ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
   14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!    Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:    – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:41 ]
    Від любові до суїциду-один крок
    Наступна тема про любов
    через яку готові всі пролити кров
    там вени собі ріжуть і тому подібне
    роблять те,що називається "нерідне"
    в такий період голова неварить
    ти ходиш,матюкаєшся,тебе все харить
    або сидиш собі у самоті
    і думаєш чому неповезло так у житті
    чому доля таке щастя принесла
    спочатку дала,пройшов час-забрала
    вона візьме ніж і зробить діло
    бо остаточно жити надоїло
    якщо любити вже невміють
    так може потім пожаліють
    і часу мало щоб її переконати
    і треба в таких випадках допомагати
    нехочеться таких людей втрачати
    подумай що ти робиш і для чого?
    нікому краще небуде від цього
    так час лікує,ти розлюбиш,почекай
    неварта тебе та людина,знай
    ти заспокойся,відпочинь,спілкуйся більше
    багато друзів маєш щей тимбільше
    вопшем все,тебе переконав
    я знав що буде все нормально,я це знав!

    Дата написання:11.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:21 ]
    Незрозуміле Відчуття
    Незнаю я що робиться зі мною
    Неконтролюю зовсім вже собою
    Змін в житті ніяких невідбулось
    Та всежтаки погане щось мене торкнулось
    Цей негатив уже надоїдає
    І щей росте і тупістю вбиває
    Дні проходять швидко
    спогадів незалишають
    Як згадую це все-стає аж бридко
    І думки швиденько пролітають
    Та час проходить й знову щось не так
    Хоть вбийся
    Накурись до смерті
    Спийся..
    Все..хватає..треба щось із цим робити
    Розслабитися й дальше жити
    На негатив цей весь забити
    Для себе нове щось відкрити
    Зацікавитись і підкорити
    Або взяти і на все закрити очі
    Щоб небачити ті дні і ночі
    Злим,бездушним,наглим притворитись
    Непрощати зло,а мститись
    Ось походу появилася дилема
    Називається проблема!

    Дата написання:8.04.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  3. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:09 ]
    Несправедливість
    Достала ця несправедливість
    Через яку втрачається сміливість
    Бажання жити,розум та кмітливість
    Ти йдеш,ти мучишся,ти йди
    За ради того,щоб добитися мети
    Здоровя тратиш,Час ти силу
    Надієшся на здійснену мету,касиву
    І ось попав на ту вершину
    І став на правельну стежину
    Відчув ти насолоду справжнього,живого
    На пів легкого і на пів важкого
    Але це добре,бо ти добивався цього
    Та тут якась...яку нехочу обсуждати
    Починає все тобі псувати
    Імідж спортила і кому треба підлизала
    Нічого незробивши-тупо зализала
    Одним словом все тобі зламала
    Незаслуживши і незаробивши
    Місце твоє язиком зайняла
    Обідно.правда?що поробиш..
    Нічого з цими вже людьми незробиш
    От так буває часто з багатьма
    Які здаються,і шукають іншого життя

    Написаний:5.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  4. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:51 ]
    Помилки
    Чому?коли ти дивишся на неї
    Відчуваєш те, що важко передати
    Нема встидливості вже цеї
    Про почуття простіше росказати
    Пояснити їй, або поговорити
    Тільки не встидатись,немовчати..
    Невже ти любиш?Ти її кохаєш?
    Коли її немає поруч ти страждаєш?
    До кожного став ревнути?
    Постійно думати й переживати?
    На нову зустріч з радістю чекати?
    А інколи і сутками неспати?...
    Спочатку з нею ти вітався
    Потім - її другом називався
    Дальше, неподумавши поцілувався
    З часом зрозумів, що закохався
    А що для неї ти ніхто- нездогадався!
    Не думав ти тоді своєю головою
    Бавився з тією,з тою
    І вилізли діла ці некрасиві
    Уже незгадуєш моменти ті щасливі
    П`ятихвилинне задоволення тобі все зіпсувало
    Якого завжди було мало і невистачало
    Тепер ти любиш, а взаїмності немає
    Душа твоя щей досі її хоче та бажає
    Тепер чекай коли розлюбиш
    Розум маєш,незагубиш
    Чекай, або по іншому викручуйся з біди
    І недумай про слова " З Життя Піти"!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  5. Вікторія Листопадська - [ 2009.08.24 22:54 ]
    Вона співає...
    Вона співає…
    Все згадаєм, бо ж усе минає….
    А мелодія невпинно так лунає
    А звуки у височінь уже не долітають
    І лиш нечутно так співають
    Думки, загорнуті у плащ
    І ти уже не плач, моя любов, не плач…
    Вона лунає, далеко десь луна
    ця тиша…
    розцяцькована думками
    розгублена між днями
    захована у мріях нездійснених
    оцих простих і цих блаженних
    й незайманих оцих
    Ця ніч…
    Загублена десь за небокраєм,
    Де все іще літаєм
    У ніжностях невиправданого сну
    Де у хмарах бродим як по дну
    Де не знайти уже нікого
    Лиш ангелів,
    які знімають твою втому
    крилами тамують ніжну біль
    цю мить
    згадаєш ненароком
    зимою сніжною біля вогню
    у відблисках якого знов стою
    і руку подаю у це провалля
    і забираю, з собою забираю
    твій сум…
    і радість огортає
    І знов акорди пролітають
    Між днями, митями і сном
    І дарують щастя знов
    І знов
    Секундами
    тікаючи
    у
    вічність


    Рейтинги: Народний -- (4.9) | "Майстерень" -- (4.94)
    Прокоментувати:


  6. Олеся Овчар - [ 2009.08.24 22:35 ]
    Мамине чекання
    Вона чекає... Все чекає...
    І не лише в своїм житті:
    Світ це чекання споглядає
    У споконвічній суєті.

    Її чекання росить вії,
    Хвилює зморшками чоло,
    Останнім променем надії
    Ще береже в очах тепло.

    Вона в чеканні, як Мадонна,
    Шепоче серцем молитвú.
    Чекання мамине бездонне -
    Як щире синове "Прости!"

    Простить... Розлуку і мовчання -
    всі дні у тінях забуття.
    Прощає навіть, як востаннє
    Слова почує каяття...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  7. Леся Горгота - [ 2009.08.24 21:01 ]
    ***

    Радію кожному новому дню,
    Що з нетерпінням я чекаю.
    І лиш свою щасливую зорю
    У небі поглядом шукаю.

    Колись вона опуститься згори
    До мене ніжно на долоні.
    Я їй скажу: „Лиш не спали
    Моєї мрії пелюски червоні.”


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Лазірко - [ 2009.08.24 18:25 ]
    Струною барда
    У супроводі гасел та імен
    горить молитва голосу багаттям.
    Кого сьогодні прийме у турне
    по болю серця, мов Божа, матір

    у край далекий,
    де серця край,
    лети, лелеко,
    і повертай
    в гніздо нагріте
    де ти – на варті.

    Мести себе подалі від біди,
    зійти з орбіти втоптаної долі.
    Навзаводи словесної води,
    без приводу та повода для ролі

    себе сягати –
    до забуття,
    вдихати свято
    хвилин життя,
    відмалюватись
    на неба карті.

    Як танутиме вічна мерзлота
    та плистиме у зливах наді мною,
    а променя мережка золота
    розстелиться від вмілих рук весною

    розквітну вітром,
    як проросту
    ненатлим, мокрим
    від голосів.
    Мені тремтіти
    струною барда.

    24 Серпня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  9. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.24 17:28 ]
    Біль
    І не тиша в душі – пустота,
    як в квартирі подружжя бездітного…
    Напишу сам до себе листа,
    розповім, як живу. Смішно?.. Тільки-но

    плачу… В дзеркало не дивлюсь…
    Це в стоячій воді живе руслиця…
    Ось півчарки розлив на обрус…
    Це не руки – душа моя труситься…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (12)


  10. Олександр Христенко - [ 2009.08.24 10:22 ]
    ГІМН УКРАЇНЦІВ 2012 РОКУ
    Рідна ненько, Україно – шана тобі й слава!
    Ти - квітуча, щира й вільна слов’янська держава.
    І куди б не мандрували по білому світу,
    У серцях ти завжди з нами, бо ми - твої діти.

    Проросла, як зерно в полі, прадідів звитяга,
    Що вела до перемоги під славетним стягом.
    Кров козацька – не водиця, в ній могутня сила,
    Дух незламний, наче криця, що дає нам крила.

    Українського народу сестри ми і браття,
    Горді за свою свободу – нас не подолати!
    До снаги нам працювати, щоб онуки й діти
    Вдячно нас могли згадати і щасливо жити.

    25.02.08р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (15)


  11. Наті Вінао - [ 2009.08.24 09:20 ]
    Богослужение
    Теплый воздух от света свечей
    Обжигает звенящую блажь...
    Глухой голос и дрожь от речей
    "...Царь небесный, спасителю наш"...

    Тихой поступью, молча дыша,
    С крестным знаменем я у икон -
    И расчесана гребнем душа,
    Как коса золотая... поклон...

    Кротким взглядом, боясь помешать,
    Созерцаю движение тел...
    Перестала бы даже дышать,
    Когда чуткий голос запел.

    Легким не был, но был он открыт,
    Приглашая с собой полетать.
    И полет тот не будет забыт -
    В лучах солнца заставил мечтать.

    Темным озером стали глаза,
    Сотворенные кистью творца...
    На колени бы пред образа
    Я упала, но ведь нельзя...

    Теплый воздух от света свечей
    Убаюкивал в мире людей,
    Улыбаясь в теле вещей
    Приглашал:"-В чаше счастья отпей..."
    19/23.08.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  12. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:57 ]
    1918. Бунин
    Ты не любишь больше всего
    Коммунистические газеты:
    Эти красные звезды и флаги
    Марширующие припевы раздеты!
    Во всей своей отвратительной наготе
    Блеск и ужасы революции!
    С тобой умирал золотой век
    По своему грандиозно плоский.
    Грязным и грозным шагом победы
    В зал вошел Маяковский.

    2009.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  13. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:00 ]
    ноябрь ломает пальцы на ногах...
    ноябрь ломает пальцы на ногах
    и падает, хватаясь за подол.
    но поздно.

    я сижу. курю.
    ко мне пришел декабрь.
    серьезно.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:05 ]
    Не работа
    Писатели объединяются в группы…
    Поэты собирают единомышленников…
    Господи, какая хуйня!
    Искусство – печать одиночества
    И того, что нового дня может не быть,
    Потому что так хочется!

    Искусство как ненависть к Пушкину…
    Объяснимо, но все же загадочно.
    Художники рушат матрицы времени,
    Они делают их придаточными
    К вихрю мазков и печатей
    (Но не наоборот!)
    Иконы взрывают сознание,
    Наполняя собой небосвод.

    Проза, скульптура – гавно!
    Стих - как последний день лета…
    Надеюсь мне никогда не выжгут
    Клеймо хорошего поэта.

    2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:47 ]
    О любви
    Смешать краски! Размазать цвета!
    Разрушить нах.й все фундаменты!
    (Потому что у меня такое настроение).
    Пиротехники пусть сходят с ума,
    Видя плавящиеся орнаменты
    Моего любовного построения!

    Надевая белый пиджак,
    В паспорте выведу – Роттен,
    Буду кричать: «No Future!!!».
    Мне откровенно плевать в лица
    Всех гениев и героев –
    Вот, что делает любовь –
    Белые стихи… Потоки сознания
    Круче прибоев…
    Докажем вновь???

    Расстрелять всех, кто ходит!
    Ein Shlag по реальности!
    С моего завоевания тебя
    Любая победа – поклон Формальности,
    Своеобразный долг и составление протокола,
    Официальная часть!
    Сколько правильных слов…
    Дефактуризация пламени начинается с угольных основ!!!
    Но ты дойдешь ради нас до углей…
    Финал – одно слово… Быстрей…

    2008.


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  16. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:38 ]
    Поэты знают наперед
    Обычный поэтический квадрат
    Обозначает, в основном, бездарность.
    Особенно, когда он подкреплен
    Отсутствием таланта. Филигранность
    Стиха в кривых отрывках воспаленных мыслей,
    Порядок времени не может не зависнуть,
    Когда вдруг появляется шедевр...

    Стихи способны направлять
    Поэта в ложный путь какой-то эйфории -
    Колокола все зазвонили, идет парад,
    Гремит ударами в висках (от счастья) бал,
    Но параллельно миру блеска -
    Шатается, наполненный тенями туч, квартал,
    И с высоты на землю льется неизвестность...
    Ее не разгадать и не предотвратить
    Нам результатов ее действий,
    Но предположить...
    Пожалуйста! Любой исход!
    Поэты знают наперед —
    Один из всех вариантов, даже невозможный,
    Заведомо неправильный и ложный
    Когда-нибудь произойдет...

    Казалось бы, иссяк фонтан,
    Но новый словооборот
    Заканчивает мой квадрат –
    Поэты знают наперед!

    2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:16 ]
    Воскресение
    Ехать в трамвае настолько мерзко -
    Можно только смотреть в окно
    (Единственная допустимая картинка).
    На перекрестке времен, маршрутов, заученных текстов:
    Точнее – воплей Одесского рынка
    Сумасшедший кричал, как стреляли
    В карамельный рассвет.
    У него, вырывавшийся пар на морозе,
    В небе выдал такие узоры,
    Что барыги и клерки Привоза
    На секунду затихли, как будто
    Увидев что-то, что их не касалось.
    Но потом все опять продолжалось:
    Так и не успев начаться
    Воскресение хлопнуло дверью…

    Сумасшедший кричал до полуночи –
    Единственный, кто был свободен.
    Воскресенье его – лишь парад
    Метафор, украденных у подворотен.

    2009.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  18. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:21 ]
    Анкета
    Мой цвет волос - русый,
    периодически - черный.
    Я видел как облака
    Истыкали ратуш шпили.
    Уже относительно сильный.
    Навзрыд задаю вопросы.
    Умею держать стакан.
    Мои стихи - о любви.

    Пытаюсь оставить след.
    Надеюсь, даже красивый.
    В лужах, где бьют отражения
    Рисунки углем на стене.
    Спасибо, все слишком яркое.
    Кроме мечты в перспективе
    Любое прошедшее "было"
    Превратить в "так хотелось мне".

    Иллюзи дорого стоят.
    Мой дух - заплатить годен.
    В последней графе жирно -
    АБСОЛЮТНО СВОБОДЕН.

    2009.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Людмила Крококо - [ 2009.08.23 22:29 ]
    Взглядом...
    О как красива ты, мила!
    С тобой мне быть приятно рядом,
    Ты, как свободная стрела,
    Всех покоряешь чутким взглядом.

    В моих глазах ты слез не видишь -
    Их не могу делить с тобой,
    В тени прошедшей жизни дышит
    Устало-грязных слов прибой.

    Не верь словам - лжецы мертвы,
    Их контролирует мой разум,
    Дистанции "без чувств" верны-
    Приказ был строго отдан стражем.

    И ты дословно все поймешь.
    Мы будем робко веселиться...
    И скромно спросишь:"Ты придешь?" -
    Не разрешив на век проститься.
    23.08.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Ольга Корендюк - [ 2009.08.23 21:40 ]
    місто-тіло
    місто-тіло часом пошкоджене
    над тобою літять дні-птахи
    я в тобі навпаки перероджена
    замурована на віки.

    ящірки сьогодення
    там де попіл мир і війна
    висотують нові нетленні
    вічні свої імена!


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Леся Романчук - [ 2009.08.23 18:19 ]
    Чорним лицарям Донбасу
    "И дышит нам в лицо
    дракон-забой жарою"
    Іван Нечипорук

    Хто в небо лине,
    Кому – в глибини,
    І від нуля
    Розлуку лічить
    Не на хвилини
    Вона, земля.

    Щоденно вої
    Ідуть в забої
    Тепла задля,
    Але ні крихти
    Не дасть без бою
    Вона, земля.

    То жар, то вибух,
    Вода і крига
    Тіла схиля,
    Ні вниз, ні вгору,
    Трима в покорі
    Вона, земля.

    Поглянь-но, брате,
    Йдемо збирати
    Удень зірки,
    Пліч-о-пліч стати,
    Бо ми – солдати,
    Чоловіки.

    Така робота,
    Крокуй, піхото,
    І від нуля
    Така вже доля,
    Ми орем поле
    Твоє, земля.

    Підземне поле
    У чорнім лоні
    Твоїх скарбів.
    Аристократи…
    Сто раз продати
    Твій біль і гнів.

    Каріатидо…
    За що купити
    Твою сльозу?
    Чим оцінити
    Ті білі квіти,
    Довічний сум?

    Він не із криці,
    Твій білий лицар,
    Тремтлива плоть,
    Йому нелегко
    У пеклі штреку
    Себе бороть,

    І все ж, уперто,
    Незламно-твердо
    Щодень – з нуля
    Ідуть в забої
    Мої герої.
    Твої, земля.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (7)


  22. Наталя Терещенко - [ 2009.08.23 17:04 ]
    Сотворю собі літо
    Сотворю собі літо і виліплю в літі себе.
    І тебе, щоб удвох зустрічати і пестити вечір.
    Заодно сотворю собі небо, як льон голубе,
    І трояндовий сад,
    у якому пташина
    щебече...

    Сотворю собі рай, сотворю, бо й насправді пора.
    Закосичуйся, літо, визорюйся світлим буршти́ном!
    І стікатиме пісня росинками див з-під пера,
    Малюватиме пензлем душа
    вже достиглі
    картини.

    Лоскотатимуть губи цілунки пухнастих кульбаб,
    І зомліє земля від такого небесного щастя,
    Там, де Божою милістю ти і володар, і раб,
    І нічого у світі
    блаженного раю
    не застить.
    …Сотворю собі літо!


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.45)
    Коментарі: (13)


  23. Леся Петрик - [ 2009.08.23 16:38 ]
    Смак розчарування, або Паризький етюд
    У контурах паризьких сірих вулиць,
    в мелодіях середньовічних стін
    не я одна, а тисячі позбулись
    своїх нездійснених неспілих мрій.

    Смакуючи незвичністю вина
    (хоча незвичність тліє майже зразу),
    роздумую, чому така вона –
    Країна Мрій?.. Ввімкнемо нову фазу,

    де видно втертий пасажирський бруд
    і спів, сюсюкання ніч-наркоманів,
    і збочень запахів добрячий жмут,
    злочинство процвітає: не на грані.

    Звичайно, справжні майстри із майстрів
    творили наяву архітектуру,
    та все затьмарює модерність снів,
    що снами лиш назвати можна здуру.

    І на остаток знов ковтну вина,
    заїм уже набридлим круасаном
    розчарування. Захват все мина…
    Не сипле більше на свідомість градом…


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (4.95)
    Коментарі: (3)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2009.08.23 16:33 ]
    ДОНІ ЯРИНЦІ
    Голубенькі очі у Яринки,
    Наче неба чистого краплинки,
    Неба українського ясного,
    Де пливе велична тінь Дажбога.

    Він Украйну нашу щиро любить,
    Променями сонечка голубить,
    А іще дає усім нам силу
    Бог весни, чудесний Бог Ярило.

    Він дощі на землю посилає,
    Все тоді буяє, розквітає,
    І росте собі й моя дитина,
    Донька сонця світлого - Ярина.

    7504 р. (від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (3)


  25. Василь Степаненко - [ 2009.08.23 15:28 ]
    У спеку
    *
    У спеку
    Вітер доторкнувсь до листя,
    Аж затремтіло,
    мов востаннє дув.
    Як почуття ждемо у нагороду.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Лінія Думка - [ 2009.08.23 13:33 ]
    =
    Візьми мою руку і ходімо у вічність
    творити свою зі ста тисяч казок,
    дарувати Любов, Щастя, Рaдість і Ніжність,
    щоб дістатись далеких та світлих Зірок!


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  27. Лінія Думка - [ 2009.08.23 13:33 ]
    ........*.......*.......
    Війнути на міжзоряні планети,
    Трунку хильнути і спитати
    Де ти, Любове моя,
    Ти, що схожа на примару?
    Я віддаю себе уповні на поталу.
    Приреченою будь терпіти біль,
    Нареченою будь ім'ям моїм.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" 4.5 (5.09)
    Коментарі: (2)


  28. Олексій Тичко - [ 2009.08.23 13:27 ]
    Нас не вінчали небеса
    Ми не були з тобою в храмі.
    Рушник весільний не для нас.
    Не нам майстрів ікони давні
    і золотий іконостас.

    Для королеви без корони
    з дзвіниці, так, немов із хмар,
    не прозвучали срібні дзвони.
    Не об'єднав святий алтар.

    Ми не блукали серед степу,
    нас не п’янила сон-трава
    ні в літній дощ, ні в сильну спеку
    не заманила ковила.

    Ми не були з тобою в житі,
    де мак, ромашки польові
    ростуть у сонці оповиті,
    покриті пилом в куряві.

    Не освятились диким степом.
    Не обвінчали небеса...
    Милуюсь на столі портретом.
    Мій ангел, чистий як роса...
    18.08.2009р.

    Можна прослухати,подивитися тут -http://www.youtube.com/watch?v=Mg844v9XMnM


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Шумілін - [ 2009.08.23 10:20 ]
    * * *
    І знову слів катма для перемовин,
    Як ніби пластир горло заліпив.
    Росте доба, а тільки тіло ловить
    Відсутність руху і відсутність злив.
    Вдихаю літа, тихо ніби ладан,
    Вечірній заспокійливий ефір.
    Пора відпусток -
    хмари вийшли з ладу,
    а я живу усім наперекір.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  30. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.23 08:30 ]
    Доба – моноклева кобра
    Останній склад слова «миші»
    в оборонній поставі Доба шепоче,
    як моноклева кобра, звишки
    із Всесвіт перед Господом-ловчим;

    язик роздвоєний, мов літера «еЛ» з абзацу
    заголовна… У Доби ніч – роздута,
    плеската грудина кобри. ВорАться
    своєю душею у небо хочу. Пута

    розірву, поскидаю з ніг диби,
    щоб на спині кобри, де світиться,
    жовтизною себе угвинтити
    пломенистим кільцем – другим місяцем…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  31. Олеся Овчар - [ 2009.08.23 03:36 ]
    Хто пожаліє тебе, як не осінь...
    Хто пожаліє тебе, як не осінь,
    Заплаче дощем над тобою –
    І вже не один ти зовсім,
    І вже заплаканих двоє.
    Іноді хочеться просто
    Відчути спорідненість душ,
    Хай це буде і осінь -
    Слизька і холодна, як вуж.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  32. Ірина Білінська - [ 2009.08.23 00:18 ]
    Не попелюшка

    Задивлена у небо,
    ніби в люстро,
    в уяві твій малюю силует.
    Хоч ти не принц.
    І я не попелюшка.
    Але звучить у серці той сонет…
    І серце –
    повне музики і казки,
    і віри в чудо,
    бо любов моя горить так ясно,
    спалюючи маски.
    Хоч ти не принц,
    не попелюшка я…
    Я не боюся,
    що проб’є дванадцять
    і все мине,
    розтане, як туман –
    я творю казку у своєму серці.
    Я кожен крок
    змальовую сама.
    Опівночі шепну тобі на вушко:
    шукай мене,
    якщо любов жива!...
    Хоч ти не принц,
    а я не попелюшка –
    ми від природи здатні на дива…




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  33. Роман Коляда - [ 2009.08.22 23:43 ]
    Невже ти не чуєш? (передчуття Різдва)
    Стеблинка.
    А в кроні майбутнього дуба
    Вже вітер співає.
    Невже ти не чуєш?

    Ікринка.
    А короп дзеркальний на плесі
    Вже скинувся дзвінко.
    Невже ти не чуєш?

    Хмаринка.
    А блискавка вже розщепила
    Березу на друзки.
    Невже ти не чуєш?

    Дитинка.
    А янголи вже «Алілуя»
    Гуртом заспівали.
    Чуєш?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (7)


  34. Юрко Халавка - [ 2009.08.22 21:30 ]
    ---
    Парасоля спала в наплечнику,
    а стосунки були в минулому,
    Ми були невимовно гречними
    то ж плачі гамували кулями…

    Ти малюєш майбутнє прозою,
    Я карбую контури відчаєм.
    Припинаєм мрії наркозами,
    щоб вони не втекли до інших.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  35. Юрко Халавка - [ 2009.08.22 20:16 ]
    ***
    В цьому світі білка і каменю,
    Де панує байдуже слово.
    Може бути і білий – траурним,
    Може й чорний бути – святковим


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  36. Наталя Терещенко - [ 2009.08.22 20:28 ]
    ЕПАТАЖНА ЧЕРЕПАХА (байка)
    Захотілось Черепасі
    Імідж поміняти:
    Панцир зараз не на часі,
    Й колір сіруватий…
    От вона й придбала в дебрях
    Суконь повну шафу:
    А-ля кобра, а-ля зебра
    І а-ля жирафа…
    Приміряла довго, чинно,
    Й задля епатажу
    Посунулась на стежину:
    Що громада скаже?
    Як хотілося овацій
    Амбіційній пані!
    Та отримала за працю
    Лиш розчарування…
    Звідусіль самі лиш зойки
    Й вигуки лунали:
    Хто ж це Вам біди накоїв,
    Та що ж з Вами стало?
    - Хто насмілився обдерти,
    Вас, таку хорошу?
    - Бідна і невинна жертво,
    Подавайте в розшук!
    Засмутилась Черепаха –
    Хоч стрибай із мосту!
    Поміняти одяг – махом!
    А імідж – непросто…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  37. Григорій Слободський - [ 2009.08.22 18:20 ]
    Прапор
    Прапор блакитний
    Майорить над нами,
    Голубизна небесна
    Шелестить житами.

    Цвітуть маки над полями,
    Жито колоситься.
    В країні вольні- вільні
    Народ веселиться.

    Овіяний вітрами
    Прийшов крізь віки
    Тепер його несуть .
    Смілі парубки.

    Вороги топтали ,
    У тюрмах морили.
    Люди піднімались
    З прапором жили!

    Не потопчуть більше,
    Не зламають стяг!
    Прапор до свободи
    Вказує нам шлях!

    І нехай лютує
    Кляте вороня,
    У неволю більше
    Нема вороття!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Юрій Клен - [ 2009.08.22 16:26 ]
    * із циклу "Крізь праосінь"
    Осінь, дівчинку маленьку,
    я гойдаю на колінах,
    а по шибах дощ забренькав,
    плине, мов на хвилях ліні.

    Навантаживши в трамваї,
    млу розвозить вечір синій.
    Заблудився він між ліній.
    У півтемряві співають
    Тихі вйолончелі ліні.

    1937
    "Каравели"


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Степаненко - [ 2009.08.22 15:31 ]
    До храму
    *
    Поручні кладки
    покрилися мохом.
    Стежка, що до храму веде,
    ледь-ледь визирає з-під поли
    споришу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Леся Горгота - [ 2009.08.22 13:09 ]
    ***
    (За Н. Ніколаєвою)
    Осінила хрестом себе праведним подумки,
    В пориві добра тянулась лиш ввись,
    І вірила щиро, надіялась, каялась,
    Ввійшла вона в церкву, хотіла спастись.
    Не знала, – без хустки не можна,
    І тихо хрестилась, – лиш ліва рука.
    А в церкві так душно, так тісно…
    Поруч озвалась жінка стара:
    – Куди ж ти, дівице? Без хустки не можна,
    Жінка у штанях спокуша до гріха.
    – Пробачте, не знала… Іще молода…
    Я свічку поставлю й вважайте – пішла.
    – Ти хрестишся лівою! О Господи Боже!
    Привів тебе, мабуть сам сатана!
    –Ну що ви! Ви ж мудра! А щодо хреста…
    Важить багато він… Лівша я. Хіба в цім біда?
    – Ікони купила? Знаю, що дорого.
    Вертайся назад, якщо грошей нема.
    – Навіщо так, матінко?..
    – Даремно чекаєш. Його тут нема…
    Устелена терном дорога свята.
    А звичай не знаєш, то й місця нема
    Тобі в домі Бога. Лиш богобоязливому
    Дорога до неба дана.
    Ну що ж забирайся! Не треба ридати.
    Далекі такі як ти від Христа.
    Вона виходила сльозами умита,
    Без віри, надії… Й любові нема.
    Бува не для всіх двері церкви відкриті.
    Духовний лиш храм нас до Бога взива.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (4)


  41. Олеся Овчар - [ 2009.08.22 11:50 ]
    Через рік знову буде літо
    Жовте листя біжить по тротуару,
    Осінь грає в золоті литаври.
    Сонце вчора ще було яскраве,
    Зелено сміялися всі барви.
    А сьогодні – скоро буде завтра,
    Сумувати, друзі, нам не варто:
    Чисте небо грозами умите.
    Через рік знову буде літо.

    Знову буде літо – трошки зачекайте,
    Хай мороз і вітер – а ви не зважайте.
    Сонце світить десь над небесами
    І зігріє скоро нас із вами.

    Хай лелеки полетіли в вирій,
    Десь далеко уже інший вимір –
    Нас туди ще колись запросять,
    А покú-що – тільки-тільки осінь,
    Наша осінь золото-багряна.
    Може, досить сипати словами:
    Нагадають нам осінні квіти –
    Через рік знову буде літо.

    Знову буде літо – трошки зачекайте,
    Хай мороз і вітер – а ви не зважайте.
    Сонце світить десь над небесами
    І зігріє скоро нас із вами.
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  42. Любов Долик - [ 2009.08.22 11:04 ]
    Далекому рідному
    Кожен раз - як останній.
    Наче вересень - світло прозорих мовчань.
    Кожна зустріч - немов у Карпатах світанок.
    Кожен усміх - печаль...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (6)


  43. Ірина Білінська - [ 2009.08.22 00:44 ]
    Весь світ – в тобі

    Весь світ – в тобі, не ти у світі…
    І, навіть сни... Ти тут і там.
    Твоя душа, що повна світла
    святкує на землі життя.
    Коли смієшся ти, чи плачеш,
    Коли співаєш, чи мовчиш –
    Усе міняється, а значить,
    Міняєшся спочатку ти.
    І ти коваль своєї долі,
    одвіку здатен на дива,
    даруєш світу подих волі
    і світ, як квітка, ожива.
    Даруєш світу струмінь світла,
    Що з Джерела Любові б’є.
    І в танці почуттів розквітлих
    Себе нового пізнаєш.
    Ти пізнаєш себе нового,
    щоб впевнено йти до мети.
    І пізнаєш самого Бога,
    Якого часткою є ти.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  44. Ірина Білінська - [ 2009.08.21 23:56 ]
    Розкажи мені мовчки про зорі...

    Розкажи мені мовчки про зорі.
    Говорити так просто без слів.
    Ніч безмежна і майже прозора,
    Нас запрошує щедро в політ.

    Розкажи мені мовчки про вітер,
    Що у полі торкається трав.
    Погляд твій у моєму розквітне
    І відкриє заквітчаний рай.

    Поговоримо мовчки з тобою,
    Як туман пеленає село…
    Ми народжені в світі любов’ю,
    Щоб нести йому світло й тепло.

    Розкажи мені мовчки про зорі…



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  45. Валерій Миронович - [ 2009.08.21 22:34 ]
    Чекання
    Уже не кличуть в небо журавлі
    І серце вже наїлося кохання
    І хилять голову
                                все нижче
                                                    до землі
    Моєї пам"яті осінні завивання

    Уже не збудеться
                                     все те,
                                                що не збулось
    Лише до бога принесу свої зізнання
    Душа мовчить,
    Все снігом
                       замелось
    Із стріхи краплею
                                   на лід
                                               моє чекання...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Наталя Терещенко - [ 2009.08.21 19:12 ]
    НОКТЮРН
    Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
    А він покотився за хмари і на́взнак не падає,
    Висить собі в небі велика циганська сережка,
    Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.

    Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
    І тихо шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
    І кожному душу колишуть, неначе дитину,
    І зірка на щастя з високого неба зривається.

    А далі прощення, прощання і знову в дорогу,
    У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
    Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
    Він просто мінливий і жодного з нас не обманює….



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (5)


  47. Катерина Скиталінська - [ 2009.08.21 19:13 ]
    Руки
    Руки. Долоні. Ніжні пальці.
    Груба шкіра. Вздуті вени.
    Щетина. Кирпатий ніс.
    Погляд,що роздягає.
    Це все - чоловік.
    Трохи схожий на мавпу,
    Але такий сексуальний.
    Вміння тут ні до чого.
    Жінка. Цим все сказано.
    Але...знову руки, долоні,
    Ніжні пальці...
    Вміння роздягатися і любити
    Грубу шкіру, щетину, кирпатий ніс.
    Все банально. Головне -
    Чоловік, що схожий на мавпу.
    А твої руки тут ні до чого.


    Рейтинги: Народний -- (4.18) | "Майстерень" -- (3.72)
    Прокоментувати:


  48. Леся Горгота - [ 2009.08.21 18:52 ]
    ***
    Квітковий зорепад,
    Калейдоскоп думок.
    Був вчора снігопад
    Із крижаних зірок

    Сьогодні обпалив
    Ти поглядом своїм
    І в серце упустив,
    Й заволодів моїм.
    10. 07. 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (1)


  49. Леся Горгота - [ 2009.08.21 18:11 ]
    ***
    Ростуть у мене крила.
    (Дивне відчуття)
    Для себе стільки я відкрила,
    Здається навіть підросла.

    Так хочу я літати,
    Все вверх, в небесну синь!
    Мій друже, годі спати!
    Душею в світ поринь!

    Тут все таке величне,
    Все манить, кличе, зве!
    Водночас все так звично,
    Й водночас все нове!
    25.09.2002 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  50. Микола Левандівський - [ 2009.08.21 16:09 ]
    Не мовчи…
    На нашій демаркаційній лінії
    як на фронті – завше без змін
    горизонт тут на рівні колін
    знов притягує хмари осінні

    ваблю хмари, дощі і калюжі
    і навмисно пришвидшую крок
    крихкість променів… марність ілюзій…
    тіні стертих, забутих зірок

    обертання твоєї планети
    я вивчаю у свій бінокль
    твої очі блищать як монети
    і мовчать як туман і пісок

    твої кулі шрапнелями сливок
    знов попадають глухо в траву…
    твій написаний, вивчений вирок…
    на безмежжя мікронів порву

    я забуду мовчання, світанки…
    код істерик, пін коди, ключі
    знову мрії мої, мов танки
    наче гусінь повзуть… не мовчи…
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1846