ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2023.12.10 12:44
Промовчи. Не обмовся нікому.
Швидкоплинно кінчається ніч.
Й обвиває улеслива втома,
як цілунки торкаються пліч.
Й опускаються ніжно на груди,
аж німіє довкіл заметіль.
Ну і що, що за вікнами грудень.
Пахкотить від розпечених тіл.

Ольга Олеандра
2023.12.10 12:24
Зустрічі перерваний початок,
зневолений в відлуннях перших нот,
які заледве встигли прозвучати
і канули у безвість чату…
Цейтнот.
Твого часу цейтнот
й розлюченість
несповненість

Наталія Кравченко
2023.12.10 11:59
Похмурий мандрівник блукає по похмурому світу, Зайшов невідомо куди, Шукаючи легкі шляхи дороги, І стежка вуальки, як темрява похмура, В ній неможливо заблукати, Все одно куди йти, бачачи все в темряві. Я прошу тільки одне, Печаль живи в мені, Цей

Юрій Гундарєв
2023.12.10 11:22
Римуються Галина й Україна.
Римуються Галина і Любов -
до Слова, до Землі і до Родини -
всьогО, що нам дарує Бог.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

Козак Дума
2023.12.10 11:07
Без душі усе те, що з галасом,
бо кохання – то серцем, не фалосом.
Не молотять словами – подумки
ставлять крапки, не знаки оклику!
То пусте – забавляти цяцянками
і кормити лише обіцянками.
Красуватися смішно гамором,
тільки дії вінчають наміри.

Володимир Бойко
2023.12.10 10:48
Яка сліпуча білизна,
Немає їй альтернативи.
Бринить елегія сумна
Напівзабутого мотиву.

Кошлаті брови у ялин,
Схилились долу плечі сосен,
Блискучі бісики калин

Світлана Бур
2023.12.10 09:27
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотіл

Леся Горова
2023.12.10 08:41
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Віктор Кучерук
2023.12.10 06:30
Ми раділи довгожданій
Світлій радості побачень,
Та скінчилися неждано
Наші любощі гарячі.
І прийшли на зміну святу
Знову будні сумовиті,
Бо так легко покохати
Й дуже важко розлюбити…

Олена Побийголод
2023.12.10 05:52
Із Данила Хармса

Річкою пливе суденце,
стругане з усіх боків.
Повсідалися на денці
п’ять хоробрих моряків.

Білозубі в них усмішки,

Тетяна Левицька
2023.12.10 01:17
присвячується Тетяні Фольварочній)

При яскравих свічах у камінному залі,
де парфумів солодко-терпкий аромат,
жінка жінку веде у незвідані далі,
під мелодію голосу й моря сонат.

Уявляють, як берег випещує хвиля,

Юрій Гундарєв
2023.12.09 18:27
Порожня, мов кімната, голова,
в якій гуляє одинокий вітер…
Я часом чую, як росте трава,
поміж собою розмовляють квіти,

освідчуються в коханні риби -
все навкруги освячене любов‘ю,
і гребені на хвилях, наче німби,

Олена Мос
2023.12.09 14:50
Які ж різні люди
і різні такі поєднання!
Із іншим літала мов пташка,
З тобою погрузла в тенетах зітхання.

Завзято допомагав на цвинтар віднести
найщиріші мої бажання.
Сказав, що не встигну здійснити їх,

Козак Дума
2023.12.09 13:58
Коли поїли, дуже не спішіть
посуду, любі, кидати до мийки,
аби нікого тим не насмішить,
бо втрапите, гляди, до коломийки!

Усе залиште прямо на столі,
не варто теж і крихти підмітати
чи жирні плями на кухоннім склі

Наталія Кравченко
2023.12.09 12:24
Зійшов над містом подвійний місяць: як дві півсфери, як сфера подвійна, однією половиною в іншу виростаючи Ні сонце тепер не з’являється нам, Ні зірки не сходять тепер ночами, І зникли припливи, зникли відливи, То місячні вуалі фази невидимі для ока

Ігор Деркач
2023.12.09 12:13
А пожежі немає наразі,
бо на раші – за мир і любов...
слон у лавці,
осел і паяци
наламали у полум’я дров.

***
А слуги офісу сповна

Тетяна Левицька
2023.12.09 10:42
Тиша метеликом срібним по хаті
Сонно літає з кутка у куток,
Думи збирає мої пелехаті,
Їх не вмістити у стислий рядок.
Бачу дитинства рожеву палітру,
Згадую матінку, ще молоду,
Батькові руки пошерхлі від вітру,
Брата молодшого, старшу сестру.

Світлана Бур
2023.12.09 09:56
Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
(І дивувались, певно б, давні таври)
Холоне чай, пригіркло монпасьє.

Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
Журба тепер розлилася чорнилом.

Леся Горова
2023.12.09 08:14
Колись в дитинстві теплою рукою
Торкала мама кісок завитки
Із посмішкою ніжною й легкою,
Лише незрілий плід бував гірким.

Дитинства час плив тихою рікою
Між сонячних знайомих берегів,
Де й камінь був подушкою м'якою,

Іван Потьомкін
2023.12.09 08:10
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Козак Дума
2023.12.09 07:45
Чотири десятки – це вік чоловіка!
Дай боже здоров’я і доброго віку!
Уже не юнак, але ще і не дід,
у серці тепло залишає хай слід!

Свідомими будуть нехай твої дії,
збуваються найпотаємніші мрії,
дружина кохає і віддано жде,

Микола Соболь
2023.12.09 05:56
Ворон тихо не кряче.
Біда не ходить сама.
Сном забудься, козаче,
на видноколі війна.
Вибілить чисто снігом.
Млява потухне свіча.
Стишся забутий світом
та завари Іван-чай.

Віктор Кучерук
2023.12.09 05:27
Споглядаю німу темноту,
На морозі закляклої, ночі,
А думки довіряю листу,
Що привабно біліє й шурхоче.
За холодним свічадом вікна
Нічогісінько оку не видко, -
Лиш чорніє пітьми пелена
Та під вітром здригається шибка.

Артур Курдіновський
2023.12.08 23:17
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.

Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі

Юрій Левченко
2023.12.08 23:07
Мене мАбуть уже не існує...
Хай і чую годинника хід,
як пацюк в своїй нірці ночує,
навіть птаха беззвучний політ...
Але я...десь подівся...не можу
зрозуміти в якому краю,
і для чого тут дихаю, хОджу,
марно рими оці дістаю.

Ігор Шоха
2023.12.08 15:25
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.

Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти

Микола Соболь
2023.12.08 12:58
Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
І мотиви західні чи східні
не співай мені до ранку ти.

Я напився сонячних заграв,
цілував тумани, чисті роси,
ти ж мене немов коханка просиш,

Наталія Кравченко
2023.12.08 12:36
Начебто всім хороший і істину глаголить, А коли над кимось «за очі» сміється і ганьбить… Бачиш його надзвичайно ввічливим і вкрай милим, З тим з ким нещодавно глаголив, То тепер за спиною їхньою ображає, А з тим з ким розмовляв раніше розповідає Пр

Світлана Бур
2023.12.08 11:00
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло

Юрій Гундарєв
2023.12.08 10:55
Олені Побийголод

Складається враження, що Данило Хармс
завждИ українською писав для нас.
Просто найпершою його голос
розчула Олена Побийголод.

Автор: Юрко Дар

Володимир Бойко
2023.12.08 10:51
Моя поезія не вільна
Від божевільних почуттів.
Стрясають вихори свавільні
Нещонайкращий із світів.

Нема ні ради, ні розради,
Ані кількох утішних слів.
Стихає шерех листопаду,

Іван Потьомкін
2023.12.08 09:23
Сказав я: «Обережний буду на шляху своїм,
Стерегтиму вуста,
Допоки злочинець передо мною.
Заціпенів я, принишк, замовк від добра.
Та біль мій нараз збаламутивсь.
Розпалилося серце, палахкотить роздумом,
Заговорив я своєю мовою:
«Повідом мені, Бо

Тетяна Левицька
2023.12.08 08:57
Хіба жебрачка, щоб любов святу
вимолювати на колінах в неба?
Та ліпше гріть під серцем самоту,
ніж виглядати ницою ганебно.

Не звикла я ні з ким любов ділить,
жада замучить — вип'ю біль до краплі,
розчулених мелодій щемну мить,

Леся Горова
2023.12.08 08:46
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Досада від чужих колючих слів,
Все губиться у білому безкраї.
Іду по білому, немов лечу по раю!
Не віриться, що то звичайний сніг.

Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-

Олена Побийголод
2023.12.08 07:20
Із Данила Хармса

Тягнув я санки крізь узлісся,
стояли сосни по боках;
і враз – по річці хтось пронісся
на начебто стальних крючках.

Я витягнув на берег санки,

Віктор Кучерук
2023.12.08 04:48
Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –
За вас, українські солдати,
Молюся всі ночі та дні.
Щомиті звертаюсь до Бога
З проханням своїм і чужим:
Даруй нам скоріш Перемогу
Й солдат від смертей вбережи!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Артур Курдіновський
2023.12.07

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Іван Кушнір
2023.11.22

Діана Новикова
2023.11.18

Галюся Чудак
2023.11.15

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ольга Олеандра - [ 2023.12.10 12:57 ]
    Відлунок
    Зустрічі перерваний початок,
    зневолений в відлуннях перших нот,
    які заледве встигли прозвучати
    і канули у безвість чату…
    Цейтнот.
    Твого часу цейтнот
    й розлюченість
    несповненість
    нерадість –
    тьма-тьменна різноперих НЕ,
    які той відголос забути дружньо радять
    оманливим притлумиться/мине.

    Він не мине.
    Звучатиме сильніше.
    Пройматиме усю глибінь душі.
    Ті перші ноти в ній бажанням справжнім дишуть,
    ув’язнені у силувану тишу,
    цій тиші сутнісно чужі.
    Роздвоєність
    нещирість
    поверховість –
    НЕ різнойменних множаться полки,
    у серце безумовної любові
    тупих умов встромляючи голки.

    1-7.12.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (1)


  2. Світлана Бур - [ 2023.12.10 09:55 ]
    Не зізнаюсь
    Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
    І я була готова бігти по снігах,
    Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
    Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

    Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
    Але ж мовчали завжди про свою любов.
    Нещирих не хотілося мені оков.
    І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.

    Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
    Як відхворіла Вами в той далекий час,
    Коли мої думки плелись, єднали нас,
    І виходу не було з вогняного кола.

    Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (1)


  3. Тетяна Левицька - [ 2023.12.09 10:26 ]
    М'ячик

    Тиша метеликом срібним по хаті
    Сонно літає з кутка у куток,
    Думи збирає мої пелехаті,
    Їх не вмістити у стислий рядок.
    Бачу дитинства рожеву палітру,
    Згадую матінку, ще молоду,
    Батькові руки пошерхлі від вітру,
    Брата молодшого, старшу сестру.
    Дружну родину за столиком круглим,
    Татко хлібину приклав до грудей,
    Порівну ділить духмяне минуле,
    По споришах в добру казку веде.
    Наше обійстя у центрі району,
    Рідне містечко — свята благодать.
    До магазину і стадіону
    Поглядом пильним неважко дістать.
    А за городами річечка в'ється,
    Затишна Виспа, місточок старий,
    Верби плакучі тримаються серця —
    Тягне за коси мара в чорторий.
    Хвилька за хвилькою берег шукає,
    Наздоганяє лататтєвий цвіт.
    Ластівки хором летять небокраєм,
    Соняхом сонце лоскоче зеніт.
    Кинута рідними напризволяще,
    Ще у п'ять рочків гуляю сама —
    Ніби кульбабка в смарагдовій хащі,
    Кучері вітер здмухне і нема.
    Блузочка синя, спідничка рябенька,
    Божа корівка повзе по щоці,
    Райдужні скельця стискаю у жменьках,
    Губки в суниці, душа в молоці.
    Гумовий м'ячик скотився у річку,
    Думала, можу іти по воді,
    Та понесла в буйну повінь потічка,
    За горизонтом літа золоті.
    І закружляло, як дзиґу, грядуще —
    Щастя краплина, та горя — ріка:
    Зрада...кохання... війна...кладовище...
    Старість самотня...планида гірка...
    Спогади серце ятрять, наче рану,
    Хоч за життя наковталась невдач,
    Все буде добре, ти ж віриш, Тетяно?
    М'ячик не тоне у річці, не плач!

    07.12.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (2)


  4. Леся Горова - [ 2023.12.09 08:50 ]
    Ріка дитинства (цикл сонетів)
    ***
    Колись в дитинстві теплою рукою
    Торкала мама кісок завитки
    Із посмішкою ніжною й легкою,
    Лише незрілий плід бував гірким.

    Дитинства час плив тихою рікою
    Між сонячних знайомих берегів,
    Де й камінь був подушкою м'якою,
    Де кожен кущ трояндами яскрів.

    Піднявши купол кришталевий неба,
    Цвіли сузір'я на соснових стеблах,
    Казками колисала кожна ніч.

    Коли надійно мама обіймала,
    Ріка дитинства плинула помалу.
    А десь пороги близились навстріч

    1.
    Колись в дитинстві теплою рукою
    Знімалися і біль, і тінь образ.
    Бував і ляпас, коли щось накою,
    Такий легкий, що забувався враз.

    Скакала знову краплею дзвінкою,
    І мамин подих садна знов студив.
    В долоні рідній мокрою щокою,
    Пекучих сліз лишала я сліди.

    Тих рук найкращих не минала втома.
    Та неслуху про спокій невідомо.
    Де тільки не бувало ніг прудких!

    Не думалось мені про втому, поки
    Так ніжно, ніби теплий вітру подих
    Торкала мама кісок завитки.

    2.
    Торкала мама кісок завитки,
    Цілунками вкривала щоки ніжно.
    А неповторним запахом п'янким
    Так вабило до себе її ліжко.

    Яким воно було мені пухким!
    Не знала більше м'якості такої:
    Мене це відчуття через роки
    Буває, у безсонні заспокоїть.

    Хоча й тече небажана сльоза -
    Нічого не вернути нам назад.
    Я спогадами біль у серці гою.

    Твій образ , мамо, не розмився, ні,
    Ти на синці ще дмухаєш мені
    Із посмішкою ніжною й легкою.

    3.
    Із посмішкою ніжною й легкою,
    Яку з дитинства я перейняла,
    Мережила й своє життя лиштвою,
    Сукала нитки із твого тепла.

    Тому і не збивалася тугою
    Ніколи з ніг, бо думала всякчас,
    Що ти ніколи не була слабкою,
    Твій вогник віри й досі не погас.

    Я так його ховаю від негоди!
    Та дуже часто, і собі на подив,
    Надії ним запалюю зірки.

    Він не дає забути про світання,
    Про дні, де не було розчарування, й
    Лише незрілий плід бував гірким.

    4.
    Лише незрілий плід бував гірким
    У тому світі, де плескАлась ніжність,
    Там не хрестили лапами круки
    А ні стерню, ні поле білосніжне,

    Не дерли небо криком шкарубким.
    Кругом були лиш солов'ї і трави,
    Там не висіли прадідів гріхи
    (Їх опісля підніме з дна лукавий).

    А поки мамин подих руки грів
    Від зашпорів, де біль повільно скнів,
    Зникав помалу голкою тонкою.

    Найбільшою була проблема в тім:
    Мороз, санчата, а чи теплий дім?
    Дитинства час плив тихою рікою...

    5.
    Дитинства час плив тихою рікою.
    Там вітер не здіймав сердито бриж,
    Не виснув берег скелею важкою,
    І не ховав чудовиська комиш.

    Струмки стікали піснею дзвінкою
    З уквітчаних волошками заплав.
    Лиш зайде хмара - мама заспокоїть
    Зухвалий грім, щоб доню не лякав.

    І ковзав мій щасливий човен плесом,
    Мозолі мамі натирали весла.
    Моєму серцю руки дорогі!

    Я вашу втому зрозуміла пізно,
    Лише коли замовкла ніжна пісня
    Між сонячних знайомих берегів.

    6.
    Між сонячних знайомих берегів,
    Осонцених від краю і до краю,
    Намітилися плутанки шляхів,
    Які я вперто дотепер долаю.

    Там тіні невідмолених гріхів
    Семи колін були на перепоні,
    Попутники були німі й глухі,
    Та ти за мене в Бога на поклоні.

    Твоя молитва, мамо, гріє ще,
    Руслом колишнім спомин мій тече,
    І човник там стоїть під осокою.

    Спочити я вертаюся туди,
    Де рук своїх лишила ти сліди,
    Де й камінь був подушкою м'якою.

    7.
    Де й камінь був подушкою м'якою,
    Читалися мені на ніч казки
    Під саду шерхіт, що буяв листвою,
    Приховуючи ягідні разки,

    Так схожі на коралі із сувою
    Бабусиної скрині. От якби
    Було дістати! Кришкою важкою
    Ховалися від мене ті скарби.

    Манив до себе дуб чарівним духом,
    Я дихала у щілини, він слухав,
    Пахтів глибоким трюмом із морів.

    Навкруг усе здавалося казковим,
    Незмінно вічним, під надійним кровом,
    Де кожен кущ трояндами яскрів.

    8.
    Де кожен кущ трояндами яскрів,
    Розкинувши від хати і до тину
    Палітру з найтепліших кольорів,
    Трудились руки мамині невпинно.

    Із променем ранкової зорі
    Вона вставала, ніби пташка, легко.
    Ванільні хвилі плескав по дворі
    Пиріг вишневий, що з'являвся в деку.

    Її очима ранок пломенів,
    А полудень нагадував мені
    Що нову казку замовляти треба.

    Як вечір підставляв нам бік пухкий,
    То зорі заглядали у шибки,
    Піднявши купол кришталевий неба.

    9.
    Піднявши купол кришталевий неба,
    Вставало сонце літньої пори.
    Будити не приходилось мене, бо
    У вікна лився голос дітвори.

    Здавалося, в усіх була потреба
    Поласувати пінку з вареннів,
    І бігла я, щоб не було халепи
    Побачити ту смакоту на дні.

    Збігалася, бувало, дітлашня,
    Коли мороз чи дощ їх заганяв -
    Було для всіх у мами ситно й тепло.

    Лиш вечір притулявся до вікна,
    Її казки я слухала одна,й
    Цвіли сузір'я на соснових стеблах.

    10.
    Цвіли сузір'я на соснових стеблах,
    Та мамин голос тихо шепотів.
    Я ніби кокон кутала на себе
    Ті звуки, і тонула в дрімоті.

    Наснилося - йдемо квітучим степом,
    Підбори, як у мами, сукня - теж,
    Забутий тато мовчки, сам, іде по
    Стерні рудій. Кричу - не здоженеш!

    Удвох так добре, і щасливий погляд
    Летить у синю далину , у поле,
    А квіти нам схиляються обіч.

    Лилося ніжно сниво кольорове,
    Плекало незрадливою любов'ю,
    Казками колисала кожна ніч.

    11.
    Казками колисала кожна ніч,
    Й на кожен день були у мами чари.
    Вона здавалась феєю мені,
    Коли веселе свято зустрічали.

    Гостинці й подарунки чимхуткіш
    З паперу визволялися. А знада
    У шафі, де відкрито безліч ніш!
    І мама дозволяла приміряти.

    Були ті сукні , як хмарки, легкі,
    Всі витончених маминих смаків.
    І охали захоплено дзеркала!

    Невпевнено похитувався крок,
    Бо першим на підборах був танок, й
    Мене надійно мама обіймала.

    12.
    Мене надійно мама обіймала,
    Ховала у додоню серця щем,
    Змітала біль до ніг, як лист опалий.
    І сум змивала сонячним дощем.

    Найменшу тінь туги вона ховала,
    Для мене під негодою цвіла.
    Хоч зрада й виглядала із оскалом,
    Перо згубивши чорного крила.

    Не відала я - маму біль обпік,
    Бо сліз не витирала їй зі щік,
    Й про те, що плаче уночі, не знала.

    Із батьковою синню у очах
    Тулилася до рідного плеча.
    Ріка дитинства плинула помалу.

    13.
    Ріка дитинства плинула помалу.
    Стелилося дороги полотно.
    З роками я мудрішою ставала -
    Засіяне посходило зерно.

    У спогадах я образ твій тримала,
    Осяяний круг нього парадиз.
    Тому в заціпеніння на поталу
    Не впала жодна із найтонших рис.

    Твій погляд темно-сірий бачу ніби,
    Видніється у ньому відблиск німбу
    Того, кому палила сотні свіч.

    Для мене долі в Нього ти просила,
    І ткалися молитвами вітрила.
    А десь пороги близились навстріч.

    14.
    А десь пороги близились навстріч.
    Тепер на них ти дивишся із висі.
    У вирі переплетених сторіч
    Немов нізвідкіля вони взялися.

    То сатанинські сили потойбІч
    Зібрали зло незнане, небувале.
    І човники пусті колише ніч -
    З них ангели за хмари повтікали.

    І сльози, мамо, стогін, гнів і біль,
    І горе визирає звідусіль...
    Тепер здається вся Земля крихкою.

    Лиш іноді в безсонні промайне,
    Як ти торкала солодко мене
    Колись в дитинстві теплою рукою.


    Слухати:
    https://youtu.be/4RJYaDLSuVw


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (6)


  5. Артур Курдіновський - [ 2023.12.08 23:01 ]
    Лист у порожнечу (квартон)
    Пишу листа у порожнечу
    Не всупереч, а завдяки...
    Та не помітив: ці рядки
    Завмерли. В місті - пізній вечір.

    Під наглядом чужих облич
    Пишу листа у порожнечу.
    Кладе мені крило на плечі
    Глуха та невблаганна ніч.

    Хоч знаю: словом аж ніяк
    Не зупинити кровотечу, -
    Пишу листа у порожнечу
    І додаю питальний знак.

    Все зрозумів. Збираю речі.
    Хотів зробити відкриття...
    А замість того все життя
    Пишу листа у порожнечу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Бур - [ 2023.12.08 11:04 ]
    Кальвілем пахне світ

    Вже січень, а не видно апліке морозне,
    І не танцює в білій сукні заметіль.
    Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
    І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

    Зривали разом бережно у пізню осінь...
    Ще скачуть спомини якимось табуном,
    А в серці проросло гілля колюче сосен,
    Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.

    Вже січень, а в зими краплисті сльози.
    Не замерзають почуття, не снився й лід.
    Ще на столі у кришталевій вазі рози,
    Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (3)


  7. Тетяна Левицька - [ 2023.12.08 08:27 ]
    В черзі за любов'ю
    Хіба жебрачка, щоб любов святу
    вимолювати на колінах в неба?
    Та ліпше гріть під серцем самоту,
    ніж виглядати ницою ганебно.

    Не звикла я ні з ким любов ділить,
    жада замучить — вип'ю біль до краплі,
    розчулених мелодій щемну мить,
    лункі світанки й ночі благодатні.

    Небесному Світилу присягну,
    за ґратами сповідниці промовлю:
    "Та краще вбити у собі жагу,
    аніж стояти в черзі за любов'ю!"

    Але розкішна в'яне від журби,
    а некрасива в щасті — королева!
    Любові найкоштовніші скарби
    тримають небосхил корінням древа!

    06.12.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (2)


  8. Леся Горова - [ 2023.12.07 09:08 ]
    Оксамитниця



    З ранку сàмого ожеледиця
    Виграє кришталевим відблиском.
    Подивися- під ноги стелиться
    Як ти любиш- покірно й віддано.

    Така чиста, ніким не торкана,
    Пофарбована в синє променем,
    Не зім'Ята чужими кроками,
    І ніким іще не підкорена.

    Лиш для тебе одного звечора
    Дощ в обійми морозні сипався .
    Ти упасти на ній приречений,
    Як замерзла моя оксамитниця.

    Я її у руках не втримала,
    Бо злітала з моєї ніжності,
    І до тебе торкалась крилами,
    Та ставала від того грішною.

    То ж ступай лиш туди, де всипаний
    Мій кришталь відгорілим порохом,
    Я ж відлиги в зими проситиму
    Й оживлю оксамитницю подихом.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Левченко - [ 2023.12.06 18:15 ]
    Жаліти про кохання...
    Душа до скону вигоріла вщент.
    Вона померла, я її не чую...
    А у мізках, як вирок- той момент -
    позвав її, холодну і чужую...
    Жаліти про кохання - вище
    зло.
    Та я жалію, Боже, як жалію!
    Воно і їй в житті не помогло ,
    мене ж убило...і я досі мрію,
    щоб не зустрілись, щоб не прожили...
    Довіку щоб не бачились ніколи.....
    Ці двадцять років - наче б не були...
    Лиш син хай буде - он прийшов зі школи.
    Жаліти про життя - ще більший гріх.
    Та грішний- і від нього теж далеко
    Не можу тих пробачити утіх,
    які собі дозволила так легко.
    ДовЕла так собі, що краща всіх,
    мені ж привезла сум, слова брехливі.
    І десь у схові лютий звір заліг...
    Тепер він - цар! Ми ж більше не щасливі...
    І день по дню нарощує туга
    Свою міцну непереборну силу.
    Ти- іграшка в її руках , слуга
    свойого болю, що не має тилу.
    Жаліти про кохання - це мабуть
    прирівнює мене до форми смерті...
    Тепер - я Звір! І знов готовий в путь,
    хай без душі, і хай стежини стерті....

    06.12.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  10. Тетяна Левицька - [ 2023.12.06 10:37 ]
    Багаття любові
    Читав мене, цікаву, по складах,
    виношував у лоні серця — вірші,
    купав блаженно в запашних медах,
    шукав слова для щастя наймиліші.

    Перетинав зруйновані мости,
    оберігав, щоб знахар не зурочив,
    осиротілу душу золотив
    розчуленими аріями ночі.

    Жаданням сяяв, наче — аметист —
    розпалював багаття в дні суворі,
    а я у ватру підкидала хмиз,
    щоб не погасло полум'я любові.

    05.12.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (8)


  11. Світлана Бур - [ 2023.12.06 08:30 ]
    Білі щедроти


    Білим зефіром вляглася зима.
    Білі покрівлі і біла земля.
    Іншої фарби навколо нема.
    В білому солоді біла імла.

    Лоно все біле, чисте-пречисте.
    Біла одежда дерев і кущів.
    Білих сніжинок - свіже намисто.
    Холод у білому хутрі присів.

    Білі дороги багаті на сніг -
    Сіється борошном білим з небес.
    Курява біла торкається стріх,
    В білих сувоях мільйони чудес.

    Магія біла, білії чари.
    Білі хатки́ і білі пороги.
    Білого диму білії хмари.
    Білі щедроти всюди розлогі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (6)


  12. Віктор Кучерук - [ 2023.12.06 07:23 ]
    Чому?..
    Моя дружина, гарна і добряча,
    Чому тебе обтяжує граніт, –
    Чому знедавна ти уже не бачиш
    І не спроможна чути білий світ?
    Чому без тебе я від сонця сліпну
    І вже оглух од сміхів і плачів, –
    Чому удень буравлю зором вікна
    Й до скрипів прислухаюся вночі?
    Чому вчуваю відчуття провини
    За те, що ти тіснишся у труні, –
    Чому про тебе марити до згину
    Самотністю присуджено мені?
    Чому?..
    06.12.23р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (6)


  13. Леся Горова - [ 2023.12.05 08:48 ]
    Сосняк
    Рудіє глиця, знехотя опала.
    Стікає щемно захід у сосняк.
    І в небі, де недавно лиш світало,
    Вже місяця посріблений баняк
    Тре синю гладь надщербнутим овалом.

    Короткий день пригас, нахмурив брови
    Гіллям пухнастим, і сховався слід
    Мани останніх митей вечорових,
    Що канули у темний малахіт
    Густих і пряних сутінок соснових.

    У темно-синім небі поволока
    Хмарин високих, як рибацька сіть,
    Спіймала світла скритого потоки,
    Й лишилося у маківках висіть
    Потріпане знамено на флагштоку.

    А бір знімів, і перший згусток ночі
    Втоптавши щільно у руді голки
    Звільняти ніби поки що й не хоче,
    Та вітром потривожений п'янким,
    Вже тінню поле вицвіле толочить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2023.12.04 20:14 ]
    Вічна розмова
    У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
    Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
    Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
    У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
    Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
    Й почути омріяне: доню, рідненька, я знаю...

    Чекаю на нічку - наснись мені, матінко, знову,
    У зоряне небо тече наша вічна розмова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1)


  15. Вікторія Лимар - [ 2023.12.04 18:41 ]
    БІЛЯВИЙ КРАСЕНЬ
    Грайливий красень – пухнастий, білий.
    Спостерігаю, немов у сні.
    Тримають віти його уміло,
    так досконало, без метушні.

    Куди не глянеш – полотна сніжні…
    Бешкетник-вітер – партнер у грі.
    Злітало листя на цьому тижні.
    Звичайна справа о цій порі.

    Заполонила... морозна хвиля...
    кущі й дерева… нове вбрання.
    Готові завжди до зміни стилю.
    Багатий досвід та надбання.

    Білявий красень – швидкий в роботі.
    Він підсумковий наносить штрих.
    Завершить справу на добрій ноті.
    Був вранці спритний, під вечір – втих.

    20.11.2023 7.10 – 8.00


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  16. Леся Горова - [ 2023.12.04 11:45 ]
    Присок
    Мені неждано присок ти залишив.
    Не гріє, перетлілий, та на мить
    Буває, затріщить жарина в тиші,
    А схочеш пригасити- заболить .

    Тьмяніє ватра. Як би відвернути
    Скоріше з місця, де сіріє згар.
    Не хочу класти в нього й крихти труту,
    Не хочу знов заводити дзиґар,

    В якому перетягнута пружина
    Колись, як подих, тамувала час.
    Розкручуватись малася ж невпинно,
    Секунди крапали , тому і жар погас.

    А подих вітром став. Задме, бувало,
    Мою іскрину в твій осінній сум .
    Сама не знаю, то жага чи жало,
    Тому назад у присок віднесу.



    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  17. Світлана Бур - [ 2023.12.04 10:18 ]
    Зима вишивала кохання на щастя
    Засніжене місто - зими вишивання,
    Нитками біленькими на полотні.
    І сонця проміння в природному жанрі
    Так мило всміхнулось тобі і мені.

    Засніжене місто, і вишивка сріблом
    Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
    Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
    Тепло відчуваю, любові жагу.

    Засніжене місто у гладі білястій,
    Калиновий глянець додав їй штрихів.
    Зима вишивала кохання на щастя,
    І разом зустріли ми сонячний схід.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (4)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2023.12.04 00:00 ]
    Диво неймовірних чар
    І
    Твоя душа - як бісеринки-зорі,
    На темнім небі блискітки ясні,
    То пісня у розквітлому мажорі
    Являється принадливо мені...

    Тональності, як хвилі на Босфорі,
    Переливаються у вишині.
    Небесний спів на лагідній опорі
    Хто ними так чарівно гомонів?!

    Кричить зимова хуга: "Вже доволі!"
    І сипле в очі цілу жменю кпин,
    Міняє настрій дикістю сваволі...

    Та боре їх одна з твоїх таїн -
    Бо там -- Любов-Богиня -- сила долі,
    Еолової арфи щемний дзвін.

    ІІ

    Еолової арфи щемний дзвін -
    Це твого серця надтонка мембрана,
    До передчасних приведе сивин,
    Коли торкнешся грубо, зойкне - рана...

    Як хочу я уникнути провин,
    Не впасти до жорстокості тирана...
    Кохання золотий аквамарин
    Нас обів'є тоді, немов нірвана.

    О знаю: все одно вкраде Мара
    Хвилини радості, в огидні шори
    Вбере миттєвості життєвих драм...

    Та не відчуть без цих акордів горя,
    Яка прекрасна щастя дивогра -
    То ендорфінів фантастичних море.

    ІІІ

    То ендорфінів фантастичних море
    Вони мов ельфи, оточили нас,
    В леліянні, п'янкій солодкій зморі
    Минав у щасті непомітно час.

    Забулися розпуки дні суворі,
    Ми линули увись, аж на Парнас,
    І очі сяяли далекозорі,
    Шлях торував окрилений Пегас.

    Як стріли, до підков не долітали --
    Всі підступи ворожі - се ля ві* -
    Летів кудись убік собі помалу,
    ..
    Бо по руках був зв'язаний борвій...
    Гормони радості нам вальси грали,
    Які розлиті в небі, мов живі.
    __________________________
    *Се ля ві - таке життя (фр.)

    ІV

    Які розлиті в небі, мов живі
    Так хочеться любов'ю світ обняти,
    І зупинити гради божевіль,
    Жахливе мракобісся дурнувате,

    Яке сльози не варте удови,
    Сестри, матусі... Краще розіп'яти
    Одного нелюда чумного, щоб нові
    У цій війні закінчилися втрати.

    Нехай зірки лиш падають униз...
    Природа поміж верб чи осокорів
    Людей утішить ласками беріз...

    Хіба ми руйначі, на бЕзум хворі?
    Кохання нам потрібен парадиз...
    Німіють щастя висі неозорі.

    V

    Німіють щастя висі неозорі
    Кохання чують музику вони --
    Освідчення в щемливому мінорі,
    Де звук скрипковий, ніжний, осяйний

    Тремтить, аж серце тепле упокорить,
    О скільки в нім краси і новизни,
    Де голоси божественого хору,
    Неначе птаство гомінке весни.

    Але секунди, септіми й тритони*
    Ввірвались дисонансом, як ковід,
    Рвуть мелосу канву. Він, бідний, стогне...

    Та Бог Ярило чар являє свій,
    Знов консонансів скачуть білі коні,
    І співом зависають у траві...
    --------------------------------------------------
    *Секунди, септіми, тритони - музичні інтервали, дисонанс,
    консонанс - неприємний і приємний звук гармонії, також із сфери музики.



    І співом зависають у траві...
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    В моїй вони рояться голові,
    Наспівують їх мимоволі губи.

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Могутністю розвихреного чуба.
    Розтопить сонце хмари грозові --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    Якщо осатанілий графоман
    Судитиме з нахабством прокурора,
    Обмови напускаючи туман,

    Стрибог його суворо переборе,
    Хіта харизмою уб'є дурман,
    Леліє радість між сумних історій.

    VІІ

    Леліє радість між сумних історій,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    Засяє ніжно сонечко надворі,
    І усміхнуться уночі зірки.

    Хоч іноді хай ласкою говорить
    Життя, що все нам робить навпаки.
    "Втопитися" в горілці, у кагорі
    Буває, дуже хочеться таки.

    Та чи врятує забуття хвилинне
    Від холоду розвихрених завій?
    Бо щастя птах од цього не прилине...

    О де ти, любий вітре-весновій?
    Дай насолоди любощів дитинних...
    Едем уяви родить соловій.

    VІІІ

    Едем уяви родить соловій
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо

    Ці узи доленосні не порви --
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    Впаду на квіти щастя неживі...
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.

    Хай небезпеками випробувань**
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    В дугу згина її могутня длань,

    Але дарує витримку безкраю,
    І міць, коли стискає біль страждань,
    Вогнем пекельним спротив наростає.
    ______________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)
    **ВипробувАнь - автрський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий ідіотський наголос.
    ІХ

    Вогнем пекельним спротив наростає.
    Буває, сперечаємося ми --
    В емоціях доходим до одчаю,
    Словесні роздирають нас громи.

    Щось поміж двох чорнюще виростає,
    Не раз уже і грюкали дверми,
    Ревнуючи, доходили до краю --
    Зомбовані підступністю пітьми.

    Та промінь сонця ллється у свідомість,
    Розвіює щонайтемнішу з хмар,
    Зникають нервів збурених судоми...

    Кохання, як музичний знак бекар,
    Все відміняє, мов чарівний пломінь,
    Імла водою заливає жар.

    Х

    Імла водою заливає жар
    Розсипавши іскрини, як намисто,
    Вітає нас ошатний будуар,
    Де піниться шампанське вогневисте,

    І золото душі - ясний нектар,
    Ллємо, немов народу - бандуристи,
    В обидва серця без обридлих чвар,
    У самозабуття бокали чисті.

    Хай світ занапащає підла мста,
    Сама себе жорстокістю карає.
    Дарують солод ніжності вуста,

    Ті пестощі бурхливі дивограю,
    Їх не здолать, хоч морок нароста,
    Цілує смерть північна зелень гаю...

    ХІ

    Цілує смерть північна зелень гаю...
    Народ немов приречений, либонь.
    Війна в могили кращих діток бгає,
    А Чорнобог сміється між долонь.

    Зазнав уже бомбардувань Ізраель,
    І схід близький охоплює вогонь,
    Зоря кривава небо огортає,
    Сивіє світ від горя біля скронь.

    Співаю я про битви неохоче,
    Хай випускають кон'юнктури пар
    Прудкі легкого хліба поторочі...

    Чи воїни, хто у боях, як цар!
    А нам комар вже носа не підточить,
    Краса на попелищі - Божий дар!

    ХІІ

    Краса на попелищі - Божий дар,
    Колись отак любов зродилась наша,
    На вигорілім полі між примар,
    Де гіркоти була допита чаша.

    Мов досконало -- майстер-золотар
    У символах кармічних відображень
    Це почуття високе, як вівтар,
    Для вічності виковує і в'яже.

    Нас хочуть розсварити сили зла,
    Слабкі місця взаємин все шукають,
    Та хай би їх вже трясця узяла!

    Бо не здолати сяйва небокраю,
    Що чорноту випалює дотла,
    Ізнов мертвотну блідість подолає!

    ХІІІ

    Ізнов мертвотну блідість подолає
    Величне всемогутнє почуття,
    Воно з порога смерті до розмаю
    Відновлює своє серцебиття,

    Й здається, що убите - воскресає,
    І оминає сутичок тертя,
    Ще яскравіш, подібно водограю,
    Освітлює красою це життя.

    Хай вороги кохання сатаніють,
    Готують із отрутою відвар,
    Які ж вони ядучі - помсти мрії!

    Мов ППО - іранський "Байрактар"*--
    Так знищує мерзотників надії
    Ймовірне диво неймовірних чар.____________________________
    *"Байрактар"* - безпілотний літаючий апарт, носій ракет і снярядів - озброєння сучасної війни московії проти України.

    ХІV

    Ймовірне диво неймовірних чар
    Любов оця - під враженням і досі!
    Чи знав таку -- не певен я -- й Ронсар,
    До сивини у власному волоссі.

    Кохання справжнє - це вам не бульвар,
    А почуття, де все переплелося,
    З'єднались два світи, немов муар --
    Взаємності величне двоголосся.

    Вдарялися у нього, як об мур
    Всі збочення Содому та Гоморри,
    Вогні пекельні сатининських бур...

    Але загартувались в непокорі
    Моя весна, яку плекав Амур,
    Твоя душа - як бісеринки-зорі!

    Магістрал ХV

    Твоя душа - як бісеринки-зорі,
    Еолової арфи щемний дзвін.
    То ендорфінів фантастичних море,
    Які розлиті в небі, мов живі.

    Німіють щастя висі неозорі,
    І співом зависають у траві...
    Леліє радість між сумних історій,
    Едем уяви родить соловій.

    Вогнем пекельним спротив наростає,
    Імла водою заливає жар,
    Цілує смерть північна зелень гаю...

    Краса на попелищі - Божий дар -
    Ізнов мертвотну блідість подолає -
    Ймовірне диво неймовірних чар.

    18 листопада - 3 грудня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)
















    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  19. Тетяна Левицька - [ 2023.12.03 20:04 ]
    Непотрібна
    Видаляєш із чату життя
    тих, кому і сама не потрібна.
    Викидаєш чуття на сміття,
    бо любити нікого не здібна.
    Помічати навколишній світ,
    кошенят у під'їзді приблудних.
    Роздобріла, як здобний бісквіт,
    на солодких напоях і студнях.
    Задубіла душа, чи тобі
    воювати набридло з собою?
    Ваблять очі небес голубі,
    а не бачиш в них сутінку болю!
    Занудила самотня журба,
    як у шафі старі фоліанти,
    та тремтить зашкарубла губа,
    від образи й важких депресантів.
    А потрібно зігріти когось
    і себе перестати жаліти;
    і навзаєм тобі щиро хтось
    подарує фіалкові квіти.

    30.11.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (4)


  20. Козак Дума - [ 2023.12.03 09:57 ]
    Бом-бем-бум*
    Учора бачив сон прекрасний –
    Москва горіла як сірник,
    палало так на площі Красній,
    що з мавзолею чувся крик!
    Ніхто не вижив – всі згоріли,
    Пригожин, Путін і Шойгу,
    ялини драпали щосили
    і запалили всю тайгу!

    Москва – уже лунають дзвони у Кремлі!
    Москва – не оминути лисому петлі.
    Москва – і небагато залишилось днів,
    коли зітліє уся раша у вогні!

    Згорів Медведєв і Навальний
    майбутній і минулий мер.
    Собянін спікся тривіально,
    але поки що не помер.
    Горіли орки на Болотній,
    згорів ОМОН і всі менти,
    а з неба капав дощ кислотний,
    аби додати теплоти!

    Москва – уже лунають дзвони у Кремлі!
    Москва – не оминути лисому петлі.
    Москва – і небагато залишилось днів,
    коли, як флагман, ти опинишся на дні!

    Палає Тула, Твер і Пітер,
    нервово палить Білорусь,
    забитий коментами Твітер,
    а я радію і сміюсь:
    за Миколаїв і Очаків,
    Херсон, Одесу і Ірпінь –
    палати буде до Камчатки,
    закриє гаром неба синь!.

    Москва – уже лунають дзвони у Кремлі!
    Москва – не оминути їм усім петлі.
    Москва – і небагато залишилось днів,
    коли зітліє уся раша у вогні!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Леся Горова - [ 2023.12.03 09:23 ]
    Чекаю
    Ти руку підстав під сніг
    То сотні листів моїх,
    І в кожному про моє кохання .
    Сніжинкою звіддалік
    Цілунок на щоки ліг
    І крапля то чи сльоза стікає.

    Скоріше вернись живим,
    В розлуці вже скільки зим
    На білих снігах пишу - чекаю.
    Сніжинку мою злови,
    У ній тобі лист новий,
    І вірність моя тобі безкрая.

    Ти руку під сніг підстав-
    Все небо в моїх листах!
    Скидає зима із хмар вітання.
    Пороша летить густа
    Цілунками на уста.
    Долоні свої я теж підставлю.

    Слухати пісню

    https://www.youtube.com/watch?v=Hw_kX0NQckE


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Бур - [ 2023.12.02 11:17 ]
    Чого являєшся (глоса)

    Чого являєшся мені у сні?
    Чого звертаєш ти до мене
    Чудові очі ті ясні.
    Сумні, немов криниці дно студене?
    Чому уста твої німі?
    І.Я. Франко.


    Кохання, ніби полум'я в імлі
    Горить, не гасне і в холодні дні.
    У відповідь - мовчиш, немає слів?
    Чого являєшся мені у сні?

    Вважаєш недоречна ця любов?
    Стиснула серце, ніби в жменю,
    Та очі світло-сині знов
    Чого звертаєш ти до мене?

    Летять всі задуми у клоччя.
    Мені і стіни вже тісні,
    Бо так бентежать в темні ночі
    Чудові очі ті ясні.

    Лоскоче полум'я атла́с,
    і згадую у снах турботи денні,
    Хвилюють очі повсякчас
    Сумні, немов криниці дно студене.

    Триває ночі таємниця.
    Чому не вдвох з тобою ми?
    Беру у руки я вервицю.
    Чому уста твої німі?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Бур - [ 2023.12.01 09:34 ]
    В надії - сила

    В надії - сила втомленого серця.
    У ній пізнаєш світу промінь.
    Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
    Стрибнеш заради щастя в пломінь.

    Надія вкаже шлях під час падіння.
    Хоча й струмують перешкоди.
    І свіжістю огорне випар пріння,
    І сподівань розкриє коди.

    Надіє, не зачахни тільки в пастці,
    І жертвою не стань облуди.
    Зривай сміливо із насмішок маски,
    Змітай непотріб, пересуди.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  24. Леся Горова - [ 2023.12.01 08:07 ]
    Розійшлася, негодо...
    Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
    Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
    І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
    Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.

    Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
    Я полину туди, де на варті ти студиш хлопчину.
    Тобі теж, мабуть, жаль його, бо завівала і плакала,
    Ніби каялась в тім, що зима, й холодити повинна.

    Схаменися на ранок, уляжся снігами іскристими.
    Змінять хлопця на варті, зігріють і чаєм, і сміхом.
    А в окопах ворожих ти постіль морозяну вистели,
    Снігову Королеву пошли ворогам для утіхи .


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  25. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.01 01:09 ]
    Чому тепер сумні? (бірим)
    Чому тепер такі сумні
    Передзимові сиві ранки?
    Здається, що потоку днів
    Я не учасниця, а бранка.

    Не посміхаються мені,
    Ні сонце, що тепер підранок,
    Ні ці короткі вихідні,
    Що осінь вип'ють наостанок.

    Де все було, як уві сні.
    Стікає ніч поміж фіранок.
    Співатиме свої пісні
    Туманом випитий світанок.

    26-29 листопада 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Іван Потьомкін - [ 2023.11.30 22:46 ]
    ***

    Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
    Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
    Той марусин поясок знає тільки в чарці.
    Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
    Той незграбний. Той малий. А той голомозий...
    Як дівчата заміж йдуть – второпать не в змозі?
    Рік ходила, два ходила...П’ятий вже минає...
    Колись хлопці залицялись, зараз оминають.
    Через сад-виноград ходила по воду...
    ...І кому ж я віддала молодість і вроду?
    Він і п’є, він і б’є, і табаку нюха,
    Погляда на молодиць і мене не слуха…

    P.S.
    Де горує не любов, а лиш перебірки,
    Там розплата отака: од бублика дірка.



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Бур - [ 2023.11.30 11:31 ]
    Як Ви посміли


    Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
    Тривожити всі закутки її вві сні.
    По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
    Він плистиме рікою тільки навесні.

    Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
    І залишитись спомином палким свічі.
    Забути б мені все. Я потушити мушу,
    Бо досі припікає полум*ям вночі.

    Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
    У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
    Снується знову павутинно-ніжна думка,
    Бо уві сні , неначе зупинився час.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  28. Тетяна Левицька - [ 2023.11.30 11:20 ]
    Любов і Фікус
    Впивалася блаженством кілька днів,
    а потім поверталася додому,
    щоб слухати мелодії птахів,
    казки читати Фікусу старому.
    Вигулювала тугу у саду,
    нанизувала сни на нитку ночі,
    від себе гнала — сумнівів сльоту,
    коли лякали думи-поторочі,
    бо за стіною плачу світ чужий
    викашлював з душі сльозу зрадливу,
    і силоміць тягнув у круторий
    її, таку закохану, щасливу.
    Для неї океан ще не змілів —
    Під серцем, як дитя, любов носила.
    Не вистачало місця на землі
    без того, хто давав натхнення крила.
    Впивалася блаженством кілька діб,
    І забувала про печалі й Фікус
    Якби ж не доля, то ділила б хліб
    під синім небом з іншим споконвіку.

    29.11.2023р.




    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (6)


  29. Леся Горова - [ 2023.11.30 08:45 ]
    Поторочі
    А сни мої, як завжди, поторочами
    За третіми півнями розсипаються,
    Тікають в ранок полем потолоченим
    Озимої мороженої парості.

    Про що мені шептали в ніч безмісячну?
    Питали хитро- а запам'ятаю чи?
    Собі дорогу за туманом мітячи,
    Щоб не минуть моє вікно, вертаючи.

    Жену їх, та шкребуться перелазами .
    І тільки ніч у шибку гляне злодієм,
    Залазять тихо, мимрять недоказане,
    Й до ранку знов шукаю з ними броду я.
    02.2023.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (6)


  30. Тетяна Левицька - [ 2023.11.29 10:07 ]
    Сукня
    Прекрасна сукня жіночці пасує,
    на витонченій талії, як влита,
    Але ж окрасу не дарують всує,
    хіба, що з секонд-хенду сіру свиту.

    Яскраві зорі на шифоні синім
    і декольте, мов озеро, глибоке.
    Про сукню неймовірну, ексклюзивну
    таємно мріяла багато років.

    Хіба не варта чарівного дива? —
    розумна, незрадлива, симпатична,
    талановита, добра, неспесива,
    й душа, усі говорять, поетична.

    Воліє... хоче... хто ж її осудить
    за те, що так припала річ до серця?
    Сама купила. Не дивуйтесь, люди, —
    в нас майже все за гроші продається!

    27.10.2023р.


    Рейтинги: Народний 6.42 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (7)


  31. Леся Горова - [ 2023.11.29 08:21 ]
    Запорошило
    І сніг пішов. Розверзлись небеса,
    Й запорошило ним, запорошило...
    Він падав, потім ніби зависав,
    На мить торкнувшись до віконних шибок.

    Він опускався тихо до землі,
    Щоб дотиком її м'яким накрити,
    Й поволі світ похмурий побілів,
    І подих стишив норовливий вітер.

    Маленькі невамогі пластівці
    У зАкутки накриті полетіли,
    І в павутині зібганій зацвів
    Букет зимовий із пелЮсток білих.

    Сніг заглядав туди, куди лиш міг:
    Сідав на рами, вмощувався в стіни,
    Із даху падаючи, за вікном димів.
    Який же чистий! Може, душі зцілить.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (5)


  32. Ігор Деркач - [ 2023.11.28 20:55 ]
    За кулісами самооборони
    ***
    Чого лише не чуємо у Gugli
    із того, що буває на війні,
    коли там опиняються безуглі
    гієни на всю голову дурні.

    ***
    Де є ще русофіли, там усяке
    на будь-яку усячину клює.
    На що уже не жадібні поляки,
    а й ті нічийне мають за своє.

    ***
    Обрізані нарциси і паяци
    у ролі шолудивого кота
    нічого і нікого не бояться
    ні ока Бога, ні Його суда.

    ***
    Приміряє бестія корону
    цезаря у хакі... для пихи.
    Свита пхає чучело до трону, –
    хай воно спокутує гріхи.

    ***
    Стратеги мають тактику, девізи
    і кредо доленосної судьби,
    що видає у владу вічну візу
    на радощі всеїдної юрби.

    ***
    Негадане або неждане –
    боки одного... false @ true...
    одне – неначе, сіль на рану,
    а інше застує добру.

    Завіса
    Не заримуєш ямби і хореї,
    метафори й епітети одні
    й ті самі, як уміють корифеї,
    а долю не об’їдеш на коні
    у час суворий і у темні дні,
    хоча й хороші наміри у неї
    до перемоги правди на війні.

    11/23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  33. Світлана Бур - [ 2023.11.28 08:21 ]
    Крилатий сніг з коханням першим
    Безшелесно спочатку падав перший сніг
    Зіркоподібними кристалами додолу.
    Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
    У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.

    Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
    Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
    Ми розуміли одне одного без слів.
    І вже кружляли витвори пухнасті,

    Встеляючи вісоном білим навкруги.
    Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
    І танули сніжинки від тепла жаги.
    Шептали очі: ти - найкраща в світі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (4)


  34. Леся Горова - [ 2023.11.28 08:42 ]
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду...(квартон)
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
    А я все ще не вірю у те, що розлука- то правда.
    Та ніяк не насмілюся серцю сказать- відболи .

    Ця коротка рулада із болю- забутий мотив.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    Ніби кров із лиця, на якому намарно знайти
    І краплину того, в чому бачили запал і знаду.

    Та допоки болить, довгий вечір не зможе приспати
    Ослабіле бажання злітати у вись до зірок.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    Між ріллею і небом застигло зніміле зеро.

    І ні сліду рум'янцю- холодне безлисте гіллЯ
    На заграві викреслює руни, надії заради
    Обіч сірого лугу, що нам гобелен вистеляв.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Бур - [ 2023.11.27 09:42 ]
    Дихаю тобою
    Дихаю тобою у грудневі ночі,
    Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
    Іноді будує щось морозний зодчий,
    А мені все рівно - маю оберіг.

    Оберіг родинний - вогнище кохання,
    Щирість і повага, ніжність почуттів.
    Дихаю тобою в золотім світанку,
    Взимку сад любові навіть не спустів.

    День у день з тобою ділимо ми радість,
    Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
    Дихаю тобою: знов даєш пораду,
    Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (4)


  36. Віктор Кучерук - [ 2023.11.27 05:59 ]
    * * *
    Не журися в марності безсилій
    І в зневіру легко не впадай, -
    Може, завтра голосочком милим
    Обізветься люба: Зустрічай...
    Все в житті минуще та мінливе,
    Повне збігів, зіткнень і сплетінь, -
    Може стати бажане можливим,
    Тільки треба прагнути хотінь
    І на довгу темряву зарано
    Скаржитись довірливо щодень, -
    Незабаром час такий настане,
    Що захочеш радісних пісень.
    Від кохання серце молодіє
    І світліє видимо душа, -
    Утрачати бажану надію,
    Попри розпач свій не поспішай.
    27.11.23


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2023.11.26 20:55 ]
    Краса і омана
    Дні коротшають дедалі
    І уже без вороття,
    І коротшає помалу
    Наше сонячне життя.

    Межи осінню й зимою --
    Ця дорога -- як межа.
    І літа, як за водою,
    Злотокоса виряджа.

    І зроняє на прощання
    Те намисто золоте.
    Як невигасле кохання --
    Все ще ніжністю цвіте.

    Серце б'ється, серце плаче,
    Не тікайте стрімко вдаль --
    Золоті літа козачі,
    Не накликуйте печаль.

    А праворуч із-за гаю,
    Перламутром осяйна,
    Господиня зустрічає,
    Сріблом бавиться вона.

    Розкриває нам обійми,
    Легко інеєм іскрить.
    Люба, люба, серце вийми,
    О яка прекрасна мить!

    Як змія, дорога в далеч,
    Спокушає, манить нас.
    Пута з білого металу
    Одягти приходить час.

    Може, то омани лоно,
    Й поспішати ще дарма,
    В ньому серденько потоне,
    Захолоне, як зима.

    26.11 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  38. Світлана Бур - [ 2023.11.26 10:34 ]
    Не чекала

    Не чекала, що цілуватимеш руки,
    Мов замерзле узимку гілля.
    А для болю і мук амністія прудко
    Увійшла, хоч не думала я.

    Не чекала тебе, що знов доторкнешся
    Пелюстків прив*ялих сердечних.
    І зруйнуєш в душі укріплені флеші,
    Залишившись, на диво, ґречним.

    Не чекала тепер сама вже від себе
    Серед пилу щоденних суєт.
    Не чекала милості ясного неба,
    Із туманного сну - силует.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  39. Леся Горова - [ 2023.11.26 09:31 ]
    Перший сніг
    Цей перший сніг, що появивсь нізвідки,
    Заплутався в гіллястому сплетінні.
    Спадають вниз його вологі зліпки,
    Ховаючи останній слід осінній.

    Пообростали знов безлисті крони,
    Забутих яблук ліхтарі рожеві
    Вмостились м'яко у пухкі долоні,
    Як докір учорашньому дощеві.

    На падалицю схожі тануть плями
    До теплої землі торкнувшись зрання .
    І чутно птàхів доповідь пискляву
    Про перше снігове зими вітання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (2)


  40. Тетяна Левицька - [ 2023.11.26 07:01 ]
    Чорно-білий
    Завіяв сніг, а на світанку
    розтанув, як і не було.
    За ким сумуєш ти, панянко,
    чи затупилося стило,
    чи Муза, подруга натхнення,
    на сукню розілляла чай?
    Твоєї долі рівнодення
    розрізав навпіл небокрай,
    немов хлібину зачерствілу —
    збираєш крихти запашні
    і долі — смуги чорно-білі
    намотуєш на прядку днів.
    Рахуєш, наче продавчиня
    чужі банкноти й копійки,
    сивини на нових світлинах,
    дарма змарновані роки.
    А у зіницях лоскітливих
    то пломінь блисне, то сльоза —
    щасливі миті полохливі
    не зважити на терезах.
    Ще будуть радощі та втрати —
    у кожного свій Еверест.
    Крута стежина, щоб дістатись
    блаженним серцем до небес...


    25.11.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (10)


  41. Віктор Кучерук - [ 2023.11.26 05:36 ]
    * * *
    В калейдоскопі пам’яті і з’яв
    Дні крутяться і змінюються швидко, –
    Отих, кого учора зустрічав,
    Сьогодні на шляхах моїх не видко.
    Від щастя наших повсякденних стріч,
    Лише сліди знайомі залишились, –
    Неначе за відсутність протиріч
    На себе ми накликали немилість.
    Не з грошей лиш складається платня
    За здобуття важкої Перемоги, –
    Найкращих утрачаємо щодня,
    Не змінюючи обрану дорогу…
    26.11.23


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  42. Іван Потьомкін - [ 2023.11.25 22:17 ]
    ***
    Щоб од думок бодай на час прочахла голова
    (Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
    Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
    Словам високим надають земного змісту.
    Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
    Поставивши їх поперед чоловіка тінню,
    Аби і в помислах, і в пошуках, бува, не заблудивсь,
    Завжди їх вивіряв польотом і корінням.



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (3)


  43. Леся Горова - [ 2023.11.25 08:12 ]
    Зречення
    Ти - зречення моє. Лети назовсім,
    Забравши спомин, присмак гіркоти,
    Тепло надій, що зігрівало досі,
    Все, що мені подарувала осінь
    Я відпускаю осінню. Лети!

    Коли щоки запалої торкнеться
    Ранковий промінь, як моя рука,
    Забутий щем заллється тихо в серце,
    Подумаєш - чи не зі мною сенси
    Були, які незнано де шукав?

    Я сни свої на іншого замовлю,
    Пірну у мрію сонячно - ясну.
    Думок про тебе випаливши схови,
    Вберу садок у листя пурпурове,
    І в затишок спокійно поверну.

    Та ранній вечір в осені чорнильний,
    Й закривши повню на льоту крилом,
    Шукатимеш в сні моїм шпарину,
    Гукнеш, і за тобою я полину.
    А зречення? І чи воно було?


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (6)


  44. Ігор Білецький Академік - [ 2023.11.24 18:19 ]
    Ми
    Горить країна у вогні,
    Ми всі в міцних обіймах болю...
    Чи то наснилося мені?
    Чи світ же дійсно збожеволів?!

    Ще кілька днів - і вже весна...
    Стою в вікні з холодним чаєм -
    Бо запізнилася вона
    На рік, чи п'ять - ніхто не знає!

    І опускається рука,
    Ми ж - пішки в партії всесильних,
    Їм наплювати звисока
    На кількість плиток надмогильних.

    Не вішай ніс! Тримайся, брат!
    Змогли діди - а ми чим гірші?!
    Відклав на трохи автомат -
    Лежу в лікарні, пишу вірші...

    2023 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  45. Галина Шибко - [ 2023.11.24 18:27 ]
    Настрій

    За пшеницями, вмитими дощем,
    гаї стоять, повиті сивизною.
    Душа моя заходиться плачем
    за юністю,
    за щастям,
    за весною.

    Птахи поприпадали до землі,
    у мокрих кублах вигрівають діток,
    і тільки десь у надвечірній млі
    дзвенить, дзвенить самотній жайвір-свідок.

    Кого, з якого краю вигляда?
    Кому співає пісню проти ночі?
    Чи він немає власного гнізда,
    чи, може, повертатися не хоче...

    Я ладна теж, хоч росяним кущем
    лишитись тут, зріднитися із лугом,
    нехай душа заходиться плачем
    за ніжністю,
    за вірністю, за другом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  46. Тетяна Левицька - [ 2023.11.24 14:05 ]
    Я їду до тебе, мамо
    Я іду додому, мамо,
    Не спиняючись на мить,
    Через куряву туману,
    І поранену блакить!
    Повз міста, розбиті села
    І гніздечка ластів'ят,
    Крізь церкви, старі костели,
    Що дзвіницями кричать.
    Їхні б сльози зачерпнути
    І розсипати в Кремлі.
    До кровиці стерши руки,
    Збивши п'яти в мозолі,
    Я іду, як свідок болю,
    Розказати, що війна —
    Люта смерть, жахливе горе,
    Ридма, пекло, сатана.
    Йду крізь соняхи лискучі,
    Оминаючи мости,
    Буйні ріки, чорні кручі,
    Щоб мене впізнала ти
    Сивочолого у берцях,
    В камуфляжі і броні,
    Щоб притиснула до серця,
    усміхнулася мені,
    Як було колись раніше,
    На осонні золотім —
    Рідне слово заколише,
    І огорне щастям дім.
    На полиці образ Діви
    Стигми згоює святі —
    Тільки мати рани зцілить
    Свому сину на хресті.
    Я іду до тебе, рідна,
    Крізь війни вогневий град,
    В серці — люба Україна
    І осколки від гармат!

    24.11.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (4)


  47. Світлана Бур - [ 2023.11.24 11:38 ]
    Поклич
    Як пишно розквітатиме весна в вінку,
    Протягне сонячний світанок руки.
    Поклич мене, зіллємось разом у танку,
    Звучатимуть в серцях любові звуки.

    Як прийде білий день у радості й журбі,
    Із ласкою від лагідного літа,
    Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
    Мов райдуга засяю розмаїттям.

    Як завітає вечір в сірому плащі,
    Стихатиме потроху денний гомін,
    І повні вражень, почуттів палких ковші,
    Поклич мене в осінній щастя пломінь.

    Як приблукає таємничо-стигла ніч,
    І темінню прикриє всі принади.
    Мене тихенько в зиму споминів поклич,
    Збиратимем сніжинок міріади.

    До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (3)


  48. Ольга Олеандра - [ 2023.11.23 13:38 ]
    Відчайдушний двобій
    Дводенний сніг – розвідник зимовий,
    шпигуючий, не криючись, усюди.
    Листопаде, виходиш на двобій?
    Останній тиждень свій відстоювати будеш?

    Збирайся! І покірливо крокуй
    наздоганяти побратима літо.
    Вже першим залпом зледенілих куль
    знесло твій стяг позліткою розшитий.

    Ну що тобі той тиждень? Це ж абсурд.
    Ти знаєш, що приречений вмерзати
    у прошарки льодистих кучугур.
    Морозяні заряджено гармати…

    Здаєшся? Чи погорда не дає?
    Чи впертість [ненасить] не дозволяє?
    Це володіння, календарно, ще твоє –
    формальність, що нічого не міняє.

    Сніг-резидент, зухвалий та жорсткий,
    господарськи гуляє по окрузі.
    Листопаде, лякатися не смій!
    І бийся! В повну силу й без ілюзій!

    23.11.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Прокоментувати:


  49. Леся Горова - [ 2023.11.23 09:43 ]
    Моя любов тримає автомат
    Речей багато у бутті не стало.
    Де музика? Веселка? Зорепад?
    Слова глухі, із присмаком металу.
    Моя любов тримає автомат.

    Нема розради у погожім ранку,
    Весна не в радість й мрійник - листопад.
    Чуття німі, розтали забаганки.
    Моя любов тримає автомат.

    Бо там, де сонця схід, там лиха жерло.
    Звідтіль навалу чинить супостат,
    Народ сусідній, підлий, кровожерний,
    Й моя любов тримає автомат.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (4)


  50. Тетяна Левицька - [ 2023.11.22 23:59 ]
    Забери в час розлуки...
    Забери в час розлуки, що-небудь візьми,
    ти на згадку відрадну від мене:
    срібну пісню кохання, чудес килими,
    а у погляді небо блаженне.

    Променисті світанки, малинові сни,
    як завії рожевого цвіту,
    верболозів рясних — острови таїни,
    що створила любов з малахіту.

    І не шкода мені діамантових слів,
    і речей до останньої свити,
    тільки б поміж холодних і грузних снігів
    грішну душу свою не згубити.

    Не жалкую за тим, що було, те було —
    не відняти тепер й не додати.
    Бачиш, птах розчахнув твердь небесну крилом
    і ти теж, на багато ще здатен.

    Всі простори твої від землі до небес,
    та завжди повертайся додому,
    білокрилий Лелеко — натільний мій хрест,
    щемна скалка у серці живому!

    22.11.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.03) | "Майстерень" 7 (6.12)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   149