ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:00 ]
    ТАКТИ
    І де я тільки не бував
    Від когось брав , питання мав
    За кого дійсно вболівав
    Для того не помітним став

    Мені всміхалися вітри
    Цвіли уквітчані сади
    Стелили ткані рушники
    Та плутало мої сліди

    Можливо я не розумів
    Себе до розпачу довів
    Не тою правдою терпів
    Не тому вогнищу горів

    Я не жалкую ні про що
    Мої падіння ремесло
    Яку дорогу вабило
    На ту було розтрачено

    І де я тільки не бував
    Від когось брав , комусь давав
    Кого я дійсно шанував
    Для того не помітним став.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.25 10:10 ]
    Виломи... латання...


    Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
    Запустіть модерні, ярі двигуни.
    Був король - утік... проводжали пішки.
    Корчували трухле, щось народ наснив.

    Піднялись на прю, наварили каші,
    роздала сорока... бракне сироті.
    Де отут нові, креативні, наші?
    На котурни злізли жваві - та не ті.

    Знову притіснять (чую шепіт) мову.
    По капусті - суржик, не пололи - тож...
    Сподівань ковші. Мій нарешті повен.
    Виломи... латання меж і огорож.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  3. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:14 ]
    ТІНІ
    Оголені тіні буремних подій
    Лягають шипами на зоряний твій
    Відвертий , ментальний , оточення бій
    Лишає стигмати у лоні надій

    На різні смаки обираємо хрести
    До чого ми здатні ? Кому віримо ми ?
    Де край тої ночі ? Статистика гри ?
    Коли вже зупинять двоякі борги...

    Наруга у всьому , цинічний контраст
    Все швидше продажний вбивається цвях
    Порадить жадоба прибічникам блат
    Лишаючи мізер отримати шанс

    Яка наша доля , майбутнє , і воля ?...
    Цвіт нації гине , хоронимо дітей
    Зречіться ілюзій , бо ми є основа
    Якій обирати знамена ідей.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:50 ]
    РОМАНТИКА
    Усвідом що я з тобою
    Із повік твоїх сльозою
    Усвідом що я весною
    Шлях обрав тобі любов*ю

    Відгукнись , я зовсім поряд
    Озирнись , прийми мій погляд
    Травами , вологих росах
    Зупинися тінню в водах

    Заболить аж до без тями
    Розжене всі томні хмари
    Слідом , цвітом , пелюстками
    Гоїмо цілющі рани

    Усвідом що я з тобою
    Пізнаю любов душею
    Усвідом , для нас весною
    Світ відроджується знову.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Левицька - [ 2019.05.25 09:59 ]
    Не дотягнутися
    Смеркається, спиняє тиха ніч
    минулого сум'яття каруселі.
    Малинові мазки на чистій стелі 
    сумних небес, а канделябри свіч
    ще не горять, лише зоря одна
    крізь поволоку синю проглядає.
    Хтось поступово поза небокраєм
    запалює свічки. Чия  вина,
    що нарізно у чарівну цю мить,
    коли вмирає світ у лоні ночі,
    коли душа лебідкою тріпоче,
    у безвість оксамитову летить
    і задихається від смутку на краю
    прекрасної мелодії-піано.
    До тебе, як до неба, мій коханий,
    не дотягнутися... Та я - люблю...

     
     


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (2)


  6. Віктор Кучерук - [ 2019.05.25 06:37 ]
    * * *
    На кордоні совісті спокуса
    Душу вперто знаджує щомить, –
    То до Галі радо пригорнуся,
    То без Олі не вдається жить.
    На кордоні совісті затисла
    Душу непостійності вина, –
    Згадую сьогодні тільки числа,
    Бо забулись зовсім імена.
    На кордоні совісті тривожно,
    Без хвороб та старості ознак, –
    Покохати скільки треба – можна,
    Розлюбити тільки милих як?..
    Я не знаю, що робити далі
    Буду на затоптаній межі,
    Адже осамотнює Наталя
    Грішним словом помисли чужі...
    25.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Терен - [ 2019.05.25 06:59 ]
    Нові штандарти
    ***
    Аврал триває. Чубимося знову.
    Російське чудо, і немає див.
    Зшиваємо державу по-новому,
    а націю – як Вова заповів.

    ***
    Ґарантувати – це ще не подія,
    яка усе вирішує за раз,
    а обіцяти – це лише надія,
    яка паралізує волю мас.

    ***
    Учітеся, – наказував Шевченко.
    Але – не помагає булава...
    у руки не береться голова...
    Фігури поміняти дуже легко,
    а от розумно – це не два по два.

    ***
    У Вавилоні будували вежі –
    дивитися, куди путі ведуть.
    А в Україні поділили межі –
    смертями утрамбовуємо путь.

    ***
    Були адольфи і наполеони,
    приходять інші в ролі воєвод,
    та все, що наступає на закони,
    з ґарантією вимете народ.

    ***
    Наївні читачі чекають месу,
    яку ще репетирують отці.
    А їхні меркантильні інтереси
    утілюють поети й поетеси,
    аби і їх вписали у святці.


    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.24 22:35 ]
    Під бантик...


    Лад буває лише в раю,
    там немає заміни Єві.
    Я чарунок отут не таю,
    відбиваюсь від ос у мреві.

    Є китайський ліхтар, лукум.
    Запустити б - та ливні, грози...
    Обіцявся іще й самум!
    Розпахтілися туберози.

    Хто приніс - не лишив запи...
    Роль Адама вакантна, тиха.
    Що ж... пігулку гірку запий...
    і затовкуй під бантик лихо.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  9. Вячеслав Семенко - [ 2019.05.24 19:15 ]
    Вірш про любов №1
    Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
    уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
    вночі поміж сльоти, мокречі, багна,
    народиться голос тендітно високий і світлий.

    Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
    воскресла краплина уперте каміння підточить,
    розгорнутим форте оркестр завершить епілог,
    який вже ні форми, ні зайвих розмов не захоче.

    Мусоном холодним зволожить чоло океан,
    стече на пожадливі губи солона краплина.
    Уламком у просторі став прибережний майдан,
    де відстань закоханість, наче в піску розчинила.

    На віях твоїх одинока зоря мерехтить,
    у темних зіницях блищить віддзеркалено всесвіт.
    Все те, що тобі довелось у житті зберегти --
    слова, що колись прозвучали, гіркі чи облесні.

    Назад озиратись в дорозі -- марнота марнот.
    Підлеглі ми примхам стихій -- чи земних, чи небесних.
    Ми прагнем у цьому житті християнських чеснот,
    а все випадає дорога, що друга, то -- хресна...

    Усе повертається -- назви забутих поем,
    будинків окреслення сірі, німі і безсонні.
    Та знову рука через втому стерно поверне,
    напнеться вітрило життям на морському осонні!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.24 15:55 ]
    Беліссімо
    Кекси медові, третина банана,
    склянка цикорію... і голоднеча.
    Сукню курортну приміряла - рано...
    Котик лягає на музоньки плечі.

    Бджілка дзуміє... а цукру не можна...
    Хочеться манго з Камбоджі чи Ліми.
    Я - легковажна і непереможна -
    злецько дратую (беліссімо...) міма.

    Знову жалію, що не зачиняла...
    Дружба - півонія жухла, зів'яла.
    Є горошина, кладу під перину...
    Може, принцесу намрію для сина.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.24 11:59 ]
    Хмарка
    Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
    усміхається небесно жовтому нарцису,
    розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
    далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
    Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
    І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
    Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
    Дуже гарно примостилась на високій гілці.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.05.24 07:24 ]
    * * *
    Г. С...
    Доцвітають весняні квіти,
    Час вже літнім цвісти поспів, –
    А від тебе самі привіти,
    З побажаннями гарних снів.
    А від тебе, моя відрадо,
    Лиш рої неприкаяних слів
    То розгадую, як шаради,
    То нема до розгадок шляхів.
    Скоро літо, а я не знаю,
    Хоч і думав про це не раз, –
    Що з тобою мене зближає,
    Що єднає так міцно нас?..
    24.05.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.24 00:11 ]
    Розмай леліяння
    В час, коли співають солов`ї,
    І черемхи китиці пресвітлі
    Розливають пахощі свої,
    Це кохання диво в нас розквітло!

    Я забув од захвату слова,
    Розтопилися страждання гори.
    Бог Ярило нам подарував
    Любощі у цю – найкращу пору.

    Крізь пташок мелодію в`язку,
    Музика лилась хмільного шалу.
    Пелюстки магнолії й бузку
    Пестощі п`янкі переплітали.

    Чашечка розкрилася твоя,
    Мов троянда зашарілась ніжно.
    Млів од погляду палкого я.
    З нього щастя промінь білосніжний

    Все єство блаженством огортав,
    Різні дарував його відтінки.
    І єднав, мов нитка золота,
    Дві – кохання спраглі – половинки.

    Обвивав так лагідно, як плющ,
    Старовинні замки обвиває.
    Дякуєм! Ти, Боже, всемогущ,
    Дарував леліяння розмаю!

    24 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.05.23 23:51 ]
    Квітка - любов
    Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
    прохолодне, білорунне молоко туману.
    Дай напитися любові, джерело моє,
    і медовим поцілунком причасти кохану.

    Загубилися у травах весни осяйні,
    та душа заголубіла в волошковім раї.
    Залюби мене до млості, подаруй мені
    ту мелодію кохання, що гітара грає.

    Доторкнися лебедино до чуттєвих струн,
    ось послухай калатає серце безупинно.
    Ти мій легіню сердечний, -пристрасний чаклун.
    Ділим яблуко спокуси на дві половини.

    Зашарілись на раменах маками вуста,
    в срібних росах стелить літо килими парчеві.
    Царини ясна кульбабка - зірка золота,
    вік би квітнути жасминно у твоїй любові.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (6)


  15. Іван Потьомкін - [ 2019.05.23 21:43 ]
    З Природою у згоді

    Лапатий сніг січе у січні.
    Зима найбільш лютує в лютім.
    Береза частує соком в березні.
    Кульбабами та розмаїттям квітів дарує квітень.
    У травні трава у зріст людини.
    У червні черви розпушують старанно землю.
    А в липні схиляє віти липа, обтяжена запахущим квітом.
    Нема серпів, але лишився серпень,
    як пам’ятка про те, що колись жали серпами.
    Од вереска вересень постав.
    А як мовчазно лист спадає - час листопада.
    Земля в грудках і в дощах – це грудень.
    …Спасибі, рідна мово, що не спокусилася,
    як інші посестри слов’янські,
    на ласку латини з іменами імператорів чи гучними її числами,
    а лишила те, що бачилось довкола.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  16. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.23 17:54 ]
    Ясний місяцю, світи
    Із якої далини -
    з лісових озер глибоких
    і джерел зеленооких -
    до людей приходять сни?

    З річки темної води,
    де верба купає віти,
    сни зринають, а сліди
    замітає теплий вітер.

    Вітре, вітре, з висоти,
    вітре, вітре, над водою,
    ходять хмари наді мною -
    звідки ждать мені біди?

    Ясний місяцю, світи!
    Де шукать твої сліди?
    Чи дозволить Вічна Мати
    між собою поєднати
    розмежовані світи?
    Ясний місяцю, світи!

    1993


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  17. Олександр Сушко - [ 2019.05.23 14:45 ]
    Вистава

    Людям хліба і видовищ треба,
    Люблять безголові тру-ля-ля.
    Цирк приїхав! Регітня до неба!
    Клоун взявся грати короля!

    Ну, нарешті, почалась імпреза -
    Думати навчається монарх.
    "Я за оселедці чи за пейса?
    За попа чи гуру у штанах?"

    Тяжко цар-петрушка супить лоба,
    Туго йде державницька мисля.
    Дулю в носа тицяє Європа,
    Від Росії у народу зляк.

    Челядь - тлусті ненажерні блохи,
    Я б їх всіх засунув у петлю.
    А у демократії пологи
    Під злостиві " Геть!" і "У-лю-лю!".

    А тим часом тать кишені маца,
    Інший цупить порося й теля.
    Ні, не вийде короля з паяца,
    Може, ти зіграєш короля?

    23.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  18. Ігор Терен - [ 2019.05.23 08:34 ]
    Відрижки імперії
    І
    Усім відомо, – де війною віє,
    чекай із «іхтамнєтами» Москву.
    Конаюча в агонії Росія
    колонізує «вату» світову.

    Куди не йди, усюди їхнє рило.
    Уже й своє – і те гноїть капрал,
    а кривославна мафія Кирила
    окурює кадилами Урал.

    Палає схід, а їм – аби до Бугу
    палити все, що хоче їхній бог...
    На небосхилі виник Вова другий
    і Болівар не винесе обох.

    ІІ
    Потроївся орел двоєголовий.
    Не знає, що у нього в голові.
    І лаптями черпають іванови
    усі потоки чорної крові.

    Вертаються ті самі отамани.
    Що їхало, те й здибало собі.
    І потирають руки клептомани –
    і по халяві видно, й по губі.

    ІІІ
    Регоче Україна і не чує,
    не добачає на своєму дні,
    що обирає і куди прямує.

    Великий Пиня їде на коні
    і розділяє, і володарює...

    Кощій шукає голку на війні.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Вячеслав Семенко - [ 2019.05.23 00:35 ]
    Ніч
    Вітрилами на хвилях трав
    тополі луками пливли,
    у відблисках нічних заграв
    котився грому перелив.

    Шмагали блискавки по склі,
    спливали за струмком струмок
    лавини недвозначних слів
    і ризикованих думок.

    Неначе пам'яті провал
    у долі. Сядь і охолонь.
    Зродилась істина нова
    на звивинах твоїх долонь.

    Про рев війни, про куль потік
    забути так і не зумів...
    Про все, чого ти не хотів,
    лише відмовитись не зміг!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  20. Серго Сокольник - [ 2019.05.22 11:48 ]
    Як це сталося
    Як це сталося... Теплий день
    І кульбабок щасливі личка...
    Пригадалося нині, де
    Заколисувала травичка,
    Нам нашіптуючи казки
    Про кохання, і ми кохались,
    Приховавши у квіточки
    Тіл оголення, і ховались
    Присоромлено очі хти-
    ві волошок, немов суперниць,
    У яких відібрала ти
    Що на око лягло, напевно,
    І павучої сивини
    Їм у спадок плелись тенета
    Смутку осені... і сумний
    Погляд очі їх мали, де ти
    Тіло зморене від тепла
    Вітерцю і мені причастям
    Дару юності віддала
    Переломленим хлібом... Щастя
    Не утримати швидкоплин...
    Пригадайте, волошки сині,
    Тих кульбабок, що одцвіли,
    Відлетівши, мов павутиння.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119052200902


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.05.22 09:52 ]
    Сумнів
    Навколішках спокутую провину,
    а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
    Плекала літепло пташиним клекотом.
    В'язала спицями з альпаки шалі,
    із сонця - китиці, з роси - коралі.
    Вкривала маківки сусальним золотом.

    Стікала по свічі сльозою в храмі,
    сідала бджілкою на коси мамі,
    збирала в озері рожеві лотоси,
    духмяні ескімо у очереті,
    об скелі розбивалася на злеті,
    шукаючи в багні далекі космоси.

    В столичнім натовпі одні чужинці.
    Віч-на-віч з небесами наодинці
    благала вдосвіта для світу милості,
    дощу грибного, райдуги - не грому.
    А, що потому,  Господи, потому -
    втрачати зір, спиратися на милиці?

    Пшеничних колосків лишилась -  миля!
    Ти зупини за крок до божевілля,
    до фальші із солодкого зефіру,
    олжі зрадливої в пекельнім слові
    пустельної жаги. Ковток любові
    лиш дай напитися - тоді повірю...
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (8)


  22. Олександр Сушко - [ 2019.05.22 09:45 ]
    Тиша

    Тихий київський ранок, гроза відгриміла вночі,
    Пахне листом зеленим, людва поспішає на працю...
    на Донбасі війна, чорт із кров'ю пече калачі.
    Трупи з раю везуть, а води по коліна у шанцях.

    Голубіють думки, небеса і широкий Дніпро,
    Тополина юга обмітає травневу нірвану.
    Читачі, друзі, музи писати насилують про
    Золоту пастораль. Я ж роз'ятрюю стріляні рани.

    Встряг у землю снаряд, нерозірвана міна мовчить,
    Дрон у лапах несе подарунок від лютої смерті.
    Вибух! Крики! Жура... маскувальну посічено сіть:
    Перебито крило...друг упав...о мій ангеле! Де ти???

    У ериній бенкет. - Хочу помсти! - вигукує ніж,
    А голодне жало у правиці виписує петлі...
    Хай столиця живе без тривоги і дбає про гріш
    І не бачить своїх у крові охоронців у пеклі.

    22.05.2019 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  23. Ольга Паучек - [ 2019.05.22 08:05 ]
    ***
    Будує лелека гніздо на стовпі,
    Сім"ю йому треба створити,..
    Гілки тихо падають, падають вниз,
    Нема їм за що зачепитись.

    Той стовп гордовито і струнко стоїть
    Туманами весь оповитий,
    Електромережива він захисник
    Незмінно повік працьовитий.

    Сусіди довкола стовпами стоять
    У справах своїх повсякденних,
    А декому ще заважає цей птах,
    Бо звук видає небуденний...

    Він клекотом щиро повідує нам
    Свій досвід віками набутий -
    Ми, люди, до того усі дожились -
    Нікого не хочемо чути.

    29.03.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  24. Ігор Терен - [ 2019.05.22 08:54 ]
    Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
    як будуть павуки кусатися у банці,
    які з усіх усюд окупували дно.

    Оточення одне міняється на інше.
    Куди не подивись – однаково брудне.
    Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
    навіщо і кого Феміда не мине.

    Ховає пазурі і наставляє роги
    усе, що має все і шкіру не одну,
    займає і партер, і лаву запасну...

    Народу до лиця умити руки й ноги,
    зашорити більмо і обожати того,
    хто вийде на «тропу» очолити війну..

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.05.21 19:18 ]
    Дід і онук
    Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
    Керівник держави - вищий клас!
    Гетьман цей країну об'єднає,
    Ощасливить кожного із нас...

    Кличе дід онука до порога
    І у лоба гепає перстом:
    - Будеш ти гигикати недовго,
    Долар стане гривень десь під сто.

    Глянь - воно не впало, і ні сіло,
    У підручних - темні Верть і Круть.
    Шило поміняється на мило,
    Пейса оселедцем заплетуть.

    Перекреслиться закон про мову
    І майбутнє...Господи, прости!
    Не голосував твій дід за Вову!
    Має власний досвід, тяму, встид!

    Де баран - там завжди є і вівці,
    Але я отарі цій не фан.
    Ну, а може, знов кажу дурниці
    І чекає нас усіх лафа?

    21.05.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  26. Лія Ялдачка - [ 2019.05.21 19:16 ]
    ну, ось ми й познайомились, Безсоння...
    ну, ось ми й познайомились, Безсоння,
    проходь давай, я заварила чай,
    присядемо удвох на підвіконні,
    пограєм в рими, ти - розпочинай.
    мені дісталась рима до "тривога",
    тобі - "неспокій", спробуй підбери,
    - Чому ця ніч мені така задовга?
    - Щоб зранку відродились кольори!
    Он покотилась зірка і загасла,
    небесним плесом не пішли круги,
    ти кажеш, що трапляється все вчасно,
    а я, чомусь, вважаю - навпаки...
    ми сперечаємось, а чай холоне,
    цукрові в небі тануть баранці,
    в май загорнувся вітерець зпросоння,
    цілунок росяний залишив на щоці...
    ти ще прийдеш не раз, не запитавшись,
    продовжим гру, чи просто помовчим...
    підхопим зірку ложкою у чашці,..
    а, власне, чи підсобимо їй чим?..

    05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.21 14:02 ]
    Укотре...


    "Як же ми?.." - нашіптує художник.
    Приблукав укотре, обійма.
    Музонька ошлюблена, тривожна.
    Близнюки лепечуть: "...моні... ма..."...

    Повагався, розстелив єдваби,
    кликав за тополі, став, дуби.
    Знову стан русальний зрадця вабив.
    Супокою, жінко, не згуби...

    Засихає звітрена палітра.
    Хвиля рамку срібну віднесла.
    В лопушинні - пензлики, півлітри...
    Скисла суть шукання-ремесла.
    .........
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Іван Потьомкін - [ 2019.05.21 14:44 ]
    ***

    Якби Ісус не зупинив Павла
    Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
    Не знать, чи церква загалом була,
    Чи варвари в Христа повірили б.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  29. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.21 13:56 ]
    Тобі
    Люблю тебе усіма барвами багряних кольорів:
    палітрою ніжно-рожевою,
    пурпуровими хвилями червоних морів,
    відтінками клена порою листопадневою.

    Люблю тебе глибокою синявою:
    пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
    в обіймах твоїх розтікаюся блакитною рікою
    з дивними ракушками із сяючими перлинами.

    Люблю тебе переливами оранжевого:
    золотом соняхів, цілунками жовтогарячих нагідок,
    усміхаюся сонцем ясної літньої пори
    з безліччю ластовинок - помаранчевих міток.

    Кохаю тебе лазуровим відтінком,
    зеленим, багрянцем,білосніжною ніжністю...
    Ти - світ мій! Дарунок, з безмежною щедрістю
    Подарований Небом безкраїм Любові Всевишності...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  30. Любов Бенедишин - [ 2019.05.21 12:37 ]
    ***
    Знов зустрілись на межі доречності.
    (Час портали спрощує і звужує).
    Примха долі. Чудеса у решеті…
    Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.

    21.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  31. Ніна Виноградська - [ 2019.05.21 08:24 ]
    Розвеснилося


    Бузковий час, травнева заметіль,
    Серед смарагду – золоті кульбаби.
    Гуде святково від нектару джміль,
    А від весни повсюди зваби, зваби.

    Уже не спить пухнаста сон-трава,
    Конвалія видзвонює в дзвіночки.
    Під сонценебом отакі дива,
    Де празникову ліс вдягнув сорочку.

    Усе радіє гуркоту громів
    І райдугам, що зайняли півнеба.
    І у того, хто серцем зазимів,
    Завесняніти з’явиться потреба.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Терен - [ 2019.05.21 07:08 ]
    Лицарський мотив
    Уперте серце не зворушу,
    а доля милує мене...
    У неї небо ще ясне,
    а я уже чекаю стужу.

    Якщо недоля омине,
    то завоюю юну душу,
    зігрію ♥ кам'яне.
    Хоча і каюся, а мушу.

    Упала карта із небес
    і я уже умію – без
    такої милої, моєї...
    і з нею — цінувати час.

    Але нікому не до нас,
    якщо і я один у неї.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Серго Сокольник - [ 2019.05.21 01:25 ]
    Фотоальбом. Пісня
    -1-
    Як у серце вповзає печаль,
    І сльоза застигає в очах-
    Повернутися хоч би на час
    У реальність минулого чар!..
    Переглянеш ти фотоальбом,
    Від якого так віє теплом,
    Ніби мама цілує чоло,
    І повернеться, що відійшло...

    -ПРИСПІВ
    Дотик спомину серце лоскоче,
    Мов босоніж ідеш по траві,
    І з минулого дивляться очі
    Тих, кого не забудеш повік...

    -2-
    У світлини старі зазирни,
    І відчуєш- не ти, а вони
    З відлетілої в далеч весни
    Завітали до тебе... І сни
    Розфарбують, немов олівці...
    І рука, як колись, у руці...
    ...і бажання, а не самоціль
    Пити чару за спомини ці!..

    -ПРИСПІВ-
    Дотик спомину серце лоскоче,
    Мов босоніж ідеш по траві,
    І з минулого дивляться очі
    Тих, кого не забудеш повік...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119052008722


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2019.05.21 00:20 ]
    * * *
    Г.С...
    Може щастя побачу,
    Може стріну біду,
    Як не буду ледачим
    І до тебе піду.
    Ти така балакуча
    Й так співаєш увись,
    Що і я неминуче
    Заспіваю колись
    Про світання й смеркання,
    Про Пегаса й Парнас, –
    Про надію останню
    І уперше – про нас…
    19.05.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1)


  35. Віктор Кучерук - [ 2019.05.20 23:26 ]
    * * *
    Ясніє сонце між повік хмарин
    Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
    Залежить і від нагромадження годин,
    І від чуттів невсипних у душі та тілі.
    Напрочуд ясно нині в небесах,
    І світла радість переповнює людину, –
    Кохання ніжність і жіночності краса
    За межі обріїв усунули хмарини...
    19.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  36. Олексій Кацай - [ 2019.05.20 18:51 ]
    Бейсбол
    Зіграємо у зоряний бейсбол?..
    Хай я сьогодні буду на подачі!..
    На орбітальній base тримаю ball
    для беттера, який у цьому матчі
    стискає замість битки зореліт
    і гатить так по цій малій планеті,
    що та черкається в мільярди біт
    всіма комп’ютерами, а поети
    біжать по полю й швидкостями рим
    примножують свої маршрути в небо,
    аби з інопланетних баз у дім
    вернутися повз чорних дір халепу
    та пекло галактичного ядра.

    Безодня неба мерехтить м’ячами,
    бо всесвіт – це є нескінченна гра
    між зорельотів битками й зірками.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Іван Потьомкін - [ 2019.05.20 16:51 ]
    Непідвладні жодній фарбі

    Літа не перефарбуєш, як волосся.
    Мов шило у мішку, то тут, то там
    Защемить серце, перехопить подих,
    Дедалі важче перейти на біг,
    Раз по раз спиняєшся,
    Як підіймаєшся на поверх...
    То що ж? Лиш нарікати на літа,
    Що не підвладні жодній фарбі?
    Ні, Всевишньому подякувати слід,
    Що дав прожити ще один день
    У злагоді із самим собою.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2019.05.20 14:51 ]
    Роздуми
    Перший крок у вічність, зиму, тишу...
    Перший видих в сум і самоту.
    Я сьогодні трішечки вже інший,
    Менше світла, більше сірих дум.

    З юності ступив у сиву старість,
    Коси, наче біле молоко...
    Над минулим пройденим печалюсь,
    А майбутнє - Лета,- це закон.

    Десь під серцем завмирає ніжність,
    Суєта суєт для неї яд .
    Я ж думками там, де квітнуть вишні,
    А кохана шепче: - Я твоя!

    Гасне промінь ген за виднокраєм,
    Сріблом пахне крапелька роси.
    У житті уже немає таєн,
    Все що треба в Бога одпросив.

    Снилася сьогодні знову мати,
    Мовила, що важко жить мені.
    Плачу. Але хочеться сміятись,
    В радісне зануритись на мить.

    20.05.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  39. Світлана Пасенюк - [ 2019.05.20 09:51 ]
    Весна.
    Зазеленіли вже поля.
    Від сну прокинулась земля,
    А дощик стиха поливає,
    Її мов дівчину, вмиває
          І квіти скрізь, немов віночки.
          Так ваблять зір, втішають очі
          Весняні пахощі усюди:
          ”Живіть, любіть, радійте люди“
    Стоять в зеленому серпанку
    Берези, що прибрались зранку.
    Мов наречені до вінця.
    Чарує всіх краса оця.
          Громи весняні, мов гармати.
          Які взялись життя вітати.
          Живи, радій, втішайте світ
          Сьогодні, завтра й сотні літ.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.05.20 08:02 ]
    Непердбачувана матінка-природа
    Раптово десь взялась травнева злива
    Із громом, блискавицею та градом.
    Кілька годин все лило, лило, лило
    Понад полями, берегом та садом.

    А тиха-тиха річечка маленька,
    Яку убрід пройти було можливо,
    Як море розлилася далеченько,
    Що вулиці й луги всі затопило.

    І до осель людських вода дісталась
    Та вітер все розгойдував дерева.
    Але все стихло вмить, як і почалось
    І сонце усміхнулося на небі.

    Стікати почали кудись всі води,
    Земля підсохла та дихнула легко,
    На квітку гарну жовтий сів метелик.
    Непередбачувана матінка-природа.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Бойко - [ 2019.05.19 18:01 ]
    Гуляй, Вася!
    Молоти язиком отак не кожен втрапить,
    Оскаженіло, аж до хрипоти.
    «Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
    Лише в Донбасі міг таким зрости.

    В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
    Якби патякав що наперекір.
    А тут – гуляй, Васьок, валуй, що маєш сили,
    Тебе не дочекається сортір.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  42. Адель Станіславська - [ 2019.05.19 17:47 ]
    * * *
    Вечір до ночі хилиться.
    Дощ... Опівнічний час...
    З ним опадають китиці
    Цвіту, що тихо згас...

    Ніч майова... Відквітнули
    Буйні дзвінкі сади
    Полудень ось залітує,
    Кликне: ходи сюди...

    І відгукнеться серця звук
    Щемом: авжеж прийду...
    Скрапує дощ із літ до рук
    Цвітом в моїм саду.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2019.05.19 09:07 ]
    Якщо зустріну
    Якщо зустріну на стезі
    тебе, свою завітну мрію –
    наперекір буття азів
    зорею з неба заяснію.

    А у години дощові,
    між невимовною журбою,
    від хуги і життя завій –
    тебе закрию я собою.

    Не вистачить у світі слів
    ясити радості моєї –
    з яким би щастям володів
    тобою, люба, однією!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Терен - [ 2019.05.19 08:38 ]
    Бенефіс
                 І
    Уже й не знаю, із якого краю
    дарується оказія така –
    явитися на Банковій гультяю
    на інаугурацію Сушка.

    Даруйте, але я не уявляю
    подію дня без мого п’ятака,
    якщо не я, а поетеса Майя
    із винуватця виліпить Франка.

    Вітаючи товариша заочно,
    бажаю подолати рубежі,
    але не зупинятись на межі,
    де є іще каменярі, і точно
    у променях юпітерів наочно
    поезією сяють «Вітражі».

                  ІІ
    У багатьох зоїлів неминуче
    у полі зору є поет Сушко,
    відомий, і ведомий, і ведучий –
    клонований як той Іван Франко.

    Але бракує псевдо Гайявати...
    « Лупайте сю скалу» – це у Франка.
    І я кажу, – як можете, лупайте
    скалу і скелю... Ерато і вату... –
    усе це є в поезії Сушка.

    Ну чим я ще товариша потішу?
    Усе прозоро. Майже як сонет.
    А ось чим! Як поетові поет
    до ювілею зичу цього вірша,
    козачого здоров’я, а найбільше –
    освідчитися Мавці тет-а-тет.

                  ІІІ
    Хай не ревнує поетеса скраю,
    бо і вона – це кров і молоко!
    Хай графоману арію співає
    великий гуру... Ну, а я гадаю,
    що перший учень Феї – це Сашко.

    І – нота бене. Я ще не Спіноза,
    та муляє як у п’яті заноза
    іще одна оказія проста.
    Якщо життя така сувора проза,
    чому воно – гротеск і суєта?

    Ну от свою історію читайте.
    Нема нащадків у Залізняка.
    Дітей зарізав. Умань. Ляхи. Страта.
    Не вірите Тарасу, запитайте,
    та не у мене і не у Сушка.

    19/05/19









    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Віктор Кучерук - [ 2019.05.19 08:04 ]
    * * *
    Вчепився дощ у сіру хмару
    І поночіло на землі,
    І грім протяжливо ударив,
    Вслід сяйву блискавки в імлі.
    Води нестримної краплини,
    В одне єднаючи тіла, -
    Мутили бачену картину
    За тьмяним світлом шпарки скла...
    18.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  46. Ванда Савранська - [ 2019.05.19 08:44 ]
    * * *
    Бузок, ви скажете, не диво,
    Та поєднання – дивина:
    Гранітні скелі,
    Рось грайлива,
    Бузок,
    кохання
    і весна…

    13.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  47. Тетяна Левицька - [ 2019.05.19 07:51 ]
    Якби
    Життя складається з осколків вітражів.
    Іду по них на пальцях обережно.
    Якби ж то я змогла, і ти також зумів
    перевернути світ мого безмежжя.

    Іти вперед, не озираючись назад,
    де залишилися румовищ вежі,
    і дикий виноград, і безпритульний сад,
    забутий Богом, де сльоза мережить.

    Де спересердя кинуто ножі услід,
    де промінь сонця тіла не торкнеться,
    де розбивали сумніви, гріхи об лід,
    латали сни згорьованого серця.

    Як би ж ти справді зміг, і я таки змогла
    лишити біль на вістрі крутояру.
    Та грузнемо в обставинах, липка смола,
    піски зибучі, біло-чорні хмари...


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  48. Козак Дума - [ 2019.05.18 22:22 ]
    Обережно – склероз!
    Халахупа Катря круте,
    дбає про фігуру,
    потім бігає до річки…
    Водні процедури
    закінчивши, варить кашу
    із вівса чи рису…
    Раз їй дід шматочок сала
    положив у миску.

    – Ой, дідусю, що ви, що ви!
    Це ж якась отрута.
    Із м’ясного їм лиш курку,
    на „крайняк“ – когута,
    щоб надалі зі здоров’ям
    клопоту не мала,
    бо склероз бува від сала,
    вчені доказали.

    Дід у вуса посміхнувся,
    підморгнув лукаво
    і промовив так онуці,
    розмішавши каву, –
    Правда. Кусень на сніданок
    з’їм і не страждаю,
    бо до вечора про голод –
    зовсім забуваю!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Микола Дудар - [ 2019.05.18 19:21 ]
    ***
    Пекельний дощ вже кілька діб...
    Хмаринний гнів - буденна святість
    А на печі сторічний дід
    Щасливий, що у власній хаті…
    І не біда, на самоті
    Плететься краще павутиння
    Ще невідомо, хто спітнів
    Чи він, чи сховане у скрині…
    17.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  50. Надія Тарасюк - [ 2019.05.18 19:37 ]
    * * *
    Химерний автобус на віддалі зонтика.
    Автобус…
    Химерний…
    У сонця на тлі.
    Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
    Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
    Химерний автобус без кінця
    І без простору,
    Без пристрасті й без…
    Очеретин прощань.
    Скрадалась дорога булавкою гострою,
    Вкладалась у сумку, як в пригорщу, рань.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   ...   408   409   410   411   412   413   414   415   416   ...   1855