ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександра Камінчанська - [ 2016.11.27 20:45 ]
    Розп’ята мадонна (Голодомор 1932–1933 рр.)
    Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло,
    Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.
    Ще жевріє в тілі невиннім крихке тепло,
    І чадіє в пічці ліниво намокле суччя.

    Знеможена мати, задушлива тиша, смерть,
    Що глипає жаско у темні, заплакані вікна.
    На покутті свічка, у мисці остання дерть,
    І місяць у небі то спалахне, то зблідне.

    «О люлі, синочку, мій янголе, спи, засни…».
    Не плакала більше, не мала ні сліз, ні моці.
    Ввижалося небо і вічко пусте труни,
    Розп’ята Мадонна, прокляті дороги отчі.

    …Аби ще до ранку, проз ніч перейти, аби…
    Ця безвість на голках і тіло також у глицях.
    У мареві — небо, а далі — гроби, гроби…
    Заснула навічно… поруч — дитя в колисці…


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  2. Мирослава Шевченко - [ 2016.11.27 18:13 ]
    Океан
    Вирує море, темний океан шумить,
    На берег хвиля котиться важка – розмить...
    І блискає все навкруги, і грім гримить,
    І стогне, і гуде, і стугонить...

    Морська стихія піниться, шумить, реве,
    Десь там у хвилях білий корабель пливе...
    Оскаженілий вітер виє в висоті,
    Так наче рвать вітрила має на меті...

    І дощ: ридає небо – плач його не чуть,
    Морських глибин він відкриває справжню суть,
    В безодню темну ллється цей потік...

    Так чую цей етюд, і в ньому чую крик,
    Тріумф природи вічний над усім дрібним,
    Що підкоряє все цим хвилям штормовим.

    Лютий 2016 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2) | "Ф. Шопен - Етюд №24 "Океан""


  3. Ігор Шоха - [ 2016.11.27 17:02 ]
    Фейкова Рашка
    А на Раші ми побили глека
    і тому ми нині не свої.
    Холуї
                   її
                               ведуть бої.
    Те, що нам до успіху далеко,
    знаємо самі, але не легко
    бачити
                   амбіції її.
    То вона орудує у Раді,
    то жирує на чужій крові,
    і нема нічого на заваді
    нації овацій
                   і парадів,
    поки має
                   «глюк» у голові,
    що вона у ражі ейфорії
    чадіє ідеєю кремля –
    і потопу жде,
                   і чудасії,
    що без неї кінчиться земля.
    Ні жалю, ні гумору, ні сміху
    ні душі,
                   ні пам’яті про те,
    як і їй попало на горіхи…
    Не уміє
                   ні у мирі жити,
    ані воювати за святе.
    І ніколи
                   не капітулює,
    поки є єфрейторове, – фас!
    «фейкове»,
         юродиве – атас,
    у якої армія воює
    за неволю,
                   а не за
                               Донбас,
    за яку ніхто не голосує,
    крім Кореї і Китаю...
                   Всує,
                   бо еліта Азії –
                   за нас
    Та радіє, коли ми не раді
    ані презу,
                   ані нашій Раді,
    де і досі є
                        її
                                    носи*,
    хоч і знає, що самі ми звані
    зводити рахунки на Майдані
    з носіями зради і яси.
    І кейфує, що її
                               Європа
    уступає місце кацапні.
    і лютує, що пітекантропи
    в Україну
                   й досі
                               не в’їзні.
    Ой Росіє, все у тебе файне –
    і молочні ріки, й киселі,
    і не дуже п'яні москалі,
    але рило
                   дуже
                               неохайне.
    Ти така смішна,
                   коли печальна
    на моїй
                    руйнованій
                                   землі.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.11.27 15:59 ]
    Україночка мала
    Лист кленовий, лист кленовий
    Усе падає додолу.
    Я зберу оті листочки
    І сплету собі віночок.

    Вишиваночку вберуся,
    Перед люстром покручуся,
    Чобітки червоні взую,
    Ними теж я похизуюсь.

    Коли музику почую,
    То весело затанцюю,
    Заспіваю щиро й дзвінко,
    Бо я справжня українка.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.75) | "Майстерень" 4.25 (4.63)
    Коментарі: (3)


  5. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.11.27 15:42 ]
    Осінь-танцівниця
    Закружляла в танці осінь
    З вітерцем на травах боса,
    Роси холодили ноги,
    Та не змерзла а ні трохи.
    Бо летіла, їй здавалось,
    З принцом в тридев"яте царство
    На легких пушинках-крилах,
    Щастям й радістю світилась.
    Зрум"яніла, збагряніла,
    Наче аж помолоділа.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2016.11.27 11:34 ]
    Однодумцям...
    дякую, народе! святе місце…
    я тут припаркуюсь не надовго?
    дуже вже чекав на чергу звісно
    ледь не перепутав чорта з Богом
    Ваша честь, заповню порожнечу
    і привіт усім і скрізь навзаєм
    найпростіше те, що дивні речі
    вслід за мною ходять водограєм…
    26.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  7. Василь Мартинюк - [ 2016.11.27 11:46 ]
    Акуратно сад цвіте

    Акуратно сад цвіте,
    Стежечка до річки.
    Б’ється серце золоте,
    Ходять білі ніжки.

    Думка лине у політ,
    Смілий і високий.
    А всього шістнадцять літ,
    Цій голубоокій.

    Пелюсточки з квітки рве,
    І шепочуть губи.
    Слово всього лиш одне,
    Любить, Любить, Любить.

    Рве пелюстки й кожну мить,
    Все перед очами.
    Той, що входить в милі сни,
    Темними ночами.

    І летять немов би птах,
    Ті слова беззвучно.
    Десь миленький у світах,
    Може йому скучно.

    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Олехо - [ 2016.11.27 10:53 ]
    Штрихи, портрети, мізансцени…

    Штрихи, портрети, мізансцени…
    І дежавю, і статус-кво…
    і знову ріже Кліо вени,
    і метод обліку – ФІФО.

    У межах кола хаос руху
    формує числа суєти,
    блаженні всує мчать щодуху
    спрямляти луду і кути.

    Але загострення не стерти
    із аскетично-ласих лиць.
    Єдиний вихід – тихо вмерти,
    упасти в небо горілиць.

    Нащадки роду, думи й діти,
    єднають душі у ланцюг,
    де кожна ланка хоче жити
    життям імущих волоцюг…

    25.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  9. Володимир Бойко - [ 2016.11.27 07:04 ]
    Я научилась мудрій простоті (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    Я научилась мудрій простоті,
    Дивитись в небо і молитись Богу,
    І ввечері блукати в самоті,
    Щоб втишити непрохану тривогу.

    Коли шепочуть лопухи в яру
    Й червоно-жовта никне горобина,
    Веселі вірші я собі складу
    Про це життя, прекрасне, але тлінне.

    Я повертаюсь. У теплі долонь
    Пухнастий котик лащиться прихильно,
    Яскравий загоряється вогонь
    На вежі на озерній лісопильні.

    І тільки зрідка тишу розітне
    Крик бусола, що поблизу гніздує.
    Як прийдеш ти провідати мене,
    То я, ймовірно, навіть не почую.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (15)


  10. Вікторія Торон - [ 2016.11.27 03:59 ]
    Коли страждаєш, і мовчиш...
    Коли страждаєш, і мовчиш,
    і бережеш безсилля звичне,
    у нерухомості душі
    росте щось гідне і величне.

    Твій сон життя, твої сини —
    ліпні деталі панорами,
    стоїчні греки давнини
    стають названими братами.

    Ти вирушаєш з ними в путь,
    грудьми – на весла, без вітрила,
    холодні біди підождуть,
    коли свої розгорнеш крила.

    І хоч згори дарів нема
    і все життя — трагічний будень,
    ти проголошуєш: дарма!
    благословенними пребудуть

    найгрозовитіше із знань,
    що може землю охопити,
    і в часі мить — урвистий край,
    який дає тобі злетіти.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  11. Микола Дудар - [ 2016.11.27 00:12 ]
    /Дві мислі за одним столиком…/
    Вам коплимент за казкове вбрання
    
І букетик гвоздик… приватно
    Одне із прохань озвучив би я:
    Дозвольте візьму Вас під варту?

    Лиш по периметру… маю вольєр
    Усе при мені з ланцюгами
    Можу і кухарем, можу портьє
    Тільки щоб поруч, тільки щоб з Вами…
    26-11-2016



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  12. Анна Віталія Палій - [ 2016.11.26 23:38 ]
    * * *
    За покликом великої Зорі
    Летить Земля. За покликом Месії
    Летить Зоря. І світить ліхтарі
    Нам Ангел Світла. І язик німіє,
    Хоча душа волає на світи.
    У діадемі віку ти - Зоря.
    Світи Землі. Заради дня світи.

    Болиш? - Боли. Боли мені, боли.
    Хай серце рве моє зі середини
    Твоєї жар пекучої золи,
    Твоєї спалах давньої світлини.
    Я - Каїн? - Так, по Каїнові йду.
    Чию золу затоптую руду?

    Хай діти плачуть. Плачуть, бо ростуть.
    Усе живе з малого виростає.
    Веде Земля свою космічну путь
    І лист новий Йому перегортає.
    Світи. Гори. Лети. Люби. Боли
    Мені.
    26.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  13. Леся Геник - [ 2016.11.26 22:17 ]
    Осінь падає під ноги
    Осінь падає під ноги...
    Хтось ще багне утеки
    від колючої тривоги,
    від упертої тривоги
    в инші - райдужні світи.

    Там, де квітами застлалось
    поле мрії голосне.
    Де яркі святкові зали,
    (о, які святочні зали!),
    сонцелюстрові, а не...

    Не пожмакані перини
    сіруватої межі,
    не майбутні хуртовини,
    злісні, дужі хуртовини,
    болемовні рубежі.

    Листя зойкує останнє,
    гілля-руки, руки-біль.
    Хтось ще хоче бистро ланню,
    прудконого швидко ланню
    в далеч утекти звідсіль.

    Але пізно, зовсім, зовсім.
    Перелилось через край...
    Падає під ноги осінь,
    котиться під ноги осінь...
    Друже, марно не втікай...

    22.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  14. Василь Мартинюк - [ 2016.11.26 20:47 ]
    Підперли гори сині небеса
    Підперли гори сині небеса,
    Плаї, звори, високі полонини.
    І вкотре знов заманює краса
    До тих вершин – душа ще вище лине.

    Чого сюди бреду в ці чагарі,
    Себе питати сенсу вже немає.
    Природа рідна на самій горі,
    Мене приймає, обіймає, має.

    У мох шовковий сяду і замру,
    Природі душу розділю обапіл.
    Впіймаю в руки сонячну іскру,
    І стане серце -не холодний попіл.

    З природою я буду віч на віч,
    Мох піді мною як стара ряднина.
    І споглядати як приходить ніч,
    І любуватись як вмирає днина.

    І подивлюсь крізь ожиновий пліт,
    Як ніч сховає голубу палітру.
    Згори до низу у далекий світ,
    ПолЕтить погляд на орбіті вітру.

    А зовсім поряд велетенський жук,
    Малесеньку мураху взяв у клешні.
    Він завмирає на найтонший звук,
    І зразу видно – жук цей не тутешній.

    А вдалині, аж там де райські сіни,
    Де сам відлюдник хату стереже.
    Почервоніле наче плід осінній,
    І сонечко ховається уже.

    І скільки того золотого скарбу,
    Купаюся й втопаю у красі.
    Отак би взяв і накидав на гарбу,
    Тай ген повіз, щоб бачили усі.

    2015р.


    Рейтинги: Народний 4 (5.13) | "Майстерень" 4 (5.13)
    Коментарі: (4)


  15. Микола Дудар - [ 2016.11.26 16:46 ]
    ***
    начебто сніг і сніг
    з яких-то мабуть причин
    він долетіти зміг
    ти розпластався…
    тин
    вітер небесний
    так
    виніс зі сну цвірінь
    пяний сусід мудак
    знову сховася в
    тінь
    смертю хоробрих
    день
    з горя не зник не втік
    героям його пісень
    скоро на сцену
    втім
    бачиш кружляє сніг
    порція із небес
    він оживає
    зміг
    значить і ти воскрес…
    26.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  16. Іван Потьомкін - [ 2016.11.26 16:17 ]
    На серце людина поклала руку
    Співала самотність про зграйну дружбу.
    Співала, аж серце злітало з словами
    І в звуках тремтіло.
    Здіймалося вище і вище.
    Як жайворон, висло
    Та й впало, мов грудка...
    Нараз обірвалася пісня.
    На серце людина поклала руку.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.11.26 15:13 ]
    Пташине
    1

    Тотальне зчужіння, заміна тотемів.
    Стрибали синиці - позграйно-окремо,
    Насмикали пір`я із хижої ґави,
    Лишили кубельця, диванчики, лави.
    Шатерця напнули орли потенційні.
    Фехральні серця потонули у піні.

    2

    Ізнов листопадно, ще муза під пледом.
    Безглуздо синочкові правити кредо.
    Розправлю промінні шовки-оксамити.
    Павице з Алупки, з тобою ми квити.
    Обоє не бачили неба Найробі.
    Оздоби на крилах, лелітка на лобі.

    3

    Зелені крилатки під снігом іржавим.
    Міксують фактаж яструбці-мізкоправи.
    По напнутій нитці простує босота.
    Лавиною вкрило мурашник... усоте.

    Таблоїдні брехні. Cто траблів на свято.
    Під вишнями хат-черепах ще багато.
    Прикрашені кульками брами широкі.
    Десь - горло за гирло і ребра за око...

    Мов зайве, горнули дідівське - набридло.
    Душа не з лопуцька... та й люди - не бидло.
    Про волхвів, ягнят казочок намережать...
    У голуба миру задавнений нежить.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  18. Віктор Кучерук - [ 2016.11.26 15:47 ]
    Свічка пам'яті
    Запалю наполохану свічку
    Та зітру непокірну сльозу, –
    Звив огню війне жаром у вічка
    І розвіє пітьму поблизу.
    Вічна пам'ять в німому світінні
    Переплетена з горем утрат,
    Бо навколо не тіні - не тіні,
    А живими померлі стоять…
    26.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  19. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.11.26 13:19 ]
    Зажовтіло
    Зажовтіло, зажовтіло
    Щось у мене під вікном.
    Чи кульбабки знов розцвіли?
    Але ж осінь вже давно.

    Хризантемки це маленькі
    Жовтим килимом цвітуть,
    Усміхаються щоденно
    Вони сонцю та дощу.

    Та й морозу не бояться,
    Кажуть - друзі вони з ним.
    Теплі дні усе ж їм сняться
    І не хочуть вони зим.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  20. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.11.26 13:06 ]
    Дай, Боже розуму
    Чого нема - обов"язково хочеться,
    Чого є вдосталь - значить на смітник.
    У нас так споконвіку повелося вже -
    Кожен себе вважати кращим звик.

    І заздримо, на правду ображаємось,
    Зробити підлість - це ми мастаки.
    У всьому правими себе чомусь вважаємо,
    Та виправлять не хочем помилки.

    Не можемо позбутись гордовитості,
    Принижуємо тих, хто любить нас.
    Дай,Бог нам розуму, добра, тепла та щирості,
    Всіх обніма крильми хай щастя птах.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2016.11.26 08:54 ]
    Марні очікування
    День шуміли лякливо сади
    І тривожно півні кукурікали,
    Що сніги повертають сюди
    Хуртовинами грізно великими.
    Хоч гуділи вітри за дверми
    І по вікнах порошею сіяло, –
    Та вчорашні потуги зими
    На подвір’ї лишилися інеєм.
    На світанні лиш сіна стіжок
    За сараєм вилискує кригою,
    І, зібравши курей у гурток,
    Білий півень городами бігає...
    26.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  22. Микола Дудар - [ 2016.11.25 22:22 ]
    ***
    судять одного… сокира загострена
    гнівна юрба навколо орди
    і кілька стежин для відступу з острова
    вся в оборонцях аж до Мордви…
    а мертві й живі для вірності з косами
    занурені вглиб занурені вкрай
    і очі від сліз… і вимились росами
    і вже все одно чи в пекло чи в рай
    25.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  23. Віктор Кучерук - [ 2016.11.25 20:18 ]
    Екстремальний політ
    Мене мало цікавить
    той, хто втік од ломак,
    якщо нинішній править
    мов байдужий чужак.
    Лиш дорвався до влади,
    як до ясла бичок, –
    подавитися ладен
    дармовим під шумок.
    На Росію киває
    і кричить про війну,
    зазиваючи в зграю
    ненаситну рідню.
    Не моргає й очима,
    як побріхує нам, –
    що живе він без гриму
    і слідів білих плям.
    За низькі вкрай стандарти
    дорогого життя
    дорікати не варто
    мов йому без пуття.
    Він усі дні і ночі
    лиш тримає штурвал,
    щоб курс вверх не підскочив
    чи не стався обвал.
    І старанно та вперто
    так жене віражем,
    наче хоче роздерти
    навпіл тіло чуже.
    Від такого польоту
    перехоплює дух:
    – Приземляйся, пілоте,
    якщо ти не оглух?
    Вистачало кошмарів
    і без тебе раніш, –
    шкода тільки, що даром
    в піт кидало і дріж.
    Поміняли обличчя –
    не змінилася суть, –
    помилятись не личить
    далі знову, мабуть?..
    25.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  24. Ігор Шоха - [ 2016.11.25 18:39 ]
    Життє!
    Якщо на тому світі,
    у астралі
    реальні сни: і квіти,
    і печалі,
    а у саду – всі радощі мої,
    я житиму іще,
    як і живу донині
    і вітром, і дощем,
    весною – у долині,
    де є любов, і щем,
    і плай, і кураї –
    мої аі*
    на тихій полонині,
    коли о тій
    навіяній годині
    я обнімаю
    талію її.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  25. Василь Мартинюк - [ 2016.11.25 15:22 ]
    Притомилися наші коні

    Втомилися наші коні,
    Затуманили роси даль.
    І наче сльози солоні
    Обпікає душу печаль.

    Крізь холодні осінні дні,
    Ллють воду розбиті глеки.
    А ми залишились одні,
    Мов білі старі лелеки.

    Вітер листя нЕсе зграю,
    Обрій в сизий туман паде.
    Не обіцяй тільки раю,
    Там солодко теж не буде.

    Минають, міняються дні,
    Спинить те ніхто не вміє.
    Лиш дивляться очі сумні,
    Лиш думка з того німіє.

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Любов Бенедишин - [ 2016.11.25 15:15 ]
    В "дружніх" обіймах
    Потиснуть в обіймах:
    тримайся! - Війна...
    І кісточку кинуть, -
    празник!
    А де ж твої друзі,
    Вкраїно?
    Нема.
    Той душить,
    а та -
    дражнить.

    24.11.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  27. Дж Сміт - [ 2016.11.25 14:02 ]
    Забудь мене і не вертайся ("Olvidame y pega la vuelta")
    Майже два роки і день, як без тебе живу
    Майже два роки і день, як не бачу тебе
    Радості зникли, разом з коханням твоїм
    Та не згасає твій образ, що знов на порозі стоїть
    - Хто там?
    - Це я
    - Чого шукаєш тут?
    - Тебе
    - Вже пізно
    - Чому?
    - Назавжди я позбулася тебе!
    Тож забирайся! Забудь мій будинок, обличчя, ім'я
    Й не вертайся
    - Не розумію я тебе
    - Тож забирайся! Забудь мої губи, і руки, і очі
    Що більше не хочуть
    - Ти брешеш, знаю я
    - Геть! Забудь, що існую! Забудь, що знайомі!
    І не дивуйся…Забудь все прекрасне між нами
    Тобі ж це не вперше

    У пошуках вражень в той день я із дому пішов
    Ніяких розрад в світі я не знайшов
    Я зрозумів, навкруги все великий обман
    Те, що шукав, в собі маєш ти лиш одна
    - Бувай
    - Врятуй
    -Давно не до розмов
    - Згадай мене
    - Бувай
    -Чому?
    - Назавжди я позбулася тебе!
    Тож забирайся! Забудь мій будинок, обличчя, ім'я
    Й не вертайся
    - Не розумію я тебе
    - Тож забирайся! Забудь мої губи, і руки, і очі
    Що більше не хочуть
    - Ти брешеш, знаю я
    - Геть! Забудь, що існую! Забудь, що знайомі!
    І не дивуйся…Забудь все прекрасне між нами
    Тобі ж це не вперше


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  28. Микола Дудар - [ 2016.11.25 14:35 ]
    ***
    ( із циклу "манюні приколи" )
    той, хто на свято з блудом в обіймах…
    той, хто з похмілля вертається в блуд…
    той, хто за блудом подумки мліє -
    вищої проби облуданий плут…
    25.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  29. Микола Дудар - [ 2016.11.25 14:47 ]
    А ви... а ви...
    ... хоч раз торкались запаху сосни
    коли husqvarna в поперек зубами?..
    з очима довгожданної весни
    і з відчуттям, що схоронили маму?..
    а ви… а ви… ще п’єте власну кров
    в самому серці Матері Живої
    мені бодай шпаринку серед мов
    я б вивів геть усіх із поля бою…
    25.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  30. Ігор Шоха - [ 2016.11.25 13:28 ]
    Із щоденника самописця
    ***
    Не розумію логіки, буває,
    з якою мій колега виступає
    і за якою добачаю толк,
    і по якій лупцює молоток,
    з яким у підсвідомості гуляє
    натура у традиції – совок.

    ***
    Люблю я критику мою,
    мої – само собою – вірші,
    а як себе не видаю,
    то і за мене інший пише.

    ***
    Розвіюю розчарування,
    скасовую самообман,
    що істиною є останнє,
    але уїдливе повчання,
    яке почує графоман.

    ***
    Віддаю себе на муки
    як месія і поет.
    А коли умию руки,
    буде – Аз, омега, …буки,
    а Пілатові – сонет.

    ***
    Не маю я претензії до феї,
    що пришиває ярлики поетам,
    вражаючи не силою ідеї,
    а латкою, пришитою до неї –
    притягнутим за вуха діалектом.

    ***
    Ні щіли́ни між рядками,
    рими майже ідеальні,
    але роздуми …банальні.
    Шите білими нитками
    не таке й оригінальне.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.11.25 11:10 ]
    Може...
    1

    Белебні хитляві. Слово - звідусюд.
    Ген аналіз генів, клонування юд...

    Доленька півбоса площею човпе,
    - Їж... - підносить вітер листя-канапе.

    - Краще б шоколаду... - хникає внуча.
    На горі Чернечій блимає свіча.

    2

    Осінь барви хакі. Зрад сухий інжир.
    Крали віру, миро... Повернути б мир.

    Падалиця в цебрах. Дзеленчить ефір.
    Грає на бузукі фатум-бузувір.

    Мантри-буреломи. Рейси на Клондайк.
    Може, забувати вікопомне "дай...",
    Ревно пантрувати вишите гніздо.

    ...лінія гліссандо вивищилась до...


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  32. Володимир Бойко - [ 2016.11.25 11:58 ]
    * * *
    Не ти мене заполонила,
    Не я твій образ віднайшов,
    Чи то печаль, чи то любов
    Нам десь згори наворожили.

    Усе таке закономірне
    У найдивнішому з світів.
    І те, що маємо в житті –
    Одміряне, але незмірне.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  33. Галина Михайлик - [ 2016.11.25 09:48 ]
    Нео(по)літичне
    Ввійти в астрал… Згубитись у нірвані…
    Не бачити, не чути, заніміти.
    Перетворитись в незворушний камінь,
    в гущавині стрімких дереворитів.

    І так стояти з ери мезозою,
    пообіч – і потопи, і вулкани…
    Понад усе – лишатися собою,
    як той відкинутий, наріжний... Храму…

    Камінне серце. І камінні душі…
    Камінні аж до обрію хрести…
    Стіна плачу камінна – клаптик суші
    у морі сліз… Пливти… Чи допливти?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  34. Василь Мартинюк - [ 2016.11.25 08:07 ]
    Відлуння
    Ще відлуння далекої зірки,
    Кличе в ті калинові причілки.
    Де у травах живуть перепілки,
    Де крилечком торкаючись гілки,
    Вечорами зітхають вітри.

    І той спомин що часом не стерся,
    Знов донЕсе до мОйого серця.
    Тих очей синьоокі озерця,
    І в душі при відкриються дверці,
    І душа наче птиця злетить.

    Понесеться вона по простору,
    В ту весняну заквітчану пору.
    До Карпат, до батьківського двору,
    Де в піснях солов’їного хору,
    Зачарована стихне й замре.

    У батьківському дворі криниця,
    І підійде душа як годиться.
    І нап’ється святої водиці,
    І зайде до тієї світлиці,
    Де так довго вона не була.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  35. Мирослава Шевченко - [ 2016.11.24 22:08 ]
    Свiтанок
    Відшукала у серці своїм цей прихований жаль...
    Він, як злий чарівник, що до мене летить на світанку,
    Як тікає цей сон... І вже сонця гарячий кришталь
    Гріє душу мою, що замерзла зимового ранку…

    Відшукала у серці своїм невтамований біль,
    Зачарований світ, що зникає в проміннях назавжди...
    І це небо, далеке, незбагнене й зриме, звідкіль
    Нам ця музика ясних зірок учувається завжди...

    Липень, 2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  36. Мирослава Шевченко - [ 2016.11.24 22:39 ]
    До Музи
    О, Музо, Чарівнице,
    Приходиш ти у сни,
    Приходить таємниця
    І подихом весни

    Торкає арфи струни
    З майстерністю митця,
    І музики відлуння
    Бринить тоді в серцях…

    Весна, 2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  37. Микола Дудар - [ 2016.11.24 22:05 ]
    За що мені ця страшна помста?..
    …кілька ідей злетіло в повітря
    формений, скажуть, ідіотизм?…
    де б пошукати? Господи, твітер…
    тільки б приспати екс-аутизм
    …хрестник майдану, виріс без батька
    шапкозбирач — кращий з усіх
    зашелестить сусідова цяцька
    і се рождає від заздрощів сміх
    а як він ригоче: щиро, глибоко
    високо в небі затупотить
    білка ховає нестріляне око
    страус, і той, заскаучить…
    Боже, за що? власність… ідея
    пахне - попахує… сепаратизм?
    я ж не прощу, вимащу ґлеєм
    за маячню і за туризм…
    24.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  38. Ігор Шоха - [ 2016.11.24 20:38 ]
    На сковорідці людожера
    Що не кажи і як не лайся,
    а не очунює народ.
    Є в України три нещастя –
    політики чужої масті,
    Росія і лихий бомонд.

    Нема від першого рецепту,
    коли скалічена душа
    не відає, що їй чужа
    позиція анахорета –
    злодіїв гнати од коша.

    А друга – це взірець держави,
    де процвітають холуї,
    нувориші-багатії,
    її релігія лукава
    і всюдисущіє її.

    А далі третє й не останнє:
    копита й роги сатани,
    корито – куму, мани – пані,
    богема рвані і чини,
    та кисельови на екрані,
    і у нірвані – пахани.

    Усі щасливі, що Майдани
    не зализали наші рани
    і до ладу́ не привели.
    Ми залишились, де були,
    коли вели усіх до ями
    гібридні єви та адами.
    І не покаються осли,
    яких очікує Майамі,
    що долари тасує дама,
    а на казні –
                         одні
                                  орли.

    11.2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (15)


  39. Нінель Новікова - [ 2016.11.24 18:22 ]
    Смех сквозь слезы
    Как собаки, напали болезни:
    Размечтались, что я задрожу!
    Но со мной это все бесполезно –
    Со зверюшками с детства дружу.

    Все собаки виляют хвостами,
    Когда мимо я вдруг прохожу.
    И болезни нестрашными стали –
    К ним я тоже подход нахожу.

    - Прекратите же болями мучить! –
    Улыбаясь сквозь слезы, кричу:
    -Бесполезный со мною ваш случай –
    Как собак, я и Вас приручу!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (7)


  40. Сергій Гупало - [ 2016.11.24 18:42 ]
    Х и т а в и ц я
    Інакші думки появились, хиталися вранці,
    Мов ті квіточки, що притримані в’ялими пальцями.
    О, як то незручно іти у сумній вишиванці,
    В отому оточенні вірних симпатиків нації!

    Йшли-думали прямо. Хтось бачив ходу перехресну.
    Летіло матюччя – у душах порожняву повнило.
    Було не по-людськи і якось бездумно, без сенсу –
    Сніги відступили і владно пишалися повені.

    Насправді – жадалось побути окремо, самому.
    Уголос думки розтулялися тільки улюблені.
    І падала тиша, в якій озивалась утома:
    Європа не близько, навколо – набридливі гобліни.

    До завтра потрібного – знову незвично далеко.
    Воно не в тумані, а просто розхитане брижами.
    А осьдечки поряд – у глек зазирають лелеки,
    І це запримітно печалиться днями і тижнями.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  41. Микола Дудар - [ 2016.11.24 16:21 ]
    Так і творили...
    в інші часи й дощило по-іншому…
    хрещата хода зачата від вогнища
    нам віддавалась за посмішку віршами…
    майже з пустого ліпили видовище
    так і творили безумці історію…
    з ранку до вечора в хмарах розпливчастих…
    з якорем разом тримались «Вікторії»
    на глибині понад водами чистими
    24.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  42. Вікторія Торон - [ 2016.11.24 13:05 ]
    Я обіцяла бути — й не була
    Я обіцяла бути — й не була,
    приїхати хотіла — й не з’явилась.
    Якоїсь ночі, року і числа
    не при мені життя твоє зносилось.

    І як з жалю не падала б я ниць,
    ні наша вдвох історія, ні фатум,
    ні кулі, що злітають в дні річниць
    не виправлять вкоріненого факту.

    І рана не затягнеться в мені
    гоїнням ані першим, ані другим,
    і ти не раз навернешся у сні
    докірливим і безголосим другом.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  43. Адель Станіславська - [ 2016.11.24 13:05 ]
    Пліч-о-пліч
    Йшли пліч-о-пліч удвох,
    опирались на зламані крила -
    був недовгим політ...
    Догорали позаду мости...
    Він уперше літав,
    а вона в піднебессі ловила
    під надійним крилом
    ще не бачені досі світи.

    ...Почужіла земля,
    почужіли близькі і далекі -
    щастя вік не трива...
    То лиш спалахи митей святих...
    Чи повернуться ще,
    як вертають додому лелеки?..
    ...Ні, немає життя,
    де лиш згарища днів молодих.

    Будували гніздо...
    І дрібних лелечат дозирали,
    Сивів змучений світ,
    усміхалися очі слізьми:
    відпускали в політ...
    а із кожним - себе відпускали,
    Сплівшись фібрами душ,
    що колись слугували крильми...

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  44. Олександр Жилко - [ 2016.11.24 11:30 ]
    Краєвиди і голоси
    Не тільки ж чума
    править ножами,
    не тільки ж вона —
    різбьяр краєвидів.
    Краєвидів нових, невідомих,
    здебільшого мертвих.

    Її презвичність застуда
    править кігтями.
    ЇЇ норовливість згубна:
    рвані зв'язки, нові голоси.
    Голоси сміливі, уперті —
    здебільшого мертві.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  45. Адель Станіславська - [ 2016.11.24 11:25 ]
    Загубилась
    Загубилась між днів.
    Загубила себе. За-гу...
    Била
    у тривожний набат -
    може хто відшукає сліди?

    Крижані валуни...
    і пір'їни... Підрізані крила.
    І розхристаний час
    на розхресті шляхів...
    чи біди.

    Бив неспокій, не спав.
    І не спала... Сум’ятя...
    Ламало.
    Кліпнув сон і лишив
    мряці ночі небогу
    саму..

    Колихала себе
    і світання
    сонливо гойдала,
    як тулила до віч
    невколисане марево сну...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  46. Олена Багрянцева - [ 2016.11.24 00:38 ]
    Твої парфуми з нотами сандалу
    Твої парфуми
    З нотами сандалу.
    Я прибіжу до тебе о дев’ятій.
    В передчутті густого аромату,
    В короткій сукні випраній картатій,
    Яку ні разу ще не одягала.

    Не роздягала…
    Осінь запізніла
    Заварить чай із гілочками м’яти.
    Нам ліхтарі світитимуть щербаті.
    Нам буде тепло, млосно о десятій,
    Коли сандал загубиться на тілі.

    І запітнілі
    Вікна та фіранки
    Переведуть годинники плескаті.
    Бо на роботу зранку на дев’яту,
    Бо сукня з шовку повністю зім’ята,
    Бо ці парфуми з нотами сандалу
    Ще доведеться довго відмивати.
    24.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  47. Віктор Кучерук - [ 2016.11.23 23:11 ]
    Сніжного вечора
    Стигне вечір імлистий… Сніжок
    У морознім повітрі кружляє, –
    Наче цвітом жбурляє бузок
    Чи комахи збираються в зграї.
    Крізь мигтіння лапатих сніжин,
    Пробивається місяця промінь,
    Як учора турботливий син
    Первопутком до рідного дому.
    Білим пилом укрило руді
    Чагарі і поля, і дороги, –
    Та приплентався в двір без слідів
    Клен старий, наче старець убогий.
    Тихо й холодно, як у труні,
    На подвір’ї й за тином повсюди, –
    Хоч на очі уважні мені
    Ще завидна траплялися люди.
    Шелест снігу і шурхіт мишей
    У пітьмі там, де пусто і голо, –
    Та мені дорогий вечір цей
    Тим, що радість дарує поволі.
    Стигне вечір імлистий… Димок
    Оповив біля комина стріху, –
    І спокійно стає від думок,
    Що нарешті до нені приїхав.
    23.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  48. Лариса Пугачук - [ 2016.11.23 22:43 ]
    ***
    Скiльки болю витримає серце –
    Тонну, двi чи може кiлограм?
    На якому грамi обiрветься,
    I коли впаде той лишнiй грам?

    Сподiваюсь, бiль затихне скоро,
    I душа загоїться колись –
    Як не буде тiльки перебору
    Тих нещадних влучних блискавиць.

    Перестою вiдчаю атаку,
    Потихеньку випрямлюся знов.
    Треба серцю винести подяку,
    Що ганяє наболiлу кров.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  49. Ірина Кулаковська - [ 2016.11.23 14:25 ]
    * * *
    Я на тебе чекатиму в місті престольних князів,
    Де на храмових маківках стигне скуйовджена осінь,
    Де розтріскує небо рубцями лелечих ключів,
    А зажурливий клекіт зникає в лункім суголоссі.

    Я на тебе чекатиму в тисняві хмуристих днів,
    У альтанках, порослих тремтливою ряскою тріщин,
    Під взірчастою кроною мудрих давнезних дубів,
    Вже посічених часом, похилих, посивілих, віщих.

    Я чекатиму вірно із мандрів, скитань, веремій,
    Заблукавши в провулках, де вітер з притишеним свистом
    У жовтневому шалі червоно-брунатних завій
    Устеляє шляхи різнобарвним хрумким падолистом.

    В цьому місті, угрузлому в безкрай занедбаних нив,
    Лиже вогкий туман кам'яниць пошматоване рам'я.
    Пробиваються маки на рештках фортечних валів.
    Павутинки хисткі вирушають в пливке кружеляння.

    В місті марних ілюзій, що сиплють, хлюпочуть дощем;
    Чорно-білих котів, чахлих лавок, гітар, дисонансів...
    В місті наших повернень і зречень, я знаю, ти ще
    Все чекаєш мене без обітниць, без сенсу, без шансів.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  50. Ірина Кулаковська - [ 2016.11.23 14:09 ]
    * * *
    Сніг, що змиває усі перепони, мости,
    Студінню мастить будинки, дороги і сквери.
    Борсатись в ньому, тонуть, виринати, брести.
    Ним причащатися, ним очищатись од скверни.

    Сніг, ніби льоля лляна у завивах мереж,
    Крижмо, покривка чи вистигла свячена купіль.
    Прати в заметах шершаву брудоту одеж.
    Снігом п'яніти, здіймати засніжений кухоль.

    Сніг, із яким ми єдина вібруюча плоть,
    Зерня від зерна, стебло від стеблини довіку.
    Бовтатись в ньому, товкти його, м'яти, молоть.
    Нишком жаліти, немов богомольця-каліку.

    Сніг - то всіх наших неспитих ночей оберіг
    Наскрізь просякнутий духом імбировим свята.
    Ластитись, пеститись, липнути снігом до ніг
    І випручатись з обіймищ завії затято.

    Білим повивачем хуга обмотує нас.
    Заструги ставить, як скирти на жнивному полі.
    Там, в кучугурах крихких день по променю згас.
    Грузнуть лиш наші у джгут переплетені долі.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   588   589   590   591   592   593   594   595   596   ...   1855