ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.10.28 22:33 ]
    Жовтень
     
    1.

    Вечір ~ ніч. Ідеаліст релаксово перебуває на власній кухні
    Неначе Господь десь там у своїй наднебесній господі
    FM транслює ангельські хори в супроводі цитри й лютні
    Співають здається латиною слова прості, сливе народні

    За кухонним, кватиркою настіж, вікном далі лютує жовтень
    Людиноподібні істоти як риби в невідомих його глибинах
    Хапають повітря чи пиво, проминають сумніви вкотре
    Проминають радощі й сльози для більшості неочевидні

    Місто живе як заведено, містяни говіркують як звикли
    Маніяки-таксисти, лесбійкуваті повії, гіпоблуди & гопи
    Всі їхні клопоти або подвиги, у темряві чи на світлі
    Трохи полум’я, більше тління, чи врешті~ решт попіл

    Ідеалістові однаково привабливі, однаково надзвичайні
    Хоча із таких марґіналій не постає літопис правдиво
    Цікавинки, дрібниці, які полюбляє & все відмічає він
    Якщо і не медитація per se, то добряча нагода, чи привід

    Отак міркувати собі про знедолених, згублених, божевільних
    Їх недоречну, здавалося би, чесність & шибеницький гумор
    Ніким не оцінену працю, десь притомні уривки дозвілля
    Обов’язки & дивацькі імперативи, які оце сам напридумав

    А ще поринати у спогади, фільтруючи нетребне та нице
    Конденсуючи еліксири легкі, електричні & фейерверкові
    Теплі рампові позитиви, облич сяйво, виблиски у зіницях
    Мініатюри у ракурсах іронічних, люстерках роверкових


    2.

    А ще рефлексії приязні до теми жінок, уявних & явних
    Моментами ледь сп’янілих, а загалом, пожиттєво, тверезих
    Переважно довірливих подруг, рідше спонтанних коханок
    Що не потребують зайвих реплік, ані обіцянок, ані перверзій

    Щодо матерій містичних у знаках, снивах, видіннях
    Розмислює з особливою ревністю, із майже залежністю
    Начебто їхня абстрактність & ніби окремість їхня ~

    Трансценденція хмар~ вітрил між обрієм~ узбережжям
    Трансценденція нічних ліхтарів~ зір у воді, металі, чи склі

    Перестворює все земне, з архетипів посутно відмінних
    Не для чиєїсь вигоди, не задля якоїсь іще справедливості
    Напростець інтерпретуючи водевілі & пантоміми

    Мирські*




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  2. Юрій Лазірко - [ 2018.10.28 20:03 ]
    все буде чики-чики
    все буде чики-чики
    говорив Амор чоловіку
    трохи ножниць
    одеколону
    і записуйся в ален-делони

    все буде чики-чики
    він забавляв жінок без віку
    трішки фарби
    фену
    і чарів
    ви як ноти
    для гри Страдіварі

    падав сонячний випік
    сохла літність втягнувши шику
    пий де-інде свій час Бальзаче
    скинь
    дамам давність
    вилитість – мачо

    все буде чики-чики
    у Амора плани великі
    стануть лики на себе схожі
    і світлішими погляди
    може

    все буде чики-чики
    навіть душі
    які каліки
    розкидаються чайовими
    наче запахом проліску
    зими

    26 Червня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.10.28 19:20 ]
    На другому диханні
    ***
    Великий успіх буде всує,
    коли і слава омине,
    і хтось не сіяне пожне.
    Ніщо нікого не дратує
    як те, що інший досягне.

    ***
    Чого немає – те й криве
    в молитві не захоче.
    А наше плем’я бойове
    не хоче жити як живе,
    то хай живе як хоче.

    ***
    Що найвище, маємо у Бога:
    спільна вежа, і Його Дитя,
    і за друга віддане життя....
    Та немає меншого нічого,
    ніж за ката зайве каяття.

    ***
    Дуже легко чуже забирати
    і не мати своє на горбі.
    Не надійся, що будеш багатий,
    як немає чого віддавати
    на майбутнє бодай би собі.

    ***
    Не біжи, не ходи.
    Пересидіти маєш,
    бо на всі поїзди
    однією не сядеш.

    ***
    Не треба бігати галоп
    за репутацією, щоб
    не був на все охочий.
    І не кажи даремно, – гоп!
    якщо не перескочив.

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.28 19:11 ]
    Забудеш...


    Вернулась у шори надійні
    красунечка в стилі Жаклін.
    Десь там дефіляди та війни...
    Отут сизий смерч перемін.

    Наведені брови смолисто.
    Шкарпетки плести не з руки.
    Накручує пальчик намисто...
    Які твої, жінко, роки...

    Забудеш Варшаву і мачо.
    У Ворсклі купатимеш біль.
    Законний - художник ледачий -
    заробить на бульбу та сіль.

    Малює за гріш аватарки.
    Торкнеться - втекла б за Дунай.
    Приручена хижа вівчарко,
    у вирву будення пірнай!

    Пригадуй мелодії, пози,
    світлини, що навпіл... дими...
    Римуються метаморфози...
    Кавуєш під вірші в куми.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.10.28 12:45 ]
    Рекогносцировка вертепу
    ІВійна триває і нові герої
    поповнюють почесний пантеон.
    Але якою кров’ю і ціною
    купуємо фанатику-ізгою
    купе – паяца лаври – на Афон?!

    ІІВсе, що лежить погано, анексує,
    грабує, пожирає людоїд.
    Як той шатун залякує сусід,
    винюхує, розколює, шматує
    і суне ніс, куди йому не слід.

    І висуває нам свою фігуру
    у партії, де очевидний мат
    готує потаємна агентура
    і у дебюті нас іще до туру
    перемагає їхній кандидат.

    ІІІУ партії реваншу – ейфорія,
    а у народу знову летаргія
    до вибуху у храмі християн...

    Отці парафій оновили сан.
    Але чекає бурого месію
    іноязика армія мирян.

    І видиться уже не за горою
    комічний на плацу Наполеон
    і черговий ура-хамелеон...

    А нам би пережити параною,
    аби у рай дорогою тісною
    іщез навіки їхній полігон.

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.10.28 11:20 ]
    Осінь, наче
    У небесах - міжхмарна просинь,
    На мештах - листячко руде.
    Оспівувати гайда осінь,
    Бо скоро снігом замете.

    Танцює вітер буги-вуги,
    За роги шарпає козу.
    В природи нині сіра смуга,
    А я на літепло ласун.

    Вона ж у листопаді гола,
    Дерев шкелетики сумні.
    О, де ж ви, літня баркароло
    І вальс цвітіння навесні?

    Чорніють прибрані городи,
    На грядках труд селянський вщух.
    Синичка мокра від негоди,
    На дзьобі крапелька дощу.

    Змива сльота сріблясті ниті,
    Хвоста котку гризе блоха.
    Ще вчора в бабиному літі
    Мій ніс у павутині чхав.

    Та сонце променем з-за хмари
    Упало раптом на чоло.
    Такі вони - осінні чари,
    Строфа фінальна. Епілог.

    28.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  7. Тетяна Бондар - [ 2018.10.28 11:31 ]
    ***
    Розірвалося небо -
    і в тріщину
    бризнула
    кров.
    Запекла,
    запеклася
    і солоно
    з'юшилась в греблю.
    В жовтім жовтні,
    як в озері жовтому,
    спала любов -
    і проснулась
    і вперше
    заплакала,
    ставши на землю...
    У червоній
    від сонця і крові
    опалій воді
    Вона вийшла
    самотня
    й ступила
    в осінню завісу.
    Згіркнув тихо
    й схопився у паморозь
    зронений слід
    у холодному
    мертвому листі
    вже голого лісу ....
    Чуєш, ходить
    по мокрих і чорних
    опалих гілках
    і шукає знайомого голосу
    рідної тіні -
    в тому лісі,
    що десь заблудився
    у маревних снах,
    під розірваним небом
    в скривавленім
    світі осіннім...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  8. Ірина Вовк - [ 2018.10.28 10:00 ]
    "Прелюдія"
    Той розкутий голос жовтизни
    Переможно володіє світом.
    Осене,ти спробуй розбудити
    Приспану мелодію весни.
    Може, в ній твоя зів'яла сила
    Зачерпне цілющої води
    Тим садам, що встигли одцвісти,
    Тим рукам,що вірно їх ростили.
    А коли заграє промінець
    На моїй обвітреній долоні,
    Сипле осінь яблука червоні,
    Значить,ще любові не кінець.






    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2018.10.28 08:42 ]
    * * *
    Т.І...
    Не шукав, не прагнув і не кликав
    Поглядами, серцем та пером
    Я його, спізніле і велике,
    Рано вранці, вдень чи перед сном.
    Шелестів тихенько, наче нелинь,
    Восени між скрипами осик, –
    І, як місяць в зоряній пустелі,
    Чаклував безгрішно цілий вік.
    А воно засяяло неждано
    Й так яскраво в долі на краю,
    Що померкли зорі на світанні
    І осики змовкли у гаю.
    Небувале, справжнє, сонцелике
    Розбудило, стало, приросло, –
    Хоч його не прагнув і не кликав,
    Як би там самотньо не було…
    28.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  10. Сонце Місяць - [ 2018.10.28 03:07 ]
    Cаші
     
    її любов, не пристрасть
    розповита
    мистецька музичка
    пюпітри & свічки
    волосся переплутуване
    вітром

    порядний смак до
    свіжості доречі
    у повороті гри
    примарні олтарі
    & ледь скоцюблені
    такі чуттєві
    плечі




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  11. Володимир Бойко - [ 2018.10.27 23:07 ]
    Ихтамнет
    Заповзали в усі ворота
    Незахищеної землі,
    Вищиряючись чорнорото,
    Злі сусідики – москалі.

    Наче дика орда поганська
    Чорним шляхом пройшла лихим...
    Від Донецька і до Луганська
    Засвітився криваво дим.

    Мов злодюги чужу комору
    Облаштовують крадькома,
    Доки сила не переборе
    Зайд, що нібито їх нема.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.27 22:52 ]
    Всі помінялися ролями
    Пожовклий сад увесь – в журбі,
    Тремтять на вітрі змерзлі віти…
    А в небі - хмари голубі
    Закрили полами півсвіту.

    Лиш смуги білої краса –
    Довгаста, наче ніс «Конкорда».
    В ній забіліли небеса
    Так незалежно, ніжно, гордо.

    На мить все стало навпаки,
    Всі помінялися ролями.
    Танцюють хмари-малюки
    Між неба сивими полями.

    А у стемнілому саду
    Холодний розгулявся вітер –
    Примусив хмару молоду
    Він од кохання – посивіти!

    27.08.7526 р. (Від Трипілля) (27.10.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  13. Микола Дудар - [ 2018.10.27 18:37 ]
    Ми знаєм як і чим прокапати...
    За ніч спивали море таїни...
    І келих наш із неповторності
    Ми у любові геть одчаяні
    Незламні ми і не поборені
    Квітчастим словом перев’язані
    Та Боже збав вас, є подряпани...
    І хай на вигляд наче в’язні ми
    Ми знаєм як і чим прокапати…
    27-10-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  14. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.27 10:13 ]
    Фруктовий літа натюрморт
    Позолотило яблук круглі боки
    Серпневе сонце в нашому саду
    І груші налились солодким соком
    Та стиглі сливи просяться до рук.

    Донизу звисли винограду грона,
    Смачнющі білі й сині ягідки,
    Плодів під абрикосом також повно,
    Ваги їх не витримують гілки.

    Це літо осінь зустрічає радо
    І стелить вишивані рушники,
    Та натюрморт воно подарувало
    Своїй сестрі-красуні отакий.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2018.10.27 08:30 ]
    Будете чи ні?
    Ось одягну хутенько плавки
    Й відкрию, друзі, вам секрет:
    Чим більше сліз - тим більше "лайків",
    Ходім ридати в інтернет!

    У мене музонька толкова -
    СкімлИти день і ніч навчив.
    Подушка сліз уже готова,
    Зову чутливих читачів.

    Закисла в горщику сметана!
    Нема синиці у руці!
    Покинула мене кохана -
    Застала з любкою в сінці.

    Жую позеленілий шніцель,
    Потроху в кендюху бурчить.
    Тепер порюмсати годиться -
    Поспівчувайте, читачі!

    Сльоза упала на сторінку,
    В росі гіркавій олівець.
    Потрібно повернути жінку,
    Інакше бахуру кінець!

    Митець не може без овацій,
    Кортить медяника й мені:
    Ну, як вам віршика забацав?
    Ридати будете чи ні?

    27.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Терен - [ 2018.10.27 08:28 ]
    Гіркий напій
    Моя береза опустила віти.
    І силует оголений зів'яв,
    і наче знову маю сиротіти...
    Весною соку захотіли діти,
    а я їй рани не залікував.

    Її напій – цілющі вітаміни
    і вуйку, і тій самій дітворі...
    Кому цікаво, що іще й донині
    це кучері моєї чураївни
    у юності моєї на зорі?

    Зів'яле листя, ой, не опадає
    і це мені нагадує весну,
    а не її осінню сивину...
    Яка не є, але її чекаю,
    коли в раю березового гаю
    дописую історію сумну.

    10/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2018.10.27 05:25 ]
    * * *
    То все мені – гроза за небокраєм
    І буревій, і сонця досхочу, –
    Я на землі радію і страждаю,
    І задля вас роками не мовчу.
    То не моє – засяяти над вами
    Й згоріть дотла, як зірка чергова, –
    Римую серцем, а пишу руками,
    В душі життям народжені слова.
    26.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  18. Марґо Ґейко - [ 2018.10.26 19:01 ]
    Питимеш зі мною?!
    А хочеш, відкоркую таємницю,
    Закуту ніби магма у вулкані,
    Що зрадницьки невимушено сниться
    Чуттями нерозбитими об камінь.

    Єдиний нами вимріяний вимір –
    Він потай розливається надвечір
    І повниться сюжетами новими,
    Малюючи безмежності для втечі.

    Ми збудемося ніби, випадково,
    Міжчасся безумовної любові
    Полине з невимовності у слово,
    Бажаннями поширюючи повінь.

    Устави я писатиму волоссям.
    Устави ці відверто не чернечі.
    Волоссям, що безстидно розплелося,
    Спадаючи дощем тобі на плечі.

    Веселкою, казковою ясою,
    Про те, що не збулось «во время оно»
    І те, що так ніколи і не скою,
    Писатиму за жанровим каноном.

    Хвилину, зафіраню хмаровиння,
    Щоб янголи не стежили за мною –
    Оскільки ці сюжети не невинні
    Хмільна і я…ти питимеш з хмільною?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  19. Ночі Вітер - [ 2018.10.26 17:45 ]
    Вечером...
    Вечером у камина,
    Засоряя листы стихами,
    Грезилась женщина в белом
    Мне, больному не Вами.

    Скрипок сухие спинки
    Дышали теплом печали,
    И говорили звуки
    Всплеском туманной дали.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (4)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.10.26 16:09 ]
    Ані
     
    Печальна пенелопа миє стопи
    із думкою про сон який нейде
    богів котрі змовчали за дітей
    та досвіту сріблистий попіл

    & Се відповідальність відтепер
    за все що досі звикло бути нею
    настане мить вертання одіссея
    старі казки & знову на етер

    Відтак шукає забуття між ділом
    & кожен хто милується чи зна
    це в нім слабкіша є струна
    аби зневірити класичних лір

    (лібідо)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  21. Таїсія Цибульська - [ 2018.10.26 16:30 ]
    Марія
    Маріє, де твоє дитинство, Маріє?
    На знімках старих у альбомах тьмяніє?
    Сміється до тих, кого вже й не пізнати,
    чи кличе до тої батьківської хати,
    яку в сорокових відправив у небо
    фашистський снаряд? Мовчиш...
    Маріє, де твоя юність, Маріє?
    В горнилі радянському юність твердіє,
    бабуся ховає у погріб ікони,
    ти пізно сьогодні вернешся додому,
    народу і партії служать до скону,
    відомо. Мовчиш...
    Маріє, де твоє кохання, Маріє?
    Сусідки, плітки, і душа ціпеніє,
    "Що міг в ній знайти? Нерозумна селянка,
    дрібна, тільки очі, мабуть, вже коханка?
    А він же ставний, ще й художник від бога,
    сам з міста, а взяв собі дівку убогу!"
    Недовгим було твоє щастя жіноче,
    покинута жінка... засмучені очі...
    і "Муся" пече аж до кістки зап'ястя,
    та стерти любов, мов наколку, не вдасться,
    і Муся-Марія, і двійко дітей,
    ховають обличчя від суду людей,
    такий привілей... Мовчиш...
    Маріє, де твоє життя, Маріє?
    Під хусткою чорна коса вже сивіє,
    в маленькій хатині розлите тепло,
    та щастя у ній все ж замало було.

    26.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  22. Таїсія Цибульська - [ 2018.10.26 13:23 ]
    Блаженна
    Штовхали в плечі, хапали руки,
    жбурляли в спину шматки багнюки,
    і ґвалтували в порожній хаті,
    бо забагато їй благодаті,
    бо світ боїться того, що чисте,
    і проводжає у спину свистом,
    і роздирає до крові шкіру,
    бо не буває такої віри,
    бо не буває такого світла,
    бо це не світ - це вона осліпла!
    А їй не чути отого свисту,
    вона - над світом, вона - пречиста,
    вона каміння з доріг збирає,
    бо кожен камінь чийсь гріх приймає,
    вона ж гріхи ті по світу носить,
    вона у бога прощення просить,
    і відпускає людські провини -
    а їй жбурляють каміння в спину,
    а їй викручують ніжні руки,
    кричать в обличчя: "Блаженна сука!
    Цей світ ніколи не буде чистим,
    ти психопатка, а не пречиста!"
    Вона ж збирає дрібне каміння
    і вкотре просить для душ спасіння,
    стікає кров'ю в брудні калюжі,
    а люди... краще були б байдужі...

    26.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (20)


  23. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.10.26 12:49 ]
    А це вже справжня осінь!
    ...А це вже справжня осінь! Блиск і шик.
    То сонце, то дощить. Грибами пахне.
    Я золота напхав, багрянцю хапнув…
    Кишені (щоб не витягли) зашив.

    З машин картопля на мікрорайон,
    як кажуть закарпатці, позирає.
    Купити! Щоб не жити поза раєм.
    На тисячу? Одразу на мільйон:

    най буде льох заповнений ущерть,
    нехай тепер все буде бараболя.
    …А далі – на Чортків і Теребовлю,
    на Бучач і Заліщики, а ще…

    Щемка і щедра, іноді сумна,
    це – осінь. Насолоджуюсь. Сповна.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  24. Ігор Шоха - [ 2018.10.26 09:11 ]
    Свобода вибору
    Де що є, відомо, але дещо
    обирати маємо не ми,
    ну а нам би інше, аби легше
    і подалі бути од суми.

    Що би не видумували, щоби
    мати те, що маємо одні,
    а очолять націю нероби
    першої десятки кацапні.

    Як же бути? Знаємо! Аякже!
    Ми їм показали кулаки!
    Не поїде, поки не помаже...

    Все, таки буває, все-таки
    оберемо, то воно покаже,
    де зимують раки із ріки.



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2018.10.26 07:29 ]
    * * *
    Усе буденно, просто, звично
    І так, як вчора я хотів, –
    Лиш день сьогоднішній у вічність
    За днем вчорашнім полетів.
    Я не наважився спиняти
    Ані його, ані оті
    Свої, мабуть, найбільші втрати
    В скороминущому житті.
    Вони буденно, просто, звично
    У вічність плинуть без пуття,
    І залишають на обличчі
    Відбитки проявів життя.
    26.10.18



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.26 00:30 ]
    Нетутешність
    1

    Хтось музику для серця написав.
    Мазюкав акварелями синочок...
    Дзуміла за фіранкою оса.
    Хиталась вежа між статичних точок...

    2

    Ява базарна, дика... До зими
    устигнути б спалити жальне листя.
    У всьому інші винні, та не ми.
    ...тунелі...
    ...переходики...
    Імлисто.

    3

    Бери цукерку, музо... Я отут
    визбирую між чипсів зерня маку.
    Намарився (як смішно...) див батут -
    над випарами пива... аміаку.

    Дочавлюй помаранчі. Гасне чат.
    Клади у скриньку барвні бранзолети.
    Мчимо повз тьмущу здиблених санчат.
    Везе церата в літерні замети.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  27. Микола Дудар - [ 2018.10.25 23:46 ]
    Дотик...
    Вже у подобі триста літ
    Затвірок той, притока, пристань…
    І еротична сповідь Цвід -
    Все перемножено на триста
    До суми власних сподівань
    Додав би солі, щіпку перцю
    Гризи мій друже, не порань
    Своє, від страху, юне серце…
    25-10-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2018.10.25 23:35 ]
    І знову Осінь...
    Ну що, юначе, знову-знову Осінь?
    Між спокоєм і біготнею - борт…
    На чай, із м’ятою, прийдуть не гості
    А слово коротеньке, ємке - "чорт"
    Тобі все рівно робиться від того
    До чаю далеченько… краще брют
    Єдиний, хто чіпляється за ноги
    Й вирівнює любий життєвий кут…
    20-10-2018

    у новій редакції...
    08.10.2020.
     І знову Осінь...
    Негадано неждано знову Осінь…
    Між спокоєм і біготнею - борт…
    У виноград пірну охоче босим
    І байдуже який у нього сорт…

    Мені щось весело, повір, від того…
    Майбутнє оприлюдниться як Брют
    Єдиний, хто чіпляється за ноги
    Й вирівнює любий життєвий кут…
    20-10-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.25 23:12 ]
    Бабина весна
    Минає жовтень, чарівний жовтень,
    Засипав листям усе навкруг.
    Завісив небо він пухом товстим,
    Сховавши сонце за виднокруг.

    І сонний вітер приліг спочити,
    І навіть гілки не ворухне.
    І задрімали, завмерли віти,
    І щем за душу узяв мене.

    Чого сумую, чого сумую,
    І біль у серці моїм – чому?!
    Чи десь залишив свою весну я,
    І зустрічати іду зиму?!

    Свинцеве небо набрякло мовби,
    Холодним подихом дме вона…
    Печаль розквітла багряно-жовтим –
    А може, бабина то весна?!

    25.08.7526 р. (Від Трипілля) (25.10.2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Шоха - [ 2018.10.25 22:35 ]
    Осінні вітражі
    Замайоріло рясно, урочисто
    і, неймовірне барвами до сліз,
    у сепїї осіннього намиста
    виблискує оздобою пречисте
    сусальне листя кленів і беріз.

    Яріє падуб охрою і хною
    у стилі ретро-модної краси.
    У видиві надії чарівної
    вчуваються далекою луною
    навіяні вітрами голоси.

    Сади покірно оголяють крони
    і тільки вишні ще горять щодня
    у маєві багряної корони.
    Не вистачає білої ворони
    у чорній хмарі ґав і вороння.

    І як усе це кинути навіки
    і не дійти до крайньої межі,
    де і не «любо, братці», і не гірко,
    але не жаль останньої копійки
    за ці неоціненні вітражі.

    А перелітне, юне і пернате
    несе свої печалі і жалі
    до ирію і до кінця землі
    та іноді північні емігранти
    вертають осінь до моєї хати
    у первісному болями селі.

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  31. Мессір Лукас - [ 2018.10.25 18:33 ]
    Блюз
    Чи пам’ятаєш, я сказав,
    Що так, хотів
    Тебе -
    Забути.
    Скінчивши вечір і вино,
    Обійма, все було.
    В очах твоїх печаль,
    В устах цикута.
    І це мовчання, ось воно.
    Любов, ненависть.
    За мить, у ніч.
    Як тихо.
    Жити чим тепер.
    Для чого жити,
    Навіть.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  32. Козак Дума - [ 2018.10.25 15:52 ]
    Героям слава!
    Парад сьогодні воїнів зі сходу,
    що Неньку боронили і життя.
    Себе що не жаліли за свободу
    свого народу, світле майбуття.

    Але ураз насупилась природа –
    із ранку дощ періщить як з відра.
    Чи заодно із ворогом погода
    і безнадії вже прийшла пора?!

    Та все ж наперекір цим катаклізмам
    (не найскладніший у житті урок)
    вони готові захистить Вітчизну
    і Миколаєвом карбують шпарко крок.

    Ще не умре знекровлена держава,
    за ними підуть роти і полки.
    Тож хай лунає – «Україні слава!»
    Героям нашим слава на віки!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.10.25 12:01 ]
    Ич, який!
    Бреде крізь ніч хитлива постать
    (почастували кум й кума).
    Нявчить котяра, їсти просить,
    А в мене рибки ніц нема.

    "Піддав" увечері добряче,
    Цебро чи два "прийняв на грудь".
    Мужі - вживають горіляччя,
    Блохасті - миші хай гризуть.

    Котку шкоринки носить тітка
    Побачить - в пазуху їй "Плиг!".
    А я із ним вправляюсь швидко -
    За шкабарняк - і за поріг.

    Чарчину пригубити - радість!
    Кота чукикати - дурня!
    Мені із ним не цілуватись,
    Це дика твар, а не жона.

    На закусь є жирнюча лапка,
    А я люблю суху й пісну.
    Чигає кіт на прикалабку
    Як розкумарений засну.

    24.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  34. Ігор Терен - [ 2018.10.25 09:52 ]
    Яблука і кислиці
    У Бога усі фаворити.
    Але пам’ятаймо, панове, –
    єдина у цілому світі –
    людина – уміє творити,
    ...а не споживати готове.

    Аматора ліри і музи
    у сіті заманюють сайти.
    А далі – учіться, читайте.
    Яка очевидна спокуса –
    ...уміння своє показати!

    І що пропонує богема?
    У герці за місце, за славу
    витрушує з пилу – ...поему
    і не заяложена тему
    ...із вадами мови і правил,

    і першою зіркою сяє,
    і має «недремлюче» око
    ...оте, що себе вихваляє,
    і поки лукавий куняє,
    дає неофіту уроки.

    А як на лелеку дивились!
    Та як не любити синицю?
    І, наче, не Богу молились,
    і нібито яблука снились,
    але ...уродили кислиці.

    Немає нікому догани,
    але виглядає забавно,
    коли, від поезії п’яне,
    тебе обіймало недавно
    ...і сіль не жаліє на рани.

    І яблуко розбрату ...явно
    на яблуні раю не в’яне.

    10/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Юрій Лазірко - [ 2018.10.25 06:47 ]
    калюжами серця
    думки росли серцем
    як у дощі
    калюжі
    аби не їхала голова
    і не виступала байдужість

    аби зливалася мить
    і творила море
    на півслова глибокеє
    на відкриту горлянку
    просторе

    щоб мостів не було
    тільки хвилі тендітні
    лоскотали би нерви
    наче леза трави
    небо у квітні

    і кораблики душ
    пропливали би клином
    без гармат
    і суцвіттям вітрил уквітчали
    синь журавлину

    хай пливуть
    не спішать
    аж почнуть мерехтіти
    в повномісячній старці
    крихти згублених мрій
    з вогнища літа

    молоді береги
    хай виношує спокій
    припорошують сни
    в те
    що ранки проникнуть
    сонячним соком

    27 Квітня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2018.10.25 02:05 ]
    * * *
    Т. І...
    Мене дивує знову й знову
    Тепер, коли бракує слів, –
    Чому ці очі світанкові
    Мій юний погляд не зустрів?
    Чому тоді, коли згасає
    Життя, котрого не було, –
    Кохання, пізнє і безкрає,
    В душі зненацька зацвіло?
    Чому, забувши про утому
    І передсмертний, певно, вік, –
    Не поспішаю я додому
    Так, як раніш робити звик?..
    Щораз сумую проти ночі,
    Мов сонне небо без зірок,
    Бо розпрощатися ти хочеш
    І йти не хочеш із думок...
    25.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  37. Сонце Місяць - [ 2018.10.24 23:34 ]
    les filles (ІІІ.)
     
    ось так сидіти у дворі
    із цигарками & при спрайті
    дивитися падуть в журбі
    листки тополі кимсь прокляті
    крізь вітровий порив
     
    печаль примножуючи лиш
    сьогодні ліпше не читати ~
    на сіді~ плейєрному старті
    є джефесон еплейн це варте
    & світ стає світліш
     
    зі світлом цим немов прочани
    чиїсь панянки та дівчатка
    чаклують драмер & гітари
     
    у затінкові їх
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2) | "les filles"


  38. Володимир Бойко - [ 2018.10.24 22:40 ]
    Парус (переклад з Михайла Лермонтова)
    Самотній парус даленіє
    В тумані моря голубім.
    Які загублені надії
    Шукає він в краю чужім?

    Шаліє вітер, хвилі грають
    І щогла гнеться і скрипить...
    О ні, він щастя не шукає,
    І не від щастя він біжить.

    Над ним небесна чиста просинь
    І промінь сонця золотий...
    А він, бентежний, бурі просить,
    Неначе в бурях супокій!


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  39. Любов Бенедишин - [ 2018.10.24 16:26 ]
    Божество
    Назбиралося спогадів… Ще би
    Упіймати й затримати мить.
    Знає Бог, що молюся на тебе –
    Не пригадує скільки століть.

    Сенс вихоплюю з чаду інверсій.
    Уникаю трамплінів, тривог…
    Мов іконка на цвяшкові – в серці –
    Словом виплекане божество.

    Шлях до капища, жертви безкраї…
    Поклоніння у всіх на виду.
    …А Творець розуміє й прощає,
    І відводить усоте біду.

    24.10.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Ірина Вовк - [ 2018.10.24 15:00 ]
    "У часоплину вища зваба є"
    У часоплину вища зваба є,
    І знову вічна крутиться спіраль:

    Осіннє небо – усміх райдуги,
    Осіннім сном нас літо радує,
    Осінній лист так тихо падає,

    Як та знеможена печаль.

    Притоки літ… Бринить моя ріка.
    Мені б повік не знати мілини.

    Неси мене, о течіє́ стрімка,
    Де між вітрил мій кращий вірш блука,
    Найкращий вірш намаривсь зда́лека,

    Як марять небом восени.

    І, може, в тому вища зваба є,
    Що все життя людське, немов спіраль:

    Осіннє небо – усміх райдуги,
    Осіннім сном нас літо згадує,
    Осінній лист так тихо падає,

    Як та знеможена печаль.



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.24 11:33 ]
    Осіння мелодія
    Позолоту, позолоту
    Осінь розкидає скрізь
    Та бере високу ноту
    На тонесенькій струні

    Срібній бабиного літа,
    Чуєш дивний її звук?
    Пролітає він над світом
    Так, неначе серця стук.

    І багрянцем знову й знову
    Посипати все спішить.
    Ця мелодія чудова
    У душі моїй бринить.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.10.24 09:52 ]
    Мир та любов
    В любові не існує заборон,
    Коханому належить все прощати.
    Бо чоловік - моторний Купідон,
    Сусідки не виводяться із хати.

    Добрезна в чоловіченьки душа,
    Не відмовля - кладе одразу в скирту.
    Гірчила ревність, начебто євшан,
    Тепер нема ні люті, ні обиди.

    Є попідтинню спориші м'які,
    Сінце - для вертихвосток шалапутних.
    А у жадюг, куди не глянь - замки,
    Чоловіки валяються як трутні.

    Ні сам не гам, ані тобі не дам -
    Це не добро! Не заповіді Божі!
    А в мене дім - жаркий любові храм!
    Рипить щодня старе квітуче ложе.

    Раніше на зарплату лиш жили,
    Тепер добро саме пливе у хату:
    На блюдах поросята між олив,
    Трусів нових купила мужу лантух.

    І день, і ніч працює чоловік
    Руками дів у ліжечку обвитий.
    Знадвору чути "'Ко-ко-ко! Куві!" -
    Прийшла пора любовію ділитись.

    24.10.2018р.

    Прозорінь

    Не вірю, що в державі буде лад,
    І ви дарма на чудо сподівались.
    Ще трохи - і судьба поставить мат:
    Фінал один - сумна беззуба старість.

    На Сході діти-внуки у бою -
    Засади, бійні, зради, крики "Hands up!"...
    А тут ліси рубають у раю,
    Везуть в Європу на столи й сідельця.

    Володарі панують від душі,
    Грабують - і вагонами в офшори.
    А ти працюй і тиш не воруши,
    Бо в Київ точно прийдуть триколори.

    Не багатію думкою давно,
    Шальгою дме юга в душевний вилом .
    Ховаю ребра й ноги під рядно.
    А час іде. Потроху точить сили.

    23.10.2018р.
    '


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  43. Віктор Кучерук - [ 2018.10.24 08:58 ]
    * * *
    Т. І...
    Невже ця осінь назавжди
    Заполонила місто?..
    Десь поховалися сліди
    Попід опалим листям.
    Я не зберіг твоє тепло,
    В долонях захололих, –
    Неначе завжди в них було
    Пожовкле листя й холод.
    Шепоче тужно листопад
    Повсюди цілоденно:
    – Вертай назад… Вертай назад…
    Вертай назад до мене!..
    24.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Сонце Місяць - [ 2018.10.23 20:03 ]
    окремішнє
     
    в останній оселі моїх батьків
    де часом заводять іще кота
    панує спокій осінньо так
    & я би навіть із ними жив
     
    в меду квітковім або в пилку
    навпроти ~ фронт дощових хмар
    я знов не тут ось мене й нема
    & смутно мені крізь терпку югу
     
    можливо цей смуток не має причин
    інакші дороги уводять у гріх
     
    крізь прочинені двері
    ступлю за поріг
     
    & розповідь замовчить
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Любов Бенедишин - [ 2018.10.23 19:48 ]
    Обличчя
    Біленька хустка – акуратні кінчики.
    В тісний автобус жіночка зайшла.
    Не зморщечки довкруж очей – промінчики
    Від осені до літнього тепла.

    Звичайна, тиха, втомлена, спрацьована…
    Я ж погляду ніяк не відірву:
    І від чола, що злістю не тавроване,
    Й від усмішки, що не спадає з вуст.

    Вибоїни… Життя штовхає, гицає.
    «Сідайте, прошу…» - парубок встає.
    Як добре, що такі погідні лиця є…
    Милуюсь – розпогоджую своє.

    22.10.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  46. Мессір Лукас - [ 2018.10.23 18:08 ]
    Ти
    Сірі, раптові двері
    В нікуди.
    В які не ввійти.
    Чи забуті всіма
    Чи то не знані ніким.
    Тижні-секунди.
    Тисячоліття-роки.
    Двері кривди. Ніщоти. Болю.
    Вий. Молися.
    Мовчи.
    Оце.
    Ти.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  47. Козак Дума - [ 2018.10.23 13:54 ]
    У озері місяць купався
    У озері місяць купався,
    тихцем з-за кущів виглядав,
    під берегом потайки крався –
    кохану у лозах шукав.

    Зоря ж молода заблукала
    в холодній осінній імлі,
    а потім у трави упала
    й розтала на лугу чолі.

    Сумуючи тихо зітхати,
    Чумацький торуючи шлях,
    не стало їй сил споглядати,
    як з іншими легінь кружляв.

    Коханих любіть і шануйте,
    всміхатися зайве другим,
    стосунків крихких не руйнуйте,
    бо щастя розтане як дим…

    У озері місяць купався,
    тихцем в очерет зазирав,
    у розпачі берегом крався,
    та пізно – себе обікрав!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2018.10.23 13:31 ]
    Вічно в серці
    Горять калини кетяги червоні
    на жовтім тлі осінніх килимів
    і сонце виграє у кожнім гроні,
    і всюди чутно молитовний спів.
    Покрова землю вкрила падолистом,
    а в душу лине світла благодать.
    Сьогодні в ці хвилини урочисті
    усіх загиблих хочу пригадать.

    Хто беззавітно так любив країну,
    і вірив щиро в Неньки майбуття,
    життя хто положив за Україну,
    кому уже немає вороття.

    Давайте пригадаєм поіменно
    усіх героїв підлої війни!
    Приспустимо обвітрені знамена
    ми, доньки України і сини.
    Герої завжди будуть в нашім серці,
    а імена їх житимуть в віках:
    в тилу, на фронті, повсякденнім герці –
    не тільки в День святий захисника!



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  49. Козак Дума - [ 2018.10.23 12:41 ]
    Прости
    Я кохаю тебе як кохав
    і любити довіку вже буду.
    Ні на йоту тобі не брехав,
    хай там що говоритимуть люди…

    Не тримаю у серці я зла
    і прощати не бачу за віщо.
    Жаль – не маю я стільки тепла,
    щоб змінити планиду цим віршем!

    Бо у тебе суддя – лише Бог!
    Найсвітліші із ним твої миті.
    Не судилося бути удвох
    у цім грішному білому світі…

    Але що б не надумала ти –
    я прийму твоє рішення, люба.
    За любов мене, мила, прости!
    Ти для мене і радість, і згуба…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  50. Козак Дума - [ 2018.10.23 10:18 ]
    Парусник „Кохання“
    Любов підносить, бадьорить,
    від неї виростають крила!
    Та інколи буває мить,
    що опадуть тугі вітрила
    і парус на щоглі висить…

    Судно́ захватить мертвий штиль
    в полон поміж морської гладі
    і до появи свіжих хвиль
    лиш білим чайкам буде в радість
    той несподіваний сюрприз.

    Але ж не вічно кораблю
    так дрейфувати серед моря
    і парусам своє „люблю“
    промовить вітер. На просторі
    він скине якірну петлю.

    Настане ще жадана мить –
    наповнить подих враз вітрила…
    Любов хвилює, бадьорить,
    від неї виростають крила…
    Вона підносить у блакить!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   445   446   447   448   449   450   451   452   453   ...   1855