ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2023.02.04 14:59
Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Усе скінчиться: на її вустах
З'являлася усмішка умиротворення.
Коли ж до ніг підступала зима,
Як комір біла її сорочки,
Вона бувала завжди сумна,
І сум спихала на хворий жовчний.

Нічия Муза
2023.02.04 11:58
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
що не додає вендета честі
діячу у марній боротьбі.

Ну, буває – у душі ми діти...
Згідно філософії людей,
ми усі є жертвами ідей...

Ігор Деркач
2023.02.04 11:54
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
що його(її) у біомасі
ображає видумками хтось.

Їй(йому) дорога у піїти –
це аби лише себе явити
з конопель Пилипом і мерщій,

Олена Лоза
2023.02.04 10:36
В сховищах таємної кімнати,
В мотлоху і баночках від вакси
Той, кого не можна називати,
Жадібно ховає горокракси.

В дзеркалі холодному Яцрес(а),
Ніби найвеличніший з драконів,
Він вершить свою криваву месу,

Хельґі Йогансен
2023.02.04 09:56
Зійшла  з  очей  рожева  пелена,
Розбився  міф,  –  на  совісті  не  легше.
Щемить,  зіяє  в  грудях  пустота,
У  місці,  де  повинно  бути  серце.

Завдавши  знов  образи  і  жалю,
В  одну  лиш  мить  спалив  усі  бажання.
Штовхнув  у  прірву  від

Софія Цимбалиста
2023.02.04 09:09
Найстрашніше загубити себе,
приміряючи чужі ролі.
Так порівнювати себе з іншими
і забути, ким ти є насправді.
Об'єднати всі особистості в одну,
гадаючи, що так найлегше.
Найлегше скопіювати чиїсь думки,
повторити чиїсь кроки.

Микола Дудар
2023.02.04 02:13
А у небі, десь там… на те й воно небо…
Погоджуюсь, згоден, давайте про інше
І я вам не звір, чи якась там амеба…
Певен, що всі з того самого Вірша…

Було, поміж всього, там не до жартів
Дай Боже здоров’я і щоби не гірше
І розуму в душу, а схибив -

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:24
ми навчилися
собі брехати
і вмовлятися
так буде краще
а колись могли
не в снах літати
не питатися
у чім

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:22
ось ми одні
однісінькі
чутливі
безборонні
чекаємо
відвертості
як публіка
антре

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:19
о церкви
синагоги
мечеті
що у мечетах
душ
ви печете
те іде
на чолі

Тетяна Левицька
2023.02.03 18:53
Більш не дзвоніть, будь ласка, не дзвоніть,
Подумаєш, колись ми цілувались,
Як хміль ударив в голову мені
Вночі на спорожнілому вокзалі.
Не знаю достеменно, що найшло
На мене непідступну і спесиву.
Давно забула, що тоді було —
Чи падав сніг, чи

Гриць Янківська
2023.02.03 16:00
як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі і скрижалі.
Певно зотлію з розпачу, якщо станеш марнотою світу...

Очі сумні сховала під клаптем густої вуалі.

...ріки течуть бурхливі, та з витоків непримічени

Ніна Виноградська
2023.02.03 14:29
Не потрібна убивча війна в кожен дім влізла, в душу і в хату,
Світ на друзки розбила вона з артилерії чи із гранати.
І складає невинні життя у великі, не братські могили,
Щоби думи про майбуття ми назавжди уже полишили.

Бо хотіли загарбати все: і оз

Сергій Губерначук
2023.02.03 12:37
Хай мир і тиша ці чимдужч-чимдальш, а з віч і вуст не сходить фальш. * * * Живемо від війни і до війни, і Бога славимо, бо грішні ми. * * * Скільки ще мін не зірвалось – скільки ще жде матерів. Стільки же часу лишалось – нам на спокуту гріхів

Микола Дудар
2023.02.03 05:20
Воно" вбиває по-хвилинно
Мене, похилого в літах
А на чужбині Катерина -
Самотній неба рідний птах…
І ночі довшають в судинах
На зморшки падає їх тінь
Щоби почути - Катерина
В куточках кожних сновидінь…

Віктор Кучерук
2023.02.03 04:28
То спекотна пора, то морози
Підганяють мене в укриття, –
Проявляється в повній тривозі
Вічна повість стрімкого життя.
То приємно штовхають у спину,
То впираються в груди вітри, –
Мов прикмети зовуть, а причини
Заважають надалі іти.

Ярослав Чорногуз
2023.02.03 01:49
Зима стрічається з весною,
І усміхається блакить!
Яке це щастя — буть з тобою,
І кожен день, і кожну мить!

І кожен раз — душі цвітіння,
І розкривається вона —
Як пелюстки на деревині --

Володимир Бойко
2023.02.03 00:18
Попав у партію Микола,
Як і годиться – по приколу.

Росію натягли на зло
Царі, генсеки і пуйло.

Путіненят – мов кошенят.
Щоб дати лад – потрібен кат.

Гриць Янківська
2023.02.02 21:33
А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись!
Хай би соки всі, хай би соки мої осушило!
Бо мене тут наскрізь пронизує слово-шило.
А моє? – Моє так і не зворушило.

А мені до серця, а мені до серця би докричатись!
Хай стискає груди, хай збиваєтьс

Сергій Губерначук
2023.02.02 21:07
О, ти була його остання.
Ти з ним жила через кишеню,
а він давав тобі у жменю
грошима все своє кохання,..
бо ти була його остання.

2 вересня 1996 р., Київ

Іван Потьомкін
2023.02.02 17:30
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Євген Федчук
2023.02.02 17:29
В дитинстві я щороку приїздив
У гості до бабусі. Ціле літо
Я міг на річку і у ліс ходити.
Там зустрічаєш стільки різних див,
Яких у місті марно і шукать.
Бабуся трави кожен рік збирала,
Мене частенько із собою брала.
Тож довелося і мені пізнать,

Юрій Лазірко
2023.02.02 17:16
сніжинки на щоках
зникомі херувими
розгублене в роках
затримане в незримім

дощі їй віділлють
весною серце в римах
він той від кого йдуть

Юрій Лазірко
2023.02.02 17:13
розлито вино
стигне кров не водиця
пошук істини

(Eng.)
the wine is spilled now
cooling down blood isn’t water
searching for the truth

Ігор Деркач
2023.02.02 15:18
А корупційній мафії при владі
пообіцяли пі-юлєй, таки...
животворящий Байден
лічить банду:
команду зе... бойки і єрмаки.

***
А ось і з Ради потекла зеленка,

Олександр Сушко
2023.02.02 09:37
Дівчата мене любили завжди. Був гурточок шанувальниць у дитячому садочку, хлопчаки дражнилися, але здалеку, бо чубивися з ними залюбки, розквашував носи, копав лежачих ногами, торсав за вуха. Шибеником був ще тим.
У школі саме дівчата обирали мене ком

Микола Соболь
2023.02.02 05:35
Химероводять снігопади,
витьохкує під ранок лід…
це місяць лютий безпорадно
звільняє так шляхи весні,
бо вже пора.

Ось-ось розпустять верболози
суцвіття котиків пухкі,

Віктор Кучерук
2023.02.02 04:46
Коли у гаю за рікою
Зозуля поспішно кує, –
Немає мені супокою
І дуже тривожно стає.
Навіює тільки печалі
У душу кування її,
Бо нині все менше тривалі
Плачі у зеленім гіллі.

Хельґі Йогансен
2023.02.01 23:02
Ну  що  ж,  прощай!  Ідеш  від  мене…  Осінь.
Де  ти  ступала  –  інеєм  лежить
Моя самотність.  Зглянься  ж  хоч  на  мить!
А  я  кричав  колись,  що  з  мене  досить
Твого  повітря,  вижовклих  листків,
Дощів, туману...  Час  вже  пролетів
І  ти

Тетяна Левицька
2023.02.01 22:00
Це маячня, мій любий, тільки сон,
лякає привидом посеред ночі.
Лунає серця срібний камертон,
душа на вістрі леза кровоточить..

То падає узимку дощ: дрібний,
холодний, забобонно-сліпкуватий,
в небесній прірві топить Бог човни,

Віктор Михайлович Насипаний
2023.02.01 21:33
Сперечались якось троє про життя вар’яти.
Про жінок, яких насправді треба вибирати.
Перший радить чемну й мудру. Другий лиш багату.
Третій хоче іноземку, щоби світ пізнати.
Інший хоче лиш пампушку, теплу, як перина.
Ні, нехай худа, як тріска, наче ба

Віктор Кучерук
2023.02.01 20:12
Сон рябої кобили
Зранку меле дідусь, -
Мов позичити силу
Може досі комусь.
Бо допоки ми спали,
Чи лічили курчат, -
Він змастив п'яти салом
І гайнув до дівчат.

Ніна Виноградська
2023.02.01 19:37
Чи Громомовиця, чи Громниця,
Це давнє свято нині є.
В моєму місті і в столиці
Весну чекає. Півень п’є

Краплини, що стікають з даху
І цим віщуючи весну,
І перемогу у невдахи,

Козак Дума
2023.02.01 19:32
Актор із тебе нікудишній,
шматок несвіжого філе,
та щоки надуваєш пишно,
щосили тужишся – але…

Ігор Шоха
2023.02.01 18:47
ІНастає глобальне потепління,
тонуть у морях материки,
люди захищають володіння
і... воюють. Людям невтямки,
що потоп великої ріки
буде не по щучому велінню.
Це сама земля уже віки,
поки гавкотіли пустомелі,

Юрій Лазірко
2023.02.01 17:31
Левандівка
не Монмартр
Сихів
не Бродвей
вже мене давно нема
там
де п‘ють
глінтвейн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дафна Міллер
2023.02.02

володимир вільха
2023.01.25

Дядечко Богдана Дядечко Богдана
2023.01.17

Іван Іван
2023.01.12

Юраня Войтовецька
2023.01.10

Аннабель Коваль
2023.01.09

Гриць Янківська
2023.01.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2023.02.03 01:33 ]
    Стрітення
    Зима стрічається з весною,
    І усміхається блакить!
    Яке це щастя — буть з тобою,
    І кожен день, і кожну мить!

    І кожен раз — душі цвітіння,
    І розкривається вона —
    Як пелюстки на деревині --
    І чари п’є твої до дна.

    А ти в обіймах умліваєш,
    І сяєш поглядом ясним --
    Володарко земного раю,
    Де наяву — солодкі сни.

    І марення хмільні, як диво,
    І пестощі такі п’янкі,
    Немов озоном після зливи
    Повіяв легіт гомінкий.

    Веселка ніжна в небі висне
    Теплом твоєї доброти.
    Моє життя дзвенить, як пісня,
    Коли зі мною поруч ти.

    3 лютого 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  2. Тетяна Левицька - [ 2023.02.01 22:50 ]
    Тільки сон
    Це маячня, мій любий, тільки сон,
    лякає привидом посеред ночі.
    Лунає серця срібний камертон,
    душа на вістрі леза кровоточить..

    То падає узимку дощ: дрібний,
    холодний, забобонно-сліпкуватий,
    в небесній прірві топить Бог човни,
    гульвіса вітер бродить біля хати.

    Плекає ностальгія в повитках
    рожевих спогадів нудне тужіння,
    збирає павутину по кутках,
    примарних потороч химерні тіні.

    Жадливо січень дощовицю п'є,
    туман ховає в бліндажі молитву,
    і ставить фішки на зеро круп'є
    щоб виграти війни останню битву.

    Гуде дорога потягом, а ще
    зажурена сльоза лоскоче вії.
    Спи, зайчику, при зустрічі ущент
    обіймами твої жахи розвію.

    01.02.2023р.


    Рейтинги: Народний 6.25 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Сушко - [ 2023.02.01 10:13 ]
    Любов
    Грішу щоночі. А уранці каюсь,
    Бо змалку не байдужий до краси.
    Без грішників монахи б не рождались,
    Монашки теж пощезли би усі.

    Та що монашки! Не було б пророків,
    Апостолів та сонмища святих!
    О, зохен вей, русалі кароокі!
    Любові б'є, без промаху, батіг.

    А каплуни в обценьках целібату
    Тримають піст. Бо так їм бог велів.
    А я щоденно еротичну варту
    Несу із честю... Мотря шасть у хлів!

    За нею Хівря, , Хвеська і Хведора,
    Усі разом на мене зверху "Плиг!".
    Виною всьому - love, l'amour, amore,
    Горить вогонь кохання у живих.

    А стогнуть як! Куди там хор Верьовки!
    Не охи-ахи - чарівні пісні!
    А через рік народяться пророки,
    Монахів серед них не буде. Ні.

    01.02.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.38) | "Майстерень" 7 (5.71)
    Коментарі: (8)


  4. Хельґі Йогансен - [ 2023.01.25 18:13 ]
    Чому (21+)
    Невже ще дивно, що кругом
    Усе не так, не те й не ті,
    Коли на всі твої «чого»
    Одні «бо так» завжди? А втім,
    Тобі простіше, бо німий.
    Хоча розумний ніби ще,
    Однак вже звичний, наче свій, -
    «Таке у всіх, скоріш за все».
    Коли?– Неясно це тобі.
    Примарне «може вже?», однак,
    Не тут, не зараз й взагалі
    Ніде, ні з ким… і вже ніяк.
    Напівживі «чому», «за що»
    Об мертві «треба» та «тому» –
    Немовби все - нараз в ніщо.
    Вже вкотре так. Але чому?



    11.10.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.22 19:00 ]
    Укрийте землю
    Зими пухкі, м’які сніги --
    Куди поділися, о де ви?!
    Невже було вам до снаги
    Злетіти в небеса сталеві?!

    Як лебеді, змахнули мов
    Крильми широкими щосили.
    Зігріту землю до основ
    Усю оголену лишили.

    Вона здригається, тремтить
    Од вибухів і холоднечі.
    Сніги-тумани, хоч на мить
    Укрийте хусткою їй плечі!

    22 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  6. Володимир Каразуб - [ 2023.01.22 13:30 ]
    Ляльковий світанок
    Можливо вона розповідає про мене
    Комусь із найближчих,
    Легковажно скрививши вуста і тильною
    Стороною долоні примхливо скида у відбій.
    А щоки у неї горять, розпалюються все більше і більше,

    Мов груди обмотує ляльки-мотанки
    В лоскітливий спогад про ніжність свою мені.
    Замовляє словами пишнотілої ляльки Бажанки
    Показує вірші, в сторону сміючись,
    Чіпляючи срібло на білий мережаний фартух.

    А в руках теплий лоскіт стрічок,
    Спів чутливих принад і постійне повернення слів
    У розвій замовлянь,
    Що розмножують площу кімнати
    Між свічадами темних, глевких, розпашілих бажань
    Магічної зваби чуйного палахкотіння.

    Цей місячний позір серпанком примхливих зіниць,
    Поблискує в темряві хіттю закличного слова,
    Скидає прозору сорочку й під шепіт кладе
    До голодної скрині, до темної пащі де повня,
    Де лялька та сонце ще сонні її лежать
    І званий прийшовши тугі розплітає коси,
    І ніжно торкаються губи гарячі, мов з воску.
    Скотилась жага тонкошкіра,
    Спомутнілим світанком.


    14.08.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Володимир Каразуб - [ 2023.01.21 12:35 ]
    Я бачив Вас ще в час малого Сходу

    Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
    Як розводив у глеках мідну хну,
    Коли дививсь мов в дзеркало у воду,
    І бачив Вас, тоді коли без згоди,
    Свою любов розмарену вдихнув.
    Я бачив Вас, здається, поза часом,
    В пливких дрижаннях сонця на воді,
    І хвилювались образи невчасні,
    Коли і сліз не розбереш в цій чаші,
    Яку подали випити Тобі.
    Я бачив Вас, і не в числі забутих,
    Потоплених у пам’яті моїй,
    Коли словам минулим не вернутись,
    Коли без неї серцю не відбутись,
    Заснувши в човнику вогких повік її.

    26.11.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.21 10:03 ]
    Гладіатор або всі крапки над і
    Напевне снюся любій — егеге!
    Бо тягнеться рукою щось дістати,
    Та мій горобчик літерою “ге”
    Спросоння вигнувся, вже — гладіатор.

    Погладить треба, щоби став прямий,
    І щоб заграли радості фонтани.
    Трудися, мила, ми ж удвох, самі,
    Хай літерою “і” горобчик стане.

    Яка ж ти молодець — душа моя!
    Мов той юнак красивий і завзятий --
    Усі крапки над “і” розставив я
    У тебе на щоках — любові свято!

    20. 01 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  9. Володимир Бойко - [ 2023.01.19 23:31 ]
    Як і жив
    Ти вклонятись не вмів
    Ані кулям, ані ворогам,
    І у вічність пішов
    Як і жив, не схиливши коліна.

    Ти приходиш зі снів,
    Де немає притулку словам.
    Ти своє не дожив,
    Аби вічно жила Україна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  10. Віктор Кучерук - [ 2023.01.19 04:07 ]
    Тривожно
    Пахощами талої землі
    Споєне уранішнє повітря, –
    Зовсім розчинилася в імлі
    Чорно-білих кольорів палітра.
    Капає за комір і лице
    Умивають радісно краплини, –
    Лиш калюжі блискають свинцем
    І душі тривожно щохвилини…
    19.01.23


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  11. Тетяна Левицька - [ 2023.01.15 18:46 ]
    Ми ж домовлялися з тобою
    Ніхто із нас в житті не вічний,
    та говорили, що в село
    на день народження у січні,
    приїду. За гучним столом
    ми ж домовилися з тобою
    справляти разом ювілей?
    Журба гарячою сльотою
    скотилася з моїх очей.
    На роздоріжжі зупинилась,
    брести не відаю куди?
    На цвинтар, де твоя могила,
    ведуть загублені сліди.
    На ключ зачинена капличка,
    хрест на семи вітрах гуде,
    чому ж назустріч, ти сестричко,
    мене обняти не ідеш
    з воріт невіданого раю?
    Несу гвоздики сумоти...
    нема... й у Бога не питаю
    в яких снігах тебе знайти?

    12.01.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (4)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.11 22:29 ]
    Про тебе мрію я

    Хоч сум під віями, хоч сум під віями
    Малює тушшю все густі мазки,
    Про тебе мрію я, про тебе мрію я,
    І маску смерті рву аж залюбки.

    Моя ти бджілонько, моя вродливице,
    І чарівливіша за Мерилін.
    Грайливо місяць он моргає, дивиться,
    Мов залицяється із неба він.

    Немов спустилася із висі лодія,
    Доріжка сяюча - на плесі шлях.
    Звучить над берегом краса-мелодія,
    Кохання наше так благословля.

    11 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  13. Тетяна Левицька - [ 2023.01.11 14:10 ]
    Засніжена рапсодія
    Сивий місяць в гамаку
    колисає зірку,
    вітер здмухує легку
    пудру на бруківку.
    Ожеледиця, мов скло,
    можна посковзнутись,
    кружеляє за вікном
    білий цвіт — цикути*.
    Трусить небо з лантухів
    тополину вату,
    а мій Котик захворів,
    буду лікувати.
    Кутати в медові сни,
    як малу дитину,
    біль ховати від війни
    у пухку перину.
    Заварю крутий настій
    з липи та меліси,
    хай в засніжені густій —
    небо хмару місить.
    Розсипає навкруги
    борошно гречане,
    і летять, летять сніги
    в забуття, коханий.

    Цикута* — трав'яниста рослина з суцвіттям схожим на сніжинку.




    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  14. Софія Цимбалиста - [ 2023.01.10 21:56 ]
    ***
    Здається, ось прийшов кінець.
    Ще трохи і закінчиться усе.
    Ще хвилина і настане
    той жахливий фінал.
    Знову прокручуєш
    всі можливі сюжети.
    Сумуєш чи радієш?
    Може, все було даремно
    і не слід навіть чекати.
    Може, не варто й думати
    про щасливий кінець.
    Здається, ось він.
    Маревом з'являється
    перед очима.
    Ось тут, вже близько.
    Жаль, та ні.
    Хоч як не намагайся,
    весь час з'являтимуться
    перешкоди.
    Дрібні, а часом велетенські.
    Весь твій життєвий шлях
    не пройде без проблем.
    Звідусіль будуть приходити
    суворі випробування.
    Йти буде важко, як ніколи.
    Безсилля убиватиме тебе.
    Ти втратиш віру й все,
    що зараз зводить з розуму тебе.
    Та попри все,
    ти йтимеш далі.
    До кінця.
    До того щасливого кінця.

    10.01.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  15. Володимир Каразуб - [ 2023.01.10 20:38 ]
    Тепер, коли ви навпроти

    Тепер, коли ви навпроти
    ледь подавшись натомленим профілем
    в сторону,
    здається, чіпляєтесь ниткою голосу
    за вушко ще гострого слова;
    шепотом,
    кинувши в простір, кудись, знеохочено;
    листя
    прошивши в сум схоплених
    шелестом,
    вишивши гладдю над обрій –
    птахів;
    довго тривожитесь вицвілим реченням,
    креслите вічність в повітрі що
    крайністю,
    сходиться точкою в талії
    вісімки,
    наче приречення в слові –
    прощай.
    Профіль тримаєте гордо,
    безпристрасно,
    Знаючи
    першою вийдете ви.
    Звідси,
    з картини,
    з пейзажу, що вичахнув
    і мерхне в байдужім
    безвітрі
    брови.

    02.08.2021


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.09 22:54 ]
    У смертельних обіймах
    Я звикаю, звикаю до мук,
    Як раніше звикав до комфорту.
    І гнітючу зажуру німу
    Витискаю крізь серце й аорту.

    Переплавлюю настрій сумний
    На мажору нищівного звуки.
    Адже ті, хто у пащі війни,
    Їм дрібниця - хвороби й розпуки.

    Бо ніхто не врятує тебе, Мусиш ти у ці миті одверті
    Виривати самого себе
    Із обіймів безжальної смерті!

    9 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.01 23:32 ]
    Поезії Богу
    Чому це сьогодні схвильовані лиця?
    Читають поезію, кажуть: “Ого!”
    Святкує світ весь, України столиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    Він рік відкриває Новий, як годиться,
    І келихи повні налиті кругом,
    Звіщає у небі урочисто птиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    І жезлом не може його нахвалиться,
    І мріє буть Музою, каже: Ого!”
    Щаслива дівчина ачи молодиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    І ширшає книг вже чимала полиця.
    Поет він од Бога, і слово — вогонь!
    Поезії Богу я хочу вклониться:
    Павлюк народився, славімо його!

    1 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Тетяна Левицька - [ 2023.01.01 18:44 ]
    Дзвінок з Італії

    — Мамо, чула, що на вас
    Запустили дрони?
    Перекрий швиденько газ,
    Набери в бідони,
    Пляшки, бутелі — води,
    І сховайсь у ванній!!!
    — Доню, не хвилюйсь, сюди
    Ворог не дістане.
    Я набрала в АТБ
    Випивки і їжі.
    Не нервуй, прошу тебе,
    Не було би грижі.
    Не ловлю я тут ворон,
    Накупила й мила,
    Павербанк і телефон
    Вчасно зарядила.
    Закололи кабана
    Ось у цю суботу,
    Волонтерам віддала,
    Вистачить на роту.
    Світла інколи нема,
    Та терпіти мушу,
    Головне, щоб та пітьма
    Не чорнила душі.
    — Що ж там бахкає «бум-бум»
    Без кінця і краю?
    — То твій тато і наш кум
    Килим вибивають.
    Свято, люба, як-не-як,
    Тож ялинка в хаті!
    Проженемо всіх чортяк,
    Будем святкувати!
    Задніх, доню, не пасу,
    Волонтерю знову.
    Довіряю ЗСУ,
    Вірю в Перемогу!

    30.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (1)


  19. Тетяна Левицька - [ 2022.12.31 15:26 ]
    Залік
    Час не гоїть роз'ятрені рани,
    мінливі літа навстріч.
    Подаруй мені ліки, коханий,
    у цю новорічну ніч.

    Хай засяє ялинка у залі,
    на вітах — п'янкий жасмин.
    Достроково складаємо залік
    на міцність своїх судин.

    На життєвих заглибинах поспіль
    шукаємо свій едем,
    хоч по мінному полю наосліп,
    узявшись за руки, йдем.

    Скільки б нам не наділено небом
    тунелів і кураїв,
    Наші коні летітимуть степом
    в ромашковий спів гаїв.

    24.12.2022р.



    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  20. Юрій Лазірко - [ 2022.12.30 19:56 ]
    подiлися серцем сестро рiдна
    поділися серцем
    сестро рідна
    бо своє лишила
    в скрипаля
    і тепер життя
    мені не видно
    просто
    зупинилася земля

    поділися
    мила
    я благаю
    хоч краплину
    вірності
    і сну
    білий світ
    із неба облітає
    не лишай
    загублену
    одну

    обійми
    як сонце
    лід останній
    в час
    як заколисує
    зима
    може там
    те серденько
    розтане
    і струмком збіжить
    хто б не тримав

    дай мені
    розради
    най спочину
    і надії теплої
    для сліз
    чуєш
    моя люба
    янгол гине
    той самий
    що нас обох
    приніс

    розгубилася
    весна по літу
    заплети мені
    ще раз косу
    бо не встигла
    я любов
    зігріти
    мов хвилина ранішня
    росу

    поділися серцем
    сестро рідна
    бо своє лишила
    в скрипаля
    і тепер життя
    мені не видно
    просто
    зупинилася земля

    12 Січня, 2019


    Рейтинги: Народний 7 (5.61) | "Майстерень" 7 (5.59)
    Коментарі: (5)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2022.12.30 12:46 ]
    Каяття
    Хмурніє небо цілоденно
    І груди все: кахи-кахи.
    Хвороби сипляться на мене,
    Як покарання за гріхи.

    Вони мені говорять наче
    Суглобами, що так болять:
    Чекає вись твоїх пробачень,
    Уже втомилась од проклять!

    І вісточка летить од Бога:
    Ти кляв не тих, ти кляв своїх.
    На себе злися і на того,
    Хто завдає нам стільки лих!

    Хто землю топче нашу милу,
    І нищить роду твого квіт...
    Віддай ненависті їм силу,
    Хай знову усміхнеться світ!

    30 грудня 7530р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  22. Козак Дума - [ 2022.12.30 10:07 ]
    Коло Свароже
    Крутиться повагом Коло Свароже,
    день приростає опісля Різдва.
    Сонця народження – свято Дажбоже,
    Велес у променях, інші дива!

    Три калачі на столі у світлиці,
    поряд узвар і пшенична кутя.
    Дідух з обжинків на чільному місці,
    пам’яті предків і символ життя!

    Далі Великдень – весни рівнодення,
    літо, Купала і Сонцеворот.
    За Світовидом й осіннім натхненням
    знов Колядою віншує нас Род.

    Чом полишили ми рідні пенати?
    Вкрав Корочун чарівну Коляду?.
    Варто прадавнє своє пам’ятати,
    аби не ковзати, як на льоду!

    Крутиться, крутиться Коло Свароже…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  23. Тетяна Левицька - [ 2022.12.30 10:44 ]
    Святвечір
    Зібрала по засіках жалібний вірш,
    й не знаю, як вік доживати?
    Біда, як її не спроваджуй на двір,
    блукає навшпиньках по хаті.

    В шибки зазирає невтішна журба,
    упир присмоктався до вени,
    тікає в метро з переляку юрба,
    волають від жаху сирени.

    Павук розставляє пастки по кутках,
    чатує на душі чаїні.
    У римського Понтія кров на руках,
    а хто ж розіп'яв — Україну?

    Ялинка не пахне, Різдво зокрема,
    завчасно постукало в двері,
    а в мене ні маку, ні меду нема,
    в Святвечір — сльоза на вечерю.

    Колядок не чути, великі "уми"
    в пакети двохсотих пакують.
    Бенкети справляєм в епоху чуми
    під вибухи мін й Алілуя!

    29.12.2022р


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2022.12.29 04:59 ]
    Грішний азм!
    Ох і люблять християни їсти!
    Особливо сало, ще й у піст.
    Я ж бо народився атеїстом,
    Веганом. Тому худий як глист.

    Ані м'яса, ані бурячихи
    Не вживаю. Тільки лободу.
    За гріхи віряни мають пільги,
    От і піст у них не піст, а сабантуй.

    Вік шкоринки запиваю квасом,
    Хрону кореневища жую.
    От за це не буде мені спасу
    Ані в пеклі, ані у раю.

    А чи, браття, поміняти карму
    Й согрішити так, щоб їхав дах?
    З'їсти мняса і піти до храму
    Каятися у страшних гріхах?

    А священник з виду - місяць вповні,
    Однакові пика, тім'я, зад...
    Під амвоном - бутля самогону,
    Під єпітрахіллю - ковбаса.

    26.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.38) | "Майстерень" 7 (5.71)
    Коментарі: (2)


  25. Володимир Каразуб - [ 2022.12.25 20:59 ]
    Водоспад
    Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми
    Переверни спустошену клепсидру
    На паліндром з притоками ріки
    Яка тече до водоспаду світла.

    Хоча твоя природа любострасть,
    Розвінчана удень на ясний спокій,
    В браслети ночі огортає час
    Химерні яви, наче горло чокер

    Блідих долонь. Зроби непевний крок
    У золотисту сяянням повабність
    Рука від сонця скине тінь приток

    І втопить зір очей в притомну данність,
    А ніч довершить скинувши порок
    У круговерть нестримного жадання.

    24.09.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  26. Зоряна Ель - [ 2022.12.23 10:18 ]
    Спогад про колишніх
    Знайомий обрис. Очі, мов зі сну,
    вросли чеканням в сиву далину.
    Вони крізь тебе дивляться й мовчать,
    бо вже несуть відчуження печать.

    Чуже обличчя, риси ті й не ті.
    Як швидко все минає у житті
    Усе на світі вилікує час –
    в його «швидкій» давно немає нас.

    Окремо – люди, разом – дві мари,
    які ще носять воду до пори.
    Та й ті минуть як літо, як тепло,
    немов і їх ніколи не було.

    23.12.22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Левицька - [ 2022.12.22 21:52 ]
    Перевтілення
    Ти лапшу можеш вішати скільки завгодно,
    окуляри рожеві розбила давно.
    Відтепер у душі моїй тихо, соборно
    Відділила від плевелів чисте зерно.
    Роздала кому треба ненависні речі,
    щоб у згадці ніщо не злетіло у вир,
    бо опісля цькування, сутужної втечі
    у полон не потрапив твій загнаний звір.
    Обернулась з ягняти на сіру вовчицю,
    хто ж окрім небосхилу все те розгребе?
    І якби Бог мені не відкрив таємницю,
    то ще й досі б наївно кохала тебе.

    16.12.2022р


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  28. Тетяна Левицька - [ 2022.12.22 21:06 ]
    А хто сказав, що він не мій?
    Жену від нього вовчу зграю,
    бо хто сказав, що він не мій,
    коли його я відчуваю
    на кінчиках солоних вій?

    По запаху, ході, поставі,
    і серед тисяч у юрбі
    звабливу усмішку впізнаю,
    блаватний погляд на собі.

    А хто сказав, що ми не пара?
    Плюс, мінус — злива і вогонь,
    як у очах моїх — стожари
    від дотику його долонь.

    А хто сказав, що не красиво
    зривати плід в саду святім?
    Крадуть таємно, полохливо,
    а я у всіх на видноті.

    15.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  29. Юрій Лазірко - [ 2022.12.20 17:27 ]
    гляну в небо чисте
    гляну в небо чисте
    синьо-синьо
    ніг
    і рук
    і тіла вже нема
    а душа
    летить у серце
    клином
    мов на тризну осені
    зима
    і вона
    себе там забуває
    як вітри
    наповнення вітрил
    в тому туркотінні
    вічних таїн
    у переліку
    земних мірил
    там планетий пил
    у грудці солі
    а мовчання зір
    на дні бажань
    там висять вірші
    мов дроти голі
    і притихло їнь
    в долоні ян
    і мене
    на кожен подих
    досить
    а тобою
    кожна мить
    цвіте
    гляну в небо чисте
    і попрошу
    спрагу уст
    і те
    що ще святе
    час настане
    ніжністю ділитись
    нас не стане
    не біда
    а сів
    грудки солі
    крізь небесне сито
    із нічого
    в щось
    де бути
    всім

    4 Грудня, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Лазірко - [ 2022.12.20 17:09 ]
    хрестик у прицiлi
    зійшлося небо
    хрестиком в прицілі
    шукає виходу
    по болю
    з голови
    я бачу
    як душа скидає тіло
    себе видушує
    у видих
    за рови

    за вигорілу
    лінію довіри
    де пролягає
    зціпеніння сердець
    в яких
    не ототожнюється
    міра
    а крик
    ура
    в запеклий бій веде

    за маків цвіт
    я їхніх три гвоздики
    до перших сутінок
    на полі покладу
    отих
    яких сюди
    ніхто не кликав
    які несли
    в похміллі дикому
    біду

    відтяг затвор
    і гільза покотилась
    а запах пороху
    повзе вужем в бліндаж
    комусь
    в минулу ніч
    кохання снилось
    а зранку чвиркала
    під берцями вода

    а тут
    забракло
    подиху
    і світла
    усі дороги
    поховалися у тьму
    у грудях
    квітка відчаю
    розквітла
    її
    з собою
    на останній суд
    візьму

    і голоситиму
    ось відчай
    Боже
    я пес-приблуда
    що у реп'яхах провин
    моя душа
    на вістря в рані
    схожа
    а замість серця
    шрами
    ями
    і рови

    мене до скону
    оминала тиша
    та тіней кошених
    не назбирав курган
    лишень отих
    від хрестика
    що дише
    за маків цвіт
    за те
    святе
    но пасаран

    4 Грудня, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2022.12.20 04:05 ]
    Нірвана
    Ти спиш уже, моя кохана,
    А я іду до тебе в сни...
    Хай оповиє нас нірвана
    Солодким трепетом весни.

    Сніги зійдуть. Шовкові трави
    Укриють землю навкруги.
    І зійде сонце величаве,
    Осяє поле, ліс, луги.

    Озветься птаства стоголосся,
    Небесну втішить висоту,
    Чарівну квітку у волосся
    Тобі я, люба, уплету.

    І потім - пестощі безкраї,
    О вітре, ласкою війни.
    Втекли ми хоч на мить до раю
    Від жаху клятої війни.

    20 грудня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  32. Юрій Лазірко - [ 2022.12.15 19:32 ]
    як горi судилося
    як горі судилося
    жити з плаєм
    так мені наврочено
    йти всліпу
    запали ти свічечку
    запалаю
    а загубиш крилонька
    я твій пух

    а забудеш словонько
    пригадаю
    в мене їх назбирано
    на вінок
    там де тиша гріється
    нас немає
    там де правда молиться
    п’ють вино

    може в іншім світоньку
    більше квітів
    може любий вітроньку
    ти там бог
    як мені цим серденьком
    не боліти
    мов покуття пусткою
    на Рідво

    як незгуба вісткою
    що живий ще
    розпливаюсь
    променем по щоці
    глянь душа розчулилась
    небом вище
    і рука зігрілася
    у руці

    небо прогинається
    над горою
    світлом розкидається
    ловить плай
    догоріла свічечка
    я з тобою
    дві веселки крилонька
    від тепла

    2 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  33. Юрій Лазірко - [ 2022.12.15 19:09 ]
    провидiння
    провидіння
    сонячні каракулі
    тінь списали
    не котом
    наплакали
    розперезані
    із підвіконня
    пили вікна
    наче пійло
    коні
    а за шибами
    немов під ряскою
    сон замулився
    покрився казкою
    наче сом-вусач
    слизький
    і ситий
    рухав зябрами
    мов легіт житом
    неповторна мить
    росла під віями
    грані зведені
    світи посіяні
    хто там скрипає
    по серцю ходить
    в душу дивиться
    немов у воду
    то отой
    для кого
    в трюми спокою
    всесвіти змітають
    звагу кроків і
    сплін плете сильце
    із цівок зливи
    а у подихах
    знаходять диво
    то за ним
    не плачуть
    але хлипають
    не тримають зла
    не ранять криками
    в час коли
    стає він прикрим
    як нестерпний біль
    здається звиклим
    і світи
    до найчужіших
    сходяться
    і на ти
    зі смертю
    війни водяться
    тільки кликати
    його даремно
    він вже тут
    вибілює все темне
    він тихіше тиш
    з розмов нелічених
    і ніжніше ніж
    вогонь освідчення
    поки сом-вусач
    слизький
    і ситий
    грає зябрами
    мов легіт житом

    1 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  34. Тетяна Левицька - [ 2022.12.15 11:24 ]
    Розлука на губах
    Сніг падав навкруги безперестанку,
    іскриста мжичка затуляла небосхил.
    Лишатися не в змозі до світанку,
    а розпрощатися не вистачає сил.

    Не набулися вдосталь цього разу,
    Нічниця* обірвала ніжності струну,
    як віднайти сліди дороговказу,
    загублені ключі від щастя, не збагну?

    Не відірватися, душі тяжіння,
    хоча тримає цупко нас за рукава,
    та у сніжниці тануть сновидінням
    всі потай зронені зворушливі слова.

    Пішла у сивий морок безнадії,
    цитрини зорепаду вкрала заметіль.
    Розлука на губах, сльоза на віях,
    і більш нікого крім хуртечі звідусіль.

    Нічниця* — кажан

    13.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (2)


  35. Юрій Лазірко - [ 2022.12.13 17:16 ]
    у словах у поривах в минулому
    голос неба розходиться лунами
    пробиває дорогу дощам
    до душі що оголена струнами
    у забутий в убогості храм

    там від холоду вікна потріскали
    а від сирості линька у стін
    де за римами янголи рискали
    і купався у розпачі сплін

    де забуте так проситься спокою
    а приспане не п'є і не їсть
    і ячать за ціною високою
    стан його і утроба її

    він далекий від сталої близькості
    та без неї хворіє вона
    хто літав знає добре як низько ці
    можуть бути розмови вина

    хто літав не боявся втопитися
    в морі ласки і дихати тим
    що давало витаючи витися
    бути ближче ніж просто на ти

    засвітися зорею невгасною
    проливайся не кров'ю святих
    з тих сторін де ніхто не привласнює
    з того болю що в серці затих

    у словах у поривах в минулому
    там життя ще на двох не скупе
    там ніхто ще не каже прибули ми
    і у горлі нема ка-пе-пе

    21 Серпня, 2018


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (4)


  36. Юрій Лазірко - [ 2022.12.13 17:57 ]
    зона
    зона
    пила і гуляла
    більше стало зони
    видавали
    всім присталим
    нари біля трону

    привели
    псам сухо в роті
    щоб води набрати

    куцолисий
    що напроти
    з білої палати
    бився в груди
    що він Понтій
    з дерева Пилатів

    коло нього
    рила свити
    з роду дуполизів
    зранку вже
    по оковитій
    в безшевронних ризах

    поруч з ними
    недокурки
    з кубками чифіру
    по шість ложок
    брали цукру
    плямкали без міри

    в пахана
    не очі
    дзоти
    а душа
    без п'яток

    ніби він
    ні за
    ні проти
    зняти
    всіх розп'ятих

    ніби з ним
    вільніша зона
    і плювки чистіші

    він закон
    а у законі
    ані нош
    ні ніші

    слався
    Понтіє Пилате
    найпонтійший хане
    слава вам
    пенькам пихатим
    вічна слава клану

    і обкурені
    з хлистами
    по майданнім гамі
    повели
    отих з христами
    на пустир
    за брами

    повели
    пахан потрошки
    умиває руки
    злизує чифір із ложки
    недоталий цукор

    15 Серпня, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  37. Юрій Лазірко - [ 2022.12.13 17:00 ]
    ой чому
    ой чому це море чорне
    бо до себе ріки горне
    чорні ріки де ті зорі
    і тому це чорне море

    ой чому це небо хмарне
    бо в житті усе примарно
    вчора сонце ще світило
    а сьогодні задощило

    ой чому дорога бита
    бо приборкана копитом
    і веде вона по краю
    поміж раєм і нераєм

    ой чому в душі так тихо
    бо заснуло в серці лихо
    спить і сонце обіймає
    а дрімає я літаю

    ой чому кров не холоне
    бо не спить мій охоронець
    ангел світла переможець
    дай йому наснаги Боже

    ой чому увесь палаю
    бо надійних друзів маю
    сестри рідні побратими
    ти і я одна родина

    ой чому нас не здолати
    бо таких як ми багато
    хай же зрада не радіє
    хай надія світло сіє

    1 Серпня, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Кучерук - [ 2022.12.13 03:45 ]
    Зцілення
    Поза вікнами квартири,
    Прибережний краєвид
    Наповняють нині сирість
    І тумани вочевидь.
    Зимним дощиком умиті,
    Верби зо страху тремтять
    І зітхають сумовито,
    Лозам зігнутим під стать.
    Потемніли й охололи
    Води бистрої ріки, –
    Зупинилися поволі
    Біля берега струмки.
    Вже не плаває в калюжах
    Вітром знесена листва, –
    Неохоче та байдуже
    Зранку родяться слова.
    Послідовно, поступово
    Вітерець імлу роздер, –
    Краєвидом дріб’язковим
    Душу зцілюю тепер.
    13.12.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  39. Микола Соболь - [ 2022.12.12 06:39 ]
    Московитська «дружба»
    І заповіді й заповіти
    перетворилися на прах.
    Які ж ви в біса божі діти
    по лікті крові на руках?
    Як не зґвалтовані, то вбиті
    лежать каліки та мерці,
    прийшли «дружити» московити,
    ножа тримаючи в руці.
    Попереду несуть ікони
    та трупний дух між них снує…
    Для когось може й забобони,
    але ж у мене очі є.
    12.12.22р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (2)


  40. Юрій Лазірко - [ 2022.12.10 21:15 ]
    царям i царятам
    царі і царята
    червиві боги
    вам душ не забрати
    в могилу з могил
    і золота тиші
    сріблин сивини
    того що не лишить
    війну без вини

    вам більше не стати
    для крові ковшем
    чи кличем солдата
    що вилився в щем
    дороги розбиті
    поля без плугів
    життя стало митом
    за смерть ворогів

    тримаються вітру
    дощі і слова
    у кадрах чи в титрах
    розмова жива
    життя без опори
    відспіви без сліз
    від жадоби горе
    від кривди жалі

    здавалося б неба
    побачив бери
    пташиний цей щебіт
    зірковий порив
    та тільки без міри
    воно без ваги
    без власника віра
    не вам до снаги

    і вечір на плечі
    лягає вогнем
    і світла для втечі
    ніхто не пригне
    царям і царятам
    корона і трон
    чого вони варті
    з порожнім нутром

    10 Травня, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (4)


  41. Віктор Михайлович Насипаний - [ 2022.12.10 13:01 ]
    Шах і мат або Кінь королеві не пара


    Лінивий зять змикитив борщ, котлету
    І ситий з тещі кепкувати став павич:
    - Можливо, треба вам для інтелекту
    Кросворд щодня. Чи грати в шахи вчіться ви.

    Та ж гостра на язик. Чого ж мовчати:
    - Скажу тобі по правді. Ми таки рідня.
    Якби у шахи добре вміла грати,
    То не віддала б королеву за коня.

    10.12.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2022.12.09 18:09 ]
    Їй-бо!
    Афродіта впала з висоти,
    І її розбіглися харити.
    Пригортаєш іншого вже ти,
    О Боги, скажіть, як далі жити?!

    Темні хмари збіглися сумні,
    І жовтіють під очима кола.
    Палко присягалася мені,
    Що не зраджуєш ні з ким ніколи.

    Пригортаєш, увійшла в екстаз,
    Ув обіймах шаленієш дико...
    Виставляєш, бачу, напоказ
    Ти нову любов свою “велику”.

    Смієтесь, глузуєте: “Він лох!”
    Так звете наївного поета...
    Він, їй-Бо, застрелив би обох
    Зрадників лукавих з пістолета.

    9 грудня 7530 р. (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  43. Тетяна Левицька - [ 2022.12.09 10:27 ]
    Щастя на вістрі леза
    — Ховай від всіх свою любов,
    як у подушку сльози,
    мов таїну тих молитов,
    що довіряєш Бозі,
    бо щастя любить мовчазну
    і безгомінну тишу —
    рибиною на глибину
    занурюйся все глибше.

    — Я згодна, гарний заповіт,
    відверта коліжанко.
    Та закричу на цілий світ,
    Любов — не забаганка!
    Не заховати у мішку,
    як голку в сіні, шила.
    Зізнаюся, мов на духу,
    гріх у сльозах топила.

    — Не виставляй на суд людський
    украдені смарагди —
    той падає у чорторий,
    хто в інших щастя краде.
    Таємну сутність пізнавай
    чи є у ній перлини
    морів кораловий бонсай*,
    пророщені зернини.

    — Не виправдовую себе,
    за солодом — покута.
    На крилах — небо голубе,
    хоча тримають пута.
    Літаю незалежно я,
    повідаю ще більше,
    оголена душа моя —
    метеликом у віршах.

    — Свою любов не сполохни,
    шугне і не спіймаєш,
    вже дожила до сивини,
    а мудрості не маєш.
    Згадай, як зради колючки
    виймала з серця, люба!
    Твого кохання світлячки —
    чиясь болюча згуба...

    — На власне горло наступить,
    не здатна. Цілу вічність
    чекала на блаженну мить
    і непідкупну ніжність.
    Не розірвати нас обох
    у ризах, чи лахмітті,
    бо любить він мене, як Бог
    тебе на цьому світі.

    Бонса́й* — шматочок природи в мініатюрі.

    06.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (5)


  44. Тетяна Левицька - [ 2022.12.03 23:58 ]
    Сльота
    Дихає пластиком хата,
    тишу чатує пітьма,
    дума нахабна, затята
    з розуму зводить дарма.

    Б'є час від часу годинник,
    краще б хто стрілки зламав!
    Ні, не шукаю я винних —
    винна у всьому сама.

    І ця зима неохайна,
    вітер блудливий, сльота.
    Скиглить надія остання
    десь за вікном — самота.

    Кутаю душу у свиту,
    біль проковтнула... мовчу.
    — Боже, кому ж запалити
    на підвіконні свічу?

    03.12.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.13 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (4)


  45. Володимир Невесенко - [ 2022.12.02 20:42 ]
    Я свій вік рахував не літами, а зимами

    Я свій вік рахував не літами, а зимами.
    Нині в спомин сягаю, як в річку стрімку.
    І минуле зринає картинами зримими, –
    як багато прожито всього на віку.

    Проминає життя чорно-білими кадрами,
    все в тих спогадах, наче у давнім кіно...
    Он по річці крижини спливають ескадрами,
    і дитинство із ними сплива заодно.

    Дні заледве мигтять сиротливо на ґнотиках,
    у лампаді душі дотлівають літа...
    Он я в школу іду у кирзо́вих чоботиках,
    і тріпоче од вітру свитина проста.

    Ось я їду у Київ навчатись замріяно,
    ось Хрещатик, що був зовсім іншим тоді...
    І, здається, уже все крізь сито просіяно,
    лиш крижини пливуть і пливуть по воді.

    25.11.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (2)


  46. Іван Потьомкін - [ 2022.12.02 10:53 ]
    ***

    Їй би в матріархаті народитися годилось,-
    Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
    А то лиш я один та ще онук й сини...
    Немає простору у повноті розправить крила.
    Отож, як на останню приступку життя зійду,
    Відкіль в інші світи вже мерехтить стежинка,
    Спитаю в Господа про те, що стільки літ ношу:
    «За дар який Ти дав мені таку ж бо дивовижну жінку?»


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (3)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2022.12.02 07:20 ]
    Дві квітки
    Дитсадок був — Івасик Телесик --
    Цегли битої купа між паль.
    Чий то скімлить загублений песик,
    А в очах квітне квітка — Печаль?

    Що за крила в траві розпростерті? -
    Бачиш оком розгубленим ти.
    Нашим діткам - “солодкі цукерки”
    Роздавали московські “брати”.

    Шлють гостинці вони “превеселі” --
    ТЕЦ розбомблені, вогники свіч...
    Щоб у нас, як у них у оселях
    Залягала полярна вже ніч.

    Не прийде Дід Мороз більше з клунком
    У життя ваше, дітки, легке.
    А ведмідь бурий всим “подарунки”
    Присилатиме — торби ракет.

    О Боги, як же далі нам жити?
    Кров і сльози, і пекло, і жаль...
    Над землею, над купами вбитих
    Розростається квітка Печаль.

    Але що це? Вогненним салютом
    Шерсть ведмедя палає густа.
    І тікає з Херсона він люто --
    Дістає наших воїнів мста.

    Чує звір надпотужну харизму,
    Топить біль свій в кривавій ріці.
    Бо навкруг чудеса героїзму
    ЗСУ проявляють бійці.

    Щоб минули тривожні ці миті,
    І розвіялась темрява зла,
    Бийтесь вої, як несамовиті,
    Квітка Радість у нас щоб цвіла!

    2 грудня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  48. Самослав Желіба - [ 2022.12.01 16:05 ]
    Пілігрим
    Схопився за меча і вигукнув: «Смієшся?»,
       Та усміх на лиці, у відповідь смішки,
       Що тануть, як туман, із тілом за вітьми,
    І самотина знов на болотах безмежних.

       Хотіла залякать і кинути птахам,
    Коли таки помре від спраги чи отрути,
    Чи дивам водяним, як захлинеться в путах
       Спокусливих квіток, що лізуть тут і там.

    А він усе іде назустріч лютій смерті,
       Без страху та вагань, спираючись на меч,
    Як старець на ціпок, насуплений і впертий:

       Бажає скуштувать із папороті мед,
    Що в цих краях живе та подорожніх стежки
       Із усміхом плете поміж старих дерев.

    01.12.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Тетяна Левицька - [ 2022.12.01 07:41 ]
    Вишневий
    Темно, холодно, лячно у хаті.
    Дотліває свіча край стола.
    — Доки буде війна ця тривати? —
    матір донька питає мала.

    — Як світило підніметься вище,
    вмиє личка ясних білозір,*
    зацвітуть перламутрові вишні,
    згине зло, моя люба, повір!
    Ні війни, ні страждання не буде,
    рани згоїть терпляча земля,
    Перемозі радітимуть люди,
    феєрверками світ звеселя.
    Розіллє аромат матіола,
    фіміамом наповниться дім,
    соловейко співатиме соло
    у зеленій діброві усім.
    Знаю точно, що Бог не залишить
    наш народ у біді сам на сам.
    А допоки сплять, донечко, вишні —
    домовини відспівує храм.
    Шаленіє лиха хуртовина,
    куций деспот віщує біду.
    Та незламно стоїть Україна
    за ті вишеньки в кожнім саду.

    Білозір* — квітка

    29.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.25 (5.95) | "Майстерень" 7 (6.02)
    Коментарі: (4)


  50. Микола Соболь - [ 2022.12.01 05:05 ]
    Скажи мні, Боже
    Чим завинив перед тобою,
    великий Боже, наш нарід?
    Голодомором чи війною
    не захід як іде, то схід...
    Дніпрові кручі, мов Голгофа,
    а мова, ніби плоть Христа...
    Спивають діти кров потроху,
    щоби народ цей перестав,
    являтися перед очима
    Великославного Творця...
    Можливо це війни причина,
    а може жертвою жерця
    нам стало стати в цьому світі
    та чи страждання бачиш Ти?
    За що, скажи, вмирають діти
    від недоруської орди?
    01.12.22р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   145