ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2020.02.21 10:50
Ця зима без зими,
Мов би келих на стіл пустий...
Роз"єдналися ми,
Допалили оті мости,
Що з бажаннями чис-
тими щиро пройти хоті-
ли, палили вночі з
Хіті сполохом наших тіл,

Сергій Губерначук
2020.02.21 10:25
Пустіть мене у вільну торгівлю!
Реалізуйте мене за вільними цінами!
Хай повільно.
Хай довільно.
Я стомився стискати рядки між колінами,
як непорозуміння між поколіннями.
Задовольніть моє динамо.
Дами, читайте мій плаґіат

Тетяна Роса
2020.02.21 09:03
Сліпі не бачать: в нашім краї
страшний не вірус із Китаю,
бо, більша є у нас загроза -
зелена неміч вражає розум.

Микола Соболь
2020.02.21 06:28
Увірував у тебе Україно!
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Ті, хто бій прийняли на сході сьогодні,
Не схиливши у покорі коліна.
Увірують ті, хто прийде за нами,
Оті, хто не зречеться духу свободи
І Переяславської не підпишуть угоди,
І випалять смо

Віктор Кучерук
2020.02.20 22:25
Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –
Пригорнися ще раз на прощання
І вуста устами обігрій.
У досвітню пору якнайкраще
Жовтим цвітом квітнуть буркуни, –
Не лишай мене напризволяще,
Посеред лукавої весни.

Олександр Панін
2020.02.20 19:47
На основі відеокліпу:
"John Powell - Assassin's Tango"

Assassin's Tango,
тобто - танго вбивць -
то назва відеокліпу,
де попри гангстерські війни,
двоє кохають і танцюють

Козак Дума
2020.02.20 15:52
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
в кулак зібравши свою волю й сили.
Сьогодні нам говорять: «Ви в боргу!»

Що сталося? Куди бредеш, народе,
уперши більма в ясла, і мовчиш?!
Вже не потрібні воля і свобода?

Євген Федчук
2020.02.20 15:41
Якось несподівано захопила старість,
Вчора ще енергія била через край,
А сьогодні думати тільки і зосталось,
Що мене очікує:пекло або рай.
Що мене очікує – я і сам не знаю.
Жити намагався наче без гріха,
Але доля, кажуть, свій рахунок має,
А вона н

Тетяна Левицька
2020.02.20 15:16
Війна скінчиться, вбивце, у полон
здасися, не радій що снайпер схибив.
У кожного є свій армагеддон,
здируть і шкіру, як луску із риби.

Гряде розплата за жорстокість, кат!
Настане черга скинути забрало.
На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,

Сергій Губерначук
2020.02.20 12:34
Цей рух між елементами буття –
злиденний покер аж до самогубства –
повсюдний блеф гріха чи боголюбства –
блеф задля гри в життя без каяття!

П’яніє ґеніальність у нужді –
зливається з божественним началом –
їй коряться піґмеї і вожді –

Микола Соболь
2020.02.20 07:14
Чай без цукру зробить ранок ситим.
Не люблю писати уночі.
Хіба пелька тістечком забита
Провіршує рим складні ключі?

Кажуть: лине муза не до пуза.
Спродаю святкові кунтуші.
Бо поет у долі вічний лузер,

Королева Гір
2020.02.19 23:59
Запалю лампадку знову на вікні,
За НЕБЕСНУ СОТНЮ ці скорботні дні.
Роковини шості...шості...та не в снах,
Це - болюча рана, думка голосна.

Не палають шини на майдані скрізь,
Але плинуть ріки, не води, а й сліз,
Не стоять намети, не буде гуде майда

Козак Дума
2020.02.19 23:21
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в танці до сонця він линув,
принцом себе уявляв.
Раптом зітхнув, в гай повернув,
ліг під кущем відпочити –
плинув у сни серед весни,
бачив хмарину у квітах.

Олександр Сушко
2020.02.19 20:09
Нарешті! Ура! Алілуя!
Грипозна минулась халепа!
Давай я тебе поцілую,
Щоб настрій піднявся до неба.

Заскніла любов без обіймів,
Втомилася слухати чмихи.
Чахоточний вірусняк здимів,

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Діждалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі

Олександр Панін
2020.02.18 21:35
Глибока філософія на мілині


Як для мореплавця важлива
лоція,
так само архіважливо
не діяти під емоціями…

Аліна Майстер
2020.02.18 20:42
Мы будем думать о своем -
О мимолетном, неизбежном.
А мимо пронесется мир
И упоительный, и нежный.
И страшный, буйный, как сирень.
Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
Предстанет вдруг такой великий
И невозможный Судный день.

Козак Дума
2020.02.18 19:22
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофор висить вгорі.
Має гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.

Тетяна Роса
2020.02.18 16:52
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
У серця прірву.
Я там незримо. Воно не зрине.
Воно зі мною неначе рідне.
Ніхто не вирве.
Розправиш крила – лети угору.
А ми у серці, на самім денці,

Євген Федчук
2020.02.18 14:23
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Світові, де очі всім застлав
Полиск грошей золотих та срібних.
Все моє багатство – голова,
Палиця й торбина за плечима.
А ученість світу – то слова,
Мудрість визначається не ними.

Володимир Бойко
2020.02.18 13:48
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Тимчасом Раша-Азіопа
Не оминає жодну мить
Аби урвати якнайбільше
З пожару вкрадений покров.
Про це колись напишуть вірші,
Але сьогодні ллється кров.

Олександр Сушко
2020.02.18 11:44
Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Новіцька - [ 2006.05.30 20:38 ]
    Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)
    "Я претендую" - тридцять відсотків.
    "Я протестую" - інших тридцять відсотків.
    Ось їх світогляд.
    Решта припадає на монологи настроїв
    і твердження, що життя таки прегидотна штука,
    а найгірше, що не дуже й спростуєш.

    То тільки у віршах -
    ну, інколи у поведінці -
    вони такі гарні й романтичні.

    Насправді вперті, хоч кіл на голові теши.
    Горді, хоч не підступайся.
    Хочуть самі все вирішувати,
    але поки діждешся...

    Генії-раціоналізатори.
    "Пельмені зварити? Нема нічого легшого!
    Наливаєш води, закидаєш, ставиш на вогонь - і все!"
    Золоті верби за ними ростуть.
    "Чого стаття ще не готова?!"
    "А у мене така трагедія:
    вчора чистив картоплю
    і пальця порізав,
    сильно..."

    Скільки я часу збавила,
    аби хоч трохи
    стали для мене передбачуваними.

    Честолюбці.
    Фантазери.
    Мудрагелі.
    Дипломати.
    Лицедії.
    Драмороби.
    Віршописці.
    Списотруси.
    Знають по тисячі способів,
    як ускладнити собі життя,
    і принаймні по тридцять способів,
    як його обірвати.
    На щастя,
    більше говорять, ніж роблять.

    Можуть, коли хочуть,
    але рідко знають,
    чого саме хочуть.

    Люблять, коли хвалю.
    Ненавидять, коли спізнююся.
    Над подарунками тішаться як діти.
    Заглядають до рота,
    коли говорю дурниці,
    та ще й кажуть, що те все геніально.
    Псують мене, одним словом.
    Розбещують, поганці.

    Я ні на що не скаржуся,
    але з ними реально чокнутися можна.

    Прибирати їхній бардак.
    Бігати з їхніми дорученнями.
    Правити їхні похапливі рукописи.
    Розуміти їхні проблеми.
    Знати їхні звички і пунктики.
    Вкоськувати депресняки.
    Наганяти розуму в голови.
    Допомагати матеріально.

    Реальне жахіття.
    Реальне до сміху,
    а часом до болю.

    І все ж добре, що ви у мене є,
    люди добрі,
    зорі мої падаючі.




    Рейтинги: Народний 5.21 (5.25) | "Майстерень" 5.13 (5.3)
    Коментарі: (12)


  2. Уляна Явна - [ 2006.05.30 19:51 ]
    курви
    цикл "жіночі портрети"

    Курви не сплять по ночах,
    Ходять по місту
    В черлених, оййй, черлених
    Кожухах.
    Махають хвостами, махають
    Задами.
    З челяддю любляться, оййй,
    Любляться.
    А хочуть з панами, а хочуть
    На білому.
    За дріб’язок марний любляться,
    А хочуть за злото, а хочуть
    За дзвінке.
    А може й вони бажають
    Не бажаними бути,
    А просто коханими?

    Курви не сплять по ночах,
    Ходять по місту
    В черлених, оййй, черлених
    Кожухах.
    І мріють про щастя,
    І мріють про долю,
    Про долю кожного з вас…



    Рейтинги: Народний 5.14 (5.3) | "Майстерень" 5 (5.26)
    Коментарі: (3)


  3. Уляна Явна - [ 2006.05.30 16:00 ]
    про місто
    ***
    Спогади днів молодих:
    Львівські пани і пані
    Розкланюються у вітаннях,
    Тиснуть і цілують руки,
    Світять очима,
    Трусять грошима
    І ніжно кохають каварні.
    Падуть холодні дощі
    І рідною вологістю
    Пахне повітря.
    Коней іржання, фірманів
    Крики потішні
    Та ми, десь загублені
    В строкатому натовпі
    Гріємо руки до вугликів
    Багряних, котрі носимо
    В кишенях нових
    Курток чи маринарок.
    Непомітні голуби
    Цілують пам’ятники
    І світять червоними
    Лапками нам, перехожим.
    21.01.2006


    Рейтинги: Народний 0 (5.3) | "Майстерень" 0 (5.26)
    Коментарі: (1)


  4. Лариса Вировець - [ 2006.05.30 05:38 ]
    НІЧНЕ ТАКСІ
    Я тебе розгубила по всіх недолугих
    телефонних дзвінках, де гирчання авто
    йде, як завжди, по-перше, твій голос – по-друге,
    де дівається решта – не знає ніхто,

    по рум’янцю раптовому в плямах нервових
    на засмаглих щоках, по таких запальних,
    недоречно-задовгих іскристих промовах
    (де ті римляни, гуни, і що нам до них?!),

    по вечірніх побаченнях: площах, кав’ярнях,
    по струмках дощових, по набряклих бруньках,
    по жаданих, чеканих, прихованих, марних,
    ненадійних обіймах, тремтячих зірках,

    по стрімкій течії невблаганного часу,
    що хлюпоче по вікнах нічного таксі,
    коли фари промінням розтрушують масу
    чорних вулиць, коли вже рука – у руці,

    і по венах несеться солодка отрута –
    і до щастя – півслова... Та (хай йому грець!) –
    щось водій заблукав, і адресу забуто,
    і дорога потроху зійшла нанівець.


    Рейтинги: Народний 5.1 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.44)
    Коментарі: (5) | ""


  5. Оксана Лущевська - [ 2006.05.30 02:34 ]
    модифікуємось
    Повне мовчання. Збентеженість.
    Моральна кодифікація.
    Цинічні розмови про вічне -
    Чуттєва глобалізація
    світогляду.Модифікуємось
    У формули агресивності,
    У міфознак протиставлення,
    У символи життє-пасивності
    без огляду. Твердо віримо
    В параметри заперечення,
    В сучасні буддійські нахили,
    В феміністичні течії.
    Жаданний процес самозречення -
    Кінцева мета настанов.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 5 (5.31)
    Коментарі: (2)


  6. Максим Колиба - [ 2006.05.29 23:15 ]
    тихий
    Тихо прокинеться сонце над морем,
    Солодко кине свій погляд далекий.
    Мати залишиться вічно самою,
    В пам’яті знову клекочуть лелеки.

    Зорями дивляться нас темні ночі,
    Вітер зозулям навіює мрії
    І розбирає розкидане клоччя.
    Стомлено листям шумлять буревії.

    Сон накриває тебе покривалом
    Зірваних квітів веселого травня.
    Сонце твій сон з-під подушки забрало,
    Мрії твої там розгадує давні.

    26.05.2006


    Рейтинги: Народний 4 (4.19) | "Майстерень" 5 (4.71)
    Прокоментувати:


  7. Максим Колиба - [ 2006.05.29 23:45 ]
    Пертурбація
    Заспокоївся новими барвами,
    Усміхаєшся новими зорями.
    Обіймаєш руками голову,
    Твої губи радіють подиху.

    Залишилося десь позаду все:
    Шумні дзвони червоних стогонів,
    Теревені пекельних жителів.
    Твої думи давно вже висохли.

    Тільки дзвінко шепочуть шелести
    Твоїх трав і весняних пристрастей.
    Ти вже спиш, весь обсипаний маревом
    Серед снів в небесах тихих ангелів.

    5.05.2006


    Рейтинги: Народний 3.67 (4.19) | "Майстерень" 4 (4.71)
    Коментарі: (1)


  8. Марта Максимюк - [ 2006.05.29 14:16 ]
    не хочу бути

    не хочу бути
    твоєю вкотре перемогою
    не мрій
    я код поразки
    краще не торкайсь
    до моїх губ
    не входь у серце й душу
    я осінь що вернулась
    літом наче заблукавши
    я сон що сниться на світанку
    я вітер я роса уранці
    я той туман що уночі встає
    не підходи до мене
    я отрута
    той не живе
    хто п"є мою любов
    та все ж прийми
    мене хоча б у сни
    душа без тебе
    вже не вміє


    Рейтинги: Народний 3.75 (4.55) | "Майстерень" -- (4.29)
    Прокоментувати:


  9. Дмитро Дроздовський - [ 2006.05.29 07:37 ]
    * * *
    Карибська криза здавлює хребет.
    Шукаю руни, стомлений, мов птаха.
    А ти не йдеш. Вилизую шербет.
    Вже сповіщають, що на площі — плаха.
    Солоний вітер розвиває біль.
    Моє бажання в хащах насолоди
    Переблукало й начепило бриль.
    Я на трампліні, зробленому з соди.
    Мені самотньо усміхнулась ніч.
    Замокла кішка в підвіконні серця.
    І впала зірка крізь димар у піч,
    А там багато висипано перцю.
    Сова совить, муркоче кошеня.
    Грайливо вальс танцює мій годинник.
    Лунає тиша, спале совеня
    Не визирає. Тиша — мій племінник.
    Хрустить іржа на серці від ходи.
    Пройшлась по серцю, залишивши рани.
    Кров випила. Подай тепер води.
    І хай відчепляться твої султани.
    Грайливо день накинув сюртучок.
    Самотньо вийшов, буде м’яч ганяти.
    А я шукаю пам’ятний сачок,
    Щоби останнє щастя підібрати.
    Не підійдеш. Уже не підлетиш.
    Пожовкли стіни від ниркових боєнь.
    Сама — вогонь, зміюкою шипиш.
    І одиниці бачу замість здвоєнь.
    Лети, повзи, трощи і проклинай,
    Нестерпно грайся на моїх раменах.
    Жбурляй прокляття, шли прокльони, лай.
    Та будеш все одно у моїх генах.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  10. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:25 ]
    Вертаючись у Львів


    Вітряки на скаку літака
    Порозбивали голови годинникам — і години
    Реально зупинилися. Щезник — час моє серце
    Вертає на місце своє назад — у Львів.
    Із вікна
    Небо впилося в очі мені,
    Випадковому зороастрічному,
    Бо зустріли там
    Нез'ясовану тугу для неповернення...
    Нез'ясовану тугу для всіх, а коли для всіх,
    То для кого ж?..
    Процес творчості, значить, зустріли...
    Процес творчості — значить
    Ні для кого зо всіх —
    А тільки задля камінця в Океані
    Чи грудки солі, — Soli Deo співають
    Солярні знаки на вічних ракушках-рахелях,
    Оселях солоспіву — АVE, OKEAN, AVE!
    Америко, твій ріг достатку, врешті,
    Перейде у свою протилежність —
    У східно-європну решту,
    У серце бездоріж та сподівань
    Зі споду душі
    На Велику Дорогу — і радітиме
    Зі своєї без'язикості,
    Із моєї безликості — високості, я ж людина
    Із голокостів, ешафотів — помостів, тостів, злості,
    Та все ще я — людина,
    Човник-лодина щойно з Америки...
    Ті аmo, America,
    Із твоїм Америго Віспуччі й Колумбом!
    Розпука моя — два твої океани —
    Тихий і буремний Атлантний — року, репу і румби!
    Тож прощай, Америко,
    Повертаюсь назад у Львів —
    Між трамваї і дні неживі
    Ачи живо-рухомі, —
    Бог його знає із перевтоми,
    Ми ж живемо, живемо, живемо на зломі
    В мета-мета-меті, у гостях у метафори —
    В металоломі...
    Наші усмішки-смішки, крила, сила агоній
    Із хліба до того, що ти їси!
    Хто ти єси,
    Людино-лодино з мапи Східна Європа?..
    Із душею на всі автостопи
    Америк, австралій, світу!..
    Хто ти, людино з орійського міту!
    Що була і є завойовником світу!..
    1994 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (4)


  11. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:46 ]
    Tabula Rasa

    Повернення пектиме
    Трунами від старого світу,
    Вона не хоче туди
    У ЗРИМЕ,
    Не хоче назад,
    Там ВОНА
    безтолочно вбита
    І забута богами навгад,
    Стала димом,
    Як батьківський сад...
    ...Співуча вербова дощечка,
    Улюблена батькова донечка
    І блудна дщер» -
    Пішла з похороннячка
    У зіжмаканий чистий папір
    Тут і живе відтепер...
    А там... тіні там —
    аж занадто справжні...
    Люди там —
    аж занадто людні...
    Там її суджений —
    день учорашній —
    Кола колише в воді каламутній —
    Із порожнього та в пусте
    Серце її розтринькав,
    Вже далекий і неприсутній,
    Які Вона сама —
    Чиста вербова дощечка Ма...
    ...Слідом за нею
    навшпиньках
    марш оріянський іде...
    І вуздечку —
    все ще з конем —
    веде...


    Рейтинги: Народний 4.9 (5.05) | "Майстерень" 4.5 (4.5)
    Коментарі: (5)


  12. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:15 ]
    *****************

    Народи обмінюються
    Візитівками —
    І далі Живуть собі
    Окремо
    Згідно Бога.
    Згине тільки
    Програма
    Не по Богу, а чи
    То Ладія
    Поетів її відключить
    Від гроша всесвітнього,
    Намеленого з мук на павутиннях.
    Поети — адвокати Бога,
    Усіх його причин-подій
    І суму найсвітлішого
    При людях...


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  13. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:44 ]
    *****************

    Бог прийшов у сандаліях простоти —
    Всім роздати — одне на всіх —
    Крижмове одіяло, —
    Господи! —
    Такий великий і такий
    Наївний Бог,їй-бо! —
    У своїй різдвяно —
    месійній месі!
    А збоку
    Підростало маля
    Слово,
    Підіймалось
    Усе вище і вище,
    До уст його, до віч —
    Поверх отого одіяла,
    А точніше —
    Прикрити лиш клоччя від нього,
    Лекала, —
    Крижмо-лекала,
    Порозтягувані народами навсібіч...
    І тому Бог не дозволив ділити Слово.
    І не віддав його жодній душі,
    Ані жодній мані,
    Ані піщинці!..
    О як же мені
    Заловити його в свою мову —
    Речи і пиши, —
    Речитатую я, будучи
    Із Книгою книг наодинці...
    2001 рік.


    Рейтинги: Народний 4.63 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  14. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:06 ]
    *****************
    І я виростаю
    Книгою
    Із гарячою палітуркою
    І кокаїном
    Чайно-кавових
    Розписів,
    Де перша найбільша
    літера —
    Руна М.
    На її риштуваннях,
    На її прибудівку
    Співає тирольський соловейко
    Чи чорногуслий крисанний лемко,
    Співає не кепсько,
    А львівсько-лепко.
    І руна М
    Поринає у п л є с и- словоплетива,
    А хтось поринає у моє чтиво,
    У тіло моєї нової книги...
    І лемко
    Запалює зорю
    Понад світом і ними...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  15. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:27 ]
    *****************

    Віра — це завжди
    Якийсь
    Ступінь страху.
    Кожному і воздається
    Згідно
    Страхів його...
    2002 рік.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  16. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:41 ]
    Ностальгія



    Обперезатися коренем Дуба —
    Тризубом до неба,
    Наточити лімфи із вишні —
    Аз, буки, віди —
    Найстарішої,
    Наймудрішої родительки-усевіди,
    Вдихнути волі-любові
    Із вільхи,
    Найбожественнішої
    Волі-сваволі,
    А воля має
    Холодний терпкий смак,
    Не на кожен язик
    Однак
    Воно, оте пійло,
    Настояне
    На трійниках-знаннях,
    І часто-густо
    Не видно, де шлях...
    2002 рік.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.05) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (2)


  17. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:08 ]
    *****************


    Я знаю, що старіння дня приходить непомітно,
    Ледве слідно,
    Як вогонь чи тінь, —
    І вічність комашини
    Є прозорою, як мед,
    Старий чи молодий...
    А тільки
    Непогідно
    (а чи гідно)
    Старіє вірш —
    Кущистий не сонет
    І зоре-солодій,
    І як він плаче, ти бачиш...
    І як він буйно
    Відторгує себе,
    Як вириває з тих низин,
    З тих людських відголось,
    Де цілий світ
    Волає до вил місяця,
    Проколоти когось чи щось...
    А він — самодостатній, він характерник
    І автор ста сонців...
    Він тільки плаче
    За своєю тінню-одаліскою,
    Що вирішила віддалитися від нього
    На котресь
    Із життів...
    2001 рік.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  18. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:18 ]
    Скити


    Ми рятували одне одного
    Спільною крайкою,
    Одним краєм
    І золотокованим строєм..
    Історія ткалася
    Нашим степом і нами..
    . Ми були самі собою
    У білому чистому рам'ї...
    Денніше нас
    Був тільки Крим —
    Кайма потойбічників
    Тавро-каннів'...
    То була
    Митна земля
    За сонце і за повітря,
    І все незнане...
    Ми трохи боялись його
    І найдужче любили...
    Він був справедливим...
    Бо він був по серце нам...
    Ми знали, що вийдем із нього
    Знову живими —
    Від його платини...
    Бо ми собі його не привласнили...
    Як і повітря, і сонце, чи степ —
    БО ВСІМ БУЛО МІСЦЯ У НІМ
    ПО ОСТАННІ КУРГАНИ...
    На гачок
    Припнути себе до стійла
    Чи все привласнити
    Ми так і не
    Далися...
    2003 рік.


    Рейтинги: Народний 4.83 (5.05) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (1)


  19. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:17 ]
    ТОЙ(Зміна декорацій)


    Злодій
    Обікрав
    Себе
    й зужив
    Усі свої маски
    І нафталіни —
    І витер
    Кози
    Із носа
    Сидору,
    І дав йому в руки пас
    Для биття «ме»
    І за весь
    Алфавіт
    Привласнення.
    Став раптово
    Не-собою,
    Не вільним,
    Став суддею
    Над сонмом
    Святих —
    Кожного дня
    Сам себе шмагав і кричав:
    «Те, що тобі украяно, качко,
    Тим і краюй, Тим і крячи...»
    2003 рік


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.05) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (1)


  20. Марія Шунь - [ 2006.05.28 22:30 ]
    УКРАЇНЦІ

    Ми повністю
    Пройшли
    Орбіту всіх
    Століть
    В одному слові
    «Край»...
    Ми йдемо по свій край...
    Нас всіх сюди
    Закинуло
    З якогось засмеркалля,
    Де дзеркала
    Розчахнуті
    Полярними зірками
    І ялиніють оленем,
    Ячать у материнське «ля» —
    Ми є її «маля»...
    Ми йдемо
    По свій край....
    2005 рік


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.05) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (1)


  21. Уляна Явна - [ 2006.05.28 20:18 ]
    бричка
    ***
    Бричка чорна пролітала,
    Річка чорною ставала,
    Бричка чорна і страшна.
    Йваааанееее!
    Шос, моя мила?
    Ти бачив??
    Шо, моя люба?
    Бричка!
    Втікай, любаскооо!
    Мольфар заклинав гору,
    Щоб бідою не ставала,
    Бричку не випускала,
    Бо люди ся боют.
    Страшне то є…

    Чорні примари з гори вилітали
    Бричку шукали.
    Нема, гуцулку забрали, з люльков.
    Нема панянки тепера.
    Боются люди…

    А сє не бою, піду в гору
    Бартку всаджу,
    Гуцулку си заберу,
    Будем разом жили,
    Довіку любилися!


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.26) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  22. Оксана Лущевська - [ 2006.05.26 19:40 ]
    моя лаконічність
    Слова відлетіли
    Гарбузовим лушпинням
    За вітром, у даль надзвичайну.
    Небесна безмежність
    Розчинного сонця
    У фресках втонула печальних.
    Сьогодні шмигнуло
    НадДиво велике.
    За щастям в лимонову вічність.
    Сумні реквізити -
    Ядро мигдалеве,
    Даруйте за цю лаконічність.
    Перерваний простір -
    чисельні столиці -
    розкішність архітектури...
    Розгублені очі -
    позичений погляд -
    тортури...душевні тортури.



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (7)


  23. Ванда Савранська - [ 2006.05.26 09:22 ]
    У веб-клубі поетів
    1.
    Я розчинилася. Мене нема.
    І навкруги лише одна пітьма.
    - Куди зникаєш? Де твої статті?
    Так пропадеш у повнім забутті
    І безгрошів’ї! – Та не в тому суть,
    Бо саме віршів пагони ростуть,
    Уперто з тихих закутків душі
    До сонця пнуться, наче комиші.
    Я звичним жестом вимкну телефон,
    До шафи з книгами кивну – прощай!
    Пірну в комп’ютера – і день, і сон
    Замінить щедрий віртуальний рай.

    2.
    Минаю швидко куций ряд новин
    Якусь рекламу… Ось, знайшла один,
    За нім іще. Ці клуби вже мої,
    Єднає братство, наче у сім’ї.
    Самотні серед натовпу й зими,
    Немов за кавою зустрілись ми.
    Я зависаю в довгих сторінках
    Поетів знаних і простих невдах,
    Та в клубах віртуальних – всі рідня,
    Всі рівні тут, нас більшає щодня.
    Заглянемо в черговий каталог.
    Та стільки ж сотворив митців мій Бог!

    3.
    Вони й самі, що схочеш, сотворять.
    Окремі імена до нас зорять
    З часів далеких і часів страшних,
    І ми себе не мислимо без них.
    О друзі, то нічого, що роки
    Нас розділили. Інші є зв’язки.
    Як дивно, що людина не живе,
    Але її енергія пливе,
    Шле випромінення добра і сил,
    Щоб інші напувалися краси,
    Щоб між зірок далеких і планет
    Живе кохання здійснювало лет!

    4.
    Вплету й свої я віршики легкі
    В поезії комп’ютерні вінки,
    Нехай струмить у світ моє тепло…
    (А правда ж, вдало про вінки пішло?
    Я "павутину" викреслю з рядків,
    Бо просто не люблю я павуків –
    Приходили в страшні дитячі сни.
    А втім, літають гарно восени.)
    Так от, без "павутини", краще "сіть" –
    Моє ім’я у ній, як лист, висить,
    Так просто у тенетах й не знайдеш,
    А як знайдеш, то, може, збережеш.

    5.
    Тепер підемо в світ солодких пут
    І зазирнемо, що нового тут.
    ...Ось долинає стогін чийсь і щем –
    Тут все відверто, бачиш стільки тем,
    Ще не розкритих нібито…Та мить –
    І здалеку подібний вірш летить,
    Немов серця вистукують у такт:
    - І ти так думаєш? І відчуваєш так?!
    ...А тут сховався хтось, як у граніт,
    У величі словесних пірамід
    І мостить маячню із мудрих фраз,
    Аби – на сміх – пошити в дурні нас.

    6.
    Та критик клікнув весело: - Агов,
    Я зрозумів, ти пишеш про любов!
    Це почуття без віку і без меж,
    Тепер мене послухай, друже, теж!
    І виплив вірш… О магія творця!
    Зуміти б так! Читаю до кінця,
    Спішу скопіювати в свій архів
    І захлинаюся нектаром слів.
    ...Мандруймо далі. Ось англійський сайт,
    Там гурт поетів також зависа,
    Представники різноманітних кіл
    Спілкуються й летять за виднокіл.

    7.
    ...А що в нас з гумором? Не це, о ні.
    Та десь же є поезії смішні!
    Якщо ж вони не викликають сміх,
    То маю право не читати їх…
    Знайдуться й гумористи в добрий час,
    Самі, напевно, вже шукають нас.
    ...Люблю іронію. Вбираю в себе плин
    Сторінки запашної, як полин.
    Цікаво, для оглядин тільки хист,
    Чи й фото показав цей іроніст?
    Торкну «контакти» - руку, друже, дай,
    Ти не самотній в світі, так і знай!

    8.
    Верлібрів сайт шпаківнею гуде,
    Натхнення паростком до зірки йде.
    Крихких верлібрів підлітковий стан,
    Буває, в гарну крону вироста.
    Її зламати важче, ніж оте,
    Нестрижене, як дихання, просте,
    Що вибігло з прочинених дверей…
    Ще встигне свою душу – у хорей.
    Собі скажу тим часом: зупинись,
    Чи рим немає схожих, подивись,
    Чи плавний хід мелодій і думок,
    Складів по десять котиться в рядок?

    9.
    Писати легко, та важкі стільці
    У клубі, де зібрались фахівці.
    Буває, хтось когось-то ущипне -
    Таке і в Інтернеті не мине.
    Тут можна і побитись, далебі!
    Але синців не буде на тобі.
    І школярам, і геніям поез
    Із критикою краще, аніж без.
    Вона помалу встала із колін,
    Тут простір є, тому й бере розгін.
    Несе просвіту, лине в височінь -
    Тільки й читай, і віршувати кинь!

    10.
    - Веб-клубу ідилічний сопілкар,
    А де ж проблем і сумнівів тягар?
    Чи ходиш - очі в небо - по сміттю?
    Ходжу.І вчуся гідному життю:
    Проблеми маєш - мужньо їх знеси,
    Й не тикай, наче кульшу, під носи.
    Одна завжди до нас біжить сама:
    Натхнення є, але грошей нема.
    Вергілію, щоб солодко співав,
    Сам імператор спонсора шукав.
    Та нашим меценатам не до нас -
    Згризе їх податкова водночас!

    11.
    ...Мені щось млосно в мегаcайті ru,
    Ще трохи - і від співчуття умру.
    Хтось виставив душі похмільне ню -
    На вірші як "пробило" алкашню!
    І дружно йде у ряд за матом мат,
    Тут збіглися всі радісно на чат
    Обсмоктувати кайф, ульот, приход -
    Усе в один поскидано город.
    Забуті стилі, техніка вірша…
    Тут справжній наркоман дав відкоша:
    - Якби насправді так, як я, літав,
    Про це б ти, дилетанте, не співав…

    12.
    Я на свободу слів не зазіхну,
    Але із того шарварку чкурну.
    Вшаную клуб, де кухарем – гурман,
    Який до віршів не подасть дурман.
    П’ємо натхнення, бо зустрілись ми,
    Самотні серед натовпу й зими,
    Без страху, привілеїв і квитків,
    І кожен вільно свої квіти вплів
    У ті вінки, невічні, як усе.
    Потік Інетний їх кудись несе...
    На щастя, є комп’ютерні мости -
    Тебе почуто враз, і чуєш ти!

    13.
    ...А тут – чужа образа вигляда.
    Хіба ж це горе? То ще не біда!
    І так і хочеться, немовби над листом,
    Над кожним сперечатися рядком:
    Все буде ще у нас. Все промине...
    Тим часом вже будильник зве мене,
    Приходить ранок, а за ним і день.
    А скільки ж недослухано пісень!
    Екран згасає і стихає шал –
    Поезії розмріяної бал.
    У щастя, що дарує мережа,
    На жаль, існує і своя межа.

    * * *
    Та між зірок застиглих і планет
    Живе кохання здійснює свій лет!
    05.2006



    Рейтинги: Народний 6 (5.33) | "Майстерень" 0 (5.36)
    Коментарі: (5)


  24. Ілля Веселий - [ 2006.05.25 23:27 ]
    ***
    Ріка життя. В ній ти і я.
    Ріка бурхлива молода.
    Переплисти б тобі й мені, -
    Господь у вічному човні.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  25. Наталка Білецька - [ 2006.05.25 19:46 ]
    ***

    ...А дорога від моря завжди завертає до неба.
    Під ногами тече бурштиновий, як осінь, пісок.
    Я крокую. Я знаю : цей вечір прямує до тебе.
    Я іду по слідах, що лишили дощі і бузок.
    Ця стежина тривка : не знайти ні початку, ні краю.
    Гострі – з веж степових – крають час полинові хрести.
    І шматочки землі, як відтяті боки′ََ
    короваю.
    І назустріч мені вже виходять сумні старости.
    Кінь весільний ірже. В тому кличі і біль, і розрада,
    наче в пісні – душа, наче в серці горіха – зерня.
    Не відчуєш мене : я – мов тінь відвеснілого саду.
    Ти ж – по долі моїй аж до неба висока стерня.
    Моїх подруг вінки в шлюбну ніч не розбурхають хвилі.
    Буде падати сніг на дорогу – від моря й за час.
    І пелюстки його – наче ночі. А мусили – білим
    застелити той шлях, що по ньому шукатимуть нас.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  26. Наталка Білецька - [ 2006.05.25 19:34 ]
    ***
    Мідно течуть хвилини.
    Скрапує з неба літо.
    Ми – ще підошва глини,
    сіль – на платівці світу.
    Сонце скотилось в річку,
    вирине вдень омите:
    скреснем, бо ліпшу звичку
    люди вітають мітом.
    Що тобі від поразки
    перед самим собою?
    Квилять пророчі гасла.
    Плачуть степи травою.
    Що тобі від тужіння
    перед сумним і вишнім?
    Тіло – річне каміння.
    З душ проростають вишні.
    Вечір – німа гостина.
    Ворог – як пес на свято.
    Терпнуть слова й коліна.
    Значить – ще час вітати.
    Значить дощі – на літо,
    сонце в ріці – на вина.
    Значить, платівку світу
    не засипає глина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  27. Наталка Білецька - [ 2006.05.25 19:21 ]
    ***
    Коли над тобою схиляються вербові струни,
    ти чуєш мелодію вітру – високу, мов ніч,
    тобі відкриваються зоряні мапи і руни,
    глибоко над містом розсипані, як візерунки
    вчорашніх падінь і сьогоднішніх – з них – протиріч.
    ...Лежиш горілиць у траві, мов гостюєш у Єви:
    так дивно – у місті веснянім дозрілий цей сад.
    Навколо черешні в серпанках – сумні королеви.
    Тут мовлять по-людськи до тебе і змії, і леви.
    Тут ставом крізь душу тече собі час-зорепад.
    У миті такі відчуваєш усе і нічого:
    німує душа, затуляючи крикам вуста.
    Ти зорі рахуєш – по них твоя доля-дорога.
    Ти слухаєш кроки і вгадуєш: батька чи Бога,
    бо знаєш, по них, як по ночі прозрінь, - самота...



    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  28. Наталка Білецька - [ 2006.05.25 19:39 ]
    ***
    Засмагає осінь. Тихо-тихо.
    Денний пляж у стилі „між-модерн”.
    Це так мило : поруч просто дихать.
    Просто жити в завше і тепер.
    Провінційні затишки акацій.
    Модне пиво. Кава із горнят.
    Ти казав, немов на час вакацій
    тут бракує статуй янголят.
    Ти бажав. А осінь рушниково
    зріла в тінях фресок і зачать,
    пахла гримом, димом цигарковим,
    реготала в люстрах з-під свічад.
    І одного ранку на хвилинку
    не уздрівши в дзеркалі небес,
    глухо просичала в душу : „Жінко,
    схаменись і випери себе...”.
    Заходилась : рушники, серпанки,
    шлюбна постіль – в росах і вині...
    А вона сказала : „Наостанку
    викинь фото...”

    Рану на стіні
    не відмолиш небом і рікою,
    не відбілиш снігом навесні.
    Так і буде прірвою-дірою,
    наче погляд, подих твій – в мені.


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  29. Сергій Татчин - [ 2006.05.25 15:04 ]
    Автентичне
    Цвяхи зірок позабивані в чорну стелю.
    Пальці у Бога до крови збиті.
    Не до мене Йому.
    Клич – не клич.
    Я собі, мамо, на вулиці стелю –
    розчинити у небі очі підпиті,
    дивитися в ніч.

    Кусень місяця ледве світить.
    Серед снів достигає літо.
    Ще не вірячи в цю красу,
    зачарований, бродить сум...

    А збитими пальцями хіба ж заграти?
    Візьмеш одну ноту і починаєш тягнути.
    Ти її чуєш, мамо!
    Як мені з нею тепер заснути,
    щоб втримали серце тендітні грати.
    О-о!
    Небесні ноти резонують у піднебінні,
    і синя кров закипає до бульбашок.
    Це, мамо, блюз,
    мій український блюз.
    І ноти, мамо, давно не винні.
    Це коли у тверезих янголів шок
    від моєї появи на небесній полонині.
    Це коли не знаєш з чого почати.
    А потрібно почати неодмінно з себе:
    долучитися анонімом до Божого чату,
    спілкуватись з небом.
    Вишукувати-очікувати – все своє життя! –
    хоча би єдину – на Всесвіт! – душу .
    О, мамо, мамо!
    Коли б знаття,
    хоча би дещицю – як жити мушу...

    Бо якщо без прикрас,
    то там, де весна,
    кожнісінький раз
    лопається струна.

    Це, мамо, блюз,
    мій автентичний блюз.
    Чи ти хоч знаєш таке слово?
    Це коли ніяковіє моє лагідне зло
    від того, що я пташкою-римою б’юсь
    у власне життя, як в немите скло,
    а слова мої безпомічні, як полова!
    І безсилля,
    бо це вже не моя гра!
    А я одну за одною напинаю жили!
    І як би ми, мамо, з тобою жили,
    коли б я грав!

    Му! зи!! ка!!! – як вкрав.

    Вирівнюють ребра басові струни,
    Дзвоном об дзвін!
    А були несмілі.
    І потім ховаються за печінку.
    В усіх своїх усюдах я бачу жінку,
    та жінки мої, мамо, як кельтські руни:
    незрозумілі.

    І моїм одкровенням вже не до цноти,
    від розпуки.
    Й коли розумієш це,
    опівночі з Божої партитури ноти
    капають оловом на лице.

    А бачиш,
    срібні равлики кораблів
    ледве повзають у небесній траві.
    у космонавтів від плачу – ходуном плечі,
    бо не чутно слів: слова – неживі,
    Коли нависають їх тіні лелечі,
    й глобус неба крутиться в голові.
    Там – через вінця –
    плескається Вінниця.
    Та мені не від цього, мій Боже, гірко:
    закотилася в око пилинка зірки,
    й там де серце – навиліт – дірка.

    І я – заримований-замурований –
    В цьому полоні – в клоні!
    Згорнутися б калачиком на Його долоні.
    Пожаліти рану.
    І з вдячністю дути на забитий палець.
    О, мамо, мамо, я від цього тану,
    як на сонці смалець.
    Тану на рану
    за небесну
    манну.
    І –
    Му!
    Му! зи!!
    Му! зи!! ка!!!
    Й глибшає мого суму ріка!
    А біль Його пальців віддає в плече.
    Скільки я від цієї музики тікав!
    Та хіба ж від неї, мамо, втечеш.
    Бо тікаєш від себе – починаєш пити,
    та ти не лякайся, що я зіп’юсь.
    Пити ж – робота, а я вже робити
    не зможу під цей автентичний блюз.
    А
    автентичний – це коли серце своє
    умовляєш пити,
    а воно не п’є.

    Я – хрест
    із тіла й розкинутих рук,
    а наді мною – зотлілі зірки
    сипляться в піну гламурних перук
    імені хмар, що не далі руки.

    Й течія звуків відносить мій пліт
    до подільської пристані „крадені сни”.
    Та я й не пливу, а лечу, і політ –
    Це і є, мамо, блюз.
    А на шиї – слід,
    Що ще не зажив від Його струни.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.7) | "Майстерень" 5.75 (5.76)
    Коментарі: (8)


  30. Марина Копаниця - [ 2006.05.25 12:38 ]
    Ти ріка чи болото?


    Ще не висохла річка,
    Хоч і з брудом вода.
    Глибина замутилась,
    Стала тиха хода.
    Бур’яни з крапивою
    Чистину затягли,
    Де красуні-лілея
    Могли б вічно цвісти.
    Вища суть заржавіла,
    Течія – в шкереберть…
    А піраньїв -мутантів,
    Наче зміїв ущерть.
    Хто ж те вичистить русло?
    Де чистилище вод?
    Хто задушить потвору?
    Зкаламучений зброд?
    Чистоту ти забула?
    Сили в тебе нема?!
    Очмаріла, заснула…
    А час, - плине дарма!


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  31. Люба Уварова - [ 2006.05.24 14:07 ]
    Циганські очі

    Ти вимагав – ніколи не просив.
    Червоні цигарки і ревнощі і пиво.
    Буває і бажання без причин,
    Бува таке, що жінка спить з горилою.
    Ти сирота, в тебе всього катма.
    Невдячний, хамовитий, бидло, тіло.
    Та я,втрачаючи свідомість, не спала
    Коли ж брала, як май тобі раділа.
    Напевно в світі є щось крім сім’ї
    І інтелекту, праці і освіти.
    Й від того чогось, а не від ума
    Якраз і в мене, як в людей, є діти.



    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  32. Марина Копаниця - [ 2006.05.24 09:12 ]
    Гадюка


    Гадюка й природа у змові,
    Душа її – чорний вогонь.
    З отрутою напоготові
    Життя – це кусачий закон.

    Терпіти нікого не стане,
    Любить, жартувати, прощать,
    Про те, що кусать – це погано, -
    Не хоче ні слухать, ні знать.

    Гадюка із вирваним жалом
    Вирощує зуби нові.
    І робить це швидко, з запалом,
    Бо в неї одне в голові.

    Природа дала на те дозвіл,
    Щоб жить саме так і кусать.
    Миттєва атака – як постріл…
    То ж краще гадюк не чіпать.

    В тюрмі негативних емоцій
    Серце гадючим стає.
    Під шквал сатанінських пропорцій
    Кусачим годинником б’є.

    Поганих гадюк не буває,
    Трапляються люди страшні,
    Звір дикий так не кусає
    І в найстрашнішому сні.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  33. Марина Копаниця - [ 2006.05.24 09:19 ]
    Зрада


    На ранкову росу впали сльози…
    Коник десь у травичці гурчить…
    Пахнуть літом широкі покоси,
    Та ображене серце болить.

    За покоси, за зоряний обрій,
    У новий, ненароджений день,
    Полети в порожнечі холодній
    Аж туди, клята туго, ген-ген.

    Літо! Вмий мене білим жасмином,
    Поверни душі радість, тепло…
    Зрадо, висохни скошеним сіном,
    Наче й зовсім тебе не було.

    А мою нерозтоптану вірність
    Забери у заквітчаний храм.
    Поверни їй надію і чинність,
    Все, що маю, за неї віддам!

    Затаїлись в зерня точці сходи,
    Хай же гримне замріяний час…
    Треба тільки діждатись погоди,
    Щоб зустрітись з росточком в анфас.


    Рейтинги: Народний 4 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  34. Марина Копаниця - [ 2006.05.24 09:38 ]
    Калина


    На валу, земляному помості
    Калина під лісом росте.
    Я ходила до неї у гості,
    Розказала їй, вірній, про все.

    Час цвітіння – в калини весілля.
    Білий цвіт – то сама чистота.
    А вже пахне, як мавчине зілля,
    Божим духом над світом літа.

    Прийде осінь і друга Пречиста,
    Віти кинуть старенькі листки.
    А мені на червоне намисто
    Подарує рясні ягідки.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  35. Оксана Лущевська - [ 2006.05.24 05:14 ]
    поклонялася
    Сонце-Богу поклонялася,
    Цілувалася з землею.
    Пращуром тобі зосталася,
    Спадкуванням Галілея.

    Зустрічала перші зорі я,
    У сузір*ї Козерога.
    Кликала, молила, звала
    Велеса на допомогу.

    Пролітала світами іншими
    Вихилясами-плетеницею.
    В шлюб свячений
    пожертву вносила
    Замовляннями. Медуницею.


    Рейтинги: Народний 6 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  36. Оксана Лущевська - [ 2006.05.24 04:12 ]
    Від тебе втікати...
    У мене автобус у напрямку "Далі Від Тебе".
    І злива сьогодні, - сьогодні погода не та.
    Куди ж я поїду? Далеко? Чи близько? Чи треба?
    Можливо. Можливо точніша стріла літака.

    Від тебе втікати, нестися, сторчма головою...
    Та наче біжиш, і, водночас, на місці стоїш.
    Як Дафніс ти, наче, - позаду, і я, наче, Хлоя
    втікаю від тебе - в легенду, чи в мрії мої


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31) | Самооцінка 4
    Коментарі: (19)


  37. Оксана Лущевська - [ 2006.05.24 04:07 ]
    Мовчимо ми
    Як риба об лід - мовчимо ми,
    хоч не одною володієм мовою.
    Відповідаючи комусь, ми, ніби,
    Спльовуємо
    слова затерті, почуття німі.
    І вже не плачемо
    від щастя сьогоденності,
    І посмішки видавлюєм притворні.
    І не кохаємось
    в цій завченній буденності
    Бо серце наше стало кам'яним.



    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  38. Оксана Лущевська - [ 2006.05.24 04:56 ]
    Відчуваю
    Я відчуваю: відмирає
    Одна частиночка мене...
    Із кожною сльозою, словом,
    Із кожною журбою-болем
    Я відчуваю відмирає
    Одна частиночка мене.

    Минуть роки, минуть століття,
    І десь у безвісті віків
    Душа об душу враз спіткнеться
    Й нестерпним болем сколихнеться.
    Я відчуваю: відмирає
    ТВОЯ частиночка мене...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31) | Самооцінка 4
    Коментарі: (12)


  39. Віка Бондар - [ 2006.05.23 19:42 ]
    маленькі речі.
    маленька кульбаба боїться сильного вітру.
    від нього вона може легко померти.
    а так вона буде ще довго жити ,
    розриваючи простір своїм ніжним співом.

    маленька хмаринка боїться сильного вітру.
    він може її розірвать на шматочки.
    а так вона ще довго плистиме,
    заграючи до сильних водних потоків.

    маленька квітка боїться сильно вітру.
    він може її без жалю згвалтувати,
    а так її згвалтує хтось значно сильнішій.
    коли нещадно зі смаком буде зривати.

    маленька дівчинка боїться сильного вітру.
    він може віднести її з її же дитинства,
    а так вона буде ще довго маленькою.
    допоки не стане студенткою вузу.

    маленька людина боїться сильно вітру.
    бо з ним вона може бути самою собою.
    а так сховавшись за пологу міцну парасолю,
    буде спокійно вмирати, не знаючи страху.


    Рейтинги: Народний 5 (4.35) | "Майстерень" 5 (4.63)
    Коментарі: (1)


  40. Віка Бондар - [ 2006.05.23 15:55 ]
    дощ на склі.
    на вулиці йшов дощ.
    куди він йшов не знав ніхто.
    я їхала в метро,
    а він все йшов за мною.
    ми в*їхали в тунель
    а він лишився краплями на склі.
    вони не висохли.
    вони лежали мокрим шаром
    не дивлячись на те
    що очі в багатьох людей сухі.
    дощ йшов за мною потай і ховався.
    боявся що я можу обернутись.
    я відчувала його ніжні кроки.
    він тихо плигав між гілок дерев.
    я посміхалась знаючи напевно,
    що він вже мій а я ще не його.
    він так хотів. я чула дихав вже у спину.
    та я не оберталась все ніяк.
    такий він дощ - самозакоханий мужчина.
    та ти не бійся. я все ще твоя.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.35) | "Майстерень" 4 (4.63)
    Прокоментувати:


  41. Микола Самуіл - [ 2006.05.23 00:48 ]
    Ми
    Над вежами біліють прапори,
    У відчинену браму надія,
    Повз ворожі іде табори
    Залишаючи місце подіЇ.

    Знесилений облогою народ
    Під ноги переможцю складе зброю.
    Та перемога у війні бажає крові
    Поразка - це розплата головою.

    Та смерть не найгірший з кінців,
    Бо є гірше щось у стократ.
    Коли підносиш ти чужих богів,
    Коли ти раб, а над тобою кат.

    Ость так ми мрію топчемо ногами
    І в наймити ідемо до грошей,
    Як особистість заростаєм бур'янами,
    У псів скажених робимось з людей.

    Танцює хто як вміє, хто як знає,
    Останній танок на гнилих щаблях.
    Є шлях для тих хто шлях шукає,
    Є шлях для тих хто не шукає шлях.


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.20 20:13 ]
    Укртелеком
    Укртелеком

    Романові Скибі


    Стерлась панель осіннього соняха
    Запали кнопки у вогку кіптяву
    Телефонна розмова з листопадом у скронях
    Торкнеться до губ холодними нігтями

    Укртелеком попереджає
    укртелеком попереджає
    Додаткові тарифи за перелітну зграю

    Забилась слухавка байдужими словами
    Немов річковим брудним піском
    Відсутній зв’язок і спорожнілі травми
    Заповнює протяг крижаним гудком


    У телефонах скоцюрбились хворі діти
    З густою втомою якій не видно краю
    Тісно у дротах-ні ввійти ні вийти
    укртелеком попереджає
    укртелеком попереджає.


    Рейтинги: Народний 4 (4.41) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  43. Валентина Ц - [ 2006.05.20 01:21 ]
    ***
    кава в п'ятницю
    розум силиться
    дайте милиці
    кисню з м'ятою
    хай примарою
    волохатою
    вечір тулиться
    десь на вилицях
    місяць змилиться
    в сніг з посвятою


    Рейтинги: Народний 4.83 (4.83) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  44. Ганна Гуртова - [ 2006.05.18 21:52 ]
    у Києві
    У середу вдень у Києві,
    на залізничній станції "Борщагівська"
    відбулося НП: чоловік у віці 60-70
    років покінчив життя самогубством,
    поклавши голову під потяг, що рухається.
    Cвій учинок пенсіонер пояснив у записці,
    що була знайдена на місці події.
    За попередніми даними причиною суїциду
    стала неможливість оплатити подальше лікування.



    Рейтинги: Народний 4.67 (4.67) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (7)


  45. Владислав Волочай - [ 2006.05.18 12:47 ]
    Ксерокс на території військового заводу імені жиріновського
    Клепсідра стікає водою-часом
    і містом вже бродять сп”янілі хвойди.
    Від ранку до ночі квапливим брасом
    день пропливає по синусоїді.

    Ти відчуваєш як кожного вечора
    наші дороги стікають в мости...
    І нетверезі медсестри й диспетчери
    мовчки вглядаються в наші листи.

    Кимось недбало усе прораховано -
    гіршим за вихід є тільки грати.
    Бог є напевно глухий як Бетховен
    й теж геніальний тому умирати

    сенсу немає, кохання і зиску.
    Тягнеться далі лимонний вечір
    й раптом міняєш стару прописку
    першу таку і таку ж недоречну.

    Певно любові завжди замало -
    скільки напарників – стільки й спарювань.
    Я б не сказав що нас поламало
    просто життя – це мережа лікарень.


    Рейтинги: Народний 5.2 (4.6) | "Майстерень" 5 (4.99)
    Коментарі: (3)


  46. Павло Сацький - [ 2006.05.18 11:26 ]
    Пределы

    Экономическа современного государства–
    Пространство умноженное на время.
    И каждый миг несет в себе цену деленья,
    Деленья чтоб измерить бытие.

    Но где шкалы положено начало?
    Которая проходит через судьбы бытия,
    И, по которой можно мерить
    С чего же мерки следует снимать.

    Да, собственно, в водовороте жизни
    Что ни момент-то новая цена.
    Будь-то товар, услуга,
    Или слово, взгляд и… мысль.

    А у цены есть формула своя.
    Она прекрасна как то что выражено в ней.
    В искустве высчитать чего же стоят мысли и желанья
    Положено начало шкалы заветной измеренья бытия.

    Есть место всюду мысли и желанью.
    И мысль матерриальна, меняя мир, творя желанья.
    Желанье мощный двигатель,
    Основа мотивации движенья личности в среде ее существованья.

    Сама в среда в движеньи также пребывает,
    А личность, трансформируясь, в обществе-среде
    Измененья умножает, суммируя свои метамофозы
    Их сумма сотворяет движенье общества в пространстве.

    Но всякое движение в пространстве имеет свою цену,
    Оставляя финансовый след,
    А всякий след во времени имеет цену,
    Которая из прошлого штамп-для будущего след.

    И всякий финансовый мечтатель,
    Что мыслит себя магнатом
    От первой мечты своей мыслит шкалу
    По которой стремиться бытие змерять.

    Под эту шкалу подгоняет он всю жизнь
    Водоворот которой его окружает.
    И формулу что бытие выражает
    Выводит, показания с мифичной шкалы подставляя.

    Мечтатель финансовый, который оценкой желаний
    Желаний и мнимых мечтаний людей нашей жизни
    Рентабельность предприятия повышает,
    Свою экономит зарплату.

    Он есть герой нашего времени,
    Он ищет на рынок пути для товара, «зеленого змия»,
    Который обществу и людям
    Приносит радости иллюзии, реальности мечты.

    Что есть алкоголь для системы финансов?
    Где место его в общественной мысли и жизни?
    Ответы на эти вопросы-
    То ключ для карьерного роста его-

    Аналитика. Он целостный должен ответ отыскать.
    Найти бытия рациональную меру и формулу,
    А с нею формулу мысли своей,
    Свое место просчитать в перспективе прекрасной.

    Но где же начало моим рассужденьям?-
    Роилися мысли в его голове.
    Прекрасное состояние охмеленья,
    Употребление алкоголя по крайней нужде!

    Хмелея мы можем себя ощущать «на коне»,
    Уверенны в том что мечты все сбылись,
    И можем умерить желанья,
    Эйфории предавшись минутного ощущенья.

    Так общества позитивного настроения коэфициент
    Стабилен, критической протестной массы
    В обществе влияние стабильно подрывное.
    О! Как социально велико значенье праздника хмельного.

    Да и рекламе повод есть стандарты жизни
    Обществу нести и прививать.
    В разнообразье мыслей и хмельных мечтаний
    Единый калейдоскоп общества создавать.

    Калейдоскоп сей вращает финансовый вал.
    Тот вал есть финансовая сторона рекламной капании.
    Похмельный товар-он рекламные средства
    Влечет как магнит-формирует рекламные рынки.

    Вот он! Момент с которого можно
    Диверсификацию вести и на рынки рекламных услуг.
    Усилить влияние компании,-
    Так думал мечтатель финансовый, аналитик.

    А это влечет за собой измененье структуры,
    Вливанье финансов, кредиты нужны,
    Это значит, концепцию с банками нам
    Работы необходимо пересмотреть.

    Но как? Как подходы искать в полученьи кредитов?
    Кому может быть интересен мой план?
    Что может банк привлечь?
    Я чувствую, я знаю!

    Продукт компании, «зеленый змий»,
    Воспет не только как продукт
    Который позволяет реальное увидеть идеально.
    Ведь алкоголь есть боль для общества.

    Сколько общество усилий прилагает,
    Сколько тратит средств
    Влияние губительное алкоголя
    Свести желает человечество столетия нанет

    Но почему борьба трудна с этим пороком,
    Пороком пьянства. Почему?
    Он стабильно свои позиции держит,
    Люди держат порок «на плаву».

    Для борьбы с пороком
    Создаються программы здоровья
    Профилактика в моде, законы, запреты.
    А порок то силен и никак не изжит.

    Для компаний законы нужны
    Чтобы поле работы создать, свой сегмент
    Отстоять в экономике, в жизни общества обозначить.
    И под нас подвела правовую базу страна.

    Вот и для банка будет неплохо
    Кридит предоставить для нас
    Правовое поле услуг своих расширить.
    Но от нашей компании тоже кое-что необходимо.



    Рейтинги: Народний 4.17 (4.17) | "Майстерень" 3.5 (3.5)
    Коментарі: (5)


  47. Кана Жебровська - [ 2006.05.18 01:43 ]
    Темно.Хмельницький
    Темні вулиці темні
    спальні райони міста
    в пору цю, мабуть, банально-
    запах пожухлого листя
    Відблиск автів у вікнах
    і під ногами відблиск-
    прогуркотіло й стихло
    і знову навколо темно

    запах запах той листя

    Тінь біжить вперед мене-
    знає дорогу, напевне.
    Кроків її не й чути. Підбори
    мої рахують сходи- неначе
    хочуть запам*ятати краще.
    То вірно, бо ж треба колись
    вертати(сь) (назад) кудись

    Темні вулиці темні
    спальні райони міста
    чорний і жовтий звичайні
    два кольорИ осінні...

    в сірім сміттєвім баці
    щось знадобилось хлопчині


    Рейтинги: Народний 5 (4.92) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Прокоментувати:


  48. Дмитро Дроздовський - [ 2006.05.17 19:20 ]
    * * *
    Я вибіг на перон. Навколо люди,
    і гамір і агонія, і бій,
    стрімка хода часу, кульгаві люди,
    хромці, блукають на пероні мрій.
    Бажання розчавило споглядають,
    а ті несуться за мормону в вир,
    кульгають на пероні, і чекають,
    допоки здохне той, хто має зір.
    Сплюндровані мерці, жага розпусти,
    самотність у калюжі самоти...
    Ідуть, шпаркі, на нелюдей не схожі,
    але немов сатири з пустоти,
    блукають по перону і не знають,
    чого ідуть на колії вогню.
    Пекельно стомлені, забуті, проклинають
    себе і світ, і янголів в Раю.
    Рахують пальцями, скоцюблими у кризі,
    свої здобутки, мармурово йдуть
    до тіні в ніч, мету собі обгризли,
    і все чекають, доки їх зведуть...
    перон росте, і множиться лахміттям.
    Чорніє бруд від шкіри і думок.
    Блукають люди, скаженілі віття,
    звисають з них. Облуда, мов ціпок...
    Уже іти не можуть, а конають,
    волають шлях добити до кінця.
    Кістки спадають в колії, ламають
    їх поїзди, нема лише гінця...
    Все метушливе, суєтне, облудне,
    померлий стогін тих, кого нема.
    І продавець квитків сидить. Паскудно
    від поглядів скоцюб лих, в них — зима.
    Все штучне, у олії сторазово
    перетомили чебуреки й біль.
    Канцерогенно дивляться ранково
    у пильну рань, коли панує хміль.
    Там сплять нероби, там — циганський табір,
    усе іде по колесу брехні.
    Вокзально ніч схиляється,мов прапор,
    на ньому кістки дві. І звідусіль
    марудна темінь, марево і ляскіт.
    Тут кожен вовк, готовий душу згризть.
    І все у смраді, тільки шостий баскет
    усе ніяк не може перенить.
    Там труп живий, копирсається в тузі,
    а я стою — і страшно відійти.
    Чому я проклято скисаюсь в муці,
    коли навколо мотлох і кати???
    ...Навіщо вибіг я? Навіщо люди,
    і гамір і агонія, і бій?
    ...Стрімка хода часу, кульгаві люди,
    хромці, блукають на пероні мрій?


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  49. Наталія Невідома - [ 2006.05.17 16:21 ]
    без названия
    Как тяжело понимать, что детство, как свеча,
    Истаяло, но оставив напоследок
    Свой яркий цвет, что рассыпал буйность сгоряча,
    что стал сейчас сильнее. Страшно – холодок
    Идёт повсюду следом, чтоб сделать чуть больней…
    Зачем? Скажи! Как жаль, никто не в силах дать
    Простой ответ, что в середине сердца
    Бьётся. Что нужно сделать? Просто постучать…
    Чтобы открылась истин маленькая дверца.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.25) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  50. Наталія Невідома - [ 2006.05.17 15:56 ]
    Мамі
    Хочу Господу подякувати
    За все, що є у мене на тепер:
    За щастя у дитинстві слухати
    Матусин голос, що в казках завмер;
    За вміння бачити не поверхнево,
    А вглиб та в ширину усіх речей;
    За радусну веселість, що травнево
    Розстелиться у маминих очей.


    Рейтинги: Народний -- (4.25) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   1497   1498   ...   1525