ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олена Багрянцева - [ 2018.03.05 15:01 ]
    А знаєш, мамо, холодно мені...
    А знаєш, мамо, холодно мені.
    Щоночі жалять кулі та снаряди.
    Не видно краю немічній війні.
    Немає тут рішучої відради.
    О як же, мамо, хочеться тепла.
    Сміливої свободи для країни.
    І пригоршню відважного добра.
    І знати, мамо, що ніхто не гине…
    Зайти у дім, тримаючи кашкет.
    Сказати, що нарешті – перемога!..
    А поки, мамо, в холоді намет
    І довга, незавершена дорога…
    05.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Тетяна Левицька - [ 2018.03.05 13:55 ]
    Хуртеча
    Димарями кіпоть синя -
    лютий курить люльку.
    У вервечці хмаровиння
    Привид-Місяць гулькнув.
    Сніговиця чепуриться,
    пудрить осокори.
    Свитка з вовни, білолиця,
    кульчики прозорі.
    Замітає слід глибокий
    від порога хати.
    Відлітає гордий Сокіл
    з Вітром воювати.
    У долонях біль не тане,
    попрощались хутко.
    Обійняв мене в останнє
    без жалю і смутку...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (8)


  3. Світлана Мельничук - [ 2018.03.05 10:22 ]
    ***
    ***
    В руїнах летовищ,
    На воєн підмостках
    Не хліба й видовищ –
    Хоча б хліба просто.

    Душа, що бажала
    «Прямого ефіру»,
    Правдивіш зіграла б
    Емоції миру.

    Де бавляться в славу
    Новітні герої.
    Їх ігри цікаві:
    Ні злоби, ні зброї.

    Та поки минають
    Краї ті лелеки.
    І серце тікає
    У зону безпеки.

    До інших видовищ,
    Видінь, декорацій.
    А тіло – на обмін.
    А тіло – у бранці.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (25)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.03.05 10:39 ]
    Безгрішність
    Я народився чистим. Без гріха.
    І без гріха помру, як і належить.
    Вже чую: "Ну дає! Ото пиха!
    Ану зіпхнемо "праведника" з вежі.

    Хіба у нього німб? Такий як ми!
    Нехай чортякам голови морочить.
    У нас вже є мальований кумир,
    Ікони у хатах мозолять очі."

    Святим рубали голови на пні,
    Спасителя доперли на Голгофу.
    Товпа кричала: "Крові! Розіпни!".
    Сконав у муках. Як належить Богу.

    По-іншому до раю не злетиш.
    Попи це знають, та мовчать зі страху.
    Ну, що ж,- пора закінчувати вірш:
    Прийшов народ, виштовхує на плаху.

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  5. Світлана Мельничук - [ 2018.03.04 20:17 ]
    ***
    І є вже на що озирнутись.
    Горнутись до кого – ще є.
    А час божевільно-розкутий
    Романи свої видає.
    Якби ж то вдалось зазирнути
    У товщу отих сторінок.
    Прожити на повну, відчути
    Ще день, ще годину, ще крок…

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (7)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.03.04 12:32 ]
    Дороговказ
    Обходитися власним глуздом звик,
    Вважав, що саме так і мусить бути.
    Але в житті з'явився вказівник,
    Поплутались усталені маршрути.

    Закліщила судьба з обох сторін,
    На твердь земну зіпхнула із перини.
    Жувалися еклери. Нині хрін,
    Калорії змінив на вітаміни.

    Дивився гордо ввись, за горизонт,
    Стовбурчив одуд на гілляці гребінь.
    Тепер - сапа, лопата і город,
    В каструлі бачу птаха, а не в небі.

    А як писав! Сміялися чорти,
    Від реготу тряслись хвости і роги.
    А зараз не відходжу від плити,
    Від перевтоми памороки, стогін.

    Обпучує жона мій кожен крок,
    Прийду з роботи - допит, кара, муки.
    Не чоловік - вертлявий флюгерок,
    Із поглядом вмираючої суки.

    Таки вернувсь на істини стезю!
    Із шиї доля вистромила зубки!
    Нахраписту осідлано козу:
    Получку не даю красі у руки.

    Із писку перейшов на рик і бас,
    Самодостатність розпирає груди.
    Тепер у хаті я дороговказ:
    Що б не сказав, то так воно і буде.

    04.02.2018р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  7. Олександра Камінчанська - [ 2018.03.04 00:36 ]
    ***
    несказане слово, ця тиша між небом і Богом,
    в краплині застиглій, здається, вмістився весь світ.
    вже травами пахне і прагне тепла первоцвіт,
    на клапті мізерні поділені дати, дороги.
    неважко іти коли кличуть світи і світанки
    по віщих слідах тих, що вчора ішли і вершили.
    вже бавляться сонцем дощенту промерзлі вершини,
    кошлате галуззя неначе чудні витинанки.
    так легко любити, так важко утратити сили,
    загублені миті ніколи не мають снаги.
    про що нині шепчуть оці поминальні сніги?..
    в дорозі - лелеки, такі молоді і красиві…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (2)


  8. Олексій Кацай - [ 2018.03.03 22:32 ]
    Очі
    Десь пульсує процесор в мільйон мегагерців,
    але в цьому комп’ютері, як і завжди,
    знову стиснеться космос до розмірів серця
    і на вічність коротку замре у груди.

    Зараз вибухне. Та й від бридоти до вроди
    понесе сам себе, бо і в розпач круту
    механізму годинника кручені сходи
    заперечують маятника самоту.

    Мов пекельна машинка, стою біля хати,
    об’єднавши чеканням світила й світи,
    а вгорі розпадаються хмари крислаті
    на чужих зорельотів туманні гурти.

    І чого нам чекати від них, я не знаю –
    чи польоту, чи просто стрімкого піке?..
    Волохаті веселки… Два сонця із краю,
    наче очі, оживлюють небо важке.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (10)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.03.03 14:40 ]
    Люби Росію!
    Ровеснику! Росію возлюби,
    Так само, як вона кохає нас.
    Люби за кримські гори голубі,
    Змертвілий, пошматований Донбас.

    За посмішку озлоблену Кремля,
    За голосіння матерів, удів.
    Осиротіле схлипує маля,
    Ти ж уяви, що це - пташиний спів.

    Люби за пограбовані хати,
    За те, що в клуні порається тать.
    За домовини, поминки, хрести,
    І постріли, що завтра прогримлять.

    Пробач наругу, подаруй ганьбу,
    Віддай свою країну задарма.
    Люби Росію. Навіть у гробу.
    Моя ж любов згоріла. В серці тьма.

    03.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.03.02 09:52 ]
    Зима
    Морозяна хурделиця на вулиці,
    До мене солодятко ніжно тулиться.
    Упазурила кішка мишу лапою
    І каже: - Буду я твоєю звабою.

    Вдихаю пах груді з сорочки вирізу,
    До ранку звідти я уже не вилізу.
    А лада шепче: - Ти давав обітницю,
    Тож пий нектар, висотуй по краплиночці.

    Колише люба світом, ліжком, персами,
    І я цвіту, неначе ружа веснами.
    Мандрую між бескидами й долинами:
    О, як же тепло нам такими зимами!

    02.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.03.01 12:51 ]
    Оплески
    Мовчати зручно. І проблем нема.
    Пиши, колего, прудко що завгодно.
    Буває, що письмо - суціль туман,
    Але критикувати вже не модно.

    Навіщо наживати ворогів?
    Скажи що не читав, іще не в курсі.
    А я хвалою віддаю борги:
    Осанну брату заспівати мусів.

    Ура митцеві! Чом не похвалить?
    Рецензія потрібна, передмова.
    Нехай сатирик в руки візьме пліть,
    А я розумний, не дубоголовий.

    Кажу: - Творіння дивні - вищий клас!,
    А книжка удостоїться медалі.
    Упав до ніг оглушений Пегас,
    І музи пишуть золотом скрижалі.

    Все правильно. Та сумно щось мені,-
    Несе на суд сонети пан багатий.
    То що - мовчати будемо, чи ні?
    Я похвалю. Потрібні меценати.

    01.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.03.01 07:43 ]
    Не та пір'їна
    Усім потрібен гарний поплавок,
    Без нього важко витягти рибину.
    ПееМ лелеці патрає задок,
    Ану і я смикну одну пір'їну.

    Та щось воно іззаду не таке,
    Збиває запах тайнами хмільними.
    Вимочував у хлорці і саке -
    Знов гатить чорногузами незримо.

    Пушок від кур годиться в подушки,
    Для одягу гагачий дуже кльовий.
    Лелека ж у багні слідів стіжки
    Лаписьками штампує гонорово.

    Хоча б один хотів поставить плюс
    І штучно рейтинг птахові покращить,-
    Чалапа голозадий чорногуз -
    Нінащо його пір'я негодяще.

    Та ну його. Смикну у гусака
    З крила міцного, а не із філейки.
    Оце воно! Стрічай мене, ріка!
    Біжу ловити сома на уклейку!

    1.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Вовк - [ 2018.02.28 11:56 ]
    "Білий" вірш
    Фантоми рис, окреслених зненацька,
    олюднені міські панорами і лабіринти днів,
    ми наче в’язні, кожен у своїй темниці ...
    Ельфами – снами, наче світляками, висвітлюємо майбутнє:
    найтепліше наймення дітей – сокровенне бо з крові –
    колючими шпильками розквітають і в’януть троянди,
    особисте, таке ж нерозгадане, кане у Лету ...

    Юності вашої біле крило злебеділе ...
    Розривається коло магічне: то ритми і зблиски,
    акустичні вібрації – спільний портрет у верлібрах ...

    Хто вгадає фінальні акорди у музиці Часу!
    Там, у вимірах вищих, біліють сумні пароплави –
    одпливає душа, одривається біла пелюстка ...

    Вип’єм білу імлу: переповнена спрагою пустка –
    Ирій – вирій ...
    Іра – Юра ... Ю ...
    п’ю – ю – ю ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (8)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.02.28 10:14 ]
    Про сумне
    Аристократи духу вже не ті,
    Письмо - і не письмо, якась гидота.
    Отримую усе чого хотів
    (зв'язався зі спесивим ідіотом).

    Він на словах - моторний дуелянт,
    Сонетні руни виплітає ловко.
    Але насправді - полюбляє мат,
    І дулю моцну тицьнути ув око.

    Можливо я простак, в письмі - лопух,
    Спесивості не покусали мухи.
    Писати під хмельком - для всіх табу,
    А в цього в кожнім слові дух сивухи.

    Спиняти марно. Перепон нема.
    Усіх під ніж: старих, жінок, малечу.
    У розумі - ненависть, бруд і тьма,
    Потворний карлик розправляє плечі.

    Пиха митцеві - непосильний груз,
    Душа чорнильна учорнила карму.
    Хотів літати в славі чорногуз,
    Та низько впав з горба в смердючу яму.

    28.02.2018р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Деркач - [ 2018.02.26 18:54 ]
    Мій край
    У краю червоної калини
    по траві й росі
    йду я до моєї України,
    плаями Русі.

    Де мене у світі не носили
    білі журавлі,
    та оберігає Божа сила
    рідної землі.

    Поки сутеніло вечорами
    небо угорі,
    бачив я, що сяє за морями
    полум'я зорі.

    Все, що є, і все, що мало бути,
    доля віддала.
    Залишилось тільки не забути
    стежку до села,

    де, не «окацаплений» ордою,
    я одне зумів –
    чути голос пісні за рікою
    мовою дідів.

    Поки є міцне коріння роду
    по усіх краях,
    не завіє віхола негоди
    мій життєвий шлях.

    1991


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.02.26 14:12 ]
    Циганчук
    Ой, джані, джані! Крики, регіт, виски -
    Циганський табір сходить на перон!
    Украли в мами сина із колиски:
    Був селюком. А виросте барон.

    Звисає з рюкзака руда голівка,
    Брудна ганчірка витира сопляк.
    Сьогодні гарно продавалась "ширка":
    Біляш дитині змащує кулак.

    Пополювали вдатно людолови,
    На росяній траві зникає слід.
    Нехай несуть слов'янки чорноброві -
    Без кровозмін вироджується рід.

    Були ромали знані конокради,
    Тепер - новий товар, новий закон.
    А, може, дитинча програли в карти,
    Чи батько поміняв на самогон?

    Чи благо це, а чи небесна кара -
    Ніхто не зна, усе поплутав чорт.
    Співати буде рома під гітару,
    Не знаючи ні букваря, ні нот.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  17. Роман Миронов - [ 2018.02.26 08:00 ]
    ***
    Я знаю істину. Це просто сорок шість.
    І три лежить у мене на долоні.
    Я вивчив рух всіляких електронів.
    Цей шлях веде в періодичний ріст.

    У цьому світі я досмертний гість.
    А що ж будé після самої смерті?
    «Нейтринні осциляції», – дотепно
    Галактика за мене відповість.

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (10)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.02.25 15:21 ]
    Всьо буде чотко!
    Йдуть у владу тільки шахраї?
    Ледарі брехливі та підступні?
    Ну то й що? Хай гавкає зоїл,
    Теж знайшовся - лицар непідкупний.

    Хай мозолить рало бевзю длань,
    Поціляє снайпер у аорти:
    В час важкий сховає Іордань,
    Не у моді жанни й донкіхоти.

    Одберу у лохів коровай,
    Наплету указів і законів.
    Потім хоч до гробу проклинай,
    Та роняй в поділ сльозу солону.

    Нині управитель непростий,
    Чинш ховає в тридев'ятім царстві.
    Праведники розкидають гній,
    Панові коритись варто пастві.

    Скоро віче, випустимо пар,
    Звично люду тицьну дулю в пику.
    Бюлетень міняю на сухар
    Й пару гривень на тютюн-горілку.

    Язицюра молотити звик
    Отченаш і заповіді Божі.
    Йди, працюй, трудящий чоловік,
    Я тим часом попакую гроші.

    26.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2018.02.24 20:06 ]
    Страхіття
    Не писатиму усе підряд,
    Гонорари дуже мені любі.
    Ставить видавець дезидерат*:
    Казочка дитяча - з морем трупів.

    Хай од жаху гикає читач
    І ковтає безупину ліки.
    Зароблю тоді лише на харч,
    Як упир залазитиме в шибку.

    Тож чіпляю клешні, моцаки,
    У рови наплескую отрути.
    Проти мене Стівен Кінг м'який,
    Стиль у мене сатанинський, лютий.

    Буратіно татка загриза,
    А Мальвіна смажить Карабаса.
    Хвостиком вимахує коза,
    Цілиться в опуклості, зараза.
    .
    Казочка шалена! Вищий клас!
    Персонажі - у страшних укусах.
    Та регочуть Галя та Юрась,
    А дядьки всміхаються у вуса.

    Видавець од люті сам не свій,
    Муза не сприймає кон'юктури.
    У сатири вовкулаки й Вій -
    Це лише смішні карикатури.

    24.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2018.02.23 10:17 ]
    Напоумив
    Бабця ще нівроку, молода,
    Має кабанця, хазяйновита.
    Я б узяв, та є одна біда -
    Любить вірші, а не оковиту.

    Зранку вже літає в небесах,
    Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
    Майталає над столом коса,
    А мене утішити не хоче.

    Я вже їй полагодив паркан,
    Гусакам щодня приношу ряску.
    Думав, що віддячить, погука
    Аби зняв увечері запаску.

    Гаманця би любоньці віддав,
    На руках щодня носив би в баню.
    А вона: - Душа моя рида,
    Гекатомба зріє про кохання.

    Є така хвороба в зрілих дів:
    Не живі, - мальовані їм любі.
    Рученьки за спину їй завів
    І поцілував усмак у губи.

    Ох і гарно я її учив!
    Каже, що відкрив шляхи до раю.
    Спить моя голубка на плечі,
    На писання часу вже немає.

    23.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Ольга Паучек - [ 2018.02.23 08:26 ]
    20 "за"
    Замело, завіяло, засніжило,
    Заховалось сонечко між хмар,
    Захрумтіло інію мереживо,
    Заглядає вітер у димар.

    Мружаться дерева, позіхаючи,
    Загорнувшись у солодкий сон,
    Завірюха сіє, ніби граючись,
    Захололі іскри за вікном.

    Заквітчалась снігурями вишенька,
    Залунав синички голосок,
    У зернятку, снігом запорошенім,
    Зачекався літа колосок.

    Замело, завіяло, засніжило,
    Заховався вітер у димар,
    Захрумтіло інію мереживо,
    Виглянуло сонечко з-за хмар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.02.22 13:18 ]
    Хвальковитий буслик
    У трупа раптом відновився пульс,
    Букетами себе назвали мітли:
    - Тепер я дятел, а не чорногуз!
    Довбати хочу! Жабки остогидли!

    Чимало є у живності хвороб,
    Та лікувати глупство неможливо:
    Застряг в сусідськім тині довгий дзьоб,
    Сміються кури, і регоче півень.

    Із пастки ледве вирвався живий,
    І каже: - Стукіт - це така рутина.
    Тепер я - голосистий соловій!
    Співатиму у три октави гімна!

    В тьохкотуна не одібрали хліб -
    Не вийшло із лелеки вокаліста:
    Летів у висі барабанний дріб:
    До трелей і рулад - немає хисту.

    І знову щоки надима хвастун,
    Хоча брати покликали у вирій.
    Промовив: - Я однині - Гамаюн,
    Ходитиму у павичевім пір'ї.

    Лети, дурненький, на зелений луг,
    Змудріти б варто у такому віці!
    Ковтай товстих в бородавках ропух,
    Тобі далеко дуже до жар-птиці.

    22.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.02.22 08:08 ]
    Я живу!
    А кохана сьогодні гаряча,
    Шалом дихає від божества.
    Обціловую їй кожен пальчик -
    І змертвіла душа ожива.

    Ми навчилися щиро любити
    Без щитів, без брехні та одеж.
    Одізвались луною бескиди:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Зачаровує голос наяди,
    Звів з ума та проторених стеж.
    В унісон шелестять водоспади:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Солов'ї облаштовують гнізда,
    Ми в своєму газдуємо теж.
    А діброви нашіптують листям:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Крилець ангелів чується шерхіт,
    Щастя кличе в зелену траву.
    Поринаю у сонячний легіт:
    - Я кохаю! А отже - живу!

    22.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.02.21 19:44 ]
    Кожному - своє
    Всім відомо: кожному - своє,
    Графоману - сіра базгранина.
    Безупину черевань жує -
    Не дивися, це сумна картина.

    Настрочив сонетика на пні -
    І одразу читачам у лоба.
    Буслик жабку упіймав на дні,
    Визира перетинка із дзьоба.

    Що ж, давайте, браття, тет-а-тет,
    Бо інакше стане тільки гірше.
    Лірику строчити - це святе.
    З гумором історія складніша.

    Ось, приміром, квітка є - будяк,
    З виду - кожен скаже - неказиста.
    А незграба зажене шпичак
    В руку, язика, причинне місце.

    А розумний наварив декокт
    Та лікує голову і нирки.
    Уживають кропиву й осот,
    Як немає молока у жінки.

    Їсть теля отаву молоду,
    Пиріяку розтирають зуби.
    А троянди гарні у саду,
    Посадив уже чотири клумби.

    Дме сатирик в гумору дуду,
    Лірики сплітають мусі-пусі...
    Так до чого думку я веду?
    Тьху, забув! А ви, шановні друзі?

    21.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Мирослав Артимович - [ 2018.02.20 20:51 ]
    Ненаситним…
    Потворний світ, коли ячить війна –
    Розруха душ, свідомості гармидер:
    О, де віками вимріяний лідер,
    За ким постане месників стіна.
    Ряди зімкнуться – голці впасти ніде,
    І не страшить їх навіть сатана…
    Наразі – ще жирує сарана.
    Не тратять апетиту дармоїди.
    Ятряться рани. Множаться гроби.
    На фронті виють канонади вражі.
    АТО – різня на смерть у макіяжі…
    Цабáнить люд всевладнії лоби:
    «Ілюзія безкарності – омана,
    Їдка тоді чекає вас осанна!..»

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  26. Лариса Пугачук - [ 2018.02.20 15:40 ]
    В літі
    Дитинко, ховайся, бо грім,
    гуляти не смій в цій порі:
    небесний вогонь тріскотить.
    І дощ косарює за ним,
    і світ розважає, німий
    в цю мить.

    А потім веселка ген-ген,
    і радісний подив легень,
    і пташки лунке цвінь-цвірінь.
    І наче намоклий статист
    лягає здивована тиш
    на рінь.

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (19)


  27. Володимир Бойко - [ 2018.02.20 13:30 ]
    Чотири роки по тому
    А що змінилося відтоді...
    Де влада, там і кримінал,
    Гуляють вбивці на свободі,
    Неправосуддя править бал.

    Над краєм паморозь і сутінь,
    Усі стежини – в закордон.
    Щось лиховісне, наче путін,
    Наврочує армагеддон.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  28. Ольга Паучек - [ 2018.02.19 13:26 ]
    ... блаженніше й не треба
    Потріскують дрова в печі
    У полум"ї бажання,
    Сердитий вітер за вікном
    Вимолює зітхання...

    Душа зігріється у снах
    Теплом твоїх долоней
    І не котитиметься дощ
    З очей слідом солоним...

    Потріскують дрова в печі
    І зігрівають небо
    Тепло душі в полоні рук -
    Блаженніше й не треба.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Ночі Вітер - [ 2018.02.17 16:24 ]
    И тот...
    И тот, кто повержен, никем не утешен,
    И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
    Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
    И запросто судит, и правит других;

    И падший в неведенье, Бога клянущий,
    И бьющий поклоны в тени алтаря,
    И тот, кто над всеми, как тень вездесущий,
    Застыл в удивленьи, улыбку тая, –

    Кто скажет, что он и бесчестен, и гадок,
    Что предал, не ведая чувства вины,
    Что мир совершенства – преддверие ада?
    Кто сможет отважиться? Я или Ты?



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.81) | "Майстерень" 5.75 (5.92)
    Коментарі: (13)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.02.17 14:10 ]
    Про вічне
    Висотує до дна печаль і страх,
    Коли в життя приходить чорна смуга.
    О, як невчасно смертного одра
    Торкнулась голова старого друга.

    Кричав у ніч розпачливо "За що?",
    А скроні тихо угортало в іній.
    У мішанині крил, вітрил і щогл
    Кинджал із серця вийняти безсилий.

    Не допоміг матусин оберіг,
    Скотилась крапля світла крутояром.
    Від смерті не очікується пільг,
    Гребе її долоня душі тралом.

    А я живий. І тема ця сумна.
    Учора снився молодий небіжчик.
    Дивлюся як майструється труна:
    Моя вже є. Дрімає на горищі.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  31. Василь Світлий - [ 2018.02.17 11:59 ]
    ***
    Переболить.
    Перегорить.
    Мине…
    А може й ні.
    Не впевнений.
    Не знаю.
    Коли тим болем випалене все,
    Що залишилось ?
    Крихти існуванню ?

    17.02.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  32. Іван Потьомкін - [ 2018.02.17 10:47 ]
    З Езопового голосу
    Як почувся півня спів,
    Лис на ферму полетів.
    Прибіга. Примружив око:
    «Є м’ясце, та зависоко...
    Любий друже, я б хотів,
    Щоб ти поруч мене сів.
    Мав би я тоді нагоду,
    Віддать шану твоїй вроді».
    «Я б не проти, але знаю,
    Є такі, що лиш чекають
    Хвилі тої, щоб нас з’їсти...»
    «Про нові не чув ти вісті:
    Порішили усі звірі
    Жить у злагоді та мирі»,-
    Так патяка хитрий лис.
    Півень же у даль дививсь.
    «Що там видно, милий друже?»-
    Лис цікавий знати дуже.
    «Бачу, друже, я в цю мить –
    Хортів зграя сюди мчить».
    «Вибач,- каже лис у дрожі,-
    Говорить я більш не можу».
    «Слухать далі б я хотів,
    Та ти зблід, як про хортів
    Я сказав. Як решта звірів,
    З усіма й вони ж у мирі?»
    «Бачиш, часом так буває,
    Що про мир не кожен знає...»
    Тільки курява знялася,
    Як до лісу лис подався...

    P.S.
    Хто спіткнувся на брехні,
    Обведуть того й півні.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 19:42 ]
    Пора
    З небес послала доля віщий знак,
    Уже приготував букет Венері.
    Коли ж нарешті я почую "Так!",
    І ти увійдеш у парадні двері.

    Лише у мріях чую крик "Ти мій!",
    Лише у снах твого торкаюсь лика.
    А нині ми ховаємось у тьмі:
    У тебе - чоловік, у мене - жінка.

    Долину світла зайнято не тим,
    З чужинцем рідним розділила ложе.
    Я кликав: "Вже пора, з сім'ї іди!",
    А ти сказала: "Милий, ще не можу!

    Дитина любить батька як мене.
    Тебе ж - навряд. У цім не буде чуда.
    А муж терплячий. І не прожене.
    О, як же важко розірвати пута."

    16.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 12:22 ]
    Увіруй!
    Народ у нас увірує в усе:
    Добрезну тещу чи чортячі роги.
    А нас учили в бурсах й медресе
    Із пастви кревні зціджувать потрохи.

    У мене апетити о-го-го!
    Й товар продати нині вельми трудно.
    Брешу з амвона звично аж бігом,
    Виходить ловко, бо у лавці людно.

    Йде "на ура" відпущення гріхів,
    Цього добра у грішників чимало.
    Несуть у вуха сповіді лихі,
    А разом з ними гроші, яйця, сало.

    Є для татьби надійний інструмент -
    Святе письмо. І довга язицюра.
    О, як же гарно пахне свіжий мед!
    Пора іти: у церкві клієнтура.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.02.15 06:46 ]
    "Гробки"
    Кинуті лани, розбиті житла...
    Вожаки лишили без гнізда.
    О, як хочу я краплини світла,
    А прийшли жура і чорнота.

    ...Шельваги вантаж поворушили,
    Запитали: "Хто ти за один?".
    - Бачте, вої, он - хрести, могили?
    Йду пирій сапати і полин.

    Ось ладунок: заступ, оковита,
    Трохи є свяченої води...
    - Хутко розвертай оглоблі, діду,
    І сюди ніколи не ходи.

    В неживих надійні охоронці -
    Міни і " розтяжки" від рідні.
    І горить сльоза в старечім оці,-
    Навіть мертві нині на війні.

    Руки не дрижали ще ніколи,
    А тепер і день, і ніч трясе.
    Ось воно - прокляте Дике поле,
    Край Орди. Без люду і осель.

    15.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 20:42 ]
    Не судьба
    Заробила я лише на спред,
    Цілий вік жила на шиї в нені.
    Із чарунків висисала мед,
    Нині мужу патраю кишені.

    Так приємно жити без турбот,
    Спати, малювати акварелі.
    Хай працює муж мій, ідіот,
    Бо не дам поторсати бретелі.

    Чоловік хоча й неговіркий,
    Та міцний, з волячої породи.
    Хай іде сапати буряки,
    Відпочине опісля роботи.

    Бур'яни жбурляє на межу,
    Огірки прив'язує до жерді.
    Ну, а я - у ліжку полежу,
    Клацати втомилась на планшеті.

    На вечерю те, що й на обід -
    Чистої водиці повна кружка.
    Для дурних - робота, втома, піт,
    Для розумних - із пера подушка.

    Вечір. Зорі. Пусто в животі.
    Хочу до цибулі оселедця.
    Щезнув мій коханий. Десь утік.
    Та, боюсь, уже не повернеться.

    14.022018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.14 12:36 ]
    За крок до...
    1

    Наснився лабіринт... І муж пішов.
    Оксана дивувалася - послухав...
    Нема відбитків (сніжно) підошов,
    охайно... тихо... ілюзорно... сухо.

    До кого - не турбує. Іпостась
    ним вибрана. Лишив будинок дачний.
    І мерла розповита... й вознеслась
    у віртуальну храмину побачень.

    2

    Просила двічі кума: "...подзвони...".
    Стекла дорога спільна у баюру.
    Зрізала кали, ковтуни вини.
    Побачила знайому шевелюру -

    і так зраділа... подалася... Ні!
    Спинилася - за крок до хвилерізу.
    Намарилось Оксані, не мені.
    Трамбую сонно вірші у валізу.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  38. Світлана Мельничук - [ 2018.02.14 11:05 ]
    ***
    Ти мене усе-таки знайшов,
    Ніжний, милий, добрий, нелукавий.
    Тільки не збагнув, що ця любов –
    То коштовний камінь без оправи.

    Перед нею голову схилю,
    Душу відкривати надто пізно.
    В іншому житті тебе люблю,
    А у цьому – я уже заміжня…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (6)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 14:55 ]
    Конкурент
    Колись у мавок перса обіймав,
    А ночували у дубовій бані...
    Ні сил, а ні бажання вже нема -
    Лишилося писати про кохання.

    Красуні юні - зморщені баби,
    Їм заступи слугують за ковіньки.
    Моя глава похилена в журбі,
    Сорочка визирає із ширіньки.

    Обід простий: скоринка і вода,
    А потім копирсаюсь на городі.
    Для чоловіка неміч - це біда,-
    Неначе композитор без рапсодій.

    Лютує баба. Стала навісна,
    Карасиком кручуся на пательні.
    Віагру - зась, бо серденьку хана:
    Для дідугана хімія смертельна.

    Убгався в еротичний магазин,
    Взяв грошенята (на труну зібрали).
    Чорнявий у рейтузиках грузин
    Розклав переді мною "причандали".

    ТАКЕ - не рекламують і в кіно,
    Потрібно лиш вмочити у олію.
    Одразу упізнав, що це - ВОНО,
    Від заздрості та люті зеленію.

    Стара, звичайно, вигукне " О, є-є!",
    Запхне одразу мужа в халабуду.
    Та біс і нею - хай мене жує,
    А "конкурента" купувать не буду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  40. Ванда Савранська - [ 2018.02.12 18:51 ]
    * * *
    А ми такі вже оптимісти,
    Що і не говори!
    Усе б до світла йти чи лізти,
    Що там, в кінці нори,
    В кінці труби, тунелю, шанців...
    Шукаємо путі,
    Коли немає зовсім шансів,
    У повній темноті.
    Отож, коли нас проковтнули,
    То, брате, ще не край:
    Хай ми в кишківнику акули,
    Є дюри й там, шукай!

    06.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.02.12 11:19 ]
    Повчальне
    Бажати лиха побратиму гріх,
    Та несвідомо допустив промашку.
    Колеги вчора влізли у барліг,
    Покликали погризти костомашку.

    Забув: за так - нічого не з'їси,
    Хіба що мати орден, мамцю, пільгу.
    Ведуть по сліду зголоднілі пси,
    Повискують, вчуваючи утіху.

    На лузі оксамитовий єдваб,
    Біліє ціль (пасеться недалеко).
    Чалапає, видзьобуючи жаб,
    Лірично-куртуазний пан Лелека.

    Гонитва почалася. Чути "Гав!",
    Ну, чом би не обарвити безділля?
    Офірував пташину. Пожував.
    У роті пісно, в пузі повно пір'я.

    Чкурнула у кущі кудлата рать
    Ганятися за горобцем з азартом.
    У захваті ропухи квакотять:
    Однині - воля! І немає ката!

    Кровиця мляво крапає з губи,
    Глядач пішов, і опустіла плаха.
    Є небеса - безхмарні, голубі.
    Вони - пусті. Бо в них немає птаха.

    12.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (10)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.11 23:14 ]
    Інтернет-кохання
    Я думав ти мене «забанила» навіки,
    І вже гіркі-гіркущі сльози проливав.
    І вечір опустив свої сумні повіки –
    Він вірить перестав немовби у дива.

    Згадалися ізнов ті дні – п`янкі, веселі,
    Розмови, зустрічі, тремке торкання рук…
    Я кулаками стіни в розпачі гамселив –
    За що, жорстока доле, завдаєш цих мук?!

    І раптом ти отут явилася неждано,
    Розвіяла печаль, думки усі сумні.
    Немов торкнувся ніжно, легко твого стану…
    Кохання світло знов засяяло мені.

    Далека зіронька мов стала враз близькою,
    Розбурхала у серці радісну жагу.
    Не знатиму тепер, напевне супокою,
    Вбиратиму поезій силу чарівну.

    А вечір задивлявся в лагіднії очка,
    І вчитувався він у чарівні слова.
    І тихо цілував кохані я рядочки,
    Мов пальчики твої прекрасні цілував.

    11.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.02.11 13:15 ]
    Прощай!
    Ох і чудово із цим Дон Жуаном!
    Вірність - легкий вітерець.
    В пущі любитися затишно, гарно -
    Нащо весільний вінець?

    Карії очі, чорнії брови,
    Пестощі, сни наяву.
    Зрада струмує у погляді, слові -
    В шлюбі на повну живу.

    Ну, а опісля наводиться глянець,
    Хутко вдягаю фартух.
    І не дізнається, хто цей коханець
    Муж мій, рогатий лопух.

    В ліжку сьогодні усіх переплюну,
    Бахура вводжу у курс.
    Раптом кохання порвалися струни,
    Доля промовила "Упс!".

    Равлик від болю сховався у мушлю,
    Сохне любові ручай.
    Пише на дзеркалі парубок тушшю
    Слово єдине " Прощай!".


    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (16)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.02.11 08:09 ]
    Присуд
    Хронос гвалтує Гею,
    Писок у милі-піні.
    Яро "творю" хореєм,
    Скажуть - "труди" безцінні.

    Вірші з Пандори скриньки,
    Наче зогнилі зуби.
    Правити потім ліньки,
    Жаль попалити в грубі.

    А відсьогодні свято -
    Томик ліг у долоню...
    Радять сісти за парту
    Муза й Пегасик-поні.

    Надписи в книгах дарчі,
    Вигуки "Браво! Круто!".
    Тихо сатирик плаче,
    Ліг у долоню скрутень.

    P.S:

    А чи усі поети?
    Досить дурних ілюзій:
    Кануть вони у Лету,
    Навіть якщо і друзі.

    10.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  45. Рудокоса Схимниця - [ 2018.02.11 00:41 ]
    ***
    Ти знищиш коштовні картини,
    Шпурну я у море браслети.
    Свіча догорить неодмінно,
    Сотворяться кращі сюжети:

    Як ти покохаєш молодшу,
    У мене аж три кавалери.
    А завтра – це відаю точно –
    Корида, де юний тореро

    Присвятить гучну перемогу
    Божистій. І пута мантильї
    На дрантя – хай скрипка застогне!
    Для нього – вином а чи сіллю,

    Тобі – лиш кинджалом і болем…
    Прощай назавжди, трубадуре..
    Війна закінчилась учора
    В небесних риданнях похмурих.

    А осінь
    Безвстидна і
    Гола,

    Як я. Пам’ятаєш?! – в неділю –
    Остання минулась покора:
    Коліна молочно світили,
    Гасив їх губами… до вчора…

    Браслети я викину, звісно.
    Попалиш листи і картини.
    Навідмаш розкраємо місто,
    Де двоє однаково винні.
    10.02.18




    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (17)


  46. Володимир Ляшкевич - [ 2018.02.10 18:44 ]
    Любов безмежна
    Цей вигин рук і пружні лози стану,
    очей два неба, і кармінові уста, -
    о, кожен раз, як вперше з океану,
    тебе стрічаю: радісну і ждану,
    тремку мелодію ще білого листа,
    і крик мартина сині бірюзовій
    відлунює клітинками любові.

    Я твій - як вітер, як напій євшану,
    зелені парості, і сонячні міста, -
    в піснях пісень, у потойбіч сезаму,
    в тобі, на мить здавалося, потану,
    а вже віків минуло більше ста,
    і не майне усе за далі і літа -
    я знов і знов твою по нотах зводжу прану.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 14:04 ]
    Важливе
    Зима на ладан ще не дише,
    Сніги в городах і садах.
    Є час для прози і для віршів,
    Та жінка в мене вереда.

    Уже давно би встав із ліжка,
    Для оди тема є крута.
    Але яка ж у неї ніжка!
    Кармінні, запашні вуста!

    Мандруємо Оккама лезом,
    П'ємо нектари із небес.
    Венера зріє з інтересом,
    Амур шепоче " Браво! Єс!".

    Картина маслом. Стиль бароко.
    Нірвана. Всесвіт хилита.
    І тішить невситиме око
    Свята невинна нагота.

    Опісля бурі - штиль і тиша,
    В Едем не долітає шум.
    А я хотів писати вірші...
    Та ну їх - завтра допишу.

    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 09:06 ]
    Пасажир
    Бринить щемка сльоза. На серці сум.
    Порушились умить життєві плани.
    На шию псу повісив ковбасу,
    Підсунув киці глечика сметани.

    Від болю аж виламує крижі,
    Натруджені порипують коліна.
    Жоні кажу: "Грошву постережи,
    Накайлував, нарешті, на машину".

    Пішов до лазні. Парюся, масаж,
    Ще й віником березовим по дупці.
    В душі нірвана, мрію про гараж:
    Відомо, що - кому, а просо - курці.

    М'яке сидіння, шерхотіння шин,
    На автостраді з вітром перегони -
    Поставлено усе життя на кін,
    Щоб вимріяне впало у долоні.

    Вернувся розпашілий, ворухкий,
    Зі спальні визирає хитро люба.
    Щебече голосок її м'який,
    Із пліч звисає соболина шуба.

    На пальцях блиск осліплює мій зір,
    Червонець випадає з ридикюля...
    Зомлів. Очуняв. Ліжко, нашатир:
    Авта не буде, бо в кишені дуля.

    Жіночі мрії, звісно, це святе,-
    О як приємно одарити жінку.
    У мене, кажуть, серце золоте...
    Я - пасажир. Лишуся ним довіку.

    09.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 07:56 ]
    Одшептало
    Куди, куди подівся мій талант?
    Скінчилася м'яких сонетів ера.
    Прийшов сатирик, кровосис-мутант,
    До того ж - лисий, важить півцентнера.

    Відомо, гумористи - добряки,
    А в цього у руках гострющі вила.
    І випадає з рота зуб хиткий,
    А у Пегаса усихають крила.

    Від погляду почвари дрижаки,
    Тікаю швидше за мустанга з прерій.
    Став сірий, наче миша, немаркий:
    Вмирає Моцарт, розцвіта Сальєрі.

    Цей звір страшніший за осу, цеце,
    Спасіння - заховатися від світла.
    Харчується хижак лише м'ясцем,
    І кров невдах виблискує на іклах.

    Вже одшептало. Не турбує сказ.
    Нема пихи, і не гризу вудила.
    Воюйте із сатириком. Я - пас.
    Бо гумор, знамо,- це велика сила.

    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  50. Марго Гейко - [ 2018.02.09 15:18 ]
    Дівка бранка
    Як на білому камені в Чорному морі
    У кістлявих руках незабутньої mori,
    Тридцять років у вирві сирої могили
    Козаки про свободу Пречисту молили.

    Працювали затяжко в тенетах неволі,
    Де писали припливи кристалами солі
    Записки для відправи своїх проскомидій,
    Омиваючи хвилями крихітки мідій.

    Возглашали вітри про замучені душі
    І лежали мов проскури стулені мушлі.
    Та нарешті Марія спустилась до келій,
    Що чорніли в провалині білої скелі.

    Наче місяць шовками огорнену діву
    Привернуло відлуння козачого співу.
    Опалили єство баритонові струми,
    Нагадали їй батька проникливі думи.

    І зійшла наче в пекло у шатах серпанка
    В розкіш вдягнена жінка - султанова бранка.
    Подивитись на тих, що натягують луки,
    Поціляючи в серце загострені звуки.

    Гей мужі, запорожці, у чреві темниці!
    Духом величні, тілом занедбані, ниці,
    Чи не знаєте Ви, що за день в Україні
    Що за свято іде, що розспівують нині?

    Ми нічого не знаємо. Звідки нам знати?!
    Що за день. Як там батько, чи поруч ще мати.
    Чи збирають жнива. Може верба розквітла.
    Нам щодень наче ніч, ми не бачимо світла.

    Ти була ще під ребрами неньки закута,
    Ми тягли вже неволі знедолення пута.
    Нас ув’язнено тут довше, ніж тобі років,
    І не матиме вирок ні краю, ні строків

    Я скажу вам, мужі, нині вдома скорбота.
    Бо сьогодні день страти, а завтра субота.
    Не проста ця Субота. Велика Господня.
    Всі чекають неділі, пісень Великодня

    Проклинаємо, дівко! Щоб щастя не мала!
    Ти знущатись прийшла, чи нам горя замало?!
    Проміняла свій ґанок на мармур веранди.
    Нам поверне Софію молитва Оранти!

    І поцілить катів постріл Божого гніву,
    Залунають лади візантійського співу,
    Розбіжиться гарем по кутках анфілади.
    Хай не буде над нами ісламської влади!

    Гей, мужі, запорожці, не треба прокльону!
    Я в шовках не забула батьківського льону.
    Як лунатиме спів з мінаретів мечетей,
    Відімкну я засуви. І ви утечете…

    Підіймайтеся тільки відкриється брама!
    Помоліться Тому, хто помер за Адама,
    Хто Різдвом розпочав відлік нашої ери,
    Забирайте на пристані ваші галери!

    І гребіть, ви гребці, на той бік цього моря!
    Богуслав не минайте, хто буде з ним поряд.
    Відшукайте там баню, високі колони
    Що нагадують камінь цей біло-солоний.

    Оспівайте на паперті вашу нескору.
    Хай почує священник на хорах собору.
    І дізнаються рідні - жива їх Маруся.
    Я лелекою думи додому вернуся.

    Заспіває кобзар, що попівна зробила.
    Промайнуть над хрестом два сповідницькі крила.
    Не відчує ніхто, крім невтішного тата,
    Що була в Страсну П’ятницю ще одна страта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   159