ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.04.19 03:07 ]
    ad nataliam
     
    возвеселімося
     
    що хумусу від нас
    безсилих та
    дум спіро сперо ~
    лунарний джаз
    пристойне пекло
    shall we
     
    суєта
    скрадає час
    & салютує нам
    за люстром барним
    іншим разом
    & хай ніхто
    в оправі
    вашого алмазу
     
    бриніть
    розбіжні фрази
    cплін у тон
    делюксо~
    хмарне
     
    quasi
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Іван Потьомкін - [ 2018.04.18 16:59 ]
    Ізраїль

    На карті світу він такий малий.
    Не цятка навіть. Просто крапка.
    Але Ізраїль – це Тори сувій,
    Де метри розгортаються на милі.
    І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
    Аби зробить юдеїв мертвими,
    Молочних не побачить рік,
    Духмяного не покуштує меду.
    Ох, скільки ж їх було... Отих,
    Що з переможним криком
    Єрусалимські штурмували стіни.
    І тільки Олександр Великий
    Зійшов з коня і став
    Перед пророком на коліна.
    Отак і тим, хто зна,
    Що з миром йде в обитель Бога,
    Земля Ізраїлю відкриється до дна,
    І до святинь без опору простелеться дорога.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.04.18 14:11 ]
    Весняні зажинки
    Весна, не упускаючи моменту,
    і поле гріє, і дощі дає,
    аби винаймачі цієї ренти
    отримали до осені своє.

    Зима одразу скочила у літо
    ярами і лісами у луги,
    і талою водицею умиті,
    за обрії виходять береги.

    Зазеленіли віти м’яти-рути,
    озимі ожили і ярина
    показує, що урожаю бути,
    якщо на це дає добро весна.

    Вона перемагає й цього року
    і на селі, і на ріллі полів...
    На цілині таке необароко!
    І маємо усі дари лісів,
    і напились березового соку...

    Закінчуються проводи дідів.
    Нові зажинки і новий мотив -
    не забувати вивчені уроки.
    На горизонті місія висока.
    Насушимо із паски сухарів...
    Очікуємо на несите око.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.18 11:28 ]
    Дражливий диптих про Хому

    1

    Грає синє сусло...
    Повна бодня... піна.
    А митець охочий - наскиртує сіна,
    сяде в холодочку, мріє... чистить пера.
    Муза нахилилась - пишногруда Лера:
    "Напиши про вічне... Чом такий ледачий?".
    "Граб скрипить натужно... собрат мій неначе".

    Три катрени... сонно... Кумкають зелені.
    "Обіцяв заздравну - ювілей ось - Гені"...

    2

    Зозулясте мрево... Глеки наготові.
    Вичитати "вічне" дасть Хома котові.
    Може, поцінує той нектар пацятко.
    Келих не коштовний - з пенсійки двадцятка.

    А якби обмацав Стусові дерева*...
    смерч би розколошкав графоманське мрево.

    ...
    *Зимові дерева" - назва першої збірки В.Стуса.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  6. Володимир Бойко - [ 2018.04.18 09:28 ]
    Проминаючи життя
    Ніхто й нізвідки
    Йде у небуття –
    Незнаною
    Стезею в невідомість,
    Намарне
    Проминаючи життя,
    Нічого
    Не лишаючи натомість.

    Для злету мрій
    Не вистачило неба...
    І виправдання
    Іншого не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.18 09:11 ]
    Посилала доленька усього
    В житті послала доленька усе:
    Дитинства дні веселі й безтурботні
    Та юності квітучий сад пісень
    І молодості час безповоротний.

    Було й розчарування, сльози теж,
    Ще - втрата рідних, близьких і знайомих.
    Не повернеш літа, не повернеш,
    Полинули у далеч невідому.

    Запалювала радості сонця
    Та щастям вона теж не обділила.
    Звертаюся в молитвах до Творця,
    Що жити і творити дає сили.

    І шлях земний із гідністю пройти,
    Добром із ближнім прагну поділитись.
    Чогось таки вдалося досягти,
    Надбання творчі в спадок залишити.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Ольга Паучек - [ 2018.04.18 07:08 ]
    Священний Вітре
    В дитинства сад, країну мрій,
    Пору духмяну
    Верби листочками розвий
    Весну рум"яну,

    З душі полову розмети,
    Веселий Вітре,
    Для запізнілої мети
    Сльозинки витри.

    Сердечні рани затягни
    Рядном свободи,
    На полі лютої грози
    І непогоди

    В дитинства сад, країну мрій,
    Священний Вітре,
    Верби листочками завій
    І сльози витри.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2018.04.18 06:24 ]
    Прощання
    Я доживаю вік на самоті,
    До павутини вже не дотягнуся.
    Домашній кіт вмирати десь утік,
    А я роздав пісні, борги, інклюзи.

    І так на цьому світі пережив.
    А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
    Черпає люд з колодязя душі
    Моїх думок святу цілющу воду.

    Небесний дар не куплено за мідь.
    За це важким обкладений оброком:
    Усіх, кому нелегко чи болить -
    Лікую словом чистим і високим.

    А Лети води - поруч, за містком,
    Обтісує рука могильний камінь...
    У темряву піду одинаком,
    А люди скажуть: "Він живий. Із нами."

    17.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (12)


  10. Сонце Місяць - [ 2018.04.18 02:06 ]
    technicolor
     
    чи сума всіх сум
    визначається нині
    чи хмари шпатлюють
    небесне & синє
    собі арлекін
    заведе старовинний
    платівковий програвач
    крізь вітер & хміль
    позолоти й карміни
    вальсує життя
    незворотне & димне
    афішками шпалеруючи
    стіни ~ диви
    не диви, бач не
    бач
     
     
    весна~ прибиральниця
    скора на зміни
    услід за куртками
    ховає доктрини
    всеєдно стає у
    момент всеєдиним
    театром суцільних невдач
    знечулені розкоші
    лагідно гинуть
    обірвані ноти
    мовчать з-поза спини й
    сторінку перегор-
    тають незмінні
    читачка
     чи
    тач




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  11. Вікторія Лимар - [ 2018.04.18 00:33 ]
    Чего хочет женщина?
    Женщина многого хочет:
    Мира, любви и достатка,
    Чувства дарить без остатка.
    Может читать между строчек,
    Если, конечно, захочет.
    Всех, призывая к порядку,
    Среди словесных баталий,
    Молнии, искры метая,
    Редко когда уступает.
    Женщина, право, загадка.
    Деток уложит в кроватку.
    Внуки играют с ней в прятки.
    Горе, когда ее гложет,
    Дрожь пробегает по коже,
    Может, смеяться прохожим.
    Чтобы с высот не сорваться,
    Сильной должна оставаться.
    Сильной быть хочет и слабой:
    Чтобы любимый был рядом.
    С ним бы идти по ухабам.
    Женщина многого хочет:
    Если просить - похлопочет.
    Хочет, проснуться красивой,
    С милой улыбкой, игривой.
    С ветром померяться силой.
    Радость познать в материнстве.
    Быть непреклонной к бесчинству.
    Просто любить, быть счастливой.
    Рай на земле встретить с милым!

    18.04.2018
    Свидетельство о публикации №118041800205



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  12. Оксана Дністран - [ 2018.04.17 22:46 ]
    ***
    Люблю весняний диво-фіолет,
    Який земля-чаклунка випадково
    Розсипала перлинами з подолу.
    Повітря тягнеться, як мед.

    Росою вмиті ніжні пелюстки
    Зворушливо ховають серцевину.
    Над ними завмираю безневинно
    Замилуванням сторожким.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Марґо Ґейко - [ 2018.04.17 20:11 ]
    трансцендентальне танго
    може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
    спопелитися час на відлогому виступі скелі
    і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
    розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

    відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
    ми в мажорі зіграємо теми нашептані болем
    гравітація чорної дірки нам буде за лузу
    зрикошетимо зоряні кулі в приціл карамболем

    океани зливаються врешті хоч як не пручайся
    вивергається танго із в блюзі закутих вулканів
    я озвучу мовчання твоє в домінанті безчасся
    ми станцюємо пристрасть де твердь не здіймає парканів

    емпірично пізнаємо те що було a priori
    не вернутися нам із обіймів палкої нестями
    хай підбори накрешуть фантазії мрії і зорі
    на пюпітри оркестру лазурно-небесної ями


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  14. Нінель Новікова - [ 2018.04.17 14:30 ]
    Весняний салют


    Люблю я перший спалах цвіту,
    Цей абрикосовий салют!
    Обліплені, як снігом, віти –
    Окрасу сірого ще світу,
    Краси земної абсолют.

    Блаженні бджоли-трудівниці
    Гудуть позмінно цілий день.
    Їм і вночі, напевно, сниться
    Ця абрикоса-чарівниця,
    Натхненниця дзвінких пісень…

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  15. Василь Кузан - [ 2018.04.17 13:06 ]
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі
    ***
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
    Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
    Місце сили – це дім. Трохи скраю, на самій межі.
    Наша хата – форпост, наша зброя – це правда у домі.

    Ми по хаті брати. По туману, що виїв нам зір,
    По жінках, що ночами шукали у римах молитви.
    Ми сумління своє відгризали, як лапу поранений звір,
    Щоб вернути його – повертались із миру у битву.

    Ми брати по війні. Наші скроні вже сиві від куль,
    Що словами стають та іконами лізуть у храми.
    Наша сутність – брехня, що її не поділиш на нуль.
    Тільки в місячну ніч розфасуєш безликих у ями.

    Ми брати по словах, що у книгах лежать, як намул,
    Каламутячи воду, дозволяють триматись за хвостик
    Не життя, лиш ілюзій. Співаємо пісню сумну,
    Бо напились уже із ефірів і пляшок гидоти.

    Наші пальці фільтрують любов. Ми брати по дротах,
    Саме ними вже стали розхитані, втомлені нерви.
    Ми брати по братах, що лежать під ногами в полях,
    Поки пам'ять про пам'ять до tabula rasa не стерли.

    17.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.17 12:05 ]
    Ба...тут


    Я не здатна розуміти війни.
    І не треба тицяти у лоб.
    Ця країна - мов корівка дійна
    у обрам'ї мегаНЛО.

    Ось виходять - мацати і бити,
    вичищати глеки й кізяки -
    бородаті тлусті московити.
    Пригощають рапсом із руки.

    Хтось іще позиркує ізкоса...
    Не розледиш, маска голуба.
    Підняли трембіту малороси.
    Розкаталась на масне губа.

    Полягли звитяжці у свиріпу.
    Сиротині - орден... і клинок...
    Це ж лікують комплексик Едіпа!
    На кордоні звалений тинок.

    Покотились важелі в отаву.
    Штемпи наліпили - "був отут...".
    Грамоти шматують золотаві.
    Двиготіє в полум'ї батут.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  17. Микола Дудар - [ 2018.04.17 12:16 ]
    Далекосхідний лейбмотив
    Знаменно, интенція, сірий каптур
    І кеца - останок мовчанки…
    Рішив було ти переплисти Амур
    Навпроти квітневого ранку
    Бо саме у нім утраплення риб -
    Місцева форева потреби…
    Хай творча братва виплескує з рим
    Свою меркантильність до неба…
    Чужі і свої - індульгенція хиб
    З чорнильниці скапують теми
    Блукаючий нерв телебудні садиб
    І ти поміж ними окремо…
    17-04-2018

    Интенція — бажання, намір, мета
    Каптур — клобук, головний убір ченців
    Кеца, коць — килим, ковдра
    Утраплення — утиск, пригноблення


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.04.17 10:10 ]
    Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
    Чайок на таці, тістечко, хурма,
    Шукаю вади у чужому оці.

    Не випускаю творчості кайла,
    Пегас і муза узяли у кліщі.
    Коханка нетерпляча утекла,
    Уваги їй потрібно, а не віршів.

    У хаті як почесний генерал,
    Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
    Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
    Не заважайте генію творити.

    А от у жінки длані шкарубкі,
    Спрацьована, покірлива овечка.
    У світі трутнів кращі - письмаки,
    У голові не люди, а словечка.

    Спілкуюся потроху із котом,
    Не злазимо з просторого дивана.
    Дописую канцон черговий том,
    А потім - фітнес, фініки, нірвана...

    17.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  19. Василь Мартинюк - [ 2018.04.16 19:53 ]
    Квітки - зоринки

    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
    І виросте зоринка,
    Що снилася у сні.

    Посію під віконцем,
    Як влітку зацвіте.
    Буде вона як сонце,
    Небесне золоте.

    За ніч роса зірницю,
    Наповнить по вінці.
    Напитися водиці,
    Прискачуть стрибунці.

    А потім, як пелюстки,
    На квітці відцвітуть.
    Насіннячка малюські,
    На землю упадуть.

    Поллю насіння рясно,
    І зійде квіток з сім.
    Зоринки – квіти ясно,
    Світити будуть всім.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Іван Потьомкін - [ 2018.04.16 18:33 ]
    ***

    З літами охочіш розмовлять мені
    із немовлятами, аніж з дорослими.
    Ну, що почуєш од дорослих?
    Скарги на життя:
    Податки й ціни скачуть, мов зайці...
    Дедалі більше даються взнаки хвороби...
    Клімат міняється на гірше...
    А з немовлятами якже простіш!
    Без слів їх зразу розумію.
    Досить усміху, що вартніш од слів.
    А тому, що бозна чому скиглить,
    здвигую плечима і розводжу руки.
    Мовляв, що сталось, друже?
    І затихає немовля, і слуха,
    одсторонивши соску,
    байки мої дідівські.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.16 13:50 ]
    Про наське

    Ординарна кава, гам людви, Хрещатик...
    Зґвалтування, вбивства... Треба все прощати?
    Шоколад із Польщі продає товстуха.
    Стовбури у мітах... П'ястуки та вуха...

    Макарони знято. Пил, перестановка...
    Полягли ягнята на перину вовка.
    Слухаю, дід каже, оповідку давню.
    Вірю (бо незрадний і щедротний) травню.

    Сівер яро сіяв модернове жито.
    Сарана з-під снігу... Гони - під копито.
    Глибоко здирали. Буйно - сидерати.
    Брехні, мімікрія... Ще міцненька хата.

    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.04.16 12:59 ]
    Конфуз

    Волосся в носі більше не стрижу.
    Підтоптаний. Дівчата до лампади.
    А от сусіда - той іще буржуй!
    Нову щодня кладе у ліжко ладу.

    Але в столі підзорна є труба,
    На місяці оглядую кар'єри.
    Аж тут з авта виплигує юрба -
    Русалі, афродіти і венери.

    Гуртом рвонули кралі на балкон,
    Я ж око притулив до окуляра.
    А там -сусід! Стаждалець, Лакоон!
    Сплелись клубком на ньому Гапка й Сара.

    А тілеса! Божественні! Стрункі!
    Блаженство! Рай! А гурії неситі...
    Дрижать мої долоні шкарубкі,
    Забув, що я старий, пеньок столітній.

    Скрутили мавки дядька у рулет,
    Втішалися до вечора по колу.
    Вважав, кохатись треба тет-а-тет,
    Тепер уже подобається сполом.

    Та чую крик! Бабота утіка!
    Із медиком підкочує карета:
    Помер сусід. Немає мужика.
    Не витримало серце бочки меду.

    На цвинтарі витьохкують шпаки,
    Хлебчу потроху з кухля бормотуху.
    Дивитись буду краще на зірки,
    Не пропонуйте діду груповуху.

    16.04.2018р.


    Прощання

    Намережилося невеселе,
    Емігранти збиваються в клин.
    Вимирають містечка і села,
    Шлють листи діточки із чужин.

    Хай Росія викопує вугіль,
    Хазяйнує доладньо в Криму.
    Покоління зросло недолуге,
    Друзі шепчуть: - Умовкни! Німуй!

    За Едем умирати не модно,
    Краще "Боїнгом", в теплі сади.
    А сусіда - змія підколодна,
    Приповзла на чуже з блекоти.

    Вмовкла пісня козацька орлина,
    Вкриті пилом сяйні вітражі.
    Чи поєднує нас батьківщина?
    Сумніваюся. Люд збайдужів.

    Не шукаю в роздраї достатку
    Як повсюдно голодні роти.
    Сяду краще, підштопаю латку...
    - Прощавай, рідний сину, іди.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.16 12:29 ]
    Картинка
    Дивлюсь на тихий плин і згадую творця,
    У хмарні небеса лелека легко лине.
    Тече моє життя, як річечка оця -
    Умиротворено, замріяно, спокійно.

    Та спокою немов увесь зникає чар,
    Як увірветься дисонанс раптовий звуку -
    Поверхню розриває враз важкий удар -
    Вечеряє плотвичкою вже хижа щука.

    І пастораль хмільна руйнується, кона,
    Немов би знагла до розвесненого гаю
    Насунулась громами, грозами війна.
    І душу спокою на віки позбавляє!

    15.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Вовк - [ 2018.04.16 10:07 ]
    "Політ над гніздом"
    Веселково Великдень майнув над Шевченківським гаєм.
    Писанково Христос воскресає в пасхальних хлібах.
    Ти жива, моя пташко! – знеможено світу змовляю.
    (Тіло кволе у пташки, та воля зате неслаба)!
    Ти лети, моя пташко, на тихому вітрі попутнім,
    Це ж для тебе убрався у травень оновлений світ.
    Ми всесильні удвох, ми такі незбагненно-могутні,
    із роси, із води – да святиться твій перший політ!

    Ти лети, моя пташко, де міниться в синяві небо,
    де дзвенять з високості знайомі тобі голоси.
    Ми летітимем поруч, бо хто я на світі без тебе.
    (А вернемось додому – нап’ємось води і роси)…
    Ти жива, моя пташко – на те й воскресіння господнє,
    ми обоє з тобою злетіли над ночі пітьму.
    Я щаслива без міри -- приймаю яйце великоднє.
    Я без міри щаслива -- що й гори круті перейму!..

    Ти лети, моя пташко, хай крила – неначе вітрила,
    Полюбовно цілує легесенький вій-вітерець.
    Я для тебе високої Долі у Бога просила.
    А для зморених крил – серед моря малий острівець.
    Я просила для тебе огромного синього неба,
    А для вíтречка – літечка красного, сил – для вітрил.
    Ми летітимем поруч – і більше нічого не треба,
    лиш би там – в високості – був слід від розправлених крил.

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  25. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.16 09:24 ]
    День весняний рік годує
    А весняне сонце промінці
    Золотим дощем на землю сипле,
    Усміхається їм радо та привітно
    Ніжна зелень й птаха на гіллі.

    Бджілонька прокинулась уже
    Й до роботи взялася завзято,
    Хоче ж бо нектару назбирати,
    Щоби з нього був духмяний мед.

    Справ багато в кожного тепер:
    У комах, птахів та у звіряток,
    Треба малих діток годувати,
    Щоб росли й міцніли з кожним днем.

    Й хлібороби вийшли на поля
    З клопотами про врожай майбутній.
    Бо ж відома приказка така,
    Що весняний день весь рік годує.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Сонце Місяць - [ 2018.04.16 00:41 ]
    SRV
     
    яскравий страз сезону та
    відбита горлом німота
    є хто зірки чита

    не личить сон, не бавить фон
    & зневажає камертон
    стіві рей воен

    анідлячого би не став
    така оце є простота
    & їй давно літа

    навіщо навіть не питай
    чому почім євшан ~ курай
    рей воен стіві, хай




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2018.04.16 00:06 ]
    Досвітній блюз
    Я тобою звучатиму в коловороті безчасся,
    і між нами ні одягу, ні порахунків, ні планів,
    тільки пульсу два береги й магії - скільки додасться,
    від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

    Надривається хрипкими гострими зойками птаха
    і солоними хвилями пристрасті тішаться скелі -
    наче руки обіймами, як подарунком невдаха, -
    І чим глибше нестримна ти, далі я лину з пустелі.

    Не вертайся, прошу тебе, просто лети у нестямі,
    я ж собою вдихатиму сяйво - прилив за приливом,
    і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
    щоби долі складалася далі дорога щаслива.

    І опісля мовчатиму - в кожній мелодії блюзу,
    доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
    тіла диво-тканину - приємну для духу обузу
    задля безміру «потім», з якого ти біло розквітла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6)


  28. Марґо Ґейко - [ 2018.04.15 22:51 ]
    Бурштин
    Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
    Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
    Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
    Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

    Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
    Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
    Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
    Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

    У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
    Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
    Аромат задоволень вартує окремої оди.
    Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  29. України Сокор - [ 2018.04.15 21:26 ]
    Природа надихає
    Любов сама людей знаходить,
    Її не можеш зупинить.
    Вона закоханим даєтья
    В очах іскрить, сміється.
    Ні в день, ні вніч вона не спить.

    Вона у полі між квітками,
    В житах на нивах колосить.
    І волошками між житами,
    Яскраво синіми очима,
    Дарує радість й веселить.

    Любов садами розквітає,
    Духм'яним пахощем п'янить.
    В плодах червоної калини,
    Терпкого терну та шипшини,
    Медовим солодом манить.

    Любов природа надихає,
    Кохання серцю надає.
    І образ цей в душі бажанний,
    І лик лише один коханий.
    Що жить спокійно не дає.

    Любов не має пори року,
    Підвладні їй людські роки.
    В людей коханням вона зветься,
    Вона одна на двох дається -
    Мужчині й жінці на віки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Василь Мартинюк - [ 2018.04.15 20:16 ]
    Весняний віршик

    Йшов я й ненароком зупинився
    Над струмочком в калиновій тіні.
    І здалось мені що світ змінився,
    Серце аж забилося в тремтінні.

    Милувались квіти над водою,
    А струмочок любувавсь на квіти
    І співав тихенько пісню свою,
    Пісеньку таку співав про літо.

    Пісенька весела дальше лине,
    Заставляє битися сердечко.
    Над водою у кущі калини
    Виплітає пташечка гніздечко

    Забуяло все і враз розквітло,
    Білі квіти повгинали гілки.
    Буйні трави тягнуться на світло,
    На причілку загуділи бджілки.

    Вигравав струмочок дивне соло,
    Хвиля вітру пісню відносила.
    І земля раділа доокола,
    Все краси з’єднала тайна сила.

    Парище.
    15 04 2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2018.04.15 19:18 ]
    Собі на 9 Травня.
    Ще крок, ще пів, і ми у Травні -
    Найкращий в світі варіянт
    Там рух - вода… там цвіт - і плавні
    Маленьким пагонком і я…
    Дев’ятий день, всього дев’ятий
    А радощів - аж повен двір…
    Там віяв вітер збоку м’яти…
    Там нині пахне до сих пір…

    О дух духм’яний! серцю вдатний
    Стели доріженьку, стели…
    Щоби під Осінь їх подати
    Усім нужденим на столи
    І голос креп, окреп - fərˈevər
    Мужнів на волі… щебетав…
    Старі казали: - хлопець, певно
    Ще до народження щось знав…
    Як не крути, а Травень - супер
    Та і хлопчина: хоч - куди!
    Вже наварив пісного супу
    Й погнав отару до води…
    15-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2018.04.15 17:45 ]
    Пора тікати
    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
    Три дні поетом був. Й одразу вмер.
    І графоман потужний народився.

    Пишу "Гавриліаду" про любов,
    Міняючи кокоткам ліжка, пози.
    У парубків завжди гаряча кров,
    В альковах скачуть, наче кози в лозах.

    А у колеги, що не вірш - алмаз!
    Намацує душа глибинні струни.
    Коли читаю - дрижаки, екстаз,
    Од захвату пливуть рікою нюні.

    У мене музи голі, без одеж.
    Пегас на мене визвірився раптом:
    Біда в Амура! У Венери теж!
    Ухоркалися хтиві боженята.

    Признаюся, піїти дорогі,
    Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
    Остання поза їм не до снаги -
    В Амура підло вивихнувся копчик.

    А я писун, братва, не ескулап!
    В поезії немає костоправів.
    Тікаю на Пегасові охляп
    Ховатися у графоманів лави.

    15.04.2018р.

    Вилазьте!

    Вдягнулися ув оксамит лани,
    Утомлений рачкую із городу.
    Вилазьте з хат панянки і пани!
    Гуртом біжіть хутенько на природу!

    Зима пішла - спитайте в бабака,
    Чи в жабки, що закумкала в болоті.
    Хай голос крові лежнів погука
    В ріллі длубатись на автопілоті.

    Рвонули в піднебесся будяки,
    Пирій, осот вирубують сусіди.
    Хребет людини моцний і гнучкий,
    Годиться щоб землі поклони бити.

    А в офісах грипозна пилюга,
    Здоров'ю шкодить світло моніторів.
    У полі ж пахне листям лопуха,
    Розсадою капусти й помідорів.

    З руки стримлять занози, колючки,
    Втомився, бо одвик ходити пішки.
    А про природу ввечері таки
    Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

    15.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.15 11:59 ]
    Що далі?


    1

    Роззираюсь... Оті, що нявчали,
    зупиняли "та слава - це пил",
    прослизнули у отвори кагли,
    настругали на звичний копил.

    Надиміли, забризкали стіни,
    поділили осоння, місця,
    оспівали руїни, раїни,
    Накоптили сальця і м'ясця.

    Закаблуками зблиснула Хвеська,
    Алєксандр намережив - лови...
    Домалюю стонадцяту фреску.
    От яка я тепер - з голови?..

    2

    Де ж поезія? Скаче ягнятко,
    висікає "брильянти" коза.
    Розповзаються скверами ятки.
    За мушвою не видко ферзя

    Жовтодзьобі збираються низько,
    лавровишня у кожного, трон.
    Я - в цейтноті, то рамці, то низка.
    За кварталик - чужий бадмінтон.

    3

    Піднімаюся шпарко на гору,
    червіньковим виблискує шаль,
    Пробивається кріп... помідори -
    між неприбраних плес, причандаль.

    В караоке (знов черга...) - не личить.
    Умовкаю... байдужжя... пісок...
    Я під стріли виходила тричі.
    Омину галерею Тюсо.

    Лицемір'я танцює і плаче.
    Бараболі проростки - не яд.
    Докочу свій осріблений м'ячик
    до незрадних зіркових плеяд.

    .......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  34. Валерій Хмельницький - [ 2018.04.15 10:13 ]
    Дурне
    Нє, ну ти глянь, яке ж воно дурне!
    Дурне, дурне й не лічиться ніколи!
    П'є "калганівку", "Львівське" й "Каберне" -
    Забуло геть, чого навчали в школі.

    За гроші мамки влізло в інститут,
    За гроші татка фірму прикупило -
    Та не було пуття ні там ні тут...
    То ж за хабар у владу влізло шилом.

    І там воно, нахабне і тупе,
    Повзло доверху й виповзло над нами -
    І в очі лізе, нагле, і сопе -
    І рохкає і риє до нестями.


    15.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  35. Тамара Швець - [ 2018.04.15 07:26 ]
    Почуття не приховаєш...
    Почуття не приховаєш,
    Бережи все те, що маєш,
    Добре слово серце гріє,
    Віддавай тому, хто діє,
    Хто не ліниться ніколи,
    Зволікає все довколи,
    Ставить цілі – досягає,
    І достаток в домі має…
    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Тамара Швець - [ 2018.04.15 06:33 ]
    Цветы жизни...
    Цветы жизни – дети, внуки,
    Мы их рожаем и растим,
    Душой своей и сердцем их любим и жалеем,
    И постоянно думаем, заботимся о них,
    И то, что мы в них вложим,
    Положит отпечаток и на нашу жизнь,
    Как Андерсен сказал, что нужно нам для жизни,
    Солнце, свобода и маленький цветок,
    Над которым мы свою голову склоняем,
    Любуемся, ухаживаем, бережем…
    19.06.17 (написаны в больнице)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Мирослава Шевченко - [ 2018.04.14 23:00 ]
    ***
    Десь поруч водоспад шумить,
    Потік з високих гір спадає,
    Старий митець на скрипці грає,
    А день за обрієм ще спить…

    Така близька ранкова мить!
    І ніч, що безвісті зникає,
    Цей день, що поруч, зустрічає,
    І вітер листям шелестить…

    Це день, чи ніч, чи світ палає?
    У небо полум’я злітає
    І там, як зірка, мерехтить…

    Пітьма квапливо відступає,
    Бо владу світла відчуває,
    І сонце хоче розбудить…

    13 квітня 2018 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гупало - [ 2018.04.14 22:37 ]
    * * *
    Чуже − окрушне і т. п.
    Летять у нього завжди стріли,
    Хоча тебе на ПМП *
    Друзяки з тортиком зустрінуть.

    А ти − вгамуй калічний гул
    Свого прощання в Україні.
    Нехай сідають попіл, мул,
    Остигнуть тихо тіні сині.

    Новий виток. Політ і … шок.
    Природо, дихай героїчно!
    Нашли на мене сни пташок,
    Кріпи мене настир’ям січня.

    Усе це − доленька моя.
    У ній і ворог має цінність,
    Де учорашнє − я стояв
    Ще у травневому цвітінні.

    Прийдешнє ось, удалині,
    Але його таки замало.
    У тишу десь воно − при дні −
    Несе оскому, ніби жало.

    А я гармонію люблю
    І мир тулю, тулю до себе.
    Мені, немовби королю,
    Зірки всміхаються і небо.


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Сушко - [ 2018.04.14 20:06 ]
    Не з тої ноги
    На Паску їв ковбасні пироги.
    Хутенько ліг, ставатиму ізрання.
    Але піднявсь із лівої ноги,
    Тому писати мушу про кохання.

    Хотілося утнути про дуби,
    Не хоче длань оспівувати циці.
    А люд цікавлять вуйки голубі,
    Без негліже коханки-молодиці.

    Творив би про рибалку і гачки,
    Люблю щемкі пейзажні мемуари.
    Потрібно описати квіточки,
    І вітра, що ганяє в небі хмари.

    Природа! Ось для творчості маяк!
    Що в Україні, що у Гватемалі.
    А голопузі - тема не моя,
    Забулися принадливі деталі.

    Та мушу. Про сусідку напишу.
    Стояла бабця у согбенній позі.
    Длубала забур'янену межу,
    А я дивився, і длубався в носі.

    Задок у Гапки дибився тугий,
    Та нащо він, скажіть, старому діду?
    Вже краще встану з правої ноги
    І опишу зелені краєвиди.

    14.04.2018р.


    Досвід

    Чудовні лики у панів і пань.
    Казала неня: "Люди - діти неба".
    А совість - у опалубці бажань,
    Диктує вчинки жадібна потреба.

    До оселедця притулився пейс,
    Обличчя лицемірні - підлі маски.
    Виплямкують вуста "Христос воскрес!",
    А погляд заглитнув сусідську паску.

    Банкують хитрі. Бевзі унизу.
    Злодійкуваті їдуть у столицю.
    А дід леліє бабину козу,
    Міняє молоко на паляниці.

    Народ карлючать гроші, інтерес,
    В журналах всюди кралі голопупі.
    Світлини сонцесяйних поетес,
    Але насправді - хтивих живолупів.

    Майстерно обшпакльовується пень,
    Дає дочці поради мудра мамка.
    Аби любов прилипла до кишень
    Опуклий зад слугує за приманку.

    Гіркий урок мотається на вус:
    Красуні, часто - Януси дволикі.
    Я на людські обличчя не дивлюсь,
    Вони - обман. Важливі тільки вчинки.

    14.04.2018р.



    Вилазьте!

    Вдягнулися ув оксамит лани,
    Утомлений рачкую із городу.
    Вилазьте з нір панянки і пани!
    Гуртом біжіть хутенько на природу!

    Зима пішла - спитайте в бабака,
    Чи в жабки, що закумкала в болоті.
    Хай голос крові лежнів погука
    В ріллі длубатись на автопілоті.

    Рвонули в піднебесся будяки,
    Пирій, осот вирубують сусіди.
    Хребет людини моцний і гнучкий,
    Годиться щоб землі поклони бити.

    А в офісах грипозна пилюга,
    Здоров'ю шкодить світло моніторів.
    У полі ж пахне листям лопуха,
    Розсадою капусти й помідорів.

    З руки стримлять занози, колючки,
    Втомився, бо одвик ходити пішки.
    А про природу ввечері таки
    Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

    15.05.2018р.

    Пора тікати

    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
    Три дні поетом був. Й одразу вмер.
    І графоман потужний народився.

    Пишу "Гавриліаду" про любов,
    Міняючи молодкам ліжка, пози.
    У парубків завжди гаряча кров,
    В альковах скачуть, наче кози в лозах.

    А у колеги, що не вірш - алмаз!
    Намацує душа глибинні струни.
    Коли читаю - дрижаки, екстаз,
    Од захвату пливуть рікою нюні.

    У мене музи голі, без одеж.
    Пегас на мене визвірився раптом:
    Біда в Амура! У Венери теж!
    Ухоркалися хтиві боженята.

    Признаюся, піїти дорогі,
    Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
    Остання поза їм не до снаги -
    В Амура підло вивихнувся копчик.

    А я писун, братва, не ескулап!
    В поезії немає костоправів.
    Тікаю на Пегасові охляп
    Ховатися у графоманів лави.

    15.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  40. Ігор Терен - [ 2018.04.14 18:32 ]
    До неї
    Повертаю до себе, додому,
    на забуті круги нічиї.
    І пригадую риси знайомі,
    і вуаль на обличчі її.

    Таланило мені на хороми:
    то левади, то темні гаї,
    то із нею у місті чужому
    ми ішли у кіно як свої.

    Але доля її не любила,
    а у мене урізала крила,
    розвела через ріки мости...

    Як не зводили різні дороги,
    та уже натомилися ноги
    і до неї далеко іти.

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.14 13:30 ]
    Складноцвіто


    1

    Чуприна голубава. "Намажу гелем!.." - окрик.
    Стоїть осот-хлопчина, лякає гультіпак.
    Ще миється долівка, у нашій хаті мокро.
    І мріємо про ліпше, та якось тут не так...

    І брудно, й толерантно... і роздавання супу.
    І гречка у пакети насиплеться - лови...
    Міняю щем сердечний на кільканадцять рупій.
    Порелаксую зранку: печаль - із голови...

    2

    "Це вигоряння фазис..." - кивають мудрагелі.
    Білю на жовтім белебні розрад густий горіх...
    Дими... громи... а де ми?.. Алелі... паралелі...
    Зла Пеппі без панчохи зависла на горі.

    Докурює цигарку персистенька Лоліта.
    Шукає папік поглядом шуліки бар, дівча...
    ......................................................................
    У файлі - книга буде - лілово, пишноквіто.
    І вітамінів доста. Чудес не вистача.

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2018.04.14 13:09 ]
    Мої верби
    І
    Помолюсь, буває, і згадаю
    проводи і зустрічі сумні,
    верби і берези біля гаю
    у далекі, ще дитячі, дні.

    IІ
    Ось і біла хата на помості
    і червона присьба – находу
    мамою підведена. Бо – гості,
    їдуть гості!
    Ну, а я іду,
    я іду у вишитій сорочці
    хрестиком у синьо-золоте....
    А батьки готують кожній дочці
    придане багате, як на те,
    що до мене їдуть дві сестрички
    із Донбасу та із цілини.
    І які то файні вже вони?
    Бо повиростали біля річки
    із лози натикані вербички -
    кожній ще далекої весни.

    ІII
    Ну, а нині – лози над водою,
    на помості - терен і кущі,
    що росли у проливні дощі.
    Їду гомоніти із журбою,
    із тією третьою вербою,
    що мене чекає уночі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  43. Василь Кузан - [ 2018.04.14 12:54 ]
    Цицька місяця поїть ранок
    ***
    Цицька місяця поїть ранок
    Молоком. І цілує медом.
    Батога потребує пряник,
    Холодок обпікає ребра.

    Ти лежиш, вся така тендітна,
    Переповнена садо-мазо,
    Щоби з болем увись летіти
    І не дихати до екстазу.

    Ніби бісер, бринять росинки,
    Розум піниться до нестями
    І, спиваючи страх і слину,
    На вустах твоїх сонце тане.

    Заховавшись у кутик ліжка
    Із коханням принишкла ніжність.
    Бог любові – інтимна стрижка –
    Коней пристрасті взяв за віжки.

    Вже порвав перепони стогін,
    Обійнялись вогонь і лід.
    Ніч стулила гарячі ноги.
    Мед розлився і місяць зблід.

    09-14.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  44. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.14 09:03 ]
    Щастя крило
    Ми зустрілися в зоряний вечір,
    Солов"я чули пісню дзвінку,
    Тобі клала я руки на плечі
    І кружляли в кохання танку.

    Та злітали у даль невідому,
    Де нікого не було крім нас.
    Почуття це до болю знайоме.
    Хоч давно промайнув отой час,

    Та воно у серцях ще не згасло,
    Й досі ніжніст їх зігріва
    І знаходить потрібні слова,
    Щоб крилом обнімало нас щастя.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Тамара Швець - [ 2018.04.14 08:34 ]
    Перше вересня – день знань...
    Перше вересня – день знань,
    Перший звоник – для вітань,
    Як врочисто і святково,
    З кожним роком, завжди ново,
    На клас, на курс ти вже підріс,
    Тому підтвердження, твій ріст,
    І відчуття є, і бажання,
    А з ними разом, хвилювання,
    За ті знання, що є і будуть,
    Студенти, школярі добудуть,
    Що їх дадуть викладачі,
    Шановної професії творці,
    І кожен з нас, цей шлях пройшов,
    Одержав атестат, диплом,
    Ті зерна знань, дали ростки,
    І для майбутьнього стежки…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Тамара Швець - [ 2018.04.14 08:38 ]
    Евгении Михайловне – посвящается…
    Евгении Михайловне – посвящается…

    В ЭТОТ ДЕНЬ СВЕКРОВЬ РОДИЛАСЬ,
    И БЫЛО БЫ ЕЙ 90 ЛЕТ СЕЙЧАС,
    НО, ГОРЕ НЕОЖИДАННО СЛУЧИЛОСЬ,
    И НЕТ ЕЕ В ЖИВЫХ ТЕПЕРЬ,
    КАК ВСЕ ЕЕ ЛЮБИЛИ,
    А БОЛЬШЕ ВСЕХ ВНУЧАТА,
    ГОТОВИЛА ОНА ИМ ОТБИВНЫЕ,
    И СКАЗКИ НА НОЧЬ ИМ ЧИТАЛА,
    РАБОТАЛА В БОЛЬНИЦЕ АКУШЕРКОЙ,
    И ПО ДОМАМ К БЕРЕМЕННЫМ ХОДИЛА,
    ПОДДЕРЖИВАЛА ИХ И НАБЛЮДАЛА,
    ЧТОБ ПОКОЛЕНИЕ ЗДОРОВОЕ РОДИЛИ,
    В СЕМЬЕ У НИХ, НЕ ВСЕ ТАК ГЛАДКО БЫЛО,
    ПОЭТОМУ, ДЕПРЕССИЯ И НЕРВЫ ПОДВОДИЛИ,
    НО ЗОЛОТУЮ СВАДЬБУ ОТМЕЧАЛИ,
    И ЗА СТОЛОМ СЕМЕЙНЫМ ЧАСТО СОБИРАЛИСЬ,
    ЖИЗНЬ ЕЕ ПРОШЛА НЕ ЗРЯ,
    ДВУХ СЫНОВЕЙ РОДИЛА И ВОСПИТАЛА,
    А ВНУКАМ, ВСЕ ТЕПЛО ДУШИ ВЛОЖИЛА,
    И УВАЖЕНЬЕ ЗАСЛУЖИЛА ИХ СПОЛНА,
    ЛЮБИЛИ БОЛЬШЕ МАТЕРЕЙ ОНИ ЕЕ,
    С ТРУДОМ ПОТЕРЮ И УТРАТУ ПЕРЕЖИЛИ ВСЕ,
    КОГДА НЕ СТАЛО ВДРУГ ЕЕ…
    15.06.17(написаны в больнице)




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. України Сокор - [ 2018.04.13 20:33 ]
    Пути тревог
    Я выплыл с лона, с тесной темноты
    И мир увидел земной красоты.
    И первый мой крик — песня моя,
    На свет родился, родился я.
    И слышится мне волнующий звон.
    Но мамина песня — ласковый тон.
    И мамины вижу нежные глаза,
    И радость, и капля — соленая слеза.
    Первое слово — Мама, сказал.
    Словно луч солнца на землю упал.
    И первый шаг - я стал на порог,
    Этот шаг на сотни дорог.
    Слышу какой-то радостный звон.
    Был это первый школьный гонг.
    Из класса в класс - и годы идут,
    И за порогом уже институт.
    Детство и юность — то жизни река,
    Мороженое, книги и дружбы рука.
    Как не сложились житейские пути,
    Но дорогу любви не обойти.
    Но слышу какой-то волнующий звон,
    Семья, работа и краткий сон.
    И некогда в лишние звуки вникать,
    Надо по жизни твердо шагать.
    И по пути хочешь все загрести,
    Но наши крутые жизни пути.
    Нету предела в желании людей,
    Но то, лишь, обман в нужде твоей.
    Жизнь я прожил, как будто был сон.
    Почему постоянно в тревоге был он?
    Жить на природе - то есть наш венец,
    Но в жизни людей, - есть начало и конец.
    В мире земном хочется жить,
    Но в этом мире живем в кредит.
    Cвоего в земном мире нет ничего,
    Берем мы лишь, благо его.
    Землю покинешь в час роковой,
    И ничего не возьмешь ты с жизни, с собой.
    Разве, - что вспомнишь земную красу,
    Попросишь прощенья и уронишь слезу.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2018.04.13 19:51 ]
    Творча жага
    Я талановитий, ляпнула кума,
    Геніально виплітаю оди.
    А в селі непросто, в голові туман,
    Бо весна загнала на городи.

    Надійшла натхнення чарівлива мить,
    І думки сокочуть, наче кури.
    Взяв перо у руку, а вона дрижить -
    Вивіз гною аж чотири фури.

    Жінка варить юшку. Я ж сиджу, пишу -
    Виділив на вічне час обіду.
    Та кабан у клуні піднімає шум -
    Просить січки всипати в корито.

    В молодих пацяток плямкають роти,
    Розлякали всі словесні перли.
    Зоряні сонети і канцон жмути
    В голові похнюпленій померли.

    Завтра буде трактор, оранка, сівба,
    Стану зранку у похилу позу.
    Хай мене пробачить читачів товпа:
    Генія заціпить до морозу.

    13.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Марґо Ґейко - [ 2018.04.13 14:46 ]
    епіграф
    буря встромила блискавку в голку море мов келих без дна
    сонце і місяць сяйвом скроїли небо у два полотна
    зоряні риби їх заселили світить люстерком вода
    в грот потойбічний дивиться вічно дівчина ця молода

    простоволоса хоч завжди боса ноги не знають стерні
    очі її такі ж надзвичайні як і луска на стегні
    майже людина дщерь океану носить прокляття хвоста
    житиме довго доля наяди завжди була не проста

    кротке обличчя наче причинна з пісні родився тайфун
    вуха і душі воском залити слід екіпажеві шхун
    танго торнадо спінює келих грає стихія вина
    хто з ним станцює скроні у того вже не торкне сивина


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  50. Петро Скоропис - [ 2018.04.13 14:08 ]
    З Іосіфа Бродського. Я розлякував ящірок в зарослях чапаралі…
    Я розлякував ящірок в зарослі чапаралі,
    кукукав у буцегарнях, перепливав моря,
    жив з китаянкою. Пак, моя
    стовпова дорога подалі вела, чим кралі
    на вокзалі привиділося. Ото:
    гадай на руці, та не скороходам.
    Несусвітне у вивороті, пальто
    змусить казитись і осінь сподом,
    що якогось там мусора. Далебі, верста –
    виплід обмежень, чиє правúло
    ті краєвиди і користа,
    де на часі зайве, гадаю, тіло.
    Ба, крива собі не відмовить, в пандан прямій,
    звіріючи від взуття, вибелькотіти "не треба".
    Від лиця фотографію легше слати домів,
    ніже личико янгола в профіль з неба.

    -----------------------------





    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   475   476   477   478   479   480   481   482   483   ...   1855