ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анатолій Мельник - [ 2009.06.05 15:47 ]
    Летіли
    Летіли дні, листи, ракети.
    На перехресті двох віків
    Вгризались зуби у планету,
    І вили, вили хижаки.
    Пусті тенета...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  2. Олексій Кацай - [ 2009.06.05 15:11 ]
    Зіткнення
    І.

    Кошлаті будні кам‘яних небес
    з архітектурного вилазять карсту
    на протяги гудків, сирен та мес
    в снігах Плутону та в пустелях Марсу
    туди, де вже на відстані руки
    пітьми та світла клубочать огроми,
    сколочуючи в сподівань грудки
    пласких життів об‘ємні хромосоми.
    Машини неба бунтівна деталь
    враз губиться поміж зірок та кварків
    там, де зіштовхується з даллю даль,
    там, де боги
    вмирають від інфарктів,
    а демони від ляку висоти
    зіщулюють перетинчасті крила.
    Та спалені вже автотрас мости,
    вже таїна заклично засурмила
    й громадиться на іншу таїну,
    як і потрощений на гуркіт простір,
    де кожен звук
    ламається в луну,
    але де зайві і кістяк, і костур,
    бо невагомість – музики ріка
    поміж високих берегів поезій –
    тебе з автівки кидає вікна,
    неначе шибку, зведену на леза.
    І ними краючи свій власний жах,
    ти ще хрипиш: «Не зупиняй, кохано,
    рокованих на сьомих небесах
    тих зіткнень, що чи пізно, а чи рано,
    зруйнують вщент буденщин апарат!..
    Що наша смерть?.. Це – просто звичка жити…»
    А в світі, що повернутий назад,
    як вихлопна труба у днів гонитві,
    кохана знов обмацує твоє
    лице і тіло – від душі до ребер, –
    зітхнувши в прірві зіткнення на це:
    «Повернута безодня
    зветься
    небом…
    Але різниця в цьому є хіба?..
    Хіба сама я
    просто їхній клаптик?
    Як відшукати в галасі слова,
    врятовані від зіткнення галактик!?
    Та що слова!.. Античастинки мов…
    Вони світ повсякчасно
    половинять.
    Та плач дитини – перша з молитов –
    невже кидок твій в хаос не зупинить,
    де обертання лопаттю гвинта
    усесвіт вчавлює в глиб мікросвіту?!?»

    …А на метал розбитого авта
    летять кленові гвинтокрили літа.

    ІІ.

    Хай, любо, вичахлих зірок метал
    тебе ніколи більше не поранить…
    Іржавий час на простору кристал
    нехай моє кохання переплавить
    і кришталевих станцій
    острови
    замерехтять на всіх твоїх орбітах,
    коли в проміння теплого траві
    гойднуться ледь на відстаней магнітах
    галактики
    двох наших спраглих тіл…
    Тобто, тіла закоханих галактик.
    Міжзоряний
    заклубочиться пил
    в пульсарів двох зласкавленому такті,
    вдаряючись, паруючись з усім,
    що вже було, що буде, що є плином
    хвиль почуттів. І в океані змін
    я – електрон, ти – моє електрино,
    а разом ми – любові вічний струм
    напругою у сонцельярди вольтів.
    Молекул розпорошений двигун
    у швидкостей
    заплутується корді
    і там, де ні початку, ні кінця
    не мають таємниць розняті мушлі,
    сколочуються атоми в серця
    живих істот, а промені – у душі.
    І перетворюється в світло кров,
    і шурхіт світла сповнює світання,
    і в центрі космосу є кожна з мов,
    що, як і він, занурений в кохання.
    Прошепочи мені свої світи.
    А я відкликнусь власними зірками.
    Зіштовхнуться хай, врешті решт, вони
    радіохвилями і голосами,
    тілами, атмосферами.
    Усім,
    що входить одне в одне
    і єднає
    дим наднових
    і ватри тужний дим,
    що точиться до нас із неба
    краю.
    Чи небокраю?! Любо, почекай!..
    Ти бачиш?.. Там, за обрієм, де трохи
    псує ідею вертикалі плай,
    розплесканий до автокатастрофи,
    зіштовхнулась з життям зарано смерть.
    Ледь пригальмуй! Хай всіх істот заради
    ці дві істоти
    рух наповнить вщерть…

    Воскресле небо скресло
    зорепадом.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Олексій Кацай - [ 2009.06.05 15:46 ]
    Зоряний шлях
    Цей зоряний шлях
    крізь галактик багаття
    із полум‘ям, скрученим
    вихором слів,
    дарує космічної
    праці завзяття,
    надійність дарує
    снів та кораблів.

    Цей зоряний шлях
    дуже схожий на ребус,
    але як в метафорах,
    фарбах, словах,
    зникають планети –
    лишається епос,
    зникає людина –
    лишається шлях.

    Цей зоряний шлях
    не буває зарано
    кричати у ранок
    із ночі кінця,
    бо вже невпокорений
    попіл Джордано
    землянам щомить
    стукотить у серця.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (4)


  4. Катерина Василенкова - [ 2009.06.05 14:31 ]
    Душа
    Зловивши в кулак свою душу,
    Її я ховаю від світу.
    Доверху себе застебнувши,
    Не дам їй у вирій злетіти.
    Пластмасові гудзики-грати
    Малюють штрихами неволю
    В полоні повинна тримати
    Пташину душевного болю...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.04)
    Коментарі: (3)


  5. Світлана Гармаш - [ 2009.06.05 14:30 ]
    Замкнене коло
    Любити значить чекати
    чекати значить терпіти
    терпіти значить шукати
    шукати значить горіти
    горіти значить рушати
    рушати значить робити
    робити значить щось мати
    щось мати значить… любити
    любити значить чекати.


    Рейтинги: Народний 4.92 (5.03) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (3)


  6. Олена Осінь - [ 2009.06.05 14:48 ]
    Памяти О.Янковского – настоящего Волшебника
    (Хозяйка – волшебнику)

    Куда-то пропали мысли,
    А следом ушли мечты.
    И солнце не там, где раньше -
    Ни с неба, ни с пустоты.

    И дождики суше стали,
    И небыль уже не быль.
    И там, где с тобой летали,
    Сребрится безмолвно пыль.

    И в ней затерялась рифма,
    Рассыпался звонкий слог.
    Отчаянно безыскусный,
    В вазоне завял Ван Гог.

    Но лето - совсем не жарко,
    Как будто вот так - зимой,
    И зыбко, все очень зыбко,
    Как голос в ответ - не твой.

    Как будто не стало моря,
    Не сложится сено в стог.
    Ты отнял, все это отнял.
    Не отняв - оставить не мог?

    А в сущности – что б изменилось?!
    Бежать не устанет Земля.
    Везде, ведь, где ты бессмертен,
    С тобою жива и я.

    Стихи написать на камне,
    Где струнами ветры звенят.
    Ведь ты же когда-то шептал мне,
    Что рукописи не горят.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (11)


  7. Олена Пашук - [ 2009.06.05 10:12 ]
    старість застала її зненацька
    старість застала її зненацька
    у формі шкільній
    бант на волоссі
    важко повірити та їй довелося
    залишити школу
    в клітинку осінь
    й носити кайдани чужого імені

    топити у річці вербових котиків
    вони не рятують від мишесмутку
    пальці тереблять мов самокрутку
    спідницю made in собача будка
    що може розсипатися від дотику

    вона ще не звикла жити навпомацки
    дивитись у дзеркало - бачити вічність
    лягати у жовтні прокидатись у січні
    і рахувати дні ідентичні
    що розмежовані місяцекомами

    нас обирають і ми вибираємо
    в "притулку для квітів" відсутні умови
    може і справді її хтось замовив
    зорі на небі ікрою мойви
    і порцеляна зграями

    пішла під землю з дощами осінніми
    жодних слідів світлин і свідків
    вітер гатить кулаком по вікнах
    і мародером по хаті сусідка
    вириває речі з коріннями



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  8. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.05 10:47 ]
    НЕДОЗВОЛЕНЕ

    Ще трохи – і буде темно.
    Ніч зірве фіранки облич.
    Я знала зірки поіменно
    У ту безіменну ніч.

    Додолу зривався спокій
    Зрілістю пізніх слив...
    Мужчина зеленоокий
    Тишу в руках цідив.

    Горіло в саду бадилля,
    Гірчив на губах той дим.
    Від дотиків – божевілля! –
    Мій голос ставав п’янким.

    Думки розбивались лунко
    Із легкістю кришталів...
    О, як мені ті цілунки
    Не принести зі снів?

    Видіння розвіє сонце,
    Ту вирву чужих утіх...
    Боюсь, лиш уранці сон цей
    Ти вип`єш з очей моїх.
    24.02.06.



    Рейтинги: Народний 5.56 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  9. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.05 10:20 ]
    ЯЛИНКИ
    Присвячується усім ялинкам,
    принесеним в жертву
    новорічним святам.

    Косили їх безжалісно, під корінь.
    Колись так само брали у ясир.
    Ще буде все: чиєсь спітніле „сорі”,
    Задуха непровітрених квартир.

    Впадуть до ніг, обвиті мотузками, -
    Окраса свята, свіжий інтер’єр.
    Підіпруть стелі стятими вершками,
    Крізь шибку задивляючись на сквер.

    Ще будуть шати із вогню та срібла,
    Колючий дощик, бризки конфетті.
    На кухні буде смажитися риба,
    Вдягаючись у ряси золоті.

    Ще буде вечір, і хмільний, і ситий,
    Ковбаси, вина, кава і пиріг...
    Сп’янілі руки мацатимуть віти,
    Танцюючі штовхати будуть їх.

    Мов наречені – так багато вбрані.
    Чуже ж весілля, все – до калачів...
    Тремтітимуть вогнями Роксолани.
    Ридаючи безмовно уночі.

    А потім – тиша. Потім буде спокій.
    Зривання шат, обвислих на гілках.
    І ці ялинки ще відлежать боки,
    Лишаючи голки на смітниках.
    31.12.05.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  10. Володимир Мацуцький - [ 2009.06.05 10:58 ]
    Повесть о порубленном лесе
    На соснах появились свечи –
    зелёные младенцы мая…
    Гармония весны
    и вече
    зелёного
    лесного рая.
    Но рай лесной
    сегодня продан.
    Купили деньги,
    что не пахнут:
    с землёю,
    лесом
    и народом…
    Пахан – как хан,
    крушит с размаху…
    Уже распиливает ели.
    Работают на хана профи.
    И черт те, что –
    на самом деле:
    душа без Бога –
    в фас и в профиль…

    Но храмы рубит
    под крестами
    московско-иудейской
    веры
    бандит –
    с христовыми устами,
    пахан,
    ворующий без меры…
    Московский храм
    и поп московский
    московского патриархата.
    Молись, коль ты пахан
    таковский,
    а по-народному
    «московська вата».
    Сосна – на крест,
    и дуб – для гроба,
    природы свежие руины,
    и дом «от Бога» –
    веры проба,
    и гроб
    для нищей Украины…
    Крушит пахан, –
    "своя природа",
    и лес ему
    "свой" бог отмерил…

    ВоскрЕси, Боже,
    для народа,
    чтоб оный
    больше в Бога верил!

    Но Бог ли – бог,
    где сохнут травы,
    дубы срубают
    для распятий?..
    Христос в одном,
    быть может, правый –
    гвоздей не больше,
    чем запястий…
    Освободим ли мы –
    себя от кори –
    той веры-лжи,
    где воры – судьи?!..
    Сосна и дуб –
    Вселенной корни,
    вершина
    Абсолютной сути…
    А тут пахан
    и денег торба:
    купить ковчег
    готовы Ноев
    и веру праведных
    без торга,
    лес
    выбриваючи
    пилою.

    Май, 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (18)


  11. Ксенія Лис - [ 2009.06.05 09:06 ]
    Я К Х О Л О Д Н О !


    Мені так холодно в цю зиму
    Замерзло все...
    А серце б”ється ще об кригу
    І чогось жде...

    Весна розтопить лід надворі
    Та не в душі...
    І в літку тут дерева голі,
    Лежать сніги...

    Вже не зігріють мене руки,
    Навіть твої.
    Любов померла від отрути
    В зимові дні.


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.17)
    Коментарі: (3)


  12. Михайло Дорошенко - [ 2009.06.05 09:08 ]
    скільки...
    Скільки крові на тебе налити жертовнику мрій?!
    Скільки років чекати на посмішку вашу, о боги?!
    Воля кроку зі стежки і може неправильних дій
    Все ж дорожча аніж обездумлені роки
    Все так просто, коли ритуали шліфують століття...
    Час настане і хтось там запале свічник
    Але я так не можу і з зеленавого віття
    Побудую ту кущу до котрої зовсім не звик!
    І поставлю її на найвищі висоти наземні
    І чекатиму Бога допоки світатиме путь
    Ми з ним сядем на хмари, як діти позвішуєм ноги
    Посміємся, поплачем, Він моргне мені й скаже- "Забудь"!


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.94) | "Майстерень" 5.25 (5.1)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Васильченко - [ 2009.06.05 01:33 ]
    Нічне
    коли ти лягаєш спати
    у дім прокрадається Ніч-
    Вовчиця
    нечутно входить
    до кімнати
    стає над тобою
    і уважно
    придивляється

    від в'язкої тиші
    просишся болісно в сон
    прикликаєш чорну безодню
    падаєш

    зовсім поряд
    мірне
    хрускотіння-
    то Вовчиця- Ніч гризе
    твої кості


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Коментарі: (4)


  14. Світлана Васильченко - [ 2009.06.05 01:49 ]
    Дивовижний
    Дивовижний. Такий, такий!
    Що нехай світ зірветься з кручі-
    ми притулок собі знайшли
    у серцях наших неприручених.

    Обіцянкам старим кінець.
    Я чекала занадто довго.
    Хтось узимку, мабуть, засне
    до весни-
    та не ми, закохані!

    Той вогонь, що в моїх очах,
    аж до полум*я ти роздмухав.
    І віднині безмовний час
    не здається для мене мукою.

    Дивовижний. Такий! Такий...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (6) | ""


  15. Наті Вінао - [ 2009.06.05 01:49 ]
    Осіннє
    Як холодно
    шукать в осінній сірості.
    Як боляче
    блукать на самоті.
    Бентежить серце сум
    від тої ніжності,
    Що завернула в ковдру дрімоти...

    Як соромно
    від шепоту невинності.
    Зриває вітер шум із вух...
    А лист,
    Як золото,
    як символ вірності
    Знервовано і впевнено летить...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  16. Наті Вінао - [ 2009.06.05 01:08 ]
    А завтра - вісімнадцять
    А завтра - вісімнадцять...
    Щось інакше? Я - інша, чи така, як всі?
    Як завше, квіти юності червоним маком у вівсі...
    Сьогодні ще сімнадцять.
    Щось зміниться? Та ні...
    А завтра...
    Виросла й не зрозуміла,
    Хоч намагались з усих сил.
    Чи впевнена, що все ж зуміла
    Інакше трохи, як усі...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Наті Вінао - [ 2009.06.05 00:51 ]
    Ангел
    Очі добрі та ніжні,
    А в них туга - в озерах отих.
    І крила... Пір`я сніжне,
    Пір`я людей... неземних.

    Люди? Люди небесні!
    І голос в спів огорта,
    Голос чистий, мов весни,
    Що може час поверта...

    Ось вони - на хмарині,
    В небі сяють крильми.
    І як не повірить людині,
    Що не така, як ми...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Наті Вінао - [ 2009.06.05 00:40 ]
    Бреду одиноко больная
    Бреду одиноко больная
    Мокрыми улицами,
    Кажется, сонного города,
    Кажется, выгляжу молодо...
    Мыслями-умницами
    Люблю однобоко шальная
    Громкость слов...

    Улыбкой забытой играя,
    Слезными шутками...
    Кажется, не было повода,
    Точного,сильного довода
    Против... Но сутками
    Брожу одна презирая
    Сор голов,

    Омытую грязь миража и
    Золото масок... Гаммы,
    Кажется, шире на ноль нулей,
    Кажется, но аромат солей
    Громко кричит... А дамы
    Вокруг ловят дым куража и
    Легкость снов...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Наті Вінао - [ 2009.06.05 00:38 ]
    Уходи не туда, где тепло
    УХОДИ НЕ ТУДА, ГДЕ ТЕПЛО -
    Холод тоже бывает лекарством,
    Одиноким, застывшим коварством,
    Диким ветром!.. Да так, повело...
    И остыло. Что ж, правь своим царством!

    Нежным, теплым и красным.
    Если сможешь - прекрасно!

    Ты осмелился взять мое штурмом,
    Удивить, растопить затвердевшую кровь!
    Даже странно, что вновь...
    А ведь я не прощала! Смешно, даже дурно!

    Грустно лишь от того, что не слышал
    Дробь барабанов после каждой победы
    Единолично моей! Что ж, не слышал...

    Ты просто спрятался в чужой теплице,
    Едва остыли звуки прощальных слов!
    Покрыты инеем теперь мои ресницы,
    Лед в сердце, и не радует улов...
    Однажды из жары сбежишь в прохладу вновь!


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Наті Вінао - [ 2009.06.05 00:36 ]
    Ищу я вдохновение
    Ищу я вдохновение в стихах других поэтов,
    А надо бы - в стенаньи ветра, беге облаков...
    И чую музыку в словах чужих советов,
    А надо бы - "дыхание листвы и звон колоколов"...

    Ищу логичность мысли в чинных разговорах,
    Когда друг друга мучают, ненавистно любя...
    И чую нежности азы в прикрытых злобой взорах,
    Когда наносят раны сердцу радостно шутя...

    Ищу себя, судьбой распрятанную по углам
    (Хотелось бы когда-нибудь нечаянно найти)...
    И чую красоту сквозь жизнью выброшенный хлам,
    Хотелось бы частичку - зернышко спасти...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Василь Степаненко - [ 2009.06.04 20:05 ]
    Плете косу
    *
    Плете косу з пісень пташиних травень.
    Така у тебе в юності була.
    Шовкова й запашна,
    Як зараз трави.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  22. Катя Тихонова - [ 2009.06.04 19:30 ]
    * * * * *
    Тремтять слова над келихом вина.
    У серці спокій, наче по причастю.
    Крізь степ очей озвалася луна
    тих журавлів, що в небі, мов у щасті.

    І спалахне каштанова свіча,
    (так само несподівано, як згасне)
    Багато свіч освітлять темний шлях
    тим журавлям, що в небі, мов у щасті.

    Об лезо душ нагострена трава
    у дзьобі прилетить в гніздо пташине.
    Тремтять слова над келихом вина,
    відгірклого небесного полину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  23. Анатолій Мельник - [ 2009.06.04 17:25 ]
    Стус
    Тортури і тюрми, кайдани і грати -
    Не треба, не треба в ці іграшки грати.

    Навіщо ця влада, навіщо ця сила,
    Коли тільки воля кохана і мила?

    Коли тільки тіло старіє в неволі,
    Страждає, нудьгує і плаче від болю.

    А душу крилату кайдани і грати
    Не в змозі зневолить, не в силі зламати!

    Кати не досягнуть своєї мети.
    Є сила у духу - безсилі кати!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (10)


  24. Павло Погуц - [ 2009.06.04 17:30 ]
    АПОКАЛІПСИС ДУШ
    Криваве сонце запалало вогнем,
    Сьогодні змінилося завтрашнім днем,
    Ніч, як медуза Горгона, оповила весь світ,
    Зжерла зла день, розпалила зоряний лід.
    Тиша смерті натягнулась, як колючий дріт,
    Вампіри, демони, убивці вийшли з-за воріт,
    Десь у тиші загавкав кіт
    І від страху планети збилися з орбіт…
    Ні!!!!!
    Кривава ніч нарешті настала,
    За наші гріхи почалася розправа.
    Десь неподалік сокири точать кати,
    А ти…Біжи! Біжи!
    Смерть і Кара іде!!!
    Не врятуватись нікому, нікому уже!
    Коли кожен ховає в рукаві кинджал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли кожен скриває в усмішці оскал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в очах пустота, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в серці замість емоцій байдужість одна, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ми мовчки дивимось, як у нас вмирають під ногами, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли нещасного вбиваєм плювками, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли гроші єдине у світі, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ніхто не любується запахом квітів, це—Апокаліпсис Душ!
    Якщо небо упаде на землю, я навіть не здивуюсь,
    Хіба, мабуть, від злості закурю.
    Наш світ одна суцільна ніч, вже давно
    Погасли ті свічки, що ще трохи проганяли темноту.
    Уже їх нема. Погасли світочі. Усюди пустота.
    Нема добра—за нього є ціна.
    Маєш гроші, то й купляй,
    А як ні, то…то іди гуляй.
    Ми вже давно залишились без моралі.
    Дві тисячі років до неї ішли. Куди вже далі?
    І не знайшли!
    Наша мораль—то гроші, гроші то закон, то сила.
    Гроші тепер наш бог, за них матір би продала сина.
    Ми совість заховали в сейфі, вона невигідна уже,
    Краще, Боже, ми викинем її.
    Кому потрібна совість в епосі брехні?
    Коли кожен ховає в рукаві кинджал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли кожен скриває в усмішці оскал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в очах пустота, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в серці замість емоцій байдужість одна, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ми мовчки дивимось, як у нас вмирають під ногами, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли нещасного вбиваєм плювками, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли гроші єдине у світі, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ніхто не любується запахом квітів, це—Апокаліпсис Душ!
    Страшний Суд колись настане,
    Але ми не боїмося.
    Танками й ракетами озброїмося
    І ніякий бог нас не дістане!
    Ніч душить планету у своїх тенетах,
    Погасли зорі на останніх планетах,
    Всесвіт заплакав, із неба покапав дощ.
    Хотів очистити нас, та…
    У нас же ж парасолі!
    Годі!
    Апокаліпсис настав. І Бог тут ні причому .
    Ми самі все розпочали.
    Совість в яму закопали. Апокаліпсис настав.
    Коли кожен ховає в рукаві кинджал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли кожен скриває в усмішці оскал, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в очах пустота, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли в серці замість емоцій байдужість одна, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ми мовчки дивимось, як у нас вмирають під ногами, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли нещасного вбиваєм плювками, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли гроші єдине у світі, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ніхто не любується запахом квітів, це—Апокаліпсис Душ!
    Коли ніхто не любується запахом квітів, це—Апокаліпсис Душ!


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  25. Лариса Гурська - [ 2009.06.04 17:07 ]
    ДЗВОНАР

    Івану Гончару, подвижнику
    української культури

    Іване, Макара незнаного сине,
    Площі мурашник внизу під ногами.
    Іване, а небо ж високе та синє,
    Голуб з голубкою в ньому кругами.

    Іване, ну як там, у повені дзівонів,
    Срібні сміються, а бронза для слави,
    Іване, а де ж голуби? Гайвороння
    Небо зачорнює криком гаркавим.

    Іване, про що грімкотиш в піднебессі?
    Душу тривожиш і серце схололе.
    Іване, чи знаєш оту:»Да воскресє?»
    Бий же, дзвонарю на сполох!




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  26. Евгений Спежаков - [ 2009.06.04 13:30 ]
    Осенняя эпитафия
    Мы были торпедированы в ночь,
    Когда, замёрзнув, стекленели звуки.
    Напрасно я протягиваю руки –
    Мне некому и незачем помочь.

    Все тонут, не жалея об утрате,
    И мне не жаль непрочной тверди той.
    Я захлебнулся осенью густой
    И утонул в штормящем листопаде.

    Иду ко дну. В том нет моей вины.
    Я даже рад, что наглотался пряной
    Осенней горечи, такой теперь желанной,
    Что никакие сласти не нужны.

    Пьянящая туманная вода
    Меня в себя всё глубже погружает.
    А может, лист последний пролетает,
    А может, с неба сорвалась звезда,

    А может, тонут все на пароходе,
    Где не видать ни носа, ни кормы?..
    Последний лист, как капитан, уходит –
    И гаснет осень в сумерках зимы.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  27. Уляна Засніжена - [ 2009.06.04 12:29 ]
    Еспресо
    подвійне еспресо
    і грам п'ятдесят арарату -
    відчай запити... сльозами
    невимовним болем
    здавлює горло... гірко...
    цукру побільше,
    щось кава гірчить мигдалем
    і ще...
    я в каві бачу його...
    будь-ласка, ще п'ятдесят арарату
    і тістечко...
    те, що вишенька зверху,
    на спомин -
    він завше його полюбляв...
    я знаю, що пізно -
    вам час зачинятись,
    та він ще зі мною,
    не відпускає...
    біль...
    востаннє...
    прошу арарату...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (16)


  28. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:14 ]
    * * *
    У всьому є своя глибинна суть,
    Підвладна лише дотику прозріння,
    І навіть те, як нас з тобою звуть,
    І навіть те, як дихає каміння.

    Хіба відкрита сутність зодіак,
    Природа чар рожевої лілеї?
    Майбутнє кличе не полки вояк –
    Нових Коперників і Галілеїв.

    Відомо те, як, пишучи, поет,
    Виходить у далекі ноосфери?
    Дорогу проклада не кулемет,
    А світлий мрійник зоряної ери.

    Усі слова походять від зірок,
    І навіть ті, що з предками забуті.
    Все – глибина, і курячий жовток
    Не лиш жовток, а й згусток суті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  29. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:19 ]
    * * *
    Чи довго в мені нитиме цей звук –
    Пульс потяга на велетенських спицях?
    Я переходжу лінію розлук,
    Накреслену на ворзельській правиці.

    Хто б знав лише, як лінія оця
    В моїй душі лишилась борозною!
    Це потяг без початку і кінця
    Простугонів між мною і тобою.
    12.07.07.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  30. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:32 ]
    ТУМАН

    Ми відірвані від всесвіту. Туман.
    Дні укотре замикає коло мжички.
    Заблукала би, якби не сила звички
    Ця планета, станція землян.

    Ані сонця, ні вечірньої зорі.
    Біле небо розстила рулони вати.
    Завтра теж не буде вистачати
    Нам блакитно-синіх кольорів.

    Це туман сідає на міста.
    Це туман закутує провулки.
    І в очах випрошує притулку
    Змокла білосніжна пустота.

    Як би їй не здатися на тлінь...
    Просочились смерклі дні в кімнату,
    І в мені прокинулась крилата
    Туга попередніх поколінь.

    Все тумани плинуть зоддаля,
    Змішуючи простори і висі.
    Лиш дитя малює, як злилися
    Сонце,
    небо,
    люди
    і земля.
    10.12.06.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  31. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:06 ]
    ВІТЕР
    Хатки тримають зношені брилі,
    І ліс – неначе хор різноголосить.
    Блукає в тузі вітер по землі,
    Збираючи букети сосен.

    Ні затишку, ні спокою, ні сну,
    Гілки лягають долу, як корогви.
    Чи бачив ту нахилену сосну
    В бік нашого розбитого порогу?
    22.03.07.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  32. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:58 ]
    * * *

    На душі – косметичний шов.
    І сховать його не вдалося.
    День осіннім дощем зійшов
    І повиснув на абрикосі.

    Та ж печаль, і така ж сльоза,
    Лиш того, що одвічно прісна.
    Завтра день буде, завтра, за...
    Раннє сонце на краплях блисне.
    15.10.06.



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  33. Влад Псевдо - [ 2009.06.04 11:37 ]
    О.
    Завари мені чаю - міцного до дикого болю,
    Дай мені сірники - всоте я себе отрую.
    Мабуть, перед тобою я був надто голим:
    Це відплата страшна за відкритість і правду мою.

    Недостача сміливості - просто прийти і сказати
    В лоб - як кулею, може, взахлин, наповал...
    А тепер жереб мій - назавждИ бути названим братом,
    Перед лиш-не-сестрою я спраги не втамував.

    Хай інший "він" в тебе випросить чаю;
    Сірники, запльничка - так оті кращі беруть.
    Хай труїться. Смолою, тобою - він знає.
    А ти - ним задихайся,
    отрутою
    із отрут.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (7)


  34. Ліна Масляна - [ 2009.06.04 09:15 ]
    Вона забула
    Вона торкнеться до свого волосся
    І не згадає, як робив це він,
    Не пожалкує, що кохання не збулося,
    Що не почули разом щастя дзвін.
    Вона не буде плакати даремно:
    То не кінець, їм просто не судилось.
    Вона це зрозуміла вже напевно:
    Для іншого, звичайно, народилась!
    Вона вночі подивиться на зорі
    І їх з минулим зовсім не пов’яже,
    На думку не спадуть ідеї горя,
    Із вільним серцем спати ляже.

    Вона забула вже! Вона перемогла!
    Рубців у її серці не лишилось.
    Інакше б вона просто не змогла,
    Бо не для мук у світі народилась!

    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  35. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 00:42 ]
    * * *
    Зірвані квіти
    Кров випускають
    У вазу.
    Зірвані квіти
    Сивіють,
    Начебто вдови.
    Про що ти мені
    Хочеш сьогодні
    Сказати
    Цим передсмертним
    Мовчанням
    Букету айстр?
    Ялта, 3.06.03.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 00:20 ]
    КАПЕЛЮХ
    Дзвінок у двері. На порозі – друг.
    Застиглий погляд до нестями рідний.
    “Дозволь мені забрати капелюх,
    Що тиждень тому я забув. Потрібний”.

    “Проходь, бери. Я тут спекла пиріг,
    То, може з чаєм?..”
    “Ні”.
    “Замерзли ноги? -
    Надворі ж - вечір, і мороз. І сніг...”
    “Ну, наливай, погріюсь в тебе трохи”.

    Проміння лампи плавало в чашках,
    І погляд зупинявся на глазурі.
    Й провина. Й радість, й біль в твоїх очах,
    Вуста ж тремтячі, а слова похмурі.

    “Спасибі за смачний пиріг і чай”.
    Пішов. Його ковтнула завірюха.
    І знову ж те колюче “прощавай”,
    І знову він забувся капелюха.
    10.11.1999.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  37. Юрій Лазірко - [ 2009.06.04 00:58 ]
    Свiтом розлiтаюся
    Світом розлітаюся – сніжна новина.
    В серці розтаватиму, як мине зима.
    Як ятристу персть проб`ють сонячні списи,
    сивом розцвітатиму. Відсвітом коси

    дні мої жахтітимуть аж до божих жнив.
    Позбирай пригублено, пересій "як жив".
    Хай собі залишуся світлий, та нічий.
    Те що опадатиме – вже не закричить.

    У сулицях висійтесь, місячних мечах,
    ступлено заламаних, прикрощі та страх.
    Світом розлітаюся – сніжна новина,
    ніби приголубила вибухом війна.

    3 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.67) | "Майстерень" 5.75 (5.75)
    Коментарі: (9)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.03 22:38 ]
    * * *
    Коли вже осінь стане за плечима,
    Ріка життя літа у даль знесе,
    Дівча із голубенькими очима
    Мені весну у хату принесе.

    І раптом так засяє світла кіска,
    Мов сонце, що хуртечу розрива,
    Вона - струнка, мов польова берізка,
    І ніжна, мов ромашка лугова.

    Чомусь дитинством так тоді повіє -
    Любистком, чорнобривцем, чебрецем,
    І знов моя душа помолодіє,
    Мов торкнута квітневим вітерцем.

    Ласкавим зблиснуть променем зіниці,
    Мов сивину одкинуть із чола,
    Невже і справді юнка білолиця
    Мені весну у серце принесла?!

    Я одішлю скоріш її додому,
    Відчую, як у грудях відлягло,
    Вона дасть щастя хлопцю молодому,
    Мені очей залишивши тепло.

    7504 рік (від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  39. Світлана Гармаш - [ 2009.06.03 22:30 ]
    .... старенький вірш
    Я просто – жодна інша: я – це я.
    Я теж живу.
    І вмію ще любити.
    Я вперта, і наївна, і крихка,
    Але така, що ладна все простити.
    Я трохи вредна, я така, як є.
    В зіницях сумнів деколи ночує
    Але ти чуєш, я – твоє, твоє
    Оте свічадо, що тебе відчує
    Душею й тілом –
    Без усяких фальш,
    Без перебільшень,
    Без якихось зверхонь…
    Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
    Туди, де коні щастям мчуться верхи,
    Туди, де шовк і павутиння рук,
    Туди, де очі плачуть від цілунків,
    Де буде терпко від жаданих мук,
    І солодко від хвиль дарунків…
    А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
    Якби раптово тілом захотіла, -
    Я об покору ніжно розіб’юсь
    Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
    А я боюсь, якби ти захотів,
    То цілував би ноги та долоні…
    Любив й любив, і може й би не вмів,
    Проте збирав би солод весь солоний…
    Я є така, прости, я є така,
    Прийми мене таку, яку ти любиш.,
    За те я буду завтра лиш твоя,
    І обіцяю, що мене не згубиш…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (4)


  40. Марічка Мамчур - [ 2009.06.03 20:16 ]
    ритм життя - такий
    Літаки
    поїзди вокзали
    ритм життя - такий...
    у слові "ритм" -
    втрати, телефони, дзвінки
    і роки...
    а руки
    не відчуваєш

    холодно... звичка
    зараз зігрієшся
    віскі мартіні глінтвейн
    теж звичка
    і холодно

    квиток вокзал
    море прощань на пероні
    зараз зігрієшся
    ніч у вагоні
    такий ритм життя...

    літаки поїзди вокзали
    тільки б не загубитися
    зігрітися торкнутися
    руки
    через роки


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  41. Василь Степаненко - [ 2009.06.03 20:43 ]
    Літо (акварель автора)
    Літо
    під бриликом сонця.
    Очеретинку тягнуть мурашки –
    щоб йому змайструвати
    сопілку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Василь Степаненко - [ 2009.06.03 20:14 ]
    Подібно ним
    *
    Птахи не знають, що в дорозі буде.
    Летять туди,
    де миленько душі.
    Подібно ним
    Лечу до тебе, люба.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  43. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:39 ]
    Пред иконой
    Cколько рук пред стариной иконой!
    Сколько просьб и молитв каждый день!
    Миллионы плаксивых историй
    От двухсот несчастливых людей.
    Сколько слов перед ней, обещаний,
    Осуждений из лживых ртов!
    Вы давно позабыли сами
    Смысл веры в своих Богов.
    Пред иконой… такая вера,
    Безгранично глубокий взгляд.
    Вы почти идеальны, наверно,
    Перед ней. Просто страшен ад.
    Сколько знает Ваш Бог, что видит!
    И как много просили Вы!
    Каждый пятый Его ненавидит
    За избыток Его любви.
    Сколько глаз пред стариной иконой!
    Сколько сот обещающих клятв!
    Хоть создали свои каноны,
    Хоть Господь не отец и не брат.
    Только все же… просить – у Бога,
    Хоть и слушать его - позор.
    Ваши души давно убоги.
    А молитвы – бессмысленный вздор.
    Сколько слез пред стариной иконой!
    Богу каждый - кто сын, кто дочь.
    Кто б спросил, сняв свою «корону»:
    Мой Господь, я могу помочь?

    01.06.2009 г.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  44. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:56 ]
    Двадцать восемь строк
    Моим (разбитым в пух и прах) мечтам,
    Звенящим серебром в крупинках пыли,
    И вечно ждущим вылиться, словам…
    Моим любимым.
    Моим глазам, не плакавшим по нем,
    И тишине, свернувшейся клубочком…
    Моим мечтам, сожженным злым огнем
    В одной из ночи
    Моим, скучавшим по нему, губам,
    Просящим поцелуя неба, Бога,
    Моим (с протянутой рукой) мечтам
    Таким убогим.
    Моим, разлитым тонким полотном
    В тетрадях старых, писаным твореньям
    И чувствам, что живут одним лишь днем
    …Одним мгновеньем
    Моим ладоням, не согретых вновь…
    В который раз. Неуж то одолженье?
    Моим мечтам, творившим ту любовь…
    Моим сомненьям.
    И голосу, прозябшему в мороз.
    Спасибо…что все так и получилось.
    Из за него сказать мне не смоглось…
    Как мне любилось.
    Моим мечтам, уставшим от дорог
    Пылящимся, как старые тетради,
    Я посвящаю двадцать восемь строк…
    …Моей отраде

    Зима 2008 - 12. 03 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:09 ]
    Свобода
    Мне б веревки, что больно впиваются
    В мои хрупкие рук запястья
    Развязать и на миг покаяться
    Пред моим долгожданным счастьем.
    Вытирая лицо ладонями,
    Онемевшими от неволи,
    Я пойму, что мне быть спокойною
    Неуютно…и как-то больно.
    Мне б глядеть над небесной прерией
    Безгранично свободным взглядом.
    И в души бесконечность веруя,
    Разгонять сей тоски мириады.
    Мне б любить только если любится.
    Не пытаясь себе чужою
    Каждый день становиться. Путаться
    В чужих мыслях – ох, вязкое море.
    Мне б не прятать себя от правильных
    Не чертить между нас границы,
    Не пытаться быть столь же праведной
    И мелькать в тех же тусклых лицах.
    Мне б глазами сиять, как радугой
    И любить каждый раз, коль просит
    Мне душа моя…столь неправедна.
    Столь природна в своих запросах :)
    09. 01. 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:50 ]
    Миг
    Когда-то в этом миге я была....
    Чертила горизонты своим взглядом,
    И в них, как в строчках, пылкие слова
    Плела в стихи... как в собственной тетради..
    Когда-то я смотрела в эту даль
    И упиваясь тишины молвою,
    Что на ветру звенела, как хрусталь,
    Я говорила с робкой тишиною...
    08. 11. 2008



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:16 ]
    Ночь
    Я ночь люблю, раскинувшую крылья
    Бездонным темно-синим полотном,
    Когда свет звезд чуть серебристой пылью
    Ложится звонко под ночным окном.
    …Когда укутан старой тишиною
    (До дыр протертой шепотом ветров)
    Мой двор…Я чувствую рукою
    Густую тяжесть летних вечеров.
    Я ночь люблю, когда бездумно дразнит
    Ее молчанье тиканье часов,
    Ночь - самый странный, хоть и частый праздник,
    Когда в нем нет отягощенья слов.
    Размазанными брызгами рисует
    Кусочки колдовского торжества
    На полотне небесном…и целует
    Касаньем нежным небо до пьяна…
    Лето 2008



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  48. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:30 ]
    Когда-то
    Я когда-то забуду все,
    Словно пепел, струшу всю память.
    Я закроюсь, как дверь на засов,
    Защищаясь от бед, закрывают.
    Я когда-то смогу понять,
    Невзирая на крики сердца,
    Что тебя я должна потерять,
    А иначе мне некуда деться.
    Игнорируя боль в груди,
    Стану вмиг для тебя ненавистной,
    Я открою ладонь. Лети…
    И печаль надо мной повиснет.
    Я когда-то смогу, как нить
    Эту память смотать в клубочек.
    И забыть. Навсегда забыть
    Смысл каждой написанной строчки.
    Я когда-то, упав со дна
    В небеса, упоенные страстью.
    Словно я этой страстью пьяна,
    Вдруг забуду сказать тебе «Здравствуй”.
    И мечты, как бумажный лист
    Я в ладонях сомну, услышав
    Каждый шорох..и ветра свист…
    И забуду, как тихо дышишь.
    Я пойму, что тебя ждала
    Слишком долго…и слишком верно,
    Что, любя, слишком много дала.
    И забуду тебя…наверно



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  49. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:11 ]
    Будущее прошлое
    Мне останется лишь твой смех
    Звонкой россыпью меж этих стен
    И сто мыслей о том, что из всех
    Лишь с тобой не ждала перемен.
    Мне останется солнца луч,
    Что касался тебя вчера
    И от сердца хрустальный ключ,
    Что вчера я без спросу взяла.
    Мне останется стук колес
    Поездов, пыль в дорогах к тебе,
    Что останется? Верность – пес?
    И следы твоих ног на тропе?
    Придорожная пыль и смог…
    И застигнутый мной закат,
    А из сотен сплетенных дорог –
    Лишь одна… что ведет назад.
    Только точки в конце строки
    Среди слов на тетрадном листке
    И тепло от твоей руки
    На пунцовой моей щеке.
    От тебя лишь кусочек небес,
    Под которыми ты живешь.
    Что еще? Непроглядный лес
    Между нами? И рук моих дрожь?
    Что оставишь ты мне теперь?
    Теплый взгляд с фотографий своих?
    За тобой поплетется тень,
    Растворяясь в лучах седых.
    А со мной что оставишь ты?
    Терпкий привкус соленых слез?
    Горизонтов размытых черты
    Или запах твоих волос?
    От тебя лишь хрустальный ключ,
    Что украла, желая любви,
    И все тот же прозрачный луч, -
    Чуть седой солнца луч в пыли
    Я когда-то достану вновь
    Этот ключ… и сломаю его.
    Для чего мне твоя любовь,
    Если ты от меня далеко?...

    29.11.2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:58 ]
    Пятнадцать минут
    Пятнадцать минут. Все пройдет,
    Покроется искренней ложью
    И страсти дороги, как лед,
    Сгорят под неистовой дрожью.
    Пятнадцать минут. А потом
    Горсть талой любви на ладошках.
    Тогда, как бушующий гром,
    Сейчас – мелкий дождь за окошком.
    Пятнадцать минут… и закат…
    И тихо, так медленно, зыбко
    Твой пыл отступает назад
    И прячется в милой улыбке.
    Кто видел тебя таковым?
    Кому ты вот так улыбался
    Под небом усталым…слепым
    И мило так вдруг улыбался?
    Спасибо. За гром и метель,
    За то, что сегодня с тобою,
    За то, что сегодня постель
    Твоя пахнет мной, - только мною.
    Мне жалко, что ты так красив,
    Что многие так же охотно
    Тебе отдавались, просив
    Быть «только моим» на сегодня,
    Мне жалко, что ты не поймешь –
    Я все отдавала, что было.
    И в том только есть моя ложь,
    Что я тебя вечно любила.

    12.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1816