ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олена Полянська - [ 2013.02.05 08:54 ]
    Кошеня
    У Петрика й Сергійка
    Є кошеня-крутійко.
    Півдня воно Сергійкове
    І Петрикове пів,
    Бо кошеня не ділиться
    Інакше на братів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  2. Мирослав Артимович - [ 2013.02.04 22:26 ]
    Не дорікай…
    ...не дорікай мені за крила
    чи, радше, за відсутність крил:
    вони ще є, не обгоріли,
    у них іще достатньо сил, —
    лише чекають свого неба,
    щоби здійнятися увись…

    без неба в серці — крил не треба...
    а небо — з’явиться колись…

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (23)


  3. Борис Бібіков - [ 2013.02.04 00:02 ]
    . . .
    від листів, не написаних взимку, ти кажеш, легше
    певне, це наслідки нежиті й авітамінозу,
    і що настрій твій кілька днів, мов розбитий глечик,
    перед сном ти читаєш дешеву любовну прозу

    після цього сняться лиш гори: Анди, Карпати,
    що повільно ростуть, мов слова із озимих літер,
    а на ранок приходять дощі, мов вцілілі солдати
    із полків, що учора надвечір були розбиті

    і що ти стомилась від клімату й недосипання,
    догори зводиш руки, задивляєшся в атмосферу
    і чекаєш, як сонце проб'ється крізь наше чекання,
    розтопивши обвислі хмари й нічні химери

    і я уявляю твій дещо розгублений погляд,
    сіру куртку, під якою б'ється серце: маленьке й хоробре,
    далеку землю, якою ходять твої ноги
    і знаю напевне, що все у нас буде добре

    доки нас розділятимуть пил і важкі дороги,
    нечасті листи, кордони і перельоти,
    за що я безмежно вдячний тобі і Богу,
    що все у нас буде добре, хоча б доти


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (7)


  4. Юрій Левченко - [ 2013.02.03 21:08 ]
    Птах
    Як подих гарячий на склі,
    розтанула ти в імлі.
    Мій погляд проникнув далі,
    ніж постріл картечі слів,
    ніж порох його на склі.

    Серцем в твоїх руках
    б`ється стомлений птах:
    він злетіти не в силах,
    бо як і я-в роках.
    Серце-в твоїх руках.

    Пильно слідкує лис:
    може, як осінь лист
    впустиш його додолу -
    так вже було колись.
    Марно чекає лис.

    Знаю таку ще річ:
    привид кохання в ніч
    бродить завжди десь поруч,
    спокій хвилює свіч.
    Серце для нього-річ.

    Знайде тебе в імлі,
    звабить серед полів.
    Птах -у його прицілі,
    думи у нього злі,
    смерть у його стрілі.

    Краще вертай сюди,
    поки живі сліди,
    доки кохають люди,
    щезнуть всі привиди -
    зразу і назавжди!

    2002р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  5. Роксолана Вірлан - [ 2013.02.02 09:50 ]
    Безсоння (Наспіви у покинуте місто)
    Чи птаха- Білодайна пролітала
    і вигубила пера легкопухі ?-
    лапате очманіння -в"юга шалу,
    крижини- невгамовні щебетухи -
    світи перегойднули і зомліли,
    вляглися тонкокрижмою на душу...
    ну як тепер її пополотнілу
    На вітрі сім огрію і просУшу?
    Лелечуться невисмикнуті сосни
    із рідної землі - у м"якіть неба,
    церковні бані-чари високосні
    у бавниках розбілених - та ще й би...
    така стоїть пора льодовикова,
    аж обрії крохмаленi морозом...
    дзеленькоти люнарної підкови
    у тайстрі ночі...а осе...? - а хто се
    трима світіння пісні в канделябрах
    невимерзлого серця у розпуці?
    яркотні звуки -палахкотна ватра,
    зіспівані орнаменти конструкцій.
    Несе мій Янгол для душі сорочку-
    далеку колискову з України.
    Диви, і відігрілася б ніврочку-
    безсонням колять голочки модрини.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  6. Іван Редчиць - [ 2013.02.01 10:20 ]
    Із Володимира Висоцького
    ПІСНЯ ПРО ЗЕМЛЮ

    Хто сказав: «Все згоріло дотла,
    Не засієте землю тернову!»?
    Хто сказав, що Земля віджила?
    Ні, вона причаїлася знову!

    Материнства не взяти в Землі,
    Не забрать, як не вичерпать моря.
    Хто повірив – Земля у золі?
    Ні, вона почорніла від горя.

    Бо траншеї ще ниють в імлі,
    І скрізь вирви – як рани ще зяють.
    Розпанахані нерви Землі
    Надприродне страждання долають.

    Вона винесе все, бо жива, –
    Не записуй же Землю в каліки!
    Хто сказав, що Земля не співа,
    Що замовкла вона вже навіки?!

    Ні! Дзвенить вона, біль заглуша,
    І з усіх своїх ран, і з віддушин,
    Бо Земля – це ж бо наша душа, –
    Чобітьми всю не витоптать душу!

    Хто повірив – Земля у золі?!
    Ні, вона причаїлася знову…
    1969





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  7. Романа Любомирська - [ 2013.01.24 11:15 ]
    пасторально-ендемічне
    вино троянди епічне демо
    лакує нігті богемний демон –
    лакуза snobbery pastoralis
    містифікатор культмасморалі

    ви ще не встигли до неба впасти
    як він парфумить піджак смугастий
    це ви в тумані недопрозріння
    а він чергове обличчя змінить

    словам лакричним зав’яже банти:
    закотить очі: читали Канта?..
    блисне граційно алмаз у зубі:
    не може бути
    ну що ви
    любі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  8. Рудокоса Схимниця - [ 2013.01.20 02:13 ]
    ***
    Ті плинність і звивність, чуттєвість відьмацька,
    Коли кожен видих – пекучий поріз.
    Коли те кохання – сніжинка на пальці,
    Така ідеальна, тендітна до сліз.

    До кави цілунки, канапки з цілунків,
    Рипуча канапа, птахи простирадл.
    І сльози гітари цнотливої лунко
    Багрянцем в долоні вирощують сад

    Едемського дива, едемського болю.
    Мій яблучний боже, всього лиш люби!
    На пучках до меду домішую солі…
    Дзеркальна свідомість. Огненні сліди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (29)


  9. Анатолій Сердечний - [ 2013.01.19 07:06 ]
    Україна і ми
    Пам'яті Івана Низового

    Народи, нації і класи
    Історії творці чи безпорадні маси,
    Рушійна сила соціальних змін
    Чи джерело традицій та духовних сил.
    Була у нас козацька Україна
    І Київська могутня Русь,
    Та з часом залишалася руїна,
    Бо ворожнеча роз'їдала нас чомусь.
    Все українське ревно в нас душили,
    Але не вимирав наш волелюбний дух
    І ми весь час його в собі носили
    Та він і досі не потух.
    Ти робітник Донецька, чи селяни
    Волині, Рівного, Карпат,
    Єдиної країни громадяни,
    Чому між вами знов такий розбрат.
    Напевно, нам історія не вчитель,
    Коли не розуміє брата брат,
    То спритний ваш хазяїн і гнобитель
    Все багатіє, розквітає у стократ.
    А розум нації, її перлина -
    Одних нещадно винищили,
    Інших вже купили,
    А треті з розпачу поглибились в собі,
    Та кличе вас стражденна Батьківщина -
    Не полишайте матір у біді.
    Доволі захищати їхні інтереси,
    Не попаде тобі із панського стола,
    Злочині ці криваві меси
    Вже не осяють хижого чола.
    А сила наша в єдності така,
    Коли виходять і ідуть мільйони,
    То не встоїть ні зграя їхня зла,
    Ні їх брехня, ні їх лихі закони.
    Будуймо разом наше майбуття,
    Щоб для людей, для творчості і злету
    І хай любов'ю повниться життя
    І всім, що мріялось Поету.

    2013 рік




    Рейтинги: Народний 5.47 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  10. Софія Кримовська - [ 2013.01.17 10:59 ]
    ***
    А за межею буде світло
    і дрібка солі на хлібині.
    Зустріне ангел першоцвітом
    і поведе у білу піну
    весни, яка там вічна – знаю.
    Над вишнями хрущі рояться.
    Із олівцем на східцях раю
    сидить Тарас. Йому тринадцять…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (20)


  11. Софія Кримовська - [ 2013.01.15 22:06 ]
    ***
    Мати сіяла сніг у світ
    і дивилась у вікна тоскно.
    Ій було тридцять вісім літ,
    худорлява, маленька зростом…
    Як ховали, дощило день,
    і провулок тонув і танув.
    Довго доня питала : «Де,
    де поїхала мама, тату?»
    Мати ж сіяла сніг у світ
    і навшпиньки ходила снами,
    і топила на шибці лід.
    «Доню, мама уже не з нами…»


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (20)


  12. Оксана Маїк - [ 2013.01.14 17:00 ]
    * * *
    допила до дна свою казку
    на денці лиш боляче й жаско

    і виє на місяць самотня вовчиця
    може тепер хоча б жити навчиться


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (9)


  13. Галина Михайлик - [ 2013.01.14 03:22 ]
    Кросна
    Порипують щодня дубові дужі кросна
    і зиму тчуть із вовни снігової.
    На вікнах розквіта феєрія морозна,
    звіздар старий розмотує сувої:

    укотре збігла мить... Наповнює клепсидру.
    Краплинка перша падає у Лету,
    повільно розбиває сонну тишу ситу...
    І бризки-феєрверки - над планету!

    Укотре рік добіг до фінішу. На старті
    новий - руша вперед, а чи в нікуди?
    На що нам уповати... варто? Чи не варто?
    Дізнатись як: не бути нам, чи бути?

    Порипують щодня дубові дужі кросна
    і тчуть літа із часу, наче з вовни.
    І знову розквіта феєрія морозна.
    У шибку заглядає місяць повний...

    2009 (2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (12)


  14. Михайль Семенко - [ 2013.01.12 19:16 ]
    Зима
    Сніг спадає і скрізь так біло
    Ніби тіло
    Лебідки білосніжної
    Прозорий вітер з біловіт
    На цілий світ
    Скидає плями дивовижні.

    Усе іскриться все кружляє
    І ясно сяє
    Блакитним вихором в душі
    І сипле порох з неба зорями
    Морозами
    Шумлять крижані комиші.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  15. Віктор Кучерук - [ 2013.01.11 09:34 ]
    Пригадалося…

    Пригадалися ночі прозорі
    І безхмарної юності дні,
    І дівоча стійка непокора,
    Й залицяння юначі смішні.
    І тілами приплюснуті трави,
    Й поціловані вперше вуста,
    І слова безкінечно лукаві
    Із порваного мною листа.
    Пригадалося те, що забути
    Мав, як тільки покинув село, -
    Те, що в душу навіяло смуток
    І до тебе ізнов повело…
    05.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (5)


  16. Флора Генрик - [ 2013.01.10 19:52 ]
    Не там, не тоді, не з тим
    Не там, не тоді, не з тим
    Хвилини свої нести,
    Ховати думки в нікуди,
    Туди, де тебе не буде,
    Куди не загляну я…

    І відстань - хіба суддя,
    Хіба подорожня карта,
    Яку не купили, варта
    Прокльону печальних сліз…

    Зіграти могли б ескіз
    На фоні струнких беріз
    І з чаєм у склянках ретро,
    В соснових тих кілометрах...

    Та ми все дивились крізь
    Розчахнуті двері вагону
    На небо, немов обнову.

    Не там і не з тими знову...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  17. Наталя Мазур - [ 2013.01.09 15:33 ]
    Таїна
    Спадає, розгубивши зорі, вечір.
    Кружляє пухом в оксамитнім небі.
    Влягається на віти молодечі
    Гінких дерев. Немов казковий лебідь,
    Кущ ялівцю. Вдягнувши капелюха,
    Багряні брості хилить горобина.
    Через рядно, що ткала завірюха,
    Протоптана мереживна стежина.
    Лавки, у сніг загрузлі по коліно,
    Дрімають мирно попід ліхтарями,
    Що у покорі стали і уклінно
    Мене вітають жовтими вогнями.

    Врочиста тиша! Наче таїною
    Наповнилось довкола все до краю...
    Сніг білим пухом в'ється наді мною -
    То ангели у небесах літають.

    24.12.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (10)


  18. Сергій Гупало - [ 2013.01.09 12:03 ]
    За осінню
    Я за осінню не поспіваю
    І за нею плестися не буду.
    Бо це ніби моститися скраю,
    Де сидять недосяжні для суду.

    Я шкодую: не встигну ніколи,
    Ніби осінь, утримати болі,
    Ті мої, що, як діточки кволі,
    Потяглися до віття магнолій.

    Все одно упадуть, а мені вже
    Не впроситись – не вдячно людині.
    Це чуття-відчуття ох маніжне,
    Не осіннє вовіки і нині.

    Що не встигну за нею – я знаю
    І поважно мовчу, як некрополь.
    Хай сміється, а я – з ріднокраєм
    І зі мною усенька Європа,

    Де інакше болить і скипіло;
    Що сумне, те зі мною – так завжди.
    А душа примерзає до тіла –
    Це належне за пошуки правди.

    Це – покара, а я – недоречний.
    О жорстокі осінні закони:
    І курчат вираховує кречет,
    І багато у цьому резону.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Прокоментувати:


  19. Наталія Лазука - [ 2013.01.09 09:30 ]
    ***
    Я тебе повторюю у часі,
    У снігах, що з-під коліс. І ти
    Котиш біль морозяний по трасі.
    За вікном невизначеність. Йти…
    Йти, коли повторення, як втрата.
    Під ногами вечір замело.
    Світло фар. Просвітлення і свято.
    Чи в цю долю щастя забрело…
    Чи у цих зіницях сніг і мандри.
    Хто кого? Втекти чи підійти…
    Дотик рук. Бринить зимова мантра.
    Я тебе повторюю. А ти?
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Ринкевич - [ 2013.01.08 13:21 ]
    Хто?
    Хто я з тобою, сивий мій левкою?
    Дай відповідь, не розтуливши вуст,
    до того, як почуєш серця хруст
    під смілою гарячою рукою.

    Хто я з тобою? Біль, тріумф, екстаз?
    Затвердла лава чи огненна криця?
    Без дна криниця, у якій втопиться,
    пірнувши доведеться ще не раз?

    Хто я з тобою? Скора течія?
    Ріка у повінь? Квітка, плід чи гілка?
    Цілуй мерщій шалено, палко, стрімко!
    Хто я з тобою? Хто для тебе я?

    04.01.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  21. В'ячеслав Романовський - [ 2013.01.08 13:13 ]
    Люба ти, хороша...
    Люба ти, хороша -
    Тільки замала...
    Снігова пороша
    Стежку замела.

    І між нами нині
    І роки, і сніг.
    Кучугури сині,
    Наче уві сні.

    І ти снишся, снишся
    В сонячнім вінку.
    Назавжди залишся
    У моїм віку.

    Але буря знову
    Грізно наплива,
    Заміта розмову
    І твої слова...

    8.І.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (6)


  22. Олена Балера - [ 2013.01.03 23:43 ]
    Сонет, складений на Вестмінстерському мості 3 вересня 1802 року (переклад з Вільяма Вордсворта)
    Земля не може кращого пізнати:
    Хто обмине – душею обмілів –
    Зворушливі видовища малі:
    Одягнений в красу загадкувату
    Порожній Сіті, змушений мовчати, –
    Театри, башти, храми, кораблі
    Зависли поміж неба і землі
    У розкоші, й повітря їх освятить.
    Ніколи сонця промені червоні
    Так не пірнали в пагорби й долини.
    Я був у тиші й спокою в полоні,
    Спостерігаючи, як Темза плине.
    О, Боже милий! І будинки сонні,
    Й могутнє серце Сіті в ці хвилини!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (1)


  23. Євгенія Люба - [ 2013.01.03 20:29 ]
    Балет
    Пора вже знімати, мій Боже, кордони і чати.
    Як душить за горло, за голос моє безголосся –
    Мов шию обвило закручене в жмуток волосся.
    Я стану навшпиньки. Я більше не можу мовчати.

    Мені під язик Ти нап’яв укорочені віжки,
    Що стримують слово, і мову, і голос, і речі.
    Та глянь, як сьогодні говорять відкинуті плечі,
    Як напнуті м’язи проказують втрачені назви,
    І звуки пливуть за польотом китайської ніжки.

    Цього Ти хотів? Ти хотів тятиви арбалету?
    Щоб руки – мов луки, мов ріки, мов гори, мов Анди!
    Щоб ноги, як діти, сповиті у білі пуанти,
    Тобі голосили в беззвучному вирі балету?

    Я стану навшпиньки, я стану – цього я хотіла.
    Я буду щосили мовчати – у вирі, у танці.
    Мій Боже, як сильно печуть забинтовані пальці.
    І піт, наче кров, проступає на вигинах тіла…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  24. Леся Низова - [ 2013.01.03 08:23 ]
    "А як же без тебе..."
    Пам’яті поета
    Івана Низового

    … І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята,
    І сонце вставало, заводило погляд у даль,
    І світ оживав… Оживала покинута хата
    Вітрилами саду і гордими щоглами мальв.

    Пташина когорта торкалася співами ранку,
    У яблуках зріли соки й рум’яніли боки,
    Схилялись гілки аж до ґанку… До чистого ґанку,
    Що їх замітали вітри без твоєї руки…

    Присяду на сходинку, тут, де любив ти сидіти,
    Де ще по-осінньому тепло і сонце в чоло…
    І квіти, з якими ти вмів говорити у літі…
    Люблю їх… тобі ж бо так солодко з ними було…

    Не вистачить сили і слів, щоб молитись… Заледве,
    Як пам’ять торкнеться стежинок жовтневим дощем,
    Душа відгукнеться плачем журавлиним і небом:
    "… та як же без тебе?...
    Без тебе…
    … Не віриться ще…


    (Л. Калиновська)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (40)


  25. Роксоляна Плацебо - [ 2012.12.31 14:51 ]
    Warm air-cold dialogues
    Залишай закриті щоденники –
    Неважливі для інших склади,
    Серед літер згубились іменники
    Серед міст загубились ми.

    Клята відстань подвоює холод,
    Лівобічний параліч душі,
    Покружляти запрошує морок,
    Що шепоче : «Назавжди самі».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  26. Мирослав Артимович - [ 2012.12.30 21:24 ]
    Хай!
    Хай рік Новий навіє міх здоров'я,
    утіх намети, гумору коші,
    вітань порошу — ні, не славослов'я,
    а тих, що линуть із глибин душі;
    і хай не владарює тінь розлуки,
    а тільки щастя – до плеча плечем,
    і зранку будять наймиліші звуки
    трьох вічних слів: “Кохаю я тебе…"



    Рейтинги: Народний 5.45 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (18)


  27. Олександр Менський - [ 2012.12.27 07:48 ]
    Я
    Я сльозина із Божого ока,
    З гіркотою прозріння утрат.
    Не одна, але все ж - одинока,
    Мов у чарах могутніх заклять.

    Я сльозина не радості,-болю,
    Що із неба на землю летить.
    І не буде, як нині, святою
    В мить, коли покидатиме світ.
    24.12.12р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  28. Юлька Гриценко - [ 2012.12.23 17:42 ]
    Моя епоха
    Моя епоха – епоха сильних:
    Кар’єри, гроші і власне еґо,
    Міста, мережі, смаки і стилі,
    Вбивання часу і втрата неба.

    Затори в центрі, загрози стресу,
    Трамвайний спротив і боязнь колій.
    Нестача руху – затори в серці,
    Бентежна тиша: сиди й відмолюй.

    Пусті розмови й кишені повні,
    Криві дзеркала, прямі ефіри.
    Нова проблема – проблема мовна,
    До неї в парі проблема шкіри.

    Планшети творять цілі трактати,
    Мовчання вбили банальним криком,
    І пишуть Богу і вірять свято,
    Що Бог відпише на їхні скриньки.

    На все знайшлися свої пін-коди,
    На душу навіть стоять паролі,
    А бути справжнім уже не в моді,
    Куди цінніша заміна ролей.

    Суцільні згоди під гасла клонів,
    В країні геніїв і поетів.
    Моя епоха – епоха хворих,
    Щасливих зовні, а в серці мертвих.

    23. 12. 2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (3)


  29. Анна Волинська - [ 2012.12.19 15:20 ]
    «Сади цвітуть весільною фатою»
    Сади цвітуть весільною фатою,
    Радiй, земля, — сади твої цвітуть!
    Сумою подорожньою пустою
    Мої літа у Лету відійдуть.

    Кругами розійдуться сиві хвилі —
    I знов спокійна Лети глибина.
    Що дні мої безслідно пролетіли —
    То mea culpa, то моя вина.

    Прости, о земленько, моє Весняне Ладо,
    Що пустоцвітом одцвiтає день,
    Що називаю Гефсиманським Садом
    Мiй сад гірких божественних пісень.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Прокоментувати:


  30. Іван Низовий - [ 2012.12.17 22:31 ]
    * * *
    В античну лірику закоханий давно.
    Перечитав Сафо, Проперція, Тібулла.
    П’янили вірші, мов старе, як світ, вино,
    Але душа, сп’янівши, завше чула
    В них подив сьогодення.
    Давній Рим
    І Греція прадавня
    Про сучасне
    Мені розповідали!
    Знявши грим
    З лиця чужого,
    Відкривав я власне
    Лице:
    Ті ж самі риси… Пристрасть… Хіть…
    Образи тінь… Задивлення промінчик…
    В зелених пагінцях ліричних верховіть
    Буяв античний сік
    Від коренів правічних!

    Тисячоліття шашіль все жере, жере –
    Та що й вона перед Гомеровим доробком?
    Якщо ж колись цивілізація помре,
    Прекрасним буде їй поезія надгробком.

    1999


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (12)


  31. Таїсія Цибульська - [ 2012.12.14 15:42 ]
    Снiжинки
    Дивлюся у віконечко,
    - Куди це зникло сонечко?
    Матуся відказала,
    - То хмарка завітала.
    Поглянула я в небо,
    - Чого, хмаринко, треба?

    Вона мені сказала,
    - Я з дітками гуляла,
    та їм би на хвилинку
    побачити ялинку,
    високу і гарненьку,
    лапату й зелененьку.

    Униз летять з хмаринки
    Оленки і Даринки,
    Миколки і Катрусі,
    і Петрики, й Ганнусі.
    Кружляють, веселяться,
    нічого не бояться!

    Злякалася матуся,
    - Вони ж бо розіб'ються!
    Та я лише сміюся,
    і зовсім не журюся,
    бо то летять з хмаринки
    не дітки, а сніжинки!

    14,12,12




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (15)


  32. Михайло Десна - [ 2012.12.08 23:09 ]
    Верблюжа колючка
    Верблюжа колючка.
    Авжеж, не трава.
    Двогорбому - штучка
    практично нова.
    Двогорбий! Двогорбий!
    Хоча... я такий.
    Не те, щоб - як Борман!
    Наївно смішний.
    Жую. Сподіваюсь
    наїстися раз.
    Пустелею каюсь:
    цей голод - наказ.
    Я був одногорбим,
    безгорбим я був...
    З любов'ю до торби
    горби і здобув.
    Смертельно охоче
    несу я цей бруд...
    Та щось мене точить,
    що я - не верблюд.

    8.12.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (26)


  33. Романа Любомирська - [ 2012.12.07 21:48 ]
    Сон зимової ночі
    В розколі повні – щедра заметіль.
    Мов аличеве ситцеве пелюстя
    латає землю сніг золотоустий,
    до узголів’я світу зорі трусить.
    Гойдає білу тишу сотня крил.

    Полегшу і освячення несе
    цей супокій. Це ангельске говіння,
    німа молитва херувимських тіней,
    луною доторкає до склепіння
    найтоншого з моїх опалих серць.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати:


  34. Мирослав Артимович - [ 2012.12.05 20:10 ]
    У колі любові

    Твої літа зізнатися готові:
    «Цій жінці ще купатися в любові,
    і як би млин життєвий не молов,
    її не оминатиме любов».

    Хоч грудень ще під осені наркозом, - .
    святково витанцьовує, морозно,
    й незвичне листопàдове тепло
    міняє на зимове помело.

    І діти, що уже батьками звуться,
    ніколи не цураються матусі:
    любові не остуджує зима,-
    у світі ж мами кращої нема.

    А старші внуки, розгубивши капці,
    летять, як тільки змога є, до бабці.
    І навіть наймолодший внучок твій
    зворушливо виспівує: «Мій-мій!»

    А внученька – це Боже янголятко -
    і та любові осяга початки
    й під колискову «Люлі-люлі-лю»
    своїм «Аґу» висловлює: «Люблю…»

    Ота любов – мережиться круг тебе,
    її саме благословило небо.
    То що ж мені вготовано судьбою,
    як не любити й тішитись тобою…


    05.12.2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  35. Оксана Суховій - [ 2012.12.04 12:36 ]
    Голос
    Старіє голос. Ранок та імла.
    А я стою, як віко проти вікон.
    Ще трохи – й покладуть мені музики
    погребне віно впоперек чола.

    Ще може молитви зашелестять
    та свічка перехилиться на груди.
    Та й поведуть у білу хвищу люди
    моє брудне налякане дитя.

    За стіл посадять, сльози обітруть,
    а не розрадять, а не заколишуть.
    …Хіба прочахла поминальна тиша
    впаде йому хустинкою до рук.

    Не зобижай хлоп’яти, чужино…
    Не насідай на нього, самотино…
    Лети-лети, душе моя пташина,
    і дихай-дихай на його вікно…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (24)


  36. Ольга мацО - [ 2012.11.27 15:15 ]
    (де)монолог
    любий берімось за руки ходімо у люди
    тисячу літ ми уже не виходили з дому
    ми молодіємо з віком не бійся мій любий
    наші роки я сховала у скриню бездонну

    любий ходімо хутчіше згодиться і поспіх
    нас у цій плоті новій не впізнати нікому
    я чепурилася кілька сторіч уже поспіль
    я підібрала тіла нам неначе з ікони

    любий поглянь-но здається це дійство кінцеве
    хтось підкорив колективне людське безсвідоме
    любий ми вийшли здається ми вийшли із себе
    краще берімось у руки ходімо додому

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Іван Низовий - [ 2012.11.25 10:34 ]
    * * *
    Немолода, а як хвилює
    Мою уяву!

    Звіддалік
    Спостерігаю,
    Як цілує
    Її недбало чоловік;
    Із вихилясом
    Баляндрасом
    Її волочить у танок…

    Так боляче буває часом
    За осеніючих жінок,
    Недоголублених у шлюбі,
    Приземлених аж до багна!

    На чоловічі ляси грубі
    Й не реаґує вже вона,
    А лиш старається,
    Щоб гості
    Не запідозрили,
    Бува,
    Які двозначні і непрості
    Пестливі начебто слова
    Її обранця…

    Розумію.
    І співчуваю звіддаля,
    Але ж не можу
    На заміну
    Їй обіцяти журавля.
    Як це було колись –
    Я знаю,
    Що неспроможна вже вона
    Здогнати журавлину зграю
    Бодай і в снах
    Її весна,
    Як і моя,
    Уже не верне,
    На відчайдушність не позве.
    Тендітна жінка серед скверни
    Живе – неначе й не живе,
    Співає – наче й не співає,
    Танцює – ніби й не танцю…
    Нужда з лиця її спиває
    Росу – вже скоро й промінцю
    На нім не стане місця –
    Зморшка
    Його замінить на щоці,
    Й, на жаль, зітерти вже не можна
    Оті трагічні промінці!

    Зітхаю знов небезпричинно,
    Цигарку котру вже палю –
    Я жінку цю люблю злочинно
    Від неї потайки;
    Люблю
    Її невиспівану душу,
    Кринично-чисту глибину,
    І стільки літ в печалі мушу
    Свою злочинну таїну
    Оберігати…
    Обереги
    Затисли,
    Наче береги,
    Ріку жадоби і бентеги,
    Яка не виповнить луги
    Зеленим рястом, щебетанням,
    Веселим плескотом чуттів…

    … Я з цим катуючим коханням
    І жити вже перехотів!

    2001


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (7)


  38. Оксана Суховій - [ 2012.11.25 00:13 ]
    Новина
    Душа по вікна намерзає, немов зимовий монастир.
    Мене вже меншає… Немає... Застиглу руку відпусти…
    Мені вже сніг ладнає постіль. І ясно світиться крізь дим
    кленовий крихітний апостроф на темних письменах води.

    …Твоїх пробачень лід колючий. Твого «люблю» несхибний ніж.
    А я скінчилася. Не мучся. Оддай тепер мене мені.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (14)


  39. Тамара Шкіндер - [ 2012.11.23 08:31 ]
    ***
    Можна бути ніби хорошим
    У світлі відносних понять.
    Щось можна купити за гроші,
    А щось й на честь промінять.

    І можна прогнутися плідно,
    Замовивши вдале слівце.
    Ніколи не буде огидним
    Втратити власне лице.

    Колишучи одномоментно,
    То Бога, а то - Сатану,
    Плодити брехню іскрометно.
    Правду ховати в труну.

    Болото мішати з глиною
    В ролі невинної жертви.
    Якщо не став ти Людиною,
    То за життя був мертвим .

    Великому Богу молюся :
    "Дай силу достойно жити!"
    Хоч смерті я не боюся.
    Страшно Себе згубити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  40. Александр Колгатін - [ 2012.11.19 13:04 ]
    Осене
    Нова осене, дай мені сили.
    Я увірую, я любитиму
    У одежі любові і віри.
    Нова осене, дай мені сили.

    Ноче осене, ламіє сива,
    Листя тліє, твоє тіло тліє.
    Чи волати, чи далі воліти,
    Ноче осене, ламіє сива.

    Зосеніти мені, зосеніти.
    Руки-віти і небо, і вітер
    У одежі бажань і чекання
    Зосеніти мені, зосеніти.

    Ти забула усі заповіти,
    Ница осене, неміч убивча,
    Вогкий подих, імлою імліє.
    Ти забула усі заповіти.

    Мої спогади, сни і могили.
    У твоїй дощовій веремії,
    У одежі якої надії
    Мої спогади, сни і могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (21)


  41. Відана Баганецька - [ 2012.11.16 20:03 ]
    Великий Луг
    Твої куряви стужавіли,
    горді коні твої німують.
    Випий трунку, випий, мій милий.

    Горди твої посірені, бавні.
    Листопадиш-огниш всує,
    соловею-розбійнику славний.

    Твої славні квасніють, гуснуть,
    гугнявішають сиві гуки
    ув озимих твоїх пустках.

    Випий зілля, брате, набілу,
    хай вертають лошиці на луки,
    хай глитають душу зболілу.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  42. Юлія Марищук - [ 2012.11.16 16:11 ]
    передзимове
    мороз цілує хризантеми
    тонкі шпилі здіймає іній
    і трави мов у діадемах
    стоять в холодній сивій піні

    земля втискає своє тіло
    в зимові крижані ворота
    з верби летить оскаженіло
    останнє листя тьмяно-жовте

    і топче ніби балерина
    пуантами по голих нервах
    і тенькає життя в судинах
    невідворотно й безперервно

    доба бреде до снігопадів
    мені ж до холоду байдуже -
    іде моя дитяча радість
    по взятих кригою калюжах


    16.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  43. Мирослав Артимович - [ 2012.11.15 19:44 ]
    На півдорозі
    …безжальна неміч тіла
    пульсує пучка духу
    а розум ціпеніє від химер
    одразу ж думка-спалах помутніла
    і чоловіка добиває скруха
    неначе й не живе а ще не вмер
    не погляд - поволока
    не бесіда - а шепіт
    обірваних і недоречних фраз…
    а ти куняєш поруч у пів-ока
    і ніч тобі вмостилася на плечі…
    і просиш мовчки: «Батьку, ще не час…»

    15.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (8)


  44. Олександр Менський - [ 2012.11.15 09:34 ]
    Зозуля
    Обіцяє безсмертя зозуля
    В поранково-святій тишині.
    Тільки б щастя іще не забула
    На додачу прислати мені.

    Як немає, зозуле, замовкни
    У чужому, як завше, гнізді,
    Бо навіщо безрадісні рОки?
    І безсмертя навіщо тоді?
    11.12р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  45. Світлана Луцкова - [ 2012.11.11 19:25 ]
    ***
    Знаю, хащі провин відпускають на світ одиниць.
    Їхні бранці подібні на душі завчасно померлих.
    Танцівниці дощу у зів'ялі долоні суниць
    Неохоче збирають розсипані поспіхом перли.

    Все до болю чуже: голослівні присяги дерев,
    Обіцянки птахів, що заламують крила картинно.
    Все до болю просте: я - ота, що у борг не бере.
    Це недоля така, безголоса моя половино:

    Із пасток утікати і знов потрапляти у них,
    Чи у зашморги слів, щоб тугішали узи некровні.
    Не вдається мені вкарбувати у свій акростих
    Красноперість осик і гнучкої лози красномовність.

    Передзахідна ватра згортає нерівні краї,
    Спопеляє поволі - по іскрі, по римі, по слову.
    Неохрещені вірші у сни потойбічні твої
    Долітаючи, гаснуть. А я намагаюся знову

    Пересилити осінь і листу плакучі рої,
    І присутність олжі у, здавалось, віднайденій ніші.
    Можна тишу озвучити, не осквернивши її,
    Та мовчання не вбити всесильними стрілами тиші.

    11 листопада 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (37)


  46. Юлька Гриценко - [ 2012.11.11 19:24 ]
    крит(ор)ичне
    Треба просто тебе зі сльозою пустити
    десь назовні, щоб далі не мучило.
    Із потоків словесно густих
    сотворити абзаци, а з них — підручник,
    для маленьких наївних і щирих,
    тих, що мріють кохати дужче.
    Я байдужості б їх навчила.

    Треба просто тебе у крові розчинити
    і спокійно п'ять днів на місяць
    кип'ятком (або майже) змивати.
    Не писати про втрачену дійсність,
    а натомість словесною ватою
    обтирати подряпані пальці,
    що ніяк не знайдуть собі місця -
    набирають черговий рапорт.

    Треба просто тебе натверезо прожити,
    не топити у чарці під ранок в суботу,
    щоб тобою думки не боліли
    в неділю.
    І писати про тебе доти,
    доки вистачить серцю слів,
    доки стане натхнення й чорнила,
    доки всі не закінчаться букви.

    Захотілось усе забути,
    праву руку поранила ручкою.
    І згадала - пишу ж бо лівою...


    11. 11. 2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (18)


  47. Устимко Яна - [ 2012.11.11 18:16 ]
    мальви
    він слухає село а я стою навшпиньки
    і спиною тулюсь до відголосу мальв
    до їхніх чорних мар до вибурілих паль
    таку тонку журу з них виточив скрипаль
    таку печаль пустив над мальвові обжинки

    а хустя на горі понадимало пір’я
    він слухає і йде а я за ним за ним
    його рука тонка як виснажений дим
    і куриться село суглинищем рудим
    і мальви мов хрести пливуть у надвечір'ї


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  48. Людмила Калиновська - [ 2012.11.11 17:54 ]
    ***
    …мені б твої печалі і думки
    ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
    де ще не сплять, шепочуться рокити,
    прибілені повітрям срібляним...

    Мені б твої роки, і – шаленіть
    веселкою з дощу і з блискавиці!
    Болять мені не спогади, – очиці,
    що злі, як люде, ой, які ж бо злі…

    А осінь геть розтринькала тепло…
    Мене й тебе – нас порізно вгощала
    горнятком кави, що на двох одно,
    а нам його, згадай, було все мало…

    Й розмова, як мелодія без слів,
    мов яблука без листу в листопаді...
    Співає перший іній серенади
    на щоглах без вітрила й без вітрів…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (22)


  49. Александр Колгатін - [ 2012.11.11 14:26 ]
    Тихо
    Тихо-тихо.
    Отак
    Я вертаю видані за ніч
    Слова.

    Порух і вічність, порох і велич,
    Біле і зле.
    Небо омите і горе убите,
    Лихо і сміх.
    Берег і море, легіт і доля,
    Далеч і лет.

    І рубінова є зоря, і золоті зорі є,
    І гіацинтова тінь...

    Та нема тебе.
    Бо нема що казати тобі.

    Ти вище слів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (22)


  50. Олександр Менський - [ 2012.11.11 11:23 ]
    На річницю смерті батька...
    Не вистачає батькового слова,
    Його поради, дужого плеча.
    "Мені земля без тебе, батьку, гола".
    У сні сьогодні знову прокричав.

    Моя дорослість - замала утіха,
    В мені дитя не зникло ні на мить...
    І як тоді, сьогодні важко дихать,
    І згадка в серці болісно тремтить.
    11.11.12р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   159