ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ

хома дідим
2026.10.22 13:21
до чого розмовляли ми
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча

Вячеслав Руденко
2026.10.22 08:16
Оспіваний дощами долі,
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,

Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій

Віктор Кучерук
2026.10.22 06:30
Ракети, клятим дронам на додачу,
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Блоха - [ 2009.07.07 22:37 ]
    Волна играет.
    Волна играет.

    Волна играет, прибрежной галькой,
    Шуршание прибоя слуг ласкает.
    Держась за руки, мы идём,
    По берегу слоновой кости,
    И не врезаем мы, что это,
    Туапсе, курортный городок.

    У нас роман курортный,
    Без всяких обязательств,
    Лишь наслаждение и кайф,
    Сиюминутных отношений.

    По пляжу, вдоль погибших кораблей,
    Прочь от людей, отдаться отношеньям.
    В глазах подруги блеск азарта,
    Согласие её, давление в паху.

    А поцелуй блондинки сладок,
    Всего лишь, два часа знакомства.
    И получаешь столько, столько,
    Пьянящих чувств и возбуждений.

    И грудь пьянит упругостью своей,
    В уютной бухте, на огромном камне.
    Расслабился, рукой полез её лаская,
    Кожу живота, и ниже, ниже

    Лишь отвращение постих от пониманья,
    Пред мной лежит гермафродит.
    Волна играет, прибрежной галькой,
    Шуршание прибоя как насмешка.


    Никола Борщаговский 7.07.09 г. 20:59


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  2. Сонце Місяць - [ 2009.07.07 20:20 ]
    у блакить
     
    летимо на вітрилах легкості
     на магічних повітряних крилах
      в небокраї мрійної вічності
       у блакиті коханого літа

       в акварелі прозорі джерельно
        за дахи невагомого міста
        синьооке кришталля розлито
       у лазурі коханого літа

       тільки простір вільної свіжості
      у стихії яскравого світла
     тільки вітер натхнення швидкістю
    у блакиті коханого літа




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  3. Віра Шмига - [ 2009.07.07 18:01 ]
    * * * Бела Ахмадуліна
    По вулиці моїй багато літ
    За кроком крок – товариші уходять.
    І друзів всіх моїх повільний хід
    Темноті, що за вікнами все годить.
    О, самота, суворий норов твій!
    Поблискуючи циркулем залізним,
    Як зимно замикаєш в коло світ,
    Зважаючи запевненням капризним.
    Так ти поклич мене, нагороди!
    Тобою пещена, жива тобою,
    Утішуся, вгамуюсь на груді,
    І стужею умиюсь голубою.
    Навшпиньки стати дай у лісі цім,
    І на кінці сповільненого жесту
    Знайти листок, відчути на лиці,
    Прийняти це сирітство як блаженство.
    Даруй всю тишу всіх бібліотек,
    Твоїх концертів сповнені мотиви,
    І – мудра – я забуду зовсім тих,
    Хто ще живі і хто на смертній ниві.
    І я пізнаю мудрість і печаль,
    Таємний смисл мені довірять речі.
    Природа, пригорнувшись до плеча,
    Дитячі розповість мені секрети.
    І ось тоді зі сліз, із темноти,
    З невігластва минулого, з основи
    Прекрасні риси друзів з німоти
    Появляться і розчиняться знову.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  4. Вова Ковальчук - [ 2009.07.07 18:38 ]
    Я просто пройшов повз
    Дуже болюча картина
    для мене болюча

    Попалені сміттєві баки
    То зворушливо

    Такі собі не здійснені мрії
    Розбиті вщент недопалком

    А ще більше вразило
    Коли маленькі діти
    Намагалися загасити вогнище

    Вони добре знали
    З цього нічого не вийде

    Про те старанно
    Носили сніг
    Не зважаючи ні на що

    Неприємна асоціація

    Я просто пройшов повз


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Лазірко - [ 2009.07.07 17:57 ]
    Сонет VI
    Необережно випущене слово
    нарешті вільне, а проте почуте,
    знайди собі гніздо. Підкинь розмову,
    немов зозуля – хай пригріють груди.

    Вилуплюйся, рости, об землю – совість,
    висовуй дзьоба і хапай по суті –
    від холоду на скорнях й до любові,
    від присмаку живого і до скрути.

    Хай поскладово викрилиться потім
    бажання полічити варту часу.
    А вартові, мов караван в пустелі,

    огавкані, перепіскують в роті
    роки, століття, мов аморфну масу.
    Який чудний історії метелик.

    6 Липня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  6. Олексій Кацай - [ 2009.07.07 14:59 ]
    ...ще не квантована буденність...
    Сергію Татчину

    ...ще не квантована буденність,
    ще кожне слово є луною
    і космос пахне малиною,
    і карамеллю – нескінченність,
    і, наче часу акварелі,
    ще хвилі простору спокійні,
    а ми вже граємося в війни
    майбутніх зоряних імперій...

    ...ще різні з_рада і по_рада,
    ще до пригод завжди готові
    льодовики_льодяникові
    й планети_в_колір_авокадо,
    й гарніший човник паперовий
    за орбітальні канонерки,
    та вже його за борт хтось ловить
    із боку іншого веселки...

    ...вже мчать комп’ютерні сигнали
    у псевдопростір з квазічасом,
    вже, світу рипнувши каркасом
    з одноразового металу,
    всі в клаптях вогняної піни
    пліч-о-пліч встаємо ми дружно
    і лиш зірки жовтіють тужно,
    як лиця з давньої світлини...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  7. Олексій Кацай - [ 2009.07.07 14:23 ]
    Астробуд
    У скафандрі таємниць і мрій
    орбітально зводжу дім новий
    на цементі див
    із цеглин світів
    кельмою римованих рядків.

    В кожне слово вчавлені роки:
    от вже син повісив на гачки
    вертикаллю стін
    біля ста вікнин
    фотокартки неземних тварин.

    От вже донька робить крок до нас –
    перший крок, помножений на час:
    падає – встає,
    вперто пізнає
    швидкості всього, що світлом є.

    А кохана – лада швидкостей –
    входини готує для гостей:
    в променях світил
    накриває стіл
    на кордоні космосу і тіл.

    Розпорошить як прожектор тьму,
    електронну кобзу я візьму,
    щоби рвало дах,
    щоби у піснях
    разом з домом в небо линув шлях.




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Ліна Масляна - [ 2009.07.07 14:18 ]
    Пиши
    Пиши мені! Пиши! Я відповім
    На кожен знак, на кожне твоє слово
    Про те, що ти в житті моєму – грім,
    Про те, що я живу, про те, що знову…
    Пиши мені! У душу покладу
    Усе, що між рядками прочитаю,
    Здійснюсь у твою мрію молоду:
    Віддамся, залоскочу, закохаю!
    Пиши мені! Відсутності листів
    Здолає час. Я навчена чекати!
    Я знаю все! Усе, що ти хотів…
    Але пиши! Я хочу це читати!


    2002


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (23)


  9. Марічка Мамчур - [ 2009.07.07 12:53 ]
    Не змогли поламати гордість
    Поламали серцями стіни,
    Всі умовності розтопили
    Як солдати, летіли на міни,
    А, може, тільки любили.

    Не програли жодної битви,
    Зброю склала навіть осінь.
    А в одній на двох молитві
    Не змогли поламати гордість...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  10. Тамара Шевченко - [ 2009.07.07 12:10 ]
    Шалений дощ
    Ми не помітили дощу,
    Що лив безперестанку,
    Тоді з тобою я була
    Із вечора до ранку.
    Жаркі цілунки дощ змивав,
    Та все сильніше лив,
    А ти їх знову дарував,
    По тілу розгубив.
    Дві хмари у одне злились,
    Грім стогне знов і знов,
    Ту спрагу, що була колись,
    Заповнила любов.
    Холодних крапель ніжний жар
    Всю землю осипав,
    Та пестив жадібно, а дощ...
    Нічого він не знав!
    Мигнула блискавка, стріла
    Пронизала тіла...
    Зник раптом дощ,
    Пропав, пройшов, негода утeкла.
    Забути як шалений дощ?
    Він слід в серцях лишив.
    А може то був тільки сон,
    Якого ти хотів?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  11. Юлія Фульмес - [ 2009.07.07 11:52 ]
    Менеджер середньої ланки
    Твоя вимова—без акценту,
    Твоя краватка—у клітинку,
    Ти прагнеш стати епіцентром,
    І вибухаєш власним криком,
    Присмаченим ковтком абсенту.

    Купив—продав. Кафе-воронка:
    Заліг на дно і лічиш гроші.
    Чи справді рветься там, де тонко?
    Чи не ховають сонцекльоші
    Розкішних бедер амазонки?

    А ти сьогодні жив чи вижив?
    Яке кому до тебе діло.
    Вожак повинен бути хижим,
    Хоча до сліз осточортіла
    Ловитва привидів престижу.

    Авто—котедж—дубова спальня:
    Обряд, незмінний у неділю.
    Програв—болить—запив—нормально,
    Ти будеш перший, будеш вільний
    ...І усміхнеться ніч летально...


    Рейтинги: Народний 5.9 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (21)


  12. Влад Псевдо - [ 2009.07.07 10:29 ]
    confiteor
    Padre, perdona. За спиною маю гріх.
    (Ні, не за спиною – в грудях і в мозку, звісно)
    Скелею чи осколком пухлинно тисне.
    Padre, perdona. Пішак я в цій дивній грі.

    Padre, escuchame: сонце мене чорнить;
    Зима – це те ж пекло: спікає, затим морозить;
    Мій хрест – непідйомний від треносів і корозій…
    Padre, me oyes? В негоду – не відвернись!

    Padre, te pido, будь ласка, подай же знак!
    (Знаки – це інше, ніж в руки – іржаві цвяхи)
    Що ж, вирушаю. Надовго. У grande viaje.
    Padre, pregunto: за пеклом – завжди весна?

    Padre, mi culpa. Почуй мене і прости.
    Безкарно – не треба. Пом’якши моє прозріння:
    Ці постаті, звуки, слова, голоси і тіні…
    Пішак я, mi Padre, між цих льодяних світил.

    Si me oigas, молитву й мою послухай:
    Во ім’я Отця, і Сина, й Святого Духа.

    Amen.










    *зима – пекло: гра слів в ісп.: invierno – infierno.

    * perdona (ісп.) - прости
    еscuchame – вислухай мене
    me oyes? – чуєш мене?
    te pido – прошу тебе
    pregunto - питаю
    mi culpa – моя вина
    Si me oigas – якщо ти мене чуєш

    *тренос – плач (грец., ст.-сл.)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (13)


  13. Оксана Пухонська - [ 2009.07.07 10:16 ]
    * * *
    Важкохмаря сумне
    І нема йому куди дітись.
    Ластовинням доріг покривається
    Сивий степ.
    Ніби вже не весна, але точно іще не літо...
    По дротах електричних напруга душі росте.
    І пече цьому світу
    Під ще незогнилим серцем
    Непідкореним бунтом,
    Грозовим зітханням хмар.
    І сумління доби, і нове покоління –
    Все це
    Те що ніби-то є, але те чого ще й нема...
    Замовкають пісні і стає чогось надто тихо,
    Але тиша така перед бурею лиш бува.
    Чути іноді навіть як кров десь у жилах дихає
    А якщо ж вона дихає –
    Значить іще жива...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  14. Вова Ковальчук - [ 2009.07.07 09:57 ]
    Прогулянка
    Піджак будинків
    Краватки провулків

    Різної степені хворі вікна
    Співають симфонію
    Квартирної темряви

    Метро прохідних дворів
    З відсутністю світла в кінці

    Стоянки волів
    Котрі чекають
    Своїх господарів

    Вечорами
    Слухаючи симфонію
    Квартирної темряви


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (10)


  15. Ніна Виноградська - [ 2009.07.07 09:17 ]
    Вже літа віддзвонили у дзвоники
    Вже літа віддзвонили у дзвоники,
    Накупалися зорі з Ковша.
    З м’якуша я ліплю своїх коників,
    Щоб на них гарцювала душа,

    Щоб летіла пізнати непізнане
    І побачити світ іздаля...
    Я не хочу, щоб стало запізно їй,
    Бо вкривається снігом рілля.

    Та за холодом коники веснами
    До батьківської хати примчать.
    І пов’яжуть літа перевеслами
    Вірші – віку мого сіножать...



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  16. Ніна Виноградська - [ 2009.07.07 09:58 ]
    Із осені

    Дорога сіра,
    Сірі небеса.
    В тумани сірі
    Вкутана краса.
    І наче в кокон
    Загорнули світ.
    Промчали скоком
    Десь вервечки літ.

    Пора осіння.
    В ній своя краса.
    Калини пломінь
    Сяє, не згаса.
    Єдина радість –
    Ці плоди-вогонь
    Гіркий осінній
    Я тулю до скронь.

    04.12.06


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  17. Ігор Павлюк - [ 2009.07.07 09:57 ]
    Напиши мені морем велику поему про вітер...

    Напиши мені морем велику поему про вітер.
    Свіжоспеченим хлібом бездонну печаль затули,
    Доки я іще вмію летіти і вмію горіти,
    Й воскресати умію з крутої, мов магма, золи.

    Доки близько до серця беру я кургани і прірви,
    Пуповину ріки, що єднає солоне й просте.
    Холуя і раба у собі я із коренем вирву,
    А дитяче й невинне в мені ви самі уб’єте.

    Синьо-срібні, як лід, небеса наді мною і птахи,
    І воскресла весна, молода і легка, як Христос.
    Модернові постануть навколо і цвяхи, і плахи,
    І за когось, за щось знову піде на них іще Хтось.

    Сам я славу на ласку міняю і гроші -- на волю.
    Грішно й широко жив, приберігши святе на свята.
    А тепер я… тепер я кохаюся з долею.
    Вишивай мені хрестиком вічну печаль про Христа.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  18. Микола Блоха - [ 2009.07.07 00:14 ]
    Е......й кот.
    Текст видалений адміністрацією через нецензурний зміст.
    Доступ автора до сайту обмежений.


    Рейтинги: Народний 1 (2.63) | "Майстерень" 1 (2.17)
    Коментарі: (3)


  19. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:41 ]
    Поетам
    Належати коханню і мечу,
    Ріці спокус і пристрасному літу,
    Голгофі днів, пташиному ключу,
    Сльозі єдиній і усьому світу,
    Належати і сонцю, і дощу,
    Краплині меду і думкам свавільним...
    Належати коханню і мечу.
    Належати - і бути справді вільним.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  20. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:23 ]
    Варіації на задану тему
    Боже
    дай мені таку самотність
    щоб навіть мене не було вдома
    Неда Неждана


    Такий малюнок: небо голубе
    (Ба, ні, то місяць - справді, вже смеркає).
    Мене немає. І нема тебе.
    І дому в нас, напевно що, немає.
    Важкі думки обсіли, мов хрущі.
    Ніхто не струсить - начебто ж весніє.
    Тут злив нема (лише - дрібні дощі),
    Нема коханих тут (лише - повії).
    А як повіє, і закрутить вир, -
    Засипле сміття, курява, полова.
    Рости не вгору можна, а ушир.
    Щоб з коренем не вирвало на дрова.
    Пружним покосом - лінії кружлянь.
    (Авжеж, докосим - лугом, попід гаєм).
    Тебе немає - в дзеркало поглянь.
    Немає сну. І навіть сліз немає.
    Це місто знов затягує мене,
    Як той удав. (А що, не знаєш? Знай же!)
    Твоє обличчя - світле і сумне -
    До цього дійства непричетне майже,
    Як не причетна тиша до мовчань,
    І темрява до ночі - ні на йоту.
    І знов малюнок: День. Ріка бажань.
    Тремтить рука в передчутті польоту.
    У місті цьому нас немає, ні!
    Малюнок третій: Сяйво. І... покара.
    Лишився напис на глухій стіні:
    "Тут був Дедал, що породив Ікара".


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  21. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:29 ]
    Дивне коло
    Життя людське, неначе дивне коло:
    Назад вертає, хоч іде вперед.
    Бурштинові зірки - Господні бджоли -
    Збирають в небесах прозорий мед.

    Бредуть в ріку туману білі коні.
    Цей білий сад, цей білий світ без меж!..
    І білі сльози падають в долоні.
    Я - теж бджола. І, може, зірка теж.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  22. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.06 22:20 ]
    Гніт
    Зірвана дорога…Зорі, як коні засадні…
    І місяць пасеться мовби відгулень…
    Печалі можете в комені записати!
    Зупинився. Більше від себе не бігаю…

    Страх всередині наче зашкурна вода…
    З душі на чий город скинути камінь?...
    І розплакався так, як не плакав зрода.
    Лихо чорно-тяжке сходить золотниками…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (11)


  23. Сусанна Барабанова - [ 2009.07.06 22:32 ]
    Я чиста, як сльоза
    Я чиста, як сльоза,
    і радісна, і світла,
    і може навіть завтра
    прокинуся живою...
    Зі мною нині Бог.
    Він знається на ліках.
    Зі мною нині Бог.
    Я вперше нині молюсь.
    І може навіть завтра
    прокинуся розбита,
    зболіла, гарячкова
    і як ніколи хвора...
    І раптом Він захоче
    мені все пояснити,
    і раптом я почую,
    як Він мені говорить:

    Я є, і ти є я.
    Не повзай на колінах.
    Зведись, візьми свій хрест
    і дай собі ім'я.
    Здіймися на голгофу,
    і знову будеш вільна.
    Омий голгофу кров'ю...
    Я є. І ти є я.
    Зведись з колін, моя!
    Зведися і запитуй!
    Дери завісу ночі
    і проповідуй день.
    Ти чиста, ти сльоза,
    проте в багно пролита
    мільярдами по плоті
    близьких тобі людей...
    Ти світла, ти одна,
    ти - я, а я - це ти.
    Забудь усе, окрім
    чуття себе живою!
    Ти терен вогняний!
    Всміхайся і цвіти!
    І перш за все: іди
    дорогою прямою.

    Я вірю, поможи
    тяжкій моїй невірі!...
    Зануритись у день,
    нарешті стати Кимось!
    Кажи, не замовкай!
    і... сну мені відміряй.
    Я молюся про те,
    що завтра я прокинусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (3)


  24. Наталка Криничанка - [ 2009.07.06 21:37 ]
    Поетичний вулик
    Оскільки ностальгія за Карпатами сіпає спогадами, організатори всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Дикий мед" запрошують авторів сайту взяти участь у навмисне виокремленій програмі "Поетичний вулик", що відбуватиметься 12 липня з 12:00 до 14:00 в межах фестивальних днів 10 - 12 липня на галявині за мостом на березі ріки.
    Бажаючі, попередньо зголосіться у коментах. Або попередьте про свій приїзд заздалегідь уже в Сколе.

    Чекаю. До зустрічі.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  25. Петро Скунць - [ 2009.07.06 21:03 ]
    Уривки слів, народжених із пам’яті

    (Із Йожефа Серваца)
    *
    живу живеш і ми ще в силі жити
    ото живімо поки в силі жити
    все буде поки вміємо тужити
    назустріч один одному спішити
    все буде поки є чим дорожити
    де є любов не грішно там грішити
    живу живеш аж поки в світі жити
    і поки живемо повинні жити
    *
    Ти можеш і піти так можна йти
    Мабуть той вітер що приніс тебе
    Прийшов тебе забрати можна йти
    Я звав тебе і віддаю тебе
    Жона ти чи коханка можна йти
    То зовсім не мужчина хто не твій
    Від мене до будь-кого можна йти
    Моїй тобі невинно можна йти

    1981
    «Спитай себе"


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  26. Зоряна Ель - [ 2009.07.06 21:48 ]
    Вина червоного вина.
    Це – Бахуса безцінний дар.
    В усі часи із хлібом-сіллю
    Був добрим тоном для застілля
    Лози добірної нектар.

    П'янка солодка ягід кров
    І пурпурова, як вітрила,
    Колись велику мала силу
    В артеріях придворних змов.

    Крізь келиха дзвінкий кришталь –
    Підступне скельце злого троля –
    Вже не одну зламала долю
    У лабіринті задзеркаль…

    За щастя вічне молодих
    Вогнем наповнює утробу…
    За першу та останню спробу…
    З душі людський змиває гріх…

    Коли жаги палкий салют
    Наповнить чашу аж по вінця,
    Вино несуть коханій жінці
    З букетом квітів – як прелюд…

    Із бочки. З пляшки. При столі.
    Дзюркочуть у бокал сердито
    Терпкі жадані оксамити.
    Увіковічнені поетом.
    Під камамбер, рокфор чи фету.
    І просто так, аби налито.
    Як пили, так і будуть пити
    І жебраки, і королі.



    Рейтинги: Народний 5.31 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  27. Віра Шмига - [ 2009.07.06 19:55 ]
    БУЗИНА Марина Цвєтаєва




    Залила увесь сад бузина!
    І зелена, зелена вона!
    Зеленіша за плісень на чані.
    І зелена, бо літу початок!
    Голубінь до кінця, до країв!
    Зеленіша за очі мої!

    Через ніч загорить багаттям
    Ростопчинським! В очах відбиття
    Бузинової пінної трелі.
    Червоніша за кір у постелі.
    В кожній порі моїй неба зір,
    Розсипається-сиплеться кір

    Бузини...
    Не дзвени! Не дзвени!
    Що за фарби розведені
    У солодшої за отруту!
    Кумачу, сургучу і бруду –
    Суміш. Знаю коралів знак,
    Крові, що запеклася смак.

    І покарана ти, бузина!
    Залила увесь сад бузина
    Кров’ю юних і кров’ю чистих ,
    Кров’ю гілочок вогнекистих –
    Веселішою за всі крові:
    Кров’ю серця мого любові.

    Буде знов водоспадом зерна,
    Буде чорна моя бузина,
    Із сливово-липкою міткою.
    Біля хвіртки, що стогне скрипкою,
    Біля дому, котрий пустий, –
    Лиш кущу бузини рости.

    Новосели, вам - новини?!
    Через ягоду бузини,
    Вся дитяча жага багрово,
    Через древо і через слово:
    Бузина (по цей день – з почину)
    Трута – вбиранная очима...




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  28. Вова Ковальчук - [ 2009.07.06 19:27 ]
    Фантазія
    Моя фантазія – домашня рослина
    Щось схоже на ліану

    Коли я сумний вона обкручує мою шию і душить
    Коли мені добре шию мою обіймають метафоричні твої руки

    Якщо погано — то з моєю фантазією хоч стріляйся
    А якщо добре то — так що кінчаю

    Моя фантазія нерозлучно зв’язана з тобою
    Ліана обіймає стовбур тебе

    Так стає добре
    Спокійно

    Ти казала що я справжній спокій
    І він передається тобі

    Мене – зворушують ці слова
    І моя фантазія малює такі картини
    Що хоч на стінку дерися від безсилля

    А цікаво хто твоя фантазія
    Домашня тваринка чи рослина
    Чи якійсь побутовий предмет

    Я не знаю

    Блукаю в своїх сумнівах ідеях мріях
    Поруч з тобою

    Мені подобається згадувати тебе
    І фантазувати

    І приємна ліана огортає моє тіло


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (10)


  29. Микола Шевченко - [ 2009.07.06 19:42 ]
    Село... З натури...
    Ось - типове вкраїнське село...
    В ньому левова частка левади,
    виторговується "на участки" - за
    згоди сільради.
    В нім сільпо - то не бренд,
    а реалія минуловічна.
    А генделик, з п`янючими вщент
    козарлюгами - то є річ звична!
    Де о-пів чоловічої статі,
    знай - гульма гуля.
    Дистрофічні забродиська,
    ті споконвічні коноплі під стелю,
    зовуть - "канапля"...
    Там в бабусь одиноких,
    святиню, останню свитину,
    деруть ошуканці...
    Спритні, різноманітні - та най би
    поїли їх пранці!
    Замулилися ріки, ставки
    заросли верболозом.
    Депутатство одколи базіка - невже ж
    позоставив їх розум?!
    Та напевно... Хазяїн хороший
    потрібен селу.
    Пан? Прадавньо.
    Колгосп? Несучасно.
    Ці джунглі врятує, хіба що,
    Багіра з Балу...
    А заки...
    Про Хрущова епоху дзижчать
    знахабнілі хрущі.
    Кукурудза в жовтаві панчохи
    свої не одягне кущі...
    Ферми з космосу легко поплутати
    з храмами Майя...
    ... То - вкраїнське село...
    Там колись був порядок,
    а зараз - і близько... немає...

    06.07.09


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Лазірко - [ 2009.07.06 18:56 ]
    Сонет V
    Не сон – сонет на світла перепадах.
    Переливаються, зірками ситі,
    на павутинні дощові піньяти.
    Гойдаються-розтрушуються миті,

    суцвіття галактичні та армади
    флотилій сонця місяцем розбитих.
    Любов мандрує скрекотом цикади,
    де димохідну люльку палить вітер,

    у персах розбіліється налитих
    і забуватиме про все крім плачу,
    гаситиме його у колисковій.

    Павуче плетиво – легені літа,
    як напинається – летить неначе
    необережно випущене слово.

    4 Липня 2009

    піньята* – фігурка з пап`є-маше, наповнена цукерками, котру при фієсті розбивають палицею зі зав`язаними очима.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  31. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:34 ]
    жертва
    Солнце -- желтый жернов
    жертвует своей жизнью...
    Собран закат рожью
    в пору вечерней жатвы.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  32. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:48 ]
    валюта
    Как меняю валюту в банках,
    Обменяю себя на Вас.

    Я на пишность своей осанки
    обменяла Ваш третый глаз


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:31 ]
    Я тебе спостерігала
    Я тебе спостерігала,
    знала,
    марно очі покохала.
    Мала
    ліпшу долю вибирати,
    знала б,
    на одинці з дзеркалами
    розмовляла б.

    Я тебе спостерігала,
    мало -
    сни у вечері гадала,
    спала.
    Під головоньку п’янкого хмелю клала --
    крала
    час сама у себе.
    Здавалось...

    Тьфу, здалось мені це спостерігання!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 17:56 ]
    В ногах нет правды
    В ногах нет правды. И даже между ними
    Все грузнут в лжи несказанных имен.

    Мне кажется, мы будем не такими.
    Мне кажется и значит это - сон.

    И пусть во сне, обманутая нежно:
    В коленях дрожь, дыханием хрипим...

    Вся наша правда станет как надежда!
    Давай еще минуточку поспим.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  35. Сонце Місяць - [ 2009.07.06 17:19 ]
    rendez-vous
     
    Ви не гадали, Ви знали про все, що не станеться
    Як ми рушали до недалекого обрію-неба
    Як не вірили у спогади
    & Верлен цитував нас напам’ять

    О розкішно роздягнута Панно
    На перламутровім рандеву


    Врешті ми вештались від цинізму до нігілізму
    Через нас посміхалися вічнохолодні хмари
    Вітрильники не встигали
    За небесними пароплавами

    Ця зачіска, ці шпильки, о Панно
    Ви були Шекспір, я ~ Ваш театр


    Попелюшко у примарнім амплуа Білосніжки
    Скляні пуанти, душа на метеликах
    Гречка срібними паличками
    Недопалок в рекламних вустах

    О лірично розважлива Панно
    На рандеву нескінченних трикрапок




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  36. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:21 ]
    ливень
    Льет ливень.
    К телу теплому липнет лен.
    Лениво лист летит,
    Опаленный солнцем вновь горизонт.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:39 ]
    за тобою гримнула дверима
    За тобою гримнула дверима,
    Вікнами відмовилась кричать.
    - Все гаразд, вимоглива родино,
    Кілька зошитів та прізвища печать.

    Годі сміху до каміння битись
    Та луною викликати гнів.
    Ти, напевно, мною вже наситивсь.
    Відшматкуй мене з ранкових снів!

    Як отрута з димом у легенях
    Я для тебе солодка й страшна.
    У минулому незрячая дитина,
    У майбутньому прозріла -- не твоя.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  38. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:24 ]
    Вам сьогодні за камінь та вікна
    Вам сьогодні за камінь та вікна.
    Вас влаштовує вимір та простір.
    Перегарне запрошення в гості
    З натяканням на "ні" відповідним.

    Криком пісню голосите вашу,
    Викликаючи ситу огидність.
    Ваша вкрай неприборкана гідність
    Преться в бій дорозплямкувать кашу.

    Вам сьогодні за камінь та вікна.
    Вас влаштовує вимір та простір.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  39. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 13:55 ]
    Облиште мене
    Облиште мене, не торкайте очима
    Та променів шклом не шукайте по нервах.
    Мені глузування зашкоджує болем.
    Жебрачка за ґратами в пошуках волі.

    Стривайте сміятись! Я вам є на користь:
    Кому ще потрібна бентежна свідомість,
    кому світ безглузддя є маревом скарбу!
    Облиште мені всю рожевую фарбу.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2009.07.06 13:05 ]
    ПАМ"ЯТІ ОЛЕКСАНДРА БІЛАША
    Він був, як Бог, піснями повен,
    І гордо шляхом йшов своїм.
    Отак, як Людвіг Ван Бетховен,
    Що й цар вступився перед ним.

    Чоло високе, шевелюра
    І владний погляд, як в Сірка,
    Тверда і цілісна натура,
    Як має бути в козака.

    Поети різні припадали
    До джерела його творінь -
    З регаліями й без регалій,
    Та не зважав на ранги він.

    Суцвіттям ніжним квінт і терцій
    Лише того він сподобив
    Хто вірші власні кров"ю серця,
    Як воїн землю - окропив.

    Цвітуть червоно-чорні маки,
    Немов "Два кольори" його,
    В устах капели - "Гайдамаки"1 -
    Повстання справжнього вогонь.

    Печалить нас "Журавки" горе
    І душу кожен рве акорд,
    Він музикою так говорить,
    Немов говорить сам народ.

    Він був - як Бог - піснями повен,
    І гордо шляхом йшов своїм,
    Якби сучасник став Бетховен,
    Його б любив, як побратим!

    1 "Гайдамаки" - опера композитора на слова Т.Шевченка, два хори з якої виконує Національна заслужена капела
    бандуристів України ім. Г.Майбороди.

    7515 р. (від Трипілля) (2007).


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (9)


  41. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 13:10 ]
    стоп, стой
    Стоп,
    стой!
    В этом доме грусть!
    В свое сердце путь
    не открой,
    не впусти меня:
    будешь день ото дня
    выть в ночь,
    как и я
    вою-пою
    на луну свою.

    Беги прочь -
    в ночь
    покой тебе нужен!
    Ну, а мне --
    в путь:
    искать
    несчастливых судеб,
    жалеть,
    голубить,
    не твою --
    счастливую.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  42. Олександр Христенко - [ 2009.07.06 12:02 ]
    ПЕРЕКРЁСТОК
    Шёл человек в потоке дел
    И торопился, по всему.
    Он сделать многое хотел,
    Но решка выпала ему.
    На перекрёстке светофор
    Немного мешкал, может быть,
    Ведь он работал с давних пор
    И знал, что некуда спешить.

    И Он рискнул – на жёлтый свет,
    А тут ему наперерез
    Уже летел судьбы привет –
    Роскошный чёрный «МЕРСЕДЕС».
    И их пути пересеклись:
    Как и предсказывал Ньютон,
    Был человек повержен вниз,
    А «МЕРСЕДЕС» – лишь удивлён.

    Раскинув руки, Он лежал,
    Ловя глазами неба синь,
    Где бестелесная душа
    Летела с шёпотом: «Аминь».
    Окончен путь
    И вышел срок –
    Пора суммировать итог:
    Он многого успеть не смог –
    Бог справедлив,
    Но очень строг.
    28.01.09г.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  43. Оксана Пухонська - [ 2009.07.06 11:39 ]
    * * *
    Возобнови во мне святую рать,
    Возьми меня в печальный омут боли.
    Ты знаешь, мне не страшно умирать,
    За миг красивый,
    Прожитый с тобою.
    В безмолвной выси путь останови:
    Пускай не будет слез,
    Тоски,
    Печали.
    Мы просто были…
    Были сверхлюдьми,
    Пока людьми безнравственно не стали.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  44. Дмитро Кремінь - [ 2009.07.06 10:09 ]
    ***
    Він мені казав при повній чарці,
    Що не п’є, а пив не коньяки.
    Що спалили сина в кочегарці
    У селі сусіднім бандюки.
    Що, мовляв, були раніше травні –
    Почувавсь людиною солдат.
    А тепер усі такі безправні,
    Що й начальству нині не до дат.
    Що бували людомори й війни,
    Та завжди казьонний був закон.
    А тепер усі ми самостійні –
    Женемо на продаж самогон.
    Санаторну мав колись путівку,
    Трудодні, заняття до зими...
    – Чорт би взяв ту кляту Хоружівку!
    Був земляк, солдатський син Кучма!
    Сподівавсь і плакав перед смертю,
    Хоч який у дядька в світі гріх...
    Гірше від гестапо і від СМЕРШу –
    Це образи й кривди від своїх.
    Мав і на дільничного образу,
    На стару бабусю, на город...
    Так ми і не випили ні разу
    За країну нашу, за народ.
    І несли його в останні далі,
    Піп махав кадилом, як тепер.
    По-сирітськи дзвякали медалі
    Мертвої землі СРСР...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  45. Олена Пашук - [ 2009.07.06 09:05 ]
    просто обмовка скажи до чого тут Фройд
    просто обмовка скажи до чого тут Фройд
    просто сни еротичні
    ну до чого тут Зігмунд
    не треба лізти у мій душевний комфорт
    чи з мисливськими псами до мого лігва

    спека в місті наче у тілі клин
    трава за шість днів досягає палеоліту
    о гуси сполученням Рим – Волинь
    врятуйте від крематорію
    ледь пульсуюче літо

    це все моє
    креслю коло довкола себе
    миючи вікна стираю картину міста
    щоб скласти докупи минулих коханців шукаю степлер
    і не знаходжу
    зумисне

    знаєш це навіть краще в камері одиночці
    жити
    тужити
    стежити за собою
    шукати десять відмінностей в кожної ночі
    і не знайшовши
    не відчувати жодного болю

    бо сльози мов кулі
    наскрізь прошили землю
    тобі вже легше
    ти легша за бабине літо
    а баби скіфські твій приміряють вельон
    перерісши у тисячу років своє повноліття


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  46. Роман Коляда - [ 2009.07.06 00:29 ]
    Свіжі вірші
    Ю.Б.-К.
    Свіжий вірш, наче свіже повітря –
    Потрібен. Тому, неспроста,
    Читаєш, і наче ти блискавки вістря,
    Мчиш зоряним мостом.

    Хочеш читати багато, вдосталь
    Іпостасі єдиного Слова,
    Сяйва прозрінь гігабайтами поспіль
    Знову і знову, і знову.

    Свіжий вірш, наче янгола пір’я,
    Небесної ніжності постіль.
    Посмішка неба, дитяча, щира
    І на безсмертя дозвіл.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  47. Микола Шевченко - [ 2009.07.05 23:27 ]
    Змінюється...
    Все змінюється...
    Ластовиння -на
    стрижовиння...
    А багаття - на
    баговиння...
    А квасоляні пальці, та й
    сп`ялися хвацько
    на п`яльця,
    зморшкуватого штахетиння...
    А гарбузик-дереза - й собі
    задерся, "чавить либу"-
    аж з дідусевої колиби!
    ... В зопрілій лататій копанці
    колись було повно риби...
    ... Та хай би вже краще, та й
    хащі резед,
    чи будяччя голівок,
    аніж різнобарвно-блискучих,
    узбіччя клянучих,
    морозивних
    плівок... Хоча...
    І того вистача...
    ... Пересохло кісся,
    у косарці
    бензин перекис...
    Тьопа, мов порося,
    десь в груднині -
    то сум її стис...
    І вгризаються думи у тім`я,
    мов дубові кліщі - кляте сім`я...
    І зайти в каламутну калюжу,
    йменовану ставом - та ж я
    не боявся колись!
    І п`явки залишали
    на литках
    кривавії тавра...
    Літню ніч залюбки
    міг сопіти
    в отаві...
    Зась джерельний той
    хлюпіт
    почути в сичанні
    досвітньої кави...
    Все змінюється...
    ...Все...




    5.07.09



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  48. Микола Блоха - [ 2009.07.05 23:04 ]
    Секунды медленно.
    Секунды медленно.

    Секунды медленно вперёд,
    Мгновенье затянулось, боль.
    Мгновенье без любви как год,
    И разум памятью живёт.

    Но говорят, что время лечит,
    Вот только веры, сердце не имёет.
    И в сей момент, всё невозможно,
    Представить, что забыл её.

    Не верится, что миг разлуки,
    И всё вернуть, назад нельзя.
    Лишь пониманье жизнь прошла,
    А без неё лишь темнота.

    Николай Блоха 5.06.09 г. 23:18


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  49. Павло Погуц - [ 2009.07.05 22:22 ]
    Вірш Хаосу
    розриті Могили,
    роздерті Серця,
    втрачена Сила,
    Життя у Мерця.
    Загублені крила,
    Вогонь, як Вода.
    душа загорілась.
    Він—не вона.
    Любов десь поділась,
    Прийшла пустота.
    Хтось сміється від горя,
    Хтось нарікає—недоля,
    А воля…
    Тільки волі прагнуть ті, що в кайдани закуті.
    Птахи тільки неба бажають, до суші прикуті,
    Тільки пам’яті просять душі забуті,
    А я… я прошу…Сили…


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Юрій Золотар - [ 2009.07.05 18:49 ]
    Часи мітингові
    Люблю я бурі мітингові
    За грізний вид, очей вогні,
    За крик юрби і гнів у слові
    За щире "так" і дружнє "ні"

    В них бачу час для змін чудовий,
    Який народжується по всій країні
    Вірю, що лідер чесний новий
    Не забуде те, що скаже на майдані

    Прийдуть до влади справжні патріоти,
    Які не дбатимуть про власні кишені,
    Олігархи будуть мати клопоти,
    Котрі чесно жити не привчені

    Відійдуть у минуле всі незгоди,
    Часи політичних авантюр
    Зміняться на владу погляди
    Злочинці не відкупляться від тюрм!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   ...   1850