ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,

С М
2026.06.16 22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч

шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям

хома дідим
2026.06.16 21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер

Іван Потьомкін
2026.06.16 21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись

Борис Костиря
2026.06.16 11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.

Нарешті правда переможе,

Іван Веселий
2026.06.16 11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.

Тетяна Левицька
2026.06.16 10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.

Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:

Віктор Кучерук
2026.06.16 06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26

Володимир Бойко
2026.06.16 02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба. Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії. Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили. Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються

хома дідим
2026.06.15 20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям

Борис Костиря
2026.06.15 13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.

Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук

Вячеслав Руденко
2026.06.15 10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.

Олександр Сушко
2026.06.15 09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.

А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі

Віктор Кучерук
2026.06.15 08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.15 06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.

Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:

Іван Потьомкін
2026.06.14 21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

хома дідим
2026.06.14 20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Гупало - [ 2017.12.25 15:51 ]
    Масліт
    Напевно, натхненно чекають мене.
    Іду у маслітературу.
    Штовхаю чужу креатуру.
    І що тоді Фрост,і Рубцов,і Рембо?
    Хай буде життя не таке осяйне,
    Та з’являться грошики, слава, їй-бо!

    У музи терпіння іще не одне.
    Не зради такі ось ексцеси.
    А пам’ятка для неотеси:
    «Заглибиш осмислення – вродить печаль.
    Інакше в масліті: Еней із саней,
    Як баба із воза, впаде, і – скрижаль…

    За те, що це бачиш, тебе не мине
    Оманлива фея – відплата.
    А з нею – ні дружби, ні блату».
    Висоти, глибини зійшли на плато.
    Воно ж не просте – шапіто вогняне.
    У ньому і я. І не вийде ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2017.12.25 14:11 ]
    Аварія
    Тече вода. Тече й тече вода
    трубою із насоса у підвали.
    Аварія у головах. Біда.
    І це уже не Путя і орда,
    а зеки-ЖЕКи і водоканали.

    А у оселі холод і потоп.
    Аварія! Порізали й забули...
    Аварія! Працює ідіот.
    Ау! Ау!!! У нас «євроремонт»...
    Але ау! чинуші не почули.

    Нема води. І теплу, і холо-
    дну дорога́ перекриває влада
    рукою ЖЕКу. Економ бабло!
    То відключай, каналія, й тепло,
    а спати я піду на барикаду.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  3. Олександр Сушко - [ 2017.12.25 14:12 ]
    Дзеркало
    Верцадло, звісно, це лишень
    Зі склом срібляста амальгама.
    Та глянь в люстерко як в мішень,
    Узрієш істину задарма.

    Трюмо - холодне і сліпе -
    Покаже кожен порух світла:
    Обличчя зверхнє у цабе,
    Оскал звірячий страховидла.

    Зустрів любов у темноті,
    Крутнуло вихором чуттєвим.
    Чи то адами вже не ті,
    Чи не такі як треба єви.

    Покликала у спориші,
    Була м'яка, неначе вата.
    Та "глип" у дзеркало душі,
    А там затемнене свічадо.

    Дізнався як воно було;
    Три мужа. Нині - три могили.
    Та пізно. Встромлено жало,
    І опиратися несила.

    Сиджу на кухні. Крапле дощ.
    У скельце блимнув випадково -
    Мегера ллє декокт у борщ,
    Аби одкинув я підкови.

    Гадав - труба. Уже не жить,
    Бо човен мчав на гострі скелі.
    Ти ж одвернулася на мить,
    Я хутко поміняв тарелі...

    Отак, раптово, овдовів,
    Завила у дворі собака.
    Шепоче доля "селяві":
    Мене спасла бліда поганка.

    Зустрів кохання? Линеш ввись?
    Впіймав за лаписька лелеку?
    Ув очі пильно подивись.
    А час від часу - у люстерко.

    25.12.2017р.





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  4. Ніна Виноградська - [ 2017.12.25 13:28 ]
    Пам'яті убитих на війні

    Шматок металу, невелика куля,
    Життя спинила, поламала рід.
    Від смерті це життю велика дуля,
    Яка Донбас обрала домом, схід.

    Вона гуляє всюди і неспинно,
    Приносить гроші правлячій братві.
    Убитий воїн - то чиясь дитина,
    І не остання жертва на крові.

    Якщо не захищати нам країну,
    З кордону не прогнати ворогів,
    То що тоді залишим в спадок сину,
    Де буде наше слово, вміння, спів?

    Куди впаде остання насінина,
    Чиїми будуть і ліси й поля?
    Тому і б'ються нині до загину,
    Тому і кров'ю повниться земля.
    25.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  5. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:06 ]
    Порожнеча
    Я один... Лиш шлях кудись -
    Чи до грішного, чи до святого -
    Небо темне й тихо скрізь...
    Вічність це... Хоча нема нічого!

    Я один... А поряд ще мільйони:
    Вир із тиші й гомону людського,
    Війни, технології, закони...
    Ta за всім ніде нема нічого!

    Я один... Дорога увірветься,
    Iншим труд, і напасті, й любов...
    То нащо нам це життя дається?
    Невідомо... Порожнеча знов!...
    (з російської) 27/4/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:08 ]
    Майбутнього нема...
    Зі мною те, що десь й колись було,
    Як помилявся, або що не склалось.
    Все пам'ятаю, що бур'яном поросло,
    Але забув, що тут учора сталось...

    Адже життя моє уже пройшло,
    Нічого в сьогоденні не чекаю -
    Тому й плекаю, що колись було
    А що тепер, чи завтра - я не знаю...

    Мене минуле в цім житті трима,
    Що буде - то не варто й знати:
    Бо у старих майбутнього нема,
    Лиш досвід... Та куди його віддати?
    28/3/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  7. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:29 ]
    Прірва
    Уже прийшла пора прощатись,
    Хоча життя навкруг вирує.
    Але до кого нам звертатись?
    Ніхто і крик наш не почує.

    Постала прірва перед нами,
    Куди усе живе щезає:
    Ведуть у інший світ дороги
    І звідти вороття немає.

    Спливає час де щось робили,
    Вже розумієм - треба відійти.
    Але допоки залишились сили,
    Тут прагнемо примарної мети....
    17/11/2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:33 ]
    * * *
    Як умру, то поховайте,
    Де мiсце знайдеться.
    Не журiться, поминайте,
    То й менi iкнетсься.

    Та не довго я iкати
    У трунi там буду,
    Почну швидко зiтлiвати:
    Не святi ж ми... Люди.

    Буду тлiти в домовинi
    Хоч не пив, трудився.
    Усякого я вже бачив
    Та дуже втомився.

    А вас я тут залишаю,
    Живiть поки сила.
    Та найкращого бажаю,
    Хоч всiх жде могила.

    Оце тiльки я не знаю:
    Що з душею буде?
    Як не вознесуть до раю,
    Що, пiде мiж люди?

    Адже не такий я грiшний,
    Щоб в пеклі горiти.
    Може й вирiшить Всевишнiй
    Тут душу лишити...

    А iще не розумiю:
    Що знаю, де дiти?
    В домовині ж непотрiбно
    Щось знати та вмiти.

    Дуже менi не хочеться
    Щоб знання зiтлiли,
    Треба людям все вiддати
    Поки трохи сили.

    Може таку думку маю,
    Що й нiхто не знає...
    Хочу щоби не пропала,
    Коли я сконаю...

    Та вже якось воно буде,
    Ви ж до справ вертайтесь.
    Як умру, то поховайте,
    Теж у путь збирайтесь.
    29/03/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:49 ]
    In memoriam
    Навiщо жив - не зрозумiв:
    Був по свiтах, трудивсь, любив..
    Чогось досяг, вже й сил не мав,
    Де щезло все, що вiн лиш знав?
    (з росiйської) 12/9/2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Федір Трох - [ 2017.12.25 02:05 ]
    Думи мої...
    Думи мої, де пропали?
    Голова пустая...
    Комусь горе було з вами,
    Я ж - думок не маю.

    Завжди знати все хотiв
    I старанно вчився,
    Та мало що розумiв,
    Дурнем залишився.

    Якби були думки гарнi,
    Став би їх збирати,
    Ну а потiм на паперi
    Все змiг записати.

    Тодi б знав що говорити,
    Чому всiх навчати,
    Не тинявся би по свiті,
    Був би коло хати.

    Як думок своїх не маю,
    Важко менi жити,
    Адже зовсiм я не знаю,
    Що та як робити.

    Безталанна моя доля,
    Голова пустая...
    Як бур’ян я серед поля,
    Думи де? Немає ...
    18/04/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:16 ]
    * * *
    У кожного своя доля:
    В когось шлях широкий,
    Кому стежка серед поля,
    А хто - в яр глибокий.

    Куда ведуть тi дороги?
    По Землi кружляють...
    Iдуть усi, сильнi й вбогi,
    А куди, не знають...

    Як у нього путь скiнчиться
    Нiхто теж не знає,
    Коли довелось родиться
    Кожен десь й сконає.

    Солнце свiтить, чи дощ iде,
    Вiтри налiтають,
    Один бiжить, другий ледь йде -
    Всi вперед бажають.

    Он той швидко вгору лiзе,
    Потiм вниз зiрветься,
    Хтось поважно так крокує,
    Нiде не спiткнеться.

    А той ледве-ледве суне,
    Жити сил не має,
    Але ж довго-довго бреде,
    Нiяк не сконає...

    Батьки нас у путь послали,
    Десь той шлях скiнчиться,
    Що ми за життя зробили
    Нащадкам лишиться.
    6/08/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:11 ]
    * * *
    Струмок дзюрчить, кущі хитаються,
    В калюжі сонце відбивається,
    А зорі лиш вночі з’являються.
    Де не поглянь, щось відбувається...

    Метелик тут, там щось зривається,
    Співають, або десь хтось лається,
    То тиша, то щось починається:
    Чомусь усе навкруг міняється...

    Чого наш світ не заспокоїться?
    Нащо все те, що в ньому коїться?
    Адже вмить зникне та забудеться,
    Щоб Час позначить лиш відбудеться...
    23/09/2004


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:10 ]
    * * *
    Живе по світі всяка твар:
    Собака, риба, чи комар.
    І кожне далі хоче жить,
    Щоб сонце бачить, воду пить.

    Хто нору, хто гніздо лаштує -
    Нащадків до життя готує.
    Гризуться, любляться, страждають,
    Живуть нащо і не питають.

    Росте й цвіте все навкруги:
    Ось мох й дерева, там луги.
    Насіння треба залишить,
    Щоб навесні знов зеленіть.

    І люди хочуть довго жити,
    Майбутнє бачить, щось зробити,
    Коли дітей у світ пускають,
    Про себе пам’ять залишають.

    Змогли багато зразуміти,
    Навколо себе все змінити.
    Ті моляться, ті світ вивчають,
    Але де ціль життя не знають...
    17/11/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 22:20 ]
    Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
    Аж два тисячоліття лилась кров
    і якось не додумались раніше
    у вірі об'єднати найсвятіше,
    роз’єднуючи мафії церков.

    Запахло миром, ладаном... Кадило
    чадіє по самісінькі Курили.
    «Окурок» наступає на війну.
    Язичники повірили! Ярило
    викурює із храму сатану.

                                  ІІ
    Росія чує українські вісті.
    У неї є мироточивий план.
    У каганаті точать ятаган.
    Союзна інквізиція на місці.
    Попереду у церкві атеїсти,
    які учора нищили мирян.

                                  ІІІ
    Стоять за православіє невірні.
    Католики сидять, а на вечірні
    намазують кутю. Лежить Коран.
    Очікують своє євангелісти...

    А де усі актори і солісти,
    які уже не вірять у Майдан?

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  15. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 17:07 ]
    Одне із двох
    Зоїла укусила муха.
    Ну,.. іноді буває –
    або йому заклало вуха,
    або недочуває.

    Або ся зачесали п'яді
    на голі «ягодиці»,
    або оса на носі сяде,
    то і її – по пиці.

    Або шанує даму серця,
    а не її обнову,
    або перебирає перцю
    і не шанує мову.

    Або Іуда спокушає,
    або кусати мусить,
    коли смаку не почуває,
    аж поки не укусить.

    А далі що? Мені байдуже.
    Нехай у піку вуйку
    здіймає бурю у калюжі
    і надуває бульку.

    Але лишається надія,
    якщо уріжу дуба,
    то хай отрута ейфорії
    йому лікує зуба.

                                          24.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 17:00 ]
    Пора?
    Ось-ось закінчаться труди
    Стило і зошит - на поличку!
    Іду оглянути сади,
    Чи плодоносять щепи-дички.

    Геть пагін вигнутий, кривий!
    Під ніж похняблені віршата!
    Все ловко, чисто, без черви -
    На часі людям дарувати.

    Який яскравий аромат!
    Сміється сонце зі сторінки!
    Пахтять сатира, гумор, жарт -
    Від сльозотечі кращі ліки.

    Якщо заснув, чи охолов,
    Замучили чуттєві гами -
    Бери сонети про любов:
    Меди, божественні бальзами.

    А ось тривожний обертон -
    У бій труба військова кличе.
    Пробитий кулею жетон,
    Із ворогом кривава січа...

    А ці - про піднебесний храм,
    Про Сина Божого й Іуду.
    Болить душа? Газель віддам.
    Смакуй - увіруєш у чудо.

    Натхнення море. Не щеза.
    Пегаси обривають віжки.
    Рвонули знову в небеса.
    А, мо, пора верстати книжку?

    24.12.2017р.

    Газе́ль — ліричний вірш.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 12:46 ]
    А, може?
    На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
    Під Парнасом невдаха чалапа.
    Ти - мені, я - тобі. От і весь літпоцес.
    Хочте здобичі? Суньте у лапу.

    Де потрібно - прогнись, воскури фіміам,
    Ляж у ліжко, поплескай в долоні.
    Бачиш премію, йолопе? Хочеш "гам-гам"?
    Запишися хутчій в епігони.

    У Європі в пошані - тираж, меценат,
    Читачі визначають найкращих.
    А у нас все журі - біля царських палат,
    На відкатах вгодовує пащі.

    Стати в чергу? Просити й собі мідяка?
    Та не досить нахабства і сприту.
    Догризають шакали м'ясце з кістяка:
    Солов'ю тут нема що робити.

    24.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (11)


  18. Василь Мартинюк - [ 2017.12.24 11:02 ]
    Засіваймо ще землю…

    Проминають і літа і весни,
    І натомлене болем життя.
    І ніщо, як Христос, не воскресне,
    Все відійде колись в небуття.

    Та здаватись не маємо права
    До кінця не пройшовши путі,
    Для нащадків залишивши справи,
    Незакінчені в цьому житті.

    Засіваймо ще землю щоб літом
    Золоті в ній дозріли жита.
    Що би тішилась сонячним світлом
    В небесах наша Сотня Свята.

    Ще будуймо розвалені стіни,
    Поки є і можливість і час.
    Захищаймо свою Україну
    Для нащадків у спадок від нас.

    Вже минуле для нас не досяжне,
    Лиш майбутнє надію несЕ.
    Люди, будьмо сміливі й відважні,
    І зробім для майбутнього все.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.12.24 09:07 ]
    "На відстані любові за пів кроку..."
    На відстані Любові, за пів кроку,
    наближення Різдва, Нового року –
    на відстані просвітлених облич,
    крізь темряву трагічних протиріч –
    пливемо за рікою, за рікою ...
    Збентежені, ми прагнем супокою,
    гармонії, духовності ... д а р м а ...

    ... Та в утворі віконних шиб Зима
    нас видивом різдвяних днів чарує –
    на покуті кутя хмільна парує,
    медами розтікається у світ ...

    ... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
    м е н і ... й о м у ... і нашому д и т я т і –
    пошли лише любові й б л а г о д а т і,
    примирення з земним буттям ... Утрьох
    відчуєм купно: проміж нами Б о г –
    нас мироносить і благословляє –


    на небі з і р к а мерехтливо сяє,
    провадить в ясла Божеє Дитя –

    народжуються наші почуття
    із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...

    Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
    земних утіх і райських насолод,
    принад, спокус, невтолених свобод,
    що годі передати все у с л о в і.

    ... І все ж таки, н а й в и щ и й скарб Л ю б о в і
    не кожен з нас зуміє розпізнать!..

    ... Йде світом Коляда, небесна рать
    усе нечисте викропить водою ...


    Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
    з надією: народжується день!

    ... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
    Вітай мене н е л о ж н и м и устами :
    “Христос рождається, кохана ...”

    ... Дзень-дзелень ...

    (Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ". - Львів:Каменяр,2013)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  20. Козак Дума - [ 2017.12.24 09:40 ]
    Розмови з тишею
    Із тишею ми мовчазні розмови
    ведем у ці зимові вечори,
    та пам’ять повертає знову й знову
    в далекі дні щасливої пори.

    Пригадую твої бездонні очі
    і посмішку веселу на вустах,
    а тиша про любов мені шепоче…
    Ну, зовсім підла загубила страх!

    Ось нічка розпустила темні крила,
    зірок парад на чорному рядні,
    і відірвати погляду несила…
    Чому приємно й затишно мені?

    Цікава співбесідниця ця тиша,
    а спомин душу лагідно ятрить.
    Життя само нову сторінку пише,
    та інколи й минувшиною снить…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:30 ]
    Дніпро
    Ревів й стогнав Дніпро колись,
    Вірші розповідають,
    А зараз греблі зіп’ялись,
    Що річці заважають.

    Дніпро тепер широкий став,
    Як птах перелітає?
    А там, де вітер хвилі гнав,
    Вода лиш зацвітає.

    Де Либідь бігла до Дніпра,
    Канаву там зробили.
    Весь бруд вона тепер збира,
    Ми все занапастили.

    Заводи скрізь тепер димлять,
    Де луки зеленіли.
    Десну та Прип’ять щоб згубить,
    Ми атом розтрощили!

    Та попри все, тече Дніпро:
    Струмки й річки збирає.
    До моря! Так завжди було,
    Дніпро нас всіх єднає.
    21/09/ 2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:23 ]
    * * *
    На Січі дуб. Під ним, напевне,
    Хтось з пращурів моїх бував.
    Як згинув? Слід чи залишився?
    Що про нащадків уявляв?

    Тепер вздовж берега заводи,
    Де Святослав колись сконав...
    Змінилось все: діброви щезли,
    Ланами степ широкий став.

    Віки пройдуть... І що тут буде?
    Те, що є зараз, відійде:
    Нові споруди, інші люди,
    Лише Дніпро не пропаде!
    30/09/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:33 ]
    * * *
    Степи, гаї, старі могили,
    Блакить у небі й золото ланів:
    Тут різнії народи жили,
    Тепер для нас цей край зацвів.

    Колись тут скіфи кочували,
    Немало й інших осідало,
    Щось будували, воювали:
    Але все те кудись зникало...

    Було... Та й відійшло воно,
    Старі могили залишились,
    Усе пропало вже давно,
    А потім ми отут з'явились...

    Як після нас? Хтось інший буде?
    Що ми створили пропаде?
    Але ж повік не щезнуть люди
    Де небо й поле золоте!
    5/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Домінік Арфіст - [ 2017.12.23 23:44 ]
    останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
    бабусю-богомолицю устріти
    якої ви не бачили… простіть
    що не зумів уберегти тепло
    у довгі зими нашого нагір’я
    усі байки родинного повір’я
    я розказав… там раю не було…
    там грецька… польська... караїмська кров
    із українською влили́сь у ваші вени…
    зробилася основою основ
    крилата мова… лад її пісенний
    пронизує таким серцебиттям
    такою тугою возносить душу вгору
    такою радістю осяює життя
    небесний голос янгольського хору…
    співайте, діти… крізь гірку сльозу…
    коли німі вуста запрагнуть слова…
    вплітайтеся у колос і лозу…
    вас вирятує і освятить – Мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  25. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:21 ]
    Час змін
    Вирує світ... Щось змінює народи
    Як по суботі гамірний Майдан:
    Хто прагне щастя, хто свободи,
    А поряд безлад й тисячі оман...

    Та ще й війна з "сусідом-братом",
    Століття вже такого не було:
    Тепер стоїть він супостатом
    Життя нас кров'ю розвело...

    Сутужно нам і далі буде...
    Розруха й злість.. Та плач стоїть..
    Борімось браття, ми-ж бо дома:
    Як вистоїм, то будем жить!

    Старі порядки вже зламали,
    А нове ще не проросло:
    Трудитись треба, адже знали,
    Що "поля за Майданом не було"....
    31/7/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:40 ]
    * * *
    Отчизну славім! Ще не вмерла:
    Є в полі й небі кольори,
    Пісні не всі переспівали,
    Кобзар ще дивиться згори...

    Ми патріоти! Поки є дібрави,
    Горілка, сало й пампушки.
    Жили, живем і будем жити,
    Хоть натерпілись за віки...

    Страждань багато! Від моголів,
    Князів, царів й секретарів.
    Косили війни та голодомори,
    В Чорнобилі полин згорів...

    Прокинься ненько! Дотерпілась,
    Нічого майже не лишилось...
    Прибрати треба те лайно,
    Що зараз зверху опинилось.

    Надіймося! На славу й волю,
    Багатство й розум щоб зійшлись.
    Трудімося! То краща доля
    Нащадкам буде тут колись.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:30 ]
    * * *
    Нема переводу козацькому роду,
    Хоч всяких напастей було.
    Пережили, стерпіли всі негоди
    Та знов нещастя принесло.

    Знялася буря. Усе навкруг ламає,
    В час змін нам випадає жить.
    Імла, а шляху ми не знаєм,
    Куди все йде не можем уявить.

    На двох – три гетьмани. Руїна,
    Роз’єднані вже сотні літ.
    Як чайка при дорозі Україна,
    По всіх світах наш цвіт.

    Колись й ми згинем. Як прадавні гуни,
    Ніщо не може вічно існувать.
    Усе відходить... Пропадуть й могили,
    Хтось інший буде щось тут будувать.

    Але допоки нам Господь дав сили,
    То треба йти: трудитись і любить,
    Дітей плекать та хліб ростити,
    В своїм блакитно-жовтім краї жить.
    01/02/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:19 ]
    * * *
    Не буває, щоб хтось ідеальний,
    Досконалий мов куля більярдна,
    Бо творив нас не Бог, а Природа -
    Ми химерна та хтива порода...

    Не буває сім'ї без роздраю
    Щоб у щасті завжди та покої,
    Бо живемо-ж далеко від раю -
    Кожна хата з своєю бідою...

    Не буває, щоб в місті, в державі
    Все у злагоді, мирі та славі:
    Розумніший - хто зверху - ворує,
    Ну а знизу сірота бунтує...

    Не бува, щоб братерські народи -
    Всі колись, десь й чомусь воювли...
    Кожен хоче собі лиш свободи,
    А тому кров чужу проливали...

    Все життя у борні проминає,
    Не буває гармонії в світі:
    Кожна мить щось рождає й ламає,
    Тут не рай - на землі маєм жити...
    19/9/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:21 ]
    Геть - money
    Першим хитрий Льоня був,
    Але термін не відбув.
    Небагато він накрав,
    Адже мав лиш “те, що мав”.

    Другим також Льоня став,
    Років з десять царював.
    Що будуємо не знав,
    Лиш себе не забував…

    Далі Вітю обирали,
    Але котрого не знали.
    Хуліган й бугалтер йшли,
    До Майдану довели.

    Так у нас бугалтер став
    І руками він не крав.
    Щось робить теж не старався,
    Все на когось зобижався.

    Зараз все занепадає,
    Знов кого обрать не знаєм:
    Юлю, Вітю-хулігана,
    Інших з того ж балагана...

    Юля вміє розмовляти,
    Хоче все поприбирати:
    Що собі, що нам лишить,
    Неможливо зрозуміть...

    Вітя-ж мало розмовляє,
    Кулаками лиш махає.
    Якби трохи більше знав,
    Ефективно б керував...

    Хто нам кращий? Що робить?
    Як життя своє змінить?
    Ми куди іти не знаєм
    І за це усі страждаєм.

    Щоби чільника обрать,
    То мету потрібно мать:
    Гетьмани тоді ведуть,
    Як усі до цілі йдуть.
    9/06/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:08 ]
    Тля
    Три Льонi керували нами:
    Iллiч - герой та ветеран -
    Водив кришлатими бровами,
    У коммунiзм вiв - на таран.

    Макарович був iдеолог,
    Вiн навiть в шахи трохи грав
    На п'янцi в хащi бiлоруськiй
    Для нас державу заснував.

    Данилич, бля, у карти грав,
    Про ракети ще спiвав -
    Будувати щось не вмiв,
    Олiгархiв наплодив.

    Потiм Вiтi керували
    Їх Майданом обирали
    Вiтю-зека щоб прогнать
    До кровi прийшлось стоять

    Що час далi жде не знаю,
    Зараз же не уявляю:
    До яких пiр оця тля
    Керувать в нас буде, бля??
    (з росiйської) 10/4/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Козак Дума - [ 2017.12.23 19:50 ]
    Олжа
    Я стільки часу присвятив брехні –
    у пил напевно вистачило б стерти!
    Але вона, на жаль гіркий мені,
    і далі звідусюди лізе вперто…

    Вигадниця така, хоч сядь і плач,
    личин її ніза́що не злічити,
    а прудконога – носиться ускач
    і силується цноті всіх учити!

    Найповново́дніший із ви́гадок потік
    останнім часом – зазвичай реклама.
    Утрачено тим побрехенькам лік,
    то як офшорам матінка-Панама…

    За нею суне обіцянок сонм
    чиновників, діля́г і депутатів.
    Огидним уявляється те сном,
    не полічити підлості трактатів…

    Включають до любовного меню
    усе частіше ті інгредієнти.
    Велика є підозра на брехню –
    як чуєш, що кохатиме до смерти!.

    Що ракова пухлина організм,
    олжа́ суспільство нині підкорила –
    страшніше лише правовий садизм.
    Вона найкращим підтинає крила!

    Нікого і ні в чому не виню,
    я просто щиро не люблю брехню!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Гупало - [ 2017.12.23 19:05 ]
    Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
    Але босота, біднота
    Поцілять зором у кишеню.

    Для багатьох це – прецедент,
    Утаємниченості зброя.
    Аж ось іде кореспондент –
    Тебе опише, як героя.

    По тому – спробуй доведи,
    Що маєш іншу, власну, правду.
    Сидиш у тіні лободи.
    І знову схожий на принаду.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  33. Ночі Вітер - [ 2017.12.23 18:53 ]
    Между...
    Между слов и между чисел,
    Между солнцем и дождём,
    Мокрый весь, касаясь высей,
    Ангел мой скрипит крылом...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (9)


  34. Любов Бенедишин - [ 2017.12.23 17:20 ]
    Тайна Різдва
    Тяжка хода. Од смутку - сиво.
    Хай небезпека даленіє...
    "Ще потерпи, Пречиста Діво.
    Сьогодні світ весь при надії".

    - Отут і будем ночувати...

    ...Зоря розчулено заблима.
    Озветься криком Немовляти
    Блаженна Тайна за дверима.

    Сніжком до ранку все притрусить:
    Сліди, узбіч краї парчеві.

    ...Новонароджений Ісусик
    У сні всміхається Отцеві.

    23.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  35. Світлана Ковальчук - [ 2017.12.23 16:20 ]
    Ця зима, крихка і полохлива
    Ця зима, крихка і полохлива,
    натривожить, назсипає дива,
    подмухами обрії розпише,
    подмухами, помислами…
    Тиша...
    Ця зима, легка й така ж вродлива,
    як і ти…
    Ці очі, погляд, сниво…
    Одійде картинно і сніжинно,
    а мені…
    Мені воно причинно…
    наче душу знов заворожило
    доторками, пальчиками, дивом,
    маревом гостинного кохання.

    Сніг оцей, хвилинно-візуальний,
    що його домислити несила…
    Чи було? Намріялося? Снила?



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  36. Павло ГайНижник - [ 2017.12.23 13:36 ]
    ВЕЛИКА ГОДИНА
    ВЕЛИКА ГОДИНА

    Велика година – нескорених мить!
    На Поступу крилах зліта́ нова Днина,
    У гарті розвою німіє блакить
    І спалахом голосу рве вись Дитина,
    Аби неофітів збудити й зродить
    Міць Духу у зрив. Упа́де зернина,
    Що з темені сяйво із Знань заіскрить
    Промінням світанку часів і Людина
    Зоре́ю природу Буття осінить.
    Із Думки і Чину воскресне Нови́на
    Й епоха Героїв й Творців засурмить:
    Зача́лася в світі новітня Родина!

    Павло Гай-Нижник
    23 грудня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Руслан Лиськов - [ 2017.12.23 12:59 ]
    Адамів плач
    Ти тихе небо над полями коло дому,
    Самотня стежка коло древньоі верби.
    Тебе шукаю, наче щастя, наче втому,
    У втомі тій відраду серцю від журби.

    В очах людей, вечірніх вікнах, у смерканні,
    У мерехтінні вогника в руках.
    Тебе шукаю навіть у чеканні,
    Між кроком серця, у зітханні на вустах.

    Ти подих птаха, ти промінчик полудневий.
    Скажи, прошепочи своє ім'я.
    Моя весна, мій дощик березневий,
    Моя надія і любов моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.23 12:03 ]
    Час метання дисків
    1
    Повзуча мімікрія - мов чума.
    Правдивець ухилився, хитре око...
    "Будь як усі..." - нарадила кума.
    Накинута дірява поволока.

    Вбивай, живи...
    ...тіп-топ... тіп-топ... тік -так...
    За тебе думав пан, йому видніше...
    Тікає непоступливий свояк.
    А ти перефарбовуй форт і нішу.

    Розвалений старий ілюзіон.
    Екран кіптявий, цербери далеко.
    Сприймай війну за лячний напівсон.
    Ще цівка Часу б'є в модерні глеки.

    Наобіцяли щасне відплиття.
    Погоничі штовхають на платформи
    Під наративне "забувай... затям...".
    І безголосся не хвороба - норма.

    2
    Спиняв навалу пращур... печі клав...
    Печаль висока, спечно, голубаво.
    І ні ковчега в полі, ні весла...
    Маріє Пресвята, спаси нас... аве...

    3
    Непопулярно думати, авжеж.
    У натовпі формується ідея.
    Виводять шавок, левів на манеж...
    Жорстоко мстяться кинуті медеї.

    Танечниці обходять черепи.
    Баляси... безголів'я... дим... афіші...
    Баласти-пересвідчення топи,
    Метання дисків споглядай із ніші.

    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  39. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 11:41 ]
    Біла пані

    В білій тузі земелька остила,
    Сіра позолота річку вкрила.
    Закружляла біла пані в танці,
    Вже немає більше осінь шансів.

    Все довкола стихло непорушно,
    Бо холодна красота бездушна.
    Так без сонця сумно в ріднім краю,
    Що без жалю туга серце крає.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  41. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 10:17 ]
    Шила мати доні нову льолю…

    Шила мати доні нову льолю,
    Вишивала мати доні долю.
    Клала полотенце на долоню,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Шепотіли губи знову й знову,
    Вишивала квітку калинову.
    А калина білим цвітом квітла,
    Що би доля доні була світла.

    Матінка над льолею хилилась,
    Матінка над льолею молилась.
    Шепотіли губи без зупинку,
    А з очей котилася сльозинка.

    Вишивала мати думу тихо,
    Щоби обходило доню лихо.
    Вишивала мати в небі зорі,
    Вишивала мати квіти в полі.

    Поцілунки на сорочку лляла,
    Льолю до серденька притуляла.
    Шила мати доні нову льолю,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:59 ]
    * * *
    Шануймо суржик! Рідна мова,
    Колись ми з нею виростали -
    Хоча вона й не гонорова,
    Але ж ми іншої не мали.

    Батьки сучасного хотіли,
    Та знань у них не вистачало,
    То й говорили як уміли -
    Адже коріння їх тримало.

    Нащадки суржик не сприймають
    Щось кострубате, без традицій.
    Вони вже й інші мови знають -
    Старе ж дідам хай залишиться...

    Нас зараз кращого навчають,
    Та нашу сутність не змінити:
    Усі дитинство пам'ятають -
    То й будем "ШО" ми говорити!
    16/1/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:32 ]
    Рукописи не горять!
    Так, рукописи не горять!
    У морі паперовому зникають...
    Розтануть там і вірш, і фоліант,
    Найкращі сторінки там пропадають.

    Бувальщини з сідої давнини
    Людей сьогодні не вражають,
    Хоч кожну мить, все навкруги,
    Талмуди стародавні визначають.

    Пишіть! Хоча ніхто і не читає,
    Ніщо без сліду тут не пропаде:
    Майбутнє із рядків тих виникає,
    Які давно вже невідомо де...

    Шукайте! Бо нічого ж не зникає:
    Відкрили ви - колись оте знайдуть.
    Усе нове застосування має,
    Iнакше якось лиш назвуть...

    Творіть! Та не втрачайте віри,
    Бо рукописи ж не горять!
    Слова, ідеї зникнуть десь у вирі,
    А є лише Знання суцільний ряд ...
    (з російської) 10/12/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Іван Потьомкін - [ 2017.12.22 22:54 ]
    ***

    Вбивці мої іще хропуть,
    коли удосвіта іду я на роботу,
    ще за підкладкою їхніх піджаків
    ножі наточені до смерті причаїлись.
    Ще без шахідів, що в напівдрімоті
    дівчаток обіймають на тім світі,
    пристрої до вибуху не підключено.
    Ще руки підлітків розкидано на подушках,
    а не стискають ненависно каміння,
    з рогатки в голову не цілять...
    ...Не сплять лиш ті, хто чвари безнастану сіє,
    від імені Аллаха смерть благословляє.
    ...Не сплять і ті молодики,хто захища мене,
    коли рожевий ранок переходить в днину,
    хто мир оберіга в Єрусалимі.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  45. Ольга Паучек - [ 2017.12.22 19:09 ]
    .... саме такого...
    Солодкий щем осяяв душу
    І стрепенулись крила вій...
    Невже повік любити мушу
    Суворо-грізний погляд твій,

    Сухі уста мовчазно-вперті,
    Скупі на слово й похвалу...
    І серце... глибоко-відверте...
    Саме такого я люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.12.22 15:54 ]
    Це - любов!
    Хай падає правда як ніж гільйотини,
    Хай істини золото крапле з пера.
    Кохання - це праця. Щодня, щогодини.
    Віршоване щастя - це нонсенс, мара.

    Слова водоспадами ллються в сувої,
    Болотяну мавку рисує маляр.
    Кохання - це бій. Ти - фортеця, я - воїн.
    Зривається прапор - м'який пеньюар.

    На сцені актори, паяци, артисти,
    Ромео й джульєтти - за гріш балаган.
    Кохання - дует. Тільки два вокалісти.
    Нуртує в глибинах чуттів океан.

    У темінь крокує змаліла амеба,
    Голодна повія шепоче:- Плати!
    Кохання - довіра. Боятись не треба:
    Пощербиться зрада об честі щити.

    р.s:
    І карії очі, і чорнії брови -
    Це кара Господня, жахи, КеГеБе.
    Ребро із грудини поцупив Єгова,
    А нині це жінка. Під боком сопе.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (5)


  47. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  48. Козак Дума - [ 2017.12.22 09:14 ]
    Сонцеворот
    Настав нарешті справжній новий рік
    і знову на додаток день пішов.
    У давнину було так, з віку в вік.
    Саме сьогодні Новий рік прийшов!

    Сонцестояння зимнє – древнє свято,
    сьогодні найкоротший року день.
    Хай щастя наповняє вашу хату,
    дарує радість і вінок пісень.

    Колядки хай сьогодні вас вітають,
    добробут стане міцно на поріг.
    Пшеницею і житом засівають,
    щоб виріс щедрий і смачний пиріг!

    Історію нам треба пригадати,
    коріння предків наших, трударів,
    яку розповідали мама й тато,
    і Новий рік стрічати на зорі!

    Прийміть від серця щирі привітання
    у день зимового сонцестояння!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (10)


  50. Василь Мартинюк - [ 2017.12.21 18:13 ]
    Понад полем…

    Понад полем, понад полем – гаєм,
    Полетіла думка в даль безкраю,
    Лиш тихесенько торкнулася крилом
    До хмарини що біліє над селом.

    Угорі між хмарами і небом
    Знаєш, світ малий мені без тебе.
    За тією хмаркою – завією
    Вслід летить душа моя замріяна.

    Ти несеш для мене мрії нові,
    Там де ти горять вогні кленові.
    Там де ти земля палає барвами,
    А без тебе мрії стануть марними.

    Ти душі необяснима сила,
    Ти несеш для мого серця крила.
    Здалини всміхнись мені кохана.
    Світ з тобою - квіточка весняна,


    Парище.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   475   476   477   478   479   480   481   482   483   ...   1828