ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Вячеслав Руденко
2026.10.08 08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.

Цвинтар біля греблі тихий і чужий,

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сашко Пазур - [ 2012.08.22 17:07 ]
    Хай самує гора...
    ***
    Хай самує гора –
    я спускаюся в тінь долин.
    Я віднині твій раб.
    Добрий раб… майже Божий Син.

    Бачиш прапор? Ярів
    він на піку! Тепер він – твій.
    Раз я там не згорів –
    йду у службу тобі одній.

    Що ти хочеш? Речи!
    Я для тебе – усе… усе…
    Мій роз’ятрений чин
    навіть гору оцю знесе!

    Добре… добрий… навчи…
    я згадаю… прости… не сердьсь…

    Тільки щоб не тужив
    і не рвався у шал бунтівний,
    на мільйон моїх жил
    дай роботу – або розітни!
    Тільки щоб не спинявсь
    на розхрестях стовпом соляним,
    моє серце щодня
    клич до себе – або розітни!.

    Лиш мовчи про любов –
    вже ропу не приймає плоть.
    Я сьогодні не Бог –
    мене вчора зрадив Господь.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  2. Петро Скоропис - [ 2012.08.22 16:48 ]
    З Іосіфа Бродського. Квіти
    Квіт із його божевільним абрисом в квітуванні,
    від якого в повітря за склом зім’ятий
    вигляд, з кармінним "А", роз’ятренім то гортанніш,
    то шепелявіш, то просто малевами помади,
    – квіт, що хапає за душу вас то пожадливо і шалено,
    то бліді буцім губи, шепотами "напевно".

    Що ближче тіло землі, ой бо як цікавезно:
    як роблені такі речі, що не пріч і тойбічність
    в тканині їх обережно кроїтися без лезва
    – що безтілесніш, то гожіш одушевитись,
    як варіант обличчя, вільного від гримаси
    відвертости, або зірки, що спекалась врешті маси.

    Вони стоять перед нами вихідцями далека,
    де годі чогось, крім оказії перецвіту,
    припросин до втілень – у краплю на денці глека,
    в угіль, сигнал радиста, шматок батисту,
    в квіти; буцім "сезама" примха тому причина,
    вдивлені вони в нас невидющими очима.

    Квіти! От ви і вдома! У збавленім напріч фальші
    будучім, в прісняві скла пузатих
    ваз, де впору яріти, позаяк далі
    розпад, рої молекул на кличку запах,
    чи блідніти під шепіт "пестик, тичинка, стеблі",
    до повного сказу тиньку, оціпеніння меблів…








    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  3. Біла Ліна - [ 2012.08.22 13:13 ]
    Сяде голуб на плечі
    Сяде голуб на плечі розхристані,
    відчуває рель'єфність і стан.
    Він не дикий, а геть незахищений,
    як від зливи у полі жита...

    Кажуть, люди, накшталт протилежності
    їх притягує наче магніт.
    По дорозі життя в незалежності,
    тільки смерть приєднає приліт.

    Часоплин розділяє на проміжки,
    де ти бідний, багатий. Але,
    незбутнє - це щастячка домішки,
    де в рівні́ і старе і мале!

    Сяде голуб на плечі закутані,
    пригорне до хустинки свій стан
    чи то дикий, чи свійський. Нагадує,
    що під вечір зника океан... тільки шепіт...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  4. Микола Дудар - [ 2012.08.22 12:33 ]
    і бачу там знесиленого
    Я бачу, як Десна собі, Десна
    Повз мене лопотить не по-деснянськи…
    Уся така похмура і сумна
    І я собі такий напіврадянський…

    - Що скоїлось?- питаю вже з колін
    І ближче нахиляюсь якомога…
    І бачу там знесиленого "інь".
    І "янь". І ще когось… напівживого…

    О річенько! о матінко, не плач…
    Ні слова, ані звуку… ні півслова
    У довгому, й короткому "пробач" -
    Назавтра ми зустрінемося знову…

    2012.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (8)


  5. Татьяна Квашенко - [ 2012.08.22 12:52 ]
    КОГТИ (Татьяна Квашенко & Александр Пазур)
    Я от рая останусь с краю:
    почти что прах,
    не на сердце тебя, родная,
    держу – в когтях.
    Я не Феникс, но это в моде -
    дотла сгорать,
    да при этом способен вроде –
    еще держать!

    Знаешь, пташка, что эти трели -
    сплошной обман:
    когти тоже мои сгорели,
    и след пропал.
    Только в теле твоём изъяном,
    (чем не в раю?)
    когти насмерть мои застряли -
    и кровь там пьют.

    Ты сама их в себе и держишь!
    Из забытья
    им бы рая испить, да где уж –
    ведь так нельзя…
    Прах, - из жизни себя я вычел,
    а ты умчись!
    Иль без боли и райской птичке
    не обойтись?!

    Пусть всему уж конец настанет..
    Малыш, пусти.
    Я ж тебя.. мимо сердца.. в память..
    Живи.. лети..

    20-22.08.12


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Михайло Десна - [ 2012.08.22 08:13 ]
    Відповідь на іспиті
    Хіба я знаю...
    "Що таке любов?"
    У попелищі спечена картопля,
    до неї сіль. Не карбонат розмов -
    суворий, як рентген здоров'я, огляд.

    Закоханість?
    Професоре, либонь
    Ви хочете, аби я склав екзамен?
    На плечі це погони із долонь -
    у серці ніжних, на руках - як камінь.

    Є супермаркету сучасний світ:
    фасована продукція та знижки.
    Кохаються сьогодні, як - "Привіт"...

    Поставте "двійку" в залікову книжку.


    22.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  7. Іван Низовий - [ 2012.08.22 06:16 ]
    * * *
    Сула і Псло течуть в моїй крові –
    Юнацьких мрій зализують руїни,
    Аби на свіжих дернах України
    Мої Великороди й Низові
    Вростали в небо синє без журби,
    Без тягаря минулого на плечах
    І не шукали виходу у втечах
    З низин обжитих за чужі горби.

    Моє село на гілочці Сули –
    Пекуча, найродиміша кровина, –
    Моя провина в тім, що пуповина
    Обірвана… Джерела всі втекли
    В драговину журби – не загорби,
    Пропали не в чужім – своїм болоті…
    Моє село, живу в такій скорботі –
    Хоч вішайся ні тіні від верби!

    А в Сумах Псло – ще хлюпає весло,
    Ще хвиля б’ється в берега цямрину, –
    Де я навіки втратив Катерину,
    Де все, що я посіяв, не зійшло…
    В текучім сні в нев’янучій траві –
    Несуєтна пульсуюча стежина:
    Іду по ній – там Суми, Катерина,
    В очах у неї – сплески хвильові…

    2001


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  8. Іван Низовий - [ 2012.08.22 05:19 ]
    * * *
    Згорай дотла, моя любове,
    Невчасна – в пізньому вогні!
    Було чуття материкове,
    Напівзбагненне, загадкове,
    Вулканне –
    Вичахло в мені,
    І лиш фрагменти острівні,
    І лише скелі випадкові
    Зостались в океані днів…
    Навіщо ж ця вогненна лава,
    Що так безжально захлина,
    Оця марнота, ця неслава,
    Оця самотність сивоглава,
    Яку реальність омина,
    Оця омана і мана,
    Оця холодна ніч імлава
    Й душа, по-смертному сумна?!


    23.03.1996



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  9. Наталія Буняк - [ 2012.08.22 01:33 ]
    Ти не частинка
    Хтось вирішив, що ти не маєш тіла,
    Живеш частинкою, а не сама в собі,
    Ось так висиш гойдаючись без діла
    Стала прошайкою, щоб хтось спас від біди.

    Тaка країна, що краде минуле
    І величається, що це її буття,
    Присвоює чуже, своє забула,
    Накличе на свій рід Господнє прокляттЯ !

    Ти не частинка! Нація прадавня!
    У тебе все своє, і тіло і душа,
    Хай Божа кара упаде знічав’я,
    Задавить підлого, підступного вужа!

    То ж слався завжди, ти того достойна,
    Нехай віднова добавляє тобі вік,
    Вкраїно рідна, прийми дітей вітання ,
    Ти Самостійна! Вже 21-ий рік!




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.24)
    Коментарі: (9)


  10. Адель Станіславська - [ 2012.08.22 00:09 ]
    Так айстро-чорнобривцево в саду
    Так айстро-чорнобривцево в саду
    гойдає дні свої останні літо...
    І все у ньому чинно, до ладу,
    і неба просинь, сонечко і вітер,
    що лагідно, мов дотиком руки
    дбайливої торкається волосся,
    цілунком пустотливим до щоки.
    І ми, мов діти, днем погожим, босі,
    усміхнені і радісно-хмільні
    колишемось на гойдалці благенькій.
    Вбираєм пахощі погідно-осяйні
    і щирий усміх лагідної неньки,
    і мірне "жу" бджолиної рідні,
    що поряд нас снує собі невтомно.
    І лине день до сну...
    В наступні дні
    так швидко,
    так нестримно,
    карколомно...

    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  11. Василь Кузан - [ 2012.08.22 00:13 ]
    Про ямочки і стояння на чатах
    Пародія:

    Ледь відкрию подихом фіранку
    І побачу – ти така нага.
    Виглядають гарно на світанку
    І сідниці, й груди, і нога…

    Зацілую ямочки привітні –
    Як вони приваблюють мене!
    Я відкрив фіранку ще у квітні,
    Став на чати… Скоро рік мине…

    Я стою, неначе воїн мужній
    Від краси сп’янілий при вікні
    І ніяк додуматись не можу:
    Ну чому ці ямочки сумні?...

    21.08.12


    Рейтинги: Народний 0 (5.54) | "Майстерень" 0 (5.7)
    Коментарі: (19)


  12. Василь Кузан - [ 2012.08.21 22:14 ]
    Лампочка (пародія)
    пародія:

    А ти у мене особливо світлий,
    Як згадую, сама свічусь, як лампочка,
    Притягуєш мене, немов магнітом,
    Здригаюся радянським холодильником.

    А ти у мене особливо теплий,
    Тобою дорожу, мов кип’ятильником.
    Для мене ти, немов вода у чайнику,
    Яку в горнятка ще чомусь не вилито…

    А ти такий прасовано-крохмалений,
    Торкнутися тебе і ти ламаєшся…
    З тобою я пірнаю в море радощів,
    А ти в розетку пальцями втикаєшся…


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (21)


  13. Іван Гентош - [ 2012.08.21 22:09 ]
    Зорі впали в скошені отави…
    Зорі впали в скошені отави,
    Рай земний відкрився серед трав,
    Як твоє оголено-лукаве
    Вперше я плече поцілував…

    Пригортав до себе ніжно-ніжно,
    Трем в руках сховала ніч густа,
    Потонув у погляді безгрішнім,
    І устами доторкнув уста…

    А волосся терпко лоскотало,
    А благання жевріло, як жар,
    Ніч поблідла – ночі було мало,
    Спрагу не втамовує нектар…

    Запах дивний щастя і полúну,
    Нетривкий, як на піску сліди…
    Я без тебе завтра просто згину,
    Зникну, як росинка без води.

    Вітерцем легеньким на світанку
    Поцілую ямочки сумні,
    Ледь відкрию подихом фіранку,
    І на чáтах стану при вікні…


    21.08. 2012


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (51)


  14. Віктор Насипаний - [ 2012.08.21 22:24 ]
    СЛУЖБА МЕДОМ ( гумореска )
    Ігор наш прибув додому у відпустку з війська.
    Всі питають, як там служба, як їда армійська?
    Чи в наряди ходить часто? Спить, напевне, мало?
    Чи не скучив за дівками? Чи дають там сало?
    - Певно, бігаєш багато? Бо худий, Ігорку.
    - Що ви? Бігаю лиш тільки в місто, в самоволку.
    Брат малий питає тихо. Поки вийшла мати:
    - Мабуть, часто ти стріляєш, Ігор, з автомата?
    Той всміхнувся якось хитро. Нумо реготати:
    - Я би вам " наплів " багато, та чого брехати.
    Автомат в руках тримав лиш раз у цьому році,
    А " стріляю " справді тільки цигарки у хлопців.
    - Що ж ти путнього навчився? - тато став питати.
    - Можу, стоячи з мітлою, хоч до ранку спати.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  15. Наталя Мазур - [ 2012.08.21 22:19 ]
    Нічний дощ
    Знов у Львів завітав тихий дощ,
    Не спішить, накрапає за звичкою.
    Із камінням брукованих площ
    Гомонить неквапливо водичкою.

    Лопотить по зеленій траві,
    Стриптизером танцює за вікнами,
    Поцілунками мокрих кобіт
    Зачаровує. Далі привітними

    Вулицями заваблює в ніч,
    Сповиваючи ратушу хмарами.
    З-понад хмар дощових навсібіч
    Десятьма б'є годинник ударами.

    Лад наводять в нічній темноті
    Ліхтарі, розсипаючи золото.
    Чом же в ніч цю не спиться мені,
    Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..

    12-20. 08.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (20)


  16. Юрій Смірнов - [ 2012.08.21 21:18 ]
    Коли смієшся ти...
    Коли смієшся ти, то часу не існує,
    І вічність стала ближчою на крок.
    Усе, що робиш ти, мене хвилює,
    І подих мій відносить до зірок.

    Коли танцюєш ти, очима я малюю,
    У пам'яті своїй твій кожен рух.
    В полон царівни я щораз крокую,
    Де вже не відчуваю більше мук.

    Коли в руці рука, тремчу усім я тілом,
    І децибели набирає в вухах свист.
    Неначе вперше, стиха й несміливо,
    Торкаюсь на обличчі твоїх рис.

    Коли смієшся ти, то пламеніє серце,
    І світ блідий вдягає колоьори.
    Напевно в нас любов'ю це зоветься,
    У пошуках якої йдем на край землі.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  17. Юрій Смірнов - [ 2012.08.21 21:10 ]
    Зниклий гай
    "Де мій гай, чи пропав, може хто підкаже?"
    "Вітра в полі йди шукай, гаю вже немає"
    "Де він дівся, розкажіть, може за горами?"
    "Відійшов у вир століть, більш його немає"

    "Як так сталося? А ви? Чом не пильнували?"
    "Сил нема для боротьби з сими тарганами"
    "Що я чую, ви про що? Звідки їм узятись?"
    "Звів їм там колись гніздо дух в тобі проклятий"

    "Що верзеш, який ще дух? Чи не є ти п'яний"?
    "Він зійшов із твоїх рук і пішов гаями"
    "Де тепер він і куди шлях його лягає?"
    "Він тепер в душі твоїй паном над панами"

    Лихо ось таке спіткає і немає вороття,
    Деінде причин шукає, загубилося маля.
    Я йому казав про духа, ворожбита в голові,
    Та хлоп'ю ім'я є Мука - він живе в тобі й мені.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Сірий - [ 2012.08.21 21:06 ]
    Ще недавно...
    Ще недавно: запах липи,
    Бджіл сопрано, бас джмелів,
    А сьогодні серпень випив
    Гаю пахощі та спів.

    Ще недавно бузьок долом
    Йшов як справжній полювач,
    А сьогодні тихо й голо,
    Лиш туману сивий квач.

    Ще недавно ми блукали
    Зеленяві , молоді,
    А сьогодні листя з жалем
    Пропливає по воді.

    Ще недавно, ще недавно…
    А зима неподалік
    Йде в’язнити і - на сани
    Пережитий нами рік.


    21.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  19. Юрій Смірнов - [ 2012.08.21 21:29 ]
    Знайомий шлях
    Я вже відчув цей шлях на собі,
    Цей же вогонь бачу в твоїх очах.
    Та іти ним - подібне різьбі:
    Все твоє тіло буде в рубцях.

    Серце відкрив, всім розповів,
    Хто ти і як віднедавна живеш.
    Та зупинитись ти не зумів
    Домом твоїм став цирковий манеж.

    З часом твій сміх замінить гнів,
    Чимало друзів твоїх віднесе.
    Будеш подібний розі вітрів,
    Напрямок твій - куди вітер подме.

    Краще пильнуй, не всім зразу вір,
    І озирайся, що було колись.
    В кожному з нас є лютий звір,
    Що одягає маску із лиць.

    Такий настав вже певно час,
    Наше життя - це проритий тунель.
    І як не жаль, але кожен із нас
    Тепер на війні, на битві тіней.

    2012 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  20. Юрій Смірнов - [ 2012.08.21 21:18 ]
    Три правди

    Дірою б чорною назвав свою я душу,
    Нема нічого в ній, одна лиш пустота.
    Приховувать її усе життя я мушу,
    Допоки я живу - немає вороття.

    Усе що було в ній - віддав у руки вітру,
    А той воді, вогню, дійшовши й до землі.
    І залишив мені лишень дурну макітру,
    Яку сповняють помисли лихі.

    Цю серцевину людям я не відкриваю,
    Не приймуть, не пробачать, лиш уб'ють
    І всю остачу, що старанно зберігаю,
    Як все навколо себе, знищать і порвуть

    І всі ці дні, що швидко так майнули,
    Стирав би я сто тисяч клятих раз.
    Бо люди сторінки мені перегорнули,
    Завдавши болю правдою в свій час.

    Ось перша правда: "Дружба не навічно"
    Та ти не переймайся, у всіх вона така
    Прийде спокуса, що живе і буде вічно
    Наставши, відішле їх в небуття.

    Ось ще: "Любов - підступна і брехлива"
    І проти цього компромат не нагребеш.
    Таких історій в світі незліченна сила
    І чи любив тебе насправді той, за кого вмреш?

    "За вчинком - наслідок" - це правда третя,
    Я довго думав, що змінилося б якби,
    Людина кожна порвала тенета,
    І сили віднайшла для боротьби

    Я встиг вам правил цих нарахувати,
    Хоч ви напевно скажете: "Дурні"
    Та вже не сила мені вам брехати,
    Вирішуйте самі, чи правда це чи ні.

    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Біла Ліна - [ 2012.08.21 20:35 ]
    У вечірній вуалі серпневостей
    У вечірній вуалі серпневостей
    Напівсонний притишений день,
    Як свіча серед сотень мінливостей
    Водить колами вересень...

    Гуп і гуп – у садку у трояндовім
    Напівжовті, червоні світи
    Нагадали – не раз бо ми падали
    Як вони...

    Так притишено, ехо... заніжено
    Наче вперше торкає любов.
    Тільки айстри гойдають, засніжені,
    Мою кров...

    У вечірній вуалі під зорями
    В росянистій холодній траві.
    Я молитву здіймаю долонями
    За весь світ...



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  22. Микола Дудар - [ 2012.08.21 20:05 ]
    вдивляюся...
    У тихому болоті чортеня…
    На березі
    Нудьгує гурт дорослих.
    Вдивляюсь я… дивуюся:
    - Рідня!
    Усі як напідбір… до всього й босі...

    Та яблунька родила раз у раз
    Вже їжачки у черзі
    Попід нею.
    Вдивляюсь я… дивуюся:
    - Атас!
    Збираю понадгризані
    І клею!…

    Сусіди знову кличуть в магазин.
    Самотність розрослася -
    Тісно в рясі.
    Вдивляюсь я… дивуюся рази.
    Ні,
    краще вже стовбичити
    на трасі...
    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (12)


  23. Оля Лахоцька - [ 2012.08.21 20:47 ]
    Сто річок, сто доріг...
    Сто річок, сто доріг – вибираєш одну,
    хоч насправді немає вибору –
    ти спіткнувся й упав у полинну зорю,
    і гадаєш – коли ж то виболить…

    Пілігрими кохань, менестрелі розлук,
    полонені журби високої –
    не забути її за дві тисячі мук,
    не злетіти до неї соколом.

    Вирушаєш і ти, божевільний дивак, –
    хай щастить у земному плаванні.
    Тільки серце сумне не спочине ніяк –
    тут немає для нього гавані.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (23)


  24. Оксана Суховій - [ 2012.08.21 19:22 ]
    Тема "Весна" (З циклу "Юнаки")
    І пальтечко на ньому аж летить,
    і пасмо трохи вибилося скраю.
    А я з вікна вже хтозна стільки літ
    дивлюсь на нього і його не знаю.

    Куди, до кого й нащо він іде
    у пальтечку оцими вечорами?
    Чого лице байдужне і тверде?
    І сніг чого не тане під ногами?

    Чи він оддав обітницю кому –
    ходити і на мене не дивитись…
    І те чоло… Яких на світі мук
    йому прийшлося витерпіть на світі?

    А може й ні, а може все не так.
    Студент він, мабуть. От іде додому.
    Не дивиться, бо все то – суєта…
    Твердий, бо ще не відданий нікому.

    Та щось у ньому так уже ж горить.
    (Я рідко помиляюся в такому),
    Що всі мої порожні вечори
    по черзі викидаються з балкона,

    і я стою, розлючена, немов
    він щойно проміняв мене на другу…
    Ну що ж іди, очмано і чумо!
    Гульвісо! Перелюбнику! Катюго!

    Та що… куди я… отака руда
    до нього, невагомого такого…
    Як інохідь, несе його хода
    не до мого, не до мого порога.

    Ну от і все… Замовкни вже, глуха…
    Нечесана, невиспана, кудлата…
    Йому, такому, хочеться кохань.
    Нащо йому оці твої сум’яття?

    Ото хіба дивися з темноти…
    Сиди до ранку з віршами наохляп.
    А пальтечко ж на ньому… тріпотить,
    і скраю пасмо вибилося трохи…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (10)


  25. Анатолій Криловець - [ 2012.08.21 17:54 ]
    ***
    Є любов взаємна.
    Є любов-спокута.
    Першу п’єш – приємно.
    Друга – мов цикута.

    Є вогонь холодний,
    Глиб очей ожинна.
    В спраглих і голодних
    Є любов-пружина.

    Не відпустить, певно? –
    В губи не дається.
    …Той благословенний,
    Хто колись нап’ється.

    10 серпня 2012 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/33901/personnels"


  26. Анатолій Криловець - [ 2012.08.21 17:38 ]
    ***
    Мила моя, сонячна,
    Яблучко на Спаса.
    Тату й мамі – донечка,
    Світові – окраса.

    Йду, тобою зваблений,
    Повен щастя-цвіту.
    Манить мене яблучко
    Сонячним привітом.

    Не посмів зірвати я,
    Лиш торкнувсь несміло.
    Пахну ароматами
    Я твойого тіла.

    У любові зими є,
    Є в любові весни.
    Від твойого імені
    Світ мені воскреслий.

    Мрію, поки житиму,
    В літній час зорію:
    Сонце всім світитиме
    Й лиш мене зігріє.

    12 серпня 2012 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/33916/personnels"


  27. Сашко Пазур - [ 2012.08.21 17:18 ]
    КОЛИСКОВА ХОРОШІЙ ДІВЧИНЦІ

    Поплач – я сьогодні стожилий.
    Я бачив видіння ясне:
    ми підем, де трави похилі,
    і там ти звабиш мене.

    Я буду, звичайно, не проти,
    та виду тобі не подам, –
    лиш млітиму в нижніх широтах,
    як в кримських – гора Шайтандаг.

    І, погляд скосивши лукавий,
    казатиму явно дурне:
    не хочу… жорстока… і навіть,
    що ти не любиш мене…

    Проситимусь, може, заплачу
    (всміхнися, всміхнися іще!)
    й зав’юнюсь в обіймах гарячих
    твоїх лоскітливим дощем.

    Я зрештою навіть ударю
    (який золотий в тебе сміх!),
    а потім… віддамся стожарам
    в гарячих обіймах твоїх!

    А потім… Ти ж знаєш останній
    рядок, де немає мене:
    у гарних казках про кохання
    кохані ідуть під вінець.

    От бачиш, вже й висохли сльози.
    А отже, мені пора!
    Бо темно… і пізно… і осінь…
    і в серці чомусь гора…

    Розумна, тендітна, мила,
    чому ти кажеш дурне?
    Ми підем, де трави похилі
    і там ти звабиш мене?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  28. Вікторія Осташ - [ 2012.08.21 14:50 ]
    твої львови і леви... (ностальгійне)
    постають поміж спогадами
    не вінці кришталеві –
    то омріяні львови твої
    то замріяні леви...
    вісь тримають в зубах
    що на ній – площа ринок
    з кам’яниці стриба
    дружка-місяць з хустиною

    де є частка душі
    не пусті теревені
    на вірменській лишив
    мідяки посріблені
    слід «дванадцятки» йде
    аж загубиться в часі
    по каварнях ідей –
    понад стріхи крапчасті

    між світлин і судин
    щось довіку кололо
    повернувся сюди
    не забув ні півслова
    ні двірця ні облич
    ні міцкевича з лістом
    гостроту протиріч
    й супокíй твого міста

    я невільний – ні порухом
    ані позиром райдужним
    наче вежа із порохом
    чи годинник на ратуші
    ще ні снивом ні словом
    так мене не зігріли – ні
    то лише твої львови
    твої леви замріяні




    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  29. Марія Дем'янюк - [ 2012.08.21 12:49 ]
    ***
    Скільки коштують хмари в євро, доларах, кронах?
    Поцілунок дитини, рученята в долонях?
    Ніжний матері погляд і обійми коханого?
    Як багато у світі у грошах непізнанного...
    Скільки вартує Слово, молитовне, до Бога?
    Квіт духмяної вишні, що росте край дороги?
    Скільки вартує Сонце - коло див золотисте?
    Небо синє? Багряне? А замріяно чисте?
    Скільки коштує доля в діамантах, сапфірах?
    Скільки коштує пісня білокрила на лірах?
    Почуття світосяйні: Щира Вдячність? Пробачення?
    Як багато чого у грошах не побачено...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  30. Богдан Манюк - [ 2012.08.21 12:09 ]
    ОСІННЄ
    Дні пилюгові –
    стосами,
    слава –
    розлита туш.
    В різночитанні
    осені
    мимочитання
    душ.
    Крамом,
    але не з Божого
    вічні дощі Лі Бо.
    Пам'ять –
    рабинею ложа,
    бо чоловіча,
    бо…
    Рими останні
    світяться
    у завулку
    нічнім.
    Можеш зостатись
    витязем,
    поле продавши
    й дім.
    Можеш могти і…
    бідкатись,
    як на припоні
    біс.
    Смутку мій щирий,
    звідки ти
    осінь
    мені
    приніс?

    2012р





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  31. Софія Кримовська - [ 2012.08.21 10:15 ]
    ***
    Коли полином поростуть слова
    і відболить душа, і заніміє,
    я, може, пригадаю, як спливав
    без тебе світ за вікнами. Як змієм
    повзли рядки отрути на папір –
    для чого ціанід, коли є вірші?
    Зболить усе обом колись, повір…
    Та ти, здається, ні у що не віриш.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  32. Володимир Сірий - [ 2012.08.21 09:42 ]
    Снігопад
    Над світом пронісся густий снігопад,
    Порошею даль пообтрушував,
    Стежину сховав у замріяний сад
    І став поміж нашими душами.

    А ми виглядали хоч дрібку тепла,
    Та небо сміялося зорями
    І місяця око у наші тіла
    Вп’ялося байдужістю скорене.

    Мов постіль шпитальна улігся покров,
    А доля під скибами чорними,
    Укрилася сонцем жагуча любов
    За льодом покритими горами.

    Аби під гарячим диханням розм'як
    Бар’єр з переметів та інею,
    Ми маємо разом промовити «так»,
    Спогадкою щастя осінені.

    Над світом пронісся густий снігопад,
    Порошею даль пообтрушував,
    Стежину сховав у замріяний сад
    І став поміж нашими душами.

    21.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  33. Михайло Десна - [ 2012.08.21 09:14 ]
    Не зрозумієш
    Два коти та два собаки
    (з ними й я) ведуть сиртакі.
    А ввесь світ на знак подяки
    робить різні-всякі знаки...


    21.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  34. Григорій Слободський - [ 2012.08.21 08:13 ]
    ...
    Десь то у темені
    Блукає добро,
    А чи при світлі
    Воно було?

    Каїн на брата
    Вила підняв
    Високо за хмари
    Бог його послав.

    Лиш сонце за обрію
    На землю зійде,
    Сусідка сваритись
    До сусідки іде .

    Свариться зате,
    Що город затьмила,
    На межі городу
    Горіх посадила.

    Політики мають
    Кожен свою хартію,
    Сваряться за мову,
    Сваряться за партію.

    Виборча компанія
    По Україні гряде:
    Чи темрява буде?
    Чи сонце свободи
    Над нами зійде?

    О. це уже мара,
    Чари для людей,
    Чи наступить
    Чорна хмара?
    Чи здійсниться мрія
    Свободних ідей?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Валерій Хмельницький - [ 2012.08.21 08:14 ]
    Ігор Іртєньєв. Куди не плюнь - сама еліта (переклад з російської)
    Куди не плюнь - сама еліта,
    Еліта, глянь, лише сама.
    Гламурним полиском полита,
    З екранів глипає вона.

    Ця спадкоємиця традицій
    З болота в злото раптом - стриб,
    Вона собою так гордиться,
    Що виростає, наче гриб.

    Вона росте, цвіте і пахне
    (За метрів сто не підійти),
    Не відчуваючи - як жахне,
    То так, що, Господи, прости.

    Еліт, мовляв, тепер епоха,
    Їм заздрю, аж хапає злість,
    На них би чортом так не дихав,
    Якби і сам туди я вліз.


    20.08.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Игорь Иртеньев Куда ни плюнь — кругом элита"


  36. Наталка Янушевич - [ 2012.08.21 00:18 ]
    про творчість :)
    Певно, рядкам затісно
    Жити в моїх емоціях.
    Навіть невдале тісто
    Бідним рядкам промоція.
    Тісто глевке чи кришиться,
    В горлі гальмує дихання.
    Тісту до дідька критика,
    Тісто ніхто не виховав.
    Що ж воно – лиш емоція,
    На папірці записана,
    Фобія до замовчувань,
    Місиво, що не виженеш.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  37. Оксана Суховій - [ 2012.08.20 23:10 ]
    Горлиці
    Дві горлиці викроювали вечір
    з пахучих рік і божого вікна.
    Два дихання, два білих полотна –
    одним одна весільна кровотеча.

    А вишивання напинало жили,
    могильні тіні ткались у слідах.
    Зрадецька зрада, наче резеда,
    у руки перекроювала крила.

    Як навіжені, сіпалися горла,
    вечірні ружі пахли, як полин.
    А горлиці сивіли і цвіли,
    печаллю поневолюючи поле.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  38. Леся Геник - [ 2012.08.20 23:22 ]
    ***
    Наполошена зграйка пташина
    Над готелем осінніх надій...
    Проминула ся ніч, як година
    Чорнобрових спокус і омрій.

    Поки темні вокзали ще сонні,
    Ти один перехожий в мені.
    Каблучками відлуння бетонні,
    Наче біль - голосні-голосні!

    На плечі теліпається течка,
    В далину йду стежками світань...
    Там, де Сонце Життя над містечком
    Простягає намолену длань.

    І сполошена зграйка пташина,
    Як невтримана вічністю мить.
    Ніч минула... Зайнялася днина,
    Розколисує в небі блакить...
    (17.08.12)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  39. Наталя Скосарьова - [ 2012.08.20 22:22 ]
    ***
    Ота любов – невільниця в полоні.
    Мов брунька, набубнявіла печаль.
    Cтосунки наші – наче плід у лоні,
    який… завмер. І крапка! І нехай
    бунтує серце буднями німими,
    черствіє день, мов учорашній хліб.
    Ти був у мене, чи проходив мимо,
    немов повз свіжовикладений сніп?..
    Засіяв радість зорями-квітками
    в спустошений і неродючий ґрунт.

    Але вона піснями-молитвами
    Зійде, коли минеться впертий бунт.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  40. Микола Дудар - [ 2012.08.20 20:52 ]
    нічний мара-фон...
    Очі ворожки
    ворожать сліпло
    краще фірмових ламп
    в'їжні були весна і літо
    повні ідей і ямб…

    брязку залежні...
    щось таки зникне
    доля чи рабоспліт?
    з прощи йдете - сплюньте, хай пискне
    пізно шукати лід…

    Очі ворожки -
    чорні як бархат…
    ні - безготівці! нал
    не доведи… скоро ба-бахне
    відьма на відьмі -
    Бал…


    2012.





    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (13)


  41. Андрій Качкаров - [ 2012.08.20 19:11 ]
    Твоє плутане, ніби плани цього міста...
    Твоє плутане, ніби плани цього міста,
    волосся, в котре я щоранку занурював би голову,
    парфуми, що віють пожовклим листям,
    морською водою й осіннім холодом;

    твої думки, вагітні помстою й прощенням,
    Кольорові фєнєчки на ламких зап'ястях…
    Ми тинялися б з тобою вечірніми площами,
    Ходили б до гастроному, купували б всілякі мікроволновки, праски…

    Я палив би з тобою старі мости й ранкові газети,
    зводив би мури, зводив кінці з кінцями,
    розводив би випадкові комети,
    що загрозливо пролітали б над нами.

    Та насправді ми – лиш двоє незнайомців, які щойно переплелися поглядом,
    Ніби тілами в незвичній позі, ну
    а після ти просто зійшла з потяга,
    а я, як завжди, просто — з розуму.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Софія Кримовська - [ 2012.08.20 19:29 ]
    ***
    Коли розтане срібна пелена
    скрипучих зим і скресне крига біла,
    ти серце простягнеш в долоні: «На!
    Бери. І щоб повік його любила».
    Коли стечуть лютневі холоди
    стрімким потоком в Буг або Синюху,
    ти скажеш: «Я іду до тебе в дім.
    І не переч. Уже мовчи і слухай».
    Коли зболять нездійснені оті,
    яким судилось душу спопеляти,
    ти станеш раптом всесвітом тоді
    і мужем, і, звичайно, знову татом…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (21)


  43. Сашко Пазур - [ 2012.08.20 18:14 ]
    Я від раю лишуся скраю...
    (друга редакція)
    ***
    Я від раю лишуся скраю:
    вже майже прах,
    не у серці тебе тримаю –
    у пазурах.
    Я не Фенікс – не жду відроджень:
    згорівши ущент,
    на єдине лише спроможний –
    тримати ще!

    Тільки ж знаєш, пташино біла,
    що й це – обман:
    пазурі мої теж згоріли
    і їх нема…
    Лише в тілі твоєму спраглім,
    як у раю,
    кігті мертві мої застрягли –
    і крівцю п’ють.

    Ти сама їх в собі тримаєш!
    Із небуття
    вони хочуть напитись раю…
    Отямсь, отямсь!
    І над прахом, на мене схожим,
    легка, лети...
    Пташко райська, невже ж не можеш
    без болю ти?!

    Хай нарешті скінчиться все це…
    Пусти, мала.
    Я ж тебе… не пустив… у серце…
    щоб ти… жила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  44. Василь Солонинка - [ 2012.08.20 17:54 ]
    Там були – ми
    Дощ,
    Дорога,
    Сонце…
    Зникаюче авто в обрію
    За відблисками яскравого проміння
    Мокрого асфальту,
    Де розчинилась ти.
    З черговим новим своїм хлопцем
    Ти помчала десь за сонцем.
    Залишивши мене, ось тут на тротуарі
    Згадати короткі наші вечори,
    Де були я і ти,
    Там були – ми.
    І місяць нам світив,
    І зорі за нас уболівали,
    Коли вустами вуст
    Один одного торкали…
    І цей солодкий дотик губ
    Тепер згадався як ніколи…
    Ще раз дивлюсь тобі у слід
    Щоб відпустити, та не забути,
    Щоб кожен раз тобі – привіт - казати
    І більш ніколи... не цілувати…23052012…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Олещенко - [ 2012.08.20 16:46 ]
    Іронічне
    Жити далі – якОсь не виходить.
    Все забути – а це вже ніяк!
    Не минає цей сплін, не відходить,
    Приліпивсь до душі, мов будяк.
    Тяжкуватий урок – забувати,
    А ти гризи його, долай!
    Ще може день той і настати,
    Коли захочеш ти згадати,
    А вже – не вийде, хоч сконай.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Сашко Пазур - [ 2012.08.20 16:15 ]
    Ти занудна, як вічна тема
    ***
    Ти занудна, як вічна тема,
    що кусає свого хвоста.
    Не питай про мої проблеми
    і про справи мої не питай.
    Добре? Добре!..
    Ну от і добре!
    Ложку дьогтю сюди не пхай!
    Ти ж у мене мудра, як кобра,
    тож не будь, як кобра, лиха!

    Наче дюни – сідниці, груди
    у Сахарі, що зветься „жизнь”.
    Звідки в тебе твоя отрута,
    я не знаю, і не кажи.
    Вію пальцями над пісками –
    вабиш вигином, як змія…
    Не грими й не шипи словам,
    ти прекрасна – від А до Я!

    Я і сам не невинний вужик,
    хоч на палець його мотай,
    і роблюсь небезпечним дуже,
    коли дражнять мого хвоста.
    Та коли дивлюся на тебе
    і коли зростаємось ми,
    я тебе піднімаю в небо
    не хвостом, моя рідна, – крильми!

    Отака ось метаморфоза…
    Хочеш вище – скидай баласт:
    всі ці шмарклі, отрути, сльози…

    Хочеш вище? Скинем тіла!
    Тільки б ти щаслива була…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  47. Тетяна Олещенко - [ 2012.08.20 16:58 ]
    ***
    Крізь товщу літ,
    днів намистини –
    озвись! Приснись
    хоч на хвилину.
    Бо я вже стала забувати
    (то примхи пам’яті прокляті)
    і голос той і ту поставу,
    що душу рвали-шматували,
    той день, той ліс, що – ах! –
    дощем весняним весь пропах,
    той жест, той жарт,
    що слова доброго не варт,
    той сміх, той зрив,
    що нас навіки розлучив...
    Крізь товщу літ
    і днів намисто:
    „Не зводь нас більш”, –
    молю Пречисту.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  48. Василь Бур'ян - [ 2012.08.20 14:49 ]
    Розпач незасіяного поля
    Село моє! Обшарпане, обдерте...
    Із тебе вже останню силу п'ють.
    Тобі, зазвичай, не дають померти,
    Хоч жити теж, зазвичай, не дають!
    Прийшла біда і на твої терени,
    Підкралось лихо, наче сновида.
    Сумні хати стоять в садах зелених,
    А з вікон всюди пустка вигляда.
    Сини села! Апологети сала!
    Адепти самогону й холодців!
    Ви й досі ще штурмуєте вокзали
    З квитком надії в серці і в руці.
    В яку ж це треба втрапити безвихідь,
    З яких прокльонів вимостить шляхи,
    Щоб кинуть все - хати і зорі тихі
    І в світ піти від поля і сохи!
    Та гонор ваш зітруть вселенські жорна
    В шаленім ритмі злобної доби.
    Там суд вершать розбещені "мажори",
    Бо ви для них - прислуга і раби!
    Чи ж буде серце ваше пам'ятати
    Щемку самотність батьківських могил
    І бугилу, на виріст, коло хати,
    Як вимір щастя на міський копил?!
    Удосталь бід відважує нам доля,
    Життя лиш мітить коми та крапки.
    На розпач незасіяного поля
    Схилялись незачаті колоски...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (14)


  49. Людмила Юферова - [ 2012.08.20 12:03 ]
    На моєму вікні пломеніє червона герань
    На моєму вікні пломеніє червона герань –
    Це ж бабусин дарунок мережить заросяну шибку,
    Індикатор моїх почуттів, перемог і вагань,
    Що із запахом пряним любові видихує дрібку.

    Розлетілись літа в голубу неосяжну блакить,
    І життя забруднило десятки своїх простирадел,
    А бабусина квітка ще й досі любов’ю кипить,
    І здається, її береже непобачений ангел.

    Розставання приходять завжди після бігу років...
    Залишається смуток осіннього трепету й болю.
    Недоречністю мрій журавель вище хмар полетів –
    І згубив дві пелюстки червоні на чорному полі.

    Тільки знову цвіте на старенькім віконці герань –
    Це ж бабусині очі квітками ще дивляться з хати.
    У душі є багато народжень, життів і вмирань,
    А у пам’яті – суму, любові і болю багато...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  50. Віктор Кучерук - [ 2012.08.20 09:46 ]
    Незабутній
    Л. Д…

    І сад стоїть іще зелений,
    І соком повняться плоди.
    І ти всміхаєшся до мене
    Очей світінням, як завжди.
    І небо видимо блакитне,
    І мрії колом розійшлись.
    І я до праці ненаситний
    Не йду від неї вбік, кудись.
    Мені всього сьогодні досить –
    Наснаги, ласки і тепла…
    Благаю тільки, щоби осінь
    Мене з тобою обійшла.

    18.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   981   982   983   984   985   986   987   988   989   ...   1848