ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тарас Письменний
2025.08.20

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Роман Коляда - [ 2010.03.01 15:56 ]
    Из очень-очень раннего
    Медленно, тише снов,
    Время течет, пьяно.
    Ночь, двенадцать часов,
    Просто смотрю в окно.

    Там только свет фонарей,
    Блики на стенах домов.
    Сколько таких ночей,
    Столько несбывшихся снов.

    В каплях воды дождевой
    Времени бег ощутим.
    Годы прожитые зря
    Тают легко, будто дым.

    Царства несбывшихся снов
    Веки хранят покой.
    Сколько несказанных слов
    Я унесу с собой?
    1991-2010


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  2. Роман Коляда - [ 2010.03.01 15:52 ]
    Груз без маркировки (не кино)
    Лежит на сердце груз без маркировки,
    Транзитом в Вечность провозимый груз.
    Над пропастью ходок я без страховки,
    Давно ушел в игру козырный туз.

    И цель едва видна в тумане вязком,
    Тревожит мысли ранняя весна,
    Пугает непредвиденность развязки,
    И тела клеть душе моей тесна.

    Во мне как будто маятник незримый,
    Мои сомненья, Боже, разреши.
    Я сам себе судья и подсудимый
    За то, что жить так яростно спешил.
    199?-2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Христенко - [ 2010.03.01 15:22 ]
    ЗАСНІЖИЛО ЗАВІРЮХОЮ
    Засніжило серце й тіло
    завірюхою
    І мороз голки жбурляє,
    наче дротики.
    Геть заклякли звуки, невловимі
    вухами:
    Мертва тиша на душі
    лишає опіки.
    Не бентежать ні прокльонами,
    ні згадкою
    Нотки голосу твого –
    укриті кригою –
    І душа з клеймом –
    розлукою-відзнакою –
    Закацубла без тепла і
    ледве дихає.

    І пора б уже змиритися
    зі стратою,
    Мав би час стирати спогади,
    мов ластиком.
    Пробачаєш, як сестра по долі –
    братові
    За рубці, що непідвладні навіть
    пластикам.
    Ми в руках тримали птаха щастя,
    ніби то,
    І не встигли наголубитись
    обіймами:
    Відцвіла весна – її до краплі
    випито,
    А ковтнути літа разом вже
    не сміємо.

    Чи судилося, чи ні, але –
    не сталося
    Не шукаю винних, а несу,
    що випало.
    Вітер звав, але не стало сил
    у паруса...
    У полоні розчарованої
    віхоли.
    Тільки серце ще тріпоче в клітці
    пташкою –
    Непідвладне ні розлукам, ні
    хурделицям:
    Ту весну я пам’ятати буду –
    нашою...
    Хай тобі під ноги
    Стежка щастя
    Стелиться.
    27.02.10р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  4. Ірина Кримська - [ 2010.03.01 14:00 ]
    І горе — благо
    І горе — благо. Ти прости народе,
    що я Чорнобиль благосним зову.
    Але чомусь, як вдуматись, виходить,
    що, клятий, він утримав на плаву
    тонулу душу... Ти прости зухвалість.
    Приреченість чорнобильська — свята.
    І ранений у саме серце праліс
    відкрив до сходження занедбані врата.
    Відкрилися! Та, сяйвом засліплені,
    всі кинулись урозтіч. Страшно так
    у Божім вистражданім одкровенні
    не бачити спасіння вищий знак.

    2000 (нічого не змінилося)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (19)


  5. Ірина Кримська - [ 2010.03.01 14:56 ]
    Воля!
    Никуда дороги не ведут.
    Воля! Никуда не еду.
    И повсюднообозримый путь
    не украшу следом.
    Все пути ко мне сошлись.
    Царственна теперь — вершина!
    Можно только вниз и ввысь.
    Выбирай, раба Ирина!
    Голубь веточку несет.
    Ковчег — для других спасенье.
    Выберу себе полет.
    Выберу себе терпенье.

    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Кримська - [ 2010.03.01 14:00 ]
    Вопросы
    Кого люблю, не устаю лелеять?
    И кем повержена в разлуке вековой?
    Чей взгляд в дожде без устали сереет?
    Кого пугаю словом и судьбой?
    И почему доселе трепетанье
    от памяти лукавых адресов?
    Кто, благородный, годен на изгнанье
    в моей душе — своих бесов?


    1989


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  7. Роман Коляда - [ 2010.03.01 14:22 ]
    Складний вибір (навіяно аббревіатурою ПМ)
    Епіграф:
    Шквал звонков после публикации рекламы в интернете озадачил менеджеров Базы Дорожно-Строительных Материалов (БДСМ).
    А вопросы и предложения поставили просто в тупик.


    Створив Макаров пістолета.
    В Майстернях кубляться поети.
    І тут ПМ, і там ПМ…
    Що ж ми для себе оберем?




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  8. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.03.01 13:53 ]
    * * *
    Я вся перед тобою, як і є.
    Пробач мені цю тугу непоборну:
    Переді мною знову постає
    Усе, що бачилося білим – чорним.

    Цей крик гучніший крику породіль:
    Углиб дивлюся й не знаходжу Бога…
    Ночами – біль.
    Такий пекельний біль,
    Коли народжуєш себе самого,

    Коли ти сам собі осточортів,
    Коли ще трохи – і замкнеться коло,
    Коли тобі бракує навіть слів,
    Які вже не повернуться ніколи.

    Коли тобі нічого не горить
    Отак, як там – у надрах серцевини.
    Усе, що залишилося – це мить,
    Усе крім неї - це уже вторинне.

    Закручує в правічну Німоту,
    Яка до Слова ще була…
    Тривожна
    Я вся перед тобою.
    На святу
    Не схожа, Господи, - нічим не схожа.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  9. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.03.01 11:44 ]
    * * *
    Щиро вітаю всіх митців ПМ з настанням весни!
    Натхнення, творчих знахідок і...ЛЮБОВІ!!!


    Чи моя то весна?
    Чи моя?
    Хоч із осені в неї не трапить,
    Я пішов їй назустріч,
    а все ж
    заблукав між наметів зими.
    А зима заморозила біль.
    Біла віхола – анестезія.
    Ані ліків тобі, ані зілля –
    кригобілий
    холодний
    шпиталь.
    Неосяжно незаймана даль
    провокує квітневе весілля
    розвированої заметілі
    скрипок вітру фантазій зими
    і весни.
    Неосідлана мить,
    над котрою не владне довкілля,
    божевілля, безцілля, безвілля
    заклинає на спалах і літ
    квіти квітня й залютнілий лід
    у свою неосідлану мить.
    Вмить, бо вирине тільки на мить.
    А за мить стане все на місця.
    Згасне спалах свічі у серцях,
    пересічений вітром зими.
    Відцвіте, відгорить, відшумить
    Після миті, що прийде на мить…


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (18)


  10. Зоряна Ель - [ 2010.03.01 11:10 ]
    Весна! :)
    а скільки тієї зими? – ну, з-півроку -
    півкроку до провесни звабної, звісно!
    а потім локатори пильність розвісить
    і випурхне пташка з гнізда ненароком

    а може, не пташка то зовсім, а мавка,
    ельфійка чи навіть русалка - із казки,
    і кожна із них вимагатиме ласки
    законно, весняно, і пристрасно- палко

    то ж, березню, квітню і травню, направду,
    вважайте, що вам пофортунило дивом...
    ви хочете їх закадрити на пиво?!
    задумайтесь, хлопці, бо буде вам ґранда

    русалка, чи мавка, білявка-ельфійка,
    кавусі не п’ють, цигарок не вживають,
    їм треба в душі вищосортного раю -
    щоб їх добивалися ніжно і стійко:

    читати сонети, ліричні балади,
    співати по нóчах палкі серенади,
    і так, щоб до складу і так, щоб до ладу,
    інакше хтось облизня може спіймати

    ґранда (діал..) – сором, ганьба

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  11. Валерій Хмельницький - [ 2010.03.01 11:09 ]
    Гоцул біля річки. Усмішка
    Всівся гоцул біля річки,
    Палить смачно люльку,
    Позирає на смерічки,
    Вудить тихо тюльку.

    Раптом чує, як до нього
    З розпачем гукають:
    "Ой, спасітє, раді Бога,
    Тану, утапаю!"

    Лемент, галас чутно, крики:
    "Памагітє!" - й стихло...
    Сів той гоцул біля штреки
    Й каже: "Що за лихо?

    Може, варто подивитись?.."
    А у вуса мовив:
    "Ну, здавалося б, дрібниця,
    А настрій - чудовий!"


    01.03.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  12. Мирон Шагало - [ 2010.03.01 11:28 ]
    До весняної поезії
    Відчайдушна, буйна юнко,
    перелита з голубіні,
    кров палка твоя в хотінні
    до життя пульсує лунко.
    Від зачать непогамовних
    у бурхливому пориві
    родиш рими норовливі
    для страждань своїх любовних.

    (1 березня, 2010)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (4)


  13. Віталій Ткачук - [ 2010.03.01 11:58 ]
    Справжній гриб
    Є в діброві мудрий гетьман
    І надійний захисник —
    У крислатому кашкеті
    Добрий дядько-боровик.

    Походжає у жупані
    Із дубової кори
    І з гілок майструє сани,
    Як сніжок піде згори.

    Він морозу не боїться,
    Ані блискавок і злив,
    Дасть усім поганкам відсіч,
    Ось такий-от — справжній гриб!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (19)


  14. Ірина Зелененька - [ 2010.03.01 10:58 ]
    ***
    ***
    Шукаю серце. Липи-кунтуші.
    Шукаю слід окрушини і болю.
    Немає слів, сакрально вбито дні.
    Є тільки іній, що його неволю.
    Є тільки краплі, кратні споришу,
    кроти і зими, сутінки, зап’ястя.
    І ніби зойки, камені волхвів,
    і губи крові – згущене причастя.
    Сидить поріг, порогово мовчить,
    сидить хула, мов баба одинока.
    А я все праве зліва зберегла:
    лише одесну буду синьоока.
    Капличка суму, я у ній – вина,
    вину долита, лита ойкумена.
    Небесні коні зводять не мене,
    але у пальці просяться стремена.
    Креолка-груша згубно привела
    пасинкування зимного вираю…
    Усе ще буде вільне, бо весна,
    котру на піцикато доживаю…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (3)


  15. Адель Станіславська - [ 2010.03.01 09:10 ]
    ВЕСНА (іменники)
    Вечір
    Пара
    Вино
    Свіча

    Очі
    Погляд
    Подих
    Вуста

    Дотик
    Ніжність
    Блаженство
    Рай

    Нічка
    Зорі
    Весна
    Розмай

    27.01.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  16. Наталія Крісман - [ 2010.03.01 08:13 ]
    ІЗ ПРАВДОЮ В СЕРЦІ
    Жадоба до влади затьмарює глузд
    Лиш тим, в кого совість дрімає в кущах.
    На слово лукаве, що лине із вуст,
    Не жде перемога – очікує крах.

    Душевним сліпцям, як до віч не світи,
    Прозріти не вдасться, чекати дарма.
    Лиш чесно потрібно іти до мети –
    У ницього зрадника завтра нема!

    Якщо тобі ворог – у спину мечем,
    Чи зради бур’яном встелився твій шлях,
    Ти знай, що є ті, що підставлять плече -
    Із правдою в серці та світлом в очах!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  17. Артур Сіренко - [ 2010.03.01 08:46 ]
    Р. Рільке З
    * * *
    Хто скаже, де межа
    В житті поставлена мені?
    Хіба не я - хвиля ця,
    Чи не я схований в тихому ставі на дні,
    Чи не я відмерзаючи по весні,
    Оця береза бліда?

    1995


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  18. Лариса Ліщук - [ 2010.03.01 06:55 ]
    Сум
    І на душі, як за вікном, дощить
    Ні мрій, ні сподівань, не та погода.
    Десь муза у куточку тихо спить
    Чекаючи коли пройде негода.

    Сиджу. Думки всі розбрелись
    Лиш погляд ще чіпляється за стіни
    Невидячий, холодний і пустий,
    Що не чекає вже на краще зміни.

    Депресія, немов жалка змія
    В клітинку кожну тихо заповзає
    Нема від неї схову й укриття,
    Самотність тихо мозок роз’їдає.

    А за вікном вирує ще життя
    В осінніх сутінках
    Кудись всі поспішають
    На них чекають, не чекаю я
    І часу на чекання вже не гаю

    2009р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  19. Артур Сіренко - [ 2010.03.01 02:51 ]
    Примхи станіславської бруківки. Збірник хокку.
    Вибрані хокку

    * * *
    Тінь від ратуші
    Людей зробила сірими
    Вечір, осінь і місто...

    * * *
    Я б у Станіславі
    Щасливий був... Але хмари
    Про старість нагадали мені...

    * * *
    Я б ще довго топтав
    Бруківку Станіслава ранкового...
    Але небо, квіти на клумбах...

    * * *
    Біля синагоги топчу асфальт
    Старими черевиками
    Хризантеми цвітуть...

    * * *
    І ти теж, чорний круче,
    У Станіслав шукати долі прилетів?
    Вітер над містом...

    * * *
    Крізь прозорі дерева -
    Чистий як серце сніг...
    Чому в цьому місті так сумно?

    * * *
    Шум дощу...
    Для чого прийшов я сюди?
    Вулиця Грюнвальдська...

    * * *
    Тополя листя губить свої
    Здалось на мить - то я винен
    Що осінь настала...

    * * *
    Десь я тут спокій загубив
    Між цими будинками.
    На Бельведерській...

    * * *
    Горобина стиглими ягодами
    Бруківку вкрила
    Втомленими ногами чавлю...

    * * *
    Бородатий безхатько!
    І про нього напишу
    Вірші свої химерні...

    * * *
    Синагоги Станіслава!
    Як я в цьому капелюсі
    На рабина схожий!

    * * *
    Подих зими!
    Чи вулицями серця
    Я досі самотньо блукаю?

    * * *
    Її тіло як човен
    І я пливу
    Не знати куди...

    * * *
    Крізь прозорі дерева -
    Чистий як серце сніг...
    Чому в цьому місті так сумно?...

    * * *
    Холодний вітер
    Хмари думок жене...
    Стілець серед кімнати...

    2001


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  20. Сергій Лінчик - [ 2010.03.01 02:29 ]
    Коли все затихло навкруги
    Коли все затихло навкруги,
    Зосталися лиш ми…
    Твоя рука в моїй руці,
    Усмішка на твоїм лиці,
    І ніжаться наші долоні,
    Ми опинилися в полоні…
    Устами ясними шепочеш
    Те, що я дійсно чути хочу,
    І зігріваються серця
    В обіймах пристрасті життя,
    Я чую спів душі твоєї,
    Яка віднині є моєю…
    Ми не роз’єднанні краплинки,
    Дві поруч пущені сльозинки,
    Кохання діти, що літають
    І з шляху свого не звертають,
    Пахощами теплих слів,
    Творіння чистих почуттів,
    Які єднаються словами,
    Душею, тілом і устами!
    Кохаємо лише для себе,
    Щоб підійматися у небо,
    І відчувати знову й знов
    Бажання пристрасті – любов.

    2007 зима, Бердичів



    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Лінчик - [ 2010.03.01 02:58 ]
    У простій дорозі хтось співає
    У простій дорозі хтось співає,
    Голос лине звідкілясь.
    Хтось на думці ноти має,
    Пісня дивненька якась...

    Про таємні перепони,
    Про нестримні почуття,
    Про веселощі і дзвони,
    Про чарівне забуття.

    Хто захоче – той почує.
    Це не важко прочитать.
    Тяжче вміти те, що чуєш,
    А вже потім пояснять.

    Не здогадуючись звідки,
    Ти від себе помічай,
    Як той вітер хиле віти, –
    Він співає й ти співай.

    2008, Київ



    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  22. Юлька Гриценко - [ 2010.03.01 00:46 ]
    Здавалось, всі ми українці...
    Здавалось, всі ми українці...
    Здавалось, справжні патріоти.
    Але кожен наодинці
    Прагне ВЛАСНОЇ свободи.
    Здавалось, всі ми українці...

    Мовчить згвалтована, побита.
    Долинає тільки стогін.
    Обіцяли всі любити,
    А тепер нема нікого.
    Мовчить згвалтована, побита...

    Нема кому її зігріти.
    І душа, як квітка в"яне.
    Я кричу: "Прокиньтесь, діти!
    Мати гине у кайданах!"
    Нема кому її зігріти...

    28.02.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Наталія Біла - [ 2010.02.28 23:59 ]
    Поетичний ноктюрн
    Легкий мотив нічної скрипки
    Вплітає в струни шепіт снів,
    А в небі жовті зорі-рибки
    Пливуть над спинками дахів.
    Опівночі ноктюрн чарує,
    Дарує легкість, спів душі,
    А той, хто пісню ночі чує,
    Пряде з думок свої вірші.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (15)


  24. Софія Кримовська - [ 2010.02.28 23:11 ]
    Березень (із циклу
    Зайвий на шиї шарфик,
    у ластовинні ніс…
    Знов до старої шафи
    дідько тебе поніс.
    Міряєш пальта, кофти,
    все, що там є підряд.
    Міряєш знов і знов ти
    ніби новий наряд.
    Сумно у люстро глянеш –
    сукня одна тісна –
    і на дієту сядеш.
    Березень бо. Весна.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (27)


  25. Ірина Білінська - [ 2010.02.28 22:51 ]
    НАПІВПРИТОМНІ
    І навіть в цьому місті напівсніжному,
    де кожен крок такий не передбачений,
    усім нам треба хоч краплину ніжності,
    щоб дихати,
    щоб мріяти,
    щоб бачити...

    Бо навіть в цьому місті напівсонному
    життя вирує повною потужністю.
    І тільки ми отак -
    н а п і в п р и т о м н и м и, -
    собою бути нам бракує мужності.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (16)


  26. Тетяна Роса - [ 2010.02.28 22:46 ]
    Бранка власних правил
    Я з тих, що завжди самотні
    у натовпі, що сміється.
    Не думай, що я сумую –
    це просто тобі здається.
    У дні, для усіх скорботні,
    не литиму гірко сльози:
    травою перебідую
    «живучкою» всі морози.

    Я з тих, що живуть у клітці,
    влаштованій власноручно.
    Не треба мені співати
    про волю заклично й гучно.
    Живу на єдиній нитці,
    що власною волею зветься.
    Ти зможеш її порвати?
    Тобі це лише здається.

    Порушуючи кордони
    ми іншим лишаємо шрами.
    Я перша відсмикну руку
    від грані, що є між нами.
    Залишу собі прокльони
    За біль твій, моя ти мріє.
    Забудеш мене без муки.
    Ти зможеш, а він не вміє.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  27. Леонід Терехович - [ 2010.02.28 22:49 ]
    АВЕ, МАРІЯ!
    Долаючи всі перешкоди та межi,
    злітає мелодія-мрiя,
    і серце німіє від щирої меси
    "Аве, Марія!"
    Аве, Маріє!.. І чесною жінкою,
    і чистою матір'ю Божою
    життя на землі розправляєш обжинками
    над нашими болями.
    Бо час промине і за щемними муками
    зросте колискова надія,
    проллється над світом мелодія музики
    "Аве, Марія!"
    Над нашими болями, нашими долями
    встає твоє ім'я ласкаве,
    щоб душі зігріти надіями добрими...
    Аве, Марія!
    Аве!

    1990 р.







    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  28. Богдан Сливчук - [ 2010.02.28 22:13 ]
    * * *
    Снігопад, снігопад,
    Білий пух в твоїх косах.
    Незабутній наш сад
    Є у пам’яті досі.

    Незабутні всі дні
    Коли вишні біліли.
    А сніжинки малі
    В твоїх косах все грілись.

    А сніжинки, мов цвіт,
    Все літали, літали.
    Ми одні на весь світ
    Поміж вишень гуляли.

    Ми одні у саду
    В січні, мов серед квітня.
    То не вишні цвітуть,
    То любов наша квітне.

    Нас манив снігопад,
    Покружляти у танці.
    Йшли чужими у сад,
    Повертались коханці.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (12)


  29. Леонід Терехович - [ 2010.02.28 22:46 ]
    ***/***
    В цю поруху, од розпачу чорну,
    як біда затоптала поріг,
    присягнуся хоч богу, хоч чорту, —
    лиш би вижити він допоміг.
    Та проходить життя поза боком,
    тільки вгадую по голосах:
    «Чорт з тобою, живи собі з богом, —
    проживеш, як захочеш, і сам...»
    1990


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  30. Адель Станіславська - [ 2010.02.28 22:57 ]
    Я безмежно була щаслива
    Я безмежно була щаслива,
    В ті далекі-далекі дні,
    Коли юність була смілива,
    Коли серце було вразливе,
    Коли мрії були яснІ.

    Коли радість в душі співала
    соловейком в травневу ніч,
    Коли смутку-журби не знала,
    Коли дива в житті чекала,
    Коли гра вартувала свіч.

    Так, безмежно була щаслива.
    Я співала тоді пісні...
    Час минув, а від мого дива
    Залишилась зола... Квапливо
    пролітають за днями дні.

    Я щаслива, таки щаслива.
    Хоч уже й не безмежно, ні...
    Я уже не чекаю дива,
    Давні мрії, живі, звабливі
    Часом линуть до мене в сні...́


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (16)


  31. Галантний Маньєрист - [ 2010.02.28 20:34 ]
    Ах ці весни!
    Прощавай мій осудливий розсуд -
    Уготований спалаху лишок!
    Зачаруюсь, і знову напрочуд,
    Красотою душевною ніжок,
    Невимовною спрагою ласки,
    І повірю в будь-що, - не баріться!
    О ці весни – удачі й поразки,
    О суничного раю ворітця!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  32. Ірина Кримська - [ 2010.02.28 19:06 ]
    Коли душа своє переростає
    Коли душа своє переростає
    житло і доростає до страждань,
    Господь, сльозу тамуючи, листає
    Книгу Життя і визначену дань
    він посилає янголів зібрати —
    моїх років он черга надійшла.
    Я бачу — прочинились в сяйві грати,
    он вибілилось крилами посла
    півнеба. А страхи, змалівши, зникли.
    І стала раптом більшою себе.
    Замкнулося минуле першим циклом.
    Не гнучи, не ламаючи стебел,
    моя ступня переступає сотні
    моїх страждань, далеких від страждань.
    І розуміння слів "...в крові і в поті"
    рівняється возз'єднанню світань
    мого життя в одне стрімке світання.
    Іду, вже білі крила несучи.
    І жодне долі каверзне питання
    страхом не спинить. Бо Господь учив
    страхи минати, сумнівам не годить,
    адже на білім видно кожен штрих.
    Яким же розмах крил моїх виходить,
    якщо боюсь позаду шуму їх?
    Коли душа переростає тіло,
    щоб далі йти законами добра,
    я відриваю при потребі сміло
    із власних крил зо два пера.
    Вони, одухотворені, небесні,
    запишуть легко за рядком рядок.
    І відробивши, відскрипівши чесно,
    впадуть у чийсь незбуджений садок.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  33. Ірина Кримська - [ 2010.02.28 19:15 ]
    Скрипач
    Скрипач нес узенький футляр
    и аскетический свой профиль.
    Пройдя сквозь солнечный пожар,
    скрипач зашел в кафе на кофе.
    С терпеньем музыка слилась
    и под замком ждала свободы.
    Ее стотысячная часть
    смущала изнутри природу.
    Скрипач унес и боль, и стон,
    и трепетанье, и созвучье.
    Куда, кому нес тайну он
    от нас — беспечных и везучих?
    Кофе допит, продолжен путь.
    А ночь раскрыла синий зонтик.
    Уйти за скрипачом куда-нибудь,
    свободно, просто для экзотики.
    Усталость тенью волоча,
    знать, что всегда и непременно
    ты повстречаешь скрипача,
    живущего светло и откровенно.

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  34. Ірина Кримська - [ 2010.02.28 19:28 ]
    Союз
    В такт качнулись тихо шторы,
    осеняя твой уход...
    По-привычке, так же тихо,
    соскользнул с коленей кот.
    Страшно. Недоумеваю.
    Медленно идет чета:
    то ли кот тебя уводит,
    то ли ты ведешь кота...
    Сквозь звенящее молчанье
    только горьких мыслей шквал.
    Говорю себе в утеху:
    — Кот о подлости не знал
    1990


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  35. Вітер Ночі - [ 2010.02.28 17:19 ]
    Тебе немає...
    Тебе немає
    в цім оповіданні, -
    будиночку
    обідраних шпалер,
    та я тобі
    освідчуюсь в коханні,
    байдуже,
    що один із нас помер.
    Що на столі
    пусті пляшки і смІття,
    гидота задумів,
    надій і покаянь,
    а за вікном
    гойда пожовкле віття,
    і час минув
    непроханих
    бажань.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (17)


  36. Лариса Ліщук - [ 2010.02.28 17:14 ]
    Дорога до Бога
    Розлетілося сонце
    На смужки тоненьких доріг,
    Що ведуть всі до Божої хати.
    Та знайти ту дорогу,
    Що Бог лиш тобі заповів
    Не у кожного вийде,
    Прийдеться шукати.
    Пошук той, як рулетка
    Обманом кишить.
    Знов дорога не та,
    Знов бреду манівцями.
    І розбита мов жбан
    Терпелива душа
    У потоках брехні
    Непомітно розтане.
    Де дорога моя
    В небеса, озовись,
    Дай лиш знак
    Для зчерствілого серця.
    Боже, зглянься прошу
    І на нас подивись
    Бо без тебе так важко
    І сумно живеться.
    По тоненькій дорозі
    Іду в небеса
    Крок вперед,
    А три кроки зворотньо
    І мабуть нам не стане
    Цілого життя
    Все чекає нас Бог
    у хатині самотньо.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  37. Катруся Матвійко - [ 2010.02.28 16:19 ]
    Лютий
    Я знаю усе про лютий,
    Про кожну його сніжинку,
    Про квітку, в снігу забуту,
    Про білу, хрустку скоринку.

    Я знаю усе про лютий,
    Про те, що він день ховає,
    І як візерунки плутав
    На вікнах нічних трамваїв.

    Я знаю усе про лютий,
    Що в декого лютий-свято...
    А можна Вас пригорнути
    Сьогодні, у двадцять п'яте?

    На вушко тихо шепнути:
    "Вітаю. Тримайте квіти",
    Всміхнутися, порадіти
    У цей неповторний лютий...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  38. Анастасія Риженкова - [ 2010.02.28 14:56 ]
    Самотність
    Тікають спогади в безодню,
    Скрип болю заглушає їх.
    Так буде не лише сьогодні,
    Ці сльози не віллються в сміх.
    Життя зламало світлофори,
    Змішало світлі й темні дні,
    Вже на минулому криваві штори,
    А на майбутньому - я не дивлюсь туди.
    Тепер боюсь піти під лід чекання,
    У стінах страху б'є лічильник снів.
    Мої думки перемогло мовчання,
    Бо полонило сутність моїх слів.
    Помірно зникли зайві епізоди,
    А замість них з'явилась пустота.
    І це моя єдина перешкода,
    І ворог мій - безглузда самота.
    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  39. Зоряна Ель - [ 2010.02.28 14:13 ]
    Передчуття весни
    Вливає сонце золото жагуче
    в діряві сни торішнього асфальту –
    готує зранку оскари весні.
    І, гаснучи увечері, озвучить
    трикутники зі сяючої смальти
    бурульок, що викрапують пісні.

    Бліда душа забризкалась промінням
    від п’ят до голови, коли втікала
    сьогодні вдень від сірості зими.
    і, тонучи в тремкому мерехтінні
    мінливоликих зоряних опалів,
    передчуттям весняним защемить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  40. Сергій Синюк - [ 2010.02.28 13:37 ]
    Ноктюрн сі-бемоль мінор
    Олександрові Марченку
    Ця ніч в листопаді в Парижі печальна й тягуча...
    Так, навіть в парижі трапляються ночі печальні.
    І вітер гуде моготонно, як спогад болючий,
    І гострі градитини об шибку, як думка безжальна...

    Самотньо і пусто. Аж вухами чути цю пустку –
    Подвійні удари глухого, зімятого дзвона.
    До горла підкочують раптом непроханим згустком,
    Довкола спускається морок примарно-червоний...
    Примари бці зникли, якби обізвався хтось рідний.
    Хоч словом одним. Це ж так ясно, так проосто, так легко!
    ... Крізь вітер і морок не знати, не чути, не видно.
    Бо всі залишилися там – чи давно, чи далеко.
    Лиш спогад сердечний зігріє – і згіркне полинно,
    Із теньканням хльостким – неначе струна обірвалась.
    Бо память вже ледве тримає пісні батьківщини.
    А серце... на що розійшлося, на що змарнувалось?

    А вдома сніги вже іскряться, як вранішні роси
    У памяті зблиснуть на мить – і погаснуть прощально...
    Довкола Париж, і листопад. І тяжко незносно
    Людині самій, навіть якщо вона геніальна.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  41. Аліна Гурин - [ 2010.02.28 13:51 ]
    Гра
    Чи справедливість Божа це?
    Чи так тому судилось бути?
    Вчорашня сіль на ранах це?
    Чи, не питай мене... Забути!
    В кишенях неба голубінь,
    Рожевість сонця в надвечір*ї,
    В очах - осіння просивінь,
    В руках - піковий туз козирний.
    Зіграймо ще, в останній раз!
    Хто з нас пошиється у дурні?
    То тільки в танцях - реверанс...
    Гра чесна. Ти, на жаль, у дурнях.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  42. Аліна Гурин - [ 2010.02.28 13:08 ]
    Хто бачив.....
    Хто бачив коли-небудь ночі очі?
    Лукавим спогадом у них печаль
    Мій потопав і тихий сум дівочий
    Так безнадійно прихистку шукав.
    Лелій мене, о нічко, нецнотлива!
    Лелій, чаруй казками та навроч
    Мені думок щасливих і немстивих,
    Змори, приспи і снами замороч.
    В безсоння час,віщунко вирлоока,
    Тебе заколисаю, мов дитя,
    У коси заплету пісень тороки,
    Туманів шепіт, тишу забуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  43. Аліна Гурин - [ 2010.02.28 13:52 ]
    Загостювалася зима...
    Загостювалася зима,
    Сновидою у полі ходить,
    Приборкує і знов здійма
    Снігів патлатих хороводи.
    Кружляє віхолою скрізь,
    Зникає в безвісті печальній...
    Пірнути б їй у неба вись!
    Та жаль, не там її причали.
    Зими подвійний пірует
    Так вправно паморочив простір,
    Зими жіночий силует
    Зникав... Весна просилась в гості...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  44. Юлька Гриценко - [ 2010.02.28 11:51 ]
    Лист від Осені
    Ти надіслала жовті квіти
    І підписала: "Я люблю".
    Дала тим самим зрозуміти -
    Тобі, як Богові молюсь.

    Ти надіслала мені небо,
    І присмак літньої роси.
    Ти довела, що світ без тебе
    То світ, позбавлений краси.

    Ти надіслала мені море,
    І дві путівки в далечінь.
    І ти так впевнено говориш,
    Що я без тебе просто тінь.

    Ти надіслала мені холод,
    І жовте листя восени.
    Мені примарився твій голос,
    І я сховалася у сни...

    23.08.08


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (11)


  45. Софія Кримовська - [ 2010.02.28 10:33 ]
    Про Кощія (майже дитяче:)))
    Парив цілий день Кощій
    В сауні свої мощІ.
    Манікюр, спа-процедури.
    Все це він робив не дурно –
    Придививсь за чорним лісом
    Прегарненьку Василісу.
    Спорудив хороми справні,
    Розписав під «Gucci» ставні.
    Василіса ж вся в «Armani»
    З-під вінця втекла до Вані.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (24)


  46. Ольга Свічка - [ 2010.02.27 23:58 ]
    інфінітивно
    Ловити ротом крапельки дощу…
    Хорошого, вже майже весняного…
    І думати: Я все йому прощу…
    І розуміти: Це все ні до чого…
    Заслухатись піснями про любов
    І засміятись в очі: не бувааааає!
    І вірити. Що десь, колись і знов
    Ти знову божевільно покохаєш.
    Заплакати. Образитись на всіх.
    Придумати когось і розлюбити.
    І засміятись – голосно! І сміх
    Роздати, розкидати, розгубити!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.12) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (3)


  47. Людмила Калиновська - [ 2010.02.27 20:10 ]
    ...Цигани ви
    ........Цигани ви…
    _____________О Олесь

    Державотворення,
    державозговори
    у коаліціях,
    там нерв оголений,
    а дух – зневолений
    кульга на милицях.

    Яке призначення!
    Роки утрачені,
    і брудом вквацяні
    Немає значення,
    нема тлумачення
    значкам на лацканах

    Надії зібгані,
    древко розтрощене
    посади в китицях.
    Страшна руйнація,
    народ – не нація,
    в ярузі либиться.

    Брехня аж піною,
    як юшка з кабиці,
    що знову вариться
    немає нації,
    вона не значиться,
    де панство лається.

    …кому лишитися,
    кому лишити все,
    кому утішитись.
    Народ заламаний
    Народ безмовствує…
    – Цигани Ви…



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (17)


  48. Андрей Мединский - [ 2010.02.27 17:11 ]
    ***
    Вот теперь, провожая темным взглядом круги
    в разошедшейся мутно-весенней ледовой тверди,
    я ищу глазами невыдуманных других
    для того, чтобы взглядом сказать: «никому не верьте».

    А весна звенит в голове: в тридцать семь и семь
    на термометре вирус оттаял и пьет простуду,
    невозможно жить, разлюбив тебя насовсем…
    …я помыл посуду, я был счастлив, уже не буду…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  49. Оленка Бараненко - [ 2010.02.27 16:40 ]
    Вірш за малюнком...
    Всі ми родом з дитинства.
    Таємно приховані в нім
    крихти-зародки вад,
    перший крок навпростець
    чи ліворуч,
    і слова несміливі,
    що з часом зросли в панівні.
    …Всі ми родом з дитинства.
    Згадаймо!
    Ці спогади поруч.

    1

    …Він ніколи не вмів будувати фортеці з піску.
    Та бажав перемог й визнання.
    Він німів від безсилля.
    Затискав у кулак між піщинок образу гірку –
    і котрийсь із умільців ковтав перемогу із сіллю.

    2

    Він повірив,
    що міць –
    то одна
    із найбільших
    чеснот.

    3

    Залишились в дитинстві нещадно зруйновані замки.
    Свою силу плекав,
    і по головах ліз до висот
    так незграбно і грубо.
    Пішак
    продирався
    у дамки.

    4

    А якби він навчився творити піщані дива?
    Будував би міста?
    (І в сім'ю приносив копійчину?)

    N

    Шлях простих перемог він обрав.
    Не зважав на слова.
    Тис щосили кулак.
    А між пальців
    сочилась
    (В)країна.

    15.02.2010
    _____________________________________________

    Примітка: Автор не наполягає на вірі у ВИПАДКОВУ схожість героя з реальними людьми.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  50. Оленка Бараненко - [ 2010.02.27 16:53 ]
    Ab hoc et ab hac
    Я сліди залишаю в житті -
    на снігу,
    на папері...
    А в тім,
    ще й -
    у душах,
    думках
    і серцях...
    СПОМИН, - ось філософія ця!

    Я сліди зберігаю в собі:
    слово,
    очі чиїсь голубі,
    погляд,
    ґудзик
    і вічність чекань...
    Філософія ДАВНІХ КОХАНЬ!

    Чорна кава за білого дня,
    мій Чубай,
    мандри десь навмання,
    книги,
    фото
    і Львівський нічліг...
    Філософія ЗВИЧОК моїх!

    Дивні зустрічі дивних людей,
    диво-музика скрипок і флейт,
    ліхтарі,
    балакучий водій...
    Філософія ДИВНИХ ПОДІЙ.

    Голоси, що тривожать вночі,
    тихий шепіт:
    "Пиши!
    Не мовчи!",-
    і на клаптиках нові слова...
    Філософія ВІРШІВ жива!

    Вірю!
    Знаю!
    Дивую!
    Живу!..
    Філософію творю нову.
    Кожна думка -
    як символ,
    як знак...
    Кілька речень ab hoc et ab hac.

    26.12.2010

    __________________________________________

    Примітка: Ab hoc et ab hac (аб хок ет аб хак) - (лат.) Про те, про се; про все по-трошки.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   1325   1326   1327   1328   1329   1330   1331   1332   1333   ...   1799