ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

незграбний момент
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають

Тамара Ганенко
2025.08.19 22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію

Борис Костиря
2025.08.19 21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.

Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,

Ярослав Чорногуз
2025.08.19 14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.

Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,

Світлана Майя Залізняк
2025.08.19 13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ассоль

М

Олена Побийголод
2025.08.19 13:10
Із Бориса Заходера

Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!

Такий учений, загалом,

Ігор Шоха
2025.08.19 13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.

ІІ

Світлана Пирогова
2025.08.19 12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.

Юрій Гундарєв
2025.08.19 09:23
Сьогодні легендарний вокаліст культового гурту «Deep Purple», перший виконавець партії Ісуса Христа в рок-опері «Ісус Христос - суперзірка» зустрічає поважний ювілей.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!

Олександр Сушко
2025.08.19 07:25
Жив без жінки у холодних снах,
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.

Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!

Віктор Кучерук
2025.08.19 05:48
Стрічаються повсюди
Печалі та жалі, –
Бідою вбиті люди
На долю вічно злі.
Коли в минуле кане
Земного щастя блиск, –
Роз’ятрюються рани,
Підвищується тиск.

Борис Костиря
2025.08.18 21:32
Іду у ліс розбійницький, таємний
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.

Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний

Юрій Гундарєв
2025.08.18 20:07
До літаків підігнали авто,
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…

Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів

Іван Потьомкін
2025.08.18 12:52
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю

Ольга Олеандра
2025.08.18 12:36
Дональд Трамп і путін вова
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.

Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,

Олександр Сушко
2025.08.18 10:56
Пустельників- мовчальників катма,
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.

Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:

С М
2025.08.18 06:51
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз

Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка

Віктор Кучерук
2025.08.18 06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Олег Герман
2025.08.17 20:33
Нещодавно один мій хороший знайомий, також лікар, але не психіатр, попросив мене зробити допис про вплив ШІ на психіку людини. Відповідь можна було б вмістити в одне речення: "При правильному користуванні технології ШІ не становлять небезпеки, а стають д

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Олег Герман
2025.08.17 01:24
У світі, де шум став фоновим режимом, тиша перетворилася на рідкісний артефакт. Ми заповнюємо її музикою, подкастами, порожніми розмовами, нескінченною стрічкою новин. Вона лякає, бо змушує нас залишитися сам на сам з тим, що ми так ретельно намагаємося і

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тарас Письменний
2025.08.20

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Роман Левандовський - [ 2009.08.09 22:03 ]
    * * *
    ...І день згорів, як зламаний сірник,
    І я лягаю в ліжко з самотою,
    І тихо повертаюся на бік,
    І подумки прощаюся з тобою.

    І ніч також, немов сірник, згорить,
    І місяць буде втомлено ховатись,
    І зранку ти прокинешся на мить,
    Щоб подумки зі мною привітатись...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (2)


  2. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.09 19:12 ]
    Пам’ятник і капуста
    ..Я встретил его у закройщика камня -
    стоял перед зеркалом гений;
    хотел он, чтоб мерку сняли с него...
    для будущих поколений
    Жак Превер «Великий человек»

    ...Нанизуючи на перо слова,
    Які чомусь виринають з моєї пам’яті,
    Я іноді думаю раптом: “Овва!
    Кому тепер поставлять у державі цій пам’ятник?”

    …Бо каже на майдані до Тараса Богдан:
    - Дивись, знову мітять капустою,
    В те місце де стояв бюст «вождю могікан»,
    В те місце, де тепер пусто...
    Послухай, Тарасе, ти мені поясни,
    Навіщо жбурляти капусту,
    У гріб, який вже й так давно перегнив,
    У місце, в якому пусто?...

    - Послухай, Зіновій, ти вже тут літ триста,
    Та маєш якусь дивну вдачу...
    Бо ж якщо капустою чоловікові в писок,
    То можна ж отримати здачі!..
    Ти ж бачиш, нема ні поляків, ні турків,
    Ні татарви, якщо я ще при пам’яті...
    От і жбурляють капусту, придурки,
    В те місце, де був бюст чи пам’ятник...
    Добре, що в них ще хоч трохи є глузду!
    Не дай Бог, прийде «новий воїн»,
    І стане метати зігнилу капусту,
    У місце, в якому також буде пусто,
    Туди, де були ми з тобою!...

    ...Нанизуючи на перо слова,
    Які чомусь виринають з моєї пам’яті,
    Я іноді думаю раптом: “Овва!
    Кому ще розвалять у державі цій пам’ятник?”

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 10.09.2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  3. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.09 19:05 ]
    Двірник
    …Я вас замусорил, о улица моя,
    прошу прощенья;
    Жак Превер
    (Переклад Олександра Давидова)

    (Роздуми після виборів-2007,
    в передчутті виборів-2009)

    …Держава моя – мільйони нещасних людей...
    Тих, які бюлетені із хрестиком кидають в скриньку...
    Тих, які до останнього вірять в оману ідей
    Тих людей...
    Які, як ворони, рвуть горло з міцної трибуни,
    Вживляючи волю – важку, ніби ковка чавунна,
    Яка, ніби рок або меч заржавілий Дамоклів,
    Висить понад нами...
    Вона витікає з ідей
    Тих людей...
    Вони – ложка дьогтю у бочці, де мед, їх не так вже й багато...
    “Мішки із грошима” – багаті, скупі, злі, пихаті...
    Для них Україна – розіграна, краплена карта...
    Великий і жирний, приправлений смальцем кусок...
    А люди, що кидають "хрестики" в скриньку –
    Пісок...

    ...Екран: єхидна посмішка титаніка Ахметова...
    А поза кадрами – пентхаусів гора...
    Шик ресторанів, віскі, лоск, ікра...
    Така собі крута картярська гра...

    ...Смітник: бомжа смердючого крива, блаженна посмішка...
    Обличчя за вікном, покрите зморшками...
    Потоптаний підошвами квітник...

    І віхті вітру весь сей бруд перевівають...
    З стовпів агітаційну слизь дощі змивають...

    А в двірника в руках стирається мітла...

    Кумпала Вір,
    04.10.2007 року, м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  4. Анна Хані - [ 2009.08.09 18:53 ]
    Wild_bird
    Вот это я, дикая птичка, я родилась поэтом
    Зимой я улетала на юг, к вам возвращалась летом
    Вот это вы – воробьи на проводе
    Круглый год веселитесь в городе
    С интересом внимаете моим рассказам
    Я грустно завидую вашей жизни проказам
    Я попрошусь с вами на зиму
    Вы в ответ – не хватит мне силы
    Я как всегда соглашусь и красиво так охну
    Пока однажды не останусь и сдохну



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Іринка Кучерук - [ 2009.08.09 18:32 ]
    День...Боль....
    Вновь новый день,и снова боль...
    И снова без тебя, а ты с другой...
    Ночь,сигарета...Дождь в окно
    В трубе гудки.В окне темно...
    Скучаю.жду.Ты не звонишь..
    В руках альбом.в нем ты и я...
    И помню время где твоя...
    Воспоминанья...мысли вслух
    Ты был мне самый лучший друг.
    Скажи мне что произошло?
    Все было... и ... все вмиг ушло!
    Слезы, истерка, упреки
    Зачем все это? Лишь намеки....
    И снова день,и снова боль
    ....Я здесь одна,а ты с другой ....



    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Павлюк - [ 2009.08.09 18:16 ]
    ДО ТЕМИ "ЛЮБОВ ПОЕТА" 2
    * * *
    Засинаєм під музику грому,
    Вишиту білим шовком.
    Червоний Місяць над Бугом –
    Неначе усмішка вовка.

    Сон наш короткий і стиглий,
    Вологий, як поцілунок.
    А те, що присниться, довго
    Буде ставати лунами.

    Вітер смуток розвіє
    І накуйовдить цвіту.
    Врешті, нема ж нічого –
    Тільки душа, вітер...

    Ще – полинові хвилі Бугу,
    Сумні їй-Богу.

    Люблю тебе.
    Та не зраджу річку оцю –
    Дорогу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  7. Катерина Савельєва - [ 2009.08.09 17:28 ]
    Високочола кішка
    Я кішка з поглядом рожевим!
    Гаряча злива затремтить,
    А у очах вогнем шаленим
    Нестерпна бестія кипить.

    Ковтає кисень біле сяйво -
    Таємний лоскіт його вій.
    Іти на ліво чи на право,
    Де віднайти будинок свій?

    Холодний вітер дме у вушко,
    Вже мокрі лапки: не тремти.
    Хто наречений мила дружко
    І де мені його знайти?

    Блукає хвостик по дорозі,
    Калюжі холодом кричать
    Та зупинитись я не взмозі -
    На цьому ПІДПИС та ПЕЧАТЬ!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (3)


  8. Катерина Савельєва - [ 2009.08.09 17:35 ]
    Вільні сади
    Посміхнулося небо блакитним дзеркалом -
    Боже, яка ж я рада!
    По калюжам ходила холодним циркулем,
    Зрозумівши де вада.

    Розпелися вузлики вільними квітками,
    А за ними хмари.
    Я душею стелюся вільними садами,
    Бо шукаю пари.


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" 5 (5.28)
    Прокоментувати:


  9. Зоряна Ель - [ 2009.08.09 17:10 ]
    * * *
    1.
    Махнула хвостом світлосяйна жар-птиця
    В омріяну даль.
    Туди, де сміється весна-чарівниця,
    У небі нічному зоря промениться
    І тиші кришталь.
    А місяць, мов човен, у хвилях небесних
    Висріблює сни.
    До мавки-красуні летить перелесник,
    Щоб зоряні перли в дарунок принести
    На крилах весни.

    2.
    Отак полетиш на вогні карнавальні
    В обіцяний рай.
    Та враз ненароком між "па" танцювальних
    Один пірует ненавмисно фатальний,
    І радощам – край.
    І раптом задивишся правді у вічі,
    А там лиш пітьма.
    Чуже на землі владарює сторіччя,
    І снігом колючим засліплює. Січень.
    Самотня зима.



    09.08.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  10. Жорж Дикий - [ 2009.08.09 16:12 ]
    СПОГЛЯД
    Тисячі років мовчання
    були у мене без мене...
    Тисячі років незнання,
    що їх ніхто не поверне...

    Знов обертаються зорі
    довколо мене без мене...
    Безмір у радощах й горі
    все одно сльози наверне...

    Вічності час неменучий
    буде у мене без мене...
    Спокою вітер співучий
    саваном ніжно оберне...


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2009.08.09 16:33 ]
    * * *
    Літні марева і сни,
    невагомі дні - минущі,
    і як ми,
    прекрасносущі
    без огуди і вини,

    теплі зливи і блакить
    знов упізнаного раю,
    де дзвенить
    святого краю
    мого жайворова мить, -

    не згасайте в далині,
    за тростинами озерця -
    сивиною,
    сумом серця
    начаровані мені,

    не зникайте у сльоті,
    у безжальності покосах,
    у біді,
    багряних росах,
    як солдати на війні.

    Літні марева і сни.
    Дні сьогоднішні й грядущі.
    Віщуни
    прекраснодушні,
    неземної далини...


    2009


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.59)
    Коментарі: (9)


  12. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:19 ]
    Материнська пісня
    Цей звук до пісні солов’я подібний,
    Такий тендітний, ніжний і легкий.
    Він ніби сонця лагідний промінчик:
    Зігріє, де б ми не були.
    Він ллється, як тендітне джерельце,
    Що з часом ввійде у могутню річку.
    Звивається в тонке кільце
    І без упину ллється вічно.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  13. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:44 ]
    Мати
    Вона подарувала нам життя,
    Священне й чисте, як жива водиця,
    Вона рятує нас із небуття,
    Немов з глибокої, холодної криниці.
    Вона руйнує перед нами щит брехні
    І щиро допоможе у печалі,
    Не сперечайся з нею! Ні!
    Бо це вона веде нас далі.
    Тільки вона все робить так натхненно,
    Що може вразити людину.
    Адже ніхто не любить так священно,
    Як матір рідную дитину.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  14. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:07 ]
    ***
    Матусенько, рідная ненька,
    Твої руки, обличчя красиве,
    Волосся русяве і трішечки сиве,
    Золотава від сонця пахучая жменька.
    Це все довіку буду пам’ятати,
    Кохати щиро й берегти,
    Бо матері не можна проміняти,
    Купити чи нову знайти.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  15. Женчик Журер - [ 2009.08.09 13:52 ]
    Оператори
    Судьба, що різні у нас оператори,
    Й ні в кого нема грошей аби поповнити
    Рахунки. Хоча уже якось однаково.
    І ми всі дорослі аби заплакати.
    Настирні у банкоматів вогники

    Збирають до купи нічних метеликів,
    А нас відлякують електричністю
    Міжлюдських стосунків, що невеселими
    Дротами і радіохвилями мелені
    На коди цифр. Із драматичністю

    Розкажуть як номер двадцятизнаковий
    Тримав стосунки із іншим номером.
    Комп’ютер довго іще оплакував,
    Назвавши нас цифровими браками:
    Любов прописано іншим кольором.

    І телефонні розмови скінчено.
    Назавжди викинуто із пам’яті
    Адреси, мейли, контакти, дівчину
    З її стражданнями і протиріччями.
    У ICQ її статус : «зайнята!»

    Поштові скрині всі запечатані,
    До списків спаму е-мейли додано.
    Забуто ніки й паролі. Чатами
    Шукаємо когось кращого. Сватано
    Нас людям з більш цікавими кодами.

    «На вихід!» - Кличуть рахунки банківські.
    Життя – обірвалося нагло знаками.
    Екрани кажуть: немає радості
    Від клацань мишкою - тільки капості.
    І ми прозорими цифрами плакали.

    Та розпорошились Інтернетами,
    Попроростали сумними блогами
    Про нас не пише ніхто сонетами.
    Ось… електронними кулеметами
    Розстріляно іще двох закоханих.


    8.08.09




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  16. Женчик Журер - [ 2009.08.09 13:52 ]
    Кохання (патріотична пісня)
    Кохання,
    Я викурю Дніпро і захмелію.
    І це не порок.
    Я втілюю собою українську надію
    На незалежність власних думок.

    Кохання,
    Я на тризуб нанизав галушку
    І салом заїв.
    Кримчани подарують ялицеві подушки,
    Й ми спатимемо певно сто днів.

    Кохання,
    Ми вип’ємо наш прапор державний,
    І золота верх
    Здамо в ломбард і купимо поіржавілі шаблі
    Дорубувати, хто «Ще не вмер….»

    Кохання,
    Стрибаймо по Карпатах до хати,
    Мені вже кортить
    Побачити з горища, як змиють Карпати
    У неба чорноморську блакить.

    Кохання,
    Небесний самогон закінчився –
    Я протверезів.
    Ходімо, врешті, зробимо що-небудь корисне
    Державі. Ну хоча б дітлахів.

    5.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  17. Анна Хані - [ 2009.08.09 13:54 ]
    Сторож
    Мне страшно
    Моя жизнь от тебя зависит
    Раскроешь ли объятья
    Или ты припасла для меня нож
    Всегда на чеку, красные глазища
    Я – сам себе сторож

    Но время
    Придёт, мне придётся уснуть
    Ты однажды захочешь спать тоже
    Крепко
    Руки твои я возьму
    И положу их в свои ладоши


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  18. Олексій Тичко - [ 2009.08.09 11:35 ]
    Шлях до істини.
    Вечірня самотність і зоряна тиша,
    найкращі моменти коли сам на сам.
    Моя насолода у цьому найвища,
    для роздумів мудрих збудований храм.
    До істини крок, через тишу ввійду я,
    без речень у голос, без пафосу слів,
    без реплік розумних і шуму застілля,
    пізнаю все сам, що колись не зумів.

    Тонка і прозора, іще невловима,
    як промінь в зіниці, у темінь нічну.
    Неначе поетові бажана рима,
    зненацька з'явилась і б'є по плечу.
    У тиші у роздумах істину видно,
    її не пізнаєш на фоні порад.
    А жити наосліп мені вже обридло.
    Я бачу всі маски. Прощай маскарад!
    05.07.2009 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  19. Ольга Шеремета - [ 2009.08.08 22:19 ]
    Мамі
    Якось-то раз лежала геть слаба,
    Гарячка не спадала третю добу.
    Уже не відрізняла ніч від дня,
    Не в силі навіть помолитись богу.

    Хотілось плакати, але не було сліз…
    Перед очима образ твій і голос у думках,
    Насправді ж темнота і холод скрізь.
    Я згадувала те тепло в твоїх руках.

    Аж раптом впала я у забуття:
    Мені наснилася твоя усмішка
    І ти була неначе пресвята.
    Прокинулась –а то лиш бильце ліжка…

    Зник образ твій і зник твій голос.
    Лиш ніч холодна свої обійми простяга.
    Уже розсипались по небу зорі,
    Лиш ти залишилaсь в думках, неначе пресвята!
    Січень, 2009
    м. Львів


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Коментарі: (1)


  20. Ольга Шеремета - [ 2009.08.08 21:23 ]
    Мить щоб кохати
    Змикаєш змоклі від дощу повіки:
    Мрієш аби злива та минула,
    Що заливає серце перетворюючись в ріки.
    Куди ти йшла, що думала –забула.

    Аж раптом –він прекрасний, такий рідний…
    Замерз і змок, скоріш його зігрій!
    Він підлий зрадник,ти ж обійми його ніжно
    В цю мокру й омріяну мить на все забий!)

    Щоби його кохати в тебе є лиш ніч!
    І байдуже на все що він зробив…
    Він не плаче, не кається, то ж витри сльози з віч,
    Хоч і шрам на серці ще не зажив…
    серпень, 2009
    Терамо, Італія


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.83)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.08 21:49 ]
    Нам з тобою, сину мій...
    (Батькові)
    ...Нам з тобою, сину мій,
    Як тому коню,
    Вже давним-давно за тридцять...
    Люди кажуть: “Кінь старий, що не спішить
    І що не портить борозни...”
    Ми з тобою все тримаємо в долонях
    Невибагливу синицю...
    І примхливий журавель своїм крилом
    Ще не торкався наших жнив...

    ...Бо так судилось, сину мій,
    Як не крути й перевертай, нам так судилось...
    Багатства наші, то не скарб,
    А тільки десь в підкові райдуги вони...
    Тому тримаймося міцніше за чепіги
    І закусимо вудила...
    Як той Гнідий, що хоч старий,
    Та не спішить і не попортить борозни...

    ...Ген, аж за обрієм зникає
    І виблискує на Сонці чорна скиба...
    Солоний піт впаде в ріллю
    І розворушить жовті зерна ув землі...
    А нам з тобою найсмачніше
    В цілім Світі – розім’ята скибка хліба...
    Бо ми – ратаї, сину мій,
    Бо ми – синиці, а вони – не журавлі...

    ...І треба жити, сину мій,
    Як не крути й перевертай, а треба жити...
    Кінь відрізає борозну і тягне скибу
    Вслід за Сонцем, посолонь...
    І доля наша – знати мить,
    Як на світанку в теплім полі сходить жито...
    Й росою першою скропити
    Мозолі своїх порепаних долонь...

    Кумпала Вір
    19-21.03.2008 року, м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.08 21:47 ]
    Знаєш, рідна...
    (Нелі)
    Я міг народитися десь серед інших земель...
    У гірському аулі або в степовому шатрі...
    У портовому місті або на межі двох пустель...
    Чи на дикому острові, в схрещеннях рози вітрів...

    Я би міг полюбити засніжений гордий Тібет...
    Може б, грав на волинках про саги шотландських рівнин...
    Чи побрів би у вічну тайгу, за Уральський хребет...
    Чи зганяв би до прерій мустангів, як ніч, вороних...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені дарував рідну Русь –
    Тут мій батьківський дім...

    Я би міг народитися підданим інших країн...
    Може б, мав громадянства багатих заморських держав...
    Я, можливо б, не знав, що це значить: повстати з руїн...
    Може б, я і не бачив, як душі людей їсть іржа...

    Може б, я і відчув смак грошей і багатства, без меж...
    Може б, я і зненавидів зніжену розкіш столів...
    Може б, не шкодував ні прикрас, ні взуття, ні одеж...
    Може б, був би байдужим до хмар на твоєму чолі...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені дарував Україну –
    Мій батьківський дім...

    Я міг народитись під світлом холодних світил...
    Я міг би пізнати степи допотопних епох...
    Я міг би у серці своєму зневагу нести...
    Я міг би не вірити в те, що над Світом є Бог...

    Можливо, я б втратив в пітьмі слід твоєї душі...
    Можливо, прожив би бездарне і сіре життя...
    Можливо, проніс би свій хрест через землі чужі...
    Можливо, не вірив би в силу свого каяття...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені показав твій поріг,
    За яким є мій дім...

    19-21.02.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  23. Іринка Кучерук - [ 2009.08.08 17:54 ]
    ....
    Пляж, песок, вдвоем мы вместе,
    Звезды, море и луна,
    И в душе играет песня,
    Вот теперь я не одна!

    Смог согреть мое ты сердце,
    Ты ожить сумел помоч,
    Так чудесен был тот вечер,
    Так чудесна была ночь!

    Вспоминать тебя я буду,
    Нежно, бережно хранить
    Как по морю мы с тобою
    За луной решили плыть!

    Море нас приняв в объятья,
    Колыхало на волнах,
    И луна, накрыв нас светом,
    Говорила о дарах...


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  24. Іринка Кучерук - [ 2009.08.08 17:46 ]
    Твоё и моё..
    Я тихонько улыбнулась...
    видишь?...
    Я уже давно не улыбалась
    так...
    Как громко стучит сердце...
    слышишь?...
    Просто их два...
    твоё и моё...
    Они слились в одном звуке...
    Почему?...
    Наверное,чтобы мы их услышали...
    Я возьму тебя за руку...
    можно?...
    И опущу взгляд...
    Так легче...
    Словно ветер...
    Я не вижу тебя, но чувствую...
    Лёгкая дрожь...
    Почему?
    Наверное Сильный ветер...
    Я могу быть с тобой...
    Хочешь?...
    Возьми моё сердце и не отдавай никому...
    Даже если больше не увидишь меня...
    Почему?
    Потому что я забрала у другого...
    То что на самом деле ТВОЁ!
    Понимаешь?
    Нет...Твоё сердце мне не нужно...
    Достаточно держать тебя за руку...
    Веришь?
    Закрой глаза...
    Чувствуешь?
    Так трудно дышать...
    Почему?...
    Наверное я умираю...
    Не бойся...
    Когда ты откроешь глаза...
    У меня начнётся новая жизнь...

    Это ты дал мне второй шанс...
    Но я не воспользуюсь им...
    Сейчас...
    Просто побудь со мной ещё минутку...
    И уходи...
    Почему?...
    Что бы я вернула тебя...
    Я теперь счастлива и свободна...
    У меня есть только твоя рука...
    И если она отпустит мою...
    Мне не будет больно...
    Ведь у меня больше нет сердца...
    А у тебя есть...
    Твоё и моё..


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (3)


  25. Іринка Кучерук - [ 2009.08.08 17:06 ]
    Пусто…холодно… Самотньо…
    Пусто…холодно…
    Самотньо…
    Як тоді коли сказав прости…
    Боляче і страшно що не
    Разом більше ми…
    Не відчуєш більше
    моїх п’янких ти поцілунків,
    Не побачиш більше тепла
    В моїх очах…

    Пусто…холодно…
    Самотньо…
    Серце досі ще щемить,
    Ночі без сну
    Проходять,
    Лише ти і гітара в руці,
    Яку порівнював зі мною…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (4)


  26. Олеся Овчар - [ 2009.08.08 16:52 ]
    Сплелися пальці...
    Сплелися пальці, наче вічність
    З миттєвістю переплелись.
    Сьогодні народилась ніжність,
    Зачата дотиком колись.
    Два подихи перемішались,
    Як вітер з росами в траві.
    Неначе коні буйні, мчали
    Думки в шаленій голові...
    Солодка пустка залишилась
    З медовим присмаком пітьми.
    Земля і досі ще крутилась,
    Та вже крутили її Ми.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  27. Ігор Павлюк - [ 2009.08.08 15:27 ]
    ПЕРЕДОСІННЄ
    Так уже довелось мені –
    В снах золотих літаю.
    Перша ознака осені –
    Птахи збираються в зграї.

    Тісно в степу небесному.
    Тісно в земному небі.
    Що нажилося веснами –
    Осені кровно треба.

    Знов та всенощна райдуга –
    Шлях наш Молочний – дзвонить.
    Цвітом лимона радує
    Світ крутий, безборонний.

    Так уже довелось мені –
    Ранні плоди стрясаю.

    Перша ознака осені –
    Зраду
    Птахам
    Прощаю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  28. Вова Ковальчук - [ 2009.08.08 10:25 ]
    Незнайомка(О. Блок)
    Вона сиділа в парку
    І читала якогось класика
    Насолоджуючись сюжетом
    Смакуючи кожен епізод

    На диво було тихо
    Я чув її дихання
    Прислухався до нього
    До цієї музики легень
    До ціє анатомічної симфонії

    Мені правду кажучи бракувало мужності до неї підійти
    Заговорити
    Сказати
    Привіт сонечко що читаєш? Я до речі теж люблю книжки

    Проте просто милувався
    Знатним поціновувачем котрий насолоджується красою картини

    Дістав один роман
    Зовсім не класичний
    Про наркомана і його подорож Америкою
    Заглибився в читання забувши про незнайомку

    Молодий чоловіче
    Пролунав голос у мене над головою
    Я підвів погляд
    То була вона

    Що це ви читаєте? Ця література псує свідомість людини
    Вона її руйнує
    Після неї людину треба лікувати

    Я посміхнувся
    Відповідаючи

    Згоден
    Я повністю в твоєму розпоряджені
    Лікуй мене
    Медсестричко


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (8)


  29. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.08 08:15 ]
    Назагал
    Ні ножа, ні образу… Повна чарка…
    Уюковий вітер перевозить дощі…
    Позривала туга замки лавчасті,
    де сльози міцніли… Знемощів…

    Світ без любові, як сніп без перевесла…
    На душі мулько… Не п’ється… Грім, як ціха…
    Одночасно близько до Бога й далезно,
    від раю до пекла, як від цигарки до сірника….

    Біля калини розквітло дике кадило…
    Дружина бубніла: «Щоб тебе трафив шляк…».
    А я казав: «Не був би в світі юродивим,
    Людей і бога не прокляв…»

    Знов бур’яни по пшениці, мак серед злаків…
    Дивна п’яна душа – в ній стільки добра
    пробуджується… Ось підбігає нічий собака,
    лащиться… Дав йому хліба – він зумрав…

    Вирушу першим… Даватиму іншим навіжки…
    Пан чи пропав – справлятимемо колодія!
    Жінці коханій підночувальник ніжки
    цілуватиме, пеститиме… І це буду я…

    А як далі жити? Як дивитись у вічі?
    Про себе мова… Чужа доля коле під бік…
    Година вранці варта двох увечері.
    І всі запитання у чарку зволік…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  30. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:23 ]
    Про закохану вар'ятку
    Вона ішла без напрямку й мети,
    Не мала крил та хтось сказав: «лети»!
    І ця послухала, стрибнула з найближчого даху,
    Мабуть, уявила, що вона птаха:
    Вона як курка тріпала руками,
    Зрозуміла що марно і послала все к бісовій мамі.
    Замість синього неба впинилась в болоті,
    Побила лікті й порвала фірмові колготи.
    Вона підвелась, поспішно зализала рани,
    Хотіла вити з болю, та треба було міцно закрутити крани.
    В очах з’явився дивний блиск, просто погляд маняка,
    Згадала! То ж вона ішла в Оперу на «Травіату».
    І нащо їй здався той клятий театр?
    Вона бачила вчора грандіозний спектакль:
    Комедія з кінцем трагічним
    Про лінії життя та їх дотичні.
    Знаєте, рідні, не хочете мати проблем,
    Внутрішніх конфліктів і різного роду дилем,
    Не кохайте! Повірте, милі,
    Бо ж вмирає любов, то зникають і крила.
    Львів, 2009


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  31. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:16 ]
    Про скалічені мрії і втрачені ілюзії
    Піду туди, де сідає сонце!
    Втоплю всі спогади і виперу свідомість.
    Відпусти мене, мені так треба конче…
    Впіймать метелика, хоча яка із того користь?

    Ми живемо доти, доки жевріє надія,
    Яку ти спершу дав, а потім відібрав жорстоко!
    Крапля абсенту, щоб забути мрію
    І хай до біса йдуть усі пророки!

    Іронічна усмішка, цинічний погляд –
    І не одна душа, безжально скалічена,
    Піде й не повернеться, лиш господь буде поряд.
    Вірш цей бeз кінця, але він закінчений.
    травень,2009
    м. Київ


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  32. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:04 ]
    Реквієм твоїй посмішці
    Чогось похолодніло в одну мить:
    Може сніг пішов, а може де почалась злива?
    Ти далі існуєш, чому не хочеш просто жить?
    І більш не сподіваєшся жодного дива.

    Боїшся, щоб з очей не полились гарячі сльози,
    Хоч і серце твоє давно вже не миється кров’ю
    Розлукою цвіте в душі скаліченій мімоза…
    Чому ж ніхто не огорне тебе любов’ю?

    І ти більше не тішиш посмішкою світ,
    Болючою судомою звело твої уста
    На нескінченну кількість довгих зим і літ
    Запам’ятає він, якою чарівною та була!
    липень, 2009
    Мілан, Італія


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  33. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:50 ]
    Азарт
    Я зіграю з життям у карти,
    Зробивши ставки найвищі!
    Під ритмічну музику бардів
    Ми стаємо все ближчі і ближчі.

    То байдуже, що ми мов інь та янь,
    Разом всі труднощі здолаєм!
    Ми, наче учасники дивних змагань,
    Тому постійно ходимо по краю.

    Ми зіграєм з життям за життя без перерви,
    Програєм, чи виграєм, то не важливо!
    Відкрию найглибші душевні резерви,
    Посміхаючись сонцю мрійливо.

    То байдуже що ми не дихаєм ритмічно,
    Що наші серця не б’ються у такт…
    Ти ж знаєш так не буде вічно,
    Якщо раптом нам не забракне карт…
    червень,2009
    Рим, Італія


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  34. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:03 ]
    Забуті спогади
    Забуду про що соловейко співає,
    Про що дерева гомонять
    Там у Стрийськім парку, пам’ятаєш?
    Де лишились мої бажання,де мої мрії сплять…
    Що ж, ти тепер належиш їй
    І одночасно до нестями мені потрібен…
    Я так хочу крикнути услід : «ти мій!»,
    Більш поряд до світанку ми не підем…
    Коли іще побачу твої сині очі,
    Яких мені бракує серед ночі?
    не візьму більше твої руки в руки
    І ми не затанцюєм в ритмі серцестуку.
    Більш твою усмішку не піймаю,
    Не заплутаю тобі волосся…
    Ти знаєш, а я й досі тебе кохаю!
    Мабуть, краще піти втопитись у росах!..
    За знищену душу хапають дикі корчі,
    Можливо не врятує мене навіть втеча,
    Втеча далеко в холодні і довгі ночі
    При найменшій згадці про наш останній вечір
    Я прогуляюсь Стрийським парком.
    Піду манівцями не нашими, чужими.
    Впаде з тремтячих пальців тонка цигарка…
    Так тихо тут, і час так непомітно лине.
    То ж була весна така неповторно чудова…
    Мала я тоді одну лишень єдину мрію,
    Але то мабуть така вже моя доля…
    А осінь…Не зважай! Та вона просто повія!
    Забрала тебе в мене, мабуть, навічно…
    Треба було щось робити, але то вже пізно…
    Уяви собі, знов та паскуда, осінь!
    Ти знаєш, а я ще й досі
    Ходжу по вулицях й шукаю твої очі
    Із поміж тисячі чужих очей,
    Ти не знаєш які тепер для мене довгі ночі?
    Можливо, я тобі колись скажу, та не тепер.
    Скажи мені, тобі це все потрібно?
    До летаргічного сну подібно…
    Аж закололо різко під серцем.
    І так, наче тінь, непомітно і тихо
    Підкралось бажання смерті.
    Я не бачила як ворушиться лихо,
    А в голові єдина думка померти…
    Ти не будеш молитись на рани,
    Шкода, що не зможу сказати «коханий»..
    Та знай ти ні в чому не винен!
    Забудь мене й роби, що повинен.
    вересень,2008
    м. Ужгород


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  35. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 23:41 ]
    Я! Безсмертна!
    На землю впала темрява важка…
    Впала, вбила сонце, змусила плакати небо.
    Настала ніч, ніч проклята й німа…
    Я ж все чекала, чекала, чекала на тебе.
    Далі плакало небо холодними важкими сльозами
    І мертве вчора сонце піднялося знову.
    Біжучи, палила мости, зносила брами,
    Різала собі вени та не було крови.
    Як і сліз уже не було, їх небо виплакало.
    Пила отруту, шукала ціаніду та алюмінію,
    Була ж геть дурна і страшно налякана
    В безкінечність сплутаними абстрактними лініями.
    Вливала в себе каву, ковтала анальгін
    І мріяла про дозу димедролу,
    Вигадувала власний свій адреналін:
    В кінці кінців розбила об стіну новеньку мотороллу.
    Летіла у безодню ангелом безкрилим.
    В безодню кинув і обрізав крила ти!
    Але я сильна, я можу зрушити камінні брили,
    А можу тихцем собі сходити на пси.
    Ти змовився із ніччю, щоб знищити мою суть
    І, зрадивши власну клятву братерства,
    Обрав ти неправильний для тої цілі кут,
    Бо ж, мабуть, ти забув, а я –безсмертна,
    Й безсмертною я залишусь!
    Червень, 2009
    м. Львів


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  36. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 22:20 ]
    за Мартіном Гайдеґґером
    Ми ідем, а куди – ми не знаєм,
    Ми говорим, а що –то нам все одно.
    Говорити про мову то важче,
    А ніж писати про мовчання,
    І десь іще вихоплюється про кохання.
    Котимось у порожнечу,
    Падаємо у височину.
    І високість відкриває глибини,
    І надає притулок сутності вмирущого.
    Ламаємо кайдани раціонально-логічного пояснення
    І не зворотно руйнуємо межі тої ж сутності.
    Кликання підводить ближче своє покликане.
    Куди?
    У далечінь,
    Де покликане перебуває, як іще відсутнє.
    Кликання кличе в себе,
    А тому постійно туди й сюди:
    Сюди,
    У присутність,
    Туди ,
    у відсутність
    Куди?
    Як неприсутнє поміж відсутнє -
    Первісно єдина єдність.
    А ми просто вмирущі…
    Вмирущі,здатні вмирати,
    Мандруючи в смерть.
    У смерті збирається найвища потаємність буття.
    Смерть уже випередила будь-яке вмирання.
    Чотириєдність –світ.
    Світ не знає минулого,
    Такого,
    Що вже не присутнє,
    А називає суще,
    Що вже було.
    Тільки що біль ми не можемо уявити
    Антропологічно
    Як відчуття коли болить.
    І тиша –це не просто щось безгучне.
    У ній лиш застигло непорушне
    Звуку та звучання.
    І справжня проза ніколи не прозаїчна
    То просто забутий і зношений вірш.
    2008


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  37. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 22:18 ]
    Танго з вітром
    Коли тиха ніч обнімає планету,
    Дощ виграє за вікном мелодійний блюз
    Гублюсь між сторінками інтернету,
    Шукаючи натхнення. Чекаю пустотливих муз.

    В наступну мить темряву розрізає світло фар.
    Стрілка спідометру показує на двісті:
    Лечу у ніч без жодних гальм
    І правила усі уже давно не дійсні…

    Мене не спинить навіть вітру шал,
    Що на пристрасне танго запросить –
    Він лиш розпалить під ногами дикий жар
    Й розплете довгі темнії коси.

    Та зійде зірниця, забудуться з вітром танці,
    Зникне пристрасть і шал, не чути мелодії блюзу.
    Я знову прокинуся вдома наступного ранку
    Й нарешті зустріну омріяну, таку мені потрібну музу!


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  38. Ольга Шеремета - [ 2009.08.07 22:57 ]
    Вінок (посвячено А.М.)
    Десь понад прірвою в житі
    Збирала волошки й червоні маки,
    Плела вінок, вплітала в нього найпрекрасніші миті,
    Аби тобі віночка того подарувати.

    Вплела у нього нашу зустріч першу,
    Палкі цілунки, погляди, слова.
    Не усвідомлюючи, що я вершу,
    Вплела в вінок всі вулиці, міста й поля.

    Вплела, наївна, в нього я усе безцінне,
    Свої вірші, послання й почуття.
    Не знала я, що змінить докорінно
    Отой віночок все моє життя.

    Тобі віночка я несла на крилах,
    Летіла я, не йшла, крізь простір й час
    І тим сама себе убила,
    Бо ж я не знала, що не має більше нас.

    Аж подаю тобі того проклятого вінка,
    А ти, цинічно посміхнувшись,
    Жорстоко викинув його з вікна
    Й пішов, безжально ти, не оглянувшись…
    2009


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Лазірко - [ 2009.08.07 18:17 ]
    Легато стуку серця
    Проміння покотом спадає по канві
    недогаптованого павутиння. Бризом,
    на савоярді золотого тірамісу
    хмар маскарпоне сутеніє у траві.

    Бракує бренді – зап'янити словом твір,
    а деки серця – змалювати щем в баладі.
    Сліди твої написані з дощем в помаді -
    то поцілунків недопалини живі.

    Вони грудьми збираються, неначе клір,
    на репетицію. Вертепом літа – ірмос
    під вікнами душі нам надощує вірність.
    Консиліум чекання, миті – лікарі.

    7 Серпня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  40. Ліна Масляна - [ 2009.08.07 18:17 ]
    Я знову їду в місто, де живеш
    Я знову їду в місто, де живеш:
    Від тебе буду зовсім недалеко.
    А ти про це не знатимеш. Авжеж –
    Тобі, як і завжди, тепер нелегко!
    Минуле поміж нас. А може й ні…
    Нікому жодної немає вже різниці.
    Тобі було не важче, ніж мені…

    Усе, що МИ – то просто небилиці!

    Ніхто не винен. Правих не було:
    Хто кого втратив – певно, невагомо.
    Твоє життя НАМ шансів не дало,
    А ти по ньому йдеш не підсвідомо!
    Я знову в цьому місті, де живеш.
    Я зовсім поряд! Та не біля тебе.
    Напевно, ще зустрінемось, авжеж.
    Хоча… Нікому цього вже не треба!


    2003


    Рейтинги: Народний 5.46 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (16)


  41. Софія Кримовська - [ 2009.08.07 17:34 ]
    А за колючим дротом був садок
    ***
    А за колючим дротом був садок
    і автопарк, і вартові солдати –
    об’єкт військовий. Але нам начхати,
    бо до рум’яних яблук тільки крок.

    Дірявила паркани дротяні
    пузата дітвора, аби набрати
    у пазухи солодких – і тікати.
    Бувало доганяли, більше – ні.

    І ми щоразу бігли в інший бік,
    подалі від військових і дороги,
    щоб смакували «славу перемоги».
    Солодшої не знатиму повік.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (3)


  42. Вячеслав Семенко - [ 2009.08.07 16:36 ]
    ТОТОЖНІСТЬ
    Якщо три музи разом скласти,
    цікава явиться тотожність -
    коханець вправний одночасно
    поет, музика і художник.

    Словами в"яжуться віночки
    барвистих ласк і обіцянок.
    І вже осиковим листочком
    блукає серце манівцями.

    Бринить гармонія міжзвуччя,
    таємний поклик між рядками.
    Все те, що крім кохання суще,
    в ранкових сутінках розтане.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.54)
    Коментарі: (21)


  43. Мар'яна Невиліковна - [ 2009.08.07 14:02 ]
    кого іще треба?
    Нехай в аргументах зійшли "на ножі"
    і тріснув вітряк осьової системи,
    то тільки здається - щодуху біжиш,
    насправді ти падаєш з мого неба...

    В фанерній коробці, гаптованій сталлю,
    вистукуєш "step" залізничним підбором.
    Не дай тобі Боже доїхати вдало!
    Не дай тобі EGO упасти так скоро!

    То тільки здається: це - x, а це - y.
    Декарт - фантазер! Це від спеки чи втоми
    ти надто загравсь у системних іграх,
    де y та x - це ще й х р о м о с о м а...

    Ти галюцинуєш, що майже утік,
    проте досі падаєш з мого неба...
    Я - жінка твоя.. Я - твій чоловік!

    КОГО ІЩЕ ТРЕБА?????!!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (17)


  44. Ігор Павлюк - [ 2009.08.07 13:12 ]
    ПЕРЕДЧУТТЯ
    Поет і муза читають вірші на свіжім сіні.
    Та чомусь осінь, вже чути осінь в їх голосінні.

    Аж нитки літа – меди біленькі – тремтять від вдиху.
    Іще й не осінь, та вже й не літо.
    Душевно тихо.

    Душевно. Тихо.
    І лист опалий для серця – міна.
    ...І шкода світу.
    І добре п’ється біля каміна.

    Тривожно й тонко скриплять дерева голонасінні.
    А руки музи занадто ніжні, до потрясіння...



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.72) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (14)


  45. Варвара Черезова - [ 2009.08.07 11:08 ]
    Лялька з червоної глини.
    Ти? Або ти? Або… Господи! Хто із них?!
    Руку подасть мені в день, що упасти маю.
    Лялька з червоної глини. Табаско. Майя.
    Глина із крові жертовника всіх святих.

    Бачиш, в руках не квіти, але нефрит.
    Легше шукати у небі стежок до Раю.
    Лялька з блакитної глини. Кампече. Майя.
    Глина потоку Ісабаль… Стрімкий політ.

    Записи. Гліфи. Ось бачиш – моє ім’я.
    Фрески настінні не тліють, бо стіни вічні.
    Глиняна лялька загляне тобі у вічі.
    Лялька з прадавньої глини в руках. Це я.




    Табаско та Кампече - одні із 31 федерального штата Мексиканської Республіки, розташований на південному сході країни.
    Ісабаль - озеро у Мексиці.
    Гліфи - писемність цивілізації Майя. Щось типу ієрогліфів єгипетських.
    Нефрит - за легендою, нефрит допомагав знайти рай, мервим вкладали в руку нефрит.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (15)


  46. Влада Волошина - [ 2009.08.07 02:49 ]
    Не назавжди...
    І знову потяги й безсонні ночі,
    Й думки намотані на обідки коліс.
    І знов той самий і безкарний злочин –
    Чергова втеча від себе й усіх.

    Давно в пітьмі вже розчинились
    Всі пристрасті мої земні…
    Ми наодинці залишились:
    У світі я. І світ в мені.

    Десь ліхтарі мигтять здалека,
    Немов шепочуть: «Повернись…»
    Я йду від вас. На диво легко
    Лечу в лиш мною знану вись.

    І тільки вдихи монотонні –
    Протяжні потяга гудки,
    Мене примушують спросоння
    Іти від вас не назавжди…

    05.08.2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Микола Шевченко - [ 2009.08.07 01:27 ]
    Лус-с!..
    Моє дитинство
    пам`ятає "лусканця"
    від старшокласника,
    і вигук "щоб ти луснув"!
    Від тітоньки,
    розчервонілої з лиця,
    що нецензурщину нам
    викладала усно:
    мені й телятці -
    за столочену капусту...
    А ще - в долоні як
    вгризалася луска,
    і лускали дрівця
    для юшки запашної.
    І оповідку діда-лісника,
    що є, мовляв,
    в Гамериці секвої,
    але катма сосонки
    отакої...
    Насіння жвавий
    лускіт "на дубках",
    і мультик в телевізорі -
    "Лускунчик".
    "Лус-лус" - фашисти гелгали
    в кіноплівках,
    а потім полонених
    брів табунчик,
    і наші партизани по боках...
    ...На "лус" - нічого не позабував...
    А ще ж на "гей", "бар", "бер", "бир", "бур"
    не пригадав!..


    07.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  48. Микола Шевченко - [ 2009.08.07 00:03 ]
    Простота...
    Колись, усамітнившись,
    розчепіримо пера-долоньки,
    та горішніми поглядами
    дозволимо літакам спростовувати
    простирадла простору.
    А на душі - просторо!
    І - просто. Лишень, аби
    та простота не спротивилась,
    бо перетвориться на прощу...
    Прости простота - мудрували...

    6.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  49. Сонце Місяць - [ 2009.08.07 00:36 ]
    voluptas victis
     
    тепер її ніч пурпурові квіти
    ти розбитий під стінами варваре
    її ніч жбурляє вогонь ллє метали
    міцні змії солодко стягують стогін твій
    наче вона замріяно всміхається вічності
    наче крихітне манірне болісно доросле дівча
    ніч рвуть спалахи палають оголені перса
    пелюстки стікають у тьмяні пристрасні
    лискучі уламки спекотної сталі
    хижими жадібно запаленими очима
    на твою вогняну смерть варваре
    на твою загибель мій звіре

     (мовчання убивць)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  50. Василь Степаненко - [ 2009.08.06 19:24 ]
    Ти Афродіто ЯС
    *
    Вітер кохання
    Хвилі дозрілі скосив,
    Склав у покоси.

    Море глибинне
    Повне життєвих пригод
    Стало спокійним.

    Ти Афродіто, скажи,
    Як краще жити:
    Хай у коханні штормить,
    Чи в штилі нити?


    на фото місце, де народилася Афродфта (о.Кіпр, недачко від Пафоса)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1431   1432   1433   1434   1435   1436   1437   1438   1439   ...   1799