ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —

Віктор Кучерук
2026.09.27 07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.

Ірина Вовк
2026.09.27 06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар

С М
2026.09.26 23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи

Володимир Бойко
2026.09.26 23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики. Закономірність законом не міряна. Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами. Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…

хома дідим
2026.09.26 22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет

Вячеслав Руденко
2026.09.26 20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,

Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,

Борис Костиря
2026.09.26 15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у

Іван Потьомкін
2026.09.26 13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.

Ольга Береза
2026.09.26 12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.

Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже

Ірина Вовк
2026.09.26 07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав

Віктор Кучерук
2026.09.26 07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.

Віктор Насипаний
2026.09.26 01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.

В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.

хома дідим
2026.09.25 23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тарас Гончар - [ 2009.08.26 10:06 ]
    ВІДЛІТАЛИ ДИРИЖАБЛІ


    відлітали дирижаблі, по-осінньому – ключем,
    й маршем ми пішли на граблі, та вернулися з плачем.

    не догнали їх й рогатки, ані камені прудкі;
    залишились без здогадки, хто ж насправді це такі?

    пам’ятали, любували, часом й пили за них три,
    хоч й бувало проклинали й хором гнали у чорти.

    та одного дня підвечір знялись в неба тьму птахи,
    не остигли навіть печі – ми вже дерлись на дахи.

    «повернулись!», «не забули!» – заспівали гаражі…
    та чи є вони? чи були? досі точимо ножі.

    й ллється кров, мов дощ по ринвах, кароокі б’ють сліпих,
    все таки ми – це тварини, яких випасає псих!

    утікали в космос краплі, все ішло своїм так-сяк…
    хто не вірить в дирижаблі і у їхній ключ/косяк?






    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  2. Анатолій Ткачук - [ 2009.08.26 09:12 ]
    Живи як усі
    Живи як усі. Розучися у хмарах блукати,
    Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард,
    А серця режим із ”vivace” зміни в ”moderato”
    І талант закопай, мовби отчі клейноди бастард.

    Пресвітле чоло, ніби Звіра знаменням пекельним,
    Затавруй своїй Музі нехитрим значком ”Copy write”, -
    З купюр зеленавих Мамона моргне хитро, шельма,
    Наче кажучи: ”Буде все в тебе ”the best” і ”all right””.

    Ідеям – аборт. Нестандартне – під скальпель формату.
    Янголиними слізьми проступить ранкова роса.
    Багатство та успіх – комфортні невидимі ґрати…
    Але хай йому грець – як же манять оті небеса!...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  3. Катя Тихонова - [ 2009.08.25 22:43 ]
    А правда, мій пане, що Ви ображатись не вмієте?
    А правда, мій пане, що Ви ображатись не вмієте?
    І крига розтопиться і воскресне любов!
    І Муза ізнову стане окрилено-білою
    І все зрозуміє без довгих, нудних розмов.

    А що таке ніч? – Це час для сну і для роздумів.
    Свічки відмигтять, відпахне олією м’ятною.
    Ви теж таємниця. У Вас зазирати – не кожному.
    (Вона не прийшла. І сонцем сумним світатиме).

    І третього дня, розвіяні пилом сумніви,
    Впадуть у долоні… (ну дуже гарними квітами).
    Мій пане, до зустрічі! (Господи, дай нам мудрості!)
    Ми, зрештою, люди, ми змушені бути різними…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  4. Варвара Черезова - [ 2009.08.25 21:10 ]
    Речі
    І ці речі... Як я. Ані змісту, ні вірності.
    Ти торкнешся, як Осінь торкається. Жовто.
    І так важко плекати ілюзію гідності,
    Коли світ замість геніїв просить абортів.

    Ти не креслиш червоним помилки у зошиті.
    Ти не креслиш... Бо креслити, отже – пізнати.
    А пізнати – це мати свідомість і совість і зморщене
    Від отого важенного статку чоло. Перед поглядом – грати.

    Рахувати склади до фінального рішення.
    Віднаходити слід від учора до білого.
    Ми були. Ти ж бо знаєш, були! Але пішими.
    Бо ті крила важенні для пилу осілого.

    Бо ж ті очі яскраві для цього мулу...
    Щоб забути... О, Боже... І світ розліновано.
    Аж залізо у роті... Сміється дуло.
    Нас забуто? Ну що ти. Та так... Поховано.

    Це ж бо треба так хижо шукати щастя?
    Не второпати волі. Хотіти клітки.
    Але досі ці води так чорно сняться...
    Тільки руки – не дріт. І біди не видко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  5. Михайль Семенко - [ 2009.08.25 17:38 ]
    VI
    тихоплеще сярічка душі
    кнійсхиливши сясплять комиші
    біломісяць урічці заснув
    тишу небайземлі пригорнув
    тихозіроньки знеба зорять
    ніжнострунноакорди дзвенять
    весьутінях зогнямивертеп
    злототемний простягсяскрізь степ
    тихоплеще сярічка душі
    сонношепчуть сядесь комиші
    тихоказка пострунах бренить
    ясномрія сюказку живить
    тихоплеще сярічка душі
    тихоплеще сярічка душі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  6. Наті Вінао - [ 2009.08.25 16:32 ]
    Вне оправданий
    И даже не пытаясь оправдать свое молчание
    Он поцелуем забирал остатки воли...
    Она же представляла в мыслях их венчание,
    И как была б прекрасна в главной роли...

    Насытясь, словно лев, оставил и стервятникам
    Еще живое сердце лани...
    А время движется неугомонным маятником,
    Стирая чувственные грани...
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  7. Наталя Терещенко - [ 2009.08.25 16:31 ]
    КАРАСЬ І ЧЕРВОНА КНИГА (байка)
    Потрапив річковий Карась
    На старість у Червону книгу.
    Сказав усім рибалкам «зась»,
    І зняв з душі страхи-вериги.
    Все пригадав у річці тій –
    Трагічну смугу і бідову:
    Гоніння, культи і застій,
    Відлигу та перебудову …
    Зітхнувши, вільний від химер,
    Наш ветеран-Карась помер.
    Тож привілеї всі підводні
    Вже не для Карася сьогодні…
    ………………………………..
    Хто там на черзі у Червону?
    Це не по ньому плачуть дзвони?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  8. Лариса Коваль - [ 2009.08.25 15:05 ]
    ***
    Вдихаю я терпкий озон,
    Поволі йду по ще нагрітих плитах.
    Не оксамитовий сезон,
    Але не літо. Мабуть, вже не літо.

    На шворці тіпається день,
    Немов його повісили сушити.
    По бруку дріб, не дощ іде –
    Горіхи падають, радіють діти.

    І я колись, як той малюк,
    Після дощу шукала скарб в калюжах,
    І вперто сонце, як віслюк,
    Тягнуло день на пругах своїх дужих.

    Крізь окуляри дивосвіт
    Ще барвінково заглядає в очі.
    Та це не вічність – тільки мить.
    І крук на мене дивиться пророчо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  9. Олександр Христенко - [ 2009.08.25 13:35 ]
    ПОДЯКА УКРАЇНІ


    Змарніла, змучена, згвалтована не раз
    Ордою, Шляхтою і навіть рідним братом,
    Вмирала з голоду і захищала нас,
    Як віддана і найщиріша мати.

    Тебе рубали, рвали на шматки,
    Пекли вогнями, у крові топили,
    Твої хрустіли зламані кістки,
    Твоє стогнало знівечене тіло.

    Ти виграла в жорстокій боротьбі
    За право жити для свого народу,
    Ти вижила і завдяки тобі
    Нарешті ми отримали свободу.

    В серцях у нас кипить козацька кров
    І пам'ять предків майорить над нами,
    А українська щирість і любов
    Продовжується дочками й синами.

    Спасибі, друга матінко моя,
    Спасибі, рідна ненько Україна,
    За те, що вільно можу жити я
    І не стояти більше на колінах.

    Як рідну матір, діти всі твої
    Тебе довіку будуть шанувати,
    Щоб розквітали і сади й гаї,
    І щоб пісень хотілося співати.
    18.01.08р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  10. Віталій Ткачук - [ 2009.08.25 09:03 ]
    ***
    Сканую твою оголеність
    через пенсне
    надщербленого "я".
    Шукаю плями
    на загадкових простирадлах -
    білосніжні.
    Прикладаю ревнометр
    до завмерлої талії -
    оса.
    Виймаю прискіпливий
    калькулятор,
    щоб злічити недоліки -
    страйкують місячні батарейки.
    Або ж твої ахіллески
    накивали п'ятами.

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (10)


  11. Василь Степаненко - [ 2009.08.25 08:24 ]
    Знаю


    *
    Перисті хмари плинуть з твого краю.
    Дощу не буде.
    Знаю,
    Вчора ти
    Своїми слізьми викликала зливу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  12. Олеся Овчар - [ 2009.08.25 03:36 ]
    Думки наприкінці дня
    День тріснув перестиглим кавуном,
    Думки побігли тарганним насінням
    (Чорним на фоні червоної крові).
    Запізно збирати вчорашнє каміння –
    Опустилося тяжко-далеко на дно...
    Хотілося смаку відчути солодкого –
    Тарганні думки кусаються осами.
    (Чорними на білім тлі паперовім).
    Запізно ходити вчорашніми росами –
    Запізніле таке відчуття Короткого...
    22.08.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  13. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:16 ]
    Мета
    Коли ти думаєш про когось
    Я імя небуду називати
    Добиватись хочеш чогось
    Треба все розрахувати
    Бо якщо ти недобєшся
    Будеш мучитьсь,страждати
    Та коли її ти любиш
    тобі нічого втрачати
    Спробував,не получилось
    Кажуть всі-"Та не судилось"
    Всьо,забий,дівчат немало
    чому іменно вона?
    чому на ній все стало?
    Тим більше вона зараз не сама
    І головне що не сумна.
    Це брєд,неможу слухати його
    і кого слухати тепер,кого?
    Ніхто некаже добивайся,все можливо
    Тоді коли для мене це важливо
    Коли готовий все віддати
    Щоб було добре
    й більше не страждати
    І не думати,не мудрувати
    Щоб в тупих ідеях не літати
    Ну що тут можна ще сказати?
    Не буде тема ця закритою,ніколи
    Постійно будуть про любов розмови.

    Дата написання:25.02.09


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:45 ]
    Реальний випадок з життя
    P.S. стався недавно один випадок,несправедливий,який мене дуже заїв. У вірші я використав реальні цитати!
    " "-слова в лапках-це слова однієї дівчини,решта-мої слова!

    "яй..я в шоці з всього
    тебе незаставляв ніхто робити цього
    тепер реально я жалію
    я постояти за подружку вмію
    навчи вже свого друга ти з людьми вітатись
    і нормально з усіма обшятись
    подякуєш йому а не мені
    бо достали ці останні дні
    лиш харять всі і нависають
    і просять щось і заставляють
    лякають чуть неугрожають
    фігньою вопшем вже страдають
    подякуєш йому а не мені,я тут невинна
    ти ще скажи що роблю щось не так і дивна
    якого хєра він їй написав?
    вконтакі з твого профіля,і несказав
    що пише він,а ти пішов курити
    а він писав й пивасік почав пити
    ви двоє тупо змовились,і з неї гнали
    ми не тупі,невже ви це незнали?
    коротче стри мій номер і забудь мене
    ти знав що ця проблема вам двом немине
    і ти мені не друг,це вже кінець
    прощай,якщо обідила то вибачай"
    Їбать...тобі погано?
    з ноги нетої встала рано?
    ти подумай добре що ти написала
    понти кидаєш вже,інакша стала
    ти просто напросто зробила мене винним
    і поглядом тепер вбиваєш дивним
    тіпа всьо нормально
    похуй що тоді писала
    "ну що поробиш,я ж тоді незнала"
    ну хоть би вибач ти тоді сказала
    а ти наоборот,нагліша стала
    роби що хочеш ти тепер
    твій номер я давно вже стер
    для мене ти тепер ніхто,ти пустота
    удачі вопшем,всьо,пака!


    Дата написання:6.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:41 ]
    Від любові до суїциду-один крок
    Наступна тема про любов
    через яку готові всі пролити кров
    там вени собі ріжуть і тому подібне
    роблять те,що називається "нерідне"
    в такий період голова неварить
    ти ходиш,матюкаєшся,тебе все харить
    або сидиш собі у самоті
    і думаєш чому неповезло так у житті
    чому доля таке щастя принесла
    спочатку дала,пройшов час-забрала
    вона візьме ніж і зробить діло
    бо остаточно жити надоїло
    якщо любити вже невміють
    так може потім пожаліють
    і часу мало щоб її переконати
    і треба в таких випадках допомагати
    нехочеться таких людей втрачати
    подумай що ти робиш і для чого?
    нікому краще небуде від цього
    так час лікує,ти розлюбиш,почекай
    неварта тебе та людина,знай
    ти заспокойся,відпочинь,спілкуйся більше
    багато друзів маєш щей тимбільше
    вопшем все,тебе переконав
    я знав що буде все нормально,я це знав!

    Дата написання:11.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:21 ]
    Незрозуміле Відчуття
    Незнаю я що робиться зі мною
    Неконтролюю зовсім вже собою
    Змін в житті ніяких невідбулось
    Та всежтаки погане щось мене торкнулось
    Цей негатив уже надоїдає
    І щей росте і тупістю вбиває
    Дні проходять швидко
    спогадів незалишають
    Як згадую це все-стає аж бридко
    І думки швиденько пролітають
    Та час проходить й знову щось не так
    Хоть вбийся
    Накурись до смерті
    Спийся..
    Все..хватає..треба щось із цим робити
    Розслабитися й дальше жити
    На негатив цей весь забити
    Для себе нове щось відкрити
    Зацікавитись і підкорити
    Або взяти і на все закрити очі
    Щоб небачити ті дні і ночі
    Злим,бездушним,наглим притворитись
    Непрощати зло,а мститись
    Ось походу появилася дилема
    Називається проблема!

    Дата написання:8.04.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  17. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:09 ]
    Несправедливість
    Достала ця несправедливість
    Через яку втрачається сміливість
    Бажання жити,розум та кмітливість
    Ти йдеш,ти мучишся,ти йди
    За ради того,щоб добитися мети
    Здоровя тратиш,Час ти силу
    Надієшся на здійснену мету,касиву
    І ось попав на ту вершину
    І став на правельну стежину
    Відчув ти насолоду справжнього,живого
    На пів легкого і на пів важкого
    Але це добре,бо ти добивався цього
    Та тут якась...яку нехочу обсуждати
    Починає все тобі псувати
    Імідж спортила і кому треба підлизала
    Нічого незробивши-тупо зализала
    Одним словом все тобі зламала
    Незаслуживши і незаробивши
    Місце твоє язиком зайняла
    Обідно.правда?що поробиш..
    Нічого з цими вже людьми незробиш
    От так буває часто з багатьма
    Які здаються,і шукають іншого життя

    Написаний:5.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:51 ]
    Помилки
    Чому?коли ти дивишся на неї
    Відчуваєш те, що важко передати
    Нема встидливості вже цеї
    Про почуття простіше росказати
    Пояснити їй, або поговорити
    Тільки не встидатись,немовчати..
    Невже ти любиш?Ти її кохаєш?
    Коли її немає поруч ти страждаєш?
    До кожного став ревнути?
    Постійно думати й переживати?
    На нову зустріч з радістю чекати?
    А інколи і сутками неспати?...
    Спочатку з нею ти вітався
    Потім - її другом називався
    Дальше, неподумавши поцілувався
    З часом зрозумів, що закохався
    А що для неї ти ніхто- нездогадався!
    Не думав ти тоді своєю головою
    Бавився з тією,з тою
    І вилізли діла ці некрасиві
    Уже незгадуєш моменти ті щасливі
    П`ятихвилинне задоволення тобі все зіпсувало
    Якого завжди було мало і невистачало
    Тепер ти любиш, а взаїмності немає
    Душа твоя щей досі її хоче та бажає
    Тепер чекай коли розлюбиш
    Розум маєш,незагубиш
    Чекай, або по іншому викручуйся з біди
    І недумай про слова " З Життя Піти"!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  19. Вікторія Листопадська - [ 2009.08.24 22:54 ]
    Вона співає...
    Вона співає…
    Все згадаєм, бо ж усе минає….
    А мелодія невпинно так лунає
    А звуки у височінь уже не долітають
    І лиш нечутно так співають
    Думки, загорнуті у плащ
    І ти уже не плач, моя любов, не плач…
    Вона лунає, далеко десь луна
    ця тиша…
    розцяцькована думками
    розгублена між днями
    захована у мріях нездійснених
    оцих простих і цих блаженних
    й незайманих оцих
    Ця ніч…
    Загублена десь за небокраєм,
    Де все іще літаєм
    У ніжностях невиправданого сну
    Де у хмарах бродим як по дну
    Де не знайти уже нікого
    Лиш ангелів,
    які знімають твою втому
    крилами тамують ніжну біль
    цю мить
    згадаєш ненароком
    зимою сніжною біля вогню
    у відблисках якого знов стою
    і руку подаю у це провалля
    і забираю, з собою забираю
    твій сум…
    і радість огортає
    І знов акорди пролітають
    Між днями, митями і сном
    І дарують щастя знов
    І знов
    Секундами
    тікаючи
    у
    вічність


    Рейтинги: Народний -- (4.9) | "Майстерень" -- (4.94)
    Прокоментувати:


  20. Олеся Овчар - [ 2009.08.24 22:35 ]
    Мамине чекання
    Вона чекає... Все чекає...
    І не лише в своїм житті:
    Світ це чекання споглядає
    У споконвічній суєті.

    Її чекання росить вії,
    Хвилює зморшками чоло,
    Останнім променем надії
    Ще береже в очах тепло.

    Вона в чеканні, як Мадонна,
    Шепоче серцем молитвú.
    Чекання мамине бездонне -
    Як щире синове "Прости!"

    Простить... Розлуку і мовчання -
    всі дні у тінях забуття.
    Прощає навіть, як востаннє
    Слова почує каяття...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  21. Леся Горгота - [ 2009.08.24 21:01 ]
    ***

    Радію кожному новому дню,
    Що з нетерпінням я чекаю.
    І лиш свою щасливую зорю
    У небі поглядом шукаю.

    Колись вона опуститься згори
    До мене ніжно на долоні.
    Я їй скажу: „Лиш не спали
    Моєї мрії пелюски червоні.”


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (1)


  22. Юрій Лазірко - [ 2009.08.24 18:25 ]
    Струною барда
    У супроводі гасел та імен
    горить молитва голосу багаттям.
    Кого сьогодні прийме у турне
    по болю серця, мов Божа, матір

    у край далекий,
    де серця край,
    лети, лелеко,
    і повертай
    в гніздо нагріте
    де ти – на варті.

    Мести себе подалі від біди,
    зійти з орбіти втоптаної долі.
    Навзаводи словесної води,
    без приводу та повода для ролі

    себе сягати –
    до забуття,
    вдихати свято
    хвилин життя,
    відмалюватись
    на неба карті.

    Як танутиме вічна мерзлота
    та плистиме у зливах наді мною,
    а променя мережка золота
    розстелиться від вмілих рук весною

    розквітну вітром,
    як проросту
    ненатлим, мокрим
    від голосів.
    Мені тремтіти
    струною барда.

    24 Серпня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  23. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.24 17:28 ]
    Біль
    І не тиша в душі – пустота,
    як в квартирі подружжя бездітного…
    Напишу сам до себе листа,
    розповім, як живу. Смішно?.. Тільки-но

    плачу… В дзеркало не дивлюсь…
    Це в стоячій воді живе руслиця…
    Ось півчарки розлив на обрус…
    Це не руки – душа моя труситься…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (12)


  24. Олександр Христенко - [ 2009.08.24 10:22 ]
    ГІМН УКРАЇНЦІВ 2012 РОКУ
    Рідна ненько, Україно – шана тобі й слава!
    Ти - квітуча, щира й вільна слов’янська держава.
    І куди б не мандрували по білому світу,
    У серцях ти завжди з нами, бо ми - твої діти.

    Проросла, як зерно в полі, прадідів звитяга,
    Що вела до перемоги під славетним стягом.
    Кров козацька – не водиця, в ній могутня сила,
    Дух незламний, наче криця, що дає нам крила.

    Українського народу сестри ми і браття,
    Горді за свою свободу – нас не подолати!
    До снаги нам працювати, щоб онуки й діти
    Вдячно нас могли згадати і щасливо жити.

    25.02.08р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (15)


  25. Наті Вінао - [ 2009.08.24 09:20 ]
    Богослужение
    Теплый воздух от света свечей
    Обжигает звенящую блажь...
    Глухой голос и дрожь от речей
    "...Царь небесный, спасителю наш"...

    Тихой поступью, молча дыша,
    С крестным знаменем я у икон -
    И расчесана гребнем душа,
    Как коса золотая... поклон...

    Кротким взглядом, боясь помешать,
    Созерцаю движение тел...
    Перестала бы даже дышать,
    Когда чуткий голос запел.

    Легким не был, но был он открыт,
    Приглашая с собой полетать.
    И полет тот не будет забыт -
    В лучах солнца заставил мечтать.

    Темным озером стали глаза,
    Сотворенные кистью творца...
    На колени бы пред образа
    Я упала, но ведь нельзя...

    Теплый воздух от света свечей
    Убаюкивал в мире людей,
    Улыбаясь в теле вещей
    Приглашал:"-В чаше счастья отпей..."
    19/23.08.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:57 ]
    1918. Бунин
    Ты не любишь больше всего
    Коммунистические газеты:
    Эти красные звезды и флаги
    Марширующие припевы раздеты!
    Во всей своей отвратительной наготе
    Блеск и ужасы революции!
    С тобой умирал золотой век
    По своему грандиозно плоский.
    Грязным и грозным шагом победы
    В зал вошел Маяковский.

    2009.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  27. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:00 ]
    ноябрь ломает пальцы на ногах...
    ноябрь ломает пальцы на ногах
    и падает, хватаясь за подол.
    но поздно.

    я сижу. курю.
    ко мне пришел декабрь.
    серьезно.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:05 ]
    Не работа
    Писатели объединяются в группы…
    Поэты собирают единомышленников…
    Господи, какая хуйня!
    Искусство – печать одиночества
    И того, что нового дня может не быть,
    Потому что так хочется!

    Искусство как ненависть к Пушкину…
    Объяснимо, но все же загадочно.
    Художники рушат матрицы времени,
    Они делают их придаточными
    К вихрю мазков и печатей
    (Но не наоборот!)
    Иконы взрывают сознание,
    Наполняя собой небосвод.

    Проза, скульптура – гавно!
    Стих - как последний день лета…
    Надеюсь мне никогда не выжгут
    Клеймо хорошего поэта.

    2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:47 ]
    О любви
    Смешать краски! Размазать цвета!
    Разрушить нах.й все фундаменты!
    (Потому что у меня такое настроение).
    Пиротехники пусть сходят с ума,
    Видя плавящиеся орнаменты
    Моего любовного построения!

    Надевая белый пиджак,
    В паспорте выведу – Роттен,
    Буду кричать: «No Future!!!».
    Мне откровенно плевать в лица
    Всех гениев и героев –
    Вот, что делает любовь –
    Белые стихи… Потоки сознания
    Круче прибоев…
    Докажем вновь???

    Расстрелять всех, кто ходит!
    Ein Shlag по реальности!
    С моего завоевания тебя
    Любая победа – поклон Формальности,
    Своеобразный долг и составление протокола,
    Официальная часть!
    Сколько правильных слов…
    Дефактуризация пламени начинается с угольных основ!!!
    Но ты дойдешь ради нас до углей…
    Финал – одно слово… Быстрей…

    2008.


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  30. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:38 ]
    Поэты знают наперед
    Обычный поэтический квадрат
    Обозначает, в основном, бездарность.
    Особенно, когда он подкреплен
    Отсутствием таланта. Филигранность
    Стиха в кривых отрывках воспаленных мыслей,
    Порядок времени не может не зависнуть,
    Когда вдруг появляется шедевр...

    Стихи способны направлять
    Поэта в ложный путь какой-то эйфории -
    Колокола все зазвонили, идет парад,
    Гремит ударами в висках (от счастья) бал,
    Но параллельно миру блеска -
    Шатается, наполненный тенями туч, квартал,
    И с высоты на землю льется неизвестность...
    Ее не разгадать и не предотвратить
    Нам результатов ее действий,
    Но предположить...
    Пожалуйста! Любой исход!
    Поэты знают наперед —
    Один из всех вариантов, даже невозможный,
    Заведомо неправильный и ложный
    Когда-нибудь произойдет...

    Казалось бы, иссяк фонтан,
    Но новый словооборот
    Заканчивает мой квадрат –
    Поэты знают наперед!

    2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:16 ]
    Воскресение
    Ехать в трамвае настолько мерзко -
    Можно только смотреть в окно
    (Единственная допустимая картинка).
    На перекрестке времен, маршрутов, заученных текстов:
    Точнее – воплей Одесского рынка
    Сумасшедший кричал, как стреляли
    В карамельный рассвет.
    У него, вырывавшийся пар на морозе,
    В небе выдал такие узоры,
    Что барыги и клерки Привоза
    На секунду затихли, как будто
    Увидев что-то, что их не касалось.
    Но потом все опять продолжалось:
    Так и не успев начаться
    Воскресение хлопнуло дверью…

    Сумасшедший кричал до полуночи –
    Единственный, кто был свободен.
    Воскресенье его – лишь парад
    Метафор, украденных у подворотен.

    2009.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  32. Андрей Орловский - [ 2009.08.23 22:21 ]
    Анкета
    Мой цвет волос - русый,
    периодически - черный.
    Я видел как облака
    Истыкали ратуш шпили.
    Уже относительно сильный.
    Навзрыд задаю вопросы.
    Умею держать стакан.
    Мои стихи - о любви.

    Пытаюсь оставить след.
    Надеюсь, даже красивый.
    В лужах, где бьют отражения
    Рисунки углем на стене.
    Спасибо, все слишком яркое.
    Кроме мечты в перспективе
    Любое прошедшее "было"
    Превратить в "так хотелось мне".

    Иллюзи дорого стоят.
    Мой дух - заплатить годен.
    В последней графе жирно -
    АБСОЛЮТНО СВОБОДЕН.

    2009.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Людмила Крококо - [ 2009.08.23 22:29 ]
    Взглядом...
    О как красива ты, мила!
    С тобой мне быть приятно рядом,
    Ты, как свободная стрела,
    Всех покоряешь чутким взглядом.

    В моих глазах ты слез не видишь -
    Их не могу делить с тобой,
    В тени прошедшей жизни дышит
    Устало-грязных слов прибой.

    Не верь словам - лжецы мертвы,
    Их контролирует мой разум,
    Дистанции "без чувств" верны-
    Приказ был строго отдан стражем.

    И ты дословно все поймешь.
    Мы будем робко веселиться...
    И скромно спросишь:"Ты придешь?" -
    Не разрешив на век проститься.
    23.08.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Ольга Корендюк - [ 2009.08.23 21:40 ]
    місто-тіло
    місто-тіло часом пошкоджене
    над тобою літять дні-птахи
    я в тобі навпаки перероджена
    замурована на віки.

    ящірки сьогодення
    там де попіл мир і війна
    висотують нові нетленні
    вічні свої імена!


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Леся Романчук - [ 2009.08.23 18:19 ]
    Чорним лицарям Донбасу
    "И дышит нам в лицо
    дракон-забой жарою"
    Іван Нечипорук

    Хто в небо лине,
    Кому – в глибини,
    І від нуля
    Розлуку лічить
    Не на хвилини
    Вона, земля.

    Щоденно вої
    Ідуть в забої
    Тепла задля,
    Але ні крихти
    Не дасть без бою
    Вона, земля.

    То жар, то вибух,
    Вода і крига
    Тіла схиля,
    Ні вниз, ні вгору,
    Трима в покорі
    Вона, земля.

    Поглянь-но, брате,
    Йдемо збирати
    Удень зірки,
    Пліч-о-пліч стати,
    Бо ми – солдати,
    Чоловіки.

    Така робота,
    Крокуй, піхото,
    І від нуля
    Така вже доля,
    Ми орем поле
    Твоє, земля.

    Підземне поле
    У чорнім лоні
    Твоїх скарбів.
    Аристократи…
    Сто раз продати
    Твій біль і гнів.

    Каріатидо…
    За що купити
    Твою сльозу?
    Чим оцінити
    Ті білі квіти,
    Довічний сум?

    Він не із криці,
    Твій білий лицар,
    Тремтлива плоть,
    Йому нелегко
    У пеклі штреку
    Себе бороть,

    І все ж, уперто,
    Незламно-твердо
    Щодень – з нуля
    Ідуть в забої
    Мої герої.
    Твої, земля.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (7)


  36. Наталя Терещенко - [ 2009.08.23 17:04 ]
    Сотворю собі літо
    Сотворю собі літо і виліплю в літі себе.
    І тебе, щоб удвох зустрічати і пестити вечір.
    Заодно сотворю собі небо, як льон голубе,
    І трояндовий сад,
    у якому пташина
    щебече...

    Сотворю собі рай, сотворю, бо й насправді пора.
    Закосичуйся, літо, визорюйся світлим буршти́ном!
    І стікатиме пісня росинками див з-під пера,
    Малюватиме пензлем душа
    вже достиглі
    картини.

    Лоскотатимуть губи цілунки пухнастих кульбаб,
    І зомліє земля від такого небесного щастя,
    Там, де Божою милістю ти і володар, і раб,
    І нічого у світі
    блаженного раю
    не застить.
    …Сотворю собі літо!


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.45)
    Коментарі: (13)


  37. Леся Петрик - [ 2009.08.23 16:38 ]
    Смак розчарування, або Паризький етюд
    У контурах паризьких сірих вулиць,
    в мелодіях середньовічних стін
    не я одна, а тисячі позбулись
    своїх нездійснених неспілих мрій.

    Смакуючи незвичністю вина
    (хоча незвичність тліє майже зразу),
    роздумую, чому така вона –
    Країна Мрій?.. Ввімкнемо нову фазу,

    де видно втертий пасажирський бруд
    і спів, сюсюкання ніч-наркоманів,
    і збочень запахів добрячий жмут,
    злочинство процвітає: не на грані.

    Звичайно, справжні майстри із майстрів
    творили наяву архітектуру,
    та все затьмарює модерність снів,
    що снами лиш назвати можна здуру.

    І на остаток знов ковтну вина,
    заїм уже набридлим круасаном
    розчарування. Захват все мина…
    Не сипле більше на свідомість градом…


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (4.95)
    Коментарі: (3)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2009.08.23 16:33 ]
    ДОНІ ЯРИНЦІ
    Голубенькі очі у Яринки,
    Наче неба чистого краплинки,
    Неба українського ясного,
    Де пливе велична тінь Дажбога.

    Він Украйну нашу щиро любить,
    Променями сонечка голубить,
    А іще дає усім нам силу
    Бог весни, чудесний Бог Ярило.

    Він дощі на землю посилає,
    Все тоді буяє, розквітає,
    І росте собі й моя дитина,
    Донька сонця світлого - Ярина.

    7504 р. (від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (3)


  39. Василь Степаненко - [ 2009.08.23 15:28 ]
    У спеку
    *
    У спеку
    Вітер доторкнувсь до листя,
    Аж затремтіло,
    мов востаннє дув.
    Як почуття ждемо у нагороду.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Лінія Думка - [ 2009.08.23 13:33 ]
    =
    Візьми мою руку і ходімо у вічність
    творити свою зі ста тисяч казок,
    дарувати Любов, Щастя, Рaдість і Ніжність,
    щоб дістатись далеких та світлих Зірок!


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  41. Лінія Думка - [ 2009.08.23 13:33 ]
    ........*.......*.......
    Війнути на міжзоряні планети,
    Трунку хильнути і спитати
    Де ти, Любове моя,
    Ти, що схожа на примару?
    Я віддаю себе уповні на поталу.
    Приреченою будь терпіти біль,
    Нареченою будь ім'ям моїм.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" 4.5 (5.09)
    Коментарі: (2)


  42. Олексій Тичко - [ 2009.08.23 13:27 ]
    Нас не вінчали небеса
    Ми не були з тобою в храмі.
    Рушник весільний не для нас.
    Не нам майстрів ікони давні
    і золотий іконостас.

    Для королеви без корони
    з дзвіниці, так, немов із хмар,
    не прозвучали срібні дзвони.
    Не об'єднав святий алтар.

    Ми не блукали серед степу,
    нас не п’янила сон-трава
    ні в літній дощ, ні в сильну спеку
    не заманила ковила.

    Ми не були з тобою в житі,
    де мак, ромашки польові
    ростуть у сонці оповиті,
    покриті пилом в куряві.

    Не освятились диким степом.
    Не обвінчали небеса...
    Милуюсь на столі портретом.
    Мій ангел, чистий як роса...
    18.08.2009р.

    Можна прослухати,подивитися тут -http://www.youtube.com/watch?v=Mg844v9XMnM


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  43. Олександр Шумілін - [ 2009.08.23 10:20 ]
    * * *
    І знову слів катма для перемовин,
    Як ніби пластир горло заліпив.
    Росте доба, а тільки тіло ловить
    Відсутність руху і відсутність злив.
    Вдихаю літа, тихо ніби ладан,
    Вечірній заспокійливий ефір.
    Пора відпусток -
    хмари вийшли з ладу,
    а я живу усім наперекір.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.23 08:30 ]
    Доба – моноклева кобра
    Останній склад слова «миші»
    в оборонній поставі Доба шепоче,
    як моноклева кобра, звишки
    із Всесвіт перед Господом-ловчим;

    язик роздвоєний, мов літера «еЛ» з абзацу
    заголовна… У Доби ніч – роздута,
    плеската грудина кобри. ВорАться
    своєю душею у небо хочу. Пута

    розірву, поскидаю з ніг диби,
    щоб на спині кобри, де світиться,
    жовтизною себе угвинтити
    пломенистим кільцем – другим місяцем…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  45. Олеся Овчар - [ 2009.08.23 03:36 ]
    Хто пожаліє тебе, як не осінь...
    Хто пожаліє тебе, як не осінь,
    Заплаче дощем над тобою –
    І вже не один ти зовсім,
    І вже заплаканих двоє.
    Іноді хочеться просто
    Відчути спорідненість душ,
    Хай це буде і осінь -
    Слизька і холодна, як вуж.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  46. Ірина Білінська - [ 2009.08.23 00:18 ]
    Не попелюшка

    Задивлена у небо,
    ніби в люстро,
    в уяві твій малюю силует.
    Хоч ти не принц.
    І я не попелюшка.
    Але звучить у серці той сонет…
    І серце –
    повне музики і казки,
    і віри в чудо,
    бо любов моя горить так ясно,
    спалюючи маски.
    Хоч ти не принц,
    не попелюшка я…
    Я не боюся,
    що проб’є дванадцять
    і все мине,
    розтане, як туман –
    я творю казку у своєму серці.
    Я кожен крок
    змальовую сама.
    Опівночі шепну тобі на вушко:
    шукай мене,
    якщо любов жива!...
    Хоч ти не принц,
    а я не попелюшка –
    ми від природи здатні на дива…




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  47. Роман Коляда - [ 2009.08.22 23:43 ]
    Невже ти не чуєш? (передчуття Різдва)
    Стеблинка.
    А в кроні майбутнього дуба
    Вже вітер співає.
    Невже ти не чуєш?

    Ікринка.
    А короп дзеркальний на плесі
    Вже скинувся дзвінко.
    Невже ти не чуєш?

    Хмаринка.
    А блискавка вже розщепила
    Березу на друзки.
    Невже ти не чуєш?

    Дитинка.
    А янголи вже «Алілуя»
    Гуртом заспівали.
    Чуєш?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (7)


  48. Юрко Халавка - [ 2009.08.22 21:30 ]
    ---
    Парасоля спала в наплечнику,
    а стосунки були в минулому,
    Ми були невимовно гречними
    то ж плачі гамували кулями…

    Ти малюєш майбутнє прозою,
    Я карбую контури відчаєм.
    Припинаєм мрії наркозами,
    щоб вони не втекли до інших.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  49. Юрко Халавка - [ 2009.08.22 20:16 ]
    ***
    В цьому світі білка і каменю,
    Де панує байдуже слово.
    Може бути і білий – траурним,
    Може й чорний бути – святковим


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  50. Наталя Терещенко - [ 2009.08.22 20:28 ]
    ЕПАТАЖНА ЧЕРЕПАХА (байка)
    Захотілось Черепасі
    Імідж поміняти:
    Панцир зараз не на часі,
    Й колір сіруватий…
    От вона й придбала в дебрях
    Суконь повну шафу:
    А-ля кобра, а-ля зебра
    І а-ля жирафа…
    Приміряла довго, чинно,
    Й задля епатажу
    Посунулась на стежину:
    Що громада скаже?
    Як хотілося овацій
    Амбіційній пані!
    Та отримала за працю
    Лиш розчарування…
    Звідусіль самі лиш зойки
    Й вигуки лунали:
    Хто ж це Вам біди накоїв,
    Та що ж з Вами стало?
    - Хто насмілився обдерти,
    Вас, таку хорошу?
    - Бідна і невинна жертво,
    Подавайте в розшук!
    Засмутилась Черепаха –
    Хоч стрибай із мосту!
    Поміняти одяг – махом!
    А імідж – непросто…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1846