ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.03 17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.05.03 16:49
Ми пливемо у світ
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,

Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,

Сергій Губерначук
2026.05.03 16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.

Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,

Світлана Пирогова
2026.05.03 15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.

- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,

Євген Федчук
2026.05.03 14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о

Артур Курдіновський
2026.05.03 13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.

Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...

Кока Черкаський
2026.05.03 10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.

Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,

С М
2026.05.03 10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да

Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей

Володимир Мацуцький
2026.05.03 09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)

Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ

Юрій Гундарів
2026.05.03 09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…

Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,

Тетяна Левицька
2026.05.03 08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.

Віктор Кучерук
2026.05.03 07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.

Кока Черкаський
2026.05.02 23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!

хома дідим
2026.05.02 20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний

Юрій Лазірко
2026.05.02 16:50
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук

Вячеслав Руденко
2026.05.02 15:36
Явдохи де?...
Кругом самі Ельвіри!
Вони вже скрізь в прозорих гніздах Акви,
Ховають згенеровані клавіри
Під пильним гострим оком Бодгісаттви.
А Тростянець? А Рахів? А трембіти?
Яку хустинку загубили в горах?
Хто віднайде її під проводом освіти ,

Тетяна Левицька
2026.05.02 14:23
Я повітряні замки будую,
У ілюзію кутаю біль,
Поминаю Всевишнього всує,
Із минулого злизую сіль.
Над папірусом сліпну щоночі,
З лабузиння зерно дістаю
Відганяю видіння пророчі,
Що штовхають з небес в течію.

Юрій Гундарів
2026.05.02 11:35
Славетний французький актор Жан Рено випустив роман «Втеча», в якому порушує тему депортації українських дітей.
Гранд європейського кіно неодноразово публічно висловлювався щодо російської агресії проти України та засуджував дії Кремля. У новому творі ві

Віктор Кучерук
2026.05.02 06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Охмуд Песецький - [ 2026.04.05 11:07 ]
    Дербі погоди і літа

    Знову заплачуть верби,
    Тужних пісень еліта.
    І розпочнеться дербі
    Явищ погодних і літа.

    Квестія життєдайна -
    Хто добіжить останнім.
    Інфа - це вже не тайна,
    Зможемо взнати - взнаєм.

    Переживемо квітень,
    Буде ще час говіти -
    В колі мирських просвітлень.
    Далі - наступні гіти.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  2. Світлана Пирогова - [ 2026.04.05 10:01 ]
    Світло Вербної неділі

    Ще сплять ліси в туманному серпанку,
    Та вільха вже вільніша без снігів.
    Сьогодні сонце випило до ранку
    Холодну синь заснулих берегів.

    "Не я б’ю — ве́рба б’є!" — лунає нині,
    Від хати і до хати летить спів.
    Пухнасті котики в дитячій жмені —
    То знак весни, що Бог благословив.

    Сріблясті гілочки, мов свідки дива,
    Несемо ми до храму на зорі.
    І віриться: душа стає щаслива,
    Коли святяться верби у дворі.

    Минає біль, лишається надія,
    Змиває дощ тривоги і жалі.
    Великдень скоро! Серце пломеніє,
    І мир прийде по змученій землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  3. Костянтин Ватульов - [ 2026.04.05 10:43 ]
    Ледь чутно
    Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
    «Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
    Бо хо́джу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
    Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

    Вони несподівано різні: спочатку цікаво-строкаті,
    А потім згасають невпинно, та щойно до мене дійшло.
    Ось знаєш, що, тато, так хочу на вушко тихенько сказати,
    Я схоже кімнату назву кладовищем згорілих зірок.

    Тепер ─ це холодне каміння, якщо вже сприймати банально.
    Багато людей сподівалось на силу таємних думок.
    А знаєш, що в кожній зірниці загадані купи бажання,
    Ти впевнений й досі, у світі одне надзвичайне збулось»?

    Дивлюся крізь темінь на сонне обличчя, незримо сміюся.
    Важливе питання у доньки, тому іще досі не спить.
    Сідаю поближче, і дійсно ─ тривога вирує відчутна.
    Надійно стискаю за плечі, кажу: «Так, збулося, це ти».


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Кучерук - [ 2026.04.05 07:15 ]
    * * *
    І знову квітень... Зеленіє,
    Теплу радіючи, трава, -
    Від сну звільнилася замрія
    І щастя звабно виграва.
    Його будь-де щоденно ловить
    Мій зір з появою весни
    І водить радісно розмови
    З ним про закінчення війни.
    Про жаль великий донезмоги
    І стан тривоги в темній млі, -
    Про час важкої перемоги
    І близькість миру на землі...
    05.04.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (1)


  5. Олеся ніжна - [ 2026.04.05 06:31 ]
    Втеча
    Ця ніч не зоряна, не ясна.
    Відлуння грому. Небо злиться,
    як Батько за непослух часто.
    Цілиться у мене блискавиця.

    Мені не страх дав імпульс в ноги.
    Біль спогадів, нестерпна доза.
    Втікаючи, замислююсь від кого?
    Чи має сенс ховати сльози?

    Біжу, без віддиху, щосили, вміло.
    Несе мене у простір, невагому,
    бо там, під зливою, осталось тіло.
    Душа ж, спішить кудись, додому.

    Було б до мене небо терпеливо,
    за руку сон повів цією ніччю.
    Так страшно обернутись, а важливо.
    Ще раз побачити своє обличчя.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Артур Курдіновський - [ 2026.04.05 02:56 ]
    Адажіо дитинства (сонет)
    Історією стали хуртовини,
    Виставу грає березень-актор.
    Згадай, моє стареньке піаніно,
    Адажіо дитинства ля мінор!

    У нотній збірці, після сонатини,
    Для мене одного співає хор
    Ту давню пісню, наче лебедину...
    Вбиває та рятує цей повтор.

    Тепер - інакше. Посмішки брехливі,
    Суспільство - те, що тоне в примітиві -
    Все не вартує навіть мідяка!

    На згарищі довічної скорботи
    Я серцем чую незамінні ноти
    І лагідні, мов мамина рука...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  7. Василь Шляхтич - [ 2026.04.04 17:41 ]
    До євреїв

    пригадай собі єврею
    час світової війни
    як нацист писав ідею
    під покровом сатани
    убивав вас як тварини
    завдавав тисячі ран
    таке нині і ти чиниш
    нападаєш на іран
    де є заповіді божі
    не вбивай і не кради
    ти збагнути їх не можеш
    судиш що над богом ти?...
    у34.48


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олена Побийголод - [ 2026.04.04 14:01 ]
    1947. Пісенька фронтового шофера
    Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

    Через гори, рі́ки та долини,
    крізь пожежі, крізь югу та сніг
    ми вели машини
    й обминали міни
    на шляхах-дорогах фронтових.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Довгу путь від Волги до Берліна
    перед нами жереб наш простер.
    Нелегка година,
    йшла війна неспинна,
    та кермо не полишав шофер.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Може бути, невійськовим людям
    добре пояснити я не зміг,
    та ніяким чудом
    ми не позабудем
    фронтових наїжджених доріг.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Борис Мокроусов. Исп.: Марк Бернес (1948)."


  9. Борис Костиря - [ 2026.04.04 13:35 ]
    Ностальгія
    Так люди відпускать не хочуть
    Це літо, що лишає нас.
    Вони вовтузяться, мов оси,
    Шукаючи убитий час.

    У метушні і марнославстві
    Шукаєм залишки тих днів,
    Які минули так безславно,
    Немовби дідько-лиходій.

    Минулі дні не повернути,
    А пристрастю не стане те,
    Що згасло у облудних путах
    І що снігами замете.

    28 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  10. Володимир Мацуцький - [ 2026.04.04 11:59 ]
    Нами правлять владолюби
    Нами правлять владолюби
    та корупціонери.
    Пошесть ця країну губить,
    виснажує нерви.
    Цим вона Майдан приспала,
    ще й приспала правду,
    що колись-то владу знала
    за козацьку Раду.
    Як нам правду ту збудити
    на шляху до зміни,
    в славі ворога розбити
    і приспати війни,
    щоб коса жита косила,
    не косила зла героїв,
    щоб воскресла правди сила
    святою горою.
    До гори підуть молитись
    всі народи світу
    і забудуть як-то битись
    за брехню невмиту.

    1-4 квітня 2026 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Костянтин Ватульов - [ 2026.04.04 09:18 ]
    Станція осінь
    За вікном інсценівки похмурі,
    Де серпневе убрання пройшло.
    У степу золотисті козулі
    Шурхотять пересохлим листком.

    Налетіли небесні фіранки.
    Ось виднівся і щойно пропав
    Ілюстрацій відбиток квітчастий
    Зник водойми дзеркальний овал.

    Все продовжує далі темніти,
    Із вагона ніяк не втечеш.
    І здається, життя — переміни,
    Що спадають із божих одеж.

    А затримку зробити не в змозі,
    Так задумано дійство земне.
    То й несеться на станцію «Осінь».
    Згідно з розкладом, мокрий експрес.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Неоніла Ковальська - [ 2026.04.04 07:55 ]
    Свята Великодні
    А вербові гілочки
    Вже складені в букети,
    Із ними кожен поспішить
    В неділю цю до церкви,

    Щоби усі їх посвятить,
    Це ж бо заслін злим духам.
    А далі пасочки пекти
    Всі господині будуть.

    Приготувати писанки
    Також слід неодмінно.
    Стрічатимемо залюбки
    З молитвою Великдень.

    2025 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. С М - [ 2026.04.04 07:44 ]
    Місяцеві гори (Grateful Dead)
     
    Холодна гірська ріка і торгівцева донька
    Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
    Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
    Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
     
    Хей Томе Банджо
    Хей о лавре
    Більше лавра аніж сіяв би
    Більше лавра аніж сіяв би
    Хей о лавре хей містечко під дощем
    Хей хей хей пшенице що хвилює вітер
     
    Двадцять градусів самоти двадцять градусів далі
    Танцюючі королі та жінки зібралися у залі
    Довгий і найсамотніший час і літа Сивіла-фея
    Усе є уподовж удовж місяцевих гір
     
    Хей Томе Банджо
    Є час на сенси
    Земля тебе пізнає через час
    Земля тебе пізнає через час
    Близ води дочка боліт чи знаєш ти?
    Усе вона в лахмітті Томе де о ти ходив?
     
    Місяцеві гори Ілектро місяцеві гори
    Усе є уподовж удовж місяцевих гір
    Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
    Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
    Уклонись
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (5)


  14. Віктор Кучерук - [ 2026.04.04 07:18 ]
    * * *
    Зірвався вітер і здійняв
    Пилюку догори, -
    І довгі стебла пишних трав
    Хитанням уморив.
    Тепло розвіялось умить,
    А темінь налягла,
    Щоб млою вдень насторожить
    Одразу пів села.
    Ширяли всюди вихорці,
    Як дим, курився пил, -
    І цвірінчали горобці
    У куряві щосил.
    04.04.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  15. Тетяна Левицька - [ 2026.04.03 23:21 ]
    Живи!
    Ти все здолаєш на шляху:
    хвороби, заздрість, ві́йни!
    Майстерно підкуєш блоху,
    крізь мури про́йдеш вільний.

    Хай не ятрять старі борги
    твої сердечні рани.
    Воскреснеш з пороху трухи
    вогненим, легендарним.

    Здіймешся Феніксом у даль
    з трампліну сьогодення,
    пригубиш радість і печаль
    із келиха натхнення.

    Спроможний, любий, спроквола́
    здолати смерть ядучу,
    і витягти із прірви зла
    свою безсмертну душу.

    І запалити в темні дні
    тремку свічу надії,
    і поцілунком кам'яні
    змахнути сльози з вії.

    Скарбів безцінні молитви́
    не омивай журбою!
    Твори, наснажуйся, живи
    заради нас з тобою!

    03.04.2026р


    Рейтинги: Народний -- (6.23) | "Майстерень" -- (6.32)
    Прокоментувати:


  16. М Менянин - [ 2026.04.03 22:00 ]
    Схід наш ось (передчуття миру)
    Сходить Сонце України,
    це і є той Божий Схід:
    хто в любові до людини –
    той тримає Духа плід!

    Чую подих – Східний вітер
    віє в села і міста,
    бачу тему далі літер:
    Сонця Правди Схід – Христа!

    Коло плине горизонту,
    будь-де будь, а Схід сюди.
    Поверніться живі з фронту,
    бо не треба вже туди…

    Боже, дай нам відчувати
    Радість і Любов Твою,
    надихай нас панувати
    між своїх, а не в бою.

    03.04.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Охмуд Песецький - [ 2026.04.03 21:06 ]
    Катрени любові
    Інтригами доводити до сліз,
    Не підпускати до близьких відносин,
    І відмовляти в сексі навідріз,
    Коли нічого лишнього не просим.

    Закоханість - це саме той засіл,
    Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
    Часник образ... Збираймося за стіл,
    Помолимось і вип'єм, як годиться.

    "Кагор" - одне з усіх найкращих вин,
    Солодке, не гірке, неначе "Херес".
    Кохання суть - як журавливий клин,
    А в хитрощах низька - ну чисто верес.

    Шукаймо відповідностей в житті,
    Ми всі однаково і грішні, і святі.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  18. Сергій СергійКо - [ 2026.04.03 16:32 ]
    Майбутнє для нащадків
    Коли руйнуються думки,
    А аксіоми, як повії,
    Коли керують хижаки
    І сіють хаос ентропії,
    Коли помер здоровий глузд,
    Спливло гидке і осоружне,
    З чиїх почуємо ми вуст
    Хоч щось виразне і потужне?
    Ми майже звикли до руїн
    І невгамовного багаття.
    Чи не по людству лине дзвін?
    Чи є живі ще люди, браття?
    Повинні буть! Я знаю – є!
    Прислухайтесь, розплющіть очі!
    Чи так ми бачимо своє
    Майбутнє? У оковах ночі?
    Хіба бракує волі й сил?
    Хіба без сонця людство звикло?
    «Ні!» – чути павших із могил,
    Тих, хто життя віддав за світло.
    Від пращурів лунає: «Ні!»
    «Майбутнє збережіть нащадкам!»
    Брехні не дайте і війні
    Новим здаватися порядком.
    Ще промінь сонця на чоло
    Впаде негоді в протидію,
    І даруватиме тепло
    Вогнем нескорена надія.

    19.01.2026р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  19. Костянтин Ватульов - [ 2026.04.03 16:28 ]
    не
    На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
    У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
    Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
    У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

    На засніженій вулиці змерзлі машини по трасі не їздять.
    На відвислих дротах не горланять про холод тривожні круки.
    Із кав’ярні «Сузір’я» не лине приємно записана пісня,
    Де відчинені двері, щоб зварену каву в дорогу купить.

    Не вертаюсь додому опісля важкої нічної роботи.
    Не сміюся на жарти, що зранку в під’їзді говорить сусід.
    Не чекаю спокійно на ліфт, що людей на «дев’ятий» довозить.
    Не заходжу у тамбур, де стіни тримають картини чудні…

    То буває таке, що утримати важко страждання шалені,
    Бо як щойно у місто спокволу приходить холодна зима.
    Намагаюся й досі ключі відшукати в дірявій кишені
    Від квартири на сьомому поверсі дому, якого нема.

    2025.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Борис Костиря - [ 2026.04.03 11:34 ]
    * * *
    Не віриться, що листя жовте
    Говорить у тяжкім гріху
    І в те, що невблаганні жорна
    Все перетворять на труху.

    Не віриться, що найдорожче
    Впаде мінливості листом.
    Побита, зношена дорога
    Завершить неповторний том.

    Останній крик, як птаха помах,
    Нам прозвучить у далині.
    Цей крик пронизливий, без помпи
    Обірветься в піснях земних.

    І знак магічний і пророчий
    Побачимо в сумних листах.
    Відкриються небесні очі,
    Закриті об семи віках.

    25 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  21. Віктор Кучерук - [ 2026.04.03 05:38 ]
    * * *
    Туман розвіявся, мов дим,
    Поміж вербових віт
    І плеск озерної води
    Збудив півсонний світ.
    Пахучих лілій аромат
    Доносився, - просив
    Вдихати зблизька благодать
    Квітучої краси.
    Та гострі леза осоки
    Перешкоджали йти,
    Щоби на відстані руки
    Вдихати дух густий
    Тих білих лілій на воді,
    Що ніс лоскоче так,
    Що я уже з того зрадів
    І втішено закляк.
    03.04.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:



  22. Сторінки: 1   2   3   4   5   6