Придумати задачу вдома будь- яку
Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я зловив:
Чотири метри від хвоста до голови.
Поміряв навпаки, виходить щось не так:
Три метри рівно є від пащі до хвоста.
Його питають діти: - Що за дивина?
Чому у крокодила різна довжина?
- Як так виходить? – вчителька Сашка пита. –
Він довший в тебе з голови а чи з хвоста?
Малий замовк, придумав, що сказать йому:
- Я вам питання дам, а ви скажіть, чому?
От від суботи до неділі тільки день,
А від неділі до суботи п’ять пройде.
Хто як рахує, лічить, міряє хитріш.
Чомусь воно входить менш чи трохи більш.

03.01.2026

Поетична непоетичність.
Так кусає змія за свій хвіст.
Це надмірне позерство й практичність.
У колодязі згублений хист.

Так потоне усе в парадоксах,
У апоріях, візіях, снах.
І останній п'яниця й пройдоха
Ловить образи на вітрах.

Заблукали надійно й навічно
У Едемських зарослих садах,
Де глибини невтолено кличуть,
Мов забутий, невтілений прах.

Сколихнули неторкані суті.
Так загубить слова вертопрах.
Ніби сонце розвіює сутінь.
Йде натхнення, мов сивий монах.

Ми шукаєм натхнення в калюжах,
У зарослих нудних смітниках,
У спіралях важких еволюцій
І у темних, жорстоких віках.

30 березня 2025

і тут в обійми чужини
відважно прийшов новий рік
сьогодні внуки і сини
готовляться іти до рік
щоб з них напитися води

і хоч далеко рідний Сян
і своє небо повне зір
живемо серед християн
пам’яттю вертаю до гір
щоб віднайти односельчан

іду селом бувших років
чую як мовчать коляди
в душі читаю предків спів
в уяві батьківські сади
й рідне село без ворогів

батьківського села нема
коляд не співає ніхто
хоч як колись прийшла зима
там де колись було село
нині спішить думка сумна
03.01.2026р.

Із Леоніда Сергєєва

При прольоті на фанері над Парижем
ми не плюнемо униз, хоч і кортить,
а сплануємо з поривом вітру свіжим
та послухаємо, що́ народ триндить.

А народ внизу – не плужить і не сіє,
а базікає, невдатний у війні:
«На фанері – це, немовби, із Росії...
А не плюнули – так, нібито, і ні...»

Парижани, погуляйте на пленері,
в нас ще іншої турботи повний рот.
Загинаємо куточок на фанері –
і виконуємо хвацько розворот.

Повертаємось, й на серці веселіше,
бо в держави є міцний фанерний щит!
Парижани, ви чекайте нас пізніше, –
півціни дамо за все вам, і привіт!

(2025)

Коли хтось розумом читає
Він мудрістю приймає суть
За ним співжителі ідуть
Які хочуть добра для краю

Мудрість ніколи не вмирає
Вороги її не уб’ють
Ніколи про це не забудь
Молись нехай ця мудрість триває

Народе мій тебе чекає
Ворожа й гірка баламуть
Коли відкинеш її лють
Воля у край наш завітає
Тому молись нехай світ знає
Тих які з Господом ідуть.
10.12.2025р.

Редагований
Тихенько минають хвилини.
На ро́ки сідає імла.
Нащадки в житті є донині…
Здається все є. А нема.

Я серцем вдивляюсь в минуле.
Читаю затихлі рядки.
Слова в них, як бджоли поснули —
Летіти нема їм куди.

Задумав, хай линуть в Карпати,
Над Сяном де рідний Улюч.
Жаливи не зможуть читати
Все те, що до серця тулю,
Бо в пам'ять вписав я цю святість,
Якою віршую, люблю.

Ти розумієш з віком,
що біль не за горою.
За сильним чоловіком
ти можеш буть: слабкою,

розкутою, дівчиськом,
що ліпить бабу сніжну.
До твого серця близько
його небесна ніжність,

як музика в сонеті —
не потонути б в морі,
не зранить крил на злеті
гілками осокорів.

Собою бути легко,
коли щоденно поруч
твій відданий лелека —
життя міцна опора.

Сліпа любов не бачить
за макіяжем вади,
закохано, терпляче
співає серенади.

Готує від пристріту
пахучий чай з калини
і на поталу світу
у горі не покине.

02.01.2026р.

Серпантином-інеєм
Дерева покриті.
Зимонька дарує всім
Неповторні миті.
З неба, наче зіроньки
Падають сніжинки
І лунають пісеньки
Навколо ялинки.

Сяють-сяють блискітки
На зеленій сукні,
Танцювати залюбки
Навкруг неї будем.
Бо уже ось Новий рік
Прийшов із морозом.
Попросити в нього ми
Щиросердно хочем6

Щоби були усі дні
Сонячні й безхмарні,
Не гинули на війні
Українці марно.
Щоби ночі мирним сном
Дітей колихали,
За святковим всі столом
Новий рік стрічали.

2015 р.

 
звідкіля ~ жодної гадки
може то маскований диявол
в очі їй зирнувши те сказав би
дивна міс едж
дивна міс едж
 
дивна міс едж увійде до вітальні
я не знаю що і питати
далі що робив я не згадаю
дивна міс едж
дивна міс едж
 
дивна міс едж із темряви появиться
пройде через мене і світло ізгори
усе це уві сні що бачив я тоді
дивна міс едж
дивна міс едж