ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Андрій Олеськів - [ 2009.09.12 01:32 ]
    Пробач
    Я був для тебе янголом поганим
    Тебе я не хранив і не беріг
    Пробач за те, що брав на душу гріх
    Можливо час загоїть рани…

    Я не дістав тобі обіцяних зірок
    Я не садив для тебе у саду троянд
    Один із безлічі лиш був варіант
    Життя зробило вибір за обох…

    Цей світ мене ловив, та не спіймав
    Хоч міцно я тримав, та він утік
    Тебе одну я пам’ятатиму повік
    Пробач за те, що я тебе кохав…


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  2. Тамара Шевченко - [ 2009.09.11 21:35 ]
    Чи мені здалося
    Неба ясна просинь
    Розпустила коси,
    Всю траву зім'яла,
    Юність пригадала...
    Чи мені здалося?

    Свіжий запах листя,
    Ягідне намисто,
    Відцвітають квіти,
    Підростають діти...
    Осінь дуже близько.

    Чарівнице осiнь,
    Жартувати досить!
    Фарби всі змішала
    І розмалювала
    Ти моє волосся...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  3. Тетяна Свєтліцина - [ 2009.09.11 18:19 ]
    Mésalliance
    Ні, не слабка! Вона не здасться!
    І течії не змінить в скрутний час.
    Не зрадить своє серце, свого щастя.
    Недоумки - відхрестяться нараз .

    Якщо вона обрала - буде поряд.
    На півдороги не верне назад.
    Хай бозна що за спинами говорять.
    Любов попереду, домівка, літній сад…


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Руслана Василькевич - [ 2009.09.11 18:25 ]
    ***
    Люблю й любитиму завжди,
    Тебе,мій легінь синьоокий,
    Нехай хоч в снах приходиш ,ти,
    Тривожачи вночі мій спокій.
    Нехай хоч що кажу я вдень,
    Що не люблю, що не пробачу,
    Та іншим все стає тоді,
    Коли тебе у сні я бачу.
    Не треба звиклих гарних фраз,
    Вони – пусті, в них нотки фальші,
    І не потрібні обіцянки
    Про спільний побут на подальше...
    Потрібна лиш та синь очей,
    Дотик руки, твій ніжний поцілунок -
    Все те, що втрачено колись,
    Що доля вже не дасть в дарунок.
    І я люблю вже мабуть не тебе,
    Лише твій образ , легінь синьоокий,
    Нехай хоч в снах приходиш, ти,
    Тривожачи вночі мій спокій.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.09.11 16:40 ]
    Симфонія стихій стрімкого вітру
    Симфонія стихій стрімкого вітру
    В палітрі танцю і дощу.
    Самотня догораюча свіча…
    Опалим листям котяться роки.
    А поміж ними губиться стежина,
    Непройдена, завмерла, уночі.
    Гадається, що знайдено ключі,
    Та невідомо, до яких дверей…
    …Прощальний блиск погаслої свічі.
    Щемливий зойк надломленої віри.
    Немає ані міри, ні надміри,
    Довіри, як і віри врешті-решт.
    Є лиш бажання віри у досвітню
    Уяву нерозгаданих тонів –
    На дивнім полотні дощу і вітру…
    … Бажаю віри, та не маю сили.
    Шукаю сили, а нема джерел.
    Шукаю джерело і не знаходжу…
    …Опівночі змикається кільце.
    Початок починається кінцем,
    А доля переповнена тривоги…
    Одвічний шлях
    від Бога і до Бога,
    порогами нестримної ріки.
    Опалим листям котяться роки.

    Опалим листям путь спасенну кличу…
    1998р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  6. Олеся Овчар - [ 2009.09.11 13:20 ]
    Два Сонечка
    Дві посмішки – два Сонечка
    Живуть собі в Садку,
    Це Літа Син і Донечка,
    Мов квіти у вінку.
    Вони живуть, всміхаються,
    І сонце гріє їх,
    І літо не кінчається
    Для Сонечок малих.
    Зима чи осінь сваряться,
    А у Садку – теплінь
    І Сонечка два граються
    У вітру на крилі.
    ...........................
    У серці в мене сонячно
    І теплі мої дні –
    Синочок мій і Донечка
    Всміхаються мені!
    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (5)


  7. Богдан Сливчук - [ 2009.09.11 12:48 ]
    І БУЛА НІЧ (ПІСНЯ)
    І той перон , і ми на нім,
    І той вагон , і ми у ньому.
    Ти посміхаєшся мені
    Я не віддам тебе нікому.

    П- в:

    Ми одні у купе , всю дорогу одні
    Провідник нам забув нагадати зупинку.
    Ми одні у купе, всю дорогу одні.
    І у пошуках щастя мчимо безупинно.

    І те купе, і поїзд мчить
    І місяць зорі знов розсипав.
    Вже світ увесь напевно спить,
    А нам безсоння хтось насипав.

    П-в.

    І була ніч, неначе мить.
    Чи навіть ще коротша миті.
    І варто жить, і варто жить.
    Тебе кохати і любити.

    П-в.





    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Христенко - [ 2009.09.11 11:42 ]
    ОЧЕРЕТ(для дітей)
    Ніжна осінь: тихо-тихо,
    Світить сонечко на втіху,
    Очерети пишні коси
    Павичами гордо носять.
    Обросло насіння пухом
    І чекає, щоб задмухав
    Свіжий вітер і на ньому
    Полетіти в невідому
    Загадкову чужину
    Та чекати там весну.
    Кожна насінина мріє
    Про тепло, коли зігріє
    Землю сонце золоте,
    А із неї проросте,
    Випроставши рівно спину,
    Молода очеретина.
    Виростуть у неї коси.
    А коли настане осінь,
    Визріє нове насіння
    Вже нового покоління.

    А життя - ріка без краю:
    Старше віку доживає,
    А на зміну вже росте
    Прогресивне, молоде.

    21.11.06г.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (2)


  9. Іван Редчиць - [ 2009.09.11 11:08 ]
    СЕРПНЕВИЙ ДИПТИХ
    1
    Ти кличеш до чужих вождів?
    А ти зустрів нових пророків?..
    Навчає мудрість, а не гнів,
    Що вбивць народжує жорстоких.
    До правди не приводить страх,
    Торує стежку він до зради.
    А час летить,
    як хижий птах, -
    Майнула чорна тінь над садом...

    2
    Всі розбрелися, мов отари,
    І мовчкома ж бо - хто куди!
    Лише новітні яничари
    Щоденно пруть,
    як чорні хмари,
    І виростають - як з води...
    Та нам до них немає діла,
    Вони ж не лізуть у город.
    Якщо зайдуть, тоді ми сміло
    Піднімем руки,
    ніби крила...
    Що не кажіть, а ми - народ!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  10. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.09.11 09:32 ]
    КРАПЛИНА ХВИЛІ ОКЕАНУ
    Уже не той, що був колись.
    Усе ж, не той, котрим ще стану.
    Краплина хвилі океану,
    Що прагне в інший океан,
    Та на сторожі береги.

    Краплина іншої жаги
    На грізнім океанськім гіллі.
    Надії – вітряні повії,
    Пливуть в пітьму розчарувань
    Й гортають шрами у душі.

    Та не лякаюся межі.
    Все більше лину у безмежжя.
    Й ніщо мене так не бентежить,
    Як вивірений лет крила,
    Котре не осягає меж.

    В жорстокім полум'ї пожеж
    Агонії земного бою
    Чи то від жаху, чи від болю
    Розораних прозорих ран
    Я чи помер, чи народивсь.

    Та вже не той, що був колись.
    Й усе ж, не той, котрим ще стану.
    Краплина хвилі океану,
    Що прагне в інший океан,
    Та на сторожі береги…


    1998р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  11. Юлія Фульмес - [ 2009.09.11 09:40 ]
    Роздум про...
    Журба передмістя—покинута вілла
    На підняті плечі доричних колон.
    Триматись. Любитись. Не впасти у сон.
    Триматись. Цікаво, чи ми б так зуміли.

    Креманки твоїх білосніжних долонь
    Спокусливо пахли корінням ванілі...

    Покої погрузли в німе руйнування,
    Та ще пам”ятають панянок і пань,
    Прийоми і нитки скупих завірянь,
    Що ця ніч ніколи не буде остання.

    А ти ще вмовляла уникнути ран,
    Що може завдати незріле кохання...

    Ти чуєш, як вітер картавить сьогодні?
    Дай руку, легенько ступай по стіні,
    Застелену в доісторичні вогні.
    Це наш горизонт і кордон у безодню.

    А ти ще просила знайти у вині,
    Того, що відкриє нам брами Господні.

    Несіяне поле, розбита дорога,
    Ніхто не знайде нас, кохана, тепер.
    І віялом -трави на східний манер,
    Вітряк на узбіччі як пересторога...

    А ти не ждала на легку перемогу,
    А ти не годилася на адюльтер,

    Аби зрозуміти, стосунки—це міти
    Для двох, що пускають вінки по воді,
    І разом тікають із виру подій
    До себе, розламаним навпіл магнітом.
    Здається, що тільки живи і радій,
    Виховуй дітей і пиши заповіти.

    Занепад уперто продовжує наступ,
    Заплутує пам”ять зеленим плющем,
    Аби не розбилися стіни ущент,
    Аби ми не стали для себе баластом.
    А серце лоскоче задавнений щем:
    Триматись. Любитись. І просто не впасти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (18)


  12. Варвара Черезова - [ 2009.09.11 09:55 ]
    Дерева
    І не страшно в порожніх кімнатах? Лукавиш: Ні.
    Це загострене «хочеться світла» стискає горло.
    Це так сниться… Безумна завія і білий голуб,
    Наче звістка про мир, чи закінчення снігу. В мені.

    Чи в тобі. Бо ж не страшно. Бо люди. Засудять не нас.
    Бо немає за що. Бо дерева не надто потрібні.
    Ми ростемо й нехай. Ми ростемо людиноподібно.
    І у стовбурі білім плекаємо воду і час.

    І не страшно? Лукавимо двоє. Ну звісно ні.
    Ця зима буде довга-предовга. Таким же – сниво.
    І зупиниться серце (бо ж є як і в інших зліва)
    Щоб у березні поряд зі мною зросли сини…


    Рейтинги: Народний 5.35 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (12)


  13. Іван Редчиць - [ 2009.09.11 05:03 ]
    ЮНОМУ ДРУГОВІ
    Великий час, тривожний час...
    Хто ж осторонь стоїть?
    За все життя спитає нас,
    Лови натхнення мить.

    І ти не стій - вперед іди,
    Нехай щезає страх,
    І дух народу розбуди -
    На молодих вітрах!

    Для співу сили не жалій,
    Звеличуй чи ганьби,
    Але ніколи, друже мій, -
    Не бійся боротьби.

    Зі зб."Cерце невмирущої кобзи"(1997)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. Іван Редчиць - [ 2009.09.11 00:31 ]
    ЛЕЛЕЦІ
    Будь мені, лелеко, вірним другом,
    І клянусь - не зраджу я тебе,
    Покружлявши над зеленим лугом,
    Полетиш ти в небо голубе.

    Я полину слідом за тобою -
    Мрією і піснею журною...

    І твоє гніздо я берегтиму,
    Як за море літо відлетить,
    Бо зв'язала долі нам незримо -
    Вічної природи срібна нить...

    Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  15. Дмитро Дроздовський - [ 2009.09.10 23:53 ]
    * * *
    Осінні яблука — застиглий сонцеплід.
    Самотня осінь дихає в долоні.
    І нам зірки не розтопили лід,
    Якого ще нема в осіннім лоні.

    Холодний парк — алеї самоти.
    Он горобець шукає насінину.
    І хмурять брови осені брати,
    Ув оксамиття одягають днину.

    Жовтастий брід. Замулений розмай.
    Усе минуло в сонцецвітнім храмі.
    Холодних душ поспів терпкий врожай.
    «Для вас є вхід» — написано на брамі.

    Курличе час. Осіння б’є хода.
    Життя дає миттєвість споглядання.
    Голодний погляд. Зчавлена слюда
    На жовтім листі скупчилася зрання.

    Ти — як маршрут із літа у пастель,
    Де різнобарв’я плине різнотрав’ям.
    І де з небес блакитна акварель
    Мені в долоні крапле й надрукав’я.

    Курличе час. І осінь йде чудна.
    Марнотний спогад про… минулочасся.
    Я…не один. Та ти чомусь одна,
    Немов черниця, тільки в жовтій рясі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2009.09.10 23:36 ]
    * * *
    У містах асфальт - застигле море,
    Мертве, не хвилюється, лежить,
    (Хоч життя по нім тече, біжить),
    Холодом байдужості всіх морить.

    Тому в пору літнього сезону,
    Наче несвідоме ще маля,
    Я люблю ходити по газонах,
    Там, де вільно дихає земля.

    Море те живе - далеко звідси,
    Там природа має всі права,
    Тут радію кожній мужній квітці,
    Що цю товщу сіру пробива.

    Вона душить все живе, здорове,
    Наче підле кодло яничар,
    І такий поетові тягар
    На асфальті виростити слово.

    Це - не примха, це - веління духу,
    Йде від поколінь до поколінь -
    На траву упасти й серцем слухать,
    Слухать голос рідної землі.

    7491 р. (Від Трипілля), (1985)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  17. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.09.10 22:51 ]
    * * *
    Дихнула музика – по шкірі сироти.
    Дихнула музика – і світ як дім.
    Та стін його нічим не зміряти,
    Ні даху вгледіти на нім.

    Усе – єдине, недоторкане,
    І на такій тонкій межі!
    Дихнула радість неприборкана
    І - розчинилася в душі.

    Я одягаю сни навиворіт
    Не розтлумачені, чудні.
    Якщо колись ці звуки вигорять,
    Не вір, як скажуть, що в мені.
    9.09.09.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  18. Богдан Сливчук - [ 2009.09.10 22:21 ]
    Багато весен повертаюся з війни ......
    ІВАНОВІ ГРИЦОВКАНИЧУ ...і всім, хто вижив присвячено...


    Багато весен повертаюся з війни,
    Ні, я – живий, я просто ліг поспати.
    Мій однокласник уже має двох синів,
    Мені судилося в чужій землі лежати.

    Приспів:

    Чи за гріх, спитайте в Бога, чи провину
    Я не чую крик весняний журавлів.
    Кожен п’ятий під Шиндандом з нас загинув,
    До наказу залишалось дев’ять днів.

    Мені не страшно, бо я тут лежу не сам :
    Нас п’ятеро і кожен ще безвусий.
    Іван, Борис, Микола, знов Іван –
    Ніхто з нас не дожив до літ Ісуса.

    Приспів.

    Тут нам не треба ні багатства, ні добра,
    В єдину мить ми стали всі братами.
    Іван з Полтави і Микола з-під Дніпра,
    Борис, Іван і я , єдиний в мами.

    Приспів:
    Чи за гріх спитайте в Бога, чи провину...

    2001 р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (6)


  19. Богдан Сливчук - [ 2009.09.10 22:00 ]
    ЗНОВ ЗОРІ ПАДАЮТЬ З НЕБЕС (ПІСНЯ)
    А щастя було поряд,
    Знаходилось так близько,
    Що інколи торкались до нього, лиш на мить.
    Та невблаганна доля
    Притримала усмішку,
    В душі похолодало, немов серед зими.

    Приспів:
    Знов зорі падають з небес,
    Знов зорі падають,
    Я не чекаю вже тебе,
    Лиш просто згадую.
    Пташину щастя у руках
    Своїх не втримали,
    Воно не згасло, лиш , мов птах,
    У вирій злинуло.

    А щастя було поряд,
    Але розлуки вітер
    Поніс його й розвіяв у полі до зорі.
    Тепер воно – лиш спогад
    І про чарівні квіти,
    Про зустрічі короткі, про незабутні дні.

    Приспів.

    А щастя було поряд.
    Для нього мало треба,
    То мить, яку не можна вже виміряти в часі.
    Знайдуть його край поля
    Чи поміж зір у небі,
    Але не будуть знати, що воно було нашим.

    Приспів:
    Знов зорі падають з небес...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  20. Юрій Лазірко - [ 2009.09.10 20:54 ]
    Сонет XVIII
    Відчутно – Лета як тече по венах
    і що на слово – вірою тріпоче.
    Я вибухом "оле" розношусь по аренах,
    де матадорно кам`яніють очі.

    Від бандерильї опіки в раменах,
    нехай по ній ще раз відкровоточу.
    Мене, мов декорацію зі сцени,
    морським вузлом..., за ноги поволочуть.

    Ви так чекали радості від смерті,
    що забували чим її зустріти.
    Адреналіну жалюзі – по шкірі

    колючий протяг, потяг на відвертість.
    Корида жде. Нема коли сивіти.
    Холодним вістрям пробиваюсь в ірій.

    10 Вересня 2009


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (16)


  21. Борис Мозолевський - [ 2009.09.10 19:19 ]
    * * *
    Високе небо дихало в пульсарах,
    Степи текли повільно, як псалом,
    її по-скіфськи звали Майосара,
    Що значить: Юнка з Місячним Чолом.
    Та що — чоло і що — вишневі губи,
    Коли з дитинства кинута в гарем.
    Коли прийшли під ранок душогуби.
    “Збирайся,— кажуть.— Підеш за царем”.
    Жерці стояли хижі, наче круки.
    Під серцем невимовно щось пекло,
    їй край могили заламали руки,
    Змастили лоєм місячне чоло.
    Світ закотився — відкривайте жили!
    А сонце мчить над степом — не спинить,
    її по-скіфськи хусткою душили,
    Щоб тою смертю рук не забруднить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (7)


  22. Борис Мозолевський - [ 2009.09.10 19:10 ]
    * * *

    Стугоніло, гуготіло,
    Все палило навкруги.
    Біла спрага твого тіла
    Не вміщалась в береги.
    Сповивалися серпанком
    Білі ружі між отав.
    Білий місяць на світанку
    Поза лозами розтав.
    І над сонними житами
    Крізь вогненні ятері,
    Наче лебеді, злітали
    Білі руки на зорі.
    На ставку скрипіли весла,
    Веслували в ніч скупу.
    Стежки біле перевесло
    Слалось в безвість по степу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.9) | "Майстерень" 5.5 (5.93)
    Коментарі: (1)


  23. Юрій Клен - [ 2009.09.10 19:38 ]
    Шляхами Одіссея
    Десь на морі є острів співучих сирен,
    де не ждуть мандрівців світосяйні оселі,
    де з води гостроверхі підносяться скелі,
    що моряк ще не дав їм і жадних імен.

    І на морі десь є зачарований грот,
    де чаклує в прозорих одежах Цірцея,
    мов пісок, твої спогади хвиля розмиє,
    і полине у Лету життя без турбот.

    А за морем ще є недосліджений край,
    де під сонцем ряхтить, дозріваючи, лотос,
    що дає забуття, нам дорожче від злота.
    – Всі споваби, мандрівче, в дорозі спізнай!

    Та минаючи острів сирен, морякам
    ти до щогли себе накажи прив’язати,
    щоб не міг тебе спів їх навік зчарувати;
    але пісню, із уст їх почуту, затям.

    Завітай до Цірцеї на день або два,
    подивися їй в очі блакитні чи сині,
    подивись, як летять по лиці її тіні,
    але слухай, як борвій про мандри співа.

    Помилуйся на гру перемінливих фарб
    у рахманнім раю, де живуть лотофаги.
    Та, п’ючи з злотих келихів тишу і лагідь,
    збережи у душі все минуле, як скарб.

    Жадним даром не нехтуй та пильно чатуй
    і, на поклик вітрів розгортаючи крила,
    в слушну мить напинай прудкоході вітрила.
    Наодинці лише свою мрію милуй!

    Пам’ятай: в’ється дим кучерявий з-над хат,
    зріє хліб, і червоні хитаються маки
    там, де рідна на тебе чекає Ітака
    і занедбаний твій маєстат.
    24.11. 1943.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Павлюк - [ 2009.09.10 19:54 ]
    БІЛЯ МОРЯ
    Печаль висока – як морська трава.
    І зорі досі – як могили предків...
    А я лягав із Сонцем і вставав,
    Як правовірний із Законом Ветхим.

    Грішив собі в думках і наяву,
    Ловивши рибу, пестячи наяду.
    Морська трава – солоний теплий вуж –
    Текла по нас рожевим шоколадом.

    Ми малювали Бога на піску,
    Орлині тіні ловлячи на хвилях,
    Угадуючи в променях ріку,
    А в смерті вітру – ангельські весілля.

    Розбещена й відверта ти була...
    Журбу любила, ночі і глибини.

    Кінець тунелю – мов кінець ствола...
    А море – то початок батьківщини.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  25. Юрій Лазірко - [ 2009.09.10 17:11 ]
    Сонет XVII
    Висипується небо у промінні
    через щілину між "я тут" і тлілим.
    Здається, не встигають впасти тіні,
    а вже, так по-земному, крутить тіло

    листком прожовклим до кісток осінніх.
    Я видихаю все, що наболіло,
    бо це той час, коли зникають стіни
    і все, що чорне, одягнеться в біле.

    І розпорошиться душа в пороші,
    летітиме за вітром переміни,
    а як впаде – то грітиме у генах.

    Яке "прошý" – таке тобі і "прóшу".
    Мов мінне поле, на обличчі міни,
    відчутно – Лета як тече по венах.

    10 Вересня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (11)


  26. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.09.10 17:49 ]
    Світом править Любов
    Спину мені стріляє друг.
    Другом плече обіймає ворог.
    Між мозком і горлом –
    хвилі думок.
    Їм не впливти у слова,
    Лиш померти зі мною…
    Світом править Любов.
    Надірвані вени душі
    Воскресають душею крові…
    Завтра народжуся знов.
    Завтра народиться Друг.
    Світом править Любов.

    2004р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  27. Тетянка Гальцюпака-Федорова - [ 2009.09.10 16:54 ]
    В обіймах Лева…
    В обіймах Лева…
    Хто я?
    Дощ, століття…
    Вікно і осінь
    Кава …грай мій Френк!
    Це тільки жовтень,
    як голка, верховіття
    Зшиває крила зморених лелек
    Я так нудьгую
    Все собі прощати…
    Ну заричи на мене, Лево кам’яний,
    ці білі тіні – сіро-хмарні грати,
    Я з них знаходжу вихід у собі…

    Такі дивацькі ці обійми Лева!


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Іван Редчиць - [ 2009.09.10 14:15 ]
    ПОКЛИКАННЯ
    І слово - щоденний хрест.
    Є в г е н М а л а н ю к

    Нести чи кинути?.. Ні, досить,
    Бо скажуть недруги: "Старе!.."
    Хоч в серці виросло, як в росах,
    Як сонях в прихистку дерев.
    Одне і теж, зима чи осінь,
    У гожу днину чи в сльоту...
    Мене це слово мучить досі,
    Але ж із ним - і я росту!
    1977

    Зі зб."Cонети чорного сонця"(1996)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  29. Микола Левандівський - [ 2009.09.10 14:12 ]
    № 2
    “сьогодні була злива. метелики вмирали”
    Д. Лазуткін

    I
    Сьогодні була злива. Метелики вмирали
    а особливо ті
    з роздертої душі
    їх пляшкою портвейну поминали
    любителі гіркої кави
    але навіщо?
    адже смертні всі

    II
    позірна слабкість сильної людини
    втрамбовані усталені думки
    навпіл розділені обидві половинки
    легень любителя смачного нікотину
    міф про Сізіфа й Надлюдину
    про параною від гіркого кофеїну

    III
    не спи_не думай і не мрій
    про щастя вловлене по зливі
    холєра, всі метелики зрадливі
    повимирали і лежать в кропиві…
    ні снів_ні мрій в душі малій
    лишень метелики зрадливі…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (15)


  30. Данчак Надія Мартинова - [ 2009.09.10 13:10 ]
    ОСЕННЯЯ ПОРА
    Плывут,
    В тумане,
    Деревья,
    Рощи,
    И луга.

    Парным,
    Пенистым,
    Молоком,
    Наполнена,
    Река.

    В нежные,
    Осенние,
    Шелка,
    Одета матушка,
    Земля.

    С небес
    Спадает пелена,
    Вуаль-
    Кристально,
    Чистая,
    Роса.

    Прохладой дышит,
    Золотом маня,
    Земля, леса,
    Осенняя, прекрасная,
    Пора.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (2)


  31. Ярина Тимош - [ 2009.09.10 13:32 ]
    І очі ситі
    Очі дивляться із марева на борді,
    шукають дурників у натовпу голодних…
    І очі ситі, і сидять на ситій морді,
    а нишпорять у натовпу голодних.


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Костянтин Мордатенко - [ 2009.09.10 12:50 ]
    Колообіг
    Блакить липнева на вогні
    насонцелася біло…
    Скипівся день… Проллялась ніч,
    неначе кава збігла…

    Солона ватра у рівчак
    стікає… Щоб затліться –
    час грубшає… І на очах:
    на римі вірша кільця

    нові з’являються… Стоять
    і граються навбитки
    слова… Каїнова печать…
    «…себе торкатись бридко, –

    хмільне дівча жахнулось, - Де я?!..»
    А поруч голе тіло…
    Скипілась ніч… Проллявся день,
    неначе кава збігла.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  33. Олександр Христенко - [ 2009.09.10 11:06 ]
    ДОБРОЕ УТРО(песня)
    Сегодня проснулся –
    Ни свет, ни заря –
    И сам удивился:
    На небе – усталые
    Звёзды горят,
    Какая-то сила
    Заставила встать
    Из постели меня
    И выйти из дома,
    И ветру навстречу
    Бежать семеня,
    Тропинкой знакомой.

    Припев 1:

    Тихо солнце взошло,
    На душе рассветло,
    Говорю ему: «Здравствуй!»
    А оно мне в ответ,
    Отвечает: «Привет!
    Я несу тебе счастье!»
    Не пойму, почему
    Я поверил ему,
    Что живу не напрасно.
    По траве босиком
    Мне бежалось легко –
    Жить – безумно прекрасно!

    Бежал я по лугу
    Легко и упруго,
    Как в детстве когда-то.
    Мне ветер насвистывал
    Песню, как другу,
    А может, как брату.
    Цветы-недотроги
    Ласкали мне ноги
    Приятной прохладой.
    Вернуться с дороги
    К родному порогу –
    Вот то, что мне надо!

    Припев 2:

    Оглянулся вокруг:
    Дремлет речка и луг
    Под пушистым туманом,
    В небе птицы поют,
    Дразнят душу мою
    И в полёт её тянут:
    Над землёй пролететь,
    Отражаясь в воде
    С ослепительным небом,
    Шире грудь распахнуть
    И поглубже вдохнуть
    Запах сена и хлеба.
    5.03.08г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  34. Євгенка Заброда - [ 2009.09.10 11:30 ]
    Ніч казкова
    Візерунки молока
    Ллються небом
    На долонні
    Морок співанки співа,
    Вітер в шибах тихо стогне...
    Ніч у зоряних коралях
    Ходить горі поміж хмар
    І за обрієм зтьмянілим
    Грає пісні Волинкар.
    З давніх гір спливає мряка,
    Пряна від духмяних зел.
    Мавки гойдаються в лісі
    Серед вікових дерев.
    І Чугайстер в білій свиті
    Зачаровано блукає,
    На стежинах тихо тихо
    Щось замріяно співає.
    Ганком бродять потерчата,
    П*ючі місяць із долонь.
    І шкребуться тихо в шибку,
    В грубі бачачи вогонь.

    Казка скрізь, бо ніч вартує,
    День ще спить у споришах...
    Спи ж, бо знову час чаклує,
    Ранок близиться до нас.

    середа, 9 вересня 2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  35. Іван Редчиць - [ 2009.09.10 11:27 ]
    ЦІЛУЄ ВЕЧІР УКРАЇНУ
    Поклав під голову хмарину,
    Як батько, місяць задрімав.
    Обходить вечір Україну
    Під тихий шепіт листя й трав.

    Там, на хмарині, як на сіні,
    Ще не гнуздала ніч коня.
    Не спиться тільки Україні,
    Бо дума думу здоганя...

    - Про що ти думаєш, Кохана?
    Прошу тебе, ну, посміхнись!
    А чи стара відкрилась рана?
    Поглянь же - воля й синя вись!

    - Хіба не бачиш? Наче круки,
    Мене клюють мої сини,
    Мов яничари, крутять руки,
    Мене замучують вони!

    - Ну, що ти, ненько... Україно,
    Та це ж любов у них така!
    Невже гадаєш, солов'їна,
    Що продадуть за п'ятака?..

    Цілує вечір Україну
    Під тихий шепіт листя й трав,
    Підклавши хмарку, мов торбину,
    Як батько, місяць задрімав.

    На тій хмарині, мов на сіні...
    Вже ніч сідає на коня.
    Не спиться й досі Україні,
    Бо дума думу здоганя...

    Зі зб."Cерце невмирущої кобзи"(1997)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  36. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.09.10 10:07 ]
    ОНУК ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ
    Не син червоної чуми –
    Онук червоної калини.
    На одрі смертної години
    Я стверджувався на віки.
    Минали в боротьбі роки,
    Навали шматували спину,
    Та не зломився, не загинув,
    І не збeзчестився - таки.

    Рабом не йшов я на поклін
    І не корився рабській долі.
    Суворих триста літ неволі
    Беріг у серці вільний дзвін.
    Хто не підвівся ще з колін?
    Вже й небо заклина : "Доволі!"
    Хай понад кволість, хай поволі –
    Світає день жаданих змін…

    …З печер червоної чуми
    Здіймає паростки калина.
    Зове набат, з - попід рутини
    Ніч палять провідні зірки.
    Й пророчий голос крізь віки:
    “Ти мусиш вистояти, сину!”
    Ні, ще не вмерла Україна!..
    Ми здобули її таки!

    1990р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  37. Тетяна Роса - [ 2009.09.10 00:36 ]
    Серпнева осінь
    Цього року осінь дуже рано
    Узяла до рук від часу віжки:
    Спекою попалене старанно
    Листя укладає на доріжки.

    Завертає в небі осінь воза
    На нове спіралі напівколо.
    Очі правди – зовсім не загроза,
    Не завжди приємна правда гола.

    Гола правда в тому, що поетів
    Вже було, як листя під ногами.
    Душі співаків падінь і злетів
    Шелестять забутими листками.

    А моя мізерна правда в тому,
    Що зірки – то інший вимір світу.
    Я маленька крапелька. Знайома
    З тим, як воду вміє пити літо.

    Що зірки маленькі – то омана,
    Знають вчені їхні величини.
    Їх життя рахується віками,
    А життя роси – лиш на хвилини.

    Роси у траві зникають швидко –
    Тимчасова бісерна прикраса.
    Павутинка мрії - то не нитка,
    Вздовж якої ми йдемо у часі.

    Ведемо ми облік прорахункам,
    Перемогам, досвіду, здобуткам,
    І себе витягуємо в струнку
    Перед чутки вдалим оборутком.

    Знаєш, я ніякий математик,
    Та стою сьогодні на своєму,
    Бо не все можливо рахувати,
    І не все сортується на теми.

    Я роки нанизую на нитку,
    Й не дрижу, як лист, від переляку.
    На дорогах грому дуже слизько,
    Із поета, бач, Прокруст ніякий.

    Плащаницю вічності на плечі,
    Не вдягну, бо знаю - завелика.
    Досить, що думки мої – малеча
    Вільних трав: нескорена і дика.

    Хочеш – засуди мене на страту -
    Це не змінить світу ні на йоту.
    Коли осінь входить до кімнати,
    В пісню заплітають смутку ноти.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  38. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.09.09 23:47 ]
    * * *
    Річка в ніч і співає і кумкає,
    Ліс душею п’янить сосновою.
    Не торкнутись мені б тебе думкою –
    Жодною: ніжною, випадковою.

    Не стривожити б твого спокою,
    Не прокласти стежок непроханих…
    Понад річкою йду глибокою,
    Жабенят молодих полохаю.

    Не озветься хай, не змахне крилом
    Тобі вечір цей, де моє лице…
    Лиш до грудня і – тут – звичайне скло,
    На якім і - ніч, і – хурделиця.
    7.09.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  39. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.09.09 23:46 ]
    Коктебельський цикл (3)
    Не повторитись у собі самому.
    Вчорашній – луска.
    Луска від ядра.
    На морі – шторм,
    І – хочеться додому,
    Туди, - де протяг з запахом метра.

    Туди, де гравій, і бетон, і клумби
    Петуній білих.
    Де жоржин пора.
    Засмаглим повертатися Колумбом,
    Стрічать провулки радісним «Ура!».

    Приймати осінь і дощів гостини,
    Людей і будні, отаких, як є.
    І не шукати в іншому причини,
    І не вважати, що усе твоє.

    На шосту рівно – звечора годинник,
    Нове взуття – до свіжих мозолів.
    Як тишу дряпатиме кострубатий віник -
    Не проклинати до глибин землі.

    Нести в собі уже осіннє небо,
    Усе, що є в нім: журавлів і дим.
    І осінь задивлятиметься в тебе
    Ще теплим сонцем.
    Теплим і ясним.
    6.09.09 – 7.09.09 ніч.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  40. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.09.09 23:13 ]
    Коктебельський цикл (2)
    2.
    Море точить леза хвиль.
    Дно відкрите, як вітрина.
    Ранок.
    Серпень.
    Море.
    Штиль.
    Вибирай собі перлину!

    Ніч під камінь залягла.
    Сонце – наче діжка меду.
    Я – сама собі пра-пра,
    Ти – собі далекий предок.

    У краю лаванди – сіль
    На кінцях строкатих китиць.
    Спробуй – втримай повний штиль
    У якім – не повторитись!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  41. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.09.09 23:46 ]
    Коктебельський цикл

    1.
    Від неї.
    Від нього.
    Від жесту.
    Від пози.
    Нікого.
    Нічого:
    Ні міста,
    Ні криків.
    Від кислого погляду,
    Що – до корозій,
    Без строку,
    Без міри,
    Без точного ліку.

    Від куряви погляду,
    Диму і гарі.
    Від черги і натовпу –
    Пузом у спину.
    Від мату.
    І осуду.
    Бруду.
    Базарів.
    Від фальші.
    Від клину,
    Того, який – клином.

    Від тОго, що не
    І тогО, що не дуже.
    Від глянцю слизького
    І реву моторів.
    Туди, де живуть
    Наші думи і душі
    Усе ще без нас -
    До моря.
    До – моря!..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  42. Наталя Терещенко - [ 2009.09.09 22:44 ]
    ВИСОКИЙ ТИТУЛ (байка)
    Вся звірина́ зібралась на толоці –
    Мусується проблема непроста:
    Хто стане Звіром Року в цьому році?
    Хто ідеал від вух і до хвоста?
    Хто для усіх чинив найбільші блага,
    Уболівав про ближнього свого?
    Від голоду, а часом і від спраги,
    Не раз відважно рятував його?
    Той титул Антилопі присудили.
    І навіть Лев сльозу пустив, до діла.
    ……………………………….
    Він сам писав у раду подання,
    Небіжчиці віддати те звання.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (11)


  43. Любов Долик - [ 2009.09.09 22:23 ]
    ***
    Белые берёзоньки,
    нежные и светлые,
    что грустите, милые,
    под холодным ветром вы?

    Поле, поле-полюшко
    почернело заново,
    улетели аисты
    в край далёкий, за море,

    посерело небушко,
    заклубилось тучами,
    побледнело солнышко,
    поостыли лучики.

    Как земля осенняя,
    серая, холодная,
    равнодушно смотрится
    в туч свинец немой –
    боль моя незримая
    и душа свободная
    с белыми березами
    встали над землей...


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  44. Василина Іванина - [ 2009.09.09 20:15 ]
    Цикл "Рушники"
    ІІІ
    Нитка крутиться, тягнеться,
    голка тоненька колеться...
    Може, покинути все це, –
    стільки ж є різних розваг!
    Та все-таки треба старатись,
    бо ж говорила бабка,
    що кожна порядна дівчина
    повинна зуміти вишити
    хоч би один рушник.
    Мама ховає посмішку,
    тато лукаво підморгує, –
    мабуть, вони не вірять,
    що вистачить в мене терпіння,
    що я зумію-таки,
    та врешті станеться диво,–
    сяйливі небачені квіти
    усім нам серця зігріватимуть,
    довіку не відцвітатимуть
    на білих снігах полотна...
    1990


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (21)


  45. Оксана Пухонська - [ 2009.09.09 20:41 ]
    * * *
    Хрестами ліхтарів запінилася вулиця,
    Якось аж надто порожньо під небом без людей.
    В долонях свого місяця зоря до болю тулиться.
    І хтось Чумацьким вирієм самотньо так пройде.
    Живу, немов до ранку ще, невипитою кавою
    І у такій самотності цей світ направду мій.
    Нехай собі кохаються старенькі Сутра з Камою
    В своїй печальній Індії вовік віків Амінь...
    Мені ж обличчя осенні у профіль ночі бачиться
    І хочеться солодкої глибокої сльози.
    Душа до ніг притулиться із вірністю собачою
    Так, мовби налякалася життєвої грози.
    А потім щось прокинеться і запече під ребрами.
    Життя, воно навчить таки в собі шукати сенс.
    Ми разом з ним занадто вже століть собі нажебрали,
    Бо іноді так чуємось, що вже й не донесем.
    Але ж таки доводилось побути і щасливою,
    Хоча за все заплачено, здавалося б, сповна...
    А вранці світ прокинеться наляканою зливою
    Над випитими келихами крові і вина.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (5)


  46. Кет Зет - [ 2009.09.09 19:38 ]
    Серпневе...
    Серпневе небо - як в планетарії...
    Цикади (скажені!) сюрчать свої арії,
    І ми сидимо у розбитій "Таврії".
    Крізь джинси лоскоче колюче духмяне зілля.

    Утомою голос любові приглушений.
    Шепочеться місяць із дикою грушею,
    Стожари пішки по небу рушили.
    Гнилички розпечені літом відгонять,і - цвіллю.

    На пам'ять собі залиши мої вереди:
    По п'ятницях - зради,прощення - по середах,
    І тільки два шляхи:позаду й попереду.
    І серпень є тільки засобом,осінь - ціллю.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  47. Олена Осінь - [ 2009.09.09 16:16 ]
    «Поцілунок» Г.Клімт
    У саду чарівнім,
    Поміж квіту-щастя
    Дарував царівні
    Перше гріх-причастя.

    Ніжною лозою,
    Блиском-зорепадом,
    Теплою сльозою,
    Соком-виноградом.

    ……………………

    В місячнім серпанку,
    В сонячнім світанні
    Цілував коханку,
    А зустрів… кохання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  48. Наті Вінао - [ 2009.09.09 15:42 ]
    ***
    Я всегда так боялась черты между летом и осенью,
    Я всегда так боялась вступать заново в реку
    И так громко смеялась над раннею проседью
    Позабыв, что больно со мной человеку...

    Я часами купалась в морском теплом бархате,
    Я часами купалась в алом ситце вечерней зари
    И чуть-чуть побоялась своего матриарха -
    Отвернулась, заметив сиянье любви...
    /сентябрь 2008/


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.09.09 15:57 ]
    ЕМІГРАЦІЯ
    Вознесися, моя Україно,
    Із руїни скалічених доль.
    Незагоєна гілко калини,
    Доламати себе не дозволь.

    Не дозволь, бо нема тобі ради
    У мужів і удень, і вночі.
    Де щитами портфелі й посади,
    Там виделки у піхвах мечів.

    Я не ворог Європи, Америк,
    Чи Росії, чи інших країв.
    Тільки, Боже, рятуй од химери
    Безіменних мутантів-хохлів.

    Не схохлися, моя Україно,
    У своїм неспокійнім житті.
    Чи ж надійним я був тобі сином?
    Знаю тільки, що бути хотів...

    Так довірився справжності ранку,
    Всім єством, кожним рухом пера.
    Та й боровся ж таки до останку.
    І не вмерши, заплутався вкрай.

    Емігрую в самого себе,
    У роз’ятрені рани свої.
    У блакитно-осіннє небо.
    Й залишаюсь навіки твоїм.

    Вознесемось, моя Україно,
    Од невіри, безчестя, неволь.
    Син за матір, а мати за сина
    На руїнах скалічених доль.

    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.41) | "Майстерень" 5.38 (5.27)
    Коментарі: (8)


  50. Євгенка Заброда - [ 2009.09.09 15:28 ]
    Весна
    Холєра ясна тій весні
    Що знов волає містом дико,
    Капець якийсь у голові
    По скронях б*є, по віях скаче
    Весь час скатрупленій мені...
    А я, бідося, в теплім коці,
    Сиджу бентежно у вікні.
    Весна кривава по тім боці
    Танцює в шкелках і траві.
    Червоне сонце млосно тане
    І небо, в*язке, як вино,
    Стікає вниз, межи дахами,
    В міське, сп*яніле зелом, дно.
    Стрибають в скронях дикі зайці
    І серце мовби той вар*ят
    З весною скаче дикі танці
    З грудей у світ, немов з-за грат.

    вівторок, 31 березня 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.3) | "Майстерень" 5.13 (5.31)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1854