]
    Люблю
    Друзі, друзі, скаржитись не гоже,
    Та чому, чому любов мою
    Ви зустріли хмуро і вороже,
    Як байстря, що вкралося в сім’ю.
    Ми ж усі народжені любити,
    Вірити душі, а не словам.
    Так чому ж тепер охота вбити
    Те в мені, що суджено і вам.
    Не кажіть: вона найкраща в світі.
    Та даремні й постріли хули.
    Може, я в ній те якраз помітив,
    Що збагнути інші не змогли.
    1962
    ……………………
    "Один"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.83) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  19. Оксана Романів - [ 2009.03.08 03:42 ]
    Присвячується тим, у кого я вірила
    Світла пам"ять тобі, мій учителю віри і правди.
    Помолюся за тебе крізь ночі до чорних небес.
    Десь глибоко в душі я ховаю загублену пам"ять
    Щоби ти хоч на мить, на секунду для мене воскрес.

    У холодній квартирі мого поверхневого світу
    Грає в піжмурки час і міняє то літо, то сніг
    І блакитна планета продовжує далі летіти
    По одній з невідомих фізичній науці орбіт.

    Так усе безупинно проходить невидимі грані.
    Хтось казав, що нема неможливого - певно нема.
    Залишаються речі, що досі для мене не знані
    І такі велелюдні і дуже самотні міста

    Навіть деколи дивно, як все пролітає десь поряд.
    Я, втрачаючи віру, іду на нову висоту.
    І не знаю, як дальше. І тільки задуманий погляд
    Я його наче світло крізь ціле життя пронесу


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.41) | "Майстерень" 5.38 (5.34)
    Коментарі: (3)


  20. Володимир Сірко - [ 2009.03.08 01:18 ]
    Весняний вечір
    Три тюльпани в целофані
    Ноль емоцій,
    на дивані, ти мене зустріла щиро
    в цій трипроклятій квартирі
    цього вечора пустого,
    ти мене зустріла злого,
    на цей світ і на весну,
    бо любив тебе одну,
    ще не так давно,
    проте, час пройшов
    в ні се ні те
    обернулись почуття,
    ти вже більше не моя,
    слава богу.
    В цю весну, розлюбив я ще одну,
    жінку, наче моїх мрій.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Роса - [ 2009.03.07 22:55 ]
    Матусям і бабусям
    (пісенька для дітей)

    Йде Весна до хати,
    Йде Весна до хати,
    Хто найкращий в світі,
    Хоче запитати

    Сон-сон-сон-сонечко,
    Ла-ла-ла-ластівка
    Не-не-не-ненечка,
    Ма-ма-ма-матінка.

    А Весна питає,
    А Весна питає,
    Кому за матусю
    Дякувати маєм ?

    Сон-сон-сон-сонечку,
    Ла-ла-ла-ластівці,
    Нашій бабусеньці.
    Маминій матінці.

    Мама наче сонце,
    Тато наче небо,
    А кому за тата
    Дякувати треба ?

    Сон-сон-сон-сонечку,
    Ла-ла-ла-ластівці,
    Нашій бабусеньці,
    Татовій матінці.

    На порозі свято,
    На порозі свято,
    А кого зі святом
    Будемо вітати ?

    Сон-сон-сон-сонечок,
    Ла-ла-ла-ластівок,
    Ба-ба-бабусеньок,
    Ма-ма-ма-матінок.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  22. Леся Романчук - [ 2009.03.07 22:08 ]
    Остання ніч. Антоній. Клеопатра.
    - І все ж, кохана, випиймо вина.
    Ця ніч – остання, мабуть.
    Знаєш, Клео, я не шкодую.
    Я прожив життя, в якому все було –
    і пил дороги, і кров, своя і ворогів,
    і друзі, і легіонів вірність і любов.
    Було усе, було – і перемоги
    вино п’янке, отрута й біль поразок,
    тріумфи величаві й зрада друзів,
    усе було. І ти була у ньому –
    така прекрасна, і така слабка,
    така безстрашна й мудра, горда Клео.
    Така любов не кожному дається,
    мені її боги послали з неба.
    Октавіан дивується, чому я
    тебе не покидаю, не рятую
    своє життя утечею. Смішний.
    Та я віддам і владу, й легіони,
    що так Октавіанові потрібні,
    за ямку на твоєму підборідді,
    за цю брову, піднесену лукаво,
    за погляд твій, за очі...
    - Недаремно
    ми прожили життя. Тепер я знаю –
    що вибравши тебе, я вибрала
    несхитне, мужнє серце. І ніжне водночас.
    Любити здатне. І вірне...
    - Мудра Клео, не перебільшуй,
    зраджував, було...
    - Мій воїне, не в тім таїться зрада,
    що поцілунки ти даруєш радо,
    що в повені вина свою могуть
    і силу чоловічу, голос плоті,
    тамуєш з іншою. Це зрадою
    назвуть людці, в яких про марне клопіт.
    Не зрадив ти мене у головному –
    коли Октавіан, Римерія і світ
    війну оголосили не тобі,
    а тій лихій чаклунці іноземній,
    якою всі й донині уважають
    мене, царицю з роду Птолемеїв,
    тоді не зрадив ти. У цьому вірність
    твоя у вічності.
    - Що це за звуки, Клео?
    Неначе свято – музика і співи,
    хтось б'є у бубон, хтось співає гучно
    таких веселих, радісних пісень,
    немов під час нестримних вакханалій,
    коли сатири скачуть козлоногі,
    а вакханки свої вінки розкішні розплітають,
    сміється натовп, люди всі радіють
    і п'ють вино і флейти виграють...
    Що діється?
    - Ірадо, Харміоно,
    що там надворі, що за неподобство?
    - Я зараз запитаю, що за шум,
    пресвітла пані. Повернусь за хвилю.
    - Здається, затихає шум... Пісні,
    і музика, і вигуки, і танці
    мов віддаляються. Затихло місто. Вранці
    останній бій. І вирішиться доля...
    - Що, Харміоно, що тобі сказали?
    - Моя пресвітла пані,
    верховний жрець, ні, ні, не можу повторити...
    - Харміоно, спокійно говори.
    Ніщо не може ані злякати, ані здивувати
    обох нас. Правда, Антію?
    - Пресвітла пані, та ж верховний жрець
    сказав, що дивні звуки чув він також.
    Це залишає місто бог Діоніс,
    веселощів, вина, любові бог!
    - Мій бог. Мій бог. Мій бог мене залишив.
    Залишив... Що ж, це знак,
    це прикрий знак поразки.
    І вона не перша. Покинули нас боги вже давно.
    - Ні, Антію, мій бог мене не кинув.
    Зі мною ти. І що б не сталось завтра,
    не змінить це років, прожитих в щасті.
    Світає.
    - Наш останній день. Останній бій...

    Останнього бою не було.
    Центуріони Антонія здали військо без бою. Армія Октавіана увійшла в Олександрію.


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (17)


  23. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:59 ]
    Іди назустріч...
    Іди....Іди назустріч своєму коханню...
    Іди, інакше кохання тебе не знайде...
    Іди, інакше кохання тебе промине...
    Іди, інакше все життя ти про це шкодуватимеш,
    Іди, інакше все життя кохання своє шукатимеш...
    Біжи...Біжи вперед до свого кохання...
    Біжи,біжи поки не потемніло...
    Біжи, хоч і лице твоє змарніло...
    Біжи вперед, біжи, шукай...
    Біжи вперед, біжи, непроминай....
    Лети...Лети назустріч своєму коханню...
    Лети, і ти його зустрінеш...
    Лети, і ти його вже не покинеш...
    Лети, і вона воно тебе приголубить...
    Лети, і вона тебе полюбить!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  24. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:34 ]
    День Святого Валентина
    Сьогодні День Святого Валентина,
    день кохання, день зізнань,
    тільки деякі дівчата кидають слова зітхань.
    У цей день щасливий,
    у неї хлопець є примхливий:
    він любов не хоче дарувати,
    вірші не хоче їй читати...
    Сьогодні розлучаються вони,
    розлучаються вони - назавжди...
    І в потоці хвилювань,
    не помічає вона інших зізнань...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  25. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:05 ]
    Принц
    Прийшла весна, пора кохання...
    а хлопці попід вікнами кидають нам слова-зізнання.
    А ми це чуєм і зітхаєм,
    Це все пройде, це все ми знаєм...
    А хочеться зустріти принца,
    що б він мене кохав не тільки весною,
    а й літом,осінню й зимою...
    Але такого ніколи не буде!
    Мій принц про мене забуде...
    Весна пройде, цвіт вишні опаде
    і мій принц мене обмине, мій принц мене не знайде...
    І я залишусяодна, і я залишуся знову одна...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  26. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:41 ]
    Колись
    Колись дарував мені рози,
    а зараз проливаю я сльози...
    Колись не міг прожити без мене ні миті,
    а зараз втираю я сльози пролиті.
    Колись казав мені вечорами: "Я тебе кохаю!"
    а зараз я намагаюсь сказати собі: "Я його вже забуваю.."
    Колись додому проводжав мене,
    а зараз, мабуть, мене він прожене..
    Колись,колись, колись...
    Казав мені:"Любити ти навчись!"
    а зараз: " забудь,що я тебе кохав...
    Забудь, що тебе я навіть знав..."


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  27. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:46 ]
    Сон
    Наснився мені вчора дивний сон,
    ніби, іду я вдень, а темно, як вночі...
    Іду сама, а ніби йде він позаді,
    А може й ні, а може й ні...
    І холодно мені, і тепло..
    Нічого я не розумію...
    Чому не каже він мені:
    "Постій! Чому ти йдеш... у нікуди?"
    І йде він позаді...
    Немов не хоче полишати він мене...
    І ніби й не може він залишитись зі мною...
    А я іду...я необертаючись іду..
    Іду я в нікуди...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  28. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:25 ]
    Журба
    Чому мені погано так?
    Чому мене він не кохає?
    Чому мене він зневажає?
    Чому її ласкає він?
    Чому її голубить він?
    Сьогодні він мене не помічає...
    а завтра він мене вже забуває...
    не можу я так більше жити...
    Що? Що мені робити?
    Може сказати йому?
    Ні!!! Ніколи!!!
    Нехай буду його кохати я таємно...
    І він не здогадається ніколи...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  29. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:55 ]
    ******
    Любовь - жестокая вещь...
    Любит он, не любит она...
    Или наоборот...
    Почему же некогда
    Любовь не бывают взаимными?
    Почему же она
    мучает людей?
    Как я хочу, чтобы
    люди счастливые были!
    Как я хочу, чтобы бы
    люди взаимно любили!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  30. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:19 ]
    "Сонце світить...Сонце гріє..."
    Сонце світить....сонце гріє...
    Сонце гріє,та не мене...
    Можливо нудьга і мине...
    А може й ні...
    Хоч і боляче мені,
    боляче коли він йде,
    йде він з нею, не зімною...
    Йде і гріє не мене...
    Йде і сніг там розтава...
    Серце моє, снігом накрива...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5) | "Майстерень" 4.5 (4.5)
    Прокоментувати:


  31. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:42 ]
    Песимістичний вірш
    Дощ...Сніг чи сонце...
    Різниці немає...
    всерівно він мене не кохає...
    Чи буде холодно мені,
    Чи змокну я до нитки...
    Всерівно, мене він не зігріє..
    Всерівно, він мене не приголубить...
    Всерівно, він мене забуде...
    Хоч я й без нього жить не можу...
    Але скінчилось все...
    Скінчилось не почавшись...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  32. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:20 ]
    Чому?
    Чому кохання змушує робити вчинки непродумані?
    Чому через кохання вона стоїтьнад вічною прірвою?
    Чому він не розуміє, що вона його кохає?
    Чому цілує не її? Чому ласкає не її?
    Чому іде вона туди сама?
    Чому не намагається переконать її?
    Чому готова вже вона зробить останній крок і прірву?
    Чому вона не думає що є ще люди, що цінують лише її?
    Чому вона не може жити щоб вони раділи?
    І згадує вона, яка була щаслива
    й радісна колись,поки не зустріла чорта..
    Стоїть і плаче...І вже коли вона
    хотіла зробить останній крок,
    вона іде назад...іде і плаче..
    Чому він не прийшов розрадити її?
    Іде і плаче... іде і розуміє..
    Що він її ніколи не кохав...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  33. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:57 ]
    Горде кохання
    Чому, чому так часто буває?
    Чомвона його кохає,
    а він кохає не її...
    Вона ж від цього болісно страждає..
    Їй боляче, коли бачить з і ншою його..
    Чому він її не помічає?
    Чому з іншою час марно втрачає?
    І зрозуміє він колись,
    що палковін її кохає...
    Що життя без неї він прожити не зможе...
    Але вона повз нього пройде гордо...
    І він зрозуміє, як боляче було їй...
    І вслід його вільний погляд затремтить...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  34. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:30 ]
    Сніг
    Ось і настала вже зима...
    А я сама все і сама...
    Дивлюсь в вікно, а там сніжинки,
    весело літають, грають один з одним...
    А я сама..Все мрію..
    Так хочеться на день, хоч, стати ними,
    і весело літати не одна...
    Але все це мрії нездійсненні..
    Прийде весна, і всі вони розтануть,
    і стануть, як вода...
    І не утримати в руках ту воду..
    Вона втече із рук..
    І більше не побачу я її...
    Стою, дивлюсь я у вікно..
    Сніжинок вже немає..
    Всі мрії розпливлись..
    А я залишилась сама...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  35. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:54 ]
    Серце-лід
    Іду сама я..сама, сама,сама...
    Нема нікого поруч..
    Іду..і раптом розумію...
    ніхто ніколи не бачив
    моєї любові до когось..
    Багато вважали мене ідеалом своїм,
    Інші просто бачили в мені людину добру,
    А інші бачили, що я інакша, не така як всі..
    І справді, я - не така як всі..
    Я відрізняюся від сірої товпи людей,
    і тільки тим, що серце у всіх
    палає коханням,
    а в мене серце крижане...
    А ці всі люди що мене кохали,
    хоч і не посправжньому, напевне,
    але вони кохали!
    І тільки я...І тільки я...
    мов айсберг в океані,
    пливу в житті одна
    ніхто ніколи не зігріє
    і не розтане серце-лід...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  36. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:26 ]
    Вітер
    Іду сама я, містом хмурним...
    Сама, навкруги нікого...
    І холодно стає мені: навкруги ж нікого...
    Лиш грається із листям вітер,
    жорстокий і холодний..
    Він проникає в душу
    холодним поривом "життя"
    І вже здається, немов,
    нема ніякої розради...
    Але постій же, надія є завжди!!!
    І от виходить з-за хмарини сонце..
    І на душі стає тепліш...
    Цей день ніколи не забуду я,
    коли надія прокинулась в мені!!!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  37. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:22 ]
    Дзвіночок
    Перепишу пару рядочків....вже всерівно...
    мій подих до тебе анітрішки йде нерівно...
    і поцілунок той, зробити мені важко було,
    але все минуло...і швидко загуло...

    Але лиш правда зараз душу мені тішить,
    і фраза та зараз мене смішить....
    та так до сліз, до сильної болі,
    більше для тебе в моєму житті немає ролі...

    Вже з цим покінчено, і закриті всі мрії,
    розсипались вщент всі мої надії....
    і перший поцілунок лиш болі нам приніс,
    якби я душею хотіла б повторити все на біс...

    Давай хоч друзями зостанемось навік,
    нехай не кохання, а лиш дружби буде політ.
    Але дружить з коханим тяжко буде,
    але нехай...у дружбі любов свободу здобуде...

    Можливо сталося все швидко,
    і розталися ми з тобою дуже митко....
    Але закінчилась зустрічей мить,
    і у серці дзвіночок кохання дзвенить....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  38. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:46 ]
    Прости....
    Ти сказав над цим потрібно подумать,
    а на наступний день "ні" сказав ти
    і на останок слів добавив ти "Прости"...
    хотіла я тоді інакше бажання задумать....

    На душу камінь кинув ти жорстоко,
    і сказав мені, що чесно все було....
    скажу лише - що було то вже прошло,
    і обернулось все мені тривогою....

    Ти не бійся, я забуду свої почутття,
    і не залишиться нічого, ти повір,
    мені ти душу не довірив, то хоч думку довір,
    і ось знову перевернулося моє життя....

    Але я справлюся і буду знову гарно жить,
    без тебе....без думок ніколи не тужить....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:14 ]
    А як хотілося....
    Тримаючись за руки ідем по парку містом,
    а серце завмирає і тихенько мовчить.....
    і тим прекрасним теплим літом,
    душа моя ще трошки із грудей полетить....

    А ти непомітив таких дрібниць юної душі,
    і боляче зробив, і просто відвернувся....
    а я хотіла сказати: " Себе ти опиши."
    але в собі ти назавжди для мене замкнувся....

    А я більш неписала і не намагалась говорить,
    і більше знати тебе я нехотіла....
    повір мені ти поглядом зумів душу розбить,
    але нажаль забути тебе я не зуміла....

    Я не розумію, як брехать мені ти посмів,
    і ще за це щиріше вибачатись.....
    Можливо, обмануть мене хотів,
    цікаво, чи зміг би ти мені зізнатись....

    Мені б не зміг, замало в тебе духу,
    та й обняти ніжно ти не вмієш....
    і навіть ти мистецького немаєш слуху,
    і сказать, що любиш мене, ти не зумієш....

    А як хотілося б мені тебе поцілувати,
    та так щоб ти у мене закохався....
    а ще хотіла б я те кохання у руках тримати,
    і щоб мені в очі ти зізнався....

    Вже не тримаючись за руки ми йдемо,
    понадягали ми з тобою фарфорові маски
    і просто не думаючи, ми мовчимо.....
    а як хотілося б мені від тебе трішки ласки....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:38 ]
    Тебе люблю...
    Тебе люблю і знов страждаю,
    тебе ніколи я не розгадаю.
    А сльози з очей самі ідуть,
    думки шалені в голову пливуть.

    Я вже не плачу, я ридаю,
    себе в душі я зневажаю.
    Я до кінця заплуталась у почутті,
    ще досі не розібралася у тому смітті.

    Я вже не та, та й такою ніколи не була,
    я просто по річці життя плила.
    Та тут, я зупинилася і потонула,
    я про своє життя тоді забула.

    Та не хотілось тоді мені випливати,
    не хотіла я тебе не бачити, не знати...
    І зупинилось уже моє серцебиття,
    і разом із душею потонуло і оте сміття...

    Мене немає, а я люблю й страждаю,
    хотіла написати, що тебе кохаю...
    Але не в змозі, бо не жива,
    ні тіло, ні моя ранима душа...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 19:53 ]
    Лист
    І знов прийшов від Нього лист.
    Я й не чекала й не хотіла, а Він все пише...
    І вкотре я вирішую - не відповідати...
    Оскільки це всього лиш жарт,
    І почуття ці всі - несправжні...
    Фальшиві, ніби ноти...
    А почался все з невинного цілунку,
    коли поцілував мене у щічку,
    І тільки через те, що мав Він виконать бажання...
    Бажання не здійсненне...
    А спільні друзі наші, включаючи Його самого,
    вирішили пожартувати з мене...
    І знала я, що це все жарт і все одно повірила у нездійсненне...
    Цей жарт тривав всоьго лиш кілька днів...
    А може й справді, почуття ті не фальшиві???
    А відповідь незнаю точно я....


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  42. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 19:05 ]
    Хмари
    Нависли над містом хмари хмурні,
    Все місто оповили, закували в кайдани.
    А я іду сама, тим містом,
    і жаль, і смуток тримає мою душу.
    Іду не бачачи нікого...
    Іду, а надімною хмари йдуть зімною, немов,
    нехочуть кидати мене...
    Уже з надією чекають люди коли хоча б один,
    маленький промінчик сонця визирне з-за хмар...
    І от, нарешті, дочекались,
    і сонце визирає із-за хмар...
    Душа людей наповнюється радістю і щастям...
    І всі ідуть уже веселі й не одні...
    А я іду сама тим містом,
    і жаль, і смуток тримає мою душу....


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  43. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:03 ]
    Думки-каліки...
    Твій погляд - мені покарання,
    коли нарешті стане явним моє кохання.
    Твій подих, мені гірш страшнішої кари,
    в житті своєму незустрічала такої примари.

    Якщо ти звернеш на мене увагу,
    одразу я відчуваю невідану повагу,
    якщо ти підійдеш до мене зовсім непомітно,
    стараюсь я тримаись гідно...

    Твій ніжний голос зрозуму мене зведе,
    у темний перевулок заведе...
    і я залишусь там навіки,
    я одна і мої думки-каліки...

    Я вже не та. Хоча й такою не була,
    я гордою ніколи не була, а стала.
    Чесною, щирою мене ти пам"ятаєш,
    але зараз, нажаль, мене ти непізнаєш.

    У пітьму летять думки-каліки,
    зостанусь я одна навіки.
    Без твого погляду і голосу, без тебе,
    не бачу у цім житті більше себе...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:19 ]
    Сповідь Маргарити
    Послухай...у тім раю для нас - звучить мелодія,
    Послухай...у тім небеснім раю панує лиш гармонія.
    Не говори, не намагайся більше говорить,
    ти постарайся мовчки ворогам простить.

    ти заслужив не рай, не пекло, а лише спокій,
    а я тебе й за це люблю, добродій.
    Послухай...а там лунає музика дзвінка,
    жаль, що вона така проста, така тривка...

    Тобі потрібно слухати й любити,
    всі конфлікти суперечки упростити.
    І насолоджуватися спокоєм душі,
    не намагайся й не спіши...

    Полухай...а там щебече соловей
    і голос маленьких ще дітей...
    А жаль, що опинилися на цій межі з тобою,
    але душа у нас завжди була весною.

    А цього досить щоб сидіти разом тут,
    для нас життя було вічний батут,-
    то відчували вільне падіння,
    то просто бачили приємні видіння.

    Послухай...не все погано завжди буде,
    колись і наше кохання свободу здобуде.
    Але коли, непросте питання часу,
    і цього з тобою маємо достатню масу...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  45. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 18:43 ]
    Кохання-Зітхання
    Чому людина, невміючи літати,
    Чому людина, хоче так кохати.
    Кохати й все, і вже нічого не треба,
    нажаль ця версія для нас далека.

    А щоб людині сильно покохати
    для того потрібно ще щось знати.
    Знати, коли воно до тебе прийде,
    Знати, коли воно тебе знайде.

    Кохати - це не тільки брати,
    кохати - це не тільки віддавати.
    Ще є багато тез і переконань,
    в душі твоїй багато запитань...

    Кохати - означає дарувати,
    Кохати - означає обіймати.
    І дарувати лиш тепло й усмішку,
    і вилиту золотом доріжку...

    Кохати треба ще учиться,
    щоб кохати треба молиться.
    Хто любить, проживає життя за двох,
    той в два рази більше переживає тривог.

    Але щоб чисто, віддано кохати,
    треба вміти легко, плавно літати.
    Усі уміють, та не всі як треба,
    і це друга версія і та далека...

    Чому людина, невміючи літати,
    чому людина, хоче так кохати.
    Запам"ятай, вона прийде сама!
    Запам"ятай, вона ніколи немина!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Костянтин Мордатенко - [ 2009.03.07 18:50 ]
    Сука любов
    Мені освідчувалась дівчина, яку я не кохав
    (яким же дурнем був, що не кохав!)…
    Мені було її так жалісно і шкода
    (так само шкода, але вже потім, було себе)…
    Вона казала, що закохалася відразу, як побачила
    (а я про себе думав: «Якесь марення»)…
    Вона мені казала, що я чесний, лагідний і добрий
    (а я про себе думав: «Чи скористатися?»)…

    Змішалося все (це ж треба). Благав я: «Припини…
    Дурепа бідна! Це божевільні сни…
    Йди геть – мені ти не потрібна!»
    Чорніла бездушна барва,
    Любов сплюндрував, наче Трою…
    Я серце її проковтнув, як варвар,
    живе і заплакане, з кров’ю…





    Рейтинги: Народний 4.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (5)


  47. Ігор Павлюк - [ 2009.03.07 17:01 ]
    З ВІДКРИТОГО ЩОДЕННИКА. 7 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ.
    Сумна весняна ніжність.
    Теплий день –
    Натільний хрест з бабусиного срібла.

    Вже є слова – та ще нема пісень.
    Вже й воля є – та крила не окріпли.

    В погоді і в політиці – туман.
    Скрипить верба – моя цнотлива мавка...
    Вода замерзла помира від ран.
    Мій кіт старий на повний Місяць мявка.

    Життя людське упало у ціні.
    А піднялися тільки ртуть і ціни.

    Лише тілам весняно навесні.
    А душі наші з мавкою осінні...


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Тодоров - [ 2009.03.07 13:32 ]
    Я взорвусь…
    Я взорвусь

    Я слишком падок на женщин,
    К алкоголю.
    Я слишком вспыльчив, но весел,
    Дай мне волю –
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О погоде.
    Больной сухой кашель и насморк,
    Что-то вроде:
    Я лечусь….

    Я слишком тихий и скромный,
    Я – подарок.
    Я очень скверный и злобный,
    Я – припадок!
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О природе.
    Вдоль автотрасс, теплостанций,
    На заводе –
    Я молюсь…

    Я слишком резок к знакомым
    И прохожим.
    Я вижу вход посторонним,
    И в прихожей
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О законе.
    Угрозы убийства, пиратство,
    И в итоге –
    Застрелюсь…

    Я слишком долго терпел
    И наверно взорвусь…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Тодоров - [ 2009.03.07 13:41 ]
    Женщина отбилась от рук
    Женщина!
    Совсем отбилась от рук,
    Цепляется к каким-то мужикам, говорит что друг.
    При друзьях
    Шутит так,
    Как будто бы не просто блондинка, а настоящий враг!

    С праздником
    Восьмого марта не поздравлю теперь,
    Будешь всем говорить, что я просто зверь!
    Остануться
    Только почки больные, нервозы и стресс,
    От осколков битого стекла небольшой порез.

    Женщина
    Ходит за мной по пятам,
    Говорит что не так и считает: Я должен знать сам!
    Ты не любишь меня!!!
    Ремонт и ремонт день-ото-дня!
    Краска, шпаклевка, горячая вода -
    Никогда, никогда, никогда не была
    У нас!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Сегеда - [ 2009.03.07 11:21 ]
    Мелодія німої музики
    Мелодія німої музики
    І контури сліпих картин...
    Ти змушений себе примусити
    Ставати тим, ким є не ти.

    Під звук нездійсненої музики
    На тлі нестворених картин
    Ти змучений себе примузити
    До фарбування штахетин.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (27)



  51. Сторінки: 1   ...   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   1503   ...   1802