ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться від відчаю завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано - принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбелета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:39 ]
    Пред иконой
    Cколько рук пред стариной иконой!
    Сколько просьб и молитв каждый день!
    Миллионы плаксивых историй
    От двухсот несчастливых людей.
    Сколько слов перед ней, обещаний,
    Осуждений из лживых ртов!
    Вы давно позабыли сами
    Смысл веры в своих Богов.
    Пред иконой… такая вера,
    Безгранично глубокий взгляд.
    Вы почти идеальны, наверно,
    Перед ней. Просто страшен ад.
    Сколько знает Ваш Бог, что видит!
    И как много просили Вы!
    Каждый пятый Его ненавидит
    За избыток Его любви.
    Сколько глаз пред стариной иконой!
    Сколько сот обещающих клятв!
    Хоть создали свои каноны,
    Хоть Господь не отец и не брат.
    Только все же… просить – у Бога,
    Хоть и слушать его - позор.
    Ваши души давно убоги.
    А молитвы – бессмысленный вздор.
    Сколько слез пред стариной иконой!
    Богу каждый - кто сын, кто дочь.
    Кто б спросил, сняв свою «корону»:
    Мой Господь, я могу помочь?

    01.06.2009 г.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  2. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:56 ]
    Двадцать восемь строк
    Моим (разбитым в пух и прах) мечтам,
    Звенящим серебром в крупинках пыли,
    И вечно ждущим вылиться, словам…
    Моим любимым.
    Моим глазам, не плакавшим по нем,
    И тишине, свернувшейся клубочком…
    Моим мечтам, сожженным злым огнем
    В одной из ночи
    Моим, скучавшим по нему, губам,
    Просящим поцелуя неба, Бога,
    Моим (с протянутой рукой) мечтам
    Таким убогим.
    Моим, разлитым тонким полотном
    В тетрадях старых, писаным твореньям
    И чувствам, что живут одним лишь днем
    …Одним мгновеньем
    Моим ладоням, не согретых вновь…
    В который раз. Неуж то одолженье?
    Моим мечтам, творившим ту любовь…
    Моим сомненьям.
    И голосу, прозябшему в мороз.
    Спасибо…что все так и получилось.
    Из за него сказать мне не смоглось…
    Как мне любилось.
    Моим мечтам, уставшим от дорог
    Пылящимся, как старые тетради,
    Я посвящаю двадцать восемь строк…
    …Моей отраде

    Зима 2008 - 12. 03 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:09 ]
    Свобода
    Мне б веревки, что больно впиваются
    В мои хрупкие рук запястья
    Развязать и на миг покаяться
    Пред моим долгожданным счастьем.
    Вытирая лицо ладонями,
    Онемевшими от неволи,
    Я пойму, что мне быть спокойною
    Неуютно…и как-то больно.
    Мне б глядеть над небесной прерией
    Безгранично свободным взглядом.
    И в души бесконечность веруя,
    Разгонять сей тоски мириады.
    Мне б любить только если любится.
    Не пытаясь себе чужою
    Каждый день становиться. Путаться
    В чужих мыслях – ох, вязкое море.
    Мне б не прятать себя от правильных
    Не чертить между нас границы,
    Не пытаться быть столь же праведной
    И мелькать в тех же тусклых лицах.
    Мне б глазами сиять, как радугой
    И любить каждый раз, коль просит
    Мне душа моя…столь неправедна.
    Столь природна в своих запросах :)
    09. 01. 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:50 ]
    Миг
    Когда-то в этом миге я была....
    Чертила горизонты своим взглядом,
    И в них, как в строчках, пылкие слова
    Плела в стихи... как в собственной тетради..
    Когда-то я смотрела в эту даль
    И упиваясь тишины молвою,
    Что на ветру звенела, как хрусталь,
    Я говорила с робкой тишиною...
    08. 11. 2008



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:16 ]
    Ночь
    Я ночь люблю, раскинувшую крылья
    Бездонным темно-синим полотном,
    Когда свет звезд чуть серебристой пылью
    Ложится звонко под ночным окном.
    …Когда укутан старой тишиною
    (До дыр протертой шепотом ветров)
    Мой двор…Я чувствую рукою
    Густую тяжесть летних вечеров.
    Я ночь люблю, когда бездумно дразнит
    Ее молчанье тиканье часов,
    Ночь - самый странный, хоть и частый праздник,
    Когда в нем нет отягощенья слов.
    Размазанными брызгами рисует
    Кусочки колдовского торжества
    На полотне небесном…и целует
    Касаньем нежным небо до пьяна…
    Лето 2008



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:30 ]
    Когда-то
    Я когда-то забуду все,
    Словно пепел, струшу всю память.
    Я закроюсь, как дверь на засов,
    Защищаясь от бед, закрывают.
    Я когда-то смогу понять,
    Невзирая на крики сердца,
    Что тебя я должна потерять,
    А иначе мне некуда деться.
    Игнорируя боль в груди,
    Стану вмиг для тебя ненавистной,
    Я открою ладонь. Лети…
    И печаль надо мной повиснет.
    Я когда-то смогу, как нить
    Эту память смотать в клубочек.
    И забыть. Навсегда забыть
    Смысл каждой написанной строчки.
    Я когда-то, упав со дна
    В небеса, упоенные страстью.
    Словно я этой страстью пьяна,
    Вдруг забуду сказать тебе «Здравствуй”.
    И мечты, как бумажный лист
    Я в ладонях сомну, услышав
    Каждый шорох..и ветра свист…
    И забуду, как тихо дышишь.
    Я пойму, что тебя ждала
    Слишком долго…и слишком верно,
    Что, любя, слишком много дала.
    И забуду тебя…наверно



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:11 ]
    Будущее прошлое
    Мне останется лишь твой смех
    Звонкой россыпью меж этих стен
    И сто мыслей о том, что из всех
    Лишь с тобой не ждала перемен.
    Мне останется солнца луч,
    Что касался тебя вчера
    И от сердца хрустальный ключ,
    Что вчера я без спросу взяла.
    Мне останется стук колес
    Поездов, пыль в дорогах к тебе,
    Что останется? Верность – пес?
    И следы твоих ног на тропе?
    Придорожная пыль и смог…
    И застигнутый мной закат,
    А из сотен сплетенных дорог –
    Лишь одна… что ведет назад.
    Только точки в конце строки
    Среди слов на тетрадном листке
    И тепло от твоей руки
    На пунцовой моей щеке.
    От тебя лишь кусочек небес,
    Под которыми ты живешь.
    Что еще? Непроглядный лес
    Между нами? И рук моих дрожь?
    Что оставишь ты мне теперь?
    Теплый взгляд с фотографий своих?
    За тобой поплетется тень,
    Растворяясь в лучах седых.
    А со мной что оставишь ты?
    Терпкий привкус соленых слез?
    Горизонтов размытых черты
    Или запах твоих волос?
    От тебя лишь хрустальный ключ,
    Что украла, желая любви,
    И все тот же прозрачный луч, -
    Чуть седой солнца луч в пыли
    Я когда-то достану вновь
    Этот ключ… и сломаю его.
    Для чего мне твоя любовь,
    Если ты от меня далеко?...

    29.11.2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:58 ]
    Пятнадцать минут
    Пятнадцать минут. Все пройдет,
    Покроется искренней ложью
    И страсти дороги, как лед,
    Сгорят под неистовой дрожью.
    Пятнадцать минут. А потом
    Горсть талой любви на ладошках.
    Тогда, как бушующий гром,
    Сейчас – мелкий дождь за окошком.
    Пятнадцать минут… и закат…
    И тихо, так медленно, зыбко
    Твой пыл отступает назад
    И прячется в милой улыбке.
    Кто видел тебя таковым?
    Кому ты вот так улыбался
    Под небом усталым…слепым
    И мило так вдруг улыбался?
    Спасибо. За гром и метель,
    За то, что сегодня с тобою,
    За то, что сегодня постель
    Твоя пахнет мной, - только мною.
    Мне жалко, что ты так красив,
    Что многие так же охотно
    Тебе отдавались, просив
    Быть «только моим» на сегодня,
    Мне жалко, что ты не поймешь –
    Я все отдавала, что было.
    И в том только есть моя ложь,
    Что я тебя вечно любила.

    12.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  9. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:52 ]
    Любимому
    Мой любимый, как тебя благодарить?
    Как сказать столь многое словами
    Как в стихи обычные вложить
    Всей любви моей большое пламя?!
    Я хочу всю жизнь, что мне дана,
    Провести с тобой, держась за руки,
    Провожая вместе вечера,
    Не пуская в дом ни грусть, ни скуку.
    Каждый день встречать твой новый вдох,
    Открывать глаза и быть счастливой,
    Словно мир у самых ног...
    Потому что я тобой любима.

    17.06.2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:39 ]
    Что стоит быть с тобой?
    Для того, что бы быть твоей,
    Я открыла семьсот дверей,
    Я прошла восемьсот дорог,
    Чтоб своей ты назвать меня смог,
    Я вела безрассудный бой –
    Для того, чтобы быть с ТОБОЙ!
    Для того, что бы в нем победить,
    Я осмелилась даже любить.
    Я твердила всем тысячи раз
    Про восторг от твоих карих глаз,
    Но о том, как в тебя влюблена
    Знала только одна…тишина.
    … И еще – дневников листы -
    чтоб хоть как-то себя спасти.
    … я смотрела тебе в глаза -
    Сколько слов я хотела сказать!
    Хоть казалась чужой, не твоей,
    Просто не было нужных дверей.
    Потому что не знала тогда:
    Все дороги вели в никуда…
    Двести сорок и шесть долгих дней,
    Чтоб сейчас называться ТВОЕЙ.

    26.12.2005



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (4)


  11. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:52 ]
    Хуже всех
    От того, что я сегодня хуже всех!
    От того, что вот сейчас мне слишком больно
    Потому что я взяла безумный грех…

    Для того, что б быть сейчас бездумно вольной

    От того, что его слезы у меня
    Отозвались рваной болью в сердце,
    От того, что я шептала «нетвоя»
    И прикрыла в душу резко дверцу.
    От того, что эта дверца для него
    Слишком долго открывалась, как ключами,
    А теперь на все признания его
    Пожимаю робко я плечами.
    От того, что он свою ладонь…
    Так доверчиво вложил в мою ладошку.
    Только я опять шепчу «не тронь»,
    Прикрывая в сердце все окошки.
    От того, что его слезы, его боль –
    Лишь моя бездумная заслуга,
    От того, что его боль со мной…

    Обращаться будет, как с прислугой…

    От того, что это – просто грех,
    …А была я любящей, покорной.
    Но теперь. Сегодня – хуже всех!
    От того сейчас мне слишком больно.

    12.12.2005




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  12. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:41 ]
    Ветер
    Мне ветер целует щеки,
    Пытаясь отбить у тебя.
    Вот глупый! Ведь я одинока…

    …Точнее, ведь я - не твоя…

    Целует мне губы и пальцы
    И шепчет так нежно, с тоской:
    Не надо меня так бояться,
    Позволь, я побуду с тобой…
    Но мне не понять его грусти,
    Я слышу лишь мысли свои
    И ветер меня не отпустит
    До самой подъезда двери…
    …И листья так тихо танцуют,
    Кружась по осенним лесам…
    Ну вот, даже листья ревнуют
    Меня к твоим карим глазам.
    Как шепот дождя бесконечен
    И ты не обнимешь меня.
    Озноб мне укутает плечи,
    Собой от тебя заслоня.
    … я буду смотреть тебе в спину,
    Ты, может быть, это поймешь.
    И ты обернешься и мимо
    Уже никогда не пройдешь.
    Ты бросишь свою сигарету
    И молча ко мне подойдешь.
    Поспоришь с навязчивым ветром,
    Заставишь молчать глупый дождь.
    А ветер пусть небо целует,
    Пусть дарит свой трепет лесам,
    А мир? Да хоть весь пусть ревнует
    Меня к твоим карим глазам.

    23.10.2005


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  13. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:29 ]
    До встречи с тобой...
    До встречи с тобой остается два вдоха...
    А после глаза мои встретят тебя,
    И что-то во мне наподобие тока,
    Как дрожь пробежит, душу мне теребя.
    Осенним ковром устилаются земли,
    А мне до тебя как рукою подать,
    И шепот шагов твоих...тоже осенний
    Меня вдруг заставит чуть чаще дышать.
    До встречи с тобою три шага осталось, -
    Три шага, два вдоха, твой шепот шагов,
    А после, пьянящая душу усталость
    Меня подтолкнет к тебе...просто, без слов.
    И дома я буду все так же устало
    Тебя вспоминать, словно сказку из снов
    И думать о том, что ведь нас разделяли
    Три шага, два вдоха и шепот шагов...
    Я буду стоять и смотреть как ты куришь,
    Как ждешь меня, часто на время смотря,
    Ты, может, при встрече меня поцелуешь
    И дашь мне понять: ты немножко моя...
    Я буду ступать по осенним дорожкам,
    Усыпанным красной и желтой листвой
    И думать о том, что уже не немножко,
    А полностью ты – до дыхания – мой...
    ...Я буду не пьяной, а просто – счастливой,
    Но вряд ли ты это так скоро поймешь,
    И это не холод, мой славный, мой милый
    Во мне вызывает столь сильную дрожь.
    А ты не поймешь – просто ты со мной рядом,
    Поэтому я так ужасно пьяна,
    И я не замерзла, мне кофе не надо –
    Ты просто случайно коснулся меня.
    И если бы знал ты как буду я рада
    Быть просто с тобой...столько взглядов и слов!!!
    Как мало мне все же для радости надо:
    Три шага, два вдоха, твой шепот шагов...

    20.09. – 23.09.2005



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  14. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:07 ]
    Я
    Я - нежность в объятьях ветра,
    Я – жаркая искра огня,
    Я – музыка в стиле ретро,
    А ты разжигаешь меня.
    Я слишком для нежности страстна,
    Я ярче, чем искры огня,
    Для музыки – слишком опасна,
    Я – слабость, но слишком сильна.
    Я – линии всех горизонтов...
    А ты дотянись до меня!
    Я – сладкий и пламенный сон тот,
    Который уходит, маня...
    А ты...ты – рассвет моих мыслей,
    Ты – солнце улыбки моей!
    Для скольких еще стал немыслим
    Весь мир без улыбки ТВОЕЙ?
    Ты видел не солнце, а свечи,
    То было не горе, а грусть.
    И, может, в один зимний вечер
    К тебе я внезапно примчусь.
    ...А ты...ты же – тот самый ветер
    В объятьях с нежностью всей.
    тот ветер, что музыку ретро
    играет на искрах огней...

    в промежутке между 9-16 сентября 2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  15. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:17 ]
    В семнадцать лет.
    В семнадцать лет… как хочется любить,
    Как хочется мечтать и улыбаться,
    Без устали над мелочью смеяться,
    Безмудро, беззаботно…просто – жить!
    В семнадцать лет.… О чем вы, господа?!
    Зачем мне ваши ветхие ученья,
    В них горечь вами прожитых мучений.
    И ваши мне слова сейчас – вода.
    В семнадцать лет… да я еще дитя!
    Мне жизнь еще подслащена любовью,
    Мне б пыл чей привязать сей жаркой кровью.
    Мне тошна грубость вашего нытья!
    Неужто я, в свои семнадцать лет
    Не знаю, что такое трудность воли
    И как оно живется с рваной болью?!
    Да что вам – наложить на все запрет.
    В семнадцать лет быть птицей без небес?!!
    Задумайтесь о том, что будет дальше.
    Не будет плыть ваш парусник бумажный,
    А ваша жизнь, как без деревьев лес.
    В семнадцать лет…без клеток, без оков,
    Чтоб солнце мне, как другу улыбалось,
    Хотя до восемнадцати осталось
    Всего каких-то шесть еще часов.

    10.08.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  16. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:51 ]
    Без названия
    Я могла бы стать твоей... на минутку, -
    Просто больше бы вовек не смогла.
    И любила бы тебя...только в шутку
    Потому что мне с тобой свет, как мгла.
    И в глаза тебе смотреть я смогла бы,
    Рисовала бы во взгляде любовь,
    Только тошно и вряд ли мне надо
    Заражать твою глупую кровь.
    Побежит, как зараза по венам,
    Заразит каждый атом собой,
    Ты захочешь вдруг быть самым верным
    И всю жизнь будешь бредить лишь мной.
    И в глазах моих будешь так сладко
    Растворяться и делать все то,
    Что считаю я приторно – гадким,
    Как крепленое пиво – вино.
    А в ладонях твоих все так чисто!
    И меня там ни капельки нет,
    Как же хочется малярной кистью
    Рисовать вместо линий ответ!
    Я могла б заразить тебя, милый,
    А потом – к всевозможным чертям!!!
    Для чего? Просто будет КРАСИВО,
    Ненавижу любовь по слогам!
    И не надо искать в моем взгляде
    Хоть какой – то рисунок любви,
    И ладони совать мне не надо
    И просить, умолять «посмотри!»
    Я могла б заразить тебя, милый,
    Только слишком цена дорога
    За уменье БЕЗУМНО, КРАСИВО
    Полюбить все равно, что врага
    И в глаза тебе смотреть я не стану
    Потому что боюсь заразить,
    Потому что сама не устану
    Так БЕЗУМНО, КРАСИВО любить.

    17.04.2005



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  17. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:34 ]
    Прощение?

    Извини! Я просто не сумела,
    Вот теперь я просто не смогла.
    Я пыталась! Правда! Я хотела,
    Но любовь свою не сберегла.
    В этот раз она сильнее билась,
    Из ладони рвалась как могла.
    И ладонь сама собой раскрылась
    И любовь кому-то отдала.
    Ну прости меня за все мученья!
    Я готова плакать по ночам,
    Чтобы получить твое прощенье
    За слова «тебя я не отдам».
    Извини меня за все, что было
    И за то, что будет лишь больней
    От того, что я действительно любила
    В этом мире всех тебя сильней.
    Извини за первый поцелуй тот,
    Что срывал ты с губ моих тогда,
    Но таких теперь уже не будет
    Может даже больше никогда.
    Извини за то, что своим милым
    Столько лет, любя тебя звала.
    Извини! Прости меня,… любимый,
    Что любовь я нашу предала!
    Извини за то, что так любила,
    А теперь шепчу тебе «не тронь!»,
    И за то, что так не вовремя открыла
    Я свою неверную ладонь.

    21.01.2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  18. Ельфійка Галадріель - [ 2009.06.03 18:39 ]
    Вже зовсім літо...
    Вже зовсім літо, шепоче листя
    Колише тіні і місить тісто
    Із пахощів, пилку і квітів
    Пече з них паляниці й дітям
    Маленьких янголів солодких.

    Шукає літо нові дороги
    Мякенький килим стелить під ноги
    З трав і волошок. За виднокраєм
    Здається знайдеш, те, що шукаєш
    Та де ж він, край той.

    І сотні квітів в нових уборах
    Співають пісні Купалу й в коло
    Вінки сплітають і їх купають
    В небесних зорях, що вниз падуть
    І землю рутою засівають.

    А запах липи бентежить ночі
    І сон од вікон жене. Неспокій
    Якийсь розлитий в повітрі, наче
    Крізь сміх щасливий от-от заплаче
    Росою яблуня в дворі.

    Шумлять потки, співають літу
    Холодну пісню снігів і криги
    Та їм ніхто вже в ці дні не вірить
    І важко котять могутні хвилі
    Аж в Чорне Море із синіх гір.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (2)


  19. Віктор Наумчик - [ 2009.06.03 16:18 ]
    ВІКНО
    Володар стін
    розвішував на золоті цвяхи
    живі картини.
    Та поміж снами
    він бачив лише стелю,
    й від того на його сорочці
    відірвалися
    всі золоті ґудзики насолоди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  20. Ольга Ляснюк - [ 2009.06.03 14:57 ]
    Нічний блюз
    Темними метеликами ніч
    сідає на долоні ліхтарів.
    Чорне крило темряви
    огортає твоє вікно.
    У твоїй кімнаті лишаються
    тільки невиразні силуети.
    І серед них – ти. Не треба світла.
    Не треба виразності.
    Ти вмикаєш старий,
    давно завчений блюз
    і виконуєш танець самотності...
    Зливаються звуки і рухи.
    Опускаються повіки – і зникає все.
    Лишаєтесь тільки блюз
    і ти.
    Навіть не ти, а
    твій самотній танець.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  21. Віктор Наумчик - [ 2009.06.03 13:41 ]
    ГРИЛЬ
    Коло друзів
    за круглим столом
    розпиває розмови,
    насипані з неба.
    А за вікном…
    …ого – яка…
    йде дівчина. За нею ще дві –
    стежать, завидливі, шиплять…
    …хвора бабця шукає аптеку – дід зліг…
    …пишуть слово Європа через «Е»…
    …сліпий хлопець пальцями перечитує клавіші.
    Яка різниця – чорні, білі? «Е», чи «Є»?..
    …за сусіднім квадратним столиком
    о 1305 щодня обідає рот…
    …дівчина з тацею і квіткою ходить,
    відбирає у повних порожнє.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  22. Евгений Спежаков - [ 2009.06.03 12:49 ]
    "Желтеют картинки..."
    * * *

    Желтеют картинки,
    желтеют травинки,
    желтеет листва…
    Так было в прошедшем,
    так есть в настоящем,
    так будет всегда.
    Зачем по планете,
    ветрами отпетый,
    бреду в никуда?
    Эй, жизнь моя, где ты?
    Но нет мне ответа.
    Кружится листва.

    Срываются звёзды,
    срываются слёзы –
    и льются дожди.
    Судьбу загадаешь –
    ответа не знаешь,
    и даже не жди.
    Прошедшее лето,
    пустые советы,
    пустые слова…
    Любовь моя, где ты?
    Но нет мне ответа.
    Кружится листва.

    Сквозь мёрзлые лужи,
    осеннюю стужу, –
    дождусь ли тепла,
    И яркого света,
    и свежего ветра,
    и взмаха крыла?
    Пустая кассета.
    В прибое – монета.
    Болит голова.
    Эй, смерть моя, где ты?!
    …Но нет мне ответа.
    Кружится листва…


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  23. Ліна Масляна - [ 2009.06.03 12:34 ]
    Тихий спогад
    Вже не гріють твої обійми…
    Я забула, як ти цілуєш…
    Хоч між нами не йшлися війни,
    Ти вже снів моїх не вартуєш.
    І здається, що десять віків,
    Хоч минуло лиш кілька років:
    За цей час я стільки разів
    Зустрічала чужі мені кроки.
    А твої кроки інші чули,
    Твої руки їх зігрівали.
    Були кращі, і гірші були –
    Одні бавились, інші – кохали.
    Коли інколи ми зустрічались,
    Я бажала просто мовчати…
    Твої очі на це ображались,
    Але так й не навчились питати!
    Знаєш, я лиш тепер зрозуміла,
    Що між нами було кохання!
    Просто ми, як завжди, не зуміли
    Влаштувати відверте прощання.
    Але я ні про що не шкодую,
    Лиш подумала так, на хвильку,
    Що я інколи голос твій чую –
    Тихий спогад про наші помилки…


    2001


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  24. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:45 ]
    ***
    Лишилося втратити ще тебе і порахувати. Тепер усі.
    Іще б ніхто ніде не подумав, а я вже знаю про це.
    Лишилося ще закрити легенько, якщо не проект, то процес,
    і навіть якщо іще не процес, то шепіт цих голосів,

    які любили мене просто так за те, що я дурень і ніч,
    що можна в ліжку курити цигарку разом на двох одну,
    що можна вдвох грозу пережити і навіть коротку війну,
    і на півслові піти уранці на електрич

    нарешті звільнитися час і можна садити над лиманом сад
    архіви перетрусити бо і спалити спалити їх
    життя усім практично всім дається та не для всіх
    і світ біліє у білім світі короткий мов озирнутись назад


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (3)


  25. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:56 ]
    ***
    процес доживання - мистецтво тонке
    противне і пишне як пити саке
    по-перше: безсоння по-друге: вночі
    нуль три набирати
    по-третє: дощі

    сухарик дві молі чаї папірці
    півбіблії в кожній окремій руці
    на тумбочці в мисочці жовта хурма
    хурми і турми від
    рятунку нема

    і звички яким ні зупину ні меж
    сусіди що дивляться як ти ідеш
    якщо ти ідеш...
    а якщо ти мовчиш -
    долоня жовтіє-чорніє як чиж

    банальне: про спогади фото і про
    що хтось там горів і творив там добро...
    ...а жисть промайнула яскрава така
    неначе ганчірка по морді бика...


    Рейтинги: Народний 6.17 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)


  26. Варвара Черезова - [ 2009.06.03 11:41 ]
    І ці сни...
    І ці сни, що ніяк не прокинутись і не забути.
    Ірреальність потужно вібрує найбільше у скронях,
    І ці грані, що тоншають, грані вганяють у ступор.
    Повертаюсь до сонця обличчям частіше, мов сонях.

    Не лишатися поруч, а просто лишитись деінде.
    Засинати на плечах чи грудях чужих в електричках.
    Це прощання не надто болюче. Бо звикла. Бо рідне.
    І це майже не сумно. Бо ти вже не голод, а звичка.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  27. Олександр Христенко - [ 2009.06.03 11:13 ]
    НЕПРИСТУПНАЯ
    Неприступна, красива, как пава,
    Шла неспешно, легко, величаво:
    Гордый взор и осанка графини –
    Как же к ней подступиться мужчине?

    И вдруг, неведомо откуда,
    Ей весть пришла, а может, чудо:
    Сорвав очки, раскинув руки
    И сбросив тяжкий груз разлуки,
    С улыбкой, засиявшей ало,
    Раскинув руки, побежала...

    И светофор, за много лет,
    Не смог включить ей красный свет.
    Сигналя, замерли машины –
    Навстречу шел простой мужчина?..

    А для нее он самый-самый:
    Нескладный, вспыльчивый, упрямый
    И не красавец, может быть,
    Но Он умеет “Так!” любить,
    Лаская прядь ее волос...
    Вот и ответ на ваш вопрос.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (11)


  28. Наталка Криничанка - [ 2009.06.03 11:17 ]
    Муза у Львові.
    4 червня о 19 00 год., вулиця Соломії Крушельницької,17 у Львові.Спілка письменників. Кав"ярня "Муза".
    Клуб "Розсипані перли" запрошує "Поетичні майстерні" на літературно-музичну вечірку.
    Чекаємо авторів сайту з нетерпінням.
    З повагою, Криничанка.
    До слова http://www.perec.in.ua/classic/70/


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  29. Олена Осінь - [ 2009.06.03 10:28 ]
    Блюз - я вільна
    Душа у стані прострації,
    І протяги для вентиляції,
    Вдихаю духмяні акації.
    П’ю тишу, як каву-глясе.
    Ріка без порогів і повені,
    Пливу в некерованім човені,
    Думки в почуття не заковані.
    Чекаю, куди занесе.

    Ковтаю розведений вакуум,
    І кличу зозулю-оракулом,
    Малюю по небу каракулі,
    Віршую, вигадую сни.
    З морозива злизую шоколад,
    Стриптизи танцюю на власний лад,
    Збираю до кошика зорепад.
    Я вільна, а все – восени.

    Накотить нестримними силами,
    І човен потопить з вітрилами,
    На камені кине знесилену.
    Підніме, і знову жбурне.
    Окропить гіркою калиною,
    І круговертю невпинною –
    Чи грішною, чи безвинною….
    Кохання не обмине.

    Та тільки сьогодні – прострація,
    Лиш вітер в бурхливих оваціях
    Цілує тонку мою грацію.
    На вухо шепоче gracias…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (13)


  30. Олена Багрянцева - [ 2009.06.03 09:35 ]
    Крізь порцелянові двері...
    Крізь порцелянові двері
    Ходять у капцях протяги.
    Свіжа гуаш на папері.
    Пальці твої невпевнено
    В ніч проводжають потяги.

    Червень червоним черевом
    Тихо штовхає у спину.
    Стиглі черешні в пелені.
    Завтра ти будеш впевнений:
    Літо
    Знайшло
    Україну.
    3.06.09


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  31. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 01:13 ]
    Загадочная женская Душа…
    Загадочная женская Душа…
    Глаза не лгут, слова не говорят…
    И искры Звёзд над головой горят…
    Поёт нам вечер песню не спеша…
    Загадочная женская Душа…

    Загадочная женская Любовь…
    Как часто любят вовсе не достойных…
    В руках твоих нежнейших и спокойных…
    Смятенье растворяется и боль…
    Загадочная женская Любовь…

    Загадочные женские черты …
    Всех линий тела хватит рисовать…
    И Жизнь, и Мир, и трепетно внимать…
    Рисункам волн твоих, где в каждой – только ты…
    Загадочные женские черты …

    Загадочная женская стезя…
    Твои целуя тёплые колени…
    Я превращаюсь в Божье умиленье…
    И мне не петь никак уже нельзя…
    Загадочная женская стезя…

    Загадочен весь Мир, где Солнце – ты…
    А от меня зависит – свет иль дождик…
    И нет сияний, на тебя похожих…
    И, слава Богу, сведены мосты…
    И каждый лучик напевает: «Ты!»…
    Я обнимаю Мир, где Солнце – ты…


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  32. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:02 ]
    Телами слиться нежно - словно взгляд...
    Телами слиться нежно - словно взгляд

    Сливается с закатными лучами -

    Врасти друг в друга – душами, глазами,

    Губами, кожей всей, ногами и руками -

    Войти друг в друга мощно – как цунами –

    И осознать, что нет Пути назад -

    А есть Любовь и…

    Бога

    нежный

    взгляд

    ...

    Войти в твой Свет

    В твой Мир

    В твой Рай

    В твой Сад


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  33. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:35 ]
    Песня на заданную тему... Его нет давно...
    Его нет давно… Просто взял и… умер…
    Его именем может быть назван танкер…
    Он Тебя - для себя – как умел - придумал:
    Ты ушла – и он странным стал - словно сталкер…

    Он искал по ночам в чёрном Небе звёзды…
    А утрами искал, где гнездятся птицы…
    Он не знал, что близки все Твои угрозы…
    И Любовь… как и Жизнь… уже… не… повторится…

    Он стихи не писал – он словами плакал…
    Он слезами смывал на листах все буквы…
    А следы Твоих ног были также сладки…
    И от боли в Душе разорваны сутки…

    И вдали – где-то там - на другой Планете…
    Кто-то вместе с ним в ночах просыпался…
    Был наивен Мир и был чист, словно дети…
    Тот, в котором живым до сих пор он остался…

    Кто-то плакал с ним… может быть Ангел Божий?..
    Или дождь за окном - вечный добрый странник?..
    И сказал Тебе кто-то: «Так быть не может!…
    Разве любят – искренне – сердцем, делами?..
    Разве любят – нежно - словами, шагами?..
    Разве любят – страстно - дыханьем, стихами?..
    Пульсом крови пишут Любимым посланья?..»



    Его нет давно… Почему то… умер…
    Его именем конечно же не назван танкер…
    Он Тебя для себя навсегда придумал…
    …и слышны - по ночам - песни нежной шарманки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  34. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:07 ]
    ты уже не можешь быть таким...
    ты уже не можешь быть таким
    ты уже не можешь так, как раньше
    мысли, песни, стоны, рваный клин
    аллергия от вчерашней фальши

    ты уже не можешь наобум
    просто так бродить по перелескам
    каждый стук и каждый громкий шум
    превращать в упор стены отвесной

    ты уже не можешь не дышать
    этим мигом, радостью и словом
    песней, звуком, лаской воскрешать
    стылый дух прохожего земного

    ты уже не можешь быть таким
    смысл в том, что Мир живёт и дальше
    наполняясь добрым и святым
    светом Неба, где ни капли фальши


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  35. Юрій Сегеда - [ 2009.06.03 00:15 ]
    А горіхи падають...
    А горіхи падають на межу.
    Кожен день у пам’яті бережу.
    Листя затріпочеться й облетить...
    Записати хочеться кожну мить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (22)


  36. Руслана Василькевич - [ 2009.06.02 21:10 ]
    ***
    Цей гамір рідний і такий живий,
    мов соловейка спів у гаї,
    під нього зранку прокидаюсь,
    із ним щоночі засинаю.

    Без нього дім цей - пустка,
    життя без нього - не життя,
    дитячий гамірливий сміх - це пісня,
    що лине у щасливе майбуття.

    Цей гамір рідний і такий живий,
    він звеселяє світ навколо,
    і додає життєвих сил,
    усіх гуртує в дружнє коло.

    Нехай лунає сміх цей звідусіль
    і там, де так з надією його чекають!
    Бо діти - наше щастя й втіха,
    вони батьківське серце звеселяють!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Василь Степаненко - [ 2009.06.02 21:58 ]
    Мовить не можу
    *
    Хтось найняв птахів.
    Свердлять піснями думки.
    З розуму сходжу.

    Хтось притяг сонце.
    Бачу лежить налигач
    Старої шкапи.

    Ранок тріщить на зубах.
    До піднебіння
    Липнуть словечка шорсткі.
    Мовить не можу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  38. Ондо Линдэ - [ 2009.06.02 21:29 ]
    померла Галатея кам'яніє; її чоловік - ні.
    Я не віршник, - він каже, - тому я маю тебе.
    Ще тому, що мистецтво душі не страчує,
    А в Богині був настрій до дива,
    В Долі - до жарту.
    Кохана, тобі присвячено стільки пісень -
    Орфей перероблює їх під свої побачення.
    (Та ж тебе він не знав живою, то хай співає).
    Міг би морем тебе дістатись, життя своє
    Я віддав би за корабель
    (Жаль, помер на старті б).
    Я не віршник, я розпрощатись не маю сили.
    ...А за мною товпи дівчат ходять з брилами
    Мармуровими.
    Кажуть, ти мене каменюкою спокусила,
    Тож це є перевірений спосіб ставати моєю дружиною.
    Навіть не знаю, навіщо богам мій культ.
    Афродита, мабуть, знущається
    над коровами.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  39. Віталій Стахов - [ 2009.06.02 21:45 ]
    Шукав я правду

    Шукав я правду
    Та даремно
    Ніде не
    Бачив я її
    Шукав я праву
    Мабуть марно
    Сховали праву
    Люди злі
    Шукав я правду
    Тай стомився
    Упав на землю
    Тай заснув
    Заснув на віки
    Я в неправді
    Бо жить
    Без правди не хотів.



    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  40. Віталій Стахов - [ 2009.06.02 21:57 ]
    -----------------------------
    Що сталося з тобою
    Чому стоїш сумна
    Мене не помічаєш
    І плачеш крадькома
    Поглянь на мене люба
    Не ворог я тобі
    Стурбованість даремну
    Від себе прожени
    Довірся мені люба
    Повір мені прошу
    Тобі одній дарую
    Душевну теплоту


    Рейтинги: Народний 5.25 (5) | "Майстерень" 5.25 (5)
    Прокоментувати:


  41. Віталій Стахов - [ 2009.06.02 21:57 ]
    Моя любов ,моя країна
    Моя любов ,моя країна
    моя єдина Україна
    мій рідний край
    безмежний рай.
    Людей не вірних поєднай.
    Згуртуй ,з’єднай
    життя навчай.
    В серця їм віру ти вселяй.
    Люби своє,
    шануй своє.
    Відстоюй те
    в що віриш ти.



    Рейтинги: Народний 4.5 (5) | "Майстерень" 4.5 (5)
    Прокоментувати:


  42. Віталій Стахов - [ 2009.06.02 21:44 ]
    Матусю матінко земля
    Матусю матінко земля
    Не залишай своє дитя
    Підтримай рід свій на землі
    Не дай загинуть у пітьмі
    Не дай брехні ходить по світу
    Ми українці твої діти
    Ми українці вільний рід
    Землі твоєї рясен цвіт



    Рейтинги: Народний 5.25 (5) | "Майстерень" 5.25 (5)
    Прокоментувати:


  43. Віталій Стахов - [ 2009.06.02 21:58 ]
    Єднайтесь УКРАЇНЦІ
    Співає соловейко,
    радіє рідний край.
    Повсій країні милій
    розтелиться розмай.
    Не буде більше горя.
    Не будемо тужить.
    І думи ,свої гожі,
    по світу пустим жить.
    Єднайтесь УКРАЇНЦІ,
    Спілкуйтесь у віршах,
    Любіть свою країну,
    Свій калиновий край.
    Поети УКРАЇНИ
    на вас надія вся,
    пишіть про УКРАЇНУ
    даруйте ,їй життя.
    Шануйте ,батьківщину
    бо в нас вона одна.
    Бо ми ж є УКРАЇНЦІ,
    І ми ,одна сім`я.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  44. Бастинда Гингема Бастинда Гингема - [ 2009.06.02 20:32 ]
    Re-Tranced Reality
    Странные сны с чувством страха и боли.
    Выстрел, что грянул, – возможно, контрольный.
    Или же то поцелуй, а не выстрел?
    Гнилью пропитаны светлые мысли…

    Я опускаюсь в прохладу вулкана.
    Горло в удавке стального аркана.
    Вижу те вещи, которые раньше
    Вовсе не видел. Всё стало иначе.

    Слепнущий, смело глаза раскрываю.
    Тощий, безногий, ползу я по краю.
    Воздух густеет, хватаю руками:
    Мир ретрансирован. Кровь под ногтями.

    Дождь из мечей, град из ломаных лезвий.
    Тело – клубок, оголённые нервы.
    Липкие губы зашиты навеки.
    Голос кипит. И смежаются веки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Бастинда Гингема Бастинда Гингема - [ 2009.06.02 20:47 ]
    Эволюция деградации
    Когда вам серебро пытаются затиснуть вместо золота,
    Когда серпом тупым по наковальне лупят вместо молота,
    Когда в огонь, чтоб потушить, вливают только спирт горячий,
    А немощного человека бьют за то, что он лежачий, –
    Подумайте: давно ль средневековье так минуло очень,
    А тот космический прогресс, какой столь скоро нам пророчат,
    Так близок? Чёрта с два! Услышьте, о безумцы, это слово:
    Мы лишь из неолита делаем свой шаг к средневековью.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  46. Юрій Лазірко - [ 2009.06.02 18:24 ]
    Черкати днi
    I
    Папір пожовк, бліде чорнило,
    все перейшло та пересохло всоте по сльоті.
    І міміка стекла та згусла монолітно в масці,
    легені безвітрилими не в силі вітер красти.
    До неба треба дорости, щоб золотом опасти.
    Осіннього мовчання верби – верби золоті.
    Їх як піску, життя одне...
    Вагалося черкати дні,
    вичерпувати істину, сушити дно бігцем,
    коли акамулятори небесні ще не сіли.
    Втирати носа німоті, розкривши серця сіла,
    душею відболітися та розгрішити тіло –
    ану ж за ніч впіймається здорожене лице,
    дорогою війне...
    Мов молоко, Голгофа в нім збіжиться.
    Припудрене пилюкою, вразливе на пристріт,
    комусь піде на опуси і сльози сповідничі.
    Ах, як нелегко вгледіти в чужих очах обличчя,
    котре сіріє, квапиться по сей бік потойбіччя.
    Пасти і запасатися терпінням, грітись від
    терпкого Каберне,
    весни, в руках, тактильних змієвицях,
    в присутності, що грається, мов нотами – з вогнем,
    відсутності, що ділиться на дольки недогріті.
    Плести, мов павутинками, мережу долі, сіті
    на щастя закидаючи – витягуючи миті,
    в котрих не тіло дихає, а вруниться едем,
    де ліпиться в одне...

    II
    Попало баболіто в серця сіло.
    З води та сонця рай... на дні.
    На цілий божий рай
    одні
    вціліли,
    ті, що черкали дні,
    та істину сушили
    не від вина,
    не по вині,
    а від війни,
    від 33-ої зими,
    де вицвіли чорнила
    ...чекаючи весни.

    2 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  47. Віра Шмига - [ 2009.06.02 18:46 ]
    * * *
    А я ні в чому не шукаю смислу,
    Хоч і живу під ритм його мовчання.
    А смисл так близько, що недобачаю
    Його багатозначність в крапку стислу.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Мельников - [ 2009.06.02 17:12 ]
    Мамо... Матусю... Нене моя...
    Коли я була маленька –
    Гарне, смішне немовля,
    Мене колисала ненька,
    Мама, матуся моя.

    Мамо... Матусю... Нене моя...
    Серцем тулюся до тебе я.
    Темні, як вишні, очі мої,
    Теплі і ніжні руки твої.

    Хворіючи, я літала
    Метеликом на зірки,
    І мама мене вертала
    Дотиком ніжним руки.

    Мамо... Матусю... Нене моя...
    Серцем тулюся до тебе я.
    Темні, як вишні, очі мої,
    Теплі і ніжні руки твої.

    Мої учинки - прозорі,
    І мрії такі, і думки,
    І в чорних очах моїх зорі,
    Мамі моїй завдяки.

    Мамо... Матусю... Нене моя...
    Серцем тулюся до тебе я.
    Темні, як вишні, очі мої,
    Теплі і ніжні руки твої.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  49. Влад Псевдо - [ 2009.06.02 17:04 ]
    -
    Не сльози – холодний сліпий цирконій,
    Не видих, а почесть остання серцю.
    Заплутані в довгих дорогах іроній –
    Ти пишеш. Топчеш траву. Я – стерся.

    І, може, ціна одного навхрестя –
    Життя і дрібнючий, нерівний почерк?..
    У кого спитатись про суть пришестя?
    Прийдешнє з грядущим ховають очі.

    Тепло. Зеленим плямує простір.
    Шкода – ти цього не бачиш зараз.
    Тебе не існує – я сам, як Фарос,
    Ліг в маму-Землю, у вічну постіль.

    Невідворотно спливають хмари.
    Вмер телефон у моїй кишені.
    Падають зорі – підставте жмені! –
    П’яні, сповільнені в грудях удари.

    Нема тут нікого. Так пусто й тихо,
    Хоч ріж тишину (а густа ж, як масло!).
    Яблуко сонця байдуже згасло…
    Не треба дощу – ну пошліть же вихор!

    А руки від світла втекли, прибиті,
    Жаль, ти не це відчуваєш зараз.
    Дай на стіні хоч тобі примарюсь.
    Я не розкрив таємницю світу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (5)


  50. Тарас Новий - [ 2009.06.02 16:26 ]
    Поет
    затишне кафе
    дорогі сигарети
    життя мов цвіте
    в молодого поета
    широка усмішка
    щасливі слова
    здається що дійсно
    душа розцвіла
    та в темній оправі
    сховалися очі
    шукають все правду
    і плачуть щоночі
    у серці пустиня
    у ньому печаль
    це все всередині
    й йому себе жаль
    одне питання чому
    а у відповідь тиша
    ніхто не вірить йому
    й не поможе вже більше
    тепер він просто самотній
    один він точно тепер
    його серце холодне
    він напевне помер
    дарма красива усмішка
    дарма щасливі слова
    нема нема його більще
    це ширма все і просто це гра
    щоб через силу ще жити
    щоб заховатись в собі
    і тільки бога молити:
    «пошли могилу мені»


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1815