ти слухаєш рок
і крізь мої пальці
сиплеш пісок

ти захотіла зізнатись
між нами струни є спільні
що має бути те буде

на півдні пляжі рив’єра
захоплює подих
заходимо швидше

і сонце заходить
так вчасно і гарно
від неба за море

самотній човен
приємний і гарний
історій повен
а питати й марно

хоча б на пів долі
стати другом
і водами волі
заслухатись вухом

зробити фото очима
на гарну згадку

коли так тісно
не має дихати з ким
коли без правди
шукаєш профіль для рим

поспішні вчинки
все ж вимагають
хоч накривають ковдрою
приховує язик очі моргають

і так сховатися
краще не оглядатися
для роздумів ще вдосталь часу
відпочити хочу спокою

тікай
я згоден вірити тілу
тікай
обманом правдою сміло
тікай
обмежень правил не має
тікай
сьогодні коло за колом
стрімко по венах кров
справ так мало багато мови
я стомився жити для тебе
знов

записуй мій номер
телефонні гудки
помада на комір
і диму клубки

до речі твій голос
обірвані фрази
заплетене в колос
волосся в прикраси

так тихо блукаєш
чарівні смс
ти мені надсилаєш
приємно не стрес

слухай мила
барви сонця
твої крила
хочуть в гості
поряд ляж
засни
і грайся
чуєш мила
не йди зранку
залишайся

ти купиш на літак
один чужий квиток
і навіть не спитаєш
куди той рейс

ти сядеш у авто
натиснеш лиш на газ
і стрімко полетиш
до аеропорту

знайомий термінал
і навіть не цікаво
шукати автомат
купити собі кави

посадка швидко палиш
Іспанія Мадрид
всі випадкові зустрічі
ти повертаєшся додому

подихом голосу
падати разом вниз
кажеш є секс між нас
кажеш є love ше раз

займані погляди
губляться серед нас
непідійма повік
голосом тиша раз

молиш і колиш так
бережно голишся
авіа L літак
кров ще є ти і рак

зуби відбілені
ти посміхаєшся
тин не росте між нас
ти залишаєшся

коли я прокидався
і серце чуло біль
на твої сині очі
падав мокрий сніг

облизувала губи
і замерзала біль
ковзалась і просила
я завжди сипав сіль

але життя сторінки
перегорнулися нові
змінилися бажання
групи крові і телефонні номери

так добре
що я зайшов в гості
ми розкладемо
кинемо кості

як добре
що в тебе є фарби
якби дізнатись
де сховані скарби

так добре
що сигналу часом немає
якби ще випадок
і так усе життя

коли очі
і не можливо сховати
підіймаєш
і краще не грати

так мало правди
коли ламаються долі
так прикро красти
чужі паролі

і їх привласнити
позначити фарбою
залишити в пам’яті
і як не згадувати ?

не скажу
що так
але й не можу
сказати ні

сьогодні не теплий
вечір
і фільми
ставлять не ті

і я шукаю хвилі
немає
в ефірі штиль

а настрій
твоїх очей
бадьорить
солодом
і запахом снів

а я все ще
не кажу так

на полотно лягають фарби
ти пишеш дива
я знаю краще вкрав би
твоє шершеляфа

закриті жалюзі сховали
і тиша змов
вітри мене заколихали
нам перелили кров

я ледве горло надірвав
часу мить – сеанс
твої манери оперував
секунд надії дійсний шанс

і раптом сон негайно зник
розбив кришталь сухих очей
я до життя ласкаво звик
і лише вічність днів ночей

ми знали що залишиться
літо між нами
листами телефонами
нічними дзвінками

в Парижі лиш в готелях ми
від тостів і кави
з вежі паралелями
дороги зникали

на вулиці червоних
нічних ліхтарів
бажаннями японок
Амстердам так хотів

залишитись в потоках
мріями снів
секретами знайомих
на video live

ми відвикаємо від втоми
автобусних днів
і налаштовуємо темпи
хто як хотів

розносить думки
від занудливих пар
я жваво-живий
лиш під звуки гітар

твій подих холодний
твої губи як скло
на мені порізи
вони всі від тебе

а коли вони
заживають
в мені не має страху
мене ламає

ти на мене
маєш право
а я без тебе
не можу жити

тому я сплю
з тобою я п’ю тебе
вдихаю
і для тебе живу

і в твоїй кімнаті
хтось розбив всі вікна
вчора після party
ти живеш вагітна

я підведу румяна
усі твої повіки
від мене в тебе рана
я куплю тобі ліки

постав собі коронки
золотом покриті
вимкни всі колонки
ми трансом долі ситі

докуримо сигарети
залишимо на лафеті
збудуємо парапети
і розіб’ємо при злеті

і замете дороги
перламутр снігом
я оббивав пороги
шалено-димним сміхом

в Китаї новий рік
а ми з тобою п’яні
з берези п’ємо сік
інтрига в океані

падав сніг білий сніг
на червоний Форд ліг
і без снів не зігрів
і залишив відкрите я скло
із велюру салон замело
в тумані не вмикаються фари
замерзли струни гітари
і стоїть на безлюднім родео
засипає сніг червоний Мондео
сидить в салоні чарівна Асоль
в колонках звучить „Мумій Тролль”
піднялась температура під нуль
чекає у мріях принца Асоль
і без снів
він її вже зігрів
на червоний Форд ліг
білий сніг падав сніг

залишена на завтра
там крізь жалюзі видно
засвітилася правда
все задумано хибно

і логічно б не дати
на застеленім ліжку
без будильника встати
залишити недочитану книжку

ти в місті як дощ
твій сьогодні готель
на вигляд до площ
заспівай всю „Модель”

набирай телефон
з пошти взяті листи
щоб відразу в мій сон
звісточку принести

вимкни телевізор
двері замкни
по кімнатах ревізор
хтось в голос кричить
тобі не дочекатися весни
ти залишаєш на снігу слід
але все розтає
... в тебе СНІД
в’януть квіти
в твоїх очах гине світ
сонце вмирає
з річок зникають мости
не приходять на пошту листи
як тяжко у вікно
сльози нести
горизонтально по суші лід
надія підглядає в карти
... в тебе СНІД

весь час
закоханий поет
для когось
пише вірші
мов би над ним
тримають пістолет
і їй щасливій
дивлячись у вічі
розкаже
що на світі
найніжніше
найпрекрасніше
і наймиліше
доклавши в вічність
п’ять монет
дарує всім
віршів букет

я без квітів не йду
у театр на виставу
і без цукру не п’ю
вранці каву
без таланту в житті
не здобуду я слави
а у місті без назви
не потрапить мені на забави
ти мене відпусти
із тенет де блукаю
де без пісні вмираю
і ніяк не вгадаю
краще у двох чи без тебе
не знаю

дощами впала
ти до ніг
ти просила
я поруч ліг

всі замерзали
сльози в лід
ти молила
я допоміг

і нам радіти
я з тобою
гуляють квіти
сплю живу

я березень твоєї тіні
я космос твоїх думок
втомився від твоєї ліні
розсипав компліменти на листок

я захоплю всі акварелі
і намалюю твій портрет
чекатиму тебе в готелі
куплю тобі з троянд букет

я хочу пити твої сльози
вдихати запах твого тіла
на вечір замовляти грози
і ти так само щоб хотіла

злижу засмагу
колір перлини
близьку наснагу
дві третіх хвилини

ти не змушуй
мене кусаєш
яблуко груша
мовчиш і знаєш

я твій сніг
ти мене грієш
твоє вино твій гріх
знову прієш

на вагу
гризеш ірис
ковтаєш мовчки
мій каприз

дико з даху
себе розганяли
достатньо краху
ми страху не знали

без болі словами
туманами накрились
крутились килимами
кров’ю не грілись

холод на згадку
дешево й бридко
з життєвого статку
до смерті так швидко

ми дійшли
все для нас
без сил без надії
без зайвих прикрас

я їм хвою
живить рани
будеш злою
стану п’яним

повід зранку
на сніданок
я готую
для коханок

дим стихії
зайва проза
призма мрії
не загроза

від лаванди
маргарити
будь зі мною
стану гріти

ти зранку засинаєш
не чекаєш мене
і губи не торкаються
тебе сьогодні

я пам’ятаю запах
інтонацію слів
нагадують тебе
мої бажання

на смак зелений чай
чорнослив і думки
я згадую тебе
задихаюсь від правди

я знаю хто ти
і знаю де ти
я вже знайшов
твою планету

роки руками
відчути хочу
навколо нас
і поміж нами

світло під тінь
ти заграєш до мене
стомлена лінь
їй світло зелене

щаслива та мить
загадки відкриті
і серце горить
ми повністю ситі

хочу вкрасти
трохи неба
жити зранку
тільки в тебе

з липи чай
медовий пити
пелюстки троянд
тобі стелити

хочу вкрасти
вечір в тебе
будемо жити
сліз не треба

з льоду замки
будувати
твоє серце
цілувати

кава і дим
зверхність бажань
втомлених рим
зайвих вагань
думки вогонь
смак мій ірис
колір ікра
погляд як бриз
життя моє гра

в сльозах туман
знімаєш одяг
і в піні ванн
навмисний протяг

розмай зірок
збери й зіграй
із станцій рок
з піали чай

годинників страх
засипає пісок
в еротичних снах
таємниці думок

силіконових сил
і часу не має
я не вмів а схитрив
і весна нам співає

я знаходжу
в тобі моменти
тобі мільйони
і компліменти

я б’ю в долоні
засмагне шкіра
секрет агоній
і в межах міра

серденько
старанно
глибоко дихай
гарно

знову приходить ранок
і сонце заглядає у вікно
по радіо Лама і наш сніданок
і збігла кава з молоком

знову чарують очі
облизую твої губи
цілую тендітні плечі
і обіймаю міцно

твоє серце розтопить
навіть арктичний лід
я так люблю життя
ти мій пристрасті плід

гортаю дні
розфарбовую ночі
хочу саме туди
і ти йдеш сьогодні охоче

взаємно і добровільно
з бажаннями мила
торкатись твоїх струн
розправляти твої крила

жити з тобою
в межах досяжності
в безконфліктних поривах
досягаючи кришталево
прозорої ясності

солодко як мед
зовсім близько рай
знизу колір “red”
голосно співай

бачу снами Рим
милая моргай
їм “Muratti” дим
автозагарай

вікна всі на схід
сонце променить
а в кімнаті лід
кришталями б’є

сорому нема
відео на світ
літо не зима
на долонях піт

ти згодна зі мною жити
я згоден з тобою жити
ти будеш зі мною спати
я буду з тобою спати

дивись на небо вночі
тобі моргатимуть зорі
дивись на небо вночі
тобі всміхатиметься місяць

ти намалюєш ми
я розфарбую нас
ти наливаєш мене
я розливаюсь тобі

тобою торкаюся дна
в мене є лише ти
в тебе є лише я
і істина в нас одна

я відбираю свідків
довкола
зацікав мене
щоб було
солодко й дивно
так треба
під час замовлення
світло
не хочу бути забутим
розумно варто і гідно
відверто грати розкутим
зацікав мене
щоб було
солодко й дивно

скажи мені
і не ховайся
збери лляні
посмішки кайся

подумки грім
хитрі очі
я тебе їм
голосно хочу

стиглим є плід
червоним кроєм
прикладай лід
з липким алоєм

станцій життя
стомлені мрії
розмалюю буття
і не хворію

макова поляна
літня а не п’яна
підпригнемо до неба
побачимось на сонці

я не твоя комета
втоплюся в Амазонці
але якщо тенета
вміщуся на долоньці

сховайся де захочеш
якщо вода питна
вмиваєшся хлюпочеш
допий її до дна

коханець чи коханка
сусідка чи сусід
ти дівчина-землянка
ти бога літній плід

розумні межі
стислих дій
твої мережі
крайність мрій

крилата ласка
сирий обман
герой не з казки
помре від ран

наявність крові
тебе не втішить
а совість вона ж є
гризтиме так не залишить

кожен хто просить
вірить і знає
з ким навіть і досить
а кого не вистачає

зірками загадуй
весна незабаром
бажаннями балуй
а далі а далі

хочу бути поруч
хочу бути з тобою
сховатись під зонтик
під парасолю


як тобі завгодно
як зручніше вибирай
ти не знаєш, я не знаю
квітень хоче рай

засинає наше місто
заливає дощем
все так солодко і гарно
і я знову буду ще ...

Візьми мене з собою
Непокірною весною
Встелю твої стежки
Квітами і м’якою травою
Приємно торкатись рукою
З легкістю ступити ногою
Схилишся стомлена
Тиша і спокій такою порою

Візьми мене з собою
Непокірною весною
Прокинешся в обіймах
Умившись росою
І схід сонця поряд з тобою
Запах вишень
Ключ журавлів
Поглянь лишень

Оспівана віршами
Минає віками
І не зносилася все ще нова
Заповнена бажаннями
Неперевершено – чудова
Піддається диву слова
На жаль ми змінимось з тобою
Навіки лиш
Весна залишиться весною

Коли в кімнаті ти одна
Ніхто окрім тебе
Не дістане до дна
Сховай від нас апельсини
Хочу червоного вина
Але минули мої іменини
І в барі
Його нема
Я заглядаю у всі вітрини
У відповідь ідіть всі на...
І на TV іде війна
Словом хочу тепла
Наскучив холодний дощ
В кімнаті від нього
Розрісся хвощ
Лікує мене від застуд
Солодкий мед
Без ртуті й амплітуд

Моя уквітчана душа
цілуй цілуй цілуй її
вона до холоду зів’яне
а ми з тобою навмання
втечемо так далеко
розлука щоб нас не знайшла
Любов розп’ятая була
Як і Христос на віки

В один потік злилось дві долі
Вони в замріяних світах
Неначе голуби на волі
В закоханих містах
Напевне краще день аніж ніколи
Відчути теплий подих
На твоїх устах

Прислухайсь як в душі бринить струна
І насолоджуйся ще до похмілля
Любов не в градусах але вона п’яна
Болить від неї голова
Але це не її вина
Що міри ми не знаєм
Затримуючи подих засинаєм...

мовчки я сховаюсь
де не має тепла
Нервовим всміхаюсь
Нафарбовані очі і ось їх нема

Ми швидко побачимось
За скелями полюс
Губи сухі не вітатимемось
Тобі пощастило і в голос

Звук жорсткіше став і грає
Орієнтуючись по числах
Сімнадцять привітає
А вишня зовсім не кисла

Падав сніг не випадково
Я замітав свої сліди
Парфум замерзає
Ми стаємо гарніші від того
Вимкни світло і нікуди не йди

На весняні фрески світлофори
Солона шкіра від моря
Нас німфи лоскочуть ангори
Зелених відтінків запахів хвоя

Нагадають моменти фото-картинки
Де ми у двох не гаємо хвилинки
Свічки вино вогневі паутинки
Все що найкраще згадок піщинки

Готують боги закохані стріли і луки
Всесвітньо відома картина
Їх видно не буде одягнуть перуки
Всіх закохають в День Валентина

Блукаєш збуджений ввісні
І про кохання згадуєш пісні
Напевне краще буде разом
Гукаєш в даль несамовитим басом

Люби кохай і зачекай
Хай почуття наздожене
За руки впевненими кроками
З дороги не звертай

Цілуй на повні груди дихай
Мандруй хай романтичним буде вечір
І очі губи руки плечі
Хай зберігаються серця в розпаленій печі

Зірки небесні тіла космічні
І погляд зрілий запитав
Когось кохаєш чи заблукав
Здійсни що бачив уві сні
І заспівай коханій ті всі пісні

Я злизую полоси
Межі бажань
Бентежність у голосі
Тривання питань

Затесую камінь
Твоїми секретами
Янь силою Інь
Падіння над взлетами

Під крилами сховані
Любов’ю зігріті
Стихією зламані
Від сталості ситі

Алоєм ліковані
Розбиті серця
Талантами ковані
Але не мають лиця...

Заговорять квіти рано
Подаруй свої блакитні очі
Вірю дню йому погано
Не болять серця як в ночі

І не хочеться лиш треба
Її знайти собі сьогодні
Хоч питайся хоч і в неба
Пізно вже і ми холодні

І клялися ми собі
В радості і в горі
Ті роки як і дні
... не були готові

Viva el не наше гасло
Хоч і п’яні досі
Під ногами ніби масло
З квітами та босі

Обіцяй
Мені до ранку
Залишити
Подих свіжим

Ми катаючись
На лижах
З Альп помаду
Ливнем злижемо

Прилітай
На чай медовий
Покуштуй
Китайські вишні

Ми вустами
П’янко-гірко
Зрозуміти
Чесно-грішні