ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Вікторія Лимар - [ 2019.01.13 15:38 ]
    Поклик до волi, у краще життя
    Сповнені розпачу, відчаю очі
    У перехресті один на один
    Погляди наші: то чий же ти син?
    Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
    Мати чи батько? Чи постать дівоча?

    Хлопчик в колонії зовсім недавно.
    Сталося так: розум десь заблукав.
    Збився зі шляху – злочинцем він став,
    Жертвою підлих спокус та підстав.
    Всі сподівання змінити щось – марні.
    Дуже шкода: мав же задуми гарні.

    Саме тому зустріч конче потрібна!
    Слухай же вірш – і проросле зерно
    Дасть урожай – пропаде геть багно!
    Годі, топтався ти в ньому давно.
    Зараз потрібно відчути: є рідні
    Люди на світі і їм не огидно

    Щирим, проникливим словом поета
    Поспілкуватись з такими, як ти,
    Може, нагода прийшла, щоб зрости,
    Термін відбувши, сягнути мети!
    Вчинками добрими прямо до злету!
    Свіжий відчуєш ти подих планети!

    Велич її дасть можливість творити,
    Вчинки свої шліфувати і жити
    Далі, із вірою в краще життя!
    В прірву злочинну нема вороття!

    13.01.2019
    Свидетельство о публикации №119011306644


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  2. Олександр Сушко - [ 2019.01.13 08:15 ]
    Поезія чи проза?
    Як правило, кортить писати зрання,
    Але обсіли думоньки сумні:
    Не справдилися люду сподівання,
    Не вилупився з мене геній! Ні!

    Опуклі музи вабили ізмалку
    І збуджували хтивий інтерес.
    Моє ж письмо важезне, мов ломака,
    Пегаса по хребтині грубо "Гепс!".

    Злизав котко у глечику сметану,
    Упав з небес наляканий Антей:
    Тонка це грань - між бевзем і титаном,
    Розсудливе писання непросте.

    Малює муж пейзажі, натюрморти,
    Нірванно-пасторальнії хмарки.
    А я, лопух, описую городик,
    Дружину, що сапає буряки.

    Не виклянчив у читача пошани,
    Усю загамав лірики акин.
    А за вікном клубочаться тумани,
    Неначе у голівоньці думки.

    Не здатен римувати лози-сльози!
    А на додачу - наче і немов!
    Хоча добу в блокнотику ялозив,
    Словес ліричних купу намолов.

    Трагедія! Безсилля мучить душу!
    Терзають вуха жінки хропаки.
    А може, друзі, в прозі надолужу?
    Писну щось патетичне! На віки!

    11.01.2019р.

    Теща

    Зобидили. Укотре сльозотеча,
    У роздумах - чи жити, чи не жить...
    Бо глипнула спросоння люто теща,
    Лечу на працю хутко, аж курить.

    Вона зучора чорна від обиди,
    Яга ще та - попробуй догоди!
    Забув учора пса її помити,
    То вирвала жмутину бороди.

    За те, що випадково стукнув лобом
    По носі тиждень лускала мене.
    Гризуть жінки, і добре хоч не скопом,
    Дружинонька вночі сіднички мне.

    Розумна теща. В мене ж ніц кебети,
    Між звивинами січка, пилюга.
    Позичила півсотні під проценти,
    Вже десять тисяч їй заборгував.

    Забув коли жував востаннє курку,
    Гризу лише хрящі та мослаки.
    Ісхуднув, козаки, на шабатурку,
    Крізь ребра світять місяць і зірки.

    ...Прокинувся в раю, в опочивальні,
    Упала з пліч безвиході плита.
    Це просто сон! Моя душа в нірвані,
    А теща в мене кльова! Золота!

    11.01.2019р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  3. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (8)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.12 01:44 ]
    Жадання
    Я не того тебе жадаю,
    Поставить галочку аби.
    І не доведений до краю,
    Й не хочу втіхи від журби…

    Тебе жадаю не для того,
    Мов Казанова молодець,
    Аби додати перемогу
    До списку скорених «фортець».

    Не хочу, ні, упасти низько,
    Бо течія то не моя!
    Відчув твою – ДУХОВНУ близькість,
    І рідну душу в тОбі* я.

    І не потрапив у тенета,
    Що їх сплела Цірцея** зла.
    Ми – два крила одного лету,
    Одного тіла – два крила.

    Немов два промені в імлі є,
    Які до сонця потяглись!
    І хто мене так зрозуміє,
    Мені красу відкриє й вись?!

    Хто серед холоду узимку
    Дарує душу золоту?
    І щастя дружньої підтримки,
    І свого серця теплоту?!

    Гармонію єднань любовних
    Створити можеш тільки ти.
    Хіба жадання те гріховне,
    Що прагне щастя повноти?!

    12.11.7526 р. (Від Трипілля) (12.01.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  5. Нінель Новікова - [ 2019.01.11 17:50 ]
    Симфония снега
    Эта симфония снега
    Околдовала сады…
    Рыженький пёсик с разбега
    Вышил узоры-следы.

    Белыми струнами ветер
    Тихо играет в ночи…
    И, словно ноты, на ветках
    Чёрные сели грачи.

    В сказке серебряной – нега.
    Ты помечтай, не спеша…
    В белой симфонии снега
    Пусть растворится душа!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  6. Тетяна Левицька - [ 2019.01.10 15:37 ]
    Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
    Розсипала намистом на папері
    і я свої думки - сніги вгорі.

    Внизу парчі чеснота світова,
    пишу на ній, ще поки сніг не витер,
    допоки вистачає срібних літер,
    в мелодію складаються слова.

    Сніжниця мрій розрадою мені,
    єлеєм, амброю у ці хвилини,
    хоч небеса ховають морок синій,
    врунисті хмари, місяць у човні.

    Зникає пульс за обрієм зими...
    Моя душа збентежена, свавільна
    чекає на світанки... Сніг на віях
    тремтить сльозою… Боже, обійми...

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (10)


  7. Віва ЛаВіта - [ 2019.01.10 13:19 ]
    Вітер стих
    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені далеко до сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...

    я вдячна тобі за те,
    що ти відштовхнув мене...
    тоді б я не втрималась – втримав,
    не я, і не ти на колінах,
    про тебе жену думки...
    як добре так, не навпаки!

    гартований сумом й слізьми,
    і криками, й ляпасом долі –
    отой, що кохає – той поряд.

    а той, що лиш «хоче» – хрін з ним!

    я вдячна, що ти відштовхнув,
    звільнилась від дум я лукавих,
    ранкову заварюю каву тому,
    кого тихо люблю...

    я вдячна за все й не тобі,
    а тим, хто плітки і образи,
    і тим, хто без дяки щоразу,
    вони – колами на воді...

    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені ще навіть не сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Сушко - [ 2019.01.09 15:04 ]
    Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
    Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
    І читати творіння безсмертні убили охоту.

    Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
    Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
    Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
    Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

    Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
    Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
    Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
    Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

    Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
    Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
    Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
    І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

    Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
    Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
    І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
    Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.

    09.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (17)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.07 23:32 ]
    Краса, що темряву перемагає
    Приходжу знову я сюди
    Немов у пазуху до Бога.
    І тут милуюся завжди
    Красою Києва нічного.

    Спостерігаю вкотре он
    Як грає барвами ліниво,
    Переливається неон,
    Мов усміхається мені він.

    Давно поганий настрій зник,
    Розкішне видиво розквітло –
    Сяйний неоновий квітник,
    Розливши золотаве світло.

    І я від подиву німів,
    І завмирав, як вітер в гаю.
    Бо ця краса – без зайвих слів –
    І темряву перемагає!

    7.11.7526 р. (Від Трипілля) (7.01.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  10. Нінель Новікова - [ 2019.01.07 20:43 ]
    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  11. Олександр Сушко - [ 2019.01.07 11:19 ]
    Різдво
    Коли життя ламає долі щит
    І хмара застеляє промінь сонця,
    Шукають люди захисту від бід,
    Вимріюючи бога-охоронця.

    Шаманять і кадилами трясуть,
    Воскурючи з жиру фіміами.
    Але в душі злостивця каламуть,
    В кишені - ніж на ближнього чи камінь.

    Молитви тільки дві: "Подай!", "Пробач!",
    Від глупства розум у кебеті висох.
    Уклякнув на колінах раб-прохач,
    Цілує руку грішнику у ризах.

    Сусід сусіда вкинув у ставок,
    Зоп'яну матір син влупив обухом...
    Якщо і є всеблаге божество,
    Воно від криків жертв давно оглухло.

    Вина із бару сулію дістав
    (двохтисячне Різдво стрічають люди).
    Увірувати важко у Христа,
    Якщо його в душі нема й не буде.

    07.01.2019 р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.06 20:55 ]
    Зимова ідилія
    Зима у розпалі, зима
    І сіє чарівний сніжечок
    Землі – на очі, груди, плечі.
    І, ніби рідну, обійма.

    Сховалися морози строгі,
    Легка завія моросить.
    І сад принишк біля дороги…
    І вітер задрімав на мить.

    Така ідилія зимова –
    В клубок мотає білу нить.
    Лиш угорі пташина мова
    Струмком весняним жебонить!

    6.11.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  13. Олександр Сушко - [ 2019.01.06 09:37 ]
    Пора
    Шановні друзяки-поети,
    Дарую востаннє привіт.
    Ще трохи - і кану у Лету,
    Зітхне із полегшенням світ.

    Не буду мозолити очі,
    Лякати талантом невдах.
    Життя залишився шматочок,
    За хвилю з пістолі бабах!

    Не звикнув писати олжею,
    Не стачило, мабуть, ума.
    Існую і так за межею,
    Мене поміж вами нема.

    Затримався надто у світі,
    Між геніїв труся як в'юн.
    Прекрасних пейзажів лахміття
    Засмічує душу мою.

    Порвалася нитка у мойри,
    Фарбує долівку рубін.
    Мій попіл - із урни - у море.
    А пам'ятник ставте собі.

    06.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.05 22:13 ]
    Музика очей
    Я згадую ту зустріч-дивину,
    І спалахи неону, мов гліссандо*,
    Коли тебе побачив осяйну
    І ті жагучі дарував троянди.

    Здавалося, розвіялась імла,
    Як засвітилося твоє обличчя,
    Аж вечір зашарівся таємничо,
    Зима розтала від твого тепла.

    Я надивитися не міг ніяк
    На ріки-хвилі звивисті волосся…
    І лився в душу хміль, немов коньяк…
    Чи в неї почуття нове влилося?!

    Я пам`ятаю музику очей,
    Грудей і слів дозрілі виногрона.
    Здавалося, всього ось-ось огорне
    Та ніжність, що схилилась на плече.

    І дефіле я згадую, коли
    Немов засяяла велика зала.
    Ми тротуаром так поволі йшли,
    І вулиця світилась й усміхалась!



    5.11.7526 р. (Від Трипілля) (5.01.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  15. Люба Світанок - [ 2019.01.05 11:23 ]
    ***
    Можливо, сніг засипле слід,
    в душі залишений тобою...
    Порозгортала знов у світ
    тканини білої сувої
    всевладна в просторі зима.
    Ступає гордо в довгім шлейфі,
    що сріблом вишила сама.
    Сумну мелодію на флейті
    їй тихо вітер награє.
    Складають модні "па" сніжинки,
    а вечір зорі дістає
    з бузково-синьої торбинки,
    давно вже втративши їм лік,
    так легко й вправно ним початий...
    Без тебе кожна мить, як вік,
    та жодну з них не наздогнати.
    Де ліхтарів засяяв цвіт,
    сніжинки крутяться юрбою.
    Біліє світ... Чорніє слід,
    в душі залишений тобою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.05 11:01 ]
    Стерео


    Десь у Плеромі тихо та огрійно...
    Немає конкуренції, війни.
    Там пахне портулак і жовте сіно.
    Мотається і рветься сонценить...

    Сидять вчорашні недруги у колі,
    Попихкують, підкашлюють, гудуть.
    Не треба амуніції та солі.
    Вирішують: у чому ж смерті суть?

    Так довго не приходить Мати Божа.
    Так гірко, несусвітньо в далині.
    Комп зависає... Щит на огорожі.
    І ніде наловити щук, линів.

    І кожному відкрилося дитяче.
    І виходу немає у пітьму.
    Плерома набрида – жовтогаряча.
    Хоча – нарешті – просторо уму.

    ..........

    2014


    Стерео

    Є три кінозали і кілька валют.
    У кожному - стрічка.
    Повтор чи дебют.
    І люди заходять... І гасне екран.
    Присутній отримує декілька ран.

    Є ті, що не вміють нести у світи.
    До кого належиш, дружбане мій, ти?
    Чи лихо троюрідне серце пече?
    Чи плюнеш "баласт" - на старече плече?
    Чи сняться по фільму війни голуби?
    Ти просто дивився крізь цівку доби.
    Тебе заманили.
    Сценарій не твій.
    Лушпайки змітаєш між цноти повій.
    Пітнієш, бинтуєш...
    Блюють слабаки.
    Не бачиш дороги, свічада, руки...

    Хтось каже "баталія", мати - "молись".
    І шкіриться зранена стереорись.

    Забілює дощ на афіші число.
    Ти лиш споглядальник афер, НЛО...
    Поміж ампутацій, сирітства і зрад
    Клади свої мідні на чийсь мармелад.

    2015

    Дилеми

    Стоїть бабуся. Дивиться на хату.
    Була гніздом, колискою...
    АТО...
    Тепер за стелю - неба зорний батик,
    У кожного свій жереб, враг, жетон...

    Війни старе дитя.
    Курні дороги...
    За ласощі - калина, бузина...
    "Таки вціліла..." - шепче. Від порога
    Ітиме по заковах, письменах...

    Кому вона потрібна? Відтремтіла...
    Перевела козу, годинник... дух...
    Плевели з кров"ю...
    Сонце в попіл сіло...
    А я старих жалію.
    Підійду.

    Згорьовані полільниці-бабусі.
    Нам довго йти до їхніх мозолів.
    Отямтеся, біляві, чорновусі!
    Врожай смертей збирається з полів.

    Нема вини, яку б не спити разом.
    Нема такого дідька, щоб палав.
    Повзе-звивається війни змія-зараза...
    Шкварчить надії жирна пахлава...

    Свої - чужих. Свої - своїх.
    Дилеми...
    Двигтять дерева лісу і родин...
    Маразми юних, олігархів схеми...
    А я - у схизму.
    Боже, пощади...

    Ти Всевидющий, Триєдиний.
    Чадно.
    Вкажи яскиню. Гіркне фіміам.
    Дала клубок Тезею Аріадна...
    Ну що усім заблудлим нині дам?

    2014


    Пацифістське-2

    Косять буйну траву...
    І ніхто не спитає – навіщо.
    Там і сям – стовбурці... Пронеслася травнева гроза.
    Шкутильгає бабуся Мінерва... Утупиться віщо,
    Пробубнить шепеляво:«...не буду ні проти, ні за»...

    Розцвітає жасмин – і зарано, і пахко, і пишно.
    Підміта дітлашня біля лави агітки й бички...
    І смердить учорашнє – мов риба стара з попелища.
    І майбутнє циганить «зелені» з лихої руки...

    У сусіда – ремонт.
    Скреготить... піднімається... пада...
    Хочуть всі перемін. І міняється шило на ми...
    І Георгій застиг на іконі: прохромлює гада...
    І гадаєш собі.
    І вкриваєш набуте крильми.

    І мабуть, доживеш. І лишишся терпкою, чужою
    Серед цих краєвидів, де бути – мудріше за бунт.
    Захрипає мій голос: війна... І не випити лою,
    І не сходять, мов плями родимі, іуди з трибун...

    У столиці казкар вимережує заклики й тези.
    Колобок лівий бік припалив у Луганську вночі…
    На бальзамі з кульбаб можна жити доволі тверезо –
    Між отими, що груди підставлять під кулю і чіп.

    Як не хочеш у кров, залишайся в акації пінній.
    Як не маєш ножа, відламай від хлібини шматок.
    Ну невже зупиню бронебійно-трасуючі... міни?
    Наутилусом серце пливе – повз ЧАЕС і АТО...

    21 травня 2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Сушко - [ 2019.01.05 09:50 ]
    Мудра жона
    Ну хіба у тому є вина,
    Що мій муж не воїн, а амеба?
    Сестроньки, скінчилася війна,
    Мужикам ховатися не треба.

    Крим і так давно вже був не наш,
    А Донбас - хіба це Україна?
    Чоловіче, половкіше ляж,
    Хоче сексу ранком жінка вірна.

    Кинуть нас і НАТО, і ПАРЄ,
    Попрошайка ми для них капризна.
    Хай москаль собі усе бере -
    В нас землиці зайвої до біса.

    Нині у ціні нейтралітет,
    Чорна зрада, чоботи зимові.
    Ноженята кутаю у плед:
    Як же гарно жити безголовій.

    05.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.01.04 15:55 ]
    А ти про мене думаєш
    А ти про мене
    думаєш хоч
    інколи?
    Коли душа
    з небес формує
    віхоли.
    І галки
    кружеляють над
    смереками.
    Я знаю, що
    не говори,
    а деколи
    тобі ввижаються
    обійми
    пристрасні,
    коротка сукня
    в рисочку
    на пристані,
    на ртутнім
    небосхилі -
    біла лінія,
    стійкі парфуми
    з ароматом
    лілії.
    Чи ти за
    нею тужиш?
    Ніч минає ця,
    коли не я,
    вона тебе
    торкається
    і на підлогу
    падає
    туман вагань,
    панчохи
    в сіточку -
    обгортки
    Інь і Ян.

    2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (29)


  19. Світлана Мельничук - [ 2019.01.04 15:31 ]
    ***
    ***
    Тривожних снів заплутаний клубок
    І днів пекельних непомірні втрати.
    І непохитна віра: з нами Бог.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    НелЕгка ноша на твоїх плечах,
    Її ні зняти, ні подарувати.
    І всесвіт болю в стомлених очах.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    Своїх переконань не здай за так.
    І зовсім скоро вже почне світати.
    Знайде відплата Юду за срібняк.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (14)


  20. Олександр Сушко - [ 2019.01.04 07:57 ]
    Клятва
    Ох і лютий поетів гурт!
    Той сокиру несе, той лопату.
    Критикана загнали в кут,
    За пиху надійшла розплата.

    Ухопили мене за хвоста
    Та із неба жбурнули в яму:
    - Хай очуняє "суперстар"
    Та почистить зубиська й карму!

    Із Парнасу в болото"Плюх!",
    Злиплась шерсть на змокрілій шубі.
    Зустрічає дзуміння мух
    І сестричок період шлюбний.

    Хоч усіх і переказив,
    Обійшлось цього разу без яду.
    Більш не буду - клянусь усім -
    Підгризати поетів ззаду.

    01.01.2019р.

    Кровосис

    Не можуть критикани жить без крові,
    І я сьогодні декого вкусив.
    А поетеси вельми гонорові,
    В усіх у стелю встромлені носи.

    У їх творіннях ніц немає вади,
    Бо кожне слово - вічності ковток.
    Тому до них підкрадуюсь іззаду,
    У дар небес встромляю хоботок.

    В живиці є усе: Ерато стогін,
    Хвалебні гімни, лірика щемка.
    Обкусані у сонетярок ноги,
    В ронделеплеток гузна у дірках.

    Сисун ще той! Труйний язик в щелепах
    Щоденно плеще гумором усмак.
    Летять прокляття та плачі до неба,
    Свербіж пиху до сказу аж дійма.

    Від мене харапудяться таланти,
    Не кличуть читачі "Віват! На біс!".
    А, може, браття, досить кров смоктати,
    Водицею із крана обійтись?

    04.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  21. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 23:15 ]
    Я вишиваю...
    Я вишиваю ниткою безсоння
    цнотливий ранок, знову наче вперше.
    Хоч місяць небом мандри не завершив
    і краплі ночі ще на підвіконні.

    У голку засиляю перший промінь -
    хрупкий, сором'язливий і тендітний.
    В чеканні чуда у порі досвітній
    стоять ліси, сумні і нерухомі.

    Рожеву нитку покладу на обрій,
    осоння ясно загаптую сріблом,
    по травах роси кину дрібно-дрібно,
    розсиплю заходом останні зорі.

    Розквітне небо вишитим обрусом,
    стече у безвість ніч за видноколо.
    Дістав ключі Дажбог золоточолий,
    розчісує ланам пшеничні вуса.

    Я вишиваю нитками...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.47) | "Майстерень" 5.75 (5.54)
    Коментарі: (8)


  22. Олександр Сушко - [ 2019.01.03 17:18 ]
    Тривога
    1

    Без ноги йде вояка із посохом,
    Сивий чуб замітає чоло.
    Оминаю каліку із острахом,
    І веселощів як не було.

    Для держави солдатики - гвинтики,
    Той - з Таращі. а той - із Прилук.
    Йду до лазні. Під пахвою віники,
    Треба змити кровицю із рук.

    Думав, душу очорнену вимию,
    Взяв із церкви святої води.
    Та прикутий до спогадів линвою,
    Де в бою умирали брати.

    На стільниці калинова китиця,
    Друг на фронті лежить у рову...
    Льодом вкрилося озеро Вирлиця:
    Я під кригою, мертвий, живу.

    2
    Не дивлюсь крізь рожевії скельця
    На цей світ, бо уже у літах.
    Колючки виростають із серця,
    Бо там біль зачаївся і страх.

    А на Сході орда виє люта,
    Рве неспокій (у цьому вся суть)
    За майбутнє, якого не буде,
    За минуле, яке украдуть.

    04.01.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  23. Тетяна Левицька - [ 2019.01.03 10:13 ]
    Черемха
    Біло, запорошено
    У  саду моїм,
    Не чекала осені,
    А узимку втім
    Розцвіла черемхою
    Білосніжною.
    Стала, милий, тихою,
    Сонце-ніжною.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!


    В небі захурделило,
    Золоте руно.
    Вогнище розпалимо,
    Не загасимо,
    Черемшина піниться -
    Ти не обривай.
    І куди подінеться
    Та любов жива.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!







    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (9)


  24. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 03:36 ]
    Двоє на пероні
    Сьогодні дотліють мости,
    лід у твоїх очах.
    Колір байдужості
    в сірім слові "прощай..."

    У цих привокзальних вогнях
    відповідь не знайдем.
    Кожен шукає свій шлях
    в новий прийдешній день.

    Чи небо їх перетне
    на перехрестях доль?
    Ти не пізнаєш мене -
    в мене вже нова роль...

    Хтось інший візьме за плече
    і поведе у світ.
    Ніби не було ночей,
    ніби не було слів!

    По рейках повзуть вогні,
    скрегіт вагонних коліс.
    Руку стискаєш мені,
    як вперше, давно колись!

    Цей потиск, як спогадів щем,
    гріховідпущення!
    Впала полуда з очей,
    наче одужання.

    Цей потиск - вина ковток...
    Що то за штука - любов!
    Зім'ятий на рейках квиток,
    потяг без тебе пішов!


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (3)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.02 00:01 ]
    Шляхетна серця глибина
    Ці лагідні волосся хвилі,
    Великі очі осяйні.
    Півусмішка на личку милім
    І мудрі погляду вогні,

    Що ніби пестять добротою.
    І проглядає в них вона –
    Відкритою, немов простою
    Шляхетна серця глибина…

    І що тепер мені робити?
    Спалахую від тих вогнів,
    Увесь коханням оповитий -
    Тону в чарівній глибині!

    1.11.7526 р. (Від Трипілля) (1.01.2018)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.31 21:08 ]
    Пестощі морозу
    Від холоду зіщулилися віти
    І вітер употужнив свій повів.
    І від морозу тихо бронзовіти
    Почав неон, що досі мирно снив.

    Вібрує сад судомно дрижаками,
    Скував мороз і порухи малі.
    І сяє ніч поблідлими зірками
    В замерзлій закоцюбленій імлі.

    Зима іде andante maestoso*,
    І заганяє людство до осель.
    І розсипає пестощі морозу,
    Як музику чарівну – менестрель!

    31.10.7526 р. (Від Трипілля) (31.12. 2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  27. Юрій Лазірко - [ 2018.12.31 18:44 ]
    усе починається з кроку до тебе
    усе починається
    з кроку до тебе
    і те що назустріч
    і поштовхи в небо

    і сіль на губах
    і пісня в колисці
    хрести на гробах
    та спогади чисті

    надія на сон
    де мрія крилата
    п’є світло вікном
    і рветься літати

    наповнення слів
    у стислі легені
    ще вірш не згорів
    а рими зелені

    ще хочеться сліз
    вмирати від щастя
    і поле – не ліс
    і серце – не вкрасти

    стіни не знести
    бо винести можна
    кути самоти
    свою нетотожність

    усе відкриваєтся
    з Богом у серці
    і те що раниме
    і те що без терцій

    і сонце – здається
    долоню цілує
    душа одірветься
    ніхто й не почує

    і стане летіти
    пелюстям тендітним
    любов'ю над світом
    і піснею гріти

    19 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (15)


  28. Олена Балера - [ 2018.12.31 13:16 ]
    ***
    Чарує розум самота зваблива,
    Сплітає сіть підступна плутанина.
    Зимовий дощ, прозорий, нежурливий,
    Непроханим приходить на гостину.

    Кудись поділось почуття провини,
    А час до мене довготерпеливий,
    Не дорікає за безглуздий вчинок,
    Неначе лік утратив похвилинний.

    І ранок посміхається нещиро,
    Легкий сарказм приховує старанно.
    Прийдешній рік благає про довіру,

    Дає надію, мов різдвяний пряник,
    А рік старий, як невиправний лірик,
    Усіх благословляє наостанок.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (14)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.31 12:19 ]
    Пелех мішури
    Сонце зосеніле. Філігранні крила.
    Дідові Морозу пишуться листи...
    Зайчики махрові, мари і мірила.
    Сніговик торішній шаплика впустив.

    Котить кіт клубочки серпантином буднів...
    Кошик без чернеток, білизна зізнань.
    Між київ більярдних лежень неосудний
    Гомонить на хінді про шляхи в Шампань.

    Бісики, інфанти, сови на горгошах.
    Торти-напівправди, пелех мішури.
    Передноворіччя.
    Світ ясний, хороший.
    Складено кадастри... ділено на три.

    Віяла соснові, хвилечки зефіру.
    Сіється задармо синє конфеті...
    Між оман-горішків, масок брудно-сірих
    Фокусники тягнуть вушка золоті...

    2015


    Ялина

    В гірлянди слів і блискітки намиста
    Ніколи ти не зодягав мене.
    Усі дорослі – родом із Дитинства,
    І Дід Мороз нікого не мине.

    У ніч грудневу я шукала проліс.
    Замерзли руки в муфточці рудій.
    – “Дванадцять місяців” читала, бджоло? –
    Кахикнув між ялин статечний дід.

    Дістав пакунки із цупкої торби:
    Шлейф…
    діадема…
    конфеті…
    дива…
    Ялиною росту. Геть, муже-норде!
    Не смій дзвінкі прикраси обривать.

    Не плутай снів, не торсай мішури.
    Літав далеко. Гув… Поговори.

    2015

    Завія

    1

    Ти просиш: "Наснися -
    Тигрицею... морем..."...
    Паркани... замети...
    Немає опори.

    Іду, бо набридли
    Вертепи, кав`ярні,
    Буденні канапки...
    Обіцяно гарне!

    Тигрицею? Добре...
    А морем не вмію...
    Обходжу Гребінку.
    ...завія... завія...

    2

    У крайній хатині -
    Незамкненій - блищик.
    Чекаєш... хмелієш...
    .................................
    Я - променем - вище...

    3

    Ось яблуко - тепле,
    Червоне, із літа.
    Павучі тенета.
    Любов розмаїта.

    Дістанеш?
    - Аякже.
    Зобачення... танці...
    Квадратом Малевича
    Шиба у склянці.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.12.31 07:00 ]
    Новий рік
    Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
    Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
    Прелюдією братньої різні
    Лящать у вухах заклики до бійні.

    Цінується удар у пах ножем,
    Майстерна пастка, спілка з людоловом.
    Цей світ краса навряд чи збереже,
    Якщо не порятує мудре слово.

    А чи кому потрібен мій талант -
    Є ж томос і домовленості мінські...
    Не мир у тренді нині, а джихад,-
    Клади, солдате, міну до колиски.

    Злякався чорт, до пекла хутко втік,
    Не хоче й сатана приймати жертви.
    В окопах зустрічають Новий Рік
    Вже не живі, хоча іще не мертві.

    Іде війна. Гримлять щити, мечі,
    У жінки син пропав, забрали мужа.
    Поете! Не відчаюся, світи!
    Розтоплюй лід ненависті у душах.

    31.12.2018р.

    Мелодія для флейти

    Упали планка, настрій і вольтаж,
    В орієнтирах розхиталась клепка.
    У стилі бохо торба - ось мета,
    А ще нова у квіточках сукенка.

    Синок дрімає. Тепло на печі,
    Укутую кота пухнастим пледом.
    Мене, холодну,- жити не учи,
    Відгородилася нейтралітетом.

    Диванна жалість - це усе, що є,
    Заочно підгодовую каліку.
    Синичка за вікном зерно клює,
    Лежу і мрію з мужем у обнімку.

    А совість вже протерлась до дірок,
    Підніжку другу ставити не вперше.
    Одважую поради, мну перо,
    Чужі думки вивалюю в мережу.

    Пегас колегу знов збиває з ніг,
    Відмовитись не можу від вендетти.
    А візаві не сердиться,- о ні!
    Подарував мелодію для флейти.

    31.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Олехо - [ 2018.12.31 07:29 ]
    * * *

    Життя-графіті уві сні,
    ілюзій формули і догми.
    Крива ховається на дні,
    маскує горб у ситі форми.

    А на поверхні сто ідей.
    І сто руїн – дорога зречень.
    Пустеля щастя без людей
    і дрібка хибних заперечень.

    А далі небо-висота.
    Світ затуляють чорні крила.
    Де скорбно стулені вуста,
    ідея вічності безсила.

    А вище неба тільки ми –
    чергова правда без омани.
    І гріш останній із суми.
    На свято кари, може, стане…

    12.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (6)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.30 22:18 ]
    Золота ріка
    Немов якась чарівна сила
    Зуміла все красою вкрить –
    Зима дерева побілила,
    І зупинилася на мить.

    А кущ овальний, наче броша,
    Ряхтить іскринами із див.
    Туман втягнув легку порошу
    І у повітрі розчинив.

    Плекає чари й береже він
    У вишині і низині.
    І темінь солодко-рожева
    Вмика неонові вогні.

    І десь у далечі глибоко
    У прірву скрапує ночей,
    Захоплене милує око -
    То золота ріка тече!

    30.10. 7526 р. (Від Трипілля) (30.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.29 21:14 ]
    * * *
    Сивенькі очі сніготалу
    Сміються чарами в гаю.
    Невже кохання завітало
    У душу змучену мою?

    Мов затремтіли струни ліри,
    Теплом забутим обняли.
    Я відчуттям своїм не вірю,
    Коли прийшло воно, коли?

    Коли воно єство зігріло?
    Від болю стало боронить?
    Так ненав`язливо й уміло
    Проникла в мене щастя нить?

    Мов спалахнула і не гасне
    Легенька іскорка живла.
    І щось невидиме й прекрасне
    Бальзамом в серце пролила.

    Наповнила його снагою
    І світ одкрився і воскрес.
    Я відчуттям цим рани гою
    І знову рвуся до небес!

    29.10.7526 р. (Від Трипілля) (29.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.12.29 10:49 ]
    Віхола
    Хоча з пієтетом природу не раз описав,
    Аж серденько мліло від виряджених краєвидів.
    Та нині від овиду сірого зріє сльоза,
    І настрій сльота намагається враз отруїти.

    Сяйливого й теплого літа зимою схотів,
    Аби розцвітали під вікнами астри та рожа.
    Натомість - під тином вервечки сорочих слідів
    Не може од світу сховати злостива пороша.

    Сусідський блохастик без буди, лежить на землі
    І виє протяжно на пущу, де зайчик сховався.
    Парнас нетверезий, гуляють його королі,
    Жбурляють у мене шкоринками від ананаса.

    А чай вже холодний, у ньому акація, глід,
    У комині вітер гуде із собакою в квінту.
    Погода капризна, така як і втомлений світ,
    Заплющую очі і бачу усміхнене літо.

    29.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  35. Галина Кучеренко - [ 2018.12.28 23:33 ]
    В очікуванні 2019 …
    …Кермо поламане і щогли всі підперті,
    Вітрила пошматовані не раз,
    Чи полюси змістились на планеті? -
    Неначе чорт, вибрикує компас…

    У хвилях світового океану
    Ми на хиткім, підбитім кораблі,
    Штурвал ми доручили капітану,
    Щоб вивів нас до твердої землі.

    Ніхто не знав ні курсу, мап не бачив,
    Наш борт до цього мало не тонув,
    Туристи - мавпи, капостять, ледачі…
    Ледь не створили з корабля труну.

    А капітан, все ж, знається на зорях,
    Чумацьким Шляхом корегує курс,
    Човна латає попри хвилі, в морі
    І заощаджує збережений ресурс.

    Та в’їлись мавпам і вітри, і шторми:
    - Чому він не припинить їх слівцем?
    Не створить із глибин буремно-чорних
    Нам сушу?! Зараз хочемо Едем!
    - Давайте переміним капітана!
    І оберем любого горлопана,
    Що нас сюди завів і пам’ятає
    Як від землі дорога виглядає!
    Не відає він курсу й навігацій?
    Баластом скинув весла і кітви?
    Ми в захваті від тих інсинуацій,
    Як він без плоту море переплив!
    - Ні, цих почуйте! - Берег прийде сам!
    А мавпи мають просто сподіватись!
    Невпинно вірити гучним словам!
    Не треба мізкувати й перейматись!
    Вітри затихнуть! Більш не буде хвиль!
    Проміння враз засвітиться зі Сходу!
    Газовану ми питимемо воду!
    І буде сонце, мир і вічний штиль!..

    …І всі ми в тім липкім, міфічнім штилі
    Навік зав’язнемо, як жаби у багні,
    Як кріпаки без волі і землі,
    Як віслюки в довічному ярмі
    З обіцяною морквою на рилі...

    …Як витребеньки мавп перемагають
    Їм і президії бувають замалі -
    Аби хоч друзки суші досягли...
    Далебі, на завзятім кораблі
    Команда з капітаном курс тримає
    І шторм не час для зміни на стерні,
    І доля визначатись вимагає -
    Чи хочемо ми плисти у човні,
    Чи бути в морі кормом… Час спливає…

    © 12/2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.12.28 13:33 ]
    Благодать
    Осіяла істина проста,
    А до цього був як пришелепа:
    Не тягніть корівку за хвоста!
    Слоника за хобот теж не треба!

    Склалися, нарешті, два плюс два,
    Сіроманці ситі, цілі вівці.
    Хай дзвенить над кашею мушва,
    А комарик п'є із вас кровицю.

    Про сумне усе вам розказав,
    Обираю радість, а не стреси.
    Кашу варить жінка з гарбуза,
    Я в нірвані! Настрій пречудесний!

    Аж співає все моє єство,
    Майбуття - безхмарні високості.
    Радісно стрічатиму Різдво,
    Служба починається о шостій.

    Списано із совісті гріхи,
    Все тіп-топ, гризу цукерку "Тузік".
    Буде томос, будуть пироги,
    Погуляю ніченьку без музи.

    28.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.27 08:11 ]
    Під важкими крилами туману
    Мій погляд у висі кане,
    Здається, там дна і нема.
    Пороша летить рахманна –
    Білесенька ген бахрома.

    Чарівно укрила віти –
    Як шуба шовкова легка.
    В обіймах її сивіти
    Береза стрункенька звика.

    Пускає ув очі оману
    Сяйна молодиця зима.
    Важезні крила туману
    Укрили усе крадькома.

    24.10.7526 р. (Від Трипілля) (24.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.12.27 06:07 ]
    Зима
    Сніжком замітає садочок півднЯ,
    Аж гнуться обтяжені віти.
    Зимою писати про зиму - бридня,
    Естети вподобують літо.

    За комір сідають вогкі голочки,
    А небо не небо, а мливо.
    Сусідка сутулиться в шубі важкій -
    І де тут романтика, диво?

    Зима нецікава - на слово повір,
    Засмучують ніченькі довгі.
    А влітку вродливиці радують зір,
    Стовбурчать оголені ноги.

    Підморгує Єва, то млію в жазі
    І прагну її пригорнути.
    Шепоче на вухо змій "Плід цей вкуси!".
    Я вмію - ще той шалапутик.

    Пірнаю мрійливо в оголений ліф
    Шептати богині про вроду...
    З розгону спіткнувсь об засніжений риф
    Із брили холодного льоду.

    Чкурнули дріади в холодні ліси,
    Русалі сидять в ополонках.
    Бажаю, братва, обійтися без зим,
    Ще б трохи - лишився без ока.

    27.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  39. Марина Кузьменко - [ 2018.12.26 00:08 ]
    Щастю життєвої осені
    І попливли роки,
    Як листя по воді.
    Життя пройшло
    У невловимій круговерті.

    Ось тут ми вчора ще:
    Наївні й молоді,
    А вже сьогодні
    По-осінньому відверті.

    І може не тебе
    Обрала б я.
    Та погляд твій
    І рідний, і глибокий.
    Сказав, що вимір твого щастя
    Це – сім’я:
    Я переконувалась в тому
    Рік за роком.

    Волосся кольору каштанів
    В одну мить
    Покрив легкий
    Напівпрозорий іній:
    То холоди,
    То вітер налетить…
    Я рятувалася
    Теплом твоїх обіймів.

    Невпинний час.
    Він і глядач,
    І всім суддя…
    Нас огорнули вже тумани
    Зовсім сиві.
    Замерехтіло фотокартками життя
    А ми відверті.
    Й по-осінньому щасливі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4) | ""


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.20 01:20 ]
    Нюанси поетичної робітні
    Чом непотрібна критика мені?
    Потрібна, тільки не від графоманів.
    Не хочу я купатися в лайні,
    Ковтати зауваження погані.

    Хай майстер слова руку прикладе.
    Шліфуючи, він думку десь підправить.
    Тонкий нюанс відчує де-не-де,
    Й готова буде поетична страва.

    Не кожного пущу у душу я,
    Тут не потрібен Чорнобог лукавий.
    І філософія - цілком своя,
    Бо Велес поетичним світом править.

    Уяви крила легко підійма,
    Рукою водить тихо-непомітно,
    Аж Муза подивована сама –
    Хто диво-килим той словесний виткав?!

    Що не примариться, їй-Бо, і в снах…
    Невже це я? – дивуюся буває!
    Нарцис милується собою – Ах!
    Ви скажете, колеги, я це знаю!

    Вже вік не той, і я – немолодий,
    Щоб у воді собою милуватись…
    Не вернеш молодість, хоч вовком вий!
    Лишається мені… самодостатність.

    При ній ти сам – рядки ці не щадиш,
    При ній ти сам – на себе – погляд збоку.
    І крутиш, як пропелер, довго вірш,
    Вимогливість являючи високу!

    Чийсь опус - то на сайті тільки тло
    Для іншого, що має вищий рівень.
    А ти повинен дати еталон!
    Мов скульптор, зайве відсікти - для дива!

    Й тамуючи на графоманів лють,
    Іти своїм уперто шляхом треба!
    Бо все одно – лайниськом обіллють!
    Але без нього - не сягнути неба!

    19.10.7526 р. (Від Трипілля) (19.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (37)


  41. Володимир Бойко - [ 2018.12.19 23:43 ]
    * * *
    Забудь усе, що досі не забув,
    Чого колись намарне научали.
    Радій життю, допоки не почув
    Мелодії вселенської печалі.

    Змети скалки́ вітрин і вітражів
    Колишньої солодкої епохи.
    Виборсуйся з неволі міражів,
    Сприймай цей світ, яким він є.
    Потроху.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (7)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.13 21:22 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (11)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.12.06 10:50 ]
    Неук
    Є в оркестрі скрипки та валторни,
    Вік учились грати недарма.
    Та свистулька внадилась моторна:
    Гвалту - доста, музики - нема.

    Нині моду правлять недоріки,
    Чисті ноти - фарс, не той фасон.
    Моцарт на роялі хай не тринька,
    Є "маестро" з Диркіна-Фасо.

    Плетиво крикливо-какофонне
    Свердлить мізки чемним слухачам.
    На додачу - пищик епігонить,
    Бо погано музику вивчав.

    Зве на поміч дримбу й козобаса,
    Бубон у квартеті - диригент.
    Гримнула прелюдія до "вальса",
    Відень онімів і Будапешт.

    Поспливали дохлі раки й риби,
    Від музик перелякався й сам.
    Дикунам наставник непотрібен,
    Можна вити й так у небеса.

    06.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.04 12:01 ]
    Долюляю сокровенне...
    1

    Що сьогодні - добрі справи?
    Відкидання спаму-бруду...
    Сяду з котиком на лаву.
    А скраєчку лялька вуду...

    Золотавеньке волосся,
    очі витріщила - злюща.
    Голку витягти вдалося.
    Хилитається гладущик...

    У кафе "Політ" - безхатьки.
    Може, їм віддати пледи?
    Лементить на хлопця батько,
    мати курить... кида недо...

    2

    Знала я казок тьму-тьменну.
    Ой, реалії жорстокі...
    Долюляю сокровенне,
    відведу чужі мороки.

    Хочуть рибоньки - не вудки -
    суємудрі, недалекі.
    Вітровій по насту - прудко,
    на листочки рве Сенеку...

    Доброта не гандж - чеснота.
    Передбачення зловила.
    Снився Гонта на банкнотах.
    Залізняк стогнав - на вилах...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.12.03 04:28 ]
    Молитва
    Кремлівський бог, насправді - сатана,
    В прислужниках - пекельні людолови.
    А чи у нас релігія одна?
    Звичайно ж ні! У них - в патьоках крові.

    Не брат москвин, а православний кат,
    Молитва за любов - обман і підступ.
    Із гномом війську вчинено парад,
    Щоб освятити розбрат і убивства.

    Чортяка думав, що зірвав вже куш,
    Чекає Україну вічний погар.
    Господь москву випалює із душ,
    Очищує від тьми оселі Бога.

    В Гундєєва трясеться борода,
    Прокляття хохлакам ротяку пінить.
    Та знаю - з Лаври щезне чорнота:
    Кацапське кодло! Геть із України!

    02.12.2018р.

    Наш Бог

    І знову сварка, горло душать лапи,
    Черговий труп закопують у рів...
    - Владарювати тут не будеш, рабе!
    Тут все моє! І я тебе створив!

    Для мене все одно - людва чи блохи,
    На всіх одне генетики кліше.
    Захочу - будеш все життя безногим
    Або зроблю поетом у мишей.

    Втішаюся коли в громах-загравах
    Татьба і ґвалт, а друзі - вороги.
    Не докучає забавка кривава,
    Сусід сусідів нищить до ноги.

    Я - добрий бог. За око вирви око,
    Анафемою брата очорни.
    З релігією провернулось ловко -
    Вдягнув на люд міцнющі кайданИ.

    Синів для бійні в світ приводить матір,
    Стискає тато у руці обол...
    Цей світ від неземної "благодаті"
    Спасає тільки людяна любов.

    03.12.2018р.

    Дарма

    У рейвасі ловити рибку гарно,
    Вдалось у тьмі заскочити на трон.
    Для сонних пришелепків - кодекс карний,
    Мені (щоденно!) - податей мільйон.

    Офшорами обплутую країну,
    У кожного бабло з кишень гребу.
    Працює на війну заводик мінний,
    Купила теща газову трубу.

    Хапаю так, що не знайти і сліду,
    Розсовую грабоване в дірки.
    Моїм діткам тут нічого робити,
    Украв усе. Лишились кістяки.

    Цілує люд огузок у Європи,
    Росія теж копняк дала під зад.
    Давай посадим борова в окопи,
    Хай шанці риє кожен депутат.

    Сусідські діти в мене просять їсти,
    Усоте розкриваю свій гаман.
    Ех, мрії, мрії, ви - опале листя,
    Огорнуте майбутнє у туман...

    03.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.12.02 07:06 ]
    Мовчання
    Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
    Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
    Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
    Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

    Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
    Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
    Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
    Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

    Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
    Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
    Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
    У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

    Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
    Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
    Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
    Наді мною схиляються лики померлих, німі.

    Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
    Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
    Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
    Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.01 18:20 ]
    Дитинне


    Землетроща стихла. Злиньте, дельтаплани.
    Порвані нарешті ланцюги-кайдани.
    Тихі, непримітні - наче ті цеглини -
    посідали близько Дій, Охрім, Галина.
    Змучені обличчя, виснуть макарони.
    Чаю їм налито.
    Гримкотять вагони...

    Зотлівають фото. Років через триста -
    хто зігріє в тиші слів моїх намисто?
    Кажуть - першорядна... Музо неосудна,
    бузиновим соком барв сіренькі будні.

    Стежечка зміїста.
    Турнікети, рейки...
    В курники спустілі - сойки, соловейки...
    Есемески строчать снігурам сороки.
    ........................................
    ...де справдешні храми, мудрії-пророки?


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.12.01 08:06 ]
    Благодать


    Випив мудрості піалу,
    Вибився у люди:
    Не годуйте кицю салом,
    Бо ледача буде.

    Розум у поважнім віці
    Під бровами плеще:
    Не показуй гроші жінці,
    Краще дулю тещі.

    Око глипає несито?
    В бік штовхає Каїн?
    Лізь у погріб до сусіда,
    Краще як смеркає.

    - Я для люду друг найкращий!
    Геть погану владу!-
    Це синок з прицілом бреше,
    Буде депутатом.

    Гендлярі торгують крамом
    І живуть в достатку.
    Бевзе, геть! Тобі не з нами!
    Марш полоти грядку!

    Йде війна? Відсижусь нишком
    У цицьках м'якеньких.
    Хай Амур хитає ліжком -
    Ось який я в Неньки.

    Відростив свиняче рило,
    Заздрість звично душить.
    А на цвинтарі могила -
    Там ховають душу.

    Там ховають Україну...
    Залп, почесна варта...
    Мій сусіда йде на бійню
    Відомстить за брата.

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.11.30 15:10 ]
    Поцілунок
    Вилазить боком, друзі, мартопляс,
    Любові закортіло (навіжений!).
    Попав гаргарі ангел під обцас,
    Один лиш цьом - і пусто у кишені.

    Заусінню бретельку зачепив -
    Одразу шлюб. За посаг мудра теща.
    Припнула зятя хутко до чепіг,
    В хвоста і гриву словесами хлеще.

    Що зароблю - зникає, мов туман,
    Чіпкі до грошей в гарпій пазуриська.
    Змарнів од катування хтивий фавн,
    Вночі терзає жінка-одаліска.

    В корівоньок цицястих є бичок,
    В бичка - корівки. І немає тещі.
    Моє ж кохання - темрява! Наврок!
    Лягаю спати уночі, о першій.

    О третій ранку підстрибом у саж,
    Гноярку чищу на голодний шлунок.
    Отак, братове, упірнув у блаж.
    Всьому виною - клятий поцілунок.

    30.11.2018 р.

    Золота пора

    На вибори! За злодієм - вперед!
    Диви яка кабза велика в Мойші!
    Оспівувачі влади люблять мед,
    Талантик свій розпродують за гроші.

    У лірика насупилось чоло,
    Намацує мисля сюжетне русло...
    Це все було. Це все уже було -
    Булькоче гнійне політичне сусло.

    Піїт перо вмочає у калам,
    Малює читачам казковий замок.
    А загалом - одна липка хвала,
    Загорнута у ковдру обіцянок.

    На банерах дурню читає люд,
    Насправді - це "творив" голодний геній.
    І я заочно татя похвалю,
    Зліплю зі слів пласких глевкий вареник.

    У мене слово сяє як алмаз!
    Пегас у салі, в музи хитрий писок.
    На вічне часу, братики, нема,
    Пишу "джинсУ". Замовників до біса.

    30.11.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.11.29 06:53 ]
    Болить пальчик!
    Несу власну голову гордо!
    Бо..."геній"! Об"їжджувач муз!
    Письменники - гумус народу!
    Бігом на Пегасика "гупс!".

    Вломилися у піднебесся,
    Нажухали зграю ворон.
    Ну, як вам, панове, імпреза?
    А стиль? Ляпота! Еталон!

    Сусід просить: - Оду забацай!
    - Та запросто! Тільки не ний!
    Та кицька вкусила за пальця,
    Як глобус напух вказівний.

    Від болю завив, мов собака,
    Підстрибнув, як в танці кацо.
    Синюшна бубнявіє вавка,
    Писати не буду канцон.

    Жується сирок сулугуні,
    По телику пупс "бу-бу-бу".
    Захлипали в неті красуні,
    Про мавок писати не бу.

    28.11.2018р.

    Дитяче

    Дар - неначе туз у рукаві,
    Інструментик - українська мова.
    Індивідуальні молитвИ
    Шле в товписько повелитель слова.

    Із Пегасом змалечку союз,
    Під Парнас несуть мішками "перли".
    Годовито: - Я - служитель муз! -
    Ніздрі бачать павуків на стелі.

    Олівцем в руці легенько "круть" ,
    А для форсу - папіроску в рота.
    Люди ж - потомилися, хропуть,
    Звично підуть завтра на роботу.

    Сам у себе запитай: " Я - хто?"
    І пошани чи насправді вартий?
    Бо поет, насправді,- камертон,
    І слуга не слова, а громади.

    Віднайди до душ люських ключа
    Та серця навчися їхні гоїть.
    Хай приносить радість читачам
    Кожне слово сказане тобою.

    28.11.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   159