ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2018.09.26 04:25 ]
    Фатум
    Моє місце не тут - біля ложки, каструлі й тарілки,
    І не ручка з блокнотом являється сенсом життя.
    Бо думками в бою - там, де вибухи, трупи, каліки,-
    Куля точно летить між ударами серцебиття.

    А на столику чарка горілки і кухоль розсолу,
    І вовтузиться в шафі черговий приплід кошенят.
    Завтра знову на фронт, із братами лежатиму сполом
    На землиці вогкій, удихаючи пороху чад.

    Змилостивився Біг - попрощатися встигнув із другом,
    Залишаю три грудки піску на закритій труні.
    Страх вчаївся на дні, нашорошує злякано вуха,
    Та його переміг - він уже не хазяїн мені.

    Ось і знову Донбас, воріженьок шукаю між рідних,
    Бо між ними, як правило, нині одні вороги.
    Із поетів виходять хороші, треновані гридні,
    Правда вийти живим не вдається нікому з юги.

    Тут і зараз підпільно стрічаються рай із Еребом,
    Цей шматочок землі час давно на загибель прирік.
    Я у шанцях заснув. Бачу темне, розоране небо,
    Ангел скрушно зітхнув і хутенько від мене утік.

    25.09.2018р

    Мовчання - золото

    Релігія - не благо, а біда,
    Не можна тлю пускати на розсаду.
    Я дар пророцтва бевзю передав,
    А він пішов вивалювати правду.

    Єдиний Бог - написано рабам,
    Насправді нас у світі легіони.
    Нехай бубнить священника губа
    І бреше людям в очі із амвону.

    Бо люд недобрий, ще рости й рости,
    Тож хай в одній збирається церковці.
    Завчає хором істини прості,
    Поклони лобом лупить що є моці.

    Бо вміє лиш одне - обух сталить,
    Освячуючи смерть моїм іменням.
    Усі кутки вкривавив на землі:
    Хіба це люди? Псяки навіжені.

    В гріху плодили єви дітлахів,
    Усе життя неспокій був у хаті.
    А дай їм віру у мільйон богів,
    То роздеруть цей світ умить на клапті.

    Народ гуде, ножаку в рукаві
    У віруючого сталеву бачу.
    Пророка в рай хутесенько завів -
    Від лиха спас. Чого ж ти, дурню, плачеш?

    25.09.2018р.

    Учитель

    Ану, сідай, невдатнику, за парту,
    Учити буду як варити "плов".
    Для щастя треба зовсім небагато:
    Уранці, вдень і ввечері - любов.

    Дурня топити жир на велотреці
    Й на вірші витрачати півжиття.
    Розумний муж в подружньому кубельці
    Напружив хтивий м'яз. А ти - гультяй.

    Жінки у нас такі сором'язливі,
    Не скажуть, що кохатись аж пече.
    Дивися - онде топче курку півень,
    І ти не спи! Підстав красі плече.

    Підвісь над ліжком Рубенса картину,
    На бра накинь хустину для півтьми.
    І фея у обійми радо йтиме!
    Скуштуєш плід із райської хурми!

    Тепер іди. І більш не повертайся,
    Гони лише сто баксів за урок.
    Пішов. Прийшла...монахиня у рясі!
    Веду в альков "замолювать" порок.

    25.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  2. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.25 23:20 ]
    Не сотвори
    Не сотвори собі мене
    в своїй уяві,
    бо не з'явлюся я тобі
    в зеніті слави,
    бо "на готове" простягає
    кожен руки,
    та ідеали сотворять -
    важка наука!
    Не сотвори собі любов
    в рожевих мріях,
    бо тільки бог свою любов
    мірилом міряв,
    а ми з тобою
    не боги -
    хоч нам і важче,
    ми - соТВОРЦІ
    свого життя,
    своєї вдачі,
    бо ми пов'язані навік
    одним законом,
    як перші жінка й чоловік
    перед амвоном.

    25.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  3. Тетяна Левицька - [ 2018.09.25 14:55 ]
    Сирітка з Ніжина
    Красива, сонячна,
    лише б радіти.
    Згубила в соняхах
    строкате літо,
    зелені кульчики,
    немов ліщина.
    Сама ще дівчинка,
    а Бог дав сина.
    Гойдала, ніжила,
    латала льолі,
    сирітка з Ніжина,
    біднота гола.
    На серці - сіра мла
    в лиху годину.
    Про щастя мріяла -
    коханий кинув.
    Безсоння каменем
    у дні пророчі.
    В синочка мамині
    небесні очі.
    Піднятись на крило
    вдалося з віком,
    та долі не було
    без чоловіка.
    Душа - глибокий став,
    прудка, мов голка.
    На сході воював
    її Миколка.
    Ряснів і опадав
    цвіт на калині...
    Криваві опади.
    "Ой, сину, сину!"
    Мадонні молиться,
    а хижа осінь
    по всіх околицях
    смереки носить,
    віночки-горецвіт.
    У чому ж винні!?
    Її блакитний світ
    у домовині!
    Гойдала, ніжила,
    латала льолі,
    сирітка з Ніжина,
    біднота гола...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (10)


  4. Оксана Рудич - [ 2018.09.24 21:15 ]
    Де Ти?
    Це місто – п’яне, це місто – сонне.
    І ти, і я – застигли в бетоні.
    Між нас – ліхтарі, між нас антени
    і сни, що чатують по закутках темних.

    Асфальтні ріки, човни-маршрутки,
    клумб - островів запорошене хутро.
    І де шукати того хлопчину
    з глибокими, люблячими очима?
    2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  5. Оксана Рудич - [ 2018.09.24 21:02 ]
    Тобі й не снилось
    Тобі й не снилось
    як зорі серпневі згоряли до тла.
    Мені лишилась
    лише зола.
    Листок золотий, що в долоні бринить,
    вітер осінній гойдає.
    В холодній блакиті він зникне за мить.
    І я його відпускаю.
    За небокраєм,
    напевно, щось бачить він з висоти.
    Того не знаєм:
    ні я, ні ти.
    Хоч як би хотіла спинити цю мить, –
    та тільки так не буває.
    Не озирайся. Мені відболить.
    Іди, доки я відпускаю!
    2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.09.23 19:58 ]
    Повинен
    Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
    Стрибала білорибиця на плесі...
    Тепер його нема. Є купи гільз,
    Гниють у вирвах знищені берези.

    Я знав - не можна вірити "братам",
    Вони - раби, а я дитя свободи.
    Сюди прийшла за здобиччю орда,
    І п'є з душі кровицю, наче воду.

    У Києві печуться біляші,
    Подарували зоопарку зебру.
    А тут, на фронті - нічку пережив,
    Неначе, півжиття украло небо.

    Спаситель наш розумний і благий,
    Любов'ю платить Україні-неньці.
    Та за Дінцем насіяв ворогів,
    Загаєшся на мить - і куля в серці.

    У пеклі статків-слави не зажив,
    Вишіптую свій біль в оцьому вірші.
    З палаючої хтів піти межі -
    Убиті нерви так благають тиші!

    Зі Сходу вітер порохом війнув,
    "Загавкали" голодні кулемети.
    Щоб ви жили й ростили дітлашню
    Мені потрібно завтра тут померти.

    23.09.2018р.

    Не спи!

    Майдан помер? Не треба нам Майдан?
    Зручніше спати в теплому кубельці.
    То, може, я нахабний вереда
    Добра не хочу Україні-неньці?

    Бунтую, роздратовую народ,
    Випльовую цукерочку солодку?
    Почовпати мо' краще на город,
    Землиці носом виорати сотку?

    Не виучили ще урок гіркий:
    Бур'ян щодня полоти варто з грядки.
    Тому лиш "пашуть" чорні мужики
    Й сумлінно платять злодіям податки.

    До влади черга довга - до небес,
    Є Петя, Рабинович, Юля, Гепа...
    У них до грошей вічний інтерес,
    Тебе нема у списку? От халепа!

    На вибори чекаєш п'ятака?
    Усоте керувати пустиш трутнів?
    Старе вбрання достойне смітника,
    Хай молодість кує своє майбутнє.

    24.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Прокоментувати:


  7. Нінель Новікова - [ 2018.09.22 19:30 ]
    Бабине лiто
    Щиро дякую, осінь, за ласку,
    За емоції, що через край,
    За кохання даровану казку,
    За поезій рясний урожай.

    Не зігріти душі оксамитом –
    Почуття догоріли до тла!
    Прощавай, моє бабине літо,
    Пізня осінь жіноча прийшла…

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (9)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.09.21 05:17 ]
    Перевиховання
    Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
    Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
    А я блукалець ерогенних зон,
    Цю роль заповідала баба Єва.

    Її наказ виконую щодня,
    Цілунками освячуючи перса.
    Сьогодні мавку лагідну б обняв,
    Але, на жаль, попалась поетеса.

    Одні модерні вірші в голові,
    Про вічне, про прекрасне і вельбучне.
    Годину слухав, аж осоловів,
    Мене отак ніхто іще не мучив.

    Патетика лилася як вода,
    Ще й пафос прасував обвислі вуха.
    Не бути нам сьогодні у житах
    На дзигарях уже година друга.

    Не витримало серденько моє,
    Рука з розмаху їй закрила рота.
    Стрибнув собака хтивий за бар'єр,
    Здалася Гвіневера Ланселоту.

    Підхід потрібно знати до мальвін
    І долю цупко брати в руки ніжні..
    Тепер любов у діви в голові,
    Ночами не даю писати вірші.

    20.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.21 01:10 ]
    Із циклу Нічні видіння Тінь війни
    Очам не вірю: Київ у диму,
    Спалахують будівлі і дерева…
    І грізний гул по місту усьому,
    І літака над садом – тінь сталева.

    Чи скине бомби у наступну мить?
    Апокаліпсису настала ера?
    І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –
    Ідуть колони танків й БТРів*.

    Все місто дотліває у вогні,
    І лава із вулканового жерла
    Ген розтікається удалині,
    Вже вулиці десятками пожерла.

    Боги, невже живу останній день
    Й душа уже готується до висі,
    Де звів лице сумне, немолоде
    Із відсвітом кривавим древній Місяць.

    І я моливсь між колихання віт
    В диму пекельнім, думав, що востаннє,
    За цей чарівний неповторний світ
    І припинить благав це розтерзання.

    Немов би Путін щупальця страшні
    Сюди просунув і душив помалу…
    Та це були лиш видива нічні!!!
    За мить усе затихло і розтало!

    І знову я моливсь, як уві сні,
    У дум своїх тяжких тривожнім граді –
    Щоб те, що лиш привиділось мені,
    Не сталось у майбутньому насправді!

    20.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.09.20 09:31 ]
    Не відмовляй!
    Любить киця голівки від мойви
    (треба якось погризти й собі).
    Коли жінка жадає любові -
    Не відказуй - хапай і люби.

    Я учився тактовності в школі,
    Виріс чемний тишко-парубій.
    Джентльмен не відмовить ніколи,
    Ні старенькій, ні відьмі рябій.

    Глянь - доокола любоньок повно,
    Голосочки знадливо-п'янкі.
    Кожна жінка - це сонячний промінь,
    Гавань радості для мужиків.

    Щоби не вистигало кубельце
    І жахтіло теплом від литок -
    Утішайте красунь натщесерце,
    У сієсту і в сяйві зірок.

    Од відмови лиш крок до образи,
    Просьба жінки - для мене святе.
    Досить з вами точить баляндраси -
    Кличе люба. Пора у Едем.

    20.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2018.09.19 05:48 ]
    Пророк
    Дівочі мрії кубляться в лобах,
    Дізнатись про одну хоча би хочу.
    Схилилася красуня, мов верба,
    Губами щось задумливо шепоче.

    Чи є там я? У брюках чи без них?
    А, може, хоче впасти ув обійми?
    Та сталось диво! Бог мені поміг:
    Я закохавсь! Узяв красу у прийми.

    Прожив із нею аж півстоні літ,
    Ще й досі розминаю їй м'якушки.
    І хоч старий, але ж не інвалід,
    Ще сили є покласти на подушку.

    Удвох печемо хліб і пироги,
    Із каплунів скубем під свято пір'я.
    Боюся тільки довбні й кочерги,
    Коли сьорбну - горбак мій не жаліє.

    Якщо мовчить - чекаю на грозу,
    Достатньо раз на неї глянуть оком.
    А тулиться - у ліжко понесу,
    Став ясновидцем, чаклуном, пророком.

    За бороду ухопить - це каприз,
    Вже звик. Жіноцтво - як маленькі діти.
    Зубами клацне - утікаю в ліс
    Розійдеться, то може й придушити.

    Приліг. Та чую голосок краси -
    Жона гарчить на мене лютим барсом.
    Пора знімати ліфчик і труси,
    Інакше борщ сьорбатиму без м"яса.

    19.09.2018р.

    Осінь

    Дременули в Африку стрижі,
    Зрадники - покинули домівку.
    Осінь - не пора, а стан душі,
    Любять люди хлипати одвіку.

    Ти візьми тупого колуна,
    Заготуй батькам дрівцят на зиму.
    Ні, не хочеш? Манить...таїна
    Місяця, який у висях блима?

    В падолистах кублиться печаль,
    В павутині кущик живокосту.
    Кажеш - це поезії Грааль?
    Помиливсь,- банальне пустозвонство.

    Лупить бабця стиглі гарбузи,
    Трусить дід із яблуками гілку.
    Бризки ж ностальгічної роси
    Від безділля змочують сторінку.

    В інтернеті наростає шум,
    Сердяться невдатні пустомелі.
    Я ж бо косу осені чешу,
    Яра мідь вкриває голу землю.

    19.09. 2018р.

    Потрібна допомога?

    Кохання платонічне - для мерців,
    Остиглих душ із льодяною кров'ю.
    А я живий! Тож мавку на приціл
    Беру щодня й освячую любов'ю.

    Куди не глянь - одні одинаки,
    Зацьковані у шлюбах люди-тіні.
    Вулкан погас. Вогонь дотлів жаркий,
    Байдужість розкошує на перині.

    Гомункул ходить, вірші пише, їсть,-
    Нещасна, нежива, заснула лялька.
    Всьому виною - сексуальнй піст,
    Чуттєвості у трупа - кіт наплакав.

    До світла треба линути щодня!
    Відкрити серце для стріли Амура!
    Любити починати тра зрання,
    Найкраще - галопуючим алюром.

    А сонце сяде - чвалом, навпрошки,
    Забитись крадькома углиб діброви...
    Сідлаючи опуклості м'які
    Невтішених будити чорнобрових.

    Тигриці полюбляють дику хіть,
    Альков - це рай земний, а не барлога.
    Якщо жона колодою лежить -
    Ти винен сам. Потрібна допомога?

    18.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.09.18 06:44 ]
    Важко бути богом
    Нудьгуючи втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
    Коли мовчить, то я її люблю,
    А забуркоче (каюся!) - не дуже.

    Просвердлює писклявий голосок
    І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
    Ходити вже не можу без кальсон,
    Кабака мерзне, наче у евенка.

    Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
    Моторна і до пестощів жадезна.
    Відчула серцем - я не просто дід,
    А бог Ерот! У любощах бомбезний.

    Учив Зевеса знаджувати краль,
    Писнув індусам хтивим "Камастру".
    Коли я поруч - пощеза печаль,
    Святі й пророки замовкають мудро.

    Жона байдужа до машин і шуб,
    Цінується лише кохання стогін...
    - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
    Скажу вам, браття,- важко бути богом.

    18.09.2018р.



    Ніжки

    Побачив дів китайських на параді,
    Від шоу й досі, браття, без ума.
    Коли ж у мавок ноги кривуваті,
    То настрою хорошого нема.

    Бо ніжки - перша зваба чоловіка,
    По них струмують погляд і думки.
    Як скаче курка - півень кукуріка,
    На сідалі сидить - неговіркий.

    Нога модельки проситься у руки,
    Немов кричить: "Ходи сюди! Бери!".
    Дивитись на таке - солодкі муки,
    Мій друг увидів - миттю захворів.

    У надбогині хвицалки до неба
    Впираються в опуклості пружні.
    До того ж- сексуально-сухоребра,-
    Такої захотілося й мені.

    А він - козак! Недовго вуха чухав,
    До чуда "шасть!" - і вже в раю! Меткий!
    Звисають ніжки з пліч однині в друга,
    Тепер щодня обцьомує литки.

    P.S:
    Стегно до мене люба притулила,
    Аж волос дибом став на бороді.
    Нога довжезна - це велика сила,
    Клюють на неї навіть і діди.

    18.09.2018р.

    Цьом!

    Пригорнися до мене, кохана!
    Дай поторсаю вушко твоє!
    Мій цілунок палкий, елітарний,
    Прикладуся, то скажеш "О, є!".

    Цілуватися нині не вміють,
    Лиш ялозять вогким язиком.
    Я ж розтуркую пристрасні мрії,
    Закипають чуття, молоко.

    Губи м'яко огортують мочку
    І ворушать на них волоски.
    Люба муркнула: - Я тебе хочу!
    Поцілуй груденята м"які!

    Розціловую віддану душу,
    Зняв сорочку з батисту, жилет.
    Курку півень уранці ворушить,
    Гріє даму козирний валет.

    Зупинився на мить на горбочку,
    Впав у пущу, мов зрізаний сніп.
    Язиком як м'якеньким листочком
    Ворухнув у вогкій борозні.

    Разом з місяцем квіточку цьомав,
    Вигиналася луком краса.
    Ніч пройшла. На годиннику... сьома!
    Ну і ну! "Політав" в небасах!

    Дрож у тілі і сухо у роті,
    І важка як чавун голова.
    Від "трудів" захропів на роботі,
    Лобом столика поцілував.

    18.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.09.17 06:21 ]
    Конхветка
    Життя якесь не те. На букву Же.
    Керують брехуняки-торбохвати.
    Ану ходімо, браття, на "Рошен",
    Там суперові, до небес зарплати.

    І тьма цукерок! Чорний шоколад!
    Від запахів аж крутиться в макітрі.
    Похрумаєм і рушим на парад,
    Прихопимо лікерчика в півлітрі.

    Хотілось ренесансу, рококо,
    Намалював картину Обіцяйло.
    На виборах обляпав нас медком,
    Текло по вухах, в рота не попало.

    Тепер у люду незавидна роль,
    Бідуємо,- самі у тому винні.
    Кричіть "Віват!" - цукерковий король
    Відкрив іще три сотні магазинів.

    Зайшов в один понюхати халви,
    Поглипати на європейські ціни...
    Голосували за царя і ви,
    Тому в державі нині - голі стіни.

    Татьбу з кишень не спишеш на війну,
    Пливуть в офшори крадені баблоси.
    З "Рошена" - чуєш - запашок війнув?
    Солодке варять - вибори на носі.

    16.09.2018р.

    Тиша

    Про владоможців, радять,- не пиши,
    Потрібні у країні мир та спокій.
    Іди но краще їсти біляші,
    Масним кавалком ляпни у долоньки.

    Комфортно владі тільки в темноті,
    На світлі не живе червиве плем'я..
    В чиновників - добробут на меті.
    Та не для нас, і в цьому вся проблема.

    Лягають на папір сумні рядки,
    Бо правда не спливає в нас без крові:
    Гонгадзе порубали на шматки,
    Якби не гавкав - був живий-здоровий.

    Ціна питання, начебто, проста:
    Мовчати чи прогнати упиряку?
    А ззаду шепчуть: "Годі! Перестань!
    Пиши-твори про пишногруду мавку"...

    Хотіли дар купити і за мідь
    Аби пером зчищав із влади сажу.
    Нехай народ не думає, а спить,
    І голосує так, як зверху скажуть.

    Попихачі царку лаштують трон
    Аби усе було у шоколаді.
    Злодюгам помагає і закон,
    Простому люду - лиш промінчик правди.

    18.09.2018р.

    Істина

    Мудрість прийшла із роками,
    Істини колють ножі:
    Чесний -працює руками,
    Злодій - торгує чужим.

    Кличе до ятки барига,
    Хвалить заморський товар.
    В небо від радості плига -
    Буде із краму навар.

    Ріжуть на шмаття заводи,
    У будячинні лани.
    Їдуть із Азії "Хонди"
    Аби хохол запанів.

    Власні куфайки не в моді,
    В шубі монгольській - цабе.
    Глипає втрачена гордість
    Із чужинецьких лабет.

    В мене ж - невдячна планида,
    Совість - єдина маржа.
    Сію пшеницю та жито,
    Людям роздам урожай.

    17.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.09.16 11:22 ]
    Кольори
    Життя підступно поміняло колір,
    Трагедія - на зміну вар'єте...
    Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
    І ложка з супом в рота не іде.

    На тиждень у село чкурнула в гості,
    А я один зостався, наче перст.
    Без милої - труна подружня постіль,
    На мріях про кохання - жирний хрест.

    Казав " Давай поїдемо на води,
    У морі попурнаємо удвох.
    Та їй миліші бур'яни, городик,
    Лопати, вила, картопляний льох.

    Я вивчив люту позу в Камасутрі,
    Купив новий у рюшах пеньюар...
    Лишився на трюмо кавалок пудри,
    І дощик сірий хлипає із хмар.

    Ще б пару днів і луснуло терпіння,
    Наклав би руки.. Але тут "ба-бах!":
    Вернулася замучена богиня!
    Розсіялася на душі журба!

    З розгону " бух" на руки чоловіку,
    Водиці просить вже четвертий глек.
    Отямиться - помасажую спинку,
    Сіднички та скрипучий поперек.

    16.09.2018р.

    Снага

    Хтось має від любові тільки крихти
    Або страшиться й мацнути панянку.
    А я не хочу навіть відпочити,
    Послало небо цікавезну мавку.

    Щодня її обцьомую парсуну,,
    Розм'якшуючи вогненосні піки.
    На мене зверху всілася красуня,
    За вухами здригаються колінки.

    А вередуха мовить: "Хочу знизу!
    І так - аби літала в піднебессі!".
    Ну, що ж - несу її до парадизу,
    Долонями погладжуючи перса.

    Сьогодні знов амрітою упився,
    Втішає слух богині хтивий стогін...
    Єлена пригорнулась до Паріса,
    А в Менелая виростають роги.

    16.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  15. Лілея Дністрова - [ 2018.09.15 14:21 ]
    Вальсує осінь...
    Веслує літо у затишну гавань,
    Жбурляє Персеїдами у степ,
    І вже вуста калинові ятряні,
    Вирує осені п'янкий букет.
    І приторкнеться припізнілий промінь
    Смичком жаги до білих струн беріз.
    Вальсує осінь, огортає спомин...
    О, сяйна охро, смуток й парадиз,
    Твоїх очей спокусливі тенета,
    Твоя ошатність і німа печаль...
    Кленовим листям сиплються сонети,
    Вальсує осінь...у сріблясту даль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  16. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.15 12:26 ]
    Щасливий
    Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Ти щасливий.
    Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
    усміхається - щиро, радісно, легко,
    танцює в глибині очей,
    рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
    А люди озираються, заздрять,
    зазирають в очі, благають -
    поділися! віддай! ми теж хочемо
    бути щасливими!
    І ти міцніше стискаєш своє щастя,
    закриваєш очі, замикаєш серце.
    А раптом щезне?
    Та не сидиться в закутку потаємному
    непосидючому щастю:
    виливається, випірнає, випліскується
    хвилями радості, зачіпаючи кожного,
    торкаючись кожного,
    і спів його - відгукується, розлітається,
    розчиняється в інших очах, в інших серцях.
    І лунає його пісня на всю вулицю, на весь світ,
    бо не може пісня звучати в самоті.
    І співає щастя - віддай і повернеться,
    віддай і отримаєш, відкрий і подарують!
    Йдуть вони вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Вони щасливі.

    15.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  17. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.14 21:23 ]
    Падають горiхи
    Падають горіхи... падають...
    мов долі людські на стріху:
    з кимось падає ціла епоха -
    хтось відлітає тихо;
    хтось аж до краю наповнений щастям -
    хтось, мов осіннє листя,
    падають люди-горіхи... падають...
    до раю і пекла ближче...
    Хтось відкриває м'яку серцевину,
    хтось - крижане осердя,
    хтось не пробачить другу провину,
    хтось, мов саме милосердя.
    Мрії в горіхів прості до смішного,
    в руку чиюсь упасти,
    всі, від великого і до малого,
    душу готові закласти!
    Струшує дерево плід перезрілий,
    струшує зрілий й зелений,
    і неважливо - чорний чи білий,
    встелено ними... встелено...

    14.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  18. Ольга Паучек - [ 2018.09.13 23:38 ]
    ... осінь,
    Полинова осінь
    Краєм неба просинь
    У тумані тужно
    Журиться верба,

    Сонце непривітне
    В хризантемі квітне,
    Дощик тихо плаче,
    Бо тепла нема.

    На вербові коси
    Світанкові роси
    Павутинносрібна
    Райдуги печаль,

    Тиша солов"їна -
    На вітрі пір"їна...
    Кришиться повітря
    На терпкий кришталь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.09.13 08:38 ]
    В сотні раз
    Не кусайте мене, дівчата,
    Бо хороший, коли й не сплю.
    Від Амура усі таланти,
    Із Венерою вічний шлюб.

    Розбираюсь у поцілунках,
    Де - любов, де - звичайна хіть.
    Хоче ночі жаркої юнка,
    Їй зі мною на це щастить.

    У сусіда торбина грошей,
    Інший - лан прикупив землі.
    Ну, а я лиш кохати можу,
    Заздрять дару всі королі.

    Знов богиня пливе до спальні,
    Кличе щоби і я приліг.
    Так і бути - вшаную пані!
    Бо любити красу не гріх.

    За вікном зоря світанкова,
    Не натішиться мартопляс.
    На папері усе чудово,
    У житті - краще в сотні раз.

    12.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  20. Надія Коваль - [ 2018.09.11 17:45 ]
    ***
    А на трояндах сьогодні роса.
    Їх дощ цілує, чи знову плачуть?
    Що хліб їмо – а проїсться краса,
    І «Змовкни!» скаже ще вчора мачо.

    А я ж не квітка, щоб відцвісти
    І все забути з опалим квітом.
    Боліти ж будуть твої листи
    З любов’ю в віршах, із цілим світом

    До ніг моїх… Бо росту до зір,
    Коли в очах ти шукаєш зорі.
    І об асфальт мій низький уклін,
    Коли – краплина в калюжі-морі.

    А на трояндах сьогодні роса.
    Бо дощ пройшов і усе позначив.
    Мене також, бо і я краса,
    Що відцвіте… І не винен мачо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (2)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.09.11 10:53 ]
    Осінь
    Хочеться тепла краплину ще,
    Щоб пахтіло липою, аїром...
    Чхає хвора осінь під кущем,
    Бо надворі холодно та сиро.

    Хто сказав, що осінь золота,
    А на плечах пишні шати-шмати?
    За вікном добу уже сльота,
    В неї ниють кості, хворі гланди.

    Їй потрібно чаю, пиріжків,
    І любові (для імунітету).
    Має ж - фотосесії важкі,
    На поталу віддана поетам.

    Дай їй спокій хоч би на сезон,
    Не торкайся лапами красуні...
    Знову пишуть - про осінній сон,
    Листопади, гарбузи у клуні.

    Заховав і кисті, і мольберт,
    Не малюю більш пейзажі людям.
    В ліжку осінь втомлено сопе,
    Я у неї примостивсь на грудях.

    11.09.2018р.

    Сон?

    В клубках зміїних є своя краса,
    І москалі бувають непогані:
    Цілуються, вшановують Пейсах,
    Горілку люблять, балалайку, "money".

    Інакше й не звертається до нас
    Як "малорос" або "хохол-мазниця".
    А скажеш "українець" - миттю сказ,
    На вигляд добрячок, насправді - гицель.

    Піймали сіті сонного жука,
    Павук у лапах лялечкою крутить.
    Та здобич цього разу заважка -
    Порвалися липкі, отруйні пута.

    Джихад. Невірних знищать до ноги,
    Кують окови нам кремлівські хани.
    Не буде миру, дружби, пирогів,
    А буде січа, пастки та обмани.

    По виноградних лозах їде танк,
    "Віджато" острівець, заводик, дачу...
    Мабуть, це - сон. Насправді все не так!
    В Криму весна. Але чому ж так лячно?

    11.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  22. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.10 20:09 ]
    Романтика
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Сьогодні тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Ніч одягає сорочку шовкову,
    місяць не згоден прийняти відмову,
    пальці торкаються вигинів тіла,
    місяць коханку пестить уміло,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Сьогодні трояндами встелене ліжко,
    і погляд притягують вигини ніжки,
    забуті цукерки сумують у вазі,
    а місяць у мріях вже б'ється в екстазі,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова,
    смакує з вином полуниця в сметані,
    та тільки не їжа у місяця в плані,
    легкий поцілунок, і шурхіт тканини,
    і двоє дуетом летять до вершини,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!

    10.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.09.10 11:10 ]
    Нехай пише
    Я переплакав дощ. Роси було до біса,
    Жона усеньку ніч втирала сопляки.
    Бо взявся за ножа і пальчика урізав,
    А він щодня шкребе поезію таки.

    Хотів допомогти на кухні власній музі,
    Кайлує цілий вік, а я лише жую.
    Махнув разок ножем і поваливсь без пульсу,
    Вже думав що хана, трагедія, каюк.

    Прошепотів Пегас: " Покинь тупу лопату,
    Обценьки, молотки, ганчірки та вантуз.
    А в жінки - мозолі. То як мені не брати?
    Я - чемний чоловік, хоча й богемний туз.

    На днях підняв стільця, то вискочила грижа,
    Пательню облизав - одразу пухирці.
    Усе мене пече, чіпляє, коле, ріже,
    Чалапає жона за мною назирці.

    Є вої, лікарі, є паперові миші,
    Дивитися на них не можна без жалю.
    Нехай сидить поет під вишнями та пише,
    А я йому чайку духм'яного наллю.

    10.09.2018р.

    Нехай пише

    Це - не поези. Тоне все у мряці,
    Немає світла, грубощі одні.
    А том великий! Це ж бо стільки праці!
    Писалося без свят і вихідних.

    Можливо, і праві були зоїли,
    І критики сміялись недарма.
    Бо образи важкі, неначе брили,
    Копнути глибше - сенсу ніц нема.

    Підкраввся ззаду тихо до бомонду,
    Дивлюся на маститих у шпарки:
    Кладе "титан" шарами позолоту
    На випрілі словесні остюки.

    М'яке у моді, ні про що, сяйнисте,
    Пахтять жоржини, мед, одеколон.
    Піїтів сонми розминають кисті,
    А я серйозний, а не балабон.

    Даремно моршив лоба, супив брови,
    Сказали - щось не те нагородив.
    Жбурляю в грубу думи паперові,
    Нехай горять усі мої труди.

    10.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.09.08 07:55 ]
    Провина
    Покаюся. Ізнову, браття, винен,
    А, може, то у мене їде дах?
    Поцілував богиню нижче спини,
    У відповідь лунає млосне "Ах!".

    Рожеві щічки вусами погладив -
    Летять у піднебесся крики "Ох!".
    Підстрибують як м"ячики принади -
    О, як же гарно, друзі, нам удвох!

    А шийку поцілую - мружить очі,
    У губки - ноженятами "хвиць-хвиць".
    Постійно стогне, крутиться, бурмоче,
    Мене поклала в ліжко горілиць.

    На дзигарях старих година шоста,
    Від криків всеньку ніч не спав Рябко.
    Не любощі - катівня чи Голгота,
    А з клуні чути "Рох!, "Му-му!", "Ко-ко!".

    Піду, мабуть, не догодив Венері
    Чи не туди з цілунками пірнув.
    Та мавка зачинила хутко двері,
    Веде в альков загладжувать вину.

    07.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2018.09.07 08:30 ]
    Чайок
    З голодухи я тещу подряпав.
    - Добре,-каже,- чекай, не кричи!
    ...недосмажені курячі лапи
    Розбудили мене уночі.

    Жінка з ляку зомліла у ліжку,
    Я зелений, гарчу, наче рись.
    Теща сміхом впивається нишком,
    Взяла цебра, зібралась до кіз.

    І мені скоро час на роботу,
    Одягаю хутенько штани.
    Трохи, правда, напнувся животик
    І затерпли (сидів!) "кавуни".

    Входить теща, аж йокнуло в грудях,
    Верещить між ногами свиня:
    - Буде зятю любимому блюдо!
    Із підливою! Чудо! Ням-ням!

    Похудішала втомлена кирпа,
    Не жував вже нічого три дні.
    П'ю чайок,- там і м'ята, і липа,
    А м'ясця вже не хочу! О ні!

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.07 01:32 ]
    У смарагдовому літі (переклад на російську Світлани Груздєвої)
    Под ветвей густым плетеньем,
    Где и в травах изумруд,
    Изумрудное свеченье
    Я ловил и там и тут.

    И, развиты зелень-ветром,
    Ветви зелено цвели.
    В изумрудном дивном лете –
    Тайный взгляд из-под полы

    Расстилал мне светотени,
    Брызг улыбки в тишине,
    И, с салатовым оттенком,
    Солнце их бросало мне.

    Чарами до онеменья
    Пеленало их средь трав,
    Словно камень драгоценный
    Мне даря…иль я не прав?..


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.09.06 01:54 ]
    Всесвіт
    Красуню цілувати - чиста блаж!
    Найліпше - у вишнево-спілі губи.
    Тремтлива длань заходить у віраж,
    У відповідь лунає "Милий! Любий".

    Догнала аж на старості судьба,
    Покликало життя в свої обійми.
    По душах промінь сонячний стриба,
    Упали застороги, розум, ширми.

    Танцюємо удвох тантричний вальс,
    Розпліскується музика Вівальді.
    А збоку зупинився мудро Час,
    Даруючи хвилину благодаті.

    Для чистих серцем рай один - альков.
    Амур амріту наливає в джезви.
    Цим Всесвітом керує лиш любов,
    А жінка - це і є маленький Всесвіт.

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.04 22:22 ]
    Вечірня соната
    Ще днина тягне світлу нить,
    Та сходить вже зоря сяйниста.
    Під вітром листя мерехтить,
    Неначе пальці піаніста.

    Присіло дерево в «пліє»*
    Немов зібралось танцювати…
    А інше мовби дограє
    Вечірню осені сонату.

    У сутінок сумній красі
    Так ненав`язливо, аж кволо
    Цикади в кілька голосів
    Доповнюють пташине соло.

    Ці саду ніжності п`янкі…
    Та зоддаля на всіх них тисне –
    Автівок гулом, літаків,
    Мов духовим оркестром – місто.

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.09.04 07:54 ]
    Солодкі мотиви

    Правду мовлю дурну, обсмалю на вогні кабана,
    Повитягую з власних очиць шпичаки і колоди:
    Люди люблять солодке ( у цьому не їхня вина),
    Компліменти і славу - для его цілющі декокти.

    Погортав альманах. Загалом - побрехеньки пусті,
    Покарлючені істини, дрібка масних краєвидів.
    Кожен твір недоладній, як постріл в бою холостий,
    А слова - не слова, - збиті в строфи мерці-інваліди.

    А в невизнаних геніїв криза - не плеще народ,
    Не торкає поезія вишня утомлені маси.
    Брат побіг на завод, кум сапає сусіду город,
    Їх реалії -втома та піт, не зачовгані фрази.

    Гинуть люди від раку, задавнених нейробластом,
    Від писні -тільки я: почитаю і лускають мізки.
    Просить песик "Погладь!" і вихляє кудлатим хвостом,
    Я і гладжу сердегу, у пащу стромляю сосиску.

    Пожалію й тебе. Напишу коментар-позитив,
    Не казатиму "Більш не твори!" - це жорстоко і підло.
    Правда спить? Ну і добре,- не буде халепи-біди,
    Люди прагнуть хвали,. Умочаю перо у повидло...

    04.09.2018р.

    Капець

    Розбестила монашка монастир,
    Нагодувала братію любов'ю.
    А у Полтаві - ніц нема, пустир,
    Лише Пегаса дзеленчать підкови.
    '
    Із дня у день підкрапує сльота,
    Мощуся на зимівлю, рию нори.
    А жіночка, скажу я вам - ще та,
    Опісля неї треба в санаторій.

    Потроху музу ззаду підгриза,
    Брикається постійно кінь крилатий.
    Сатира виручає! Це - бальзам!
    Намазався - і мухи до лампади.
    '
    Нарешті відкотився колобок!
    Свободу удихнув на повні груди.
    Побрити варто пахви і лобок,
    Планую завтра вигулькнуть на люди.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.09.03 10:40 ]
    Брехня та правда
    Бачу тему, аж перо дрижить
    Поступово всі одкрию карти.
    Ми ховаєм істину в олжі,
    А в брехні дошукуємось правди.

    У Полтаві скаче кенгуру,
    Хвостик дістає аж до столиці.
    Може, я чогось не доберу,
    Бо пишу про спілі дупки й циці?

    Той хвостище лупить всіх підряд,
    Розлякав на сайті чорногузів.
    Кожному митцеві - міх порад,
    Розірвались дружба і союзи.

    В кухлі буря і черговий сказ,
    На кону словесні викрутаси.
    Тут би циган миттю розібравсь,
    Лупаками блима на Пегаса.

    Без сатири віршик - золотий,
    А на світлі - сіро й нецікаво.
    Досить. Наберу у рот води,
    І піду в садок ловити гави.

    03.09.2018р.

    Пора

    Ряба жона - весела і не злюща,
    А з гострим носом, звісно, вереда.
    Здиратиме щоденно шкаралущу,
    Обсмиканою буде борода.

    Нема рябих! Чкурнули до Європи,
    Там бум на кирпоносих і рудих.
    Тому усе життя ходжу в жалобі,
    Амуру чимось я не догодив.
    '
    'Куди не гляну - діви дятлодзьобі,
    Ще й гострі як у тигрів пазурі.
    Знайти собі дружину - той ще клопіт,
    В метро шукав, на пляжах - аж зопрів.

    У фей іззаду камінь, не памушка,
    (чоловіків лякають кістяки).
    Мій ідеал - струнка, під небо тушка
    І в салі куртуазні мослаки.

    Вовтузяться давно друзяки в гніздах,
    Моя ж пустельна нудиться нора.
    ...Іде назустріч відьма пломениста,
    Знайомитися, братики, пора.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (33)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.02 23:39 ]
    Вересневе літо
    Все ще збереглося: сонечко яскраве,
    Печія-спекота сушить береги.
    Озеро сміється сяйвом величаво
    І лілеї – в танці злотнім навкруги.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Завмирає вечір у чарівнім гаї
    І шепоче тихо лагідні слова.
    Він мойого серця ласку зберігає,
    А воно, зраділе, ніжністю співа.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Де-не-де палають, багряніють віти,
    Осінь, ти – художник, вже іди, іди.
    Барвами чаруєш дивно, розмаїто,
    Та прошу – затримай мряку й холоди!

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    2.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.09.02 10:38 ]
    Благодать
    Тепер моя жона без целюліту,
    Біля сапи ізвечора дріма.
    Поїду на роботу відпочити,
    Втомився від картоплі - сил нема.

    Забитий погріб, усмхнувся гордо,
    Кочу до клуні дині, кавуни.
    Загнала влада музу на городик,
    Пегасик обволочує лани.

    Одгарцював і сторч, і на колінах,
    У картопляних риючись ровах.
    На працю надихала Україна,
    Пирій, осот і злюща кропива.

    Не мучають безсоння і натхнення,
    На диво - навіть гамати не хо.
    Одне спасіння. - брага є скажена,
    Занюхую зеленим лопухом.

    Упав під тин, розслабилися нерви,
    Зникає дрож, ясніє голова.
    А осінь вже погрюкала у двері,
    Росою луг щоранку умива.

    02.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.09.01 20:07 ]
    Вистава
    Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
    На полі косить дід хазяйновитий.
    Мальвіна ж пише вірші. А П"єро
    Пішов коханцю дарувати квіти.

    Життя пливе в ніщо, стікає час,
    Немає ні любові, ані друзів.
    А поруч - молодечий мартопляс,
    Ростібує рука останній гудзик.

    У Ворсклі мавок-лоскотух нема,
    Усі в столиці - до ста літ пологи.
    Тортиллу тягне в пущу Дуремар,
    На старість звеселивсь - ні дня без оргій.

    Вставляю у панно останній пазл,
    Озвучую фінал в любовній мантрі:
    Маріонеток смиче Барабас,
    Ніс Буратіно догоря у ватрі.

    01.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.08.31 17:52 ]
    Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
    - Постріляй очицями, кохана!
    Кінчик носа устроми увись!

    Он, сусід щодня стрибає в гречку,
    А мене вважає люд святим.
    Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
    Відпочила? Ну, тоді летім!

    Ох і гарно попід небесами!
    Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
    Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
    Розкошую, наче падишах!

    Лінюх повза із радикулітом,
    Ззаду відгодовує м"яке.
    Натомились. Треба відпочити,
    На фінал заходим у піке.

    31.08.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  35. Василь Кузан - [ 2018.08.30 11:13 ]
    дзень
    ***
    дзень
    дзенькає монетою крапля роси
    падаючи з листочка у порожнє відро
    біля ґанку

    дзен
    достигає під серцем
    наче яблуко
    під ранішнім променем

    день
    вилуплюється з чорного яйця тиші
    і тулиться до руки
    тонконогим курчатком

    дум
    ніби бджіл довкола
    меду шукають
    у квітах сивих

    29.08.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.08.30 04:53 ]
    Прощання з генієм
    Одчепилась мара аж під осінь,
    Надто довго химеру терпів.
    Довелося влупити по носі
    Та скрутити млинця на губі.

    - Все не так! Все не те! Не до ладу! -
    Верещала, неначе пила.
    То на шию ловкенько присяде,
    То пір'їну скубне із крила.

    Скреготнула об стелю корона,
    Дощ із іскор в обличчя війнув.
    Залящало: - Не мацайте трону!
    І шануйте! Шануйте! Шану...

    Позакривано наглухо двері,
    Сів писати любовні рядки.
    Глип в вікно - знов напружились нерви -
    В хату світять чиїсь лупаки.

    29.08.2018р.

    В садку

    Вимуркує під боком кіт Баюн,
    Хитається калини всохла парость.
    Розтанула безслідно мила юнь
    І силою веде до шлюбу старість.

    Мій друг поважний, в салі, запанів,
    Рохкоче паця, мукають корівки.
    Я ж сивим став, а мудрим - досі ні:
    Ані землі, ані майна-готівки.

    Є хрестик, ліжко, ложка і жона,
    І домовина з дуба на горищі.
    Обходить стороною дім варнак -
    Нема чого украсти, окрім віршів.

    У світі, кажуть, сіро без митців,
    Сяйнистого бажають, меду, шарму.
    Та на слова немає покупців -
    Товар дешевий, не беруть й задарма.

    Засумував. Мокріє борода,
    Не лізуть геть у голову рулади.
    Захлипав дощ, кульбаба обліта,
    Із саду хутко човпаю до хати.

    28.08.2018р.

    Насолода

    О, читачі! Од вас, сумних, іду я -
    Зовуть на поле бульбові рядки.
    А сонце пражить! Спека аж лютує,
    Комарики встромляють хоботки.

    Хрустить у попереці, крапле з носа,
    Від куряви почмихує жона.
    Од лінощів рецепт - похила поза,
    А стане млосно - з"їжте кавуна.

    Вганяються в ріллю стрункі лопати,
    У небо настовбурчились задки.
    Поете! Покажи чого ти вартий!
    Помни добряче кволі п'ястуки!

    Моя найкраща поза - на колінах,
    Коли встаю, копита аж дрижать.
    У возиках, на роверах, машинах
    Бурундуки цургенять урожай.

    Він цьогоріч, скажу вам, знаменитий:
    Є крупна, є мілка - на всі смаки.
    А трутні вдома пишуть тинди-ринди
    І шпетять працьовитих селюків.

    Мішок на горбака з розгону "Опля!",
    Аби не впав - підтримує кума.
    Коли, братва, копається картопля,
    То на дурниці часу геть нема.

    30.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.08.28 06:37 ]
    Осінь
    Ось і літу кінець. Закрутив огірки, помідори,
    Втретє викачав мед і картоплю у погріб поклав.
    Час прийшов для поез, рок-н-ролу, картин, ораторій,-
    Побіжу в Гідропарк і Дніпро подолаю уплав.

    А нудистам лафа - дме і дме із Сахари сірокко,
    В афродіт і венер на сідницях дрижать волоски.
    На столичних наяд звично мружиться Ероса око,
    Хвилі пестять литки, те що вище - якісь мужики.

    Із дівочих пупків пробиваються лотоси дивні,
    Без любовних рулад-панегіриків не обійтись.
    Я відшукую ритм поміж брівоньок ламаних ліній,
    Та натхнення нема, патичка розворушує біс.

    Між усміхнених фей мій талант розпорошився знову,
    Всі думки про любов, а про вічне творити не хо.
    Повернусь у село і до ночі пилятиму дрова,-
    А на Довбичку хай приїздить генецвале Міхо.

    Ось і осінь прийшла. Зажурилася баба Параска,
    Зуб останній пропав - проковтула, мабуть, уві сні.
    Для митців треба тиш, а не хтива оця свитопляска,
    Хай ударить мороз, ляжуть крига метрова та сніг.

    27.08.2018р.

    (Довбичка - острів у Києві, де загорають нудисти. Знаходиться навпроти дитячого пляжу.)


    Марнота
    Дурниці потрібно казати із поглядом мудрим
    Аби вам повірив на слово нервовий народ.
    Стрижуться баблоси із лохів, з баранчиків - кудлі,-
    Ось, яхту купила, півраю, будується корт.

    У Раді лафа, кожен другий - кабанчик огрядний,
    Мандат необхідний, інакше прибуткам кранти.
    Поети також брехуни, тільки вельми невдатні,
    На хліб не зароблять - дешеві занадто труди.

    Чортиську несу ритуальну валізу готівки,
    Доїтиму люд - беззаконня законом стає.
    А в лірика криза - мотузка звисає із гілки:
    Вперед, не вагайся! Коньяк вже налив сомельє.

    Товпа лизоблюдів докльовує зронені крихти,
    Несуть підприємці ясу, обціловують торс.
    Писака ж сидить і обкусує капосний ніготь,-
    Не зна чого хоче, в кебеті одвіку хаос.

    Читаю для тонусу віршики в ліжку плейбою
    (втомився від сексу, під боком нахабно дріма).
    Слова на папері, насправді - розмова з собою,
    І ліків од цеї хвороби в аптеці нема.

    27.08.2018р

    Дратівливе

    У небес виклянчуєш краси?
    Щоб жилося легко, без печалі?
    Ти дурниць у Бога не проси,
    Краще надішли веселий смайлик.

    Побажай здоров'я і дівок,
    Та до мене хутко повертайся.
    Я тобі зніматиму наврок,
    Дуже на халявне, бачу, ласий.

    Спокій це, насправді,- боротьба,
    А краса - шалений танок, пісня.
    А в сусіда щастя - у гробах,
    Процвітає надмогильний бізнес.

    В мене ж - орхідея зацвіла,
    Бо навчився квітку цю любити.
    Ти ж купив її - й усі діла,
    Кинув зів'ядати в баби Ліди.

    Ніі зерна, ні саду не зростив,
    У пошані скнари-торбохвати.
    Шастя -це трудів людських плоди,
    Праця для добробуту громади.

    28.08.2018р.

    Старість

    Ранок важко злетів з повік,
    Прокидаюсь розбитий, хворий.
    Не нагадуй мені про вік,
    Не люблю я таких історій.

    Хочу бути як Аполон
    Та дівчат на руках носити.
    А тримаю лише стило,
    Бо за рогом надгробні плити.

    Слабне бас і дрижить рука,
    На сніданок - вода і коржик.
    Окуляри добу шукав,
    В павутині подружнє ложе.

    Прохурчала чуттів гроза,
    Голова, наче дуля лиса.
    На пуантах лежить кирза,
    А на скрипці мішечок рису.

    А пройшла тільки сотня літ!
    Не старий...Ну, хіба що трошки.
    Глип у дзерало - сивий дід,
    Лоб і щоки в глибоких зморшках.

    Спазмалгон уковтнув, "Хеллак!",
    Камінь коле пропиту нирку.
    Та в душі я іще козак!
    ...Прослизнула сусідка в хвіртку.

    28.0.2018р..




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.08.27 06:01 ]
    Смерть поета
    На гостре каміння упав. Твердо.
    Піджовує мовчки товпа.
    Мій запис у книзі буття стерто,
    Бо мойра глуха і сліпа.

    Племінникам буде земля, хижа,
    Три ворохи валянок, шуб.
    Я знаю - попереду ніч, тиша,
    Віночок, могила і труп.

    Вже падав під ноги людські в яму,
    Писали бучний некролог.
    Не вірю у долю, гріхи, карму,
    Сьогодні панує бабло.

    Диви - ескулапи бредуть! Ноші
    З синтетики карлик приніс.
    Схилився і шепче: - Давай гроші,-
    Страховки жадає "Борис".

    Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
    Хароне! Обола підкинь!
    На пластику надто мала сума.
    Прощайте, братове. Амінь!

    26.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (25)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.08.26 15:12 ]
    Профілактична стрижка
    А сьогодні віншую пернатих,
    Горобцеві кришу коровай.
    Солоденьке люблю роздавати:
    - Гей, лелеко! У чергу ставай!

    Дятел пайку отримав хвалою,
    Качконосиці оду писнув.
    Йди, цибатий! Всі ранки загою!
    Маю мазь від зазнайства масну.

    Утирати доводиться дужче,
    Аж бусла від мікстури трясе.
    Гарно липне сатира цілюща,
    Пір'я з гузна вилазить усе.

    Розлітається пух по столиці,
    Пада в борщ, на канапки, млинці.
    Ірокеза лишив на голівці -
    Все ж він птах, а не лин у лусці.

    На плечі засміялася муза,
    Щось Пегас під хвостом облизав.
    Нове пір'я росте в чорногуза -
    Ще літатиме він в небесах.

    26.08.2018р.

    Мрії та бажання

    А на пательні - рибка золота,
    Зловив на кузьку в морі-океані.
    Ще трішки і напхаю живота,
    Шкварчать у маслі мрії-побажання.

    Не вірю у собачок говірких,
    У джинів, фей, які несуть удачу.
    Виделкою наштрикнуті шматки
    Мій стравохід зсередини побачать.

    У кістку в горлі вірю. Так бува.
    Реальні, а не фікція купюри.
    Оце, панове, і усі дива,
    Казкові млива, ермітажі, луври.

    У небо чхнув. За хвилю звідти "Гуп!"
    В каструлю впала й верещить закуска:
    - Чого кричиш, неначебто на пуп?
    Ти не жар-птиця, а звичайна гуска.

    26.08.2019р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  40. Тетяна Левицька - [ 2018.08.26 13:41 ]
    Коли розлучаються двоє
    Під укіс літо тисне педалі
    в баритоновий рокіт грози…
    Безпросвітня мара. На вокзалі
    ні душі... Ні троянд, ні сльози.

    Сірі постаті на видноколі,
    Крапля туги у цівці дощу.
    Рейки вільні, відіграні ролі.
    Не вагайся... Не бійсь... Відпущу...

    Хто зневірився - небо не просить
    воскресити минуле. Давно
    не тримаюсь за марево. Досить
    ткати з ветхої пряжі рядно.

    Кане в Лету осмута. Жалобний
    віднайдеться, що спалить альбом.
    В судний день не обілиться жодний,
    тож каміння збирати обом.

    Не приборкати біль норовливий.
    Щухне злива - себе не втрачай.
    Відболить, чи згадаєш? Щасливо...
    Потяг сліз не чекає... Прощай...

    2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (14)


  41. Тата Рівна - [ 2018.08.26 11:50 ]
    Взаємодія любові (одвічний вибір між суїцидом та стоїцизмом))))
    У порожній кімнаті — зрадливі тіні
    Ніби видіння — на тій он стіні
    На цих стінах на тих стінах
    На кожній із них —
    Мов чорно-біле кіно за романом Лавкрафта
    Ну ти ж не проти що я навпроти
    Ну ти ж не проти що я з портрету дивитимусь пильно
    Ніби я Вольф Мессинг чи Ріхард фон Ебінг-Крафт
    Ніби я дівчинка Хідекі Юкави — та сама — ядерна й сильна
    Четверта з-поміж фундаментальних сил природи

    Слухай
    Ти можеш кричати якщо хочеш
    Якщо можеш
    Якщо не заціпило рота
    Квантова хромодинаміка — це так звана Сучасна модель
    Збірна знань про мікросвіт
    А ти мені — про тіні на стінах
    Тут показує кіно телестудія Потойбічний Світ
    Для неофітів та давно навернених сивих-аж-синіх
    Від життєвих потуг досвідчених людхантерів
    Визначся вже на якій ти стороні
    Й не дихай так шумно ніби у тебе задавнена хвороба Хантера
    Ніби ти побачив наживо Мату Харі на тій стіні

    Лиши своє серце — мені
    Мій любий
    Я вже у іншому світі та ти — ще ні
    Ти зачаровано вдивляєшся у тіні на цих стінах ніби на старовинну таємну карту
    Не варто
    Мій любий -
    Дограєшся до інфаркту

    У тебе більше немає спроб
    Немає карт
    Немає фарту
    Це не роман Берти фон Зутнер - Ні!
    Я чекаю тебе у нашім новім кіні - бачиш для тебе он там є місце на стіні
    Твоя свідомість вже здійснена -
    Буття по Сартру

    У тебе лишилися — берета палець куля та лоб
    Порожня кімната
    І кілька секунд до старту

    24.08.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  42. Володимир Бойко - [ 2018.08.26 09:11 ]
    * * *
    Я не піду у вас на повідку,
    Чужі не захищатиму знамена,
    І не одержу зірку на рамена
    За вашу вірнопіддіність гидку.

    Та України я вам не віддам,
    Не візьмете її – хоч подавіться.
    Бо не для вас коло́ситься пшениця,
    Бо ви – ніщо блакитним небесам.

    І наші синьо-жовті прапори
    Не вам хапати чорними руками...
    Були ви і зостались ворогами –
    Хоч вас у вишиванки убери.

    2012-2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (4)


  43. Вікторія Лимар - [ 2018.08.25 00:53 ]
    Ночі серпневі
    Ночі серпневі уже прохолодні,
    Подихом осінь, немов крадькома,
    Владу свою демонструє : «Ви згодні?
    Знову зустріти погоди холодні?»
    Адже, так буде, вона недарма
    Нам сповіщає, що пісенька літа
    Скоро останній завершить акорд.
    Колір зелений втрачає «еліта».
    Мабуть, дощами не дуже омита,
    Прагне, хоть якось побити рекорд:
    Треба затриматись! Літо думками
    З вітром владнає, і він замовчить.
    Швидкість вгамує свою під замками,
    Лють, опануючи обіцянками,
    Бурю осінню зупинить на мить!
    Хай ще всміхається літня блакить!

    25.08.2018
    Свидетельство о публикации №118082500067


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.24 20:19 ]
    Моя байдужість
    "Така у мене справді ти одна!" -
    Видзвонюють льодини, мов червінці.
    Я цілу зиму випив аж до дна,
    А твого ще і не торкнувся вінця.

    Ти - молоде, грайливе ще вино,
    Що сяє сріблом, піниться в бокалі...
    Уже б узяв, покуштував давно,
    Та думаю, а що ж то буде далі?!

    Як вип`ю зразу - захмелію вмить,
    Та до тверезого дійду я стану,
    Смаку іще не встигну оцінить,
    Або й цілком цінити перестану.

    Тому і залишайся ще, постій.
    Моя байдужість, то мов льох, кохана.
    Відстоюйся у ньому, молодій,
    І станеш ти ще більш мені жадана.

    Я теж колись опущуся туди,
    Схоплю тебе гарячими руками,
    Як те вино, відстояне роками,
    Щоб захмеліти раз і назавжди!

    7490 р. (Від Трипілля) (1982)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.08.24 07:43 ]
    Прозорінь

    Мене Господь ліпив із глини,
    Не знаю нащо, таїна.
    Обняти хочу небо синє,
    В огром пірнути аж до дна.

    Мечем до правди дорубатись,
    Від зла громаду вберегти.
    Але - традиції, обряди...
    Бурчить з амвона дяк рудий.

    Живи як церква наказала!
    Згинайся нижче до ріллі.
    Розумним - гроші, дурням - рала,-
    Народ потроху і змалів.

    Насунув піп алмаз на пальчик
    І рушив на ловитву душ.
    Кажу: - Обман у рясі бачу.
    А він: - Релігію не руш!

    Ти - тьми дитя! - злостиво мовить,
    Але він сердиться дарма.
    В моїй душі окрім любові
    Нічого більше і нема.

    23.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2018.08.23 06:31 ]
    Пурпурові вітрила
    Без Грея нудиться Ассоль,
    Жує підсмажену оливку..
    У чоловіка – інша роль:
    На люд полює за готівку.

    Кричать од жаху дітлахи,
    Стріляють із рушниць солдати.
    Хто не утік – у ланцюги,
    Плантатор золотом заплатить.

    Романтикою пахне світ,
    Легкий пасат хитає пальми.
    У джунглях стогне інвалід,
    Шмат м’яса вирвала гізарма.

    Песетами бряжчить кабза,
    Руків’я шаблі – шкіра негра.
    Уже готова ковбаса –
    Хутчій, мій лицарю, алегро!

    22.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.08.22 05:26 ]
    Природа
    Природа, звісно,- штука гарна,
    Довкола хмари і дуби...
    Сіяє зірочка полярна,
    Кохана грає на трубі.

    Сурмить, неначе слоненятко,
    Акомпонує бабський хор.
    Закінчать марш - гудуть спочатку,
    Тональнісь, звісно, до мажор.

    Розперезалася джаз-банда,
    Аж листя сиплеться із айстр.
    Була жона мрійливим бардом,
    За медальйона - каподастр.

    Та на весілля, певно, здуру
    Купив платівку Фітцджеральд.
    Відтоді пише партитури,
    Майстриня тушів, рок-балад.

    Напряг пройшов, уже терпимо,
    Реве над вухом саксофон.
    Вечеряю щоденно гімном,
    А блюз смакує за поп-корн.

    Мушву гримучі звуки душать,
    Йде носом кров - вже все одно.
    Надворі гепаються груші,
    Сусіда гавка у вікно.

    22.08.2018р.

    Свербіж

    Серпневий вечір. Жіночка у спальні,
    Нахаба-кицька морду суне в глек.
    В титанів думки зморшки вертикальні,
    А у піїтів, знамо, поперек.

    Ліричні вірші неперервно мрячать,
    У гузно муза коле, наче ґедзь.
    Та це нічого, друже, ще не значить,-
    Я теж такий моторний писунець.

    То нащо пишем? Помилок до біса,
    Ні стилю, ні харизми й глибини.
    А результат один: словесна тирса.
    Чуваче, стій! Пегаса не жени!

    У геніїв як у "Антея" крила,
    Лиш я у храмі муз сліпе вайло.
    Є ж віники, ломи, лопати, вила,
    Так ні - правиця торсає стило.

    Ну то і що? Снаги не позичати!
    Є олів'є, натхнення й довга ніч.
    Уже строчу канцони та рулади,
    Бо ляпати чорнилом - звична річ.

    2.08.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.08.20 06:36 ]
    Фарисеї
    В раю господарює банда -
    Усе що маєм віддамо.
    Брехня, плітки та щира правда,
    А результат - Святе письмо.

    На душі павуки неситі,
    В ходу - облуда, острах, пліть.
    То, може, голову схилити,
    Приречено зректи "Беріть!"?

    Обкладені ясою лона,
    Готують купелі, хрести...
    Раби! Кладіте під амвона
    Грошву за кухлика води.

    Чи небом писані закони?
    Нема усталених оперть:
    За срібло - свічі та ікони,
    Народження, біда і смерть.

    Спаситель скромний, у ряднині.
    Душпастир - золотом сія...
    Чи люди у зневірі винні?
    За них скажу осуду я.

    Наживи процвіта епоха,
    Дороговказ один - "леве".
    Нема у храмах віри й Бога,
    Він у душі твоїй живе.

    20.08.2018р.

    Небо

    Запозичив Хронос мить одну
    Аби в небі я горів як зірка.
    Та життя сусіда-орк зітнув -
    На Савур- могилі впав без крику.

    П'ятеро лишилося сиріт,
    Тягнеться сім'я на захід сонця...
    Кліпнув оком втомлено Аїд -
    Місця в пеклі вже нема для хлопця.

    А зі мною поруч брат і син
    Захищали Україну-неньку...
    По травиці - росяний кармін,
    Виорано "Градами" земельку.

    Я погас. Мовчить осліпла вись,
    Ну, а ворог брагу п'є, горілку.
    У моїй господі оселивсь,
    Витирає рушниками пику.

    На Донбасі вигуки "Хурра!",
    Внуку обривають нитку мойри.
    Радості немає - біль, жура...
    Небо чорне. Всі погасли зорі.

    19.08.2018р.

    Писати чи працювати?

    Зріють думи, груші,чиряки,
    Друг усоте пише про природу.
    Я ж, панове, зовсім не такий,
    З квітня не вилажу із городу.

    Розвелось ледачих писунів
    Більше, ніж нахабних колорадів.
    Я б усх їх вигнав на лани
    Вивітрити романтичні вади.

    Що це за професія така -
    Шкряботіти прудко по сторінці?
    Хай зігне піїтик горбака
    І в обиччя віршиком не тиця.

    Для початку - хай почистить хлів
    І корівок поворушить ззаду.
    От де праця, піт і мозолі!
    Налітай, братва! Кому лопату?

    P.S.:
    Ліжечко у стилі рококо,
    Пахолок готує хвойну ванну.
    На колінах - муза без трико
    Кличе за собою у нірвану...

    20.08.2018р.

    Життя

    Я в раю! Вві сні та наяву!
    Піднімають мавки звично трени...
    Без жінок і дня не проживу,
    А вони страждатимуть без мене.

    Не люблю заплаканих венер,
    Научив Ерот веселим іграм.
    Длань вогка зрива барвистий флер,
    У клубок сплелися дикі тигри.

    Пристрасть - дар! А холод - це біда!
    Непотрібна самота у хаті!
    Хай кохання ліжком хилита,
    Потім опишу процес в руладі.

    Душі і тіла в монастирях!
    Лона павутиною окуті!
    Я би вам знайшов богатиря
    Аби віртуозно пестив груді.

    Хто сказав: "Кохатися ніззя!"?
    Євнухам обрізаним не вірте!
    В мене рій цнотливиць на сносях,
    Виношені у любові діти.

    Цілий вік отак, братва, живу,
    Жіночкам щодня знімаю стреси.
    Падає богиня у траву,
    Час прийшов літати в піднебессі.

    20.8.2018р.

    Невдале весілля

    Довбає брат:: - Побійся Бога!
    Доволі вже ловити ґав!
    - Он та - кирпатенька -нічого...
    Беру жоною! Уламав!

    Достатньо бігалось наліво,
    Пора шукати повідка.
    Хвилюються опуклі діви -
    Ерот із ліфів утіка!

    Ходив щодня в альковні кубла,
    Робив добрезних фей зі злюк.
    Чоловіки жінок не люблять,
    А я шаную і люблю.

    Та не дійшло до пусі-мусі,
    Весіллю швах! Душа на дні!
    Добро усім належать мусить,
    А не гаргароньці одній.

    Прогнали феї кирпоносу,
    Ще б трохи й грохнули - їй Бо!
    Ізнов стаю в похилу позу,
    Дарую радість і любов.

    20.08.2018р.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.19 10:03 ]
    Про дрібне

    Привезли квасолю бабці лисуватій,
    миску підставляють: лущ, співай, живи!
    А у неї докір - ластів'ям на ваті...
    І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

    Ходить біла кицька... випросила моні.
    Опадають груші, гепають на дах.
    Муж присів на лаву, пундики солоні.
    Руки в потойбічних липових медах.

    Торохтить квасоля...
    "Як ти?" - йде сусідка.
    Для поштарки хвіртку відчинив онук.
    Насуває хмара, блискавиці зрідка...
    Бабця одягає третю із перук.

    Сокотять рудаві безпородні кури.
    Ой, дрібна квасоля. Голубі дими.
    Вітерець гортає крила-партитури.
    Бабця із ціпочком плине до куми...

    А в тієї бульби крупні - цинамонні,
    чистяться поденно морква та буряк.
    Черга довжелезна. Цербер на осонні.
    Щедро годували - роздобрів, обм'як.

    У кишені докір охолов, не дише.
    Бабця шепче "пізно", шерех підошов...
    Кицька вирлоока відпускає мишу.
    Дірочки від бубликів нижуться на шовк.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  50. Ігор Деркач - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   159