ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Бур'ян - [ 2013.06.30 13:36 ]
    Філософія дощу
    Не сподівався на негоду,
    А тут відчути довелось,
    Як з хмари вихлюпнуло воду
    Так, наче з діжки полилось.
    Не врятувала й парасолька -
    Промок, як хлющ, аж до тілес...
    Аж тут назустріч - баба Сонька,
    Як янгол з райдужних небес!
    Іде з ціпком... Росу збиває,
    Гербарій в кошику цвіте.
    Суха, як перець! Ще й співає...
    Я й остовпів: тут щось не те!
    Довкіл гаї, левади, луки -
    Немає ж прихистку ніде!
    У бабці вузлуваті руки
    Й лице, давно не молоде...
    Цікавлюсь, як же та вмудрилась
    Уберегтися від дощу,
    Коли навколо все умилось,
    Бо ж він з хвилину, як ущух?
    У баби Соньки засміялись
    Веселі бісики в очах:
    - Я теж намокнути боялась,
    Як дощ періщити почав.
    Аж тут, дивлюсь, верба розлога,
    А при землі таке дупло,
    Що я туди й встромила ноги,
    А там так затишно було!
    Отож, вмостилася зручненько,
    Перечекала зливопад,
    Й тепер ось дибаю тихенько
    До хати рідної назад.
    Я осміхнувсь бабусі навіч, -
    (Бо ж сам кумедно виглядав).
    На думку спав Григорій Савич,
    Філософ наш, Сковорода...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  2. Іван Низовий - [ 2013.06.30 13:05 ]
    * * *
    Запізніла любов
    Підійшла і зухвало сказала:
    «Я нарешті тебе
    На краєчку зневіри дістала,
    Захопила зненацька
    Й тепер уже не пожалію –
    Неподільно тобою
    Одна володіти волію».
    О, жорстока любове!
    А я ж бо в осінню негоду,
    Свою битву програвши,
    Здобув довгождану свободу
    Й рівновагу душі,
    І можливість гріхи відмолити,
    І нікого,
    Крім Бога,
    До смерті уже не любити.
    Що ж ти робиш зі мною,
    Пекельно-прекрасна чужинко,
    Не моя забаганко,
    Не – мамо, не – сестро, не – жінко, –
    Я втрачаю себе
    За межею можливої втрати,
    Мимоволі радіючи
    Праву востаннє втрачати?!






    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  3. Василенко Олександра Василенко Олександра - [ 2013.06.30 12:39 ]
    Не даруйте мені лілей
    Не даруйте мені лілеї.
    Я, мій графе, зовсім не свята.
    У прикрашених смутком алеях
    Грає ніжні вальси самота.
    Біля замку сплять старі озера,
    Марить ранок на потрухлому човні
    Й несподівано така весела
    Витанцьовує легко в моєму вікні
    Золота бринослова бджола.
    Позіхає в костьолі дзвін.
    Я сьогодні туди не прийшла
    На доземний холодний уклін.
    Я збирала довірливі квіти,
    Що підморгували сяйни сто.
    Ліпше їм на вікні овдовіти,
    Ніж прикрасить моє намисто.
    Бо тоді все повториться знов:
    Срібні остроги,
    Блакитні плащі,
    Білі лілеї,
    Повинна кров…
    Вкотре страчена
    Йду в дощі .


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Василенко Олександра Василенко Олександра - [ 2013.06.30 12:44 ]
    Синові
    Тобі володіти миром
    І світлом очей моїх.
    Мені – бути твоїм кумиром,
    Просіювати крізь сито сміх.
    Тобі – сонячні цятки
    В ранковім вікні.
    Мені – Богородиці обіцяти
    Навчитись казати «ні».
    Ти розмовляєш з казками,
    Тобі щще все іграшки,
    Мені, обплутаній мотузками,
    Без броду брести навпрошки.
    Тобі володіти миром,
    Ловити вірші вночі.
    Мені – стояти над виром,
    Спочити в тебе на плечі.
    Тобі
    Володіти
    Миром…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Василенко Олександра Василенко Олександра - [ 2013.06.30 12:49 ]
    Спокусниця
    На майдані
    Судили розпусницю.
    Вологі роти рвані –
    Хто спокуситься?
    На майдані
    Стояла,одягнена в хутра,
    На скривавлені рани
    Сипалась дрібна пудра.
    На майдані
    Судили розпусницю.
    Набубнявілі очі п’яні –
    Хто заступиться?
    На плечах оголених
    Зблискує хижо місяць,
    Воля твоя не вволена –
    Захочуть – й повісять.
    Беззахисні ноги коріння
    Торкаються та гайвороння,
    Вхоптвши твоє шепотіння,
    Сідає на підвіконня,
    Летить
    у
    Безсоння
    й
    бездоння
    творити нові
    беззаконня
    так, ніби
    й
    не
    святі судді
    Приходили в твій альков
    Втішатись з тобою ганебно
    Й бубніти старих молитов
    У розтріскане хворе небо.
    Усе
    сторчголов.
    На
    майдані
    спокушені
    судили
    спокусницю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Василенко Олександра Василенко Олександра - [ 2013.06.30 12:57 ]
    ***
    Забути все.
    Іти під білим громом.
    І стати відголоском, напівтоном.
    Забути все.
    Отак узяти й прорости,
    Як набубнявілий овес,
    По вінця сповнений увесь
    Рожевим молоком роси.
    Або з корінням у пітьмі
    Між черепів і перегною
    Гортати здавнені сувої.
    Чи настромитися грудьми
    На терпкі списи конюшин,
    На чорні стиглі стебла маку,
    Крук з лорнетом і у фраку
    Буде кружлять між порошин.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Костянтин Мордатенко - [ 2013.06.30 11:00 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  8. Лариса Чаєчка - [ 2013.06.30 10:32 ]
    Із майбутнього я чую голос чистий (переклад)
    Із майбутнього я чую голос чистий,
    Голос срібний, мов світанкова роса.
    Чую голос і дорога мене кличе
    У моє щасливе й світле майбуття.

    Пр. Прекрасний час, що линув,
    Неначе гарна пісня,
    Неначе гарна пісня в моєму житті.
    Із чистої сторінки почну писати знову
    Про те, що мрію кожну мить –
    В житті я віднайду.

    Із небес високих чую голос чистий,
    Кличе він мене в щасливе майбуття,
    Чую голос – він запитує суворо
    Чи багато добрих справ зробила я?

    Вірю я, що з Богом в серці буду жити.
    Божа Матір не залишить у біді.
    Хай молитва, щиро змовлена устами,
    Зміцнить віру й дасть надію у житті.

    (текст російською - оригінал)
    Слышу голос из прекрасного далека,
    Голос утрений в серебрянной росе.
    Слышу голос и манящая дорога
    Крутит голову, как в детстве карусель.

    Пр. Прекрасное далеко, не будь ко мне жестоко,
    Не будь ко мне жестоко, жестоко не будь.
    Из чистого истока в прекрасное далека,
    В прекрасное далеко я начинаю путь.

    Слышу голос из прекрасного далеко,
    Он зовет меня в прекрасные края.
    Слышу голос – голос спрашивает строго,
    А сегодня, что для завтра сделал я?

    Я клянусь, что стану чище и добрее,
    И в беде не брошу друга никогда.
    Слышу голос и спешу на зов скорее
    По дороге, на которой нет следа.
    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (15)


  9. Михайло Десна - [ 2013.06.30 10:25 ]
    Телефонний дзвінок
    Чіпляється за кнехт* облізла заздрість "за"
    (на бітенг* припаркована краса)...
    Я попсую тобі дзвінком своїм світанок:
    - Розумнице! Цьом... Сонячний ранок!

    30.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  10. Маріанна Алетея - [ 2013.06.30 10:27 ]
    Лист

    Краплі вічних послань
    На пожовклих листках
    Пишуть осені нам,
    Креслить крилами птах.

    Мова тих почуттів
    Закликає в політ,
    Захисниця вітрів
    Срібним смутком бринить.

    Слізна сповідь дощів
    Для людей лиш вода,
    Вечір з мокрих кущів
    Струсить нам забуття.
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  11. Роман Селіверстов - [ 2013.06.30 09:03 ]
    Сипле білим снігом черемшина... (За мотивами С. Єсєніна)
    Сипле білим снігом черемшина,
    Цвітом росянистим зелень вкрита.
    Зграя по ріллі блука грачина,
    Зупиняється, де паростками жито.

    Никнуть-схиляються трави шовкові,
    Пахне смолисто красуня сосна.
    Вголос кричу я лукам і діброві, -
    Я очманілий тобою, весна!

    Звісточки світлі розвіюють сумнів,
    Тішуся ними - душа оживає.
    Про наречену усі мої думи,
    Пісню про суджену серце співає.

    Не зупиняйся, сніжи, черемшино.
    Друзі пернаті, співайте у кронах.
    Цвіт розстелю цей біляво-невинний
    Полем пінистими брижами-гронами.

    11.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  12. Роман Селіверстов - [ 2013.06.30 09:09 ]
    Прочани (за мотивами С. Єсєніна
    У село завітали прочани,
    Частувалися, спраглі, квасом,
    Біля келій подвижників давніх
    Поклонялись Пречистому Спасу.

    Покриваючи образ цілунками,
    Прославляли піснями Ісуса.
    Ідучи повз шкапину з клунками,
    Ім у тон ґелґотали гуси.

    Шкандибали крізь стадо убого,
    Говорили промови страждальні.
    "Всі єдиному служимо Богу.
    Всі вериги несемо безжальні."

    Пастушки: "У нас свято нині!
    Скоморохи! Дівчата, до танцю!"
    ...А прочани - крихти скотині,
    Із кишень, затертих до глянцю...

    13.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  13. Нінель Новікова - [ 2013.06.30 08:30 ]
    Чари поезії
    Хоч наші зустрічі нечасті –
    Чужими стали ти і я,
    Та скільки щастя, скільки щастя
    Дає поезія твоя!

    І ось уже всі чорні хмари
    За горизонти відійшли.
    Це знов твоїх поезій чари
    Мене із розуму звели.

    Вони високого гатунку,
    Приходить насолоди мить:
    Коли того нап’юся трунку,
    Так довго серденько щемить!

    То ж, згиньте, болі та печалі,
    Бо все ясніше бачу я,
    Що всі ці чари, всі ці чари
    Лише поезія твоя!

    2013



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (13)


  14. Катерина Ляшевська - [ 2013.06.29 23:05 ]
    береги
    як бути з тобою і як спромогтися піти
    мов листя човном за водою
    коли вітер в очах гойдає хрести
    і сотає нитки із фати молодої

    ми береги два однієї ріки
    мов зраджені верби поросли осокою
    тепер стоїмо як ті маяки
    і світимо й гасимо світло рукою

    я бога молю крізь ніч і церкви
    і яблука падуть мов падає зброя
    хай будуть у тебе і райські сади
    і жінка і діти і жодного спомину хто я

    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  15. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2013.06.29 23:15 ]
    ( за мотивами фільму "Шапіто-шоу")
    Дбайливо майстрував карниз,
    А потім сам узяв й поліз,
    Від столу до тяжких валіз,
    Понад добу дорога…

    Стояв любові обеліск,
    Подумала, надію віз,
    Було чекання і реліз…
    Тривог пересторога…

    Закрила очі на сніги,
    Морози, різні береги,
    Мені було так добре...

    Тепер, як хочеш, так живи,
    Ми різні, так… як не крути,
    Крутим же бути модно…

    Я втратила орієнтир,
    Та повернувся раптом зір,
    Серед отих знайомих зір
    Угледіла я інше,

    Ти став не тим…
    ти став не тим…

    Але дарма, і хрін із ним,
    Кажу собі, тлумачу всім,
    атака перебільшень…

    Не втратила даремно час,
    Поволі натискала газ,
    А ти без остраху,
    Наказ лунав лиш
    швидше-швидше,

    Я помолилась про запас,
    Допоки ще вогонь не згас,
    Такий у мене звичай…

    Ми опинилися в воді,
    Стихії жертви молоді,
    Нас пощадило море,

    Але тоді, уже тоді,
    Коли сміявся ти услід,
    Я відчувала горе…

    Шептало море,
    Ти шептав, що молодечий твій запал
    Такий ще непокірний,

    Ти вирушав, вирішував,
    І знав, зі мною заблукав,
    Зі мною – справжні війни…

    Круги зникали на воді,
    Карнизом кроки,
    Зліт надій…
    А ти зійшов з дистанцій…

    Такі з тобою молоді…
    І заблукали…що тоді?
    Ми бранці…долі бранці…

    Ти добудовував карниз…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (8)


  16. Іван Редчиць - [ 2013.06.29 21:36 ]
    * * *
    ***
    І серцем, і душею, і вустами
    Припав я спрагло до джерел Хайяма
    Ще в юності, та й досі п’ю та п’ю, –
    Як ніжно пахне слово рубаями!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  17. Михайло Десна - [ 2013.06.29 21:40 ]
    Рахунок
    Великим й не дуже
    робитимусь мужем.
    Найкращий фасон
    чоловічий вдягну.
    Достиглі і дужі
    любитиму груші.
    А також бульйон...
    Ну, такий, що - з вогню.

    Коли ж до краплини
    життя моє сплине,
    останній костюм
    доведеться вдягнуть.
    Реальний, єдиний
    рахунок людини
    під зведений шум
    у костюм покладуть.


    29.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  18. Мирослав Артимович - [ 2013.06.29 19:50 ]
    Вишнева смакота
    Живу на вишнях, як Антонич,
    вже день у день. Та не хрущем.
    Бо не травневі передзвони –
    впереміж сонце із дощем
    зачерленили грона ягід
    і афішують красоту.
    Як смакоти відмовить звабі
    і осяйному: «Покуштуй!..»?
    І я куштую і частую –
    цінуймо цей природи дар!
    Ще пестить літо… Та пантрує
    за місяцями календар…

    29.06.2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (24)


  19. Андрій Перекотиполе - [ 2013.06.29 19:40 ]
    Внутрішня боротьба офіціанта
    – І як же це можна? Та й слиною в каву?!
    – Ти бачив мордяри за п'ятим столом?
    – Та я ж маю бути люб'язним, ласкавим...
    – Замовкни і плюй! Так і здохнеш лохом.

    – А раптом помітять? Мене ж будуть бити...
    – Микола вже рік як плює у борщі!
    – А мама казала щоб я не робив так.
    – Чувак, але ж мізки ґвалтують тобі!

    – Та я ж після цього змінюся, напевно
    І світ вже не буде таким, як раніш.
    – Зате уяви собі, як це богемно!
    Це стильно! Напишеш про це потім вірш!

    – Аж трусить і губи біліють від нервів!
    – Давай! Воно піде, як в землю суху!
    Давай! Під рояль! Під мелодію Верді!
    – Ну, добре. Ну, вмовив... Смачного вам. Тьху!

    2.06.2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  20. Костянтин Мордатенко - [ 2013.06.29 18:27 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (17)


  21. Анатолій Криловець - [ 2013.06.29 17:22 ]
    Мрія. Сон
    …Текла до витоків ріка
    В зворотнім відрахунку.
    Йшла обіч мене ти, струнка
    Напівзабута юнко.

    Я обнімав тонкий твій стан.
    Ми яблуко кусали.
    Була весна. Спускали став.
    Ріка назад вертала.

    Дивились ми на вир швидкий,
    Йшли з пагорба в долину.
    Я розмахнувсь і в плин ріки
    Огризка хвацьки кинув.

    “Йди, забери”, – сказала ти.
    Він скрився в чорториї.
    …Уже й тебе не віднайти.
    Ти – нездійсненна мрія.

    Спливло з водою півжиття.
    Чогось мені так гризько.
    З найкращих літ моїх летять
    Об’їдені огризки.

    Щемлива думка і гірка:
    Не ту обрав дорогу.
    …Тече вперед моя ріка,
    Допоки стріне Бога.

    2 травня 1991 року



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10) | "http://poezia.org/ua/id/17720/personnels"


  22. Ігор Герасименко - [ 2013.06.29 15:20 ]
    Кохання: від равлика до орла
    Іти я мушу, й душу цю не мужню
    Ти помістила в неприступну мушлю.

    Хоч крізь вечірню я ішов злочинну дійсність,
    та я зберігся від наруг і згуб,
    закований, захований у пісню,
    у казку-ласку рук Твоїх і губ.

    Хоч дійсність тиснула, та панцир лиш тріщав...
    Ішов Ізольдою осяяний Трістан,
    ішов Джульєтою освячений Ромео.
    І спалахнули крилами рамена -

    з душею повернутися орлиною,
    з кохання незгасимою перлиною!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  23. Юлія Хвас - [ 2013.06.29 15:56 ]
    ---
    Я - твій колообіг,
    Я акустика твого мовчання.
    І ти ще не знаєш, що це -
    загусання весни.
    І краще не знай.
    Посиди в посолодженій рані,
    Допоки віднайдеться в нотах своїх клавесин.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  24. Алла Пономаренко - [ 2013.06.29 11:11 ]
    Здобич Харона
    Скрегіт пазурів
    виносить мозок.
    Невідворотно,
    без права на повернення
    Здаюся.

    Заточені об кришталь,
    гострозубі, сталеві.
    Роздирають навпіл,
    виймають Спогади:
    миті, хвилини.

    Розірвана плоть
    має вигляд ембріона,
    видаленого із хірургічною точністю
    із лона матері-одиначки
    засмаглою рукою
    молодого практиканта.

    Їх буде поставлено до черги
    і відправлено
    майже миттєвим повідомленням
    адресату, ім«я якого
    не розголошується.

    І буде зараховано
    до залікової книжки студента,
    який „провалить“ решту іспитів
    своєї першої сесії,
    і таки залишить бурсу,
    назва якій — Життя.

    А ще буде занесено
    до Червоної Книги
    із особливою припискою:
    »аж занадто вимираючого виду".

    І саме їх буде віддано
    бурхливій річці Стікс
    на довічне утримання
    без можливості оскарження
    у Страгсбурзькому суді…

    … буде прив«язано камінь
    до горла кожної секунди,
    що несла в собі Код Запам»ятовування,
    який тепер не видовбати
    ні долотом, ні шляхом перезапису…

    … причеплено могутню брилу,
    щоб вони мерцями
    синюшного кольору
    стояли на мулистому дні,
    як свічки, тільки
    … догори ногами…


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2013.06.29 11:31 ]
    Присвята матері
    Зорі, умазані в небо, вилискують,
    Наче ослизла луска.
    Лине співанка вночі над колискою,
    Лагідна, добра, терпка.
    Солодко пахне від грубки соломою,
    Тиша по хаті снує.
    Бореться мати усміхнена з втомою –
    Тім’ячко пестить моє.
    Ранок вкриває шибки позолотою,
    Сон її знов не зборов.
    Нетерпеливо, притишений, всотую
    В себе матусі любов.
    Янголи світлі літають під стелею,
    Тіні пласкі на стіні.
    Певно, тоді вже казковою феєю
    Мама здавалась мені.
    Думи й турботи про неї – без плісені,
    Будять мене щодоби.
    В пам'ять несталу навіки уписано:
    - Маму взаємно люби!
    28.06.13


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  26. Михайло Десна - [ 2013.06.29 11:11 ]
    Під кутом зору
    Чия де хатина? Але відчуваю:
    чия б не була, все одно буде скраю.
    Зваблива малина. Знайдеться ломака...
    Аби від малини і - до переляку!

    Яка фантастично цнотлива невинність!
    Закінчиться тим, що - люб'язна гостинність.
    Сенсація долі! Чи Крим, чи Поділля...
    У морі розлучень - наступне весілля.

    А гроші - на бочку. Завжди і усюди.
    Тягаючи бочку, виходять у люди.
    Живе толерантність за браком відносин.
    Дотепна брехня, не розтринькана й досі.

    Вирує усе і знаходиться поруч.
    А відповідальність - далеко не родич.
    Похнюплений вибір: дуріти... не сміти?
    Якщо народився, навчаюся жити.


    29.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  27. Василь Шляхтич - [ 2013.06.29 10:22 ]
    Де весна
    Над заходом сонце світить
    Нас поки що ще не гріє
    Ми не в силі зрозуміти
    Те що інші розуміють

    Сонце божі правди сіє
    Мов весна пахучі квіти
    А в нас весь час сонні мрії
    Їх пробудять щойно діти

    Ми слабкі щоб гідно жити
    Час краде наші надії
    В нас усього дефіцити
    Куди глянеш там злодії
    Правду й мову дусять скрито
    Щоб знов стали сателітом
    u3/25a


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Дівчинка з ліхтариком - [ 2013.06.29 10:03 ]
    Чтоб отвыкнуть от горя
    То ли льется печаль водопадом,
    то ли мысль не дает мне уснуть.
    Ничего одному мне не надо,
    лишь доверенный господом путь.

    Чаще стало тревожить виденье
    гордой грусти на черном коне…
    Кто-то ищет быть может забвенье,
    но, увы, сон поможет не мне.

    Больше жизни в те серые ночи,
    ярче краски в отцветшие дни,
    и пусть вера мне путь напророчит,
    а не дальнего солнца огни.

    И не жду я теперь у порога,
    с ясным взглядом шагаю вперед,
    восславляя единого Бога
    и надеюсь, что кто-то поймет.

    Мне не нужно теперь избавленье
    от тяжелых страданий земных.
    Я отсюда беру вдохновенье,
    чтоб скорее отвыкнуть от них.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  29. Анна Волинська - [ 2013.06.29 09:39 ]
    На дні душі лежать мої пісні
    * * *

    На дні душі лежать мої пісні,
    Як скарб старий лежить на дні морському.
    Моє життя проходить в метушнi,
    Приносить тільки смуток i утому.

    У пустоцвiтнiм вихорi занять
    Я всі пісні на потім відкладала,
    Я думала: нехай собі лежать,
    Надiялась — ще напишу... Не знала,

    Не знала я, що все руйнує час,
    Руйнує скарб з найкращого металу,
    I написати вже життя не дасть
    Все те, чого колись не написала.

    Нiчого не напишеться мені.
    Жорстоко заплатила за надії.
    На дні душі лежать мої пісні.
    Лежать пісні — i камінь в них на шиї.

    1986


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  30. Іван Низовий - [ 2013.06.29 02:02 ]
    * * *
    Чи осінь, чи старість, чи просто утома
    І тіла, і духу – одна лиш задума
    Іще не втомилась. Сидиться удома,
    Як досі ніколи. Тягучі, мов гума,
    Хвилини, години – доба за добою
    Минає невічність. А вічність, відомо,
    Поняття умовне… Прости мені, втомо,
    Що я не опікувавсь досі тобою!
    Тепер намагаюсь прогаяні миті
    Осмислити заднім числом і для звіту
    Підбити всі підсумки втрат сумовиті,
    Віддавши належне минулому літу.
    Ніхто не засудить за втрати до страти,
    За згоди-догоди не дасть нагороди,
    Тож тішить і гріє прихильність природи
    І повна нездатність повторно втрачати.


    2006


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  31. Іван Низовий - [ 2013.06.29 01:49 ]
    ОСІННІЙ МАЖОР


    Дерева самоспалюються.
    Буйний
    Вогонь
    Збирає дорогі пожертви.
    Дерева ладні згарячу померти
    На знак протесту
    проти сірих буднів.
    Я так вам заздрю, бунтівні дерева,
    Й за вашу долю зовсім
    не хвилююся:
    Я знаю:
    Ваші жертви не даремні –
    За ними ж бо
    зелена революція!
    Дерева самоспалюються.
    Плаче
    Над ними небо
    Жалісно-імлисте.
    А я сміюсь
    Зухвало так,
    Неначе
    Я – дерево
    в розвогненому
    листі!


    1971


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  32. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2013.06.29 00:04 ]
    Гримить
    29 червня 2013 р.

    Гримить,
    Відчайдушно і дещо фальшиво,
    Неначе зірвалось,
    Пекло на душі,
    Неначе боялось,
    Але просочилось,
    Мов дамбу прорвало у сьому вірші.
    Немов пролунало в моїм мікрокосмі
    «Награлися? Досить! Додому пора!»
    Душа іще просить…тепла іще просить,
    А в серці лиш пустка, лисяча нора…
    «Тебе не кохаю…» У відповідь – тиша…
    «Тебе не кохаю, але ти живи!
    Ти мудра, красива, розумна, потішна,
    Ти – справжня, безкрая, тому говори…
    Тобі не смакує моя гірка правда?
    Тобі моя правда однак до снаги!
    Не плач, солоденька, бо скоро вже завтра,
    А там… горизонтів нових береги…
    Ти будеш щаслива, ти станеш кохана,
    Ти справді найкраща, тому не сумуй.
    А я – я лишусь молодий й завжди п’яний,
    А я – я письменник, письменник, почуй,
    Митцю не потрібен ні шлюб, ані діти,
    Ні купа обов’язків, ні! Тож облиш!
    Не раджу тобі мною, справді, хворіти,
    Страждати не варто ані…ні на гріш…
    Гримить відчайдушно,
    Летять блискавиці,
    Я крапку поставила,
    Тобто фінал.
    У сні я втікаю…
    Моя колісниця
    Стрілою від того, хто не покохав…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  33. Василь Шляхтич - [ 2013.06.28 22:36 ]
    Ви боїтеся
    Ви боїтеся в ріднім краю
    Співати те, що я співаю
    В чужині.
    Ви боїтеся іти проти
    Тим, що вам закривають роти.
    А я ні

    Для мене те, що вчила мати
    Все було, є і буде святе.
    А вам ні?
    Вас, ще історія не навчила,
    Що в правді й ріднім слові сила?
    В брехні НІ!
    31.01.2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  34. Катерина Ляшевська - [ 2013.06.28 19:55 ]
    Струна тремтить...
    Струна тремтить: це музика чи втома?
    Чи біль її? Струна в мені болить
    За тих, хто йде у ніч додому,
    За тих, хто йде один у ніч.

    А дім, як Даль, а дім, немов Далі:
    Близькі і рідні перетворюються в тіні,
    Їх відкидає світло ліхтарів,
    Немов автівки на узбіччя долі.

    Тримай мене, тримай мене за світ -
    Нас завжди двоє у однім двобої!
    Серед цвітінь чуми блукає слід,
    Та хай там як, а я іду з тобою.

    Струна тремтить: ні музика, ні втома -
    В очах своїх комусь будую дім.

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Анатолій Криловець - [ 2013.06.28 18:14 ]
    Мимобіжні прямі
    Позавчора в рожевім платті
    Понад річкою по мосту
    Пронесла ти самодостатню
    Неперейдену самоту.

    На перила я сумно сперся
    І поник, мов столітній дід.
    Калатало у грудях серце
    І щеміло тобі услід…

    Ну, буває ж: не запримітять…
    Так, порожнє ти місце мов…
    О тісний і пустельний світе,
    Мимо може пройти любов!..

    Проживеш ні святий, ні грішний,
    В персональній помреш тюрмі.
    …Два поранені егоїзми,
    мимобіжні такі прямі.
    6 червня 2000 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5) | "http://poezia.org/ua/id/37486/"


  36. Юлька Гриценко - [ 2013.06.28 16:31 ]
    Мій солод
    Мій солод солодкий, розтоплений дотиком,
    відвертий, як постріл, кумедний і впертий.
    Між нами щось справжнє і вітряно-тепле –
    як добре вино або гарна еротика.

    До Тебе півметра і хочеться вмерти,
    і бути залежною як від наркотика,
    мовчати, кричати і дихати доти
    допоки я знаю, навіщо і де Ти.

    Між сотень обличь і десятків поглядів
    натхнення і щастя так рівно дихають.
    Мій солод втомився, заснув якось тихо,
    Мій солод солодкий, думками розтоплений…

    28.06.2013




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (5)


  37. Надія Рябенко - [ 2013.06.28 15:54 ]
    Запізніла любов.
    (Пісня)
    Ми ненароком стрілися з тобою,
    Край неба в надвечір’ї догорав.
    Багряно-золотою пеленою
    Лист сумно землю й трави покривав.

    Хоч голова у срібній павутині,
    Мене твій ніжний погляд полонив.
    Роками сумувала в самотині,
    А він і відігрів і звеселив.

    (Приспів)
    Запізніла любов… Хризантем білий цвіт
    Пелюстками багрянець встеляє
    Запізніла любов забува стільки літ
    Перешкоди усі подолає.

    Непривітним був останній вечір
    І холодом повіяло з полів.
    Кленовий лист нам сипався на плечі,
    Доносивсь клич прощальний журавлів.

    Вони збирались в вирій відлітати,
    Лишивши рідні гнізда, отчий край.
    І з ними ти полинув десь шукати
    Чужі причали і заморський рай.
    (Приспів)
    Запізніла любов… Хризантем мертвий цвіт
    Застилає траву і стежину
    Запізніла любов – почуття зрілих літ,
    Відігрій і вгамуй самотину.
    23.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  38. Надія Рябенко - [ 2013.06.28 15:30 ]
    Перший крок
    Перший крок від матері у світ
    У життя невидимі пороги
    І верба журлива край воріт
    І бабусі сльози і тривоги.

    Все минуло, все кудись спливло,
    У примхливих візерунках долі
    Мамин погляд і смутне чоло
    Стало віддалятися поволі.

    Досі в пам’яті моїй живе,
    Щем солодкий душу огортає
    І в дорогу зоряну зове
    У думках в дитинство я літаю.

    Хоч минуле вже не повернуть,
    Пам’ятаю все, що пережите,
    Нелегкий, тернистий долі путь
    А ні обійти, а ні змінити.

    Згадую у світ свій перший крок,
    Наче книги сторінки гортаю
    І матусі, у життя, урок,
    Як святу молитву знов читаю.
    11.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  39. Макс Едітор - [ 2013.06.28 15:10 ]
    Тато з дому не піде
    Ні, тато з дому не піде!

    З відкритих вікон дме у WEB'і,
    Ти твітишся з якимось бейбі
    І закарлюки сухоребрі
    Складуть до купи при потребі
    І TNT & "ТНТ".

    Болить? І хай собі, пусте.

    "Твоє волосся не руде,
    А сонячне, мов хутро Бембі", -
    Муркочуть кошенята вербні.
    Лавина не сповзе із Гемби,
    Літак зупиниться у небі...

    І тато з дому не піде.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  40. Андрій Перекотиполе - [ 2013.06.28 14:14 ]
    На підвіконня тихо сіло літо
    На підвіконня тихо сіло літо.
    Ковтало віскі й дим міцних сигар.
    Знадвору щось кричали вредні діти,
    А ми дивились з вікон на бульвар.

    І до світання скиглили на кухні,
    Топили в чашках втрачені часи…
    Я, літо й час – зітхаючий трикутник,
    Де кожен жертва, кат і терези.

    Два роки зим. Скажений, дикий грудень.
    На серці дошки, цвяхи та іржа…
    Південне сонце рідко ходить в люди,
    Щоб не п’яніла в променях душа.

    Що ж, не впускай весну, якщо так треба,
    Зіп’ється літо в черзі до небес.
    Але проникне світло межи ребра,
    Бо їхній в’язень все-таки воскрес.


    16.05.2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  41. Костянтин Мордатенко - [ 2013.06.28 14:23 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  42. Віталій Ткачук - [ 2013.06.28 12:44 ]
    ***
    Намарно
    триматися за життя
    як цвіту за стовбури вишні
    супроти травневого вітру
    прийми керування нехитре
    відірвані долі вільно летять
    куди надихає Всевишній


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  43. Семен Санніков - [ 2013.06.28 12:42 ]
    Моє
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  44. Маріанна Алетея - [ 2013.06.28 12:40 ]
    Кава
    Парує кава в мерзлі ранки,
    Духмяна лава з філіжанки,
    Там чути гіркоту поразки,
    Там втрачено бажання ласки.

    Без неї ранок - просто звичка,
    Без ґнотика погасла свічка,
    Зомлілий дощ марудить осінь,
    І краплі тануть у волоссі.

    При каві точиться розмова,
    І будень стане враз казковим,
    Навіє мить солодкий спогад,
    Забуде серце лютий погляд.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  45. Богдана Виноградна - [ 2013.06.28 12:14 ]
    ***
    О, скільки вимовлено слів,
    Скільки написано віршів,
    І скільки подумки з тобою розмовляю.
    Якби ти все оце почув,
    Можливо, ти б тоді збагнув,
    Як до безтями я тебе кохаю.

    Та я тобі ні слова не скажу.
    При зустрічі – уважна і спокійна,
    І жартівливу маску надягну, -
    Весела буду, але офіційна.

    Що ж: пожартуєм ?! Ти цього хотів?
    Лишень жартуючи, ти не дивись печально.
    Замкнула серце я на тисячі замків,
    Ключі від них – закинула в провалля.

    В провалля суму, в безодню гіркоти.
    Тобі повірила, – а ти так насміявся.
    Як хочеш, то шукай. Нехай тобі щастить.
    А знайдеш, - то приходь, і спробуєм чи вдасться
    відкрити хоч один.

    А може я скажу, що це уже дарма,
    І облетіли клени…
    Зів’яли квіти. В квітнику душі - зима…
    …Шукай ключі. І пам’ятай про мене…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Іван Потьомкін - [ 2013.06.28 11:35 ]
    Не приведи Господь зануритись в дитинство

    Москві, а за нею й Києву привиділось,
    Що в горах, неподалік таджицької столиці,
    Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
    Які там «єті », думалось, як опинився там,
    Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
    Ніж звичайнісіньку людину?
    Зрештою, як у камінні й безгомінні можна жить?
    «Наївний ти,- сказав столичний чоловік,
    Почувши невеселі мої роздуми.-
    Пролинуло моє дитинство саме там, на березі ріки,
    Що барана за мить якусь роздягне до кісток,
    Де майже голіруч ловили ми форель.
    Якби уважніше ти придививсь, то віднайшов би сади,
    Де й досьогодні ще не здичавіли яблуні та вишні...»
    «То чом же ви пішли відтіль?»
    «Вигнали всі кишлаки вирощувать бавовну на рівнині.
    Тепер пенсіонером хочеться вернутися в дитинство...»
    А пригадалася мені неспішна та розмова в чайхані,
    Як уві сні на грищенецькім опинивсь узвозі.
    Село моє, таке знайоме і близьке, було, мов на долоні...
    Серце затьохкало в щемкому болі, і по щоці сльоза скотилась.
    P.S.
    На старості мандрівникам судилось відкривати рідний край.
    Не приведи Господь бодай вві сні зануритись в дитинтво.
    ---------------------------
    Єті - так ще називають "сніжну людину".


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  47. Маріанна Алетея - [ 2013.06.28 11:26 ]
    Жмуток

    Жмуток тривог,
    Жмуток вимог,
    Шепоче сніг,
    Заскочить сміх.

    Знесе вода,
    В очах - слюда,
    Рука - кулак,
    Лихий то знак.

    Простий урок,
    Чужий дзвінок,
    Постійний біль,
    Пекучий хміль.

    Забудь шматок,
    Зроби ковток,
    Почни нову
    Свою криву.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  48. Олена Балера - [ 2013.06.28 10:58 ]
    Amoretti. Сонет XVIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Колеса, обертаючись невпинно,
    Стирають повністю і сталь міцну.
    Коли постійно падають краплини,
    Вони руйнують скелю кам’яну.
    Я гірко сльози ллю без талану, –
    Кохана м’якшати й не почина.
    Мій біль її очей не привернув,
    Лишилась незворушною вона.
    Коли молю – зухвалий сміх луна.
    Не сльози їй, вода – моє ридання.
    Зітхаю – каже, це – мистецтва знак.
    Акторством зве вона усі благання.
    Кричить і плаче серденько моє –
    В її душі – і сталь, і кремінь є.



    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (10)


  49. Мирослав Артимович - [ 2013.06.28 09:21 ]
    Конституція
    Згасає ніч. Гряде доба нова.
    Запекла боротьба – до перемоги:
    є Конституція! Осанна!.... А братва
    нахабно витира об неї ноги…

    Одвічно мудре: «Dura lex, sed lex»*
    не для усіх. Зате: «Закон – як дишло…» -
    для випещених владою тілес:
    куди повернеш, щоб туди і вийшло…

    28.06.2013








    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (15)


  50. Іван Низовий - [ 2013.06.28 09:34 ]
    Ранок
    Вслід за дощем пройшовся по росі,
    Позолотивши сонцем вуса сиві…
    Це ж гріх який – в божественній красі
    Задумувати вчинки некрасиві!


    22.07.2008


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   821   822   823   824   825   826   827   828   829   ...   1814