ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:18 ]
    * * *
    Вчорашні вимрії збулись
    так несподівано. Тремтливо
    чекаю краплю, що колись
    народить зливу.
    В тобі – відлуння всіх чудес.
    Хай серце змокне аж до нитки!
    І зорі падають з небес,
    як роси з квітки.
    Ти знов повіриш в тихі сни –
    і стане трепетним скучання…
    Чекали довго ми весни –
    прийшло
    кохання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  2. Віра Шмига - [ 2009.07.21 18:25 ]
    * * *
    Невідоме ім’я раба,
    Та хеопсовеє нетління
    Стереже гробаря ропа
    В пірамідовому творінні.
    Невідоме ім’я раба,
    А тим паче -
    ім’я рабині,
    Що викохувала раба
    Іменованому камінню.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Зоряна Ель - [ 2009.07.21 17:41 ]
    Чаклунка- ніч
    Нічка чари збирає у темряви міх.
    Заховала у дикій лозі
    Мерехтливі зірки на медвяній росі
    І сріблисто-рожевий горіх.
    Співи зел, мов зітхання погаслого дня,
    Заколисують стомлений сміх.
    Позіхає дрімливо горіх,
    Поглинаючи снів зізнання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  4. Ліна Масляна - [ 2009.07.21 16:44 ]
    Поскладаю
    Поскладаю себе в оберемок,
    Загорнуся до свіжого глянцю.
    А листівку друкую окремо:
    «Для найліпшого із коханців»

    Сіро-, каро-, зеленоокі,
    Із блакиттю в очах, до строю!
    Знаю, знаю! Усі одинокі
    Ви без мене, щасливі зі мною.

    У пакуночку я презентую
    Складену правильно, чинно
    Всю, із чого давно готуюсь,
    Чим дарую для вас причини
    Бути впевненим у «не повторі»,
    Бути обраним… (От безпечні!
    У мені не побачить потвори?!
    Але зараз про це недоречно…)

    Поскладаю себе в оберемок…
    Презентуюсь лише одному!
    А листівку друкую окремо:
    «Вже Тобі. Коханка Невтомна»


    2009


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (23)


  5. Гальшка Загорська - [ 2009.07.21 15:22 ]
    ЗІЗНАННЯ
    Скажи що-небудь, розкажи,
    Тебе кохаю я.
    Огляньсь мені, всміхнись мені,
    Без тебе я сумна.

    Сміюсь не вір, словам не вір,
    Ховаю очі я,
    Пізня любов, мені повір,
    Одна, завжди одна.

    Твоє обличчя юне ще
    Ночами бачу я.
    Для тебе ж це усе пусте,
    Душею чую я.

    І глибину всю почуття,
    Жаль, не збагнуть тобі,
    Душа ще надто молода
    У двадцять на Землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сочан - [ 2009.07.21 15:33 ]
    Тебе любити - божевілля
    У моніторі чорне небуття
    Всі файли стер “сумняшеся нічтоже”
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.

    Любові плин в небесній глибині,
    А потім наче хтось посипав сіллю.
    Блукали ми в чагарниках брехні,
    Тепер тебе кохати – божевілля.

    Я вимів дочиста твоє сміття
    Й надвечір виніс все за огорожу.
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.

    Зустрілись ми з тобою навесні,
    Сп'янів коханням я, та ось похмілля,
    Бо твій Амур мабуть що знавіснів,
    Тепер тебе любити - божевілля.

    Колише осінь за вікном віття,
    А вітер виє й тисне в скло вороже.
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  7. Надія Агафонова - [ 2009.07.21 13:32 ]
    25-й кадр
    Місту Лева

    1
    Побравшись із залізницею,
    Залишаєш по собі місто –
    Тісто,
    З якого пам’ять твоя
    Ліпитиме жайворонків,
    Аби скуштувати весни
    Із присмаком недограної увертюри.

    2
    І залишиться музика, застигла у камені.
    Готичне одкровення довгих нот,
    Вічним бранцем якого
    Прямує до шпилів погляд.
    І твій абсолютний слух -
    Зір. Навиворіт.

    3
    Якщо вітер
    Уперто куйовдить твоє волосся,
    Прислухайся.
    Зведи очі до неба.
    Певно, він хоче,
    Щоб ти почув
    Кончерто гросо для флюгерів з оркестром.


    4
    Припасти до сонячного куманця.
    Пити очами міцний світанок.
    П’яніти швидко й надовго.
    Набувати нових імен -
    Соковитих,
    Мов серпневі яблука.
    Вологих і теплих,
    Наче бруківка по зливі.
    Блискучих, ніби люстерко роси,
    В яке задивилась
    Фігурка Діви Марії…
    Пити.
    Убирати у себе
    Шепіт дерев, голубів
    І каріатид.
    Ще-е-е-е-е-е...
    Спрага – єдина правда
    Львівського всесвіту.

    5
    Шосте відчуття –
    Відчуття сполучених посудин.
    Чуєш, як в тобі переливаються вулиці?

    6
    Зоряне небо костельного світу –
    Друшляк,
    У якому Бог
    Відкидає спагетті комет.
    Деякі з них
    Випорскують
    На таріль старовинних дахів,
    Зачинаючи Час бажань.
    Обери свою хвилину.

    7
    Ввечері
    Тобі усміхнувся кіт.
    Перетворився на рибу.
    Риба співала до півночі.
    Доки не щезла.
    (Чого тільки не побачиш
    У вітражах людських облич).
    А вранці ти впізнав її профіль
    На кавовій філіжанці.

    8
    Одного маленького плацу
    Достатньо,
    Аби в центрі його
    Відчути себе геніальною інсталяцією
    Найвідомішого небесного Майстра.

    9
    Лікуючись залізницею,
    Не можеш не повертатися.
    Ще б пак!
    Хіба можна уникнути
    Долі,
    Якщо доля – місто.
    Якщо місто –
    Нескінченний
    25-й кадр
    У стрічці твого життя…

    2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (6)


  8. Ярослав Ільницький - [ 2009.07.21 12:52 ]
    Здмухуючи порох (спроба давнього стилю)
    Хроматичний звукоряд барокової флейти з точки зору сучасного слухача досить нерівний – одні ноти дзвінкі, інші – бліді і невиразні. Композитори того часу це враховували і не вважали це вадою – радше специфічним відтінком кожного звуку. Треба навчитись любити ті звуки – вони невід’ємна властивість інструменту і мають свою власну красу
    (із “Школи гри на бароковій флейті”).

    Твій кожен звук – царице інструментів вітру – досконалий і прекрасний.
    Коли злітаєш до найвищих – мі і ре і до і сі –
    Дзвенять вони, неначе келішки з вином у товаристві добрім –
    Їх слухав би і слухав до нестями, немов тости елітно-славні, або ж як
    Обіцянки солодкі наших можновладців, що і відірватись годі.
    А далі вниз – там ля і соль, чудові пишні звуки,
    Зі смаком стиглої черешні – у погожу літню днину
    Під небом голубим і безтурботним.
    О, ніжні мі і фа – які ще нижче – з ними, друже, не перестарайся.
    Бо пристрасть подиху ти мусиш пригасити – спитай в Орфея – що і як.
    Ці звуки – хоч і тихі – та відлунять враз у серці милім.
    Є ще у фа і брат – бравурний фа-дієз.
    Цей славний хлопець все напоготові, як гусар –
    підтягнутий й дзвінкий – в гламурі блиску.
    Так як і вірний побратим його – веселий ре.
    О, славні Буффарден і Кванц (колись у Дрездені) обох любили до нестями.
    А далі й Фрідріх Другий – гурман і естет і в музиці, і в битві
    (в перервах листування із Вольтером) – до цього причастився.
    Аж задзвеніли дзеркала у Сан-Суссі під натиском колоратур й каденцій пишногрудих.
    А Баха старший син – то мусив лиш контінуо тримати тим бравадам.
    Було бароко, ба... стало рококо.
    Та мусим рухатись ми далі вниз – і до минаєм, бо про нього згодом.
    Ще далі – сі, ля, соль – величні і глибокі звуки.
    Неначе переливи ніжні півтонів божественного оксамиту (нехай приміром Караваджо спаде вам на око).
    Не квапся – хай той звук помалу силу набере й спокою мудрої краси.
    Ось так ця мить – нехай зависла би між вимірами і світами,
    Мов в вічність ниточка...
    Але, відволіклися ми то ж йдемо далі.
    Бо далі нижнє фа, а вже йому, либонь, найбільше перепало.
    Нездалий брат дзвінкого фа-дієза, він фальшивий і безбарвний
    (так каже світ).
    То ж славний Тромліц дань віддав англійській моді й відправив тихого старого на спочинок.
    Натомість блиском сяє франтик-важілець (о, панночкам в столітті дев’ятнадцятім він певно був страшенно до вподоби).
    Але, насправді, в тому фа – усе твоє мистецтво гри – й можливо до старого таки схочеш завітати,
    То треба буде шапку, одіж новомодну зняти – й усе лишити при порозі.
    А взяти лиш себе.
    Коли ж бо пощастить – при тріску дров – повідає можливо щось із давнього...
    О, звуки ніжні, фа, і до і соль-дієз, бемоля сі.
    Ви – наче подорожній, що у затінку присів,
    Від світу гамору, і метушні безглуздої подалі.
    Вас славні Філідор і Отетер любили, “всі ранки світу” повні були вами.
    Зігнутися і привітатись через живопліт століть.
    Послухати й почути...
    Говоріть!...

    [Використано імена і події з історії флейти, прізвища латинкою: Philidor, Hottetterre, Buffardin, Quantz, Friedrich der Grosse, Tromlitz, Bach. Для зацікавлених історією флейти автор буде радий прокоментувати чи надати пояснення]


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  9. Ольга Ляснюк - [ 2009.07.21 10:48 ]
    ***
    Іду від тебе, як з поля бою.
    Поранення пряме – у серце.
    По склу стікаю твоєю кров’ю
    ... і це минеться

    Кардіограма – суцільний прочерк.
    Присвячена тобі смерть ця.
    Рецепт. Не розібрати почерк
    ... і це минеться


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  10. Володимир Чернишенко - [ 2009.07.21 08:51 ]
    Менівірш
    Розкажи мені вірш, любий,
    Як бувало раніш, любий,
    Про любов і про інш. Любий,
    Розкажи-розкажи!
    Про казкові вогні, любий,
    Про тобі-і-мені, любий,
    І про пестощі й ні... Любий!
    Чи ж забувся вірші?

    Два городи й курник, люба,
    Вісімнадцять штук в рік, люба,
    З них шістнадцять на лік... люба,
    За квартиру й на чай.
    Обнагліли братки, люба,
    Пошаліли батьки, люба,
    Остогид цілий Ки... Люба,
    Ти мені вибачай!

    Не сьогодні, не тут, люба,
    Скоро в аспіранту... люба!
    Ну пробач мою ту... люба,
    Ти ж бо знаєш, я бевзь!
    Ти ж у мене одна, люба,
    Усе інше – мана, люба,
    Тож пішло воно на... люба!
    Я кохаю тебе!


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Хо - [ 2009.07.21 00:36 ]
    ***
    випий цикути склянку
    я знаю це твій улюблений напій
    принаймні нічим не гірший
    од моїх брехонь
    я нагрію її тобі
    у долонях моїх коханців
    поки ті ніжно торкатимуться
    моєї шкіри
    я зготую її лиш для тебе
    адже нас стільки пов'язує
    стільки речей які в'яжуть
    нам руки
    стільки минулого
    та геть непотрібного
    але хай це буде кінцем
    хочеться бути гуманною
    пий любий мій пий


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  12. Ірина Білінська - [ 2009.07.21 00:38 ]
    БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
    В твоєму світі – всесвіті моєму
    безкрайність неба дивна і проста.
    А на столі свіча з Єрусалиму,
    молитви слово тихе на вустах.
    Я не прошу, не плачу, не благаю,
    не нарікаю, а благословлю…
    Ти чуєш, Боже, я благословляю
    тих, що не знаю і кого люблю.
    Благословляю той єдиний вечір,
    де ти мені уперше усміхнувсь,
    де вперше зазирнув мені у вічі.
    Благословляю, радуюсь, молюсь…
    Благословляю день і мить невпинну,
    коли переступаєш мій поріг.
    Благословляю у тобі дитину,
    яка іще не відає про гріх…
    Благословляю ніч, росою вмиту,
    в яку ти зазираєш крізь вікно.
    Благословляю світ, в якому жити
    з тобою на одній землі дано.
    Нехай тобі побачиться незриме.
    У відповідь тобі я усміхнусь.
    Горить свіча - свіча з Єрусалиму.
    Благословляю, радуюсь, молюсь…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (9)


  13. Катя Тихонова - [ 2009.07.20 22:33 ]
    Серйозність на обличчі...
    Серйозність на обличчі – маска просто.
    Мій пане, Вам вона не до лиця.
    Я грію пальці до липкого воску.
    (До нього ж не зігріються серця).
    Мій пане, говорити можна довго,
    Заплющити зіниці і вести
    Без усіляких вузликів розмови
    І долілиць летіти із мостів
    У прірву нерозгаданої тайни,
    У пристрасть велелюдних вечорів.
    Мій пане, Ви такий, як є насправді,
    Не змінить душу Вашу жоден грим.
    І жодна маска Вас не зробить іншим,
    Серйозність на обличчі – просто мить…
    А правда вся – в розкрилених зіницях.
    (хоча Ваш погляд може і убить)…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (8)


  14. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 19:16 ]
    * * *
    В молекулі сльози моєї
    вчора
    твоє втопилось
    серце.
    Смішно так…
    Неначе про дурниці
    ми говоримо,
    а зорі чують все.
    І зупинився час.
    І не страшні мені
    ніякі зливи,
    бо я –
    володарка сердець:
    того, що у сльозі моїй
    втопилося
    і власного (яке у клітці –
    грудній, щоправда,
    але все ж…).

    Сльоза була солона й
    солоніша,
    але твоєму серцю
    тепло стало в ній.
    Бо сіль – то істина.
    Є ніч, є тиша…
    Є ти в мені.


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.46) | "Майстерень" 5.13 (5.43)
    Коментарі: (4)


  15. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:12 ]
    * * *
    Природа в’яже ще
    із літа бабиного осінь
    і клен увесь стоїть
    багряно-золотий.
    Вслухаюсь в шепіт серця
    твого й досі...
    Благально так курличе угорі:
    лети!
    Коріння крил моїх сплелося
    із корінням вишні.
    Чекатиму весну –
    і розцвіту у ній.
    А поки що я тихо помолюсь
    Всевишньому,
    щоб з вирію вернулись
    журавлі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  16. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:42 ]
    Осіннє
    Пульсує кров у венах,
    як вино.
    Надворі – осінь.
    І в душі –
    осінньо.
    Сережки золоті у клена…
    Знов
    ми квити. Ти нічого вже
    не винен.
    Останній борг цій осені
    віддав.
    Шипшиново, калинно –
    всюди.
    Найбільший гріх втопився
    у сльозах.
    Русалки плачуть теж,
    як люди.
    А осінь дзвінко золотом
    тремтить
    і синню неба, сплетеного
    з даллю.
    Листочок впав.
    Йому болить.
    Розділить осінь біль
    між зорями
    й печаллю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  17. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:19 ]
    * * *
    В моєму серці – осінь…
    На шальках терезів
    гойдаю сонну
    втому.
    Душа не знає,
    де їй ночувати.
    Вже час додому.

    … печальні очі у дощу.
    І я іду Чумацьким Шляхом.
    Спиняюсь на хвилину –
    STOP! –
    перед червоним
    світлофора
    знаком.

    Твій погляд пахне чебрецем,
    весніють сни… А пам’ять
    не здатна вересня забути –
    до крові
    ранить…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  18. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:47 ]
    * * *
    По венах у ромашки
    плине час,
    а у людини –
    лиш короткі миті.
    Хай мрією
    засвітиться для нас
    щасливе сонце
    у ясній блакиті!
    Як лікар,
    визначу ромашці пульс.
    Її хтось з коренем
    зірве,
    погубить…
    За смерть свою
    ця квітка вдячна буде
    останньою пелюсточкою
    “Любить!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  19. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:56 ]
    * * *
    * * *
    Солодким сміхом
    опаде печаль.
    Веселим сонцем
    в червні, як звичайно,
    прийду до тебе,
    радосте моя,
    із завтрашнього дня.
    Прощально…
    Ти знову заспіваєш
    про любов.
    Холодний дощ
    сльозу останню зронить.
    Впаде зоря до птаха
    на крило,
    на сиву хмарку,
    як на скроні.
    У мене в серці –
    юна заметіль…
    Чарує душу погляд твій
    бузковий.
    Прийду до тебе,
    радосте моя,
    на перехрестя буднів –
    знову…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  20. Уляна Засніжена - [ 2009.07.20 17:16 ]
    Шехерезада
    Я – твоя Шехерезада,
    І на двох у нас позаду
    Тисяча ночей казок,
    Залишилась ніч остання –
    Після чого без вагання
    Смерть прийму із твоїх рук,
    Геть зітхання –
    Нарікання –
    Я щасливою була, востаннє
    Розкажу казкових мрій
    Й ген за обрій
    Поведу тебе, королю мій,
    Щоб в очах твоїх побачить усміх,
    Щоб луна несла твій сміх,
    Після чого, мій королю
    Я покірно свою долю
    З рук твоїх прийму.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (9)


  21. Уляна Засніжена - [ 2009.07.20 11:03 ]
    Вічне
    З твого ж бо ребра, Адаме,
    Прийшла я колись у цей світ
    З моїх бо ж рук, Адаме,
    Ти їв заборонений плід
    Зі мною колись, Адаме,
    Пізнав ти солодкий гріх
    Наших дітей у саду, Адаме,
    Лунає щасливий сміх...

    Це доля була нам, Адаме,
    Піти у світи незнані,
    Та ми ще вернемо додому -
    Сотворимо рай у вигнанні
    Ти віриш мені, Адаме? -
    Спокутуєм гріх первозданний,
    Пройдемо з тобою садами
    В едем, що був Богом нам даний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  22. Василина Іванина - [ 2009.07.20 10:41 ]
    Квітнева акварель
    ...спроквола
    сотаються
    густі
    сизо-синясті
    сутінки
    над плесом
    сонної ріки

    ...перший
    рожево-золотистий
    промінь
    заплутався у гіллі
    самотньої
    плакучої вербиці
    і покрадьки
    спрагло обціловує
    сонну красуню

    ...прозоро-ніжна
    прозелень
    тремкою хмаринкою
    струменить
    у мереживній
    вербовій кроні

    ...світає
    ...на серці
    сонно


    Рейтинги: Народний 5.71 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (31)


  23. Василь Степаненко - [ 2009.07.20 09:01 ]
    Міражі
    *
    Міражі
    в пограниччі липневої спеки –
    запаморочились од задухи
    нарубані вранці дрова
    на причілку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Василь Степаненко - [ 2009.07.20 09:27 ]
    Скелі
    *
    Скелі
    спинились на березі моря –
    наче коні камінні –
    струшують бризки
    із грив.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Сонце Місяць - [ 2009.07.20 03:21 ]
    Закляття
     
    Десятою склянкою низько дзвінкою
    У сліпе лабіринтове плетиво ночі
    Привидом брига з мусонною кармою

    В черепаховій перламутровій вічності
    На густо барвистих коралових рифах
    Хризолітовим ангелом у тихім пеклі

    Кривавою скарбницею на кістяках
    У сріблястій лунко пульсуючій темряві
    Заклясти стародавній смарагдовий жах




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (32)


  26. Влада Волошина - [ 2009.07.20 00:08 ]
    Фотограф
    Випадково торкнутись поглядом…
    І ковзнути думками… по тілу…
    Звідки ти?...ти, напевно, із мороку.
    Я зі світла. До тебе… хотіла…
    Дивна спека. У грудях холод.
    І чомусь так нелегко дихати…
    Ти ручний, мов бульварний голуб,
    Та з очима підступно-хитрими.
    Спалах камери… Ховаю погляд.
    Ти немовби знімаєш душу,
    Це для когось ти просто фотограф,
    А для мене ти все вже розрушив…
    Мої голі думки
    Так розбещено рвуться до бою.
    Моє тіло в вогні,
    Та надалі я буду німою!
    Навіть зрада зіниць
    Хай нічого для тебе не значить.
    Нехай погляд іскрить!
    Я байдужість не можу зіграти…
    Я ловлю кожен жест,
    Хай надалі він серце терзає.
    Це немов напівсмерть,
    Яка є, і водночас якої немає…
    Прощавай назавжди, безіменно…
    Забирай ці рядки,
    І подяку за хвилю натхнення…
    Прошу, знімки зітри………………..


    19.07.2009





    Рейтинги: Народний 5.42 (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  27. Катя Тихонова - [ 2009.07.19 22:43 ]
    Я б Вам сказала, пане мій...
    Я б Вам сказала, пане мій. Та ні.
    Я промовчу. Як завжди. Так, як завжди.
    Бо Ваші очі знов такі сумні,
    Вони не стерплять ні брехні, ні правди.
    Вони не стерплять вічності розлук,
    Грядущих війн і пострілів у тіло,
    Вони бояться білосніжних рук,
    Які серця виймають відболілі.
    Вони бояться… Ні! Стривайте! Ні!
    Мій пане, хочу Вам сказати слово –
    Згадайте, Ви наснилися мені
    У тремності наївної любові.
    Навіщо ж так? Навіщо знов мечі? –
    На них ми битись зовсім не готові.
    Ви краще станьте місяцем вночі.
    Чи може?.. Ні! Не треба тільки знову
    Щось шепотіти в тихість вечорів,
    Шукати нот у дзенькоті бокалів.
    Мій пане, навіть, вовк сумний волів
    Убити світ своїм нічним вокалом.
    Хоча до цього… Чом Ви мовчите?
    Чим можу Вас утішити, скажіте?
    А за вікном мете, мете, мете…
    На чорну землю білосніжним квітом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  28. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.19 22:03 ]
    Намисел
    Хмари тягнуть воду колішем.
    Ковалюють, росами мінжують
    літні вечори. Послаб єрем –
    сонце закотилось за підмур’я.

    Місяць тягне воза, наче віл,
    вічний, борозенний, колішенний…
    Зірка спалахнула – засумів
    чи злякався Ірод? Та горенять

    острахом хвилини мовчазні…
    Знак питання дряпає, мов п’ясток…
    Щоб здобуть людині увесь світ,
    душу подобає занапастить.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  29. Павло Погуц - [ 2009.07.19 18:03 ]
    * * *
    корабель у морі
    на березі маяк
    я потопаю у крові
    байдужості зівак
    серцям бракує любові
    моря прагне моряк
    заборони придумуєм нові
    на березі досі світить маяк
    корабель потопає у морі
    не врятує його вже жодний моряк


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  30. Павло Погуц - [ 2009.07.19 18:03 ]
    Каприз
    Я хочу обняти безмежність,
    наповнити життям пустоту,
    Я хочу з'їсти буденність
    і провалитись крізь висоту.

    Я вогонь хочу випити,
    запалити вогнищем лід,
    Я вітер хочу зловити
    і cколихнути цілісінький світ.

    Я хочу летіти, я хочу упасти
    блискавиці руками впіймати,
    Золоте яблуко із раю украсти
    і літати, літати, літати.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (8)


  31. Олексій Тичко - [ 2009.07.19 14:27 ]
    Березовий сік
    Береза сік дає повільно.
    Холодні краплі і мутні
    із шумом падають постійно
    і розтікаються на дні.
    Північний вітер, не весняний,
    процес тепла призупинив,
    А я чекаю, перший, ранній
    ковток холодний на розлив.
    Бо твердо знаю - це, як віра,
    як тільки дасть мені ковток
    моя берізка білошкіра,
    життя піде в новий виток.
    Після весни червнева спека,
    а потім липень і жнива.
    Із серпня осінь недалека,
    пожовкне листя і трава.
    Я все рахую краплі соку
    під монотонні звуки "Кап".
    Не підганяй ці пори року.
    Не поспішай. Прийдуть і так..
    18.07.2009р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  32. Ольга Корендюк - [ 2009.07.19 12:56 ]
    життя поза сном і в ньому
    до мороку в цій кімнаті можна звикати
    або
    вийти у перші ж двері по фарби і пензлі.
    окремо відрізане вухо і жовтий
    ван гог
    штовхаються із вічністю у черзі.

    я ж на весь цей плин часу не реагую
    ніяк
    на відстані однієї думки розминаю крила
    і яко мога глибше занурюю теперішнє
    в кон'як
    що вже давно мені замінює чорнила.

    стою осторонь докурюючи останнє вікно
    я звикла
    бути сміливою як Мерсо але здебільшого
    лише до моменту свого пробудження.
    за межами реальності душа стає вільнішою
    і відчувається інтелектуальне збудження
    наприклад...


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  33. Зоряна Ель - [ 2009.07.19 12:19 ]
    Пам'ятник Жабі
    При повнім здоров'ї – пухнаста і біла
    Жила - була Жаба тихенько несміла.
    З готовністю бралась за будь-яке діло,
    Щоб вибитись "в люди" і жити в столиці.

    Від праці натхненної виросли крила,
    Розквітла захланність, упевненість, сила.
    Скумекала швидко, що декому мила,
    І голос сміливо подала з криниці.

    Посипались зверху гучні компліменти.
    А ще – пропозиція в банк під проценти
    Покласти свої капітали – клієнтам
    Належаться бонуси – наміри ниці.

    І тут пощастило новій бізнес-вумен:
    Ростуть депозити, і множаться суми –
    Шикарні авто і від Prada костюми,
    Від щирої усмішки гнуться полиці.

    Незлі дивіденди від нерезидентів,
    За чорну готівку з офшорів – презенти.
    Пора – в депутати, тоді – в президенти,
    Щоби не отримати ляпас по пиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  34. Михайло Підгайний - [ 2009.07.19 01:40 ]
    -- .- .-. .- --.. --
    слова пусті - пусті слова,
    бракує вчинків.
    дерева - молоді дрова,
    обігрівають нам будинки.

    міняй стару пластинку
    на нову, ді-ві-ді,
    на новий рік ялинку
    в саду зрубай пустім,

    не залишай слідів.
    майбутнє вже ось-ось...
    буде колись - в біді
    горілки нап'ємось.

    бракує тут когось,
    пусте - забудь,
    пророцтво вже збулось,
    їх завтра розіпнуть.

    словам бракує сили -
    даремно говорили.

    2009-07-19


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  35. Тарас Новий - [ 2009.07.18 22:50 ]
    любов on-line
    любов on-line
    хіба ж таке можливо
    кохати і не чути слів
    коли в off-лайні ти чекаєш дива
    й у чарці віскі сильних почуттів

    любов on-line
    мабуть, це все без змісту
    любов on-line
    безглуздий набір слів
    любов on-line
    загублена у місті
    на сервері двійкових почуттів...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (25)


  36. Людмила Калиновська - [ 2009.07.18 16:14 ]
    СВАТАННЯ ПРИНЦЕСИ БЕЗ НАДІЇ І ПРОГРЕСУ, БО ПРОГРЕС – НЕ ВНИЗ, РОЗСОЛОМ ПРОКИС, А ВЕРХНІЙ, ЯК З НЕБА:
    «ТАК–ТОБІ–Й–ТРЕБА…»

    ***

    Лишень помріяти..,
    і те, скажу я вам, – не гріх:

    О! Принце мій …
    Та Ви, я бачу, недоступний…

    Однак,
    Переступили поріг…
    що більше схожий на моріг…
    Й чого б ото..?
    Підлагодить стосунки?
    Ой, як сумно!

    (…А за тим порогом
    немає дороги, недоторку,
    немає надії, і шльондра – краса –
    в колі події, на перехресті за рогом,
    ти – сам…)
    …Лишень, послухаю твої слова,
    що ти припасував їх міцно
    до порогу, де життя як тюрма.
    Навіть для якогось сороміцтва
    нема як і загородиться
    – місця нема…

    (…приготуюся з ножем і вилкою,
    сухарем і тарілкою…
    Це ж нічого, що так?
    Твоїми словами наїмся у смак,
    Чи як?

    …залетіла пташка у віконце
    і летить межи очі,
    закриваючи сонце,
    а мені до пташки – і дотепер зась…
    то… хоча б пір’ячка про запас…)

    Ви ж бачили, принце,
    туточки не столиця,
    Не бруківка під ногами,
    бракує програми:
    ні облаштунків, ані долонь ляпотіння…
    У долонях лиш купа насіння.
    Для шамотіння.
    І що ж..?

    Мовчите ж бо!
    Тоді вже – вертайтеся з Богом у столиці,
    там і на Банковій є молодиці,
    які норовлять
    загнуздати принців,
    до яких нам, як до пташки – зась…
    А їм – хоч пір’ячка про запас.
    На раз!


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  37. Катерина Василенкова - [ 2009.07.18 12:58 ]
    "Розтанула надія на любов..."
    Розтанула надія на любов -
    З підлоги витру сліду мокру пляму.
    Твоя сорочка? У помийну яму.
    Давай ключі. Спасибі, що пішов.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (6)


  38. Юрій Лазірко - [ 2009.07.17 23:37 ]
    Сонет XII
    Летіти сам до себе за собою,
    де неба зважено на дев`ять грамів,
    русло війни всихає після бою,
    бійниці – гнізда, та нелюдно в храмі.

    А храм той розпускається габою,
    він пахне дзвоном, золотиться в банях,
    бо те, що на іконах – не з тобою,
    воно в тобі, нажите та без рами.

    Душа відкрита, наче похоронка,
    слова до словника летять німіти
    та словенят відгодувати звуком.

    Де перепонам барабанним тонко,
    межа проходить між мовчу та світом,
    сонет, немов стріла в обіймах лука.

    17 Липня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  39. Вова Ковальчук - [ 2009.07.17 22:48 ]
    Рабство
    Настирливі родичі
    Відбитками звісток
    Загадковими кубиками
    З’являється не зрозуміла дівчина

    Пророкує – рабство
    Залежність
    Трансформери будинки
    Крізь трубочку каналізаційну

    П’ють мене
    Обізве себе спаситильницею
    Кайдани тянуть до землі
    Мочки вух

    Хто посправжньому
    Брудний чистий голий
    Зануриться підборіддям
    До своїх колін


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (3)


  40. Хепі Хіппі - [ 2009.07.17 20:41 ]
    Сиві крила
    Таке не снилось ще нікому
    таке не варто забувати
    солдати просяться додому
    а їх примушують вмирати

    Мені ще сниться поле бою
    я ще дивлюсь в долоні смерті
    і кров уранці із росою
    і діти Зла страшенно вперті

    Я ще живу. живуть герої.
    я ще молюсь вночі мадонні
    і ця війна не стане грою
    хоча на небі забобонні

    Приснився крик. такий далекий.
    такий чужий, та зрозумілий
    такий гіркий, як із аптеки
    такий сумний і запізнілий

    Скількох нема. війна убила.
    у мене є лише надія
    волочить янгол сиві крила
    це був чийсь сон. чи хвора мрія?


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.27) | "Майстерень" 0 (5.25)
    Коментарі: (10)


  41. Хепі Хіппі - [ 2009.07.17 17:31 ]
    * * *
    Єдиний ангел, та і той без крил.
    Єдина пісня, та і ту забрали
    Лишився попіл, справжній, із могил
    Немає снів. А ми їх так чекали

    Вже дві весни не вірити в любов
    Вже дві весни любити бо так треба
    Вже дві весни прощати знов і знов
    І бачить сни про землю і про небо

    Убити рай, якщо він іще є
    Убити страх, нікому не потрібний
    Убити всіх, хто платить за своє,
    Рахує щастя в золоті і сріблі

    Якщо є бог, його придумав ти
    якщо є рай, він тут, а не на небі
    ми двоє крил єдиної мети
    Адам і Єва, альфа і омега.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  42. Хепі Хіппі - [ 2009.07.17 16:42 ]
    Божевілля
    Рахую час. Від віку і до віку.
    Малюю сни, щоб бачить їх тоді
    Я знаю все. Життя – найкращі ліки
    Рахую дощ кругами на воді.
    Дивлюсь в вікно із чорним краєвидом
    Тримаю страх долонями униз
    Ще є думки. Їх хочеться убити.
    Ще є слова, несказані колись.
    Дивлюся вниз – і бачу тільки землю
    Дивлюся вверх – а неба вже нема.
    Солодкий смак отруйного коктейлю
    І за вікном – не літо, а зима.
    Я знов мовчу, коли говорить тиша.
    Я на даху рахую вас усіх
    Я як і всі піднятись хочу вище
    Малюю світ і кидаю до ніг.
    Малюю все. Та ще немає рамок.
    Немає снів, немає заборон.
    Я не люблю це слово «наостанок»
    «Життя смертельне» - більше не закон.
    Напевне хтось придумав світ з похмілля
    Я так люблю й ненавиджу життя
    Я божевільна божевільна божевільна
    Зв'язку нема. Втрачаю покриття.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  43. Василина Іванина - [ 2009.07.17 16:13 ]
    не говори нічого
    ……У ... Карпатах невгасима спека…
    …………...Христина Керита
    ……Хай не розбудить смутку телефон…
    …………..Ліна Костенко

    Ідуть рясні у Цюриху дощі.
    Минає липень – відцвітають липи,
    Щемливо-ніжним запахом облиті,
    Такі ж, як рідні…
    В Цюриху – дощі.
    Але душа втікає до тепла –
    гей на плаєчку хлопці зрана косять,
    а ти вплітаєш квіти у волосся –
    в холоднім Цюриху очікуєш тепла.
    Відлунює мовчанням телефон,
    Нестерпна спека спалює Карпати,
    Живлющої вологи не діждати.
    В химерний сон поринув телефон…
    Йому байдуже – спека чи дощі,
    Всевладдя неминучої погоди…
    Егей, небого, хто ж тобі догодить?
    В Карпатах – спека. В Цюриху – дощі.
    ..........................
    Чого ж чекати? Марні всі слова.
    Змінила картку – оминула долю.
    Чи обманула. Серце приневолю –
    мовчатиму. Бо марні всі слова…


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (52)


  44. Ніна Виноградська - [ 2009.07.17 16:25 ]
    Агонія
    Це вже не смішно. Вже і сліз нема,
    Взяли у зашморг рідну Україну.
    В агонії і вже не крадькома
    Плюндрують і розтягують країну.

    Хто скільки краде, хто кого вбива –
    З екранів злом спотворені обличчя.
    Чи з глузду ми не з’їхали, бува, –
    П’ємо цей трунок, мовчимо за піччю.

    Допоки в нашій хаті вороги
    Нас будуть вчити, що нам їсти й пити,
    І дуже хочуть (їм це до снаги)
    Той тридцять третій ще раз повторити!

    Ми не дамо вбивати нас уже,
    Ми бачили багато сліз і горя,
    До бою ми готові, кінь ірже.
    Вставай, козаче, ворог нині поряд!

    Ми не дамо зламати долі вісь,
    Нехай серця згоряють за державу!
    І станемо ми на майданах скрізь,
    Щоб світ увесь побачив цю заграву!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (7)


  45. Ніна Виноградська - [ 2009.07.17 15:41 ]
    Моїй столиці
    Ще Київ спить, між пагорбів дрімає,
    Обійми вже розкрилили мости.
    А за рікою  далечінь без краю,
    Величних храмів золоті хрести.

    А я отут і гостя, і дитина,
    Куточок кожен радо пізнаю.
    Моя столице, серденько країни,
    Прийми любов і відданість мою.

    Стрічаю сонце на дніпровій кручі
    (Коли нагода випаде така)...
    Летять віки суворі, балакучі,
    А в них праматір – сонячна ріка.

    Чого ще треба для мого народу –
    Земля, ліси, дніпрова хвиля б’є!
    І вибороли скривджену свободу,
    А жити з нею сили не стає.

    Стою, дивлюсь... І струменить сльозина...
    Нас всіх зріднив і всіх змінив майдан.
    То що ж тепер, хай гине Україна?
    Убили єдність і повзе нужда

    Від виборів до виборів? Та знову
    Наругу над народом як знести?
    Взяли у зашморг нашу рідну мову,
    Щоб після нас – лише хрести, хрести...

    Дивлюсь навкруг, а вранішня столиця
    Гуде, спішить, – її чекає труд.
    Зайду до храму вічності вклониться
    І помолитись за стражденний люд.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  46. Микола Левандівський - [ 2009.07.17 15:54 ]
    Розгубленість
    Задивився в твою безкінечність
    У невірність твоєї душі,
    Може вірність, а може ґречність
    Слово тоне, тане в красі.

    Милувався…Твоя манірність
    Як безмірність космічних шляхів
    Може спогади, може ніжність
    Залишити напам’ять хотів.

    Залишився. Голосом тихим
    Я покликати вперше не міг,
    Десь у горлі тиснула тиша
    В пальцях танув лапатий сніг.


    Рейтинги: Народний 0 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Хепі Хіппі - [ 2009.07.17 14:36 ]
    Це знову ми..
    Це знову ми. Закохані в кумирів.
    Шукаєм ніч і губимось у днях.
    Свобода – все, чого ми так просили
    Ми лиш її носили б на руках.
    Асфальтом страх постелиться під ноги
    І що нам ті, що ділять все на два?
    А Бог давно оббив усі пороги
    І дав надію – світло і слова.
    Танцюють душі. Ангел посміхнеться.
    Поговори із світом на папері.
    Ми ті, хто знав, чим щастя відізветься
    Для нас замало світла й акварелі..



    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  48. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.07.17 12:37 ]
    * * *
    Трави по груди – липень.
    Сонце цілує в губи.
    Зорі хтось тихо зсипав,
    Наче в мішечок крупи.

    Вітер блука босоніж
    Стиглими чебрецями…
    Сонце палке і сонне
    Без абажура над нами.

    Яблука літом ситі
    Равликам – на поталу.
    Літо, гаряче літо,
    Завжди мені тебе мало!

    Щойно тебе – крізь пори.
    Щойно лише вдихнула…
    Скоро, о як же скоро
    Зміна твого караулу!

    Навстіж і вікна, й двері,
    Врозбрід по саду квіти.
    Буде – твоїх матерій
    Взимку на вірші - шити.
    17.07.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  49. Хепі Хіппі - [ 2009.07.17 12:06 ]
    Щасливі
    Зорепад у твоїх долонях
    все ще змушує вірити в диво
    Так, це ми. гіркувато-солоні
    такі справжні, палкі і правдиві

    Зачаровані синьо-підступним
    наші ангели просто вмирали
    Абоненти були недоступні
    а чому - ми ніколи не знали..

    Ми любили, любили як діти
    ми сміялись, втираючи сльози
    Ми зривали заплакані квіти
    опівнічної метаморфози

    Ми заснем на руках у Сварога
    на алеях зеленого дива
    Зорепади. обрАзи. дороги.
    в забутті непідступно-щасливі..


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.27) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (9)


  50. Ляна Лада - [ 2009.07.17 11:24 ]
    Cry in a rain
    Там, де упало сонце за горою
    Ховаючи печаль в безмежжі трав,
    Рясним дощем вкриваючись постою,
    Згадавши смак солених його страв.

    І там, далеко від очей сторонніх,
    Жалі втопивши серця у туман,
    Змахну вологі пасма я зі скроні,
    Сп’янівши від нічних страхів й оман.

    І там, де злива креслить кіл перетин,
    Де темні води пестить хутро мли,
    Ховатиму свій плач. А слів тенета
    Розвіють тихі опівнічні сни.

    17/07/2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (29)



  51. Сторінки: 1   ...   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   ...   1854