ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марко Винник - [ 2014.07.11 21:34 ]
    Мій вечір, твоя ніч.
    На нині цигарка остання, клянусь Озірісом.
    В моїй попільниці повільно вмирає Сет.
    Із зависі диму малюєш вечірні іриси
    і місяць уповні, в який фанатично віриться,
    у той, що крізь нас німолуння своє несе.

    Малюй, не спиняйся, рукатвоя тонко світиться,
    запалює іриси синім вогнем снодій
    На нашу вечерю злітаються нетлі ситцеві,
    сідають Ізіді на бронзові крила-китиці
    в її відображенні в чорній нічній воді.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Михайло Шабас - [ 2014.07.11 20:08 ]
    Веселка
    Усе на світі має барви,
    Як кожна радуги дуга,
    А ми живем й не помічаєм
    Ці веселкові кольора.

    Ми день за днем кудись спішим,
    Не помічаючи навколо
    Природи ніжний тихий дзвін,
    Нам якось байдуже до всього...

    Не помічаємо людей,
    Які щось хочуть нам сказати.
    Ми бачим тільки ніч та день
    І радість можем лиш вдавати.

    Ми забуваємо слова.
    Слова – ці щирі обіцянки!
    Ми навіть хочем бути кимсь,
    А треба бути просто справжнім.

    Весь світ втрачає кольори,
    А людям байдуже до цього.
    Ви в повсякденній метушні
    Не бачите всього живого!

    Ще нам не пізно все змінить.
    Ще нам не пізно! Схаменіться!
    Робіть як серце вам велить
    Робіть – і кольори вернуться!

    2012р. Шабас М.Р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Михайло Шабас - [ 2014.07.11 20:58 ]
    Міраж Любові
    Пишу я вам, не знаючи насправді,
    Чи варте це чогось, чи ні
    І дивлячись у очі правді,
    Я тихо гину в самоті.

    Все винна зустріч випадкова,
    Коли не зміг сказать ні слова,
    Себе на муки я прирік.
    Можливо, я б до цього й звик,

    Проте не можу вже забути
    Цей ніжний-ніжний погляд ваш,
    Що буде довго ще стояти
    Перед очима, як міраж.

    Ці чорні брови, милі очі,
    В яких є іскра до життя,
    Вони, неначе білі ночі –
    Що роблять ніч подобі дня!

    Коли б ви знали, як жахливо
    В любові спраги знемагати,
    Палати й думкою всечасно
    Лиш нездійсненне малювати…

    Я був би радий хоча б раз
    Чарівний погляд уловити
    І, обійнявши ніжно вас,
    Усе несказане сказати.

    Чи я доб’юсь своєї цілі,
    Чи знов піду у небуття.
    Я віддаюся вашій волі!
    У вас весь сенс мого життя!

    01.2012 Шабас М.Р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  4. Іван Потьомкін - [ 2014.07.11 19:59 ]
    Тепло Господнє

    Як пізно все оте прийшло,
    Що з перших кроків мусило бути:
    Родинне вогнище з теплом,
    З яким надійніш шлях у майбутнє.
    Спасибі Всевишньому - збулось:
    Із манівців на стежку вивів вірну,
    Незміряну знайшов мені Любов,
    Потомством нагородив омріяним.
    Та як по щоденних молитвах моїх
    Віддячити Господь захоче ще чимсь,
    «Теплом Своїм,- скажу,- зігрій усіх.
    Хай кожен Твою відчує щедрість».




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  5. Домінік Арфіст - [ 2014.07.11 18:51 ]
    ДОДОМУ... (спроба повернення)
    додому… через гори – навмання –
    мотузку перегризло мавпеня –
    до моря що шуміло у безсонні
    що очі цілував його солоні –
    іду… – страшні гримаси на ходу
    лоша на березневому льоду
    коли тепер і де кого знайду
    чи є ще Старший Пліній на ослоні?
    …суденце опирається бортóм
    дорога уривається кутом
    і десь поміж Місхором і Мадридом
    стою… – пудові гирі й ланцюги
    до кожної приковано ноги –
    сперезаним навічно Вічним Жидом…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Роман Коляда - [ 2014.07.11 16:22 ]
    Сни про Неї
    Щільно стулені уві сні повіки -
    Фаєрволл для чудовиськ і янголів.
    Жоден з них не полишить світу снів
    Крізь цю надійно зачинену браму.

    Але в моїх снах часом з'являєшся ти,
    ТаЯкоїНемаєІНеМожеБутиНіколи,
    І тоді я ризикую мріяти про міст
    Між матрицею снів і реальністю.

    Чи можна провести тебе цим мостом
    І не випустити на волю нічні кошмари?
    Чи можна призначити тобі побачення на цій межі
    І не відчувати докору в поглядах янголів?

    Я пробував спати з розплющеними очима,
    Щоб узріти обидва світи одночасно.
    Тоді я не бачив тебе, а тільки чув твій сміх.
    Звісно, зламати божественний антивірус -

    Це не просто смішно, це страшно.
    Це не просто небезпечно, це катастрофа.
    Вже сам задум - подібний на на те,
    За що жорстоко поплатилися Атланти.

    Але іноді мені здається, що Господь -
    Великий жартівник і попри всі заборони
    Десь поряд є іще одні двері,
    За якими ми можемо зустрітися.

    Щось мені підказує, що вони відчиняться,
    Щойно ми зможемо одночасно прочитати
    Написане на них сяйвом щасливих очей
    Слово "Любов".


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  7. Валерія Дивна - [ 2014.07.11 16:29 ]
    Вітрові
    Втомлено чекала на вітер,
    Дочекавшись – в обійми впала.
    З тим вітром прийшов дехто,
    Одразу згубила, що мала.

    Заклякла від подиву раптом,
    Як можна бути єдино,
    Безмежно багатим і бідним,
    Просвіти, таємнича людино.

    Вітер ламою скаче,
    То дарує, то знов відбирає,
    Того, хто живить,
    А потім безжально вбиває.

    Джерела усі пересохли,
    І знову на серці пустеля,
    Бо ти мене випив, сволото,
    Я знову солоная скеля.










    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Маріанна Алетея - [ 2014.07.11 15:39 ]
    Заплело
    Заплело вузлом. Хто розв'яже все?
    У стіні пролом. Замурує хто?
    Засипає пил плетиво проток.
    Заплело вузлом. Як забути це?

    Ой, завихрила буря паводком.
    Ой, затоплено береги круті.
    То загублено золоті вогні.
    Затужили вже за загравою?

    Ой, дощі, дощі. Хмари грозами.
    Чи залишимо нездоланними?
    Чи забудемо серце ранами?
    Що ховається за прогнозами?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.07.11 14:26 ]
    Шир і щастя...


    Ти - лев. І вибрав першу із левиць.
    І кинув прайд. І ніс траву і м"ясо.
    А з веремії листя, кігтів, лиць
    За нами наглядала Аргімпаса...

    - Нехай живуть... - сміялася у шовк. -
    Дам лад і левеняток... Шир і щастя...
    Ти полював. Ти висихав і мок...
    І шкірились безхвості та гривасті...

    Тоді не знала я висот і яйл.
    Мене гойдали сонячні ліани.
    А ти крутився в натовпі міняйл...
    І малював літак... піски... савану...

    - Отам нарешті гідно заживем...
    Забудемо тісноту, греблю, ряску...
    Ти варта саду, лігва, діадем!
    Тебе спіткав - потьмарилась любаска...

    ...Коли прийшла із саваном зима,
    Ти царствено пішов за чорну браму.
    Лишив мені картини.
    Не сама...
    Ти ж левом був. А я чаїла магму.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Вікторія Марія ЛІ - [ 2014.07.11 14:21 ]
    Я знаю й вірю...
    Я знаю:я прокинуся й відчую
    Твій теплий подих на своїх плечах.
    Ти так кумедно спиш…я поцілую,
    Всю душу дарувавши на вустах.

    Я знаю:ти також щось шукаєш,
    У світі сподівань,падінь і знову спроб
    Всі хворі відчаєм,а ти… чекаєш
    Любові,чи якихось ще хвороб.

    Коли закінчаться всі справи,подорожі й втечі,
    Коли той хаос люду стане свистом вітру,
    Мій художник у безглуздій колотнечі
    Додасть нової фарби на палітру.

    Нехай усі слова й зізнання,
    Які людям ми не тим говорим,
    Навчать нас справжнього кохання,
    Що називається «тендітним,яснозорим».

    Я знаю й вірю:є хтось той,такий
    Кому з любов*ю буду підкорятись,
    Якого величатиму і в голос чий,
    Я з задоволенням завжди буду вслухатись.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Тетяна Соловей - [ 2014.07.11 12:00 ]
    Серенада
    Через балкон схилилась ти
    Мені б туди … забракне сил!
    А руки білі з висоти
    Моїх не можуть досягти.

    Щоб цю халепу оминуть,
    Кинь хоч шнурочка золотого;
    Чи струн гітари роздобудь,
    Сплету канат, чи як там його…

    Зніми квітки, і гребінця,
    Перехили волосся довге,
    Чорнява хвиля без кінця
    Вкрива до п´ят округлі ноги.

    Такий ось трап – чом не краса,
    Я ним легенько проберусь,
    Хоч і не ангел, в небеса
    До пахощів я піднімусь!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (5) | "Poetica.fr"


  12. Віктор Кучерук - [ 2014.07.11 11:53 ]
    Пора
    Бувало так, що ради миру
    І задля захисту від бід,
    Старанно вила і сокири
    Гострив колись мій славний рід.
    Пізнали турки і монголи
    Тоді женців і лють, і гнів,
    Бо аж горбатим стало поле
    Від їх відрубаних голів.
    Відчули, певно, бусурмани
    Незборний дух сміливих душ,
    Що, погубивши ятагани,
    Чкурнувши злякано чимдуж
    Від нив щедротних України
    До бур’янів степів своїх, -
    Немов колючки кураїни,
    Не вибираючи доріг…
    Не всіх історія навчає –
    Тюрмою, пострілом, хрестом,
    Якщо повисла знов над краєм
    Біда задимленим смерком.
    Прийшла пора, заради миру
    І задля захисту від бід, –
    Шукати пращура сокиру,
    Щоб захистити нею рід.
    11.07.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  13. Опанас Драпан - [ 2014.07.11 11:29 ]
    Просвітництво
    кінець

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  14. Микола Дудар - [ 2014.07.10 23:44 ]
    / Сонет середини Серпня /
    шкідник, шкідник
    і ще шкідник
    всі на підбір одного росту
    а ти пальне…
    і цьом в сірник
    усі горять із ними й острах…
    скрипаль, скрипаль
    і знов скрипаль!
    всі як один із ноти в ноту
    а ти чужий своїм
    нажаль
    ніколи ближче ні на йоту…
    поет, поет… і там поет
    слова -- більярд, ну, трохи більше
    а ти вивчаєш
    міномет
    а вже колись, пізніше, вірші…
    10.07.2014.

    В новій редакції:
    / Серпневий Сонет /
    …Ось тут чекатиме шкідник.
    Ви схожі з ним, одного росту.
    Скажи одне йому: - Сірник.
    І він пізнаєш, що є острах.

    Ось тут чекатиме скрипаль…
    Ти з ним також - як нота в ноту…
    Та шлях розбіжний ваш, нажаль
    Не пожалкує Бог на йоту…

    А де чекатиме поет -
    Тебе сподобають по-більше.
    І пам’ятай, що вінігрет
    Буває різний, навіть з віршів…

    14.06.2021.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  15. Роман Коляда - [ 2014.07.10 21:30 ]
    Про виховання, логіку і любов
    Я з дитинства хворів на логіку
    І тому було можна впарити
    Цьому правильному маляткові
    Що завгодно з крутим поясненням.  

    Користалися цим "на полную"
    Мама з татом, дідусь з бабусею.
    "Образцовий і показатєльний"
    Брав мєдаль і діплом з відзнакою.

    А потому відкрилося страшноє -
    Все довкола логічно і... порожньо.
    І нема кому слова промовити,
    Рятувала хіба що музика.  

    Навіть віра, на горе родичам
    І на ломку моєму розуму,
    Була зовсім не тим що думають.
    Чули ж: "Вірую, бо абсурдно є!"?

    І куди ти засунеш логіку,
    А докупи із нею й правила,
    Коли все, що на світі важить щось,
    Бодай щось - то одна любов?..


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  16. Роман Коляда - [ 2014.07.10 21:58 ]
    Шлях любові
    Давай з тобою будемо відверті.
    Любов - це життя.
    Але знай:
    Шлях любові - завжди шлях смерті.  

    Якщо хочеш любові і волі,
    (прекрасний вибір),
    Але пам'ятай:
    Шлях до них завжди сповнений болю.  

    Можна, звісно, лишитися в зоні комфорту
    І не ризикувати жити й любити.
    Але вважай:
    Це шлях в майстри жирового спорту.  

    А як же рожеві казки про прекрасну любов?
    Спитай у Христа, чи у самураїв...
    Але потім вставай!
    Вставай, щоб любити... І помирати знов...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  17. Олена Багрянцева - [ 2014.07.10 14:40 ]
    Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту...
    Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту.
    Тільки пальці дерев засторогу несуть понад світом.
    Цього року зима завітала одразу за літом.
    Так невчано насіяло вітром примхливого вересу.

    Як ретельно дощі можуть мити бруківку до полиску.
    Ми далеко зайшли. Всі стежини додому відрізано.
    Не прощає провин наше місто від гуркоту грізного.
    Вже розхитано вкрай ці освітлені вірою помисли.

    Наша вулиця стала самотньою. Виє хурделиця.
    Тут не гріє вогонь – тільки знищує в попіл безжалісно.
    Як давно ми були, пам’ятаєш, осяяно-радісні.
    Хай вертається мир. Хай обличчям удача повернеться.
    10.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  18. Микола Дудар - [ 2014.07.10 12:05 ]
    Приходять канцлери в мій дім...
    приходять канцлери в мій дім
    хто по-сусідськи… хто, щоб вкрасти
    та кожен з них лишає грім
    і трохи, схоже, щось на астму...
    втомивсь від свастики… і догм -
    рівноапостольсько дніпрово
    я єсьм ніхто для них, та Бог,
    колише радо ще діброви…
    я єсьм прихильником Стихій
    всього живого тут і Неба
    душа, відходь в бджолиний рій
    там виліковують нас медом!!!
    10.07.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (9)


  19. Іван Гентош - [ 2014.07.10 12:07 ]
    АТО або До колорадів
    Напрасуйте стрічки колорадські,
    Закажіть похоронні авто,
    І не декілька – ліпше багацько,
    І на “матушку” дуйте – АТО…

    До Ростова – і далі, і далі,
    Щоби більш вас не бачив ніхто,
    Не забудьте змастити педалі,
    Без зупинок в дорозі – АТО…

    Заробити хотіли, засранці,
    А фортуна така, як лото…
    Кайтесь, нелюди, ввечері й вранці,
    Бо до пекла підете – АТО…

    Вам усім би сидіти на палі,
    По одному, по десять, по сто,
    Не знімайте російські медалі –
    Похоронять із ними – АТО…

    Раді скинути вже камуфляжі,
    Заховатись у плаття й манто?
    Начувайтесь – народ вам “покаже”!
    І подякує міцно – АТО…

    І навряд чи пристроїть вас Вова
    Десь в Тамбові у цирк-шапіто…
    По заслузі вам буде “хрєново”,
    А народу спокійно – АТО!


    10.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (23)


  20. Віктор Кучерук - [ 2014.07.10 12:22 ]
    Ти на світі - єдина така...
    Ти на світі єдина така
    Недосяжно-далека, мов небо, –
    Обнадіявши мандрівника,
    Лиш уявно гукаєш до себе.
    Ти на світі єдина така,
    Кого слово моє не збороло
    Ні в палкому натхненні рядка,
    Ні розмові безвольній і кволій.
    Ти на світі єдина така,
    Хто мене підіймає над світом,
    Наче мати весь час малюка,
    Щоби сонцем хутчіш обігріти.
    Ти на світі єдина така,
    Хто приємна і люба для зору, –
    Як стеблина тремтливо-гнучка,
    Мов росинка сріблясто-прозора.
    Ти на світі єдина така,
    Хто зі мною радіє й страждає, –
    Чия владна і добра рука
    Мене вічно відводить од краю...
    Ти на світі - єдина така!..
    10.07.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  21. Микола Дудар - [ 2014.07.10 12:12 ]
    Від твого вчора...
    від твого вчора
    в моїм сьогодні
    не чути "соррі"
    солоне "годі"…
    петляє вбивчо
    сп"яніле сільне
    з чужим обличчям…

    все ближче меса…
    ось-ось захлище
    ти чуєш, Весно, -
    нас хочуть знищить?!
    10. 07. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  22. Домінік Арфіст - [ 2014.07.10 11:44 ]
    ЧУЖИМ ПОВІТРЯМ... (спроба повернення)
    чужим повітрям захлинулось горло
    і птаха полетіла десь увись
    ти ні на що нізащо не дивись
    лети і ти відчужено і гордо…
    криваве сонце котиться зі сходу
    до утрені зійшлися лихварі
    осліпли всі мої проводирі
    і вуду цідять кров на чорну воду…
    чужого світу котяться шляхи
    шляхетно упирі возводять храми
    ні яфетів ні симів – хтиві хами
    чортополох... череп’я... реп’яхи…
    моя біда… і рана… і провина…
    спочатку – слово наостанок – слава…
    за юшку обікрадено Ісава
    за Яковом не спуститься драбина…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  23. Світлана Ковальчук - [ 2014.07.10 10:39 ]
    * * *
    поміж див просто жив я опальним поетом
    до гниття і до трупного смороду слів
    у пустелях згубив поривання
    у Лету
    опускалось коріння

    я вовком добрів
    до сипучих почвар
    ремиґали поволі
    переситі налиті оазою дня
    а довкола - пустеля хрести й тихі зорі
    а довкола - о леле! - країна моя

    як ішов я? куди? де ота біла хата
    що лелекою лине в калиновий пруг?
    чи я спав? чи я був? не умів прокидатись?
    то чи є ще в мені до життя людський дух?

    а почвари лихі ремиґали і бачу
    як дожовують хату колиску крило
    отого лелечати що зоряно плаче
    то чи я вже оглух чи осліпнув давно?

    з болю вирвався хрип що загус був до глею
    і звулканив пустелю до бурі і ран
    я рамена розправив
    супроти борею
    піднімався летів
    і зростав і зростав

    і укляк у молитві -
    то вже розсвітало
    розпромінено -
    Сонце
    Поет
    і Народ

    і поникли почвари
    од сонць пощезали

    ген лелека летів -
    світлий Ангел висот


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  24. Марина Кордонець - [ 2014.07.10 10:06 ]
    Що допомагає тобі, Ясноока?
    Що допомагає тобі, Ясноока?
    Чим ти лікуєш біль, що ятрить?
    Ночі, як завжди, навдивовижу глибокі
    Немов після келиха міцного вина ти спиш

    Ніч – то чаклунка, ворожить на зорях
    Але що за карта зоряна упаде тобі до ніг?
    Ти стала безвольна
    Жінко, омийся росою
    Ходи босоніж, насичуй себе енергією землі

    І не дивись так на мене
    Не дивись У мене
    Ти ще з народження крокувала по кризі тонкій
    Краще подякуй тій, що назвала тебе морською
    Не виплескуй гніву бездонну чашу
    Спокій у собі зрости

    Бо твоє волосся золотиться Сонцем
    Біль тебе торкнувся, щоби ти очистилась і далі йшла шляхом
    Що веде до моря безкінечних хвиль Любові

    Довго ж прямувати тобі цим шляхом

    Крига давно скресла
    За тобою, Ясноока, слово
    Потребуєш правди від людей, тож не лукав сама
    Не ховайся за словами-масками, із собою будь відверта
    Прошу, виринай вже врешті-решт із каламутного темного дна


    15, 17(06)2014


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.10 08:05 ]
    Метелики
    Великі метелики світу --
    У вітер, у сонце, як діти!
    Сідають на трави, на квіти.
    А їм би увись полетіти,
    Та крила міняти пора...
    Зміцнившись у силі орла,
    У небо піднятись над літом...
    Та світ облітають зі звітом,
    Милуючись блиском крила...

    15.03.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  26. Ольга мацО - [ 2014.07.10 03:26 ]
    метелики?
    дівчинко
    плаття в метелики очі у бісики
    будь мені першою стрічною в цьому світі
    з нами нічого не станеться окрім як містики
    поки ще є провидіння і добрі вісті

    дівчинко
    ми неодмінно з тобою зустрінемось
    попри любовний туман і кармічні нетрі
    хай позникають усі... ми уклали парі немов
    будеш єдиною стрічною
    на планеті

    дівчинко
    як ти гадаєш а хто тебе видумав?
    (ти на мільйони віршів!) той за все заплатить
    я усе ближче до тебе і подих мій видимий -
    правда, злітають метелики
    з твого плаття?..


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.07.10 01:21 ]
    Між туску сепій



    Цей потяг їде... Гусне Час..
    Зупинок - тьмуща.
    Ніч колу п"є, душа - печаль.
    Строката гуща.

    І десь у тамбурі повій,
    Сліпців і бранців
    Поділить люд масний сувій,
    Вестиме танці...

    Кому кав"яр, кому рулет,
    Поету - волю.
    Лякає-вабить фіолет.
    Бракує солі.

    Між астролябій-тарілок
    Трем алідади.
    Валізи дрантя, помилок...
    І зорепади...

    Цей рух - чортам наперекір.
    Блищать колеса.
    Ген-ген Форос і Армавір...
    В жаринні плеса...

    На місці бути не могли,
    Бо ми ж не гірші...
    Із лепехи ячить кулик
    Просяні вірші...

    Ми віддалялись від брехні,
    Отар і вати.
    По рейках привид на коні.
    Зла ринда гатить.

    Хай невідомо, хто із нас
    Вціліє в серпні,
    Крушімо висі плексиглас
    Між туску сепій.

    Мчимо... Вишиванки всота
    Діра ненатла.
    А вийшли - з центру, із кута -
    Набридли падла.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2014.07.09 23:46 ]
    Я згоден там без місця і десерту...
    зливають мед у трьохлітровий слоїк...
    липневий блюз і колики в боку…
    філософ приміряється до крою...
    десь кулемети місять толоку…
    а намір мій -- сховатись і завмерти
    хоча б на день в "чернечу"… як партнер
    я згоден там без місця і десерту
    хоча б і вітром
    сонцем - крізь дерев…
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  29. Леся Сидорович - [ 2014.07.09 20:33 ]
    Один день із життя Львова
    Пахне липа, кава і герань.
    Всюди настрій, спокій і натхнення.
    Тепло від закоханих зітхань.
    Гарно, бо усе це – сьогодення.
    Куфер, лямпа, креденс і бомбон.
    Кавалєрка, дзига і канапа.
    Шпондер, штрудель – слово ж, наче крам!
    Пструг, братванка, батяр, чоколяда.
    Ель медовий, пиво чи вино.
    Паб, кафе, а там – копальня кави.
    Місто Лева нині – ось воно.
    Я давно його таким шукала.
    Ліхтарі у небі і футбол.
    Мексика з Голландією грали.
    І здригнулась площа Ринок: «Гол!!!»
    Головне, щоб москалі програли…
    «Меделін», «Комуна», «Вин букет».
    Отакі вони, принади львівські.
    Може, «Лемберг», а чи «Дім легенд»?
    У «Ковчезі» нині чи в «Криївці»?
    Щоб тобі не стало раптом зле,
    Польську чи англійську варто знати.
    Головне – не бути москалем.
    Можеш й по-російськи розмовляти!
    Кава для донєцьких і бандер.
    Лавки для бомжів і для туристів.
    Всім тут файно. Вчора і тепер.
    Місця досить. І усюди чисто.
    Теплий камінь гріє задарма.
    В банці півлітровій гасне свічка.
    Всюди люди – геть, як мурашня,
    Та для кожного своє знайдеться місце.
    Хтось – додому, хтось – не поспіша.
    Цокають підбори по бруківці.
    Відпочине втомлена душа,
    Старі мури полікують львівські.
    Саксофон, гітара, контрабас.
    Пахнуть зліва смажені каштани.
    Львів гостинно зустрічає вас
    І так само проводжати стане.
    29.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  30. Михайло Десна - [ 2014.07.09 20:06 ]
    Спостереження
    а)
    Не романтик горобець.
    Півень пошті не взірець.
    В кожній казці - як у пастці:
    незворотнім є кінець.
    б)
    Для зозуль - років прогон.
    Для синиць - в руці полон.
    Все одно адреса "Вирій" -
    як завжди, для vip-персон.
    в)
    Голуб миру - не щодня,
    що для ворона - зерня.
    Не вважайте за безчестя -
    найчесніша є свиня.
    г)
    Не курина сліпота
    у сови, що не літа.
    Виявляється, що мудрість -
    ну, хіба що у кота.

    Я зморився.
    Алфавіт -
    весь оточуючий світ.

    9.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  31. Микола Дудар - [ 2014.07.09 17:13 ]
    ***
    нині дуб
    здорожчав… нині
    попит дошки на гроби
    знову біди в Україні
    не журись, а щось роби...
    братства досить! панібратство
    ой лютує… близький звір
    ситим ревом - слід від свята
    бризок фобу повен двір
    наче вимив моцним словом
    наче сплюнув пара ніг
    попід горло чи надовго
    задовбало -- все, що зміг...
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  32. Валентина Попелюшка - [ 2014.07.09 15:36 ]
    Диявол збирає досьє...
    Диявол збирає досьє
    На душі, любов’ю убогі.
    Коли підходящий хтось є –
    Мов спрути чіпкі восьминогів,
    Вступають в невидиму гру,
    Стискають, обмежують волю…
    Диявол підживлює грунт
    Майбутньому грішному полю.
    Спочатку - завзятий сівач,
    Він сипле і густо, і дрібно:
    Злість, ненависть, відчай невдач, –
    Усе, що зневірі потрібно.
    Слизький і гнучкий, наче вуж,
    У кожну шпаринку залізе…
    Збирає колекцію душ?
    Ні, хоче «позбавити візи».
    У нього бажання одне
    Для повної зла перемоги:
    Щоб душі, які він пожне,
    Не сміли піднятись до Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  33. Маріанна Алетея - [ 2014.07.09 15:07 ]
    Ріка
    Занесло весло плесом-річкою,
    Запливли човном понад берегом,
    Запали зірки крихти-свічечки,
    Може винесе над глибоким сном.

    Погляд леза сталь під чиїм ребром?
    Зірве папороть то не та рука.
    Покотилося вогнеколесо.
    Попливе куди та стрімка ріка?

    Догорає ніч, гаснуть сутінки.
    До зорі іще аж із півночі.
    Дочекаємо того досвітку?
    Чи погаснемо мрії бавлячи?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  34. Марина Довбня - [ 2014.07.09 14:15 ]
    ***
    Вогонь... Завіса диму й сліз…
    Атака, вибухи, цурпалки!!!
    Ненависть, крик, душа-навскіс!!!
    Навхрест земля, твердінь у скалки.

    Вона... війна... чужа... Межа!!!
    Жорстока мачуха, триклята!!!
    Де обривається стежа,
    там не уникнути розплати.

    Черговий залп... упав солдат...
    А жити, жити так хотілось!!!
    Під грім розпечених гармат
    дух полишає тлінне тіло.

    Вона… війна... душа ущерть…
    У бій - до скону, до загину!!!
    Руїни… відчай… стогін… смерть…
    Героям слава України!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  35. Іван Гентош - [ 2014.07.09 11:22 ]
    Світлий щем…
    Тут хрести у тумани вбрані
    Похилилися під дощем…
    То притулок земний останній…
    Вічний спокій. І світлий щем.

    Скорбна грань за земним порогом,
    Де немає брехні-олжі.
    Все під Богом і всі під Богом.
    Рідні наші, близькі, чужі.

    Тут відсутні роки-години –
    Гроз життєвих нема і злив.
    Під хрестами лежать родини,
    Їх, напевне, Господь простив.

    Але є щось сильніше смерті,
    Що, як Каїн, махне ножем –
    Пильно дивляться з монументів
    Лиця тих, що на небі вже.

    Пропікає той погляд звідтам,
    І пронизливо душу рве.
    А на мармурі зимно квітам –
    Швидкоплинне усе живе…

    Душі просять… Молитва й віра
    Для прощéння – вода Свята…
    Світлий спомин, і камінь сірий,
    А на ньому земні літа.

    …Помолімось у церкві щиро –
    Згинуть хай на Суді страхú…
    На відправі запахне миро –
    То Господь відпуска гріхи…


    9.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  36. Микола Дудар - [ 2014.07.09 00:41 ]
    І ні слова на сон...
    а за Київським часом зупинка
    а на Сході у черзі за хлібом
    не чужа, а своя українка...
    у режимі звичайности ніби

    … під тролейбусом сплющились рейси
    на балконі розквітли осколки
    задовбала риторика в чесність
    крізь віконце із виглядом шовку…

    а за Київським часом тайм-аут
    Епітафій панує у ритмі?!
    транспоранти згодились на траур --
    бодай в ніч повернутися в титрах…
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Павлюк - [ 2014.07.08 21:57 ]
    * * *
    * * *

    Цілувала мене у шрами.
    Я ж бо Всесвіту кинув виклик.
    А таємно хотів до мами,
    До ялин моїх, звірів звиклих...

    Як метелик із квітки, пив я
    Все ноктюрне, тремке, нектарне,
    Щоб впікаючись у кропиву,
    Знав: життя пролітав немарно.

    Біль я ніс, як труну друзяки,
    Щастя знав, мов кохання долі.
    Визнаю – що бував ніяким,
    Каюсь я, що росту поволі.

    Плаче кров за душевним раєм.
    І земної свободи мало.
    В шрамах тайну свою скриваю...
    Рідна смерть мене цілувала.


    8 лип. 14.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/40235/"


  38. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.08 20:06 ]
    * * *
    Розколовся -- чий? -- голос у тиші лункій
    На німім бездоріжжі погаслих надій?
    Серед воєн, вимог, нот протесту, тривог
    Не схилився ніхто, і не здоланий Бог.

    Коли серце скорилось -- прийняв, переміг
    Сам себе, у мені темний воїн поліг.
    Смерть свою утвердив -- і відкрились світи.
    Із долоні в імлі промінь неба світив...

    29.10.07р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.08 20:58 ]
    Одшуміла любов (пісня)
    Одшуміла любов, одшуміла,
    Наче юності буйне вино.
    Ти спокійна, як сон, моя мила,
    Не хвилюєшся серцем давно.

    Все – робота, робота, робота –
    Навісна круговерть суєти.
    Та невже ж не зупинишся, доти
    В небуття доведеться піти?!

    Зупинися на мить, зупинися,
    Глянь усміхнено в небо сумне.
    Може там, у захмареній висі
    Десь проміння ласкаве сяйне!

    Десь проміння сяйне іздалека,
    Хмелем юним заграє воно.
    Прилетить білокрилий лелека
    Й серенаду утне під вікном!

    9.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  40. Михайло Десна - [ 2014.07.08 19:39 ]
    Акумулятор надій
    Ну, не така на вигляд врода
    комусь дісталася, на жаль.
    Чомусь поквапилась природа
    й відволіклася (грав скрипаль).
    А ти живи ні так, ні для -
    шукай того з його натхненням
    скрипаля.

    Акумулятор надій,
    акумулятор надій -
    душа.
    Ти - найдорожчий, ти - свій!
    Її один ти такий,
    її один ти такий
    вража.
    Душа -
    акумулятор надій.

    Невтішне прізвище в образу
    комусь дісталося, на жаль.
    Не треба й прізвиська - одразу
    не глечик б'ється, так кришталь.
    А ти живи, тримай мораль...
    Потрібен в побуті не кожен день
    кришталь.

    Від сліз в очах волога доля
    комусь дісталася, на жаль.
    Ще трохи - і зірветься воля,
    зірветься в прірву, де печаль.
    А ти живи і май медаль
    за переможену
    пройдисвітку-печаль.


    8.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  41. Інна Ковальчук - [ 2014.07.08 18:27 ]
    ***
    Нестримано міліє літо…
    Знов день у згадку перебіг…
    На гОрі визріває жито,
    чекає на женців своїх.

    У небі жайвора не чути,
    край стежки явір – ніби спис…
    Попід горою шлях забутий
    прив’ялим споришем поріс…

    Прямує літо до зеніту,
    плодами липень заряснів…
    На гОрі достигає жито..
    Шлях виглядає козаків…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (12)


  42. Любов Бенедишин - [ 2014.07.08 11:42 ]
    ***

    По той бік Слова, де слова –
    ще не слова, – утроби вихлипи,
    душа очікує різдва:
    один скупає,
    Другий викупить.

    Народження гріховна суть
    від першосну до кличу трубного…
    Благословенна, доле, будь
    перстом одного,
    кров’ю Другого.

    Святися. Істиною сходь.
    Сій світло у земній обителі…
    Все так, як визначив Господь:
    Йордан – Предтечі,
    хрест – Спасителю.

    07.07.2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  43. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.07.07 22:12 ]
    "На городі..."
    * * *
    На городі – квіток озерця.
    П’янко пахнуть, аж терпне серце.

    Друзі – сапа, граблі і заступ.
    Тільки б ще колорадам – заськи!

    Співи птахів... Та далі йдемо.
    Не садочок, а рай Едемський.

    Мальви туляться аж до вікон.
    Тож квітуй тут, живи довіку.

    Стиглі яблука – ліхтарями
    Двір висвічують весь у мами

    І моргають, мов зорі, з гілля.
    Приїздіть – їх і вам я вділю.

    Грамофончики мальв, гарбузів...
    І музики свої – од пуза!

    Є козичка – і в піст не пісно.
    А корівка – то завжди пісня.

    Сонця більше, ніж в місті, й світла.
    Тут і чахла душа розквітне.

    В нас і справді найвище небо!
    То чого ж тут іще вам треба?!.
    (Любов Сердунич 2011).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Олександр Обрій - [ 2014.07.07 22:15 ]
    Дівчинка на розпутті
    Приходить у сни мої дівчинка на розпутті,
    Малює вона на піску, допоки не смеркне...
    Я бачив мигцем, як лівою пише: "Путін",
    Правиця ж насилу виводить: "Обама, Меркель".

    Чоло вона морщить напружено, ніби в жалобі ,
    Коли під руками ізнов проступає напис,
    Мов прагне згадати, чия вона все ж таки лоббі,
    І де той пісок - в Чикаго, або в Анапі.

    Та марні всі спроби: застрягли у мізках міцно
    Пусті нісенітниці, котрих навчаються діти,
    Нікрихти в уяві її не залишилось місця
    Для слів головних - їм нікуди просто подітись.

    Сирітку без імені вкрила самотність, мов іній, -
    Чужинське ім'я підбирала собі за лекалом,
    Чотири фонеми молочного: "Україна"
    Гранатною юшкою сука-війна хлебтала.

    А дівчинка та потрісканими губами,
    Як соску, слова мусолить, не в змозі забути:
    "Хто мама? Обама? Меркель? І знов: "Обама!"
    А в правім кутку, мов підпис, чорніє: "Путін".


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  45. Валентина Попелюшка - [ 2014.07.07 21:10 ]
    Згорає літо...
    Сонце яблуком котиться вниз,
    Пестить небо зоря вечорова...
    Знову літо згорає, як хмиз,
    Не встигає підкинути дрова.

    А зима запасла собі дров,
    Головешкою довго їй тліти,
    Щоб засніжені схили дібров
    Виглядали, як доленьки, літа.

    Що є вічність? - Безрадісна мить.
    Що є щастя? - Пронзливий сплах.
    Хай життя, наче літо, горить,
    Щоб нудьга мокрим снігом не впала.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  46. Іван Потьомкін - [ 2014.07.07 19:11 ]
    ...Така-от повість невесела

    1.
    Як хитрий розв’язок задачі,
    У заповіднім лісі дачі, дачі..
    Де за парканами захмарними
    Батьківську мову чуть – намарне.

    2.
    ...Щоб лад фашистський зруйнувати,
    Знесли мільони головаті –
    Не для газет і не для ліри:
    Як кров несли і як шматочки шкіри.

    3.
    Старі хати потомились
    Виглядати гостей милих,
    Поставали на коліна,
    Поміж котеджів – мов тіні.
    На старечі вутлі плечі.
    Налягає тихий вечір...
    Зачиняє ніч повіки...
    Чи до ранку? Чи навіки?
    P.S.
    Село – в місто, місто – в села.
    Ростуть міста, зникають села,-
    Така-от повість невесела.
    --------------------------------
    Головатий Ферапонт Петрович (1890-1951) під час Великої Вітчизняної війни на власні кошти придбав два літаки для Червоної Армії.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  47. Мирон Шагало - [ 2014.07.07 13:55 ]
    Липень. Закоханій
    Липень тобі вечорами
    пестить русяве волосся.
    Мабуть, кохає без тями —
    так, як у нас повелося.

    Жде тебе липень у вишнях,
    жде у пшеничнім колоссі.
    Тихо до нього ти вийшла —
    так, як у нас повелося.

    Липень повів тебе в літо
    ніжним багатоголоссям.
    Ним твоє серце зігріто —
    так, як у нас повелося.

    (липень, 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  48. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.07 12:55 ]
    На втрату бездуховного
    Котра озветься ще трембіта,
    Вістуючи про тіла смерть?
    В долинах світу віє вітер,
    Холодний подих розпростер
    Над мертвим плахту, наче крила...
    І вже тебе кидає сила
    В глибоку яму. Вітер стер
    Земні сліди твої до решти.
    Питаєш ангела: а де ж ти?
    Поможеш ще мені тепер?

    Та ангел твій пильнує вибір.
    Він би тебе і з пекла видер,
    Та вибір ти уже зробив...
    Ми обираємо -- у тілі.
    У чистім небі -- стежі білі,
    А ти земне лише любив...

    25.04.2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  49. Іван Гентош - [ 2014.07.07 12:23 ]
    Гей на Купала...
    Гей на Івана, гей на Купала
    Дівчина файна квітку шукала,
    І у віночку ходила боса,
    По мерехтливих місячних росах.
    Квітку в уяві ревно благала,
    Щоби до року милого мала.
    Щоби у нього – ніжність і сила,
    Як би кохала, як би любила!
    Вік вікувати – в злагоді жити
    Папороть дивну треба просити.
    …Дружно танцюють лéгені-браття,
    Скачуть висóко понад багаттям,
    Іскри злітають в небо без краю
    Душу і тіло їм очищають.
    Є серед них, що танцює завзято,
    Посмішка в нього – радість і свято!
    …Стрілись очима, взялись за руки –
    Ввись полетіли сосни і буки,
    Серце забилось, тіло дзвеніло –
    Зорями в ніч на Купала крутило…
    Ніжні обійми видались раєм…
    Папороть певно почула.
    Світає…

    07.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (21)


  50. Олександра Камінчанська - [ 2014.07.07 12:06 ]
    ***
    Мій край, мій всеобрій.
    Виплеканий тишею і неспокоєм,
    Усмішкою і сльозою
    Безмовною, німою.
    Пишаюся калиною біля воріт.
    Крізь пташиний політ
    Вдихаю голубого неба
    І більшого не треба.
    Бо тут перші кроки від рідної хати,
    Перше слово
    Найсвятіше, невипадкове –
    Мати
    І перші мрії, щоби літати.
    Перші розпачі, перше свято…
    Я кохаю і вірю
    У вічне, непізнане, добре.
    Мій всеобрій.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   754   755   756   757   758   759   760   761   762   ...   1847