ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.09 10:54 ]
    Січневе
    Козу Маланка водить і щедрує,
    Василь зерном на щастя засіва,
    Морозко квіти на шибках малює,
    Січень уже вступив в свої права.

    Щедра кутя, за нею- і голодна,
    Йордан освятить воду в криницях.
    Зійде на всіх хай благодать Господня,
    І радість хай панує у серцях.

    2005 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.08 22:50 ]
    Поміж засніженого суму
    Поміж засніженого суму,
    У царстві казки і зими,
    Далеко від міського шуму,
    Дерева змахують крильми.

    Злетіти хочуть, ніби птиці,
    Здіймають віхоли красу.
    Легкий той погляд, світлолиций,
    У небо зморене несуть.

    Летить літак, орлино лине.
    І тягнуться за ним увись
    Зеленокрилі три ялини –
    Ракетно тінями звелись.

    Немов зажуру цього смерку
    Прорізать хочуть, як штики
    Ясні неону феєрверки,
    Щоб небо всіять, як зірки!

    8.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  3. Володимир Бойко - [ 2016.01.08 21:05 ]
    Хто я? Що я? Мрійник, і не більше (переклад з С. Єсеніна)
    Хто я? Що я? Мрійник, і не більше,
    Синь очей згубив я у імлі,
    І життя прожив я поміж іншим,
    Поряд з багатьма на цій землі.

    І тебе за звичкою цілую
    Я тому, що інших цілував,
    І, неначе сірниками граюсь,
    Я любовні кидаю слова.

    "Дорога", "кохана " і "єдина",
    А в душі завжди одне і те ж:
    Як запалиш пристрасть у людині,
    То, звичайно, правди не знайдеш.

    І тому душі моїй не гірко
    Не горіти в пристраснім вогні,
    Ти, моя блукаюча берізко,
    Багатьом призначена й мені.

    І коли я іншої шукаю,
    Це ж полон – любити лиш одну,
    Я тебе ніскільки не ревную,
    Я тебе ніскільки не кляну.

    Хто я? Що я? Мрійник, і не більше,
    Синь очей згубив я у імлі,
    І тебе любив я поміж іншим,
    Поряд з багатьма на цій землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  4. Олександра Камінчанська - [ 2016.01.08 20:42 ]
    ***
    Шлях, що додому і верби снігами забілені,
    Батькові руки натруджені працею, дні.
    Рідна оселя голублена радістю-бідами,
    Недруги й друзі, на мене подібні– в мені.

    Знову вертаю Молочним Шляхом через повені
    В світ колискової, де матіоли і Бог.
    Зоряні янголи вчора наснилися знов мені.
    Вчуся прощати, інакше не можу, їй-бо…

    Вчуся молитви у неба з громами і тишею,
    Вірю у слово нетлінне, мов огниво, твердь.
    Мрії обох молодими світанками вишию,
    В світі, на грані старого «колись» і тепер.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  5. Василь Кузан - [ 2016.01.08 17:32 ]
    Акорди безсоння

    Акорди безсоння ховають у книгу
    Думок неприборканий рій.
    Пирій проростає. Тінь гупає в шибу
    І рибу приносить у мій
    Холодний будинок – зіщулену хату.
    Обпечений вітре, не вій!
    До риби потрібно ще всього багато:
    І хліба, й напоїв, і мрій.

    У книзі безсоння зникають картини
    Надії між двох берегів…
    Хрести, що шукають для себе людину,
    Чорти, що малюють богів.
    Ідей нереальні не контури – мури,
    Гріхи, поцілунки, борги.
    Кришталь чобітків нездійсненністю дурить,
    Вселяючи острах нагий.

    До серця підходить не тромб – театрально
    Загроза вдягла капелюх.
    І хлюпає ранок у спінену ванну.
    Годинник раптово оглух.
    І сниться не казка. Точніше – не сниться.
    Ніхто у розлуці не спить.
    Безсоння щоночі не може зморити
    Беззубу свою ненасить.

    08.01.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  6. Ігор Шоха - [ 2016.01.08 17:17 ]
    Браття для багаття
    ***
    Ой не така ти гнана, як неждана,
    моя сусідо. Де ти не взялась,
    усе одно – чужий іконостас
    і іпостасі копія погана,
    якою б не була ця іпостась.

    ***
    Ой небезпечно бути за ізгоя
    і коїти, нехай і мимохіть,
    наклеп на націю, егре́гор у якої
    сягає глибини тисячоліть.

    ***
    Що за брат з війною у «рассрочку»,
    що це за рідня по язику,
    що останню відбере сорочку,
    убиває тата, сина, дочку
    і віки тримає на гачку?

    ***
    Життя – це боротьба… І навпаки –
    у боротьбі неначе і живемо...
    Боротися уміємо таки.
    А жити?
    Жити?
    ...може і почнемо.

    ***
    До ряси не усім іде кадило,
    плюгавому – корона на віки.
    Якщо і досі я у тебе бидло,
    тому що є у мене шмаровидло,
    то я́
    тебе помазую,
    таки.

    ***
    Які прозорі імена –
    Росія... Україна...
    Який лукавий сатана!
    Усе навіює, – страна...
    безбожна... і єдина!
    І ще прозоріше, – війна...
    корупція... руїна...

                                  


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  7. Уляна Яресько - [ 2016.01.08 13:31 ]
    Мій посланцю з невидимих світів...
    Мій посланцю з невидимих світів,
    заходь, сідай - хай одпочинуть крила.
    Ти часопростір весь перелетів,
    аби тебе у серце я впустила.

    ... погрузли дні в сильці в`язких інтриг...
    мені б у сад заквітчаних магнолій,
    а я в полоні вічномерзлих криг -
    (мов Мінотавру в лабіринті долі,
    віддав безвір`ю хтось мене в ясир,
    заплів у вузол гордіїв) - пропали б
    мої вірші без щастя та краси
    і без очей блакитних, мов опали.

    Слова утіхи, ніжності бинти
    (небесне диво - голос херувима!)
    Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
    були б у серці скрижанілі зими.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  8. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.08 11:26 ]
    ***
    Коли зимові ночі темніші,
    а ніж коси циганки,
    то і в смичку і в скрипці —
    на ходу — загасають ноти.

    І викошуються трави
    з ясного проміння ночі
    у сонні загати —
    любові, спокою й тиші.

    І потомлені серед снігу
    спадають в знесиллі.
    І їм закриваються очі
    густим медом сну.

    І хто почує?..
    Як з-під криги і снігу
    лупає каміння
    тендітний пуп’янок підсніжника.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  9. Віктор Кучерук - [ 2016.01.08 08:55 ]
    Пам'ятаю
    Уже пройшли десятиріччя,
    Але, рокам наперекір,
    Всіх однокласників обличчя
    Я пам'ятаю до цих пір.
    Вони в мої впадають очі,
    Промінням зір, навперебій, -
    Немов осяяння пророчі
    Сумних і радісних подій.
    Бува, приходять на прощання,
    Щоб усміхнутися на мить, -
    І потім серце безустанно,
    По них сумуючи, болить.
    А інші, радісні до краю,
    Щоб наспіватись досхочу, -
    До себе в гості зазивають,
    Коли віддалено мовчу.
    Мов корені, живі чи мертві,
    Вони, не відаю коли,
    Вросли у спогади так твердо,
    Як сни ніякі не змогли.
    Вони заглибилися в вічі,
    Щоб став до зору ближче зір, -
    Щоб однокласників обличчя
    Не стер зі згадок часомір.
    07.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  10. Світлана Костюк - [ 2016.01.08 01:53 ]
    ***
    Ще в яслах спить те Боже немовля,
    А доля - наче тінь від хрестовини...
    А ірод вже вичікує здаля...
    А натовп вже бере його на кпини...
    І до Голгофи є тернистий шлях...
    І ниций вчинок Понтія Пілата.
    ...Ми молимось...а душі - на замках...
    А віра так - від свята і до свята...
    Йому б не скам'яніти в образах...
    Різдвяна Зірка темряву розсіє! (? )
    Народжений, щоб жити у серцях
    ...МЕСІЯ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  11. Серго Сокольник - [ 2016.01.08 01:57 ]
    Новый год. Философское
    Желаем, грешные?-
    Желанный Новый год...
    И все желанья между делом загадали
    В сердцах, сердешные...
    Но сердце сознает-
    Что не от сердца, то и сбудется едва ли...

    Врагов ведь победив,
    Не победишь себя.
    Того, корыстного, с двуликою химерой,
    Безгрешным будучи,
    Все грешное любя
    Во ржи над пропастью меж ересью и верой.

    Любя любимую,
    Полюбишь от души,
    Себя, как жертву на алтарь Богам, даруя,
    И разрешишь себе
    Пролить любви кувшин
    В песок забвенья, быть не понятым рискуя?

    Пресыщен жаждою,
    К источнику припав,
    Творя коррупцию без коррупционеров,
    Ответив "нет", ты
    Этим скажешь "да".
    Ты не солгал. Да только кто ж тебе поверит?


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116010800436


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Микола Дудар - [ 2016.01.07 21:57 ]
    Світ
    світ очима боротьби
    світ словами отчими
    ой якби ж то я… якби
    оминав ті збочини
    пастки пастки пастки і...
    калачем затиснуті
    верхнє "так" у нижнім "ні"
    осторонь від висновку
    2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  13. Любов Бенедишин - [ 2016.01.07 19:07 ]
    ***
    Розгорну цукерку, як цикуту:
    хоч у свято - мінімум біди.

    ...А душа
    (під вибухи салюту)
    сонно
    поривається туди,
    де щоночі
    градно і бліндажно...

    Завтра - будень,
    круговерть подій.
    Що то звичка -
    вже не так і страшно
    не вмирати
    на передовій.

    07.01.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  14. Оксана Рудич - [ 2016.01.06 22:51 ]
    У дзеркалі - інакша жінка

    Всьому на світі є ціна.
    Всьому на світі є причина.
    Тому, що я – вже не вона
    і схожі ми лише очима.

    Вона не любить тісноти –
    вона воліє перетворень.
    Їй затісно без перспектив.
    Що їй провалля, що їй гори!

    А я люблю, коли дощі,
    коли сніги, мороз і вітер
    зітхати і вогонь в печі
    доповнити пасьянсом літер.

    Люблю поплакать без причин
    за всіх і вся і навіть більше,
    люблю неголених мужчин,
    люблю сієсту й таке інше.

    Вона не забуває літ:
    їй двадцять п’ять, а може, й більше.
    Вона віршами лине в світ,
    а з мене в світ злітають вірші.
    1999р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Оксана Рудич - [ 2016.01.06 22:55 ]
    ***
    Душа щемить від повноти.
    Так добре, що забракло слів.
    Від нависаючих мостів
    з роз’ятреної висоти.

    В блакить занурена стою,
    цілую місяць яснобокий.
    І, вперше за останні роки:
    - О, Світ! Я так тебе люблю!
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Оксана Рудич - [ 2016.01.06 22:16 ]
    Секунда
    Секунда між «вчора» і «завтра» –
    лиш подих, лиш поштовх, лиш що?
    Відчути – не встигнеш, спіймати – не смій.
    Сніжинка в вологому просторі вій,
    краплинка на теплому мармурі щок.
    Химерна, зрадлива правда.
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Михайло Десна - [ 2016.01.06 21:16 ]
    Різдвяний вечір
    Сніг біг (вже не сніг),
    у Різдвяний вечір ліг -
    "радуйся, ой радуйся, земле..."
    Їх, тих, хто (як міг),
    у Різдвяний вечір всіх -
    "радуйся, ой радуйся, земле,
    Син Божий народився!"

    Народився Божий Син.
    Ой не надаремно -
    радуйся,
    ой радуйся, земле!
    Свят! Свят! Свят!
    Час Різдвяних свят.
    Тиша незбагненна
    не тому, що темно, -
    радуйся,
    ой радуйся, земле,
    Син Божий народився...

    06.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  18. Микола Дудар - [ 2016.01.06 18:54 ]
    Где то так...
    … мы в начале пути. ну, и как же в дорогу без спичек?!..
    шестиструнный мотив рассыпался, проснувшись, хитами
    и скорей изнутри, из толпы, как могли, мы по-птичьи...
    мы бросались на Риф, медиатор - "связным" между нами…
    ведь единственный шанс… избежать, не родившись в "союзе"
    всего горстью в семь нот мы искали пути до свободы
    и готовы на дот ради той… называемой Музой --
    а в пустыне пустынь -- превращались в Колодцы и Воду…
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  19. Петро Скоропис - [ 2016.01.06 17:50 ]
    З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту
    … погонич невидимо відки і виник.
    В пустелі, обраниці див відповідних
    зі схожих на неї, присталі нічлігом
    обсіли багаття. В заметеній снігом
    печері, своєї не відавши ролі,
    куняло дитя в золотім ореолі
    промінь, мимохіть переймаючи навик
    світіння не тільки в державі чорнявок
    тоді, – але всюди, подобою зір,
    допоки сягає людини позір.




    25 грудня 1988


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  20. Олександер Приймачук - [ 2016.01.06 14:59 ]
    В житті багато перешкод
    В житті багато перешкод,
    Які повинні ми здолати.
    Пройти прогнувшись, впавши на коліна,
    Благаючи прощення каяття,
    Та впавши встати,
    І пройшовши далі — знати,
    Що без проблем, нема у нас життя.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Маріанна Медзінська - [ 2016.01.06 13:11 ]
    **Лиш міраж...**

    Я запалю свічку в вечір холодний,
    Та образ твій розмитий в димі побачу
    І наче той котик малий та голодний,
    За теплий дотик поцілунком віддячу.

    Ніжно промуркочу застиглі слова,
    На моїх давно нецілованих вустах
    І забуду, що в душі цвіте мрійна зима,
    Просто житиму далі, ховаючись в снах.

    Та душа враз полетить в заметіль,
    Застигне вмить гаряча кров і сльоза,
    Залишиться лиш сніг і солодка ваніль
    І твій погляд, в якому горить бірюза.

    Бо на жаль, це брехня, лиш міраж,
    Тебе давно немає поряд зі мною,
    А в пам'яті лиш залишився пейзаж,
    Майбутнє, в яке дивились колись ми з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Маріанна Медзінська - [ 2016.01.06 13:03 ]
    **От счастья лечу...**
    Я подарю тебе снег, который в танце кружит,
    Запах Нового года вошедший во все дома
    И пусть искренний смех к тебе поспешит,
    Разольется шампанским и согреет слова.
    Открою все стальные двери в забытые сказки
    И белого ангела на снежинке тебе подарю,
    Так много, сколько есть в моем сердце ласки,
    Отдам только тебе... любя.. безумно люблю!
    Ибо скребется в душе чувств огромная сила,
    Не считая потери, холодного лета и боли
    И пусть сегодня зима, пусть вчера тебя злила,
    Но простить меня, поверь, наверняка стоит!
    Лишь останься со мной хоть на мгновенье,
    Остановив время и распылив гордые сны,
    Даря любви улыбку в этот раз без забвения,
    Чтоб вместе обнявшись дожидались весны.
    Да и пусть тикает время как суровая бомба,
    Дописывая нас как свою гениальную книгу,
    Это пустяк, ерунда, на него совсем я не злобна,
    Потому что ты рядом и я от счастья лечу...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Маріанна Медзінська - [ 2016.01.06 13:28 ]
    Досі чекаю...
    Я так довго на тебе одного чекала,
    Ховаючи у глибоку скриньку думки,
    В тихих зорях щоніч засинала,
    Присвятивши тобі ніжні рядки.
    Але тебе поруч майже не було,
    Тільки вітер приносив цілунки твої,
    А серце стільки страждання відчуло,
    Що стало чорніше святої землі.
    Де ж ти був, коли я так страждала
    І сльози лились немов водоспад,
    Чому доля принесла, а потім забрала,
    Звівши стільки непрохідних барикад?
    Тепер день за днем у забутті минає,
    Не знаючи спокою горить моя душа
    І ніхто на цій землі на жаль не знає,
    Що й досі я чекаю, пишучи цього вірша...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Маріанна Медзінська - [ 2016.01.06 13:09 ]
    Кохання існує!!!
    Я би написала тобі примару-листа,
    Якщо ти на нього звісно будеш чекати,
    Залишилась вночі без чорно-білого сна,
    В якому колись приходилось літати.
    Та в новому дні, серед тисяч думок,
    Я пройдусь по полі мрій і страждань,
    Чому колись я не зламала замок,
    Таємних і таких відвертих бажань?
    Та в мовчанні так слів малувато
    І п'янить душу минуле хворе й гірке,
    Тоді мені було на все наплювати,
    Лиш рятувала серце своє боязке.
    Не помічала сонність білих світанків
    І як сонце посміхається високо в небі,
    Не цінувала смак твоїх сніданків,
    Лиш потопала банально в потребі.
    Хотіла єдиного- прожити на славу,
    Та не сумувати ні дня все життя,
    Не відкривати душу давно вже іржаву
    І не виказувати справжні свої почуття.
    Думала, що не випити із келиха все кохання,
    Як би не цвіли в душі моїй почуття,
    Що завжди залишається тільки страждання,
    Від марно прожитого і втраченого життя...
    Та я помилялась... кохання таки існує,
    Хоч воно довго спить- та загоряється вмить,
    В долі секунди зриваючись швидко стартує,
    Та вже до кінця життя яскраво горить!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.06 11:41 ]
    Погляд
    Йому подобалось дівча
    Русяве,невисоке,
    Маленькі кіски до плеча,
    Усмішка.І глибокий

    Погляд ясних сірих очей
    Пронизував всю душу.
    Йому хотілося іще
    Й іще побачить Ксюшу.

    Із нею зустрічей шукав,
    Хоча й коротких дуже,
    Надій великих не плекав
    І згоден був на дружбу.

    Лишень би поруч бути знов,
    Вдихать запах волосся,
    В його серці жила любов.
    На жаль не довелося

    Пліч-о-пліч їм удвох іти,
    Таке веління долі.
    Та погляд той і крізь роки
    Зорею сяє й досі.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  26. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.06 11:35 ]
    Перемогти
    Дощ моросить замість сніжинок
    І небо хмари затягли.
    Це Новий рік "плаче" за тими,
    Котрі на Сході полягли.

    За ними дітоньки сумують
    І тужать сиві матері.
    Та рани час не залікує,
    Душа страждає і болить.

    Ви прийняли вогонь на себе,
    Щоб Україну вберегти.
    Ми обіцяємо вам твердо,
    Слово даєм - ПЕРЕМОГТИ.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Торон - [ 2016.01.06 11:43 ]
    То змін нема, а то багато

    То змін нема, а то багато—
    різноголосся, біль і страх.
    Гелгоче в синь вселенська хата,
    і час тривогою пропах.

    Мов з гір, зсувається лавина—
    сплетіння доль, народів, мов.
    Лунає слово «Україна»,
    це значить—час її прийшов.

    Її зсудомить, перестудить,
    долиє холоду у зір,
    вона такою вже не буде,
    якою була до цих пір.

    Ще не одна поблякне стьожка,
    заглухнуть дзвони голосів,
    ще не одна проляже зморшка,
    і на льоту зітнеться спів,

    ще не одне життя схитнеться
    і в інший світ перетече,
    і криком битиметься серце
    в холодне другове плече,--

    аж доки той, хто всі до йоти
    дерзання зважує й діла,
    відкриє плетені ворота:
    «Ви заплатили вже сповна».

    2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (6)


  28. Ніна Виноградська - [ 2016.01.06 10:41 ]
    Після перемоги
    Іще впадуть у землю спілі зерна,
    Хлібами знов розродиться земля.
    І час до України мир поверне,
    Всі з,їдуться -хто зблизька, хто здаля.

    І забіліють солов,їні хати,
    І зацвітуть на стінах рушники.
    І перший хліб спече для діток мати
    Й подивиться край шляху з-під руки.

    Чекаючи коханого додому,
    Не вірячи у вирок - вже вдова!
    Забувши про страждання і про втому
    До світу встане, бо ідуть жнива.

    І оживе натруджена родина,
    Бо поряд стануть доньки і сини.
    Не вмре ніколи з ними Україна,
    Хоча болять їй рани від війни.
    14.12.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  29. Віктор Кучерук - [ 2016.01.06 08:28 ]
    Не корімся
    Старенька яблуня навпроти
    Проталих вікон день при дні
    Стоїть, обпершись на ворота,
    Немов на плечі рятівні.
    Гіллям обвислим сумно тисне
    На них, упасти боячись,
    Хоч ще улітку прямовисно
    Тяглася кроною увись.
    Шуміла листям, мов співала
    В обіймах сонця і вітрів,
    Але й тоді мотив печалі,
    Напевно, в звуках тих бринів.
    Нелегко все вгадати слухом,
    І погляд може обмануть
    Смішком ясним чи жвавим рухом,
    Чи просто спокоєм, мабуть.
    А як від себе приховати
    Згасання зримого рубіж,
    Якщо, неначе перед катом,
    Ти перед ним уже стоїш?
    Роки уміло роблять справу
    Свою, як доля, знаю, теж -
    То вліво хилишся, то вправо,
    Ось-ось, розхитаний, впадеш...
    Коли пручатися несила
    Недуг навалі так, як слід, -
    Покірно яблуня схилила
    Гілля трухляве до воріт.
    06.01.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  30. Володимир Бойко - [ 2016.01.06 00:31 ]
    * * *
    Холодна ніч, засніжений перон,
    Холодний поїзд щойно прокидався,
    Холодний тамбур, наче Рубікон,
    Я перейшов і вже не повертався.

    Маленьке сонне місто за вікном
    Свої вогні поквапливо ховає.
    За цим холодним, каламутним склом
    Я все, що мав, навіки залишаю.

    Зі мною тільки крихітка тепла,
    Яку мені дала ти на прощання.
    Безжальний час злетів – і відійшла,
    І стала спогадом та наша ніч остання.

    Чи вистачить мені того тепла
    У мороці холодної пустелі,
    Чи вже мене дорога привела
    До снігової вічної постелі.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  31. Ніна Виноградська - [ 2016.01.05 20:29 ]
    Синиця в руках
    Крізь білий сніг
    Біжу назустріч вітру,
    І ще чомусь,
    Незнаному ніким.
    І зі щоки
    Сніжинки-сльози витру
    Закляклим пальцем
    Правої руки.

    Троянди в лівій.
    Чули всю розмову.
    Їх не змогла
    Покласти в заметіль.
    Душа кричить:
    Не вір своєму слову!
    Та хто поможе
    Вгамувати біль.

    Сама втекла
    Від щастя і від тебе.
    Твоє кохання
    Снігом замела...
    Мій журавель
    Давно злетів у небо.
    Але ж синиця
    У руках була...
    29.12.15


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  32. Ніна Виноградська - [ 2016.01.05 19:59 ]
    Харківське новорічне
    Ви чомусь мовчите,
    А могли би сказати хоч слово.
    Дати знак, що для вас
    Теж гіркуща самотність пуста.
    Завірюха мете,
    Засипає Рогань і Основу
    Ця невтримна зима,
    Де панують сніги, мерзлота.

    А за вікнами скрізь
    Загорілись вогні новорічні
    Де шампанське шумить,
    Як діброва у місячну ніч.
    І найкращі слова
    Скажуть нині коханим у вічі,
    А в самотніх серцях
    Теж засвітяться вогники стріч.
    28.12.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  33. Олександер Приймачук - [ 2016.01.05 18:53 ]
    Наша ненька
    Наша ненька — Україна
    Стала ржавіти від болі.
    Людське страждання в нашій країні —
    Це лиш гра мільйонів.
    Дядьки пузаті сидячи в злоті
    Керують чужими серцями,
    То давши ритму, то зменшивши знову
    Кажуть куди іти далі.
    Ми, як ті ляльки ,
    Ми, як собаки,
    Робимо те, що нам скажуть,
    Скажуть стояти, ми будемо стояти,
    Скажуть кусати, ми будемо кусати,
    Скажуть радіти, ми будемо радіти.
    А що нам робити? А що нам робити?
    В Україні тяжко стало жити!
    05.01.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2016.01.05 18:12 ]
    Різдво-2016
    Іде у літо калита
    і котиться – угору знизу.
    У санях їде Коляда
    і одягає білі ризи.

    І неземне, й земне життя
    орієнтується на вечір.
    Хай і голодна, та кутя
    чекає радісну малечу.

    Біліє дідух у вікні,
    ялинка і зелені шати…
    Твоє й моє ці ночі й дні
    у всіх однаково багате.

    Збирається уся сім'я
    до урочистого престолу.
    У бідняка й багатія
    на покуті – один Микола.

    Усім дарунки роздає.
    У черзі: перший,
                      другий,
                        ...п'ятий –
    малі ісусики і тато.

    А на війні гармата б'є,
    де за твоє і за моє
    чийсь тато
                 буде
                   …розіп'ятий.

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.05 18:36 ]
    Весела віхола
    Весела віхола валила…
    У вітровійний у вояж
    Вже вирушала, вила вміло,
    Вовки всі звомпилися аж.

    Ворота висі відкриває
    Велика курява нова.
    Немов поверхню короваю
    Вдяга в припудрені дива.

    Величні віхоли пориви –
    Розворушила всіх вона.
    На світ зворушено-щасливий
    Весела впала сивина.

    5.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  36. Іван Потьомкін - [ 2016.01.05 17:46 ]
    Паганіні
    Як флажолету, здається,
    Нема вже сил для лету
    І, мов той жайвір,
    Зависає він у високості,
    І пада раптом грудкою од млості,
    Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
    Аби злетіть на височінь незвідану.
    То холодом, то жаром серце обпече,
    Щоб у фіналі захлинувсь ти в зливі звуків.
    ...Та ось упав він сам.
    І, мабуть, вже не встане.
    Лиш скрипка з ним.
    Мов немовлятко, горнеться до татка,
    І щось своє шепоче поза тактом...
    А він куйовдить безсило струни.
    Не смичком – руками.
    І ронить в розпачі сльозу,
    Бо неба вже нізащо не дістане.
    І скрипка теж із Паганіні плаче невблаганно,
    Мінором віддає свою любов останню.
    --------------------------------------------------------
    Сэм Кин "Синдром Паганини". Москва, "Эксмо", 2015, стр.10,11.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  37. Серго Сокольник - [ 2016.01.05 17:14 ]
    Ми коханці ( 16+ )
    Мешкаєш, мешкаєш,
    Там, де іти
    Стежкою, стежкою
    Під три чорти.
    Побутом, побутом
    Плющить нудьга...
    Чоботом, чоботом
    Дай їй... Ага!

    А ти мене чекаєш?
    А приводу шукаєш,
    Як відірватись від сім"ї
    В обійми впасти щоб мої?

    Зустрічі, зустрічі
    Час настає.
    Згустками, згустками
    Сніг розтає..
    Рейками, рейками
    Поїзд, рушай
    Рейсами, рейсами!
    Ти зачекай.

    А ти уже готова
    В мої обійми знову
    Мов в колисанку?.. Дні на три...
    Чи- п"ять... Все від життя бери!

    Шустовський, шустовський
    Ллється коньяк.
    Вустоньки, вустоньки,
    П"єте? Ну як?
    Тереном, тереном
    Шлях до мети.
    Березнем, березнем
    Виють коти...

    ...а ми не будем вити
    І від нудоти скніти.
    -Яка ж ти гарна вранці...
    -На те ми і коханці)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116010501670


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Ігор Шоха - [ 2016.01.05 13:22 ]
    Витівки кебети
    Мене і кебету мою
    Арей випробовує й досі.
    Тому я іще у строю
    і маю надію на осінь.
                   Роки Аріадна снує,
                   буває, дарує удачу.
                   Тому я у неї ще є –
                   лінивий, але не ледачий.
    Осуджую морений рід
    понурий, тому й нещасливий.
    Зате у онуки я дід
    суворий, але справедливий.
                   Долати тяжіння земне
                   мені небеса помагають,
                   тому і колеги мене
                   шанують і не помічають.
    Іду по землі у росі,
    як вічний і воїн, і ратай.
    Тому і живу, як усі –
    не бідний, але не багатий.
                   Ціную хороше за те,
                   що жити мені помагає.
                   А от на нікчем'я пусте
                   енергії не витрачаю.
    Умію давати урок
    любові, і ласки, і сили.
    Тому у дітей і жінок
    я любий, а іноді – милий.
                   Мені не віщує біди
                   і помах рукою прощальний,
                   тому я буваю завжди
                   веселий, коли не печальний.
    Але і на заході днів
    дарує життя каруселі.
    Тому у юдолі років
    сумую, якщо невеселий.
                   Я міряю ночі і дні
                   часами, літами, віками,
                   коли навертаю до тями...
    Тому у години нічні
    навіює Мойра мені,
    що я не мудрію роками.
    01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  39. Михайло Десна - [ 2016.01.05 12:53 ]
    95-ому
    Переспів

    Увечорі, бо вечір...
    Вечір раптом настає.
    Якщо щось "не до речі", друже, особисте є,
    якщо ти від життя стомився назагал.
    запрошуємо: може, завітаєш
    в наш "Вечірній квартал"!
    Мерехтять тут вітрини,
    ліхтарі мерехтять.
    Тут такі є машини -
    аж до ранку гудять.
    Тут танцюють багато
    (щоб у залі втопивсь...),
    тут цілують дівчата,
    хай якщо і стомивсь.
    Тут заводить усіх
    і виводить в астрал
    Наш Вечірній Квартал.


    Пародія

    Кожен вечір, адже вечір
    у кожного - TV.
    робити тобі нічого
    (бо кум теля пасе!) -
    ти вигадаєш привід
    і ляжеш під стілець:
    тебе там розважатимуть
    Зеленський і Кравець.
    Намалюють вітрини,
    "ліхтарі" нададуть.
    Вийдеш сам із хатини -
    ще не раз доженуть...
    Затанцюєш,
    як мавка!
    Адже
    на TV - давка!
    Не підтримаєш шквал?
    Що ж,
    на ноги наступить
    Цей Вечірній Квартал.


    05.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2016.01.05 12:42 ]
    Зима будує за вікном
    Зима будує за вікном
    засніжені дороги,
    і Морозенко б’є ціпком
    потоки і пороги.
    Шкребе у двері цілу ніч
    і дихає кошлато.
    І остигає грубка-піч,
    а з нею тепла хата.
    Зима як сон, зима як лик
    холодного покою,
    лиш іноді ворони крик
    зависне над тобою.
    Мороз втихає, вітру спів
    бере нараз відпустку,
    і посвіт сонячних вогнів
    вдягає сяйну хустку
    на крони саду і дахи,
    на конуру собачу,
    і зігріваються птахи,
    і кітка у додачу:
    лишає ямочки-сліди
    на зоряній перині,
    іде собі туди-сюди,
    радіє ясній днині.
    Зима живе своїм життям –
    хурделить і стихає,
    то стане плаксою-дитям,
    то тишу колихає.
    А нам своє – чекати, йти
    через сніги у літо.
    А що зима, а що вітри?
    Минає, як лібідо…

    05.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (4)


  41. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.05 11:40 ]
    Віфлеємська засяяла зірка
    Віфлеємська засяяла зірка,
    Новину сповістила здаля,
    Що у Яслах Пречистая Діва
    Народила святе Немовля.

    Першими,стоячи на колінах,
    Пастухи привітали Його,
    І молилася ревно,уклінно
    Божа Мати за Сина свого.

    Це майбутній Спаситель явився,
    Хоча сам Він не знав ще цього,
    До грудей материнських тулився.
    То ж славімо,славімо Його!

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.05 11:28 ]
    Ліки від самотності
    Самотність - це дуже погано,
    Нема кому й слово сказати,
    Яке би змогло лікувати
    Давні душевнії рани.

    Бо одиноким,самотнім
    Навіть в родині великій
    Ти почуватися можеш,
    І потребуєш підтримки.

    А коли є розуміння,
    Друзі,які допоможуть,
    Бути поруч з тобою готові
    У радісну й скрутну хвилину,

    Якщо ще й улюблену справу
    Ти маєш і їй віддаєшся,
    Щасливим в житті безкінечно
    Можеш вважатись по праву.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  43. Мирон Шагало - [ 2016.01.05 10:13 ]
    Ти близько
    Шмагає січневе стожале вітрисько —
    «Пора це твоя, шаленій і печи!»
    Та що нам цей січень. Ти близько, вже близько,—
    й весною своєю мене наречи.

    Ти поруч! Як легко обом пломеніти
    крізь вітер і стужу, крізь мури й бетон!
    Розквітли кохання правдивого квіти —
    на тисячу весен, крізь яву і сон.

    (5 січня 2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Віктор Кучерук - [ 2016.01.05 04:28 ]
    Тривожно
    Лягає сніг, як пудра на обличчя,
    На лоно похололої землі, -
    І шурхотять сніжинки таємниче,
    Виблискуючи іскрами в імлі.
    Вони зникають швидко на долоні,
    Затриматись не можуть на плечі, -
    Але не хочуть танути на скронях,
    Мені тривогу в душу несучи...
    04.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  45. Вікторія Торон - [ 2016.01.05 03:15 ]
    Швачка

    Схилилась мовчки над шиттям,
    щоб про життя своє гадати,
    про те, як у земних завіях
    гуляє випадок-крутій,
    і проростати відчуттям,
    неначе зеленню крізь грати,
    що відповідь --не у подіях,
    але у нахилі подій.

    З численних збігів незначних
    народжується визначальність,
    одноманітно і ритмічно
    стіжок лягає за стіжком,
    і світ майбутнього застиг,
    іще не втілений в реальність,
    він тепло дише позапліччю
    і лащиться перед стрибком.

    Лункою цілістю, як дзвін,
    без тріщини дихотомії,
    він розтікається в гудінні,
    не розшматований ущент,
    від тебе знаку хоче він,
    ти опускаєш долу вії:
    ми всі -– у вільному падінні,
    це -- пауза, ти -- диригент.


    2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (6)


  46. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2016.01.04 22:22 ]
    "Мово"
    МОВО
    Кличеш ти до свята і до герцю,
    Відкриваєш і скарби нові,
    Рідна мово, заяснись у серці,
    Озовись у пісні віковій!

    Ти – всесильна! Ти – золотострунна!
    Оживляєш хмари і бори.
    Заярій, мов ті весняні руна,
    Забалакай і заговори!

    Рідна мово, ти – й золотосонце,
    І річкових плес небесна синь.
    Защеми у душах, досі сонних,
    Наджерель одвічної краси!

    Огорни! Загомони! Засвідчуй
    Про свою одвічність вікову!
    Ти – ясніша всіх небесних свіч, бо
    Лиш з тобою мрію і живу!

    Я з тобою пізнаю прадавнє,
    Ти зі мною – в праці й боротьбі!
    Як мені ти – люба і жадана,
    Так цілком я віддана тобі!
    (© Любов СЕРДУНИЧ)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.04 22:57 ]
    Ти зможеш...

    Тримай і тримайся.
    За обрієм спишуть,
    Бо йшов, наступив на розтяжку для миші.
    Злякався війни ховрашок під колоссям...
    А може, реалій нема - все здалося:
    І хата - не крайня, від лісу четверта,
    І з чортом розмова про юнку - відверта,
    І брехні циганки, і дим цигарковий,
    І вихід в астрал, де спадають закови...

    Гартуй і гартуйся.
    Щезаюча воля...
    Не прагнуть динаміки важелі кволі.
    На фініші перші, охочі до старту,
    Насиплють насіння з гробниці Урарту.

    Лукаві шептали: "Ти зможеш... ти Фенікс...".
    А скільки гориш - те багатим до фені.
    Розвіється попіл над чубом Славути...
    Мені б тебе, хлопче зі сну, не забути.

    Не гладдю по білому - чорнохрестами
    Рушник вишивається...
    Боже, ти з нами?

    До Щастя вселюдського - ніч і...парсеки.
    Пророцтвам Кассандри не вірили греки.


    2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2016.01.04 21:32 ]
    Ха!
    Не убієнна потайна горила,
    що урізає рейтинги чужі,
    себе самого переоцінила,
    але сує своє ротате рило,
    оцінюючи витоки душі.

    Воно іще – ні м’ясо, ані риба,
    а думає, що ми усі – осли.
    Але пора урізувати хиби,
    якими б юні хиби не були.


    01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  49. Михайло Десна - [ 2016.01.04 19:15 ]
    Червоне стане білим
    На вогні недогрітих садиб
    олів'є замерзатиме вглиб.
    На зубах неріздвяних колиб
    крик душі -
    заморожений хрип...
    Не падай у хлип,
    не накочуйся лихом...
    Шипшина та шип
    покриваються снігом.
    Летить із звідтіля
    той сніг, в котрий ми вірим.
    Приходить Бог-Маля -
    червоне стане білим.

    04.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  50. Олександр Олехо - [ 2016.01.04 17:18 ]
    Тримайсь...
    Усе було уже колись,
    а ні, то, певно, буде.
    Хай світ летить, а ти держись
    за пазуху чи груди,
    де силікону, ач, нема –
    п’янке і тепле тіло,
    і хай навкіл зима- зима,
    кому до того діло…
    Ти маєш Музу, навіть дві
    (Ерато у додаток).
    Обидві діви в голові,
    жаги сухий остаток.
    До річки лине потічОк,
    до висі – сині гори.
    Сюрчання коника й стрибок –
    теж любощів узори.
    Усе колись уже було,
    як Бог дасть, й далі буде.
    В житті тримайсь не за бабло,
    а за жіночі груди.

    04.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   639   640   641   642   643   644   645   646   647   ...   1855