ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.22 03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…

Борис Костиря
2025.07.21 22:21
Занедбаний сад, як заросла
недоглянута борода старого.
У ній лежать
уламки смислів,
збиті літаки історії,
квитки в ніщо,
ненаписані книги,
невиголошені промови,

Юрій Лазірко
2025.07.21 19:24
Які баби - таке і літо...
Яка ж ця ніченька розлога -
Коль-коль, стерня, небриті ноги,
Лямур, мур-мур, якась кубіта.

Які сто грам - таке і гопа...
Йой, кіко голок в тому сіні.
Тебе гойдаю на коліні,

Татьяна Квашенко
2025.07.21 13:44
Дощ, як потяг, іде,
Що іде, а не їде.
І вокзал що двірець -
Так говорять у Львові.
А нічні поїзди
На Одесу чи Відень,
Наче стукіт сердець,
Відбиваються в слові...

Володимир Бойко
2025.07.21 12:21
У далекому штаті Америки
Два лемури писали лімерики.
Віршували три дні
Ще й співали пісні
Поетичні лемури Америки.

Московитиські туристи в Салоніках
Серед пляжу засмажили слоника.

Юрій Гундарєв
2025.07.21 09:27
липня народився видатний американський письменник.
Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

На другий план відступили б красуні,
вино, корида з биками…
Жодних немає сумнівів:
сьогодні він був би з нами!

Юрко Бужанин
2025.07.21 08:07
Москаль ракетами фігачить,
«Шахеди» клином смерть несуть.
Не залякати нас, одначе, -
Лише примножується лють!

Згорить москва, згорить і пітер,
І Чайна стане по Урал.
Наш прапор буде майоріти,

Віктор Кучерук
2025.07.21 05:58
Після дощику, чи зливи,
Як і танення снігів, –
Не лунає несміливо
У яру водички спів.
Дзюркіт радісний струмочка,
В прохолодному ярку, –
Дзеленчить уже дзвіночком
Що є сили, нашвидку.

Артур Курдіновський
2025.07.21 03:13
Примхлива доля мемуари пише…
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.

Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,

Борис Костиря
2025.07.20 22:19
Від красивої акторки
XIX століття не збереглося
жодної фотографії. Її врода
розтанула, не залишивши сліду.
Чи може вона зберігатися
десь у ноосфері? Чи існує
той вимір, де зберігається
краса, де вона не старіє

Віктор Насипаний
2025.07.20 18:01
Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.

І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо

Євген Федчук
2025.07.20 14:49
Бажання бути вище від усіх
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих

С М
2025.07.20 07:19
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць

Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Бойко - [ 2017.01.08 00:04 ]
    * * *
    Я нічого тобі не казав,
    Я нічого тебе не просив,
    Я лиш інколи поряд стояв,
    Я лиш інколи погляд ловив.

    І на кілька бодай хвилин
    Уявляв, що я не один.
    І від того, що десь є ти,
    Було легше по світу йти.

    А без тебе мій зір блукав,
    Між людьми я тебе шукав.
    Я дививсь за тобою вслід,
    Забуваючи цілий світ.

    А тепер, як лягла межа,
    Наче близько ти, а – чужа.
    Попрошу я у тебе пробачення,
    І скажу тобі: «До побачення!».

    А, можливо, прощатись рано,
    Може, час залікує рани.
    На руїнах розбитих ілюзій
    Стрінеш тіні колишніх друзів.

    Душі вище суєт злітають,
    Душі вищих орбіт шукають,
    Та, розпалені покликом плоті,
    Часто спалюють крила в польоті.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  2. Татьяна Квашенко - [ 2017.01.07 21:03 ]
    з Осіпа Мандельштама
    Кому зима – арак і пунш блакитноокий,
    Кому – коричне запашне вино,
    Кому – зірок наказ, солоний та жорстокий
    У димний курінець перенести дано.

    І трішки курячого теплого посліду
    І надаремного овечого тепла;
    віддам все за життя – турботи прагну, відай -
    душа і сірником зігрітися б змогла.

    Поглянь: в моїй руці із глини глечик тільки,
    І бідкання зірок слабкий лоскоче слух.
    Та жовтизну трави і теплоту суглинку
    Не полюбити як крізь жалюгідний пух?

    І вовну гладити, гортаючи солому,
    Голодувати як узимку деревця,
    Тягнутись з ніжністю безглуздо до чужого,
    Шукати в пустоті й чекати без кінця.

    Хай змовники ідуть-спішать собі по снігу
    Отарою овець , крихкий ламають наст,
    Кому зима – полин і дим гіркий нічлігу,
    Кому - крутезна сіль урОчистих образ.

    Підняти би ліхтар на довжелезній палці,
    Із псом бо навздогін зірок шукати вість.
    І з півнем в горщику надибати гадалку.
    А білий, білий сніг до болю очі їсть


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  3. Адель Станіславська - [ 2017.01.07 21:52 ]
    Усі колись підемо за межу
    Усі колись підемо за межу…
    Душі тоді, напевно, буде світло.
    І тепло, і осяяно, й розквітло,
    бо пекло - тут, де морок сіє лжу.

    А там - не так… Там легко між світів.
    Лише б себе у цьому не згубити…
    Крізь біль увесь, сльозою щедро вмитий,
    аби у серці світлий промінь тлів.

    Не схибити… Непевно в’ється шлях
    крізь днів туман, що молоком розлитий.
    Наосліп йдеш… І спіє, спіє жито
    благих старань в безвиміру полях…

    Іди, не бійсь… Носи свої серпи
    і жни усе, що сіялося серцем.
    В’яжи снопи на полі благ і герцю,
    і кожен крок свій вірою кріпи…

    07.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  4. Адель Станіславська - [ 2017.01.07 21:03 ]
    Знов у часі Різдва...
    Знов у часі Різдва...
    і вже зовсім скоро
    "Бог предвічний"
    луною у кожнім храмі...
    Діти зірку глядають
    і радо мамі
    сповіщають: "Явилась!" -
    Озвавшись хором...
    З-за порога врочисто
    глава родини
    вносить дідух пахучий:
    - Хрестос родився!
    В кут світлиці кладе й’го,
    перехрестившись...
    І кляка до молитви
    й старе, й дитина.
    Мерехтливо тріпоче
    різдвяна свічка,
    розсіває довкола
    яскраве сяйво...
    І кудись позникали
    турботи зайві.
    Лиш блаженство
    у шепоті півмагічнім…

    05.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  5. Оксана Дністран - [ 2017.01.07 18:14 ]
    ***
    Сніг пеленав світ в чисті пелюшки,
    Трусив з перин-хмаринок біле пір’я,
    Вдягав різдвяні теплі кожушки
    Деревам, що поснули на подвір’ї.

    Він для пологів постіль вистеляв,
    Щоб Божого зустріти нині сина,
    Завбачливий мороз на круглий став
    Накинув нову льодову ряднину.

    Святковий дух вже просто навкруги -
    Колядками зірватися готовий,
    А на ялинці – блискітки фольги
    І вогники ясніють кольорові.

    В печі й духовках ліниться кутя
    Родзинково-горіхово-медова,
    Жде першу зірку – звістку про дитя
    Родина у колядках та примовах.

    Різдво іде – радіймо всі йому,
    Впускаючи любов і віру в серце,
    Розвіймо сяйвом у душі пітьму,
    Очистивши всі внутрішні джерельця!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Ондо Линдэ - [ 2017.01.07 15:26 ]
    Дерева (переклад з Ф. Ларкіна)
    В дерев ще крони голі, ще
    Як майже вимовлена суть;
    Та бруньки похапцем ростуть,
    І зелень їх то дивний щем.

    Чи це з чужого нам різдва
    Між наших літ? та не за рік
    Помре їх казка теж, старі-
    чи як вкладено з зерна.

    Але щотравень, кожен май,
    Їх замки рвуться догори
    Неначе спів - помер той рік,
    То знову, знову починай.

    ---

    The Trees

    The trees are coming into leaf
    Like something almost being said;
    The recent buds relax and spread,
    Their greenness is a kind of grief.

    Is it that they are born again
    And we grow old? No, they die too,
    Their yearly trick of looking new
    Is written down in rings of grain.

    Yet still the unresting castles thresh
    In fullgrown thickness every May.
    Last year is dead, they seem to say,
    Begin afresh, afresh, afresh.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати: | ""


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.07 15:31 ]
    Радіопередача


    "Різдво" та "Рік снігура"
    Українське радіо, сьогодні.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  9. Ольга Паучек - [ 2017.01.07 10:22 ]
    ...зі святом!
    Повітря дихає добром
    І зорі сяють особливо,
    Душа, напоєна теплом,
    До світу щирого сміливо
    Назустріч долі, навпростець
    Крокує весело, завзято -
    Радіє, тішиться Різдвом,
    Щаслива зустріччю зі святом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2017.01.07 09:57 ]
    Благовісники
    Хоч мороз, як звір, лютує
    І вирує сніговій, –
    Діти звично колядують
    В хаті радісній моїй.
    Завмираю перед ними, –
    В хор вслухаючись гостей, –
    Пропустить недопустимо
    Найчудовішу з вістей.

    "Породила в благодаті
    Непорочна Діва Мати, –
    Народила в трудний час,
    Щоб спасти любов’ю нас!
    Відвернувши всю напасть,
    Божий Син нам щастя дасть!.."

    Виє віхола пружнаста
    За проталим хутко склом, –
    Чи й собі слідом пошастать
    За колядників гуртом?
    Крізь пітьму і снігу хащі,
    Розбудивши півсела, –
    Світом вісточку найкращу
    Юнь весела понесла.
    07.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  11. Петро Скоропис - [ 2017.01.07 08:16 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Удруге до Різдва, неподалік
    не угавають хвилі Понту.
    Звізда Царів над огорожі порту.
    І можу не казати, що не міг
    без тебе жити, – адже я живу.
    Як видно зі листівки. Пак, існую;
    п’ю пиво ось, папір псую, листуюсь,
    топчу траву.

    Наразі у кав’ярні, відки ми,
    як випадає митями щасливим,
    були беззвучно кинуті підривом
    у будучину, втікши від зими
    на Південь, я окреслю досхочу
    мізинцем рис на мармурі нужденних;
    скакають німфи, тіпають у стегнах
    одінь парчу.

    У чім, боги, – як плямою вікно
    лишень символізує вас, на бога
    ви нас остерігали якомога?
    Майбутнє вже настало, і воно
    цілком терпиме; падає предмет,
    скрипаль виходить, музика скінчиться,
    і море візьме зморшками, і лиця,
    хоча не дме.

    Та якось і воно, – лишень в’яви –
    перехлисне решітки променадні
    і змиє зойки "ні!" в подивуванні,
    здійнявши гребні вище голови,
    туди, де ти пила своє вино,
    дрімала у саду, сушила блузку,
    – столи змете – майбутньому молюску
    мостити дно.



    січень 1971, Ялта


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  12. Ігор Шоха - [ 2017.01.06 21:45 ]
    Незлобивим у вірі
    Шаную того, хто шанує віру
    і має Бога вище за богів,
    і не хапає зопалу рапіру
    аби собі нажити ворогів.

    Та іновірець думає інакше
    і не мотає видиме на вус,
    що ідоли не служать людям краще,
    ніж розіп’ятий за людей Ісус.

    І хай би перуни-дереворити
    не спокушали душі християн,
    аби і Україну не ділити
    на ще одну парафію поган.

    Уже достатньо місій і конфесій,
    що роздирають націю навпіл,
    а то і четвертують. У процесій
    одна мета і душ, і грішних тіл.

    Усе одно ти маєш полюбити
    єдине всемогутнє божество,
    яке ще ліпить і картину світу,
    і всюдисуще, і твоє єство.

    І я сягаю далі за Трипілля,
    де поїдала фауна зело,
    але іще нікого не було –
    false, true @ одиниця та зеро,
    де не було ще віри у добро
    але уже було цілюще зілля,
    що лікувало славу і похмілля
    і гоїло драконове перо.

    01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (15)


  13. Олександр Жилко - [ 2017.01.06 17:51 ]
    Темні ночі
    Місцевим бог — далекий родич.
    Місцевий бог — старий дідуган.
    Святкувати його ювілеї,
    щороку справляти вечерю,
    співати святкових пісень.
    Пісень занадто щасливих,
    теплих і кольорових
    для таких темних ночей.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Бойко - [ 2017.01.06 11:12 ]
    * * *
    Коли поміж людей себе ти не знаходиш,
    Коли навкруг юрба, фальшива і чужа,
    Так хочеться тепла. І вірилось, що поруч
    Є чиста, і добром осяяна душа.

    Як холодно в душі, і затишку немає –
    Волієш утекти подалі від людей,
    І наче крадькома себе відігріваєш
    У теплій глибині – в озерцях двох очей.

    Та інша грань мені відкрилась ненароком,
    Ілюзія моя розбилась, мов скляна.
    Озерця тих очей заслала поволока,
    Не зігріва мене їх чиста глибина.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  15. Олена Багрянцева - [ 2017.01.06 10:05 ]
    І розмова тече, і у грубці потріскують дрова...
    І розмова тече, і у грубці потріскують дрова.
    Вже зібралась сім’я за різдвяним січневим столом.
    Вкрили місто вогні. Сяє площа плащем кольоровим.
    Зігрівається день під янтарним тендітним крилом.

    І гучний баритон огортає святкову оселю.
    Пахне лісом густим і вишневим пухким пиріжком.
    Колядує зима і хурделиця в’ється весела,
    Присипаючи дах зацукрованим білим сніжком.
    4.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  16. Віктор Кучерук - [ 2017.01.06 08:44 ]
    Тремтіння
    Тремтять на холоді каштани
    І сніг злітає з верховіть, –
    Зимове сонечко не в стані
    Гілки поснулі обігріть.
    Воно й мене ніяк не тішить,
    Хоч і помножує блакить, –
    Хоч стали зримо дні світліші
    І час іде, а не летить.
    Тремчу, гарячий од застуди,
    Між чотирьох бетонних стін,
    А за вікном – і сонце, й люди,
    Гілля тремтіння, лет сніжин…
    05.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.05 23:26 ]
    Річко Сниводо*
    Річко Сниводо, річко Сниводо,
    Чом узимку не спиш?
    Поміж берегами ген сивими
    Тихий дзюркіт чуть лиш.

    Ген до Бугу ти, ген до Бугу ти
    Води свої несеш.
    Вийду на берег я послухати –
    Де зупинишся, де ж?!

    Ти не спинишся, ти не спинишся,
    Всміхнена ти краса.
    Очицями синіми, синіми
    Дивишся у небеса…


    2.01. 7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    С. Іванів, Калинівський район, Вінниччина


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2017.01.05 21:57 ]
    Бацили творчості
    Все – бутафорія
    Ліра і Муза
    міфи історії
    Ів і Карузо
    рай і геєна
    царі епігони
    маги таємні
    колони і клони
    шум ораторії
    фуги канцони
    на оборону
    трофеї і лати
    і на корону
    Ісусу Пилату
    Авелю Каїну
    синедріону
    центуріону
    і гладіатору
    Іроду фату
    герою і воїну
    і теревені
    аудиторії
    про неосвоєні
    зорі планети
    у серпентарії
    обсерваторії
    ери нової
    іуди-ізгої
    оргії сцени
    поеми сонети
    а на арені
    паяци-поети

    01.2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.56) | "Майстерень" 0 (5.91)
    Коментарі: (9)


  19. Серго Сокольник - [ 2017.01.05 19:17 ]
    Сипле сніг... Арійське
    Сипле сніг, покриваючи рани
    Збитку зради, облуди, брехні...
    Ніби полем блукаю туманним...
    О Боги! Як же тяжко мені!

    Розіп"ятим зимовим кожухом
    Сніг зігріє пожухлу траву...
    Чи й собі обігрітися?.. Рухом,
    Наче ритм, у якому живу,

    Рвучко пляшки печать відкоркую...
    І немов життєдайним вогнем
    Я зціляюсь. Уже не сумую...
    О Боги! Не покиньте мене

    Ось на цьому холодному полі,
    Де блукаю сьогодні... Гаразд?
    Як належне сприймаючи долю,
    Що її я для себе обрав,

    Стану тут, зачепивши рукою
    Снігового кожуха. Здеру
    Споконвічні покрови спокою.
    Силу крові земної вберу.

    Опікаючий холод... Неначе
    Лід і пломінь... Арійщини дух.
    Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
    Не надійтеся. Я НЕ ПІДУ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116122511161


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Руслан Строїнський - [ 2017.01.05 19:20 ]
    Франц Кафка
    О лікарю, подайте смерть!
    Моє життя – страшна хвороба,
    Торкніться тільки мого лоба –
    Думки там ходять шкереберть.

    Я почуттями повен вщерть!
    Невже кохання – хибна спроба,
    Вона лиш істини подоба,
    Де щастя може навіть – чверть?

    Все інше: муки та тортури –
    Одноманітних, сірих днів,
    Від котрих зблід я та збіднів,
    Скоріш добродію – мікстури!

    Бо кожна мить як кровопивця,
    Інакше лікарю ви вбивця!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  21. Сергій Гупало - [ 2017.01.05 19:40 ]
    * * *
    Переконаний був, що його розшукали --
    Бо усюди заглибини − дивні сліди.
    Ще учора була осторога: «Шакали…»
    А сьогодні − звичайна поява біди.

    Поприходять – поллється печаль веселіше.
    І кровиці поп’ють, і вампірно зітхнуть…
    На отарну значущість у задумі знищень
    Обміняли вони особисту вину.

    Це не диво − робота звичайна, по суті.
    Розп’яли, як наказано. Дико пішли
    По землі для усіх, де ніщо не забуте.
    Говорили невпинно – про пиво й шашлик.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  22. Василь Мартинюк - [ 2017.01.05 17:57 ]
    Я вернуся

    Я вернуся
    В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
    Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
    В час коли до польоту із уст відривається пісня,
    Забувається все що було, і не знати що буде опісля..

    Я вернуся,
    В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
    Коли серцю хочеться тільки любити і кохати й радіти.
    Щоб знову не спати, від першої зорі до світанку,
    Знову разом ночами випивати нашу любов до останку.

    Я вернуся,
    В час, який не забудемо більше вже жодного разу,
    Коли на землі забуваються всі давні гріхи і образи.
    Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
    Крім любові й кохання не буде нічого на білому світі.

    Я вернуся,
    Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
    Щоб твої і мої, назавжди ще змогли ми помилки простити.
    Щоб разом розправити крила , над землею летіти,
    І до світанку тихо на вухо слова дорогі шепотіти.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.05 13:33 ]
    Стежечка-мережечка
    (Пісня)

    Вузесенька стежечка,
    Мов стрічка-мережечка
    Поміж трав сховалась.
    А ти ж, моє серденько
    Нею йдеш щовечора,
    Я вже зачекалась.

    Серце б"ється пташкою,
    І букет ромашковий
    Такий білосніжний
    Тобою дарований
    До серця пригорну я,
    Як милого ніжність.

    2016 р.



    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  24. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.05 13:38 ]
    Розсердилось небо зимове
    Рвучкий холодний вітер
    Діймає "до кісток",
    І сонечко не світить,
    Сховав табун хмарок.

    Гуля собі юрбою,
    Як вівці на лугу,
    Що йдуть до водопою
    І навіть батогу

    Коритися не хочуть
    Та слухать пастуха,
    Дощиком землю мочать,
    А то "крупа" суха

    Пускається здалека
    І переходить в сніг.
    Розсердилось на всіх
    Зимове сіре небо.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Трегубенко - [ 2017.01.05 10:36 ]
    Світлодарська дуга
    Колискової пісні,Янголе заспівай нам.
    Чом мовчиш?Вітер виє,стогне-тужить зима.
    В світі білім так красно,в світі нашім так файно,
    А у цьому де я,навіть світла нема.

    Табуни тупотіли червоні і чорні,
    Вороне вороння,сіро-вовче виття...
    Все змішалось навкруги пороблене чортом
    І зійшлося на вістрі секунди життя.


    В груди вдарив мов грім і за мить усе щезло,
    Дужий кінь рудогриво-червоний штовхнув.
    Я молитви забув,та всеж думка воскресла:
    Серед поля.Живий.Полежу.Віддихну.


    А зозуля примхлива накує хіба років?
    Вона взимку мовчить,серце лиш калата...
    Тільки баба-пліткарка,гостроноса сорока
    Щось кричить про літа і мерщій проліта...

    Чому ж сивий орел,одинак і відлюдник
    Серед степу кружля,здобич бачить на-раз,
    В очі гледить мої так презирливо-люто,
    Він все знає завжди,знає,що вже пора...

    "Киш!"--летіть звідсіля чорні птахи і сиві,
    Я ще буду живий,я не щезну з землі!..
    ...Бачу ясне лице,наче в мами красиве,
    Богородиця то у кромешній імлі...

    Надімною вона в білих шатах схилилась,
    Усміхнулась...Той світ--не такий уже й страх.
    В неї білий халат,наче лебідя крила...
    Не Мадонна вона--милосердя сестра.

    5.1.17. 10:17.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  26. Олексій Кацай - [ 2017.01.05 10:31 ]
    Самотній стрілець
    Як на місяцях відлига,
    то тече космічна крига
    з орбітального кільця
    до самотнього стрільця.

    Тож питає він в озерця:
    що шукає зимне серце
    у снігу, як у золі,
    так далеко від Землі?

    Що у серці догоріло,
    одпалало, скрижаніло?..
    Та не має голосів
    дика здобич місяців.

    Тобто, треба в студні світу
    знов здіймати на орбіту
    з лігва дюз шатун-вогонь.
    І тепло своїх долонь.

    Бо десь там луна з’єднала
    в сонце радіосигнали
    й саме звідти, голосна,
    в кригу дзюркотить весна.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  27. Нінель Новікова - [ 2017.01.05 10:00 ]
    Ліна костенко Щасливі очі... Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО

    ЩАСЛИВІ ОЧІ…

    Які щасливі очі у казок!
    Я прокидаюсь, серце калатає.
    Зима стоїть персидська, як бузок.
    і жоден птах її не хилитає.
    Мої палаци, вежі крижані,
    я в першу мить не знаю навіть, де я, –
    чи там в дитинстві, чи іще у сні,
    чи в Ірпені, чи в царстві Берендея.
    Я в першу мить не знаю, що це – я.
    Сосновий ліс здивовано вивчаю.
    Я прокидаюсь. І твоє ім’я
    наповнить душу сонцем і печаллю.

    Перевод с украинского языка


    СЧАСТЛИВЫЕ ГЛАЗА…

    Счастливые глаза откроет день.
    Я просыпаюсь, сердце гулко бьется.
    Зима, словно персидская сирень,
    стоит и веточка не шелохнется.
    Мои дворцы и башни изо льда,
    вначале не осознаю и где я, –
    во сне ли, может, в детские года
    переселилась в царство Берендея.
    Не знаю, я ли это, в первый миг.
    Мир сосен изумленно изучаю.
    Я просыпаюсь. С именем твоим
    душа зальётся солнцем и печалью.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  28. Петро Скоропис - [ 2017.01.05 07:27 ]
    З Іосіфа Бродського. "Урешті, було воно бозна де. Врешті... " Колискова
    Урешті, було воно бозна де. Врешті
    не важить, що віхоли вили тамтешні,
    що люди тулились в оселі пастушій,
    що слідом їх вісті роїлись гнітючі.

    По перше, були вони вкупі. Урешті,
    що слідує з першого, другого в треті,
    усе, що робилось, творилось, варилось,
    як мінімум, натроє потім ділилось.

    У небі морознім над їхнім нічлігом,
    до ложа зі меншим, належно великим,
    хилилась зоря – і була якомога
    промінням прихильна вона до малого.

    Вогонь ще гудів, та кінчалось поліно;
    всі спали. Від решти у дечім відмінно,
    зоря проникала чимдалі світінням:
    у поміч далеким лучитись зі ближнім.

    25 грудня 1990

    ***

    Колискова

    Ти родився у пустині
    недарма.
    Бо царя і у помині
    в ній нема.
    В ній тебе шукати годі.
    Взимку в ній
    стужа слідує природі
    неземній.
    В когось – іграшки і м’ячик,
    рідний дім.
    В тебе в забавках дитячих
    – рінь під ним.
    Обвикайся у пустині,
    як в судьбі.
    Всюди, сину, жити нині
    в ній тобі.
    Я тебе кормила груддю.
    Це вона
    вічі застила безлюддю
    дотемна.
    А зорі – зі далечіні
    кожну ніч,
    у чола твого світінні
    світ видніш.
    Призвичай і рінь пустині
    до стопи,
    більше годі в ній твердині
    для тропи.
    Тут відкриті судьби зору.
    За версту
    упізнати легко гору
    по хресту.
    В ній не людскі, знати, тропи!
    Узнаки
    в ній безлюддя, сину, щоби
    йшли віки.
    Призвичай життя пустинне
    до негод
    з буревіями, бо ти не
    тільки плоть.
    Призвичай себе до тайни:
    почуттів
    не стачає і бескрайній
    пустоті.
    Пустота не згірша поряд:
    пак тривка,
    як любов до тебе – погляд
    звисока.
    Обвикай до пустки, милий,
    і зорі,
    до промінь такої сили
    угорі,
    буцім лампа світить, й сина
    в пізній час
    той згадав, хто сам в пустині
    довше нас.

    грудень, 1992


    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Левицька - [ 2017.01.04 19:25 ]
    Різдвяне
    Розпрягає білих оленів
    на дворі Різдвяна ніч.
    В домі образи намолені
    на полиці серед свіч.
    Пахне цитрусами, хвоєю,
    пирогами, мигдалем.
    Місяць - срібною підковою,
    зорі - личка хризантем
    в полі неба позолотою.
    Замилуєшся... Різдво
    таїнством, любов’ю, цнотою,
    на шибках мереживом.
    У серцях панує злагода,
    світ молитву промовля.
    Чуйно тулиться до Господа
    несповитим немовлям.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.14) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (2)


  30. Василь Мартинюк - [ 2017.01.04 12:42 ]
    Життя журне
    Життя журне і світ оцей омана,
    І сніг холодний не небесна манна.
    А мрії наче марева недбалі,
    Потішать й не збуваються надалі.

    В цім житті таким є незворотній путь,
    Що лиш тільки потім зерна проростуть.
    Тож поспіши, посій у землю зерна,
    Бо час роки забере й не поверне.

    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  31. Василь Мартинюк - [ 2017.01.04 10:20 ]
    Зоря нічна

    Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
    Ти наче привид поперед очами.
    Зорею ясною заглядаєш в вікно,
    І воскресаєш те що так давно було.

    Як в дзеркало, у ту зорю дивлюся,
    Мов я її утратити боюся.
    Боюся того щоб ще не повторились,
    Помилки ті що відбулись уже колись.

    Той спомин через роки в сьогодення,
    Вертає те, за що нема прощення.
    Та зоря що через вікна заглядає,
    Погляд твій, що за минуле докоряє.

    Чому, коли пливуть по небу хмари
    Зорю сховають, я тобою марю.
    Чи я несу через життя своє земне
    Те світло, що колись осяяло мене.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Віктор Кучерук - [ 2017.01.04 05:39 ]
    Вчуваючи омани
    Не поспішаю вірити словам,
    Які, бува, від вас почути хочу, –
    Адже вони не раз і тут, і там
    Мені журою наповняли очі.
    Безклопітно затьмарювали світ,
    Неволячи надіями недбало, –
    Коли, не зупиняючись й на мить,
    Ви щось мені бездумно обіцяли.
    Довіра відбриніла, як струна,
    Вчуваючи омани скрізь надалі, –
    Коли ізнов відродиться вона
    Ні розпачі не знають, ні печалі.
    03.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  33. Роман Коляда - [ 2017.01.03 23:40 ]
    Peace and...
    Небо зимове
    Холодне, шовкове,
    Де їде нечутно
    Великий Віз,
    Місту промовить
    Німу колискову,
    Верхами костелів
    Покаже "peace".

    Хочеться місту
    Не спати, а лізти
    Угору, все вище,
    Вперед, навскіс
    Пхати паркани
    І стіни, і крани -
    Увесь цей залізо-
    Бетонний ліс.

    Сивий альтист
    У мансарді, де тісно
    Псалом заспіває
    І пісню "Бітлз",
    Чутимуть це
    Тільки ангели, звісно.
    Втім, все одно,
    Імовірно колись

    Небо зимове
    Холодне, шовкове,
    Де їде нечутно
    Великий Віз,
    Місту промовить
    Німу колискову,
    Верхами костелів
    Покаже "peace".


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Бойко - [ 2017.01.03 22:58 ]
    Дороги, які нас обирають
    Не ми обираємо наші дороги,
    А нас обирають вони,
    Ведуть нас у вир відчуття неземного
    Незміряної ціни.

    До неба здіймають, у прірву штовхають,
    По самому краю ведуть,
    Спустошують душі, і долі ламають,
    Й останню надію дають.

    Ніхто не завбачить, що станеться потім,
    В який незазначений час,
    За тим непомітним здаля поворотом,
    Що доля готує для нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.03 22:03 ]
    Зимовий ранок
    Сніг - молоком,
    Сосни - корицею,
    Блюдечко - сонце,
    Ясніє сторицею.
    Озеро - гарний
    Лискучий льодяник.
    Смачно ласує
    Зима спозаранок!
    В небі блакитнім
    Цукрові хмаринки,
    Що карамелять
    Солодкі сніжинки!
    Зимоньці цукор
    Додав у напій
    Щедрий і добрий
    Дідусь Сніговій.
    І задивоване
    Чудом зайчатко
    Носик висовує
    З білої хатки!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (6)


  36. Микола Дудар - [ 2017.01.03 22:18 ]
    Обожнюю

    Обожнюю цей світ тривкий
    весь арсенал його сюрпризів
    де кози… птахи… і вовки
    здавен обходяться без візи

    Що правда в них своя гризня
    із-за кубла… дупла… і кістки
    куди не глянь - одна мазня
    і жодної вакцини, звісно

    Вже й наче лютий… снігу нуль
    пришкандибає мінус двадцять
    і вп’ється в щоки як пітбуль
    а вслід реклама щодо акцій…

    Та ні, та що… вже краще в дім
    у царство Боже Моно Лізи
    кудахче... квокче… справа втім -
    що і вона сліпа
    без лінз, і…
    03.01.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.03 22:09 ]
    Рік новий на Поділлі
    Село козацьке завжди раде,
    Мов хтось на сум його зарік –
    Пакетовибухи, петарди –
    Новий святкують люди рік.

    Аж веселіє сніг неначе,
    Собаки з вилясками: «Гав!!!»
    У лузі навіть ворон кряче,
    Немов півлітру засмоктав.

    Не втрималася крига, скресла.
    Сміється річка, пливучи.
    Веселе тчеться перевесло
    І вдень і вранці і вночі!

    Народ живе, сміятись мусить,
    Хоч на Донбасі: «Бах!» і «Трах!»
    Подільські бадьоряться гуси –
    Гелгочуть на семи вітрах!))

    1.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  38. Серго Сокольник - [ 2017.01.03 22:48 ]
    Я розмалюю сірість року...
    ***трохи навіть і новорічне... То й що?..)))***

    Коли хурделиця жорстоко
    Із підданих збирає дань,
    Ми розмалюєм сірість року
    У кольори своїх бажань.
    Вогонь розпалимо каміну...
    Переведеться нанівець
    Зимовий смуток безпричинний,
    Зігрітий полум"ям сердець,
    Які запалено коханням,
    Зійшовшим, ніби дар Богів,
    У ці часи передостанні,
    Що, наче море з берегів,
    Води невпинним сьомим валом,
    Мов кара, лине на поля...
    Ще зупиняти цю навалу...
    Та час ще маємо... То ля-
    жемо в сплетінні тіл на килим,
    Що пахне оберемком трав
    Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
    Це я в душі тобі зібрав,
    Щоб ти в часи оці жорстокі
    Творила лет весняних крил,
    Я розмалюю сірість року
    В свого бажання кольори.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117010301438


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  39. Анонім Я Саландяк - [ 2017.01.03 14:17 ]
    Ля-рі від Паркінсона
    (меланхолійно... під гітару)

    ля-рі ля-рі ля-рі
    лялярі ля...
    я плачу-плачу-плачу...
    плачу я
    хоч радісно ме-ні-і-і
    даремно сльОзи трачу я -
    сльозИ не жаль мені-і-і
    не жаль жалю у-у у-у
    надалі бУду я...
    будУ...
    лише сміятися -
    як прийдуть дні сумні-і-і

    лялярі ля рі лярі ля...
    03.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  40. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.03 14:32 ]
    Вони до мене просяться у сни
    * * *

    Вони до мене просяться у сни,
    давно померлі родичі та друзі.
    Сумні й веселі, тихі й голосні,
    тримають
    час від часу
    у напрузі.

    Когось любив. До інших – просто звик.
    Із кимось
    не знайшли ми об’єднавчого.
    І, досвідом гірким хоч якось навчений,
    тепер міцніше
    стримую
    язик.

    Вони сміються,
    плачуть
    чи мовчать.
    А іноді туди, до себе, кличуть.
    Горить моя спокутниця-свіча
    щоразу після
    в церкві
    у найближчій...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  41. Сергій Гупало - [ 2017.01.03 10:25 ]
    * * *
    Хилиться ліс до моєї задуми
    I загубилася радість утіх.
    Нудно навколо снуються парфуми,
    А розлили ми з коханою − гріх.

    Сонце інакше, допитливо світить.
    В очі загляне, і я - не моргну…
    Соcни розчулені, мідні привіти,
    Знак рівноваги на цілому світі,
    Тільки про мене – осяяний гул.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  42. Ольга Паучек - [ 2017.01.03 08:50 ]
    ***
    Морозний день, сміється сонце,
    У небі простору блакить...
    На шибці нашого віконця
    Букет чарівний тихо спить.

    Зима - майстриня візерунків:
    Тут іній вишню обійняв,
    Десь там під берегом, на річці,
    Кришталь намистом засіяв,

    Попід горою срібна ковдра,
    Сніжинки вальсом залюбки
    Лягають ніжно на долоню,
    Дарують лагідні думки.


    24.01.2016.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Юрій Кисельов - [ 2017.01.03 01:59 ]
    Слово Низового
    Жив і творив український поет
    сорок п’ять років на дикому сході:
    мало про те лиш рядків із газет –
    треба життя пережити, та й годі.

    Зліва і справа – лише вороги;
    не особисті, але України...
    Без Низового не стало снаги
    нам, і тому ми дійшли до руїни.

    Знайте, кати, що недовгий вам час
    на придінцевій землі панувати –
    наші війська, як дістануть наказ,
    вмить рознесуть помосковщену «вату».

    Словом палким поведе Низовий
    мужніх бійців – щоб озвалось у серці...
    Стане навіки порядок новий
    після звитяги в запеклому герці.




    31.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.02 23:09 ]
    Різдво

    І знов надію людство бачить.
    Охвітне свято. Біла вись.
    Мов сніг, розвіються невдачі!
    Дитя зродилося. Молись...

    Син Божий став людським, близеньким.
    Лежить у яслах, обійма
    Свою земну вродливу неньку.
    А волхви стали кружкома.

    Пречиста втомлена Марія.
    На сіні поряд сивий муж.
    Ослиці грива майоріє.
    Пора псалмів, завійних стуж.

    Дарунки - злото, ладан, смирна.
    Тремтять свічки. Молочна тиш.
    Далеко Ірод... Любо-мирно.
    Спустились янголи з узвиш.

    На стінах зілля, стеля зорна.
    Яскиня тепла. Вифлеєм.
    Ягнята бігають проворні.

    ...а ми неситі... крівцю п`єм...

    До себе заповіді тулим.
    Оця - корисна, зайву - кидь...
    Тавро юродства - добрим, чулим,
    Корони мостяться на гидь.

    Для свята різні пункти-дати.
    Шліфує кожен хист і хрест.
    Бог завпевняє: люди - браття!
    Тремтять Алеппо, Еверест...

    Але ж - повіримо у диво:
    Спасає люд малий Христос,
    Бо він - дитятко особливе,
    Що впорядковує хаос.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 20:50 ]
    Ми будемо!


    І скільки нас розсипано в світах,
    В яких краях з нас проростали зерна!
    Історії безжальний хижий птах
    До України всіх синів поверне.


    І заживе моя стражденна Русь,
    Її Дніпро в моря нестиме води...
    У мові зберемо любов, журу,
    Великого і мудрого народу.
    02.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (10)


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 14:39 ]
    Зупинений день
    Пам'яті воїна Леоніда Проводенка

    Після смертей дістаємо до істин,
    За втраченим не помага сльоза.
    І щоби не казали моралісти,
    З колоди карт украдено туза.

    І ні до чого всі тепер гадання,
    Що відбулося, як і де, коли.
    Зупинено життя, його кохання.
    Маленька куля шурхотом стріли

    Вп'ялася в серце, у велику душу,
    Щоб ніч посіла, зупинивши день…
    У владі нині молодий чинуша
    Не доторкнувся до війни, стремен.

    Купив собі життя за наші гроші,
    Набив кишені краденим, грішми...
    А серед поля, посеред пороші,
    Убитий воїн закрива грудьми

    Кохану і дітей, і Україну.
    І не поможе юнакові світ…
    Ще скільки душ поляже за країну,
    Де море сліз і горя стільки літ?
    02.01.17



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  47. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.02 12:04 ]
    Зима-вишивальниця
    Кришталеві намистинки,
    Мов із бісеру -
    Це біленьку скатертину
    Зима вишила.

    Її в лісі простелила
    На галявині.
    Подивіться яке диво,
    Усе сяяло.

    Такої краси узори
    Неймовірної,
    Онде тягнуться угору
    Сліди білочки,

    Заплутаний слід зайчиська,
    Лиски хитрої,
    Мов нитками клала хрестик
    Зима срібними.

    Там сорока-білобока
    Прогулялася,
    Залишила слідів трохи,
    Та й подалася.

    Повідала всім новину
    Іще здалеку
    Та й про зимоньку майстриню-
    Вишивальницю.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  48. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.02 11:34 ]
    А жити хочеться усім
    А жити хочеться усім,
    Тим, хто в літах і тим, хто юний,
    Хто хворий й хто здоровий, дужий,
    Так, жити хочеться усім.

    Та Бог дає кому сто літ,
    Ну, а кому і значно більше,
    Інший лиш починає жить
    Та мусить йти - Господь покликав.

    Довго чиясь свіча горить,
    Інша ж згорає дуже швидко,
    Це значить, що уже смерть близько,
    Вона прийде уже за мить.

    Та скільки би ти не прожив,
    Чи зовсім мало, чи багато,
    Як добрі справи залишив -
    Про тебе будуть пам"ятати.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Кучерук - [ 2017.01.02 08:15 ]
    До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
    Рої моїх думок і мрій
    Страшить безвихідь.
    А за відсутності ідей,
    В пустій уяві, –
    Перестаю любить людей
    Та їхні справи.
    З пітьми сягнули пустоти –
    Здобутки вбогі, –
    Не хочу дружно далі йти
    Ногою в ногу.
    В честь нас виконувати туш
    Було зарано, –
    Немає більш єднання душ,
    Як на Майдані.
    Наш переможний спів затих,
    Якщо відверто, –
    І як тоді любити тих,
    Хто зрадив мертвих?
    Чи вас обвітрили до свят
    Аж до остуди,
    І сморід гумових багать
    Покинув груди?
    Допоки в сутіні рудій
    Ходьба по колу, –
    Свою причетність до подій
    Обмежу болем…
    01.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (8)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.01 22:30 ]
    Рік снігура
    1

    Душевні бабусі, коти без душі
    Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів,
    Читають газети - хто виграв, помер.
    Крокує над соснами злий Гулівер.

    У тапці ховає ірисочки гном.
    Бурулька росте над облізлим вікном.
    Хизується мудрістю ветхе, старе.
    Снігурка підправила брови, каре,
    Сідає у сани, дорога - кудись...
    А Дід Морозенко дожовує рис.

    Полатаний вітром зелений мішок.
    Дорога між хат, шолудивців, пляшок.
    Чекали терплячі зайці, дітлахи.
    Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи".
    Йому ностальгійно і хочеться знов
    Ловити за крайчик сукенки любов.

    Та виросло пузо... димить борода...
    Хтось кинув петарду... чкурнула руда.
    У вовка питає дідисько маршрут,
    А шлях вигинається - ящірка... спрут.
    З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке.
    Що випити першим - узвар чи саке?

    Чортує Килину банькатий Лукаш,
    А Мавка гойдає віскривих наташ,
    Співа колискових... Розпродано ліс.
    Бариги складають гілля до валіз.

    Люд ліпить зі снігу пухких галатей...
    Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей.

    2

    Чекаю на вірш - осяйний мандарин,
    Та котяться жолуді з білих вітрин.

    Для світу - рік півня, для нас - снігура.
    Двигтіє у бік Магомета гора...
    І що не кажи, не плети... яв - це шок.
    Втішає родина, пиття бульбашок.

    Нагорнуто шуби... тремтить олів`є...
    Облесливо брешуть убивця, круп`є.

    Вітання...
    Цяцянки...
    Виделки...
    Ножі...
    Усі ми - від Каїна, тож не чужі.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   520   521   522   523   524   525   526   527   528   ...   1796