ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Юляна Галич - [ 2009.12.28 15:25 ]
    Про пекло та інших
    Я горітиму довго. Напевно, горітиму вічно
    скільки яблук надкушено, скільки зарито мерців
    Та навіщо, питається,
    марила снігом і січнем
    коли навіть синиця сконала в холодній руці,
    що останню ялинку зрубає у ніч новорічну

    І дванадцятий місяць не сповнить бажання сирітки
    серед лісу, як правило, бродять голодні вовки
    Не пізнавши – куди,
    забуваючи – нащо і звідки,
    я втікаю щодуху і, звісно, втрапляю таки
    у тенета підступні чиєїсь мисливської сітки

    Наче заєць казковий у торбі жорстокого діда
    примандрую в палац, але там вже ніхто не живе
    тільки стогнуть примари та вітер співає на ідиш
    і навіґлі малює на вікнах закляття нове
    Заблудилася, мила?
    нікуди уже ти не підеш

    Це ж направду так легко –
    схилитись під тиском обставин
    скільки зайвих героїв на сцені цього вар’єте
    Подарунків не буде
    Не жди ні халви, ні халяви
    Санта-Клаус приходить лише до хороших дітей
    а святий Миколай відійшов од сімейної справи

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)


  2. Ванда Нова - [ 2009.12.28 12:41 ]
    *** Яльмар Гульберг (переклад зі швед.)
    Буває нерозділене кохання,
    чіпляється за груди й пазурами
    дере. Щастить тому, хто вільним стане

    від кари тої, що й великих ранить:
    Сапфо у прірви, Прометей без тями…
    Життям, яке наповнене стражданням,

    іде багато з нас. І ми незламні
    перед всіма. Гнів не кипить на лицях,
    хоч потай мука володіє нами.

    Хороша міна у поганій грі. Це
    як вишкіл - не здаватися без бою:
    спартанець юний, що украв лисицю,

    з розтятими грудьми не видав болю.


    Оригінал:


    Finns det en kärlek som är obesvarad,
    griper den tag om bröstet som den äter
    med klorna. Lycklig den som blir besparad

    Ett kval som är ett kval för majestäter:
    Sapfo vid stupet och Prometheus' gamar.
    Men genom livet med en sorg som fräter

    Går många av oss. Inför världen stramar
    vi upp oss. Ingen ser oss knyta näven
    om det som pinar hemligt och förlamar.

    God min i elakt spel: Vi lyckas även
    och liknar när vi övat upp förmågan
    gossen i Sparta som den stulna räven

    Slet upp i bröstet, och han teg om plågan.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (4)


  3. Ігор Калиниченко - [ 2009.12.27 11:52 ]
    Станція Мирова
    На Мировій цвітуть тополі,
    Гуркочуть сонні поїзди,
    Вітри - орлята ясночолі
    Твої розшукують сліди,
    Що загубились в стиглім житі,
    Де грає сонячна ріка,
    Де наче роки непрожиті
    Бентежна молодість блука.

    Палають зорі, наче маки,
    Мига кирпатий світлофор,
    Шумлять дуби, мов гайдамаки,
    Ставкових жаб розлився хор,
    Та лиш тебе ніде не видно,
    Ніде не чути голос твій,
    І знов печаль небесно-срібна
    Лягає в присмерк луговий.

    Я пригадаю наше літо,
    Медових зустрічей тепло,
    Що так натхненно і розкрито
    В серця закохані текло.
    Як під черешнею густою
    Боготворив твоє ім'я...
    Тепер все вкрито лободою,
    Любов не вернеться моя.

    Свистить остання електричка,
    Додому їхати вже час.
    Засяє колій довга стрічка
    В полоні зоряних прикрас.
    А в пелюстках дзвінкої долі
    На солов'їній Мировій
    Цвістимуть радісно тополі
    І незабутній образ твій.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.67) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  4. Ірина Буцяк - [ 2009.12.26 11:44 ]
    Спить дивний Сад, чекає Сад
    Пам’яті Н. Давидовської


    Ще треті півні сплять на рушниках,
    І думка не знайшла зі словом згоди.
    Спить дивний Сад у білих пелюстках,
    Не знаючи ні сонця, ні негоди.
    Час зупинився, лист не шелестить,
    І сонце, й вітер в вимірі інакшім.
    Блискуча порцелянова блакить:
    Земля і Небо – все чуже, не наше.
    Тут поєднались Осінь і Весна,
    Тут Ніч не поспішає День змінити.
    Трикрилий птах не дзьобає зерна,
    Не поринає в таїнства блакиті
    І не співає, як було колись…
    Збулося…
    Смерть? А чи початок притчі?
    «Трава полинна і зерно гірчичне»,
    Бодай хоч десь би соняхи звелись!
    Хрестата тінь у мреві між дерев –
    Чи ти це?
    Очі ж пахли липовім!
    Хіба ж так люблять,
    Щоб піти на смерть
    В Сад Вічності
    І стати серед мрев,
    Немов стеблина в царстві суховіїв?!
    Хіба ж так люблять,
    Щоб любов вросла
    Корінням в душу і її ятрила,
    Та вічним болем таврувала крила
    (а в тебе ж і не два, а три крила)?!
    Тут тиша «після», ось чому
    Мовчиш.
    Чи ж слово всує, це уже
    Спокуса?
    І біль сторукий, і любов стоуста –
    Це все у віршах плаче і болить,
    І світиться,
    І падає дощем,
    І міниться веселковим розмаєм,
    І висіває в серце тихий щем,
    І мукою солодкою карає.
    У амфорі, на самім її дні,
    Де скрито на віки жіночу сутність,
    Горить лампада так, як восени,
    Згоряють клени, тихо і разюче,
    І… безборонно.
    Ти іще гориш,
    Ти світиш,
    І наповнюєш світінням
    Той дивний Сад, що снить
    На самоті
    Твоїм натхненним чудом воскресіння.
    Уже не роз’єднати – Вірш і Сад!
    А, може, смерть – життя, не знане
    Нами?
    Горить свіча, і падає сльоза.
    Травою з серця проростає
    Пам'ять…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  5. Ірина Буцяк - [ 2009.12.26 11:24 ]
    ***
    Ти, завмерши, втупишся у вогник
    Свічки на Різдвяному столі
    І така між вами є безодня.
    А здавалось: руку простягни..
    Дорости. І стати очевидцем.
    Очевидне вічністю горить…
    Вогник тихо щось по серцю пише
    Але серцю зовсім не болить.
    Ніч така.. На всіх зійшло спасіння
    Тихо. Без фанфар. І без прикрас
    І спокійно дихає прозрінням
    Свічечка
    Уже у котрий раз.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (8)


  6. Оксана Маїк - [ 2009.12.24 09:31 ]
    "Зцілися, лікарю..!"
    Зцілися, лікарю, зцілися сам:
    Твоя душа, неначе здеформована,
    На ринку марнослав"я вигендльована,
    Уже й не відає, де правда, а де лжа,
    Гординя й заздрість роз"їдають, як іржа,
    А ти все судиш і даєш поради
    Як жити й де шукати правди...
    Зцілися, лікарю, зцілися сам!
    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (3)


  7. Тимофій Західняк - [ 2009.12.23 17:55 ]
    Я ВДЯЧНИЙ, ГОСПОДИ, ТОБІ
    За кожен день, за кожну мить,
    Прожиту в щасті чи журбі,
    За дар прощати і любить
    Я вдячний, Господи, Тобі.

    За мир, що заступає гнів,
    За небеса ці голубі,
    За друзів і за ворогів
    Я вдячний, Господи, Тобі.

    Хоч я блукав немов сліпець,
    Мене Ти кликав з року в рік,
    Обмив гріхи і дав вінець,
    Щоб я Твоїм вже був повік.

    Я розповісти хочу всім,
    Як Ти мене урятував,
    Як запросив до Себе в дім,
    Щоб я довіку гостював.

    Усіх Твоїх благословень
    Не зможу я перелічить,
    Котрі мені Ти кожен день
    Даруєш щедро, й кожну мить.

    О, як збагнути ту любов,
    З якої Ти пішов на хрест,
    Пролив за нас святую кров,
    Щоб ми вознеслись до небес!

    До Тебе, Спасе мій, молюсь
    Щоденно в радості й журбі,
    За все, що маю, поклонюсь
    Одному, Господи, Тобі.

    23.12.2009
    Тернопіль
    Вірш у виконанні автора тут
    http://lucaster.podfm.ru/poetrytk/97/


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (17)


  8. Юрій Лазірко - [ 2009.12.22 20:21 ]
    Проскомидія дощу
    Проскомидія дощу, блаженства сходи,
    на небеснім дискосі уламки блискавиць.
    Оглашенною ся тиша з нас виходить,
    залягає в студнях аби зріти горілиць.

    Літургійний переспів у антифоні,
    в перевеслах вітру – падолистові снопи.
    Проростає в землю святість, що хоронім,
    розчиняє згустки перевтоми та ропи.

    Ся дотична вічності вода – у трубах,
    дзвін у скронях студить і зціляє тіла храм.
    Не зосталося в душі сухого руба,
    де і дратва нерва, і прошито долю нам.

    22 Грудня 2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (40)


  9. Леонід Соловей - [ 2009.12.22 20:12 ]
    ***
    І знову, обриваючи рядки,
    Тинятися з кутка в куток.
    І знову бачити зірки,
    На стелі де нема зірок.
    І знов гасити папіроси
    Об неповинну, тиху ніч.
    Паперу списаного стоси
    Кидати в охололу піч.
    І знову пестити цю риму,
    Немов привабливу коханку.
    Гіркого наковтавшись диму,
    Заснути десь аж на світанку.
    15.12.2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (1)


  10. Світлана Луцкова - [ 2009.12.22 19:17 ]
    Зима
    На подорож у мій далекий край,
    Де тьмяна скіпка сонячна не гріє,
    Осінніх мідяків не витрачай, -
    Не витрачай останньої надії.

    Моє життя - у згустках роздоріж.
    Слідів моїх залишилося обмаль.
    Не зупиняйся, поглядом не ріж
    Крихкої річки задзеркальну обміль.

    Тече крізь мене гостра тиша слів,
    Жертовник вірша розбиває хрипко.
    На півночі опівночі напів-
    Ялиця гине - скам'яніла скрипка.

    Не долітають камінь і стріла
    На мій безлюдний, безіменний острів.
    ... Як безнадійно хочеться тепла!..
    (Хоча тепло - немов у спину постріл).

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (61)


  11. Зоряна Ель - [ 2009.12.22 11:01 ]
    Годівничка
    Голодно, важко,
    Де ти, комашко?
    Зимно і сніжно,
    Скрутно без їжі.

    Птаха ляклива
    Прагне поживи,
    Дивиться в очі -
    Їстоньки хоче.

    Жменька пшениці
    У годівницю.
    Пригорща проса:
    «Пташечко, прошу!»

    Сало на нитці-
    Це для синиці.
    Голубам - хліба
    Щедро і дрібно.

    Добрі гостинці
    В диво-хатинці
    Харчу багато -
    Пташечці свято!

    Притьмом сорока,
    Де бачить око:
    "Радісні вісті -
    Гайда всім їсти!»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (15)


  12. Франтішек Геллнер - [ 2009.12.21 19:48 ]
    * * *
    Jednu věrnou duši potkal jsem v svém žití,
    nedoved jsem její lásku oceniti.
    Co mi dával život, vše mi bylo málo.
    Moje věrná duše, co se s tebou stalo?

    Rukama jsi nad svou hlavou zalomila,
    hořce zaplakala a mne odsoudila,
    želela jsi dne, kdy ohlédla ses po mně
    na prohnilých schodech v starém tichém domě.

    Na Dunaji vlny mají sílu dravou,
    nad hlubokou tůní mrtvá těla plavou.
    Srdce mé se chvěje, jako by se bálo.
    Moje věrná duše, co se s tebou stalo ?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "František Gellner «Radosti života»"


  13. Світлана Козаченко - [ 2009.12.21 15:03 ]
    Гостя

    Листок до листка – кольоровий альбом –
    прийшла, принесла – і сидить на дивані.
    Муркиць на руках її ляже клубком,
    а я запитаю:
    – Ви хто, моя пані?
    В косі павутинка, на віях – дощі,
    то сині, то сірі замріяні очі...
    – Ви хто, моя пані? –
    сміється й мовчить.
    А в кутиках – сльози, а вечір – до ночі.
    За шафою сутінь, туман за вікном,
    опеньками пахнуть листки кольорові.
    А краплі об ринву – як той метроном:
    – Це осінь, це осінь... –
    мені чи котові?
    Це ти, моя сестро, мій спокій і сум?
    Це ти, моя тише у шурхоті зливи?
    Повільна і лагідна течія дум... –
    далеко-далеко весна галаслива.

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  14. Віталій Ткачук - [ 2009.12.21 12:48 ]
    Вишні
    В такому голосі, як твій,
    Хотів би вимовчати тишу.
    Нечутно визріти, як вишні,
    І зашарітися в єстві.

    Почути: “Хочу...” Доторкайсь
    Мого настояного плоду,
    Бо перестигне, бо забродить.
    Зривай... І витримки не май.

    Хай тріскається на губах
    Цнотлива флерність оболонки,
    Де плоть до плоті — майже ломка,
    Де м'якоть - можності раба.

    Нехай весніє взимку віть
    І квіти губить у волоссі -
    Щоб чувся непритомний лоскіт
    Такого шепоту, як твій.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (37)


  15. Оксана Маїк - [ 2009.12.21 10:52 ]
    * * *
    Не додавай мені проблем:
    І так їх маю під зав"язку!
    Свою одну-єдину казку
    Ми все одно не оберем.

    І не питай, чи зможу ще
    Сторч головою - у безодню...
    Давай забудемо сьогодні,
    Що завтра буде серця щем!

    І небо синю скине маску
    У бруд неприбраних калюж,
    І сірий ліс гачкує туж,
    Що нас ув"яже моцним паском...

    То буде завтра! Будь, що буде!
    Поперек серця правда ляже.
    Ніщо не вічне. Хто ж підкаже?
    Не заганяй же ніж у груди!
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (10)


  16. Олександр Сушко - [ 2009.12.21 07:55 ]
    Епітафія
    Мій древній пращуре! Твої лежать кістки
    Десь глибоко під моїми ногами,
    Над ними розмовляють із вітрами
    Високі трави й польові квітки.

    Розвіяв вітер кволого горбка,
    Зітліла у землі вогка труна,
    Тепер на його місці царина
    Рослин, що тягнуть соки з трупака.

    Сточив шашіль могильного хреста
    І повалив на землю злий вітрище,
    Тепер на його трухле деревище
    Сусідський бик кладе свого хвоста.

    Твоя печінка дубом проросла,
    Що як підріс, зрубали на місток,
    А все, що залишилось, крім кісток,
    Вода підземна в море віднесла.

    Мій древній пращуре! І я колись втечу
    Під ноги невибагливим нащадкам,
    На мою шию одягнуть краватку,
    А в руки встромлять воскову свічу.

    Залізе в рота радісний хробак,-
    Я сам від плоті дам йому ключі.
    А з часом, наді мною, уночі,
    Дівчину цілуватиме юнак.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (6)


  17. Іван Редчиць - [ 2009.12.20 18:46 ]
    ЗАПЛАКАЛИ СКРИПКИ
    Ігореві Р И М А Р У К У


    Зойкнули вперше ледь чутно ці скрипки,
    немовби з-під снігу,
    Виповз гадючо й скрутився,
    у потемках
    щулиться
    страх...
    Пам’ять
    невтомно
    шукає
    загублену
    предками книгу,
    Птах
    чорнокрилий
    ще б’ється
    в гарячих
    і сильних руках.

    Зойкнули вдруге сьогодні ці скрипки
    й злетіли у небо…
    Сонце закрили
    чи сонце саме заховалось від нас?
    Хто ж відчиняє
    так широко
    браму небесну?
    Не треба!
    Пізно…
    Вже пізно…
    Погляньте…
    Навіки спинився там
    Час…

    Зойкнули втретє так журно ці скрипки
    з небес глибочезних,
    Плаче душа,
    бо немає кому запитати
    в зірок,
    Змучують думи
    дошкульні,
    пекучі і гострі,
    мов леза,
    Падають зернами,
    падають
    прямо під ноги
    в цей змрок.

    Зойкнули знову скорботно всі скрипки
    з глибокого снігу,
    Виповз гадючо й скрутився,
    у потемках
    щулиться
    страх...
    Пам’ять
    невтомно
    шукає
    загублену
    предками книгу, –
    Птах
    чорнокрилий
    ще б’ється
    в печальних
    і добрих
    руках…
    2oo9



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  18. Оксана Маїк - [ 2009.12.20 17:32 ]
    Інші береги
    Інші береги мого життя
    За рікою, за бистрінь-рікою.
    Вбрід пускаюсь - пінить синявою,
    Б"є крилом по броду дивний птах:

    "Зупинися, - просить, - не дійдеш!
    Вже й по груди, а кінця немає..."
    Тільки я на нього не зважаю
    Й перевозу не шукаю все ж.

    З того берега гукають мрії,
    Зграйками літають наді мною.
    Без страху торкаюсь їх рукою.
    Не боюсь, бо поруч - Син Марії.
    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  19. Леонід Терехович - [ 2009.12.20 10:25 ]
    ***///

    Коли помру — це буде скоро, —
    хай пам'ять в забуття не лине...
    Можливо, хтось нап'ється з горя,
    а хтось, можливо, смачно сплюне...

    Чи пам'ятку якусь поставлять,
    чи потанцюють на могилі, —
    нехай знеславлять чи ославлять
    ненависні мої та милі...

    Чи викличу сльозу дівочу,
    чи матюкне ровесник гидко, —
    по смерті одного лиш хочу:
    аби не позабули швидко.



    1992 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  20. Жорж Дикий - [ 2009.12.19 17:16 ]
    ГРІХ
    Чарівній Іванці С.

    О не співай красуне!
    Не співай
    про щастя і любов,
    любов.

    Як музика зникає враз,
    зникає враз...
    Зникає і любов,
    твоя любов...

    Повірю в пісню і кохати,
    кохати буду,
    а пісня стихне - почуття
    усі забуду,
    вмить забуду...

    Без пісні ж бо мина життя
    таке мізерне,
    геть мізерне!
    Життя, як пісня! То життя!
    Хто звук поверне?
    Звук поверне...

    Ось новий спів й нова цнота
    у почуттях нових,
    таких нових
    Стара мелодія - СТАРА
    Забути ж - гріх,
    забути - ГРІХ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (5)


  21. Маркел Ориб - [ 2009.12.18 14:09 ]
    ***
    Где же то нежное, хрупкое, белое,
    Нами рожденное, нами забытое.
    Темные родинки, жесты несмелые,
    Губы горячие, сердце открытое.

    Слезы хмельные от вереска синего,
    Пыльные розы застыли, небрежные.
    Пали ресницы, покрытые инеем,
    Правобережные, левобережные.

    Снова пронзает дождливые сумерки
    Наше молчанье, разлуку таившее.
    Тихие улочки, старые дворики,
    Осень холодная, взгляды остывшие.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 23:30 ]
    Дзвенять наруччя...

    Прабабусі Явдосі - у Вічність


    Ні дукачів, ні бурштину, ні перлів
    Ви не лишили нам, вдово Кузьмихо.
    Євшану спивши у панів Телевних,
    Заповіли по смерті... кварту лиха.

    Дбайлива Доля
    кварту
    нахилила...
    Складають жмені
    човником
    жінки...
    Той крап не спинять ні борвій, ні злива.
    Дзвенять наруччя...
    Сьорбаю з руки...

    П’ять крапель зіп’єш – десять прибува.
    Усе – із лихом: засів... молотьба...







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (3)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 22:55 ]
    Горе


    Дніпропетровськ.
    Вироюється місто...
    Я звикла мандрувати в напівснах.
    Тут простопадно -
    товстелезні
    стіни.
    Тут відчай батька, матері тужба,
    Тут юнки не діждались понеділка,
    Уроків, тестів, хлопчаків зізнань,
    Персистих ляльок, синглів діви Брітні...
    Потік у небо
    недопитий чай...

    Лежать вони під горами череп’я.
    Їм байдуже – герой чи враг УПА.
    Одній, мабуть, тринадцять. Другій – дев’ять.
    На них
    важезний
    світ
    умить
    упав!

    Вдивляються в руїни уцілілі..
    Когось клянуть, чекають ДИВА – всі...
    Росте румовище-могила...
    Замість лілій
    Кладу
    на камінь
    сумовитий вірш...

    Хтось вийшов із будинку за хвилину,
    Хтось у під"їзд
    загнав дитячий м"яч...
    Є зламні миті у бутті людини.
    Є драми, де й актор ти... і глядач.
    Є сни жахливі.
    І боїшся ранку,
    За прокидом - розщелина у...сон.

    Ой... де ж мені поміж осколків стати -
    Оплакати з обручками альбом?!


    ...Хтось відповість за смерть старих і юних –
    Покари клешні діють повсякчас.
    Одержать прихисток вцілілі.
    Люди – дюни...

    Яке ж огидне це коротке слово ГАЗ !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Оксана Пухонська - [ 2009.12.16 01:56 ]
    * * *
    Поламаний день на маленькі клапті терпіння.
    По ростріпаних нервах – напруга душі тече.
    Задивилось в нікуди сумне наше покоління,
    Що не виросло навіть на йоту із себе ще...
    Відлітає з очей ластів’їна колись епоха,
    Хтось приходить в життя, загубивши у ньому сенс.
    Часом так видається, що світ заростає мохом
    І чаїно під небом себе, мов печаль, несе.
    І війна – не війна,
    Хоча все засина без бунту,
    Однорукі вояки беззбройно вбивають біль.
    Навіть пісня не знає вже бути їй, чи не бути,
    І так голосно гасне, неначе свіча, в собі...
    Отаке-от усе,
    Що й нема чому стати міфом.
    ХХІ-ше століття...
    Початок початку.
    Ми –
    Ті, що впали з гори, із камінням своїм сізіфи,
    Що так легко вчимося не бути таки людьми.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Сонце Місяць - [ 2009.12.15 18:19 ]
    Пост-Сцена
     
    О прекрасніша всіх інакших
    Дивовижна сестро кохана
    Ханаанська осяйна омана
    Млосні мрії найвищої башти...

    Розквітчані тіні прадавні
    Кришталеві нічні покої
    Мелодійної миті дзвінкої
    Бальзамічні мости фіміамні....

    Стрімке забуття в лабіринті
    Видіння за хмарними кригами
    Прозріння огнистої миті.....

    У довершені нескінченності
    Стожарами за омегами
    Крізь безкраї хвилі двоєдності......



     -&-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  26. Олена Осінь - [ 2009.12.15 14:32 ]
    Поле під Недайводами
    Софієнку Григорію Трохимовичу, діду і найкращому другу

    Німий курган,
    Берези-обеліски,
    Тужливі думи, сива ковила…
    Не стеляться хлібá під ноги низько,
    Тут тільки пам'ять у снопи лягла.
    Зійшов полин.
    Та не гіркий, – солоний.
    Напився крові, поту і сльозú…
    Вклонилось небо у низькім поклоні
    На стомлені гранітні образи.
    Іван, Сергій, Максим,
    Єгор, два Гнати…
    І маки, маки, маки на руках…
    Вітри притишують ходу крилату,
    Дивуються – не старіють в роках?
    Лягають долу
    Волоокі зорі,
    Здавалося б – на вéсну прорости!
    Земля не родить, – забагато горя…
    Лиш ковила: «…прости, прости, прости…»

    Схилився дід.
    Старий… Імла в зіницях.
    Скорбота глибоко через усе чоло.
    «Нічого, доню, відболить, заколоситься…
    Тільки б війни ніколи не було!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  27. Народна Творчість - [ 2009.12.14 11:00 ]
    Човен хитається серед води
    Човен хитається серед води,
    Плеще о хвилі весло,
    В місячнім сяйві біліють сади,
    Здалека видно село.

    Люба дівчино, прийди, прийди,
    Забудем деннеє зло!
    Люба дівчино, прийди, прийди,
    Забудем деннеє зло!

    Човен по воді вихитується,
    Козак в дівчини випитується:

    «Чом в тебе, дівчино,
    Очка чорнесенькі?»
    «Від темної нічки,
    Мій милесенький».

    Човен хитається серед води,
    Плеще о хвилі весло,
    В місячнім сяйві біліють сади,
    Здалека видно село.

    Люба дівчино, прийди, прийди,
    Забудем деннеє зло!
    Люба дівчино, прийди, прийди,
    Забудем деннеє зло!

    Човен по воді вихитується,
    Козак в дівчини випитується:

    «Чом в тебе, дівчино,
    Уста солоденькі?»
    «Щоб ти цілував їх,
    Мій милесенький».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати: | "Човен хитається серед води"


  28. Олеся Овчар - [ 2009.12.14 09:59 ]
    Мишенята на санчатах
    Мишенята на санчатах
    Мчать щодуху із гори.
    Тільки хвостики на вітрі –
    Наче сірі прапори.
    Не лякають кучугури
    Цих відважних мишенят.
    І тому із купок снігу
    Тільки хвостики стирчать.

    Тож і ти бери санчата
    Та мерщій біжи у двір.
    Буде весело гуляти
    З мишенятами, повір!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (25)


  29. Тетяна Левицька - [ 2009.12.13 17:08 ]
    Озеро любові
    Пірнув Морфей
    у озеро любові.
    Зелом чуття зійшло.
    І я дивлюсь,
    як сутінки тигрові
    спадають на чоло.

    Ярить душа
    під віями поета
    святковим вівтарем.
    Ще кілька миль
    до бажаного злету.
    Не стримуй пульсу щем.

    Гойдає ніч
    на рваній павутині
    яскраву пектораль.
    А хто казав,
    що в неба очі сині –
    у них не зазирав.

    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.63 (6.1) | "Майстерень" 5.75 (6.19)
    Коментарі: (18)


  30. Маркел Ориб - [ 2009.12.13 02:05 ]
    Тишиной фиолетовых спален
    Тишиной фиолетовых спален
    Драпируется старый мольберт.
    Позабыто перо и конверт,
    И письмо... почерк густо-печален…

    Разобрать невозможно слова…
    Что-то личное?… Может пустое…
    Будто кто-то прощался? – Едва
    Ли было решенье простое.

    Будто строки срывались на крик,
    Загибались, и снова, и снова
    Затемняет значение слова
    Фиолетово-матовый блик.

    Может что-то пролито на стол?
    Непонятно… лишь несколько пятен.
    Молодое вино? – Не оно…
    И опять стиль письма непонятен.

    Вот в последней строке учащен
    Пульс…
    Неразборчиво-нервная пропись…
    Дальше - будто бы кто-то прощен…
    Виновато неровная подпись.

    На конверте не видно – Кому?
    От кого? Все туманно, эскизно,
    Словно замысел чей-то капризный
    Воплотил на холсте тишину.

    Как удушливо веет весной,
    Бой часов безучастно печален…
    На холсте притаилось письмо
    В тишине фиолетовых спален.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  31. Маркел Ориб - [ 2009.12.13 01:23 ]
    Бесконечность итако-блудия
    Бесконечность итако-блудия,
    Так и этак, и снова клиньями
    Это ложно- ли, правосудие,
    Маргаритами или свиньями.

    Ожерельями одиночества
    И улыбками маскарадными,
    Мир наполнится, как пророчеством,
    Пенелопами, Ариаднами.

    Пустомыслие, мысли-вымыслы
    Выгибают хребты кентаврами.
    Только память над всеми смыслами,
    Лабиринтами, минотаврами.

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Маркел Ориб - [ 2009.12.13 01:30 ]
    Танцующий Фавн
    Недавно было так давно,
    А все давно – совсем недавно.
    В глазах танцующего Фавна
    Все было рáвно, все равнó –
    Любовь и Смерть в изгибах рта,
    и бой часов, и жало стрелок,
    и смелость нежных у предела,
    и слабость смелых у Креста.

    Все воедино, все в одном –
    Звезда и Суд, и тайны бремя,
    Шаги и след, нога и стремя,
    И взгляд прощальный перед сном…

    В нем притаилось жадно Время….

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (18)


  33. Леся Романчук - [ 2009.12.12 10:48 ]
    Пастка
    Пастка безчасся, пастка обмежень,
    пастка незвички, пастка збентеження
    словом і поглядом,
    всенедозволено
    навколо, навколо, навколо золота.
    Глянути - з острахом,
    думати - жадібно,
    що ж так оманливо в пастку покладено?
    Світиться сріблом і вабить, а поруч
    пересторога - таж боляче, боляче...
    Стільки разів обпікалися зорями!
    Пастка. І ми цього не переборемо?


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (5)


  34. Марина Полоні - [ 2009.12.11 01:53 ]
    Осінній сніг
    Звабливо-чарівливе щастя...
    Осінній сніг ,чи просто казка?
    Мені дарована тобою,
    Твоєю ніжною журбою.
    В очах завмерло запитання
    Про нерозгадане кохання,
    Про неприборкану надію,
    Про вічно-миготливу мрію...
    Прикрито білосніжним дивом
    Усе сумнівне ,все зрадливе,
    Непевний дотик мого слова,
    Твоя промовчана промова...
    Чуттєвий присмак-сміх і сльози,
    Моя душа в твоїй облозі,
    Усі нездійснені бажання
    Збулися так ,наче востаннє...
    Осінній сніг...Чи просто примха?
    Реальність вкриє гостроверху...
    Магічний блиск в моїх долонях,
    Хоча б на мить ,хоча б сьогодні...


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Олександра Новгородова - [ 2009.12.10 19:33 ]
    були часи...
    Скляні куліси вікон повсякдення
    Закрили стулки в райдужнім бутті.
    Самотня осінь в золотім натхненні
    Снує між листям в пошуках мети.
    Левиця легко упіймала антилопу,
    Брудну, одну, загнавши, наче тінь.
    Ми вибралися! Пливемо в Європу!
    Червоний якір піднято, з тих пір,
    П’ємо вино в каютах. Позіхають
    Бутони квітів імпортних крамниць.
    Жовтіють прибрані з пюпітрів ноти
    Широке люстерко чорніє горілиць.
    І наш повзе по ньому, водоміром,
    Місткий висококласний корабель.
    В пальто з каракулю заховано папери,
    Де відомості про значних людей.
    Що знали ми і ким могли би бути
    Понівечені спробами творити…
    - Я поцілую вас, якщо не проти?
    - Я спробую вас потай полюбити.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (3)


  36. Микола Шевченко - [ 2009.12.09 21:38 ]
    Надія за...
    Надія зажевріла кволою
    жовтою іскрою,
    В залитому вогнищі –
    в похолоділій душі.
    Навіщо людина отутечки
    зброю споліскує,
    та миє над згарищем
    різанотілі ножі?
    Змішає з водицею кров
    свеї жертви та попелу,
    Дровину надломлено-вугільну,
    смуток ганьби.
    Наруга над святістю,
    вчинена знехотя-зопалу,
    де пурхали легко,
    злітаючи в синь, голуби...
    ...Надія сичала, джерельної
    з леза глитаючи.
    Вплітались багряно в ту воду
    джерела судин.
    Ось – вбивця звичайний.
    Ссавець.
    Скаженіє, вважаючи,
    що став однією
    з отих
    над(чи НЕДО)людин...
    ...Надія зажевріло
    гасла...

    09.12.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Гнєушев - [ 2009.12.09 20:48 ]
    Уривчасті думки
    Коли зриває дах – це важко уявити –
    Летить у небо він, як зірваний кашкет!
    Із криком на вустах спокійно не прожити –
    Крик – не низький уклін, здебільшого – бешкет!

    Як лопає струна, то пальці гітариста
    Не втримають акорд, який порвав струну!
    Якщо твоя вина – не ремствуй голосисто
    І не скликай народ – спокутуй цю вину!

    Є рація в словах, прочитаних тобою,
    Уривчасті думки далеко не нові:
    Коли зриває дах у нас над головою,
    Важливо зберегти його у голові.

    2009.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  38. Юлія Фульмес - [ 2009.12.09 18:42 ]
    Мілітарі
    Знімай шинель, продовжуй воювати,
    Додому так далеко—півстоліття.
    Попереду—хлоровані палати,
    Позаду—пострілів тонкі суцвіття
    І генетична витримка сарматів.

    Знімай шинель, приспи в собі навічно
    Дівча із океаном замість крові.
    Коли їй відродитися?—У січні.
    Коли їй віддаватись?—До Покрови
    Військовим кафедрам і дослідам космічним.

    Знімай шинель, вгорнись у прохолоду—
    Такий покрій не личить до окопів.
    Як ворог перейде нейтральні води,
    Як недруг у полон тебе захопить,
    Ти тільки усміхнешся від погорди.

    Знімай шинель, сорочку та онучі—
    Відкриті рани зійдуться у стебла,
    І дротом зарубцюються колючим.
    Так тяжко воювати проти себе,
    Так тяжко ждати, поки в тебе влучать.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (22)


  39. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.09 14:15 ]
    Пугу-пугу
    (Колискова для Назара)

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Ходять коні прілим лугом…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Миготять зірки…

    …Розсупонились підпруги,
    Не туман – печаль і туга…
    Сива туга понад лугом –
    Де ж ви, козаки?...

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Козаки приходять з Лугу…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    А між них – кобзар…

    …Через Вічність дума лине…
    Затуманилась долина…
    Зупинися на хвилину,
    Сотнику Назар…

    …Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Бродять душі прілим лугом…
    Пугу-пугу, пугу-пугу,
    Бачать віщі сни…

    …Пригортає сина ненька,
    Бавить голосом тоненьким:
    - Спи, мій сотнику маленький,
    Гай-гаю, засни…

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький - м. Дрогобич, 28.10.09р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (2)


  40. Іван Редчиць - [ 2009.12.08 19:17 ]
    НЕБЕСНІ СКРИПКИ
    РУБАЇ ***

    1
    О, як бурунить і вирує хміль!
    Мої вітрила, доле, ти розкриль,
    Бо я вже вийшов у відкрите море –
    І налітають шторми звідусіль.

    2
    Зневага, знай бо, дужча за ненависть,
    Перемагає грубощі – ласкавість.
    Але презирство – це найкращі ліки, –
    В твоїй душі – і чорна лжа, й лукавість.

    3
    Летів я ввись, шугав аж у блакить,
    Здавалось, небо скрипками бринить.
    Я закохався в музику небесну,
    Відчув до співу – юну ненасить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  41. Олеся Овчар - [ 2009.12.08 15:09 ]
    Банан
    Є у мене ось банан,
    Я нікому не віддам,
    Не ділитимусь ні з ким,
    Сам-один швиденько з’їм.
    Стану тихо у куток –
    Не побачить тут ніхто,
    І повчання теж мене
    Нічиє не дожене.

    Добре я банан жував,
    Та смаку не відчував...
    А банани всі ж смачні.
    Що ж це сталося мені?
    В чім причина? Поясніть!
    Лиш банан не відберіть!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (10)


  42. Оксана Маїк - [ 2009.12.08 14:26 ]
    * * *
    Прощаючись, не залишай мені нічого.
    Ні спогадів, ні болю, ні жаги,
    Ні запаху, ні звуку твого, -
    Все забирай і йди.

    Не хочу пам"ятати твої руки,
    І голос твій хай не звучить мені.
    Ідеш - то йди. Мені не треба муки
    У розпачу на дні.

    Прощаючись, закрий тихенько двері,
    Від сну мене не розбуди.
    Не залиши і риски на папері...
    Або зовсім не йди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  43. Зоряна Ель - [ 2009.12.08 12:00 ]
    *-*-*
    Майже невидиме плетиво настроїв міряю -
    Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
    Страх, як не хочеться – краще побуду під ковдрою
    Самообману. Такою старою і доброю…

    Холодно взимку міняти дублони на шеляги,
    Навіть вода, що пливе, примерзає до берега.
    Спати сумирно до весен, як брунька на дереві.
    Тихо і моно, в надривному віхоли стерео.

    Може якось і минеться, утім, не забудеться…
    Пісні не вільно ставати на горло відступництвом.
    Треба прощатися з нею відкрито і сонячно.
    Навіть тоді, коли серце у тебе драконяче.


    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (37)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.08 08:24 ]
    Просто неба

    1

    Ліс вигорів. Попід мостом текла...
    Цитриново... Рожево... Сіро.... Чорно.
    Хтось у долоні в мить надламу взяв,
    Проклав широке русло. Ніби вольна.
    Праворуч - відбудовані церкви.
    Ліворуч- ресторан, вокзал, блукальці...

    Не зманюйте ...зі спокою текти!
    У Вас, маестро...делікатні пальці.

    2

    А Ви б зуміли плин мій - на слова -
    І... розплескати до верхів"я сосен?
    Я так зміїсто, сонно протекла...
    Живила кущ калини,
    верболози, латаття,
    лепеху, спориш, полин...

    Тополі пух вже осіда на скроні...
    Весна, маестро!
    Ваш натхненний лик...
    А може, Ви і справді...надлюдина?

    3

    Таке зморозила... Ви - владник віолін.
    Учора тут носив дивак волинку.

    Ви...грайте! Мо", розвіється Ваш сплін.
    Я дудок не люблю... динь перестиглих...



    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Віталій Білець - [ 2009.12.07 21:49 ]
    Вір
    Серця розшарпані вітрами
    в тюрмі мирської суєти –
    обкрадені...
    Пустіють храми,
    світ розпинають драми...
    Драми !
    Зачинені Небесні брами...
    Куди іти ?

    Спитай себе сльозами,
    горем,
    що заповзає у хати...
    Спитай себе заради себе:
    з ким зараз ти !?
    Кому вклоняєшся і служиш ?
    Якій меті ?
    Чи здоженеш,
    чи надолужиш
    себе в Житті ?

    Жахлива суть земних реалій
    роз’ятрює людські уми...
    Але ж ми люди ! Люди ми !
    В буденщині понуро-чалій,
    п’ючи їдкий напій печалей,
    світ жде останньої сурми.

    Де ж весни ті,
    що від початку –
    Священні ?..
    Скапують серця
    свічками...
    Гасне дух борця
    у невимовній безнадії...
    Хто стародавню млу розсіє,
    роззброїть осоружну тлінь ?..
    В ріллю грядущих поколінь –
    хто Слово Істини посіє ?..

    У пам'ять Неба, пам'ять зір
    пливуть часи, роки, століття…
    Людино ! Не вагайся, вір !
    Що ти – найвищий Божий твір –
    нев’янучих Садів Суцвіття…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  46. Саша Крав - [ 2009.12.07 20:19 ]
    Тиша
    Тише!... Слышишь?!...
    Любовь… Умирает…

    Так іноді хочеш посидіти в тиші,
    Так іноді хочеться мріяти лише,
    Не чути ні світу, ні музики й серця,
    Забути про вічність із долею герця...

    Приходиш додому. Тут більше нікого.
    Навколо лиш тиша...
    Не чути навколо
    Нікого й нічого, ні звуку в повітрі,
    Жахом проймає в цій темній палітрі.
    Страшно, бо знаю, СТРАШНО, Бо Чую
    Як тиша беззвуччям по нервах маршує,
    Тремтить і шепоче, слова ненависні,
    І гарні й прекрасні, Чудові і Чисті,
    Що душу тривожать в осінньому листі,
    Турбують, ламають і біль обіцяють,
    І зимні морози у серце пускають;
    слова, що упали із уст ненавмисне...
    Хто ж знав, що пошкодять?! Вони ж такі чисті?!!
    Високі й колючі,написані Болем,
    Серцем ПАЛЮЧИМ, враженим горем!...

    ...слова не погані (кляну ж поза очі),
    Вони лишень сильні, терпкі,
    ... і пророчі.


    “Тише!... слышишь?! любовь… умирает…”
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.07 19:34 ]
    Камедетеча
    у передгроззя вишні гомонять.
    Я чула вчора шелестку розмову.
    Їх у дворі вціліло тільки п"ять.
    Летіли кажани у ніч - на лови...

    Стомилася від музики і лиць.
    Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
    Із дому вийшла - під штихи грімниць.
    Млоїлося у серці, руки терпли.

    Дерева шелестіли про мороз,
    Петарди, гусінь, лезва, цвяхи, круків...
    Я знаю ліки... І рецептів - стос.
    І вербам - зле!.. - кивнула в бік прилуки.

    Вщухає вітер. Зійде сонце в рань...
    Літоростки впиналися у плечі.
    Біль струменів,
    яскріла
    чорна
    твань…
    Дощ нехотя тлумив камедетечу…



    2007-2012


    *-хвороба дерев від морозу,
    механічних пошкоджень.



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  48. Світлана Козаченко - [ 2009.12.07 13:20 ]
    РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО-2
    Вдивляюсь пильно в люстра глибину...
    Що хочу вгледіть? Срібна амальгама
    без пристрасті відсвітить все, що бачить:
    дрібненьку зморшку, сиву волосинку,
    очей зелено-сірих запитальність...
    Не хочу довірять крихкому склу!
    Я зовсім не така, сліпа площино!
    Та невблаганність дзеркало являє
    суворої реальності життя.
    Портретна яв зухвалого свічада
    мене дратує, змушує яритись,
    здіймає хвилю в темряві бездонній:
    хто видів правду – здатен на злочинство.
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  49. Дмитро Дроздовський - [ 2009.12.07 09:22 ]
    * * *
    рука, не простягнута в небо…
    очима шукає пів звука,
    і в небі — самотності мука,
    у небі — хрести і валети,
    холодна печатка розлуки,
    і я, емальований ребус.

    чекай і почуєш, як дехто
    шукає і тіло, і пам'ять,
    шукає червону пеалу,
    і чашу шукає з-під серця,
    щоб стати ще кимось із дехто.

    холодна зима серед літа,
    химери у небі, мов зорі,
    (ви бачили чайку на морі?),
    на острові, там, де маорі…
    та чайка нічим не покрита…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (3)


  50. Ярина Брилинська - [ 2009.12.06 20:33 ]
    ***
    клубочком у горлі
    несказане слово
    ладунок тротилу
    у власному тілі
    блукаюча куля
    у пошуках цілі
    сльозливої солі
    кусок скам’янілий

    ковтати клубочок
    згорнути неспокій
    осіннього сумніву
    викласти гори
    палити і димом
    пускати у вирій
    багряного болю
    хмаринки прозорі


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)



  51. Сторінки: 1   ...   95   96   97   98   99   100   101   102   103   ...   159