ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. хома дідим - [ 2026.10.20 00:15 ]
    * 235 *
     могли би стрітися класично
     все за програмою курити пити і т. д.
     у цій ледь індивідуальній притчі
     ніхто нікого особливо не зведе
     немає жодних таємниць
     є недомовленість і таємничість
     па-де-труа не зовсім па-де-де
     ця таємничість
     у манерах радше ввічливість
     одвічна і довічна
     її ціну ніхто з нас не складе
     немає смислу
     є початок падолисту
     все перестворюється
     умирає і паде
     пора упасти і упасти звісно
     і безневинно впасти
     вже хто–де
     не зазіхаючи на особисте
     не шкодуючи
     і листя шурхотить
     як шурхотіти здатне
     тільки листя
     коли ти падаєш
     коли я падаю
     через безвісне
     золоте безвісне
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  2. Борис Костиря - [ 2026.10.19 13:50 ]
    Море
    Я в море заходжу, у розум кипучий
    Для вищого смислу і вічних благань.
    Заходжу у задум потужний, сліпучий,
    У поле безмежне надсадних волань.

    Візьму у долоні солоні печалі,
    Солоні розлуки, солоні гріхи.
    В цю мить у затоці невтомно кричали
    Минулі тривоги, забуті роки.

    Візьму у долоні самотню безмежність,
    Фатальну приреченість, подвиг і крах.
    Потоне у хвилях стійка обережність,
    Сп'янівши в далеких запеклих гріхах.

    Візьму у долоні невтілені вірші,
    Які протікають між пальців униз.
    Їх легіт несе, як невтомлена вічність.
    Ці вірші допишуть самотність і бриз.

    28 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  3. Тетяна Левицька - [ 2026.10.19 13:52 ]
    Сполоханий
    З дев'ятого поверху зрію нову
    тутешньої днини картину барвисту.
    Дощ срібними згардами та падолистом
    оздоблює зеленкувату траву.

    Так дивно, бо літо, здається, стекло
    іржавою хною по спраглій землиці,
    а квіти буяють, соснові ялиці
    лоскочуть лапатими вітами тло.

    Хмарини зібрали валізи в вояж,
    в серпанку хлюпочеться бабине літо,
    розвіює вітер полову крізь сито,
    зникає у тінях яскравий міраж.

    Сполохане серце стискає жура,
    захрипло волає вороняча зграя.
    В жахливі реалії ніч повертає,
    думки огортає маркітна мара.

    В будинку навпроти ясні світлячки
    по черзі спалахують в шибах картонних,
    ворушать обвуглені штори фантоми,
    запалює світ поминальні свічки.

    18.10.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.27) | "Майстерень" 7 (6.36)
    Коментарі: (3)


  4. Вячеслав Руденко - [ 2026.10.19 13:05 ]
    Смуток калиновий
    Палісандрами прикрашений,
    За часів доби гнітючої,
    До прихованого простору
    Віднеси мій барельєф!

    Там співати стану голосно
    Міфи давнього блискучого
    Для забутого півострова —
    Кантилени між дерев.

    В надрах марення і злагоди,
    Над нудьгою неосуджений,
    Полином у руті з м’ятою,
    Як непевний конокрад,

    Смуток свій з калини-ягоди
    Занесу,як слід засушений
    Сліз під стріхою кирпатою
    У дівочий виноград…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  5. Немодна Монада - [ 2026.10.19 11:05 ]
    збираю горіхи
    збираю горіхи
    ходячи колами попід деревом
    зігнута наче бабця

    вони сховалися добре —
    в чорно-зелених слизьких кожушках
    з налиплою землею
    під брунатним листям

    підошвами зношених калош
    відчуваю їх краще
    аніж сприймаю зором
    а горіхи міцні — не тріскають
    під вагою мого тіла

    гілки горіхові
    звільнені від тягаря
    ледь помітно
    наближаються до неба

    свобода —
    це відсутність відповідальності
    шепочуть з присвистом

    а мені відповісти нічого:
    кишені моєї куртки відстовбурчилися
    немовби щоки хом'яка
    а шкіра довкола нігтів почорніла

    останній ковток терпкого повітря
    перед поверненням додому
    на смак як свобода

    18.10.2026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Немодна Монада - [ 2026.10.19 11:06 ]
    варто трохи затриматися тут
    варто трохи затриматися тут
    аби подивитися як усихає кукурудза
    як зеленіє молода трава
    під прохолодними дощами
    як раптово спалахують кущі калини
    і тихо плачуть кривавими сльозами
    у вітряні дні

    варто трохи затриматися тут
    бо ці зміни сподівані та звичні
    про них можна без болю у грудях
    думати перед сном

    вони поволі оголюють сталість —
    плин ріки занадто прудкої
    щоб довірити їй своє тіло
    з гіркою насіниною у формі серця

    18.10.2026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  7. Віктор Кучерук - [ 2026.10.19 06:32 ]
    * * *
    В темінь вгорнувшись поволі,
    Сонце заплющило очі
    І уляглося охоче
    Поміж житами край поля.
    Ніч опустила завісу
    Соснам високим під ноги,
    Щоби не йшли на дорогу
    Тіні всілякі із лісу.
    Вітер затих у верхів'ях,
    Спокій даруючи травам
    Там, де сова величаво
    Струшує роси на пір'я.
    19.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  8. Сторінки: 1   2   3   4   5   6