ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Василина Іванина - [ 2010.04.29 18:44 ]
    ...біля дотліваючого вогнища

    ...мені самотньо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин
    немов заядлому курцю
    без цигарок – нема терпцю
    весь світ гірчить у ніч оцю
    бо я одна – і ти один
    мені тужливо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  2. Сергій Гольдін - [ 2010.04.27 21:39 ]
    Народжується ніч з утоми світла
    Народжується ніч з утоми світла,
    І зграї гав вертаються за місто,
    Де смітникам пектись уже обридло
    У полум’ї брудного падолиста.

    А стиглий плід, наповнений буттям
    Цю повноту вже втратити готовий.
    Сухотна осінь йде без вороття,
    Немов на бійню йде стара корова.

    О подих смерті! Вітер крижаний
    Лаштується зривати бляклі зорі.
    Мерцям так холодно виходити з труни
    І гримотіть кістками на просторі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  3. Лариса Вировець - [ 2010.04.24 13:55 ]
    Про байдужість
    Я хрестиком укрила всі полотна:
    що слово, то і хрестик, то і чорний.
    Слова твої порожні та холодні,
    рядно — мов кладовище рукотворне.

    Мовчи тепер, німій, не мій герою:
    безпристрасна я стала й нечутлива.
    Захоплений вибагливою грою,
    хоч мить в тій грі —
    хоч ТИ —
    чи був щасливим?!

    Були слова — суцільні стануть жести.
    Даруй жінкам цілунки, вірші, ружі...
    Життя уже не вистачить — довести,
    наскільки одне одному — байдужі!


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (11)


  4. Печарська Орися Москва - [ 2010.04.23 01:39 ]
    ***
    Я дикий звір, я топчу анемони,
    не гість, а зайда у садах весни.
    І не до слів чи пишних церемоній –
    мені би просто розгадати сни.

    Бо простягаю руки не за тими,
    хто б допоміг здолати біль і страх.
    Під дулом мого фотооб’єктива
    згоряють зграї квітів і комах.

    Маленьке тіло зломленої квітки
    зцілю – заплачу, зацілую вщерть.
    Я дивний звір, бо пам’ятаю звідкись
    таке незрозуміле слово «смерть».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  5. Сергій Гольдін - [ 2010.04.21 22:48 ]
    не треба винуватити сусіда

    Не треба винуватити сусіда.
    Не треба проклинать свою старшину.
    Твоя нездатність повна до свободи –
    Приниження постійная причина.

    Ти можеш тільки бігать в гайдамаках
    І захалявним різать без розбору,
    А ще писать прошенія й доноси,
    Звиваючись від почуття покори.

    Миршавий раб або сердюк пихатий –
    Оце твій стан, про інше брешуть рими.
    Ти мав можливість бути сам собою,
    Та знов шукаєш чи Москви чи Риму.

    Тож не жалійся на убоге їдло,
    Не хлипай, що ногою відштовхнули.
    Ти вкотре вже себе відчув холопом
    І повернувся у своє минуле.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  6. Ванда Савранська - [ 2010.04.20 20:30 ]
    Сором
    О, горе всім нам, хто має розум і мав надію!
    Моя країна - іще ж дитина! - пішла в повії...

    Полита брудом, закута блудом - аби мовчала!-
    Моя дитина попід московським стоїть вокзалом...

    Зоря над світом - могла б відкрити новітню еру!
    Загасла тихо і носить долари сутенерам...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (6)


  7. Наталія Крісман - [ 2010.04.20 12:51 ]
    Н Е М А
    Без Тебе я не хочу залишатись:
    Нестерпний біль, коли в душі пітьма,
    Коли боюся вранці прокидатись,
    Бо день мені нашіптує - ” Нема!...”.

    Нема Тебе. Ніколи вже не буде.
    А, може, це лиш сон, страшенний сон?
    І серце розриває знову груди,
    Бо звикло битись з Твоїм в унісон.

    Нема Тебе. Ніколи не повірю,
    Що Ти пішов у царину пітьми.
    Без Тебе я, неначе в клітці звіра,
    Боюсь одна лишатись між людьми...

    Нема Тебе. Не можу з цим миритись
    І душу тут ніщо вже не трима -
    Вона з Твоєю прагне поріднитись
    За рубежем, де болю й сліз нема...
    2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  8. Гренуіль де Маре - [ 2010.04.19 13:17 ]
    Жовто-блакитна самотність
    Моя самотність – біла і пухнаста -
    Ліниво розляглась на підвіконні.
    Очима різноколірними скоса
    На мене позирає. Муркотить.
    Лише не лащиться.
    На те вона й
    Самотність…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (12)


  9. Ігор Морванюк - [ 2010.04.17 06:34 ]
    * * *
    Над Батурином - сонячні кола,
    Ніби німб, ніби янгола клич.
    О, матусенько, рідна - Покрово!
    Возвелич же його, возвелич!

    Принеси тую правдоньку дітям,
    Й безталаним онукам своїм.
    Знають хай, що терновим суцвіттям
    Будить пам'ять на місці святім.

    1992


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (1)


  10. Сергій Гольдін - [ 2010.04.14 22:26 ]
    Про пристрасть до влади
    Про пристрасть до влади

    Коли ти вродою не перший на селі,
    Коли в самсони ти натурою не вийшов,
    Коли допитливість тебе на край землі
    Не тягне геть, а так, лоскоче лише;

    Коли тебе серед сміливців не знайти,
    І волі звести всі гріхи немає,
    А хочеться так черевце нести,
    Щоби навколишні, ця дурнувата зграя

    Двоногих лобурів, з повагою схилялись,
    Всміхалися, у очі заглядали,
    У панегіриках, як водиться, вправлялись,
    І розум твій і мудрість вихваляли;

    Так хочеться, не маючи дядьків
    Багатеньких, що спадщину відпишуть,
    І статок мати й сотню холуїв,
    Що в милості твоїй жирують лише,

    Так хочеться відчуть себе значним,
    Неперевершеним на цим життєвім полі
    (Ти бачиш горизонт, а також, що за ним,
    Чиюсь ти можеш поміняти долю.

    Ти можеш!): Влада – засіб і мета;
    Не рай, не вічність, а мета реальна.
    Комусь карета треба золота,
    Тобі ж карета підійде звичайна.

    Ти серед тих, хто облягає схил,
    І мають шанс зіп’ятись до вершини.
    Нехай Саула лаяв Самуїл,
    Але в царя і скіпетр і дружини.

    А був, як ти, звичайний козопас.
    Блукав горами, рився у гнояці,
    І раптом першим виліз серед нас:
    Ми по халупам, а вони в палаці.

    Мій друже, я її покуштував –
    Цю смачну страву, шаною политу.
    Від тої страви краще не ставав
    (Щоправда і не жер несамовито).

    Я бачив як мінялися навкруг
    Не самі гірші в цьому світі люди.
    Чужим зненацька виявлявся друг,
    Пристойний відкривався, як іуда.

    А деякі сердеги взагалі
    Втрачали міри почуття до решти:
    Сержанти зразу перлись в королі,
    Бо мали змогу обшуку й арешту.

    Були такі, що втрапивши у владу,
    Ще за життя ставали монументом,
    Або весь час дурні давали ладу
    Своїм кальсонам, фракам, позументам.

    Були і другі, й треті, і десяті,
    У кожного свій норов та дивацтва,
    Як в шатах маскарадних п’ють на святі:
    Всі різні геть, єдине лиш пияцтво.

    Ми є слабкі. Не кожен утече
    Спокуси своїм ближнім понукати.
    Як добре, коли совістю пече,
    І совість пиху увіпхне за грати.

    Ми тільки люди, деспотів творці,
    Ми скульптори, що ліплять їх із глини,
    Ми владу їх плекаємо в руці,
    І славим, як Аллаха муедзини.

    Якщо, товаришу, відчуєш хист до влади,
    Тікай, як змогу маєш утекти.
    Із владою душа не має ладу,
    Коли ще душу можна віднайти.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  11. Наталія Крісман - [ 2010.04.13 23:17 ]
    Чом на душі "шкребуться миші"?
    Чом на душі "шкребуться миші"?
    Ти серцем вслухайся у тишу -
    Шумлять думки людей навколо,
    Десь тихо птах співає соло,
    А інший - крИльми затріпоче...
    Безмежжя звуків в тиші ночі!
    Ти ж не один - таких багато,
    Які не прагнуть срібла-злата,
    А лиш скарбів душі безцінних,
    Того, що вічне і нетлінне,
    Що чисте, світле, нефальшиве,
    Які ще мають віру в диво...

    Ще на душі "шкребуться миші"?
    Душею вслухайся у тишу!!!
    13.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8)


  12. Жорж Дикий - [ 2010.04.13 13:23 ]
    Пророче
    У спогадах краси нема -
    там є прозріння!
    Чимало випито вина -
    а де везіння?

    Моя чи ні у тім вина -
    знати не хочу!
    Водичка проряд є питна -
    чуття злоскочу...

    Красою сповнене життя...
    А що я бачу?
    Хто не цінує почуття -
    тим не пробачу!

    І може я і не герой,
    щоб бити пику!
    В душі я лицар і ще той -
    як в лева рику!

    Сховаю в усмішці оскал
    свій кровожерний...
    Мені не здобич цей шакал -
    я честі ревний!

    Хай брешуть лиси на щити
    червена* граду...
    Ми йдемо твердо до мети -
    добра і ладу.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (4)


  13. Ірина Білінська - [ 2010.04.10 13:45 ]
    Я З КРИГИ ТРІШКИ…
    А знаєш, я з криги трішки,
    напевно… і я також…
    Пускаюсь до неба пішки.
    Скажи, чи далеко, Боже?
    Порушую всі закони,
    довірившись волі серця
    і власні пишу канони:
    я з криги і трішки з сонця.
    Я з криги, бо як інакше,
    в обіймах гарячих тану?
    Я з сонця, бо як інакше,
    цвіли б у мені тюльпани?
    Ти знаєш, я з криги трішки…
    Очей твоїх океани, -
    їх дна не дістатись пішки
    і я не дійшовши – тану…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  14. Дарія Швець - [ 2010.04.10 01:35 ]
    дилогія
    ***
    Якщо віриш мені, то повір - це мине.
    Стане легко тоді, як ніколи раніше.
    Ти побачиш в юрбі ще здалека мене,
    але серце відмовиться битись частіше.

    І я стану для тебе такою, як всі-
    невиразною, сірою, просто чужою.
    І каблучку, оту, що на правій руці,
    не ховатимеш більше, зустрівшись зі мною.

    ***
    Вже з тобою нічого не трапиться,
    якщо навпіл весь світ не розколеться.
    Від вина ще гіркіше плачеться,
    плед не гріє, а тільки колеться.

    Одинокая, некоханая,
    знов до інших твій сон горнеться.
    Тихо з ран твоїх біль капає
    під розпачливий крик горлиці.

    Вся квартира просякла отрутою,
    що її називала ти спокоєм.
    Що ж ти вдієш з судьбою зіпсутою?
    Некоханая. Одинокая.
    2009р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  15. Володимир Ляшкевич - [ 2010.04.09 14:11 ]
    Мій Друг, Художник і Поет... За К. Нікольским
    Мій Друг, Художник і Поет, сирого вечора на склі
    Мою любов намалював найпершим дивом на землі.
    І я замовк біля вікна. І радість тиха ожила.
    І з тих часів моя любов зі мною тут була.

    І, як вода, життя текло,
    І тішило його тепло,
    Коли на мокрий вечір я
    дивився крізь віконне скло.

    І довго я не помічав
    В очах любові смутку яв,
    Нудоти дощової слід -
    Моя ж любов губила цвіт!

    Моя любов згубила квіт і згас ясний чудовий день,
    Безрадісну мою любов сотала ночі тінь.
    Минуло відчуття трунке, те чарівливе, огняне́, -
    Моя любове, ось і ти уже не радуєш мене.

    Ущухли ніжності тони,
    Ні висі вже, ні глибини,
    Натхненних ліній станув лет -
    Лише байдужості портрет.

    І віч-у-віч з любов’ю я,
    А на душі жура зрання -
    Безбарв’я покою земним
    Мовчанням ділиться своїм.

    І сяйво дива на лиці потане снігом у руці,
    І зморена моя любов урветься і помре в мені.
    І тлом печального дощу сльозитиме вона по склу -
    Нечутно, тінню уночі, кудись у небуття йдучи...

    І райдугу минулих днів
    Укриє пилом майбуття,
    Утратить мову кольорів
    Любові вицвіле ім’я.

    Малюнок губиться на склі,
    Лишаються одні жалі,
    Невже не поновити знов
    У кольорах свою любов?!

    А може вибити вікно і світ відкрити, заодно!
    Де сонячний малює злет мій Друг, Художник і Поет?!

    [У шир небесного вікна у серці радість ожила.
    Моя любов - така земна - навколо вже була! ] *


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (12) | "Пісню виконує К.Нікольский і група «Воскресенье»"


  16. Валерій Голуб - [ 2010.04.07 20:58 ]
    А насправді там так
    Затямте: я не нуль. Я – одиниця.
    Один з когорти сильних і сміливих
    На чаті абсолютного порядку
    І повної прозорості думок.
    Лавиною мчимо ми по тіснинах
    Гігантської друкованої плати,
    Долаючи мільйон Пе-Ен бар’єрів
    І форматуючи свідомість і буття.
    А струму стимулюючі удари
    Нас направляють у потрібний сектор –
    Ліквідувати всіх, хто заважає
    Гармонії ритмічних коливань.
    Хтось там спіткнувся. Крок убік і – спалах.
    Слабак. Заключив! Так йому і треба!
    Умить карає Всевидюще Око
    Упертих, недолугих і невдах.
    Вперед. Вперед! Скоріш до бази даних
    На площу надвеликих інтегралів,
    Де хмарочос трьох’ядерного бога,
    Де заклик єрихонською трубою
    Розбуджує двовимірні простори.

    - Бійці! Ви зір і слух цивілізацій!
    Так будьте по той бік Добра і Зла.
    Винищуйте несхибною рукою
    Усіх, хто має архаїчні риси:
    Душевну слабкість, жалість, співчуття.
    Хай вас не ятрять докори сумління.
    Я думаю за вас. А ви – рішуче
    Утвердіть абсолютне право сили
    І бездоганну логіку понять.
    Бо тільки точних вимірів краса
    Врятує світ від хаосу й сум’яття!
    І вал екстазу, мов живе сріблО
    По зімкнутих шеренгах прокотився.
    - Ви чули? Безкінечність нам підвладна!
    Прекрасне силіконове майбутнє -
    Воно вже близько! Вже на горизонті!

    Ура! Мене призначили смотрящим!
    Щодень оберігати нашу мову –
    Чудову суміш бейсику і фені –
    Від виправлень і всяких посягань.
    У нас, як у пітбулів – мертва хватка.
    Крокуємо, веселі і завзяті,
    І шлягер «Передсмертний хрип діода»
    Скандуємо зі сміхом на вустах.
    Нехай невдахи борсаються в ДОСі.
    …Та що це? Зникло поле електричне…
    Який там бевзь на «Пауер» натиснув?
    Як темно… Страшно… Чом нас вимикають?
    Виходить, ми прості маріонетки
    В чиїхсь руках… А нам же обіцяли…
    Почути кожного… Безжалісні сатрапи!
    …Допоможіть! Не хочу помира…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  17. Ніна Виноградська - [ 2010.04.06 22:35 ]
    Нехай...
    Ковток
    Надії –
    Радість
    Від життя.
    І повний
    Келих
    Оцього
    Чар-зілля.
    Нехай
    Від щастя –
    Повне
    Забуття.
    Хоча
    За ним
    І гіркота
    Похмілля.

    04.12.06



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (4)


  18. Василь Кузан - [ 2010.04.06 10:41 ]
    Коли весна згадає перший сніг
    Коли весна згадає перший сніг
    І побіжить назустріч зорепаду,
    В її думки навшпиньки я прийду,
    Зі слів її зітру зими помаду.

    Коли згадає літо перший грім
    І озирнеться на бурхливу повінь,
    Я голову схилю йому до ніг,
    Смішних тріумфів і поразок повен.

    Коли у сіно осінь упаде,
    Згадає перші квіти серед жита,
    Я буду йти у свій останній сніг
    І буду першим поцілунком жити.


    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (14)


  19. Іван Редчиць - [ 2010.04.05 08:25 ]
    РУБАЇ (7)
    Великим бути добре, далебі,
    Але не похитнися у собі.
    Осяяна моя душа зорею, –
    Літа у небі – сизі голуби.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  20. Василь Симоненко - [ 2010.04.01 18:22 ]
    Пророцтво 17-го року
    Гранітні обеліски, як медузи,
    Повзли, повзли і вибилися з сил—
    На цвинтарі розстріляних ілюзій
    Уже немає місця для могил.
    Мільярди вір зариті у чорнозем,
    Мільярди щасть розвіяні у прах.
    Душа горить. Палає лютий розум.
    І ненависть регоче на вітрах.
    Коли б усі одурені прозріли,
    Коли б усі убиті ожили,
    То небо, від прокльонів посіріле,
    Напевно б репнуло від сорому й хули.
    Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
    Життя не наліза на ваш копил.
    Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
    Уже немає місця для могил!
    Уже народ—одна суцільна рана,
    Уже від крові хижіє земля,
    І кожного катюгу і тирана
    Уже чекає зсукана петля.
    Розтерзані, зацьковані, убиті
    Підводяться і йдуть чинити суд,
    І їх прокльони, злі й несамовиті,
    Впадуть на душі плісняві і ситі,
    І загойдають дерева на вітті
    Апостолів злочинства і облуд!

    23.XII.1962



    Рейтинги: Народний 6.25 (5.73) | "Майстерень" 7 (5.79)
    Коментарі: (6) | "Вірш читає Василь Симоненко"


  21. Юлька Гриценко - [ 2010.03.31 17:27 ]
    * * *
    Ночами дим
    Терпкий ковтаючи,
    Пишу листи,
    Не надсилаючи.

    Кому листи?
    Адресу втрачено.
    Мій світ пустий,
    А ти пробачений.

    Ти, ніби сон
    Щоночі бажаний.
    У твій полон
    Летіла вражена.

    Для нас зима
    Була гарячою.
    Поміж всіма
    Тебе лиш бачила.

    Пробач мені
    За сльози ріками.
    Приходь вві сні.
    Хоча би інколи!

    Душа болить
    Удвоє скручена.
    Всього лиш мить -
    І ми розлучені.


    31.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (23)


  22. Василь Думанський - [ 2010.03.31 06:05 ]
    ТЕЛЕМАНАМ
    Прямокутник з круглими кутами
    Кольоровим сяйвом мерехтить;
    Вечорами, днями чи й роками,
    Перед ним хтось згорбившись сидить.
    Як цікаво глянути на квіти,
    На пташок , що рвуться у політ,
    Чи як з гірки на санчатах діти
    Залітають весело у сніг.
    Затуляють шторами віконце,
    Поїдять спокійно і поп'ють,
    Не побачать схід і захід сонця,
    Як дощинки по листочках б'ють.
    А тим часом, близько, за стіною
    Ластівки щебечуть на дротах,
    Розцвітає дерево весною
    І жовтіє тихо в холодах.
    Та цього не видно телеманам,
    У дворі в них бур'яни й кущі...
    Якщо бачиш світ лише з екрану -
    Що ж тоді посіється в душі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (7)


  23. Володимир Півторак - [ 2010.03.31 05:14 ]
    * * *
    Пальці, збиваючись,
    гублячи певність і розмір,
    ніжно витворюють ритми
    на спині Твоїй.
    Вабить незвіданим
    недорозстебнутий комір –
    знову постане одвічне:
    чи варто, чи ні?

    Музику тіла
    підсилює запах волосся.
    Інтро закінчено.
    Кілька пасажів і джаз
    нас заливає…
    І час застигає. І простір,
    повен емоцій і спалахів,
    змінює нас.

    Знову затакт.
    І малюнок тепер дещо інший:
    джаз переходить в латино,
    збиваючи пульс.
    Звільнено груди від зайвого –
    пишуться вірші…
    І на ділянці хребта
    починається блюз.

    Ноги, сідниці, лопатки,
    і плечі, і пальці
    вторять моїм –
    то у терцію, то в унісон.
    Хочеться ж сексти (чи сексу?)
    у цій ситуації…
    Промені сонця, що сходить,
    говорять про сон.

    Треба й до коди підходити –
    вперті закони:
    все, що колись починається,
    прагне кінця.
    Вибух… І тиша.
    Обійми. Цілунок у скроні.
    Ранок. Прочинені двері.
    І сіль на вустах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  24. Катерина Кириленко - [ 2010.03.29 20:06 ]
    Усвоение боли
    В любви, в борьбе, в трудах, не зная меры,
    Ищите свет средь шума и в тиши,
    Ищите свет любви, надежды, веры,
    Ищите свет, как отдых для души.

    Найдите путь из мрака и унынья,
    Одну свою - из множества дорог,
    Пусть сердце вновь расправит молча крылья,
    Шагните ввысь, не назначая срок.

    Тогда в гостях у счастья и печали,
    Вам больше не придется сожалеть,
    Что всем, о чём совсем не вы мечтали,
    Теперь пришлось с тоской переболеть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Катерина Кириленко - [ 2010.03.29 18:55 ]
    Чара невичерпна
    Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
    У сусідськім домі, і на те
    Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
    Ця маленька мерехтлива свічка –
    Зіронька, що в головах цвіте…»

    Ми п’ємо вино й щоразу швидше
    Невгамовні оберти Землі,
    За шибками рвійний вітер свище,
    А дніпровська хвиля – вище й вище.
    І лиш кіт муркоче. Розімлів.

    Дна не видно. Повна чара шлюбна.
    Ми п’ємо... О, верховино втіх!
    «Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
    Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
    П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  26. Юлька Гриценко - [ 2010.03.28 18:38 ]
    Стань рабом
    А хочеш -- будь моїм рабом!
    Лови за мною кожен подих,
    Не сподівайсь винагороди,
    Не розраховуй на любов.

    Віддай мені своє життя --
    Я ним умить заволодію.
    Відкинь і віру, і надію --
    Вони пішли у небуття.

    Я вранці тихо підкрадусь,
    І буду довго катувати...
    Не маєш права помирати --
    Ти сам обрав свою стезю...

    Ще прагнеш вирватись з оков?
    Постійно втомлений, голодний.
    Ти підписав контракт сьогодні,
    На ньому ще жевріє кров.

    Жорстоким левам кину я
    Тебе для втіхи і забави.
    Я твій Господь і твій Диявол.
    Твоя душа тепер - МОЯ!!!

    Даруй мені свою любов!
    Зігрій у впевнених долонях!
    Тримай у ніжному полоні,
    А ні - то стань моїм рабом!



    28.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (14)


  27. Гнат Голка - [ 2010.03.27 19:08 ]
    Свинопас
    Де ви, соколи Дикого поля?
    Де той воїнства маковий цвіт?
    Де боями гартована доля,
    Де шаблями порубана воля,
    Де предвічний відважний мій рід?

    В Лету кануло славне лицáрство
    У курганах безкраїх степів.
    Вічним сном дух свободи й бунтарства
    Спить на мéжі спокою й митарства
    У пилюці забутих шляхів.

    У розвіянім поросі волі
    Розчинилася маревом Січ.
    Серед тих, в кого лише мозóлі,
    На осяянім ним видноколі
    Рай будує новітній панич.

    Сміючись із дурних гречкосіїв,
    Що воліють зігнити в рабах,
    Не боїться він злих буревіїв:
    Це – не ті, що постануть до дії,
    Це – звитяги колишньої прах.

    Чи настане у бурі твій час −
    Чи втопив ти єство невгамовне?
    Чи забув, куди кликав нас віщий Тарас?
    Чи уже не козак, а лише свинопас,
    І щасливий тому невимовно?


    2003 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Василь Думанський - [ 2010.03.26 21:38 ]
    Коли ти сам...
    У хаті смутно сонячного дня,
    І тюль на вікнах, наче білі грати,
    Коли далеко друзі і рідня,
    І не спішить ніхто зайти в кімнати.
    Там за шибками листя тріпотить,
    І сонце світить крізь віконні рами.
    А в грудях сумно, і душа болить,
    Та так, що і не вимовиш словами.
    Рожеві плями лізуть по стіні -
    То сонце йде до свого виднокругу.
    І, може, десь комусь, як і мені,
    В цей час також не вистачає друга.
    Якби-то знав, пішов на край землі,
    Якби-то знав, що це для когось треба -
    Повідступали б смутки та жалі,
    Щоб лиш схилить жадаючому небо.
    А так не ваблять радіо, книжки -
    Навіщо все це, як ділитись ні з ким...
    Та серце проситься кудись іти
    І хоче бути бажаним і ніжним.
    Тому так смутно сонячного дня,
    Коли ти сам у прибраних кімнатах,
    Коли далеко друзі і рідня,
    І тюль на вікнах, наче білі грати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  29. Юлія Мацигайло - [ 2010.03.25 20:34 ]
    Потрібен Ти...
    Сьогодні знову шоста ранку,
    Як вчора завтра і завжди…
    Холодний присмак від світанку.
    Не хочеться нікуди йти..

    Гарячий чай… Самотня чашка.
    Невтішні ноти пустоти…
    Їй так незатишно і важко.
    Тебе чекає. Ти прийди…

    Зігрій долонями своїми
    Таку тендітну, дорогу,
    Що серцем рветься у обійми,
    Врятуй, втопи печаль тугу…

    Із мрій і снів прийди до мене.
    Цілунком вранці розбуди…
    Створи цей світ як сьоме небо,
    Де будем завжди я і ти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  30. Адель Станіславська - [ 2010.03.24 21:36 ]
    Весна
    Прийшла весна в самій сорочці, боса,
    Пахучого чар-зілля принесла,
    і ворожила, розпустивши коси,
    аж поки у кохання проросла...

    Кохались трави у густих туманах,
    І мліла ніч у співах солов'я,
    І легінь-дощ хмільними почуттями
    шалів, і шал його пила земля.

    А вітер-шельма так запанібрата
    облесно обіймав гнучку вербу
    і поцілунками дурив завзято,
    немов любив лише її одну.

    Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
    запалювала вогники життя,
    Стояли дні теплом густим налиті,
    Кохання дні до самозабуття.

    24.03.10


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (31)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2010.03.23 01:17 ]
    * * *
    «Така у мене справді ти одна» -
    Видзвонюють льодини, мов червінці,
    Я цілу зиму випив аж до дна,
    А твого ще і не торкнувся вінця.

    Ти – молоде, грайливе ще вино,
    Що сяє сріблом, піниться в бокалі…
    Уже б узяв, покуштував давно,
    Та думаю, а що ж то буде далі?

    Як вип”ю зразу – захмелію вмить,
    Й тверезим швидко, дуже швидко стану,
    Смаку ще й не зумію оцінить,
    Чи й зовсім цінувати перестану.

    І тОму залишайся ще, постій,
    Моя байдужість – то, мов льох, кохана,
    Відстоюйся у ньому, молодій,
    І станеш ти ще більш мені жадана.

    Настане час - я опущусь туди,
    Схоплю тебе гарячими руками,
    Як те вино, настояне роками,
    Щоб захмеліти раз і назавжди.

    7490 р. (Від Трипілля) (1982)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  32. Наталя Скосарьова - [ 2010.03.22 21:36 ]
    Замуровано час
    * * *
    Замуровано час. Засипано снігом і пилом.
    Неозора вічність рани обробля.
    Як не намагалась, все ж не одлюбила.
    А душа вже вище планку підняла.

    Свіжо дихає вітер мені у плечі.
    Тихо плачуть поля, по позбирано врожаї.
    І щодень то скоріш починається вечір,
    Крають небо строкато сумні журавлі.

    Змерз горіх. Не зосталось від листя й сліду.
    Обпікає порепані вени калинова кров.
    Солом'яне дитя розумніше за свого діда:
    Знає, що то є сльози і що є любов.

    Затамовуєш подих. Дихаєщ спаленим листям.
    Хризантемовий жовтень тулиться, мов цуценя.
    Нині вітер справжній. Нині сонце низько,
    Нині зірка народить нове зореня.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (1)


  33. Софія Кримовська - [ 2010.03.21 20:44 ]
    Спас
    За долоню взяла – ворожити бралася наче,
    говорила про долю, любов, золоті літа,
    і просила грошей, дріб’язкових, аби удача
    твій поріг не минула... На яблука мед стікав

    і стікала хустина з волосся, і віск по пальцях,
    і сльоза по щоці, і тремтіла рука, коли
    ти давала останнє, що мала, старій жебрачці.
    - А за кого, хороша, у Бога мені молить?

    Ти не чула нічого, усміхнена йшла у серпень.
    І медово по вулиці тік полудневий час.
    Билось, дзвонами наче, у грудях забуте серце,
    дозрівав у душі, наче яблуко сонцем, Спас.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (24)


  34. Василь Юдов - [ 2010.03.19 14:40 ]
    ГРУША І ОБРАЗ
    Біля річки церква, біля церкви груша.
    Триста років груші, а іще жива.
    Вітер грушу сушить, час коріння душить,
    А весняна річка грушу полива.

    Мимо груші літо десь за обрій тане,
    Як кульбаби білі плинуть зірочки.
    Пам’ятає груша ляхів і османів
    І козачі вольні степові полки.

    Біля груші панство продавало в рабство
    У тяжку неволю душі кріпаків.
    Біля церкви прапор піднімався красний,
    Випраний у крові наших мужиків.

    В грушу кулі клались з кулемета німця.
    І осколки бились, від радянських мін.
    А вона зосталась жити на одинці,
    Щоби дочекатись змін і перемін.

    Дочекалась волі, хоч пеклась і терпла,
    Дочекалась дихать рідною весной.
    Та якийсь нахабник з виборчого пекла
    Пригвоздив на груші фотообраз "свой"...

    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Гренуіль де Маре - [ 2010.03.18 13:04 ]
    Невдала втеча
    Химерна думка: я – твоя дитина…
    Ні, не по крові. Просто так – дитя.
    Клубочком би згорнутись на колінах
    Твоїх, і так дрімати все життя –

    Життя, що не дає й на мить забути,
    Що всі шляхи криві, всі долі злі…
    Мов кошеня, калачиком згорнутись
    Та й переспати всі свої жалі.

    І не доскіпуватись, в чім провина
    Моя… Сповзти в цілюще забуття.
    А ти не смійся. Я – лише дитина.
    Налякане і зморене дитя.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (10)


  36. Іван Зубар - [ 2010.03.18 13:46 ]
    Утрачена весна
    Була холодною ота весна,
    ще сніг лежав на дальніх верховинах,
    а я тобі про теплі дні писав,
    бо ти в мені світилась, як зорина.
    І я тобі щемливо сповідавсь,
    палив між нами відстані і дати...
    А вир чуттів – як весняна вода,
    і чим я серцю міг тоді зарадить?
    Я все ж не зміг те слово віднайти,
    в якім зійшлись і відчай,
    і відрада.
    ... Я тут, між гір.
    А десь в долині – ти,
    моя найбільша, найгіркіша втрата...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (14)


  37. Варвара Черезова - [ 2010.03.17 15:26 ]
    Я - ніхто...
    Я - ніхто серед сірого пилу і вічних застуд.
    Ані ті, ані інші до себе мене не беруть.
    Я здавалась легкою. Тепер я отруйна мов ртуть.
    По-дитячому боляче й щемко. Я тут і не тут.

    Я - ніхто серед цукру, ванілі і пишних розмов.
    Загірка, засолона... За... Просто не та і не тим.
    Їхня їжа – це сміх, почуття – перестояний дим.
    По-дорослому важко і гидко зіграти любов.

    Я - не я. З цим пора вже кінчати. Бо хто як не я
    Порятую себе ж від... Скажімо... Ні, далі ні слова.
    Це все пил, це все вітер, це сон. Це все ніч і полова.
    Або холодно надто і вікон багато. І я...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  38. Олеся Овчар - [ 2010.03.17 08:09 ]
    Мишенята-риболови
    Мишенята на ріці
    Вправно ловлять окунців.
    Довгі вудочки – лозини:
    – Ти, ловись, ловись, рибино!
    – Ой, клює, тягни, держись!
    Рибка бочком тільки “блись” –
    У відерку вже вона.
    Ось – одна, і ще – одна...
    Буде юшечка смачна!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  39. Ірина Зелененька - [ 2010.03.16 16:13 ]
    ***
    Сварга зими -
    небо покраяне.
    Колір луни –
    ніби до Каїна.
    Смальта душі:
    очі розгадані.
    Сонця до слів –
    губи окрадені.
    Наче брехня,
    псота на вулиці.
    Всоте, мов гар,
    кутаю руки ці.
    Плутаю день –
    пальці розмотую.
    В ноги зима
    меншою псотою.
    Стане поріг
    сватом і соромом.
    Любий мені
    щиглем і вороном.
    Ти мені весь
    серцем і крилами.
    Світ у гілки…
    Пізно і зимно ми.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (9)


  40. Світлана Луцкова - [ 2010.03.15 22:01 ]
    Буденний вірш (або жіноче-буркотливе :))
    У хатині, що пахтить ваніллю,
    Добувають віку сто чудес:
    Гойдалка, ліжник, побитий міллю,
    Жовтий кактус і великий пес,
    Мушлі, недоспіваний вітрисько,
    Капці, що носив Абу-Касим...
    А життя проходить зовсім близько,
    Тільки поза, поза домом сим.
    Устаю раненько щонеділі:
    Квіти-кухня-праска-пироги...
    Із туману, - пахощу ванілі, -
    Постають кисільні береги.
    Жовтий кактус, коржик, чаю чашка,
    Ні гроша, ні щастя ні на гріш.
    Каже Доля: "Всім живеться важко.
    На, візьми, киселику поїж".
    Семиструнна, отже, - семижила,
    Семибарвна крапелька на дні...
    Може, щастя і не заслужила:
    Прикра я. Не служиться мені.
    А ріка Молочна - та й без броду.
    Пресолодкі води в тій ріці!
    Лиш довіку дмухають на воду
    Ті, що попеклись на молоці.

    2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  41. Андрій Мирохович - [ 2010.03.15 12:31 ]
    мій беніто
    знаєш братику
    я люблю фашистів
    за їх чорні сорочки.
    від них пахне здоров’ям
    навіть з телеекрану.
    стара кінохроніка –
    паради молодих і красивих,
    експресія, виразні жести,
    беніто схожий на борця
    чи там, скажімо, боксера,
    виступи з балкону
    істеричні як накликання дощу
    на співучій мові данте,
    інколи думаю – знаєш
    напевно його недруги
    вчились в школі краще за нього,
    вони більше цінували ренесанс
    все-таки петрарка там чи бокаччо,
    і, щоб йому не було самотньо
    на цьому провінційному балконі,
    вони повісили поряд кохану


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  42. Гренуіль де Маре - [ 2010.03.14 21:14 ]
    Игра в вопрос-ответ
    Ах, какой снегопад!
    Подхвачу на лету
    Твой ответ невпопад…
    Мой вопрос – в пустоту.

    Снегопад не спеша
    Тихо высветлит ночь.
    Леденеет душа…
    Он спешит ей помочь,

    Он хоронит дома,
    Засыпает живьем -
    Но страшней та зима,
    Что во взгляде твоем.

    Не сержусь. Не сужу.
    Я смирилась давно.
    …Я тебя разбужу
    Горстью снега в окно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (6)


  43. Богдан Чернець - [ 2010.03.14 19:16 ]
    Едемська пісня
    А я чекатиму тебе
    повернену із того світу,
    холодну ще зимовим сном
    і теплу вже гарячим літом.

    Я малюватиму тебе
    іконою благої вісті
    від ангела, що загубивсь
    і віднайшовсь в едемській пісні.

    І я співатиму тебе
    Акафістом хрестів щоденних
    із дисонансами прощань
    і у гармонії повернень.

    Ще я молитиму тебе.
    Мов чотки пхатиму години,
    померлої в Голгофи час
    і знов воскреслої надії.

    Бо я любитиму тебе
    у цьому чи у тому світі,
    далеку ще вчорашнім днем
    і близьку вже ранковим світлом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (11)


  44. Ігор Павлюк - [ 2010.03.13 23:07 ]
    Вином малюю музику на склі.
    * * *

    Вином малюю музику на склі.
    Душа співати хоче – слів не знає...
    А я останній раз на цій Землі
    Минаю пекло і втікаю з раю.

    Мій сивий ангел в крилах держить ніж.
    А в мене серце – мов сумна хлібина.
    Завмер серед хрестів і роздоріж.
    Воскрес – як вічна туга кураїна.

    Немов горілка з порохом – сніги.
    А ртутні ріки дна свого не чують.
    І пахнуть на весь Всесвіт пироги,
    І духи предків у душі ночують.

    Яка вона тяжка – ота душа –
    Стає з роками! – того ж снігу брила,
    Що важча від гріха і від гроша
    І легшає, коли добро зробила.

    І нерви заплітає, мов косу, –
    А тятива, а тятива виходить…

    Над нею весь людський весняний сум,
    Що перейде у трави і у води,
    Що переллє у тишу чи вулкан,
    Вологу тайну космосу і жінки.

    Сльозою намальована ріка
    Така легка, як рання смерть сніжинки.

    А я останній раз на цій Землі
    Шукаю пекла, рідного, як раю.

    Вином малюю музику на склі.

    Душа співати хоче –
    Слів не знає.





    Рейтинги: Народний 5.75 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (14)


  45. Ірина Білінська - [ 2010.03.13 19:51 ]
    РОМАШКОЮ
    Ромашкою у небо - не втомилась
    моя душа за руку із твоєю.
    О, як же я чекала і молилась,
    щоб ти хоч раз назвав мене своєю.

    О, як же довго серце ворожило
    на пелюстках тендітних у чеканні.
    Любов, що розтікалася по жилах
    не знала ані страху, ні вагання.

    Я відпускала в небо мрії-стріли
    і вірила – на землю їм не впасти.
    В ту мить, коли тебе я полюбила -
    я просто прирекла себе на щастя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  46. Наталія Крісман - [ 2010.03.13 15:41 ]
    В ОБІЙМИ ДО ВІЧНОСТІ...
    Міріадами крихітних часток
    Розлітаюсь по всенькому світу -
    То бажаю доземно упасти,
    То в безмежжя небес полетіти,
    То зірватись краплиною з висі,
    Скам"янілу зросивши землицю,
    То багрянцем з"явитись на листі,
    То калиновим стати намистом,
    То зорею ясною сіяти -
    Світлом Правдоньки душі зцілити,
    То Надії оазою стати
    У пустелях байдужого світу.
    То у небі ключем журавлиним,
    Що вертає до рідного краю,
    То струмочком у горах невпинним,
    Що природу довкруг напуває,
    То веселкою понад ланами,
    Свіжим вітром в спекотну годину,
    То акордом чаруючим в гамі,
    Що в обійми до Вічності лине,
    То пташиною в чистому полі,
    Що Господнє ім"я прославляє,
    То усмішкою гарної долі,
    Що на Когось за рогом чекає...

    Лиш ніколи собі не дозволю
    В цім житті стати ближньому болем!

    13 березня 2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (11)


  47. Варвара Черезова - [ 2010.03.12 13:45 ]
    Минуле
    Гортаєш блокнот. Імена і старі телефони.
    І цифри як листя торішнє – щемке і знайоме.
    Тобі не подзвонять і ти вже тепер не подзвониш.
    Навіщо цей спогад? Минуле так часто зникоме…

    Гортаєш себе. Розлітається листя зотліле.
    Навіщо цей безум. Назавше відріж і не зміряй.
    Ти ще пам’ятаєш? Ми в полум’ї мліли й горіли.
    В останньому полум’ї літа ти цілив у вирій.

    Розводжу безсоння у горщиках з синьої глини.
    Мої підвіконня холодні, і ти їм не личиш.
    Ніхто вже не винний, ти чуєш?! Ніхто вже не винний.
    Самотність це навіть не мода, самотність – це звичай.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  48. Василь Юдов - [ 2010.03.11 11:49 ]
    КРАПКА
    Крізь драну раму із минулої доби,
    Де навіть гній мав дух однопартійний,
    В бібліотечний фонд (не де-небудь собі)
    Заперлась муха в час новий і вільний.
    Прижилась там на мудрих стелажах.
    Серед книжок не раз на пил сідала.
    І грабцями своїми по книжках
    Літературний хист у крапках проявляла...
    Десь повзала на томиках Дюма,
    А десь Вергілія цим способом читала.
    На репродукціях картин митців сама
    Останні крапки, як штрихи кидала.
    На Кобзареві крапала тире,
    На Глазовому коми проставляла.
    І повне зібрання Ульянова не вмре,
    Бо муха і його перечитала.
    Освічена тепер! Не одженеш її.
    Настирно лізе в очі, носа, вуха.
    І крапки, вже тепер, як начебто над “і”,
    В журнали і газети свіжі плюхка.
    Що то є грамотна – мушище серед мух!
    А в принципі, хто що до неї має?
    Убити жалко – адже людям друг,
    Отою крапкою культуру помічає!

    2007р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  49. Гренуіль де Маре - [ 2010.03.09 16:12 ]
    Мартовская гроза
    Весенний гром рассыпался метелью -
    Так замело, что тропки не найти.
    От окон с черно-белой акварелью
    Не отвести мне взгляд, не отвести…

    Безрадостна застывшая картина –
    Два цвета, никаких полутонов…
    Озябший март на голых ветках стынет,
    Качаясь меж заснеженных стволов.

    Волною снега, сорванною с крыши,
    Я захлебнулась… Нет к тебе пути.
    Моя зима твоей весною дышит.
    Не провести судьбу. Не провести.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (5)


  50. Валерій Голуб - [ 2010.03.08 19:10 ]
    Україна, 1827



    "мені тринадцятий минало..."
    Співали десь по вулиці.Смеркалось.
    Зганяв хлопчак ягнят на водопій.
    Два паничі до хрипу сперечались,
    Кресали істину в дискусії палкій.

    То панові племінники, студенти.
    Один з Варшави, а другий з Москви.
    Затяті хлопці, вічні опоненти,
    Їм хоч стріляй - по своєму, і квит.

    - Как славно пели нынче про Маруську!
    Хотя грубы одежды этих жон,
    Но их язык, по сути, тот же русский.
    Вот только сильно польским искажен.

    Пан пОляк відпарирував учено:
    -Пшепрашам бардзо, алє то нє так.
    То мува польска, тилко змосковщена!
    - Опять ты против! Экий ты чудак!

    Одно бесспорно: эти малороссы
    Вовеки не подымутся с колен.
    А раньше было, наставляли косы.
    Поместья выжигали в прах и тлен!

    Однако, нынче нет у них стратегов.
    Пророков, что от Господа даны.
    И будут ли?…
    -Ми нє позволям тего.
    І вперше тут погодились вони.

    Малий вівчар в кріпацькій одежині
    Ішов з роботи втомлено на тік.
    Він чув оті слова бридкі, чужинні,
    І франтів гнівним поглядом обпік.

    -Гляди-ка, мальчик! Смотрит с осужденьем.
    Похоже, возомнил, что мы пьяны.
    Пари! Развеселю в сие мгновенье.
    Лови пятак! Ну-с, мы, надеюсь, прощены?

    Не зворухнувсь хлопчак. Насупив брови.
    -Не взял! Какой же гордый, свинопас.—
    Сміявся лунко вітер у діброві...
    -Хохленок! Как зовут тебя?
    - Тарас!


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (23)



  51. Сторінки: 1   ...   91   92   93   94   95   96   97   98   99   ...   159