ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.10.08 23:25 ]
    Дві ніжності
    Дві ніжності – Троянда і Жоржина
    Вдивляються у сяєво облич…
    Ти порухом душі, на ту стежину,
    Мене – травневим леготом поклич.

    Схиляєшся… чекання – наче трунок,
    Благаю про з’єднання сяйвом віч,
    Як спраглий сад, губами п’ю цілунок,
    І – падаю – у нашу спільну ніч…
    ID: 693235


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  2. Лариса Пугачук - [ 2016.10.08 23:48 ]
    ***
    чекання
    заполонює очі шипшиново-теплим туманом
    мовчання
    перекрило слова і тримає їх міцно в полоні
    прощання
    підступає до горла приглушено-здавленим схлипом
    надія
    лиш надія утримує серце від спроби спинитись


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  3. Серго Сокольник - [ 2016.10.08 22:55 ]
    Побажання
    -Ай! Кохання зрадливого біль-
    Гострим лезом у серце!.. -Буває...
    Ти до друзів зайди на обід
    І відчуй, як тобі попускає...

    Як минуле тебе дістає,
    Мов тарантули в душу залізли-
    Хай летить пережите твоє
    Капелюхом в безодню під"їзду!

    Викинь те, що уже відійшло,
    Відібравши лиш пам"ятні днини,
    І сердечний нехай ехолот
    Проміряє безодні глибини,

    У які полетить шкереберть
    Той непотріб, щоб не повернувся.
    Підпиши йому вирок на смерть....
    Випив? Легше? Дивлюсь- посміхнувся...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116100810423


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  4. Домінік Арфіст - [ 2016.10.08 21:03 ]
    нічого такого...
    нічого такого
    у моїй торбі
    щоб і для Бога й
    urbi et orbi…
    торба із латками –
    ниточка сувора
    світиться дірками –
    ora et labora…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  5. Володимир Книр - [ 2016.10.08 17:55 ]
    Тезки
    І я -
    Ія.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Книр Володимир Миколайович"


  6. Віктор Кучерук - [ 2016.10.08 16:55 ]
    Чоловіча пам'ять
    Сюркотіли коники в сокирках
    І тумани пінились в ярах, –
    І цілунки ластились без мірки
    На розкритих радощам устах.
    Не скрипіли боляче суглоби,
    Як сплітались у вузли тіла,
    Хоч єднань нестримана жадоба
    Спопеляла душу аж до тла.
    Все було!.. І, певно, недаремно
    Юна кров кипіла без кінця,
    Раз сьогодні згадувать приємно
    Пам’ятні стрічання і місця.
    08.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.08 02:40 ]
    Віхола звуку ( Ф.Шопен, вальс до дієз мінор)
    Шопена вальс, Шопена вальс
    Так солодко до себе кличе
    У романтично світлий час,
    У дев`ятнадцяте сторіччя.

    Де в косах з квіткою, в саду
    Сидить замріяна панянка,
    І пестить вроду молоду
    Проміння сонячного ранку.

    Їй від коханого листа
    В альтанку різьблену принесли…
    І там вона його чита,
    І усміхається чудесно.

    Скажи, поете молодий,
    Які слова їй приберіг ти,
    Що після тихої ходи
    Вона зірвалась раптом бігти?

    І вже злітає, наче птах,
    Із трав на гілку в цьому раї.
    А щастя у її очах
    Здається, світ весь обіймає.

    Красуня ловить на льоту
    Червоні яблука чудові,
    Немов збирає в мить святу
    Плоди достиглої любові.

    …Ця звуку віхола, мов бал –
    Вир білих суконь, аксельбантів.
    І музики сяйливий шал,
    Неначе пурхання пуантів.

    Останній промінь звуку згас,
    В спіраль волосся мов завився…
    Чому ж у той прекрасний час
    Я, Боже мій, не народився?!

    28.03.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  8. Сонце Місяць - [ 2016.10.08 00:54 ]
    Червень
     
    I

    ті спогади, мов
    голоси, які
    долають відстань

    & в кожного свої
    недоліки, чи навіть
    більш, аніж ~

    ранкові сутінки за
    мить, як згаснуть
    ліхтарі

    & після



    II

    блискучістю
    якнайдурніших аналогій
    & каламбурів
    & алітерацій геть
    прямих

    інтоксикований поволі
    дрейфує сам~ один
    не чує ніг
    вирує біль
    недостеменний
    хміль сваволі
    назустріч
    передбачуване й не

    залиш мені мене
    мій боже
    вряди~ годи
    залиш ~
    який там вже
    не
    є



    III

    небо у полі зору ~
    жменя зірок жорстоких
    справи не йдуть угору
    & зрозуміло скоро
    мрії твої убогі
    спокій твій ніц не
    спокій
    гра твоя ~
    прос
    то гра



    IV

    даруй & прощавай
    потворисько безносе
    я віднайду
    інакший образ
    від тіла вільний
    & від форм

    з полону стін скляних
    щезають монстри
    через густу штриховку
    мовби поспіх &
    з темряви
    гуркоче шторм



    V

    що виплекав
    & що покинув
    без журби

    куди йдучи
    супроти
    недовіри

    чуттєво
    сповідаючи
    свій вибір

    палай усе
    лиш тільки
    трохи би





    & гіркота
    тойбічних злив
    птахи що
    гічкок показив
    & демони що
    люди зовні
    в очах злотиться
    привид повні
    & брам
    роззявлені роти

    та я кохав
    люстер тих
    безвідносність

    немов хотів
    щоби
    за ними
    була

    Ти








     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  9. Серго Сокольник - [ 2016.10.07 23:49 ]
    По мосту. Литературное
    андеграунд

    Зажмурили покоем- раскрученный хит...
    На поминки по коим писались стихи,
    О которых у неких понятия нет,
    У которых на неких заточен сюжет

    В тайном смысле событий? Подводим черту
    Этой мысли- ведите меня по мосту
    Над пропахшей тоскою рекою огня
    В состоянье покоя до судного дня.

    Я, согласно Авесте, гордыню забыл.
    Небо рушится с треском в прозрения пыль.
    В отраженьи зеркальном реки нагота
    Аморальна... Не сбросьте случайно с моста.

    По ложбине реки вьется огненный смерч
    Лжепоэзии... Надо бы силы беречь...
    И струится по дну призывающий зов
    Слабоумия мастоученых ослов.

    Мост из литер- вся литературная дурь.
    Ну а впрочем- пустите. Я сам перейду
    На жмурами отмеренный берег реки...
    Вы поверили? Ах, дураки, дураки...

    «Тот, никем не бывавший, поэтом бывал.
    Кем-то ставший поэтом бывать перестал»-
    Вывел формулу. С нею за мост и уйду.
    Кто все это оформил- горите в аду.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116100711116


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  10. Оксана Дністран - [ 2016.10.07 19:43 ]
    Стану також бійцем.
    «Як же так?..» - горе ллялося ридма,
    «Як же так?..» - зазирало в труну.
    Поруч вголос читали молитву,
    Голосили: «З тобою умру!».

    Тільки син, років дев'ять - не більше,
    Кам’яний, в колір крейди лице,
    Розпач свій затягнувши тугіше,
    Проронив: «Стану також бійцем».


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  11. Соля Діно - [ 2016.10.07 14:54 ]
    Інша
    Я просто була Інша
    Та й зовсім не мене ти в ліжку уявляв
    Підпільний суррогат, що примудрявся
    Гасити цигарками біль
    Холодних, марних сподівань
    І розчиняючись в Тобі,
    Даремно я шукала в інших
    Протекцій й пристрасті, овацій..
    Чого я прагнула, неврастенічна?
    Мабуть потрапити в притулок для тварин..
    Бездомне, жалюгідне..
    Що окрім жалості не викликає ніц!
    Мабуть то шлях повії на безлюд ді..
    Не здатна ні на що, бездарна твар..
    Мабуть є інші, що дарують щастя
    Наповненість й політ..
    А я Ніхто миттєвість та нещастя
    Чи просто фальш і лицемірства шал..

    А Їй ти присвяти життя...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  12. Жанна Гайдаш - [ 2016.10.07 05:02 ]
    Незвіданець
    Нависло туге полотно
    небо в сірість сповилось
    Закуталось собі відчайдушно
    в клоччя стихійне збилось

    Де краю мій милий?
    Де краю мій світлий?
    В якій стороні я тя знайду?
    Яка з доріг ми винесе до тебе?

    Шукаю своє пристановище
    Світанками закриваюся
    І червонію від сорому
    Як з сонцем прощатися мав би я

    Як незвіданець собі промовляю
    Де ж би у світі сховатися?
    Щоб лиш чужі не шукали ми?
    Чи довго ще протримаюся?

    Залишу ту волю безвільную
    Чужим людям ліпше роздам я
    Може хтось ми пошанує?
    Ясним небом вже не погордує?

    Всім миліше променисте сонце
    Лиш я броджу поміж вітрами
    Шукав себе я тими днями
    Та приходив лиш спозарання..

    Я ніс дощі і вітругани
    Я відчиняв чужії брами
    Я зазирав в людські зіниці
    І в них глядів би до десниці

    Лиш пустота..
    Ні шани,ані любязності
    Байдужість ,прикрість
    І з ними я роз'єднався вже..

    Нема мене ,як полотна
    Нема мого ситцевого вбрання
    Тепер я голий до ниток-думок
    тепер я гордий ,бути з вами...


    10/04/16


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.07 00:23 ]
    Стежка манна

    1

    Все ліпше - завтра. У минуллі -
    Свистки, оцінки-спориші.
    Хтось підкупляє суд, зозулю,
    Банує: зникли бариші.

    Дивуй зустрічних пав, ділися...
    Лови забейканих зайців.
    Укриє річку буднє листя.
    Пізнаєш рибку по лусці.

    Ось - золота...
    А що просити?
    Малій казали: "...не канюч".
    Є помаранча соковита,
    Бурштинна вежа... рай під ключ.

    2

    Рій розлетівся. Стежка манна.
    Іти набридло - тож летиш.
    Ось Маргарита гола, Анна.
    Горить-виблискує фетиш.

    Кущі облич, дерева-вірші,
    Афіші (автор нью-Лотрек).
    Сміється-скалиться Найгірше,
    Малює зебру в бік аптек.

    Надії краплі, страх абортів...
    Жива водичка цебенить.
    Мотає Децима... а Морта
    Перерізає теплу нить.

    3

    ...і знову доля розпочата...
    Рух скарабея... слиз мурен...
    Ляльки... пластмасові дівчата...
    ...і парадокси мізансцен...



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  14. Іван Потьомкін - [ 2016.10.06 21:58 ]
    Голосіїв ліс

    Посадив хто і насіяв
    Зелен-диво Голосіїв?
    Хто круті насипав гірки,
    Аби лижі мчали стрімко?
    Хто протоптував стежки?
    Наскликав хто птаства стільки?
    Хто навчив лякливу білку
    Їжу брати із руки?
    Я не знаю достеменно,
    Та для тебе і для мене,
    І для тих, хто ще не зріс,
    Покоління з поколінням
    Посплітав тугим корінням
    Голосіїв ліс.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (7)


  15. Сонце Місяць - [ 2016.10.06 20:36 ]
    (Stare) V
     
    наче дуже повільне танґо
    & ніяк його не продаси(ш)
    допиває мартіні blanco
    посміхається ледве, лиш

    у світи відлітають щастя
    закохаються вогкість & лід
    прижуритися зовсім пропасти
    пережити знайти нічліг

    гріючи у своїх обіймах
    обіцянку вертання, ні
    & такий старожитній знімок
    сріблотіні такі осяйні

    проституцтво таке одиноке
    ворухнеться мороку кшталт
    невідомі лунають кроки
    десь у тебе єси душа

    та коли зринають & тліють
    маєстатичні зірки
    дай нам хліба, вина в суліях
    розмаїтості нетривкі

    спозаранку хоч як схолоне
    післязавтра стандартний треш
    словоблуддя усе й скоромне
    але мить & безмежне те(ж)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Лариса Пугачук - [ 2016.10.06 16:43 ]
    Слово
    Шукаю тебе, знаходжу,
    Втрачаю і знов шукаю,
    В безтямі палкої спраги
    Спиваю із різних вуст.
    Солодкі чиїсь смакую,
    Умілі мене вбирають,
    Спинитись ніяк не можу,
    Не хочу… не в силах я.

    Та вітер зриває маски,
    Не цвіт, а звичайна цвілість.
    Уміння сухим камінням
    У прірву жаску жене.

    В екстазі конає тіло,
    Шаленість горлає пісню
    І кидає всім у вічі,
    Луною лящить вона:
    «Я ж чиста. Пречиста. Ясна.
    Прекрасна – усім на диво,
    Чого ж ти не йдеш до мене,
    Дивися – ну ось же я!
    Впізнай і прийди. Чекаю!
    Чому ж ти мене не бачиш?!
    Без маски стою навпроти!!!»

    … Мій Боже!
    І без лиця…

    Безлика, пуста, безмовна…

    Як добре, як тихо стало…
    І зірваний пласт обличчя
    Не шкода. Нехай лежить.

    Кровить… - це чудово. Знову
    На чисту живу основу
    Насіється спрагле слово
    І зійде, мов на ріллі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  17. Адель Станіславська - [ 2016.10.06 13:58 ]
    На війну задзвонила
    На війну задзвонила
    і слухала довгі гудки,
    з того боку мовчання,
    там зовсім, мабуть, не до того...
    І хоч серце щемить -
    турбувати його не з руки.
    Він правий - ці прив'язки...
    кому вони треба, на Бога...

    Шлях обрав і пішов, через терни...
    із болем зріднивсь.
    Болем жив, з болем спав
    і любився він також із болем...
    І манила його
    не мережана хмарами вись,
    А просякле війною
    й полиновим запахом поле.

    (2015-2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  18. Адель Станіславська - [ 2016.10.06 13:50 ]
    Болиш мені...
    Болиш мені...
    Забутися несила.
    Зо дня на день
    болиш мені, болиш...
    Сміюсь, живу,
    а ти - граніту брила -
    безжально тиснеш
    в сні і наяву...

    Болиш мені.
    О як же це нестерпно -
    нема рятунку.
    Що ж - боли... боли!
    Бо й біль оцей
    колись таки затерпне,
    як терпне на сосні
    сльоза смоли...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  19. Василь Мартинюк - [ 2016.10.06 12:02 ]
    Дай мені сонця

    Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
    І тіло зігрію.
    Дай мені крила, я в вись піднімуся,
    І в небі помрію.

    Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
    Над гори ся здійму.
    Зірками – дощами порушу твій спокій,
    Упаду, обіму.

    Впаду, притулюся у ніжність огорну
    Тебе моя мила.
    І буду любити таку неозорну,
    Допоки є сила.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 11:16 ]
    Завтра зранку знову кава?
    Схопи в обійми,й більше не пускай
    Відчув тебе,тепер тебе відносить в рай
    А зранку кава,пестощі і ти така ласкава
    Така цікава,ніжна...завтра зранку знову кава?))

    17.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 11:42 ]
    Тебе
    "Падруга" дней моих суровых..
    Ты "верной" была,ну,я не успел того заметить...
    Ну да ,дурак,ведь этого я сам не видел
    Влюбленным был и верил безусловно...

    31.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:03 ]
    Від чого знову битись
    З відвертими словами, бувають різні гами
    Водночас "щось" накриє,комусь, це "щось" нове в житті відкриє
    А головне дивитись, від чого знову починає серце битись.
    Від пустоти? мінору?...Ні! нехай все буде чітко,класно по мажору!)

    21.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:14 ]
    Музика
    Вона у всьому що є поряд і навколо
    Співає,грає, в місті,в полі, в потязі, у плеєрі по колу
    Вона не зрадить,заспокоїть і приспить
    У щасті,радості в любові та коли болить..

    Вона в душі і в душі, у сусіда за стіною
    Вона завжди прийде, почується з тобою
    І навіть коли спиш, вона звучить
    Струною ніжною,немов кришталь бринить

    Із нею далі по життю піду я
    Вона підкаже куди йти і що знайду я
    Вмикаю плей,все інше вимикаю...
    У світ емоцій,ейфорії у нірвану поринаю...

    17.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:07 ]
    Патріот
    Привіт, мені це важко, хоч і радісно сказати...
    Так, повернувся, але я не знаю, як себе назвати?
    Для жінки і дитини,для людей - я патріот
    А для держави,що я захищав,люблю,любитиму і буду захищати - ідіот?

    13.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:58 ]
    Тому не спить
    Яскраво вікна світяться, цікаво і щоночі
    І поступово гаснуть, хочуть спати, закривають очі
    Та ти не бачиш, лиш одне вікно, постійно думає, не може світло загасить
    Бо ще болить, болить...тому воно не спить..

    13.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:49 ]
    ...Гори...Сонце...Повітря...
    Гори, вони як море,тільки море в глибину, а гори в небо дивляться
    Сонце, воно гарно світить, а дощ на землю падає, і це не зміниться
    Повітря...бувають моменти, коли ти їм дихаєш, або задихаєшся...
    І це те саме, що поряд з людиною відчуваєш, що ти живеш, а не поневіряєшся..

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:53 ]
    ...Люблю живі квіти
    Ти знаєш,зрозумів,люблю живі квіти, а не пусті, яскраві вази
    І зараз, я знаю, краще відчути та жити, а не терпіти якісь безпідставні образи...
    Бо, на секунду, яскравий спалах, дасть адреналіну та купу ейфорії, екстазу
    А живі квіти ,зав'януть, і матимеш пусту, непотрібну, на все життя,яскраву вазу...

    07.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  28. Віктор Кучерук - [ 2016.10.06 08:50 ]
    Мигкоче золотом і воском...
    Мигкоче золотом і воском,
    Невтішно зору, листопад.
    Уже позбувся шику й лоску,
    Закіптявілий димом, сад.
    Гіркотні запахи повітря
    Аж очі звузили до сліз,
    Хоч розсоталися на вітрі
    Дими, й з туманами злились.
    Холонуть вогнища осінні,
    Сліди лишаючи сумні, –
    І в занімілім безгомінні
    Стає незатишно мені.
    05.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  29. Максим Тарасівський - [ 2016.10.06 06:46 ]
    три точки
    не договаривай, не дописывай, ставь три точки,
    в них ложатся навечно самые точные строчки,
    не продолжай, не спеши, не пиши, лучше не надо
    дергать слова из себя, как листья из листопада,
    пей раствор - тот, из виноградного синего дыма,
    помнишь, такой же ты привозил когда-то из Крыма,
    и на донце сосуда сидели, черны, молчания почки,
    на стакан - ведро тишины и те самые точки,
    им позволь помолчать - такие у них разговоры,
    слушай молча, гляди в недоступную глубь раствора,
    тише едешь - доедешь, вовсе не двинувшись с места -
    ездят так седоки из самого прочного теста,
    из седла их не выбьешь ни палицей, ни заточкой,
    потому что знают они: все на свете - ...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Володимир Бойко - [ 2016.10.06 00:40 ]
    Городні нотатки
    По городу біля тину
    Ходить донька України.
    Кропить трійкою жуків
    На погибель москалів.

    Щоби чистим був город.
    Щоби вільним був народ.

    1993


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2) | "Любов Бенедишин, "(Не)городні нотатки""


  31. Володимир Бойко - [ 2016.10.06 00:16 ]
    Слово - не спирт (пародія)

    Довірившись тонкому спирту слів,
    Ти обережним будь, бо то – не ліки.
    Спирт з дерева зоветься метанол,
    Хильнеш – і мохом вкриєшся навіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4) | "Іван Андрусяк, сайт "


  32. Ольга Паучек - [ 2016.10.05 23:39 ]
    ***
    В день народження молодшого сина.

    Росяною стежкою
    Шурхотливим листячком
    Осінь йде у платті золотому
    Десь гойдає пташечку
    Стомленая гілочка,
    Урожай завозиться в комору.
    Поміж мрії-дощики,
    І туман зажурений
    Осінь мені свято готувала
    Сина Володимира,
    Моє ясне сонечко,
    Нам з коханим щедро дарувала.
    Тихий, врівноважений,
    Мудрий по-осінньому
    Ти нас тішив із років маленьких
    Пам"яттю відмінною,
    Вродою чарівною
    Полонив дівчаток молоденьких.
    Будь, синочку, радісним,
    І завжди здоровеньким,
    Доля хай твоя буде з тобою
    В щасті, мирі, злагоді,
    Щедрому добробуті,
    Й справжньому душевному спокою.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Наталя Мазур - [ 2016.10.05 23:58 ]
    Не випрошуй дарунки любовi у осенi
    Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
    Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
    Як шукала кохання, ногами торуючи босими
    Сто стежин, сто шляхів, сто доріг, не шкодуючи сил.

    Виглядала його, переливши бажання у келихи
    Синіх дзвоників, що назбирала улітку сама.
    Викладала веселку з багряного листя під деревом
    І боялась, що зникне усе, як настане зима.

    Та не зникло нічого, веселка у небо ввібралася,
    І засяяло сонце навколо, зродивши пісні.
    Залунали вони – і, пташиним підтримане галасом,
    Йшло кохання назустріч і радо всміхалось мені.


    04.10.2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  34. Олексій Могиленко - [ 2016.10.05 23:08 ]
    Останній концерт


    Мило коники сюрчали,
    Дружно всі в оркестрі грали.

    Прислухаюся,словами
    Записати хочу гами.

    І фортісімо,й піано
    "Ода Осені"звучала.

    Слухаю:Все неповторне,
    Щось мінорне,щось мажорне.

    Шкода,я не музикант,
    А от в коників-талант!

    Ледь не плакав на концерті,
    Це ж останній "Теплий вечір"!

    Закінчилися гастролі...
    У Зими музики нові.
    03.10.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  35. Галина Кучеренко - [ 2016.10.05 22:13 ]
    ***
    ***
    …Неначе сонце в кожнім слові,
    Неначе між рядків – струмок,
    Та все пусте - порожня мова
    І жодних «у лапках» думок,
    Дарма, що складено чудово…

    ***
    Чарівна амфора із тонкою різьбою
    Потішить погляд і додасть родзинки стилю,
    Але порожню, не наповнену водою,
    Облиш її, прямуючи в пустелю…

    ©30.09.2016


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Коментарі: (11)


  36. Любов Бенедишин - [ 2016.10.05 21:05 ]
    ***
    І садить сад (бо ж садить!) суд.
    І бісить бос надію босу.
    І глуздом бавиться абсурд -
    дитя ілюзії й хаосу.

    05.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  37. Олексій Могиленко - [ 2016.10.05 19:50 ]
    Осінні жалі


    Пахне Осінь позолотою
    І віршем співає.
    Так шкода,що за роботою
    Часу обмаль маю.

    Пахне Осінь!Задихаюся,
    Від краси я млію.
    Павутинням слів чіпляюся
    Бабиного Літа.

    Пахне Осінь дивофарбами
    З Божої палітри
    І дощем ,що ген за хмарами
    Проводжає Літо.

    Пахне Осінь прохолодою,
    Журавлиним плачем.
    Прикро так,що за роботою
    Не завжди це бачу.
    02.10.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  38. Вікторія Торон - [ 2016.10.05 13:14 ]
    Озвався Бог живим серцебиттям
    Озвався Бог живим серцебиттям
    дерев, які щовечора минаю.
    Збентежена, уперше споглядаю
    за пристрасно заломленим гіллям
    цих стовбурів, що світяться вночі,
    неначе артистичні стильні руки.
    ...Хто біг отут, німіючи з розпуки?
    Стужавів хто, на поміч зовучи?
    Я чуюсь роду спільного з одним,
    хто звик мене опівночі стрічати.
    Яка — Овідій міг би розказати —
    фатальна зміна скоїлась із ним,
    що я, глуха й незряча до пори,
    спорідненість відчувши, як основу,
    в годину цю магічну, вечорову,
    пливу руками до його кори?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  39. Людмила Іванець - [ 2016.10.05 10:53 ]
    Літо
    Загорнутись у світло, говорити про зорі, роздивлятись альбоми, де завмер Ренесанс.
    Заглядати за обрій крізь веселки прозорі, утікати від долі, поринаючи в сон.
    Нам ще важко раптово не втопитися в літі. Нам ще варто збагнути, як не згаяти шанс
    Відшукати за рогом ті річки Гераклітів, що колись їх запхали у граніт та бетон.

    Загорнутися в ковдру, відмовлятись від кави, роздивлятися в шибці неясні відбиття.
    Планувати мандрівки до Афін чи Варшави, не губити нотаток, не втрачати зв’язків.
    Нам ще треба дізнатись, як це — бути собою. Нам ще варто навчитись цінувати життя.
    Зазирати за межі, не йдучи за журбою. І нізащо — ніколи — не лічити рядків.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ніна Виноградська - [ 2016.10.05 09:47 ]
    Перемир'я


    Свободівцю-харків'янину Мирославові Мислі,
    що загинув від ворожої кулі під час перемир'я

    У води озер заглядали сузір'я,
    Принишкли, замовкли в чеканні міста.
    В країні об'явлене скрізь перемир'я,
    Відводиться зброя, надія зроста…

    А Волохів яр попрощався із сином,
    Сльозами вмивалися листя дерев.
    В труні повернувся навік до родини
    Синок, що міг жити, боротись як лев.

    Та ворог стріляє, на те він і ворог,
    Із ним не домовитись, віри нема.
    І куля не знає про переговори,
    Вбиває, і з нею приходить пітьма.

    У мамину душу і батьківську хату,
    У братове серце і серце сестри.
    І синова пусткою стала кімната.
    А шелестом плачуть стрункі явори.

    А хто відповість за втрату людини,
    За те, що на ньому закінчився рід?
    Відходять у вічність сини, у глибини,
    За рідну країну у розквіті літ.
    05.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  41. Ніна Виноградська - [ 2016.10.05 08:31 ]
    Матерям Росії


    Усі, хто вірив телевізору,
    І заробити захотів,
    «Зеленими» та ще й безвізово
    В Донбас погнали, як хортів.

    Де на колесах крематорії,
    Вже служать молоху війни,
    І на донбаських територіях,
    За вбитих мають ордени.

    Загиблих не везуть до матері,
    Їх спалять у печі страху.
    Чи сотня їх, чи, може, п’ятеро,
    А попелу – на лопуху.

    Розділять, покладуть до урни все,
    І скажуть – це ваш рідний син.
    І як рідня тепер перенесе
    Оцей страшний від влади кпин?
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  42. Серго Сокольник - [ 2016.10.05 04:49 ]
    Сумна замальовка
    Сиротіє пустіюча хата...
    Он хазяйки душа подалась
    У краї, до яких вирушати,
    Кожен має відмірений час.

    По-сирітськи безколірно-сіра
    Сукня в шафі чекає тепла...
    Треться кішка об ноги, не вірить,
    Що хазяйка навіки пішла...

    Будуть речі виносить потроху-
    Треба вчасно звільнити житло.
    Концентрований запах епохи
    Відійде, як життя відійшло...

    Бог його неосяжно відміряв,
    Мов тканину на сукню тобі.
    У калюжі, безколірно-сірій
    Наче сукня, розхлюпано біль...

    Вітерець, навісніюча дівка,
    Рознесе по подвір"ю нараз
    Непотрібні нікому листівки,
    Цей розкиданий долі пасьянс...

    Зберігання іх змісту не має
    Без потреби у них діточкам...
    Лиш кицюня сидить і чекає,
    Що хазяйка наллє молочка...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116100501203


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  43. Сонце Місяць - [ 2016.10.05 00:22 ]
    для Марії К.
     
    Король не поважає алкоголю
    зате злидар останній ссе за двох
    пієса грається
    обходить ~ не обходить
    & зло нічим не краще за добро

    На хмарах розмірковують пілоти
    & топиться баранина у плов
    дають ~ біжи
    щось маєш до роботи
    роби

    & Скупчуються на бетон зі склом
    ворони наче винограду гроно
    та злидарю
    підкинути б у горна
    тепер таке у нього ремесло

    Бо знову надійшов
    суворий вітер вест-нордичний
    практично-сніг
    & все-таки
                  ~ якщо б ~

    Король так само є людина звички




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.04 22:33 ]
    Дивний сон
    Я знову бачу сон цей дивний –
    Снується сутінь крадькома.
    Багряним відсвітом чарівно
    Ляга на озеро туман.

    Усе здається – марю, марю
    І увижаються мені
    Божествені рожеві хмари,
    Неначе крила вогняні.

    І полум`я їх величаве
    Високі пестощі снує.
    Краса рожевої заграви
    Овіяла єство моє.

    Усі мої печалі – всує –
    Розвіють промені ясні.
    Боги день музики святкують
    І грають барвами у сні!

    1.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  45. Мирослав Артимович - [ 2016.10.04 21:24 ]
    Многоліття!
    Гуде хористів мелодійний вулик,
    Аж на хвилину зупинився час:
    Упевнені, що Ви нас не забули,
    І ми сьогодні згадуємо Вас.

    Хіба забути ейфорійні миті,
    Як серце трепетало і душа,
    Коли уперше, в Літургію влитий,
    Ще безіменний – просто Хор – звучав.

    Коли з колін здіймалася Держава
    У кольорах пшениці і небес,
    Скипала кров від «Україні слава!»
    І кожен з нас тоді душею скрес.

    Коли на Схід несли зерно просвіти
    Про рани від московського ярма
    І грізний заклик гімну-«Заповіту»
    Звучав дзвінкоголосо, як набат.

    Так, не забути «Посвіту» нарóдин,
    Під камертон маестро Головка,
    І титулу високого – «Народний»,
    Що до майбутніх злетів спонукав.

    Не склалося… Життя багатогранне
    Не терпить ані сліз, ані ниття…
    Та пам’ять про пісенний лет не кане
    У вир розчарувань і забуття.

    Ми бережемо спогадів суцвіття,
    І днесь – у Ваш осінній ювілей –
    Хай наше віртуальне «Многоліття!»
    Проллється Вам на душу, мов єлей!

    03.10.2016






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  46. Олексій Кацай - [ 2016.10.04 20:32 ]
    Синя орбіта
    В ультрамариновій субстанції,
    на шаттлі кольору блакиті,
    я наближаюся до станції
    геть по барвінковій орбіті.

    І, навіть в рубці, пахне травами
    так, що двигун втрачає голос,
    а я лечу
                    над хмар заплавами,
    всім тілом всотуючи космос.

    Ще хтось внизу махає хусткою,
    а тут вже шаттлова лелітка
    до шлюзу тулиться пелюсткою
    з віночку кованої квітки.

    Вона тичинками-антенами
    вростає в сині невідомості.
    А ще – індиговими генами
    уродженої невагомості.

    Всіх таємниць принадним кольором
    і мрій усіх легкими барвами
    сплітається з людськими долями,
    і вдалими, і незугарними.

    Але, споконвіків – захмарними,
    як волошкова ця орбіта,
    що за листками календарними
    була в дитинстві ще відкрита.

    Я чую, як над континентами,
    на ній, цілком по-материнському,
    гудуть сузір’я амбієнтами…
    Й бринять піснями українськими.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.04 20:50 ]
    Про висоту

    Не всі краяни пораділи:
    Кіт здерсь на грушу.
    Висота!
    - Ізлазь... - бурчала бабця Міла. -
    Там черга, хтіли той і та...
    Чого ти видерся найвище?
    Поземні лови - то мудріш.
    На вечір обіцяли хвищу...
    А кіт ловив не мишу - вірш.

    І так було охвітно-любо!
    А нижче псюги, дрижаки...
    Нічого не украв у Люби,
    Не позичав пера Яким.

    Лящали кумоньки, ластате
    Яйце лежало у гнізді.
    Було котові тісно в хаті,
    Де все мінялися вожді.

    Йому б ще зірку пурпурову,
    Сметани-тиші аж за край.
    Та гнав пастух руду корову...
    І шерехтів "...ти хто..." курай.

    Вербальний тест несла дрохвичка.
    А сонце низько... до воріт...
    Кота манили глеки, звички...
    І конюшини малахіт.

    Коза жувала у задумі.
    Лягала спати дітвора.
    А кіт на хмару... мо`, в Сухумі...
    Там евкаліптова гора,

    Фунікулер, де мусиш пішки,
    Повітря свіже, голубе.
    Лишив і решето, і фішку.
    Ніхто нарешті не скубе.

    А бабця Міла все чекає.
    Бджола сідає на коржі...
    Не прийде котик із токаєм.
    Зганяла з дерева - чужі.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  48. Чортківська Пані - [ 2016.10.04 16:49 ]
    Любов?
    Любов? А що то є "любов"?
    Бо, бачте , я не знаю...
    На це чуття красне
    Я тільки споглядаю.

    А як хотілося би зараз
    Ось так от покохати!
    Всією ніжністю своєю
    Чуття любові передати?

    Любов , а, може , й не любов.
    На знаю... й знати я не хочу!
    Одне , чого бажаю я,
    Щоб він прийшов до мене в мить тремтячу.

    Я виглядатиму в вікно ,
    І я чекатиму спокусу.
    Адже , то все таки любов,
    Вона погубить мою душу...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Василь Кузан - [ 2016.10.04 16:16 ]
    ***

    стікає дощ по шклу
    неначе
    ледачий сон вповзає в день
    бреде за краплями удача
    і плаче речення
    тече
    життя за вікнами готелю
    вдягає ранок чобітки
    на стелю осінь тугу стелить
    і відбиває трем чіткий
    стіна
    мов жовту спинку ліжка
    тримає віжки розум і
    не втримує

    гарячі ніжки
    тремтять мов кола по воді

    в запрілі білі вікна ранку
    впирають руки звуки і
    стають у позу
    поза ранком
    стихає все на світі
    і
    і більш нікого
    більш нічого
    і ранок солодко-п’янкий
    дощ по вікні
    а ми по колу
    і стогін пошепки тремтить
    медові грона винограду
    розчавлює вустами
    мить

    бринять краплини
    сонні струни
    і втому струшують з обличь

    нас поцілунками розбудить
    від збудження волога ніч

    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  50. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 12:54 ]
    Прокиньтеся!


    Вже третій рік у селах і в містах
    Всі цвинтарі у паперових квітах.
    І поїдає нас (чи по лімітах?)
    Голодний вічно смерті чорний птах.

    Той заздрісник, кому оця земля
    Застрягла в злому горлі жирним шматом.
    Тому й під ніж нас, в тому винуватих,
    Що розрослося родове гілля.

    Що після нас колосяться поля,
    Сади квітують білопінним цвітом,
    Що ми іздавна гречкосіїв діти
    І чорноземна вся у нас рілля.

    І спротив наш і наш прадавній гнів,
    На ледацюг і злодіїв зостався,
    На тих, хто нашим просто скористався
    І нас до ями смертної привів.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   548   549   550   551   552   553   554   555   556   ...   1806