ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Коломієць Роман - [ 2026.10.18 19:27 ]
    Небо написано Петефі
    Небо написано Петефі,
    Хмари бажань.
    Так, вже нелегко нам.
    Ніжності грань.

    Так, вже нам холодно,
    Осінь то є.
    Вітер б'є молотом,
    Пісня Матьє.

    Поле сумує за колосом.
    Протяг загув,
    Ніби виспівує голосно
    Шарль Азнавур.

    Осені — більше і більше,
    Лист на поріг.
    В небі розкидані вірші...
    Й Шандора вірш.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Коломієць Роман - [ 2026.10.18 19:57 ]
    Сонце пробивається крізь крону
    Сонце пробивається крізь крону,
    Між зеленим листям — буре листя.
    Скоро повертатися додому...
    Повіває запахом захристя,

    І осінніх яблук, що упали,
    І городом, зібраним учора.
    Пагорби стоять, мов перевали —
    Попереду Тугаєві гори.

    Все минає, та, мені здається,
    Ця хвилина буде вічно, завжди.
    Хвиля на ставу тихо сміється,
    Поховалися у мулі жаби.

    Горобці не поспішають в стріху.
    Звук цикади — музика цікава.
    І горіхи шлють усім привіти,
    І цикорій пахне — наша кава.

    В небі ні хмарини, чисто-чисто.
    Десь у полі у шпаків застілля.
    Горобина, ягоди, намисто.
    Квіти, трави, вересень, неділя.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2026.10.18 16:34 ]
    Юнак у сивині
    Такий посивилій юнак передчасно,
    Самотній мислитель, творець і поет.
    Так брили віків напосіли, мов гасло
    Забутих, але невиправних прикмет.

    Юнак молодий весь укрився снігами
    Важезних страждань і глибоких думок.
    Він жертву віддав перед злими богами,
    Але не засвоїв пекельний урок.

    В соліднім костюмі, доцент чи професор,
    Іде коридором у гулі понять.
    Попереду шум демонічних процесій
    І галас невпинних, запеклих проклять.

    Його стереже костомаха з косою
    На всіх перехрестях, незнаних шляхах.
    Чоло укривається млосно росою.
    Мислитель іде, як поранений птах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  4. С М - [ 2026.10.18 12:02 ]
    Марш Чорної Королеви (Queen)
     
    Що це змінить?
    Що це змінить?
    Що це змінить?
    Чому не змінить?
    Чом за тобою йду
    Куди ти ведеш?
     
    Подібного не бачив ти ніколи у житті
    На небо вознестися, й повернутися живим
    Дай про це розповісти (і світ дозволив би)
    О, часу дай, вибрати
    Водяники співають у ліловій рідині
    Мавпи в синій пудрі моляться страхам нічним
     
    Чорна Королева тут, указуючи радо
    Фай, Чорна Королево, марш у спільним ряді
    Ось це, ось те, розмір утисне
    (Марш Чорної Королеви)
     
    Кинь їх до комори
    Там, де неслухняні хлопці
    Ніґерського цукру ще
    Дітячої олійки трохи
     
    Чорніш, чорніш
    Кожен ніготь рук і ніг, ми усього лише почали
    І те, і це, мороку цього іще
    (О, Марш Чорної Королеви)
     
    О, тепер насичусь я
    Ти моя цукерка, бейбі
    Тістечко моє із начинкою
     
    Чийсь голос іззаду, що нагадує
    Розправ свої крила, будь як ангел
    Знеси мені зо швидкістю світла, так
    (Іще дещицю радості й любові)
    Або усе, що робиш, має волю
    І причину, і сутність
    (Іще дещиця радості й любові)
    У всякій у душі
    Існує чоловік, що скоро
    Оманить і викриє
    Але іще в життєві у свому
    Знесе тобі любові
     
    Лівицею правлю, й правицею, отже
    Владар усіх темряв, Королева ночі
    Я маю силу
    І Марш Чорної Королеви
    Моє життя у руці твоїй, і фоу, і фай
    Я буду, ким ти захочеш, обернуся, ким бажаєш
    Поганий хлопець, твій поганий хлопець
    Марш Чорної Королеви
    А-ах, а-ах
     
    Вірна свому стилю
    Вульгарна і огидна
    Фай, Чорна Королева, татý на пирогах
    І варить і пече, і крапок над ı не ставить
    (Вірна лідерка)
     
    Забудь свої підспівки й колискові
    Віддайся містові у блищаковій повні
    Танці із дияволом, митці заграють
    Усіх до біса вас і руки, що в руках
    Бо час мені йти, ужеж-бо
    (Ла ла ла ла назавжди) назавжди
    А-ах, а-ах
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  5. Катерина Савельєва - [ 2026.10.18 11:08 ]
    Пустеля
    Там, де очi закритi вiд свiту,
    Замурованi всi почуття,
    Я iз сонцем могла говорити,
    Як маленьке, наївне дитя.

    Нiч i день зупинилися в часi,
    На годиннику стрiлка стоїть.
    Бились хмари i свiтло в екстазi,
    Щоб вiдчути емоцiї мить.

    Затремтiла схвильовано стеля:
    Не витримує зболений дах.
    Озирнувшись навколо - пустеля..
    Я її залишила у снах.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Шоха - [ 2026.10.18 10:11 ]
    Викрутаси із парнасу
    І
    Всі пишуть, аж буває лячно
    від перебору слів без ком
    та інших очевидних норм...
    не думаю, що мова вдячна
    грамотіям за цей прийом.
    Мабуть, гадають герострати,
    що тільки так, а не інак
    запобігають плагіату
    і що таке перекладати
    захоче будь-який мастак.

    ІІ
    Насіли на свої есеї
    говоруни і фарисеї
    і їм таке пасує, бо
    це є найвищі ешелони –
    любителі та епігони
    Аполлінера і Рембо.
    Кому доведено, ті знають,
    що рукописи не згорають
    із язиком у боротьбі...
    ці тези обраної теми
    як соло на чужій трубі
    я адресую і собі
    і загалом, але й окремо
    як антиподу із богеми,
    де видно пана по губі.

    ІІІ
    Умилася сльозою Муза
    біля месіра на балу,
    осоловіли любі друзі
    і Ярославна на валу
    виспівує собі хвалу
    та епітафії Карузо.
    У кого не поїде дах
    від репетицій Мельпомени,
    що косо дивиться зі сцени
    на мене? Але я не маг...
    ..............................................
    поет з народу – це не фах,
    природа не міняє гени,
    та вистачає бідолах
    під перевернуті знамена.

    10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  7. В Горова Леся - [ 2026.10.18 10:08 ]
    Віадук
    Із літа в ще одну незнану осінь
    Так сторожко, що забиває дух,
    Ступаю крок. Іще один. Іду
    Із відчуттям: оголена і боса
    Душею, та із легкістю підношусь
    Над переляком, що осів у фосі.
    Знайду у втаємниченім сліду
    Дорогу до старого віадука.
    Він, як колода, лишаєм обріс,
    І так давно не відчував коліс,
    Не пульсував під залізничним стуком,
    Дрезини цокоту досвітнього не слухав,
    Та тихо береже в щілинах бруку
    Пилини з того, що надійно ніс.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.10.18 06:35 ]
    * * *
    Печальна ніжність днів осінніх,
    Кришталь повітря, синь без меж, -
    І листопади жовтопінні,
    І пурпурові бурі теж.
    Повсюди - тиша і чекання,
    І перших приморозків дим, -
    І самота безперестанна,
    І зігрівання від ходи.
    Та кожен лист, що тихо пада,
    Шепоче правду про земне:
    Оця печаль - також відрада,
    Бо все мине, усе мине...
    18.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  9. Сторінки: 1   2   3   4   5   6