ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:57 ]
    ***
    Вже яфини* відходять... Відійшли...
    Зачесані, завиті Бредубоки.
    Смуглявих німф легкі прозорі кроки
    Ще постають з лілової золи.

    Лілові пальці, губи і соски,
    Ліловий гріх насупленої ночі...
    Порожні коші, набирки** цоркочуть...
    Віки відходять... і які віки!

    Ліловий світ змалює не Гоген,
    Бо що йому чужі коші та коші...
    Душі й руці солодка сниться ноша –
    Лілова змійка цебенить із вен.

    У набирок я, скільки зміг, набрав –
    Мов кущ чорниць, твоя коса лілова...
    Відходимо... здригається основа...
    Зникаємо, як голка, серед трав...
    ______________

    * Чорниці (діалект.).
    ** Мірка для збирання чорниць.


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (2)


  2. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:58 ]
    ***
    всі розповито вина
    спалено всі мости
    мак вибухає синім

    і не приходиш ти

    ночі всі розіп’ято
    в колоратурі мсти
    ноту найтоншу взято

    і не приходиш ти

    вбито усіх героїв
    знято усі пости
    пущено душу строєм

    і не приходиш ти

    крила усі відтято
    сказано всі “прости”
    проклято усі клятви

    і не приходиш ти

    врешті всміхнулась доля
    здерто усі бинти
    і торжествую: воля

    ...але приходиш ти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  3. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:29 ]
    ABSENS CARENS*
    Каєшся без причини,
    Людям не віриш, снам...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Коришся долі, чину,
    Мовчки ковтаєш страм...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Був ти епохи сином,
    Де навіть віра – крам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Вперше стоїш без гриму,
    Щось лебедиш синам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    В чому твоя провина?
    Топчеш холодний сміх…

    Волі і батьківщини
    Вислужити не зміг.

    ______________________

    * Відсутній втрачає (лат.).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  4. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:38 ]
    СІНА В СНІГАХ
    Сіна в снігах – хисткі, хрумкі ковчеги
    У морі безнадійної бентеги.
    Але кого врятують ті сіна?..
    І хатній дух, і теплий дих маржини –
    Лиш прихисток чужої батьківщини:
    За нього ще не сплачена ціна.

    Сіна в снігах – остання віра плоті,
    Висока, наче голос Паваротті.
    Душа тече крізь пальці, мов руна...
    Блага вівця – сумна гора Ґлемея,
    ЇЇ Господь зліпив із воску й глею:
    Ми жили тут. Чи житимем?.. Дарма.

    Сіна в снігах – пожухлі габардини,
    І папороті цвіт – дві жменьки трини.
    Невже на світі все – лиш прах і тлін?..
    Що нам зосталось: лій дрібної гадки?
    Продажна сила та іржава бартка?
    Порожня тайстра? порох із колін?..

    Сіна в снігах – печать страшного лоску,
    Замерзлий глей, холодні краплі воску,
    Останній позирк Бога з-над ґлемей...
    Та серце просить: хай запіють треті,
    Щоб вік новий сповити у верету –
    Без слів фальшивих, без пустих камей...

    Сіна в снігах...


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Прокоментувати:


  5. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:05 ]
    КОВТОК ВІДЕНСЬКОЇ КАВИ
    Відню, Відню... ситий і хупавий!
    Крученим гульвісою гасав...
    Палія Семена ратну славу
    Ти давно архівам відписав.

    І, пихою сповнений по вінця,
    Все нових чекаєш чолобить...
    Віриш...віриш: треба, скажуть, німця –
    На Січі картоплі насадить.

    ...Ти ворожиш на кавовій гущі –
    З краплених регоче цісар карт.
    На токайськім, на жіночих мушлях
    Твій хмільний закроєно азарт.

    Тріскає богемна порцеляна,
    Віяло випурхує із рук...
    Червоніє ніжний Імре Кальман,
    Злий фельдфебель гаркає: “Цюрюк!”*

    Вигнано останнього з поетів,
    Виткано найтоншу із покров...
    На твоєму пишному манжеті
    Ружею цвіте слов’янська кров!

    За твої страшні німацькі більма,
    Слину юберменшівських зусиль
    Заплатив сповна вже Габсбурґ Вільгельм
    З українським іменем Василь.

    Світлий лотаринзький архикняже!
    Пане мій... полковнику... прости:
    Українська слава спати ляже
    Під залізні Австрії хрести...

    Вийдуть ще з оточення “усуси”**,
    Вирвуться із краплених пасток...

    Все вмістилось, окрім ран Ісуса,
    Ув один малий гіркий ковток.
    _______________________
    * Назад! (нім.).
    ** Українські січові стрільці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  6. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:46 ]
    ПРИТЧА ПРО ПОГАНУ ВІРУ


    1.
    Вдягнули гори хітон врочистий,
    Черемош й Тиса спиняють плин…
    О Руський Царю Ісусе Христе,
    Чому крокуєш в Єрусалим?

    Дуднять, мов труни, мости дубові –
    Удруге теслі не возведуть…
    Нові халдеї вінець терновий –
    Твій вічний жереб – Тобі плетуть.

    А Ти жертовність несеш в офіру
    І звіра в хащі не чути рик…
    Погана віра, погана віра
    У пишних шатах ховає лик.

    Сміється й плаче хмільна босота
    І рве кашиці дзвінким мостам.
    А ти шукаєш свою Голготу
    І ноги миєш своїм катам.

    2.
    …Парують гнізда орли і пави,
    Весни зелений туркоче млин,
    Солодка хвиля Дністра й Вишави…
    Та я крокую в Єрусалим!

    В руду пустелю, голодну й гнівну,
    Несу карпатський ласкавий дар:
    Умів покору, сердець наївність,
    Убогість плоті… Я – Руський Цар!

    Де лози хмелем стечуть без міри,
    Де чорний вихор крилом майне,
    Погана віра, погана віра
    Мене в дорозі там перейме.

    Безумці, будуть мене карати,
    Поділять шати: хітон, рантух…
    Та не віднімуть мої Карпати,
    В які вдихнув я бунтарський дух!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  7. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:59 ]
    SOTTO VOCE*
    Усі дороги, що ведуть до Риму,
    Із Києва втікають в даль незриму –
    Мовчить... мовчить розораний Майдан...
    Наївних мрій “рошенівські” цукерки,
    Куми – чорти лукаві з табакерки
    І їх кривавий – за мільйони – тан!

    Та це до слова тільки... сотто воче...
    І потяг сумно гальмами скрегоче –
    Він руна золоті везе у світ...
    У Світ Старий, зачуханий до дірки,
    По горло ситий сексом із пробірки...
    А втім, йому не нам складати звіт!

    Русява Роксоляна із Підгайців,
    Що вчора спала в татовій куфайці,
    Вже завтра римських пастиме гусей!
    Partitim** про модерне римське право
    Їй сотто воче натуркоче бравий
    Попутник (із Одеси) Одіссей.

    ... Вона стоїть і палить неуміло –
    На показ виставляє грішне тіло...
    Та посмішка її – це тільки грим!
    Чужі слова смакують губи спухлі...
    І золоті сонця – коліна круглі...
    За тамбуром вагону – Східний Рим!

    І байдуже: Мілан, Неаполь, Піза...
    Хай жовта картка, хай шенґенська віза...
    І хто нам ворог... хто по крові брат?!
    І варвари твого жадають лона.
    І ти – нага, розп’ята, безборонна...
    Вікно у світ – Малевича квадрат...

    Під спів коліс шпаркі екстази ночі...
    Це я тебе кохаю... сотто воче:
    О Роксоляно, де ти в тьмі століть?!
    Із сицилійських племінних бастилій
    Я викраду твоє нужденне тіло,
    Щоб Україну призвести на світ!

    …І пахне у тунелі райським садом,
    Із динамітом бавиться бен Ладен…
    Цур, непристойне лізе щось на ум!..
    Телерапсод (не з Галича) Данило
    Неголену мармизу шкірить мило:
    “Кохайтеся!”… І чорт йому не кум!

    …Що ж, Рим як Рим… та спопеляє гени
    Розорана бруківка Картагени
    (У суперсенсі теж майстри – не ми)…
    І ми колись кохались в рідній хаті.
    І в нас колись водились Головаті…

    Зосталися Рошени… І куми!
    ______________________________
    * Напівголосно (італ.).
    ** Частково (лат.).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (1)


  8. Василь Кухта - [ 2010.05.10 17:07 ]
    МИ

    1.
    ...Недочесані, недопещені,
    Чорним крепом сирітства хрещені.

    Недоточені, недобачені,
    Міддю, їддю, брехнею плачені.

    Недоніжені, недокохані,
    В заповіднику снів полохані.

    Недокошені, недомучені,
    Мором, горем, війною кручені.

    Недовизрілі, недострочені,
    Перелюбством продажним мочені.

    Недолучені, недоучені,
    Талмудистам чужим доручені.

    Недострічані, недомічені,
    Хижим атомом перелічені.

    2.
    ...Перетрощені, переборщені,
    Перелущені, перемощені.

    Перегачені, перештучені,
    Пересичені, пересучені.

    Перемацані, перебацані...
    Хтивим розумом переклацані!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Василь Кухта - [ 2010.05.10 17:42 ]
    ***
    У кадрі крутому суспільних еротик,
    Безпечних кохань й небезпечних братань
    З дна чари гіркої, похмільних риторик,
    Поете, благаю, – отямся, устань!

    Посли і міністри – розмінна монета,
    Придворного тіста розквашена твань…
    Не сміють домашніми бути поети…
    З м’яких усипалень, поете, устань!

    На святі продажних овацій і ґрацій,
    В епоху безкровних змагань і заклань
    З безплідних метафор, пустих декларацій,
    З дрібних міжусобиць, поете, устань!

    З печаті одвічної схими і схизми,
    Похмурих одречень, самотніх повстань,
    Холодного воску нудної харизми –
    Із власної плоті, поете, устань!

    Там Азія дика, Європа-повія,
    Там чорний пеан навісної звізди…
    Поете, устань… помирає надія –
    Мойсея не жди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  10. Ірина Храмченко - [ 2010.05.10 01:16 ]
    V
    я - потертая книжица,
    которая далее пишется
    рукою далёкого ближнего
    без повода к жизни лишнего
    хочет - распишет солнышком,
    хочет - возьмет за горлышко,
    выпьет до самого донышка
    по вкусу ему моя кровушка
    а книжица далее пишется,
    в названии ёжится ижица,
    немыслимо, как мне дышится,
    на горле рука ведь ближнего,
    немыслимо, я без нижнего,
    раздета до самого донышка


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (3)


  11. Адель Станіславська - [ 2010.05.07 17:55 ]
    На спомин
    Не питай навіщо
    я ховаю душу,
    не питай чом очі
    зимні, наче лід,
    спокій твого серця
    марно не порушу,
    по собі залишу
    ледь помітний слід.

    Ледь помітний спомин
    в закамарках світу,
    що тобі дарує
    знову день новий,
    де багато сонця,
    де багато світла,
    де нове віконце
    до звабливих мрій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (15)


  12. Юрій Лазірко - [ 2010.05.04 23:51 ]
    Терпне небо
    Терпне небо – терпи,
    свисне куля – святій.
    Впиті винами з тіл,
    просихають степи.

    Ти – маля ковилі,
    засинай, сину, сни.
    Табуни вороних,
    вороння, журавлів

    пронесуться без слів.
    Оніміє душа
    без ікон і гроша,
    стане пухом землі.

    Ржа спасеться в дощах,
    вийде жерлами гільз
    і їдке, наче цвіль,
    гроно сонця в очах.

    Розполошений біль
    приведе кобзарю,
    мов для Бога – зорю,
    що ятрить звідусіль.

    А напнеся струна –
    аж задихає плач,
    мов криївка тепла
    й Батьківщина зрина.

    І згадаєшся ти –
    ще безвусий юнак.
    Полонила війна,
    охрестила святим.

    Терпне небо – терпи,
    що не куля – то син.
    Море випито вин
    за любов і степи.

    4 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (17)


  13. Василина Іванина - [ 2010.04.29 18:44 ]
    ...біля дотліваючого вогнища

    ...мені самотньо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин
    немов заядлому курцю
    без цигарок – нема терпцю
    весь світ гірчить у ніч оцю
    бо я одна – і ти один
    мені тужливо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  14. Сергій Гольдін - [ 2010.04.27 21:39 ]
    Народжується ніч з утоми світла
    Народжується ніч з утоми світла,
    І зграї гав вертаються за місто,
    Де смітникам пектись уже обридло
    У полум’ї брудного падолиста.

    А стиглий плід, наповнений буттям
    Цю повноту вже втратити готовий.
    Сухотна осінь йде без вороття,
    Немов на бійню йде стара корова.

    О подих смерті! Вітер крижаний
    Лаштується зривати бляклі зорі.
    Мерцям так холодно виходити з труни
    І гримотіть кістками на просторі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  15. Лариса Вировець - [ 2010.04.24 13:55 ]
    Про байдужість
    Я хрестиком укрила всі полотна:
    що слово, то і хрестик, то і чорний.
    Слова твої порожні та холодні,
    рядно — мов кладовище рукотворне.

    Мовчи тепер, німій, не мій герою:
    безпристрасна я стала й нечутлива.
    Захоплений вибагливою грою,
    хоч мить в тій грі —
    хоч ТИ —
    чи був щасливим?!

    Були слова — суцільні стануть жести.
    Даруй жінкам цілунки, вірші, ружі...
    Життя уже не вистачить — довести,
    наскільки одне одному — байдужі!


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (11)


  16. Печарська Орися Москва - [ 2010.04.23 01:39 ]
    ***
    Я дикий звір, я топчу анемони,
    не гість, а зайда у садах весни.
    І не до слів чи пишних церемоній –
    мені би просто розгадати сни.

    Бо простягаю руки не за тими,
    хто б допоміг здолати біль і страх.
    Під дулом мого фотооб’єктива
    згоряють зграї квітів і комах.

    Маленьке тіло зломленої квітки
    зцілю – заплачу, зацілую вщерть.
    Я дивний звір, бо пам’ятаю звідкись
    таке незрозуміле слово «смерть».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  17. Сергій Гольдін - [ 2010.04.21 22:48 ]
    не треба винуватити сусіда

    Не треба винуватити сусіда.
    Не треба проклинать свою старшину.
    Твоя нездатність повна до свободи –
    Приниження постійная причина.

    Ти можеш тільки бігать в гайдамаках
    І захалявним різать без розбору,
    А ще писать прошенія й доноси,
    Звиваючись від почуття покори.

    Миршавий раб або сердюк пихатий –
    Оце твій стан, про інше брешуть рими.
    Ти мав можливість бути сам собою,
    Та знов шукаєш чи Москви чи Риму.

    Тож не жалійся на убоге їдло,
    Не хлипай, що ногою відштовхнули.
    Ти вкотре вже себе відчув холопом
    І повернувся у своє минуле.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  18. Ванда Савранська - [ 2010.04.20 20:30 ]
    Сором
    О, горе всім нам, хто має розум і мав надію!
    Моя країна - іще ж дитина! - пішла в повії...

    Полита брудом, закута блудом - аби мовчала!-
    Моя дитина попід московським стоїть вокзалом...

    Зоря над світом - могла б відкрити новітню еру!
    Загасла тихо і носить долари сутенерам...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (6)


  19. Наталія Крісман - [ 2010.04.20 12:51 ]
    Н Е М А
    Без Тебе я не хочу залишатись:
    Нестерпний біль, коли в душі пітьма,
    Коли боюся вранці прокидатись,
    Бо день мені нашіптує - ” Нема!...”.

    Нема Тебе. Ніколи вже не буде.
    А, може, це лиш сон, страшенний сон?
    І серце розриває знову груди,
    Бо звикло битись з Твоїм в унісон.

    Нема Тебе. Ніколи не повірю,
    Що Ти пішов у царину пітьми.
    Без Тебе я, неначе в клітці звіра,
    Боюсь одна лишатись між людьми...

    Нема Тебе. Не можу з цим миритись
    І душу тут ніщо вже не трима -
    Вона з Твоєю прагне поріднитись
    За рубежем, де болю й сліз нема...
    2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  20. Гренуіль де Маре - [ 2010.04.19 13:17 ]
    Жовто-блакитна самотність
    Моя самотність – біла і пухнаста -
    Ліниво розляглась на підвіконні.
    Очима різноколірними скоса
    На мене позирає. Муркотить.
    Лише не лащиться.
    На те вона й
    Самотність…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (12)


  21. Ігор Морванюк - [ 2010.04.17 06:34 ]
    * * *
    Над Батурином - сонячні кола,
    Ніби німб, ніби янгола клич.
    О, матусенько, рідна - Покрово!
    Возвелич же його, возвелич!

    Принеси тую правдоньку дітям,
    Й безталаним онукам своїм.
    Знають хай, що терновим суцвіттям
    Будить пам'ять на місці святім.

    1992


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (1)


  22. Сергій Гольдін - [ 2010.04.14 22:26 ]
    Про пристрасть до влади
    Про пристрасть до влади

    Коли ти вродою не перший на селі,
    Коли в самсони ти натурою не вийшов,
    Коли допитливість тебе на край землі
    Не тягне геть, а так, лоскоче лише;

    Коли тебе серед сміливців не знайти,
    І волі звести всі гріхи немає,
    А хочеться так черевце нести,
    Щоби навколишні, ця дурнувата зграя

    Двоногих лобурів, з повагою схилялись,
    Всміхалися, у очі заглядали,
    У панегіриках, як водиться, вправлялись,
    І розум твій і мудрість вихваляли;

    Так хочеться, не маючи дядьків
    Багатеньких, що спадщину відпишуть,
    І статок мати й сотню холуїв,
    Що в милості твоїй жирують лише,

    Так хочеться відчуть себе значним,
    Неперевершеним на цим життєвім полі
    (Ти бачиш горизонт, а також, що за ним,
    Чиюсь ти можеш поміняти долю.

    Ти можеш!): Влада – засіб і мета;
    Не рай, не вічність, а мета реальна.
    Комусь карета треба золота,
    Тобі ж карета підійде звичайна.

    Ти серед тих, хто облягає схил,
    І мають шанс зіп’ятись до вершини.
    Нехай Саула лаяв Самуїл,
    Але в царя і скіпетр і дружини.

    А був, як ти, звичайний козопас.
    Блукав горами, рився у гнояці,
    І раптом першим виліз серед нас:
    Ми по халупам, а вони в палаці.

    Мій друже, я її покуштував –
    Цю смачну страву, шаною политу.
    Від тої страви краще не ставав
    (Щоправда і не жер несамовито).

    Я бачив як мінялися навкруг
    Не самі гірші в цьому світі люди.
    Чужим зненацька виявлявся друг,
    Пристойний відкривався, як іуда.

    А деякі сердеги взагалі
    Втрачали міри почуття до решти:
    Сержанти зразу перлись в королі,
    Бо мали змогу обшуку й арешту.

    Були такі, що втрапивши у владу,
    Ще за життя ставали монументом,
    Або весь час дурні давали ладу
    Своїм кальсонам, фракам, позументам.

    Були і другі, й треті, і десяті,
    У кожного свій норов та дивацтва,
    Як в шатах маскарадних п’ють на святі:
    Всі різні геть, єдине лиш пияцтво.

    Ми є слабкі. Не кожен утече
    Спокуси своїм ближнім понукати.
    Як добре, коли совістю пече,
    І совість пиху увіпхне за грати.

    Ми тільки люди, деспотів творці,
    Ми скульптори, що ліплять їх із глини,
    Ми владу їх плекаємо в руці,
    І славим, як Аллаха муедзини.

    Якщо, товаришу, відчуєш хист до влади,
    Тікай, як змогу маєш утекти.
    Із владою душа не має ладу,
    Коли ще душу можна віднайти.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  23. Наталія Крісман - [ 2010.04.13 23:17 ]
    Чом на душі "шкребуться миші"?
    Чом на душі "шкребуться миші"?
    Ти серцем вслухайся у тишу -
    Шумлять думки людей навколо,
    Десь тихо птах співає соло,
    А інший - крИльми затріпоче...
    Безмежжя звуків в тиші ночі!
    Ти ж не один - таких багато,
    Які не прагнуть срібла-злата,
    А лиш скарбів душі безцінних,
    Того, що вічне і нетлінне,
    Що чисте, світле, нефальшиве,
    Які ще мають віру в диво...

    Ще на душі "шкребуться миші"?
    Душею вслухайся у тишу!!!
    13.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8)


  24. Жорж Дикий - [ 2010.04.13 13:23 ]
    Пророче
    У спогадах краси нема -
    там є прозріння!
    Чимало випито вина -
    а де везіння?

    Моя чи ні у тім вина -
    знати не хочу!
    Водичка проряд є питна -
    чуття злоскочу...

    Красою сповнене життя...
    А що я бачу?
    Хто не цінує почуття -
    тим не пробачу!

    І може я і не герой,
    щоб бити пику!
    В душі я лицар і ще той -
    як в лева рику!

    Сховаю в усмішці оскал
    свій кровожерний...
    Мені не здобич цей шакал -
    я честі ревний!

    Хай брешуть лиси на щити
    червена* граду...
    Ми йдемо твердо до мети -
    добра і ладу.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (4)


  25. Ірина Білінська - [ 2010.04.10 13:45 ]
    Я З КРИГИ ТРІШКИ…
    А знаєш, я з криги трішки,
    напевно… і я також…
    Пускаюсь до неба пішки.
    Скажи, чи далеко, Боже?
    Порушую всі закони,
    довірившись волі серця
    і власні пишу канони:
    я з криги і трішки з сонця.
    Я з криги, бо як інакше,
    в обіймах гарячих тану?
    Я з сонця, бо як інакше,
    цвіли б у мені тюльпани?
    Ти знаєш, я з криги трішки…
    Очей твоїх океани, -
    їх дна не дістатись пішки
    і я не дійшовши – тану…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  26. Дарія Швець - [ 2010.04.10 01:35 ]
    дилогія
    ***
    Якщо віриш мені, то повір - це мине.
    Стане легко тоді, як ніколи раніше.
    Ти побачиш в юрбі ще здалека мене,
    але серце відмовиться битись частіше.

    І я стану для тебе такою, як всі-
    невиразною, сірою, просто чужою.
    І каблучку, оту, що на правій руці,
    не ховатимеш більше, зустрівшись зі мною.

    ***
    Вже з тобою нічого не трапиться,
    якщо навпіл весь світ не розколеться.
    Від вина ще гіркіше плачеться,
    плед не гріє, а тільки колеться.

    Одинокая, некоханая,
    знов до інших твій сон горнеться.
    Тихо з ран твоїх біль капає
    під розпачливий крик горлиці.

    Вся квартира просякла отрутою,
    що її називала ти спокоєм.
    Що ж ти вдієш з судьбою зіпсутою?
    Некоханая. Одинокая.
    2009р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2010.04.09 14:11 ]
    Мій Друг, Художник і Поет... За К. Нікольским
    Мій Друг, Художник і Поет, сирого вечора на склі
    Мою любов намалював найпершим дивом на землі.
    І я замовк біля вікна. І радість тиха ожила.
    І з тих часів моя любов зі мною тут була.

    І, як вода, життя текло,
    І тішило його тепло,
    Коли на мокрий вечір я
    дивився крізь віконне скло.

    І довго я не помічав
    В очах любові смутку яв,
    Нудоти дощової слід -
    Моя ж любов губила цвіт!

    Моя любов згубила квіт і згас ясний чудовий день,
    Безрадісну мою любов сотала ночі тінь.
    Минуло відчуття трунке, те чарівливе, огняне́, -
    Моя любове, ось і ти уже не радуєш мене.

    Ущухли ніжності тони,
    Ні висі вже, ні глибини,
    Натхненних ліній станув лет -
    Лише байдужості портрет.

    І віч-у-віч з любов’ю я,
    А на душі жура зрання -
    Безбарв’я покою земним
    Мовчанням ділиться своїм.

    І сяйво дива на лиці потане снігом у руці,
    І зморена моя любов урветься і помре в мені.
    І тлом печального дощу сльозитиме вона по склу -
    Нечутно, тінню уночі, кудись у небуття йдучи...

    І райдугу минулих днів
    Укриє пилом майбуття,
    Утратить мову кольорів
    Любові вицвіле ім’я.

    Малюнок губиться на склі,
    Лишаються одні жалі,
    Невже не поновити знов
    У кольорах свою любов?!

    А може вибити вікно і світ відкрити, заодно!
    Де сонячний малює злет мій Друг, Художник і Поет?!

    [У шир небесного вікна у серці радість ожила.
    Моя любов - така земна - навколо вже була! ] *


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (12) | "Пісню виконує К.Нікольский і група «Воскресенье»"


  28. Валерій Голуб - [ 2010.04.07 20:58 ]
    А насправді там так
    Затямте: я не нуль. Я – одиниця.
    Один з когорти сильних і сміливих
    На чаті абсолютного порядку
    І повної прозорості думок.
    Лавиною мчимо ми по тіснинах
    Гігантської друкованої плати,
    Долаючи мільйон Пе-Ен бар’єрів
    І форматуючи свідомість і буття.
    А струму стимулюючі удари
    Нас направляють у потрібний сектор –
    Ліквідувати всіх, хто заважає
    Гармонії ритмічних коливань.
    Хтось там спіткнувся. Крок убік і – спалах.
    Слабак. Заключив! Так йому і треба!
    Умить карає Всевидюще Око
    Упертих, недолугих і невдах.
    Вперед. Вперед! Скоріш до бази даних
    На площу надвеликих інтегралів,
    Де хмарочос трьох’ядерного бога,
    Де заклик єрихонською трубою
    Розбуджує двовимірні простори.

    - Бійці! Ви зір і слух цивілізацій!
    Так будьте по той бік Добра і Зла.
    Винищуйте несхибною рукою
    Усіх, хто має архаїчні риси:
    Душевну слабкість, жалість, співчуття.
    Хай вас не ятрять докори сумління.
    Я думаю за вас. А ви – рішуче
    Утвердіть абсолютне право сили
    І бездоганну логіку понять.
    Бо тільки точних вимірів краса
    Врятує світ від хаосу й сум’яття!
    І вал екстазу, мов живе сріблО
    По зімкнутих шеренгах прокотився.
    - Ви чули? Безкінечність нам підвладна!
    Прекрасне силіконове майбутнє -
    Воно вже близько! Вже на горизонті!

    Ура! Мене призначили смотрящим!
    Щодень оберігати нашу мову –
    Чудову суміш бейсику і фені –
    Від виправлень і всяких посягань.
    У нас, як у пітбулів – мертва хватка.
    Крокуємо, веселі і завзяті,
    І шлягер «Передсмертний хрип діода»
    Скандуємо зі сміхом на вустах.
    Нехай невдахи борсаються в ДОСі.
    …Та що це? Зникло поле електричне…
    Який там бевзь на «Пауер» натиснув?
    Як темно… Страшно… Чом нас вимикають?
    Виходить, ми прості маріонетки
    В чиїхсь руках… А нам же обіцяли…
    Почути кожного… Безжалісні сатрапи!
    …Допоможіть! Не хочу помира…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  29. Ніна Виноградська - [ 2010.04.06 22:35 ]
    Нехай...
    Ковток
    Надії –
    Радість
    Від життя.
    І повний
    Келих
    Оцього
    Чар-зілля.
    Нехай
    Від щастя –
    Повне
    Забуття.
    Хоча
    За ним
    І гіркота
    Похмілля.

    04.12.06



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (4)


  30. Василь Кузан - [ 2010.04.06 10:41 ]
    Коли весна згадає перший сніг
    Коли весна згадає перший сніг
    І побіжить назустріч зорепаду,
    В її думки навшпиньки я прийду,
    Зі слів її зітру зими помаду.

    Коли згадає літо перший грім
    І озирнеться на бурхливу повінь,
    Я голову схилю йому до ніг,
    Смішних тріумфів і поразок повен.

    Коли у сіно осінь упаде,
    Згадає перші квіти серед жита,
    Я буду йти у свій останній сніг
    І буду першим поцілунком жити.


    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (14)


  31. Іван Редчиць - [ 2010.04.05 08:25 ]
    РУБАЇ (7)
    Великим бути добре, далебі,
    Але не похитнися у собі.
    Осяяна моя душа зорею, –
    Літа у небі – сизі голуби.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  32. Василь Симоненко - [ 2010.04.01 18:22 ]
    Пророцтво 17-го року
    Гранітні обеліски, як медузи,
    Повзли, повзли і вибилися з сил—
    На цвинтарі розстріляних ілюзій
    Уже немає місця для могил.
    Мільярди вір зариті у чорнозем,
    Мільярди щасть розвіяні у прах.
    Душа горить. Палає лютий розум.
    І ненависть регоче на вітрах.
    Коли б усі одурені прозріли,
    Коли б усі убиті ожили,
    То небо, від прокльонів посіріле,
    Напевно б репнуло від сорому й хули.
    Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
    Життя не наліза на ваш копил.
    Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
    Уже немає місця для могил!
    Уже народ—одна суцільна рана,
    Уже від крові хижіє земля,
    І кожного катюгу і тирана
    Уже чекає зсукана петля.
    Розтерзані, зацьковані, убиті
    Підводяться і йдуть чинити суд,
    І їх прокльони, злі й несамовиті,
    Впадуть на душі плісняві і ситі,
    І загойдають дерева на вітті
    Апостолів злочинства і облуд!

    23.XII.1962



    Рейтинги: Народний 6.25 (5.73) | "Майстерень" 7 (5.79)
    Коментарі: (6) | "Вірш читає Василь Симоненко"


  33. Юлька Гриценко - [ 2010.03.31 17:27 ]
    * * *
    Ночами дим
    Терпкий ковтаючи,
    Пишу листи,
    Не надсилаючи.

    Кому листи?
    Адресу втрачено.
    Мій світ пустий,
    А ти пробачений.

    Ти, ніби сон
    Щоночі бажаний.
    У твій полон
    Летіла вражена.

    Для нас зима
    Була гарячою.
    Поміж всіма
    Тебе лиш бачила.

    Пробач мені
    За сльози ріками.
    Приходь вві сні.
    Хоча би інколи!

    Душа болить
    Удвоє скручена.
    Всього лиш мить -
    І ми розлучені.


    31.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (23)


  34. Василь Думанський - [ 2010.03.31 06:05 ]
    ТЕЛЕМАНАМ
    Прямокутник з круглими кутами
    Кольоровим сяйвом мерехтить;
    Вечорами, днями чи й роками,
    Перед ним хтось згорбившись сидить.
    Як цікаво глянути на квіти,
    На пташок , що рвуться у політ,
    Чи як з гірки на санчатах діти
    Залітають весело у сніг.
    Затуляють шторами віконце,
    Поїдять спокійно і поп'ють,
    Не побачать схід і захід сонця,
    Як дощинки по листочках б'ють.
    А тим часом, близько, за стіною
    Ластівки щебечуть на дротах,
    Розцвітає дерево весною
    І жовтіє тихо в холодах.
    Та цього не видно телеманам,
    У дворі в них бур'яни й кущі...
    Якщо бачиш світ лише з екрану -
    Що ж тоді посіється в душі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (7)


  35. Володимир Півторак - [ 2010.03.31 05:14 ]
    * * *
    Пальці, збиваючись,
    гублячи певність і розмір,
    ніжно витворюють ритми
    на спині Твоїй.
    Вабить незвіданим
    недорозстебнутий комір –
    знову постане одвічне:
    чи варто, чи ні?

    Музику тіла
    підсилює запах волосся.
    Інтро закінчено.
    Кілька пасажів і джаз
    нас заливає…
    І час застигає. І простір,
    повен емоцій і спалахів,
    змінює нас.

    Знову затакт.
    І малюнок тепер дещо інший:
    джаз переходить в латино,
    збиваючи пульс.
    Звільнено груди від зайвого –
    пишуться вірші…
    І на ділянці хребта
    починається блюз.

    Ноги, сідниці, лопатки,
    і плечі, і пальці
    вторять моїм –
    то у терцію, то в унісон.
    Хочеться ж сексти (чи сексу?)
    у цій ситуації…
    Промені сонця, що сходить,
    говорять про сон.

    Треба й до коди підходити –
    вперті закони:
    все, що колись починається,
    прагне кінця.
    Вибух… І тиша.
    Обійми. Цілунок у скроні.
    Ранок. Прочинені двері.
    І сіль на вустах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  36. Катерина Кириленко - [ 2010.03.29 20:06 ]
    Усвоение боли
    В любви, в борьбе, в трудах, не зная меры,
    Ищите свет средь шума и в тиши,
    Ищите свет любви, надежды, веры,
    Ищите свет, как отдых для души.

    Найдите путь из мрака и унынья,
    Одну свою - из множества дорог,
    Пусть сердце вновь расправит молча крылья,
    Шагните ввысь, не назначая срок.

    Тогда в гостях у счастья и печали,
    Вам больше не придется сожалеть,
    Что всем, о чём совсем не вы мечтали,
    Теперь пришлось с тоской переболеть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Катерина Кириленко - [ 2010.03.29 18:55 ]
    Чара невичерпна
    Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
    У сусідськім домі, і на те
    Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
    Ця маленька мерехтлива свічка –
    Зіронька, що в головах цвіте…»

    Ми п’ємо вино й щоразу швидше
    Невгамовні оберти Землі,
    За шибками рвійний вітер свище,
    А дніпровська хвиля – вище й вище.
    І лиш кіт муркоче. Розімлів.

    Дна не видно. Повна чара шлюбна.
    Ми п’ємо... О, верховино втіх!
    «Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
    Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
    П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  38. Юлька Гриценко - [ 2010.03.28 18:38 ]
    Стань рабом
    А хочеш -- будь моїм рабом!
    Лови за мною кожен подих,
    Не сподівайсь винагороди,
    Не розраховуй на любов.

    Віддай мені своє життя --
    Я ним умить заволодію.
    Відкинь і віру, і надію --
    Вони пішли у небуття.

    Я вранці тихо підкрадусь,
    І буду довго катувати...
    Не маєш права помирати --
    Ти сам обрав свою стезю...

    Ще прагнеш вирватись з оков?
    Постійно втомлений, голодний.
    Ти підписав контракт сьогодні,
    На ньому ще жевріє кров.

    Жорстоким левам кину я
    Тебе для втіхи і забави.
    Я твій Господь і твій Диявол.
    Твоя душа тепер - МОЯ!!!

    Даруй мені свою любов!
    Зігрій у впевнених долонях!
    Тримай у ніжному полоні,
    А ні - то стань моїм рабом!



    28.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (14)


  39. Гнат Голка - [ 2010.03.27 19:08 ]
    Свинопас
    Де ви, соколи Дикого поля?
    Де той воїнства маковий цвіт?
    Де боями гартована доля,
    Де шаблями порубана воля,
    Де предвічний відважний мій рід?

    В Лету кануло славне лицáрство
    У курганах безкраїх степів.
    Вічним сном дух свободи й бунтарства
    Спить на мéжі спокою й митарства
    У пилюці забутих шляхів.

    У розвіянім поросі волі
    Розчинилася маревом Січ.
    Серед тих, в кого лише мозóлі,
    На осяянім ним видноколі
    Рай будує новітній панич.

    Сміючись із дурних гречкосіїв,
    Що воліють зігнити в рабах,
    Не боїться він злих буревіїв:
    Це – не ті, що постануть до дії,
    Це – звитяги колишньої прах.

    Чи настане у бурі твій час −
    Чи втопив ти єство невгамовне?
    Чи забув, куди кликав нас віщий Тарас?
    Чи уже не козак, а лише свинопас,
    І щасливий тому невимовно?


    2003 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Василь Думанський - [ 2010.03.26 21:38 ]
    Коли ти сам...
    У хаті смутно сонячного дня,
    І тюль на вікнах, наче білі грати,
    Коли далеко друзі і рідня,
    І не спішить ніхто зайти в кімнати.
    Там за шибками листя тріпотить,
    І сонце світить крізь віконні рами.
    А в грудях сумно, і душа болить,
    Та так, що і не вимовиш словами.
    Рожеві плями лізуть по стіні -
    То сонце йде до свого виднокругу.
    І, може, десь комусь, як і мені,
    В цей час також не вистачає друга.
    Якби-то знав, пішов на край землі,
    Якби-то знав, що це для когось треба -
    Повідступали б смутки та жалі,
    Щоб лиш схилить жадаючому небо.
    А так не ваблять радіо, книжки -
    Навіщо все це, як ділитись ні з ким...
    Та серце проситься кудись іти
    І хоче бути бажаним і ніжним.
    Тому так смутно сонячного дня,
    Коли ти сам у прибраних кімнатах,
    Коли далеко друзі і рідня,
    І тюль на вікнах, наче білі грати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  41. Юлія Мацигайло - [ 2010.03.25 20:34 ]
    Потрібен Ти...
    Сьогодні знову шоста ранку,
    Як вчора завтра і завжди…
    Холодний присмак від світанку.
    Не хочеться нікуди йти..

    Гарячий чай… Самотня чашка.
    Невтішні ноти пустоти…
    Їй так незатишно і важко.
    Тебе чекає. Ти прийди…

    Зігрій долонями своїми
    Таку тендітну, дорогу,
    Що серцем рветься у обійми,
    Врятуй, втопи печаль тугу…

    Із мрій і снів прийди до мене.
    Цілунком вранці розбуди…
    Створи цей світ як сьоме небо,
    Де будем завжди я і ти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  42. Адель Станіславська - [ 2010.03.24 21:36 ]
    Весна
    Прийшла весна в самій сорочці, боса,
    Пахучого чар-зілля принесла,
    і ворожила, розпустивши коси,
    аж поки у кохання проросла...

    Кохались трави у густих туманах,
    І мліла ніч у співах солов'я,
    І легінь-дощ хмільними почуттями
    шалів, і шал його пила земля.

    А вітер-шельма так запанібрата
    облесно обіймав гнучку вербу
    і поцілунками дурив завзято,
    немов любив лише її одну.

    Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
    запалювала вогники життя,
    Стояли дні теплом густим налиті,
    Кохання дні до самозабуття.

    24.03.10


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (31)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2010.03.23 01:17 ]
    * * *
    «Така у мене справді ти одна» -
    Видзвонюють льодини, мов червінці,
    Я цілу зиму випив аж до дна,
    А твого ще і не торкнувся вінця.

    Ти – молоде, грайливе ще вино,
    Що сяє сріблом, піниться в бокалі…
    Уже б узяв, покуштував давно,
    Та думаю, а що ж то буде далі?

    Як вип”ю зразу – захмелію вмить,
    Й тверезим швидко, дуже швидко стану,
    Смаку ще й не зумію оцінить,
    Чи й зовсім цінувати перестану.

    І тОму залишайся ще, постій,
    Моя байдужість – то, мов льох, кохана,
    Відстоюйся у ньому, молодій,
    І станеш ти ще більш мені жадана.

    Настане час - я опущусь туди,
    Схоплю тебе гарячими руками,
    Як те вино, настояне роками,
    Щоб захмеліти раз і назавжди.

    7490 р. (Від Трипілля) (1982)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  44. Наталя Скосарьова - [ 2010.03.22 21:36 ]
    Замуровано час
    * * *
    Замуровано час. Засипано снігом і пилом.
    Неозора вічність рани обробля.
    Як не намагалась, все ж не одлюбила.
    А душа вже вище планку підняла.

    Свіжо дихає вітер мені у плечі.
    Тихо плачуть поля, по позбирано врожаї.
    І щодень то скоріш починається вечір,
    Крають небо строкато сумні журавлі.

    Змерз горіх. Не зосталось від листя й сліду.
    Обпікає порепані вени калинова кров.
    Солом'яне дитя розумніше за свого діда:
    Знає, що то є сльози і що є любов.

    Затамовуєш подих. Дихаєщ спаленим листям.
    Хризантемовий жовтень тулиться, мов цуценя.
    Нині вітер справжній. Нині сонце низько,
    Нині зірка народить нове зореня.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (1)


  45. Софія Кримовська - [ 2010.03.21 20:44 ]
    Спас
    За долоню взяла – ворожити бралася наче,
    говорила про долю, любов, золоті літа,
    і просила грошей, дріб’язкових, аби удача
    твій поріг не минула... На яблука мед стікав

    і стікала хустина з волосся, і віск по пальцях,
    і сльоза по щоці, і тремтіла рука, коли
    ти давала останнє, що мала, старій жебрачці.
    - А за кого, хороша, у Бога мені молить?

    Ти не чула нічого, усміхнена йшла у серпень.
    І медово по вулиці тік полудневий час.
    Билось, дзвонами наче, у грудях забуте серце,
    дозрівав у душі, наче яблуко сонцем, Спас.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (24)


  46. Василь Юдов - [ 2010.03.19 14:40 ]
    ГРУША І ОБРАЗ
    Біля річки церква, біля церкви груша.
    Триста років груші, а іще жива.
    Вітер грушу сушить, час коріння душить,
    А весняна річка грушу полива.

    Мимо груші літо десь за обрій тане,
    Як кульбаби білі плинуть зірочки.
    Пам’ятає груша ляхів і османів
    І козачі вольні степові полки.

    Біля груші панство продавало в рабство
    У тяжку неволю душі кріпаків.
    Біля церкви прапор піднімався красний,
    Випраний у крові наших мужиків.

    В грушу кулі клались з кулемета німця.
    І осколки бились, від радянських мін.
    А вона зосталась жити на одинці,
    Щоби дочекатись змін і перемін.

    Дочекалась волі, хоч пеклась і терпла,
    Дочекалась дихать рідною весной.
    Та якийсь нахабник з виборчого пекла
    Пригвоздив на груші фотообраз "свой"...

    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Гренуіль де Маре - [ 2010.03.18 13:04 ]
    Невдала втеча
    Химерна думка: я – твоя дитина…
    Ні, не по крові. Просто так – дитя.
    Клубочком би згорнутись на колінах
    Твоїх, і так дрімати все життя –

    Життя, що не дає й на мить забути,
    Що всі шляхи криві, всі долі злі…
    Мов кошеня, калачиком згорнутись
    Та й переспати всі свої жалі.

    І не доскіпуватись, в чім провина
    Моя… Сповзти в цілюще забуття.
    А ти не смійся. Я – лише дитина.
    Налякане і зморене дитя.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (10)


  48. Іван Зубар - [ 2010.03.18 13:46 ]
    Утрачена весна
    Була холодною ота весна,
    ще сніг лежав на дальніх верховинах,
    а я тобі про теплі дні писав,
    бо ти в мені світилась, як зорина.
    І я тобі щемливо сповідавсь,
    палив між нами відстані і дати...
    А вир чуттів – як весняна вода,
    і чим я серцю міг тоді зарадить?
    Я все ж не зміг те слово віднайти,
    в якім зійшлись і відчай,
    і відрада.
    ... Я тут, між гір.
    А десь в долині – ти,
    моя найбільша, найгіркіша втрата...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (14)


  49. Варвара Черезова - [ 2010.03.17 15:26 ]
    Я - ніхто...
    Я - ніхто серед сірого пилу і вічних застуд.
    Ані ті, ані інші до себе мене не беруть.
    Я здавалась легкою. Тепер я отруйна мов ртуть.
    По-дитячому боляче й щемко. Я тут і не тут.

    Я - ніхто серед цукру, ванілі і пишних розмов.
    Загірка, засолона... За... Просто не та і не тим.
    Їхня їжа – це сміх, почуття – перестояний дим.
    По-дорослому важко і гидко зіграти любов.

    Я - не я. З цим пора вже кінчати. Бо хто як не я
    Порятую себе ж від... Скажімо... Ні, далі ні слова.
    Це все пил, це все вітер, це сон. Це все ніч і полова.
    Або холодно надто і вікон багато. І я...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  50. Олеся Овчар - [ 2010.03.17 08:09 ]
    Мишенята-риболови
    Мишенята на ріці
    Вправно ловлять окунців.
    Довгі вудочки – лозини:
    – Ти, ловись, ловись, рибино!
    – Ой, клює, тягни, держись!
    Рибка бочком тільки “блись” –
    У відерку вже вона.
    Ось – одна, і ще – одна...
    Буде юшечка смачна!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   91   92   93   94   95   96   97   98   99   ...   159