У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Аби настояні століттями слова
Добром ставали, а не прірвою?

***
Облягло думками...
Сіро,сіро, сіро.
Як коса на камінь.
Ні впало, ні сіло.
А на спалах – сполох.
А на сльози – кпин...
Дотліває порох,
А простовіч – син.
Починать – між люди.
Скінчить – від людей.
А на груди – грудка
І вчорашній день.

Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.

Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
Чи Шопен? Чи Ліст?

Статуї умить прокинулись,
Роблять пірует,
Казки кладе в кошики
Трепетно поет.

По стежині бережно
Ходять ясносни —
Власне відображення
Ловлять в бурштині…

Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.

А може піддалася на поталу
Сама, щоб у голівці насінин
Не затуляти від осоння шалу?
В ту мить, коли метеликом злітала
Губили жовтоквіті буркуни
Пелюстя дріб, що крилами не стало.

Якби ж їм в небо - жовтюхом ерато!
Щоб хмарою біланчики малі
Мені на плечі повсідались раптом,
Чи ще куди - їм з висі вибирати.
Та невибагливий у них і куций літ:
Лиш власну тінь у сонце фарбувати.

 
Частина I: Стрибок Закоханого
 
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
Твоє лице міняється
Воно не звичне більш
 
Оце «Привіт, бейбі
Небоочі твої волошкові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Наближаємось очима
Відстань пропадає згодом
У палісаднику
Яскравий місяць глянь
Шестеро у сутанах
По газону йдуть повільно
А сьомий що попереду
Здійма хрест у руці
 
Оце «Ей, бейбі
Вечеря напоготові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Я був далеко звідси
Від твоїх обіймань
Як добре звідати те ж
Гайнуло стільки часу (хіба ні)?
 
 
Частина II: Навічно Гарантований Святий
 
Я знаю фермера, догляда ферму він
З водою чистою дбає про врожай свій
Ще є пожежник, доглядач над огнем
 
Гов – не видно, як він дурить усіх?
Так, він знову тут
Не видно, як він дурить усіх?
Ось ліцензія на мир
Він учений-суперзвуковик
& Навічно гарантований святий
 
«Анумо, глянь мені в уста», горлає
«І діти збились на його стежки
Б’юсь об заклад, ти саме там»
Рука в руці, нога в нозі
Жменька дивини одміряна
Він навічно гарантований свя––
 
(Гойда-гойда тобі, гойда, змієнько
Буде затишок і тепло)
 
 
Частина III: Іхнатон & Іцакон та Їхня Ватага Веселунів
 
Із чуттями на обличчі
За обличчям перигей –
Пройдемось на поля
Зустріти західних дітей
Стрінемо сонми темношкірих
Воїв десь із-під землі
Що битви чекають!
 
Бій почавсь, їх відпустили
Вбивство задля миру
Бах, ба-бах, бах, ба-бах
Се усе немовби радісна доза
Я не стримую власних емоцій
І хоча я почуваюсь чудово
Щось радить, краще би в
Капсулу молитовну
 
Сьогодні день для святкувань
Зустрівся ворог із фатумом
Наказ про трирадність і танці
Віддав наш воєнком
 
 
Частина IV: Як Я Смію Бути Настільки Вродливим?
 
Блукаючи у хаосі, як бій проминув
Ми сходимо на пагорб людської плоті
На оце плато зелини
Віти дерев, мов життя
Якийсь молодик завмер на ставку
Із тавром «Людський Бекон»
Від різника, він є тобою
Соцзабезпечення подбає про хлопця
Поглянь із шаною, як Нарцис обернеться на квітку
– На квітку?
 
 
Частина V: Вербова Ферма
 
Зайшовши на Вербову Ферму
Шукать метеликів, пурхачів, мухогній
Очі розкрий, там повно сюрпризів
Всі брешуть, немовби оті скельні лиси
Або скринька музична
О, мама й тато, добре й нездале
І всі раді бути отут
 
Уінстон Черчилль весь у фраку
Він був колись британський прапор, на пакеті, на ракеті
Була жаба принцом, принц був цеглиною
Цеглина – яйцем, яйце – птахом рух
(Лети геть, дрібнятко, вони тиснуть бо вслід)
Хто ж то не чув?
Вони перетворять тебе на людину!
Ми щасливі мов риби, божисті, мов гуси
Чудово пречисті на ранок
 
Як у нас є все, ми зростімо усе
Сюди щось, звідси щось, мабуть
Усякий безум плине отут
Усякого, змінімо всякого
Кого тут не було, назвіть
На підході справжніші зірки
(Переміна!)
 
Чуєш, тане тіло
Мама-ати-бати-тато
Де-дідлі-офіс, де-дідлі-офіс
Всі повні забав
Тато-автомати-хата
Ем-дідлі-посуд, ем-дідлі-посуд
Ух, достоту забав
Дайте почуть вашу чуш
Ми страждем на вуха не чуєм
О-о-о-о, на-на-на
Мамо, я хочу зараз
 
Допоки слухаєш мій голос
Шукай таємні двері, чисті стелі, ще пастелі
Ти тут цілий час, хоч або ні
Люби все що маєш, бо ти з-під землі
(Землі, землі)
Й достоту землі
(Землі, землі, землі, землі)
Тож, ми кінчимо свистом а також бабахом
Й усядемося по місцях (О-ох-а-а-ах)
 
 
Частина VI: Апокаліпсис у Розмірі 9/8
 
Вартові Маґоґа кубляться справно
Дітей у підземку щуролов забирає
Змій із моря виліз диви
Сяйносрібна голова мудрості поверх мене зрить
І вогонь ізводить із небес
Глянь у вічі людей, котрим до смаку усе
Ліпше не йти на компроміси
 
666 більше не в самоті
Мозок витягує із кісток і хребтів
Сім сурмачів завели свій рок-н-рол
Лабають прямо в душу, а що
І Піфагор у дзеркалі відбива повний місяць
Виводячи кров’ю лібрето мелодій не чутих раніше
 
Оце «Ей, бейбі
Небоочі твої волошкові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Я був далеко звідси
Від твоїх обіймань
Вже я знову тут
О бейбі, буде все гаразд
 
 
Частина VII: Ужеж-бо Писанка Є Яйцем (Болість у Ступнях)
 
Пролине через душі жар
Що у кольорах мінливих доста
У пітьмі що погасаюча
Як річки впадають в океан
І зародок у зерні зроста
Нарешті вільні ми, іти додому
 
Ось явився на осонні Янгол
Промовляє гучним голосом
«О це вечеря Всемогутнього»
Пан панів, цар царів
Повернувсь, узять своїх дітей
Вести їх у Новий Єрусалим!
 
 
 
 
 
 
 
 

я до вас ще йду
з собою принесу я запах літа
я до вас ще прийду
з прозорістю осінньою

я до вас іду
очі
мої слова
я вижила
взимку

2022

Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.

Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
Посереднього в долі чужій.

Так даремно тікати від себе,
Від чортисьок в самому собі.
І не знайдеш у синьому небі
Ти порадника у боротьбі.

Ти тікаєш від привида стрімко,
Він на п'яти тобі наступа.
Переплив хлоп упевнено річку
І побачив - сміється ропа.

Нагла смерть підкосила неждано
У далеких чужинах його,
Нахилившись над ним, мов кохана,
І цілуючи ніжно в чоло.

23 січня 2026

 богемний сплін любов і ницість
 протанцювали й шо тепер
 вікно відбите у зіницях
 вечірні сутінки
 четвер
 заводитись немає смислу
 писати тексти ні про що
 не надихають стіл ні крісло
 ні віртуальне звичне шоу
 сіренький кролик і лисиця
 компаніюють без турбот
 лисиця з того веселиться
 кролю нормально начеб от
 а тільки їй обридне критись
 очікуй каверзний маневр
 і всяку вірогідну прикрість
 з-за оксамитових портьєр
 

Троянди під вікном, як вишиванки
Так душу мою тішать всі роки.
Білі, рожеві й жовті. Вони зранку
Вітаються зі світом залюбки.

А на пелюсточках краплиночки прозорі,
Роса на сонці сріблом виграє.
Як я люблю трояндове це море,
Купаю в ньому серденько своє.

2017 р.

Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити краще вчивсь...
17.07.26