ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Зачарована - [ 2016.02.25 12:16 ]
    Я тебе не забуду ніколи
    Я тебе не забуду ніколи…
    А, здавалось, хотіла забути,
    Я боролась, боролась, боролась –
    Проти себе, виходить, по суті.
    Ти ввійшов у життя моє тихо…
    Тільки сон так приходити вміє.
    Я заснула, тебе полюбивши,
    А прокинутись вже не зуміла.
    Я летіла до тебе, летіла,
    Я поранилась так, як ніколи.
    Бог спитає, чого я хотіла,
    А я скажу, що бути з тобою.
    Я упала, розбилася, зникла,
    Так, щоб ти мене більше не бачив,
    Щоб тобі не було вже так прикро,
    Ти ніколи мене не згадаєш.
    Я не знаю, як жити без тебе…
    Скільки часу пройти має? Скільки?
    Ти забув мене просто і легко,
    А я стала твоєю навіки.
    Якщо вистачить сили змиритись,
    Й відшукати у собі покору…
    Я за тебе лиш буду молитись…
    Я тебе не забуду ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.25 10:01 ]
    Викладаються узори...


    Ходить мати по Леваді.
    "Цюк...цюк... цюк" - ціпочок.
    Тільки старість на заваді...
    Треба холодочок.

    Обійшла б вона півсвіту!
    Розправляє спину...
    Від свого пахкого літа
    Кришить половину.

    Ще у пам`яті табличка,
    Назви і деталі.
    А повз неї - байки, гичка...
    Мчать чорти на ралі...

    Слимаки повзуть і сохнуть,
    Час трамбує гравій.
    Мати стане, шепче: "ох...не...
    Знов стріляє в правій...".

    Усміхається сусідка:
    "Нате ось газету...".
    Мати нюхає нагідку,
    Жде свою комету.

    Є цікавий лист від Ліни -
    Та в селі забитім.
    Пролітають цепеліни,
    Груші соковиті...

    Стежка - з пагорба, угору -
    Заростає маком.
    Викладаються узори.
    Нишкнуть вовкулаки.

    І не голодно, й не сумно.
    Легітно-дитинно.
    Провезли новенькі трумни.
    Стріла Катерину.

    Обдивилася прояву.
    Хрест кладе на воду.
    І повненька, і чорнява...
    Ач, не в`яне врода.

    Запитала; "Де ж дитина?
    Ти з під-криги, душе...
    А обличчя янголине...".
    Щедрі сльози душать.

    Ще б на хутір, ще б у сонях!
    Там телятка білі.
    Ще почути б тата :"Соню,
    Ми отут... вцілілі...".

    ...Вже й на дворищі циганськім
    Струх ковчег зелений.
    У забризканій бляшанці
    Квітне нота бене....


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  3. Михайло Десна - [ 2016.02.25 10:00 ]
    Увесь цей час
    Доба...
    ну ніби як доба.
    Хоча
    Чорнобиль,
    Скнилів,
    "Воїни добра"...
    Увесь цей час -
    Свіча.

    25.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Крутій - [ 2016.02.25 08:56 ]
    Для Вас… Герої України
    Присвячується захисникам України від російських загарбників.

    Для Вас, хто любить Рідний край
    Не зрікся неба свеї Батьківщини.
    Для Вас співає дзвінко водограй
    Та світить сонце, сонце України.

    Лише для Вас палає новий день
    Цвітуть сади, діброви, полонини.
    Лише для Вас мелодії пісень
    Повітря це, повітря України.

    Для Вас сміються нині дітлахи.
    І квіти ці, роси ось ці краплини.
    Для Вас в гаю цвірінькають птахи
    Сини та доньки, діти України.

    Для Вас у грудях стукають серця
    Живуть у мирi радiснi родини.
    Цi погляди, цi вирази лиця
    Для Вас це щастя, щастя України.

    Для Вас цей простір Рідной землі
    Слова подяки, вдячної країни.
    Курличуть в небі нашім журавлі
    Це все для Вас, Герої України!

    © Олександр Крутій


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Танюша Гаращенко - [ 2016.02.24 21:18 ]
    Старенька
    Старенька, зморена, в хатині,
    Сиділа бабця з чорними очима.
    Не розовіли щоки в неї вже по-весні,
    Не було вдосталь навіть люблячого серця.

    Сама самісінька зосталася в своїй хатині,
    Не чути білше музики, немає навіть співу.
    Лиш затаївшись у куточку біля печі в хаті,
    Вона нашіптує комусь сумні казки крилаті.

    І скільки ще залишилося їй, ніхто так і незнає,
    Ніхто ж і навіть не посміє, і не запитає.
    Ось так й залишиться старенька свою старість доживати,
    Сама самісінька в куточку біля печі в хаті...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2016.02.24 17:03 ]
    ***
    … воскрай гонитви втай росте
    велебним співом марнотратства
    і небосхил… і рідний степ…
    посеред свастик…
    де поташ душ на жродло зліг
    де котча котиться до прірви
    окремо твій короткий біг
    очима Віри…
    24.02. 2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2016.02.24 16:44 ]
    Загублені долі
    Кличе осінь у бабине літо,
    а весна у минуле вертає.
    І не знаю, чи треба радіти,
    що кохання моє не минає?
                   Як ти, мій голубе сизий?
                   Де ти? Озвися увись.
                   Я ще чекаю у вирії візи.
                   Ось воно – наше колись.
    Полонянка чужого народу –
    я до тебе у думці літаю,
    поки в’яне мальована врода,
    поки літо жіноче минає.
                   Мрією, соколе милий,
                   перелітаю моря.
                   Де пролітають ключі журавлині,
                   там і журавка твоя.
    Повернутись ніколи не пізно.
    Та не можу весною у осінь.
    Ми стаємо далекі і різні.
    Не квітує любов на морозі.
                   Можу у мріях літати,
                   та у полоні надій
                   не долетіти до нашої хати
                   птасі далекій твоїй.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2016.02.24 11:23 ]
    * * *
    Так уже заведено віками –
    Нас обходить доля стороною.
    Замість воювати з ворогами –
    Українці б’ються між собою.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  9. Адель Станіславська - [ 2016.02.23 16:59 ]
    Дарма?..

    Не розміняю тиші дзвін
    на гомінке багатослів'я.
    Хтось певен - зна мене...
    Чи ж ту?..

    Нема уже багатокрів'я
    родинних уз, духовних уз...

    Самітницттва
    лиш німотою уп'юсь,
    мов чистою водою...
    злечу туди, де біль угруз
    у кров, у тіло, жили, нерви,
    де полину стезя, обуз...

    І не стається ні перерви,
    ні час не спить...
    В тугу струну
    Плету з ниток прожитих крицю...

    І не рятує хміль вина...
    Вигранюється гостра шпиця,
    що серце штрикає щодня
    і з болю мого веселиться...

    І опиратися невзмозі,
    все ж опираюся... дарма?

    А нагорододою - вина
    болюча і глуха провина
    За все, що випито сповна...

    Усе є сенс.
    І все - нічим...

    Є істини дрібненьке сито,
    що сіє нас крізь мрево правд
    і туману' того лихого
    що, нам бува, дурманить ум...

    Скликає спрагле передгроззя
    На денці серця сивий сум.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  10. Адель Станіславська - [ 2016.02.23 16:34 ]
    Повня
    Повня.
    Душа - сум'яття...
    Блимають хижо зорі.
    Розум -
    подерте шмаття
    хоч ні біди, ні горя
    видимого
    неначе...

    Спокою чаша -
    в дірах
    стигмить і густо плаче.
    І вигасає віра
    в добре, у тепле, чисте...

    Ні - то лиш суголосо
    повні
    Душа імлиста
    мерзне нага і боса...

    2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  11. Микола Дудар - [ 2016.02.23 14:45 ]
    Сервис
    ...уважали мы друг друга
    и любили кто как мог
    успокаивалась вьюга --
    накрывал обеих смог
    в этом пламенном союзе
    был парламент, президент
    и ко случаю - "карузо"
    и прогуливался мент...
    23.02. 2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2016.02.23 13:40 ]
    ***


    «Зеленотрав’я, навшпиньки, вище!
    В оксамити милі деревчата!
    Чи знаєте, що треба говорити,
    Як любу мою буде стрічати?»
    «Знаємо, знаємо, друже,
    Та ж не перший рік тут мандруєш...»
    «Спинись, поточе-хлопче, хоч на мить!
    Вгамуйтесь, легені вітрилі!
    Чи знаєте, що треба говорить,
    Як йтиме милий?»
    «Знаємо, знаєм, красуне,
    Cтільки літ ходиш з сумом....»
    ...З деревами, із травами говорять,
    Вітри гамують і потоки...
    Ніяк не заговорять між собою...



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Крутій - [ 2016.02.23 07:35 ]
    Лиш тільки у нас
    Я неба такого не бачив ніде
    Яскравих таких кольорів.
    І теплого сонця, що гріло мене
    І лагідно-ніжних вітрів.

    Таке розмаїття квітучих садів
    Чарівний там чується голос.
    Таку безкінечну плеяду ланів
    Фарбований золотом колос.

    Барвисту красу українських гаїв
    Не бачив ніде і ніколи.
    Ніде я не чув ту мелодію слів
    В піснях української мови.

    Карпатських дібров і поліських лісів
    Ніде більш у світі немає.
    Немає ніде таких гарних степів
    Де флора цвiте та буяє.

    Немає ніде більш таких прапорів
    Немає такого народу.
    Лиш тільки у нас з поконвіку часів
    Любили і люблять свободу.

    Лиш тільки у нас жовто-синя весна
    У зграї летить журавлиній.
    Лиш тільки у нас жовто-синя душа
    І світ цей для нас жовто-синій.


    2014 © Олександр Крутій


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Михайло Десна - [ 2016.02.23 04:42 ]
    Майданівська писанка
    Винна не ніч.
    Не ночі мішок –
    рада «облич»
    натисне кнопку «Шок»…
    Позбавивши лице права
    на сонячний крок.
    Скальпель не ніж,
    яйце не колобок.
    Чорний п р е с т и ж
    вирізує жовток…
    Позбавивши яйце права
    на сонячний крок.

    Сонячний крок?
    Він твориться тепер.
    Сонячний крок
    від кожного, хто вмер…
    Душі людей поповнюють ряди
    сонячних героїв
    й дотепер.
    Думка болить,
    а серце душу млить:
    Скільки іще
    «п р е с т и ж» нас буде злить?
    Винна не ніч -
    тут сонця нас позбавлено любить.

    Гріх чи не гріх -
    не покаянний хрест
    серед утіх
    тих, хто - маніфест?
    Позбавили людей права
    на сонячний жест.
    Очі - як дріт.
    У погляді лиш зиск.
    Бізнес із бід -
    колиска із колиск.
    Затьмарює нам сонце
    монети для жадоби їх
    диск.

    Сонячний крок?
    Він твориться тепер.
    Сонячний крок
    від кожного, хто вмер…
    Душі людей поповнюють ряди
    сонячних героїв
    й дотепер.
    Думка болить,
    а серце душу млить:
    Скільки іще
    «п р е с т и ж» нас буде злить?
    Винна не ніч -
    тут сонця нас позбавлено любить.


    23.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.23 01:52 ]
    Крим
    Згадався Крим і далі голубі,
    І після плавання – блаженна змора.
    І вітер-дух могутній, що тобі
    Несе міцний заряд здоров`я з моря.

    І сонця схід величний вдалині,
    І спів цикад, як музика вечірня,
    І шепіт хвиль, і відсвіти ясні
    Од місяця, що з хмар на хвильку вирне.

    Величні скелі, наче маяки,
    І гір верхівки у небесній піні…
    Й великих бур обурення гіркі,
    Що ця краса належить Україні!

    Перуна гнів, я знаю, не затих.
    Меч-блискавка над виссю голубою
    Впаде, як смерч, покарою на тих,
    Що нашу землю віддали без бою.

    21.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  16. Микола Дудар - [ 2016.02.23 01:36 ]
    ***
    … вшетечниця доперо є горілиць
    аж поки не зацвів єдваб в очах
    така краса, святі, і ті дуріли
    з полісся, чи то холмщини дівча…
    ти брмячим вітром всівся на будару
    пливеш собі до страти від отрут
    півсвіту заховалося за хмари
    а ти за них відроджуєшся тут…
    23.02. 2016.

    Вшетечница — блудниця, повія
    Доперо -до цього часу
    Горілиць - обличчям догори
    Єдваб — шовк
    Будара — річкове судно
    Брмячий — той, що бринить



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  17. Серго Сокольник - [ 2016.02.22 23:08 ]
    Потерявшиеся музы
    На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»

    Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной

    *********
    ПЕРВЫЙ ГОЛОС
    Не отвечай… вопросов больше нет…
    С ресниц пушистых убегают тени…
    Лишь лучезарный тающий рассвет
    Легко ложится на мои колени…

    Лучистый свет, осознанный сполна,
    Вдруг растворится в темных топях ила.
    Не отвечай… сегодня я – волна
    На необъятной черной глади Нила…

    Не отвечай… мечтаний глубина
    Уснет в шелках струящегося платья…
    Как сладок час! Я - скользкая волна,
    Застывшая на миг в твоих объятьях…

    Вопросов нет… как сладостно порой
    Под этим звездным неподвижным зонтом
    Осознавать пустынность городов
    За бесконечно чистым горизонтом…

    Не исчезай… испепелив мечту,
    Воспламеняясь явственно и тайно,
    Прости меня за эту высоту,
    Я оказалась здесь совсем случайно…

    *********
    ГОЛОС ВТОРОЙ
    Мне на лицо ложится хрупкость розы,
    Твою любовь я примеряю вновь.
    Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
    Окутывая безмятежность позы.

    Вдруг застывая в складках на груди,
    Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
    Одной рукой меня ты крепко держишь,
    Другая – тёмной плетью позади…

    Сомнение в расчерченных дорожках
    От треснутой опоры – отведи,
    Покачиваясь, вниз – не упади,
    Держа собой Колосс на тонких ножках.

    Переплетаясь у меня внутри,
    Желаний наших токи не иссякнут.
    Так бережно закрыв руками чакры,
    Ты подсветил их – отблеском зари.

    Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
    Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
    Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
    Второй – рассвета тёплого касаюсь.

    За сон, что наяву – благодарю.
    Забытая… цветущая… немая…
    Тебя, тобой обвИтая, люблю,
    И потому – над страхом – поднимаюсь.

    *********
    ЭХО
    Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
    Таки сомнительным я вижу это дело...
    Чтоб жажду тела вашу ощутить
    Желал бы все же я иметь хотя бы тело...

    Плывут в безвестность полосатые пески
    Как жизни путь. Взирая с укоризной
    На две доски, топорщатся соски...
    Отдайте тело! Подарю полжизни!!!

    Любить желая, я желал бы все же быть,
    Концом заката вхожий в бесконечность.
    Жизнь- полосата. Время уходить.
    Уходит тело по дороге в вечность.

    ***
    Так, отрываясь от статичных поз,
    Земные Музы - неземного просят,
    Их хрупкость тел с головками из роз
    Пески забвенья вечностью заносят...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116022300337


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Ігор Шоха - [ 2016.02.22 20:02 ]
    Імпровізатори апокаліпсису
    Велике Пу імперію снує,
    а павуки-шамани заполяр'я
    об'єднують у капище своє
    релігії і дике православ'я.

    Нечиста сила хоче над усе
    об'явлення і блуду, і Корану.
    І ось «мироточивого» несе
    на Кубу до престолу Ватікану.

    Є шкірні інтереси у Кремлі.
    І головний удар армагедону
    на нашій поневоленій землі
    готується од Сяну і до Дону.

    Релігія Росії, як чума,
    поширюється аж до Антарктиди.
    Пінгвіняча парафія сама
    не має до Гундяєва огиди!

    Та ідентифікацію її
    ніякий папірець не визначає.
    Вони, як укри є, та – нічиї,
    бо титульної нації немає.

    Нема, то буде. Ходить коліньми,
    обнюхує чадіюче кадило.
    І буде православніша, ніж ми,
    тому що у пінгвіна є Кирило.

    Заволодіє арами землі,
    і язиком «родним» оволодіє.
    І буде мати брата у Кремлі,
    а у тюрмі – свою сестру Надію.

    І довгі ризи нації його
    приглянуться комусь у Ватикані.
    І будуть дивуватися, чого
    він голим побіжить до океану.

    Бо це ж не те, що двісті соболі́в
    у вигляді скупої симонії.
    Це світова корупція у дії
    і конфесійний договір попів,
    як розіп'яти душу Україні.

    Московія бажає по Дніпро
    ділити метрополії добро.
    Католики – на заході країни.
    А Україні за її красу
    на лемеші і клепану косу
    перерахують шкірою пінгвіни.

    02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  19. Петро Дем'янчук - [ 2016.02.22 20:23 ]
    Чари
    Крилата пристрасті пора
    Із серця стрімко проростає
    Твоя осяяна душа
    Своє зображення шукає

    Бажань омріяні вуста
    Цілують міцно сподівання
    Твоїх благань жива роса
    Розтопить ніжністю кохання

    Там пропадем у водах буйних
    Потопим від людей чутки
    Між трав нехожених , і диких
    Розпустимо - чар пелюстки.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  20. Петро Дем'янчук - [ 2016.02.22 20:33 ]
    Вердикт
    Комуж ти заважаєш так ?...
    Що так тобою прикрашають
    За щож ти відбивалось в такт?...
    Тебе з багном тролі мішають

    Можливо , цим і сильний ти
    Що всим у заздрощах лоскоче
    Регочуть , судять мов скоти
    Бо їхнє пекло їсти хоче

    Тримайся , закаляй свій дар
    Їм оскал свій не зупинити
    Нехай спускають хижий пар
    Щоб далі міг питво смачити

    Життя поверне в бумеранг
    Отримають усе , щей зверху
    Не раз нам мудрість доведе
    Усе від нас - на ніч , і з ранку.
    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. олександр квітень - [ 2016.02.22 18:20 ]
    Втрачене кохання
    РОЗЧАРУВАННЯ
    Тепла ніч наче мить, що так довго чекав ,
    Закінчилась для мене наодинці розмовою
    Тільки серце болить , бо ж її покохав
    А вона у коханні назавжди відмовила
    • • • • • •
    Може прийде весна і в мої почуття
    І розквітне троянда загублена повінню
    В склі чужого вікна ,
    Що ж життя є життя
    А вона у коханні сьогодні відмовила
    • • • • • •
    Зачарований сон-світ нездійснених мрій
    Тут чиїсь сподівання назавжди поховані
    Знов потрапив в полон плід безкрилих надій
    Бо ж мені у коханні сьогодні відмовили !!!

    Олександр Квітень
    22 липня 1994 року
    смт. Куликівка


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Бойко - [ 2016.02.22 13:16 ]
    * * *
    Я балансую на межі
    Боготворіння і прокляття.
    Згасає пристрасті багаття
    І ми вже робимось чужі.

    Ти ще ввижаєшся мені,
    Та вже у тебе інші очі.
    Моя душа тебе не хоче
    Такою бачити вві сні.

    Але зорітимуть у снах
    Твої зіниці як зірниці,
    Нехай тобі благословиться –
    Ти обираєш інший шлях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.22 09:27 ]
    Рух

    Вірші до кави, до чаю, до віскі
    Пишуться борзо - без перцю і солі.
    Шторми бушують... Ростуть обеліски.
    Час насміхається з ролей Ассолі.

    Мушлі відкриті, черленяться перли.
    Рими в кориті - впереміж із маком.
    Гичку цукрову пацята пожерли.

    ...йде Навсікая в дім Телемаха...

    Котиться м`яч голубий із ліловим,
    Клякнуть оливи, сплітається віття.
    Я не зуміла позбутися мови
    В парку розваг потойбічного Сіті.

    Я ледь встигала кивати проявам.
    Стигло азу... шерхотіли блокноти.
    Десь недалечко - на острові Ява -
    В дощ законились чарунки чи соти.

    "Батики барвні, але нетутешні..." -
    Пробелькотіла ропуха бугриста.
    Краб намірявся (та зрадили клешні)
    Порозривати прабабні намиста.

    Стежка вужина. Тинки, де квасоля
    Повиплітала диканські дилеми...
    Цапу припона... а вольному воля.
    Вірші пишу на не задану тему.

    Барку лишаю у заводі білій.
    Лет - в бік вулкану.
    Геть сливи прокислі!
    Вслід позриваються осатанілі...
    Край водоспаду свіжішають мислі.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Козинець - [ 2016.02.22 08:26 ]
    Мотивація вижити
    Мотивація вижити в неї була сильна. Бо
    Вона щиро пробачила минулі образи й зради.
    Її міцно тримала в тонусі віра в любов
    І ще один чоловік. Колись вона ладна була заради
    Нього роками чекати... Тільки б почути, що він
    Беріг в спогадах той перший раз, під час якого
    Вона віддалася, спустивши білизну нижче колін,
    А потім змивала жіночу кров пляшкою сухого...
    Вона досі пам’ятає, як він тоді міцно її стискав,
    Клявся й божився, що та йому – небом дана.
    Вона свято повірила, що справді йому близька,
    Бо так володіють тільки своїми коханими…
    Мотивація жити у неї зараз є – любов!
    Вже давно вона розмежовує секс та кохання.
    Але свято вірить у справжню взаємність, бо
    Поки плекає свою надію – буде жити останнє..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Олена Красько - [ 2016.02.22 08:06 ]
    Розвидниться...


    Перед весною, як перед світанком -
    Набусурманиться скловатою над ґанком...
    Аж десь, за обрієм – прогалини зі світла,
    А тут, у місті, радість не помітна...

    І лиш вдихнувши відчуваєш впертість
    Як неминучу молодості зверхність,
    Яка вже тут, вже майже на порозі,
    Та щось замислилась, красуючись на розі...

    В повітрі хвилювання і напруга,
    І сни водночас віщі й недолугі,
    І ґави щось викрикують по черзі,
    Та відчуття мої ще не розмерзлись...

    Не знаю... Ніби серед бурі –
    Навколо смерч, а я у ватній кулі...
    Щось відбувається, а я не відчуваю –
    В тумані чи шукаю, чи благаю?...

    Розвидниться... Нікуди не подіне...
    З плечей неясний морок скине,
    На Київ ступить ніжкою несміло,
    Й візьметься за своє весняне діло...

    17.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Роксолана Вірлан - [ 2016.02.22 04:51 ]
    Дівчина на небному коні ( в орбітах честі)
    Покажи мені свою долоню,
    дівчино, на ярім румаку.
    Це планида капосна супонить
    валунами річку гомінку.

    Онде - серед ліній - у сузір"ї
    вихопився кречетово меч.
    а падким союзникам - не вір їм! -
    те послиззя здатне до утеч.

    Бо у цьому світі колихкому -
    межи работління, риб, гієн -
    ти нетребна зовсім анікому,
    що сама здобудеш - те твоє.

    Кордубаті вибростяться тіні -
    заходу і сходу юдокрок.
    Порохно і пастки, капотіння,
    це москвоязиччя, інгліш...кро...

    крововилив ув орбіти чести.
    Мир ерзацний - чортовий сувій.
    Лінії з долоні не ізмести!..
    Лінії - письменства колові.

    Черні п"ють осердя безборонне!..
    aле горня мста на колуні.
    Не розпелюстковуй ще долоню,
    дівчино, на небному коні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  27. Любов Бенедишин - [ 2016.02.21 23:31 ]
    ***
    Шляхами горбатої дійсності
    гарба "нічиєї" доби:
    з висот Революції Гідності
    у тиху ковбаню ганьби.

    20.02.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  28. Мар'яна Тисяк - [ 2016.02.21 21:15 ]
    Маленька "соль"...
    Коли день кругом горить,
    стираючи в попіл вічність
    й, здається, весь світ летить
    у прірву! ..ще й по зустрічній...
    Сховатися б у куток!
    В солодку, глуху дрімоту....
    Мов згублений ти смичок
    без скрипки своєї й ноти.

    Цей лемент в тобі століть
    й шальної наскрізь епохи
    пульсує. Реве! Бринить
    сльозами... Вже більше й кроку
    не в силах здолати. Ні!
    ...з душею - в клубок колю́чок....
    Та день все ж прийде й твої
    всі болі ще раз озвучить.

    Ти вслухайся... Це не твій
    лунає тривожний голос, -
    це ставить акцент знов свій
    безпристрасно сірий Хронос.
    Не рвись
    із його долонь.
    Ти - лиш інструмент....
    Згадай!
    Та свою
    маленьку "соль"
    (схитруй!)
    і усе ж зіграй.

    ID: 623432
    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623432
    дата поступления 23.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2016.02.21 18:54 ]
    * * *
    І. К...
    І не пишеться вже, і не любиться,
    І не мріється так, як раніш, –
    Обриває і гонить по вулиці
    Вітер клоччя пожовклих афіш.
    Шарудить, навіваючи спомини
    Неповторного, клаптиків рій, –
    І сягає до горла оскомою
    Присмак давніх мандрівок, подій…
    21.02.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  30. Микола Дудар - [ 2016.02.21 17:09 ]
    Коло.
    … глибокий шрам облуди і гвинтівки
    проваджень, гасел, відомств і кийка
    і в той же час хтось підробляє ліки…
    і знову "ен" спливає від буйка…
    запроданцям і просто навіженим --
    Майдан живе, від серця до глибин
    і, дай нам Бог, не звузилися б вени !
    і, дай нам Бог, щоб вистачило шин !
    21.02. 2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Шоха - [ 2016.02.21 12:56 ]
    За азимутом долі
    Як у тумані даленіє пам’ять
    оазою німого дежавю.
    Чи не тому і досі сльози кануть,
    що іноді не радує, а ранить
    усе, чим дорожу я і живу?

    І ні на що уже не претендую
    і маю те, що явно заслужив.
    А як і ні – допишу, домалюю,
    аби герой мій жив і не тужив
    із лірою моєю одесную.

    І поки, Боже, Ти іще єси,
    іду я од лукавого у люди
    десятою дорогою усюди,
    де є ще відображення краси,
    яка мені поезією буде.

    І поки ще скрипить перо моє,
    і на порозі в інше житіє
    зоря ранкова п’є у травах роси,
    я бачу за коловоротом днів
    усі дороги пройдених років,
    жнива, отави і мої покоси.

    2010-2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  32. Дмитро Куренівець - [ 2016.02.21 12:20 ]
    Пол Саймон: Звучання тиші
    Привіт, темряво! Я знов
    сповідатись тобі прийшов,
    бо, поки спав, одне видіння
    в душі посіяло насіння,
    і сон той, що у мозкові проріс, –
    він є скрізь
    у цьому звучанні тиші.

    У сновидіннях хворобливих
    блукав один я неквапливо
    бруків’ям вуличок нічних,
    піднявши комір, мов на дощ чи сніг.
    І раптом спалах, доторкнувшись моїх віч,
    прорізав ніч,
    і я почув звучання тиші.

    І в тім неоні я бачив лиш
    десятки тисяч душ чи більш,
    які розмовляли мовчанням
    і чули попри невслухання,
    які писали пісні, що їх не підхопить спів.
    І ніхто не смів
    турбувати звучання тиші.

    «Дýрні, – сказав я, – це ж так:
    тиша росте, наче рак.
    То почуйте мову слушну,
    прийміть руку мою дружню».
    Та слова мої впали німотним дощем,
    розчинившись у хвилях тиші.

    І всі молились у танкý
    неоновому божку.
    І тоді спалахнуло знамення
    на табло у метрополітені,
    де йшлося, що
    слова всіх пророків – вони у графіті міських
    на стінах слизьких,
    і їх шепотіло звучання тиші.

    02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.21 12:53 ]
    Життя трагедія зомліла
    Промчав поквапно сірий будень,
    Знов ніч на крилах сліпоти.
    В моїм житті уже не буде
    Любові більшої, ніж ти.

    Лиш спалахи якісь миттєві –
    Подоба справжніх почуттів.
    Найкращі дні минули… Де Ви,
    Ті щастя хвилі золоті?

    Життя неначе б то суцільний
    Клубок дурниць і помилок.
    За неба морок замогильний
    Навіки сонечко зайшло.

    Безлисте дерево колише
    Старий і сивий вітрюган.
    І бабою Ягою тиша
    Між вулиць мертвих сновига.

    У пеклі самоти й одчаю,
    На місяць вовчого виття,
    В душі мов факелом палає
    Вулкан киплячий каяття.

    І в ньому ладен я згоріти
    І «его» власне утопить.
    Аби лиш забуяли квіти
    Кохання твого хоч на мить.

    Життя трагедія зомліла..,
    Скрижалі обійма вогонь:
    Любити серденько навчилось
    Коли любить нема кого!

    15.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  34. Зоря Дністрова - [ 2016.02.21 02:05 ]
    Мій синій пташе...
    Мій синій пташе, ти так мені болиш,
    Твої слова мою навстіж розкрили душу.
    І на вустах – терпкий від дотику спориш,
    Як твої руки у зимову стужу.

    Завітрило снігами, замело
    Усі стежини, що вели до тебе.
    В моєму серці проросло крило,
    Твоє крило, що проситься до неба.

    Самотній птах на зболеній землі.
    Його несе така велика сила.
    За ним ідуть усі його жалі.
    Волочаться безсило сиві крила.

    Мій синій пташе, ти так мені болиш,
    Твої слова мою навстіж розкрили душу.
    І на вустах – терпкий від дотику спориш,
    Як твої руки у зимову стужу.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  35. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.20 22:34 ]
    Чорна троянда
    Чорна троянда, краплини вина...
    Готичне кохання ми вип'єм до дна.
    Готичне і вічне, як небо,як морок
    Небезпечне й яскраве,як сонце,як порох,
    Таке дивне і ніжне, як пелюстки,
    Що живуть нескінченно,роки та віки...
    Так болісно й солодко,як в перший раз...
    Солодко разом і біль від образ.
    Життя швидкоплинне для нас - це ніщо!
    Не буде "а може", не буде "якщо",
    Все прописано чітко,як кров на стіні,
    Амур стріляв в серце...Тобі і мені…
    14.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  36. Галина Кучеренко - [ 2016.02.20 22:42 ]
    Пораненим Захисникам Батьківщини присвячується
    …Ворожа сталь вогнем палає в тілі,
    Нестерпний біль сльозою підступає,
    Перед очима потойбічні тіні,
    Незмога рухатись… І відчуття зникають….

    Та зуби стиснуті і скивиці в судомах,
    І серця стук – життя єдиний свідок…
    І тільки думка втримує свідомість –
    За виживання дням почато відлік….

    Допоки дихаєш – твій бій іще триває….
    Допоки мислиш – доти ти непереможний…
    Борись й живи! Сильнішого немає,
    Ніж воля до життя в людині кожній.

    ©19.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  37. Мирослав Артимович - [ 2016.02.20 21:21 ]
    Ubi concordia, ibi victoria*
    Вкотре граблі злоєхидно ошкірені
    У споконвіку повчальній історії:
    Розбрат – погибель, у єдності – зцілення,
    Ubi concordia, ibi victoria!

    Чи діждемося свого Вашингтона ми? –
    Гріє надія (вклонімось Тарасові)…
    Але наразі – облудності тонами
    Нас обсипають патякала масові.

    Сіють ліворуч-праворуч половою,
    Б’ються у груди і пруться у лідери,
    Стеляться в ноги травою шовковою,
    Але в душі залишаються гідрами.

    …В тихій скорботі похилені голови –
    «Сотні небесної» вбивці покарані?
    Гнів обпікає розплавленим оловом:
    Чи хоч один поріднився із нарами!?

    Як же здолати нам ворога клятого
    Без перемоги над власною хворістю?...
    Два роки тóму… 20-го лютого…
    Сила Майдану – у згоді зі совістю…

    20.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  38. Лілея Дністрова - [ 2016.02.20 17:26 ]
    Передвесінні думи...
    А я замарена у поволоці дум,
    Засліплена лиснючим перламутром
    Холодних ранків...мерехтливо тліє сум
    На випрілій траві під білим хутром...  

    А я залюблена у неокраю синь,
    У весняні тонкоголосі трелі,
    У тополину тонкострунну височінь
    І медоцвітні пахощі морелі.  

    Думки полинули у просинь мовчазну,
    Замлілу в сонцебризній позолоті.
    Ще мить...примружилась душа землі...зі сну...
    Вівальді...у барвінковім акорді...

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  39. Леся Геник - [ 2016.02.20 17:33 ]
    Повірити б на крапельку сильніше…
    Повірити б на крапельку сильніше,
    вдивлятись не у скверну темноту,
    чіплятись не за гаки й не за ніші,
    і не за страх, і не́ за німоту...

    А руки, серце в небо простягати
    до Їхніх незахмарених ікон,
    як онде син, донька мала, і мати
    під білим-білим пам'ятним вікном.

    Вони не мають права відступити,
    не звірити і здатись чорноті...
    А ми? А ми, у розпач заповиті,
    витрушуємо капища пусті.

    Чіпляємось, мов клешнями, за тлінне,
    за штори, за гардини, за карниз...
    Від сорому розтріскуються стіни
    і сірим воском скапують униз...

    На ті могилки, що за місяць-другий
    притуляться до гойної весни...
    Шипить у грудях незгасимий вуголь
    і душить гірко спазмами вини...

    Бо нам би вже дійти до світлих рішень
    з-поміж картань і докорів на злих,
    повірити на крапельку сильніше,
    і тим собі вподобитись до Них...

    (19.02.16)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  40. Любов Бенедишин - [ 2016.02.20 16:22 ]
    ***
    Зіпсований дух шоко-ладу.
    Планида, гнилої закваски.
    Час-пік перемінює владу.
    А влада (ро)змінює маски.

    20.02.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  41. Кориця Медова - [ 2016.02.20 16:03 ]
    ******
    Від моря до берега майже хвилина,
    тримай оберіг мій щаслива людино.
    Пливи, не згубивши його у глибині,
    будь вірний собі, а не сірій рибині.

    Навчися пірнати, десь ген поза хмари,
    обріж всі хвости, що малюють примари,
    тримай своє серце на шиї в кулоні,
    не будь у дешевого страху в полоні.

    Не хвилі щоденно хвилюють твій дух,
    а рибні турботи й можливість задух.
    Іди, бо солоність роз’їсть твої тіло …
    Ти з болем мовчиш, але ж наболіло?


    12.03.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Олексій Кацай - [ 2016.02.20 14:04 ]
    Озеро досвітнє
    Здіймається юга із глибини:
    мільярд зірок в ній і мільйон галактик,
    а ще – моя планета, просто клаптик
    розкиданої геть речовини.

    І я –
             речовини тієї квант,
    наповнений всією глибиною, –
    те, що лежить між дном буття і мною,
    вивчаю,
               мов долоню хіромант.

    Та лінії сузір’їв пінить рух
    й легкі серпанки перетворює в тумани,
    де лиш закохані та інопланетяни
    долають глибину навпомацки й на слух.

    Ти випірнаєш з неї. Ватра дим
    несе на твого тіла досконалий витвір.
    А я – на березі,
                          і ледь колише вітер
    на пагонах думок тремтливе листя рим.



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Олег Завадський - [ 2016.02.20 11:48 ]
    Дар

    Цей віщий дар – немов прокляття,
    Хоч нишком плач,
                              хоч вовком вий:
    Снують видіння, наче таті,
    В обуді снив, у снах яви.

    Ти можеш, роджений незрячим,
    Устами викресать вогонь.
    Неначе Бог тобі назначив
    Ректи від імені Його.

    Як письмена, читаєш долі
    На мові каменю й трави.
    Неначе Бог тобі дозволив
    Тривожить мертвих, як живих.

    Промов жахне імення звіра –
    І ляже звір до ніг твоїх.
    Неначе Бог тобі довірив
    Гріхи спокутати за всіх.

    Спізнати міру всіх печалей,
    Збагнути суть усіх начал –
    Оце і є твоє начало,
    Оце і є твоя печаль.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.20 10:39 ]
    Люмінографія

    Пахолки зла вигулькують із виру,
    За поли смикають. Блищать сокири.
    Очиська водянисті, руки шерхлі.
    А я простую.
    Оглядаю жерла.

    Щодня ексцеси, ксиви та "докуки".
    Довкола серця шуми-перегуки...
    Чуже плахіття вигаджене глеєм.
    Шерхоче шлейф підступниці Медеї.
    Синів убила, любить Ахіллеса...

    ...де ж руна золоті, гречані плеса?

    Сліпих обходжу. Слухаю зозулю.
    О скільки чорноротих проминуло...
    У паволоці мар іду між пір`я,
    Світи малюю світлом на узгір`ї.

    Хтось ручкається з бісом - я не хочу.
    Мої стежки окремішні, сорочі.
    На острові блаженних сьома... тиша.
    Тут пастернак цвіте, бджолу колише.



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Домінік Арфіст - [ 2016.02.20 08:07 ]
    ...тече ріка...
    тече ріка буття… у забуття…
    терпка вода снігів позаторішніх
    долинних омиває і горішніх
    і праведних і невиправно грішних…
    до витоків немає вороття…
    тече ріка і тче життєві тексти
    змиває імена і палімпсести
    і напуває схилені сади
    і листя забирає і плоди...
    сміється Бог у пам’яті води...
    вимочують коноплі дивні сестри
    і плавають при дні майбутні діти
    де сонце охолоджує себе
    на брижах лебідь пір’ячко скубе…
    бобер помежи греблями гребе…
    …а іноді – таке – зринає звідти…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  46. Вікторія Торон - [ 2016.02.20 03:32 ]
    Дитинство (Позаду мовчазного піаніно)
    Позаду мовчазного піаніно,
    де затишно і злегка павутинно,
    безпечно, як у байковій кишені --
    усе, що розіграється на сцені
    твого життя в глухому безгомінні
    в кустарному театрі провінційнім.

    За клавіші, як пальці, білолиці,
    за чорні, як сімейні таємниці,
    за струни хитромудрі і педалі
    закрались ще не звідані печалі,
    і знаки вигинаються рослинно
    на нотних станах «Гри для піаніно».

    Стоїть картина в пам’яті одвічна--
    настольна лампа, батькове обличчя,
    і мати щось латає на дивані
    і згладжує різкі життєві грані
    промінними чутливими руками,
    ув'язаними в монотонні гами.

    Народяться нові у п’єсі люди,
    і музика постане звідусюди,
    надіями палке сколише серце,—
    аж тут струна із дзенькотом урветься...
    О, де той сон, що ждав тебе гостинно
    позаду рятівного піаніно?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Оксана Дністран - [ 2016.02.20 03:18 ]
    Карма?
    Я вийшла вчора на кривавий сніг,
    Він так пасує до моєї карми,
    Вважалось – цвіт калини оберіг,
    Та розіп’ято вже його задарма.

    Спадали грона сотнями до ніг.
    За що вас вбито, віддані синочки?
    За мій юнацький легковажний гріх
    Зірвали з мене вишиту сорочку.

    І ось стою. Простягнута рука.
    «Подайте, люди, бо сама – калічна!»
    Скотилася з очей сльоза глевка.
    По папертях стояти маю вічно?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.20 00:08 ]
    Заповіт
    На берегах Дніпра - буде моя воля.
    Буде там життя і буде моя доля.
    А в могилі тісно та в могилі поряд
    Хробаки мерзенні і духу там неволя.
    Волію я літати по країні милій,
    Все спостерігати.Вона — той самий Вирій,
    Де я врешт спочину тілом,та не духом.
    А решті вояків — земля най буде пухом.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.19 23:47 ]
    Український спец.признач.
    Український спец.признач. -
    Вороги від нас всі в скач!
    Ти в АТО і я в АТО!
    Не замінить нас ніхто!
    Я в строю і ти в строю -
    Ворогів я всіх уб'ю!
    Підем швидко по слідах!
    І навієм на них страх!
    Най поплачуть і скавчать -
    Матимуть тавро-печать!
    Ненько наша Україна!
    Спец.признач цінуй,як сина!
    Будьмо неньку боронить
    Ворогів розіб'єм вмить!
    10 лютого 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  50. Серго Сокольник - [ 2016.02.19 23:50 ]
    Мить неповернення
    Як же ж хочемо, хочемо, хочемо
    Щоб початком здавався кінець,
    Щоб сльотою небесною змочений,
    Промінь сонця весняного скрес,

    Щоб серця, що вже попелом вкрилися,
    Знов зігрілись кохання теплом...
    І, зажурені, щоб не журилися...
    І щоб стало усе, як було...

    Хоч би раз іще ніжками босими-
    Чи по лезу, чи-то по стерні...
    Щоб у небі свинцевому осені
    Спів весняних птахів задзвенів!..

    Світ пост-фактум народжених роздумів-
    Де ми ІНШІ? Де СПРАВЖНІ? Хто зна?..
    Тільки "мить неповернення" пройдено.
    Та й куди повертатися нам?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116021912824


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   630   631   632   633   634   635   636   637   638   ...   1855