ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Хвас - [ 2018.08.14 21:42 ]
    -*****-
    щоб знову тишу додавати в чай
    і кольором ділитися із квітами
    перебудовуємо все на світі ми
    і переважно без причини світимось
    та логіки нав’язливих втручань

    світанок липне зорями до рук
    як правило ми ще в одежі винятків
    у цій історії що почалась без лірики
    крізь неї наче пахощі базѝліку
    пройшов орнаментальний літа струм

    й відчути небом хочеться ім’я
    бо віра в сонце голос не підвищує
    крок до узбіччя вересню залишений
    а в нас сьогодні тільки чай із тишею
    і літа незворушна течія

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2018.08.14 13:40 ]
    ***

    Не для нашого слуху соловей співа.
    Не на те ворони, аби дощ сповіщати.
    Не лічить літа найнялись зозулі.
    Навдивовижу доля птаства проста –
    Вижить самим і лишить потомство.
    А чим доходять до нього наші голоси,
    Коли ми сваримось чи в забутті співаєм?..
    ...Шкода, що колискову не судилося почути їм,
    Бо ще раніш од дітвори птахи спать лягають.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.08.14 12:24 ]
    Стиглосерпневе

    …Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
    Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
    червоні й жовті осипаються плоди.
    А ти казала, що… до осені не близько ще;
    про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
    немовби,
    і не натякав
    на холоди.

    Примхливе літо цьогоріч. Аж надто квапиться.
    Ані засмагнути не дасть, ні накупатися,
    а вже і яблука – в некошений спориш.
    Від плину часу – не скажу, що дуже боязко:
    не я, так… знайдеться виконувач обов’язків.
    Бо так заведено
    вже протягом
    сторіч.

    Чи ще спроможні ми здаватися азартними?
    Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених –
    для тіл надмірне навантаження й для душ.
    Так, може, спинимось отут? Де сяйво місячне
    освітить наші почуття, складні та змішані,
    де поряд з яблуками
    зорі
    упадуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  4. Володимир Бойко - [ 2018.08.14 11:12 ]
    * * *
    Засмутилось понуре небо,
    Заливаючися дощем.
    Засмутилась душа без тебе -
    Тисне щем.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Любов Бенедишин - [ 2018.08.14 10:02 ]
    Мала б...
    1.
    Час трясе дірявим ситом:
    «А могла би попросити
    Чи прозрінь, чи простору…»
    Сни сортую осторонь.

    Мимо - дзенькітне, звабливе.
    Мала б вісь, і вись, і диво…
    Тільки – доля Мавчина:
    Скиглити не навчена.

    2.
    Літечко за літечком -
    крізь благеньке ситечко:
    втомою, ознакою...
    Не журюся. Дякую.

    14.08.2018



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  6. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:27 ]
    Осінь
    Осінь-Осінь,тепла і холодна,
    А худоба,а худоба у селі голодна,
    А у місті листя,діти,мамі треба
    передіти,діти бавляться говорять,

    Все таке як у зимі!Тільки у нас
    жаркий,теплий вогонь!А у зими
    білий холодний,
    Наша осінь,нам щастя принесла!
    радість людям,дітям принесла!

    Лице людей,холодне,тепле
    інколи впадає дощ,
    інколи впадає град,
    і немає переград!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  7. Олександр Сушко - [ 2018.08.14 09:06 ]
    Маєш право
    Доліплюється образний кульбіт,
    Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
    Але чи правду вам сказав піїт?
    Звичайно, ні. Віршець - луска від тюльки.

    А дехто каже: - О! Це - діамант!
    А я в одвіт: - Творити так не можна.
    Письмо - це біль, страждання, а не жарт,
    Де рясно плаче кров'ю буква кожна.

    Якщо ж горів, ламалося крило,
    І смерть в обіймах хоч би раз побачив -
    Лише тоді узятись за стило
    Ти маєш право. Зрозумів, юначе?
    14.08.2018р.


    Чорне та біле

    Для серйозних тем немає місця,
    Загалом пишу одну дурню.
    Про сльозу кохання, падолисти,
    Зріє водевіль у стилі ню.

    Заклики до бою та до бунту
    Чи розбудять втомлених рабів?
    Краще цілувати мавці груди
    І дивитись в очі голубі.

    В пеклі чути крик із "Маракани",
    "Хаббл" обводить зорі лупаком.
    Нащо біль, війна, криваві рани?
    Закушу горілку оірком.

    Світ зламався. Зів'ядають мальви,
    Усмішка байдужості цвіте
    Словеса покрапують лукаві...
    Драма? Ні,- веселе вар'єте.

    Госпіталь. Без ніг лежить вояка,
    Їсть медок, який йому приніс.
    Куксу загорнув у теплу шапку,
    А на шиї амулет із гільз.

    А набат не замовка зі Сходу,
    В небо жерла щиряться гармат.
    Напишу вам краще про природу,
    Бо писати правду сил нема.

    14.8.2018р.

    Слабкий відьмак

    Ватру розпалюю в темені,
    Іскри злітають як смерч.
    Я - із відьмачого племені,
    Слово - відточений меч.

    Легінь втікає од призову,
    Зрадник окоп залиша.
    Вогнищем спалюю плісняву,
    З темряви гавка олжа.

    Хлопців накрито спідницями,
    Мами сховали синів.
    З пазух витягую "лицарів" -
    Їхні місця на війні.

    Бачу - гаргари злітаються,
    Мітлами ціляться в пах.
    Ох, не уникнути палиці,
    Вогнищ, розп'яття і плах.

    Втік відьмачок осоромлений,
    Мо', екзорцизм заслабкий...
    З Криму лишилися спомини -
    Я ж бо хотів навпаки.

    13.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Терен - [ 2018.08.14 07:07 ]
    Пора до пари
    Які багаті ниви і гаї
    весною, літом, осінню, зимою...
    Які ми не косили врожаї,
    коли не повінчалися з тобою!

    У тебе – осінь, а літа мої
    лишаються за нашою рікою.
    Між нами сиве плесо течії,
    коли ми не побралися весною.

    А час летить і каже, – селяві!
    Немає щастя ані на Неві,
    ні у Дніпрі. Одні жалі та біди.

    Іде війна за наше і чуже.
    То, може, розписатися уже,
    що ми не пара, а чужі сусіди?

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2018.08.14 07:00 ]
    Перед вирієм
    Уже нелегко й поле перейти
    і вижити одному – ой, нелегко.
    Оглянешся на спалені мости,
    усе одно до обрію далеко.

    А мусиш не летіти, а іти,
    долаючи і холоди, і спеку
    у цій хиткій юдолі суєти,
    очікуючи долю як лелеку.

    І рахувати ночі до весни,
    пірнаючи у марева і сни.
    Ні мрії, ні надії за душею...

    А попереду осінь і зима,
    і десь вона чекає ще, сама,
    що ми не розминемося із нею.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Дубровський - [ 2018.08.13 22:26 ]
    Думки поета
    Безсонні ночі, і сумні думки
    Самотній погляд вдалечінь
    Ідуть, ідуть мої роки
    Лишають після себе лише тінь

    Але мені не шкода ні хвилини
    Що має бути того не минуть
    Немає в тому ні жалю ані провини
    І шляху пройденого не вернуть…

    Я йду вперед, не озираючись і не шкодую
    Що щось забув зробить чи щось зробив не так
    І в серці слави я собі ніколи не будую
    Я не поет, не геній але й не простак.

    Я просто хочу щоб мене почули
    І зрозуміли, я живий, я маю почуття
    Я хочу щоб мене ніколи не забули.
    Я прагну вічного життя…

    У цих рядках, у цих думках
    Словах ,що вічні як цей світ
    Я хочу жити хоч у снах
    У тих у кого в серці лишу слід…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  12. Лілея Дністрова - [ 2018.08.13 21:49 ]
    Голоси тиші
    Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
    Гучніша за промовисті слова.
    Німує сонно гладь озерна склиста,
    Тамує голос стоншений кришталь.
    Мовчазні дні...у тиші невимовність,
    Незрадна даль незримих берегів,
    Безбурна синь, і криється вагомість
    У безголоссі стоголосих днів.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Сонце Місяць - [ 2018.08.13 21:00 ]
    Astralis (Novalis)
     
    Новітній розвиднюється світ
    Що сяйніше від світел сонць усіх
    Зримо на баштах, мохом вкутих
    Анікому не явлене майбутнє
    Вчорашній дім, обридлий вам
    Сьогодні вже чудесний храм
     
    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Іде прагрá усіх природних сил
    Вирує скрізь
     
    Всесвітній предковічний дух
    Обертаючись, розквітає навкруг
    Всяке мусить привітне стріти
    І через нього проростати й зріти
    Всякого в будь-чим явний слід
    І спрага, з будь-чим
    іншим зустрівшись
    Улитися у самий глиб
     
    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Іде прагрá усіх природних сил
    Вирує скрізь
     
    За вірою час на діла
    Із далечі, де непрозірна мла
    Пензля у фантазії взяти
    Заштрихувати, розмалювати
    Магічним чадом загинуть врешті
    Туга й хіть, життя & смерть
     
    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Іде прагрá усіх природних сил
    Вирує скрізь
     
    Ті, хто любов найвищу ствердять
    В рани поринуть безмилосерді
    З болем усяку пов’язь рвати
    Зайвим найвірнішому стати
    & Плоть розчиниться на сльози
    У цїй гіркій знемозі
    Труною світ цей обернеться
    Впаде, мов попіл долу, серце
     
    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Іде прагрá усіх природних сил
    Вирує скрізь
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Лариса Пугачук - [ 2018.08.13 14:59 ]
    Суголосся
    Гойдаючись на хвилях акварельних,
    перетікаючи у колір інший,
    краплинка долі затекла у вірші
    і там відкрилася струмком джерельним.
    Чи буде річка з берегом квітчастим,
    а чи криниця з чистою водою —
    покаже час.
    А поки тихим щастям
    мене струмок довірливо напоїть.

    13.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.13 10:38 ]
    Але...


    1

    Хорошою бути - мовчати повсюд:
    у черзі, де кпини і рейвах,
    отам, де готують теракт і салют...
    У янгола вдягнено дева.

    Пролізли у шпари віскрявий, лихий,
    згубили і совість, і віру.
    А Правда конає під "сука" й "бухи...".
    Георгій простромлює звіра...

    2

    Підстав білу тацю - смолою заллє
    кумпан, що волав "ти найкраща!!!".
    Спускайся у натовп - сіяти... але...
    не щастя - терниння обрящеш.

    Внизу галушки, а цяцянки - вгорі.
    Підходиш... тримаєш за нитку.
    Зурочує відьма малечу, корів...
    І повниться кров'ю калитка.

    3

    З мовчання народиться вірш і есе.
    Злинає серпневе сопрано...
    І лиш Прозерпіна фіалку несе,
    Кладе подорожник на рану.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  16. Олена Балера - [ 2018.08.13 09:27 ]
    Amoretti. Сонет XLVII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Не довіряй привітності очей,
    Не знавши їх в підступності гіркій:
    Дурненька рибка з пастки не втече,
    У звабі – сховок золотих гачків.
    Із посміхом вона серця слабкі
    Закохує у себе, як на гріх.
    В своїй жорстокій гордості п’янкій
    Вона вбиває спійманих усіх.
    Коли криваві руки нищать їх,
    Сміються очі сяєвом святим:
    Жорстока гра готується для тих,
    Кого штовхає біль на смерть іти.
    Та зваба зродить вміло думку в нас:
    Життя – це біль, а втіха – смертний час.



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.08.13 06:03 ]
    Самота
    Друже! Підкажи мені:
    Шлюб - вантаж? Екзамени?
    У цнотливої жони
    Чоловік незайманий.

    І не треба ги-ги-ги,
    Ти поїдь у Дарницю.
    Озирнися навкруги -
    Школи закриваються.

    А по селах - просто жах,
    Лиш старечі привиди.
    Не почуєш "ох" та "ах",
    Ями трупам вирито.

    Молодь хутко утіка,
    Влада, наче палиця.
    Спородити жебрака
    Тільки дурню багнеться.

    Хто не може дременуть -
    Зашиває гульфіки.
    Не цілую жінці грудь,
    Не кладу на пуфіки.

    Валер'яну п'ю, аїр,
    Чуваки нажахані.
    Вся держава - монастир,
    А жінки - монахині...

    13.08.2019р.

    Крамола

    Помилуй, жінко! Випусти з лещат!
    Давно пора змінити гнів на милість.
    Давай накалапуцяю борща,
    Од розпачу-жури на стіну виліз.

    А хочеш - пощипаю волоски,
    Голівку намащу ловкенько хною?
    Цвітуть чудово навіть будяки,
    А ти гарчиш на мужа sexsy-боя.

    Навиворіт вдягнув сусід труси,
    Селом тинявся з пляшкою в обнімку.
    Не чув ні слова гніву від краси,
    Уранці встав і знов цілує жінку.

    Якби ж гуляв з дівками між отав,
    Чи не було б у хаті пити-жерти.
    А я всього лиш прищемив хвоста
    Котові, бо поїв усі котлети.

    Ну, досить. Знаю - вчинок ай-яй-яй,
    Кажи хутчій - чого від мене хочеш?
    - Улюбленця ніколи не чіпай!
    Бо видряпаю неодмінно очі.

    13.08.2018р.

    Полегшення

    На "репана" од жінки заслужив,
    А на додачу - копняка та клізму.
    Я провинився. Гамав біляші,
    Ще б трохи й у селі справляли тризну.

    Підпільні мафіозо крутять фарш,
    В столиці ні котів, ані собачок.
    А в животі тромбони грають марш,
    Добу сиджу голодний, тужусь, плачу.

    Із буди виє очманілий пес,
    Подумав, що злітає в рай господар.
    Біляш пахучий - чудо із чудес!
    Насправді - небезпечна насолода.

    Волає півсела: - В Петра біда!
    Злітаються граки, ворони, мухи.
    Та виручила теща золота -
    Приволокла барило бормотухи.

    Нектар до краплі висмоктав з діжі,
    Бабахнув так аж загуло у вербах.
    Погикав трохи, чмихнув і...ожив!
    Нехай жінок благословляє небо!

    13.08.2018р.

    Застілля

    На душі клубочиться розмай,
    Тисячу поцуплено із каси.
    - Ріж ковбаску рівно! Не вихляй!
    Це не сало під чарчину свасі.

    Мудра жінка. Знає два плюс два,
    Діва терта і життям побита.
    В мене день народження, братва!
    Будуть марципани, оковита!

    Брюки одягаю на труси,
    Навпаки не хочу, хоч і стильно.
    Гості йдуть (червонії носи) -
    Люблять одсипатись попідтинню.

    Тости - як і завше - за любов,
    Три години прохурчало чвалом.
    Глинув на стола - застигла кров:
    Випивки немає, їжі - валом!

    Нащо закусь справжнім козакам?
    З пійла ж користь -два мішечки тари.
    Лиш болить утомлена рука -
    Двіі доби з жоною куховарив.

    Більше не ловитиму ворон,
    Святкувати з головою буду:
    Блюдо лиш єдине - самогон!
    Звісно в ночвах. Хай гуляють люди.

    13.08.2018р.

    Важливі справи

    Є геній. До хвальби липкої звик,
    Пегас беззубий тягне до Парнасу.
    По носі луснув бевзя. Той у крик,
    Кажу - для профілактики од сказу.

    Не дякує. А міг би - задушив.
    Йому б ліпити горщики із глини,
    Або пекти млинці та біляші...
    Хай казиться. Попустить неодмінно.

    Увічнився! Ох і моторний жук!
    Підлесники співають оди хором.
    Казав йому: - Давай перепишу,
    Поставиш власне прізвище під твором.

    Тепер конфуз, гигикає народ,
    Пегасові порепались копита.
    Не ті слова, сфальшовано акорд -
    Не пісня, не сонет, а гною скирта.

    А, мо й мені кричати: "Браво! Ас!"?
    Не хочу. Є цікавіше заняття.
    У річці, кажуть, знов клює карась
    Й коханка юна розстібнула плаття...

    12.08.2028р.

    Літо серед зими

    Цілуватися знову схотіла?
    Як учора у темних кущах?
    От і добре. Ходи сюди, мила,
    Ляж лопатками вниз на плаща.

    Може в ліжку? Бо ж холодно, грудень,
    І до того ж, в Монголії піст...
    Добре, добре, по-твоєму буде,
    Підкаблучник я, а не сексист.

    Сів метелик-долонька на лоно,
    Настовбурчився сонний грибок.
    Відмовляти лебідці гріховно,
    Буде тиждень голівка бо-бо.

    Ні борща не побачу, ні ласки,
    Буде гризти удень і вночі.
    Обережно пірнув під запаску,
    А богиня від шалу кричить.

    Хай надворі морозяно, вітер,
    Сіє снігом із неба зима -
    У закоханих сонячне літо,
    Часу лаятись зовсім нема.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.08.13 02:13 ]
    Ігри слів – 6 (небилиці-мандрівниці)
    Здоровенні імбецили
    Розповсюджують бацили.

    Замасковану заразу
    Розпізнаєш не одразу.

    Біля берега Ямайки
    Виніс шторм подерту майку.

    Налетівши на відбійник
    Очманів далекобійник.

    Ледь угледівши вібратор
    Настрахався гладіатор.

    Серед міста песимісти
    Надурили оптиміста.

    На гвіздочку у клозеті
    Раді будь-якій газеті.

    Коловладові бандити
    Поділили всі кредити.

    Від Оттави до Полтави
    Порішали все картаві.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.08.12 20:01 ]
    Космічне Сміття (Frank Zappa)
     
    Містичний Агент, зайшовши
    Проказав: ”Не тре‛ понтів?“
    Припрошував, за якийсь номінал
    Вже нині нир-ванни сягти
    Якби я прагнув, хотів & міг би
    Не відмовити у платні
    Він би кинув решту нагальних потреб
    Присвятивши увагу мені
    Я на це
    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Ну кого джайвить Космічне Сміття)
    Чуєш, брате
    Не марнуй на мене час
     
    Містичний Агент нервово
    Пововтузився трохи & дзинь
    Сягнув до кишені Містичної Роби
    Та вийняв набір для голінь
    Хоч там була не голярка
    Не бляшанка з пінкою
    Та він запевнив, ледь зіскочила кришка
    Безвідмовний вибір, все тут!
    Олія від Афро-дайти
    І прахи Великих Вазу
    Сказав:
    ”Віриш-ні, але знаю напевно
    Лікує й астму, й шизу!“
    Я на це
    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Який такий гуру з тебе, далебі)
    Чуєш, брате
    Не марнуй на мене час
    Пильнуй свій час . . .
     
    У мене досить власних проблем
    І тут немає рад
    Тож, всі препарати до медитацій
    Запхай собі у зад
    ”А ОСЬ КРИСТАЛЬНА КУЛЯ!“ І він
    Глянув крізь на світ
    Я вхопив річ
    Із його руки
    Хай би знав, як робити не слід
    В газету голову огорнув
    На вигляд став як Мара
    Мовивши кілька мамбо-джамб
    Сказав діткам спатки пора
    Персні забрав
    Годинник теж
    І все, що зумів найти
    Навів на дурника гіпноз
    Він не видав і звуку з тим
    Я повідав усе майбуття йому
    Оскільки вже розмова зайшла
    Сказав ”На м’ясо зростають ціни, а
    Твоя мила не зна з ким злягла . . .“
     
    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Оце чи справжнє пончо, не придбане в ”Сірз“ пон-чо?)
    Знаєш бо,
    Ти, різникуючи, зрубиш гроші
    Тож не марнуй на мене час
    (Пильнуй свій, пильнуй свій власний час)
    Ом шанті, ом шанті, ом шанті-ом
    Ш-ШАНТІ
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Терен - [ 2018.08.12 13:45 ]
    На рубежі пережитого
    Щемлять серця і душі ще болять
    за втраченими юними літами.
    Екзамени усі здали на п’ять.
    Осінні теж уже не за горами.

    Ріка несе віночки із латать
    у синю лету за семи морями.
    На караулі ангели стоять.
    Завізно у Харона із човнами.

    Така свобода вибору тепер,
    що і старий як юний піонер
    готовий і нікому не потрібний.

    І за плечами кожного сума,
    аби не говорили задарма,
    що ти дурний лише тому, що бідний.


    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  21. Ігор Шоха - [ 2018.08.12 12:02 ]
    Ти, вона, весна і літо
    У мене є єдина і одна.
    А хто не розуміє цю різницю,
    нехай згадає, де його весна
    і як весною осінь молодиться.

    А поки літо, є лише вона
    чужою полонянкою столиці.
    І хай не роз’єднає нас війна,
    а я не об’єднаю ваші лиця.

    Усе іде, усе кудись тече.
    Минуле розливається рікою.
    Вона уже не кличе за собою.

    А ти моє надійніше плече,
    аж поки і тобі не допече,
    що не були ми нерозлийводою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.08.12 11:22 ]
    У храмі
    Христос уважно дивиться з ікон,
    Тече народ - діди столітні, вдови...
    Життя несправедливе - це закон,
    Країна тоне в горі та у крові.

    Бо плем'я це покинуло добро,
    Підступні гої прощення не варті
    В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,
    За це у тебе просять благодаті.

    Тебе також потроху продають,
    У кожному селі своя отара.
    Прихід у Вертя, доїть інший Круть,
    Після причастя - діви та водяра.

    Храм опустів. Дрімають павуки,
    Погашено прокопчені лампадки.
    Мовчать пророки - Йов, Ізекіїль:
    Тут Бог помер, панують зиск і статки.

    У сонмищі мальованих божків
    Чи віднайду сліди живого Бога?
    А погляд у Спасителя важкий:
    Досадує, за чортом перемога.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.12 10:27 ]
    Малюнок білим олівцем
    1

    Йде Пилип із конопель:
    "Я навчу, як жити.
    Зранку вариш чорний ель...
    гичку до корита...
    крутиш сотню голубців...
    смажиш сало-яйця...".
    Контроверза - у руці.
    Шлю аж до китайців!

    2

    Та Пилип ізнов гуде -
    вкрав у відьми ступу.
    Кошеня приніс руде,
    вкручує шурупи.

    "Хатку треба... я добряк...
    хай тваринці м'яко!".
    Не позбудешся ніяк
    хитрого друзяки.

    Все він знає... всюди був:
    у Пристромах, Делі...
    Ліквідує ґрунтозсув
    і провалить стелю,

    залатає, що порвав,
    і настрочить вірша,
    розлякає сотню ґав.
    Пише слабше-гірше.

    А запевнить: "Я - леткий,
    бачиш, з Богом поряд!".
    Мацав дупки та литки,
    ген лящить "ой, сорі!!!"...

    3

    Прототипів не шукай.
    Уникай Пилипа.
    Не шумить без доки гай,
    гаснуть смолоскипи.

    Він роздмухає в лице
    попіл, сажу, пудру.
    Тицьну - огріх! - олівцем.
    Втік за Брахмапутру.

    Шле ізвідти каравай,
    три рецепти, пряжку.
    Знову радить: "...завдавай!".
    З ним дружити тяжко.

    Цілував і гомонів,
    квіточки - щоденно.
    Відійду аж до млинів.
    Для Пилипа - енна...


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  24. Володимир Дубровський - [ 2018.08.11 21:44 ]
    Прощай школа...
    Постаріла школа
    Разом з нею ми
    Облетіли стіни
    Тріснули шибки

    На шкільнім подвір’ї
    Почорнів садок
    Лиш дерева мріють
    Про весну квіток…

    Вже не буде того
    Що було за нас
    Не вернуть ніколи
    Той щасливий час.

    Не вернути гамір
    У шкільнім дворі
    У якому ми тоді
    Були молоді.

    Постаріла школа
    Прийшов інший час
    Але все ж до болю
    Згадує про нас…
    1998 десь так


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. України Сокор - [ 2018.08.11 18:11 ]
    Сердце может полюбить.

    Ты холодна и так красива,
    Как роза в утренней росе.
    В лучах солнечных игриво,
    Играет перлами в красе.

    Ты полна - любви и страсти,
    Глаза сверкнул, как две искры.
    Вонзивших в сердце духа власти -
    Любовь, души моей мечты.

    В глазах кружилось мне виденье,
    В усладу будущей любви.
    Прильнула страсть и помрачение,
    И я, как будто, вне земли.

    И пахнув женское дыханье,
    Я в объятьях нежных рук.
    И теплых уст ее лобзание.
    Но почему, вздрогнул я вдруг?

    Как будто я, в объятьях ''розы'':
    Цветы, шипы и аромат.
    И словно зимние морозы,
    Мою душу холодят.

    Мне аромат ее приятный,
    И не чувствую ''шипы''.
    Стан твой гибкий, мной объятый.
    Но почему, в душе не ты?

    Почему же, ты, мне снилась,
    Красотой моей мечты?
    В моем сердце поселилась.
    Но почему, в душе не ты?

    Свечу любви не засветила,
    Искрой своей красоты.
    Как будто, сердце полюбило-
    Но в душе была, не ты.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Терен - [ 2018.08.11 14:57 ]
    Ребро Адама
    Немає друга істинного, свого,
    душа якого – на семи вітрах,
    і наче, навертаєшся до Бога,
    коли твій успіх у його очах.

    Такою є і суджена, і мила,
    з якою лиш тобі і повезло.
    І, може, лиш одна і підкорила,
    що іншої такої не було!

    У небі явно ті ще бюрократи!
    Але своїх уміють парувати
    і в юні, і у зрілі вже літа...

    Якщо сама помітила поета,
    який тобі присвячує сонети,
    то ти одна-єдина – саме та.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  27. Ігор Шоха - [ 2018.08.11 12:04 ]
    Сонетний синдром
    Позичимо сюжети у Шекспіра.
    Якщо є пара, буде і дует.
    У ролі короля, Ромео, Ліра
    не маємо відбою у Джульєтт.

    Аби лише заточена рапіра,
    якась медаль на фоні еполет,
    тоді Амур і вибере кумира –
    на щастя чи на горе амулет.

    І являться улюблені герої.
    Кохання запалає у двобої
    об’єднаної арії сердець.

    Тоді й сонети будуть як вінець
    усього, що увінчане любов’ю –
    негаданий і радісний кінець.


    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2018.08.11 11:14 ]
    Козацька діброва
    Долаючи з Батурина дорогу
    на Крим турецький й Запорізьку січ,
    стрів біля річки кобзаря старого
    козацький сотник Дума віч-на-віч.

    Сидів сліпець на березі крутому
    і піснеслів наспівував сумний.
    Давно старий не мав сім’ї і дому,
    тож душу укладав в переказ свій.

    Перебирав співець бандури струни
    і над обривом линули слова.
    Співав про ліс, полів зелені вруни,
    як не була ще сива голова…

    Приліг ота́ман поряд, пісню слухав,
    думки снували в буйній голові.
    Ще плескіт хвиль доносився до вуха
    та коник вторив старцю у траві.

    Дивився то на Вовчу, то на луки,
    на Бурханів підкову вдалині
    і згадував кохану, що розлуку
    не витримала з милим в чужині.

    Пригадував козацьких побратимів,
    з якими Україну захищав.
    Чув клекіт бою, барабанних ритмів
    і вогник у очах його блищав.

    Родився в цих краях і тут він виріс,
    та юнаком подався геть, на Січ,
    бо зненавидів хлопця, його щирість,
    старий поміщик, клишоногий сич.

    Його Оксану той віддав татарам,
    і тим свободу лях собі купив.
    Душа козацька вимагала кари –
    тому сича минулоріч убив.

    У пам’ять про Оксану, побратимів,
    про всіх, що полягли за рідний край,
    він вирішив, як вернеться із Криму –
    то закладе на Бурханах їм гай.

    Та не судилося, бо й сам загинув Дума
    із турками в нерівному бою,
    і не дає мені його задума
    забути про історію свою.

    На згадку про Оксану чорноброву,
    про Думу, всіх загиблих козаків
    все ж хочу насадити гай-діброву,
    щоб пам’ять збереглася на віки.

    А кожен дуб беріг козацьку душу
    і буйні крони пам’ять всім несли,
    перетворивши в рай закляклу сушу,
    та українство, сам народ, спасли.

    Хай бережуть козаччини основи
    і по землі розносять предків цвіт!
    Такою у майбутньому діброву
    я бачу через сотні довгих літ.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Софія Кримовська - [ 2018.08.11 07:40 ]
    ***
    Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
    а мимо роки і закохані пари,
    і кози, й корови, і кури сусідки.
    Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
    всевидяче око у бабці в халаті.
    А що їй - ніхто не чекає у хаті,
    нікому нема до старенької діла.
    Ну хоч би манюнього...
    Ввечері сіла
    до столу, великого - це б для родини.
    А в неї нікого. Лиш цуцик під тином...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (7)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.11 06:01 ]
    Тихий голос
    Німого смутку тиха течія,
    Неначе медитація мовчання...
    І знов, і знов замислююся я -
    Ну що за дивна річ оця - кохання?

    Розбиті скалки серця не збереш,
    Вже самота давно у нім святая...
    У горі почуття втопив, еге ж?
    Та звідкись воно знову виринає.

    Всі аргументи розуму: забудь,
    Природою лікуйся і трудися...
    Що в серце залива отруту, ртуть
    Чаклунка зла, а не Богиня з висі...

    Це все дієве тільки до пори...
    Тоді життя міняється довкола.
    І знову долинає ізгори
    Щоразу сміливіше тихий голос.

    Він мовби каже: ти іще не вмів
    По-справжньому в минулому любити.
    Зі згорнутими жив уже крильми,
    Ледь не потрапив під могильні плити.

    І безнадія, розпач і жура
    Тягли із тебе життєдайні соки.
    Та виростало в серці, як гора,
    Мов королівське, почуття високе.

    На дереві життя воно - як плід -
    Росте і наливається, і зріє.
    І ніжиться у сонячнім теплі,
    Мов здійснення свого чекає мрія.

    Невже дарма - ті розпач, біль і щем?!
    Настане день, тоді хоч серце вийми -
    Осипана трояндовим дощем,
    Кохана упаде в твої обійми!!!

    11.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  31. Вікторія Лимар - [ 2018.08.10 13:51 ]
    Гармонія почуттів
    Якщо у гармонії душі,
    На речі є спільний погляд.
    Приємні поради та слушні
    І, ставлячи їх на розгляд,
    До справ не торкнеться розлад.
    РазОм навіть «звернемо гори»,
    Підтримка бо є і воля.
    І прагнення не випадкові.
    Всміхнеться тоді і доля,
    Доріжку розкриє в полі:
    Відчуємо подихи вітру.
    А постать струнка і тендітна.
    Не може ріднішої бути.
    Тебе неможливо забути!!!

    10.08.2018
    Свидетельство о публикации №118081004145


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  32. Павло ГайНижник - [ 2018.08.10 06:55 ]
    ЦІЛУНОК
    ЦІЛУНОК

    Зціли́ мене отруйним поцілунком,
    Що самозгу́би зойк лишає на губах
    І поглинає зпе́щеним грабунком
    Твердиню волі й первородний страх.

    Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,
    Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х
    Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком
    Десь за свідомістю, у незбагненних снах.

    І обійми́. Як пензля геній, що малюнком
    Милується у барвах, засмакуй в вустах
    Нектар розніженого світу. Візерунком
    Він закарбується в кохання скрижалях.

    Павло Гай-Нижник
    10 серпня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Сонце Місяць - [ 2018.08.09 19:51 ]
    Латентна Тінь (Van der Graaf Generator)
     
    Вві склі, анфас—всі звичайні проблеми
    & весь тривіальний фарс
    Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
    на що ти дав згоду
    буденні дні, співи під ніс
    & наче буде ще гаразд
    Цей раз все не за чином—душа незворушна
    тіло причинне
    типово однобокий погляд
    хоч немає ілюзій ані з твого, ні з мого
    двійнику постійний, пліч-о-пліч незмінно
    о ти—моя латентна тіне
    Ще в думках: ”Дивацький зміст у відчуванні змін
    без розуміння для чого було усе
    хіба у контексті років . . .“
    Як оминути, і я не проти забути, о так
    Чи безум лише зворотна хвиля емоцій надмірних
    чи твій прихисток, моя тіне, там
    чи літанія— знаки її шанувань без упину
    тріщина усіх дамб?
     
    Гряде! розірветься навкруги
    хто би повірив наперед у нещастя
    У паніці, хапай етер
    крізь водоверть & смерть
    ніхто й нікого як усе
    не приймеш і долоні, простягнутої врятувати тебе
    Чи я лишив тебе в часи випробувань?
    Чи це недолік, що я дивлюся, як плачеш?
    І ті фантоми що зринали, мали б знати
    ти б дізнався від них
    якби не втечі й намір осягти в самоті
     
    Ми й тепер не згублені: як подивишся у ніч
    ті кольори & ті вогні, мов речуть
    що люди не є бозна де, просто навпроти
    і лиш німий одвічний спротив
    тримає нас тут
     
    Якщо безум йде, хай сповнить знизу до верху жадання
    втопить слабкість і блаж, і святе й не
    хай згасить життя, візьме душу й усе сповідання
    хай замістить мене
     
    Мабуть не пора ще мчати нам, тандемно чи поспіль—
    паралельний обрій притягує нас
    Мабуть хибно це, триматись чогось в один лише спосіб
    та прийде інший час
    інший час
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  34. Іван Потьомкін - [ 2018.08.09 19:18 ]
    ***

    Він зо два метри не долетів до тротуару .
    Не біг, а летів кіт пристрасті навстріч.
    Збитий машиною, тепер лежить навзнак.
    Чи варто за необережність його винить,
    Коли й чоловіки не долітають до мети,
    Бо часто-густо залежать од будь що буде?
    Забувши про небезпеку розчавленими буть,
    Вугрі прокочують пів-Європи, аби в екстазі вмерти…



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  35. Адель Станіславська - [ 2018.08.09 15:05 ]
    * * *
    В твоєму серці відчай скам'янів.
    Льодовим лезом - що було сльозою...
    О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
    Чи гострий меч бажає вперто крові?
    О не плекай зневіри зо зневір.
    Твоя зоря ясніла не для цього...
    Людина звір? Людина справді звір...
    Коли її загнали до знемоги.
    Коли себе загнала, піддалась...
    Коли ламали - і вона ламалась.
    Прошу, прошу, прошу тебе - не дайсь...
    Не плутай глас небес і людський галас.
    В твоєму серці світла пустота...
    Топи льоди, стікаючи сльозою.
    Вернути вчора - справа не проста,
    А завтра - не торкнутися рукою.
    Є тільки нині, є оця лиш мить,
    Що тут і вже тобі належить вповні...
    Щемить на серці? Так, воно щемить.
    У нім любов. Пусти її назовні...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (3)


  36. Тетяна Левицька - [ 2018.08.09 11:19 ]
    Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
    де в’ється лоза в небеса по драбинці,
    Немов материнських очей малахіт.

    Захмарило далеч... Старенька маршрутка
    таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
    За мокрим вікном килимком незабудки,
    на ситечку поля красується мак.

    Будинки сучасні, біленькі хатини
    обабіч дороги в мережці садів.
    Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
    тріпоче розрада на розі вітрів.

    За лісом ріка - таємниця дитяча,
    де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
    Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
    пульсує у скронях повітря живе.

    Нарешті кінцева, розчулення миті,
    ще без парасолі, хоч літо дощить.
    А райські ворота на засув закриті,
    ніхто не озветься, лиш явір шумить.

    Заходжу до хати, там пустка, неначе
    ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
    О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
    То скрапує дощ із черешень і слив.

    Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
    Промчалися чвалом літа вороні.
    В старечій долонці смородина спіла.
    Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

    2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (6.27) | "Майстерень" 5.5 (6.36)
    Коментарі: (10)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.08.09 11:20 ]
    Про важливе
    Левиці знають, що цікавить левів,
    До кожного кота знайдуть ключа.
    Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
    Одбило мужа капосне дівча!

    Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
    У пазуху пірнає борода.
    Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,
    Суперниця - гаряча, молода.

    Гуде гроза, лютують знову дами,
    Роса з очей зволожує носи.
    А що в Адама? Свято у Адама!
    Меди збирає, хтивий паразит.

    P.S:
    Хай сваряться із юнками бабульки,
    Фарбують губи, пшикають "Шанель".
    Зате у мене сотні три онуків -
    Оце і є насправді головне.

    09.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  38. Вікторія Лимар - [ 2018.08.08 18:22 ]
    До ювілею
    Значного досяг ЮВІЛЯР рубежу:
    Уже ШІСТДЕСЯТ - ти пробач, що кажу.
    Число це бентежить, та тільки на мить,
    Бо з часом невпинним й воно відлетить!
    В думках промайнула тепла ця згадка:
    Колись закохався він у дівчатко.

    Так сталося, що, майже сорок років
    Живуть вони рАзом – і двох дітлахів
    На ноги поставили, правильний шлях
    Вказали; навчили що треба і як!
    А зараз, радіймо, без суму в очах,
    Бо ти, наш Сергію, міцний ще в плечах.

    Бажаємо й далі тобі все зростати!
    Життя – то скарбниця, в ній перлів багато:
    Дружина кохана, онука та діти.
    Нехай їх теплом буде серце зігріте!
    Достатньо колег ти маєш і друзів.
    Стосунки приємні і не байдужі.

    Від себе й від них хочу ще побажати
    Здоров’я міцного, про ліки – не знати!
    Добробуту, злагоди, миру у домі,
    Кохання для всіх і щасливої долі!!!


    07.08.2018
    Свидетельство о публикации №118080708545


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2018.08.08 14:06 ]
    Повість а чи роман...
    ***андеграунд***

    Повість... А чи роман...
    Ерос... Кохання... Хіть...
    Книжку писали нам
    Пера нічних птахів...
    Ти пам"ятаєш, як
    Зорями уночі
    Вмилися ти і я
    Під коментар сичів?
    Ти не забула, де
    Темряву із вікна
    На ніч нам виклав день
    Ніби есе в журнал?..
    ...камінь у воду впав
    Річки на ймення Стікс,
    Надвоє розірвав
    Нашої повісті
    Книжку, що я писав,
    Що написала ти,
    Віце-коректор прав-
    ок! І сюжет пустий,
    Той, у якому є
    Запити на шаблон,
    Збіркою видає...
    ...хай би усе ішло...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118080709068


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Серго Сокольник - [ 2018.08.08 14:18 ]
    Шпігель
    ***андеграунд***

    Темряви очі в люстерці не надто суворі.
    Теми ви ночі- потенцій химерні потвори...
    Спів менестреля- рука, що веде до спасіння...
    Неле! Тебе зачекалася темрява синя!..
    Скоро у травах божественна квітка розцвітне.
    Ти, Ойленшпігеле, знаєш, що Неле вагітна?
    Не переймайся! Чи ти від дитини тікаєш?
    (попіл Клааса одвічної помсти чекає?)))
    Неле, завжди ти одна, виглядаєш на нього,
    "Шпігеля", друга зрадливо-невірного того,
    Вічно що мститься, що вік мандруватиме світом...
    Правди де діти? Від "шпілю" з"являються діти...
    Вийди у темряву синю, зневажена Неле!
    ВІтер північний підхопить і до менестреля
    Виведе в місячний день... Їх у тебе немає...
    Всяке буває. Тебе і вагітну чекають.
    Співи вагітної, мов репетиція... Стогін,
    Що вивільняє дитя на життєві дороги...
    Як без наруги співаєте, двоє-єдині!..
    З"їсти удруге ви маєте яблуко нині.
    Те, чим уперше Ліліт частувала Адама.
    Те, що нарешті дала Менестрелеві Дама
    Світла одна. Менестрель полюбляє лямури.
    Все почина... А на "шпігеля" глянь! Не придурок?)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118080100006


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Дарія Б - [ 2018.08.08 12:36 ]
    І тихо в кімнаті…
    І тихо в кімнаті,
    І томні зітхання
    Від стін відлітали,
    Прикрасивши ніч.

    І пальці по шкірі,
    І ніжні обійми,
    І ніби навіки,
    Вони віч-на-віч.

    І зорі, і місяць,
    Прокравшись крізь вічність,
    Освітлюють місце,
    Де він та вона.

    І тихо, й чарівно,
    Кохання невпинно
    Поєднує їхні
    Життя.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.08.08 10:47 ]
    Реінкарнація
    Гула дружина - як пила,
    Іздох. Злетів у небо.
    Реінкарнація пройшла
    Але не так як треба.

    Бувають лютими жінки
    І до мужів нечулі.
    Із пліч стовбурчаться цицьки,
    А на щоках півкулі!

    У карму всунула ножа,
    Забула про обручку.
    А все тому, що зобижав,
    Не всю давав получку.

    У шпарку гривню заховав,
    Копив на пляшку пива.
    Знайшла заначку - "гав!" та "гав!",
    Хотів стрибнути в прірву.

    Щовечора - любовний сак,
    Двигтить подружнє ложе!
    Але у цьому я слабак -
    До ранку тільки можу.

    Якщо точніше - міг. Тепер
    Ховаюся у хащах.
    У друзях - жабка і бобер,
    А жінку інший лащить.

    08.08.2018р.

    Гармонія

    Я - музикант. І це чудовий фах,
    Пливе слухач у какофонні верші.
    Потринькай на гітарі ноту фа...
    Почув? Отак гундосять любі тещі.

    А спробуй до...оце моя жона,
    Завжди серйозна, пильна і розумна.
    А сі бемоль - коханка чарівна,
    Моїх думок розбурханих лагуна.

    А ре - зятьок. Лежить на животі
    І блииає на опустілу чарку.
    Його по носі луснути хотів,
    Та "генію" тримати варто марку.

    А донька, безумовно, мудра соль,
    Як щось не так - не треба й гільйотини.
    Гарикне - то ховаюсь в антресоль,
    А Бахус утікає із гостини.

    Онука одзивається на мі,
    Шикарний звук! Клює на нього щастя.
    А сі, панове, це - синочок мій,
    Як хоче пива - по кишенях шаста.

    Моя стезя - весела нота соль,
    Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
    Покликала в Париж мадам Тюссо -
    Мене ліпити з воску закортіло.

    08.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Сонце Місяць - [ 2018.08.08 03:40 ]
    Богемська Рапсодія (Queen)
     
    Чи все насправді так
    Чи щось фантазія
    Хоч провалися
    Не втечеш від реальності
    Очі земні
    До неба здійми й сягни
    Я лиш безпутник, не варто співчуттів
    Завше тихо йшов, тихо йду
    Не вгорі, не внизу
    Вітер віє світом, де нема потреби мені, мені
     
    Мамо, вчинив я смерть
    У лице наган навів
    Стрелив я, загинув він
    Мамо, ось життя пролог ―
    Відкинути й покинути усе
    Мамо, ну-у
    Змирися і не плач
    Якщо я завтра не вернусь додому
    Перемовч, перемовч, у сльозах нема потреби
     
    Часе, ти надійшов
    По спині в’ється жах
    З болю в герці повсякчас
    Люди, прощавайте ― я вам ніхто
    Обертаюся відтак лицем до скрут
    Мамо, нуу (вітер віє світом)
    А життя триває
    Часом ліпше б його зовсім не було
     
    Бачте маленький силует людини ген
    Скарамуш! Скарамуш! Він танцює фанданґо!
    Блискавиця & грім ― непереливки усім
    Ґалілео, Ґалілеє
    Ґалілео, Ґалілеє
    Ґалілеє Фіґаро ― славіть його!
     
    Я син безпутний, хто таких любить
    Він лиш безпутник із простої сім’ї
    Вирятуйте його від страхоти
    Тихо йшов, тихо йду ― миром відпустіть
    Із миром! ні, не відпускай його ― хай би йшов
    Із миром! не відпускай його ― хай би йшов
    Із миром! не відпускай його ― відпусти!
    Не пускай його ― відпусти (не вір)
    Не пускай його ― відпусти!
    Не відпустять, ні ― о-о-о
    Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні
    О мамаміа, мамаміа, мамаміа, відпустіть!
    Велзевул свого дідька нав’язав мені
    мені, мені
     
    Всі оці ваші камені й плювки
    Всі оці ваші кохання й вироки
    О леле ― ви тут всі проти мене
    Я прагну від вас ― я прагну від вас, хоч куди
     
    Бо нема потреби
    Бачите самі
    Бо нема потреби ― ні, нема потреби мені
     
    Світом віє вітер . . . .
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Ластівка Польова - [ 2018.08.07 22:00 ]
    Зниклим безвісти
    Дні стікають важкими краплинами,
    на обличчі лишають слід.

    За тобою була б полинула –
    крізь вогонь і колючий дріт.

    Може, в Бога тебе відмолила би,
    заплатила усе сповна,

    Чи поквилила б над могилою, -
    якби відала, де вона.

    Як зустріти тебе, де вгледіти?
    Не дружина і не вдова.

    Це для когось там - «зниклий безвісти»,
    а для мене – лише слова.

    Сподівання п’янкою мукою
    в серці жевріє, як свіча.

    Ти приходь.
    У твоєму кухлику вистигає гарячий чай.

    20.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Зоріна Головатюк - [ 2018.08.07 13:35 ]
    Ранок на морі
    Метеликів весела зграйка
    На моря перламутр сіла,
    У бризках світанкових райдуг
    Тендітні крильця тріпотіли.
    Напившись бірюзи нектару,
    Вони ловили подих вітру,
    На сонних брижах колихались
    Рясним весняним білим квітом.
    Злетілися білявки чайки
    Поглянути, що то за диво,
    Та злинула бешкетна зграйка,
    Напнувши враз вітрила-крила,
    Крізь ніжне марево рожеве
    Туди, де сплять досвітні зорі,
    Де голубінь прозора неба
    Впадає у безкрайнє море.
    3,08,18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олексій Кацай - [ 2018.08.07 10:28 ]
    Сідайте, звіздарю...
    Сідайте, звіздарю,
    ввімкніть звукозапис
    і я розповім вам,
    як зоряний практик,
    що найголовніше –
    за руки триматись,
    коли йдеш тунелем
    крізь ядра галактик,
    коли радіацій
    і полум’я
    хуга
    вам випече тіло –
    тримайтесь невпинно
    за руки батьків,
    за міцну руку друга,
    за руку коханої,
    руку дитини.
    Це поки,
    це поки що
    ми у скафандрах,
    але, подолавши
    усі перепони,
    тримаючись міцно
    за руки,
    у мандрах
    ми станемо
    лініями на долоні,
    а кроки в незнане –
    гудінням акордів.
    Бо знайте, звіздарю,
    що на небосхилі
    сузір’я – це є лиш
    відбитки фіордів,
    флотилій, комонників
    і ескадрилій…
    Що, вам не комфортно
    до лячного стану
    встромитися в прірву?..
    То виправте спину!
    І враз найстрашнішим
    вам видивом стануть
    жарини
    в скривавленій пащі
    каміну.
    Утім, гороскопів
    залиште вподобу…
    Але, чи побачите в них,
    магом ставши,
    як ми,
    подолавши
    дитячі хвороби,
    йдемо крізь усесвіт,
    за руки узявшись?

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.08.07 09:08 ]
    Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
    З цицьками у руці дрімаю вік,
    Ковбасами забитий холодильник.

    Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
    У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
    Сиджу тихенько, бо не ідіот,
    Орду не подолають гречкосії.

    В Донбасі - траур, у Криму - терор,
    А я цвіту, клієнтів є чимало.
    Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
    Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

    І я везу. Колеги - цигарки,
    Ідуть вагони з крамом зарізяці.
    Та змалку тупуваті земляки
    Не хочуть хана, підло риють шанці.

    Але меча не втрима Гавриїл,
    Чортяка ззаду наштрикне на вила.
    Бо в Києві не влада - гультяї,
    А у Москві - тверда рука та сила.

    Піду кришити бульбу кабану,
    А потім поваляюся на жінці.
    Країні мир потрібен! Геть війну!
    Закуйтесь у кайдани, українці!

    07.08.2018р.

    Народження

    Любов сліпа, не тільки топить лід,
    А й душу висисає до останку...
    Прибив цвяхами жінку до землі,
    Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

    Крізь тінь мою сумну струмує час,
    Втомилась копирсатся у вадах.
    Ворушиться під серцем дитинча,
    Ховаю живота в широких фалдах.

    Молилась: - О, мій Боже! Забери!
    Любові прагла, а послав лиш фалос.
    Веселе око глипнуло згори
    І в хмару сонцесяйну заховалось.

    Втекти б із гіркоти в країну Оз,
    Але довкіл не казка - маски, блазні.
    Скрутило... біль шматує... почалось:
    - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

    07.08.2018р.

    Світло

    Прагнуть ізмалку мене причесати,
    Хочуть побачити в ямі, на дні.
    Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
    Плахтою ліру Орфея запни.

    В світі комах вогнептахи - потвори,
    Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
    Гупну ногою - ховаються в нори,
    В небо злітаю - прокльони услід.

    Знизу благають: "Лети но у вирій".
    Добре, негайно рушаю у путь.
    А на крилі умостилися мрії,-
    Ці дивочуда зі мною жвуть.

    Інше крило - це домівка фантазій,
    Музи грайливі вчепились у чуб.
    З ярмарку шумного в тиху оазу
    Між громовицями пеклом лечу.

    Настіж Едему відчинені двері,
    Тьма поклонилася світлому дню.
    Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
    Вип'ємо радісно кубок вогню.

    07.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  48. Ігор Шоха - [ 2018.08.07 09:05 ]
    Парнокопитні
    У світі є немало чаклунів,
    але такого не було ніколи,
    аби усіх людей водив навколо
    одного пальця, наче баранів.

    Ні у Криму і, ніби, на Донбасі
    його ніде неначе й не було –
    а потім, - раз! – і є. І люте зло
    об’явлене, як той Гундяй* у рясі.

    Ані царі, ані держав посли
    не помічають, як міняє лики
    воно само, усі його козли
    і наші – бойові і без’язикі.

    Воно являє рило аж за Буг
    і одягає безрозмірну свиту
    на сановите і несамовите.

    Немає ради. Більшає хапуг*.
    Парнокопитне плем’я волоцюг*
    усюди ошивається* по світу.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  49. України Сокор - [ 2018.08.07 06:03 ]
    Що сієш, те і жнеш.


    Від декого чутно на весь світ волає,
    Створення світів — це природи буття.
    Ця думка дитини, що виростає,
    Яке починає своє буття.

    Явившись у світ в лоно природи
    У простір світів і вдихнувши життя.
    Його не турбує, хто дав цю нагоду,
    Воно процвітає — людське дитя.

    Живеш споживаєш, і гадки не маєш,
    Ти частинка думки Творця.
    Що ж ти твориш? Чому рушаєш
    Життєві умови творіння Отця.

    Хіба ти створив Сонце, Небо.
    Хіба ти створив краплю Води.
    Землька зростає тобі що треба,
    Ділами не створюй біди.

    Поглянь на своє життєдійство,
    Що ти сієш і що ти жнеш.
    Сам твориш на Землі лиходійство,
    Від Природи, тільки гребеш.

    Народжуєш в світ подібних до себе,
    І ти забув людську свою суть.
    Гадаєш, що хтось прийде з Неба,
    За тебе життєву прокладати путь.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Сонце Місяць - [ 2018.08.07 03:18 ]
    Ночі в атласі (The Moody Blues)
     
    Ночі в атласі не розвиднітися
    Без адресатів залишитись листам
    Сум за красою скрізь, чиї очі немов
    Вічність чи сутність, що ніде не знайшов
     
    Я кохаю тебе, так нестямно, о якби знала ти
     
    Десь люди звикло разом із кимсь
    Що мене змучує, не відати їм
    Хто марно твердить безпідставні думки
    Щастя насамкінець, є в бажанні твоїм
     
    Я кохаю тебе, так нестямно
    О якби знала ти, о якби знала
     
    Ночі в атласі не розвиднітися
    Без адресатів залишитись листам
    Сум за красою скрізь, чиї очі немов
    Вічність чи сутність, що ніде не знайшов
     
    Я кохаю тебе, так нестямно
    О якби знала ти, о якби знала
     
     
    Глибше вдих, густішає синь
    Світло зникне звідусіль
    Ремствують люди, що глипнуть назад
    Іще день безплідних енерговтрат
    Шалені коханці сплелись клубком
    Нелюба плач не вчує ніхто
    Мати до пипки кладе малюка
    Снить дідуган про юнацький вік, так
    Сферичне скло, що править ніччю
    Усуне колір з наших вічей
    Квіт мов попіл, плід мов сніг
    І нам судити, котрий з них
    Ймовірний чи облудний
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   457   458   459   460   461   462   463   464   465   ...   1855