ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Бойко - [ 2017.12.10 23:54 ]
    Іронічні чотиривірші

    Коли ти справжня є людина,
    Роби добро для України.
    Як чиниш ти народу шкоду,
    То ти є нелюд і скотина.

    Ти будь Вкраїни патріотом,
    Та мудрим, а не ідіотом.
    Роби добро і радість людям –
    Пошану й честь здобудеш потім.

    Люби дари Вкраїни-неньки,
    Геть закордонні витребеньки,
    Задовольняйся самогоном,
    І рідним салом з рідним хроном.

    Ти пам’ятай свою домівку:
    І хлів, і стайню, і криївку,
    І білу хату з рушниками,
    І шмат городу з будяками.

    Як ти в дорозі хама стрів, -
    Вступись, щоб він тебе не з’їв.
    Ти обійди його далеко,
    Бо хам – велика небезпека.

    Не обжирайся, як тварюка,
    У міру їж – гласить наука,
    Бо як наїш грубезну пику, -
    То тим собі вкоротиш віку.

    Той хто усе краде й хапає,
    Гребе, глитає, загортає,
    В багатстві тому і сконає,
    І най го нагла кров заляє.

    1996-2017








    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 22:50 ]
    Потороча
    Ох, і надудлився вина!
    Аж пити вже не хочу!
    Стрічає, начебто, жона,
    Пригледівсь – потороча.

    Шерепа сварить рогачем,
    Наводить, мабуть, порчу.
    У шпарці шкрябаю ключем –
    Штовхає потороча.

    Почвара шкірить в небо зуб,
    Вкусити, злюща, хоче.
    Рачкую шпарко аж за дуб –
    Догнала потороча.

    За космаки хапа, чмара,
    По рівчаках волочить.
    «Хазяйство» випало – діра!
    Лютує потороча.

    У мацапури бюст – ого!
    Націлює ув очі.
    Зіпнувсь урешті. В ліс бігом.
    Відстала потороча.

    Очуняв. Щезла машкара.
    Лежу у ямі вовчій.
    А сіроманець – не мара,
    Вже краще – потороча.

    Над головою чую "Кар!",
    Тікаю що є мочі.
    Іще не хочу на цвинтар -
    Лечу до поторочі.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  3. Ольга Паучек - [ 2017.12.10 21:41 ]
    ***
    Сон в отчому домі,
    У батьківській хаті
    Зірково-прозорий,
    Казково-багатий...

    Дитинство солодке
    Озветься луною
    Тривоги розтануть
    На хвилях спокою.

    Засяє усмішка
    Добром на століття,
    Додасть козакові
    Років довголіття,

    Красуні навіє
    Щасливую долю...
    У батьковім домі
    Все рідне до болю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2017.12.10 20:36 ]
    По болючому місцю
    ***
    Хто не трудиться, той – п’є.
    А куди діватись?
    Все людині Бог дає,
    особливо не своє
    їсти і …сміятись.

    ***
    Научене – терте,
    уперте – не миле,
    намилене мертве,
    умерле – почиле
    у пам’яті жертви
    нечистої сили.

    ***
    Є світ живий, і є містичний,
    і той, що діє у кремлі
    як «руський міф» і світ – язичний,
    гібридний і комуністичний,
    як пошесть по усій землі.

    ***
    Чим живу, не відаю і сам.
    Божий дух іще не паляниця,
    що жували Єва і Адам.
    Україна – не порохівниця,
    а щоразу – бойовий байрам.
    А яка Європі годівниця!

    ***
    Може істина й сувора,
    та надіятися варто
    мати менше як учора,
    і не менше як узавтра.

    ***
    У кожного своє меню,
    аби відняти у дитини
    на забудови авеню
    і переносити різню
    на терикони України.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  5. Сергій Гупало - [ 2017.12.10 17:18 ]
    * * *
    Відшукалося щастя нарешті. Це втіха моя.
    Не хвалюся, а тільки відверто зізнатися хочу.
    Я теперечки – в рідних, як диво небесне, краях,
    Де усі негаразди – не факт, а лише потороча.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Верста - [ 2017.12.10 17:05 ]
    Самотні слова
    Я закрию тебе у темницю
    Своїх рим і в чорнилі пера
    Заховаю, немов таємницю,
    Де живуть ці самотні слова

    На папері, в рядках заблукавши.
    Шлях до тебе шукають щораз.
    Не знайшовши, ідуть все віддавши...
    І летить знов у прірву Пегас,

    Та розбитись не може ніколи,
    Вітер ловить його кожен раз,
    Окриляє і лине по колу
    У листи поміж сотнями фраз.

    Він бажає одне лиш писати,
    Ці слова віддзеркалюю я
    На папері. І хочу сказати:
    «Це спасибі – для тебе, моя!..»

    © Володимир Верста
    Дата написання: 22.10.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 16:11 ]
    Кожному - своє
    Хотів народитися жінкою,
    Красою світити у світ.
    Але майталаю ширінкою,
    Ковтаю розбавлений спирт.

    Життя – пріла, кручена путанка,
    А хочу тепла для душі.
    Аби цілували у пуп’янка,
    Носили в м’які спориші.

    Аби пахтотіло парфумами,
    Очиці обквецяла туш.
    Ночами рахатно-лукумними
    Сіднички розм'якшував муж.

    Сопіла б уранці у ліжечку,
    Коханий приносив кав'яр.
    Але заробляю копієчку –
    Майструю козлу будуар.

    Життя не витримує критики,
    Робота – не мед і бузок.
    В ручицях – довбачки та викрутки,
    В коритах – цемент і пісок.

    У шуби вдягаються «дєвушкі»,
    На пальцях – коштовностей блиск.
    А в мене – порепані тертушки,
    У крижнях – скрипіння та тріск.

    А ладо кошицею лащиться,
    Гормони шумлять в голові.
    Працює генетики матриця,
    Розслабився, осоловів.

    Пухкеньке намацав під спинкою,
    До лона крадуся тайком…
    Хай жінка лишається жінкою,
    А я – залишусь мужиком.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  8. Валерій Хмельницький - [ 2017.12.10 15:31 ]
    Перефразовуючи Наталю Пасічник
    графоманів люта зграя -
    не цікавить хто є хто -
    на трембіті їм заграю
    відведу їх у McDo-


    10.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.10 14:06 ]
    Над землетрощею


    Маленькі радощі мегажиття.
    Утіхи зримі: полотно, хлібина.
    Плин буйних наративів - йди, затям...
    Чийсь ідол ошкіряється звірино.

    Вальяжний лев загарбає пісок.
    Відмовлять у любові, славі, ніші.
    Зросте в сопрано юнки голосок.
    Штовхнуть у прірву заздрі, найрідніші.

    Ословиш яв. І піднесеш ослам
    Див батик - розмальований, квітчастий.
    Ти не просилася в едем-бедлам,
    Над землетрощею творила щастя.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  10. Ірина Вовк - [ 2017.12.10 13:58 ]
    Зима: "Ріо-Ріта" 2017
    Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
    Книга Пам’яті відкрита – музика відтіль...

    Стогне вітер, сипле „градом” – музика Гранад...
    Дай в землянці поруч сяду, друже-снігопад...

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – не дрімає ґрот.
    Снить земля, снігами вкрита – крутиться фокстрот:

    „РІО-РІТА”, „РІО-РІТА, ніби хтось наврік! –
    на площадці танцювальній 41-ий рік...”.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – сніг мете Зима...
    Наче з маминого Літа – музика сумна.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – диво-дивина:
    Книга Пам’яті відкрита...Знову йде війна....

    „Моя Ріо Ріта,
    ти є Ґранади пишна сеньйоріта,
    Тобі, Ріо Ріта,
    Ця серенада лине в світлу ніч.
    Я тобі, моя кралю,
    Про любов заспіваю,
    Мені, Ріо Ріта,
    Лиш ти одна – промінчик ясних віч!”



    Зі збірки, що вкладається "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Львів,2017.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  11. Надя Семена - [ 2017.12.10 12:03 ]
    Йдуть дощі і сто років самотність...
    Йдуть дощі і сто років самотність
    Тут блукає глухими стежками,
    Прилітають круки лише в гості,
    Та й то іноді, збоєм програми.
    У верхівках дерев свіжий вітер,
    Відкорковує спогади древні,
    Тут колись могли жити й любити,
    І щасливими бути… напевне.
    Горювати… і сльози солоні
    Подорожником котре століття
    Проростають стиха на осонні,
    Ще живі, наче вчора пролиті.
    Диким хмелем кохання забуте
    Заплітає розпатлані вільхи,
    До самотності час тут прикутий,
    Вже сто років. А може ще стільки…
    Йдуть дощі у забутому лісі,
    Нетутешні і трохи магічні,
    Йдуть дощі на моєму Поліссі,
    Йдуть крізь долю мою, такі звичні…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:16 ]
    Розбила ти серце
    Розбила ти серце на друзки,
    Топтала його каблучками,
    Палила останні галузки,
    Того, що було поміж нами.
    Знущалась та ще й посміхалась,
    Стріляла як снайпер, очима,
    Зміюкою в сни пробиралась,
    І грюкала вранці дверима.
    Поглянь лиш, навколо красуньки,
    Розумнички і господині,
    А я прикипів до чаклунки,
    Й закриті всі виходи нині.
    З тої буцегарні на волю,
    Де вже відступають морози,
    Де пахне в повітрі весною,
    В мене ж у дУмках твої коси.
    Запрошення он, на весілля,
    Розірване. Що тобі з того?
    П'янію і маюсь позміллям,
    Крім тебе, не треба нікого.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2017.12.10 11:46 ]
    Зимовий вальс
    Вже за обрій відлетіла осінь золота,
    лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
    Сонце ходить нижче й нижче, скоро Новий рік,
    вже холодний вітер свище й хуга на поріг.

    Лине музика морозу під сніжинок плин
    і лунає в верболозах срібний передзвін.
    Пухом землю вкрила ніжним матінка-зима,
    ніби казка білосніжна, кращої нема.

    Зимо-зимонько казкова, біло-голуба,
    заспівай нам колискову, снігом вкрий хліба.
    Зимо-зимонько чарівна, покажи єство
    на Святого Миколая, Василя й Різдво!

    Хай лютують сніговії, заметіль гуля,
    та мене в мороз зігріє дорога земля.
    Україно, мила Ненько, ми з тобою всі,
    зиму зустрічай, рідненька, в неземній красі.

    10.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.09 22:03 ]
    Клоччя сивого туману
    Це клоччя сивого туману
    Зимовий вкрило сад немов.
    У нім, як привид, я розтану,
    І вирину зненацька знов.

    Та поки вирину – вдихаю
    Печаль цю сиву, що плете
    Химери світлі в темнім гаю –
    Примарний завірюх вертеп.

    І вітер листям вже опалим
    Так таємниче шурхотить…
    Мов причаїлися шакали,
    І в горло вчепляться за мить.

    Клубочиться безперестану
    І тчеться, наче біла нить –
    Як паморозь – життя омана,
    Що нас чарує і п`янить.

    І ми, піддатливі спокусам,
    Цю чашу сиву п`єм до дна.
    Допоки день не усміхнувся,
    І не розвіялась мана.

    9.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.09 22:58 ]
    Тривірш без закінчення

    1

    Цяцьки, щаблі, шаблюки - для живих.
    В чистилищі свідоме за...вми...рає...
    Обходжу дим, брикетики халви.
    Стаю у чергу мовчазливу скраю.

    Нема кишень у трун, паїв - катма.
    Не сняться мертвим танці, секс, дебати.
    Люд фільтрували сифіліс, чума...
    Чому ж не доста солі, сонця, хати?

    2

    Усяк це чув: жалій та возлюби...
    Йдуть фарисеї на всенощну прощу.
    Тріщать чуприни... Цілі ті лоби,
    Які скотили у провалля горщик.

    Азартні вої, книги їм - у дар.
    Нехай читають віршики наївні.
    Жене телят жертовних дід Макар...
    У хакі йде персиста Чураївна.

    Є ліки від сухот, її спасли.
    А ти ламай брикет гематогену.
    Стікали кров'ю веприки, осли...
    Живи, передавай знання та гени.

    3

    Засмоктує людву коловорот.
    Помазаних єлеєм - завтра в сірку...
    Місцевого розливу Дон Кіхот
    Підпер млина без осі та одвірка.

    .........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 19:30 ]
    Не хочу!
    Ти не друг! Шуруй із хати!
    Пляшки й грошей ніц нема.
    А горлянка сухувата,
    І будунище дійма.

    Вчора виссали получку,
    Спиртували борлаки.
    А сьогодні - пес-вонючка,
    Дооблизую склянки.

    На бухло повзуть друзяки,
    Чують запахи вина.
    А як зляжу - будуть "гайки",
    Кличу, а в одвіт - луна.

    Діти й жінка десь далеко,
    Утекли чортам під хвіст.
    В мене свій нечистий хека,
    Манить пальчиком під міст.

    Кажуть, що лечу з орбіти.
    Може, досить? Пляшку геть?
    Нє, не хочу! Буду пити...
    Простягає чарку смерть.

    09.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  18. Юрій Строкань - [ 2017.12.09 19:53 ]
    Тьотя Ліда
    Якось на поетичному вечорі зібрались лише поети і вахтерка тьотя Ліда.
    Обіцяли прийти багато друзів, чекали навіть на фотографа,
    Але той не зміг, бо працював на весіллі відомих програмістів.
    Нічого не поробиш, довелося читати один одному, плескати,
    Що поетам категорично не подобається.
    Мікрофон хрипів, заводився і від того настрій в усіх був геть кислий.
    Та ще й читали поети свої найкращі вірші, а це особливо дратувало.
    Одного разу відчинились двері, усі зраділи, сподіваючись що це глядачі
    Або фотограф закінчив на весіллі,
    Але то був онук вахтерки тьоті Ліди, який заскучав у кімнаті відпочинку,
    І закинув у зал палаючий паперовий літачок.
    Літак приземлився на піаніно лахміттям, встигнувши по дорозі догоріти,
    Тьотя Ліда вибігла у коридор, насварила онука, дала йому ще паперу
    І повернулась у зал, слухати вірші.
    В залі відверто смерділо паленим, один відомий поет хотів було відчинити вікно,
    Але і його теж насварила тьотя Ліда, бо в музеї не можна відчиняти вікна.
    Поет образився і більше не читав своїх віршів, хоча дуже хотів, і зрештою все ж таки прочитав – один довгий.
    Наприкінці вечора, коли одному поету навіть не дали слова,
    Зі стільця піднялась вахтерка тьотя Ліда.
    Вона підійшла до мікрофона і попросилась виступити.
    Усі були проти, але ніхто не наважився сказати це в голос.
    Так завжди буває з поетами.
    Зрештою, тьотя Ліда відставила у бік мікрофонну стійку,
    Оперлась на швабру і почала по пам’яті читати Пастернака
    Свіча горіла, по залу бігали тіні і два поети, вони шукали туалет.
    Більшості присутніх було відверто не комфортно,
    Таких поганих віршів їм давно не доводилось слухати.
    Декілька зауважили, що у них самих є переклади Пастернака
    І вони набагато кращі за оригінал.
    Тьотя Ліда читала натхненно і довго, тому хтось дістав з наплічника пляшку і пустив її по колу.
    Поетична тусовка завжди відзначалась своєю згуртованістю.
    Коли в залі вимкнули електрику, дві пляшки впали на підлогу і залили килим ручної роботи 18 сторіччя.
    Усі дуже зраділи, бо відчули що власними зусиллями увійшли в історію.
    Зі стіни на поетів ще довго примружено дивився Тарас Григорович.
    Йому ніхто так і не налив.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  19. Любов Бенедишин - [ 2017.12.09 17:31 ]
    ***
    Січень із-за обрію сурмить:
    Обіцяє сніг і насолоду…
    Надзвичайні витівки зими –
    Перепади настрою й погоди.

    Морозець погрався днем – і зник.
    Скрізь: калюж озерця каламутні.
    І напіврозталий сніговик
    Бовваніє, як погруддя грудню.

    12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 15:24 ]
    Кличуть
    Нагорнуть локшини в таріль,
    Кисляве пиво - хлюп у кварту.
    А з-під пера - усохла міль,
    Спішить у світ ума палата.

    Співав. Та люд не пам'ята,
    У вухах затички-беруші.
    А напишу - тусня, шопта,
    І віртуальні цьоми, ружі..

    А пам'ять, наче темний льох:
    Гукнув, навзаєм - тихе ехо.
    Веду постійний діалог
    Із власним гордовитим его.

    У кожного своя мета,
    Той - хоче гріш, а інший - слави.
    А мій Пегас кричить: - Гайда
    Пастися просто на отави.

    Пасися, друже, тільки "за",
    Втомили творчі перегони.
    Ти став огрядний байбуза,
    А на Парнасі - чемпіони...

    Прийшли у гості читачі,
    Розчісую хутенько пейса.
    Благають: - Друже, не мовчи!
    Хіба ж мовчу я? Ось поеза!


    09.12.2017р..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  21. Козак Дума - [ 2017.12.09 08:00 ]
    З днем народження

    З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
    Чи здоровий в далекій чужині?
    Віроломство поляків не відало меж.
    Щось змінилось на краще в них нині?

    То чому ж у наш час сотні тисяч людей
    спину гнуть все ж на польського брата?
    Та невже у самих не хватає ідей,
    як трудитися на супостата?..

    Чом багата ресурсами наша земля
    виганяє дітей на чужину?
    Чом сильніше нам шию все тисне петля?..
    З днем народження, бідний мій сину!..

    09.12.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Павло ГайНижник - [ 2017.12.09 06:44 ]
    ОКЕАН (ЖИТТЯ)
    ОКЕАН (ЖИТТЯ)

    Цей океан – шириною в життя
    І прірва його – глибінь долі,
    На хвилях незвіданих човен буття
    Пливе крізь роки і літа мимоволі
    У штиль і у шторм. Вітри́ вороття
    Не дихають тут. У полоні сваволі
    Людину несе течія в відкриття
    Незнаних вершин у новім видноколі
    Безкраїх просторів. Там часобиття
    Пульсує крізь Тебе і вже сивочолі
    Видніються десь береги спокуття
    І мандрів вінець на одрі в ореолі.

    Павло Гай-Нижник
    9 грудня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2017.12.09 00:22 ]
    Нерозв’язана розв'язка
    І сите лізе до корита,
    а ради цьому ще нема,
    допоки обрана «еліта»,
    не пересіяна на сито,
    не очищається сама.

    Рубає мафія капусту.
    Уже пакують на вози
    зелене сіно для кози.
    Не буде свято місце пусто,
    де усідаються тузи.

    Надійно позаймали лави
    і годівниці золоті
    усе не ті, усе не ті...
    Але і – винищи лукавих,
    а їх місця займуть «святі».

    І запанує все те саме:
    яса, корупція, війна
    і чорна зрада, і до дна,
    у ви́потрошені сезами,
    людей погейкають до ями,
    де їх чатує сатана.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  24. Олександра Кисельова - [ 2017.12.08 22:11 ]
    Cполоханий вальс
    У світі моєму ялини красуні,
    Яскравий смарагдовий ллється потік.
    Бігцем прихопила ладунок ласуня,
    Малий невгамовний пластун - мандрівник.

    Ще вранішня тиша охоплює гори,
    Подекуди вітром здіймається лист.
    Спускається нижче сімейство проворне,
    Вже близько, вже поруч промовистий хвіст.

    Зелені, стрункі, оповиті туманом,
    Чи грається пташка між віттям бува.
    Схопилося сонце сліпуче зарано,
    Навколо виблискує все, ожива.

    Здіймається вітер, розхитує гілля,
    Цей рух зачаровує, танець для нас.
    Зривається стрімко, стихає повільно,
    Бентежить і кличе сполоханий вальс.

    Знов горнеться серце і погляд прикутий,
    Там сонце і вітер у колі в цю мить.
    Тепер відгукнувся той танець забутий,
    Відлуння його спалахнуло, бринить.

    22.11.2017
    ДФНЙ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Гупало - [ 2017.12.08 22:40 ]
    * * *
    Відійди, подивися на мене, рікою пливи
    Не на жарти, друзяко. Ти знову таки випадковий
    На шляху на Поліссі, де предок губив постоли…
    Усміхнись! Я давно там шукаю на щастя підкову.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  26. Іван Потьомкін - [ 2017.12.08 22:03 ]
    З Езопового голосу

    Як по росяній траві йде дівча.
    На голові несе глечик молока.
    Співа з птаством – не змовка.
    А ще так собі мудрує:
    «Ось як грошики вторгую,
    То сьогодні ж, до обіду,
    Куплю крашанок в сусіда.
    Треба трішки почекать
    І роздасться писк курчат.
    А як стануть вже курми,
    То продам тоді їх вмить.
    І на гроші на великі
    Куплю собі черевики.
    А ще - сукню і намисто
    Та й полину собі в місто.
    Скажуть парубки: «Красуня!..
    Як їй вдяганка пасує!»
    Я ж на захват парубочий
    Лиш примружу мовчки очі
    Та ще, як це я люблю,
    Отак голову схилю...»
    Пада глечик у траву.
    Не в думках, а наяву.
    А з ним сукня і намисто
    Й усі задуми дівчиська.
    P.S.
    У кого мрія дію обганя,
    Той йде, вважай, що навмання.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  27. Микола Дудар - [ 2017.12.08 22:30 ]
    ***
    Нотр-Дам де Парі…
    Не досяг - нездійсненне
    І тут зайве парі
    Не просіть, то без мене…
    Днем ховаюсь у плащ.
    А як нічка - у тишу.
    Множу радість на плач,
    Аж збігаються миші
    О, те саме "парі"…
    І до вогника ближче
    У своєму дворі
    Запалало, аж свище
    Я не проти, Париж…
    Щось подібне вже снило
    І горіли не Ви
    Одкровення премиле..
    08-12-2017



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  28. Олександр Сушко - [ 2017.12.08 18:29 ]
    Циган зна...
    На картині пейзаж: верби, квіти,
    Птеродактиль і три павуки:
    Циган зна, що кобилі робити,
    Хай вивалюють бевзі баньки.

    А поеза - як з дишла гармата,
    Кожне слово - обламана віть.
    Начитався Бодлера і Сартра:
    Циган зна, що кобилі робить.

    Анапестом пишу я не ловко,
    Та і думка важка, наче танк.
    Хай пиляє перо як ножовка:
    Циган зна, що до чого і як.

    Рима є. Все чистенько, без мата.
    Дехто каже "Чудово!", "О,є!".
    Хоч і дохнуть мої пегасята -
    Циган зна, що кобила жує.

    Та, чомусь, позитиву не видно,
    Музи, кручені, збились у клин.
    Як же, друзі, поету обидно:
    Циган втік. Я лишився один.

    08.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  29. Валерій Хмельницький - [ 2017.12.08 10:37 ]
    Бронзова фігурка
    як приїхав у Тернопіль
    а Тернопіль це не Львів
    незнайомка йшла навпроти
    познайомитись не смів

    зазирнув тоді до кнайпи
    кави випити хотів
    може й випив трохи зайве
    чи з надміру почуттів

    та здалося що красуня
    ось за столиком сидить
    встав стільця свого відсунув
    і не встиг всього на мить

    у таксі й за нею прудко
    весь об'їздив я Терно-
    лиш у скверику фігурка
    бронзовіла вже давно


    08.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  30. Козак Дума - [ 2017.12.08 10:48 ]
    За все прийдеться заплатити
    Украдене – не принесе вам щастя.
    Цю істину, хоч як тут не крути,
    не спростувати навіть і причастям.
    За підлість доведеться заплатить.

    Платити доведеться не грошима,
    не золотом, не сріблом. Та затям,
    хоч впевнені, що всі непогрішимі,
    платити доведеться вам – життям.

    Життям своїм, своїх дітей і внуків,
    уникнути не вдасться кабали.
    І душі не відчують Неба звуків,
    свої ви душі бісу продали.

    Всіх крамарів давно чекає пекло,
    прокляттями устелено їх шлях.
    А що чекати тим, хто крав запекло,
    у кого стільки крові на руках?!.

    Ті руки згодом тягнуться до Неба
    з проханнями „помилуй“ і „спаси“,
    але за все сповна платити треба.
    Смоли вам, а не Божої роси!

    08.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2017.12.08 09:42 ]
    Знову!
    Ще не обчистили коросту,
    А на городи пре осот.
    Чортам товпу дурити просто,
    Кричать "Страждаєм за народ!"

    Усі в "обносках" від "Версаче",
    Гниє в офшорах капітал.
    На камеру майстерно плачуть,
    Щоднини рейвахи, скандал.

    А у кишені моцна дуля -
    Електоратовий платіж.
    Громада ж - легковірна, чула,
    Не скаже злодієві "Киш!".

    У слуг народу руки білі,
    Сховали туші за щити.
    А ми - "пани" - хребетносилі -
    На горб вантаж іще клади!

    На виборах не буду лохом,
    Бо мудрий, вже не ідіот.
    Обрав замало не святого,
    А придивився - знову чорт!

    08.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (5)


  32. Серго Сокольник - [ 2017.12.08 00:37 ]
    Вірші і проза
    ВІрші- не проза. Сприймаєм усе навпаки.
    В ній не збентежують розум химерні думки.
    В ній, мов Титанік, потоне в воді льодяній
    Спів мелодійного тону. Потоне у ній

    Дивоторканнями імпульс цілунків твоїх,
    Ніжне поЄднання тіл у дарунку утіх,
    Танців шалених оголенння в ритміці блюз,
    Пісні еротики синглом останнє "люблю"...

    Проза поезії- фавн, що наяду споїв
    І покохав наостанок... Знечещеній, їй,
    Мов потонулій красуні, спочити на дні.
    Мовлено-
    прозу купують.
    Поезію- ні.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117120800170


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  33. Лариса Пугачук - [ 2017.12.08 00:52 ]
    Хміль
    Шовковиста пелюстка
    лоскоче припухлі губи,
    осереддя оголене
    ніяковіє в пальцях.
    Щоб добитися правди –
    чи «любить», а чи «не любить» –
    по одній обриваються білі вістки оман.
    Ця невинна ромашка
    забудеться за хвилину.
    Та чи ж винна рука,
    що питала у квітки броду.
    У розгублений погляд
    обманутої дитини
    пелюстки залітають,
    як сніг узимі до рота.

    08.12.2017


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  34. Ігор Шоха - [ 2017.12.07 23:15 ]
    Діагнози
    ***
    О, братіє за вірою й по крові,
    ми різні як у шибениць краї.
    У вас переконання випадкові,
    залежні від осліплої любові.
    У мене – перевіяні, свої.

    ***
    Ми не пасажири «інтерсіті»,
    і не протираємо штани.
    Віртуально ми на тому світі,
    поки цей не можемо змінити.
    Але видно це зі сторони.

    ***
    Від комунізму не один помер.
    Мільйони упаковані рядами.
    Але усі, що не прийшли до тями,
    у кого батьківщина еСеСеР,
    ідуть у ногу в історичну яму.

    ***
    Росія – окупована тюрма
    «елітою» Московії-Содому.
    Є поле агітації дурному
    у цій юрмі, якщо нема ума
    запам’ятати істину самому.

    ***
    Революції народжують убогі,
    а очолюють багаті угорі.
    Заборонені чужі богатирі.
    Патріоти простягають ноги.
    Врожаї знімають упирі.

    ***
    Пишається калина білим цвітом.
    І на гіллі ще урожай зійде,
    і Україна буде вільно жити.
    Але нема на мапі цього світу
    поламаної, як вона, ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  35. Леся Геник - [ 2017.12.07 22:31 ]
    Спаде з її плеча прозорий шарф…
    Спаде з її плеча прозорий шарф,
    стече повільно долі, долі, долі...
    А спраглі риби на твоїх устах
    почнуть молитись лагідно любові.

    Коли ковзне розтремлена рука
    на стан її, і стане, мов метелик,
    в її очах розбурхана ріка
    волошками усі світи застелить.

    І попливе прозорий шарф кудись
    туди у ніч, де зорі, наче сливи.
    А ти впадеш у неохопну вись
    із нею на руках - такий щасливий...

    20.10.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  36. Козак Дума - [ 2017.12.07 21:51 ]
    Скільки ще?
    Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
    ще скільки треба пережити лютих зим,
    живим щоб з фронту дочекалась сина мати,
    який стискає автомата магазин?!.

    Повсюди лозунги і заклики чи лайка,
    мелькають маски, декорації. Фальцет
    щотижня в Раді, знову й знову свіжа байка,
    і свій лукавий підраховує процент.

    У матерів, дружин, дітей загиблих
    не втихнув біль, не висихають сльози.
    Та це лиш осінь, далі діло гибле –
    зима невдовзі, скоро вже морози.

    Мовчить простий народ, ридає Україна,
    зализує страшні рубці від свіжих ран.
    Та думка в крамаря всього одна-єдина –
    не допустити путч! Ой, вибачте, Майдан…

    07.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  37. Іван Потьомкін - [ 2017.12.07 17:28 ]
    Дитячі очі
    В хмільному вальсі побажань
    Пливуть до загсів молоді...
    Дитячий сад, ти паузою стань
    На їх зритмованій путі.
    Найглибші очі – у дітей.
    В них – цноти невичерпная криниця.
    Долийте ж в свої кухлі, молоді,
    Тепер лиш можете рідниться.
    Життя – і любощів обійми,
    І розладу пощерблені ножі...
    Бува: сварлива зверхність рине
    Сльозистим градом в злагоди посів.
    Затріпотять листочки сходів...
    Хто їх зуміє вберегти?
    Графітній хмарності негоди
    Хто роздере регочучі роти?
    Слова титанисті пігмеями зіщуляться.
    Цілунки стануть раєм для мерця...
    ...Не плач, Любов,
    На захист твій лаштуються
    І райдужать похмарені серця
    Дитячі очі,
    Що колись стояли
    На сходинці останній
    Любощів вінця.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2017.12.07 16:28 ]
    Аби любила


    Ох, і тяжкі бувають пані!
    Аж розболілась голова.
    Покатулялась на дивані,
    Тепер лежить, відпочива.

    Свистить у ніч припухлим носом,
    Хропе, з натуги аж бліда.
    Потрібно їй змінити позу,
    Прекотив на живота.

    До ранку слухав бурмотіння,
    Тривожні схлипи, чмихи, гик.
    Хотілось луснути у тім'я,
    Та я галантний чоловік.

    Туман у лобі. Наче п'яний.
    Дружина ж виспалась усмак.
    Процвіркотіла: - Мій коханий!
    Любові хочу! Йди у сак!

    Куплю їй шубу із шиншили,
    Кольє, брильянти і біде:
    Нехай хропе. Аби любила:
    Для чоловіка це святе.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (2)


  39. Козак Дума - [ 2017.12.07 15:59 ]
    Вечірні думи
    Над урвищем сидів, ногами вниз.
    Багряна куля схилу добігала,
    а поряд догорав тріскучий хмиз,
    ховались у золу гарячі жала.

    Полинуло нажаль за небокрай
    багато молодих і незмужнілих.
    Життя тих закінчився дивограй,
    що мали і жагу до нього, й силу.

    Мене уже й самого кинув страх
    попасти на гостину до Аїда…
    На стоптаних чоботях – пил і прах,
    а в торбі – кусень хліба й „Енеїда“.

    Стемніє, як багаття догорить,
    і землю непроглядна ніч укриє.
    Вечірні думи линули в блакить,
    нездійснені ще майоріли мрії…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.07 15:36 ]
    Зміна течій

    1

    Торік на Ластівчачому гнізді
    освідчився чужий орел - над морем.
    Сказав: "Не бійся, ми ще молоді,
    злети зі мною, відстані поборем...".

    А я мовчала... пахнув кипарис.
    Була низовка - зміна течій. Літо.
    Міняти на коричневий ірис
    солонуваті шлюбні моноліти?

    2

    В ожині стежка.
    Червень. Кропива.
    Горбисто. Узвичаєні марноти.
    Мутніє Ворскла... Звомплює сова.
    І рвати шори наче я не проти.

    Душа нуртує, поночі летить,
    сідає на вітрила, пальми, рейки.
    Тьма комарви... Захмарену блакить
    оспівує сливовий соловейко.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.12.07 13:14 ]
    "Подражаніє Булату Окуджаві: "А юный тот гусар..."
    Амаліє юна, ще бал твій попереду, звісно ...
    Ще юний гусар з ескадроном вривається в місто,
    ще маленький оркестрик видмухує марші врочисті,
    а тебе почуття переповнюють, ніжні і чисті.
    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    розкидає пахучі азалії в бік ескадрону?..
    Вже помічені ручка і стан твій, і усміх невинний,
    вже гусар зупиняє коня, преклоняє коліна.

    ... А юний той гусар,
    бентежний і стривожений,
    вдихає твій нектар --
    к о л і н н о п е р е м о ж е н и й !
    ... А юний той гусар,
    безсилий і знеможений,
    несе безцінний дар --
    к о л і н н о з а в о р о ж е н и й !

    Амаліє юна -- розчулені дні усолоджені ...
    Гусарська фортуна -- сибірські дороги несходжені.
    Штики, командири, казенні мундири шматовані ...
    Схололі квартири таємно для них уготовані.

    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    розсипає плакучі азалії вслід ескадрону?..
    Вже помічені ручка, і стан твій, і крапля сльозини,
    вже гусар підганяє коня, преклоняє коліна.

    ... А юний той гусар,
    в Амалію закоханий,
    враз вирине між хмар --
    к о л і н н о н а п о л о х а н и й !
    ... Поміж брунатних хмар
    ще сонної Амалії
    стоїть, стоїть гусар
    із квіткою азалії!

    Амаліє юна -- старенький оркестрик вискрипує,
    дивак - саксофон то буркоче, то голосно схлипує.
    Азалії -- в залі -- віконця тьмяні́, перекошені,
    а поруч узда від коня і сіде́льця поношені ...
    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    вимальовує в квітах азалії тінь ескадрону?..
    Не помічені ручка і стан твій, і постать сиви́нна,
    і немає кому на цей раз преклоняти коліна ...

    ... А юний той гусар,
    в Амалію закоханий,
    враз вирине між хмар --
    к о л і н н о н а п о л о х а н и й !
    ... А юний той гусар,
    безсилий і знеможений,
    несе безцінний дар --
    к о л і н н о з а в о р о ж е н и й !
    ... А юний той гусар,
    бентежний і стривожений,
    вдихає твій нектар --
    к о л і н н о п р и п о р о ш е н и й !

    ... Поміж брунатних хмар
    вcе юної Амалії
    стоїть, стоїть гусар
    із квіткою азалії.
    ... А юний той гусар --
    крізь зими і крізь повені --
    несе безцінний дар ...
    к о л і н ц я
    н е
    п р е к л о н е н і !

    ... Коліннопереможений ...
    ... Коліннозаворожений ...
    ... Коліннонаполоханий ...
    ... Колінноприпорошений ...

    ... а юний той гусар ...
    ... а юний той гусар ...
    ... а юний той гусар ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008).



    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2017.12.07 12:49 ]
    Не люди

    Як зрадив рідну землю і народ,
    яка ти в біса вже тоді людина?
    Ім’я було завжди в таких заброд –
    скотина!

    07.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Гупало - [ 2017.12.07 12:48 ]
    * * *
    О, міфічність оспало поморщить розумнику лоб!
    А на мене вину накладе, як обридливе мито...
    Ще учора я впевнений був, як затятий укроп,
    І тому щось остудне хитнеться і стане боліти.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  44. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.07 10:56 ]
    Літечко бабине
    ( Пісня)

    Пливе, пливе, гойдається
    Сріблястая ниточка,
    Це в сонечку купається
    Та й бабине літечко.
    Тремтить-тремтить зелений лист,
    Із вітерцем шепочеться.
    Іще далеко падолист,
    Та й і зими не хочеться.

    Біжать-біжать кудись літа,
    Немов бистрії коники,
    Пора настала золота
    Вже у моїй доленьці.
    Та серденько співа й співа
    І ніжніст ще радує.
    Та й мою душу зігріва
    Літечко це бабине.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Бойко - [ 2017.12.07 09:45 ]
    * * *
    Я серце розпростер, немов долоні,
    Спіймав сльозу, що впала на вуста.
    Дарма, що час посипав снігом скроні,
    Та серце не впокорюють літа.

    Рої думок, легкі та пустотливі,
    Стрімкий танок заводять в голові.
    Слова зринають ніжні і грайливі,
    Стрибучі, наче коники в траві.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2017.12.07 07:22 ]
    Село
    Підкинула висока хвиля,
    Штовхнула куля грудь бійцю:
    У мене шабат у неділю,
    Жона ж ворушить: - Йди! Працюй!

    Співці, поети - у столиці,
    А тут - кремезні селюки:
    Городи, дрова, гній, копиці,-
    Тверді долоні, шерехкі.

    Бомжака порається в баці,
    Юнак, а пика - древній дід.
    А я в саду копаю шанці,
    Саджаю яблуні та глід.

    У місті - вулиць лабіринти,
    Асфальт, кахикання, дими.
    А я із вудкою посидів -
    Ходи, лина з гачка зніми.

    Міщанка злиться, ходить в масці.
    Дороги - ями та горби.
    А в лісі - начебто у казці,
    Збираю ягоди й гриби.

    Пора, мабуть, уже й поспати,
    П'ятсотий віник дов'язав.
    Жона сичить: - Шуруй із хати!
    Вже ранок. Ось тобі коса.

    06.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (3)


  47. України Сокор - [ 2017.12.07 03:16 ]
    Крик душі
    Повертайтесь, сини. Повертайтесь додому.
    Повертайтесь з чужих, далеких доріг.
    Боронити Вкраїну вже буде нікому,
    А старенькі ступнуть лише на поріг.

    На війні й лихолітті вмирають герої,
    Генофонд України на згубній межі.
    Хто лишився — в обмані, ізгої,
    До пори мовчать, ніби глухонімі.

    Вірять, що доля їх не лишила.
    І терплять, як є - живучи.
    Багато крові Вкраїна пролила,
    Тернистим шляхам до Волі йдучи.

    Тисячу літ тлумили Вкраїну,
    Яничари свої та сусіди-кати.
    Маємо ми терпіння і силу,
    Україну змогти зберегти.

    Ви розлетілись по білому світу,
    Славу Майданів чужинець забрав.
    Ви ніби забули Предків завіту
    Волю і Славу народ в боях здобував.

    Повертайтесь, сини. Повертайтесь до рідної хати!
    На поріг свій не дайте чужинцю ступить.
    Вас чекає ріднесенька мати,
    Неньку-Вкраїну слід гуртом боронить.

    2017 КВІТЕНЬ.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  48. Ірина Сєдова - [ 2017.12.07 02:33 ]
    Нічні мрії
    Ніжні пелюстки в долонях -
    невагомим шовком казки.
    Ніч зі смаком сліз солоних -
    це від щастя. Твої ласки
    як тихенький теплий вітер
    огортають обережно...
    В іншому існую світі,
    де кохають так безмежно.

    (Грудень 2017)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2017.12.07 01:30 ]
    Проста загадка

    Візьмем азоту, кисню, вуглецю
    і добре все змішаємо в макітрі.
    Як люди називають суміш цю?
    Повітря!

    06.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Серго Сокольник - [ 2017.12.06 22:13 ]
    Подія, друзі) Є привід для радості
    Я лауреат XXXIII Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні "Пісенний вернісаж-2017" Приймаю поздоровлення, дорогі мої друзі)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)



  51. Сторінки: 1   ...   506   507   508   509   510   511   512   513   514   ...   1855