ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ольга Паучек - [ 2018.04.13 13:14 ]
    ... Весна буяє і цвіте...
    Квітує, сяє первоцвіт
    Весні відкривши двері
    І Великодній заповіт
    Наповнює оселі,

    Між гіацинтових зірок
    Тюльпанчик пломеніє,
    Весни несміливий пророк
    Надією міцніє,

    Бузку чарівний аромат
    П"янить, дивує погляд,
    В дитячий сон і зоресад
    Вертає ніжний спогад...

    Весна буяє і цвіте,
    Розполоняє душу...
    Оцю красу: просту й святу
    Нічим би не порушить.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.13 08:36 ]
    Триптих
    1

    Я не знала, що можна у млості "займатися сексом"...
    і любила красиво (наївна...) Вітриська в зелених житах.
    Ради мене лишив Алевтину. Відвадив Олексу.
    ...хилиталися вишні левадні на трьох неозорих китах...

    2

    Ні зорі не дістав, ні сопілки не вистругав, зрікся.
    Три записки, світлини - відкремсаний мамою смілою торс.
    Нині планка висока, печаль, вмотивовані фікси.
    А за мужа сумирний, земний (із-за скель, вітряків) альбатрос.

    3

    Піна днів голуба...
    Нахиляються верби до шиби.
    Десь отам за Рибцями чекає мене кремезний Вітровій.
    Винозоре майбутнє за "Шкодою" рейками плямними диба...
    Залишайся тверезою, душе, хмеліть між лукавців не смій.

    .......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  3. Тамара Швець - [ 2018.04.13 07:04 ]
    Цвiтуть каштани...
    Цвiтуть каштани за вiкном,
    На небi, хмари сiрi,
    Здається, настрiй зiпсується,
    Не слiд, вдаватись до турбот,
    Бо це, псує надiї,
    Я, зараз настрiй пiднiму,
    Займуть цiкавi справи,
    І геть, тревогу за вiкном,
    Весна цвiте яскраво…
    14.05.17(написані в лікарні)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Тамара Швець - [ 2018.04.13 07:42 ]
    В весенний...
    В весенний, ласковый денек,
    Слова, для женщин, с песен взяты,
    Мужчинам, даже невдомек,
    Насколько, женщины богаты,
    Богаты женскою судьбой,
    Быть мамой, бабушкой, сестрой,
    Хранить очаг в семье своей,
    Душой заботиться о ней,
    Красивы, ласковы, умелы,
    Их совершенству, нет предела,
    Мужчин вокруг зачаровали,
    Свои улыбки всем раздали…
    Март 2009



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.13 00:53 ]
    Світлана Груздєва* Бузковий вечір (романс)**
    Все цього вечора - мов би для нас:
    Птаства щебіт - ізнову,
    І пелюстками обсипали враз
    Пахощі – ах! - бузкові.

    Любий, о як же давно ми удвох:
    З того життя ще – знаю!
    Попіл минулих щасливих епох -
    Щастя свічка згасає.

    Ніжно, невимушено…Той вогонь
    Давній не згас і досі…
    Мовби загрозливий тупіт погонь,
    Гасить пориви осінь.

    Сили, щоб пута роздерти – нема.
    Бога я не умолила…
    Спалах надії ти дав дарма?
    Ну, то звільнив би, милий!

    Раптом снага запалала ізнов
    Дужче…Ну аж – надміру!
    Добре. Повірю, що - не любов…
    А ти в це сам – повіриш?!***

    11-12 квітня 7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2018.04.12 21:30 ]
    ***
    Подобравшись к тебе, было, трещина
    Соизволь ей побыть составляющей…
    Предложи ей пожить на Троещине
    Ведь район то, увы, уважаемый…
    И напомни о Дне космонавтике
    Совершенно забудь о приличии -
    Замани на концерт, на Монатика
    Но не слушать же Блэкмора Ричи. Да…
    Это мне, в мое время - заслушайся
    Ни прогалин тебе, а ни трещинок…
    Под березой свидание… грушей, и
    На кой ладан тебе та Троещина?!…
    12-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  7. Іван Потьомкін - [ 2018.04.12 20:47 ]
    За-віщо

    Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
    Витягуючи на світ божий юдеїв.
    І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
    В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
    Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
    Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
    Кричить у моторошній тиші з високості:
    За-віщо
    У нас забрали черевички,
    Так гарно ми в них бігали й стрибали,
    Тепер же босими нас виганяють на мороз?
    За-віщо, немов ягнят, нас стригли
    І кидали в вагони для худоби?
    За-віщо
    Повідривали од матусь
    І туди зігнали, де просто нічим дихать?
    За-віщо? –
    Луна безмовно в мерехтливій тиші
    Голос, здавалося б, вже відгримілої війни,
    Та до сузір’я в Павільйоні дітей
    Нові зірки ще й досі додаються..



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2018.04.12 15:41 ]
    Треба
    Весна. Город. Землі солодкий пах,
    З лопатою утну сьогодні танець.
    За мить - сапа і заступ у руках,
    Ревнула жінка: - Ти куди, поганець?

    Тобі дорожчі кнур, корова, хлів?
    А в мене очі сповнені одчаю.
    Дурну ломаку бач як ухопив,
    На мене сил увечері немає.

    Чепіги від натуги аж тріщать,
    І день, і ніч балакаєш із кіньми.
    А я в соку, молодка, сорок п'ять,
    Мене бери, а не дрючки в обійми.

    І кріпко пригорни тендітний стан,
    Аби злетіла мріями у небо.
    Мені мужчина треба, бонвіан,
    А ти ведеш себе як пришелепа.

    - Та знаю. В тебе звабини м'які,
    А я зносився, став характер млявий...
    Іди, посій но краще огірки,
    А я худобі накошу отави.

    - То ти такий нечема? Постривай!
    Прилиндаєш увечері додому -
    Забудь про борщ, стегенця, коровай,
    А спатимеш надворі на твердому!

    Застрибнула мадам на п'ястуки,
    Гукати марно "Любонько, задушиш!".
    Важезна доля у чоловіків,
    Не хочеш, чи не можеш - завжди мусиш.

    12.04.2018р.


    Прости

    Прийшов кінець життєвому кіно,
    Лебідонька пішла, у слізках губки.
    Ереб чи рай – однині все одно –
    Немає більше сил терпіти муки.

    Єдиний раз у пущі согрішив,
    Вважав, що можна, як немає ряси.
    І кралю небо вирвало з душі,
    Позбавивши тепла, дороговказів.

    Від горя уподобав спотикач,
    Вдягнула плоть кольчугу перегару.
    Вагався, мо, сомам піти на харч,
    Чи трутою сипнути у водяру?

    Ще мить – і пекло. Чую носом дим.
    Та окрик «Стій!» лунає від порога.
    Любов моя вернулася у дім
    І вийняла з петлі вже ледь живого.

    Епістоли пишу за стосом стос,
    Став мудрим, вже не схожий на вар'ята.
    Усі гріхи пробачив нам Христос,
    Аби і ми навчилися прощати.

    11.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.12 14:14 ]
    Пастель


    На межці розлучення Клим і Психея.
    Аматори пишуть сонети, есеї,
    Мистецькі події? Осріблено мишу.
    В кувезі майбутнього - цяці, фетиші.

    Тікають за Псло (здожени!) повитухи,
    тягли дитинчатко за носика, вуха...
    Тьмяніє на пні приготовлений хрестик.
    Зітха на руїнах ошлюблення Веста.

    Авжеж - це прогрес. Тож білімо пілони.
    Малюються махи-вродливиці, мони...
    Смітилося... зась погребтися у листі...
    ЄС обіцяв маслюки золотисті.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  10. Адель Станіславська - [ 2018.04.12 10:53 ]
    Та й най собі
    Та й най собі серце крається.
    Не дай ми зчерствіти, Боже...
    Любові - скупий окраєць,
    а спрагу життя та й множить...
    Та й усміх крізь біль, а милий.
    Та й очі... Глибин не йняти...
    І звідкись з нізвідки сила -
    ще нитка життя не стята,
    непірвана... Справжне клоччя:
    не мотятко - жмут ґудзавий.
    Топтали ї поторочі...
    Мій світку, мій Боже правий,
    Чи виплутаю дочиста?..
    Ґудзи ми не піддаються...
    - Не мучся, дитя, намистом
    здадуться...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  11. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.12 09:14 ]
    Весняні акварелі
    У рожевому серпанку потопає обрій,
    Промені останні сонце посила звідтіль,
    Наближа природа-мати пору вечорову,
    Вітер запах матіоли вже розносить скрізь.

    На калині соловейко розсипає трелі,
    Загубилася у травах стежечка вузька.
    Ці весняні пречудові диво-акварелі
    Переповнюють до краю душі і серця.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2018.04.12 08:45 ]
    Фантасмагорія
    ***
    А у кіно перемагає Раша,
    тому що це одні більшовики
    і по усій землі бойовики.
    Тому і наші -
    в епатажі.
    Перемагають бабу мужики.

    ***
    А в Україні все - з роси й води.
    І це хвилює найманця орди.
    Все що у жмені
    і в кишені
    освоюють нувориші-жиди.

    ***
    А на війні була одна надія,
    і у тюрмі цей дух не охолов.
    А от очима змія
    тиранія –
    це у народу віра і любов.

    ***
    А біля хунти
    ті самі брути
    і ті ж рашисти,
    що і завжди.
    Одним би – жити
    біля корита,
    а іншим бути,
    але завжди.

    ***
    А у хаті на полаті -
    ні вина, ані води.
    Тільки таті
    волохаті
    мають візії сюди.

    ***
    А у нашій Раді
    вже немає Наді...
    І ніхто про те не розповість,
    на якій палаті
    пацифісти раді
    знову написати номер шість.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  13. Сонце Місяць - [ 2018.04.12 04:09 ]
    les filles
     
    II.
     
    коли весна усе скресить
    перелицює стерпну пам’ять
    дворами де собачий шит
    кущі з липучими бруньками
    сновидська забаганка ~
     
    перетинає краєвид
    натхненник він же голограмник
    тютюн запалюючи свій
    відомі лиш йому фіранки
    скануючи услід ~
     
    розвідуючи атмосферу
    де точиться любов~ ненависть
    & сутеніє при маневрах
    & може усміхнеться навіть
    панянка у серпанках ~
     
     
     
    I.
     
    в його нескладній голові
    самі з цигаркою гулянки
    чуття весняні нетривкі
    неон бентежностей всіляких
    чимдуж палахкотить ~
     
    вогні з рубіна чи смарагда
    вітри зі присмаком вітрил
    магніт незнайденого скарбу
    хапай що вийде далі мрій
    іще панянка хай би ~
     
    (дві)
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8) | "les filles (ІІІ.)"


  14. Тата Рівна - [ 2018.04.12 00:31 ]
    Мене питають
    Мене питають - як ти чуєшся?
    А я чуюся.
    Мене питають- а ти кохаєш?
    А я кохаюся!
    Мене питають - як тобі пишеться? — А я пишу як живу.
    Мене питають - життя твоє річка чи вітер, чи, може, її замулене дно, або його холодні ляпаси?
    Життя твоє — яке воно? Воно вино? Чи, боже упаси, дивна суміш абсенту й меляси?
    Воно — твоє? Ти точно не маєш співзасновників чи замів?
    Ну розкажи нам, просять вони, все як є, як би ти розказала мамі

    А я мовчу. Моя мама знає менше, ніж кондуктор тролейбуса, яким я їжджу не частіше, ніж раз на півроку
    Усе моє - таке недолуге, однак - білобоке - собі вилискує на сонці, виливається воском та
    рипить на протягах
    Моє життя не проти померти, та поки я ще не заслужила цей спокій
    Моє життя ніби й не моє. Чортів урбаністичний покер
    Мафія проклятих років, де сплять завжди — лише янголи-охоронці
    Де упирі отак взяли й загасили сонце, розбили дзеркало, кинули уламки на вітер
    І що ж тепер робити?
    Що робити?
    Мене питають - ти поет чи просто жінка?
    А я не знаю як на це відповідати
    Я просто жінка, я більше - навіть, матір, службовиця, кандидатка, я на зарплаті державній уже чверть віку і
    бляха муха, кохаю свого чоловіка
    Але коли я сідаю за клавіші ноутбука....
    Моє життя перетворюється на звуки. Ця жінка в мені стає навісною, з роздертим серцевим м‘язом.
    Ця жінка дуріє від невиказаних слів, неправильних дороговказів.
    Ця жінка хоче узяти все відразу, віддати все відразу — випити всесвіт ніби легкий моет
    Запросто, без закуски.
    Так, я - поет!
    Я словотвір сама, я є свій Бог. Я є свій чорт, мій янгол тому не спить ніколи
    Його долають химери та потвори і кожної миті хочуть спробувати на смак
    Спокусити, вкусити, просіяти через сито, пробити
    Прикрасити пір‘ям його крил свої боа
    Німбом його освітити свої лабіринти
    А я не годна захищати його
    Чи захиститися сама
    Я умію лише творити, жити та пити банальні вина ковтком одним та їсти світ своїми голодними очима
    Я знаю — мій Янгол поруч, ми часто говоримо з ним
    Він— є за моїми плечима!
    Ночами він стоїть на варті, тримає мене за тінь, підсвічує зліва, підказує часом рими й
    літературні порносайти
    Мені дуже тихо— з ним!

    Мене питають - а ти пішла би за ким?
    А я уже пішла. — Бувайте!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  15. Ігор Терен - [ 2018.04.11 22:10 ]
    Дзвінок
    Яка то у житті значна подія -
    отримати негаданий дзвінок,
    коли почуєш, як тобі радіє
    знайомий мелодійний голосок.

    - Ну, як ти там?
    - Тримаюся. Нівроку.
    - Коли приїдеш?
    - Знаєш, не питай...
    До неї я навідуюсь щороку.
    І ми підемо у дубовий гай.

    А там і поле, і копиця сіна,
    а у яру піщане джерело
    і, колами, тече прозоре тло,
    в якому відображені коліна...
    Її, як і раніше, звати - ...,
    якої ще у мене не було.

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Іван Потьомкін - [ 2018.04.11 19:24 ]
    ***

    Невже це й справді
    Я тонкосльозим став на старості?
    Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
    Як щось важке й холодне навалиться на серце,
    До болю зчавить горло…
    Але ж з-поміж 6 мільйонів
    Спалених, закопаних живцем в ровах,
    Розстріляних, повішених,
    Голодом доведених до смерті, –
    Нема нікого з мого роду.
    І з-поміж тих, хто майже голіруч
    Постав на захист права на свій Дім.
    Хто боронив той Дім,
    Назавше відклавши шкільний підручник,-
    Теж нема нікого з мого роду.
    І лише серед тих,
    Кого безвусі палестинські гицлі
    Пошматували в автобусах, в кафе,
    Могла буть і моя дружина.
    Хвалити Бога, обійшлось – поламано лиш ребра
    Та невибутній шум карьожить вуха.
    От і сьогодні спиняюсь
    На невмолимий клич сирени.
    А поруч – памолодь.
    І навіть ті, кого годиться називать онуками.
    Зажурені. А в декого, як-от і в мене,
    На щоки наплива сльоза.
    І я подумав тої миті,
    Що з кожним роком усе глибше
    Вростаю у цей згорьований віддавна край,
    Де так переплелися епохи й долі,
    Що пізнаю історію не з книжки,
    І де не можна буть уже чужинцем.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2018.04.11 18:19 ]
    Розкуштував
    Козаки цигана піймали,
    коли до коней підбирався.
    Добряче в пику надавали,
    щоб більше поряд не тинявся.

    А потім хлопця пожаліли,
    до столу запросили сісти,
    виделку парубку вручили
    й вареників дали поїсти.

    Він вперше бачив дивину ту
    і вже хотів було тікати,
    але козаки баламута –
    за руки, ноги й ну держати.

    Шість чоловік його тримає,
    один роззяпив хлопу рота,
    а восьмий знай туди кидає
    вареники. Пішла робота!

    Той з‘їв один вареник, другий,
    а потім сам уже гукає, –
    Стривайте, шанобливі други,
    один хай держить – сім кидає!

    28.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2018.04.11 16:22 ]
    Проблеми лікування
    До медпункту завітав
    дід старий Микола.
    Біль сердешного скував,
    виглядає кволо…

    Фельдшер хворого оглянув,
    живота пощупав.
    Де вже можна він заглянув,
    покрутив за пупа…

    У вас грижа, – важно мовив, –
    треба процедури.
    Зовсім бути щоб здоровим –
    пропишу мікстуру.

    П‘ять разів її на день
    будете приймати
    після їжі, а тепер –
    йдіть собі до хати.

    Той діагноз дід послухав
    та й насупив брови.
    Ще почухав біля вуха
    і таке промовив:

    Що й робити вже не знаю,
    щоб позбутись грижі…
    Бо удома я не маю
    в себе стільки їжі!

    березень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2018.04.11 16:15 ]
    Повезло
    Додому чоловік прийшов, –
    мов люстра сяє весь.
    – Ти що, на службі скарб знайшов,
    вкусив скажений ґедзь?

    – Я вільний – майже прокричав,
    мене уже звільнили!
    – Чи з дуба головою впав?
    – А інших – посадили!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2018.04.11 16:15 ]
    Кацапсько-бермудський тролятник*
    Люба наша передача, вся Канатчикова дача
    у суботу дико скаче і до телика біжить.
    Замість того, щоб підмитись, причесатись, поголитись,
    вся лікарня буде битись лобом в стінку і тужить.

    Заливав, здійнявши баньки, красномовець-баламут
    про нікчемність чар коханки перед чарами Бермуд.
    Мізки всім порвав на шмаття, звивини позаплітав –
    з глузду поз‘їжджали браття, хто ума хоч трішки мав.

    Шанобливий шеф-редактор, може краще про реактор,
    про російський нанотрактор, так неможна, з року в рік –
    тарілками все лякають, ніби з неба ті шугають,
    то у них піндосів лають, то настав рашизму вік.

    Ми самі уже з вусами, тарілки б‘ємо весь час,
    нам уже набридло сало, подавай горілку й квас.
    А пігулок кілограми – ми в унітаз, хто не дурак.
    Оце життя, а тут Панама… От і раз, не можна ж так!

    Не хотіли ми скандалу, нам вождя не вистачало,
    натуральних буйних мало, тож бракує вожаків.
    А на вигадки підступні, мітли є у нас і ступи,
    ангел кожному, заступник, на плече тихенько сів.

    Їхні ж бо чорти лукаві бермутять воду у ставку.
    Вигадав усе те рабин, що горілку п‘є в шинку.
    Ми про вибухи й пожари готували ноту ТАСС,
    тут прибігли санітари й постриножували нас.

    Всіх метких і надто спритних оповили служки ситні.
    Бився в піні старший спритник, як відьмак на шабаші –
    Розв‘яжіте простирадло, щоб тобі сконати, падло,
    проковтнуть тяжке ковадло! Так бермудно на душі…

    Сорок душ щозміни виють, розпеклися добіла,
    дуже нині всіх турбують в геометрії діла.
    Всі з котушок позлітали, навіть хто й ума не мав,
    і тоді шеф-лікар Павлов вето на екран наклав.

    Он він, змій, в вікні мелькає, штепсель у карман ховає,
    ще і фельдшеру киває – недалеко й до біди.
    Нам лишилося напитись, в шати білі нарядитись,
    і на дно болота злитись, як у Мокшу, назавжди…

    Завтра ж нас спитають діти, повернувшись з-за бугра –
    Татки, що робити літом, бо в Криму страшна жара?!
    Ми відкриєм нашим чадам правду, а вона – лайно:
    Турок виявився гадом, відпочинок – лиш в кіно…

    Ось артист-надомник Рудик, має радіо він „Грюндик“
    і його ночами крутить, ловить, педро він, ІДІЛ.
    Там інструктором скитався, але з розуму подався
    й до лікарні він припхався із діагнозом „Дебіл“.

    Ті, хто вижив в катаклізмі, всі в глибокім песимізмі,
    їх в скляній прозорій призмі у лікарню привезли.
    А один із отих тролів, що сидять на дачі в „Олі“
    нарікав на свою долю і заламував масли.

    Що було там, як ти спасся?! – кожен ліз і докучав.
    Троль же тільки дико трясся й про недопалка волав.
    Він то плакав, то сміявся, а то фиркав мов їжак –
    він над нами потішався. Що там взяти? Бо ж дурак!

    Підхопився алкоголік, чорноротий пан Ярмольник –
    треба випити на стольник. Нумо, третім хто?! Вперед!
    Розходився, мов гарячий самовар чи сива кляча,
    ідеолог не іначе, творить знов велосипед…

    Боляче по нашим душам коменти за сотні миль
    б‘ють. Америку заглушим і задавим Ізраїль.
    На річницю перемоги знову проведем парад.
    Нахріна шляхи-дороги? Втаємничемо квадрат!

    Розкажіть нам про офшори, золоті високі гори,
    про панамські ті комори і про власний скромний хлів.
    Та куди ж дівати гроші, де кишені в макінтоші?
    І коли, пани хороші, вже підете до богів?!

    Кисельовські передачі нам розкажуть по удачі,
    до істерики і плачу доведуть вони народ.
    Нас візьміть до свого стану, будь-кого ми враз дістанем,
    перетворимо в дебілів, зазомбуємо…їх рот!

    І працює ж ця ідея не один десяток літ,
    ненавидимо ми геїв, але йдем за ними вслід.
    Залишилось кілька кроків і тоді усім триздець…
    Вовчик – ось уся морока… Ну й Висоцький, молодець!

    25.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Гренуіль де Маре - [ 2018.04.11 16:14 ]
    Межисвіття
    Світе видимий і невидимий,
    Поділіться нарешті мною.
    Кожна думка, обом вам кидана,
    Повертає навспак луною -

    І оглушує, і обплутує,
    І випалює звичний обрій,
    І, в пекучий самум закутана,
    Не приховує взір недобрий.

    Голка труєна і розжарена
    Вже в польоті - хуркоче-грає,
    Межисвіття укрите хмарами,
    Звідки пущена – не вгадаєш…

    Я між вами немов на гойдалці:
    Ні спинитися, ні сплигнути…
    Сім багать перепинять голку цю:
    Гріх не мій – не моя й покута.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  22. Козак Дума - [ 2018.04.11 16:39 ]
    Пам‘ятка діабетику
    – Діабет у вас шановний, –
    лікар тихо промовляє, –
    Зовсім він невиліковний,
    лиш дієта і спасає.

    Цукру вам не можна їсти,
    та й солодке все практично.
    А іще картоплю й тісто
    і отак уже навічно…

    – Лікарю, а сексом зранку?..
    – Так, з дружиною, легенько.
    – Але ж маю ще й коханку…
    – Ні, бо то вже солоденьке!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  23. Марія Дем'янюк - [ 2018.04.11 16:20 ]
    Старий знахар
    Старий знахар
    зелень-ковдру сплітав:
    м'ята-рута -
    подих її не забути,
    чаберевий куточок -
    незлічити тих ночок,
    і солодкі вуста -
    маку в полі доста.

    Темно-сині волошки...
    О! Якби хоч на трошки
    повернутись в минуле,
    що не зникло... поснуло,
    та пірнути в ті очі
    де солодкий обман,
    лазуровий туман...
    І солона сльоза -
    Волошкова роса.

    Старий знахар
    землю всю уквітчав
    своїм спомином.
    Бо кохання співає
    в зморшках серця його
    весногоміном...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  24. Козак Дума - [ 2018.04.11 15:41 ]
    Отакої…

    Занедужав Грицько і пішов до лікарні,
    але лікар попався йому жартівник.
    Подивися уважно й сказав, що останні
    доживає години життя чоловік.

    Засмутився сердешний, та лиш на хвилину,
    завернув в гастроном і скупився на славу.
    Наостанок порадую власну дружину –
    розмірковував він, уявляючи Клаву.

    А удома Григорій сказав своїй киці
    за проблеми свої та ідею про п‘янку.
    – Будем пити всю ніч і до ранку любись!
    – Ох, і хитрий який, не вставать тобі зранку!..

    23.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2018.04.11 15:39 ]
    Головою не обійшлося
    З дружиною ми вийшли із крамниці.
    Назустріч нам – маленьке кошенятко.
    – Яка красива і пухната киця,
    давай голівку одірвем малятку.

    Прохожі всі немов заклякли миттю.
    Один так і присів з відкритим ротом...
    На вигляд люди літні та привітні,
    а в дійсності – закінчена сволота?!

    Жорстоко може нас би і не били,
    та церемонії б розводити не стали,
    аж доки із пакета рибу цілу
    ми для кота малого не дістали…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2018.04.11 15:52 ]
    Ну і шия!
    Попереду кремезний молодик,
    в автобусі на кріслі розвалився.
    Увесь здоров‘ям дише його лик,
    а поряд, збоку, дідо притулився.

    Ну й шия, – тихо шепче дідуган
    і хитро так собі очима грає.
    Бо сало треба їсти, – мовби пан
    йому той молодик відповідає.

    Ти велетень і красень, як в кіно, –
    промовив дід, – Одне лише негарно,
    онучку, можеш їсти хоч лайно,
    а шию треба мити регулярно!

    19.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  27. Козак Дума - [ 2018.04.11 14:01 ]
    Ніякої надії…

    Старий багатий Мойша занеміг,
    доправили магната до лікарні.
    Навкруг рідні, як у собаки бліх!
    Хвилюються. Чи сподівання марні?

    З палати вийшов лікар як месія.
    Мерщій до нього кілька з того люду:
    – Що, лікарю? Є хоч мала надія?!
    – Ні, любі, звичайнісінька простуда…

    08.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2018.04.11 10:27 ]
    Причини розпаду сімей

    Багато горя завдають розводи,
    та більш за все страждають наші діти.
    Причин цьому, як зір на небозводі,
    і винних треба строго засудити.

    Одні говорять – винуватець жінка,
    сміливо твердять інші – чоловік.
    Не все так просто, тут своя родзинка,
    всього було за некороткий вік.

    Прихильниця я істини старої,
    не вчіплять мені локшину на вуха.
    У розпаді сім‘ї повинні двоє –
    це підлий чоловік, а ще… свекруха!

    12.08.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2018.04.11 10:19 ]
    Несподіваний допінгефект
    Бразилія, серпневий вечір в Ріо,
    сховалось сонце, все – кінець жарі.
    На стадіоні, як увійдеш вліво,
    десятки три зібралось комарів.

    Сидять собі під козирком, чекають,
    коли підрулить підходящий харч.
    Аж раптом, щось страшенне підлітає,
    та придивилися, а то – колега Арч…

    – Що сталось? Неймовірна панорама!
    За ніч таку як масу наростив?!
    – Дивуюсь сам, додав півкілограма,
    як спринтера російського вкусив…

    07.08.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2018.04.11 10:05 ]
    Джентльмен
    Говорять – мужики уже не ті,
    нема останнім часом джентльменів.
    Надійного не стрінеш у житті,
    що й говорити вже про суперменів…

    Та заперечить вимушений все ж –
    то безпідставних наговорів хвилі.
    Учора бачив мужика, еге ж,
    катав панянку той в автомобілі.

    Він не ловив під час негоди ґав,
    хоча його й не заставляв ніхто –
    над нею пів години зонт тримав,
    як та міняла колесо в авто!..

    12.08.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Козак Дума - [ 2018.04.11 09:20 ]
    Не втримався

    Суперник Тайсона по рингу занедужав,
    загроза зриву бою нависає.
    Організатори захвилювались дуже,
    мерщій заміну хворому шукають.

    До матчу як лишалися хвилини,
    щоб хоч би якось там зарадить горю,
    порадив один вуйко з полонини –
    поставить в ринг з м‘ясного ряду Борю.

    Пообіцяли хлопцю сотню баксів,
    якщо він вистоїть хоча би перший раунд.
    Погодився і вистояв, як в касі,
    хоч думали всі лише про нокаут.

    Знов загадали Борьці стільки ж рівно,
    якщо м‘ясник і в другому не ляже.
    Не ліг, всі в шоці. Тисячу! – надривно,
    Як третій вистоїш – хтось із начальства каже.

    В Бориса враз перекосило рожу,
    таких не бачив, хоч давно живу.
    Він процідив – Ні, більш стоять не зможу.
    Я зараз того Тайсона порву!..

    17.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  32. Козак Дума - [ 2018.04.11 09:48 ]
    Гостра коса

    Жінки додому йдуть із сінокосу,
    обидві на плечах тримають коси.
    Мотоцикліст їх обігнав без голови
    і зник мерщій у хмарі куряви…

    – Не бачила такого я давно!
    Можливо тут знімається кіно?..
    – Сміятись гріх… Хіба ти не відчула?
    Тоді вже косу краще б повернула…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2018.04.11 09:58 ]
    Мовне питання

    Раз зустрілися у барі
    поціновувачі мов
    і у п‘яному угарі
    повели розмову вкров:

    В кого краща рідна мова
    і співучіша вона,
    діловита, гонорова
    й купа іншого багна…

    Вот, к примеру, „незабаром“ –
    непонятна слова суть.
    За иль впереди амбара…
    Надо так уж завернуть!

    Візаві не ликом шитий –
    непонятна і мені
    ваша мова. Що ж робити?
    Візьмемо хоча б „срав…ни“!

    Хлоп зібрав останні сили, –
    Не прибічник я брехні.
    Зовсім тут не зрозуміло –
    так покакав ти чи ні?!.

    30.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2018.04.11 08:57 ]
    Майбутній великий художник

    – На парті син ваш вчора муху змалював,
    так я об неї ледве руку не розбила.
    Мене він дуже цим, зізнаюсь, здивував, –
    жалілась батькові учителька Кирила.

    – Та то ще що! Малий недавно крокодила
    зобразив прямо в ванній, на шпалері.
    Коли ж умитись я пішов уранці – з милом,
    враз вискочив у намальовані ним двері!..

    16.06.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.11 08:53 ]
    Каюся...



    1

    Люди зубожілі, взори злі, неситі.
    Швендяння... валізи... брудно, бо "апрєль".
    Вимити б країну в мідному кориті!
    Наливали братики енд сестрички гель,

    труть дерева, шахтоньки, хилитають вежі.
    Мапи розшматовані, встромлені ножі.
    Йду собі - окремішня. І належу, й стежу.
    Випивайли, панночки, шизики - чужі.

    Зупинюся літеплом. На дорозі вибої.
    Жінка ось у "мильницях", флаєри - з руки.
    Народися птахою чи німотствуй рибою.
    Глипає сомнамбула, лементять граки.

    2

    Розлюблю.
    Шаріюся... та прилюдно каюся:
    Ні, нема рожевого - червінькове скло.
    У коні троянському - гам, ікорка паюсна...
    Вибирай танечницю, щонайменше зло.

    Не доїду в Гаспру - ту, де жила між смоквами.
    Зеленаві гаруси потекли зі скель.
    Затуляю вуха. Знов набридле "ок...ква...ми...".
    Хочу в даль - у Делі, Бангалор... Марсель.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  36. Козак Дума - [ 2018.04.11 08:07 ]
    Костюм із провінції
    – Іване, звідки в Вас оцей костюм?
    – В Парижі я купив його недавно.
    ¬ З ума зійти, якийся швацький бум!
    Сидить як влитий, виглядає славно!

    А то далеко від Одеси, Вань?
    – Та кілометрів пару тисяч буде.
    – Ну, ти скажи, забита глухомань,
    а й там уже навчились шити люди!..

    26.05.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  37. Козак Дума - [ 2018.04.11 07:46 ]
    Великий день
    Великий день і сонце сяє,
    мов посміхається з небес,
    всім добрим людям промовляє –
    Ісус воскрес, Христос воскрес!

    Таки проснулася природа,
    розквітнув сад і луг увесь,
    весна явила миру вроду –
    воістину Христос воскрес!!!

    Вітаю всіх з цим древнім святом
    і зичу радості й добра!
    Хай стане раєм ваша хата
    і буде щастя в ній гора!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2018.04.11 06:45 ]
    Люблю!
    Якою ти красивою була!
    Гадав - такою будеш і до скону.
    Пора ж цвітіння тихо відійшла,
    Не плодоносить життєдайне лоно.

    У зморшках заховалася краса,
    А в косах запашних - сріблясті ниті.
    Чому ж кохання досі не щеза?
    Вже осінь, а в душі буяє літо.

    Якби не ти - до сонця не злетів,
    Таланту брость усохла б, не розквітла.
    Та чудеса трапляються в житті:
    З'явилась ти - моя оаза світла.

    Не викуєш від смертоньки щита,
    Виліплює гончар для праху урну.
    Ти постаріла, вже немолода,
    Проте люблю так само як і юну.

    10.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (14)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.10 23:48 ]
    Чарівлива днина весняна
    Коли під тихим небом кришталевим
    Немов зникають десь лихі думки.
    Здається – усміхаються дерева,
    Свіженькі випускаючи бруньки.

    Просторо сонцю, розгулятись є де…
    Воно у верховітті догоря.
    І – мовби із трояндового меду
    Доріжку простеляє ген зоря.

    І спів птахів – легкий то звуку лоскіт,
    Рожевощока з ніжністю мана.
    І опливає злагіднілим воском
    Ця чарівлива днина весняна.

    10.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (9)


  40. Козак Дума - [ 2018.04.10 23:01 ]
    Морозна сповідь*

    Послухай, що сказати тобі мушу,
    хоч несерйозно, якось так скажу.
    Опалену свою вітрами душу
    я на твої долоні положу.

    В кінці ми підсумовуєм дороги –
    було щось поміж нами не дарма.
    Якщо стою біля твого порогу,
    то іншого шляху мабуть нема.

    Навіщо серед ночі запрягати
    знесилених в гонитві рисаків?
    Чи ж варто знов від себе утікати,
    летіти птахом в глибину років?..

    Останній тиждень стукали морози
    в розбите скло мого вікна душі.
    Й берізки накопичували сльози,
    весною щоб стекли вони в вірші.

    Не вірячи ні віршам, а ні прозі,
    нічого не сказавши, ми мовчим.
    Як верби на тріскучому морозі,
    очам лиш довіряємо своїм.

    15.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.10 21:05 ]
    Село



    1

    ...берег підсвідомості...
    звомплена кора.
    Янголів і демонів авантюрна гра.
    Гобелени в пір'ячку - на тинках... Село.
    Гоблінам однаково: дзвони замело.

    2

    Їде автолавка сном...
    Пахощі... дими...
    Тиха тітка Ліна (ось!) хилита крильми.
    Десь шукає пасіку буркотун Андрій,
    заманулось пряничків - постує - старій.

    Вітер за п'ятірочку
    підведе... й за так...
    Чарочка - за мірочку,
    сіє пастернак...

    Відхиляю хвірточку. Шиба тьмяна... щем...
    До рідні далекої, сивої - дощем.

    Вутенята збилися
    у ковтун... коза...
    На порозі - милиця...
    Кішка прослиза.

    Що тобі, Софієчко, передати від
    сестроньки далекої з-за рудих боліт?

    Позавчора снилися хутір, півмлина.
    Потерчатка гралися крем'яшками на...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  42. Козак Дума - [ 2018.04.10 20:24 ]
    Вперед

    Я сяду за кермо свого авто
    й порину у романтику дороги.
    Ніщо вже не бентежить і ніхто,
    усе я залишаю за порогом.

    Асфальтова ріка біжить удаль,
    мелькають за вікном дорожні знаки.
    Упевнено я тисну на педаль,
    бо рух в наш вік – то добра все ж ознака.

    Дружище вірний, мій автомобіль,
    удвох доріг здолали ми немало.
    Ділили навпіл радощі і біль,
    долали неприступні перевали.

    Весна прийшла, звучить пташиний хор,
    та й зі здоров’ям – дякувати Богу!
    Тож запускаю вправно я мотор
    і знову вирушаю у дорогу.

    Життя коротке, ніби щастя мить,
    і марнувати нам його не варто.
    Вперед, вперед, поки воно горить,
    поки не згасла ця яскрава ватра!

    06.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2018.04.10 20:22 ]
    Життя нескінченне!
    Коли земний кінчається політ
    і покидає плоть душа людини,
    то по дорозі у безмежжя світ –
    в чистилище вона спочатку лине.

    Вгото́ваних тортур вкусивши смак,
    залежно від земних особи вчинків,
    душа, пройшовши фейсконтроль, відтак
    іде у рай чи пекло для спочинку.

    Коли земний я свій закінчу шлях
    і в інший світ душа моя полине,
    до пекла спершу полечу – на жах
    мельком погляну, ли́ше на хвилину.

    Затим до раю та́кож зазирну
    у праведним відкриту неба браму –
    релігії з’ясую таїну,
    як світлі душі там живуть погляну.

    Непо́слухом я був усе життя
    і не лиши́вся б зрештою собою,
    якби душі́ нікчемності буття
    в раю обрав чи пеклі, між юрбою.

    Небесну варту чемно попрошу,
    хвилину-дві на мене зачекати,
    і босоногим, як по споришу,
    покину ті засиджені пенати!

    Душа моя прошиє жар і лід,
    розірве цей старий уклад обтяжень
    і утече в безмежжя дивосвіт –
    пригод собі шукати й нових вражень!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Христина Сікора - [ 2018.04.10 18:35 ]
    Листопад
    Листопад
    Падолист
    Десь, в імлі
    Зітхає ліс
    Холод у думках
    Вирує
    День летить
    Туман чатує
    Ночі холодом
    Ясніють
    Ночі – сови –
    Відчай –
    Гріє –
    Подих – пара
    Свічки – очі
    Сліплять – сріблять
    Ночі
    Ночі

    Тіло мліє
    Сонну тугу
    Жаль ятрити
    Морок

    Смутно
    Вітер кронами блукає
    Зойкає, шумить, співає
    Шкіра доторку шукає
    Кожний нерв
    Тремтить і грає

    Мертва пісня, -
    Сонна, сльотна
    В горлі струни
    Здерті
    Кожна
    Мить осіння
    Тягне довше
    Мерзне місто, -
    Дощ регоче

    Ранок близько…
    Темно, вогко
    Перші дзвони, -
    Лунко, сльозно


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати: | ""


  45. Ірина Саковець - [ 2018.04.10 14:48 ]
    ***
    Водою прозорою ранок у місто скотивсь –
    до вуличок білих квітневого хрещення дотик.
    Дерева зачули весну крізь вразливу дрімоту
    в яснім воскресінні земної краси й голосів.

    Мовчиш, та до мене зусюди говорять світи.
    Летять зорепадами ночі у збурену тишу.
    І сонце зароджує силу в мені дивовижну,
    спиваючи з обрію густо розлиту блакить.

    Де хмара чекає на першу несмілу грозу,
    як море, ставати відкритою, морем ставати,
    імлою нектарною в чистого ранку на варті,
    задумою клена, що кроною в небі загруз…

    Дбайливо загорнена в срібну вуаль далина.
    Світанок зриває над озером лебедів гроно.
    І нас непомітних, і снами оздоблений промінь
    барвисто вплітає помежи бруньками весна.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  46. Петро Скоропис - [ 2018.04.10 12:29 ]
    З Іосіфа Бродського. Шість років по тому
    Були так довго разом, що припав
    на друге січня раз, і два вівторок,
    що скинута у подиві брова,
    як щіткою зі скла автівки – морок,
    з лиця зганяла смуток і печаль,
    лишаючи проясненою даль.

    Були так довго разом, що і сніг
    сліпучий вікувати мав надії,
    а щоб повік їй мружити не міг,
    ховав я ті долонею, і вії,
    не певні у долоні рятівній,
    метались, як метелики у ній.

    Були отак неквапні в новизні,
    що і тісні обійми уві сні
    безчестили увесь психоаналіз;
    що губи, зголоднілі по плечу,
    з моїми, що гасили вже свічу
    і не чинили опору, зливались.

    Були так довго разом, що в’юнкі
    шпалерні ружі трапили в немилість
    березових гаїв, і навпаки,
    та деяка грошва в обох водилась,
    і обрій з моря тридцять вечорів
    пожежами Туреччині ярів.

    Так довго прожили удвох, без книг,
    без меблів, зі старезним, незугарним
    диванчиком, що й він утратив лік
    трикутних візій перпендикулярним,
    устромленим знайомцями дарма
    над злитими крапчинами двома.

    Були так довго вдвох, що заразом
    дві власні тіні видались обом
    за двері запобіжні – в сни і смисли,
    та стулки самохіть не подались
    урізнобіч, і ми проникли крізь,
    і чорним ходом у майбутнє вийшли.

    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  47. Леся Геник - [ 2018.04.10 10:29 ]
    ***
    І коли відречеться від тебе
    навіть білий освячений дим,
    все одно задивляйся на небо
    й не бануй гореслізно за тим,
    що пішло, навіть не озирнувшись,
    замітаючи байдуже слід.
    Усілякі трапляються душі,
    та від того не меншиться світ.
    Та від того добро не маліє,
    просто треба зібратись і йти
    від розпуки до світлої дії,
    що веде до спізнання мети.
    Що жадає від тебе одного -
    не звертати із добрих доріг,
    передбачених люблячим Богом
    для всіх.

    5.04.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  48. Ігор Терен - [ 2018.04.10 10:19 ]
    Плутанина часу
    Сон дорогого коштує, коли
    являєшся такою ж молодою,
    як і тоді, коли ми ще були
    щасливими. І ти, і я - з тобою.

    Літали і над нами янголи.
    Ішли дощі і падали росою,
    де ми нектари юності пили
    і називались - нерозлийводою.

    Але, буває..., буде уві сні,
    ти знову руку подаєш мені...
    Чого лише у світі не буває?
    І ми йдемо. І сонце угорі
    бажає нам до самої зорі
    шукати час утраченого раю.

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.10 09:03 ]
    Запалю поминальну свічу
    Запалю поминальну свічу,
    Помолюся за убієнних
    Тихо-тихо.І помовчу.
    Нехай візьме Господь до себе

    Їхні душі, щоб жили там
    В Небесах, у садочку райськім,
    Кожен з них ж бо життя віддав
    За свободу та мир і щастя

    На вкраїнській своїй землі
    Для дітей, матерів, коханих,
    Щоби буи вони в теплі,
    Ворожнечі щоб лід розтанув.

    Ти гори ж бо, свіча, гори,
    Прожени усю злую силу.
    Сяють зорями нехай згори
    Душі тих, хто за нас загинув.

    Запалю поминальну свічу...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.04.10 07:17 ]
    Святі і грішні
    У скуф'ї піп навідався в сільмаг,
    Вподобав мій пружний опуклий вигин.
    Еротоманець. А казав - монах,
    В дірі сидить, читає мудрі книги.

    Рече: - Проскурок хочу напекти.
    А погляд хтивий, чорнориз - не лейба.
    Одразу видно - парубок "святий",
    Такий мені у поміч дуже треба.

    Із бізнесом ухоркалась одна,
    А ще й кабанчик рохкає в повітці.
    Моя "мисля" практична - не брудна:
    Хай Бог поможе одинокій жінці.

    Із ним була поблажлива, м'яка,
    Хутенько умостилась на коліна...
    Краса здолала врешті мужика.
    А згодом народилася і трійня.

    Бджола летить запилювать квітки,
    Вродлива стать перемагає всюди.
    Знімають ряси батюшки й дяки,
    І служать Богу як звичайні люди.

    09.04.2018р.


    Муза і ковбаса

    Несу щодня до хати провіант,
    Бо для митця харчі - як січка паці.
    Опасистість примножує талант:
    Хай повняться кунделиками таці.

    Аби писався жваво постмодерн -
    Поет щодня повинен пити-жерти.
    Поїв - і ручка, наче автоген,
    Випалює на вічності сонети.

    Пожуй сальця із часничком усмак,
    Бо лірику ця страва необхідна.
    А ківі - для титанів-розумак -
    Просвітлення від них, і муза плідна.

    Якщо кортить писати про дуби -
    Глитни борщу, умить попруть пейзажі.
    І хай сметана крапле із губи,
    Строфою у блокнот піїта ляже.

    Коли я ситий - наче у раю,
    На волю рвуться музи і таланти.
    Чекайте, ось ковбаску дожую
    І про кохання всядуся писати.

    10.04.2018р.

    Богемний муж

    Дядечко - відомий всім атлет,
    Штангою жонглює у Європі.
    А для мене оковита - мед,
    Ні про що думок нема у лобі.

    Коле щічки лютий дід Мороз,
    Холодно лежати в калабані.
    А дружина - майстер-віртуоз,
    Грає знаменито на баяні.

    Браги в кухоль хлюпнув із діжі,
    В пащі, наче у пустелі Гобі.
    А дідусь майструє вітражі,
    Кращі, аніж у калейдоскопі.

    Бормотуху уливаю в рот,
    Заїдаю лайкою і матом.
    А онук уквецяв натюрморт,
    Позавчора став лауреатом.

    Пляшка з пійлом завжди на виду,
    Хлюпається рідина в стакані.
    А в синка - скульптури у саду,
    З мармуру витісує титанів.

    Мало випив. Не засну в рову.
    Та нічого - скоро надолужу.
    Я, братва, з богемою живу.
    Отже, до мистецтва небайдужий.

    11.04.2018р.













    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   476   477   478   479   480   481   482   483   484   ...   1855