ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Кревська - [ 2007.11.16 18:46 ]
    ***
    Плач моє серденько,плач моє любе,
    Осінь на дворі і сум на душі.
    Він вже з тобою ніколи не буде,
    Ви тепер знов незбагненно чужі.

    Він промайнув і зникнув як дим
    І дарма що ти ніпрощо не шкодуєш-
    Він вже ніколи не буде твоїм
    Більше нічого ти не відчуєш.

    Плач моє серденько ,плач моє любе-
    Розірвись на дрібні частини
    В твоєму житті вже ніколи не буде
    Такої як цей чоловік людини.

    Дивіться на нього мої любі очі-
    Він в цьому місті як сонце ясне
    Плач моє любе серце жіноче-
    Це сонце ніколи не буде твоє.

    Дивіться на нього,ніби в останнє
    Минається все,минеться і це.
    Як шкода що це не взаємне кохання,
    Як шкода що ти не кохаєш мене.

    Плач моє серденько,плач моє рідне-
    Він забуває про тебе.
    В нього вже є усе необхідне...
    Йому від тебе нічого не треба.

    Він такий сильний що не зламається,
    Він здійснює сам свої побажання.
    Навряд чи такий чоловік закохається...
    Хібащо він сам шукає кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (4.91)
    Прокоментувати:


  2. Юля Бро - [ 2007.11.16 18:00 ]
    Гомер не умер...
    Гомер не умер, только лишь ослеп
    Под зуммер мух в полуденной клоаке.
    Звенели гусли, цвёл болиголов
    И львиный зев глушил площадный рёв
    Давно не существующей Итаки.
    Его ловил Асклепий - не поймал.
    Куда как хитромудрей Одиссея
    Он пыль дорог перетирал и сеял
    В неё слова, отмытые от плевел,
    Слова, навек избавленные жал.
    Восходы за восходами, топча
    Дорожной грубой обувью по всходам,
    Его слова вминали тьмы землян
    В бока земле, но будет Мандельштам
    Читать пути у мысов по губам
    И будут корабельные глаза
    Глядеть в него с экранов эхолотов.
    И ветер будет нам протяжно петь:
    Входящих список мёртв до середины...
    Но слышно, как Гомер идёт на свет
    И каждый незначительный предмет
    С огромным миром связан воедино.
    Арго разбит. Ложится на ребро,
    Как охра на прибрежную холстину.
    Скрипят уключины, им в такт скрипит перо...
    ...Так Кто-то наверху даёт добро,
    Стихам перерезая пуповины.


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.55) | "Майстерень" 5.33 (5.53)
    Коментарі: (11)


  3. Ірина Заверуха - [ 2007.11.16 14:51 ]
    BigCityLove
    Кисломолочні красені
    Приваблюють тільки мух.
    Мухи виляють стразами –
    Блиск не очей, а вух.

    Близько тілА до грішного.
    Танці у стилі транс.
    Що у напій підмішано
    З назвою „Kiss from France”?

    Коротко-витривалістю
    Стомлена вже любов
    - Я б залишився із радістю...
    - Не треба, все супер... Go!


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (6)


  4. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.16 14:49 ]
    Зимо, зимо!
    Снігом глицю притрусило,
    На смереці білка сіла,
    Біля неї білченята
    Почали гуртом гукати:
    - Зимо, зимо, сніговице!
    Білосніжна чарівнице!
    Снігом землю укривай,
    Від морозів захищай.
    Щоб гриби були улітку,
    Щоб земля зростила квітку…
    Щоб комахи та звірята
    Мали влітку що збирати.
    Щоб тебе в пухкій обнові
    Стріти знов були готові.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  5. Оксана Барбак - [ 2007.11.16 13:06 ]
    Клінічна смерть
    Парує день, як з чайника окріп,
    Це так земля зітхає в післягроззі,
    І розлилися краплі по дорозі
    Калюжами мутними. До воріт

    Небесних я постукала, мов грім,
    Не відчинили, прилетіла марно,
    Чи я іще жива, чи просто хмарно,
    Й святі мене не бачили? А втім,

    Жива, то добре, а як ні, то ні,
    Бо й так все полетіло шкереберть,
    А смертні не вирішують за смерть,
    Мій Отче, ти за все пробач мені..

    Аж раптом повертаюся до тями,
    Немає крил, немає як літати...
    І все, що бачу в сутінках палати-
    Заплакані і добрі очі мами...

    Згасає мить, неначе блискавиця,
    Що вже перегоріла у грозі...
    Стоїть веселка на одній нозі,
    І я жива! Це просто мені сниться...


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.22)
    Коментарі: (15)


  6. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.16 12:10 ]
    ***
    Ти поруч мене наче стіни в домі,
    А так хотілось щоб хоч клаптик неба…
    Мені уже давно напівлюбові непотрібно,
    Ну хоч би напівправду – ось що треба…
    Я не ховаю очі – знаю винна,
    Сама тебе зробила я стіною
    Так боляче що я тепер повинна
    Щоранку воювати зі собою!!!

    Тебе немає – ти лиш дзеркала малюнок
    Чи мрії фото, у альбомі вікон,
    І довгожданий так раніше поцілунок,
    І це "почесне"... – бути чоловіком…
    Усе пусте – коли болить обманом
    Любов – яка грозилася довіку…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  7. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.16 11:30 ]
    ***
    Проводячи нікому непотрібні паралелі,
    Я мріяла про те, що не збулося…
    Немає в нас с тобою жодного подібного алеля
    І ще дивніше звідки почуття взялося…

    Я божеволіла коли тебе не знала,
    Пророчила тебе собі
    Чекала…
    У хаос почуттів я поринала,
    Відаючи себе тобі
    Я оживала…

    Плекаючи нікому не потрібні мрії,
    Себе обманом калорійним годувала,
    Тебе я для якоїсь істини зустріла?
    Тебе я для якоїсь місії чекала...?

    Шукаючи нікому не потрібні рими,
    Пишу тобі листи, нечутним словом…
    І всесвіт наш комусь такий незримий
    Із мого ока скапав болем…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  8. Майя Зінгель - [ 2007.11.16 11:40 ]
    ???
    маленькими кроками
    по зв*язкових дротах
    бентежила душі героїв
    в книжках
    шукала майбутнє
    у душах людей
    які потопали
    у світлі
    ідей
    не було
    не бачили
    але хотіли
    плювали
    топтали
    а потім летіли
    здавалось що риби
    та крила росли
    діагноз:
    ви мабуть духовно зросли

    02.2007


    Рейтинги: Народний 4.67 (4.64) | "Майстерень" 4.5 (4.83) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  9. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.16 11:50 ]
    Сніговик
    Морквоносий Сніговик
    Вранці вийшов за поріг -

    Взяв лопату сніг прибрати,
    Взяв мітлу, щоб підмітати,

    Взяв санчата, щоб піти,
    В лісі дрова запасти

    Ну, а там спекти пиріг,
    Запросити в гості всіх:

    Ведмежатко, зайченя,
    Їжачка та білченя...

    Завітай до нього, друже!
    Сніговик чекає дуже.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.16 11:59 ]
    ***
    Я перестала молитись…
    Ти віриш у Бога…?
    Втомилося диво у мене з під серця
    мені шепотіти про вічність…
    Лиш пустка…
    Так тихо в моєму житті як ніколи…
    І ніби здавалося спокій це добре…
    Та трішечки страшно, що з смертю межує…
    Було - проминуло і спогадом стало,
    В долоні залишилась тільки світлина
    Коли мала все то було замало…
    Я грішна…
    Ти – Всесвіт, а я лиш людина…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  11. Чорнява Жінка - [ 2007.11.16 11:56 ]
    Ще трішки
    Брудніють омиті ноги
    від зречень і зради,
    якої вам ще допомоги,
    якої поради,
    якого ще болю
    він має зазнати,
    щоб ви зрозуміли:
    любити – не значить
    карати,
    чи, може, хтось інший
    захоче
    на гору ту пішки?..
    .............................
    – Скільки терпіти, Отче?
    – Ще трішки...


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (24)


  12. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.16 11:19 ]
    Гостинна хуга
    На пательні льодяній
    Та на плитці крижаній
    Хуга їжу готувала,
    Сніговія пригощала:

    - Їж, мій любий Сніговію,
    Готувати добре вмію.
    Пригощу тебе сніжечком,
    Ще з інистеньким краєчком.

    На десерт - бурульки свіжі!
    Тож берись хутчіш до їжі.
    Будеш нею смакувати,
    Будеш гарно працювати!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  13. Юрій Перехожий - [ 2007.11.16 11:05 ]
    Листопад
    Скомкано осені тьмяний глазет.
    Знов гайворонню ім’я – легіони.
    Світ паперовим корабликом тоне
    В безпомилковості зимніх прикмет.
    Мов неприкаяне клоччя газет,
    Вітер розносить жалі, заборони...
    Тільки тополь переплетені крони
    Згадують зелень весняних тенет.
    1997.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  14. Юрій Лазірко - [ 2007.11.15 23:34 ]
    Відмалювалась осінь
    Відмалювалась осінь -
    згубила подих листям,
    впіймала погляд божий
    на паморозь і цвіль,
    по вінця наливала
    хорали в серце чисті,
    а на очистих вікнах
    запричастила біль.

    У пролежнях надії
    думки осиротілі -
    то просять в неба ласки,
    то виїдають зір.
    Та ні душа, ні серце
    не сплять в земному тілі,
    хвилюються від вітру
    і тягнуться до зір.

    На звалищах галактик,
    де чорним мітять діри,
    Господь ховає світло -
    вистоює вино.
    І впитися так легко,
    ледь пригубивши віру -
    приймати пале листя
    за золоте руно.

    16 Листопада 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (9)


  15. Віола Нгуєн - [ 2007.11.15 19:47 ]
    _______
    Я знаю, це боги нас покарали,
    за те, що у минулому житті не вірили в любов...
    Терпи,мій любий, хоча б і до печалі
    Я ж зроблю краще - піду геть, щоби вже не любити далі...


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.88) | "Майстерень" 5.25 (4.88)
    Коментарі: (1)


  16. Роксоляна Павлик - [ 2007.11.15 18:16 ]
    ***
    ПАМ’ЯТАЮ
    босоніжний біг по бруківці порослій квітами
                    ПАМ’ЯТАЮ
    тишу, що пчихала опалими пелюстками
                                    ПАМ’ЯТАЮ
    гострий погляд розпечений у кропиві,
    та розбризканих по гойдалці сонячних зайчиків
                                                    … ПАМ’ЯТАЮ
    КРИК
    Незрячого, що побачив сонце
                                                    … ПАМ’ЯТАЮ
    ПОГЛЯД
    божевільного Ікара,
    що летить з балкона до сонця… в калюжі
                                                    … ПАМ’ЯТАЮ
    ВІДЧУТТЯ
    рук, що розгрібають жар
                                                    … ПАМ’ЯТАЮ
    зіниці корови по дорозі на бійню
    і очі- ґудзики немовляти
                                    … ПАМ’ЯТАЮ
    трамвайну колію із кольорових стрічок
                    … ПАМ’ЯТАЮ
    смагляве сонце,
    тремтливий крок,
    кашель вітру.
            … ПАМ’ЯТАЮ
    міст із провалля в провалля…
    ПАМ'ЯТАЮ ТЕ ,
    ЧОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО…


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.13) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (3)


  17. Ганна Осадко - [ 2007.11.15 16:36 ]
    Гість
    Ти кажеш: Думай і не схиб… Навіщо?
    Коли душа – зотліле попелище,
    де ворон кряче і нечистий свище,
    як вітер, у схололі пальці два,
    а ти стоїш – між рідними – німими,
    ще поміж ними, та уже не з ними,
    коли довіку зими – тільки зими,
    через які не проросте трава,

    то думай чи не думай – не поможе…
    Підніму очі: «Дяка, світлий Боже…»
    А він мені на картах наворожить
    Казенний дім, дорогу і любов.
    А ще: думки, хурделицю, слизоту,
    Вечерю, нежить, ГРЗ, роботу,
    І те фатальне – серед ночі – «хто ти?»,
    І стук у двері, наче хтось прийшов –


    По душу чи, як водиться, по тіло,
    І навстіж двері! А за ними – біло!
    Бо час. Бо все уже переболіли.
    Перебілили. Стеля – ніби скло.
    І хтось стоїть. А хто – не розібрати:
    Королю? Брате? Лицарю чи кате?
    Та хто б не був – заходь хутчіш до хати,
    Бо снігу вже з порога намело…

    Так високо – по кісточки. По серце.
    І він зайде. І я горілки з перцем
    Наллю з дороги, щоб зігрівся. Все це
    Буде як сон, побачений давно,
    Пробачений, пробуджений, блаженний,
    На кухні він присяде біля мене,
    Щоб помовчати… І схололі клени
    Постукають кістляво у вікно:


    - Уже світає…
    Як усе світає!
    Химерний привид знайденого раю,
    Якого - знаю – так і не пізнаю,
    Розтане вранці між прозорих віт,
    І заясніє іній на морозі,
    І син – як завжди, босий - по підлозі
    Протупцяє, і стане на порозі
    У білосніжній майці: «Ма, привіт!»


    Рейтинги: Народний 5.81 (5.65) | "Майстерень" 5.83 (5.62)
    Коментарі: (19)


  18. Сергій Дяків - [ 2007.11.15 16:57 ]
    Востаннє...
    Він жив! - Його життя втомило!
    В зневіру завела крива дорога.
    "Боротися? Та вже немає сили!"
    Стоїть над прірвою - шукає Бога!

    Ще молодість пахучим білим цвітом
    Заманює в свої обійми золоті,
    А він доволі вже нажився світом.
    Він встиг розчаруватися в житті!

    Вперед? Назад? Душа на терезах!
    Життя перед очима - уривками кіно.
    Останній крок! В долонях мліє страх.
    ... криваве тіло покотилося на дно.


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" 5 (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  19. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.15 15:35 ]
    Якось взимку
    Якось взимку, біля річки
    Ковзани зробивши з гички,
    Куці ковзанку відкрили,
    Всіх звіряток запросили:

    - Казка стріне вас зимова!
    Тільки є одна умова -
    Ковзани самі майструйте,
    Всі можливості врахуйте.

    Ось їжак іде з лісочка...
    Ковзани – сухі грибочки!
    Білка плигає... Потіха!
    Зі шкарлуп вони горіха.

    Кабанець, натура груба,
    Ковзани зробив із дуба.
    Мишеня біжить, малята.
    Ковзани, авжеж, зернята!

    Тільки вовчик та лисичка,
    Стали осторонь від річки.
    Ковзанів у них немає...
    Зло добру не заважає!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Володимир Ляшкевич - [ 2007.11.15 14:25 ]
    Вакаційний синдром. Москва_98
    І
    Гойдати далі простір недоречно -
    вагони доповзли до "все конечно"
    і, спинені, востаннє, на шляхý,
    послали поназбиране на ху-
    ноликих перевізників причалу.
    І видих Українського хоралу
    посунув у околиці Кремля,
    відомі як Москва...
                                       - Москва, це я...

    Означивши себе серед загалу
    відсутністю речей, дітей і дам,
    і проблиску в очах "і аз воздам", -
    вбираю "Київського" кисню сталу,
    мов кинутий колись ефірний крам.

    ІІ
    О світанкова лоція перону
    доби кристалізації жаргону -
    і русло, і вітринний краєвид,
    і нерестилище для астерид,
    розмножених у міліцейській формі
    заради койно: "Як воно?" - "У нормі!",
    де бовваніє постать Ілліча,
    пала в очах мартенівська свіча.

    Моnsher, філогенез не до вподоби
    і західний, обридлий, краєвид?
    Що ж, ти не перший хто, як вічний жид,
    жадає смерті, забуття свободи,
    амністії за круглим строком літ.

    І опускає дебаркадер крила -
    не всім умерлим вирита могила.
    - Запевне кожному своє, - згори
    у завтра задивляються орли.
    І як „отцям” не вистачило клепки
    вдягнути на пернаті морди кепки?
    Та виповзає сонце на дахи
    і бронзовіють говіркі птахи.

    Це вельми тішить зграйку горобців,
    яких повчають хитромудрі галки -
    місцевого Оракулу весталки -
    "- Розмови не для племені дзьобів,
    бо далі тільки мат і катафалки..."

    ІІІ
    Асфальт м’який, вогонь згори і знизу.
    Можливо пекло ближче тут за кризу
    фінансів битих картами Таро,
    та в Мегеддо навряд чи вхід з Метро.
    А що "Московське" "Київського" краще,
    ясніше з кожним метром вглиб і важче
    шукати привід рухатись назад,
    і рухатися взагалі. Це пат.

    Одначе правила ведуть з ума.
    Порушення їх - рецептурний вчинок,
    єдиний вихід, щоби недарма,
    як той казав, прожити свій відтинок
    заради отого, чого нема.

    ІV
    А задоволення? Кінець, хана -
    і зусібіч голота і шпана,
    відкладення уяви церетелі,
    райвідділи, комбанки, гранд борделі,
    усе чого торкається душа
    у тихий переддень дефолту... Ша!
    Направо від сідниць царя Петра
    зринає храм Спасителя - з нутра

    лунає проповідь, - між тим спасенна,
    її не згублять смертні ворота...

    Несе мій човник далі річка-вена,
    гойдають хвилю дзвони, і вода
    така ж, як і віки тому, смиренна.


    1998


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (16)


  21. Нестор Мудрий - [ 2007.11.15 13:03 ]
    КРАПЛІ ПО СТІНАХ
    Малюю позбавлення волі місця
    В уяві частіше дедалі.
    І всенька увага моя без кінця -
    Одній чудернацькій деталі.

    Ні хмарки, й погода вже тиждень така -
    А котяться краплі з покрівель.
    Геть точно, як сльози по ніжних щоках,
    Стікають по стінах будівель.

    Отак за біґ-босами плаче тюрма
    І думає: де ж ті бандити?
    Чому ж бо хрещених батьків тут нема,
    Що Ющенко мав посадити?

    В'язниці, заждіть! Леді Ю на TV
    Дає обіцянки чудові:
    І судді грядуть, й прокурори нові,
    Здимлять в небуття кишенькові...*

    Не вірите, тюрми? Та що ви - невже
    Ваш висновок, вироку рівний:
    "Хто вірує в Господа Бога - блажен,
    Хто вірить у Юлю - наївний"?

    В "майданівців" логіка, певно, своя:
    Якщо безпощадно здолати
    Всю мафію, клани злочинні - то як
    Це потім щораз обіцяти?!

    Своє буде кожному й далі таки:
    Загалу - "добробут" у цінах,
    Комусь - яхти, вілли та грошей мішки,
    А тюрмам - ті краплі по стінах.
    2007
    _______
    *Таке прозвучало зокрема в "Подробицях тижня"
    на "Інтері" 11 листопада.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 4.75 (5.06)
    Коментарі: (9)


  22. Чос Даринка - [ 2007.11.15 11:23 ]
    24
    Ветер кровавый
    Нелепая дрочка в сортире
    Это тебе -
    Двадцать четыре.
    01.11.07


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (4.9)
    Прокоментувати:


  23. Валентин Бендюг - [ 2007.11.15 09:58 ]
    ***
    Цілу ніч проявляв світлини,
    А день осінній
    Видався таким сірим,
    Блідим і невиразним,
    Як недопроявлене фото
    З домальованими кетягами горобини.


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.03) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Володимир Чернишенко - [ 2007.11.15 08:21 ]
    Колоте скло (верлібр)
    Колоте скло на калюжах
    креслене колом
    зимньої стужі.

    Колоте скло на калюжах –
    стискуєш клином
    кволі долоні.

    Колоте скло на калюжах.
    золоте сонце
    блиска без жалю.

    Колоте скло на калюжах:
    коли ти любиш,
    бійся розколин.


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  25. Уляна Явна - [ 2007.11.15 00:49 ]
    кошеня
    А у мене в хаті нині – замерзле кошеня:
    Воно схололим тільцем тулиться
    До банки з теплою водою,
    Шерсть закустрана і мокра збилася
    У кульки повні бруду й болю,
    Так до мене як до Бога, замолено
    Мнявчить – кричить…
    І навіть сили, щоб відкрити очі вже нема,
    А просить порятунку…
    І ніч прийшла, лежить в коробці,
    І я боюся ранку,
    Щоб не побачити на власні очі
    Стрімку, незміряну ніким,
    Всемогутню, присутню навіть в радості –
    смерть …

    А якщо не лягати спати?
    Може злякається, нащо їй це мале
    Непотрібне нікому життя?

    Потрібне мені…
    То чом би їй не принести зайвого
    Пекучого болю, в догоду собі?
    11.07.07


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.26)
    Коментарі: (1)


  26. Зеньо Збиток - [ 2007.11.15 00:42 ]
    Стара бобінка
    Мов кіт сходив...- той присмак сигарєти.
    Гулєє з бімбром кров, немов востатна дівка.
    Ладнаю власні кості в біціклєту,
    І шльом натєгую на бойову голівку.

    Рука стискає жадібно ґазницю,
    Відвисло в дзеркалі бічнім піддуте рило -
    По нім пройшлась сільрадна рахівниця,
    І жаба за сусіда хату придусила.

    Вже вкотре прослуховую бобінку -
    Забути все і більше вколо не пиляти...
    Мене ти здула, наче з пива пінку,
    А так хотілосі усе перемотати. :(

    14 Листопада 2007


    Рейтинги: Народний 0 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  27. Любов Дніпрова - [ 2007.11.14 23:38 ]
    Cолодше за любов
    Був гарний час: ти любив мене, я любила тебе,
    Дарувала тобі все, що колись було моє
    Ти казав «О, це клас!», а що ж взамін давав?
    Я забувала, розуміла – ти ж весь вечір грав.

    Ти дивився на мене і друзям розповідав,
    Що я дівчинка що треба і що я лише твоя.
    Вони кивали і бажали мати теж такі призи,
    Та я одна в своєму виді, тож хай і заздрять тобі.

    Я теж любила тебе, в тебе гарна обгортка,
    Маєш світле волосся і гарнесеньку попку,
    А всередині – це що за горе? Там живуть одні рок-н-роли,
    А вечорами там лунає блюз (сама чула, тому знаю, що кажу)

    Було в нас в ліжку все прекрасно і в серцях все ОК
    По особливому якось, не так як в інших людей.
    Мабуть тому, що ми обоє глузду не з повна,
    А за спиною скаже хтось: «Це все її вина».
    Ха!!!

    Та одного дня, коли ти подзвонив,
    Я накричала на тебе – ти мене тоді довів.
    І справжній блюз ти ніколи, ніколи не грав,
    Бо блюз – то сум чоловіка за жінкою, яку він кохав.

    Я зла на тебе була, бо ти трубку поклав,
    Тобі я потім написала, щоб ти мене не шукав.
    (ну я ж хотіла, щоб ти хоч іноді страждав)

    Ти плакав і пив, на підвіконні курив,
    Страждав, страждав, страждав і цим себе мало не вбив.

    І лиш сьогодні зрозуміла для чого був весь той фурор -
    Для мене помста є солодша ніж наша любов.
    Я пила твою кров, щоб ти пізнав
    який насправді цей ля мінор.




    Рейтинги: Народний 5 (4.94) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (36)


  28. Зеньо Збиток - [ 2007.11.14 23:29 ]
    Бодай мене
    Бодай мене... то файні так, кохана,
    Коли трембіта десь, спокусливо бомбчит.
    Шо лупишсі, не виділась ти ґана? -
    Був ґан горєчий моцно, зара моцно спит.

    Йому ше ніґди не забракло шмару,
    В твоїй комірці було доста кубаси,
    Ставав не раз... в пригоді він і шкварив -
    У час баталій гепав, шо мав тіко сил.

    Тримали справно го` кубіти руки,
    А потім лізли по набої в портмоне.
    Така то, панночко, маґічна штука...
    Шо брак набоїв знов? Ну то бодай мене...

    14 Листопада 2007


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (2)


  29. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.14 20:45 ]
    Поспілкувалися
    Мишка в нірці шаруділа –
    Шур, шур, шур...
    Біля нірки кішка сіла:
    Мур, мур, мур...
    - Пі, пі, пі, – питає мишка, -
    Хто прийшов?
    - Няу-няв, - на те їй кішка, -
    Мишолов!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  30. Юрій Лазірко - [ 2007.11.14 17:21 ]
    Пройняття
    ...стою, мій Друже. Хвильку помовчу з Тобою...
    та мушу певно скоро покидати.
    Час хутко так злетів, перехворів журбою -
    семидесятий, риска, хрест і п`ятий.

    ...так, обіцяв - тож повернувся... то не відчай,
    це вітер витирає оку спомин,
    це те, про що ми міряли... Хай Бог засвідчить,
    як серце мліло, рвалося без втоми.

    Перемололись, вицвіли роки... і щастя
    розсипалось розірваним намистом.
    Життя приймав покірно, мов Святе Причастя,
    учинком славив Бога та Пречисту.

    Та ангел світла, з ликом на-замову-ката,
    присів, мов птаха, небо звисло поруч...
    Дружина голосила та ридала мати,
    та подив діти відправляли вгору.

    А там - ні сонця, ані для молитви сили,
    та Брама, болем змащена, невмита...
    - Вже літо, тату, ранку крила оросило -
    важкі, опалі цвітом оксамиту.

    І сорок днів, як сорок похоронок в жмуті,
    злились у ладані та висохли сльозою,
    зневірились, до образів святих прикуті...
    ..стою, пройнятий небом... і Тобою.

    14 Листопада 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  31. Вадим Гаращук - [ 2007.11.14 16:56 ]
    Зрада
    Зрада

    Вітер свище, море віє
    Беремо гітари і лягаймо на весла
    Допоки ще не сутеніє
    І човен буря не занесла

    подалі від Дністра і річки Прут
    у напрямку Дунаю.
    Я п’яний, а тому не знаю,
    Який із мене буде Брут.

    Чи здатен я на зраду?
    І хто мені в цьому зарадить
    КогÓ зречуся я? заради
    КÓго я стерплю цю ваду?


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  32. Вадим Гаращук - [ 2007.11.14 16:37 ]
    Meine Liebe Schule (триптих)
    1

    Коли твоє перше кохання
    Раптово підставляє тобі губи для поцілунку,
    (а з моменту закоханості минуло більше 7 років)
    Ти розумієш, що мрії збуваються,
    (хоча ти зовсім про неї не думав)

    Коли її ніжність полонила тебе
    Наче шокова терапія
    І ти не можеш оговтатися...
    Почуттів немає, лише твоя шкіра
    Випромінює позитивні флюїди
    А губи прагнуть віднайти її запах

    Моя улюблена школа
    Час безтурботний і...безпорадний
    Тоді, я ще не займався сексом
    І не вмів цілуватися
    Вживав крихти спиртного
    І добре знав англійську мову

    Я покинув цю клітку після 9 класу
    Все решта — лишається у думках...

    2

    Одного разу, прокидаєшся у ліжку
    І відчуваєш себе дорослим чоловіком.
    Вчора не було еротики й романтики
    Ти нікого не бив (причому ніколи),
    Щоби відчувати себе мужнім
    Алкоголь і жінки(загалом) тут теж ні до чого
    Причина в тобі: ти зустрів своє перше кохання...

    3
    Моя улюблена школа
    Мій улюблений друже, Павле
    Недодумані мрії і невимовлені слова
    Доросле життя було таким далеким
    Я не думав про майбутнє і так формувався мій стиль
    Моє світосприйняття не варте уваги чужих людей
    Проте свої — намагаються зрозуміти мене
    Лишень не беріться за коректор...


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Прокоментувати:


  33. Любов Дніпрова - [ 2007.11.14 16:10 ]
    Іди додому
    Знаєш, так багато часу пройшло.
    Ти й сама бачиш, щось втрачено було.
    Я давав тобі все, що могла моя душа,
    І ти була дуже-дуже мила,
    Ти не лізла мені у кишеню,
    як робили всі інші до тебе.

    Йшли роки, нескінченні дні.
    Вибач, нічого не можу вдіяти.
    Йшли роки, нескінченні дні…
    О, пробач мені!
    Щось втрачено, ніщо не розвіє мою втому,
    Я не люблю тебе, іди додому.

    Моя любов! Моя любов пішла!
    Моя любов пішла додому.
    О, мила! Знову набираю твій номер телефону.
    Номер твій такий знайомий!
    Та що ж казати, якщо тобі сказав:
    «Я не люблю тебе. Іди додому.»


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (4)


  34. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.14 15:47 ]
    ***
    Я не відкрию тобі таємницю
    "Земного буття"...
    І навіть не розкрию формулу "любові"...
    Я краще віддам тобі рецепт "щастя"...
    ...Та ти не зможеш його приготувати,
    Бо у тебе відсутній один компонент...
    ...Мрія...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  35. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.14 14:07 ]
    ***
    Тиху тугу з неба,
    Мені дощ дарує...
    Я тебе не бачу...
    і тебе не чую...
    Тиху тугу зночі,
    сон вплітає в коси
    Я тебе забуду,
    І заплачуть роси...
    Тиша заспіває мені колискову,
    Я тебе шукаю у безкраїм полі,
    я тебе шукаю, і плекаю диво,
    ще колись згадаю, як була щаслива...
    Долю заклинаю щоб вела до тебе,
    Я б усе віддала всі дарунки з неба...
    Долю заклинаю - та вона омана
    Ще колись згадаю, як була кохана...
    Тиху тугу серця я тобі дарую...
    Ще колись побачу...Ще колись почую...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Фешак Адріана - [ 2007.11.14 09:45 ]
    Залишила твоє кохання для...
    Ніколи, ніяк… уривками
    золотом сипалась осінь
    вітер гуляв між будинками
    заплутував рими в волосся
    забуто… забито… втрачено
    малюй не малюй пастелями
    калюжа набула значення
    своєї межі під стелями
    заплющено і зачинено
    квадратними сантиметрами
    байдужо і безпричинно
    залишилося померти
    депресія… ні! Сто крапками
    відлуння вбива струною
    а я відбулась жартами
    у війні, що вела з собою…
    нашкірена і невиспана
    макіяж все ж бажає кращого
    я кохання твоє залишила
    для життя, не свого – інакшого.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (4)


  37. Віктор Спраглий - [ 2007.11.14 00:19 ]
    Епітафія
    Прощай, талане, вірний побратим,
    Більш не поберемось пліч-о-пліч ми за славу.
    Під натиском колись загинув й Рим,
    Тебе і поготів ті варвари здолали.
    Я був сокирою у ворогів,
    Мучителем твого палаючого слова,
    Шептав по-зрадницьки : „солодких снів”,
    В той час як серце обливалось стиха кров’ю.
    Вінець лавровий покладу до ніг,
    Поставлю камінь незворушний на сторожі,
    Та й хай проростає юнак-моріг
    На насипі свіжесенькім покрай дороги.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  38. Ганна Осадко - [ 2007.11.13 23:26 ]
    ***
    Зірватись раптом серед ночі: хто ти,
    Мій невідомий, вінчаний колись?
    Життя біжить, як стрілка на колготах –
    Від п׳ятки (де душа) кудись увись.

    Пряменько так. Хутенько. Невмолимо.
    Чи невтолимо? Невтулимо? Не?
    ...Ще паралельно. Але ж мимо, мимо
    Твоя душа повз мою промайне,

    Мов хвіст комети... як її... Галлея?
    Зірватись серед буднів: де ти є,
    Пігмаліоне? Сонна Галатея
    Тобі яєчню вранці подає

    Таку окату, жовту, як кульбаба...
    Євроремонт... Євро стандарт. Муляж.
    І Галатея – українська баба,
    Зодягнута в словесний камуфляж –

    Щоб не боліло! Сніг забілить біло...
    Поправлю грим, на вилиці – рум’яна...
    І поряд тіло. Гарне, але – тіло.
    Я Несміяна? Ще й яка Сміяна!

    Зірватись знову... А тоді летіти
    На третє коло: дім, сім׳я, робота...
    І по дорозі сірий лак купити –
    Аби впіймати стрілку на колготах...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Сидь - [ 2007.11.13 23:33 ]
    місто
    Сморід 1
    Машини-гудуть
    Сморід 2
    Машини - гудуть
    Сморід 3
    Знову - гудуть
    А вони йдуть, та йдуть


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  40. Василь Сидь - [ 2007.11.13 23:51 ]
    ***
    Смородом, вокзалом, грудами, цурпалками
    Смітниками, звалищами, згатами, кавалками
    Безпросвітком, голодом, лупою, недопалками
    Боже, ти пробач бомжацьку душу


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5)
    Коментарі: (1)


  41. Василь Сидь - [ 2007.11.13 23:12 ]
    ***
    Навіщо майстре, виваяв мене?
    Ці брили навісні тримать до віку
    Дивився на бігборд атлант
    На діви білосніжні що мелькали


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.05) | "Майстерень" 4.5 (5)
    Прокоментувати:


  42. Василь Роман - [ 2007.11.13 22:41 ]
    Три осінні пт / х |/|
    [ СПІВ - автори ]
    ***
    пастель осіння...
    подихи розмиті,
    тіла сплелись плющем -
    і під дощем
    від почуттів гойдає...
    стилий вітер
    обійми рве
    і парасолю вщент
    з «трьома слонами»...
    омофóр Покрови
    вкриває нас...
    ти долю не кленú -
    нам добре разом...
    ліпляться кленові
    листки на груди
    ніби ордени
    за те, що небо
    нам сьогодні стеля,
    а «три слони»
    розірвані - тотем...
    тут долю
    - поцілунками пастельно -
    ми пишемо
    в співавторстві з дощем!

    [ віддзеркалення ]
    ***

    а журавлі летять…
    і ти летиш…
    і осінь
    відлітає за тобою…
    «курлú» прощання
    туляться до болю
    крилом багряним
    у смерканні тиш,
    до дзеркала душі -
    в живу глибінь,
    де плин вільги
    відмулює джерела,
    старих корінь
    підживлює дерева,
    що в рінь
    років
    ховають голу тінь,
    бо листя відлітає...
    і думки -
    у рідне небо
    з щирим Миколаєм -
    до дзвонів
    великодніх
    повертають,
    немов у гнізда
    з вирію птахи
    до тих дерев...
    в брунькову березіль,
    лишаючи у жовтнях
    літ простуди,
    ти знов летиш...
    і забираєш біль
    та ...
    пустка, що лишилась,
    коле в груди...


    [ ностальгія по старому вину ]
    ***
    осінь по вінця -
    налити і випити...
    чути вже пóдих
    зими -
    пари гуляють
    всі «пари» до іспитів
    (навіть здалося:
    це - ми?)

    пам’ять листи
    присилає ще досі нам
    в кóсу лінійку
    дощів...
    двадцять ключів
    загубилися в осенях
    від не відкритих
    замків...

    знов парасолі
    над парами вигнуті,
    парк розмальовує
    хна...
    осінь по вінця -
    налити і випити
    мовби старого
    вина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  43. Нестор Мудрий - [ 2007.11.13 20:35 ]
    ОДА ПОЛІТИЧНИМ ДОМОВЛЕНОСТЯМ (а заодно і їх наслідкам)
    Політична домовленість - благо
    Для народу найбільше з усіх.
    А "верхів" до Закону зневага -
    Це дурниця яка, просто сміх.

    Ох, плоди того блага й чудові,
    В нас одвіку таких не було:
    Справжні вибори, ах, дострокові
    У парламент воно нам дало!

    Двом указам чи трьом Президента -
    Подання опонента в суді!
    Демократії, втім, інструментом
    Міс Домовленість стала тоді.

    "Задля єдності й миру в державі"
    (Найдивнішій, напевне, з держав)
    Янукович-добряга ласкаво
    Свою згоду на вибори дав.

    Як найліпше хотілося звично,
    Тільки вийшло як завжди* чомусь.
    Адже кризу тяжку політичну,
    Кажуть люди, розв'язано дзусь.

    Першу гілку державної влади
    Надпиляти так - треба талант:
    Легітимність Верховної Ради
    Зможе й не визнавати Гарант.

    У нардепів, немов самозванців,
    Владні важелі ще забере,
    Бо месія... Пусте: без обранців
    Абсолютно народ не помре!

    Віктор Ющенко - нації тато
    І веде нас до світлих висот.
    Бути більшим за всіх демократом
    Заважатиме марно народ.

    Підписантів по кілька мільйонів
    В ньому за референдуми два,
    Та не думає їх за законом
    Призначати держави глава.

    А есесівцю дати Героя
    Після Нюрнберга - те він за мить.
    Про це теж домовлялися троє?
    Янукович, одначе, мовчить.

    Хоче віру за "ширку" продати
    В себе виборця - тільки й того?
    То готується хай, що питати
    Більш не буде месія його...

    Ті, хто вміє домовитись, любі
    Президенту, але над усе
    Опоненти миліші беззубі
    І "дахуючий" "тесть" - Дядько Сем.
    Жовтень - листопад 2007

    _______
    *"Хотіли як ліпше, а вийшло як завжди" -
    вислів Віктора Черномирдіна.


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (5)


  44. Любов Дніпрова - [ 2007.11.13 19:00 ]
    Повіяв вітер
    Повіяв вітер –
    шумно стало.
    Сховалась Сонце –
    ніч прийшла.
    Відчула холод.
    Замерзала...
    А потім знов любов знайшла.


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (24)


  45. Дарка Власенко - [ 2007.11.13 19:25 ]
    Божевільня
    Моя кухня – моя божевільня.
    Холодильник – німе безкінечне есе.
    Як я хочу залишитись вільна!
    Ніч безнога в тривогу несе.

    Чай без цукру думок не зігріє,
    Стеля падає прямо на очі.
    Як же втримати спогадів тяжість?
    Як діждати кінця цеї ночі?

    Моя кухня – моя божевільня.
    Хвора ніч – по шибках ковзанами.
    Та не стану я знову вільна,
    Коли сонце зійде над нами.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.17) | "Майстерень" 5.5 (5.17)
    Коментарі: (5)


  46. Нестор Мудрий - [ 2007.11.13 19:40 ]
    ГАРАНТ ЗАКОННОСТІ
    Третій тур - цей справжній страх господній,
    Бо такого не передбачав
    Взагалі закон у світі жодний, -
    Виграв кандидат такий НАРОДНИЙ,
    Що народ враз тішитись почав:
    "Верховенство права запанує,
    Лишаться "понятія" для зон!"
    Так, панове! Ющенко шанує
    Всі, а надто Основний Закон.

    В перші ж дні запхав під шось собаці
    Він 118-ту статтю -
    Попри неї, сам послав до праці
    Глав місцевих держадміністрацій:
    Подання з Кабміну ждати? Тю!
    Рада за відставку голосує,
    А глава - на місці, як барон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І райради, й Основний Закон.

    Цьогоріч побачив - справи туго
    Й розпустив парламент, бо "дістав".
    А стаття ж бо 82-га,
    На яку послався недолуго,
    Не дає йому на це підстав.
    Суду таке рішення існує...
    Та воно, мабуть, не з перепон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І суди, і Основний Закон.

    Ох, заява предемократична
    У пасиві президента є
    Щодо "спекуляцій істеричних"...
    Хоч свободу в діях політичних
    Всім стаття 15-та дає.
    А проте Гарант рекомендує:
    Припиніть те, се і теє-он...
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І свободи, й Основний Закон.

    "До читання мовою чужою
    Нас привчають", - ремствує цей пан.
    Є державна - досить всім одної?
    А російська ж рідна для значної
    Кількості Вкраїни громадян.
    І стаття 10-та гарантує
    Розвиток її без заборон...
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Всі права і Основний Закон.

    І "єдину церкву православну"
    Ющенко поставив за мету.
    Де є влада світською державна,
    Скрізь церкви відділені вже здавна
    Від держави... мабуть, лиш не тут.
    Хоч свободу вірувань дарує
    35-та... в нього свій резон!
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Всіх вірян і Основний Закон.

    Чесність нових виборів нехитро
    Обіцяє президент - мовляв,
    Буде він безпристрасним арбітром!
    Та чи об закони ніг не витре,
    Щоби гору НУНС найкращий взяв?
    Ох, підозра є - попорядкує,
    Мов у гончара в майстерні слон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Чесну гру і Основний Закон.

    Отаке-то коїться в нас нині -
    Казна-що, пардон, і збоку бант.
    Кучма проти Ющенка "спочине"...
    Чув я, що бандитами є "сині", -
    Ким є "помаранчевий" Гарант?
    І чому брутально він керує -
    Бо за ним Брюссель і Вашингтон?..
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Свій народ і Основний Закон.
    Серпень 2007


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.12) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  47. Любов Дніпрова - [ 2007.11.13 19:12 ]
    Сумна сага про недовірливого імпотента
    Ти – ядерне випробовування.
    Помилка страшенна.
    Тебе я, курво, зневажаю,
    вимикаю, ховаюсь від тебе у жарких пустелях,
    У Флатландії, у Сферландії,
    У Чорному морі, у рідних Карпатах,
    На Співочому Полі, під партою,
    В холодильнику.

    Я тебе не можу терпіти
    Була б я Землею, тебе б не стало,
    Тебе б втопила, камінням засипала,
    засмоктала в воронку, заслала у Космос.

    Я не можу дивитись на тебе
    На твою кляту підбірку комплексів,
    На цей список, що можна читати
    10 годин без зупину.

    Не терплю твоїх скривлених губ,
    Невпевнених слів, що липнуть
    В одну тривалу відрижку.
    Тупий тихий голос надто високий
    Як на мужчину…

    Невмілі руки, ліниве тіло, що не хоче любити,
    Не вміє любити мене як жінку.

    Без пристрасті, без бажання,
    без сексу, без сенсу, без фалоса.
    ЙОГО НЕМАЄ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (14)


  48. Володимир Замшанський - [ 2007.11.13 16:17 ]
    Святе і грішне...
    а журавлі летять... і ти летиш...
    і осінь відлітає із тобою -
    така у нас любов, що трусиків фетиш
    гріхи єднає в суміш з аналоєм.
    такої я пори не бачив ще з творіння:
    як падає листок на хмари від землі.
    і кинувши, верба, думок своїх коріння
    припала на крило до зграї журавлів...
    а осінь відліта, і небо з тілом всуміш...
    і шовковим листоком - по вигинах - фетиш...
    така у нас любов, що у сніги не втулиш,
    і золото ряснить з бузковим впереміш.
    ввібрала акварель всі подихи світанків
    (цілунком наших губ), що падають на тло
    осінніх вечорів...
    а в ременах альтанки
    налився виноград - на диво, чи на зло...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  49. Іванка Ковб - [ 2007.11.13 15:12 ]
    ***
    На перший- другий розрахуйсь.
    Любов… Ненависть… Є різниця?
    Я журавлів люблю чомусь.
    Я журавель, а не синиця.

    Літаю в хмарах. Руки геть!
    Я не пила. Хотіла пити.
    Мені подобається смерть,
    Та я ще більше хочу жити.

    І я іду, я не стою.
    І я не падаю, я впала.
    Простягнеш руку – подаю.
    Я не тебе завжди шукала.

    На перший - другий знов і знов.
    І я уже не маю сили.
    Навчили гратися в любов,
    А от любити не навчили.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.83) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (4)


  50. Іванка Ковб - [ 2007.11.13 14:38 ]
    ***
    І звідки беруться крила?
    Куди нас веде ця вулиця?
    Я тільки тепер зрозуміла:
    Кохання і смерть не римується.

    Не треба шукати тріщин
    У стінах моєї вірності.
    Цей сон був не просто віщим,
    Він тихий провісник вічності.

    І чорні мої вітрила
    У біле перефарбуються.
    Я тільки тепер зрозуміла:
    Кохання і смерть не римується.


    Рейтинги: Народний -- (4.83) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1651   1652   1653   1654   1655   1656   1657   1658   1659   ...   1812