ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.

Іван Потьомкін
2019.12.05 21:53
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
І що найприкріш – без причини.
Ніхто з ни

Галина Сливка
2019.12.05 21:24
Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.
Від тепла морозні відчинялись брами...
Дивувалось диво... Чи то так належить?
А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
Вибирали барви із того, що буде.
У вітаннях гріли люди руки змерз

Олександр Сушко
2019.12.05 20:12
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Сергій Губерначук
2019.12.05 10:59
Люди мої дорогі,
як багато серед вас людей
і як мало людей.
Написав я на руках і лобі
формули для багатьох прості.
Все одно, не запам’ятаю.
Все одно, люди, мої дорогі,
не любити вас був мені наказ,

Ніна Виноградська
2019.12.05 10:37
Ще земля не степліла
І повняться холодом ранки,
Ще московка стоїть,
Де припнуті човни на воді.
І в розливі оцім
Ген за Пслом виглядають світанки,
І лелеки-птахи
Вже по прутику зводять свій дім.

Н Кап
2019.12.05 08:26
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
д

Микола Соболь
2019.12.05 05:51
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Перед врагом не гни коліна,
Як кров козацька потече.
Не вір ніколи бусурману,
Бо завше результат один:
Введе чортяка ув оману
І згине твій найкращий син,

Ольга Якубенко
2019.12.04 23:53
Мені хочеться бігти босніж в морозній імлі,
До світанку пірнати в джерельну незайману воду
І молитись у тихому храмі, де скроні мої
Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
Що турботливо випекли

Галина Сливка
2019.12.04 16:33
Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.
Не обіймеш мене за плечі...
Про тебе пам'ять обіймаю...
Те, чим стою, у чім опора,
Живим вогнем - та по судинах.
Мені теплом твоє учора,
Твій усміх вітром в часоплинах.

Ольга Якубенко
2019.12.04 16:32
Хмара зорі у неба краде.
Дощ збирається. Чрно всюди.
Найстрашніша помилка — зрада,
Найнестерпніший біль — Іудин.

Ніби в світі усе померкло,
Вітер плаче надривно: «Отче!..»
Той собі обирає пекло,

Козак Дума
2019.12.04 15:19
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.

Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж

Уляна Світанко
2019.12.04 13:12
У Всесвіті до ніжності горнуся,
Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
Й назустріч стрімголов поки все спить.

Надихатись сповна і розчинитись
У безвісті жаданій - на плечі,
Плекати потихеньку серця нИтки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Буткевич - [ 2006.03.19 12:30 ]
    Ми лежали у лузі між трав

    Ми лежали у лузі між трав.
    Шепотіла мені: „Я люблю”.
    А я ніжно тебе пригортав
    У безмежнім зеленім раю.

    Ми хмеліли від запаху м’яти,
    Від кохання, любові, тепла...
    Нам хотілося світ обійняти,
    До нас доля прихильна була.

    Ми дивились в небесну блакить,
    Зачаровані вдвох дивосвітом.
    Берегли найпрекраснішу мить,
    Подаровану сонячним літом.


    Рейтинги: Народний 5 (4.33) | "Майстерень" 5 (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  2. Ірина Кобевко - [ 2006.03.19 00:13 ]
    ГРА В ШАХИ
    Твій хід... Мій хід...
    – Давай, зіграєм в шахи”, –
    сказав ти якось у морозний вечір.
    – Не вмію, – тихо я відповіла.
    –Та перестань! Було б бажання вчитись.
    – Бажання є. Що ж, розставляй фігури. Я граю білими?
    –Мабуть, що чорними, бо першим був мій хід.
    Хіба що в нашій грі він – як прерогатива чорних.
    Тут головне, запам’ятай,
    Не дозволяй супернику дістатись твого поля.
    А ще веди гру так, щоб втратити найменше,
    Зрозуміло?
    – Так. Хоча це трохи важко.
    – А що буває легко у житті?.. Твій хід!
    – Я вже його зробила.
    – Не бачу. А... Твій хід конем, хм, розумно.
    Я ж піду назустріч...
    – І ставитиму „шах”!
    А де твій хід?
    Невже так швидко здався ти без бою,
    Ще й дошку шахову у нервах перекинув?
    Так ти долаєш труднощі? Що ж, ясно.
    Та повернись, хоч позбирай фігури!
    Он там король в кутку, згубив корону.
    І зникла королева, як і ти.
    Я втратила лиш кілька пішаків,
    Суперника на поле не пустила.
    Спасибі, друже! В шахи я навчилась грати!



    Рейтинги: Народний 4.5 (4.41) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Кобевко - [ 2006.03.19 00:58 ]
    ***
    Дивлюсь на дерева і бачу ліси.
    Дивлюся на трави і бачу степи.
    Дивлюся на хмари і чую я грози,
    Дивлюся на сонце, а чую морози.
    Дивлюся на птаха і ніби лечу,
    Дивлюся у душу, а там я кричу.
    Дивлюся на води і бачу моря,
    Дивлюся у небо - і бачу життя.



    Рейтинги: Народний -- (4.41) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  4. Петро Буткевич - [ 2006.03.18 22:38 ]
    Попаду напевно я до Раю

    На добру пам’ять першому
    Президентові України,
    від вдячних земляків...


    Вже не рік ми маєм те, що маєм:
    Нам всміхається безрадісна майбуть.
    А я все між крапель пробігаю
    І не намочився ще нічуть.

    Парасольки, бачите, не треба:
    Я сухим виходжу із води.
    Спритність – це дарунок неба,
    А без неї, близько й до біди.

    Я скажу: нелегко це робити,
    Ви повірте сивому мені.
    Я колись учив, як треба жити,
    І тепер – я знову на коні.

    А якщо відвертим буть до краю:
    Непогано все ж таки прожив.
    Попаду, напевно, я до Раю.
    Я, здається, зовсім не грішив.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" 4 (4.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  5. Наталка Білецька - [ 2006.03.18 15:08 ]
    ***
    найбільший твій біль починається завше з нуля
    найменша провина із спогаду вічної миті
    і Бог одинокий і місто і сніг вуаля
    чому ж тобі людно у цім одновимірнім світі

    той мачо якому ти вчора ладнала мости
    той міст де вже завтра не лишиться сліду по ранах
    замшіле каміння іржава держава і ти
    і лицар з тобою і Бог поміж вами осанна

    коли наболить повертайся в нікуди землі
    там трави і ріки там ближче Різдво яко свято
    і що найдивніше там вірні тобі королі
    бо хтозна кому завтра випаде лицарем стати


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  6. Наталка Білецька - [ 2006.03.18 15:02 ]
    ***
    Вітрів перехрестя.
    Долоні вокзалів і вени
    колючих дощів.
    І свідоцтва про вічність нема.

    Заклякнеш на розі доріг,
    як на сходинках сцени :
    навкруг аплодує спільнота,
    а сцена – німа.
    Стоїш серед натовпу.
    На Привокзальній зимово.
    І колії, наче зміюки,
    утнули кубло.
    Занедбаний рай,
    де змішались епохи і мови...
    Здається, подібне у світі
    колись вже було.
    Цілуєш коханого.
    Дихаєш вицвілим домом.
    А поряд – тривка нетутешність
    у темних снігах.
    Цей світ є первинним,
    народженим щойно.
    Знайомим
    є знак нескінченності –
    в колі, що викрило шлях.




    Рейтинги: Народний 5.17 (5.37) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  7. Наталка Білецька - [ 2006.03.18 15:43 ]
    ***
    В будинку, де пахне зрадливим притулком зими,
    із хаосу часу музейного й вицвілих мушель,
    іще намагаємось визріти зернами ми –
    такими, щоб мали, крім тіл, інкарновані душі.
    Навкруг сновигають торішнього листя вогні.
    І трави купальські то ріками снять, то вінками.
    Тут дивно і лячно, і справжньо інакшій мені –
    отій, що сміється з люстерка самими губами.
    І хочеться вміти читати по мапах долонь.
    Мовчати тоді, як слова прогнозують негоду.
    А хтось, ледь присутній, підживлює в листі вогонь,
    кахикає хитро і будить розіспані сходи.
    Сховаюсь за чашкою чаю в будинку без стель.
    Мене, непомітну, густа непокора прокаже.
    - Ну, що ви, сусідо ? Який ще відьмацький бардель?
    Погляньте, це ж янголи...тобто, мальовиська ваші.


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Коментарі: (1)


  8. Наталка Білецька - [ 2006.03.18 15:26 ]
    ***
    Ця осінь така, що не хочеться вголос мовчати.
    Ця осінь напнута на душу, немовби струна.
    Скрипкують дощі, достигають медові цукати.
    І хочеться неба безоднього – тільки до дна.
    І зайві слова. І повітря розбите словами.
    Ковтаєш дими привокзальні і вогнищ дими.
    І світ – карусель. І танцює земля під ногами.
    А може, це просто назад обертаємось ми ?
    ...Вже завтра настане невдало віщоване дійство:
    ти вийдеш із дому. Валізу – на плечі – мов хрест.
    І сонне – з біґбордів – тебе проводжатиме місто,
    затерте до дір, як напам’ять зазубрений текст.
    Ти будеш блукати у пошуках долі і дому.
    Ти будеш молитись на вицвілі мапи гілля.
    А осінь тебе пожаліє й не скаже нікому
    про те, як забув ти укотре, що кругла Земля.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (3)


  9. Наталка Білецька - [ 2006.03.18 15:22 ]
    ***
    Піди до Бога.
    Попроси
    притулку собі...
    Ячать дощі,
    снують часи
    в твоїй особі.
    Ти не встигаєш.
    Ти один
    на полі бою,
    на лонах вимерлих країн,
    як Рай і Троя...
    Піди до янгола.
    Молись
    собі дороги.
    Ти йдеш угору,
    тільки вниз
    тяжіють ноги.
    І вкотре, впавши, у траві
    лікуєш душу.
    А вороги завжди живі.
    Тому – ти мусиш.
    Тому ти віриш всім дощам
    і правдам круку...

    А поряд той, хто каже : „нам
    недовго...”.
    Руку
    йому в пітьмі не подавай,
    не вийме болю.
    А як проситимеш – волай
    води і солі.
    Ріка з піску підніме храм –
    на диво Раю.
    А сіль? А сіллю станеш сам,
    якщо здолаєш.





    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Прокоментувати:


  10. Майк Науменко - [ 2006.03.18 12:05 ]
    Женщина
    Твоя плоть - как хлеб, твоя кровь - как вино
    И листки твоих писем - как жесть,
    Твои сны - как молитвы, глаза - как стекло
    И твои оскорбленья - как лесть, но
    Кто здесь есть, кто сможет удивить тебя?
    Кто здесь есть, кто сможет подчинить тебя?
    Но я бы не стал завидовать им,
    Хоть на их месте мог быть и я...
    Прости, но мне жаль тебя.
    И ты умеешь быть слабой, и ты умеешь быть злой
    И умеешь не верить словам,
    Но ты не умеешь брать сразу все,
    Зато ты берешь по частям, но
    Кто здесь есть, кто сможет отказать тебе?
    Кто здесь есть, кто сможет наказать тебя?
    Но я бы не стал завидовать им,
    Хоть на их месте мог быть и я...
    Прости, но мне жаль тебя.
    И в твоей колоде не хватает туза
    И джокером служит валет
    И имя знакомцам твоим - легион,
    Но друзей, пожалуй что, нет, но
    Кто здесь есть, кто сможет избежать тебя?
    Кто здесь есть, кто сможет удержать тебя?
    Но я бы не стал завидовать им,
    Хоть на их месте мог быть и я...
    Прости, но мне жаль тебя.
    И ты всегда найдешь тех, кто накормит тебя,
    И взамен ты кинешь им кость,
    Тех, чей ветер наполнит твои глаза,
    Тех, чей крест примет твой гвоздь,
    Ты всегда найдешь тех, кто поможет тебе,
    Кто возьмет на себя твою боль,
    Тех, кто будет ранен в твоей войне -
    Ты насыплешь им в раны соль, но
    Кто здесь есть, кто сможет полюбить тебя?
    Не за то, чего в тебе нет, а за то, что ты есть.
    Кто здесь есть, кто сможет убедить тебя,
    Что ты, в общем, такая же, как все?
    Но я бы не стал завидовать им,
    Хоть на их месте мог быть и я...
    Прости, но мне жаль тебя.


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (4.75)
    Коментарі: (2)


  11. Олег Апостолов - [ 2006.03.17 18:02 ]
    Кожної ночі доводиться перераховувати
    Кожної ночі доводиться перераховувати зірки на небі
    щоб визначити кількість померлих за останню добу
    загубившись у нетрях свого існування
    ти так і не повірив у його
    логічне завершення

    Вогкий грунт під ногами
    поступово перетворювався
    на жаб'ячі очі вусатих богів підсвідомих думок
    нетверезих шахтарів
    темрява подібна до складеної учетверо газети
    котра при першій спробі її розгорнути
    перетворюється на птахів з переламаними дзьобами

    вони розбігаються по різних ділянках світла
    так і не сказавши жодного слова


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.29) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  12. Володимир Ляшкевич - [ 2006.03.16 22:00 ]
    Винороб
    Віддати, не отримавши від тебе,
    чи не найкращий результат?
    Бо клятий листопад -
    "ich liebe"
    не мовити без туги і тривоги -
    і саме це тебе хвилює, так?

    Вивчає падолист мої дороги,
    ти ж, бранка шурхоту і сліз,
    втамовуєш каприз
    знемоги
    і прагнеш анемії вільних,
    мандруючих тебе кудись
    коліс.

    О листопад у царстві божевільних,
    жнива потопів і пожеж,
    пости не оминеш
    осінніх
    останніх збирачів плодів од серця -
    данина винна,
    весняна́,
    авжеж.

    Данина винна,
    винна феєрія
    пори бродіння і плачу, -
    в нестямі закричу
    "ти - мрія?"
    і в звичному згасанні кроків
    утішуся відлунням досхочу.

    Відлунням листопаду, чарівнице,
    жовто-багряному суду
    пояснення знайду,
    утім це -
    до вибору здобутку, ніби
    поставленого за мету -

    до заметілі першої. Від діви.
    Не маючи... Печальний шлях.
    Але у сніговію днях
    бурхливі
    метаморфози тіла,
                                       дум,
                                                   манер
    я дочитаю на твоїх устах,

    крізь острахи набутого безумства,
    і кпини у крові химер -
    ти інша відтепер,
    без ремства
    і стиду, баядерка - перелюбства
    безстрашно відкоркованих озер

    відбитку неба, царства божевільних -
    в танку-спокуси, угорі
    обіймів-хвиль, у грі свавільних
    жадань,
    в які, збуваючись, струмують
    солодкі грона здобуття мої.

    Солодкі грона, полонені долі,
    приречені на смак вина...
    Що амфора земна
    без волі,
    якої тут нема -
    чаклунка осінь?
    Чаклунка осінь,
    випита
    до дна.


    2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (6)


  13. Артем Демчук - [ 2006.03.16 19:15 ]
    Минулий день
    Минулий день відходить, мов до сну.
    Пожухлим листям світ спада в гербарій.
    Та серце в серці відчува весну
    й ритмічно наближає колумбарій.

    Минулий день закляк в очицях зір.
    Нічним дощем він повернув до сходу,
    але не віриш ти, що до тих пір
    він був дощем прихованим у воду.

    Минулий день – спадкове попурі
    в кишенях джинс навпіл із копійчинням.
    Нових батьків нові монастирі
    витріскують знебарвленим насінням.

    В минулім дні минуле до тепер
    згаса, немов сірник на роздоріжжі,
    зустрілись Котляревський та Гомер
    і уві сні знайомляться поблище.

    Минулий день – то пригорщі твої,
    що сповнені забутими піснями,
    недопалок в середині землі,
    мов пантеон з жертовними вогнями


    Рейтинги: Народний -- (4.46) | "Майстерень" -- (4.64)
    Коментарі: (1)


  14. Майк Науменко - [ 2006.03.16 18:24 ]
    Золотые Львы
    Я не знал, куда я шел, но я шел с тобой,
    И ветер почему-то всегда дул мне прямо в грудь.
    И когда дорогу преградил обрыв,
    Я не смог найти в себе сил, чтоб в него заглянуть.
    Ты видела шрамы на моих руках,
    Но чужие раны не так глубоки,
    И мой огонь горел, он горит и сейчас,
    Но праздники были еще далеки,
    Они не наступили...
    И солнце садилось в горящую нефть,
    И тень твоя стала короче других теней.
    И всадник подъехал к моим дверям,
    Но он не принес от тебя никаких новостей.
    И ангелы осени были в тысячу раз
    Добрей, чем ангелы весны.
    Но чем холодней становилась зима,
    Тем теплей становились сны.
    Они меня согрели...
    И я проснулся посредине реки,
    Думая о том, как часто все бывает не так.
    Течение несло меня на скалу,
    А с берега я слышал лай голодных собак.
    И я тонул, но ты не могла,
    А может не хотела меня спасти.
    Но тот, который стоял на мосту,
    Зачем-то сказал, куда мне грести.
    И я выплыл...
    Я так давно не знал покоя,
    Что я успел забыть, что такое покой.
    И я поцеловал золотого льва,
    Который охранял границу между мной и тобой.
    И в этот час рыбы легли на дно,
    И дождь уснул в молчанье травы.
    Я знал - другого не дано,
    Но кто мог, что это скажешь мне ты.
    Ты сказала...
    Ты сделала больно всем, кого я любил,
    И молчанье твое было слишком похоже на ложь,
    Но мне важно лишь то, что ты жива,
    Мне наплевать на то, с кем ты живешь!
    Вчера ты спросила, как мои дела,
    И я не знал, что ответить тебе.
    И я подлил тебе вина,
    Но почему-то забыл подлить его себе.
    Я забыл...
    Но время идет, и не ждет никого,
    И как я ни старался, я не смог ничего забыть.
    И все мои друзья живут рядом со мной,
    Но меня удивляет, как они могут так жить?
    Ты никогда, как плохо мне было,
    И какую боль я разжег в себе,
    И мне всегда будет больно от того, что я
    Никогда не узнаю ничего о тебе.
    Но я люблю тебя...


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 4.5 (4.75)
    Коментарі: (2)


  15. Артем Демчук - [ 2006.03.16 18:05 ]
    Назару Федораку
    Від книги першої
    до книги вже своєї
    шлях довгий в
    триста тисяч донебесних літ.
    Крізь сон і сомб,
    від матері й до неї.
    Крізь землю до землі,
    крізь небо в небо від:
    досвітніх полишань
    і досвід повертання,
    загублених в ночах
    куріння рідних хат,
    юнацьких сподівань
    і досвіду вагання,
    від здогадів своїх
    до надання порад.
    Такий бо шлях же є.
    І до зірок крізь терен
    пробився, споглядів
    і підтюпцем назад.
    До книги першої
    від книги вже своєї.
    Ідеш, долаєш шлях
    й тому’ страшенно рад.



    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.64)
    Коментарі: (1)


  16. Артем Демчук - [ 2006.03.16 18:42 ]
    ***
    Не срібло – то чорне чорнило вина
    єднає поетів, як пригорщі зерна,
    здійма їх у небо, кидаючи в жерна.
    І вже то не срібло, а чорна вина.

    Полин? Не полин, а солодкий нектар,
    гербарій ночей у старім казематі.
    Схрестилися в них, і наче достаті
    нестримна жага шо раб, а що цар.

    Поетів шляхи незбагненні нікому.
    Крокують поволі і он вже пішли.
    Так тихо, що світ не збагнув, як зійшли
    з останньго кола в останнє ніколи.

    У вічність ідуть – їм нема вороття.
    Вогонь народивші нам вогником сяють.
    На небі скалинами душ заблукають
    в сузір’я і їх каганці майбуття.


    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.64)
    Прокоментувати:


  17. Артем Демчук - [ 2006.03.16 18:26 ]
    ***
    Восени вороння знову кличе торішнє.
    Засипа в парку листя трухляві лавки.
    І начебто смішно, хоча і не смішно,
    що нас теж забудуть, як забули і ми.

    Одлітані сни, мов предвісники смерті,
    чатують по закутках темних кімнат.
    Ми вірші безсмертні ховаєм в конверті.
    Та мовчки вертаємось в свій коловрат.

    Ми мовчки заходим й сідаємо в кухні.
    І кожен мовчить щось у власних думках.
    Лиш чуть за вікном, як у хворім відлунні
    гука вороння по минулих роках.


    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.64)
    Прокоментувати:


  18. Артем Демчук - [ 2006.03.16 18:52 ]
    За мотивами І. Іова


    Морозимо розум у
    нічнім забутті.
    Сеї темної зимньої ночі.
    Якби не ти, той не знав, де піти,
    а так ми удома і досі
    ще лишається в келихах –
    сніг
    засипа наші душі
    із них
    ще народиться до світа сміх.
    Ну а поки?
    Лабіринтом заслів’я si1 ми
    ще незгаслих свічок. На
    святім розвороті знов
    напишемо кров’ю зими.
    Й відправим без марок
    конверти на возі.
    І у вічнім кайдашші
    душі та Буші, мов музичний
    місток ще небачених до сі.
    Ми гнучким верболозом
    проб’ємся крізь сніг.
    Та а поки ми палимо
    щось на порозі,
    віднаходимо втрачений зміст поколінь.
    По коліна стоїмо у гної.
    І так бридко луною по поверхах біль
    нас розносить з тобою.

    Морозимо розум у
    нічнім забутті.
    Сеї темної зимньої ночі.
    Що б робив я без тебе?
    Без мене що - ти?
    Тож частіше заходьмо у гості.





    1. Si ( італ.) – так



    Рейтинги: Народний -- (4.46) | "Майстерень" -- (4.64)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Кобевко - [ 2006.03.15 23:41 ]
    МЕДИЧНЕ КОХАННЯ
    Ти йшов коридором у білім халаті,
    А я посміхнулась назустріч тобі,
    Відчула, як серце крізь залози рветься
    І стукає пульс у моїй голові.
    Очима прилипла до тебе, як пластир,
    Оглянула твій невеликий скелет.
    Ти трохи знітився, проте привітався
    Та руку холодну подав як пінцет.
    Твій погляд для мене – немов панацея
    А голос приводить у мовчанку й стаз.
    Без тебе не можу, як хворий без ліків,
    З тобою, немов би впадаю в екстаз.
    Мені ти потрібен ще більше, ніж кисень,
    Вода, вітаміни, жири та білки.
    Бо очі твої – наче краплі зеленки,
    І зачіска в тебе – це вати куски.
    Ти ніжно ключицю мою обіймаєш,
    Цілуєш зап`ястя і кисть, і плече.
    Я дивлюся гостро очима, мов лазер
    І хочу признатись, що люблю тебе.


    Рейтинги: Народний -- (4.41) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (1)


  20. Артем Демчук - [ 2006.03.15 22:31 ]
    ***
    Молюся Трійці за пахкий жасмін
    настояний так добре в моїм чаю.
    Що цю вечерю усамітню маю.
    І дякую, що поки все без змін.

    Молюся тихо – не почути слів
    і Дух Святий народжує ця тиша.
    У хвіртку янгол заліта і блища
    стає хвилина явлення волхвів.

    Лоскоче ніздрі запах парафіну.
    Я повернув свій вік у вороття.
    А на столі вогнем блищить кутя
    і чутно в яслах плакання дитини.

    А за вікном хурдига й темна ніч.
    Там за вікном підказуючи рими
    Є хтось хто чує все і цими
    Словами мовить дивлячись настріч.

    А у пічі горить з дубів гілля
    потріскує й передчуває диво.
    З-під столу тихо й несміливо
    на світло завітало мишення.

    П’янить. Ліг вечір на мої вуста.
    Я обережно надломив хлібину.
    А хтось бреде вже біля тину,
    немовби, знятий із хреста.

    Я кинув миші хліб – гризе.
    Згасив свічу і помолився.
    Й здалося, ніби, світ наснився
    і ми наснилися.То все!



    Рейтинги: Народний 5 (4.46) | "Майстерень" 5 (4.64)
    Коментарі: (1)


  21. Артем Демчук - [ 2006.03.15 22:29 ]
    ***

    Навколо світ втопа шляхами в вічності.
    Ми в нім, немов, пелюсти з квіт твоїх.
    Саду осінньго десь на межі готичності
    розтанули ледь розпочавши біг.

    Довай, залишем день і ніч годиннику.
    Най будуть зорі і вогкий пісок.
    Давай, повірим серпню, мов, предвіснику
    майбутніх помилок.

    І на вустах досвітніх спомин яблука.
    І тих слідів на березі ріки.
    А на вустах нагадуючи равлика
    з’являються віршовані рядки.

    Ти посміхаєшся вві сні, маленька німфо.
    Антична посмішка хвилює, наче спів.
    Ти посміхаєшся вві сні і так нестримно
    не хочеться пробудження від снів.

    Навколо світ вирує до безпам’яті,
    давай, забудем, що ми в ньому є,
    давай, залишем спогади незаймані
    і літній смак й усміхнення твоє.


    Рейтинги: Народний 5 (4.46) | "Майстерень" 5 (4.64)
    Коментарі: (2)


  22. Артем Демчук - [ 2006.03.15 22:05 ]
    ***
    На зламі вулиці крокую до метро.
    Я сам собі нагадую собаку.
    І дивляться крізь мене на Дніпро
    святий Андрійко і святий Петро
    вбачаючи поета і пияку.

    А простоніг вже пада перший сніг.
    Я так люблю його важке дихання,
    що, мабуть, збожеволіти би зміг,
    аби прислухатися.Чуєш Боже, сміх.
    То перше листопадове вітання.

    А у волосся вплівся вітерець.
    І смужкою десь тягнеться дорога.
    І як не прикро знов сумний кінець,
    Тікає хутко в слові олівець.
    Але дорога ця лишень до Бога.

    Ночиться. Пара і холодний ніс.
    Я запалив і хочеться лиш кави.
    Всміхається в мені святий Борис
    та Гліб бідачка душиться від сліз
    і Стусова могила десь між нами.

    На зламі вулиці Екліссиаст сумний
    по вінця пригостив вином блукання.
    І шлях від того став таким близьким
    таким високим і таким низьким.
    Ма, в тому є найвищій сенс єднання.

    Торгує симиренкою у переході дід
    і пада попіл на довгасті його вуса.
    Кон’юктивітні очі злісно вслід
    хапають відбиття моїх чобіт.
    А я всміхаючись протягую картуза.

    Ця ніч подібна до тяжких зізнань.
    Ця ніч – недопалок пекельної епохи,
    залишеної десь на півдороги,
    у колесі зневіри та скитань.
    Ця ніч німа. Нам чутно її кроки.


    Нам чутно ніч тікаючу від нас.
    Ми бачимо її в очах зустрічних,
    в мелодіях постутопічних.
    У пошуку потрібних фраз.
    Ця ніч є скрізь. Ця ніч весь час
    відсахуючись місто лізе в нори
    тривких новозбудованих печер.
    Тут все, мов від Содоми й до Гамори
    тут ліки від нудьги – голодомори.
    Тут дід всміхаючись у переході вмер.

    Тут Володимир хреститься від жаху.
    І дивляться крізь мене на Дніпро
    святі яким давно вже все одно
    перетворюсь я на поета чи пияку,
    а чи залишуся блукаючим Ніхто


    Рейтинги: Народний 4.33 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.64)
    Коментарі: (2)


  23. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2006.03.15 15:07 ]
    Сміливіше...
    * * *
    Скільки часу потрібно для зради: година чи вічність?
    І я вдячна тобі, що не вірю у вірність тепер...
    Що кохання всього лиш черговий життєвий бар'єр..."
    Ірина К.

    Епіграма
    Красуні, не займайтесь інтифадою -
    відсутність сексу в небі звуть розтратою.


    Рейтинги: Народний 5 (4.42) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (5)


  24. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2006.03.15 14:11 ]
    Кілок. Кобевко Ірина

    "Гордовито ковтаючи сонце
    У бруківку й фасад кам`яниць,
    Прокидається місто уранці
    Серед безлічі чорних гробниць..."
    Ірина К.

    Спостереження
    Брели паскудні городяни
    чванливим містом із гробниць, -
    їм свої віршики читала
    і залишала горілиць...


    Рейтинги: Народний 5 (4.42) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  25. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2006.03.15 14:32 ]
    Більше її не було... Святослав Вакарчук
    Збочення
    “Ти казала: ріж мене
    Ти казала: бий мене… “
    Мої чресла ж крига знесла -
    Є!Є! - кохай мене!


    Рейтинги: Народний 4 (4.42) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  26. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2006.03.15 14:44 ]
    Камо грядеши? І. Н.
    "я радше поставила питання..."
    "радше є інтелектуальною рефлексією..."
    "а радше психопортретом"
    „дії” радше можна назвати тут сценами"
    "тягтися до гармонійного й непроминального"
    Ірині Н.

    Карма
    Тягнулась вгору, як вона тягнулась! -
    “психопортрет, непроминально, радше”
    Чіплялась Скиби, Андруховича…
                                                 Зірвалась
    на пензлик лоскітливо-щирий, Татчин…


    Рейтинги: Народний 4 (4.42) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  27. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:27 ]
    Відпусти
    Я вважав би що ти
    Білий день без дощу
    Але сльози на твому обличчі
    І сказав би тобі:
    — Небо я, небо я
    Тільки ти не пускаєш мене.
    Я вважав би що ти
    Тиха ніч без зірок
    Але ж сяють твої ясні очі
    І сказав би тобі:
    Ти лиш сон, тільки сон
    Але ж ти не пускаєш мене.
    Відпусти
    Я благаю відпусти
    Бо не можу далі йти
    Я
    Відпусти
    Я благаю відпусти
    Яне хочу більше йти.
    І вважав би що ти
    Пелюсток (навесні)
    Але ж ти не зів’янеш ніколи
    І сказав би тобі
    Ти моя, небо я
    Відпусти
    Я благаю відпусти
    Бо не можу далі йти
    Я
    Відпусти
    Я благаю відпусти
    Яне хочу тільше йти.


    Рейтинги: Народний 4.95 (4.71) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (6)


  28. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:31 ]
    Ластівка з мого міста
    Ластівка з мого міста
    Взяла моє тепло
    І ще не хоче його віддати,
    Холодно стало давно.
    Ластівка з мого міста
    Взяла у мене сон.
    Лиш захотів я сон повернути,
    Більше її не було.
    Хей, зачекай, зачекай,
    І високо не літай
    Тільки ти, тільки я,
    Тільки ми з тобою.
    Хей, зачекай, зачекай
    І далеко не тікай.
    Бо знайду
    Ластівку із мого міста, знай.
    Ластівка з мого міста
    Пише мені листи.
    Я їх читаю, але не знаю,
    Ти це була чи не ти.
    Ластівка з мого міста
    Б’ється в чиєсь вікно.
    Знаю, для неї небо - пустеля,
    Але мені все одно.
    Хей, зачекай, зачекай,
    І високо не літай.
    Тільки ти, тільки я,
    Тільки ми з тобою.
    Хей, зачекай, зачекай,
    І далеко не тікай.
    Я знайду
    Ластівку із мого міста, знай.
    {Зачекай, зачекай
    І високо не літай } (3)
    Я знайду
    Ластівку із мого міста, (2)
    Ти знай.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.71) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  29. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:38 ]
    Позич мені сонце
    А ти позич мені сніг,
    Я намалюю на ньому нас всіх.
    І ти позич мені дощ,
    Не питайся нікого.
    Ти зупини мені час,
    Одночасно побачиш всіх нас,
    І заплиши мені ти…
    Краплинку сонечка свого.

    А ти, ти, ти, а ти, ти
    Позич мені сонце
    В моє віконце
    Yeah, yeah.

    Давай поїдем туди,
    Де не питають нас,
    Хто ми й куди.
    Давай поїдем туди,
    Й не бійся нікого.
    А як не зможеш, то знай,
    Коли без тебе поїду в той край,
    В долонях я понесу…
    Краплинку сонечка твого.

    В моє віконце, yeah, yeah Позич мені сонце,в моє віконце


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.71) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (1)


  30. Ірина Кобевко - [ 2006.03.14 21:35 ]
    МІСТО
    Гордовито ковтаючи сонце
    У бруківку й фасад кам`яниць,
    Прокидається місто уранці
    Серед безлічі чорних гробниць.
    На руїнах зі сну пробудилось,
    Та чванливо дивилось вперед,
    Спотикалось об безлад і ями,
    Жовтизну учорашніх газет.
    Не помітило смерті загрози,
    Ні занепаду давніх культур,
    І всміхалося всім городянам,
    Паскуднішим за сотні скульптур.


    Рейтинги: Народний 4 (4.41) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  31. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:55 ]
    Я на небі був
    Я на небі був, куди літав,
    Сам не знав.
    Бог навколо мене гупцював,
    Падав сніг.
    Ти лежала не землі,
    Я підняв.
    Я на небі був, тебе знайшов
    На землі.
    Ти казала: ріж мене
    Ти казала: бий мене
    Ти казала: лий мене на себе, я твоя
    Ти лежала, я літав,
    А коли без сили впав,
    Зникла й не сказала ти мені своє ім’я.
    Заливаю клеєм всі мої думки,
    Валить сніг.
    Скільки потім я хотів назад,
    А не зміг.
    І на фестивалі снів
    Ти була не своя.
    Виглядає що історія моя
    Не твоя.
    Ти казала: ріж мене
    Ти казала: бий мене
    Ти казала: лий мене на себе, я твоя
    Ти лежала, я літав
    А коли без сили впав
    Зникла й не сказала ти мені своє ім’я.



    Рейтинги: Народний 4.69 (4.71) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (1)


  32. Ірина Кобевко - [ 2006.03.14 21:25 ]
    ШЛЯХ
    За кроком крок.
    Лінійно, послідовно.
    Вперед крізь натовп в хвилі перешкод.
    То Схід, то Захід.
    Тихо, невгамовно.
    Невпинний рух у пошуках пригод.
    Старі церкви,
    Мости – архітектура.
    Чужі котеджі. Стильний інтер’єр.
    Сумні обличчя,
    Звичаї, культура.
    Добробуту не здоланий бар’єр.
    Байдужість, лінь –
    Вони тепер панують,
    Ведуть інтриги, палять цигарки,
    Мішають карти,
    Долею керують
    І в гороскопах плутають зірки.
    А що для нас?
    Невтілені бажання,
    Рожеві мрії, пошуки доріг?
    Відверта підлість
    В рамках виживання
    Приносить втому, просто валить з ніг.
    За кроком крок...
    Їх зроблено багато,
    Та мало для досягнення мети
    Достойної.
    Ще треба мандрувати,
    Щоб впевнено до цілі підійти.
    Життя – не фільм!
    Повторення не буде!
    Не виправиш невдалий епізод.
    Забулось вже,
    Що ми – лиш просто люди
    І втомлений від заздрості народ.




    Рейтинги: Народний -- (4.41) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (1)


  33. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:26 ]
    НОВИЙ ДЕНЬ

    Чуєш як весна день починає
    Бачиш як сонце зустрічає
    Там де вода воду шукає
    Ти побувай
    Знову і знову видно з вікна
    Наше розпатлане сонце і знов
    Новий день прийшов
    Чуєш як весна день починає
    Бачиш як тінь в скелі тікає
    Голосом дивним нас вітає
    Цей новий день
    Знову і знову видно з вікна
    Наше розпатлане сонце і знов
    Новий день прийшов
    Чуєш як весна день починає
    Бачиш як краплями падає вниз
    Там де вода воду шукає
    Ти побувай
    Знову і знову видно з вікна
    Наше розпатлане сонце і знов
    Новий день прийшов


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.71) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (3)


  34. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:24 ]
    Голос твій
    Чи коли хто небудь бачив
    З неба як впаде зоря
    Я подумав: небо плаче
    А вона його сльоза
    Ти підеш на захід сонця
    Ти побачиш ночі тінь
    І під небом, тим, що плаче (2)
    Я почую голос твій (3)
    Я-а-а.
    Залишаються на небі
    Ті сльозинки і завжди
    Будуть люди їх шукати
    Як шукали я і ти
    І багато з них знайдеться
    Серед них буде моя
    Тільки небо й далі плаче
    Ще впаде одна сльоза
    І я почую голос твій
    Я почую голос твій (2)
    Я-а-а.
    Я почую голос твій (3)
    Я-а-а.


    Рейтинги: Народний 5.17 (4.71) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  35. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:36 ]
    Там де нас нема
    Там там там, тільки там де нас нема
    Там не падає зима
    Тільки там, тільки там де нас нема
    З неба
    Там там там, тільки там де нас нема
    Там не падає луна
    Тільки там, тільки там де нас нема
    Й не треба
    Там там там, тільки там де нас нема
    Ходять всі на головах
    Тільки там, тільки там де нас нема
    Ходять
    Там там там, тільки там де нас нема
    Ходять всі на головах
    І питаються у нас
    — Де ви є? Де ви є?
    Скажи мені, чому не можу
    Забути те, чого нема
    Скажи мені, чому не можу
    Забути те, що, те, що навколо зима
    Там там там, тільки там де нас нема
    Там не падає зима
    Тільки там, тільки там де нас нема
    Люди
    Там там там, тільки там де нас нема
    Там тече жива вода
    Тільки там де нас нема
    Всюди
    Там там там, тільки там де нас нема
    Наче ??? ніж тепла
    Тільки там, тільки там де нас нема
    Льоду
    Там там там, тільки там де нас нема
    Ходять всі на головах
    І тече жива вода
    Не для нас
    Скажи мені, чому не можу
    Забути те, чого нема
    Скажи мені, чому не можу
    Забути те, що, те, що навколо зима
    Там там там тільки там там там
    тільки там там там тільки там (4)


    Рейтинги: Народний 5.17 (4.71) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (2)


  36. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:14 ]
    911
    Ти моя остання любов,
    Моя машина, моя машина.
    Ти i я напилися знов,
    Моя єдина , смак бензини, кави...

    День i нiчь, колихає час
    А ми з тобою живем по двое,
    Автомобiль буде у нас,
    Моє ти сонце

    Я не один, ти не одна
    Скiльки людей, стiльки машин,
    Ти не одна, я не один
    Мiй телефон 911

    Ти i я щаслива сiм'я
    Бо ти машина i я машина,
    Може твiй, а може твоя,
    Моя єдина налий бензини ... кави

    Нiхто не забув сьогоднi до нас,
    Заходьте в гості, заходьте в гості,
    Ставити фiльм, а може i нас
    Колись покажуть там.


    Рейтинги: Народний 4.17 (4.71) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (5)


  37. Святослав Вакарчук - [ 2006.03.14 21:07 ]
    Без бою
    Що ж це я, що ж це я не зумів
    Зупинитися вчасно, все ясно
    Зі мною тепер і назавжди.
    Пізно не йди, не йди від мене...
    Я налию собі, я налию тобі вина,
    А хочеш із медом.

    Хто ти є? Ти взяла моє життя,
    І не віддала,
    Хто ти є? Ти випила мою кров,
    І п'яною впала,
    Твої очі кличуть, хочуть мене,
    Ведуть за собою...

    Хто ти є, ким би не була ти -
    Я не здамся без бою!
    Я не здамся без бою!

    Шо ж це я, шо ж це я не зумів,
    Зупинити себе - тебе, сьогодні,
    Сьогодні так дує, без тебе сумую,
    Сумую без тебе... Накинь шось на себе...


    Рейтинги: Народний 4.96 (4.71) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (11)


  38. Ірина Шувалова - [ 2006.03.14 20:43 ]
    Жити
    (І.І.
    Федеріко Фелліні за Казанову
    та іншим)

    Перерухавши всіх недоторканих, їхні
    тіла повернувши угору лицем,
    ти лишаєшся сам – наодинці із ніччю,
    де на кінчиках зір повисають шляхи..
    Ти минаєш себе, своє місто, країну,
    свій простір і час, все своє – підтюпцем.
    Ти почуєш ім’я своє. Ти не обернешся.
    Хай вони думають – мертвий, глухий.

    Кінчики свіч, як ображені янголи,
    тихо гортають обтріпані тіні.
    Так любовно кусають пучки сторінок
    і простягнені в небо скривавлені пучки.
    А вони проминають тебе: і зрадливі,
    і жорстокі, й закохані, й люті, і вірні,
    і немов кулемети, останні присяги
    відстрочать на білих бинтах авторучки.

    І згадають сьогоднішнє сонце, зібравшись
    на свято вчорашньої темної ночі,
    і дівочі вуста, як діра у землі,
    проковтнуть білий кінчик твоєї дороги.
    Ти сягнеш у неходжене, тепле, прозоре,
    мечами озброєне тіло жіноче,
    а сягнувши у себе,
    потрапивши в себе,
    запавши у себе,
    не знайдеш нікого.

    Світ – солома, світ – світло, світ – відблиск кострищ,
    світ – обпалені коси вінком, і в танок,
    світ – померла трава, в котрій ягідні гнізда
    і грудки пташиного посліду. Тут
    помирає, гниє, розкладається, пріє
    і пухне, і знов оживає зерно.
    Тут новим королевам корони із квітів
    на жовтих тарелях із кості несуть.
    23:09
    12.03.06



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  39. Олег Апостолов - [ 2006.03.14 19:05 ]
    другові
    Купуєш душі самотніх верблюдів у сигаретних лавках
    заварюєш шкарпетки у чайнику
    увага
    цукор осідає на дно
    цукор осідає на дно
    ти ріжеш вени об підвіконня
    викрикуючи гілкам прокляття
    стискаєш у долоні повітря і намагаєшся вдихнути
    якомога більше життя
    не торкайся вимикача
    відірви люстру
    душі верблюdів чекають на тебе
    цукор осідає на дно
    увага отче цукор осідає на дно
    ти додаткова відпустка за
    особливий характер праці
    ти інші додаткові відпустки
    передбачені законодавством
    але попереджаю:
    у твоїм холодильнику мухи
    а у пральній машині цукор
    він осідає на дно
    чуєш цукор осідає на дно


    Рейтинги: Народний 4 (4.29) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1)


  40. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:56 ]
    Боже не дай
    Прийшла весна
    Цвітуть дрова
    Зима холодна і тяжка
    На огород
    Погнав народ
    Шість соток спасуть
    Козацький род

    Собача буда
    Дача твоя
    Вночі ти мерзнеш
    Як автобусів нема
    Тут всі надії
    Все твоє майно
    Граблі шуфя сапа
    І гною ведро

    Боже не дай
    Дотягнути до пенсії
    Боже до нас добрим будь
    Будем курити
    Ще більше пити
    Бити в морду за що-небудь
    Боже не дай до пенсії дотягнуть

    Ціле життя
    Не пив не крав
    Копійку товк
    На книжку клав
    Змінилась нагло історія
    Від грошей тих
    Лишилось нічево

    І знов весна
    Цвітуть дрова
    Зима була холодна і тяжка
    До церкви йди
    Гриби збирай
    Життє коротке
    Колись попадеш в рай

    Боже не дай
    Дотягнути до пенсії
    Боже до нас добрим будь
    Будем курити
    Ще більше пити
    Бити в морду за що-небудь
    Боже не дай до пенсії дотягнуть


    Рейтинги: Народний 4 (3.75) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  41. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:37 ]
    Файне місто Тернопіль
    Я мав 17 років
    Я вчитися не хтів
    Я втік від мами з татом
    Я болт на все забив
    В Тернополі торчав
    Катав у ширку дімідрол
    Я ненавидів поп
    І слухав тіко рок-н-рол

    Come on, Вася
    Старайся не трусити попіл
    Добий бродяга п’ятку і поїдем
    В файне місто Тернопіль

    Я там зустрів чувіху
    Їй шістнадцяти не було
    Зовсім малолєтка
    Але в ліжку як акула
    Я з нею все забув
    Забув про ширку й дімедрол
    Але вона любила диско
    А не рок-н-рол

    Come on, Вася
    Старайся не трусити попіл
    Добий бродяга п’ятку і поїдем
    В файне місто Тернопіль

    Вона крутила Boney M
    І я від того звар’ював
    Нагнав її із хати
    Ще й під сраку надавав
    І хоч я понімав
    Що то в свої ворота гол
    Але баби на час
    Forever only Rock'n'Roll

    Come on, Вася
    Старайся не трусити попіл
    Добий бродяга п’ятку і поїдем
    В файне місто Тернопіль



    Рейтинги: Народний 4 (3.75) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:51 ]
    "Карпати" програли футбол
    Житіє як доміно
    В тебе завжди дупель пусто
    Ходиш голий, як сокол
    "Карпати" програли в футбол

    А життя один обман
    В кишенях павутина в голові туман
    Другий тиждень пив тріхопол
    "Карпати" знов програли в футбол

    Пращайте баби, папіроси
    Василь прийняв смертельну дозу ковбаси
    Пращайте баби, папіроси
    Скоро, скоро вже ми побачимо Христа

    Телевізор весь день горить
    Якийсь Сосун говоре Вош енд Гоу
    Снікерс Баунті Стіморол
    "Карпати" програли футбол

    Продав меблі, замість ліжка матрас
    Стидуха тьолку в хату привести
    Жив короче шо голімий монгол
    "Карпати" знов програли футбол

    Пращайте баби, папіроси
    Василь прийняв смертельну дозу ковбаси
    Пращайте баби, папіроси
    Скоро, скоро вже ми побачимо Христа


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:16 ]
    Сорок пачок Верховини
    Колись менi казали "Сиди i не триво
    Так було, так є i буде так завжди"
    Я вiд усiх тiкав, менi кричали "Пiдожди,
    Дай нам свого лоба, ми поставимо клеймо
    Ти свободний человєк, не бiйся дуже нас"
    Але пiд своїм лiжком я тримав недоторканий запас

    Сорок пачок Верховини
    Мило, маєтки i майка
    Шапка, чоботи, фуфайка
    I з начосом калiсони

    З пiвночi повiяв вiтер пєремєн
    В країнi стало весело, як на КВН
    Всi переробилися, людей не впiзнаєш
    I навiть захитався трон КПРС
    Но що самi схвалили, самi i робiть
    А я сi маю торбочку, а в нiй на всякий случай лежить

    Сорок пачок Верховини
    Мило, маєтки i майка
    Шапка, чоботи, фуфайка
    I з начосом калiсони


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:33 ]
    Весілля
    Минулої неділі
    Я був на весіллі
    Я їздив на село
    Де жиє вся моя ріднє

    Петро Величко дембельнувся
    Наталку Щур увів на шлюб
    Вона два роки ждала
    І нікому не давала

    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Забава була аж до рана

    В десятій всі були у церкві
    Потім в сільраді розписались
    Потім всіх троха взяли нерви
    Заки по тачках розібрались

    Я посадив в свою восьмьорку
    Трьох тьолок і конєшно дружку
    Бо мусів грати на весіллі
    Не молоду, то хоч подружку

    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Забава була аж до рана

    На весілі була музика
    Чотири пацана зі Львова
    Так завалили, же у стайні
    Аж сі обригала корова

    Всі посідали за столи
    Всі їли пили і співали
    Потім полили пляц водою
    І танцювали танцювали

    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Забава була аж до рана

    Потім приїхала вночі
    На мотоциклах ціла банда
    Ми розібрали паркани
    І бились всі кому не в падло

    Розбили писок молодій
    Спалили хату молодому
    Все було так як на війні
    А потім сіли пити знову

    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Гей-гей дана-дана
    Забава була аж до рана


    Рейтинги: Народний 3 (3.75) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  45. Сергій Кузьминський - [ 2006.03.14 18:32 ]
    Червона фiра
    Їхала шляхом червона фiра
    Їхала, скакала туди, де лiпша жизнь
    Шальона чортопхайка перла собi, перла
    Фiрман у кашкетi свято вiрив в комунiзм

    Їхала шляхом
    Червона фiра
    Їхала шляхом
    Червона фiра

    Ату його! Заїхали в болото
    Конi встали, не йдуть, хоч їх цiлуй
    Молитися не можна, бо ж комсомольцi,
    А чорт з-пiд землi: "А най вас партiя рятує"

    Їхала шляхом
    Червона фiра
    Їхала шляхом
    Червона фiра

    Люди в гвалт: фiрман — сволота
    Де ж ти, скурвий сину, всiх нас завiв
    Тож перша робота — фiрмана в болото
    Ну, а по-друге — перефарбуєм вiз

    Був червоний — он де заїхав
    Буде жовто-синiй — побачим дивний свiт
    I разом заспiвали "Засвистали козаченьки"
    Правда, на мотив "Наш паровоз вперед летит"

    Їхала шляхом
    Червона фiра
    Їхала шляхом
    Червона фiра

    Потiм вибирали народних депутатiв
    Потiм вивчали пiснi батькiв-дiдiв
    Потiм з голодухи почали їсти коней
    А хто шмат не вирвав — лаяв москалiв

    Їхала шляхом
    Червона фiра
    Їхала шляхом
    Червона фiра

    Як поїли — то й запили, а значить, заспiвали
    "Душу й тiло ми положим за нашу свободу"
    Тут болото не витримало ЧВАРК!
    Гей, слов’яни, немає народу!



    Рейтинги: Народний 4 (3.75) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (4)


  46. Олег Скрипка - [ 2006.03.14 12:22 ]
    Світ
    Коли упаде тінь
    на порозі змін,
    ото буде файно.
    Тоді настане день,
    той великий день,
    світло надзвичайне.
    Та й завіє дим,
    залунає дзвін,
    оніміє тіло.
    Тоді кому літать,
    а кому чекать,
    кому у підпілля.
    Ясени-сини,
    сині восени,
    стануть в далі невблаганні.
    Прилетить херувим,
    візьме тебе він
    у прозорі крила.
    Зливи і слова,
    сльози і діла,
    і тебе нема -
    то вітер в полі віє.
    Потім прийдуть бики,
    кати і менти -
    гади безнадійні.
    Ящури-щури,
    вори-вороги,
    кольорові комерційні.
    Будуть понукать,
    штрикать і смоктать,
    але ти не бійся,
    Бо тебе нема,
    вже тебе нема,
    ти - не ти,
    а в небі синьому - синиця.
    Раки і роки,
    кроки і круки
    сунуть по нозі, по Душі.
    А чому не ми,
    а чому не ти,
    виєм дикі нетямущі.
    Віко глухаря,
    сльози омуля,
    вийди - я навчу літати.
    Будеш ти літать,
    мов у небі Шатл,
    ти не ти,
    а в небі риса.
    Світ марить.
    You look around!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (3)


  47. Олег Скрипка - [ 2006.03.14 11:54 ]
    Весна
    Я піду до річеньки
    Стрічати зірочки,
    Зазирать як падають,
    Ловити їх жменями.
    Наберу у пазуху
    Оцих бризок-вогників
    Затанцюю радісний,
    Зрадію до смерті.
    Поженусь за райдугой,
    Злечу по-під хмарами,
    Передам по радіо:
    "Прощай, рідна Батьківщино".
    Весна, весна, весна прийде,
    Весна, весна, весна вгамує.
    Весна, весна, весна прийде,
    Весна, весна, весна, весна.
    Я біду не вижену,
    Сама з мене вискочить,
    Побіжим, покотимся,
    Заведемо бесіду.
    Наберусь хороброщів,
    Спитаю у горя:
    "Чи мене не викине
    Упасти у море?"
    Забіжу до Зіночки,
    Хильнемо по чарочці,
    Поведуся лагідно,
    Поділюся жалощами.
    Всесвіту пронизливий,
    Відкрий правди трішечки:
    "Чи мене не вистачить
    Загинути по весні?"
    Весна, весна, весна - на дворі красна.
    Весна, весна, весна - гуй.
    Весна, весна, весна - на дворі красна.
    Весна, весна, весна, весна.


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.13) | "Майстерень" 5.42 (5.07)
    Коментарі: (3)


  48. Олег Скрипка - [ 2006.03.14 11:03 ]
    Мамай
    Поза тих минулих далях
    На семи високих палях
    Спить Мамай.
    Не устане він, не діє,
    У семи потоках віє,
    Снить Мамай.
    Сяє у весняних росах,
    Сидить у величних позах
    спить Мамай.
    Весь на лазурових нивах,
    В ніжно-пелюсткових зливах
    Снить Мамай.
    Великий спокій його лагідно чарує,
    Всіма вітрами і цунамі він керує.
    Він Мамай.
    Яскраві сни йому малюють водограї,
    Його вартують в піднебессі птичі зграї.
    Спи Мамай.
    Синя його риза не рвана,
    У прозорих водах випрана,
    Тіло його тане в омані,
    Думи загратовані у брамах.
    Він не сам, ні з ким і не з вами,
    Він ніде не йде в тумані.
    Мамай.
    Не вагається, не плаче,
    Ти - герой, міцний козаче.
    Спи Мамай.
    Згаяний у синіх ланах,
    У димах семи ладанів
    Сни Мамай.
    Але Бабай не марить, він уже крокує,
    Зловісним поглядом усіх на смерть дивує.
    Йде Бабай.
    Йому ніде ніколи на землі не спиться,
    Він не радіє, не сидить і не поститься.
    Дід Бабай.
    Синя його риза не рвана,
    У прозорих водах випрана,
    Тіло його тане в омані,
    Думи загратовані у брамах.
    Він не сам, ні з ким, не з вами,
    Він ніде не йде в тумані.
    Мамай.
    Але той не спить, не бавиться,
    Він іде, гримить, штовхається,
    В сутіні ночі страхається,
    Він усім ві сні з'являється.
    У воді, в вогні, у пекарні
    Діє один негарний
    Бабай.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" 4.5 (5.07)
    Прокоментувати:


  49. Олег Скрипка - [ 2006.03.14 11:39 ]
    Країна мрій
    Чув я, чи то снилось мені,
    Що існує країна мрій,
    В тій країні росте чарівний гай.
    У гай той може кожен у війти.
    Відчувати таємниці.
    Володіти секретом дивних чар.
    Хай несе мене ріка
    У фантастичному човні,
    У небо несе,
    Наче уві сні.
    Там є своєрідні ходи,
    Що сягають самих глибин,
    Там тварини небесної журби.
    Але я не питаю себе,
    Де на мапі країна ся,
    Та й негайно рушаю у дальню даль.
    Нас несе, несе ріка
    У фантастичному човні
    У небо несе, наче уві сні.


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.07)
    Коментарі: (6)


  50. Олег Скрипка - [ 2006.03.14 11:09 ]
    Веселковий твіст
    Агати блищуть, наче райдуга,
    Що зігнула горба за дорогу.
    А на дорозі - два мандрівника,
    Вони щасливі, повні радощів.
    А любі губи - барви заходу.
    Аба-ба-ба, на небі - перша зірка.
    Агати блищуть, наче райдуга,
    Їх запалює усмішка твоя.
    Хайла-ла-ла,
    Хайла-ла-ла.
    Весе-веселкова,
    різнокольорова
    усмішка твоя.
    А верби-дуби бавлять листями.
    Їх лопотіння - наче казка ночі.
    А ти, ти, ти - подібна до каміння,
    На них лягли дві дощові краплини.
    А небо - біле, барви цукру.
    Аба-ба-ба, дорога зве на захід.
    А верби-дуби бавлять листями.
    Щось запитує усмішка твоя.
    Хайла-ла-ла,
    Хайла-ла-ла.
    Весе-веселкова,
    різнокольорова,
    усмішка твоя.



    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1514