ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.07.22 19:17 ]
    МУЗИКА
    Ніжністю пальців
    Легшу батисту,
    Ловити її –
    Невловиму і чисту;
    Пити повітря
    Ткане зі звуків,
    Слухати серця
    Притишений стукіт.
    Музика тане! –
    Сніжинка на віях…
    Я діставати
    Тебе не умію
    З себе, хіба що –
    Так, відкоркую,
    Тільки б – не бісером,
    Тільки б – не всує,
    Тільки би плетиво
    Септим і терцій –
    Без посередників, -
    З серця до серця,
    Меридіанами нервів –
    У душу…
    Музико!
    Струни
    Найтонші зворушуй,
    Не залишаючи, -
    Рви павутиння,
    Подихом теплим
    Дихай на іній,
    Тиснуть тривоги? –
    Видали в титри,
    Посмішку шли
    Проти вітру й за вітром…
    Музико!
    Жити углиб і назовні,
    Очі розплющивши,
    Звуками повні,
    Тишу плескати,
    Не розплескавши,
    Бути собою –
    Сьогодні і завше.
    Музико!
    Важко
    Спинитись і вмерти.
    Доля об тебе
    Давно моє стерта.
    Більше у світі цім,
    Мабуть, - нічого:
    Звуків, які
    Долітають до Бога…
    21.07.09.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  2. Катя Тихонова - [ 2009.07.22 15:24 ]
    Мій пане, завтра знову буде зустріч...
    Вже пізно. І мені пора іти...
    Мій пане, завтра знову буде зустріч.
    Скажіть, чому Ви знов такі сумні?
    В яку кишеню заховали усміх?
    Хто Вас покривдив? – натякніть хоч раз,
    Чому щоку підставили удару?
    (А знаєте, мені з'явивсь Пегас!)…
    Ви курите. Заводите дзигарок…
    Вже вечір. Поспішати нам куди?
    Так у горнятку пахне кава терпко,
    А на снігу – чиїсь легкі сліди…
    (А Ви кумедні! Гляньте у люстерко!)
    Не смійтеся! Тримайте гребінець,
    Зітріть помаду (ще із позавчора).
    Жартую. Не чіпайте. Хай їй грець!
    Можливо, Вас поцілувала доля.
    Я йду, мій пане, Вам – солодких снів.
    Розкуйте душу. (Темно у кімнаті).
    Зніміть із неї тисячі замків.
    Можливо, буде легше засинати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (13)


  3. Юлія Фульмес - [ 2009.07.22 14:52 ]
    Літнє
    Полудень кисне, немов молоко,
    Тільки встигай розливати в горнята.
    Хочеться пити його і чекати,
    Поки загусне імла над ставком.

    Бусько роззувся—намірює крок,
    Ніби імам у прозорому храмі.
    Все це пасує до пензля і рами,
    Пнеться у твій поетичний рядок.

    Я наберуся відваги і так
    Майже до болю затисну долоню—
    Ще не записуй, коханий, сьогодні,
    Краще мої заримовуй уста.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (30)


  4. Олександр Христенко - [ 2009.07.22 14:50 ]
    ПОЛЮБИЛА ДОН-ЖУАНА
    Полюбила Дон-Жуана,
    Закружилась голова,
    Не заметила обмана
    В обольстительных словах.
    Словно мачо, из рекламы,
    Безупречен и красив:
    “С неба звёздочку достану,
    Ты лишь только попроси”.
    При деньгах – не просит сдачи –
    И по жизни – чемпион:
    Мерседес, квартира, дача
    И ни с кем не обручён.
    Он читал стихи Шекспира,
    От любви немного пьян,
    Мягким голосом, как лирой
    В уши мне вливал дурман:
    “Я встречал немало женщин.
    Хочешь – верь, а хочешь – нет:
    Наповал тобой повержен!
    Глаз твоих манящий свет
    Ослепил, лишив рассудка.
    Ты пришла ко мне во сне:
    Собирала незабудки
    На лужайке при луне”.

    Губ моих едва коснулся,
    Затуманились глаза
    И любовь нас захлестнула,
    Будто летняя гроза.
    Под напором страсти жаркой
    Не под силу устоять:
    На скамейке в старом парке
    Целовал за пядью пядь
    Торопливо, но умело,
    Не сводя голодных глаз,
    Повергая жадно тело
    В оглушительный экстаз.
    Эти звуки, эти стоны,
    Содрогание земли
    И финала крик влюблённый…
    В небе звёзды расцвели.
    Этот миг волшебной страсти
    Между небом и землёй…
    - Вот оно какое, счастье!
    Не спеши, побудь со мной!
    Отряхнул пиджак мой милый,
    Обрывая связи нить,
    И ушёл, а я забыла
    Даже адрес попросить.

    Ни звонка, а ни привета –
    Мой кумир исчез, как дым,
    В этой грустной сказке лета,
    Оставаясь молодым.
    Сыгран был спектакль на славу –
    Я поверила ему:
    Для него любовь – забава,
    Но ни сердцу, ни уму.

    Извелась: ждала, рыдала,
    Закусивши удила.
    Под конец зимы усталой
    Нашу дочку родила:
    Симпатичная мордашка –
    Папин носик и глаза…
    Кто же мне подскажет: как же?
    Как же правду ей сказать?..

    Я его почти простила
    И напрасно не кляну,
    Только жаль – дочурке милой
    Он в глаза не заглянул!
    24.03.08г.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (27) | "Олена Осінь ЗБІРНИЙ ОБРАЗ"


  5. Олена Осінь - [ 2009.07.22 13:05 ]
    Збірний образ
    Ти – Рамзес в тридцятім поколінні –
    Клафт, урей, коштовний жезл, тіара,
    І Рамштайном на твоїм коліні:
    Все продумано – розхристаний, і в піні
    Плаче і сміється рок-гітара.

    Погляд зверхній, як приціл оптичний,
    Б’є доцільно, схибить – ні на йоту,
    Злет брови, рух мускулів класичний,
    І дівоче серце – в ноги, звично.
    Відшліфована, довершена робота!

    Нігті – щедрий розсип діамантів,
    Німб виблискує над змащеним волоссям.
    Сам прихильник всіх своїх талантів,
    Бо над образом, блискучим і галантним,
    Довго працювати довелося.

    Ти актор, ти майстер перевтілень,
    Вчора – лиск, а завтра – з поля бою,
    З потом, порохом, слізьми і без окрилень…!
    І ніяких від сценарію відхилень:
    Справу зроблено, вона іде з тобою.

    І улюблене – поет-самітник – зрада,
    Плаче серце в шрамах від кохання,
    Всі жінки підступні, всі Паллади,
    Далі – варта Оскара бравада ,
    Згіркла пісня, лебедина і остання.

    Щирість, справжнє?! Ха! – Конкретні цілі!
    Шлюбні ігри, вдалі полювання.
    І як доказ – на твоїм засмаглім тілі
    Рисочки – цнотливі, вперті, зрілі… –
    Кожен день нове татуювання.

    А для мене – мандрівник. Як грав майстерно!
    Навіть Ричард Гір відпочиває.
    Стропи, альпеншток, Ельбрус екстерном,
    Та в однім прорахувався, стерво, –
    Альпіністів з манікюром не буває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  6. Зоряна Ель - [ 2009.07.22 12:49 ]
    *******
    Сполохано здійнялись чорні галки,
    Над балкою, що терням поросла.
    Риплять вози, прямує до села
    Чумацьким шляхом подорожня валка.

    "Дай, Боже", – почоломкався із батьком
    Якийсь поважний сивочолий дід,
    І поздоровкався за ним услід,
    Кульгавий з довжелезним вусом дядько.

    Спинились ненадовго – по обіді,
    Спочивши трохи, вирушили в путь.
    Воли помалу, знай собі, ідуть.
    Ясніє день у полиновім літі.

    Мені малому повідала мати,
    Що чумаки ідуть у Крим по сіль.
    І путівцем отим самим відтіль
    З козацьким вітром будуть повертати.

    Дорога куриться ген-ген – аж до стовпів
    Залізних, що підперли неба край.
    Ось виросту і стану, як Мамай.
    І понесе на тисячі вітрів
    Мене мій вірний кінь до тих степів,
    Де буйна ковила і кобзи спів,
    Де сумом в'ється голос чумаків.
    З початку світу й до кінця віків.

    21.07.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  7. Оксана Лозова - [ 2009.07.22 10:45 ]
    Вухо золоте
    Чий то крок
    І чий то шепіт?
    Ви куди йдете? —
    Нашорошилось у небі
    Вухо золоте.

    — Ми собі ночами ходим,
    Щоб ніхто не знав,
    Нас давно за руки водить
    Стежечка одна.
    Ми — забуті Богом долі,
    Світові чужі.
    Власне серце не дозволить
    Перейти межі
    І розстатися несила.
    Вічний сум в очах...
    Хмарка зорі пригасила.
    Півень прокричав.

    Станем ранішнім туманом,
    Росами спадем.
    Не почує і зітхання,
    Вухо золоте.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  8. Катя Тихонова - [ 2009.07.22 09:02 ]
    Той божеволіє, боже…
    А музика Вашого серця,
    Мій пане, така тривожна,
    Її не відчути не можна,
    В ній стільки шаленого герцю,
    В ній ритмів спокійних, пане,
    Є стільки, як в морі штильнім,
    В ній стільки ущелин, шпилів,
    І досі незвіданих граней.
    В ній стільки… (Дозвольте мовчати)
    І слухати серця ноти.
    Вони повторяться всоте
    І ляжуть на серця грати.
    І стануть трояндою, може,
    Можливо, дротом колючим.
    Мій пане, хто серце приручить,
    Той божеволіє, боже…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  9. Володимир Чернишенко - [ 2009.07.22 09:42 ]
    Зовнішній голос долучається до розмови
    Э-э-э, понимаешь,
    мы собственно…
    Що ти маєш,
    на увазі, сонечко?

    Заблукали?
    Ну, не то что бы,
    просто мало
    как-то тропок…

    Що за виляск?
    Люба, то не постріли?
    Что ты, милый,
    это просто… просто…

    Там сейчас
    на соседнем полигоне… Ой!
    Тоесть, ветки трещат!
    Я иду домой!

    Повертай назад!
    Чуєш мене?
    Я бы рада…
    Да только тропки нет…

    Скажи мені,
    тільки чесно –
    де ти знаходишся!?
    Ой, извини,
    аккумулятор кончился…


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5) | "http://www.maysterni.com/publication.php?id=35248"


  10. Василь Степаненко - [ 2009.07.22 08:21 ]
    Вечір прощальний

    Вечір прощальний.
    Свічка горить на вікні –
    Схлипує пломінь.

    Гореч кохання.
    Схоже метелика тінь –
    На підвіконні.

    Б’ється об шибку мій біль.
    Крила згоріли.
    Хоч за вікном заметіль,
    Жевріє віра.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  11. Серенус Цейтблом - [ 2009.07.22 03:53 ]
    Mired Relationship
    (мы с моим внутренним голосом форсируем болото)

    - Потом я... сворачиваю с межкварталки -
    не пути ищу, а населенный пункт,
    далеко до заката, и
    (yeah, I'm sulking) -
    это даже не
    (wish you were here to pout
    along)
    весеннее "вместе-по-уши" -
    это летнее
    serves me right),
    продираюсь сквозь
    (if he's in, well, then, so is she -
    isn't she?..),
    и на тебе:
    выбирай.
    здесь верба - ну просто мечта озелени-
    телева: или ползи по кабаньим тропкам,
    или
    (head over heels)
    по веткам
    (resilient
    does the trick)
    - береги глаза. недотрога
    (Impatiens noli-tangere), - кем примята?... эй, кто-нибудь!..
    (try going west, not south...),
    и я топчу
    следы
    (mine, only mine and nobody's but mine - that's good;
    heard a hunt's on the way... okay, no shooting tonight)

    - Трудно было бы спутать - не свинья же ты!

    - Remind me, why do we always fight?..


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  12. Оксана Лозова - [ 2009.07.21 22:44 ]
    У двох світах
    Я – поранений в серце птах,
    Що літає у двох світах –
    Ти запізно мене почув,
    Я до тебе не долечу.
    Ти раніше прийти не зміг,
    Засипає стежину сніг,
    А поранений птах летить,
    Де розходяться два світи…


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  13. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 20:20 ]
    Вірш
    Цей вірш давно вже проситься від мене.
    Тримати ж я не стану – хай іде.
    Заплутавсь дощ в траві іще зеленій,
    Десь тихо плаче щастя молоде.
    В калюжах скачуть бульбашки вреднючі,
    По ринві хлипає, аж хлюпає цей дощ.
    Калинно, журавлино і … летюче
    Він не минає ні людей, ні площ…
    Ноктюрн осінній, гра поліфонічна
    Вже захопили Луцьк наш у полон.
    Далеко ще музикам! Гра ця вічна.
    А дощ все не вщухає, як на зло.
    Самотні йдуть щасливі – з парасольками,
    Закоханим щасливо і без них.
    Такий-от дощ. І осінь. І до серця змокли ми!
    І вірш утік так швидко, що й не всти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  14. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:41 ]
    Поліське
    З Бугу йти до Бога – через Шлях дорога.
    Через Шлях дорога – просто, як в казках.
    Як в казках дитячих, що ведуть з порога,
    із порога дому по чужих світах.
    Сни бузкові ніжно зацілує вітер,
    зацілує вітер приспану траву.
    І трава тихенько зорям сльози витре,
    витре всі печалі – дасть росу живу.
    Оживе Полісся – скоро буде ранок.
    Ранок соковитий, мов смачний пиріг.
    Пироги із сиром вдома на сніданок.
    Хитро котик Мурчик під столом приліг.
    Сонечко радіє з раннього ранечка,
    камертон торкаю – слухає земля.
    У моєму серці жайвір звив гніздечко.
    Я струну настрою знову з ноти “ля”.
    Ляжу серцем в небо, слухатиму тишу.
    Сонячне зайчатко на траві сидить.
    Я з тобою разом хочу пережити
    цю найщасливішу неповторну мить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (3)


  15. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:23 ]
    * * *
    Розтанули трояндові сніги…
    Коханий (?),
    я знаю, що у тебе
    два серця:
    одне – в грудях,
    інше – в п’ятках.
    Тому будь обережним і
    дивись під ноги!
    … колючки залишились!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  16. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:09 ]
    * * *
    Серце сповнить
    радісний щем.
    Хай молитва летить
    в небо
    й вище!
    Я люблю цілуватись
    з дощем –
    так до Бога
    ближче!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  17. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:00 ]
    * * *
    Я гойдаю в колисці
    веснятко,
    а в цей час
    мама весна
    вишиває
    райдугу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  18. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:56 ]
    * * *
    Після дощу заплакала травинка.
    І прилетів, цілунком сльози витер
    Волинського Володар краю –
    Озерний Вітер.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  19. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:37 ]
    * * *
    Не вмію цього неба
    не любити.
    Дощ стукає в вікно
    уперто.
    Він проситься до мене
    в серце.
    Може,
    впустити?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  20. Лідія Дружинович - [ 2009.07.21 19:18 ]
    * * *
    Вчорашні вимрії збулись
    так несподівано. Тремтливо
    чекаю краплю, що колись
    народить зливу.
    В тобі – відлуння всіх чудес.
    Хай серце змокне аж до нитки!
    І зорі падають з небес,
    як роси з квітки.
    Ти знов повіриш в тихі сни –
    і стане трепетним скучання…
    Чекали довго ми весни –
    прийшло
    кохання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  21. Віра Шмига - [ 2009.07.21 18:25 ]
    * * *
    Невідоме ім’я раба,
    Та хеопсовеє нетління
    Стереже гробаря ропа
    В пірамідовому творінні.
    Невідоме ім’я раба,
    А тим паче -
    ім’я рабині,
    Що викохувала раба
    Іменованому камінню.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Зоряна Ель - [ 2009.07.21 17:41 ]
    Чаклунка- ніч
    Нічка чари збирає у темряви міх.
    Заховала у дикій лозі
    Мерехтливі зірки на медвяній росі
    І сріблисто-рожевий горіх.
    Співи зел, мов зітхання погаслого дня,
    Заколисують стомлений сміх.
    Позіхає дрімливо горіх,
    Поглинаючи снів зізнання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  23. Ліна Масляна - [ 2009.07.21 16:44 ]
    Поскладаю
    Поскладаю себе в оберемок,
    Загорнуся до свіжого глянцю.
    А листівку друкую окремо:
    «Для найліпшого із коханців»

    Сіро-, каро-, зеленоокі,
    Із блакиттю в очах, до строю!
    Знаю, знаю! Усі одинокі
    Ви без мене, щасливі зі мною.

    У пакуночку я презентую
    Складену правильно, чинно
    Всю, із чого давно готуюсь,
    Чим дарую для вас причини
    Бути впевненим у «не повторі»,
    Бути обраним… (От безпечні!
    У мені не побачить потвори?!
    Але зараз про це недоречно…)

    Поскладаю себе в оберемок…
    Презентуюсь лише одному!
    А листівку друкую окремо:
    «Вже Тобі. Коханка Невтомна»


    2009


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (23)


  24. Гальшка Загорська - [ 2009.07.21 15:22 ]
    ЗІЗНАННЯ
    Скажи що-небудь, розкажи,
    Тебе кохаю я.
    Огляньсь мені, всміхнись мені,
    Без тебе я сумна.

    Сміюсь не вір, словам не вір,
    Ховаю очі я,
    Пізня любов, мені повір,
    Одна, завжди одна.

    Твоє обличчя юне ще
    Ночами бачу я.
    Для тебе ж це усе пусте,
    Душею чую я.

    І глибину всю почуття,
    Жаль, не збагнуть тобі,
    Душа ще надто молода
    У двадцять на Землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сочан - [ 2009.07.21 15:33 ]
    Тебе любити - божевілля
    У моніторі чорне небуття
    Всі файли стер “сумняшеся нічтоже”
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.

    Любові плин в небесній глибині,
    А потім наче хтось посипав сіллю.
    Блукали ми в чагарниках брехні,
    Тепер тебе кохати – божевілля.

    Я вимів дочиста твоє сміття
    Й надвечір виніс все за огорожу.
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.

    Зустрілись ми з тобою навесні,
    Сп'янів коханням я, та ось похмілля,
    Бо твій Амур мабуть що знавіснів,
    Тепер тебе любити - божевілля.

    Колише осінь за вікном віття,
    А вітер виє й тисне в скло вороже.
    Тебе я вирвав із свого життя,
    А з серця вирвати не можу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  26. Надія Агафонова - [ 2009.07.21 13:32 ]
    25-й кадр
    Місту Лева

    1
    Побравшись із залізницею,
    Залишаєш по собі місто –
    Тісто,
    З якого пам’ять твоя
    Ліпитиме жайворонків,
    Аби скуштувати весни
    Із присмаком недограної увертюри.

    2
    І залишиться музика, застигла у камені.
    Готичне одкровення довгих нот,
    Вічним бранцем якого
    Прямує до шпилів погляд.
    І твій абсолютний слух -
    Зір. Навиворіт.

    3
    Якщо вітер
    Уперто куйовдить твоє волосся,
    Прислухайся.
    Зведи очі до неба.
    Певно, він хоче,
    Щоб ти почув
    Кончерто гросо для флюгерів з оркестром.


    4
    Припасти до сонячного куманця.
    Пити очами міцний світанок.
    П’яніти швидко й надовго.
    Набувати нових імен -
    Соковитих,
    Мов серпневі яблука.
    Вологих і теплих,
    Наче бруківка по зливі.
    Блискучих, ніби люстерко роси,
    В яке задивилась
    Фігурка Діви Марії…
    Пити.
    Убирати у себе
    Шепіт дерев, голубів
    І каріатид.
    Ще-е-е-е-е-е...
    Спрага – єдина правда
    Львівського всесвіту.

    5
    Шосте відчуття –
    Відчуття сполучених посудин.
    Чуєш, як в тобі переливаються вулиці?

    6
    Зоряне небо костельного світу –
    Друшляк,
    У якому Бог
    Відкидає спагетті комет.
    Деякі з них
    Випорскують
    На таріль старовинних дахів,
    Зачинаючи Час бажань.
    Обери свою хвилину.

    7
    Ввечері
    Тобі усміхнувся кіт.
    Перетворився на рибу.
    Риба співала до півночі.
    Доки не щезла.
    (Чого тільки не побачиш
    У вітражах людських облич).
    А вранці ти впізнав її профіль
    На кавовій філіжанці.

    8
    Одного маленького плацу
    Достатньо,
    Аби в центрі його
    Відчути себе геніальною інсталяцією
    Найвідомішого небесного Майстра.

    9
    Лікуючись залізницею,
    Не можеш не повертатися.
    Ще б пак!
    Хіба можна уникнути
    Долі,
    Якщо доля – місто.
    Якщо місто –
    Нескінченний
    25-й кадр
    У стрічці твого життя…

    2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (6)


  27. Ярослав Ільницький - [ 2009.07.21 12:52 ]
    Здмухуючи порох (спроба давнього стилю)
    Хроматичний звукоряд барокової флейти з точки зору сучасного слухача досить нерівний – одні ноти дзвінкі, інші – бліді і невиразні. Композитори того часу це враховували і не вважали це вадою – радше специфічним відтінком кожного звуку. Треба навчитись любити ті звуки – вони невід’ємна властивість інструменту і мають свою власну красу
    (із “Школи гри на бароковій флейті”).

    Твій кожен звук – царице інструментів вітру – досконалий і прекрасний.
    Коли злітаєш до найвищих – мі і ре і до і сі –
    Дзвенять вони, неначе келішки з вином у товаристві добрім –
    Їх слухав би і слухав до нестями, немов тости елітно-славні, або ж як
    Обіцянки солодкі наших можновладців, що і відірватись годі.
    А далі вниз – там ля і соль, чудові пишні звуки,
    Зі смаком стиглої черешні – у погожу літню днину
    Під небом голубим і безтурботним.
    О, ніжні мі і фа – які ще нижче – з ними, друже, не перестарайся.
    Бо пристрасть подиху ти мусиш пригасити – спитай в Орфея – що і як.
    Ці звуки – хоч і тихі – та відлунять враз у серці милім.
    Є ще у фа і брат – бравурний фа-дієз.
    Цей славний хлопець все напоготові, як гусар –
    підтягнутий й дзвінкий – в гламурі блиску.
    Так як і вірний побратим його – веселий ре.
    О, славні Буффарден і Кванц (колись у Дрездені) обох любили до нестями.
    А далі й Фрідріх Другий – гурман і естет і в музиці, і в битві
    (в перервах листування із Вольтером) – до цього причастився.
    Аж задзвеніли дзеркала у Сан-Суссі під натиском колоратур й каденцій пишногрудих.
    А Баха старший син – то мусив лиш контінуо тримати тим бравадам.
    Було бароко, ба... стало рококо.
    Та мусим рухатись ми далі вниз – і до минаєм, бо про нього згодом.
    Ще далі – сі, ля, соль – величні і глибокі звуки.
    Неначе переливи ніжні півтонів божественного оксамиту (нехай приміром Караваджо спаде вам на око).
    Не квапся – хай той звук помалу силу набере й спокою мудрої краси.
    Ось так ця мить – нехай зависла би між вимірами і світами,
    Мов в вічність ниточка...
    Але, відволіклися ми то ж йдемо далі.
    Бо далі нижнє фа, а вже йому, либонь, найбільше перепало.
    Нездалий брат дзвінкого фа-дієза, він фальшивий і безбарвний
    (так каже світ).
    То ж славний Тромліц дань віддав англійській моді й відправив тихого старого на спочинок.
    Натомість блиском сяє франтик-важілець (о, панночкам в столітті дев’ятнадцятім він певно був страшенно до вподоби).
    Але, насправді, в тому фа – усе твоє мистецтво гри – й можливо до старого таки схочеш завітати,
    То треба буде шапку, одіж новомодну зняти – й усе лишити при порозі.
    А взяти лиш себе.
    Коли ж бо пощастить – при тріску дров – повідає можливо щось із давнього...
    О, звуки ніжні, фа, і до і соль-дієз, бемоля сі.
    Ви – наче подорожній, що у затінку присів,
    Від світу гамору, і метушні безглуздої подалі.
    Вас славні Філідор і Отетер любили, “всі ранки світу” повні були вами.
    Зігнутися і привітатись через живопліт століть.
    Послухати й почути...
    Говоріть!...

    [Використано імена і події з історії флейти, прізвища латинкою: Philidor, Hottetterre, Buffardin, Quantz, Friedrich der Grosse, Tromlitz, Bach. Для зацікавлених історією флейти автор буде радий прокоментувати чи надати пояснення]


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  28. Ольга Ляснюк - [ 2009.07.21 10:48 ]
    ***
    Іду від тебе, як з поля бою.
    Поранення пряме – у серце.
    По склу стікаю твоєю кров’ю
    ... і це минеться

    Кардіограма – суцільний прочерк.
    Присвячена тобі смерть ця.
    Рецепт. Не розібрати почерк
    ... і це минеться


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Володимир Чернишенко - [ 2009.07.21 08:51 ]
    Менівірш
    Розкажи мені вірш, любий,
    Як бувало раніш, любий,
    Про любов і про інш. Любий,
    Розкажи-розкажи!
    Про казкові вогні, любий,
    Про тобі-і-мені, любий,
    І про пестощі й ні... Любий!
    Чи ж забувся вірші?

    Два городи й курник, люба,
    Вісімнадцять штук в рік, люба,
    З них шістнадцять на лік... люба,
    За квартиру й на чай.
    Обнагліли братки, люба,
    Пошаліли батьки, люба,
    Остогид цілий Ки... Люба,
    Ти мені вибачай!

    Не сьогодні, не тут, люба,
    Скоро в аспіранту... люба!
    Ну пробач мою ту... люба,
    Ти ж бо знаєш, я бевзь!
    Ти ж у мене одна, люба,
    Усе інше – мана, люба,
    Тож пішло воно на... люба!
    Я кохаю тебе!


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Хо - [ 2009.07.21 00:36 ]
    ***
    випий цикути склянку
    я знаю це твій улюблений напій
    принаймні нічим не гірший
    од моїх брехонь
    я нагрію її тобі
    у долонях моїх коханців
    поки ті ніжно торкатимуться
    моєї шкіри
    я зготую її лиш для тебе
    адже нас стільки пов'язує
    стільки речей які в'яжуть
    нам руки
    стільки минулого
    та геть непотрібного
    але хай це буде кінцем
    хочеться бути гуманною
    пий любий мій пий


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  31. Ірина Білінська - [ 2009.07.21 00:38 ]
    БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
    В твоєму світі – всесвіті моєму
    безкрайність неба дивна і проста.
    А на столі свіча з Єрусалиму,
    молитви слово тихе на вустах.
    Я не прошу, не плачу, не благаю,
    не нарікаю, а благословлю…
    Ти чуєш, Боже, я благословляю
    тих, що не знаю і кого люблю.
    Благословляю той єдиний вечір,
    де ти мені уперше усміхнувсь,
    де вперше зазирнув мені у вічі.
    Благословляю, радуюсь, молюсь…
    Благословляю день і мить невпинну,
    коли переступаєш мій поріг.
    Благословляю у тобі дитину,
    яка іще не відає про гріх…
    Благословляю ніч, росою вмиту,
    в яку ти зазираєш крізь вікно.
    Благословляю світ, в якому жити
    з тобою на одній землі дано.
    Нехай тобі побачиться незриме.
    У відповідь тобі я усміхнусь.
    Горить свіча - свіча з Єрусалиму.
    Благословляю, радуюсь, молюсь…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (9)


  32. Катя Тихонова - [ 2009.07.20 22:33 ]
    Серйозність на обличчі...
    Серйозність на обличчі – маска просто.
    Мій пане, Вам вона не до лиця.
    Я грію пальці до липкого воску.
    (До нього ж не зігріються серця).
    Мій пане, говорити можна довго,
    Заплющити зіниці і вести
    Без усіляких вузликів розмови
    І долілиць летіти із мостів
    У прірву нерозгаданої тайни,
    У пристрасть велелюдних вечорів.
    Мій пане, Ви такий, як є насправді,
    Не змінить душу Вашу жоден грим.
    І жодна маска Вас не зробить іншим,
    Серйозність на обличчі – просто мить…
    А правда вся – в розкрилених зіницях.
    (хоча Ваш погляд може і убить)…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (8)


  33. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 19:16 ]
    * * *
    В молекулі сльози моєї
    вчора
    твоє втопилось
    серце.
    Смішно так…
    Неначе про дурниці
    ми говоримо,
    а зорі чують все.
    І зупинився час.
    І не страшні мені
    ніякі зливи,
    бо я –
    володарка сердець:
    того, що у сльозі моїй
    втопилося
    і власного (яке у клітці –
    грудній, щоправда,
    але все ж…).

    Сльоза була солона й
    солоніша,
    але твоєму серцю
    тепло стало в ній.
    Бо сіль – то істина.
    Є ніч, є тиша…
    Є ти в мені.


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.46) | "Майстерень" 5.13 (5.43)
    Коментарі: (4)


  34. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:12 ]
    * * *
    Природа в’яже ще
    із літа бабиного осінь
    і клен увесь стоїть
    багряно-золотий.
    Вслухаюсь в шепіт серця
    твого й досі...
    Благально так курличе угорі:
    лети!
    Коріння крил моїх сплелося
    із корінням вишні.
    Чекатиму весну –
    і розцвіту у ній.
    А поки що я тихо помолюсь
    Всевишньому,
    щоб з вирію вернулись
    журавлі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  35. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:42 ]
    Осіннє
    Пульсує кров у венах,
    як вино.
    Надворі – осінь.
    І в душі –
    осінньо.
    Сережки золоті у клена…
    Знов
    ми квити. Ти нічого вже
    не винен.
    Останній борг цій осені
    віддав.
    Шипшиново, калинно –
    всюди.
    Найбільший гріх втопився
    у сльозах.
    Русалки плачуть теж,
    як люди.
    А осінь дзвінко золотом
    тремтить
    і синню неба, сплетеного
    з даллю.
    Листочок впав.
    Йому болить.
    Розділить осінь біль
    між зорями
    й печаллю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  36. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:19 ]
    * * *
    В моєму серці – осінь…
    На шальках терезів
    гойдаю сонну
    втому.
    Душа не знає,
    де їй ночувати.
    Вже час додому.

    … печальні очі у дощу.
    І я іду Чумацьким Шляхом.
    Спиняюсь на хвилину –
    STOP! –
    перед червоним
    світлофора
    знаком.

    Твій погляд пахне чебрецем,
    весніють сни… А пам’ять
    не здатна вересня забути –
    до крові
    ранить…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  37. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:47 ]
    * * *
    По венах у ромашки
    плине час,
    а у людини –
    лиш короткі миті.
    Хай мрією
    засвітиться для нас
    щасливе сонце
    у ясній блакиті!
    Як лікар,
    визначу ромашці пульс.
    Її хтось з коренем
    зірве,
    погубить…
    За смерть свою
    ця квітка вдячна буде
    останньою пелюсточкою
    “Любить!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  38. Лідія Дружинович - [ 2009.07.20 18:56 ]
    * * *
    * * *
    Солодким сміхом
    опаде печаль.
    Веселим сонцем
    в червні, як звичайно,
    прийду до тебе,
    радосте моя,
    із завтрашнього дня.
    Прощально…
    Ти знову заспіваєш
    про любов.
    Холодний дощ
    сльозу останню зронить.
    Впаде зоря до птаха
    на крило,
    на сиву хмарку,
    як на скроні.
    У мене в серці –
    юна заметіль…
    Чарує душу погляд твій
    бузковий.
    Прийду до тебе,
    радосте моя,
    на перехрестя буднів –
    знову…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  39. Уляна Засніжена - [ 2009.07.20 17:16 ]
    Шехерезада
    Я – твоя Шехерезада,
    І на двох у нас позаду
    Тисяча ночей казок,
    Залишилась ніч остання –
    Після чого без вагання
    Смерть прийму із твоїх рук,
    Геть зітхання –
    Нарікання –
    Я щасливою була, востаннє
    Розкажу казкових мрій
    Й ген за обрій
    Поведу тебе, королю мій,
    Щоб в очах твоїх побачить усміх,
    Щоб луна несла твій сміх,
    Після чого, мій королю
    Я покірно свою долю
    З рук твоїх прийму.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (9)


  40. Уляна Засніжена - [ 2009.07.20 11:03 ]
    Вічне
    З твого ж бо ребра, Адаме,
    Прийшла я колись у цей світ
    З моїх бо ж рук, Адаме,
    Ти їв заборонений плід
    Зі мною колись, Адаме,
    Пізнав ти солодкий гріх
    Наших дітей у саду, Адаме,
    Лунає щасливий сміх...

    Це доля була нам, Адаме,
    Піти у світи незнані,
    Та ми ще вернемо додому -
    Сотворимо рай у вигнанні
    Ти віриш мені, Адаме? -
    Спокутуєм гріх первозданний,
    Пройдемо з тобою садами
    В едем, що був Богом нам даний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  41. Василина Іванина - [ 2009.07.20 10:41 ]
    Квітнева акварель
    ...спроквола
    сотаються
    густі
    сизо-синясті
    сутінки
    над плесом
    сонної ріки

    ...перший
    рожево-золотистий
    промінь
    заплутався у гіллі
    самотньої
    плакучої вербиці
    і покрадьки
    спрагло обціловує
    сонну красуню

    ...прозоро-ніжна
    прозелень
    тремкою хмаринкою
    струменить
    у мереживній
    вербовій кроні

    ...світає
    ...на серці
    сонно


    Рейтинги: Народний 5.71 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (31)


  42. Василь Степаненко - [ 2009.07.20 09:01 ]
    Міражі
    *
    Міражі
    в пограниччі липневої спеки –
    запаморочились од задухи
    нарубані вранці дрова
    на причілку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Василь Степаненко - [ 2009.07.20 09:27 ]
    Скелі
    *
    Скелі
    спинились на березі моря –
    наче коні камінні –
    струшують бризки
    із грив.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Сонце Місяць - [ 2009.07.20 03:21 ]
    Закляття
     
    Десятою склянкою низько дзвінкою
    У сліпе лабіринтове плетиво ночі
    Привидом брига з мусонною кармою

    В черепаховій перламутровій вічності
    На густо барвистих коралових рифах
    Хризолітовим ангелом у тихім пеклі

    Кривавою скарбницею на кістяках
    У сріблястій лунко пульсуючій темряві
    Заклясти стародавній смарагдовий жах




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (32)


  45. Влада Волошина - [ 2009.07.20 00:08 ]
    Фотограф
    Випадково торкнутись поглядом…
    І ковзнути думками… по тілу…
    Звідки ти?...ти, напевно, із мороку.
    Я зі світла. До тебе… хотіла…
    Дивна спека. У грудях холод.
    І чомусь так нелегко дихати…
    Ти ручний, мов бульварний голуб,
    Та з очима підступно-хитрими.
    Спалах камери… Ховаю погляд.
    Ти немовби знімаєш душу,
    Це для когось ти просто фотограф,
    А для мене ти все вже розрушив…
    Мої голі думки
    Так розбещено рвуться до бою.
    Моє тіло в вогні,
    Та надалі я буду німою!
    Навіть зрада зіниць
    Хай нічого для тебе не значить.
    Нехай погляд іскрить!
    Я байдужість не можу зіграти…
    Я ловлю кожен жест,
    Хай надалі він серце терзає.
    Це немов напівсмерть,
    Яка є, і водночас якої немає…
    Прощавай назавжди, безіменно…
    Забирай ці рядки,
    І подяку за хвилю натхнення…
    Прошу, знімки зітри………………..


    19.07.2009





    Рейтинги: Народний 5.42 (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  46. Катя Тихонова - [ 2009.07.19 22:43 ]
    Я б Вам сказала, пане мій...
    Я б Вам сказала, пане мій. Та ні.
    Я промовчу. Як завжди. Так, як завжди.
    Бо Ваші очі знов такі сумні,
    Вони не стерплять ні брехні, ні правди.
    Вони не стерплять вічності розлук,
    Грядущих війн і пострілів у тіло,
    Вони бояться білосніжних рук,
    Які серця виймають відболілі.
    Вони бояться… Ні! Стривайте! Ні!
    Мій пане, хочу Вам сказати слово –
    Згадайте, Ви наснилися мені
    У тремності наївної любові.
    Навіщо ж так? Навіщо знов мечі? –
    На них ми битись зовсім не готові.
    Ви краще станьте місяцем вночі.
    Чи може?.. Ні! Не треба тільки знову
    Щось шепотіти в тихість вечорів,
    Шукати нот у дзенькоті бокалів.
    Мій пане, навіть, вовк сумний волів
    Убити світ своїм нічним вокалом.
    Хоча до цього… Чом Ви мовчите?
    Чим можу Вас утішити, скажіте?
    А за вікном мете, мете, мете…
    На чорну землю білосніжним квітом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  47. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.19 22:03 ]
    Намисел
    Хмари тягнуть воду колішем.
    Ковалюють, росами мінжують
    літні вечори. Послаб єрем –
    сонце закотилось за підмур’я.

    Місяць тягне воза, наче віл,
    вічний, борозенний, колішенний…
    Зірка спалахнула – засумів
    чи злякався Ірод? Та горенять

    острахом хвилини мовчазні…
    Знак питання дряпає, мов п’ясток…
    Щоб здобуть людині увесь світ,
    душу подобає занапастить.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  48. Павло Погуц - [ 2009.07.19 18:03 ]
    * * *
    корабель у морі
    на березі маяк
    я потопаю у крові
    байдужості зівак
    серцям бракує любові
    моря прагне моряк
    заборони придумуєм нові
    на березі досі світить маяк
    корабель потопає у морі
    не врятує його вже жодний моряк


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  49. Павло Погуц - [ 2009.07.19 18:03 ]
    Каприз
    Я хочу обняти безмежність,
    наповнити життям пустоту,
    Я хочу з'їсти буденність
    і провалитись крізь висоту.

    Я вогонь хочу випити,
    запалити вогнищем лід,
    Я вітер хочу зловити
    і cколихнути цілісінький світ.

    Я хочу летіти, я хочу упасти
    блискавиці руками впіймати,
    Золоте яблуко із раю украсти
    і літати, літати, літати.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (8)


  50. Олексій Тичко - [ 2009.07.19 14:27 ]
    Березовий сік
    Береза сік дає повільно.
    Холодні краплі і мутні
    із шумом падають постійно
    і розтікаються на дні.
    Північний вітер, не весняний,
    процес тепла призупинив,
    А я чекаю, перший, ранній
    ковток холодний на розлив.
    Бо твердо знаю - це, як віра,
    як тільки дасть мені ковток
    моя берізка білошкіра,
    життя піде в новий виток.
    Після весни червнева спека,
    а потім липень і жнива.
    Із серпня осінь недалека,
    пожовкне листя і трава.
    Я все рахую краплі соку
    під монотонні звуки "Кап".
    Не підганяй ці пори року.
    Не поспішай. Прийдуть і так..
    18.07.2009р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   ...   1855