ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. хома дідим - [ 2026.11.16 16:21 ]
    * 256 *
     можливо я повторююсь
     та це малосуттєво
     повторюється всяко
     усілякий
     не треба апології
     оскільки я не жертва
     можливо навпаки
     це стилістична якість
     життя спішить мов поїзд
     простоює безладно
     роздумуючи мабуть
     про безсмертя
     когось то не влаштовує
     але немає ради
     вже комфортабельний вагон
     чи пекло стерпне
     хто просто є
     а хто
     розгадує шаради
     арабські мови
     у перекладі на жести
     таке життя
     парадне непарадне
     римоване підряд
     чи перехресно
     почасти
     неримоване
     так само
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (1)


  2. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.16 14:05 ]
    Розарію Святих рівновеликих
    О, мій етер, веселий, темний, милий!
    Куди тепер ти знов ховаєш вила —
    Космогонічні, ніби справжній фатум,
    Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
    Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
    Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
    У верховіття мрій, де мертвим тісно,
    Нести підступно вовче тепле хутро
    Крізь хмари полум’яні там, де крики,
    Не зачаровані у пристрасті гарячій,
    Розарію Святих рівновеликих
    Киплять окропом у очах дитячих,
    Як сонце у калюжах довгим ранком,
    Щоб бити променем у серце на світанку…




    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  3. Кока Черкаський - [ 2026.11.16 13:55 ]
    ненависть
    Водії не люблять пішоходів,
    Пішоходи ненавидять водіїв,
    Фермери клянуть суху погоду,
    А турист кляне сезон дощів.

    Всякий віднайде якусь причину
    Щоб образити, обматюкать тебе,
    Бо всередині у кожної людини,
    Окрім Бога, щей і біс живе.

    І поки Бог в тобі відпочиває-
    Біс твоїм керує єстеством,
    Бо в тобі їм одночасно тісно,
    Тісно їм в тобі одразу двом.





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  4. Віктор Кучерук - [ 2026.11.16 07:10 ]
    * * *
    Під шелест опалого листя
    Забави продовжує осінь -
    Одягнута в шати багристі,
    Повсюди тиняється боса.
    Тумани сплітає в мережку,
    Гойдає оголені віти
    І сипле на вимиту стежку
    Дарунки від себе чи літа.
    У кошик збирає каштани,
    Під листям ховає стеблини -
    То тішиться довго мовчанням,
    То галас здіймає щоднини.
    З вітрами кружляє у танці,
    До сонця сміється крізь хмари,
    А також, буває, що вранці
    На землю наводить примари.
    Та стихнуть невдовзі забави
    Її на полях і в дібровах -
    Засне вона міцно в оправі
    Зі снігу й морозів зимових.
    16.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2026.11.15 07:58 ]
    Там...
    Ні зорі, ні душі, ані тіні -
    Тільки тиша й пітьма навкруги,
    Тож в уяві малюю видіння
    Місць отих, де іти до снаги.
    Не буває там темряви й тиші,
    І відсутні тривожні думки,
    І хмарини там вітер колише ,
    І світіння торкає щоки.
    Там постійно розплющені очі
    І там далеч - прозора, як скло,
    Бо змиває всі сутінки ночі
    Світлим променем денне тепло.
    15.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2026.11.14 21:40 ]
    На чортових куличках
    Лише у пам’яті спливає
    дуга над плесами води
    і сум за веселковим краєм.
    На тому березі за плаєм
    лишилися мої сліди.

    У лузі, де росла калина
    і де-не-де чортополох,
    на куличках жила родина
    і пам’ятається місцина,
    мохами заслана на двох.

    Я засинав на тій перині,
    а просинався на печі
    і, може бути, що і нині
    мене чекає у хатині
    крилата фея при свічі.

    І я туди ночами лину
    у край далекий та єдиний
    за перехрестями доріг
    сомнамбулою за поріг
    частини тої України,
    яку забути я не зміг.

    11.2026


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.95)
    Коментарі: (2)


  7. хома дідим - [ 2026.11.14 18:44 ]
    * 255 *
     присіла ґава на димар
     при іншій думці нерозкритій
     який-сякий еміль верхарн
     кому його державні ритми
     старий єврей біля дверей
     в його руках сезонні квіти
     у нього власний апогей
     він відає про смак амрити
     ген вештаються безборонно
     песиголовці й содоміти
     жадаючі горілки з хроном
     лунають голоси розмиті
     ще дрон з-за східного кордону
     спішить в туманнім оксамиті
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.11.14 08:47 ]
    * * *
    Сиротливо слову на папері,
    Поки інші бродять у думках, -
    Варто, може, прочинити двері
    Та вказати на потрібний шлях?
    Щоб слова злетілися, мов птиці,
    В рими повні, в речення стрункі, -
    Хочу з серця, наче із криниці,
    Вичерпати строфи гомінкі.
    Хай слова у злагоді і мирі
    Творять світ із чистого листа,
    Бо служінням вірним тільки ліра
    Зігріває душі і вуста.
    14.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2026.11.13 13:13 ]
    Експозиція протиборства
    І
    Недремні очі у сліпої власті
    і особливо пильні при вогні.
    Розпалює суґестія у масці
    зеленої і крапленої масті
    вендету судочинства і брехні,
    та намагання викурити трясця,
    задіяне у внутрішній війні
    супроти новоявлених династій,
    дається по завищеній ціні.
    Огульне за не означає проти
    імперії корупції і зла...
    альтернатива хаосу була,
    та жабу потягнуло у болото,
    аби втопити знову патріота
    і... видно, доля нації така,
    якщо не помічають зелеботи,
    що істинне обличчя чудака
    на букву ем – це пика ідіота.

    ІІ
    Уїлися «відосики» кіно
    про воїна – єдиного у полі
    героя-пахана і заодно
    паяца за іронією долі.
    Але солодкі пряники юрбі.
    Радійте і ридайте, шалапути,
    що обирали рівного собі
    і заодно обіцяну й забуту
    мету у нескінченній боротьбі
    та мафію, приручену до цього
    аґентами есбе й енкаведе,
    аби укоротили ту дорогу,
    яка у прірву націю веде.

    ІІІ
    Як два боки фальшивої монети
    добро, буває, означає зло –
    з одного боку мудреці, поети,
    а з іншого радянське помело
    комедій, шоу, цирку і вертепу...
    .......................................................
    Не любить конкуренції пуйло.
    Пошилися у дурники лакеї
    імперіалістичної осі.
    Та русофіли і совки, мерсі,
    і досі поклоняються усі
    опудалу величного мойсея
    із шапіто, нового фарисея
    старої проби ветхої Русі.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  10. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.13 10:08 ]
    Battle for hearts and minds
    Тут важлива місія —
    Та, що вабить збуджене
    Ранками алюзії
    Біля скла повздовжнього,
    В колі із мережива,
    Сутінках напружених,
    Біля знов відроджених
    В боротьбі за розуми.

    Схильна до солодкого
    Пристрасті минулого,
    Як міфологічного
    (Далебі за згодою),
    У епічних роздумах
    Про красу забутого,
    На хмарині з янголом,
    У теплі під ковдрою…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2026.11.13 06:41 ]
    Мрія
    Зоря спалахує й згасає
    В передвечірній сизій млі,
    Але на попіл не згоряє,
    Не поспішає до землі.
    Так само мрія у людини:
    Померкне трохи й знов блищить, -
    Вперед спрямовує щоднини
    І душу гріє кожну мить.
    Не дасть упасти у зневіру,
    Коли навколо темнота,
    А повертає людям віру
    Ця світла магія проста.
    13.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  12. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.12 15:29 ]
    У ранковому серпанку
    Зранку зібраним чилімам
    Відра додані в світлицях,
    Над рогами їх витає
    Дум неясних зграя дика.
    Ширма з хутра у куточку
    У ранковому серпанку
    Шепіт шашеля рятує.
    Явори, каміння, крики,
    Тіні збуджених Акинів
    Вздовж підмурків серед двору,
    Гіркоту густого чаю
    Кіцуне* ховає в нору…

    Скоро знову час підступний
    Пообідній стане в храмі,
    Як засліплене сукупне
    У закритому ридвані.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2026.11.12 07:38 ]
    * * *
    Ворог винищити нас не в змозі,
    Не убити волі у серцях -
    Попри перепони на дорозі,
    Ми незламні будем до кінця.
    В стійкості кується перемога,
    Людський дух гартується в боях -
    До мети освітлює дорогу
    Незборима правди течія.
    Знає світ, що нас не подолати,
    Бо єдині, як міцна стіна,
    Бо за нами Україна-мати,
    Найдорожча, рідна і одна.
    Не забудем кожного героя,
    Хто, нас захищаючи, поліг -
    Хто від болю нас закрив собою
    І домівки наші уберіг.
    Пам'ять буде жити крізь століття,
    Стане знову розквітати край,
    А Господь у вічнім передсвітті
    Всім полеглим подарує рай.
    12.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2026.11.11 06:25 ]
    * * *
    Неспокійний, як вітрисько,
    Прудконогий цей хлопчисько,
    Що в глибинах небовиду
    Таємничо зник без сліду.
    Заховався за хмаринку
    На якусь одну хвилинку,
    Бо за мить повз мене знову
    Шмигонув у гай вербовий,
    Де за мить засяяв блиском
    Чуб невтомного хлопчиська, -
    Не впіймати, ні догнати
    Нам оцього хлопченяти.
    11.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2026.11.10 21:28 ]
    Осучаснена надія
    Летять і минають літа суєти,
    об’єднані ціллю одною,
    і люди, що мчать до цієї мети,
    назвали її золотою.

    Старіє і знов молодіє земля,
    і є сподівання на краще,
    і промені сонця ще гріють здаля,
    і людство при світлі, неначе.

    Ховає воно покоління старе,
    майбутнє його на погості,
    і сяє душа, що ніде не помре
    у вічності на високості.

    І це не порожня омана, не сон,
    що інде дарується всує,
    народжена мрією, їй в унісон
    навзаєм душа резонує
    і внутрішнє я відчуває резон
    надіятись, поки існує.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  16. Іван Потьомкін - [ 2026.11.10 18:01 ]
    ***
    «Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
    Невдовзі станемо плодами...»
    Згинається гілля, кора мовчить.
    Мовчить невидиме коріння…
    Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
    Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
    І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
    Не всі гілля спроможні зимову пору подолать,
    Порепається кора на стовбурищі, та є коріння –
    Невидиме його життя, дане Всевишнім на цілі покоління.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2026.11.10 07:09 ]
    * * *
    Радію вранішньому світлу,
    Що тихо ллється через скло, -
    Радію сонцю, що розквітло,
    Землі даруючи тепло.
    Вдихаю чисту прохолоду
    І свіжість ранньої пори, -
    І відчуваю ту свободу,
    Яку мені несуть вітри.
    Блищить роса, немов намисто,
    В саду бринить пташиний спів, -
    Блакитне небо урочисто
    Цілує золото полів.
    Душа летить назустріч щастю,
    Неначе пташка у блакить , -
    Нехай Господь цей ясний настрій
    На день увесь благословить.
    Нехай мерщій зове до дії,
    Відкриє тисячі доріг, -
    Нехай здійсниться кожна мрія,
    Коли я вийду за поріг.
    10.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Бойко - [ 2026.11.09 14:59 ]
    Лімерики G 2
    Дід в гірському селі під Женевою
    Мордувався з розпуки статевої.
    Бо в селі на горі
    Лиш бабусі старі,
    А панянки гуляють Женевою.

    На стоянці в порту Гонолулу
    Бабі Ксенії вухо надуло.
    Дід на неї нараз
    Натягнув протигаз,
    Щоб не дуло її в Гонолулу.

    У безкраїх саванах у Кенії
    Заблукали туристи з Вірменії.
    Шлях шукали назад
    До гори Арарат,
    Але так й не знайшли її в Кенії.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  19. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.09 09:42 ]
    У надриві зволікання
    Де ті духи що дрімають,
    Духам вічним спати треба?—
    У надриві зволікання
    Їх нетлінне — не від Неба!
    Хто відчує — буде вільним
    Від зневіри і шляхетства,
    Буде плавати в ефірі,
    Називатися мистецтвом,
    Буде казкою витати
    В незабутні дні осінні,
    Аж до крику від пологів
    На холодному камінні,
    В темних закутках морозу,
    Де замерзлі руки й ноги —
    В сивих косах верболозу,
    Колом давньої знемоги…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  20. Віктор Кучерук - [ 2026.11.09 06:43 ]
    * * *
    Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
    Кричать ворони - все, як і раніш, -
    Мені сьогодні невимовно добре
    Отут, де досі краєвиди ті ж.
    Мене сюди завжди ведуть дороги,
    І тільки тут душа моя - своя, -
    Зникають зразу болі і тривоги,
    Коли знайоме роздивляюсь я.
    Притихлий сад з'являється з туману,
    Сріблиться перший іній на гілках, -
    Укритий трохи листям полум'яним,
    Мене до себе звично кличе шлях.
    Ступаю мрійно по палітрі листя,
    Бо запахів знайомих - досхочу, -
    Душа моя, мов білий світ пречиста,
    Усе образам і рокам прощу.
    Тут кожен подих, ніби лікування,
    А кожний крок - зціляє від недуг, -
    Домівка завжди шле такі вітання,
    Що сам вітаюсь із усім навкруг.
    09.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. хома дідим - [ 2026.11.08 12:32 ]
    * 251 *
     політ нормальний
     чим би не політ
     знайти слова
     в обіймах
     із незримим
     тобі до снаг тонкий
     осяжний світ
     сяйливий часом
     у сезоні плиннім
     енергії
     та спалахи рядків
     апокрифи стосунків
     і відносин
     хто там кого хотів
     і як хотів
     писав книжки
     читати їх приносив
     шукав
     чорнила осені дощу
     вина дешевого
     і чимсь вино заїсти
     розказував про небезпеки
     як почув
     соціалісти
     націоналісти
     зникав над ранок
     пропадав на рік
     поневірявся інде хуторами
     судьба як є
     вже думаєш
     що втік
     а хрін оце тобі
     зализуй рани
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (5)


  22. Віктор Кучерук - [ 2026.11.08 06:43 ]
    * * *
    Вітер видмухнув з-під тину
    Поруділий лист, -
    Я дивлюсь на цю картину
    І шукаю зміст.
    Небо хмарами провисло,
    Далина німа, -
    За оцим останнім листом
    Вже іде зима.
    Шепотить листок опалий
    Тихі молитви,
    Щоби ми не забували
    Мертвих і живих.
    Кружить лист останній зрана,
    Падає до ніг,
    Та надію не поранить
    Навіть перший сніг.
    Хоч снігами шлях засипле
    Лютий сніговій,
    Ми продовжим рух до світла
    Заповітних мрій.
    І крізь білу завірюху,
    Через холоди, -
    Стане в наших душах духу
    Далі для ходи.
    08.11.26


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (1)


  23. Віктор Кучерук - [ 2026.11.07 06:18 ]
    * * *
    О, як повільно рухається ніч,
    Коли не спиш в очікуванні світла, -
    Коли пітьму розсіяти невміч,
    А туга в серці, наче терн, розквітла.
    Судомить щемом душу самота,
    Коли пітьма тримає у полоні, -
    Молитвами вже втомлені уста,
    Слізьми украй зволожені долоні.
    Годинник лічить серця кожен стук
    І оживають застарілі болі,
    Та вранці світло визволить із мук,
    Яких за ніч зібралося доволі.
    07.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  24. хома дідим - [ 2026.11.06 23:13 ]
    * 250 *
     хмари навіть і не сунуть
     смугами лежать оце
     вітер листя трусить сумно
     ще поцілює лице
     що пригоди що нагоди
     ні до чого і нема
     осінь при небесних водах
     ексклюзивна і сама
     день звичайний серед тижня
     макарони вінегрет
     у житті немолодіжнім
     зовсім не кальянний реп
     аж ніяк не монте-карло
     ну хіба що через ґуґль
     казино із кегельбаном
     там де не шкодують куль
     пожбурляють і скипають
     далі попивати брют
     поки ти зі своїм чаєм
     що з трави натурпродукт
     салютуєш монітору
     можеш цокнутись авжеж
     щоби справи та й угору
     безнадійний щирий жест
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  25. Ігор Шоха - [ 2026.11.06 21:59 ]
    Наодинці із душею
    На душі не затишно одному
    у часи великих перемін
    цього світу. Може, хоч на тому
    не побачу на шляху додому
    моторошне капище руїн.

    Як не буде, тільки б не конати
    при електораті сатани,
    бо його єдині результати –
    бути при кориті біля влади
    слугами скаженої «страни».

    Як не є, а вижити у пеклі
    явно – це не те, що у раю...
    підемо за обрії далекі
    як бійці, що у бою запеклім
    виконали місію свою.

    Доля не лишає наодинці
    кожного, кому душа велить
    захищати золоту блакить
    неба... ще побачать українці
    найяснішу неповторну мить –
    як на відвойованій границі
    прапор перемоги майорить.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  26. Віктор Кучерук - [ 2026.11.06 06:21 ]
    * * *
    Ярує осінь вітром і дощем,
    Вихрить опалим листям до незмоги, -
    Давай назад у літо утечем
    Від лицемірства холоду й вологи.
    Гайнем туди, де вчора на піску
    Були ми сонцем щедро обігріті, -
    Давай забудем осінь цю слизьку
    У теплих чарах лагідного літа.
    Сховаємось надійно від застуд
    Отам, де сонце не зникає днями, -
    Давай забудем про осінній бруд
    І нещодавні свари поміж нами.
    Квиток у теплу пору - і прощай
    Холодна осінь в жовтому наряді, -
    На нас чекає незабутній рай,
    Де гарячіють пестощі розради.
    06.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  27. хома дідим - [ 2026.11.05 12:51 ]
    * 249 *
     пора блекаутів і віршів
     читати ще писати щось
     вигадувати рими ліпші
     немовби транс немов гіпноз
     коли побачиш чи повіриш
     у цьому вирі із марнот
     бреде через дорогу лірник
     на думці в нього анекдот
     і що з того що десь у небі
     за нами підглядає дрон
     складається собі лімерик
     у ньому є оксиморон
     хоча життя суцільні нерви
     не можна бути осторонь
     всяк вірить у якісь маневри
     потрібно вірити либонь
     комусь-то повсякчас видніше
     вигадуючи ще-контроль
     а хтось сидить тай пише вірші
     якщо не хоч читати скроль
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  28. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.05 08:40 ]
    У картографічній ворожбі
    Чую знову клацання копит -
    Під копитом кольоровий вид
    Крихіток піску на камінцях,
    На кривих стежках і манівцях,
    У картографічній ворожбі,
    Де граки нудьгують на вербі,
    Де роки у полум’ї століть
    Мимоволі сунуть мимохіть
    Рятувати злачне у місцях
    Міст спільнот міського горобця,
    Шерхотіти гіллям у імлі,
    Повзати тінями по землі,
    Виринати вовком із дібров
    Свіжиною теплою я кров,
    Не зважати ранком на росу,
    На зіркову славу і красу,
    У пенатах, в гущі полину,
    У тепер і сиву давнину…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2026.11.05 06:46 ]
    * * *
    Вологою насичене повітря
    Повисло понад містом уночі, -
    Німа пітьма приглушує палітру -
    Ні вогника від лампи чи свічі.
    Убралось місто в чорні оксамити,
    Заснули вулиці, будинки і мости, -
    Без світла важко і тривожно жити,
    Без світла, знаю, спокій не знайти.
    А час тече, немов густа живиця,
    І кожен звук поспішно затуха,
    Проте, чомусь нам, як раніш, не спиться,
    Хоча ніде ніщо не вибуха.
    Але світання темряву розвіє,
    Проб'ється сонце крізь оцю імлу, -
    Поверне місто ранок і надію,
    І теплим світлом змиє темінь злу.
    05.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  30. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.04 11:19 ]
    Екзистенційний ряд
    Скіфи, кімерійці, чорні маври,
    Може, ще арійці — та навряд...
    Ми учора лише динозаври,
    А тепер — екзистенційний ряд!

    Ну, а у майбутньому — отрута,
    Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
    Б’є у скроні часу лють закута,
    Доки долі під вітрилом жнуть.

    Вчора для розмови не годиться —
    Тільки що для тих, кого нема...
    Місяць в небі, наче німб, святиться,
    А довкола темрява німа...


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  31. Віктор Кучерук - [ 2026.11.04 07:27 ]
    * * *
    Важка, велика та холодна
    Роса на стеблах і листках
    Культур баштанних і городніх,
    І на утомлених руках.
    Вона така, мабуть, до спеки,
    Коли все гине, в'яне, схне, —
    Ось-ось, вернувшись іздалека,
    Нещадно сонце спалахне.
    Уже воно здіймає вище
    Свій золотий, гарячий диск,
    І кожен лист на грядці кличе
    Сховати вглиб вологи блиск.
    У руки знов беру завзято,
    Щоб розпушити ґрунт, граблі,
    Бо маю змогу захищати
    Дари родючої землі.
    04.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  32. Кока Черкаський - [ 2026.11.03 14:26 ]
    безсвітла
    Нам обіцяли дати світло у четвер,
    Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
    Не можу навіть подивитись марахвон,
    Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

    По марахвону нам говорять все, як є:
    Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
    Лиш треба два-три тижні потерпіть,-
    Ми переможем і щасливо станем жить!

    В нас буде світло двадцять_п'ять-на-сім!
    Всіх ніштяків нарешті вистачить усім!
    Весь світ нам скинеться і гори дасть бабла,
    І Ненька стане іще краща, як була!

    Бакс буде знов по п'ять, як і повинно буть,
    Бо Полуботкові скарби нам повернуть!
    З Кремля ми зробимо громадський туалет,
    І філіалом Могилянки їх університет!

    І отоді усі ми будем королі!
    Бо ж президентами ми всі вже побули!
    І станем, як ніколи, гарно жить,
    Лиш треба два-три роки потерпіть!

    Лиш треба вміти спати у метро,
    Щоночі усе ставить на "зеро",
    Всиратись, як у небі грім гримить,
    І із калюжі брудну воду пить.

    Сидим без світла ми уже укотрий день,
    Нам переможних марахвон співа пісень.
    І що із того, що життя у нас не є?
    Зате у декого брильянтове кольє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (7)


  33. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.03 10:48 ]
    В стійких до спалахів розмовах
    В пітьмі по припічку гасали
    Чотири чорні павуки,
    Було їм припічку замало
    І закороткі держаки.
    Шляхи до печі, як дороги,
    У невідоме знову звуть.
    Вони гасали до знемоги,
    В печі гула груднева лють.
    Сопілка мліла серед двору.
    Блищала стріха за вікном.
    У потаємне знизу вгору
    Здіймалась пара над відром.
    Лузало мишеня насіння
    Від невід’ємного в кутках,
    Вогнем тріщало незгасиме —
    Неслось мереживом на шлях.
    Стійкі до спалахів розмови
    Ковтали діжками пітьму,
    Горіли сосни, наче брови,
    Двори гукали на війну.

    Та чи багато треба щастю,
    Щоб злидень в радощах закляк? —
    Тепло від печі, як причастя,
    Як мишеняті краков’як,
    Як казка павукам для втечі
    Від світу зовнішніх живих,
    Щоб не чіплялася за плечі
    Енергія бажань низьких…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  34. Віктор Кучерук - [ 2026.11.03 10:30 ]
    * * *
    Багряний жар листків опалих
    Підхопить вітер мимохідь
    І, капризуючи помалу,
    Вони дзвенітимуть, як мідь.
    В танку кружлятимуть допоки
    Вітрисько має сили й хист
    Робити наскоки і скоки,
    Іграти, ніби гармоніст.
    Оцей танок, неначе спомин
    Про славне літо, що пройшло, -
    Про те, що вивітриться з дому
    Невдовзі літечка тепло.
    03.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  35. хома дідим - [ 2026.11.02 23:22 ]
    * 247 *
     щодо творів отих неумисних
     несумісних із логікою
     непричетних до пошуків істин
     чи здаються підробкою
     бездоганність між іншим у світі
     конкурентний протекціонізм
     інсталяцій 3-d графіті
     кʼю-ар-коди повсюди скрізь
     поезії зовсім не виняток
     ще для когось товар чи компост
     для бариг чи в програмці
     сатириків
     умліва вболіва весь колгосп
     полемічні безладні зусилля
     примадонни та їхні пажі
     ігноровані члени підпілля
     рецензовані через ші
     лівацькі ложі пен-клабів
     переклади поспіль турне
     і тобі посміхнеться ще-лабух
     і планида тобі підморгне
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  36. Іван Потьомкін - [ 2026.11.02 20:09 ]
    Українські Канни з Виговським Іваном

    Розкажи всім, Конотопе,
    Як москалів товк ти,
    Як облудливій тій чвані
    Зробив Іван Канни,
    Де уславлена кіннота
    Борсалась в болоті.
    Як в доспіхах дорогих
    Із золота й сталі
    З матюками полководці
    Ханові дістались.
    Як в лахмітті зі сльозами
    Цар до люду вийшов,
    Щоб Москву порятували
    Праведні і грішні .
    А сам уже намірився
    Покинуть столицю
    Та в якімсь глухім кутку
    Мовчки оселитись.

    P.S.
    Стала б вільною Вкраїна ще од Конотопа,
    Та охочі булави ішли тоді товпами.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  37. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.02 12:25 ]
    Слід сльози від викопних очей…
    Виглядала обрій матіола,
    Голосила: «Де вони, руді,
    Ті, що рай знайшли за видноколом
    У густій розлогій лободі?!»

    Може, доручити будякові,
    Він зазвичай вищий, ніж усі,
    Виглядати радісне довкола,
    Грати в гру рухливого merci?

    Не усе ж уквітчане нещасне? —
    Деяке знаходить між речей
    Чарівне, безбарвне і прекрасне...
    Слід сльози від викопних очей.

    У діжках, які ведуть розмови
    З пелюстками трепетних основ,
    Як Кусто кущами на Покрову,
    В мул часу занурюючись знов...


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Кучерук - [ 2026.11.02 05:56 ]
    * * *
    З гарячою чашкою кави
    В руці я, звільнившись від сну,
    Пригадую очі ласкаві
    І повну цвітіння весну.
    Пригадую співи пташині
    І губи солодкі, як мед, -
    І ночі небачено сині
    Від зблисків хвостатих комет.
    Забути донині несила
    Далекої юності дні,
    Коли за плечима мав крила
    І небо корилось мені.
    Кохання розвіялось вітром,
    У серці залишивши щем
    І спогад, що світиться світлом,
    Під осені сірим дощем.
    Тепер лиш духмяна ця кава
    Вертає утрачений жар
    Та ще невгамовна уява
    Здіймає у снах аж до хмар.
    02.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  39. Кока Черкаський - [ 2026.11.02 01:45 ]
    Сонце нікуди не поспішає
    Сонце нікуди не поспішає, ні,
    Воно просто дарує промені мені.
    Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
    Відчуй цей момент: він повністю твій.
    Позитивний вайб, сонячний ранок,
    Любов на вечерю, любов на сніданок.

    Годинник цок-цок, та мені все одно,
    Я дивлюся, як пташка сіла на вікно.
    Світ за дверима кудись так летить,
    А я розтягую цю солодку мить.
    Чай холоне і дим в небо пливе,
    Той, хто пізнав життя,- більше не живе
    За розкладом чужим і чужим пером,
    То ж просто посміхнись і поділися добром.


    Я взяв барабан і пішов в дикий ліс,
    Там осінь малювала золотом ескіз.
    Шукав я гриби для відвертих розмов,
    Недовго шукав і одного знайшов.
    Дивлюсь я на нього, а він дивиться в небо,
    Каже: Бро, не біжи, тобі цього не треба.
    Ти шукаєш секрети в інстаграмах чужих,
    А тим часом весь світ у зіницях твоїх.
    Зупини свій біг, скинь важкий рюкзак,
    Відчуй, як земля відбиває твій такт.
    Немає минулого, завтра туман,
    Є тільки цей ліс і твій старий барабан.

    Сонце нікуди не поспішає, ні,
    Воно просто дарує промені мені.
    Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
    Відчуй цей момент, він повністю твій.
    Позитивний вайб, сонячний ранок,
    Любов на вечерю, любов на сніданок.

    Навколо тебе море трави,
    Сонце просто світить,
    А ти просто живи!
    Так, Джа з тобою, бро!
    Так, Джа з тобою!

    25.10.2026-02.11.2026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (12)


  40. хома дідим - [ 2026.11.01 23:54 ]
    * 246 *
     така мандрівка
     такий пасьянс
     у декадансі
     такім осіннім
     наступний поїзд
     минає станцію
     ми теж могли бути
     пасажирами
     непослідовними
     авантюристами
     зірками будь-яких
     сцен
     все по кайфу
     у трагікомедіях
     інтимного змісту
     таких доброзичливо
     іронічних
     із епізодами
     чудернацькими
     репліками
     не в тему
     життя в манері
     своїй безрадній
     мчить десь
     у напрямку
     горизонту
     можливо направді
     цікаве щось
     за тим горизонтом
     скраєчку неба
     такого надмірного
     такого всілякого
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Шоха - [ 2026.11.01 17:33 ]
    Фальстарт глухонімого кінема
    Не чуємо, що пізно говорити
    як в’януть вуха, а свої роти
    пороззявляли на чуже корито
    лукаві воріженьки і брати.

    Зійшли зі сцени головні ґаранти
    безпеки, миру, дружби і добра
    і настає обіцяна пора
    миритися, якщо не воювати.

    Кому, чому й від чого краще буде
    ще не відомо, поки на Русі
    повимирають героїчні люди,
    аби кацапи вимерли усі.

    А краще би садити їх у клітку
    і ще до суду в місті і селі
    на вулицях показувати діткам,
    хто заважає миру на землі.

    Ніхто не хоче підтюпцем у небо
    ні пішки, ані рачки, ні бігом...
    така картина маслом, загалом,
    а як не хочуть, може, і не треба,
    коли потрібно вищого за себе
    угору поганяти батогом.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2026.11.01 07:46 ]
    * * *
    Не квітнуть верби, сохнуть лози
    Уздовж піщаних берегів, -
    Вода в Дніпрі гірка, як сльози
    Убитих горем матерів.
    Вже кожен камінь тихо плаче
    І криком сходить німота
    Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
    Біда, біда, біда, біда...
    Ридає небо над рікою,
    Тумани сиві воду п'ють, -
    Дніпро, поранений війною,
    В собі сховав на неї лють.
    Та хвилі стануть, наче скелі,
    Ще він скипить, як наша кров, -
    Ще відбудуємо оселі,
    Як мирні дні настануть знов.
    Лиш тільки стихне канонада
    Та згинуть підлі вороги,
    Відчувши спокій і розраду,
    Знов заквітують береги.
    01.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2026.10.31 07:02 ]
    * * *
    Щоденно в осінньому місті
    Прискорює час свій політ, -
    Дощами знебарвлене листя
    Лягає на мокрий граніт.
    Під ноги каштанів холодних
    Спадають утомлені дні
    І тонуть у сірій безодні
    Знайомих будинків вогні.
    І вітер в порожньому сквері
    Гортає листки невпопад, -
    І ломиться знову у двері
    Забутий за рік листопад...
    31.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. хома дідим - [ 2026.10.30 21:37 ]
    * 244 *
     легко і прозоро
     аж до відчаю
     звільнений свій голос
     не упізнаю
     зблиски сонця морем
     наче у раю
     прийдеш поговорим
     про любов мою
     за журою скрипки
     перелесний шлях
     далі перестріти
     інде сіромах
     розкоші та квіти
     змій едемський жах
     колосіння житнє
     на семи вітрах
     щось у цім акорді
     зовсім не нове
     щось у цій пригоді
     безумовно є
     сяйва неозорі
     котильйон планет
     витесав у слові
     чим би не поет
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  45. Віктор Кучерук - [ 2026.10.30 06:02 ]
    * * *
    Поблякле світання з холодним дощем
    У душу приносить зажуру та щем, -
    Краплини малюють на мокрому склі
    Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
    Ховається в мжичці сплетіння доріг
    І ти оминаєш хатинний поріг.
    Сьогодні негодою змучений світ
    Шукає до світлої радості слід,
    Тому і тримаю в долонях тепло,
    Щоб сонце на небі хутчій зацвіло.
    30.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  46. Віктор Кучерук - [ 2026.10.29 07:59 ]
    * * *
    Змалечку любов'ю оповитий
    Жінки найріднішої на світі,
    Маминою ніжністю зігрітий,
    Почуваюсь восени, як літом.
    Сонечко сіяє яскравіше,
    Бо про мене думає найбільше,
    Клопотами втомлена матуся, -
    Я за це їй низько уклонюся,
    Поцілую працьовиті руки
    І не стане болю від розлуки,
    І розквітне усмішка ласкава,
    Наче рута в золотих загравах.
    29.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  47. хома дідим - [ 2026.10.28 23:01 ]
    * 242 *
     когось тобі нагадує сей труд
     усе можливо і не суть важливо
     іде процесія чогось несуть
     періщить у серйозні очі злива
     розмова заганяється у кут
     інверсія сухотна й дратівлива
     а ти вчепивсь у вибраний абсурд
     що із-під ніг висковзуюча линва
     ніч вітряна славетно притомила
     і нерви деренчать мов клавесин
     горілки ще б залляти у горнило
     такий-от ренегат і скурвій син
     ходячий чорторий нечиста сила
     неадекватний пожирач краси
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  48. Віктор Кучерук - [ 2026.10.28 07:13 ]
    * * *
    За гроші ніколи не змушуй
    Поета зректися лиця, -
    Поет обслуговує душі,
    Словами лікує серця.
    Поету потрібно літати
    І віршами зцілювать світ,
    А слово за статки чи плату
    Помре, не залишивши слід.
    Пишу, хоч і крила ламають,
    Співаю, хоч світло згаса,
    Бо душі той голос чекають,
    В якому і правда, й краса.
    28.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  49. хома дідим - [ 2026.10.27 23:10 ]
    * 241 *
     про що було воно тоді
     коли життя світліш одверте
     із відчуттями холодів
     ставало загадково стерпним
     відбитком на віконній шибці
     у місті наче іншим ледь
     з його скарбами у крамницях
     в очах доросліших дітей
     коли завершується день
     а вечір розставляє тіні
     минаючи прадавній дерен
     де листя мертві безневинні
     коли примарливі лисиці
     від фар автівки ринуть геть
     а в їхніх золотих очицях
     життя перемагає смерть
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  50. Вячеслав Руденко - [ 2026.10.27 17:14 ]
    В кураю вирують перші квіти
    Сни стрімкі, недавні, полохливі,
    Степові, між вогкого піску, —
    Баби вапнякові пустотливі,
    Коники руді на колоску.

    Кураю вирують перші квіти,
    Ночви начиняють для добра,
    Погляди грайливі, ніби діти,
    Літо світу, Сонця довга гра.

    Чи шукати грати, чи горіти
    Грою розпашілої душі,
    У шовках степів джмелів роїти,
    Як розкуті в злиднях байгуші?

    Згинь же, смуток, випий, мов отруту,
    Спраглим ранком чистої роси —
    Хай живе одвічне і набуте,
    Як проміння Сонця на косі…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   374