ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Луцик - [ 2015.05.27 21:19 ]
    Terra
    Обпалена сонячним вітром планета всією системою мчиться у вічність.
    Несе пам’ять генів на вістрі триплету багато не наших, далеких епох.
    Малесенька кулька великих сотворень, що мали колискою синєє море –
    це юна планета старих катастроф.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  2. Ірина Кримська - [ 2015.05.27 18:20 ]
    Вогонь на вогонь
    Біля вогнища – вогнища тіл.
    Тут печуться долоні і дички.
    А пітьма така щільна навкіл,
    Наче всесвіт – ми – два чоловічки.

    Дві істоти – вогонь на вогонь,
    Два метелики – тінями щастя.
    Крильцем крильця торкаю твого,
    А потому згораю нещадно.

    Біля вогнища – ігрище іскр
    Фонтанує незгасно: я хочу!
    І мовчать всі пісні до тих пір,
    Поки очі затоплюють очі.

    Захлинаюсь очима, вогнем –
    О які стиглі дички палючі!
    Не рятує від пекла Едем.
    Рай і пекло бажанням приручені.

    Дрібна мить ось зірветься на зойк –
    Моя лоном тамована пісня.
    Цей рядок повтори ще разок.
    Плагіат? Тут повторів не бійся.

    травень 2015


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  3. Ірина Кримська - [ 2015.05.27 18:02 ]
    Молитва про тишу
    Переведи мене у тишу через міст.
    А хочеш – бродом поведи, струмками.
    Уже замовк грозовий благовіст –
    І навіть легшим став на серці камінь.

    Переведи й на землю поклади –
    На падолист торішній незотлілий.
    І в тишу мого тіла йди і йди
    Своїм наснаженим, проте голодним тілом.

    У моїй тиші – потайні шторми –
    Та є, щоб випірнути, піднебесна хвиля.
    Спочатку ж лоно розітни крильми,
    Щоб потім хвилю міряти на милі.

    Чекаю і тривожусь. Нетривка
    Дорога в тишу. Й вічність – швидкоплинна.
    То біла лілія – а чи твоя рука?
    То міст у тишу – а чи сну хвилина?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  4. Ірина Кримська - [ 2015.05.27 17:09 ]
    Мої стегна
    В моїх стегнах – історія світу.
    З них – всі ріки, дерева і діти.
    З них – печаль горизонтів розлита.
    Перехрестя і стужі, і літа.

    В моїх стегнах – твій вічний притулок,
    Тайна гавань, до серця завулок.
    Мої стегна – чи мушля розтулена –
    Материнством чи хіттю розчулені?

    Мої стегна – земля з болем плуга.
    Мої стегна – твоя злітна смуга.
    Заповіту життя вірні слуги –
    Мої стегна. Самотність – наруга –

    Без тепла, без торкань і без вершника
    Недоспівані, незавершені.
    Світу цього душа щонайперша.
    П’єдестал моїх мрій, твоїх звершень.

    травень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  5. Серго Сокольник - [ 2015.05.26 23:24 ]
    Прощание
    Цвет акаций... Как сладок он
    В расставания час печали...
    Как дурман, как последний сон,
    Мы с тобою его вдыхали...

    Это жизнь. И ее зигзаг
    Не приводит порой к удаче.
    Сделан вместе последний шаг.
    Он продуман. Нельзя иначе.

    Запах грусти... Порой ночной
    Ты в иной, колдовской, зовущий
    Город снов, словно в мир иной,
    Улетишь, чтобы жить грядущим.

    Опустеют аллеи сна,
    В память сердца запавши где-то,
    И утерянная весна
    В лето канет... Как камень... В Лету.

    На прощание оглянись.
    Может, в прошлом забыла что-то?
    Это жизнь. Это просто жизнь.
    Что-то будет... За поворотом.

    Да еще... Правда, не всерьез...
    Ты оставила по ошибке
    Свой аквариум, полный слез,
    С золотой одинокой рыбкой...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115052610177


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Анна Віталія Палій - [ 2015.05.26 18:19 ]
    Блаженні засмучені
    Слабкосте болісна, ти
    Волею стань.
    Світлом у інші світи
    Здійметься рань.

    Болем засіяно лан, –
    Вийшли рістки.
    Вирвано паростки зла
    Серцем з руки.

    Сльози зволожили край,
    Час – благодать.
    Зійде нам бажаний рай –
    Неба вода.

    Ви, мої згірклі уста,
    Пили полин.
    Будете пити нектар
    Синіх долин.

    Ти, найцілюща з гіркот,
    Сила твоя
    Вкаже дорогу висот
    Іншого дня.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  7. Леся Геник - [ 2015.05.26 14:36 ]
    Здаватися не варто
    Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
    Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
    Здаватися не варто, не варто, далебі,
    Ставати на догоду для когось не собою.

    Хай попіл у думках - розвіється колись...
    Хай серце у диму́ - та ж певно не навіки...
    Коли бува недобре, то вгору подивись,
    І я клянусь, дістанеш благословенні ліки!

    Бо знай, важливо як, не втратити й на мить
    Ласкавих пелюсток осонценої віри
    У мент, коли печалить надію неблакить
    І ніч тебе приводить, немов сліпця, до прірви.

    Усе ж мине, мине! Нові зійдуть зірки
    У небі, і в тобі нові займуться свічі...
    Ти тільки не здавайся й не зраджуйся ніким,
    Завжди дивись достойно всім труднощам у вічі.

    (28.04.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  8. Мирохович Андрій - [ 2015.05.26 01:11 ]
    N.N.
    з пістолетом без бойової пружини
    він взяв ювелірку
    і відразу запив
    почувався мов князь без дружини
    чоловік позбавлений жінки
    пісня без слів
    сидів на кухні
    дивився телевізор
    курив
    коли група захвату блокувала будинок
    він якраз допивав розведений спирт
    кувалдою вибиті двері
    розчахнутий криком рот
    дві кулі
    в плече і в горло
    майор зняв балаклаву
    видихнув
    добігався урод


    Рейтинги: Народний 5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  9. Василь Луцик - [ 2015.05.25 21:37 ]
    Слова фенікса
    Я спав? Не знаю точно. Був? Напевно…
    Та часу вірити ніяк не можна.
    Я був у листі та вітрах непевних,
    а став собою і водночас – кожним.

    Тепер я є. Нарешті тут! Авжеж!
    І вірю, що мета є краща й вища –
    мільйон жаринок мріями пожеж
    іще горять на мертвих попелищах.

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.05.25 21:23 ]
    "Весна-2015"
    ВЕСНА-2015
    1.
    Сипле квітень п’янкі привіти,
    Обціловує світ вустами.
    Весняним обв’язавшись вітром,
    Від краси цеї просто тану.

    Никнуть сутінки вмить останні,
    Піє соло пташина рання.
    Огорнувши плечі світанком,
    Заслухаюсь ноктюрнами травня.

    О, яка ж тут краса довкружно!
    А ще ж будуть дива у літа!
    Все в Природи – і мирно, й дружно,
    Тільки хтось хоче все це вбити!

    2.
    А весни, молоді, веселі, бистрокрилі,
    Осяяні зелом, обійняті теплом,
    У наші дні – не ті: їх пíтьмою накрило.
    Кує весна для миру новий металолом.

    Летять птахи – звідтіль, бо випаленим травам
    Бракує сил й безпеки вродити пагінці.
    Засіяли поля свинцем ворожі лави,
    І забарились миру провісники-гінці.

    Стрічаєм день одним: чи вистоять відважні?
    Чи накують літа їм ворожки із зозуль?
    За вбитого – живих, за п’ядь землі – два сажні...
    Така весна цьогоріч. Дощі – лишень із куль.

    І плодить враг нових вовків в овечих шкурах.
    О доки світом правитимуть ці земні «боги»?!
    Угоди перемир’я для них – макулатура,
    А їхні підписанти обоє – вороги!

    Були часи, що ми і сіяли в шоломах.
    Було, коса – в руках, а збоку – вірний меч...
    Хай наші всі сини повернуться додому,
    Та тільки зі щитом, а зайдам – нагла смерть!

    Хай в Лету йдуть ці рими: війна, а ще – руїна,
    Нехай вітри новітні нищівно їх здмухнуть!
    А клаптик світу із найменням Україна
    Виборює життя, наближує Весну.
    (© Copyright: Любов СЕРДУНИЧ, 28 березня, 3 квітня 2015).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  11. Таїсія Цибульська - [ 2015.05.25 20:55 ]
    Віршики-сценки
    КИЦЯ

    Вийду я у двір гуляти,(«киця» красиво виходить у центр залу)
    Треба й хвостик причесати, («розчісує хвостик»)
    Вмити носика гарненько. («умиває» руками носик)
    Хто шкребеться там тихенько? («киця» прикладає руку до вушка, «прислухається»),
    Ой! Чи це мені не сниться? (тре очі кулачками)
    Мабуть мишці десь не спиться!
    Зараз мишку упіймаю! («біжить» за мишкою)
    Де ж поділася? Не знаю! (розводе руки, знизує плечима)
    Буде киця без обіду, («плаче», прикладає долоньки до щік)
    Не лишилось мишки й сліду!


    МИШКА

    Є у світі різні мишки (виходить «мишка»),
    Є маленькі, мов комашки, (показує ручками «мало»)
    Є великі, наче слон, (розводить ручки, показуючи «велике»)
    Серед них я – чемпіон! (прикладає руку до грудей)
    Я нічого не боюся,
    Навіть з тигра посміюся!
    Що це? Кішка тупотить? (прислухається, приклавши ручку до вушка)
    Щось у мене десь болить…(прикладає ручки то до правого, то до лівого боку)
    Вибачайте, треба в ліжко, (озирається по сторонам)
    Повернусь, як піде кішка! (швидко тікає)


    ПЕСИК

    Я не просто песик – Гав! (виходить «песик»)
    Не люблю ловити гав! (береться в боки)
    Не дивися, що малий,
    Я і сильний, і меткий! (показує «м'язи»)
    Що там робить хитра кішка? (прикладає долоню до лоба «козирком»)
    Знову не впіймала мишку! (розводе руки в сторони)
    Не ловила б кішка гав, (свариться пальчиком на кішку)
    То й обід би не втікав!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.25 15:43 ]
    Лейба
    Навіщо б'єш себе у груди ?
    Клянешся клятвами чужих ...
    Кому ти віршував талмуди ?
    Маскуючись під майстра штрих

    Скрізь відкривався на розпашку
    Замолодив собою блуд
    За нею розбивався в дранку
    Сплітаючи павуття пут

    Ти знав , не вірив , сперечався
    Упевненість твій оптимізм
    Над чистотою посміявся
    Мов політичний популіст

    Картання хвилі зазеркалля
    Твого двоякого нутра
    Спіткала звіра чесна кара
    Кусає лікті двійника

    Мерзота завжди випливає
    Яке б не ставили клеймо
    Хто у брехні себе шукає
    На лобі бачиться воно...
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.25 14:34 ]
    Пам'яті Кузьми...
    Ти був з народу , із простих
    Таким звичайним світлим хлопцем
    Всього сказати ти не встиг
    Своїм гарячим , палким серцем

    Ішов дорогою митця
    Співав про вічне , наболіле
    Гіркі слова , правда життя
    Ти подавав за всіх як спільне

    У приклад ставив багатьом
    Як треба з совістю дружити
    У тебе був один закон
    Всім разом сторонитись кривди

    Ти був і будеш братом нам
    Хто розуміє , поділяє
    Спочинь спокійно , знай і там
    Про гідних пам'ять не вмирає...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.25 14:20 ]
    Плата
    Опалого листу шелесту плач
    Мене так втішає цей листопад
    Гадає , плекає утішний прохач
    Відволікає підбіркою здач

    Гойдаються віти мов хвилі води
    Виблискує сонце на краплях слюди
    Я згадую в котре обійма весни
    Яка запевняла що вічні в ній ми

    А як ми любили цих зустрічей шарм
    У ньому тонули розрадами карм
    Ледь стримувавсь в грудях піднесений тиск
    У цьому блаженстві зірвався той крик

    Куди було бігти ? Кому розказать ?
    Пустити побачить , розбите зібрать
    Сполоханим вітром у вирій волать
    У горі не впасти , за тебе стоять

    Це просто отрута , підступність ярма
    Я знову і знову наношу стигмат
    У цьому живу , за кохання плачу
    За випите щастя багато збагну...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.25 14:43 ]
    Жаль
    Я залишаюся таким
    Що був до зустрічі з тобою
    Я відпускаю часу плин
    Пливе собі струмком водою

    Дозволили себе віддать
    На розтин каламутним кручам
    І намагаємось вертать
    Щось радісне буремним будням

    Трагедія де тільки ми
    Спокутуєм свої провини
    Не сила забувати сни
    Що відвертали від рутини

    Любов з любов'ю розійшлись
    Не поділили пил кохання
    Змились дощами , зареклись
    Згубивши спільні сподівання....
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2015.05.25 08:08 ]
    Споглядання
    Знесилівши від курива й вина,
    Сиджу в сповитій тишею кімнаті,
    Вглядаючись у глибину вікна,
    Щоб час вночі дарма не марнувати.
    Немов раптово ввімкнутий екран
    Того, що я позбувся нещодавно, –
    Бере мигтіння світла душу в бран
    І почуттями править повноправно.
    То поглядом зісковзую униз,
    То знову очі підіймаю вгору, –
    Порівнюючи бачене колись
    Із тим, що нині виокремив зором.
    Розчахнуте світінням ліхтарів,
    Єство пітьми зіяє, наче рана,
    В якій все видно чітко до країв
    Затиснутого рамами екрана.
    Уже не хочу терпкого вина
    І тютюну духмяного ні дрібки –
    Хмелію в прямокутнику вікна,
    Упершись лобом, як павук, у шибку.
    24.05.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (15)


  17. Артхельга Бо - [ 2015.05.25 03:52 ]
    Астральні подорожі
    Я Оля космонавтка
    Я новий турбостарт
    Літаю дуже швидко
    У космосі принад

    Я Оля марсіанка
    Новітній зорехід
    Астральний дережабель
    Ментальний усеїд

    Відверта спрага мучить
    Нових ідей пізнань
    Я Оля біоробот
    У космосі Інь-Янь

    Вдягну собі сандалі
    Літатиму у них
    Я Оля астронавтка
    Я НеоКосмопсих

    У подорож астральну
    Скафандер одягнУ
    Скарби і філософські камені
    В тих просторах знайду

    А може хтось бажає
    Зімною мандрувать
    То разом політаєм
    І тих скарбів шукать


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (1)


  18. Серго Сокольник - [ 2015.05.25 02:32 ]
    Слов"янське весняне
    Примітка. Вірш виконаний у творчому дуеті з поетесою Іриною Лівобережною

    Я в весняне поле вечорове
    Вийду з оберемками із трав.
    Духи поля, вийдіть на розмову
    У тривкому світлі від заграв!

    Я прийшла схвильована, відкрита,
    З чистим серцем, з помислом одним:
    Щоб зростало жито оксамитом,
    Щоб дощі з веселкою над ним,

    Щоби вчасно сонечко сіяло,
    Щедрістю бриніла щоб земля -
    Я до тебе, земле, припадала,
    Мати, годувальниця моя!

    Розпущу по вітру пишні коси,
    Хороводний заведу танок
    Серед подруг, доки ноги босі
    Не впіймають ритму від зірок,

    Доки ми не станемо промінням,
    Що у кожній часточці бринить,
    Стеблами, корінням, кожним зіллям,
    Будем рівні Богові на мить!

    Надіп’єм божественної прани,
    Як пустеля - струменів дощу.
    Я тоді знайду тебе, коханий,
    В себе, наче в істину, впущу.
    :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
    Як нашіптує шелест трави
    На закоханість став суничний...
    Він для тебе, цей став- лови!
    Ми сьогодні засієм вічність.

    Наберемось сил від землі,
    І босими по ній пройдЕмо,
    У солодко- липкій імлі
    Ми на землю тіла вкладемо,

    І застогне казковий сич...
    Гамаюн проспіває долю...
    Ця весняно- чарівна ніч
    Нам, мов килим, розстеле поле

    На відлунні прадавніх площ,
    Бо на них лежимо, здається...
    І леліючий теплий дощ
    Зорепадом на нас проллється.

    І в двобої вогню й дощу
    Ми у коло священне станем...
    Ось і вітер нічний ущух,
    Й зачаровано проростає

    Із заплідненості уяв,
    Наче діви коса, пшениця.
    Він на землю, цей став, упав.
    Хай майбутнє на ній родиться!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115052500920


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Таїсія Цибульська - [ 2015.05.24 22:43 ]
    Мелодiя любові
    Ти у мене є, а я у тебе,
    і бринить на серці, мов струна,
    нам один мотив співає небо,
    дві душі - мелодія одна.

    Ти у мене є, а я у тебе,
    спогади коралями зберу,
    пригорну, зігрію, буде треба,
    я тебе і вдруге оберу!

    Ми будуєм сходинки до раю,
    із тобою поруч легко йти,
    із мільйонів я тебе впізнаю,
    на одній дорозі - два світи.

    Хоч дорога непроста до щастя,
    в хмарах загубилися зірки,
    до любові, наче до причастя,
    нас мелодія веде через роки!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  20. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.24 19:19 ]
    А Господу болить
    А Господу болить, коли ми грішимо.
    А Господу пече, як слово кривдне, чорне.
    Хоч біль його ярить і рани, мов мечем,
    Та він завжди любовю нас огорне.
    І плаче Бог, коли палає гордині пломінь,
    Й благодать дощу з очиць його
    І чується: прощу, пробачу...
    І в покаянні з Господом я плачу:
    Прости, Господь, мені страждання ті,
    Які ти терпиш через мене на хресті...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Віталій Ткачук - [ 2015.05.24 13:56 ]
    #####
    І вдарив грім по скронях і кімнатах,
    Цей клятий тиск до відчаю притис.
    Насунув час прощати і прощатись,
    У блискавки такий короткий зблиск.

    Як ми лились дощами і сльозами,
    Аж висохли від спраги і жаги.
    Стоїть життя уповні поміж нами,
    Кричать надривно наші береги.

    Пливи, пливи - на те й тобі вітрила,
    Попутні люди, води і шторми.
    А ми вже стали. Ми - вже тільки брила,
    Карбована безплавними дітьми.

    На завтра не такі уже прогнози,
    Прийде тепло, услід тобі прийде.
    Таке тепло приносять сильні грози.
    Таке вино вмирає молоде.


    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (13)


  22. Ігор Шоха - [ 2015.05.24 11:35 ]
    Зелені мухи
    На урвищі завалу і розрухи
    конає і трагічне, і смішне,
    аби спливало явище сумне
    і падали на дно зелені мухи.

    Несуть у береги вонючі ріки
    і бариші, а то й – нудоти пуд,
    аби не забувалося повіки,
    що є пани, і є – наємний труд.

    Але уже не каркають поети, –
    немає революції кінця,
    бо воювати,– ой, не до кебети
    і помирати, – вай, не до лиця.

    А ми, неначе мухи-дрозофіли,
    чекаємо на досліди нові.
    І вимирають українофіли,
    освячуючи націю в крові.

    А нам у полі сіяти, і жати,
    і у сусіди не наймитувати,
    а вивітрити злий ворожий дух,
    як віттям запашної рути-м’яти
    із хати виганяла наша мати
    і тлю червону, і зелених мух.

                                  05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  23. Іван Потьомкін - [ 2015.05.24 11:28 ]
    Збігнєв Херберт
    Сльози мене вже покинули
    І тільки часом
    Смішно трясуться плечі
    В долонях стискаю обличчя

    То слабкості миті
    Як пригадаються раптом
    Рожеві півмісяці
    Що сходять з-над пальців Твоїх

    Чи речення котресь з листа
    «чекаю тебе по смерті»
    любить тінь мою на пероні
    коли од’їжджає потяг

    Потім настає тупий спокій
    причаєний смуток грецької вази
    і досконалість самотності

    Покинутий навіть сльозами
    покинутий жестом вимови
    так гарно заламаних рук

    Zbigniev Herbert "Opuszczony"

    Już łzy mnie opuściły
    i tylko czasem
    trzęsą się śmiesznie plecy
    w dłoniach zamykam twarz

    To są chwile słabości
    gdy nagle sobie przypomnę
    różowe półksiężyce
    wschodzące z nad Twoich palców

    Lub jakieś zdanie z listu
    "czekam Ciebie po śmierci"
    lubi cień mój na peronie
    kiedy pociąg odjeżdża

    Potem przychodzi tępy spokój
    ucichły smutek greckiej wazy
    i doskonałość samotności

    Opuszczony nawet przez łzy
    opuszczony przez gest wymowy
    pięknie załamanych rąk







    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  24. Мирон Шагало - [ 2015.05.23 20:09 ]
    За Ясниськами*
    Десь там, за Ясниськами, поле знов червоне
    від маків, що цвітуть лише для нас одних,
    і знову небокрай у тому полі тоне,
    і сонце в ньому свій кладе вечірній штрих.

    Крізь анемічний час, тривог і смутку нетрі
    минув наш рік — немовби день один пробіг.
    І нині знов між нами ночі, кілометри,
    чуже, одноманітне плетиво доріг.

    Але і це минеться. Й буде літо з нами,
    і в нас воно ніколи вже не промине.
    І усмішки твоєї та моєї мами
    цвістимуть, як і ми — заквітчані в одне.

    * Ясниська — село біля Львова.

    (22 травня 2015)


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  25. Віктор Кучерук - [ 2015.05.23 19:49 ]
    Нездогаливому
    Зливаються докупи ночі й дні
    Між стрілками двома на циферблаті –
    Ні запахів, ні звуків, ні тонів,
    Ані слідів глибокої печаті.
    Усе змішалось, склеїлось, зрослось
    І нині стало схожим на крижину,
    Яка несе сповільнено когось
    У вічність безнастанну безпричинно…
    22.05.15


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (18)


  26. Анастасія Поліщук - [ 2015.05.23 19:55 ]
    Пороги твоєї кімнати...
    Пороги твоєї кімнати, пороги твоєї оселі
    Чи зможуть стримати хвилі, які підганяє геній?
    Чи, може, в оцій от кімнаті за власним письмовим столом
    Ти сам у собі потонеш - такий собі самопотоп.

    Чи матимеш давні ковчеги, щоб виплисти з темних глибин?
    А, може, твій геній - злий геній - не хоче знати склепінь,
    Рятунок в яких - гекатомба богам заборон і табу.
    Що краще - плисти на світ сонця чи обживати труну?

    Що ліпше - голодним, солоним шукати свої океани
    Чи примиритися з домом із горизонтом диванів,
    Задуманих мурів і вікон - досить, щоб вижити... Справді?
    Важливе життя на повну чи безтруботна примарність?

    Пороги твоєї кімнати, пороги твоєї оселі
    Можливо, вони - ті ґрати, може, вони - ті ковчеги?
    На чому зупиниш свій вибір, чи будеш кидати якір?
    Хто дужчий - твій внутршній геній чи, може, поріг кімнати?


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Діана Радь - [ 2015.05.23 18:02 ]
    І все таки я помилялась
    І все таки я помилялась , щодо віку, поведінки та й кохання.
    Не залежить від цифри нічого - абсолютно,
    Кожен може бути , як слабким так дураком,
    Важливо лиш те, як ставляться до тебе, твої з ним почуття
    Якщо ти відчуваєш себе потрібною, слабкою,
    То неважливо менший чи старший на рік чи на два
    Головне - це яке буде ваше життя,жінка хоче дарувати турботу
    Керувати всім,хоч все ще маленька, але мало тих
    Старших, менших - з якими відчуваєш
    Переповнення сил,жагу до життя...

    Завжди чекала чогось, але не думала ,що саме потрібно
    Пробувала,шукала, гадала, потім знову в пустоту верталась.
    Виявляється,дії, емоції,погляди,сміх- найбільш особливе
    Ніколи очі не збрешуть,а відчуття рідко бувають не правдиві,
    Я так чекала вічної любові,що на всі замки закрила серце,
    Навіть тоді,тому,з ким здалося, що проведу життя -
    Серце не відкрила,хоч вигляд зробила...

    І все таки я помилялась в тому що для щастя потрібно.
    Одне невинне слово,невинний рух,посмішка яка від серця,
    Мало хто вміє мене веселити, якось важко це людям дається,
    Але ті хто це може - назавжди будуть мати краєчок в моєму серці
    І не важливо як хто,головне що такі є, і вони зімною.
    Я хочу бути щаслива, турбуватись,щоб було взаїмно,
    І не так як у всіх, хочу дій, а не пустих слів,
    Хоч вони деколи так потрібні, не хочу брехні,вона душі губить
    Та не допоможуть там ніякі ліки...

    Я романтику люблю, якось банально - захід та схід сонця
    Тиха прогулка навіть без розмов, іноді слова зовсім не потрібні,
    Можна навіть не триматись за руки, а поруч йти -
    Для мене це цікаво, якась загадка, я так хочу потрапити до раю.
    Знати хочу те відчуття коли не має значення твій вигляд
    Особливості фігури,коли тебе просто люблять,за те,що ти є,
    За твої дивні жарти, за вічний сміх та інколи істерику,
    За скуювджене волосся на вітру, і стомлений погляд
    З синяками під очима.Просто за те що існуєш, за все що є в тобі...
    За погляди на життя, щоб ставились до тебе особливо,
    Не як до всіх, іноді це руйнує якісь власні стереотипи,
    Які так важливі...

    Кохайте,відкривайте душу,всі ми трохи зламані,
    У всіх є замки,і інколи варто відкрити їх, щоб бути щасливим
    З тим , хто тобі їх відкрив, тільки тобі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Лілея Дністрова - [ 2015.05.23 16:34 ]
    Апріорі
    Я - теплий  промінь, що торкається снаги...
    Твоїх очей у круговерті долі...
    В охровий колір зафарбую лист жаги...
    І заіскрю натхненням...мимоволі.  

    Я - тихий вітер, що пестливо шарудить...
    Марудить...обпікає гострим шквалом
    Твої хисткі думки, надію...І щемить...
    Щемить у серці...та бринить з запалом.  

    Сон...дивний сон....у верболозах квітне ніч,
    Спалахують жовтогарячі зорі.
    Серпанком ніжності тулюсь до рідних пліч....
    Ці миті...в Канта ...справжнє "апріорі".

    2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  29. Іван Потьомкін - [ 2015.05.23 14:06 ]
    ***

    Не з неба впали ми.
    На плечах стоїмо чиїхсь,
    Доспівуємо пісню недоспівану...
    ...Нема перерви в світі Духа.
    Не знаємо імен, на кому стоїмо,-
    Та все ж це не причина
    Вважать себе першовідкривачами.
    Кричать: « Нікому ще не вдавалося таке!»
    Ліпше заплющить очі й помовчать -
    Хоч так попердникам віддать належне.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  30. Владислав Лоза - [ 2015.05.23 12:49 ]
    Асфальтовій дорозі
    Ти, що була, єси і довіку будеш недостатньо рівною,
    аби зрівнятися з блідою непрасованою периною

    хоча би за кількістю складок; ти, чиї хвилясті вибоїни
    поглиблюються, бо – верхи, на колесах чи пішки – тобою ми

    користуємось без найменшої ніжності й тим паче сорому,
    іноді пропускаючи вперед найбільш незграбного й сонного;

    ти, повна торгашами, зуроченими й лівими охочими,
    навряд чи здатна пояснити, в чому саме з тобою схожі ми;

    ти, нагодована іржавими старорежимними мінами,
    навряд чи спроможна сказати, як саме з тобою відмінні ми,

    хоча тут немає ніякої глибинної семіотики:
    просто рано чи пізно до тебе навідаються ремонтники,

    а ті, що йшли по тобі – дотлівають у розламах і тріщинах,
    себе втішаючи копійковим шансом потрапити вище них.

    18.05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  31. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.23 09:04 ]
    Чекаю
    Я зорі дістаю із серця й кидаю в небо,
    щоб тобі світили.
    Окопи, бліндажі...Лечу до тебе...
    А вранці знову маски й муляжі.
    І суміш посмішки й понурених очей...
    Коханий, скільки нам іще ночей
    кидати зорі один одному в долоні?
    На самоті, у ноченьки безсоні,
    вдивлятись в небо, щоб піймати мить,
    коли від тебе зіронька летить?
    Кохаю, любий! Так тебе кохаю!!!
    Чекаю, любий! Так тебе чекаю!!!
    Зоріє усе небо й білий сніг:
    Чекають рідні, як повернетесь до них.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.05.23 02:55 ]
    Маки-маки небеснозорі...
    Забагато річниць, забагато,
    Вишиванки вдягаєм радо
    І йдемо відзначати горе,
    А воно ж як глибоке море,
    В чорнозем мов прикопана баба...
    ***
    Наче вже б і пора радіти,
    Тільки де ж нам усі подіти
    Волновахи й майданні кулі...
    Потираємо власні гулі
    І йдемо відзначати! - горе...
    *
    Маки-маки небеснозорі...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  33. Рія Пін - [ 2015.05.22 12:18 ]
    Коли
    Коли до півночі лишається півкроку,
    коли усіх нас огортає темнота,
    ти ходиш тихо. У пустелі вроду
    твою сховає і тримає німота.

    Коли так плавно рухи твої сяють,
    коли проходиш повз, повітря завмира.
    Тебе тримають очі, ти й сам це знаєш,
    що ця весна твоя, але чужа.

    Годинна стрілка підповза для втечі,
    і вікна так оманливо смішні.
    Ти знаєш, що живі всі речі,
    вони-струс мозку, келих на стіні.

    Коли ти хочеш, бійся чи кричи,
    але довіку звідси ти не вийдеш.
    Омана мозок плутає душі.
    і я боюсь, що ти когось тут скривдиш...

    Коли сова розплющить свої очі,
    коли олень пірне у глушину,
    візьми мене в холодні сиві кручі,
    де в білій сукні плавно потону.

    29.09.13


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Рія Пін - [ 2015.05.22 12:48 ]
    Підказки
    Обличчя знайомі.За ними - пітьма.
    Бетонні пустелі регочуть дарма.
    Давно вже забуто всі подвиги щирі.
    Якщо ти поцілиш-мішень зіб'єш в тирі.

    І фото пожовклі на стінах висять,
    ти хочеш у гніві їх всі позривать,
    але не змагайся, не вийде... Лише
    ти серце сховаєш під зайвим кліше.

    Та й сам вже не знаєш - де ти і хто.
    Тобі всі говорять: "Ти хлам, ти ніщо"
    І нотки протесту бунтують в душі.
    Сліди на Планеті змиють дощі.

    А як ти хотів? Серед безліч мільйонів
    ти не особливий, як всі, з електронів.
    Можливо щось пишеш, вночі, чи малюєш,
    але тут часи такі - цим не здивуєш.

    Якщо ж ти надумав щось феноменальне,
    то шанси на успіх зовсІм нереальні.
    У вихорі цінних паперів, "бумажок",
    тобі вже ніхто не зробить підказок.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Віктор Кучерук - [ 2015.05.22 11:08 ]
    Інший жереб
    Ізнов хмільний від рою мрій
    Вбираю в очі барви травня.
    Росте рукописів сувій
    І тихо меркне смуток мій,
    І тихнуть болі нещодавні.

    Це творчих втіх солодкий гріх
    Весняні грози розбудили, –
    І обернули плач у сміх
    На всіх шляхах земних моїх,
    Натхнень наповнивши вітрила.

    Наснаги дух дарує рух
    І звідусюди - аромати, -
    Я не осліп і не оглух,
    І мушу, бачене навкруг,
    Уміло словом передати.

    Ізнов не сплю, бо так люблю
    Зірок яскраві смолоскипи,
    І спів пташиний у гаю
    З яким я першість не ділю,
    Бо, певно, жереб інший випав…
    21.05.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  36. Ігор Шоха - [ 2015.05.22 08:38 ]
    Омана
    Все, що навколо діється – омана,
    неначе це навіяне мені.
    Ховається минуле за туманом
    і іскрами горять окремі дні.

    Їх небагато. Але я не бідний.
    Є ще оази, де квітує рай,
    і ніжний силует, і край мій рідний,
    і козаки, що їдуть за Дунай.

    І особисті, й спільні перемоги,
    і ангелом обіцяна земля,
    і биті у омріяне дороги,
    і та стежина перша у поля.

    Тумани опускаються на ниви.
    Лягає спати сонечко ясне.
    А я лишаюсь там, де був щасливий,
    неначе це рятує ще мене.

    Все, що навколо діється – омана,
    яка оповиває, наче сон:
    і тьохкає брехнею мікрофон,
    і у ефірі більшає дурману,
    і оп’янілі зеки-отамани
    ще слухають, що хрюкає Кобзон.


                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  37. Ігор Шоха - [ 2015.05.21 23:57 ]
    За копрами
    У вододілі весня́ної повені
    за течією у Лету
    тихо линяють запатентовані,
    нетрадиційно орієнтовані
    аполітичні поети.

    І слава Богу, що і з лопатами
    нас дохороби багато.
    І за перо волелюбне не платимо,
    і не підемо уже за етапами
    у потайні каземати.

    Не повернемося, не сповідаючи
    істини Божого слова.

    Гасне зоря полинова.

    Нашими помислами оживаючи,
    юності нашої віра палаюча
    зійде, до бою готова.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Шоха - [ 2015.05.21 22:37 ]
    Кряжі і басейни
    Ріки, і озера, і моря –
    це малий окраєць океану.
    Суша – Магометова гора
    за каймою моря і туману.

    Синє море грає, як вино,
    і солоні рани омиває,
    поки не затягує на дно,
    де земля вулканом оживає.

    Вистачає горя і біди,
    де ми є, і там де нас немає.
    Тільки повертаємо туди,
    де земля водою напуває.

    А намиви глини і піску
    обійдемо мілиною-бродом.
    Все тече на нашому віку,
    і усе вичерпується згодом.

    Дельти рік і плеса у заток
    на очах стають очеретами,
    і води останньої ковток
    іноді стікає болотами.

    Витоки джерел несуть печаль
    ручаями по усьому краю.
    І колодязь мудрості, на жаль,
    у юдолі часу усихає.

                                  2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  39. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.21 21:36 ]
    Совість
    Совість спала удень, як сова,
    Прокидалась вночі та гугикала,
    Знаю, пісня оця не нова,
    Багатьох вона в темряві кликала.

    І червоне вино-сльоза,
    Із кришталю фужер.Так до зарева.
    Та прийом цей не вартий гроша:
    Не позбутися совісті марева.

    Умостилась в широкому кріслі-
    Дивна панна, розкішне волосся,
    І читає думки наші, мислі:
    Чи без неї прожити вдалося?

    Ну а далі, ледь чутно шепоче,
    Та відлуння не має меж:
    Не вдалося, а тільки здалося,
    Уявлялося,що живеш...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (4)


  40. Надя Сарабай - [ 2015.05.21 16:14 ]
    Як себе змінити ?
    Розбите серце, ті рвані рани,
    Хочеться швидше втекти від обману…
    Брехня, лицемірство світ полонили,
    А у правду і чесність ми цвяхи забили.
    Куди ділась щирість?.. нема, закопали…
    Наскільки всі люди акторами стали,
    А наше життя – новим серіалом.

    Ми граєм, вдаємо, виконуєм ролі,
    А як не вдається, тоді дубль 2!
    Ми пробуєм знову задіти до болю:
    Образити, вдарити словом, рукою…
    Коли ж розумієм, б’ємось головою –
    Навіщо, для чого?.. Пробачення просим,
    А потім, як завжди, робим те саме…

    Це входить у звичку, стає вподобанням.
    Робиться швидко, а у кінці – зітхання…
    І знову – вибач – наступний дубль.
    Так все життя, хоч ми маємо вибір.
    Все ж - не в серіалі, життя – не сценарій.
    І нам вирішати, що ж буде далі.
    Вистачить дублів, образ і насильства,
    Пора зрозуміти, докласти зусилля
    Й з нової сторінки жити почати -
    Хоча б трішки більше правди вживати:
    Щиро всміхатись, за інших радіти
    І не брехати… Та як зрозуміти ?
    Я це все зробити ? Як себе змінити ?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Артхельга Бо - [ 2015.05.21 04:29 ]
    Часові трансформації
    Безсонна ніч попереду
    Позаду тихий день
    І сонце впало в середу
    А середа в четвер
    Бездушні мрії марення
    Щоденне каяття
    Залишилось у пам'яті
    Чиєсь-моє буття
    У росах травах скошених
    Шукала свої сни
    Ховала їх у пазухи
    В комори до весни
    Збирала сонця промені
    І блискавиць вогонь
    Втікаючи від поглядів
    Від дотиків долонь
    Спинити не наважилась
    Хвилину а чи мить
    Од віку скільки створено
    Нехай собі біжить
    І крила хоч загублені
    Та знайдені у снах
    Думок сум'яття рубане
    Відтворене в віршах
    По вінця вже наповнена
    Грааль душі свята
    Дитиною всміхається
    Стареча самота
    Причинно так блукаючи
    У вимірах часу́
    Спиняюся помо́люся
    А потім далі йду


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (3)


  42. Серго Сокольник - [ 2015.05.21 02:08 ]
    Тенета
    Примітка. Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма

    Облудами біле, облудами
    Оплутане тіло, оплутане.
    Неначе налякана горлиця
    Тремтливо пручається- горнеться...
    Воно восьмилапо-залапає-
    Не лізь із казенною лапою!..
    Як солодко гинути кволою!
    Прижмуся до тебе я голою...
    Як крівця сиропом стіка
    З розбещених вуст... павука


    Як солодко тану,як солодко,
    Цукеркою... медом ...чи солодом...
    І знаю я... марю я з трепетом-
    Уже не дзижчать над котлетами...
    Мене восьмилапо заплутає
    Тенетами сЕрденько ...Путами...
    Так спрагло цілуючи ...Милая,
    Забудь що у тебе ці крила є...
    Забудь про котлети з тефтельками...
    І пальці липкі з карамельками...
    Тому що настала хвилина
    Кохання... Двобій... Павутина...
    Ти пульс мій збентежений слухай!
    Моя!... Найвродливіша... Муха...


    А може, це тільки ввижається Вам,
    Мадам?
    І дихати Вам заважають тенета...
    Корсету?
    А може, бажання проникненням в тіло-
    Грішило?
    І стрази так сяють із-під ``балаклави``
    Уяви...

    ...так ніжно вслухався в дзижчання останнього звук
    Павук ...
    І МУСІ поблідлій...німій ...бездиханній
    В екстазі кохання,
    Захоплено шепотів:
    -Любив!....

    І кров,як отруту,допив...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115052100657


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Любов Бенедишин - [ 2015.05.20 08:47 ]
    Мойсей
    Тремтить Синай,
    коли Господь говорить...

    Важкі скрижалі. Праведні труди.
    "Як і тоді
    через Червоне море,
    крізь сумніви народ переведи".

    Душа,
    покірна заповіді кожній,
    пізнає смак високих перемог.
    Торкнуться чистих плес уста неложні.
    І після довгих триз(е)н і тривог
    впізнає серце небо Ханаана.

    Стражденний шлях:
    у спокій - зі спокус.

    Блаженна мить.
    Земля обітована.
    Хоч здалеку
    на неї подивлюсь...

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  44. Олександр Артамонов - [ 2015.05.20 01:01 ]
    Виючий
    Не радили мені йти схилом Брізьким,
    Хоча й лежить там до Зоару певний шлях -
    Бо ж Воткінса повісили там два століття як,
    І досі монструозний слід лишився в тому місці.

    Відкинув я поради, і на шляху зустрів
    Котедж, плющом повитий, що під скелею стояв.
    Могутні стіни в'язові я довго оглядав -
    Як дім зберігся добре так, я геть не розумів.

    Спинившись, щоб побачити, як сонце йде з небес,
    Почув з кімнати я вгорі щось схоже на виття:
    Останній промінь сонця, перш ніж щез,
    Проник крізь плющ до верхнього вікна.
    Я зазирнув туди - і втік в страху чимшвидше:
    Там вив чотирилапий звір з людським обличчям.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Артамонов - [ 2015.05.20 01:25 ]
    Зоряні вітри
    В години певні сутінків вечірніх -
    Частіше восени - гуляють за дверима
    Зоряні вітри; алеями пустими
    Між затишних будинків дмуть вони незмінно.

    І листя залишки сухі тоді літають,
    І білий дим пічний - у вирах фантастичних.
    Так геометрія себе являє потойбічна,
    А крізь південну мряку світить Фомальґаут.

    В такі години дізнаються схиблені поети,
    Як юґґотські ростуть гриби, і відчувають квітів
    І кольори, і аромат - тих, що вкривають Нітон:
    Таких на нашій не знайти планеті.
    Але за кожен сон, принесений вітрами,
    Розплачуватись змушені земними люди снами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Артхельга Бо - [ 2015.05.20 00:36 ]
    Диптих Я
    Правда - сміялась
    Журба - відверталась
    Мрія - втікала
    Любов - забувала
    Радість - ридала
    Сльози - летіли
    В очі - з минулих
    Вітрів - запізнілих
    Криком - знімілих
    Серцем - змілілих
    Життя - залишалось
    В очі - сміялось
    Зі смертю - браталось


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Прокоментувати:


  47. Раїса Плотникова - [ 2015.05.19 23:26 ]
    ***

    Незмальоване янголятко,
    я нічого не знаю
    про пісню твоїх очей,
    про звої волосся
    чи шлях, яким сюди
    сягаєш із раю –
    в ночвах з росою,
    всесвітнім безроссям,
    божим розмислом –
    повз Чернечу й сапфірні алтаї.

    Ти, либонь, манюсінький
    хрестик у вишиванці,
    чи забута кужіль,
    якою тішилась прядка,
    гойдаючи хату,
    глина чи крейда – на дранці.
    Не важливо, звідкіль
    вчащаєш у блищик згадки –
    важливо, що ти –
    не малюнок, а янголятко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.19 18:00 ]
    Свідомість
    Відвідай спокою міраж
    Сховайся у фантомі хвилі
    Сам підбери собі типаж
    Відчуєш з ним обійма тихі

    У переповнених бажань
    Дозрівші , соковиті злаки
    Заручник власних сподівань
    Ти гість у щирої подяки

    Твій прейскурант посібник муз
    Що знають де твої причали
    Готовий залишитись тут
    Відволікати пута смути

    Тримайся , вороги не сплять
    Їх неміч в ній одна причина
    Свідомо стій , і захищай
    Свої піднесені вітрила.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.19 18:09 ]
    Довіра
    Слідом моїм лягла пелина
    Вирує пустелі пісків мілина
    Давно я не чую того відчуття
    Опало те листя , пропало дарма

    І наче жалкуєм , і наче б назад
    Усе повернути пустити в каскад
    Та холод гуляє , сквозить по вітрам
    Тепло не пускає забрать почуттям

    Моменти розради , секунди бажань
    Все менше і менше звертають згадать
    Не хочуть повірить , не мають жалю
    Усе їм під ризик довіритись сну

    Я буду з тобою , ти будеш в мені
    Бо тільки розлука дасть відповідь всі
    Розставить всі крапки , научить цінить
    Кому і для кого судилося жить...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Книр - [ 2015.05.19 17:14 ]
    В полях Фландрії
    В полях фландрійських, де імла,
    поміж хрестами мак пала.
    А ми - під маком… І коли
    ревма б гармати не ревли,
    трель жайвора б чутніш була.

    Ми - мертві нині, та жили
    ще вчора… вчора ще були
    посеред вас… Та ось лягли
    в полях фландрійських.

    І там на нас імла лягла…
    Та, брате, не хили чола!
    Від маку світоч запали!
    А не подужаєш імли,
    то встанем ми, де мак пала
    в полях фландрійських.

    2015



    Рейтинги: Народний 5.42 (4.91) | "Майстерень" 5.5 (4.92)
    Коментарі: (5) | "In Flanders Fields"



  51. Сторінки: 1   ...   688   689   690   691   692   693   694   695   696   ...   1854