ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Грав на склянках буфетний бариста
Рок-симфонію Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ігор Шоха - [ 2026.10.22 15:29 ]
    Незафіксоване в кадрі
    І
    Поки ще летять літа мої,
    мрію наші витоки вернути,
    де течуть цілющі ручаї
    та джерела у чужі краї
    і колись проявлене й забуте
    повертає на круги свої.

    ІІ
    Хочеться у клас тієї школи,
    де на першій парті при вікні
    та, яку не забував ніколи,
    вперше усміхнулася мені.

    Та немає ще машини часу
    і не має сліду течія,
    у яку ступав одного разу
    як на цьому фото житія...
    хлопчаки – веселі водолази
    також усміхаються як я.

    А за кадром виступає інша
    героїня авторського вірша...
    певно наближалася гроза
    і вона тягла до перелазу
    нашого упертого Пегаса,
    байдуже, що то була коза...
    .................................................
    ой, чого лиш не було раніше,
    та мені, веселому, не смішно
    і ятрить непрохана сльоза,
    що і досі їду до Парнасу,
    а її найпершою із класу
    у воді забрали небеса.

    ІІІ
    «Точить бережечки тиха хвиля»
    і тече невідомо куди,
    душі розділяючи… на милі,
    за якими чути, – гиля-гиля,
    сірі гуси, гиля до води.

    Не чарують візії минулі.
    Теренами поросли стежки,
    чагарі займають бережки,
    відкіля ще чую, – гулі-гулі,
    голуби-хлоп’ята, що у мулі,
    і русалка-муза... на віки.

    10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  2. хома дідим - [ 2026.10.22 13:46 ]
    * 237 *
     до чого розмовляли ми
     душевно та сердечно
     в сарайчику покривленім
     із мордами овечими
     про що розказували ми
     розпачливо неґречно
     що зиму пережити би
     а там безпечна втеча
     весною де нема причин
     немає ворожнечі
     натомість є блаженна тінь
     смарагдова святечна
     де всякий міг би щось найти
     на тій душевній пажиті
     й на пагорбі оце ще
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  3. Неоніла Ковальська - [ 2026.10.22 08:48 ]
    Бабиного літечка пора
    А хризантеми на ромашки схожі
    Зацвіли у мене під вікном.
    Бо осінь-матінка і тепла. і погожа
    Встеляє все багряним килимком.

    Пелюсточок торкнулись промінці,
    Це сонечко послало їх зігріти.
    І бавляться, неначе малі діти
    Та по моїй ковзнули ще руці.

    Літечка бабиного настала пора,
    Снує його срібляста павутина.
    Осене! Дай нам миру і добра
    Та щастя хай летить. немов пташина.

    2026 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Вячеслав Руденко - [ 2026.10.22 08:31 ]
    Під вербами світобудови
    Оспіваний дощами долі,
    Він тишу колисав поволі,
    І верби мав за парасолі
    І не тримався берегів,

    Де ранком панував Овідій
    Під наглядом дурних сусідів,
    Що салом заїдали мідій
    І в дощ недобирали слів.

    Ходи за ним за довгі дужки,
    Слідами запашної юшки,
    Шукай за рогом світу смужки,
    Як слід отари сірий вовк.

    Як сила, що веде розмову
    Про сміх і гріх світобудови,
    Про користь марноти й полови,
    Як гусінь, що пряде свій шовк.



    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2026.10.22 06:02 ]
    * * *
    Ракети, клятим дронам на додачу,
    Шугали понад містом цілу ніч,
    Роїлися і падали, неначе
    Летіти далі їм було невміч.
    Свистячі згуки, вибухи підступні
    До мене долітали звідусіль, -
    Дрижали стіни, мов дверима гупав
    Отой сусід, що полюбляє хміль.
    Схвильовано стрічаючись зі смертю,
    Поклони бив до самої землі,
    Аби в її обійми розпростерті
    Не втрапити в освітленій імлі.
    Не знаю досі, як не впав у безум
    Я уночі під вогняним дощем,
    Бо той сусід мій голосом тверезим
    На весь під'їзд вигукував: "Живем!.."
    22.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  6. В Горова Леся - [ 2026.10.21 21:22 ]
    Ліщинове
    Білий туман торОчиться
    Стьожками між ліщиною,
    Скочується у брижі.
    Галасами сорочими -
    Сваркою безпричинною,
    Ранок шматує тишу.

    Зібрані листям, шелесно
    Краплі туману ковзають
    І добавляють втоми
    Опаду, що у челенджі
    Квапно насталої осені
    В сивім тумані тоне.

    Що не впаде, сороками
    Буде моторно стріпане.
    В осипі ж затерпати
    Стане недовго, поки не
    Втішить когось горіхами
    В сірому листопаді.



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  7. Кока Черкаський - [ 2026.10.21 15:56 ]
    Гриби
    Я прийшов у ліс сьогодні
    По гриби, бо я голодний.
    Але ж це не в тому плані:
    Я ж не хотів "грибів в сметані".

    Ондо білі, а там- лисички,
    Та я не маю такої звички
    Брати все, що попадеться
    Бо я шукаю своїм серцем.

    Просто я
    люблю збирати гриби
    Просто я
    люблю збирати гриби

    Ходжу лісом неозорим
    і шукаю мухомори.
    Але щось усе даремно
    А вже скоро буде темно!

    Печериці-шампіньйони,
    маслюків, опеньків тонни,
    а червоних мухоморів
    не знаходжу!Горе-горе!!

    Просто всі
    побігли шукати гриби
    Просто всі
    пішли шукати гриби

    Де ж мої ви,червоненькі
    Хоч великі, хоч маленькі?
    Я ж без вас уже не можу,
    я зовсім поїхав, схоже!

    Я давно вже
    Звик шукати гриби
    Я давно вже
    Звик шукати гриби

    Та щось червоне заблистіло
    Я подумав: буде діло?!
    Але то була машина
    Із червоними очима.

    Поліцаї налетіли,
    Мої руки затремтіли,
    Мої ноги утікали,
    Та шакали наздогнали

    Більше я
    Не буду шукати гриби
    Більше я
    Не буду шукати гриби


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  8. Борис Костиря - [ 2026.10.21 15:52 ]
    Сніги минулого
    Я згадую у лютому сніги,
    Немов фантом примарний і нещасний.
    Припливом на піщані береги
    Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

    Сніг пропікав до глибини душі
    Прадавнім лезом і сарматським списом.
    Тепер до нас промовлять спориші
    Словами із невизначеним блиском.

    Сніги пішли, як лицарі небес.
    Іде весна правдива, непорочна.
    Сніги пішли, як у блакить Кортес.
    Це диво не спаплюжать, не зурочать.

    30 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  9. С М - [ 2026.10.21 12:23 ]
    Гіацинтова хата (The Doors)
     
    Що робиться на гіацинтовій хаті
    Що робиться на гіацинтовій, га
    На радість левам, ей
    У цей день
     
    Вірю в нового друга, без претензії
    Вірю в нового друга, без проблем отих
    Мені потрібен друг
    Що без вимоги
    Кімната з ванною чиста
    Гадаю, хтось є поблизу
    Цей хтось мене переслідує, певно
    Еге
     
    Куди подівся той червовий валет
    Куди подівся той червовий валет
    Єдина карта, що із неї я ходив би, та й таке
     
    І я вірю усе, що друг новий найдеться
    І я вірю усе, що друг новий найдеться
    І я вірю усе, що друг новий найдеться
    Нарешті
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  10. хома дідим - [ 2026.10.21 08:48 ]
    * 236 *
     він не / імʼя /
     і не / іще імʼя /
     і до усього
     підходить він геть інакше
     тобі поезія
     йому маячня хоча
     те саме необовʼязково завше
     ще він торкається сердець
     у спосіб власний
     хоча бува
     поминає і господа
     ісуса христа нашого всує
     але що саме не всує
     у божевільні
     прийдешній вчорашній оцій
     саме цього для нас
     ісус христос господь наш
     і не зʼясує
     бо при суті є паморок похибка пані
     що прокидається чи претендує
     чи провокує чи підноситься
     чи переживає радо нас
     заперечує нівечить
     плюндрує
     принадно
     бо нас і немає
     і наші речі
     це речі забуті
     загублені будь-чиї
     жодному більш не цікаві
     вкупі із іменами
     із ідеями із
     заморочками навіть
     будь-якими
     але ритм цей
     пасує до втрат він
     пасує до слабкості він
     нам
     пасує
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  11. Віктор Кучерук - [ 2026.10.21 06:32 ]
    * * *
    Затягнуло димом просинь,
    Стогне змучена земля
    І в глухого Бога просить
    Покарати москаля.
    За усі дитячі сльози,
    За зруйновані міста, -
    За погрози і за грози,
    І за спалені жита.
    Хай настане Божа кара
    Для злочинців будь-коли
    І повисне чорна хмара
    Над імперією мли.
    Хай розвіє вітер волі
    Цей їдкий до кашлю чад,
    Що спинився серед поля
    І проникнув трохи в сад.
    Не щебече більше пташка
    У розквітлому гіллі,
    Проживати дуже важко
    На пораненій землі.
    Почорнілі з горя люди
    Тужно дивляться на схід -
    Запеклися їхні груди
    Від причинених їм бід.
    21.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)



  12. Сторінки: 1   2   3   4   5   6