ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.13 10:39 ]
    Театральне
    Букет із колючого дроту
    Мені обіцяє Гордій.
    Так хочеться миру - без квоти.
    А він підбігає: "...не смій!".
    І тицяє пальцем у карту,
    Шестірками криє тузи,
    Лепече про клімат Урарту.
    Вже й роги дістав у кози.
    Кричить:"Відступи, забодаю!
    Без тебе двигтіє Парнас".
    А я вже дійшла до Удаю.
    Русалки несуть протигаз,
    Бо стало ядучим повітря,
    Падіж цитаделей надій.

    ...чи їж для наснаження "Вітрум"...
    ...чи хмарним снопом володій...

    Дощі...
    Захлинається тиша.
    В Непалі - гул поштовхів, рух.
    А муза розцвічена пише -
    Між цих засмальцьованих мух.

    В театрі - коти, інваліди
    І тиснява мар-пелюсток...
    Мну віршик про дєвочку Ліду,
    Що лахи завозить у сток...

    Гордій ще показує зуби.
    Шкала магнітуди... екран.
    На пнях оргазмують суккуби...
    І маки зростають із ран...

    Усе тут моє - непропаще:
    І мова, і крап намистин,
    І ближні, що моляться натще...
    І всипаний склом серпантин.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:12 ]
    Батьківщина
    Біжить , спішить стрімка вода
    Із гір та на долини
    Так мліє , горнеться душа
    До рідної родини

    Деб ти не був , деб ти не жив
    Будь вірним Батьківщині
    Де в світ ступив , від кого вчив
    Тут розум віри , сили

    Усе це добре пам'ятай
    Від прадіда до діда
    Це найрідніший отчий край
    Він зветься - Україна...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:32 ]
    Народові
    Кольором блакитним , голуба крилом
    Намалюю світу - миру голоси
    Хай вони розкажуть - долями людей
    Як цінити радість - у очах дітей

    Хай моя палітра - всім покаже жах
    Той яким керує - війн панічність зла
    Як тиран вбиває , губить все живе
    Щей при цьому хрестить - вбивцю палача

    Чесний розуміє - ворог в спину б'є
    Хто стоїть за правду - той і наше все
    Совісті сумління , гострота меча
    Той хто совість втратив - тому вісник тьма

    Написав мазками , розписав віршом
    Щоб героїв знали - свідчили пером
    Той народ є сильним - хто стоїть щитом
    Той перемагає - де народ герой.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:35 ]
    Клопоти...
    Купив дід козеня
    Сторгувавсь за дарма
    Таке миле брикуня
    Мов юла мультяшна

    Задоволений іде
    Зекономив грошей
    Вистачить йому іще
    На коньяк хороший

    З бабою збирали рік
    З пенсії по троху
    Стало сумно , кіт утік
    Нема з його толку

    Не гадали вони довго
    І не мудрували
    Будуть мати молоко
    Мінімум затрати

    Все вони прорахували
    Склали до копійки
    Ось тепер хазяїни
    Їм позаздрять тільки

    З цими думами допив
    Дід останню чарку
    Як під вухо хтось вліпив
    Упав з переляку

    Із качалкою над ним
    Грізна стала баба
    То ти будеш пити з ним ?...
    Вилупком від цапа

    Дід тікати з козеням
    Та у різні боки
    Рветься зиск весь по краям
    Почались клопоти...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Артхельга Бо - [ 2015.05.13 04:29 ]
    Трансформація
    Стихає гамір, день вмирає,
    Як ти вмираєш щохвилини.
    Прощайся з сонцем, з небокраєм,
    Прощайся з тілом, о людино!
    Твоє ім'я в душі погасне
    І станеш ти Нічим, і Чимось,
    І всесвіт твій всесвітнім стане,
    Ти з простором-едине ціле.
    Не поспішай, це рух прискорить,
    Замовкнеш-закричиш щосили!
    Дощу краплинка-морем стане
    З любові створиш корабель,
    А з молитов напнеш вітрила...
    І вже спинити неможливо
    Життя земного бачення як дива...
    Тоді воскреснуть дово-крила,
    Політ у себе-віри міра.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  6. Артхельга Бо - [ 2015.05.13 02:48 ]
    ІСТИНА
    Істина, як стала точка в круговерті...
    І досяжна ціль лиш для поетів!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (1) | ""


  7. Серго Сокольник - [ 2015.05.12 23:07 ]
    Неизменность перемен. Женщине
    Холодно подали руку Вы.
    Время повернуто вспять.
    Хватит любовными муками
    Мысли свои омрачать.

    Списано на обстоятельства.
    Простенько так... "Налегке"
    Выдан талон на предательство,
    Как акционный пакет.

    Более Вас не касается
    Песен любовных вранье.
    Вроде и жизнь продолжается.
    Только не жизнь. Житие.

    Это- как лифчик без трусиков.
    Как вместо кофе- кефир.
    На пол рассыпанных бусинок
    Полуразорванный мир...

    Выпей-ка, что ли, анисовой!..
    Песня предельно проста-
    Как же тебе, моя кисонька,
    В марте одной, без кота?

    В сердце вползающий гадиной
    Новый любовный каприз-
    Это покрытая патиной
    Тема, вернувшая жизнь.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115051210166


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Надя Сарабай - [ 2015.05.12 23:08 ]
    Закрилося серце
    Закрилося серце
    Від світу, від болю
    Захлопнулись двері
    Захотілось спокою.

    І вже не відкрити
    Як сам не захочеш.
    Навіщо так жити?
    Ти й сам бути можеш!

    Самотність спасає,
    Вона друг хороший.
    Та як привикаєш,
    Більш нічого й не хочеш…

    Нікого не треба…
    Чомусь так чудово:
    Свій світ, своє небо,
    Нікого навколо!

    Ніхто й не помітить,
    Що ти не поруч.
    Тоді як зрозуміти
    Коли клянуться в любові?

    Як говорять назавжди
    Навіки з тобою,
    А потім зникають…
    Жахливо до болю :(


    Тоді й замикаєш
    Все, що можливо.
    І не відкриваєш,
    Хіба станеться диво…

    Ти цього боїшся,
    Та знов піддаєшся…
    Можливо не зразу,
    Та все ж – ти здаєшся.

    А потім, як тільки
    Буде можливість
    Тебе ранять ще раз,
    А ти робиш милість…

    І ще раз і ще…
    Ти вже більше не можеш
    Терпіти це все
    Й закриваєшся знову…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олена Кримнець - [ 2015.05.12 22:47 ]
    Ріка
    Простерта ніч холодної води,
    Темнаві хвилі – плинне узороччя -
    Тебе перепиняючи, плюскочуть.
    Ой не ходи тудою, не ходи...

    Минай той берег, висланий гіллям, -
    Тополі там і верби суховершать,
    І смерть на дно позакладала верші
    Й зове оподаль криками малят.

    Лети, мов зграйка ластівок, урозтіч,
    Хай дряпає туман лускатий крилля –
    Ріка безсила так на тебе виллє
    Свою осмуту і свою безпоміч.

    2015


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.12 21:24 ]
    Ти

    Ти в цьому світі – мати і дружина.
    Ти в пеклі буднів – порцеляна, сталь.
    Тебе назвали – Сальвія, Гражина...
    Дозволили вдягти чадру, вуаль.
    Тобі дали цяцьки, трибуну, дошку.
    Тебе на фресках бачили і ню...
    І сина відберуть... криши окрошку...
    І всиплють на сивини тютюну.
    Тебе співати просять – голосисту.
    І – знадну, вільгу – кинуть на пісок.
    Течеш-мутнієш – років сорок... триста...
    Аж поки не народиться Тюссо.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.12 19:00 ]
    Підлість
    Ти наполеглива була
    Олімп переконання
    За все ти відповідь дала
    Купила всі картання

    Все нав'язала , піднесла
    Немов йому це треба
    Твоя зухвала маячня
    Всьому його потреба

    Завжди ти жертвою була
    Любила так до болю
    Під принципи усі лягла
    Для власного , для крову

    За віком старшою була
    Тому і поспішала
    Та от збагнути не могла
    Любов не любить блата

    А він в наївності своїй
    Дозволив не перечить
    Хотів - щоб не стирали мрій
    Де він кохання пестить

    Та де там , хто його питав
    За нього краще знали
    Тільки її щоб признавав
    Частіше підливали

    Раптово так скінчилось все
    Хвилиною в секунді
    Він не дозволив вкрасти те
    Чим дорожив в розлуці

    Таким повчальним став урок
    Для вискочок мізерних
    Не смійте свій стелити шовк
    Де вас не ждуть - нікчемних...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.12 19:39 ]
    Шахрай і Дурень
    Полеміка навколо шинку
    Дячок піймавсь на хабарі
    Він вимагав віддать до ранку
    Кабанчика , і шмат землі

    Бо вигнав бабі біса з хати
    Якого бачив тільки він
    Перечитав усі молитви
    Аж штукатурка впала з стін

    У баби жив він три неділі
    Пост зберігав тільки в ночі
    В день спочивав собі у тіні
    А іноді - і на печі

    Трапезу правив по законам
    Усе окремо в тарілках
    Поклони бив , хрестивсь іконам
    Усе як вичитав в книжках

    Нагнав на бабу стільки страху
    Що та вже згодна все віддать
    Гріхів нарахував в достатку
    Підсумував - пора вмирать

    І тут ти грішна , і там також
    Куди не глянь нічого взять
    Пуста душа і та із стажем
    Одна свиня , і соток з п'ять

    Склав документ , скропив водою
    Печать поставив із гербом
    В шинок пішов , бабу з собою
    Щоб всі це бачили гуртом

    А люд там грамотний , дотепний
    Почав в подробиці впадать
    Тай викрили який він чесний
    Давай йому мізки вправлять

    Учили прямо , й косо , криво
    Ще буде довго лікувать
    Відкрилось шахраєві диво
    Як може люд простий послать

    Тікав кульгаючи - стрибками
    Рознервувався на всі сто
    Ще й підписали телеграму
    Йому попу - що він х...ло
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2015.05.12 17:44 ]
    Диванні війська
    Ох як набридли вже мені
    Війська диванні.
    Що мирно чуються уві сні.
    Та стали популярні.

    Бо надивилися новин
    І начитались в інтернеті
    Й експертів поточився плин
    В парку із пивом у пакеті

    Чоловіки з набитим пузом
    Такі політики й стратеги.
    Й жінки не ліпші навіть бабці
    Глибокі висувають теги.

    Скажіть навіщо говорити
    Про те, чого не бачив сам.
    Колег наслухався з війни,
    А чи хоч хтось із вас був там?

    А чи хтось чув пострілів ряд?
    Чи зрив гранат, як стріляв град?
    Чи бачив хтось як на очах
    Вмирає друг ваш або брат?

    І сунуться усі писати,
    Про біль і горе і страждання
    Про Україну у руїні
    І своє болісне сприймання...

    Коли ти мирно спиш у хаті
    І молишся, щоб не прийшла повістка
    Лиши вже, друже, мудрувати
    І жди зі Сходу добру звістку.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.12 09:22 ]
    Камедетеча
    У передгроззя вишні гомонять.
    Повчора чула шелестку розмову.
    Тих балакух вціліло тільки п`ять.
    Летіла зграя кажанів на лови.

    А я стомилася від бесід, лиць,
    Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
    Із дому вийшла під мечі грімниць.
    Дух млоївся у зашморзі елегій.

    Листочки лопотіли про мороз,
    Петарди, цвяшки, гусінь, лезва, круків.
    Я знаю ліки, і рецептів стос…
    – І вербам – зле! – кивнула в бік прилуки.
    Вщухає вітер. Зійде сонце в рань!
    Літоростки впинались в горло, в плечі.
    Біль струменів…
    Яскріла чорна твань.
    Навскісний дощ тлумив камедетечу.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  15. Артхельга Бо - [ 2015.05.12 01:44 ]
    КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ
    Пронизивши крізь нитку-голку
    Пронизивши крізь розум славу
    Відчуджень віру будувать не варто
    Безсильність духа і насильство ока...
    У рук "руче'ньки" виросли маленькі
    І "сонце" народилося у сенсу.
    Кришталь-із крил ідей столиких
    Із чистих роздумів з'явилось "Еко"
    Пропасниця зачала прощу
    І породив Енох Епоху.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (2)


  16. Артхельга Бо - [ 2015.05.12 01:12 ]
    РОЗЧИННИК
    Шприци, наручники, наркотики...
    І я проста наручна наркоманка,
    А може не проста, але складна
    Кохання мого лихоманка...
    Кричати, рота затуливши,
    Мовчати, так і не навчившись
    Сприймати методи навчання
    Проколу голкою "чекання"
    А шприц наповнений водою,
    Землею, сонцем і травою
    І все розчинене ТОБОЮ.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Костюк - [ 2015.05.11 23:04 ]
    ***
    Спини мене, мій Ангеле, спини...
    Кругом весняно так і сонцецвітно...
    Чого ж душа, як птаха перелітна,
    Втікає у свої космічні сни?..
    Спини її, спини її, спини...
    ...Життя земне подібне теж на сни,
    Де можна грати ролі і не грати...
    Де вільно продаються автомати,
    Де соловейко не_співати звик...
    Життя земне - жахливий бойовик...
    ...Спиніть його, спиніть його, спиніть,-
    Цей фільм, де режисери - не від Бога,
    Де кров`ю юних скроплена дорога,
    Ікони кровоточать на стіні...
    Спиніть його, спиніть його, спиніть...
    ...Життя таке прекрасне й таємниче,
    В нім світла вистачає і тепла,
    Аби ЛЮБОВ у серці ожила
    І освітила душі і обличчя ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  18. Устимко Яна - [ 2015.05.11 22:53 ]
    дві душі
    обідній час а церква не обідавши
    пересипає в поросі мідяк
    і тиші їй наточено на дві душі
    що вітром не розвіються ніяк

    сидять собі замурзані під брамою
    на двох у них і радість і журба
    одна незряча світ навпіл розламує
    а друга кришить сонце голубам


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  19. Лілея Дністрова - [ 2015.05.11 16:30 ]
    У підсвідомості...
    Коли рядки лягають на папір...
    Се вже не розум так бентежно промовляє,
    У підсвідомості леткий ефір
    Натхненням...шаленіє...в душу просякає.
    І ти у дивній Чудо-стороні...
    Мов дика блискавка черкаєш вгнутий промінь.
    І рими мчать на білому коні,
    Наздоганяючи грімниці грізний гомін.
    А зорі...пломеніють крізь туман,
    Просвічуючи сутінки, думок вразливих...
    Сей стан такий подібний на обман,
    Ілюзію...Та ні...це танець муз грайливих!
    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.11 13:12 ]
    Самотужки...
    З"явився в маї невтомимий імпресаріо.
    Атласні сорочки. Вночі співає арії.
    Романс бузково пише... Каже: "неповторна".
    А хтось йому зламав у дощ зонта, валторну.

    І вже той чоловік заляпав чисті шиби.
    Від мене до мольфарки Довбні в хащу диба.

    Там зварено напою, вкинув тлусту жабу...
    Щипає за мізинця, лізе - чорним крабом...
    Вже сколопендрою шмигнув, шукає мишу.
    Ну, як спасти людину, де смітисько дише?

    Індиферентністю не пахне. Шал і манія.
    То дятлом слід клює, то кличе в Данію...

    Ген пес із буди виліз, то ж знайомець - мокрий.
    Просився в імпресаріо, лящав "Я - добрий!
    Стежину зорну торуватиму - найвищу!".
    Минаймо тих ласкавців, що завзято свищуть.

    В горішнє сяйво йти нелегко - самотужки.
    Зате не покусають ні песці, ні заздрі служки.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  21. Володя Криловець - [ 2015.05.11 12:15 ]
    ***
    По діброві ходить вітер
    Та й складає щось із літер.
    А в гаю росте берізка,
    Вітер їй сплітає кіски.

    І в погожі дні ясні
    Він співає їй пісні.
    А будяк в траві регоче,
    Злісно вітрові шепоче:

    «Щось ти зачастив одначе
    До берізоньки, юначе!
    Хоч ти сильний, та попався,
    Бо по вуха закохався…»

    Каже вітер: «Може, досить
    Всюди пхати свого носа?»
    Та як схопить він кийка
    Й нумо вчити будяка!

    11 травня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.11 08:45 ]
    Надін
    Надін працює перукарем у божевільні.
    – Там люди – цілком нормальні, стрижки довільні.
    Так щиро дякують... жують... малюють снива.
    Вони не подадуть пліток тарань червиву.
    Сміються так дитинно, залюбки, ганяють мошку.
    Я поміж них сімнадцять зим, гадалось – трошки.
    Чого ж на пошту повертатися – в дурдом, на глузи?
    У тих людей потік злоби, відкриті шлюзи.
    Звикаєш, придивляєшся, видіння ловиш.
    Роман пишу вночі – про ножиці любові.
    Був залицяльник, та поїхав, десь у Анталії.
    А я все жду когось надійного, пантрую талію.
    Стрижу до полудня, накручую сюжет, волосся...
    Хотіла вже й піти звідсіль – у цирк, та не вдалося.

    2015




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  23. Серго Сокольник - [ 2015.05.11 00:09 ]
    Війна
    Подивись у холодні зіниці війни.
    Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
    Це безвиході сум, мов наліт сивини.
    Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
    Це з товариша смертю відкритий секрет,
    Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
    Шлях на небо до Бога у зблисках ракет...
    І стежина під ними... стежина в нікуди.
    Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
    Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
    Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
    Усіма, навіть Богом самим позабутий.
    Ні. Війна- це не вірш про весільне пиття.
    Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
    І наказ... За наказом ти втратиш життя.
    Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
    Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
    І не скоро вертатись на отчі пороги...
    І з губи, що її закусив у бою,
    Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.

    *хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115051100296


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Артхельга Бо - [ 2015.05.10 22:36 ]
    пісня
    Відкриваючи очі
    Пізнаєш білу стелю
    Вікно, світло світу
    І замкнені двері
    Ідучи в світ незнаний
    Із рідного дому
    Пізнаєш нереальність
    Реального, втому
    Поглинаючи світу
    Цього атмосферу
    Пізнаєш CO2
    І засмічену еру
    Розпаливши багаття
    Багате на попіл
    Відчуваєш можливість
    Все відкласти на потім

    1998


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (2)


  25. Анатолій Криловець - [ 2015.05.10 20:21 ]
    У фландрійських полях
    Палає мак фландрійських піль
    Поміж хрестами звідусіль.
    Ми тут. А в синій вишині
    Бравує жайвір, та пісні
    Все глушить впертий скоростріл.

    Ми вбиті. Як же мало днів,
    Світанків, теплих вечорів
    Любили!.. Нині ж ми в труні
    Фландрійських піль.

    На бій із недругом святий!
    Віднині наш вогонь нести
    Вже вам!.. А як із боротьби
    Ви нам принесете ганьби,
    Проснемось ми – й зашелестим
    З фландрійських піль.

            1 травня 2015 року






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/41959/"


  26. Володимир Маліцький - [ 2015.05.10 15:08 ]
    Скажи...
    Скажи…

    Скажи, чи в тебе є концепт
    Рванути стрімко першим пароплавом
    Од лона, благ, свобод держави,
    Яка дала життя, але рецепт
    Із підписом п’яного костоправа?

    Скажи,

    Набридло бачити гірке на дотик,
    Очима слухати ґівняні страви,
    Спиною їсти брудні справи,
    Он лайн варити цей наркотик,
    Щоб роздавати всім наліво і направо?

    Скажи,

    Чи бути дурнем ти не звик,
    І кожен день ти робиш різні вправи,
    Щоб не забути мови, хоч ширшаво
    Ти вимовляєш “мамо” – хай навзкрик,
    Але без матері ти жить не в праві?

    Скажи,

    Що візьмеш бога за офшор,
    І “Кобзаря” з лицем зухвалим,
    І древо свого роду підупале,
    Але яке не взяли війни, лихо, мор,
    І рідну землю, повну сечі й калу?

    Скажи,

    Що цей театр остогид,
    І незабаром сцена буде під завалом,
    Усе вогнем накриє… попіл, лава,
    А ти стояти будеш, з сумкою навскид,
    Десь на кормі і з видом златоглавих?

    Скажи…


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Микола Іванович - [ 2015.05.10 15:07 ]
    Немає сенсу
    Немає сенсу знову рятувати,
    Душа моя на ниточці висить.
    Для неї майстрував роками грати,
    Тепер її пильнують люті пси.

    Холоне серце без тепла на небі,
    Покритий темрявою горизонт.
    Летить у вічність одинокий лебідь
    Через роки у свій далекий сон.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Анастасія Надольна - [ 2015.05.10 14:15 ]
    Пам'ять Крут
    Завзяття, молодість і драма,
    І воля, де ціна життя.
    Під Крутами свобода впала,
    Але душа іще жива.

    І Україна що у жилах
    Текла у кожного із них,
    Любов до рідної країни
    Студентів відданих землі

    Омита кров'ю залізниця,
    Омита кров'ю молодих.
    Там , де колись свобода впала,
    Там виріс новий дух землі. ( 06.05.15)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.10 13:02 ]
    * * *
    Хрущі хрущать об скло віконне.
    Хрусткі думки. Обличчя сонні…
    Маленькі крила за плечима:
    Ти – ельф з розумними очима,
    А я – ельфійка, я цариця…
    Чи будем вечору кориться?

    Кладу на стіл шматочок літа,
    Згортаю жменею із вікон
    Хрусткі думки, обличчя сонні.
    Хрущі хрущать об скло віконне…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Марися Лавра - [ 2015.05.10 12:49 ]
    кардіоекстаз
    обрубана кардіограма
    прочиненою брамою просить увійти
    за нею усенькі світи
    розчурхану цнотливість мою
    скував філігранно
    укинув на денце в безрусля ріки
    як туркус п'є небо аби голубіти
    ти мною впивався
    не тіло а суціль шовків
    озвалися тремко густі оберемки
    рум'янкок осів осадово на гладі щоки
    і небо упало
    і глина у леті ліпила фігури статури
    навпомацки ми
    цілуючи сонце в тандемодуеті
    волошками днесь чи учора нарешті вцвіли
    заплетом косиці устлали волосся
    моя і твоя збубнявілі бруньки дві руки
    високу чуттєвість до Бога підносять
    цю панну розкішнУ хмари де спів гомінкий
    де янголи ї зодягнуть у все біле
    ромашками всиплють окрилять і святости німб
    над тіло причеплять її розговіле
    над плечі
    над перса
    вона оченятами блим
    а далі на крилах озоропрозорих
    ї янголи спустять на землю розчинять у нас
    нарешті блаженство
    дарунок од Бога
    надміру ніжливиЙ взаємопрониклий екстаз

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  31. Василь Кузан - [ 2015.05.10 11:08 ]
    А корабель дитинства відплива
    Вітаю матусю і всіх мам зі святом!

    Музика і виконання Володимира Сірого. Відео Наталії Кузан та Олексія Тичка


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2015.05.09 20:04 ]
    Світлана Костюк До синього коня*

    мій синій коню мій синій коню мій синій коню
    лети галопом неси до сонця я не борОню
    життя минає мій синій коню життя минає
    немає вітру немає волі чудес немає

    точи копита мій синій коню точи копита
    вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
    вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
    чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена

    мій синій коню гарячий коню іскриста гриво
    якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
    чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
    а хтось покірний покірно радить терпи козаче

    а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
    онуки просять батьки не можуть не вірять діти
    неси нас коню де вольна воля під небесами
    добудем щастя добудем долю Боги із нами


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  33. Ксенія Озерна - [ 2015.05.09 19:19 ]
    Симфонія смутку
    Річка не спить. Ніч мерехтлива надворі.
    Сиве волосся вербне тихо гойдає зорі.
    Не спиться мені і млину старому.
    Ледь чутно як понад нами скрипку скрипаль втішає.
    Може, він знає щастя, може, журу без краю.

    Я і вітер отерпли на мить обоє.
    Серце іде назустріч хвилі струни тремкої.
    Безвітря, а звуки такі бентежні.
    Он і старезний явір струшує зорі у воду.
    Хто б отрусив минуле, корінь омив зі споду...

    Спогади...
    Спогади. Спогади - крила лелечі.
    Місяць легку намітку кинув вербі на плечі.
    Нічна меланхолія. Скрипка плаче.
    Скільки смичків потрібно, щоби залатати рани?
    Симфонія смутку... Перша весна без мами.

    08-15.05.15.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (14)


  34. Мирохович Андрій - [ 2015.05.09 17:46 ]
    за рікою, в затінку дерев
    померти можна від цирозу в сорок
    або коли тобі двадцять і випадаєш з вікна
    чи в детепе або в старості оточеному внуками
    коли в тебе деменція і плутаєш імена
    дітей з іменами святих і всі однакові
    білі і чисті як лікарняна стіна
    кожна смерть переконлива
    в кожній свій чар і доцільність
    лише не ця
    лише не смерть в тіні териконів
    у запилючених степах
    коли згадуєш призабуті молитви
    втискаєшся у прогрітий ґрунт
    коли не хочеш бути генералом
    і ревно жалкуєш що не птах


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (13)


  35. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.09 13:37 ]
    * * *
    Переливаючи з порожнього в пусте
    І повертаючи з пустого у порожнє,
    При ділі може бути всяк і кожен.
    І діло те нехитре і просте.

    А можна брудом плеснути в лице,
    Бездумно, без жалю, беззастережно,
    Або штовхнути камінь обережно
    На голови із даху – от і все…

    Я не скажу відверто слів хули,
    (Хоч, може, й слід): мене цьому не вчили.
    І не помщусь. Збираю рештки сили
    І все прийму – від ватри до золи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.09 13:37 ]
    * * *
    Переливаючи з порожнього в пусте
    І повертаючи з пустого у порожнє,
    При ділі може бути всяк і кожен.
    І діло те нехитре і просте.

    А можна брудом плеснути в лице,
    Бездумно, без жалю, беззастережно,
    Або штовхнути камінь обережно
    На голови із даху – от і все…

    Я не скажу відверто слів хули,
    (Хоч, може, й слід): мене цьому не вчили.
    І не помщусь. Збираю рештки сили
    І все прийму – від ватри до золи.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.09 12:53 ]
    Пора грому


    Я споглядала, як Арахна тче
    І сповнює бджола чарунки-соти.
    Постала Кліо сяйна за плечем,
    Промовила: "Озорюй ці широти".

    У серці - флогістон, солодкий щем.
    А травень сіє мерехким дощем...
    Пора спокути, релаксацій, грому.
    Я - птаха.
    Не належу тут нікому.


    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  38. Іван Потьомкін - [ 2015.05.09 10:29 ]
    ***
    Не пострілом влучним в самісіньке серце,
    Щоб навзнак навіки лежать,
    А потиском дружнім крізь січі-герці
    Хотів би народи всі поєднать.
    P.S.
    Щоразу, як Земля завершує ще один оберт,
    Думаю про них, поборників братання,
    І певен, що й завтра зійде сонце для всіх нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 10:04 ]
    Розум
    Давай розставимо крапки
    У відповідях будем чесні
    Всі визнаємо помилки
    І змиримося у протесті

    Не станемо шукати змов
    Давай лишатися союзом
    Втечем від свідчень , перемов
    Бо тільки нам приймати градом

    Буває різне , і для нас
    Знайшлись турботи у спокусах
    Всі вимоги лікує час
    Усіяний в потугах - скрутах

    Можливо це останній шанс
    Нам зберегти , сильнішим бути
    Тому тримайся , це за нас
    Ще б'ються двох сердець молитви...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 10:07 ]
    Герой
    Любов'ю зцілена душа
    До неба в радощах злітає
    Стає наївна мов дитя
    Все потаємне відкриває

    На сонці проблиск золотий
    Тепла весіннього принада
    Грайливий паводок стрімкий
    Моя піднесена плеяда

    Тону у цьому небутті
    Розчулений таким видінням
    Пейзажем міражу - красі
    У захваті від гри промінням

    Любов коханню донесла
    Усі найкращі компліменти
    Назад немає вороття
    Тому хто звінко бив в куранти...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 09:04 ]
    Дяка
    У переспівах майська ніч
    У солов'їв пора кохання
    Сади розквітли запашні
    Воркуємо і ми до рання

    Так хочеться усе віддать
    За цю блаженну неповторність
    Молити бога зберігать
    За надану життям взаємність

    Колише вітер парку лан
    Скриплять старезні крона дуба
    І зорі сяють поміж хмар
    В піднесенні сама природа

    Ідем алеєю у двох
    У вирі цього ворожіння
    У радості душі їство
    Один для одного спасіння

    Яка ж чудова є ця ніч
    Все в оксамитових плетіннях
    Як я люблю тебе , і світ
    Що нам відкрив талант прозріння...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Василь Кузан - [ 2015.05.08 23:46 ]
    День примирення

    З піджаків облетіли маки,
    День примирення тихо згас.
    Післясмак, післязапах лаку…
    І рахунок за клятий газ.

    А було… Із російським солдатом
    У окопі сиділи однім,
    Крихти хліба ділили й вату
    Щоби кров зупинити. Дні,

    Як шинель обгоріли в пеклі,
    Загрубіли у мирний час…
    Тільки сліз неслухняні петлі
    Ностальгією душать вас.

    Липне пісня, неначе пластир
    До душі, там де серце, де
    Віра в правду і віра в царство
    Виривається із грудей.

    І дратує триклята вата,
    І не ділиться більше хліб…
    Нині вас розділило свято,
    Ніби небо і воду – лід.

    Ви чужі. Ви навік не браття,
    Бо між вами отой окоп.
    І стріляй, не стріляй – не вдасться
    Поховати у нім обох.

    Бо один там копав могили
    Все життя. І лишився там.
    А у іншого кріпли крила –
    На свободі його літа.

    …Облетіли червоні маки…
    В’яне квітами сила й сум…
    І не миряться символи й знаки.
    І не легшає важкість дум…

    08.05.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  43. Наталя Мазур - [ 2015.05.08 22:27 ]
    Ветеран
    Рани занили укотре. Знову сюрпризи погодні.
    Рання весна вітровії гонить удаль за село.
    Бачив сьогодні лелеки: стомлені, кволі, голодні,
    Сіли на ближньому полі, що поросло бур`яном.

    Вмить пригадав: Того року, після запеклого бою,
    Тінь журавля в піднебессі. Крила у розліт хрестом,
    Що, наче Ангел Господній, душі скликав за собою,
    Тільки тоді не судилось з ними летіти гуртом.

    Виніс товариш із бою, ( а полягло їх багато)…
    Крихітний хрестик на шиї – мамин в сльозах оберіг.
    А у руці задубілій темно-зелена граната,
    Вже без чеки, бо остання. Та, що для себе беріг.

    Госпіталь. Болі нестерпні. Все пережив того літа.
    Сонячні кола і темінь. Вихором рвався у бій.
    Потім приїхала мама – сива, налякана, зблідла.
    Витер зап`ястями сльози, що поповзли із-під вій.

    Групу дали уже другу. Жалко, нога ще не гнеться.
    І то пусте, що осколки досі болять в голові.
    Добре, він має гітару. Сяде, до струн усміхнеться,
    І пригадає минуле – будні свої фронтові.

    Гриф у гітари обніме, хрускіт відчує у пальцях,
    Трепетно так притискають зброю, коханих, стакан…
    Гляне на книжку пенсійну. Фото – йому дев`ятнадцять.
    Бравий десантник в минулім. Хто він тепер?
    Ветеран….

    03.05.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  44. Ірина Саковець - [ 2015.05.08 21:50 ]
    ***
    Увіходиш у схилений дім, як у друге життя.
    Ти для смерті не друг і не ворог, вона – стороння:
    не протягне руки́, та й не кине в імлу небуття.
    Ча́с усіх забере і байду́же усе схоронить,

    караванами днів потоптавши живі почуття,
    щоби згодом розкласти усе по своїх полицях.
    Тільки ти вже не цілий: частина лишається там,
    де ясніли любов’ю і ласкою рідні лиця.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  45. Уляна Яресько - [ 2015.05.08 20:45 ]
    Наболіле
    Мете травневий цвітопад,
    У серці - справжні заметілі.
    Сміюсь і плачу невпопад,
    Зів'яли крила скам'янілі.

    Раніше мрії щовесни
    Мене ловили у тенета.
    Гадала: знову від краси
    Я очманію, але де там!

    Дурманно проливним дощем
    Закрили світ мені вуалі.
    Спочину за твоїм плечем...
    А далі?.. Все одно, що далі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  46. Дмитро Куренівець - [ 2015.05.08 14:20 ]
    Ф. Конарський. Червоні маки на Монте-Кассіно
    Ти бачиш на згірку руїни?
    Там ворог, мов щур той, укривсь.
    Ви нині повинні, повинні
    З-під хмар його скинути вниз.
    І рушили в ярому марші,
    У помсті за кривду нашесть;
    Пішли, непохитні, як завше,
    Щоб битись, як завше, за честь.

    Приспів:

    Червоні маки на Монте-Кассіно…
    Польська кров їх полилА в ті дні.
    Йшов вояк по цих маках – і гинув,
    Та сильнішим од смерті був гнів.
    Сплинуть роки, і сотні їх сплинуть,
    Позмивавши давнини і слід…
    І тільки маки на Монте-Кассіно
    Червоні вічно, бо з крові їхній цвіт.

    І ринулись перші, нестримні –
    З життям не один з них простивсь, –
    Мов ті відчайдухи в Рокитні
    Чи ті, в Самосьєррі, колись.
    І знову атака вчергове –
    І вдався нарешті удар!
    І прапор свій біло-червоний
    Вгорі підняли серед хмар.

    Приспів.

    Ти бачиш хрестів білі гряди?
    Це з честю вінчався поляк.
    Що далі – то більше їх знайдеш
    На схилах отут і в полях.
    Земля ця полякам належить,
    Хоч Польща далеко звідсіль:
    Свободі розширюють межі
    Хрестами ще з давніх часів.

    Приспів.

    Чверть віку минуло, братове.
    Давно в горах спокій і мир.
    І білими мурами знову
    Піднісся до хмар монастир.
    Лиш пам’ять про ті бойовиська,
    Про кров, тут пролиту ясну,
    У дзвонах бринить монастирських,
    Що грають полеглим до сну.

    Приспів.

    2015 (переклад)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. Іван Потьомкін - [ 2015.05.08 05:11 ]
    Війни невигойні стигмати
    Війни невигойні стигмати.
    Печаль Арахна тче і тче.
    Виходить на узвишшя Мати
    І руку прикладає до очей.
    Кого там надивляє, – не питайте.
    Про те в нас знають навіть малюки...
    ...Війни невигойні стигмати,
    Невжеж ви оселились навіки?






    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  48. Галина Гнатюк - [ 2015.05.08 00:57 ]
    Квітень 1986-го
    Згадалося, у пам*яті не вигіркло,
    Хоча й давно було-перебуло…
    Дуплява груша пташіла на вигірку,
    Обходив квітень повагом село.
    Медово пахла свічка під іконою.
    Великдень. Ранок. Паска на столі…
    Той край тепер зоветься просто зоною.
    І я вже не живу на тій землі.
    Переболіло. Бо таки давно було.
    Одначе й досі віриться мені,
    Що груша та в селі коло Чорнобиля
    Уперто квітне знов оповесні.

    07.05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  49. Тетяна Добко - [ 2015.05.07 22:32 ]
    Дерева не плачуть
    До ніг нових забудов
    Кладуть віковічні дерева.
    У кронах пульсує ще кров,
    А вже помирати їм треба…
    Багато прийшлося страждати,
    Терпіть і чекать на віку,
    В буревії спину тримати,
    Подорожніх ховать від дощу.
    Зеленими хвилями гралися,
    Хто більше прихилить неба,
    Із сонцем за обрій змагалися, –
    Тепер їм нічого не треба…
    Тут скоро зведуть хмарочоси
    І паркінг на тисячу місць,
    І питимуть пиво з анчоусами
    Мешканці нових обійсть.
    А може збудують кав’ярню,
    Щоб тихо згадать падолист, –
    Коли на душі часом хмарно
    Так мало щасливих місць.
    А кава, як сльози гаряча,
    І чорна, як наша земля,
    Дерева більше не плачуть, –
    Листочком на мить стала я.
    Дерева більше не плачуть,
    Лише приходять у сни…
    І душі шукають незрячі,
    І прощу дають навесні…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  50. Сергій Гупало - [ 2015.05.07 22:13 ]
    Б е з с и л л я

    І хвороба дарує частенько блаженство під небом.
    Так, що фібри і зябра – не чують падіння таке.
    Ти задумав собі, що довкола – дурні, як амеби,
    А найкраще на світі – мартіні, коньяк і саке.

    Ось і міні-бікіні викреслюєш із лексикону…
    Жар кохання ти виригнув, коником затупцював
    І депресію щемну прожовуєш, аж до оскоми;
    Як дитятко, на тілі несеш незагойності вав.

    Навантажився смислом : себе, а не інших дурити…
    Але, хоч і прошу, ти мені про оце не кажи.
    Я тебе не врятую, щоб стало – і шите і крите,
    Бо, як Ладо, стрічаєшся… з «Ладою» у гаражі.

    Ти не сіяв, не жав і не знаєш, як пахне сіножать.
    Зір напружив – і хочеш легенько добратись до зір…
    Не пищи, не свищи, ти й до мене дістати не зможеш.
    Постраждай непідробно, й людиною станеш. Повір!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   630   631   632   633   634   635   636   637   638   ...   1795