ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.09 14:15 ]
    Пугу-пугу
    (Колискова для Назара)

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Ходять коні прілим лугом…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Миготять зірки…

    …Розсупонились підпруги,
    Не туман – печаль і туга…
    Сива туга понад лугом –
    Де ж ви, козаки?...

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Козаки приходять з Лугу…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    А між них – кобзар…

    …Через Вічність дума лине…
    Затуманилась долина…
    Зупинися на хвилину,
    Сотнику Назар…

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Бродять душі прілим лугом…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Бачать віщі сни…

    …Пригортає сина ненька,
    Бавить голосом тоненьким:
    - Спи, мій сотнику маленький,
    Гай-гаю, засни…

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький - м. Дрогобич, 28.10.09р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (2)


  2. Іван Редчиць - [ 2009.12.08 19:17 ]
    НЕБЕСНІ СКРИПКИ
    РУБАЇ ***

    1
    О, як бурунить і вирує хміль!
    Мої вітрила, доле, ти розкриль,
    Бо я вже вийшов у відкрите море –
    І налітають шторми звідусіль.

    2
    Зневага, знай бо, дужча за ненависть,
    Перемагає грубощі – ласкавість.
    Але презирство – це найкращі ліки, –
    В твоїй душі – і чорна лжа, й лукавість.

    3
    Летів я ввись, шугав аж у блакить,
    Здавалось, небо скрипками бринить.
    Я закохався в музику небесну,
    Відчув до співу – юну ненасить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  3. Олеся Овчар - [ 2009.12.08 15:09 ]
    Банан
    Є у мене ось банан,
    Я нікому не віддам,
    Не ділитимусь ні з ким,
    Сам-один швиденько з’їм.
    Стану тихо у куток –
    Не побачить тут ніхто,
    І повчання теж мене
    Нічиє не дожене.

    Добре я банан жував,
    Та смаку не відчував...
    А банани всі ж смачні.
    Що ж це сталося мені?
    В чім причина? Поясніть!
    Лиш банан не відберіть!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (10)


  4. Оксана Маїк - [ 2009.12.08 14:26 ]
    * * *
    Прощаючись, не залишай мені нічого.
    Ні спогадів, ні болю, ні жаги,
    Ні запаху, ні звуку твого, -
    Все забирай і йди.

    Не хочу пам"ятати твої руки,
    І голос твій хай не звучить мені.
    Ідеш - то йди. Мені не треба муки
    У розпачу на дні.

    Прощаючись, закрий тихенько двері,
    Від сну мене не розбуди.
    Не залиши і риски на папері...
    Або зовсім не йди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  5. Зоряна Ель - [ 2009.12.08 12:00 ]
    *-*-*
    Майже невидиме плетиво настроїв міряю -
    Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
    Страх, як не хочеться – краще побуду під ковдрою
    Самообману. Такою старою і доброю…

    Холодно взимку міняти дублони на шеляги,
    Навіть вода, що пливе, примерзає до берега.
    Спати сумирно до весен, як брунька на дереві.
    Тихо і моно, в надривному віхоли стерео.

    Може якось і минеться, утім, не забудеться…
    Пісні не вільно ставати на горло відступництвом.
    Треба прощатися з нею відкрито і сонячно.
    Навіть тоді, коли серце у тебе драконяче.


    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (37)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.08 08:24 ]
    Просто неба

    1

    Ліс вигорів. Попід мостом текла...
    Цитриново... Рожево... Сіро.... Чорно.
    Хтось у долоні в мить надламу взяв,
    Проклав широке русло. Ніби вольна.
    Праворуч - відбудовані церкви.
    Ліворуч- ресторан, вокзал, блукальці...

    Не зманюйте ...зі спокою текти!
    У Вас, маестро...делікатні пальці.

    2

    А Ви б зуміли плин мій - на слова -
    І... розплескати до верхів"я сосен?
    Я так зміїсто, сонно протекла...
    Живила кущ калини,
    верболози, латаття,
    лепеху, спориш, полин...

    Тополі пух вже осіда на скроні...
    Весна, маестро!
    Ваш натхненний лик...
    А може, Ви і справді...надлюдина?

    3

    Таке зморозила... Ви - владник віолін.
    Учора тут носив дивак волинку.

    Ви...грайте! Мо", розвіється Ваш сплін.
    Я дудок не люблю... динь перестиглих...



    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (2)


  7. Віталій Білець - [ 2009.12.07 21:49 ]
    Вір
    Серця розшарпані вітрами
    в тюрмі мирської суєти –
    обкрадені...
    Пустіють храми,
    світ розпинають драми...
    Драми !
    Зачинені Небесні брами...
    Куди іти ?

    Спитай себе сльозами,
    горем,
    що заповзає у хати...
    Спитай себе заради себе:
    з ким зараз ти !?
    Кому вклоняєшся і служиш ?
    Якій меті ?
    Чи здоженеш,
    чи надолужиш
    себе в Житті ?

    Жахлива суть земних реалій
    роз’ятрює людські уми...
    Але ж ми люди ! Люди ми !
    В буденщині понуро-чалій,
    п’ючи їдкий напій печалей,
    світ жде останньої сурми.

    Де ж весни ті,
    що від початку –
    Священні ?..
    Скапують серця
    свічками...
    Гасне дух борця
    у невимовній безнадії...
    Хто стародавню млу розсіє,
    роззброїть осоружну тлінь ?..
    В ріллю грядущих поколінь –
    хто Слово Істини посіє ?..

    У пам'ять Неба, пам'ять зір
    пливуть часи, роки, століття…
    Людино ! Не вагайся, вір !
    Що ти – найвищий Божий твір –
    нев’янучих Садів Суцвіття…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  8. Саша Крав - [ 2009.12.07 20:19 ]
    Тиша
    Тише!... Слышишь?!...
    Любовь… Умирает…

    Так іноді хочеш посидіти в тиші,
    Так іноді хочеться мріяти лише,
    Не чути ні світу, ні музики й серця,
    Забути про вічність із долею герця...

    Приходиш додому. Тут більше нікого.
    Навколо лиш тиша...
    Не чути навколо
    Нікого й нічого, ні звуку в повітрі,
    Жахом проймає в цій темній палітрі.
    Страшно, бо знаю, СТРАШНО, Бо Чую
    Як тиша беззвуччям по нервах маршує,
    Тремтить і шепоче, слова ненависні,
    І гарні й прекрасні, Чудові і Чисті,
    Що душу тривожать в осінньому листі,
    Турбують, ламають і біль обіцяють,
    І зимні морози у серце пускають;
    слова, що упали із уст ненавмисне...
    Хто ж знав, що пошкодять?! Вони ж такі чисті?!!
    Високі й колючі,написані Болем,
    Серцем ПАЛЮЧИМ, враженим горем!...

    ...слова не погані (кляну ж поза очі),
    Вони лишень сильні, терпкі,
    ... і пророчі.


    “Тише!... слышишь?! любовь… умирает…”
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.07 19:34 ]
    Камедетеча
    у передгроззя вишні гомонять.
    Я чула вчора шелестку розмову.
    Їх у дворі вціліло тільки п"ять.
    Летіли кажани у ніч - на лови...

    Стомилася від музики і лиць.
    Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
    Із дому вийшла - під штихи грімниць.
    Млоїлося у серці, руки терпли.

    Дерева шелестіли про мороз,
    Петарди, гусінь, лезва, цвяхи, круків...
    Я знаю ліки... І рецептів - стос.
    І вербам - зле!.. - кивнула в бік прилуки.

    Вщухає вітер. Зійде сонце в рань...
    Літоростки впиналися у плечі.
    Біль струменів,
    яскріла
    чорна
    твань…
    Дощ нехотя тлумив камедетечу…



    2007-2012


    *-хвороба дерев від морозу,
    механічних пошкоджень.



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  10. Світлана Козаченко - [ 2009.12.07 13:20 ]
    РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО-2
    Вдивляюсь пильно в люстра глибину...
    Що хочу вгледіть? Срібна амальгама
    без пристрасті відсвітить все, що бачить:
    дрібненьку зморшку, сиву волосинку,
    очей зелено-сірих запитальність...
    Не хочу довірять крихкому склу!
    Я зовсім не така, сліпа площино!
    Та невблаганність дзеркало являє
    суворої реальності життя.
    Портретна яв зухвалого свічада
    мене дратує, змушує яритись,
    здіймає хвилю в темряві бездонній:
    хто видів правду – здатен на злочинство.
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  11. Дмитро Дроздовський - [ 2009.12.07 09:22 ]
    * * *
    рука, не простягнута в небо…
    очима шукає пів звука,
    і в небі — самотності мука,
    у небі — хрести і валети,
    холодна печатка розлуки,
    і я, емальований ребус.

    чекай і почуєш, як дехто
    шукає і тіло, і пам'ять,
    шукає червону пеалу,
    і чашу шукає з-під серця,
    щоб стати ще кимось із дехто.

    холодна зима серед літа,
    химери у небі, мов зорі,
    (ви бачили чайку на морі?),
    на острові, там, де маорі…
    та чайка нічим не покрита…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (3)


  12. Ярина Брилинська - [ 2009.12.06 20:33 ]
    ***
    клубочком у горлі
    несказане слово
    ладунок тротилу
    у власному тілі
    блукаюча куля
    у пошуках цілі
    сльозливої солі
    кусок скам’янілий

    ковтати клубочок
    згорнути неспокій
    осіннього сумніву
    викласти гори
    палити і димом
    пускати у вирій
    багряного болю
    хмаринки прозорі


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)


  13. Світлана Козаченко - [ 2009.12.06 19:45 ]
    Гриби

    Міцненькі хлоп’ята й кремезні діди!
    Ховайтесь, бо хтось поспішає сюди!
    Накрий-но листочком свого капелюха,
    Тримай, як зайчисько, на маківці вуха!
    Брунатні, вишневі та білі шапки
    Зарийте мерщій у колючі голки!
    Нехай він проходить, нехай не помітить,
    Хай сонце йому просто в очі засвітить!
    Ми зовсім не хочем потрапити в борщ!
    Хай хмара насуне і випаде дощ,
    Нехай він намокне, нехай заблукає,
    Хай з лісу мандрує і нас не шукає!
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  14. Світлана Козаченко - [ 2009.12.06 19:16 ]
    Стріха

    А колись на хатині бабусиній
    Не було черепиці, ні шиферу,
    А солома сміялася радісно –
    Ніби золото – сонячним вихором!

    Як новенька, було, то виблискує;
    Постаріє, дощами пронизана, –
    Тьмяно-сірою хмаркою дихає,
    Горобців відганяючи списами.

    А під стріхою – ластівки весело
    Метушаться-турбуються дітками,
    Пісню, з теплого краю занесену,
    Так щебечуть, мов пісня та виткана.

    Тчуть-снують – мовби сонечка промені
    Хочуть в стріху вплести між соломою.
    А вночі, як поснуть вони, стомлені,
    Чують діти їх сни. Невагомою

    І прозорою ниткою вишиють
    Сни рожеві пташата під стріхою,
    І під осінь весну знову вимріють –
    Як додому повернуться з втіхою.

    Стріха в хати лежить – мов на пагоді...
    Як онуки почнуть щебетати,
    То бабуся всміхається лагідно:
    – Ластів’ята мої, ластів’ята!..
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Козаченко - [ 2009.12.06 18:12 ]
    Як було
    А нам здавалося: пройшло все чисто:
    його взяли і вивели за місто,
    а там – всього лише дещиця крові,
    і ту розмили роси світанкові.
    Та все було інакше, о, інакше!
    Так, як тоді воно бувало завше...
    Були різки, і “кішка” з пазурами,
    і в муці нелюдській Мадонна – мама.
    Був хресний хід – найперший, невмолимий.
    Була весна. Мабуть, цвіли оливи...
    Вінок із терня впився в плоть жертовну...
    Чи може Бог уподобитись овну?
    Людина тягне, йде, то пада раптом,
    і шкіри висять скрізь криваві клапті.
    Нестерпна спрага, біль. Де межі болю?!
    Хутчій кінець, що дасть жадану волю...
    Та жертва вимагає крок за кроком
    для свідків змалювать панно широке.
    А фарби вибір, як завжди, скупий –
    червоне все, лиш вечір золотий.
    Той вечір, що настане після бурі,
    коли покинуть стражники похмурі
    пустельні схили пагорба святого,
    не стрівши по дорозі вже нікого.
    Десь був Петро, і прийде ще Хома,
    прощення Агасферу вже нема,
    у зашморгу – кому було найважче,
    минули розпач, біль... – і все це нащо?
    А ранок устає, й холодні роси
    омиють Божі руки й ноги босі.
    І сяйво прийде в світ і в людські душі,
    бо Він сказав: “Їх врятувати мушу”.
    Хто Він: чи Бог, чи, може, чоловік, –
    того ніхто не знатиме повік.
    Але Він був, і це Його офіра –
    вогонь добра, любові, щастя й миру.
    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  16. Світлана Козаченко - [ 2009.12.06 18:10 ]
    Відверто
    Ну як би так сказати нелукаво,
    відверто-щиро-чесно-від-душі,
    не вводячи нікого у неславу, –
    навіщо люди шкрябають вірші?
    І я шкребу. Деру папір безбожно –
    натхнення!.. А таланту крихта є?
    Либонь, і без Пегаса якось можна:
    затюкали – утерсь – і за своє...
    Писати манія – хвороба вже й не віку –
    епохи цілої! – вчепилася, мов рак!
    Пече й свербить долоня права чоловіку –
    це вірний знак: не втриматись ніяк!
    І ми грамузляєм лексеми-фрази-тексти:
    до форми зміст, і форму – до зміста –
    і домодерні, й постмодерні (next-и!),
    забувши геть, що геній – простота.
    Що лиш один, мабуть, з кількох мільйонів
    народиться – воістину піїт! –
    із серцем чистим в Бога на долоні –
    і не шукатиме, чим здивувати світ.
    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  17. Оксана Маїк - [ 2009.12.06 17:19 ]
    * * *
    Осіннє небо тисне ваготою,
    Спресовує, ущільнює печаль.
    І відчуваю - я під ним не встою
    Без міцності твого плеча.

    Вітрище стрепенувсь мерзлякувато,
    Жбурнув під ноги пригорщу сльоти.
    Мабуть, було на свята забагато...
    Хоч ти мене від суму захисти!

    І ти прийшов. Крізь хляпатоху й темінь,
    Поміж дощем - і навіть не намок.
    Приніс пахучі пізні хризантеми,
    У спомин літа - радості ковток.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  18. Сонце Місяць - [ 2009.12.06 09:09 ]
    Червоні двері
     
    Стрічкової ночі, відлуння ключів
    Коридори в однакових лампах
    Вівтарі слів сатирично святкові

    Задимлена арлекінівська рампа
    Хтиво гнуті культові статуї
    Дзеркально розсіяні кулі звуків

    Зникаючи тисячами провулків
    За ногами коронний Сент-Луїс
    У сріблі Місяця з-під покрівлі
    Ампірна брама будинку отрути

    Час полювання на зяючі скрути
    Залізні звірі в чадній годівлі
    Шаленіючи на хмільнім весіллі
    Де бенкетують пурпурні спрути



     -&-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  19. Олеся Овчар - [ 2009.12.05 11:34 ]
    Колись...
    Колись прийдемо ми удвох,
    Не домовляючись про зустріч,
    Згубивши суєту тривог
    І оминувши неминучість.

    Стежками сонячних слідів,
    Зірок молочними шляхами
    До озера, що між лісів
    Цілує небо берегами.

    У дикій тиші почуттів
    Замруть серця у здивуванні.
    Забудеш ти, чого хотів,
    Забуду я усі вагання.

    Зіллються наші манівці
    На прохолодному камінні...
    І ти на рідному лиці
    Зцілуєш сльози безпричинні.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  20. Володимир Свідзінський - [ 2009.12.04 22:23 ]
    Вже ані словом, ні співом
    Вже ані словом, ні співом,
    ні блиском очей не приваблю
    Юного серця.
    Та є в мене доня, мій паросток ніжний,
    Буде любити мене і вечірнього.
    Буду їй милий
    Навіть тоді,
    як затихну під брилами смертної
    ночі.

    Із збірки "Медобір"


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (1)


  21. Іван Андрусяк - [ 2009.12.04 17:53 ]
    ПРИТЧА ПРО КАМІНЬ
    1.
    прокинулась душа
    крилами змахнула
    і від землі
    не відірвалась

    важенне щось тисне
    до землі пригибає
    від земного тяжіння сильніше
    земним тяжінням посилюється

    прокинулась душа
    але довкола ніч
    погляд впирається
    в софіт хмар
    свічки зірниць
    загасив вітер
    морозом захохані
    тріскають шиби
    думок

    2.
    пригадав:
    злість палала в душі
    не примусив її
    в собі перебути
    зовні вилитись дав
    пожежею

    прогоріла
    перегоріла
    лишився шлак:
    твердий і важкий

    камінь

    3.
    мама говорить:
    душу слухай
    вона ніколи
    поганого не скаже
    а як її слухати
    коли на душі
    камінь

    тато каже:
    кожну роботу
    з душею роби
    а з каменем на душі
    як

    друзі жаліють
    ех
    продав
    чортові душу
    а хто ж її купить
    якщо на душі
    камінь

    кохана просить
    душу свою
    подаруй мені
    схаменися!
    на душі ж
    камінь

    4.
    пішов до лікаря
    душа болить
    прооперували
    вийняли каменя
    подаруйте попросив
    подарували

    поклав у креденц
    під скло
    на почесне місце
    а до ранку
    камінь знову
    до душі приріс

    вдруге операцію переніс
    забрав каменюку
    під три чорти викинув
    аби не знати
    де впаде
    тричі сплюнув через плече
    і пішов
    не обертаючись
    а на ранок
    знову камінь
    на душі відчув

    після третьої операції
    до церкви камінь приніс
    сім служб
    відправити над ним замовив
    прочитав молитву
    і заснув спокійно
    а на ранок
    знову на душі
    камінь відчув

    5.
    більше
    не вирізав
    і тепер щоденно
    виколупую з болем
    від каменюки чортової
    по шматочку
    і знайомим та незнайомим
    в душі кидаю

    і маю надію
    що колись таки
    позбудуся


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.55) | "Майстерень" 5.63 (5.61)
    Коментарі: (4)


  22. Іван Андрусяк - [ 2009.12.04 17:04 ]
    . . .
    з цими літерами
    сама недогода
    пишеш зри
    виходить пропаще
    пишеш пропащо
    виходить хир

    далі пишеш земля
    і вона розверзається
    пишеш воля
    і стинаєш плечима
    яка в біса воля
    який ще у біса хир
    його звичайно
    також викреслюєш

    досить тобі неділі
    з жовтим наділом на китиці
    досить тобі рум’яна
    м’ятого
    в кольорі кмину

    з ними однаково мусиш
    писати мисліте
    з ними як собі хочеш
    писати мисліте
    з ними як собі знаєш
    писати мисліте

    як собі
    вимстиш

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (1)


  23. Іван Андрусяк - [ 2009.12.04 16:18 ]
    НОВА ДЕҐЕНЕРАЦІЯ
    ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
    ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
    ідемо до людей у вінках недоспілих олив
    у простертих долонях несемо гріхи як окрушини

    ми останні пророки в країні вчорашніх богів
    ми останні предтечі великого царства диявола
    ми зчиняємо галас і це називається гімн
    ми сякаємось в руку і це називається правила

    а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір
    це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться
    в божевільній труні долілиць повертається вій
    матюкається сич ремигає зашумлена хортиця

    табунами блукають отари і несть їм числа
    по найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі
    по незвіданих нетрищах душі виходять на злам
    і спалахує небо червоною мічене пастою

    розенкранце зі сцени старий канделябр забирай
    гільденстерне жени за куліси розгнуздану свиту
    покоління майстрів відчиняє ворота у рай
    а старий азозелло веде під вінець маргариту

    1991


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (3)


  24. Олена Осінь - [ 2009.12.04 13:05 ]
    Тангó
    Де біла ніч.
    Де плавиться залізо.
    Де у розпечених пісках самум.
    Де громовиці тишу ріжуть грізно.
    Де навпіл небо, і по венах струм.

    Де стогне лід.
    Де сніг на квіт у травні.
    Де на кориді плащ і кров – одне.
    Де скелі й море у протистоянні.
    Де миттю крок над прірвою майне.

    Де перший раз,
    Достоту, як останній.
    Де мій надрив, і де політ його! –

    Я вірила мелодії кохання,
    Та це було лише п’янке тангó.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (32)


  25. Саша Вісич - [ 2009.12.04 10:25 ]
    вистава
    Сцена один – проба...
    Ще купа варіантів – симулянтів
    (вже якась є інтрига – крига – здогад про кригу,
    але то не провиддя, то – від страху)

    Сцена два – варіанти пішли у тіні.
    Він лишився
    (хитра посмішка, він полює, він хоче,
    і бездумне його бажання – заклинання твоє і на тебе його зазіхання)

    Сцена три – гра удвох.
    Ви ліниво тримаєте відстань
    (ви про все здогадались, але вперто граєтесь далі,
    в акорди зійшлися педалі, вже недовго до фінальної коди)

    Сцена чотири – ви у тирі.
    Він стріляє у тебе, ти – в нього
    (головне не тільки попасти, але влучити у слабке місце:
    ти – боягуз-обиватель, а ти – інфантильна дурепа)

    Сцена п’ята – довільна.
    Знову ідеться про варіанти
    (вчинити звичайно: надути гординю –
    нудити ним і навколо – вмазати грізне тавро „черговий”;
    вчинити красиво: танго – ефектне па – і щезає(ш)...
    що вибирає(ш)?

    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (3)


  26. Олеся Овчар - [ 2009.12.04 09:41 ]
    Мишка у книгарні
    Сіра Миша невеличка
    Взула модні черевички,
    Вбрала сукню дуже гарну –
    Чимчикує у книгарню.
    Хоче книжечки купити,
    Щоби діточок учити:
    Багатенько варто знати
    Навіть сірим мишенятам.
    Магазин уже близенько.
    Наша Миша чепурненька
    Зупинилась на порозі
    І отямитись не в змозі.
    По цілісінькій крамниці
    Диво-книги на полицях:
    І розумні, і цікаві
    Ще й малюночки яскраві.
    Скоромовки і пригоди,
    Цікавинки про природу,
    Казочки, байки і вірші –
    Очі бігають у Миші.
    – Ця. Оця. Ще – ця і ця! –
    Просить Миша в продавця
    Та зітхає тихо-гірко:
    – Треба ж донести до нірки.
    Хочу книжечки усі...
    Тут згадала про таксі!
    Вийшла Мишка з магазину,
    Сіла в жовту лімузину
    І Васько, шофер-котяра,
    Як задав машині жару –
    Вмить довіз додому Мишку.
    Ну а сам...
    Пішов по книжку!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (13)


  27. Александр Пушкин - [ 2009.12.04 03:04 ]
    Я вас любил
    Я вас любил: любовь еще, быть может
    В душе моей угасла не совсем;
    Но пусть она вас больше не тревожит;
    Я не хочу печалить вас ничем.

    Я вас любил безмолвно, безнадежно,
    То робостью, то ревностью томим;
    Я вас любил так искренно, так нежно,
    Как дай вам бог любимой быть другим.

    1829


    Рейтинги: Народний 7 (5.89) | "Майстерень" 7 (5.85)
    Коментарі: (2)


  28. Михаил Лермонтов - [ 2009.12.03 19:11 ]
    * * *
    Прощай, немытая Россия,
    Страна рабов, страна господ,
    И вы, мундиры голубые,
    И ты, им преданный народ.

    Быть может, за стеной Кавказа
    Укроюсь от твоих пашей,
    От их всевидящего глаза,
    От их всеслышащих ушей.

    1841 (?)


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.06) | "Майстерень" 5.5 (6.06)
    Коментарі: (1)


  29. Михаил Лермонтов - [ 2009.12.03 19:35 ]
    Родина
    Люблю отчизну я, но странною любовью!
    Не победит ее рассудок мой.
    Ни слава, купленная кровью,
    Ни полный гордого доверия покой,
    Ни темной старины заветные преданья
    Не шевелят во мне отрадного мечтанья.

    Но я люблю - за что, не знаю сам -
    Ее степей холодное молчанье,
    Ее лесов безбрежных колыханье,
    Разливы рек ее, подобные морям;
    Проселочным путем люблю скакать в телеге
    И, взором медленным пронзая ночи тень,
    Встречать по сторонам, вздыхая о ночлеге,
    Дрожащие огни печальных деревень;
        Люблю дымок спаленной жнивы,
        В степи ночующий обоз
        И на холме средь желтой нивы
        Чету белеющих берез.
        С отрадой, многим незнакомой,
        Я вижу полное гумно,
        Избу, покрытую соломой,
        С резными ставнями окно;
        И в праздник, вечером росистым,
        Смотреть до полночи готов
        На пляску с топаньем и свистом
        Под говор пьяных мужичков.

    1841


    Рейтинги: Народний 7 (6.06) | "Майстерень" 7 (6.06)
    Коментарі: (2)


  30. Юлія Івченко - [ 2009.12.03 18:07 ]
    Егей, мачо...
    Не твоя …
    І виною розпорює груди.
    Пам’ять тліє бажанням:, ти морем їй ліг би до ніг,
    Перса перших красунь цілував п’янооко , облудо,
    А до неї одної і погляд торкнути не зміг.

    Наче птах,
    Що з варяг повертається в греки
    І гірчіть самота на її ледь рожевих устах.
    Сміх – тонкий, наче дзвоник -це твої дорогі еполети.
    Ти ув’яз в ній по вуха .
    Ти небом її проростав.

    Твоя краща...
    Сорчка відпахла жасмином,
    У вагони МЕТРО залітають останні слова,
    А вона піднімає на руки серпневі вітри і сина,
    А по серцю росте трава,
    По тобі вже росте трава.

    В’яже гори тібетські на спицях блакитних галактик,
    Гальку сіє в пісок і розносить в пустині життя.
    Бо вона Галатея.
    І в ній твій малесенький клаптик,
    Що боги відчепили пінцетом з чужого ребра.

    Ії голос заносить...
    Мов попіл найбільших вулканів.
    Шелестить, шелестить, як на вушко - навушники мушль.
    Ти спочинь, не дурій.
    Хай іі семиструнна гітара
    Витягає на сушу спокою червоне намисто із руж.

    Егей, мачо!
    Як дишеш ти – рвучко, і тореадорно,
    Урбаністика міста і листя на першім снігу.
    А вона полетіла ... І крутиш ночами ти порно
    У хрущівській квартирі, де роги оленя й рагу.

    Її фартух і досі злить погляд, і голену душу...
    Cтереже молоко між футболами і дежавю...
    Лише кинуті перли, пропахлі солодкими грушами
    Відсвяткують з тобою взаємоприсутню біду.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (37)


  31. Сонце Місяць - [ 2009.12.03 13:08 ]
    Антракт
     
    Променад, усе дальше від хвиль
    У лимонадний, напевне, бриз
    Хай летять невідомі птахи
    Із риштування, мабуть куліс

    Чарівник зі світлого світла
    За легким північним акцентом
    Реквізує гумові ікла
    Загоїть легальним абсентом

    Барабанні твої кісточки
    Загорне у файний джез-хаус
    Аби твій вовкодав одпочив

    Павучий тремтячий стеклярус
    Заплутає шум гармонійний
    У тонкий театральний хаос



     -&-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  32. Леонід Терехович - [ 2009.12.02 22:28 ]
    ===*===

    Скінчиться все в обшарпанім хліві,
    де ще стоїть моє стареньке ліжко,
    і виявиться, що були праві
    всі ті, кого не підпускав я й близько.

    Хай був колись і молодий, і здiбний, —
    минулому немає вороття...
    Якщо життю я зовсім непотрiбний,
    то чи ж потрібне і мені життя?

    23.10.90 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  33. Ярина Брилинська - [ 2009.12.02 20:33 ]
    ***
    Феніксом,
    Феніксом,
    Будь собі, дівчинко,
    З крилами-мріями
    Геть обгорілими.
    Із ассирійською
    Вдачею блудною,
    З духом безсмертя
    І дивною формою
    Полум’я вічного.
    Будь собі, дівчинко...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)


  34. Сонце Місяць - [ 2009.12.01 05:44 ]
    Каліфорнія
     
    Хамфрі Боґарте, скинь важкі черевики
    У цьому сейфі немає вікон
    Час приймати розбавлені льодом ліки
    Суїцидно присмачені сміхом

    Кохана халепа, enfant terrible
    Жевріє у затісному мешті
    Світ засліплює нікельований нігіль
    Індіанські тамтами, та врешті

    Час опинитися на розбитім шосе
    Від цвіркунів напівбожевільним
    У засіяній світляками долині
    Зірковий готель cтрічає гостей

    Гітарним відлунням осяйно сталевих
    Блискавиць електричної церкви



     -&-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.11.30 13:33 ]
    Vale!

    Гірка недомовленість білих конвалій
    В задимлений вечір, твій погляд палкий -
    Сріблистий наліт на світлині реалій.
    Прижовкла світлина, сюжет не новий.

    Зустрілися в дощ, по розлуці уперше
    На довгій дорозі у вік довжиною.
    І знову моя парасоля уперто
    Стирає межу між "твоєю" й "чужою"...

    Забудь, як стояла з тобою - щаслива -
    На вежі,
    в під"їзді,
    на ветхих мостах.
    Були не страшні блискавиці та зливи,
    Одна парасоля вкривала - мов дах.

    Чи іншу сховаєш від спеки і шквалів,
    Розкинувши неба прозоре шатро?

    Мені тепер даху для щастя замало!

    Сідаю в автобус.
    Прямуєш в метро...



    --------------------------------------

    Vale! - бувай, прощавай (лат.)



    2001


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (8)


  36. Ігор Морванюк - [ 2009.11.29 20:42 ]
    Як марне все коли заходить сонце
    Як марне все ,коли заходить сонце,
    І чорний вечір гонить голубів.
    А може зовсім і не сон це?
    Осінній лист надію загубив
    Як відірвавшись падав він до низу.
    Хвилюють душу інші почуття
    Вона палає, тож піддайте хмизу
    Бо темна ніч...
    падіння...
    забуття...
    Чи бачив ти як плакала роса?
    Можливо так вмирають небеса.

    1996


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Прокоментувати:


  37. Софія Кримовська - [ 2009.11.29 20:12 ]
    Залиши мене. Тут, у слові
    ***
    Залиши мене. Тут, у слові.
    Хоч апострофом, якщо звуком
    не захочеш. Буду ранковим
    м’ятним подихом. Першим рухом
    сонних вій. Ароматом п’яним
    кави чорної із вершками.
    Залиши. Дай хоча б зів’яну
    у букетику біля рами.
    Тільки б слово твоє, найперше,
    стало словом моїм останнім.
    Кажуть, крапкою бути легше,
    тільки рано мені ще, рано...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (10)


  38. Чорнява Жінка - [ 2009.11.29 00:47 ]
    Чёрно-бело-3
    6
    Ты так мечтал, да вот не смог…
    и в башне из слоновой кости
    нет места легкокрылой гостье,
    лишь белым слогом плачет Бог.

    7
    Чёрными по чёрным,
    клеточки – игра,
    не тебе любовница,
    не тебе жена,
    не тобой расплетена
    чёрная коса,
    не тобой занежены
    ночи до утра.

    8
    Одежды белы,
    как гора,
    смеяться сметь
    успел вчера,
    сегодня –
    след от топора:
    «Ты кто?»
    «Я – Смерть.
    И нам пора».

    6
    мудрец! протест наивный твой –
    как лазанье по скользкой крыше,
    не убежать – в затылок дышит
    ноябрь, как пес сторожевой.

    лишь белым слогом плачет Бог,
    перебирая четки вишен,
    он стал сегодня не всевышен,
    присев на твой пустой порог...

    ____________
    Начало тут
    http://maysterni.com/publication.php?id=35594
    http://maysterni.com/publication.php?id=35994


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (33)


  39. Тетяна П'янкова - [ 2009.11.28 22:12 ]
    Дружня пародія на вірш Олександра Сушка «О Жінко!»
    Здуріти можна, Мужики,
    Бідненьких мучать вас гормони,
    Що ви спускаєте курки
    І руки пхаєте... до лона!
    А руки ці чогось тремтять 
    Не ловеласи і не хами!
    Це вас чорти у пеклі вчать:
    «Любіть курками і руками!»???

    Ви кожен – в’язень. Кожен – раб.
    Ви кожен – кручений-прикутий...
    Сліди цілуєте від... лап.
    Готові сволоками бути,
    Щоб пазурища на руках
    Гострили ми належним чином...

    Ну, слово честі, О Мужчини,
    Не суть у спущених курках,
    І не в низьких загинах спини.
    І не в обмацаних жінках.

    Тож повтирайте сльози-слину!
    Нам мужні будьте!
    Ви ж МУЖЧИНИ!!!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (6)


  40. Павло Вольвач - [ 2009.11.28 22:40 ]
    Часи були невигадливі...

    Часи були невигадливі. Теплі, мов анекдот.
    Дзвенів трамвай. За цеглянúм забором
    двигтів завод. Заломлюючись за поворот,
    ниті афер тяглися, нерви пригод. Поряд жовтів головою Єгоров.

    Щось завúхриться в небі – здавалось – і все!
    Барви незнаних щасть рушать по околотку!
    Розтуляться чиїсь губи. Відкриється сейф.
    І золота “бура” переб”є “молодку”.

    Дивні птахи жили у нас під грудьми,
    мінились по футболках, сідали нам на спецівки.
    І вишіптували розпливчастими крильми
    м”ясо Кіншаси і револьверні цівки.

    ...Сни нові стирчать в новий горизонт,
    йдуть за нього, ковзаючись, мов по насту,
    до далеких вогнів, до темногорлих змов,
    прірву смерті латати промінням братства.

    Пада відсвіт сюди, в пістряве безмежжя,
    де по закрутах вулиць – ще ті ми, й не ті...
    Як раніш, тонко скляться видінь моїх вежі
    і кольóрами міняться в передчутті...

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Прокоментувати:


  41. Леонід Терехович - [ 2009.11.28 20:49 ]
    Читаю Тичину

    Читаю Тичину — нового, незвіданого,
    Іще з двадцять першого року не виданого.
    Розумники всюди ж у нас керували, —
    Не видавали, не друкували...
    А вірші встають без тичини-причини
    Такими високими та поетичними,
    Що душу нікчемну на щастя підперли,
    А в душу заперли словеснії перли.
    Читаю Тичину.
    Він збуджено марить,
    Як мати дитину вбиває та варить,
    Вбиває та варить, щоб здуру не вмерти,
    Вбиває та варить,
    бо хочеться жерти.
    А люди в своїх забобонах не каються,
    Таких кулінарних рецептiв лякаються,
    Хоч ті й на підхваті були б до пори:
    Харчі під руками — бери та жери!
    Хай сяють народам рядки негасимі,
    Нехай дітлахами наповняться сiм'ї!
    О, люди! Готуйтесь до подвигiв змолоду,
    Читайте Тичину й не бійтеся голоду!

    30.10.91 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  42. Олена Осінь - [ 2009.11.27 14:14 ]
    Зелений чай
    З піали неба ллю зелений чай:
    Летять бажання – м’ятні метеори,
    І крізь шафранові відкриті штори
    Стікає в ніч жасминовий одчай.

    Повільно тане пряний кардамон,
    Чарує світ женьшенева туманність,
    І ледь помітну мальвову реальність
    Фарбує скоса місячний лимон.

    Комети гасне чебрецевий слід,
    Заснуло диво в зоряній каплиці…
    Чай випито. На дні смаки кориці,
    А ще ця ніч. І василькóвий квіт.


    Мій Білий Кролику, лиши собі мигдаль,
    Мені – солодкі згадки про мелісу…

    Додому кличуть: «Де ж ти там, Алісо!»
    Я виросла.
    Пробач.
    Прощай.
    Нажаль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (37)


  43. Ян Джерельний - [ 2009.11.27 00:18 ]
    лірика
    Переплавте тіла у рукописи, -
    розірвіть мерехтливе осяяння.
    Нахиліть над ротами колодязі, -
    роздаруйте роздавлене дарення.
    Розчавіть чавучіле чеканенням, -
    заженіть міражі в межі розтину.
    Світу-в-собі призначте побачення,
    ви, - поети, збудовані досвідом.
    Зачаклуйте чавун мовозолота,
    розв'яжіть вузелки, сповідайтеся!
    Зодягніть янголятко розколоте
    в зброю слова, - в любові зізнайтеся...



    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8)


  44. Михайло Закарпатець - [ 2009.11.26 23:34 ]
    Сльозинки на віях
    ...чарівність душі
    дарувала мені.
    Як квітку,
    рятунок, надію.
    Мене в небокраї
    вела неземні!..
    Та очі Твої чомусь
    ніжно-сумні -
    в намисті
    сльозинок на віях...

    Зустрілися Долі -
    мабуть, неспроста.
    Як два відображення.
    Мовчки...
    На дзеркалі - подих.
    А час обліта.
    І осінь рахує
    прожиті літа
    на жовтому листі -
    у стовпчик...

    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Прокоментувати:


  45. Олеся Овчар - [ 2009.11.26 23:04 ]
    Ми просто зорі...
    Ми просто зорі... В далі синій
    Молочний Шлях чекає нас.
    А на старенькім клавесині
    Повільно небо грає вальс.
    Ти відчуваєш? Ми кружляєм
    У танці ніжних відчуттів,
    Поволі вічність забирає
    У рай непізнаних світів.
    Не боїмося заблукати
    Поміж планет і чорних дір,
    Бо сяйвом віруємо свято.
    Галактики туманять зір?
    Ми загубитися не в силі -
    Проміння сяє в унісон,
    А на старенькім клавесині
    Нам небо грає вальс-бостон...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (21)


  46. Сергій Буркун - [ 2009.11.26 19:17 ]
    ***
    Українці,приїздіть до дому!
    Подумки хоча б - та приїздіть.
    Уклоніться явору старому,
    Із криниці воду наберіть.

    В Україні- сонце найщиріше
    У стократ- прекрасніша весна.
    В Україні- полини гіркіші,
    І сумніші мамині слова.

    Ну а ранки...Боже,які ранки!
    Де ви ще побачите такі?
    Одягли святкові вишиванки,
    Заспівали у гаях пісні.

    Українці,їдьте в Україну-
    Не цурайтесь отчих берегів.
    Гроші не замінять Батьківщину,
    Найми не загоять мозолів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.11.26 18:43 ]
    По зливі


    - Мені - найбільший персик! - прохрипів
    Спітнілий чолов`яга в окулярах. -
    Вода в кіоску є? Дай - літру... пів...
    На персик "Миргородську" вилив яро.

    Стою, помовкую... Мені б - кавун,
    Імбирний корінь. Від кіоску стінки
    Жантильно рушив голений товстун,
    По ліву руку - миловидна жінка.

    Обом - за сорок... Хто вони? Куди
    Веде інстинкт розмноження - не знаю.
    Той чолов`яга з персиком - рудий -
    Так пріапічно даму обіймає...

    Помитий персик - перша з процедур.
    Сміється жінка, морщить брівки й носик.
    Лив зранку дощ. Калюжами іду -
    Збирати в чорнобривцях абрикоси.

    2015









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (15)


  48. Ганна Осадко - [ 2009.11.26 13:31 ]
    Тотальне безсоння (день 15)
    Тотальне безсоння – два тижні – куку, зозулько,
    Ще ніч перебути – не полем брести навскіс,
    І кіс серпентарій – круг білої шиї
    мулько
    І кулька навиліт – під ноги –
    адью, Улісс,
    Небачений досі – доволі чекань –
    достоту
    Дурного робота – його виглядати
    всоте...
    «До»–«ре», а з найвищого «ля» – як зі скелі – в Лету:
    «Легкого польоту!» –
    :тузи
    :королі
    :валети...
    Та дзвінка козирна – дограти в цю ніч, і ґрати
    На вікнах сумління... осине гніздо думок...
    - Давай в підкидного.
    Не страшно зі мною грати?
    - На душу?
    - На душу.
    - Задушиш?
    - Задушу.
    - Ок.
    Окате мовчання пливе молоком до хати,
    бо води недремні зірвали міста-мости..
    ...і тиша звивається гадом: не спа...не спати...
    ...гаряча бритванка постелі
    де риба – ти.

    І лусочки щастя – ножем вогняної хоті
    А місяць, а серпик, а серпень...
    а що там...
    потім?
    І шкіпер регоче – до раю без шкіри? зась!
    Тотальне безсоння
    Тотемна любов
    Ка-
    -рась
    ...то темне відлуння – ундіна співа – ні звуку...
    І води надходять – вже вище і губ, і брів...
    ...якби тільки міг
    потримати мене за руку
    ...якби тільки душу зігріти
    мені
    зумів...



    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (22)


  49. Світлана Луцкова - [ 2009.11.26 00:43 ]
    *** (за М. Цвєтаєвою)
    Хворієте, на жаль, не мною, ні.
    І я хворію теж, на жаль, не Вами.
    Тому хисткі підвалини земні
    Не зрушаться під нашими ногами.
    Не граюся, немов смішне дитя,
    Важливими словами, бо не можна.
    Нам не страшне задушливе биття
    П'янкої хвилі дотиків тривожних.

    І до вподоби те, що при мені
    В обійми Ваші лине інша юнка,
    І що не я в пекельному вогні
    Горітиму від Вашого цілунку.
    Що імені мого, мій ніжний, не
    Згадаєте ні з ким, ніколи - всує...
    Що в церкві - урочисте і сумне -
    Для нас не пролунає: Алілуя!

    Спасибі Вам - рукою, серцем теж,
    За те, що Ви, у горі та у щасті,
    Так любите: єством усім, без меж,
    За зустрічі призахідні нечасті,
    За наші не-прогулянки нічні,
    За те, що не збулося поміж нами, -
    Хворієте - на жаль! - не мною, ні.
    І я хворію теж - на жаль!- не Вами.
    2009

    ОРИГІНАЛ
    Марина Цветаева

    Мне нравится, что Вы больны не мной,
    Мне нравится, что я больна не Вами,
    Что никогда тяжелый шар земной
    Не уплывет под нашими ногами.
    Мне нравится, что можно быть смешной -
    Распущенной - и не играть словами,
    И не краснеть удушливой волной,
    Слегка соприкоснувшись рукавами.

    Мне нравится еще, что Вы при мне
    Спокойно обнимаете другую,
    Не прочите мне в адовом огне
    Гореть за то, что я не Вас целую.
    Что имя нежное мое, мой нежный, не
    Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
    Что никогда в церковной тишине
    Не пропоют над нами: Аллилуя!

    Спасибо Вам, и сердцем и рукой,
    За то, что Вы меня, не зная сами,
    Так любите: за мой ночной покой,
    За редкость встреч закатными часами,
    За наши негулянья под луной,
    За солнце не у нас над головами, -
    За то, что Вы больны - увы! - не мной,
    За то что я больна -увы! - не Вами!

    1915


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (50)


  50. Надія Медведовська - [ 2009.11.25 23:04 ]
    З циклу про батьківщину
    7

    Что в имени тебе моём?
    А.С. Пушкин

    Що в імені тобі моїм?
    Хіба ж у ньому - сутність вища?
    Хіба його не може знищить
    Час, владний над усім земним?

    З чим порівняю імена?
    Зі світлом, що на хвилях грає
    Єдину мить - і враз зникає,
    Печаль лишається одна.

    А що в печалі? Згадка днів
    Минулих, чи відлуння смерті?
    У цій шаленій круговерті
    Ти не почуєш тихий спів.

    Та хай лишиться образ цей
    Мов чиста музика з тобою -
    Тоді не станеш сиротою
    Серед байдужості людей.

    (півночі проваландалися з Дніпром по Щекавиці - не вивчила як слід фонетики, отримала четвірку від Прокопової - і дуже переживала)))
    1992


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   104   ...   159