ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. хома дідим - [ 2026.10.21 08:48 ]
    * 236 *
     він не / імʼя /
     і не / іще імʼя /
     і до усього
     підходить він геть інакше
     тобі поезія
     йому маячня хоча
     те саме необовʼязково завше
     ще він торкається сердець
     у спосіб власний
     хоча бува
     поминає і господа
     ісуса христа нашого всує
     але що саме не всує
     у божевільні
     прийдешній вчорашній оцій
     саме цього для нас
     ісус христос господь наш
     і не зʼясує
     бо при суті є паморок похибка пані
     що прокидається чи претендує
     чи провокує чи підноситься
     чи переживає радо нас
     заперечує нівечить
     плюндрує
     принадно
     бо нас і немає
     і наші речі
     це речі забуті
     загублені будь-чиї
     жодному більш не цікаві
     вкупі із іменами
     із ідеями із
     заморочками навіть
     будь-якими
     але ритм цей
     пасує до втрат він
     пасує до слабкості він
     нам
     пасує
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  2. Віктор Кучерук - [ 2026.10.21 06:32 ]
    * * *
    Затягнуло димом просинь,
    Стогне змучена земля
    І в глухого Бога просить
    Покарати москаля.
    За усі дитячі сльози,
    За зруйновані міста, -
    За погрози і за грози,
    І за спалені жита.
    Хай настане Божа кара
    Для злочинців будь-коли
    І повисне чорна хмара
    Над імперією мли.
    Хай розвіє вітер волі
    Цей їдкий до кашлю чад,
    Що спинився серед поля
    І проникнув трохи в сад.
    Не щебече більше пташка
    У розквітлому гіллі,
    Проживати дуже важко
    На пораненій землі.
    Почорнілі з горя люди
    Тужно дивляться на схід -
    Запеклися їхні груди
    Від причинених їм бід.
    21.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  3. Олег Герман - [ 2026.10.20 20:12 ]
    Під жовтим листям
    Здається іншим світ під жовтим листям.
    Коли імлисто
    у тихім плачі
    старі невдачі
    спадають мрякою з будинків та дерев,
    він виглядає, начебто завмер.
    Без літніх барв у сирості холодній
    згорнувся кволо
    час на терасі.
    В надбитій чашці
    вчорашній чай зберіг ще якось слід тепла.
    Я відчуваю — осінь нас взяла
    під варту мжички й сірого туману.
    Отак безжально...
    Звело у скронях,
    а на долонях
    лишився дощ… Немовби зовсім нежива
    моя душа, коли тебе нема…


    19.10.2026

     


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2026.10.20 17:52 ]
    Чарівно
    Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
    У жовте листя увібралася царівна!
    Кленовий лист, тонкі вербові віти,
    Вільха і буки прагнуть золотіти.
    Краплини срібла на багрянім листі,
    Думки прозорі, стишені і чисті...
    Мережки хмар - тендітне павутиння,
    І павучками сонячне проміння...
    Як тут прекрасно, мамо, як прекрасно!
    Карпатська осінь усміхнулась красно...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Світлана Пирогова - [ 2026.10.20 16:04 ]
    Іди
    Густий туман укутав перехрестя,
    Сховав орієнтири і шляхи.
    Чи зможеш ти дійти до Евресту
    І подолати всі свої страхи?

    Не видно далі аніж на пів кроку.
    Праворуч і ліворуч є межа.
    Туман розлив відвагу. Змокнув?
    Чи справжній ти, а не якийсь ханжа?

    Куди іти, коли існує міра?
    Яку з доріг обрати серед хмар?
    Всередині шукай хоч крихту віри.
    Щоб розпалити вогник чи ліхтар.

    Туман ховає поки ще майбутнє.
    Він вчить іти на дотик і на слух.
    І як би не було доволі скрутно,
    Іди, де дихає й росте твій дух.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  6. Ольга Садкова - [ 2026.10.20 15:28 ]
    "До нового звикнути нелегко..."

    До нового звикнути нелегко.
    Хоч гостинний край — не вдома все ж.
    І неначе в ірії лелека
    про гніздечко пам’ять бережеш...

    Та нема домівки, вже й не буде —
    перетнуло зло зворотну путь.
    Нелюдське вчиняють нині люди.
    Інші — на Голгофу хрест несуть.
    Бачать їх з Америки, Європи:
    «Може, ізнекровляться, впадуть
    і звестися вже не зроблять спроби?
    Ми втомились».
    А вони... ідуть.

    2026, 10 жовтня



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.10.20 14:15 ]
    * * *
    Підійде понеділок, і для битви
    Здійматися напружено пора.
    Запеклим бути в боротьбі й молитві.
    Під натиском розсиплеться гора.
    У круговерті боротьби і смутку,
    Тріумфів, катаклізмів і невдач,
    У круговерті радощів і муки
    Заглянь у серце, зрозумій, пробач.
    У круговерті розуму й безумства,
    Кохання, пристрасті і німоти
    Здіймайся на висоти вільнодумства
    І зрозумієш душу висоти.
    А в понеділок на арену битви
    Під шум юрби і вереск ворогів
    Ти вийдеш гладіатором молитви
    Так, як ріка виходить з берегів.

    29 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  8. Володимир Мацуцький - [ 2026.10.20 10:39 ]
    Не зліть Україну
    Не зліть Україну,
    ви – держиморди!
    Подавитесь кров’ю
    своєї породи…
    Землі захотілось? –
    в землі нажеретесь.
    В чию таку милість
    Вкраїною претесь?
    Кацапи та янкі
    поділять могилу,
    з ними – всілякі
    з ворожого тилу:
    киргизи, буряти
    та ще й пів-чеченця.
    Ворог заклятий
    згниє чи спечеться…
    Жаліти? – ні кого,
    прийшли не ті гості.
    Ми сильні від Бога,
    і сильні – у помсті.

    Лютий 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  9. Віктор Кучерук - [ 2026.10.20 06:57 ]
    * * *
    Уночі, задумою обнятий,
    Через скло вглядаючись у тьму,
    Починаю сам себе питати:
    Де, коли, навіщо і чому?
    Де зникають на світанні зорі?
    І коли не буде бігти час?
    І навіщо в світі стільки горя
    І чому знаходить лихо нас?
    Тьма німа. Ні натяку, ні звуку,
    Лиш годинник міряє життя;
    Ніч кладу я на вівтар науки,
    Прагнучи зробити відкриття.
    Хоч мовчить навпроти чорна бездна,
    Світло істини розвіє тьму
    І колись, я впевнений, воскресне
    Відповідь на "де", "коли", "чому"...
    20.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  10. хома дідим - [ 2026.10.20 00:15 ]
    * 235 *
     могли би стрітися класично
     все за програмою курити пити і т. д.
     у цій ледь індивідуальній притчі
     ніхто нікого особливо не зведе
     немає жодних таємниць
     є недомовленість і таємничість
     па-де-труа не зовсім па-де-де
     ця таємничість
     у манерах радше ввічливість
     одвічна і довічна
     її ціну ніхто з нас не складе
     немає смислу
     є початок падолисту
     все перестворюється
     умирає і паде
     пора упасти і упасти звісно
     і безневинно впасти
     вже хто–де
     не зазіхаючи на особисте
     не шкодуючи
     і листя шурхотить
     як шурхотіти здатне
     тільки листя
     коли ти падаєш
     коли я падаю
     через безвісне
     золоте безвісне
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)



  11. Сторінки: 1   2   3   4   5   6