ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.17 10:10 ]
    Руки хліборобські
    Шорсткі вони, усі в мозолях
    Та ніжні й лагідні і теплі,
    Завжди у них стільки роботи,
    Але встигають все, до речі:

    Орати, сіяти, збирати
    І доглядати свійську птицю,
    Корів доїти й випасати,
    Вклонитись їм за це годиться.

    Пахнуть вони і сонцем й хлібом,
    Який самі і випікають,
    Спочинку руки ці не знають,
    Так повелось з прадіда-діда.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Юрій Лазірко - [ 2018.11.16 17:28 ]
    козацька доля
    доля - дике поле
    ковила - не жито
    та дорога квола
    а та друга - бита

    там чекає ненька
    з батьком на вечерю
    вулиця старенька
    стукає у двері

    там шаблі і січі
    з кров'ю сіль і вина
    ворон зграю кличе
    де цвіте калина

    як же мені ненько
    цвіт не боронити
    вулицю стареньку
    ковилу і жито

    як мені лишити
    степову ватагу
    буду в бій ходити
    з малиновим стягом

    не чекайте рідні
    ви мене до столу
    отака то видно
    козацькая доля

    5 Жовтня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (3)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.11.16 15:52 ]
    Перший сніг
    Ронить ніч невидимі узори
    на поля, і луки, і гаї.
    Я – не я, коли у ранню пору
    не помічу пайзлики її.

    Он-де пух перини на ялині,
    у фаті – калина до вінця.
    А чого вартує синій іній
    на сувої хвої ялівця?

    Все укрите білою габою,
    тогою нагої пелени.
    Небеса любуються собою,
    падаючи млою на лани.

    Час гуляти перекотиполю.
    Посивілі квіти на межі
    облетіли як пелюстки болю
    на скляні прозорі вітражі.

    Вітер дує на холодну воду
    і не розуміє ще, чому
    та війнула кригою йому.

    Уміщають пайзлики городу
    гай, і поле, і, до ночі горду,
    сепією виткану, зиму.

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.16 14:46 ]
    І сумувать не хочеться


    Пливу собі тихесенько... А поряд батискафи...
    Кричать малеча, гіди. Зображення - хить-хить...
    Какао наливається з лілової карафи.
    Німотна риба шкіриться. Годинник дзеленчить.

    Щодня - жаскі новиноньки. А днища - в шоколаді.
    Паяци, знай, висміюють, відволікають від...
    Метання стріл... отруєння... підношення Палладі.
    Серцевідбитки давні на гострих скелях бід.

    Між водоростей тлумно, мережива баластів.
    Шкреби свою пательню, у лева апетит.
    Здорожчали хлібинка, олія, капці, ласти.
    Кредити фонтануючі люд ловить в сотні сит.

    Лузаються гарбужчики. І сумувать не хочеться.
    Вистави, катавасії між рейок та лещат.
    Зима з хортами білими теліжиться з-за Хортиці,
    везе цяцянки, грантики для крабів, щук, ляща.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.11.16 06:42 ]
    До праці!
    - А хто він - Бог? Вселенський деміург?
    Чи той, у кого Каїн був онучком?
    Спитав попа, а той Писанням "Бух!"
    По маківці і каже: "Вчися лучче".

    З амвону звично крутить хараман,
    В страху дрижить монашка блідолиця.
    А, може, раю, братики, нема?
    І пекло - чиста вигадка брехливця?

    У мене як і в мавпи є задок,
    У животі бурчить після обіду.
    За що ж нести священнику оброк,
    Хреститися по празникам для виду?

    Розплющив очі. Ох і гарний світ!
    В руках тримаю стиглий сніп з обжинка.
    А Бог - це я. І трудівник-сусід,
    Утомлена від праці люба жінка.

    Стриба ріллею трутень-горобець,
    Селяни косять хліб після отави.
    І кожен з нас, насправді, - Бог-Творець,
    Кадила і підрясники тут зайві.

    16.11.2018р.

    Ходімо!

    Відомо, що Слово - політика
    Писакам - багацтва кайло.
    Не буде людини з піїтика -
    Працює перо-помело.

    Стоїть віршотворець із лантухом
    Хвалебної кашки-медку.
    Управно віншує мордатого,
    А ти, мій народе - "смакуй"!

    Митцеві не можна торкатися
    До влади! Є глузду межа!
    На вічності лишаться надписи:
    "Продажний", "Нещира душа".
    PS:
    Ходімо, брати, там де віче
    Та ватра повстання горить.
    Громада до себе нас кличе,
    А владі хай служать щури.

    15.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  6. Алла Смулка - [ 2018.11.16 01:47 ]
    Обійми мене...
    Обійми мене. Востаннє обійми,
    Хай до вуст твоїх вустами прихилюся.
    Більше холоду сердечної зими
    Я нічого в цьому світі не боюся.

    Прощавай! Поневіряючись в світах,
    Пригадай гарячий дотик мого тіла.
    Попри сором, осуд, гордощі і страх
    На твоє пекельне полум'я летіла.

    Ти зігрів мене, розбестив до тепла,
    Обіцяв, що піднесеш мене до неба..
    Та спалив дощенту два ясні крила,
    Щоб літати не могла ні з ким без тебе.

    Відридаю. Крила знов не відрощу
    І наївною ніколи вже не стану.
    Я любов свою назавжди відпущу,
    Загорнувши у безрадісну сутану.



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Бойко - [ 2018.11.15 23:39 ]
    Вихід
    Непогамована безвихідь
    Терзає душу день по дню,
    Чи десь, нарешті, буде вихід,
    Чи кращий вихід – крізь стіну?

    Життя – не ігрова кімната,
    Почавши гру не вийти з гри...
    Шкода, як нікому сказати:
    «Отямся! Плюнь і розітри!»

    Насправді, виходу немає,
    Коли його не там шукають!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  8. Іван Потьомкін - [ 2018.11.15 12:58 ]
    ***

    Радію перемогам над собою,
    Бо ворогів давно уже нема:
    На світанку так затишно під ковдрою,
    Так хочеться ще трішки подрімать.
    Але встаю з молитвою Всевишньому,
    Що з горніх висот мені душу повернув,
    Масажую льодом осонене обличчя,
    І вирушаю на звичний свій маршрут.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  9. Олексій Кацай - [ 2018.11.15 11:34 ]
    Ручне керування
    Автомати пошкоджені… Втративши всі сподівання,
    далі я вже лечу на ручному лише керуванні.

    Далі хай автоматика ганить мене до нестями:
    відтепер я керуюся власними лиш почуттями.

    В цьому космосі вірити іншим не можна. Не треба.
    Самотужки дістанусь до Сонця, додому. До себе.

    А до тебе, мабуть, я уже не дістанусь ніколи,
    бо в комп’ютерах глючать програми й мереж протоколи.

    Але, я – не програма!.. І мрія моя незборима –
    знов потрапити в очі твої та й своїми очима.

    І повірити знову рукам, що голубили зрання
    твоє тіло… Вертаю, ввімкнувши ручне керування.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  10. Віктор Кучерук - [ 2018.11.15 07:57 ]
    * * *
    Сиві пасма туманів осінніх
    Вились мляво на плесі ріки, -
    Мов, повиті важким безгомінням,
    Із небес опустились хмарки.
    І, намоклі у ній, розповзлися,
    У скорботнім чеканні вітрів, –
    По заглибинах і по укіссях,
    Та узвишшями двох берегів.
    І нічого нема перед зором,
    В непроглядній оцій пустоті, –
    Тільки плач ледве чутний мотора
    Протикає тумани густі…
    12.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  11. Юрій Лазірко - [ 2018.11.15 06:02 ]
    Оснiжений вальс
    плачуть листям осінні гаї
    відпускають у вирій зозуль
    не жалій моє серце ти їх
    небо чисте і вільне від куль

    за ночами проносяться дні
    та за ними тужити не варто
    і шукати притулку у сні
    наче щастя у краплених картах

    легкодухих сніжинок танок
    та дитинна розвага і втіха
    хай зігріє надію вино
    не сумуй моє серце а дихай

    хай кружляє у віхолі світ
    і готує для кроку знемогу
    та не вічний той білий політ
    як терниста дорога до Бога

    то так просто іде то іде
    біль небесний що душами хворий
    моє серце вертайся ти де
    там де мрії злітаються й зорі


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (1)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.11.15 05:25 ]
    На крилі
    Ось і перший сніжок. Дочекалася осінь сестриці,
    По шовковому платтячку навхрест сорочі сліди.
    Під порогом осклілі очиток, календула, грицик...
    Одягув уночі дід Мороз у шматочки слюди.

    І немає тепла. В око вцілила голочка льоду,
    Плачуть сірі тони і дзуміє мінорний акорд.
    Залишаю позаду у мареві Києва контур,
    А попереду бачу омріяний сонцеворот.

    Молода ще зима. Є проріхи у білім наряді,
    Видно жухлу траву, зеленаві ростки житніх врун.
    Відлетіли ув ирій брати мої й сестри пернаті,
    Ну, а я - вогнептах - без Украйни одразу помру.

    Час іде завірюх. Білі коні закусять вудила
    І впаде на хати із небес снігопад-молоко.
    Гордовито зима на крило мені тихо присіла,
    Огортаючи душу гарячу холодним льодком.

    14.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  13. Мірлан Байимбєков - [ 2018.11.14 18:18 ]
    ...
    Я цілую тебе в кров,
    Я цілую тебе в серце,
    Лиш залиш відчинені дверці,
    Для мене,щоб щастям наповняв його знов.
    Просто знай,що ти не самотня,
    Я з тобою пройду крізь віки!
    Я піду за тобою в безодню
    Й не цікавлять інші жінки.
    Я вірю тобі, як нікому!
    Лиш благаю - довіри не зрадь.
    Почуття не знають кордону
    Й не використовують масок, знарядь.
    Хоч взаємність твоя неповна -
    Все одно піду до кінця.
    Може з часом її щось доповнить?
    І нас з часом розсудить життя.
    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2018.11.14 17:33 ]
    Розлучноосіннє
    Осінь є епопея дощів.
    Ця нездаро написана повість...
    Цей поезій загаслий порив...
    Ось і зустрічі невипадковість

    У промінні мережених днів
    Поцілунками споминів літа.
    Відігрітись тобі і мені,
    Поки душу не вистудив вітер

    У часи, за якими шторми
    Нехороші трощитимуть кригу,
    І нічого не вдіємо ми
    У пороші, засліплені снігом

    І оглухлі у вітру витті,
    Що розвіює зерням полови
    Наших душ оболонки пусті
    Суттю дії людської обмови

    Під осанну оманливих слів.
    Нас розвіє за вітром. І знали-
    Все це станеться... Та я хотів,
    Моя мила, аби не настали

    Ці взаємні сумні холоди,
    Що вели слідкування за нами
    З перших зустрічей... Люба, іди,
    Погуляєм востаннє!.. Дощами.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118110600940


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  15. оксана деркач - [ 2018.11.14 12:05 ]
    Захистнику.
    Холодний вітер дихає в вікно,
    Та подих той шалений не лякає...
    Ти вже на фронті,милий , так давно,
    Війна все не минає й не минає...
    Снаряди рвуться,грім з усіх сторін,
    А десь далеко є твоя кохана,
    Сидить голубкою в полоні стін
    І діти:" Де наш тато,мама?"
    "Ваш тато, діти, вірний сам собі,
    Він Батьківщину нашу захищає,
    І в тій важкій та чесній боротьбі
    Про вас, він, діти, думає та дбає.
    Як йому важко, знає тільки він,
    Та все ж у долі завжди є надія.
    Холодний вітер стане вітром змін,
    І це моя найкраща, діти ,мрія".



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  16. Ольга Паучек - [ 2018.11.14 11:13 ]
    Хай злива змиє слід.
    І знову дощ...
    І пасмурна тривога,
    А серце у...
    Лещатах із краплин,
    Неначе сон
    Мого життя пригода
    І сірий дощ
    Туманить щастя плин.

    Якби не дощ -
    Життя ішло б інакше...
    Не треба слів,
    Хай злива змиє слід
    Від тих страждань,
    Що спогадами плачуть
    І від надій
    Дитячо-ніжних снів.

    І знову дощ...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.14 09:18 ]
    Ще раз про калину
    Навесні цвіла калина
    Біля маминих воріт,
    Згодом пелюстки ронила
    Всі білесенькі свої.

    Принесло ласкаве літо
    Тепле сонце і дощі.
    Милувалась вона світом,
    Соловейка чула спів.

    Кетяги важкі червоні
    Нахилялись до землі,
    Це прийшла красуня-осінь
    І багрянцем вкрила їх.

    Як зима скрізь запорошить
    Та мороз торкнеться щік,
    Ягідки стають солодкі,
    Мов цукерочки смачні.

    Добре знають це пернаті,
    Ними ласують вони
    Серед лютої зими,
    Можна й весноньку чекати.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2018.11.14 05:04 ]
    Радість
    Доста в чаті докучати людям,
    Писунам влаштовувать парник.
    Умощусь калачиком на грудях
    У моєї любоньки-жони.

    Скинув із Пегаса, врешті, шлею,
    Був з сідлом, тепер стрибає без.
    Відпочину тілом і душею,
    Притулюся серцем до небес.

    Ще не косовиця - лиш обжинки,
    Ледь одкрив еротики калам.
    Хай твердіють еротичні піки,
    Прагнучи уваги і тепла.

    Далі - в небо! Там, де сонце й хмари,
    Жайворини щебіт навесні.
    Вигинає жінка стан гітарний,
    Вже й мої обіймі затісні.

    Лиш любов знімає гріх із карми,
    Впало в ліжко ангела перо...
    Посміхнулась райдуга над нами,
    Вкрила світ осонценим шатром.

    14.11.2018р.

    Страхи

    Писати про кохання вже боюсь,
    Розстроївся, в очах стоїть волога.
    Як щось не так - одразу в носа "Лусь!" -
    Учителька у мене вельми строга.

    Ерато вчить щодня любові! Спец!
    Пегас пасеться звично під Парнасом.
    Але халепа! Кожен твір - капець!
    Ще й муза хтива ростібає пасок.

    Безцеремонно зверху гола "Гоп!",
    Усілася і каже: - Сексу хочу!
    А я ж митець! Поет! Серйозний хлоп!
    Але дрижить перо, вихляє почерк.

    До біса схиму! Я не голубий!
    Не збоченець маньячний - Боже правий!
    Тож лірику любовну обхопив
    Двома руками і несу в отави.

    Над головою щиглик "Фіть!" і "Фіть!",
    Стелю під спинку плащик од "Версаче".
    Панове, про кохання попишіть,
    А ми тим часом з музою поскачем.

    13.11.2018р.
    Зоровенькі були!

    Каюсь. Визнаю свою провину,
    Вчора шпетив нетверезий кум.
    На обід з'їдаю цибулину
    І дебелу жменю часнику.

    Біля мене в транспорті не тісно,
    Люд відходить хутко у кутки.
    Та зате здоров'ячко - залізне!
    І у ліжку з мавкою верткий.

    Йде чувак. Під носом мокра булька,
    Нежиттю імунітет убив.
    Бевзеві смакує жуйна ґумка,
    Що ж,- зустріне старість без зубів.

    Відучора, браття, непартійний,
    Лідер крикнув: - Геть від нас іди!
    Бо часник піджовую постійно,
    Хекну - утікють і чорти.

    І у секті довго не пробув я,
    Раз кахикнув - гуру драпака.
    На балконі у мішках цибуля,
    З хати ні ногою без зубка.

    Повечеряв, випив кухля браги,
    Звично часничку у рота '"Гоп!".
    Хай в аптеку бігають невдахи,
    Платять гроші за дурний сироп.

    14.11.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  19. Віктор Кучерук - [ 2018.11.14 05:49 ]
    * * *

    Коли в повітрі запахів ніяких,
    І, звичних вуху, шелестів нема, –
    Це – часом перевірена ознака
    Того, що вже проснулася зима.
    Вона ще не пишається красою
    Та свіжістю невпинною снігів,
    А лиш лякає землю мерзлотою
    І тишею дрімотних полинів.
    13.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  20. Іван Потьомкін - [ 2018.11.13 17:39 ]
    З голосу Езопа
    Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
    Музики два змагались. І ось у того,
    Кому вже провіщали перемогу,
    На арфі раптом луснула струна...
    Закам’яніли слухачі. Та після паузи
    Знов порвана струна заговорила...
    І тільки потерпілець знав, що сталось:
    Неждано-гадано цикада прилетіла
    І на тій порваній струні вмостилась...
    Нічого цього селюк, звісно, не знав.
    Цикаду на обід спіймав, бо від сусіда чув,
    Що начебто м’ясце смачне у неї.
    Трима в руках, а радості нема:
    «Намарне я ганявсь за нею по подвір’ю.
    Замало тут же і на зуб один».
    Р.S.
    Ні зростом, ні вагою талан не міряють,
    А тільки тим, що дать він вміє.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  21. Козак Дума - [ 2018.11.13 10:37 ]
    Раби не ми
    А знаєш – як усе непросто
    і часу плин не зупинить.
    Із висоти людського росту
    цінити варто кожну мить!
    Як ніжить нас вінок із весен,
    та осінь пізня за вікном…
    Човнові без стерна і весел,
    не треба навіть бурелом
    чи ураган. Його до виру
    й повільна течія знесе…
    Тверду твою вітаю віру,
    та відкидати варто все,
    що губить у тобі людину
    і перетворює в раба.
    Бо настає тяжка година,
    як віра скінчиться сліпа.
    Любов, порядність, справедливість,
    пошана щира, без оков –
    чесноти ці, як божа милість,
    життя основа із основ.
    За ними буде перемога
    і хай тремтить нікчемний раб.
    Людина – то дитина Бога,
    навік його безцінний скарб!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Кучерук - [ 2018.11.13 08:42 ]
    * * *
    Т. І...
    Межи рядків і слів, і літер,
    І розмаїття плинних тем, –
    Мені ти пахнеш пізньоцвітом
    І нетривким осіннім днем.
    А в час жаского падолисту,
    За охололим враз вікном, –
    Здаєшся папороті листям
    І не упійманим вінком.
    На бистрині зрадливій долі,
    Між “так” і “ні” у боротьбі, –
    Я відчуваю ніжним болем
    Тебе в замученім собі…
    11.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.11.13 06:34 ]
    Цей світ
    Із мене досить ґвалту, революцій,
    Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
    А поруч осінь. Кущик глоду куций
    Безлисті віти з розпачу підняв.

    У гетьмана скінчилась п'ятирічка,
    А хоче править ще стонадцять літ.
    Вчепилася у ягідку синичка,
    Подзьобує м'який, солодкий плід.

    Збиваються собаченята в зграї,
    Прийшла пора гризні за булаву.
    Березу вітер лагідно хитає...
    - Полиш, я сплю. Весною оживу.

    Терзатиме цей світ людва довіку,
    З усіх усюд летить"Ура!", "Ату!"...
    Ми сидимо із осінню в обнімку,
    - Давай,-кажу,- косицю заплету.

    13.11.2018р.

    Сучасний митець

    То що - зоставсь без доларів, песет?
    Останню гривню за хлібину всучив?
    Бо влада в нас забрала геть усе:
    Ліси, поля, яри, озера, кручі...

    Володар ледь улазить у штани,
    Сховався за штиками і парканом.
    Украв заводик, банк - і запанів,
    У нас на шиях умостився гарно.

    А челядь теж метка - не ловить ґав,
    Гребе під себе все що до вподоби.
    Чи хтось із кодла цього воював?
    Звичайно, ж ні! З баблом носили торби.

    Довічно хоче правити пузань,
    У цьому також і твоя провина.
    А тля і далі соки висиса,
    Ще трохи - і засохне деревина.

    А я - митець! Не майстер боротьби!
    Сиджу за "компом", виплітаю віршик.
    А ти, селюче, краще не хропи -
    Іди на барикади. Ми ж напишем,

    Що ти віддав життя за кращий світ,
    Гасив за нас повстання і пожежі.
    Мені пора. Остигне ще обід
    Або до столу всядуся не перший.

    13.11.2018р.

    Самота

    Від писак сучасних - "без ума",
    Хоч цей світ чорнилом теж забризкав.
    Крила або є, або нема.
    В курки є. Хоча літає низько.

    Нам потрібна кожна Божа твар,
    Одуди, горобчики, лелеки.
    Прочитав сонета - чую "Ка-р-р-р!",
    А канцону - щебіт соловейка.

    Чи до співу кожен має хист?
    Мо, перо в руці - вантузний квачик?
    Плаче пересмішник-гуморист,
    В ґвалті став оглухлим і незрячим.

    Вибачте, як щось не те сказав
    Чи образив ненавмисно віршем.
    Полечу в холодні небеса
    Умерзати крилами у тишу.

    12.11.2018р

    Пора

    На збройний спротив сил уже нема,
    Втекти не встиг, тепер плачу побори.
    Сьогодні Україна - це тюрма,
    В заручниках старі, безсилі, хворі.

    На виборах по телику факір
    Просвище про багацтво анекдотик.
    А люд кайлує, наче батраки,
    Щось скажеш проти - будеш без роботи.

    Пенсіонер - суспільний паразит,
    Побачив ціни - і від страху збліднув.
    Усе що маєш - скоро віддаси,
    А потім йди, лягай у домовину.

    Цей світ не для ліричних добряків,
    Вони між нами - риби кистепері.
    Не грає влада з людом в піддавки,
    Панують грошовиті людожери.

    До Польщі тато секс-товар веде,
    Заробить на дочці (торговець тертий).
    ...Зоставимо цю землю для людей,
    А тим хто тут живе - пора померти.

    12.11.2018р.

    Добре торгувалося

    Мій уряд реформу одгепав,
    По шию заліз у гаман.
    Вам туша котяча не треба?
    Його сил тримати нема.

    Продам за ціною щурятка,
    За смаком, неначе пупок.
    В країні немає порядку,
    Грошви не настачу - їй Бо!

    Щоденно очільника плеще
    Про рай на землі язичок.
    Собака ж - дорожча за тещу,
    Вартує як кінь хом"ячок.

    Телятинка нині не в моді,
    Не в тренді котлети з ікри.
    Продам кошака в переході,
    Скажу покупцеві - це кріль.

    12.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (10)


  24. Сонце Місяць - [ 2018.11.13 01:40 ]
    kyrie
     
    знадвору скиглить негода
    вогні стираючи кір’є
    елейсон а втім не шкода

    неакцентована доля
    колоратурну кволість
    демонізує у мріях

    покинь рукописи втомні
    антоніо салієрі
    у невимовній манері
    плечима стени дездемоно

    вселенській своїй безодні
    на спомини згуб дискретних
    осяяне хай бездомне
    піїт карбуватиме кредо




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  25. Петро Скоропис - [ 2018.11.12 17:46 ]
    З Іосіфа Бродського
    Я був лиш тим, чого
    ти доклала долоню,
    над чим в безпросвітну, чорну
    ніч клонила чоло.

    Тим, що в ній, долілиць
    видалось тобі ясним:
    в абрисі невиразнім,
    перегодом – із рис.

    Твій, гаряча, палка,
    одесную, ошую –
    мушлі, якими чую,
    шепіт і опікав.

    Ти, зминаючи беж
    штори, у вогкий проріз
    уст мені вклала голос,
    окликати тебе ж.

    Я був наче осліп.
    Ти являлась, зникала,
    зір мені дарувала.
    Так полишають слід.

    Так світи, від пори
    творення неугавні,
    залишають в кружлянні
    без остачі дари.

    Так, чергуючи жар,
    холод, імлу, світанки,
    в самоті, між світами
    куля кружля.





    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  26. Ірина Вовк - [ 2018.11.12 15:00 ]
    "Костел Магдалени. Звучить орган"
    Звучить орган в соборі Магдалени.
    Бах... Фуга і токата ре мінор.
    Я слухаю. Сьогодні є для мене
    Лиш музика і цей старий собор.

    І ще… І ще…гігантський відгук нерва,
    І буря мислі, і гроза страждань,
    І повінь жалю, повінь безперервна…
    І раптом ніжності п’янкої світла дань.

    Зове, зітхає, те́плиться, проймає
    За мить до вічності. Від дійсності на крок.
    Німію словом. В музику вростаю
    І розбиваюсь вщент…Орган замовк.

    (З раннього, з першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  27. оксана деркач - [ 2018.11.12 14:43 ]
    Осінь
    Яка красива цього року осінь!
    Як дівчинка рудоволоса і смішна,
    То сонечком всміхнеться , то заплаче
    Нібито і весела, та усе ж сумна...

    Я так люблю ії мінливу вдачу
    І сум і холод вітром у вікно
    Закривши очі, я у мріях бачу
    Своєї осені барвисте полотно.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.12 14:04 ]
    Вітер-змій
    Ще календарна осінь на порі,
    А вже зима Батиєм наступає.
    У вітряній її холодній грі
    Ні пестощів, ні м`якості немає.

    Вона така безжальна, мовби ніж,
    Що увіходить у розм`якле тіло.
    І з кожним днем стає дедалі зліш,
    Обшмульгує дерева знавісніло.

    Байдужим сповиває мотузком,
    Немов би хоче у ясир забрати…
    І каркає ворона матюком,
    Бо, певно, змерзла бестія крилата.

    І навіть бігуна летючий крок,
    Що гріє тіло хлопцю молодому,
    Уже його скеровує додому –
    Мороз пробрав голками до кісток.

    Із неба впав провісником завій,
    Мов обкрутився зашморгом на шиї,
    Пронизливий і лютий вітер-змій,
    Що незабаром хугами завиє.

    12.09.7526 р. (Від Трипілля) (12.11.2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  29. Галина Михайлик - [ 2018.11.12 10:40 ]
    Веселе сальдо
    Дебет і кредит. Виводжу сальдо.
    Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
    Ішла по линві, спала на цвяхах,
    за волосину від прірви й краху
    кришила серце тобі на манну,
    й не сподіваючись на осанну.
    Не шкодувала ні сліз, ні крові,
    не рахувала страхів, паролів…
    Підсумувала. Візьми цукерку .
    Веселе сальдо. Сміюсь в люстерко.



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  30. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.12 10:22 ]
    Юності квіти запашні
    А запах м"яти терпкий-терпкий
    Й досі вчувається мені,
    Згадую дні оті далекі -
    Юності квіти запашні:

    Ромашкове безкрає поле
    Й волошок-оченят блакить,
    Тюльпанів різнокольорових
    Барвистий килим.І горить

    Багряних маків дивна ватра,
    Полум"я вгору здійнялось,
    За небокраєм десь зникає.
    А поміж золота колось

    Маленька квітонька сховалась,
    Іван-та-Мар"я її звуть,
    Мелодію дзвіночки грають
    Ніжну та сонячну й легку.

    У чобітки нові бузкові
    Взулися півники малі,
    Стоять край поля, мов сторожа
    Святої матінки-землі.

    Краса ця завжди моє серце
    Спогадом теплим зігріва
    І ніжністю в душі озветься,
    Яка від радості співа.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.11.12 09:02 ]
    Тантричне
    Сьогодні млявий. День рахую ґав.
    Не вистачає, мо', тестостерона...
    Не вдовольняє муз моя снага,
    Можливо, їм жорстке потрібне порно?

    На ліжко Мельпомену погукав,
    Поцілував їй родимку на пупі.
    Включив TV. А тамко голяка
    Танцюють піп із попадею вкупі!

    Евтерпі дав планшетика свого,
    Привів до неї хвору Клітемнестру.
    За мить лунають вигуки "Ого!",
    По ликах бачу - збадьорились сестри!

    Мені не вперше тішити мадонн,
    Сексшопиних цяцьок доставив лантух.
    Тепер у хаті - ґвалт! Арамагеддон!
    По Терпсіхорі повзає Ерато.

    За "компом" Полігімнія "в трудах" -
    Наснажується торсами амурів.
    Мене забули! Братики - біда!
    Даремно сподівавсь на "шури-мури".

    Помчав до Кліо на усіх парах,
    Розстібую вродливиці халатик.
    Але вона для мене застара,
    Кохатися не хоче - тільки спати.

    В кутку хвостом вихляє песик Рекс,
    Звисають з рота порвані колготи.
    Лишається один тантричний секс
    Із візаві у дзеркалі навпроти.

    12.11.2018р.
    Істина

    На руці любоньку підняв,
    Шурую під халатом.
    Якщо ж не мнякати щодня,
    То стане твердувата.

    І хоч ти мудрий Водолій,
    А чи гарячий Овен -
    Потрібен досвід немалий,
    Бо діви гонорові.

    Амур поклав на лук стрілу,
    Цей світ любов вартий.
    Кохана шепче: - Поцілуй
    Трикутничок кудлатий.

    Благословляє нас Аллах,
    Дажбог і Будда скопом:
    Персисту сарну осідлав,
    Пустив чуття галопом.

    Підходить тісто на пиріг
    Та еротичний пляцик.
    З пра-кореня помежи ніг
    Встромив мітлу відьмачці.

    У мавки серце в грудях "гуп",
    Аж стогне, бідолаха.
    Нехай кричить, немов на пуп
    І тоне в "охах-ахах".

    12.11.2018р.









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  32. Віктор Кучерук - [ 2018.11.12 04:47 ]
    * * *
    Т. І...
    Поза увагою зоряне небо,
    Звично одягнуте в сизу пітьму, –
    Наче в надію, вдивляюся в тебе
    І намагаюсь збагнути – чому?..
    Вітер повільно гойдає на травах
    Ниті сріблясті тонких павутин, –
    Чом ти постійно не тільки в уяві,
    А проникаєш до серця глибин?..
    Листя шурхоче в задумливій тиші,
    Мовчки хитається вишня мала, –
    Чом не розгадана мною раніше
    Ніжність твоя прямо в мене ввійшла?..
    М’яко холодна росинка упала, –
    Чиста, мов мрія, й гірка, як сльоза, –
    Чом уже вік доживаю помалу,
    А про чуття ще тобі не сказав?..
    Осінню пахне притишена пуща,
    Стигле повітря п’янить крадькома, –
    Голову мучать думки невсипущі,
    Душу непроханий смуток пройма…
    11.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  33. Сонце Місяць - [ 2018.11.11 23:29 ]
    каприс
     
    стривай ~ нагрянуть без реклами
    злі клоуни із хижаками
    та стане поціновувачам лож
    непереливки ще й за власний кошт

    спішать покинути ці стіни
    у штовханині & екстрімі
    не дочекавши акробатів міць
    ні декольте пікантних танцівниць

    бодай лишитися живими ~
    кривавий чад у димній пелерині
    на весь гармидер & макабр
    півмісяць либиться з-за хмар

    а недалік & ще направо
    споживши несвяткові страви
    присьорбують звичайний чай
    & часу досить ~ для прощань




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  34. Віктор Кучерук - [ 2018.11.11 12:59 ]
    * * *
    https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
    Т. І...

    Покажи мені дорогу
    Без печалі і біди, –
    Без одвічної тривоги
    І відрадну для ходи.
    Покажи, якщо ходила
    Чи донині йдеш по ній,
    Ту, пряму – без крутосхилів,
    У буденності твоїй.
    Покажи хоча б стежину
    В нерозгадані світи, –
    Щоб тебе, немов дитину,
    Міг безбоязно вести.
    Покажи мені дорогу
    Від печалі та біди
    І за просьбу, ради Бога,
    Грішну душу не суди…
    02.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.11.11 12:40 ]
    Осінь та зима
    Ранок. Спить утомлена столиця,
    Сигаретний вруниться димок.
    В ліжку осінь. Гарна молодиця,
    З нею третій місяць живемо.

    Хорошулі-молодиці "Аве!",
    Стягую із литки чобітка.
    А зима підморгує лукаво,
    Їй шепчу: - Білявко, зачекай.

    Знаю, важко під альковним раєм
    В черзі ждати. Гірко, селяві.
    Незабаром осінь задрімає,
    До весни, красуне, буду твій.

    - Ах невірний! Ах ти піп-розстриго!
    Я для тебе хто - покорм? Пшоно?
    В ревнощах сипнула в очі снігом,
    Зачинити ледь устиг вікно.

    Сніг розтав. Звисає з носа крапля,
    Бігають по тілу дрижаки.
    Осінь трохи лагідніша краля,
    Каже,: - Буде в тебе день жаркий...

    Звично лізу під її хламиду,
    А вона...уже літає в снах!
    Де моє палке й гаряче літо,
    Де моя розбурхана весна?

    11.11.2018.р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  36. Олексій Кацай - [ 2018.11.11 11:50 ]
    Переступник
    Хтось десь мене засуджує до страти…

    Димляться
    біля спалених мостів
    взірці барокові,
    готичні грати
    і строга красота
    астропортів.

    Землянками вгризаються в чорноліс
    руїни, та вогненна кушпела
    зметає їх,
    і раптом астрополіс
    росте з ембріонального села.

    Зализує
    архітектура рани:
    з яких дахів ще зірве камінці?!

    Німують будівельні хулігани.
    Хихочуть
    руйнування мудреці.

    Знов щось лискуче
    дістають з верейок
    і от –
    ще навіть ера не спливла! –
    сталеві шрами залізничних рейок
    екзопланет вже кремсають тіла.

    Переступаю їх.
    Болить графіті,
    розмалювавши шкіру цегляну.

    Я знову ризикую
    всім на світі,
    бо схоже будування
    на війну.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.11 11:42 ]
    Безадресне
    1

    Не розумію тих страждалиць...
    Стоять - як вази - край вікна.
    Вже відпустив обручку палець,
    прикрита шаллю сивина.

    Стежки зрадливців несходимі,
    ідуть, лисіючі, на клич...
    (А десь у млі - борщі та рими...).
    Шукають юність між облич.

    А жінка хоче пам'ятати
    казок-ідилій антураж,
    дорогу спільну на Хрещатик,
    інтимні бесіди... масаж.

    2

    Розвій, страждалице, світлини,
    порви на клаптики жалі.
    Колись душа твоя полине
    туди, де запити малі.

    Він буде милим - не з тобою,
    єству суперниці - сонет.
    Не переможеш у двобої.
    Здай у ломбард кольє, браслет.

    Купи в селі міцну хатину.
    Вдивляйся в поле, у вітряк.
    Ще є шиття-буття третина.
    Тебе ж лишив старий будяк.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  38. Марія Дем'янюк - [ 2018.11.10 20:35 ]
    Дочекалися
    Цілувало голівоньку сонце-
    Золотило руде волосся,
    Наречена у білій сукні
    Танцюватиме як повелося.

    Очі карі в яскринах світла,
    І червоні медові вуста.
    Матіолою наче заквітла
    Ніжноусмішка золота.

    Неземна,а немов небесна:
    Сяйво неба плело фату,
    Наче сила взялася чудесна
    Освятити цей день за мету...

    В нього смуток в очах глибоко,
    Чи не вперше сльоза бринить:
    Їй на зустріч не ступить ні кроку,
    Без ноги нерухомо сидить.

    Підпливла, міцно стиснула руку,
    Закружляли у вальсі отак:
    Наречена - небесна лебідка,
    У візку інваліднім вояк...

    Дивомить:стало тиші тихіше,
    Щедре небо усе залило:
    Світло сяяло вдвічі ясніше,
    Як торкалось крила крило...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  39. Галина Кучеренко - [ 2018.11.10 20:19 ]
    ...«Митець» від овацій - застиг..
    …«Митець» від овацій - застиг.
    Поміж слів - маячня…
    ...Цвяхи забиває у тих,
    Хто «живе не як я,

    Хто ходить по іншому,
    Бачення має своє»…
    І в того, хто пише
    Із радістю цвяха заб’є…

    © 10.11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  40. Марґо Ґейко - [ 2018.11.10 17:45 ]
    Я потрібна тобі...
    Я потрібна тобі як причаєна муза,
    Як натхненням Далі самовідданість Гали,
    Що із Долі Горгони зв’язала би вузол,
    А тобі присвятила за це мадригали.

    Хто б не був біля тебе, вона – Королева.
    О, ця статусна річ на обламках імперій!
    Де на книзі правиця безкрилого лева,
    А до іншої теж привідчинено двері.

    Я потрібна тобі як панно віддзеркалень,
    Бо звичайно дивлюся – інакше сприймаю.
    Ну а я, мов ягня, у собі ж заблукале,
    Що з твоєї долоні наїлось розмаю.

    Це приємно – заглянути в отвір віконниць,
    Де люстерка заломлять лице у ікону,
    І сіяють, немов відшукали коштовний
    Самоцвіт у відвалі порід терикону.

    Я потрібна тобі як наївна дикунка,
    Що б на безцінь безцінне міняла й раділа,
    Як найвищому скарбу – отим поцілункам,
    Ваготі від торкання до вигинів тіла.

    Кожен раз ти приносив нове щось, навмисно,
    Ніби кидав на шальку – я більше давала.
    Замість брязкалець – перли, коштовне намисто…
    Те, що в дар віддається, ставало товаром.

    Я потрібна тобі як ажурна серветка –
    Драпіровка щілини твого піаніно.
    Порцеляновий слоник на ній, статуетка.
    Як голодному череву – теплий паніно…


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  41. Тата Рівна - [ 2018.11.10 14:08 ]
    про любов
    ти рефлектуєш ниєш кусаєш губи в кров
    голишся сумно у ванній —
    порожнє життя без любові твоє
    подібне до голого короля на старім протисненім дивані
    орле! вимий-но вуха щоки виголи! мачо! —
    ти бездоганний
    життя — небездоганне
    ти — небездоганний
    життя — без догани не може
    схоже голи інколи мало що значать — серце — не м’яч і не м’ячик —
    шматок м’язу не заточений на змагання
    орле! вимий ті вуха щоки виголи перестань нити в холодній ванній
    і прийде до тебе нарешті твоя омріяна очікувана
    заніжена до мозолів любов
    іванівна


    10.11.2018





    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  42. Віктор Католик - [ 2018.11.10 12:20 ]
    Очищення
    Вигнав Бог Адама з раю
    За малу провину.
    До землі - нового краю.
    І його дружину.

    Пожалілись ті на долю,
    На важкі напасті.
    Став Адам орати поле,
    Став худобу пасти.

    Заселили його діти
    Всі поля й горбочки,
    Не лишилося у світі
    Дикого куточку.

    Щоб удосталь добувати
    М'ясо, хутро, шкіру.
    Взялись звірів убивати -
    І забули міру.

    Виросли хліви без ліку
    Для тварин тюрмою.
    Полились у море ріки
    Свинячого гною.

    Далі - острови пляшкові
    Тягнуться без краю,
    Пелюшки одноразові
    Хвиля колихає.

    День у день морські глибини
    Вичищають трали.
    Вже порожньо. До рибини
    Живину зібрали.

    Виросли сміттєві гори
    Поряд із містами.
    Розпускають мертвий сморід
    Навкруги верстами.

    Палять газ, мазут, вугілля,
    Листя на узбіччі.
    Струменять дими в довкілля
    У нове сторіччя.

    Та Земля обтрусить скверну
    Як собака воду.
    І життя собі поверне -
    Без людей природу.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.10 12:02 ]
    Триптих-мінор

    1

    Дивних історій - снопи -
    Посеред кави і рому.
    Шепче: "Сюжет ухопи..."
    Жінка у кріслі старому.

    Дочки лишили в саду
    напризволяще, бо зайва.
    Менша вивчає урду,
    старша допродує айви.

    Був у вертихвістки син -
    та на вокзалі "згубила".
    Погляд - осінній сатин.
    Совість залатує вилом.

    2

    Хвіртка відкрилася... дощ...
    Крем'язень: "Мамо, прощаю".
    Стежечка милостей, прощ.
    Жмуток меліси - до чаю.

    3

    Кішечка лащиться... мла.
    Голка покладена в біле.
    Стефа із сином жила.
    Кинутий - зріс не дебілом.

    Прихисток мала - авжеж.
    Жовтих курчаток - у раму.
    Розпочала бульдонеж...
    Та й попливла криголамом.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2018.11.10 11:35 ]
    Тільки ти
    Зустрілись ми тоді по волі Бога,
    та іншого і статись не могло.
    Всевишнього потрібна допомога
    мені була, бо смуток вкрив чоло…

    Про тлінне бесіди звичайні і про вічне,
    добро і зло, ненависть і любов…
    Мирське поволі, не теологічне,
    проникло щось в мою холодну кров.

    Перегорнув життя свого сторінку
    чи біс облюбував моє ребро?..
    Вразливу у тобі розгледів жінку,
    світилась що як сонечко добром.

    Своєю неземною добротою
    ти в душу непомітно увійшла,
    позбавила жаданого спокою
    і серце у полон моє взяла…

    Тепер проси у Бога серцю тишу,
    щоб край поклав Господь тому жаху
    і стрілася таки, як можна швидше,
    за тебе краща на моїм шляху.

    Що почуття й твої весь час лоскочу,
    чи є у тім якась моя вина?!.
    Та кращої не бачу і не хочу,
    зориш для мене – лише ти одна!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.10 10:07 ]
    Запитання щодо
    Мене цікавить: чому мій рейтинг відучора упав на кілька позицій - без оцінок, без коментарів...
    Як таке може бути?
    хто може оті цифри самотужки без коментування і оцінювання робити нижчими?
    Навіщо? у мене оцінювання закрите.
    Любителі не оцінювали. Вчора оцінила Козаченко С, був рейтинг 5, 9.
    І раптом рейтинг падає до 5. 86. Хто шкідництвом займається?

    В декого росте шалено...


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  46. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.10 09:39 ]
    Мого серця романс
    Лиш волосся мого ти губами торкнувся
    І сп"янів, наче випив терпкого вина,
    Міцно-міцно до моїх грудей пригорнувся.
    Та зізнаюсь тобі - не моя в тім вина.

    Це, напевне любисток так чарами діє,
    У якому волосся я мию щораз,
    Все ж у серденьку також кохання лелію,
    Чуєш як воно ніжно співає романс?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Терен - [ 2018.11.10 08:45 ]
    Пізнє про раннє
    Зів'яли мрії. Отже восени
    ще є надія маятись журою,
    як це мені навіювали сни
    далекою весняною порою.

    Життя на перекаті мілини
    змиває течія, а за водою
    два наші неприв'язані човни
    гойдає вир на лінії прибою.

    Але на плаї іншої весни
    мелодія далекої луни
    покличе наші душі за собою...
    А що літа? Гіркі як полини
    не вернуться, не вернуться вони,
    як і гора не зійдеться з горою.

    11/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.11.10 07:06 ]
    Іззаду
    Історія страшна. Тож я присяду
    І вип'ю для відваги грамів сто.
    Підкралася зима підступно ззаду,
    Пегасика гризнула під хвостом.

    У листопаді з пущі тхне морозом,
    Скінчився романтичний падолист.
    В поета є штанці зимові з ворсом,
    А у лошаки - тільки куций хвіст.

    Кагор ковтаю (Veritas in vino!),
    Лежить під боком муза в негліже.
    А вітер дме! Від холоду скотина
    Дрижить і плаче, навіть не ірже.

    Не хочеться аби земелька пухом
    Пегасові стелилась чи зачах.
    Тож коника крилатого кожухом
    Накрив іззаду з барського плеча.

    Вдягнув на вуха пижикову шапку,
    На бабки - жінчин в яблуках халат.
    Надходить ніч. Мороз ударить зранку.
    Ізаду тепло. Добряку - віват!

    10.11.2018р.

    Любов

    Несуть коханці любоньок до скирт,
    Цілують в'язи в пластикових перлах.
    Закоханих страждальців повен світ,
    Без них щемка поезія померла б.

    Хіба цікаве кабанця "Куві!"?
    Я до краси й пастелі змалку чулий.
    Люблю кокетування, як і ви,
    Мрійливі "охи" діви-капризулі.

    Колишуться у пазусі м"які
    Опуклості, аж сіпається око.
    Об тазові костисті мослаки
    Тернутись хочу, наче ненароком.

    Танцюємо чуттєве па-де-де,
    Шумить у голові амурний трунок.
    А ніс уже упав за декольте,
    Вуста зронили перший поцілунок.

    А далі - вихор! Лахи з плоті - геть!
    З Венерою сплелися у екстазі.
    Отак, столітнім, хочу стріти смерть,
    Якби не голод - з мавки би не злазив.

    Пишу по темі звично без кальсон,
    Лягають на папір пучком рулади...
    З алькова чути млосний голосок:
    Біжу - дружина кличе цілуватись.

    10.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.10 02:04 ]
    Все більш
    Все більш розходимось, як в небі – літаки,
    Як два автомобілі – на дорозі.
    Твоє життя – в реальності, у прозі,
    Моє – в поезії, за хмарами таки.

    Все більш розходимось. І дітися куди
    Від самоти, що болем горло тисне?
    Лиш ви мене – поезіє і пісне –
    Рятуєте тепер. Я з вами – молодий.

    Все більш розходимось. Немов між двох крижин,
    Що тріснули і б`ють одна по одній,
    Ще труться, та з`єднатися не годні,
    Вже тільки скалки двох холодних половин.

    Уже ні друзів, анікого навкруги,
    Самі лише холодні віти саду.
    Життя сторінка ще одна – позаду,
    Мов розійшлися на сумній воді – круги…

    9-10.09.7526 р. (Від Трипілля) (9-10.11.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  50. Віктор Кучерук - [ 2018.11.10 01:33 ]
    * * *
    Т. І...
    Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
    Обманювать самим себе…”, –
    І хилиткий місток відносин
    Життя безслідно погребе.
    Боюсь, що більше не побачу
    Любов, дзвінку і осяйну, –
    І несподівану нестачу
    Її ніким не заміню.
    І стихне спів мій, наче вітер,
    Чи солов’я веселе “тьох”,
    Але ту тишу не помітить
    Ніхто, крім двох, ніхто, крім двох…
    09.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   442   443   444   445   446   447   448   449   450   ...   1855