ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лариса Пугачук - [ 2016.12.22 17:26 ]
    ***
    Раптова зустріч там, на перехресті,
    Спинила дихання і обпекла.
    Злякалася звалитися у нестям -
    Не прийняла жаданого тепла.

    грудень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  2. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.12.22 16:58 ]
    Самість
    Нехтую твої правила,
    Відверто і принципово,
    То для тебе не ново –
    Буднів нудьгу розбавила.

    Нехтую, бо відстоюю
    Самість, себе саму ж,
    Байдуже, хто для мене ти –
    Друг, брат, чи – муж.

    Я чимчикую, уперто,
    Ти ще захочеш до мене,
    Ти ще захочеш відверто,
    Ніби трава зелена.

    То аксіома долі.
    Бути ж собою – закон.
    В мене свої правила.
    І свій маленький трон.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.12.22 15:12 ]
    * * *
    * * *

    А дозріла калина
    червоніла у садах, наче кров.
    І лунали навколо вибухи, й люди гинули.
    Недолугі ангели
    кружляли понад могилами,
    від підступних осколків
    ховаючись
    серед крон.
    І ридали вдови, чотирнадцятий проклинаючи рік;
    і впадали земні у зневіру – не вважали за гріх.

    Жовтизну та багрянець
    гойдало степовими вітрами,
    навіваючи спомин про літо
    м’ятно-любисткове.
    (Вбережи, Одигітріє,
    кожного з наших від рани,
    а усіх, що по той бік –
    вбережи від повного
    охлобистнення).
    Схід не завжди
    асоціюється з ранком
    новим.
    Жив-був пес...
    Давно. До війни ще.
    Ох і жалібно вив!..

    Все усталене, звичне
    набувало присмаку гіркоти.
    Повний переселенців,
    черговий состав
    гуркотів...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  4. Любов Бенедишин - [ 2016.12.22 14:57 ]
    Все життя...
    Між чутками і чудами -
    дві сполучні посудини.

    Від хвали до провини -
    біполярні судини.

    Навмання ненавмисне ми
    живемо з несумісними:

    на три "хочу" - шість "мушу".
    Все життя: душа в душу...

    22.12.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  5. Петро Скоропис - [ 2016.12.22 13:03 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Моя люба, я вийшов сьогодні пізно і все вже дихало
    свіжим леготом вітру з вечорового океану.
    Край неба палав у партері китайським віялом
    і хмара клубилась, мов кришка концертного фотеп’яно.

    Чверть століття тому ти вподобала смак і люля, і фініка,
    рисувала тушем в блокноті, а ще співала,
    глузувала з мене; потім здибала інженера-хіміка,
    та, чула до глупства, сочилась в листах потала.

    Тепер тебе часто бачать в провінції і метрополії
    на панахидах за душами друзів, що слідують навісною
    чергою; і я радий, що відстаней в світі доволі є
    істотніше несусвітніших, чим простяглось за мною.

    Не пійми мене хибно. З твоїм голосом, тілом, іменем
    жодним чином це не пов’язане; ніхто їх тим пак не нищив,
    та забути одне життя – надобиться по нім, як мінімум,
    зо одне бодай. І я їх зужив, річ в тім що.

    Таланить і тобі: адже де, крім, хіба, в якій фотографії,
    ти пізнаєш себе без морщин, молоду, веселу, глузливу?
    Час, і той, на толоці пам’яті переконується в безправ’ї, і
    я курю у пітьмі та вдихаю гнилля відливу.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  6. Олександр Олехо - [ 2016.12.22 09:08 ]
    Чисто англійський вірш
    Існує думка, наче ми – лука*we*,
    у світі жаби – пишні спори*she*.
    Нема на нас ні гласу, ні цуна*me*,
    а що той глас, однаково глу*he*…

    Добудем долю, ситу і бага*toо*,
    де щедре "на" вагоміше за "д*i*",
    і дідько в ребра жадібному га*do*,
    що поучав – у пазуху хо*why*…
    22.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  7. Микола Дудар - [ 2016.12.22 01:28 ]
    ***
    смотрю смотрю -
    не по годам
    ни то ни се ни это
    пойду- ка я
    и жизнь отдам
    пойду-ка я
    в поэты…
    пускай плюют, мол рифмоплет
    в лицо в анфас и спину
    я с волшебством впишу: - «улет!»
    вернусь в строку с повинной
    пускай возрадуется чернь
    и нам и им дороже
    а на душе знакомый червь
    он есть посланник Божий
    все возмущается: - слагай
    не спи не жди не сетуй
    ах как могуч и сладок кайф
    особенно к рассвету…
    22.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  8. Анастасія Поліщук - [ 2016.12.21 23:00 ]
    Загубилась
    Загубилась в думках - так трапилось,
    Ніби вежа в пухкому тумані
    Заховалась.
    Потроху, краплями
    Ледь помітними тишком розтане
    Той туман - і відкриється вежа,
    Її тонкі, засніжені кості,
    А я буду наосліп вештатись,
    Мій туман не спадатиме в роси.
    Не спадає, а ще й густішає,
    І хвилює, і сам хвилюється,
    І вкриває нещадно брижами
    У думках перехрестя вулиці.
    Нічогісінько не розумію
    І бреду манівцями - в тумані,
    Потонувши приречено в мріях,
    Наче вежа, стрічаю світанок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  9. Олександра Камінчанська - [ 2016.12.21 22:26 ]
    ***
    Кажеш, що грішна любов?
    Може… Не знаю.
    Довго стежками блукав,
    Шукав свого раю,

    Прагнув поволі піти,
    Не рушивши тиші.
    Листя пожухле, листи,
    Зірки якнайвищі…

    Знаєш, в едемі твоїм –
    Яблука райські.
    Пахнуть пружнасті плоди
    На срібленій таці.

    Не їж, бо пізнаєш гріх,
    Заблудиш у мревах.
    …Десь буйно-зелений обліг,
    Облудниця Єва.

    Боявся любити, боявсь,
    Бо грішне все, грішне…
    Нехай це провина чиясь,
    Комусь буде гірше.

    …Згорала любов у вогні,
    Кришились остроги…
    Залишив усе мені,
    Усе і… нічого…






    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2016.12.21 22:50 ]
    Грубо кажучи, щиро
    ***
    Якщо, буває, сяють зорі, –
    то це емоцій ціле море.
    Якщо викопую слова,
    аби боліла голова
    у читача і візаві,
    то що у мене в голові?

    ***
    Душу притягує зваба,
    тіло – тепло на печі.
    Діда улещує баба,
    баба Яга – рогачі.
    …………………….
    Неусвідомлена жаба
    тисне людей уночі.

    ***
    Що є, то є. Поети з іменами
    із малечку припали до стремен.
    І пішому до кінного – ген-ген...
    Але гоноровите до безтями
    не додає харизми до імен.

    ***
    Кусає легко. Гоїти не вміє.
    Така удача братії коша.
    Та я молюся, – змилуйся, Месіє,
    убий у серці фарисея змія
    і, може, не зів'яне ця душа.

    ***
    Тузи і дами ...тет-а- тет,
    і епігони, і клеврети
    не дочувають, – є поети!
    Усе перенесе поет,
    аби любити опонента,
    якому в якості валета,
    не вистачає еполет.

    ***
    Ніхто не хоче бути, як усі.
    Але ж не всі паяци будуть барди.
    А нумо, недотуркані, мерсі,
    хапати «вопіючого» за фалди.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  11. Сергій Гупало - [ 2016.12.21 21:38 ]
    * * *







    Я збільшу милої лукаве горе --
    Згадаю і мишей, і кажанів.
    Згребу її ручищами потвори,
    Щоб не складала возвеличення мені.

    Хай жаско буде полонянці давній,
    Нехай щипне мене, укусить і т. п.
    Бо я – дійшов до часу вакханалій,
    Вона - і досі ще торкається небес.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  12. Адель Станіславська - [ 2016.12.21 21:56 ]
    Меланхолійне
    Ще з тобою, доле, ми не квити...
    Як подарувала ти весну
    я не вміла нею ворожити -
    ти - вплела ми в коси сивину...
    Перше пасмо...
    І весни не стало.
    З яблунь опадав медовий цвіт…
    Ти початком літа вповивала -
    я рушала у стрімкий політ
    геть від світу.
    Далі, далі, далі…
    Ти скотила по щоці сльозу,
    ніби мати…
    Навздогін - печалі
    у мою розбурхану грозу,
    у громи і срібні блискавиці…
    Мокла я…
    Дощі були рясні.
    В квітлім серці ти кувала крицю,
    Я металась у тривожнім сні.
    Рубцювалось,
    тріскалось… Боліло.
    Ти мені всміхалася – терпи:
    ще не решта пасем побіліло,
    і жнива попереду,
    серпи…
    І порізи ятряться в дорозі,
    щоб кропити крівцею стерню…

    Ось стою смиренно на порозі
    твоїм, доле…
    Ще живу чи сню?..

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  13. Адель Станіславська - [ 2016.12.21 10:40 ]
    Пам'ять
    Пам'ять
    влаштована дивним чином...
    Вона не шукає причини
    за що любити
    чи не сприймати,
    що зберігати,
    а що забувати...
    Які моменти,
    обличчя, фрагменти...
    Кого позбуватись,
    чим перейматись,
    доки вертати,
    куди,
    на скільки,
    в яку годину?..
    Щоб потім знову
    сивіла днина
    потоком різних
    причин неясних,
    потворно-чорних,
    світло-прекрасних...
    Нових,
    наснажених
    чи надпитих
    із чаш півповних
    напівпорожніх,
    щербатих,
    тріснутих,
    битих і...
    Ліпимо...
    Світло і сірість
    на сивих порогах
    отсеї пані -
    Пам'яті...

    Вклоняюся їй
    у ноги -
    винна і вдячна...
    Веди за собою,
    вийся змією -
    я за тобою.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  14. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.21 09:42 ]
    Рахувала Нічка зорі
    День заплющив очі,
    Ліг відпочивати,
    Руку простяг Ночі
    Вечір так галантно.

    А та заходилась
    Зорі рахувати,
    З ліку бідна збилась,
    Стільки їх багато.

    Місяця спитала,
    Той знати ж повинен.
    Зібравшись з думками,
    Він так відповів їй:

    -Сказати не вдасться,
    Нема в тім потреби,
    Зичу стільки щастя,
    Скільки зір на Небі.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  15. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.21 09:54 ]
    Усім Ганнам віншування
    Ой, Ганнусеньки-Ганнусі,
    Ваше свято на порозі.
    Хай же Ангел-охоронець
    Вас від лиха оборонить.

    Та від злого захистить,
    Ви ж у злагоді живіть.
    Усі панночки і пані
    Відзначайте свято Ганни.

    У серденьку квітне ніжність,
    Душу вашу не засніжить.
    Будьте завжди молодими
    Ви, Ганнусеньки й щасливі.

    Матінка Діви Марії
    Хай здійснить всі ваші мрії,
    Радість принесе у хату.
    Ще раз, Ганни вас зі святом.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Олехо - [ 2016.12.21 08:04 ]
    між небом і землею
    між небом і землею
    між миром і війною
    тече ріка до Бога
    і ти стаєш рікою
    накочують на берег
    хвилини думи хвилі
    а там своє болюче
    а там чужі могили

    між правдою і лжею
    між сущим і марою
    на чорно-білих нотах
    ранковою порою
    хтось грає полонези
    хтось марші трубадурів
    а безталанні долі
    ховаються до мурів

    чекати й дочекатись
    як зоре-світні далі
    піднявшись вище мрії
    розвіють всі печалі
    і вийти на окраєць
    дороги чи безпуття
    та перейти у диво
    із немочі в могуття

    20.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  17. Серго Сокольник - [ 2016.12.21 01:50 ]
    Годівниця
    Як втілення пташиної ганьби,
    Якій польоту воля і не сниться,
    Вгодовані і ситі голуби
    Боками труться біля годівниці.

    Їх творчий голод поклику ущух.
    Докіль годують- жерти будуть доти,
    Усе одно, з брудних чи чистих рук...
    Хоч наче ж мають крила для польоту,

    І особисто можуть щось знайти
    Без “кіпешні” приниження у зграї.
    Автівки давлять, ловлять їх коти,
    Немов пташиній гідності навчають...

    У зграї легше. Невід"ємний дар-
    Ця сіра маса... Тільки б не відбиться...
    А знаєте... МЕНІ ЇХ НЕ ШКОДА.
    Ех ви ж, мої невільно-вільні "птиці"...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116122101017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Микола Дудар - [ 2016.12.21 00:43 ]
    Юзом во времени
    когда - то были молодыми
    носили замшу… макинтош…
    пешком от Киева у Дымер…
    талант, кричали, не пропьешь
    из-под пробирки и лекала
    пытались вырваться в кабак
    где водки было всегда мало
    и бармен очень не дурак…
    красив и ловок в абсолюте
    искусный маг и шкуродер
    исчез любой бы на распутье
    а он все там же до сих пор…
    не обвиняем, мы не судьи
    тем паче, нам ведь все равно
    где не отнимешь - не прибудет
    жалеешь только об одном…
    ведь во дворе иль у подъезда
    ловили слухи словно мух
    а дядьки тетки компартсъездов
    нас брали больше на испуг
    взамен бузили на асфальте
    на дискотеке - все магешь
    пешком во сне до самой Мальты…
    талант, кричали, не пропьешь

    но седины мазок венчальный
    хранитель судеб всех времен
    и не всегда пусть театрально
    писал и вглядывался он…

    когда - то были молодыми
    держало время нас в узде
    и дым не выветренный "Примы"
    теперь практически везде…
    20.12.2916.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  19. Володимир Бойко - [ 2016.12.21 00:08 ]
    * * *
    Не укради у ближнього свитинку –
    Закон суворий і для всіх один,
    Бо враз побачиш небо у клітинку,
    Якщо ти рядовий громадянин.

    Та не усім в нас писані закони,
    Державні люди мало не крадуть,
    Хвала рукам, які крадуть мільйони –
    Імущі владу сраму не імуть.

    Покращення життя уже настало,
    «Понятія» вже вищі за закон,
    Хвала рукам, що пахнуть криміналом,
    Для них немає жодних перепон.


    2012-2016


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2016.12.20 21:14 ]
    Мовна колізія
    Якщо я ди́шу ще, за-ра-за...
    А мо' дишу́?..
    Як не пиши –
    ваяю і пишу вірші́.
    Тому ці вірші – не образа,
    якщо комусь не до душі.

    Пишу я мовою, наразі,
    бо й читачі їй не чужі.

    Пишу, – і я її кохаю,
    прошу́ і про́шу, – так буває,
    коли усе, як два по два –
    і поетично, і прозоро,
    як у Шевченка – море грає,
    а у Луценка – грає море,
    як знову пісенька нова...
    Але – узять, бува і но́ва –
    це суржик, раша і полова,
    які жують апологети,
    на все готовий піонер,
    і світові авторитети,
    і академік есесер,
    і ...починаючі поети.

    Хоча, звичайно, що бува'
    ув ослика свої слова,
    аби витьохкували рими
    та ще й оце, – у-в-о..., у-в-а… –
    охайні і неповторимі.
    На те і є свої права –
    одне у одного і досі
    прикурювати папироси,
    аж туманіє голова:
    «ума і хиби – парадокси».

    20.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (12)


  21. Серго Сокольник - [ 2016.12.20 19:22 ]
    Українська квітометафоряча колисанка
    ***вірш може бути прийнятим за взірець при написанні "квітометафорячих" творів***

    В оксамито-волошковому тумані,
    В терпко-солодко-вершковому дурмані,
    Прокидаюсь і виходжу в світле поле
    Виглядати, де ж ти бродиш, моя доле.
    І бруньковою сльозою умиваюся,
    В помаранчеві суцвіття я вдивляюся,
    Мелодрамно-світанково мені стало,
    Бо квітчасто-пелюсткове небо стало...
    Я залюлю-заколишу мрію світлу,
    Занесу назад у хату дивоцвітно,
    Свічку сльозновосковую запалю,
    Бо люблю тебе, люблю я,
    Бо люблю...

    25.08.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  22. Мирослава Шевченко - [ 2016.12.20 17:07 ]
    ***
    Коли ти зможеш зупинити
    Незримий і невпинний час
    І зможеш до зірок злетіти,
    Щоб цілий світ відкрить для нас,

    Ми попрощаємось з журбою,
    Що проростає з самоти,
    I знов зустрінемось з тобою,
    Розлучені не назавжди.

    2012.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Іван Потьомкін - [ 2016.12.20 17:21 ]
    Вряди-годи юність моя в старість заходить
    Замерзали думки на скрипучім морозі.
    Залишалась, щоправда, одна:
    Щоб скінчитись цій клятій дорозі,
    Щоб не стала притулком останнім вона...
    ...Отакою, як нежить, непрохана
    Вряди-годи юність моя в старість заходить,
    Задубла од холоду, голодна, сумна...
    І тому, хто з безвідрадності виводив її,
    Я щиру молитву складаю щодня.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  24. наТалка гЛід - [ 2016.12.20 16:44 ]
    замість слів


    не лишилось від тебе
    ні сліду ні діла ні посліду
    на тобі пів життя 
    як в дахау
    проводили досліди
    помирали птахи на дахах
    поза зоною світу
    і доступу
    помираємо ми
    у фортецях
    зі власного досвіду




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Любов Бенедишин - [ 2016.12.20 15:15 ]
    ***
    Сни забутого плоду
    білий сад виколисує.
    Безшелесна природа
    ошелешена тишею.

    Безголосі кантати:
    струни - нервів канатики.
    А мені б - заспівати.
    А мені б - не заплакати...

    12.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  26. Олександр Олехо - [ 2016.12.20 15:47 ]
    парадокси хиби і ума
    носить ясновидець окуляри
    не вживає ліків рецептар
    кодекс честі написали лярви
    позичає на дурняк лихвар

    цоб цабе візниця наче цезар
    депутат на окрузі живе
    за роботу агітує ледар
    залізяччя по ріці пливе

    збіглися докупи всі незбіги
    у Сахарі під ногами твань
    визрівають у кишені фіги
    сутеніє доленосна рань

    як у цьому світі жити далі
    парадокси хиби і ума
    тисни череваню на педалі
    навіть якщо ровера нема

    20.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  27. Лариса Пугачук - [ 2016.12.20 14:56 ]
    Колискова
    Колихаю тебе, рідна ластiвко,
    Люба ягідко, миле сонечко.
    Заглядає до хати дрімотонька,
    Разом з мiсяцем у вiконечко,

    Хай насниться тобi, моя квiточко,
    Волошковий рай iз веселкою,
    Хай зігрiє цілунками лiтечко,
    Хай наспiвує соловейками.

    Оченятка твої вже злипаються,
    Їм шепоче сон щось тихесенько.
    День iз нiчкою розминаються,
    Обіймають дитинку малесеньку.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  28. Инґвар Кораберґ - [ 2016.12.20 10:10 ]
    Крокујмо разом до перемоги!
    Ось так, життя все в каламуті
    Проходить під диктовку зла.
    Країна ј люди, все забуто,
    В пекельні кола владь звела.
    У боротьбі, в смертельніј січі
    Зіјшовсь ди*вол із добром,
    Тримає б*с в ярмі одвічнім,
    Позначив націю тавром?
    Четвірка, з царського ось роду,
    З одним рефлексом. Лиш бере.
    Для себе лиш. Не для народу.
    А нарід в муках стогне ј мре.

    Така ось влади хижа сила.
    Дикунства лють. Печерна мла.
    Гидь вузьколоба. Боже Милиј,
    За що, за що нам скільки зла?
    За що караєш Україну,
    За що немилосердно б’єш?
    Ще ј насилаєш злу годину,
    У душу горя додаєш.
    Пошли Ти, Боже, долю людям,
    А владцям розуму додај,
    Врятуј монарха від безглуздя,
    О, Господи, нам волю дај!

              10.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ніна Виноградська - [ 2016.12.20 09:45 ]
    На Миколая

    Сніги летять над Харковом грудневим,
    У місті всюди біла круговерть.
    Зима впіймала місто в сніжний невід,
    Засипані яри і балки вщерть.

    Повсюди білопінна сніжна зграя,
    Мов ковдрою укрила всі садки.
    Вже роззимилося на Миколая.
    Чекаємо, на носі вже святки.
    19.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  30. Адель Станіславська - [ 2016.12.19 15:33 ]
    Нам так хочеться слів
    ... Нам так хочеться слів -
    їх завжди видається замало…
    Але жодні вуста
    не замінять очей глибини.
    Зазирни і почуй
    те, що серце тобі розказало.
    У словах многосуть -
    забагато у них зайвини…

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  31. Ніна Виноградська - [ 2016.12.19 15:32 ]
    За що?




    Пам’яті убитих українців
    в ніч з 18 на 19 грудня 2016 року

    Чому сніги не білі, а червоні,
    А вибухи, немов німе кіно?
    У голові дзвенять пекельні дзвони,
    Чи я серед зими лежу давно?

    То ж скільки не приходив я до тями,
    І як далеко звідси вороги?
    А смерть мою як сприймуть тато й мама,
    За що й чиї я сплачую борги?

    Моєю кров’ю плаче Україна,
    Моїм життям в донецькому краю.
    А після мене – ні дочки, ні сина,
    Не лишиться у нашому раю.

    Зостанеться єдина і кохана
    Самотньою і без мого крила.
    Вже не пече, лиш кров’яниться рана...
    Немає сонця, дня… Є вічна мла...
    19.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  32. Петро Скоропис - [ 2016.12.19 12:01 ]
    З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту (2)
    Печера (який би не був, – а дах!
    не гірш дахів на прямих кутах!),
    в печері їм тепло було з дитям;
    пахло соломою і шматтям.

    Солом’яною була постіль.
    Зовні молола пісок метіль.
    І, уві сні, з дрижаками тіл
    на мливо те, щулились мул і віл.

    Марія молилась; вогонь гудів.
    Іосиф, похмурий, за ним глядів.
    Малюк, що за малістю літ не мав
    справи нагальнішої, дрімав.

    Добіг іще один день – з його
    тривогами, жахами; з "и-го-го"
    Ирода, зойками війську вслід;
    додався ще один – до століть.

    Родителі тішились немовлям.
    Дим віднайшов собі щіль, жалям
    слідом. Лиш віл тяжким духом був
    зі снив навісних(або мул) зітхнув.

    Зоря дивилась через поріг.
    Єдиним у світі, хто знати міг,
    все, що погляд той означав,
    був Малюк; але Він мовчав.



    «1995»


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  33. Ігор Шоха - [ 2016.12.19 12:16 ]
    Із досвіду
    ***
    Може і думали, може й гадали…
    Тільки чому так активно мовчали?
    Як не годи, а «кошмарити» слід,
    щоб не мовчали, як риба об лід.

    ***
    У полум'я не доливайте масло,
    коли палають душі поетес.
    Але оберігайте цей процес.
    Коли на сайті смаленим запахло,
    тоді до нього є ще інтерес.

    ***
    Поезія ніколи не дрімає.
    І у стакані буря настає,
    коли повіє те, чого немає.
    Нічого із нічого не буває,
    зате ажіотажу додає.

    ***
    Коли поети, знані поза очі,
    уперше в очі глянуть візаві,
    обов'язково, хай і проти ночі,
    обнімуться розкуто і охоче,
    як родичі по духу і крові.

    ***
    Патетика і етика – полярні.
    Виконуєш ти правила чи ні –
    якщо слова нещирі й фамільярні,
    усі аудієнції – нудні.

    ***
    Не поривайся у двері парадні
    і не чіпай за анфас.
    Поки потуги твої делікатні
    і по обличчю нічого не ляпне –
    все обійдеться нараз.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  34. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.19 10:24 ]
    Брати-місяці
    Попрощався Жовтень,
    В дорогу зібрався,
    Своє вбрання жовте
    Кинув Листопаду.

    А той його мочить,
    Мабуть хоче прати,
    Наступної Осені
    Буде одягати.

    Бо у Грудня-брата
    Кожушок біленький,
    М"якенький, пухнастий,
    Валянки тепленькі.

    З вовни рукавиці
    І шапка із хутра,
    То ж він не боїться
    Морозенка й Хуги.

    Він із ними дружить,
    Бавиться у сніжки,
    Разом вони будуть
    Стелити доріжки

    Миколаю-діду,
    Який прийде хутко
    Та маленьким діткам
    Принесе дарунки.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.19 10:22 ]
    Життя
    Біжить струмком дзвінкоголосим,
    Веселу пісеньку співа
    Твоє й моє дитинство босе -
    Найбезтурботніша пора.

    Зелен-весною квітне юність,
    Молодість літечком буя,
    Усе росте та плодоносить,
    А зрілість - врожаї збира.

    Підсумки осінь підбиває
    Негідних вчинків й добрих справ.
    Так непомітно вже ступає
    Тихими кроками зима.

    Насипле щедро снігу в коси,
    Спогади будуть й каяття,
    І радості й печалі сльози.
    А все разом оце - Життя.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  36. Лариса Пугачук - [ 2016.12.19 10:03 ]
    Листівка
    Хата натягує вітер на плечі,
    Комин до неба думками росте,
    Втомленим звіром вляглася хуртеча,
    Снігом занесло кущі хризантем.
    Хвіртка чекає господаря звично,
    Тиша морозом вбирає усе.
    В шибку маленьке втулилося личко:
    Татко ялинку із лісу несе.

    18.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.18 22:01 ]
    Замерзла любов
    На яблуню ще молоду
    Дивлюся… Вітер дме щосили…
    На гіллі яблука в саду
    Іще із осені лишились.

    Іще тримаються вони,
    Хоч по одному опадають,
    Неначе крапельки весни,
    Укриті сніговим розмаєм.

    Вони - як спогади – мені
    (Привиділося так тепер це!) –
    Про дні кохання осяйні…
    Лишилося - замерзле серце…

    Немов би яблуко висить.
    На вигляд ще рум`янощоке.
    Та лиш торкнись його на мить –
    Відчуєш омертвілі боки.

    Краса, краса… і мерзлота.
    І тільки спогади-есеї…
    Немов любов замерзла там –
    В лабетах черствості твоєї.

    18.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  38. Ігор Шоха - [ 2016.12.18 16:21 ]
    Картина лаком
    Жіночі портрети.
    Її силуети,
    яка і тобі не чужа.
    Лукава усмішка,
    оголена ніжка...
    І хай пропадає душа.
    Буває чарівна,
    буває – наївна
    у щирій своїй простоті.
    І раптом, здається,
    торкається серця.
    А ми, як усі – не святі.
    Омана надії.
    Опущені вії
    ховають агат мигдалю.
    Русяве волосся
    і очі розкосі,
    які я і досі люблю.
    На що таке щастя –
    коритися ласці,
    минаючи файні місця?
    .........................
    А ми – непутящі,
    тупі і пропащі
    не чуємо їхні серця.

    12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  39. Володимир Бойко - [ 2016.12.18 11:37 ]
    * * *
    Жінка – не казка,
    Жінка – не повість,
    Не повсякденність,
    Не випадковість.

    Жінка – то вище,
    Жінка – це ближче.
    Очі – ув очі,
    Обличчя – в обличчя.

    Серце до серця
    Доля злучає,
    Тіло до тіла
    Броду шукає.

    Все, що стається –
    Не випадково.
    Жінку пізнаєш –
    Тільки в любові.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  40. Віктор Кучерук - [ 2016.12.18 00:56 ]
    Голосом недоспаних ночей
    Слухавку тримаю біля вуха,
    Очі не відвожу від дверей, –
    Цілу ніч шумує завірюха
    Голосом недоспаних ночей.
    Дідусю самотньому не спиться
    В мороці сріблястої краси, –
    Незабутні бачаться обличчя,
    Чуються знайомі голоси.
    Спогадів лишилося чимало,
    Радощам й утіхам завдяки,
    Раз дівки до болю цілували
    І до гаю кликали жінки.
    Сипався іскринками додолу
    Цвіт і лист з обтрушених дерев,
    Хоч і не хотів у дружнім колі
    Рахувати кількість королев.
    Їх було, як шерсті на лисиці,
    Як в старого спогадів у снах, –
    Та нема потреби, щоб різниця
    Виразно відтворювала шлях...
    Слухавку тримаю біля вуха,
    Очі не відвожу від дверей, –
    За вікном вирує завірюха
    Голосом недоспаних ночей.
    17.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  41. Лариса Пугачук - [ 2016.12.17 21:20 ]
    Déjà vu
    Словами ніжними і поглядом ласкавим
    обволікаєш так, що плівку хочу
    віддерти чимось, змити із обличчя,
    з душі своєї.
    Як і любов твою,
    котру приймаю
    антибіотиками,
    лікуванням -
    від більшої хвороби.
    Та верне вже від млосного терпіння,
    від осаду стійкого піклування
    (тепло ще більш посилює нудоту).

    Як вийти із безглуздого двобою
    твоєї муки і мого безсилля?

    17.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  42. Микола Дудар - [ 2016.12.17 21:13 ]
    С.В.М.
    …і ця радість живе на губах
    хто розбещений наскрізь вітрами?
    не торкавсь, не чіпав, а пропах…
    і не кішка пробігла між нами
    і ця радість солодкий наш гріх
    віднесуть на поталу як здобич
    ледве стримує сльози крізь сміх
    не Одеса, не Львів, не Дрогобич...
    і цю радість не стерлась з лиця
    заховалась назавжди в підручник...
    якщо пішки дійти Трускавця
    чи звернути ліворуч від Бучі -
    і ця радість вже буде з гори
    абрикосовим цвітом дражнити
    як мурахи - з кори до кори
    як волошки і мед, і як жито…
    17.12.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2016.12.17 16:16 ]
    Я здесь, Инезилья
    Я тут, Інезілья.
    Я тут, під вікном.
    Дрімає Севілья,
    окутана сном.
    Як вітер я вільний.
    І хто мені рад?
    Гітара – у лівій,
    у правій – булат.
    Тебе під гітару
    розбудить мій спів.
    Єдиним ударом
    поб'ю ворогів.
    Тебе я сховаю
    під чорним плащем,
    суперників зграю
    відваджу мечем.
    Я тут, Інезілья,
    я тут, під вікном.
    Дрімає Севілья,
    окутана сном.
    Шовкову драбину
    додолу спускай.
    Інакше загину –
    і з вітром шукай.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  44. Вікторія Торон - [ 2016.12.17 12:32 ]
    Розчуленість*

    ФІГУРКИ НА СЕРВАНТІ

    Ковзанка. Вікторіанські часи.
    Личка з тендітної порцеляни.
    Всі троє сповнені лагідної краси,
    жіночні капелюшки в дочки і мами.
    Хлопчик сидить і дивиться, як
    мама сестричку підтримує ніжно.
    Стільки турботи в його очах!
    І ручки склав він утішно.
    В нахиленій позі його—порив
    допомогти, коли треба.
    Дікенс їх, певно, такими творив
    дивлячись в сіре небо.
    Він з ідеального їх полотна
    кроїв у мрячнім тумані.
    Раю загубленого луна—
    в музиці, книгах і порцеляні.


    CЛОВА
    «Ну що б, здавалося, слова?..»
    (Т.Шевченко)

    Слова—ніщо, лиш музика за ними,
    лиш дивно розтривожена печаль.
    «Іди за нами», -- прошепочуть рими.
    «Почуй мене», -- озветься стиха даль.

    І в їхнім потаємнім діалозі
    звучатиме бездонна таїна,
    і стане лиш єдина в допомозі
    нервова і вібруюча струна,

    що між чуттями змішано-складними
    озветься і покаже тобі курс.
    Слова—ніщо, лиш музика за ними:
    короткий схлип, і дихання, і пульс.


    ДВОЄ

    У неї є його дитячий голос --
          дзвінкий, настійний,
    любов'ю довгожданою — обручка
          з його обіймів.

    Йому ще тільки сім, і їй належать
       усі одразу
    і відкриття його малого віку,
          й гіркі образи.

    До загадки життя у неї виник
        безцінний ключик,
    і подарунок цей дивує, тішить,
       лякає, мучить.

    Тікає сон вночі, щемлять повільні
        світанки сині.
    Вона одна із ним в цілому світі,
       в чужій країні.

    Якої помочі в кого питати?
       Вона не просить.
    Не поведе їх в путь від небезпеки
       розважний Йосип.

    Сім літ — перлинами з дитячих вуст,
       пухнастим скоком.
    Дорослішання мчить назустріч
       тунельним оком.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  45. Мілена Олелькович - [ 2016.12.17 12:57 ]
    Мрії
    Ти десь далеко в світі моїх мрій.
    З тобою прокидаюсь я і засинаю.
    І в голові я чую теплий голос твій,
    І дотик ніжний добре пам'ятаю

    Приходь щоночі хоч би у ві сні.
    Ми будемо триматися за руки,
    Ми будемо тонути у красі
    Яку в житті могли би ми відчути.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  46. Мілена Олелькович - [ 2016.12.17 12:19 ]
    Дощ
    Весняний дощ, прошу тебе
    Ти лий так сильно, як ніколи.
    Хай твій потік усе знесе,
    Усе сумне, що в моїй долі.

    Без парасольки я піду
    Хай краплі по щокам стікають.
    Якщо нічого не знайду
    Я вірю мрії не зникають!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  47. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.17 11:33 ]
    Дощик-художник
    (казка)

    А художник-Дощик
    Пензлем малював,
    І собі у поміч
    Вітерця узяв.

    Порозводив фарби
    Яскраві і гарні,
    Та з Вітром загрався -
    Все порозливав.

    А вони змішались
    В різні кольори,
    Дощик став, заплакав:
    -Що ж мені робить?

    Фартушком яскрави
    Сльози витира
    Йому Сонце Ясне
    І його втіша:

    -Ти не плач, мій брате,
    Швидко подивись
    Які ж бо прекрасні
    В картини тони.

    Все, немов у казці
    Сяє-виграє.
    Дощик усміхався
    Задоволений.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  48. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.17 11:02 ]
    Дарунок
    Ікону святої Варвари
    Священник мені дарував.
    -Щоби зло та біди минали,
    Так щиро й сердечно бажав.

    А церкву Варварівську нашу
    Відвідувать часто могла,
    Молитися, свічку пооставить,
    Здорова й щаслива була.

    І радісна вийшла із храму,
    Аж серденько "било у дзвін",
    Дарунок отця пригортала
    Дорожчий всіляких скарбів.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2016.12.17 09:39 ]
    Сарасате й "Наспіви циганські"
    Заграйте, Маестро Перельмане ,
    Щось із Сарасате .
    А поки ви настроюєте скрипку,
    Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
    ...За обідом, який завжди передував уроку,
    Учителька івриту у диптиху про Гріга
    Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
    Я знизав плечима.
    «Як? Ви не знаєте Іцхака Перельмана?
    То ось що пораджу, дорогий поете:
    Штани останні варт продати,
    Аби хоч раз почути Перельмана!»
    Смієтесь, Маестро? Було б вам не до сміху,
    Якби знавали наставницю мою:
    Сама Голда Меїр дружила з нею.
    Питаєте, чому я вибрав Сарасате?
    Бувало, тільки-но зачую «Наспіви циганські»,
    Здавалось, сама скрипка промовляє
    А Яша Хейфец, як-от і ви ,
    Лиш струни втихомирює смичком,
    Аби вони не позривались з надміру печалі.
    Уже в Ізраїлі почути довелося,
    Що не деінде, а тут, в Єрусалимі,
    По виконанні сонати Штрауса
    Котрийсь із в’язнів концтаборів
    Чимось важким ударив Яшу по руці,
    Із скрипкою навіки розлучивши...
    Так що заграйте знову «Наспіви циганські».
    Як пам’ять про Яшу і наставницю мою.
    Може, й вони почують їх.
    Тепер уже на тому світі.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Олехо - [ 2016.12.17 08:51 ]
    Де твоя доля, друже?
    Де твоя правда, друже? Там, де чужа олжа
    ходить нага по світу, просить на хліб гроша.

    Де твоя втіха, друже? Там, де земна біда
    тоне у морі щастя без берегів і дна.

    Де твоя мрія, друже? Там, де весни розмай
    конику шепче палко: грай, мій скрипалю,грай!

    Де твоя воля, друже? Там, де свята любов
    поміж ганьби і воєн все ж обирає кров.

    Де твоя віра, друже? Там, де зоря небес
    мовить устами Бога: мужньо неси свій хрест.

    Де твоя доля, друже? Там, де земля батьків
    вкотре стає до бою з ігом лихих років.

    16.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   583   584   585   586   587   588   589   590   591   ...   1855