ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Домінік Арфіст - [ 2015.01.24 00:37 ]
    ...заспівай мені, сестро... (Пісні Арфіста)
    заспівай мені, сестро, сагу
    ось на посаг тобі – мій голос
    ерос ще перекисне в тренос
    ще заллє твою вічну спрагу
    доля справдиться до смішного
    в танці давнього ритуалу
    і рядочками мадригалу
    ще озвучить мене чужого…
    повизбирую рвані рими
    за розібраними дверима
    душу зношену позшиваю
    кровоточить не заживає…
    …о запаморочення дощами
    захаращування плющами…
    темний холод пливе хрящами…
    і ніхто мене не прощає…
    і ніхто…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Ірина Кримська - [ 2015.01.23 23:54 ]
    Чекання під снігом
    Присипає сніг чекання тихе,
    крони усіваючи, дахи,
    присипляючи несите лихо,
    згонячи у схованку птахів.
    Причаїлася дорога-доля,
    жде відлиги збурена рілля.
    Тільки очі неприкриті, голі
    не заснить це біле марення.
    Із снігів вони добудуть іскри,
    щоб сльозою почуття цвіло
    і щоби найперші короліски
    у весни відвертої взяло...
    1990-ті


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  3. Зоря Дністрова - [ 2015.01.23 23:53 ]
    Прощальне
    Стільки життя у тобі
    Повні вени любові
    Жити хотіти пити
    Вмерти аби з тобою

    Десь у міжсвітті болю
    Губи твої шукаю
    Руки твої цілую
    Щемно кохана знаю

    Більше уже не буде
    Сонце ховає хмара
    Ти не прожите мною
    В серце сховай

    І випий. Тільки живи
    Тобою житиму я
    І діти… більше уже не буде
    Виростуть тільки квіти…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.23 23:18 ]
    Операція
    хірургічна операція
    на столі – стражденна і зболена
    молода
    та бліда і знекровлена
    до судом до паралічу змучена
    рецидив
    хвороба задавнена
    метастази тотальної ницості
    і блюзнірства – нічого святого –
    пронизали до кінчиків нігтів
    до мізинця на лівій нозі
    а тепер її ще й поранено

    кровотеча живої та чистої
    то краплини
    то цівки
    то струмені
    як сльоза кришталево-солоної
    кровоспинне не діє
    а джгути заважають дихати
    донор не прийде
    бо немає ні в кого на світі
    такої ж самої групи

    від ін’єкцій
    таблеток та крапельниць
    порятунку нема
    тільки скальпелем
    без наркозу
    від болю аж скорчилась
    і була б безнадійною хворою
    та вона – неймовірний борець
    хоч і змучена та терпляча
    зуби зціпила навіть не стогне
    тільки з кутика ока сльоза

    грузне скальпель все глибше
    і чиста
    найкраща жива
    на підлогу стікає
    кров
    потерпи
    вже недовго
    від густого гарячого болю
    не збожеволій
    скоро скальпель дістане гнійник
    що тебе із середини знищував
    зберися із силою й вихаркни
    аскаридів і лямблій клубок

    тільки витерпи витримай шок
    мов з глибокого сну
    з хворобливого марева вийдеш
    і стократно оновлено сильною
    ми у венах твоїх запульсуємо
    і тебе наче новонароджену
    обережно на ноги поставимо
    і ходити поволі почнеш
    ти зміцнієш
    заграєш рум’янцями
    Україно!!!
    ти – краса що врятує світ
    просто треба одужати
    і пережити
    це очищення болем і кров’ю
    не здавайся!
    борись!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  5. Марися Лавра - [ 2015.01.23 20:36 ]
    віварій
    фанатично-уперта здригала фатиновий простір
    ніби вихід шукала собі від раптового пострілу
    у хронічнім блуканні мостами готичного міста
    ночі алібі хутко зривало з альпаки інжирну завісу

    а зима малювала довкола крихкі перспективи
    у віварії бути не хтіла бо знала що сила
    попускала своє кривов'язе коріння їй в ноги
    досить міцно стоїть на краєчку обриву з котрого

    обірветься й пір'їною ляже на зморену скелю
    ей художнику йди позбирай із трави акварелі
    кожен крок вивірявся не раз і не двічі у русі
    близькоцілля отут як чуття майже власного пульсу

    час од часу віварій нас ловить в тугі сітьосплети
    лиш одважні виходять вцілілі з віваровендетти

    2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  6. Ігор Шоха - [ 2015.01.23 19:14 ]
    Елегійне навіювання
    Коли у тебе є ще я,
    то є й емоцій ціле море.
    І тільки цим душа моя
    зуміє зрушити і гори.

    І поки є у мене ти,
    то буде жити і надія,
    що у юдолі самоти
    не погасає світла мрія.

    Зорею ранньою явись,
    побудь ще інколи зі мною
    туманом, білою габою.

    Коли я полечу увись
    не забувай, що ми колись
    просне́мося озиминою.

                                  2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  7. Олександра Камінчанська - [ 2015.01.23 17:38 ]
    У білий світ
    У білий світ крізь призму суєти,
    Помежи вічні померки і зради
    Я силоміць училася іти,
    Межи смертей уміла не вмирати.

    Коли душа тремтіла, як листок,
    Одним-одна, обпалена вітрами.
    Моя судьба народжувала крок
    Із дня у день зализуючи шрами.

    Я просто йшла за сонцем, що вгорі,
    На зло журбі – натомлена і світла.
    На паперті перейдених доріг
    Огнем зорить моя жертовна свічка.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  8. Олександр Олехо - [ 2015.01.23 12:33 ]
    Я – Волноваха! Я – уся країна…
    Я – Волноваха! Я – уся країна…
    У небі «тиші» каркають круки.
    Притомлені надіями роки
    накочує і стишує руїна.
    Було усяке: рабська ниць покори
    і дух стихії, де ярився гнів;
    поміж злоби, безумства і вогнів
    сходились у бою вода і гори.
    А потім знову опертя жевріло,
    щоб шалом смерті сколихнути світ
    у дев’ятнадцять заповзятих літ,
    поклавши за свободу душу й тіло.
    От і тепер смердюче поле битви
    отруює людину день за днем.
    Освячене жагою і вогнем,
    шматує час гаряче лезо бритви.
    Я – Україна! Волноваха – капля
    із повноводдя тужної ріки,
    де нагла гибель, чорнорота чапля,
    визбирує погаслі вже зірки.
    Я – Волноваха, Іловайськ і ДАП!
    Уся країна кровоточить болем
    і шви минулі розриває з боєм,
    а десь лютує в ярості сатрап…

    23.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (27)


  9. Анастасія Поліщук - [ 2015.01.23 12:00 ]
    Кілька ніжних кроків...
    кілька ніжних кроків подушечками пальців по щоці
    набагато тяжчі, довші, виснажливіші, аніж десятки кілометрів
    уздовж перону, за потягом, що вже у такт гримить
    музиці твоїх вій, і долонь, і легень, і волосся, й серця

    присунься до стінки у плацкарті, отак, вирівняй плечі
    поглянь у вікно - чи неправда, гарна погода для прогулянки
    а ти все сидиш - у полоні вагону, провідника, рельсів
    заплющуєш очі й усе не слухаєш порад - зсутулений

    кілька кроків пальцями - міліметри, які не зміряти світловою швидкістю
    бо потяг, у якому ти заварюєш зелений без цукру чай
    мчить кудись бездумно, твої щоки не стануть свідками
    небачених відстаней, кроків, поглядів, пристрастей
    на жаль


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  10. Микола Іванович - [ 2015.01.23 10:03 ]
    Я чую
    Я чую серцем дивні речі,
    Кохання вітер підійма.
    Стихає день уже під вечір,
    До мене ти прийдеш сама.

    І місяць обгорнувши хмари,
    Блукає в небі між зірок.
    Я почуттями ніжно марю
    Один зостався лише крок.

    І я відчую серця погляд
    Твою всю ніжність і красу.
    І будеш ти зі мною поряд,
    В долонях щастя я несу...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Петро Скоропис - [ 2015.01.23 09:01 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Як давно я топчу, видно по каблуку.
    Павутинок і пальцем не збути з чола.
    Те і тішить з гулкого кукуріку,
    що одлунь нагуля.
    Ба, і чорні мислі годі зібгати в пук,
    як пасмо, укоськане в сум’ятті.
    І дедалі нічому снити, нітити згук,
    збутися, нидіти у смітті
    часу. Убогий квартал в вікні
    око так і мозолить, пак
    упізнає з нісенітні снів
    фізію пісну, а не инак.
    І круги витинати, бач, спокуша,
    мов шамана, вертіти клубок;
    опоясує пусткою, щоб душа
    знала дещо, що знає Бог.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  12. Віктор Кучерук - [ 2015.01.23 08:22 ]
    Невизначеність
    Туман густіє вшир і вглибину,
    маскуючи вибоїни дороги, –
    а я іду, не бачачи нічого,
    вчуваючись у темряву страшну.
    В безпросвітку моїх останніх днів,
    розширивши для круговиду вії, –
    шукаю слід загублений надії,
    гамуючи в душі печаль і гнів.
    Бо у сповитій тишею імлі,
    немов ході моїй пересторога, –
    зростає тільки присмерк і тривога
    на муками розтоптаній землі...
    22.01.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  13. Серго Сокольник - [ 2015.01.23 02:38 ]
    Кохання зі смутком
    Люба подруго, дай мені руку!..
    Щойно серця торкнулась печаль...
    Це- відлуння всесвітнього смутку,
    Що настав... І не піде... Нажаль...

    Люба дівчино, сядь на коліна,
    Обійми і цілунок прийми!..
    Дощ по скронях січе безупинно,
    Наче сльози цієї зими...

    Ця зима омиває сльозами
    Всіх загиблих в безглуздій війні,
    Наче біль, наче спогади мами...
    Дощ рясний- як нездійснений сніг...

    Хай кохання нічого не змінить...
    Хай воно не врятує цей світ...
    В безнадії дозріє надія...
    Літній спомин надІшле привіт...

    То ж зігріймось коханням шаленим!..
    Розчинімось в вогненних ночах!..
    Не відводь же свій погляд від мене!..
    Це- кохання зі смутком в очах...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115012301265


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Ірина Кримська - [ 2015.01.23 01:29 ]
    Без ответа
    В переднике, с седым клоком волос,
    подобранным резинкой на затылке,
    она застыла в зыбкой дымке грез,
    держа кусок говядины на вилке.
    Ей показалось, ОН мелькнул в ночи —
    там, за стеклом, меж городом и ею —
    как лепесток испуганной свечи:
    неместный взгляд неместного Орфея.
    Зачем ей прошлое — как воздуха комок,
    застрявший туго, заболевший дерзко?..
    Она заплакала, говядины кусок
    откусывая голодно и мерзко.
    Варился борщ, томился холодец.
    Была в себе — в квадрате стен и правил,
    в кругу забот и золотых колец,
    сожительством притертых и оплавленных.
    Она жила! Работа, дом, семья!
    Она жила! Откуда эти блики?
    Зачем проснулось ангельское «Я»,
    свои являя образы и лики.
    Она жевала, словно удила
    жует скотина, выплюнуть не в силах…
    В дверном проеме муж, семьи скала,
    возник большой, реальный, некрасивый.
    Но это так спасло ее сейчас,
    отгородив от духа сладкой липы,
    нашедшего ее последний раз
    и безответно в заоконье всхлипнув.
    …Оплывший подбородок, грудь — не грудь…
    За липовой аллеей — лишь кладбище.
    Сыграла память странную игру:
    зачем-то ангел свой картонный ищет
    эрзац и, отыскав, приз не берет,
    а возвращается к исходникам забытым…
    Окно без ангела — не треснет темный лед.
    Окно без ангела для ангела закрыто.

    04.01.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  15. Діана Радь - [ 2015.01.23 00:22 ]
    .....
    Раптом зрозуміла,
    Що кохала тільки раз в житті.
    Дитиною, тільки той
    Зміг причинити мені сильний біль,
    Тоді, я щиро плакала, сміялась,
    А коли побачила сімейний стан
    Як досі памятаю хто там стояв...
    Голова ніби розривалась,
    Тіло кидало в жар,
    Серце, здавалося,
    Ще трохи і вже на зовні
    Ніколи не забуду ті почуття...
    Ось тоді було дійсно боляче,важко,
    А всі інші -
    Це просто обман,
    Самообман...

    Печально, але не мала ніяких почуттів
    Якось важко це прийняти,
    Прийняти те, що стільки часу втратили
    На притворство...

    Я дійсно хотіла себе переконати
    Кожного разу,
    Що ось він - підходить мені,
    Подобається, важливий,
    А все не так,
    Все те - ілюзії в моїй голові,
    Через прагнення
    Відчути щиру ніжність,
    Не обійми, а просто погляд...

    Для мене погляд - найважливіше,
    Від нього буває:
    Тепло, холодно, страшно,
    Для мене це - спокій...
    Знаєте, відчути такий погляд
    Напевно
    Найприкрасніше ,
    Найприємніше...

    Очі не обманюють,
    А я дивилась так тільки на нього,
    В моєму погляді була наївність
    Якої давно вже нема...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Андрій Басанець - [ 2015.01.22 23:14 ]
    * * * *
    фари освітять скраю
    листя на горобині
    хто тут тебе чекає?
    хто тут тобі відчинить?

    хто тут тобі заплаче
    лампою на перилах?
    ліжко твоє дитяче
    лялькою затулилось

    стій мов остання в світі
    в темінь ціди волосся
    поки сусідські житла
    не переповнить осінь

    поки тебе не впинить
    на манівці котромусь
    соло нічної ринви
    перед порожнім домом

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  17. Олександра Камінчанська - [ 2015.01.22 21:05 ]
    ***
    Пробач мені, що не змогла піти,
    Що не зуміла бути не твоєю.
    Уже хурделить листом золотим
    Помежи нами, небом і землею.

    Строкатий дим окутує шляхи,
    Набравши гін з розхристаної ватри.
    А я собі намріяла таки
    Побіля сну безсонницю крилату.

    Крізь тепле скло, раховані зірки
    Рясним дощем падуть довкола хати.
    І хай літа не раз пекли, таки
    …а я тебе не вміла не кохати.














































    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (17)


  18. Іван Потьомкін - [ 2015.01.22 19:41 ]
    Любов і ненависть
    Любов і ненависть лінгвісти відносять у категорію абстрактних.
    Знаю, що це в граматиці. Себто умовно.
    Та попри все так спокуша спитати:
    «Як в’яжуться поняття ці в житті?»
    І мимоволі поринаю в спогади, бо є що пригадати на віку,
    дарованім Всевишнім, де з року в рік дедалі ближче й ближче
    до того, що в день народження бажає любе товариство.
    Скажу відверто: ненависті в любові я не знав
    ані до тих, кого любив (хай і безнадійно),
    ані до тих, хто і мене любив (не знать за віщо).
    Вдячний усім їм і посьогодні. І навічно.
    І тому-то ні на йоту не вірю тим,
    хто перемогами хизується в любові.
    Нема в любові переможців.
    Не уявляю й тих, хто так і не спромігся полюбити.
    Бо ж не любити – нехтувати Божим даром.
    А, може, й просто надаремне жить.
    А те, що поети афоризмом нам лишили,
    Одчаєм зринуло. З іншої любові.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  19. Владислав Лоза - [ 2015.01.22 17:10 ]
    ***
    Це, по правдi сказати, нiякий не снiг:
    просто зверху печальний сідий комбриг
    поголився і струшує піну з лиця.

    Пригадавши того мерця,
    він подумав:

    "Не варто, мабуть, було.
    Це міг бути вивих або перелом,
    кара совісті, розуму чи, врешті-решт,
    неочікуваний арешт,
    бо чимало тікає з казарм у степи,
    бо чимало не має такої стопи,
    що, йдучи по самотній дорозі, не
    перехилиться, не ворухне
    жодним пальцем. Я знаю, що наробив;
    це тому, що гадав, ніби мало брил
    надмогильних, а ще - бо в останні дні
    зносить башню старому мені
    мною ж і розкручена карусель;
    ні до кого звернутись, аби усе
    поміняти, бо я - адресат і спочин
    і проклять, і звертань, і плачів."

    Його погляд затримується на мить,
    бритва в татуйованих пальцях тремтить
    і летить в рукомийник. Минувши поріз,
    щось червоне стікає униз.

    18.01.15



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  20. Тетяна Добко - [ 2015.01.22 16:11 ]
    Захисникам Донецького аеропорту
    Земля горить, кругом руїни,
    Але нема руїни духу,
    Ці хлопці – слава України,
    Її надія й злітна смуга.
    Поклали голови в бою,
    Але незламні, не скорились!
    Героям Слава!
    Я молю, щоб вражі сили зупинились…
    Смерть ворогам! Героям слава!
    Хай згине вся нечиста сила,
    Блакитно-жовтий сяє стяг – нескорена моя країна!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.22 16:04 ]
    ...те й пожнеш

    Україну так модно любити,
    Класти пір`я в багаття борні.
    Хтось посіяв кукіль. Зійде жито?
    Соловіється Оху на пні,
    Мізерніє Велика Багачка,
    Пліснявіє поволі Ізюм.
    За подачкою пруть навкулачки
    Лазар, Щек, ощетинений кум.

    І нема гамівної сорочки.
    Це ж не кетчуп на грудях – а кров.
    Йдем пунктиром до адської точки
    З повним чаном чужих настанов.

    Де ж свої розумаки і перці?
    Правдолюби латають гамак.
    Мирні люди – від герцю до герцю –
    Знов обкурюють ветхий вітряк.

    Хилитаються башти і межі...
    І чавучиться ряст чобітьми...
    Україно, кому ти належиш?
    Ким постанемо з полум`я МИ?


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2015.01.22 15:40 ]
    Воїни світла
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
    Стисни зброю в руках променисто –
    Йде на сході священна війна.

    Світла воїне, глянь, за тобою –
    Україна, як палець, одна.
    Уставай до смертельного бою –
    Йде на сході священна війна.

    Ти для Путіна вирий могилу,
    То в подобі людській – Сатана.
    За тобою – і правда і сила,
    Йде на сході священна війна.

    Обіймімось, брати, в нашій міці –
    Москалю – непоборна стіна.
    Стане в гніві сильніша за крицю –
    Йде на сході священна війна.

    Кожен дужий, ненависть не стримуй,
    Щоб нечистих – за межі прогнав.
    Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
    Йде на сході священна війна.

    Мамо, рідна, не плач, як загину.
    Не хили у журбі голови.
    Я іду воювать за Вкраїну,
    Вір у краще і благослови.

    Найдорожча, пресвітла кохана,
    Огорни на прощання крильми.
    Ще настане весна і світанок,
    І з тобою обнімемось ми.

    Йдем ординців вогнем випікати,
    Хай забудуть дорогу сюди.
    Кожен сильний, незборний, завзятий.
    Вирушаймо. Перуне, веди.

    22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.22 14:56 ]
    Жар-птиця

    Котила
    яблучко
    у причт
    Фата-Моргани.
    Вона даліла: «Восени… без крил…
    Сяйливі пера відучора ганять.
    Лиши найзеленіше – і щосил!»…

    Відсікти сяйво узялася Чапля.
    – Одумайся… – тремтіли Мак і Хвощ.
    Як біль ущух – пішла по крові краплях.
    Грім відмовляв. Сріблив дорогу Дощ.

    Віз хилитав сулії, рядна, треби.
    Жував стежу строкатий небосхил.
    Ти брів у млу. А я – до брами в небо,
    За шир стезі віддавши сяйво крил.

    Вітрища в турму хмарні клапті гнали.
    Ти голіруч ламав сосни гілля.
    Тепер відкрилося: у вир – за яйли –
    Путівець прокладав, мольфара кляв.
    Торік ти взяв латунний компас, карту –
    Й віддав зорю, що мрілася обом.
    За умовивід «Рвати шори – варто!»
    Заласно цмулив трьохсотлітній ром.
    Чекати не уміла. Я – Жар-птиця –
    Жила серед бекасів, комарів.
    Осяяли
    перлини
    блискавиці.
    Снажний пожар здійнявся – з якорів…

    Не їсти вдвох плачинди на обніжку.
    Якби ж перечепився – на горішку,
    Якби ж тебе чекала біля груші!
    Сто ран.
    Сто ранків.
    Сохне-мокне суша.


    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  24. Ігор Шоха - [ 2015.01.22 13:31 ]
    Ланцюги соборності
                              І
    Наступає мир у всьому світі –
    «Руській мір» очолив сатана,
    і у двадцять першому столітті
    назріває зоряна війна.
                   Гуманоїд Путя на престолі
                   білокам’яної озвірів.
                   Інтернет завоювали тролі
                   і на черзі – місія попів.
    Мазали самі себе єлеєм,
    партії служили і Петру,
    та зате, – які то привілеї –
    мазати на масельце ікру.
                   Все як і було у есесері –
                   «молиться» парафія орди,
                   і галюцинація Бандери
                   виростає пугалом біди.
    Завинили сатані «укропи»,
    і від рук відбились, і від уз.
    Україна хоче у Європу,
    а Шизоросія – у Союз.
                   Пропаганда діє неупинно,
                   телеящик виключає ум,
                   і недавно нібито людина
                   як скотина лізе наобум.

                              ІІ
    Копачі державної могили
    на «Сьогодні» об’єднали сили:
    Бузя і Ахметка – хряк і дик.
                   На чолі політики – горили?
                   Гадину з колючкою злучили?
                   Вилупків чекайте через рік.
    Матеріють вовкулачі зграї,
    наступають східні самураї,
    на-гора дають домашній газ.
                   Полігони мусять працювати.
                   Раша випробовує «Армати».
                   Трупами усіяно Донбас.
    Закусила фурія удила,
    розоряє все нечиста сила,
    відбирає розум у совка.
                   І лютує радіо і преса,
                   що на ліквідацію Одеси
                   мало їй донського кізяка.
    Казяться від жиру московіти.
    Бісяться кадири і бандити.
                   Сатаніє світове хамло.
                   Танки утрамбовують руїни.
    Каїнове плем’я України
    націю на вила підняло.

                              ІІІ
    І соборність... І соборування...
    Ллється кров єлею, як ріка.
    Доля України ще важка...

                   Та на небі моляться за неї
                   українські протоієреї.

    Усихає ворога рука.

                                  22.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  25. Адель Станіславська - [ 2015.01.22 13:57 ]
    Іде війна
    Вже рівно рік…
    Вбивають українців
    у цій війні.
    Втомився лік…
    Із горем наодинці
    минають дні.
    І знов пече,
    І ятрить свіжі рани
    юнача смерть…
    Твоє плече,
    мій янголе незнаний,
    Небесну твердь
    для нас трима…
    І зорі нам ще сяють -
    Життя прядуть…
    Іде війна.
    Герої не вмирають -
    В серцях живуть.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  26. Наталка Янушевич - [ 2015.01.21 23:52 ]
    Січень

    Певно, важко, хатні демагоги,
    В соцмережах соцбої зчиняти,
    Коли сунуть гоги і магоги,
    Повні вати?
    Певно, важко, пане генерале,
    Так політкоректно сповіщати,
    Що сьогодні знову помирало
    Їх багато?
    Певно, важко закривати вічі
    Тих відважних зранених орлів…
    В цьому пеклі не живеться двічі –
    Це Шарлі.
    Добре, хоч полегшало в неділю -
    Видихне земля вселенську втому…
    Із дитям вдовиця-породілля
    Йде додому.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  27. Серго Сокольник - [ 2015.01.21 23:31 ]
    Подводная лодка. Воздух
    Авария. Дно. На камнях
    Подводная лодка. Ах!..
    Идет в ней борьба за воздух.
    Безумие. Нужен роздых.

    Но снова и снова... Ах!..
    Безумие в головах.
    А воздуха можно сколько
    К себе утащить на койку,

    Когда он один на всех?..
    Так начат двадцатый век...
    Так век двадцать первый начат...
    А мог бы- совсем иначе...

    Команда у лодки большая.
    И воздуха всем не хватает.
    И вечная в ней война.
    И цель у войны ясна-

    Коль воздух на всех один,
    Останется лишь один.
    Последний глоток- ему.
    И я одного не пойму-

    Чем воздух в лодке делить,
    Не лучше ли лодку чинить?..
    Не лучше ли лодку спасать?..
    Не лучше ли вместе всплывать?..

    Но люди- на то и люди.
    Иных никогда не будет.
    Границы... Разделы... Нации...
    Империи... Цивилизации...

    Повторы кровавых тем...
    Ведь гибнуть придется всем-
    Как память у вас слаба!..
    За воздух идет борьба...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115012200068


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Мирон Шагало - [ 2015.01.21 19:35 ]
    Львівський аеропорт. Новий термінал
    Скло, залізо, порожні зали,
    сходи, начебто в нетуди.
    Ніби вчора ще відлітали
    згарки осені — хто куди.

    Хто куди. А ми знову разом.
    Серед тиші і самоти
    сіється і росте одразу
    ніжний паросток: «Тільки ти».

    «Тільки ти». О, які слова ці!
    Й сила, сила ж у них яка...!
    І не чути ричань-овацій
    від прибулого літака.


    (21 січня 2015)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  29. Данчак Надія Мартинова - [ 2015.01.21 11:12 ]
    ВОВКИ /гірка сатира/
    Надежда Мартынова/ Данчак /

    В О В К И /сатира/

    Кого там, у Юрбі,
    Знедолених, Слабких,
    Нам розірвати на куски,
    Собі схопити, не малі, а,
    Величесенькі шматки...
    Хилих, затоптати,
    Себе так вихваляти,
    Що тільки я, та тільки
    Я «россейская» фігура,
    А ти, та, що там ти,
    Сиди і в дві дірки сопи.
    Бо ми скажені пси – вовки, а ти-
    Не лізь нікуди, бо це ми -
    Розітремо та зацькуємо,
    Ноги витремо, та на смітник...
    Бо це було завжди.
    Від зграї не втекти,
    Вона не тільки дожене,
    А закусає та розтопче,
    Бо виходу у них немає,
    Інстинкт збереження тут грає.
    Або ти, або тебе, з*їсть зграя,
    Закусає, розірве та розкидає...
    Біжи, бо виходу не має.
    “До чого українці чи Литва,
    Ми «россейские» вовки, скажені пси,-
    Як не з*їмо, то заженемо у кутки,
    «Национальный» інстинкт в нас грає….


    © Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
    Свидетельство о публикации №11103083727


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.21 11:20 ]
    Поробила фея...

    Ходить панна Рожа-Гожа,
    Окропля малечу.
    Нахиляється над ложем,
    Гладить щічки, плечі...
    - Кривоніжко, будеш першим!
    - Ти пиши дурниці -
    Надрукують, ніц не стерши...
    - Ти фільмуй дрібницю...
    - Ти зметай із клаптів суконь,
    Вдягнуться невдахи...
    Чар, недогляди, порука -
    Виростає Цахес.
    Всім красивий, хоч потвора.
    Поробила фея.
    В неї - мускус, мандрагора,
    З пупсиком камея.

    Є дівчата, є хлоп"ята
    З цеху "Цахес-диво".
    Наступаєш їм на п"яти...
    Шкіряться глузливо:
    - В нас і трони, і дзвіночки,
    І хосен, і коні.
    А чужі - займіть куточки,
    Нишкніть в оболоні.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  31. Ірина Кримська - [ 2015.01.21 01:02 ]
    За вікном
    О першій ночі вимкнули ліхтар.
    Його щоночі вимикають справно.
    І сніг летить вже на німий вівтар,
    Бо світло припинило службу править.

    Погасло. Відбуло належний чин,
    Жовтаво бавлячи діагоналі лету.
    Тож сніг іде у темряві один
    Настріч землі й безсонному поету.

    Але не вистачає ліхтаря
    Для мізансцени а чи терапії.
    Усім нам треба хоч якась зоря.
    Комусь – освітлення. Мені – надія.

    21 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.43)
    Коментарі: (12)


  32. Ірина Кримська - [ 2015.01.21 00:07 ]
    Відлига війни. Марення
    Обдарувало небо снігом.
    Гарячим. Плачуть капежі.
    Війна. Відлига. Сніг. Відлига.
    Зима з війною на межі.

    Цей сніг спікається на повінь.
    Душа землі горить вже рік.
    Один розтане – другий новить.
    Струмує часу мертвий сік.

    Запалить Схід – тече на Захід
    Між Півдня й Півночі долонь.
    А зиму лихоманить страхом –
    Страх переходить у вогонь…

    І сніг горить і душі плавить –
    Землі, дерев, людей... Війна.
    Це не вода, не повінь. Лава!
    Потоп. Лавина. Хвиля на…

    На всі простори – в рівні з морем.
    Потонемо у капежах.
    Прошу цю зиму – зиму горя –
    Щоб змила мертву воду й страх.

    Щоб це Водохреще стихійне
    У рівчаках втопило смерть.
    Відлига – сніг. Відлига – війни.
    Ковчег життя – мерцями вщерть…


    Опівночі 20-21 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  33. Олена Кіс - [ 2015.01.20 23:58 ]
    В такі часи
    У час поривів і нічного болю
    і кучугур німих погрудь
    ковтаєш слово і нуртує слово
    і дзвоном б’є у каламуть

    десь білий біль смерека увібрала
    душа приблуда наче птах
    гніздо завила в білосніжних хмарах
    у вирій відпустила страх

    давно погіркли сумніву горіхи
    зтужавів погляд у пітьмі
    той досвід болю вимолена втіха
    і руки стислі на кермі


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  34. Марися Лавра - [ 2015.01.20 22:57 ]
    shadow
    одні слова маскують інші
    гіркі як цедра у цитрин
    як скислі фізії з картин
    як погляди понаприїжджих

    у шафах безліч біографій
    слова слова думки книжки
    replay назад і знов жахи
    новин потік невпинний трафік

    у вікна лізуть дивні тіні
    аристократів їхніх дам
    по собі залишила шрам
    гуаш з учора потьм'яніла

    узавтра у оцю вітальню
    увійде може хтось тоді
    помітить ліжко почивальне
    нема поета а лиш жаль є

    і звуки є квартетів Гайдна
    й пласка на ліжку його тінь

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  35. Олеся Овчар - [ 2015.01.20 20:13 ]
    Болюче… Йорданське…
    О, Світе!...

    Освяти! Освіти! Відпусти
    Кожен гріх незамолених душ.
    Проведи через ті блокпости,
    Де єдиним паролем «Чому ж?»

    Де у відповідь – спокій зірок
    Обеззброює грім канонад.
    Під безмежно-далеке «Синок!»
    Проведи у Божественний сад.

    Освяти! Освіти! І прости
    Всіх, що досі живі на межі,
    Проведи через ті блокпости,
    Де паролі зі злоби та лжі,

    Де у відповідь – стукіт сердець
    Обеззброює лють ворогів.
    Під полегшено-втомне «Кінець…»
    Проведи до святих матерів.

    Йордан, 2015


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (28)


  36. Віктор Ох - [ 2015.01.20 19:30 ]
    Океан

    Океан - це цілий всесвіт. Непізна́ний. Грізний.
    Він красивий на світанку і вночі, і вдень.
    Він то теплий, то холодний, він буває різний.
    Він прабатько, годувальник, джерело натхнень.

    Ми живем в пласкому світі на горизонталі.
    Океан дає свободу мешканцям своїм.
    Може там все так, як має бути в ідеалі.
    Може там у океані мав би буть наш дім.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  37. Ігор Шоха - [ 2015.01.20 19:58 ]
    Без перебільшень
    У цьому світі я бував не раз.
    У генах закарбовані навіки
    і доля, і недоля чоловіка,
    що часом зупиняються на час,
    коли у небесах скресають ріки.

    Усе піде так само як прийшло.
    Хіба я знаю, хто ще затіває
    цю веремію з Дону до Дунаю
    і навіває все, що вже було,
    і що не переживши, поховаю?

    Опора коронації сім’ї
    лишилась упослідженою тими,
    що нібито – союзники мої,
    які уже оплакують її
    і ниють за «єдиним, нерушимим».

    Усе, що появилось у брехні,
    ховається за істиною здавна.
    Долина Іордану у вогні...
    А речники у Артеміди й фавна
    усі гріхи приписують мені.

    Лукаве убиває наповал.
    Бездарність ігнорує суть і норму.
    Таланти калатають у кімвал.
    Хаос організується у форму.
    Гармонія формує ідеал.

    Але, наполягаючи на цьому,
    тікаю із полону суєти
    до гавані, де за́тишно одному...
    Іде пора іти у ті світи,
    з яких не повертаються додому.

    Останній раунд буде все одно.
    Але іду із вірою у казку,
    що пантоміма міма у кіно,
    якому остовпіти не дано,
    не означає ще мою поразку.

    Махаю персональним прапорцем
    і поринаю у свою оазу,
    освистаний юрмою й цього разу.

    Та поки не покараний за це,
    показую сугестії лице
    її невиліковної прокази.

                                  20.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  38. Світлана Луцкова - [ 2015.01.20 19:46 ]
    ***
    Ці ночі, ці дні та ночі...
    Оракул тікає пріч:
    Здавалося, день пророчив,
    Насправді - двоїсту ніч.

    Великі зіниці страху -
    Дві повні. А вість - одна,
    Пекуча. На місці плахи
    Оперюється сосна

    І вчить за образи кровні
    Платити лише добром,
    Й розписує чорні повні
    Зеленим своїм пером...

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  39. Ірина Саковець - [ 2015.01.20 18:47 ]
    ***
    Сьогодні снігу бути снігом соромно,
    він хоче, щоб його, як мед, пили:
    тече із неба в теплі дзбани коминів,
    карафки вулиць і макітри лип.

    Калюжі – фрески, на дорогах вибиті,
    ступаєш – обережно, не займи!..
    Вологим пензлем хтось малює нібито
    останній день останньої зими.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  40. Світлана Ковальчук - [ 2015.01.20 16:40 ]
    йорданська вода
    вода що присутня була у Йордані
    що тілом дотична до вічного раю
    що лики іконні навік пам'ятає
    вона проминає
    біжить у долоні
    до Бога
    я входжу
    страхи залишивши
    страхи що трясуться на березі людно
    вона доторкально
    вона обпікає
    в субстанцію істин
    до дна
    неоскудно


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  41. Таїсія Цибульська - [ 2015.01.20 15:34 ]
    Оберiг
    Візьми моє серце,
    візьми моє серце на щастя!
    Міцніше броні
    нескорений цей талісман!
    Візьми на удачу,
    у бурю найтяжчу
    тебе моє серце
    надійно закриє від ран!

    Візьми моє серце,
    візьми моє серце в дорогу!
    Любов'ю освячений
    цей осяйний оберіг!
    Крізь вітер холодний,
    крізь ночі безсонні,
    тебе моє серце
    завжди приведе на поріг!


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  42. Леся Геник - [ 2015.01.20 13:22 ]
    Вдане
    Я вдам, що не вчула слова огудного за спино́ю...
    Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...
    Сміятися навіть буду, балакати із тобою,
    І тихо молити Бога, аби заховав меча.

    Бо світ - це не тільки світло, а й тучі, і глупа темінь.
    Бо люди - не вічна днина, буває, що й прикра ніч.
    Та тільки була би сила у зрадженому рамені,
    Трималась би щира віра на лагідному коні.

    А сповідь остання прийде до сильного і слабкого -
    Високого, певно, схилить, низенького вознесе...
    Я вдам, що не знаю болю, благатиму лиш у Бога,
    Аби допоміг не впасти і витримати усе.

    (25.12.14)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (16)


  43. Любов Бенедишин - [ 2015.01.20 12:48 ]
    ***
    Плювався чадом
    пристрастей вулкан,
    жадання магма
    обпікала душу...

    ...Жива! -
    після такого землетрусу,
    після стількох
    поранень і страждань!

    Завулок давніх мрій -
    куди він щез?
    Лиш тло руїн
    безкрає і безчасе.

    ...А білий попіл
    сиплеться з небес
    на місто,
    де жило
    кохання наше.

    2015



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  44. Валерій Хмельницький - [ 2015.01.20 10:25 ]
    П'ятдесят відтінків
    Забігла я в улюблену книгарню,
    в якій найкращі книги «Є».
    - Порадите новинку гарну?
    - Є "П'ятдесят відтінків" - «Fifty Shades of Grey».
    Як написала, стала знаменита
    Erika Mitchell з ніком E. L. James...

    Придбала я "відтінки" і - читати…
    Анастасія - копія моя
    Незаймана - в тенетах лобуряки.
    Вона - і Grey на ім'я Кристіян.

    Пропав мій сон між сторінками книги.
    Я прочитала залпом три томи
    І, лиш заснула - чую, наче милість:
    - Good morning, miss! Роботу не проспи!


    20.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8) | "Fifty Shades of Grey"


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 05:10 ]
    Питання , відповіді
    Вода ключем , потік стрілою
    Схилами берег , я сам із собою
    Манить , чарує - краса природи
    Думи по вітру - шукаю згоди

    Шорохом листя, з вітром в розмову
    Плескотом хвиль - дорога до дому
    Сліпить від втоми - участь сумлінна
    Жаліє , не б'є - бо занадто надійна

    Ти поряд - душа , ми у серці родинні
    Ми руки в руках - ці кайдани є сильні
    Ніколи не зможу цей стан передати
    Вершити для себе - то іншим на втрати

    Людські забобони - себе нехай учать
    Де краще обробиш - зросте , стане сите
    Напоїш сльозою - научить літати
    Дасть відповідь так - не захочеш питати

    Водою , рікою , не сам - а з тобою
    Не буду шукати , за вітром піду
    На березі , схилі - я буду мовчати
    Радіти єдиному , щастю - йому.
    2009р





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 05:39 ]
    Дорога
    Як плачуть верби у воді
    Як рвуться хмари - в небі
    Як зливи вітер у грозу
    Так душить - до безтями

    То б'є , то гладить , забува
    То соромом - втішає
    Чим більше я роблю добра
    Тим більше скрізь - вмирає

    Візьми від брата , від сестри
    До сьомого коліна
    Усе що можеш - донести
    Усе згорни в обійма

    Плюють - не відвертай чола
    Як б'ють - підстав і другу
    Щоб відчували твою міць
    Відкрий - хай розум чують

    Звільни жалобу морем сліз
    Він не допустить - низько
    Бо ростить сам своїх бійців
    Та йти - занадто слизько

    Частіше падать , розуміть
    Науку непокірну
    Ти мусиш , зможеш все долать
    Бо обраний - завчасно

    Хто може - бачить , хто чує - чув
    Слова ці не від мене
    Я тільки сам це зрозумів
    Дорога ця - до неба.
    2010р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 05:26 ]
    Браконьєри
    Ланшафт заплутаних ідей
    Мозаїка - моральних блазнів
    Розгубленість сліпих людей
    Під лозунги - грайливих фанів

    Найкраще втілена брехня
    Безпосередністю - вражає
    Веде зухвалого царя
    Народ - який його не знає

    Потік болючих нарікань
    Все трощить - у старому руслі
    Усе що двір собі придбав
    Закладено - швейцаром честі

    А тим хто голі , і дурні
    Все мітинги , і дуелянти
    Вбивають з приписом - старці
    Тут суд , а там законні блати.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Івченко - [ 2015.01.20 04:55 ]
    Донечці
    де та планета цитринова де ті сукні суничні
    дівчинка-лялечка грається поміж стеблин
    такі як у мене колись пурхають дві косички
    очі – небесна синь

    я вже пишу мамо – каже щоби висіяне зійшло
    нащо її маленькому розуму тая безкрая морока
    перед дощем у ній виростає космічний бузок
    глянеш –стоока

    міряє власними мірками сонце і перехожих
    і щось у ній таке знайоме і рідне до крику
    наче вона-це я –наче потай у серце її заходжу
    блись – а там зірка

    поріже – жахаюся хай витягне поки не пізно
    а вона молить Господа що то ж бо її санчата
    на ціле небо мати сушить трагічну білизну
    і зуб на тата


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (13)


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:29 ]
    Везуча риба - гумореска -
    Дід і баба біля річки -
    наловили риби
    Стали думати , гадати -
    що з нею робити

    Дід кричить що на базар -
    продати і крапка
    Баба верещить - не дам ,
    нажарю до свята

    Почали одежу рвать -
    стоять на своєму
    А тим часом кіт Мурко -
    сочив за всим з тину

    Поки вони сперечались -
    лаялись , плювались
    Він перевернув відро -
    що з краю стояло

    Покотилося воно -
    тай прямо у воду
    Повтікала уся риба -
    отримавши змогу

    Зеленів від люті дід ,
    посиніла баба
    Кіт від ляку дременув -
    ось така засада.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:13 ]
    Свист
    У любові очі грають -
    волошками сяють
    Хто образить - червоніють ,
    в секунду згасають

    Де кохання надихає -
    в мелодії лине
    Чорний ворон не сідає ,
    бо знає - загине

    Хто не вірить - хай провірить -
    а я подивлюся
    Хто пропащий , хто щасливий -
    за того й боюся

    Де сміявся , а де плакав -
    ніхто не вгадає
    Хто від кого що ховав -
    під закуску - й має...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   715   716   717   718   719   720   721   722   723   ...   1854