ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.02.28 06:58
Це ніч була п’янких півоній
І найкоротша на землі.
Тебе узявши за долоню,
Ми загубились у зелі.
Спокусливо вдихали м’яти
У світі кращий аромат
І полину, який прим’ятим
Дороги не вказав назад…

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, вороги і ворогині, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучи

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.25 11:05
Лікуймось лютим від надмірного тепла!
Снігами білими – від надто сірих спогадів.
Зима зміцніла – та іще не допекла.
Любов до неї констатую не без подиву.

Лікуймось лютим! Водолієві пора
іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
І щось нове, напевно,

Сергій Губерначук
2020.02.25 10:54
Пляшковий спосіб знайомства.

Досить виставлення півлітри самограю,
одного в’яленого нанайського в’юна
і односельця – діда Миколая,
заслуженого українського шерстяника.

Гопля! Гопля! Язиком Золя.

Олександр Сушко
2020.02.25 09:55
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Тетяна Левицька
2020.02.25 08:32
Пастельні губи і мазок рум'янцю,
під макіяжем недосип щоденний.
Так пильно не дивися незнайомцю...
в метро на пересічну щемно...темно.

Оскаженілий протяг на зупинках
закутує у шарф людські обличчя.
То не прекрасна леді, просто жінка,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува

Володимир Бойко
2020.02.24 20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.

Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,

Галина Сливка
2020.02.24 20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Шкарупа - [ 2006.04.20 02:38 ]
    Малюнок олівцем
    Червоний олівець - колір мертвої мами.
    Я малюю ним по забльованих стінах,
    Де гвалтують дівчат під сміх наркоманів,
    Де учора насмерть забили сусіда,

    А маленькій дитині хтось виколов очі.
    Кішка бігла і впала. Перерізав трамвай.
    Відплювавши гріхи кат молитву шепоче
    Замість слова "амінь", промовляє "стріляй"

    І весна настає, і комусь так прекрасно
    Мають клумби троянди, а могили вінки
    Буйні голови тонуть у миттєвому щасті
    Підпаливши у церкві ікони святі...

    І на нас позирає тихо мертвая мама
    Десь між хмар, що так схожі на скручений вус
    Їй так боляче бачить пропиті талани...
    Поряд з нею... Я знаю... Плаче Ісус...


    Рейтинги: Народний 4 (4.5) | "Майстерень" 3 (4.33)
    Коментарі: (1)


  2. Василь Шкарупа - [ 2006.04.19 00:18 ]
    Повоєнний спогад
    Дощ.
    Краплина падає, сміється.
    Вона живе і тишу рве.
    Десь у горах стежина в’ється
    Своїм
    нагадує своє
    Про те,
    як боїмося змін...
    Краплина падає,
    а поряд карабін...


    Рейтинги: Народний 4.67 (4.5) | "Майстерень" 5 (4.33)
    Коментарі: (2)


  3. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.18 18:13 ]
    ***
    Ну нарешті я знаю твою таємницю,
    Мій невидимий ангеле, страже небес,
    Так чекала, коли мені доля присниться,
    А ти знову для мене у комусь воскрес.

    Там, вгорі. Ви не довго в’язали мотузки,
    Жереб кинуто довгі століття тому
    Він упав випадково й розбився на друзки,
    І з тих пір свою душу ніяк не збагну.

    Наче кожного разу збираю помалу,
    Пізнаю його очі, і смуток, і сміх…
    І тепер я не хочу, щоб знову забрали
    Мою душу, якою ти бути не міг.

    Розумієш, усе це для тебе забава
    Там, вгорі, ви проводили експеримент.
    Я вже вкотре тікаю з цієї вистави,
    А за мною все дійство руйнується вщент.

    Мій невидимий ангеле, що ти накоїв?
    Знову втілився потай у тіло земне,
    Мов таємний агент, підсилаєш героїв,
    І за відбитки пальців знов судиш мене

    Ну нарешті я знаю твою таємницю,
    Та, напевно, мене ще обдуриш не раз.
    Там, вгорі, сяє ніч, як роса в косовицю…
    Покохаю. Повірю. Лиш дай мені час.



    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:14 ]
    Червона рута
    Ти признайся мені,
    Звідки в тебе ті чари,
    Я без тебе всі дні
    У полоні печалі.
    Може, десь у лісах
    Ти чар-зілля шукала,
    Сонце-руту знайшла
    І мене зчарувала?

    Приспів:

    Червону руту
    Не шукай вечорами, -
    Ти у ме_не єдина,
    Тільки ти, повір
    Бо твоя врода -
    То є чистая вода,
    То є би_страя вода
    З синіх гір.

    Бачу я тебе в снах,
    У дібровах зелених
    По забутих стежках
    Ти приходиш до мене.

    І не треба нести
    Мені квітку надії,
    Бо давно уже ти
    Увійшла в мої мрії.
    Приспів:
    То є би_страя вода
    З синіх гір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:33 ]
    Фантазія травневих ночей
    У ночі травневі наснилась мені
    Моя добра зірка,
    І світ весь засяяв, і стало в душі
    Так радісно, так зірно.

    Здається, ввійшов в мої дні весняні
    Бентежний неспокій.
    І всюди святково на рідній землі
    Дзвенять мої кроки.

    Приспів:
    Мабуть, в житті призначено
    Шукати всім зорю ясну
    Й нести її в очах і снах
    В свою завітну далину.

    Минають роки і зростають в мені
    І радість, і муки...
    Піднімусь угору і зірку візьму
    Схвильовано в руки.

    Мов долю жадану, її понесу
    У дім свій зелений —
    Хай щедро осяє всі думи мої
    І щастя пісенне.


    Рейтинги: Народний 0 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:04 ]
    Там за горою, за крем'яною
    Там за горою, за крем'яною
    Стоїть калина над рікою,
    А біля неї дівчина жде —
    Чомусь коханий не йде, не йде.

    Приспів 1:
    А швидка річка шумить, хлюпоче,
    Шалений біг спинить не хоче.
    І дивиться дівчина в воду —
    Мабуть, боїться коханий броду. * (x2)

    Там за горою, за крем'яною
    Ступає леґінь вбрід рікою.
    Стихають хвилі, прудкі і злі,
    І сяє щастя по всій землі.

    Приспів 2:
    А синя річка лише хлюпоче,
    Ввібравши зорі в свої очі.
    І місяць пригорнув калину —
    Любов не зна повік зупину. ** (x2)

    Приспів 2:

    А синя річка лише хлюпоче,
    Ввібравши зорі в свої очі.
    І місяць пригорнув калину —
    Любов не зна повік зупину.
    Любов не зна повік зупину.
    О- о- о.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:46 ]
    Пісня буде поміж нас
    Пролягла дорога від твоїх воріт
    До моїх воріт, як струна.
    То чому ж згубився твій самотній слід -
    Знаєш ти одна, ти одна...


    Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
    Бо до тебе навесні я повернусь, мила
    Твої руки я візьму знову в свої руки,
    Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.


    Не ховай очей блакитний промінь,
    Заспівай мені в останній раз.
    Пісню ту візьму собі на спомин,
    Пісня буде поміж нас.
    Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь,
    Я мов колос, зелен колос, нею повен.
    Жовтий лист спаде і виросте зелений,
    А ти в пісні будеш завжди біля мене.

    Як зійдуть сніги із гір потоками,
    Ой глибокими, навесні.
    Забринить дорога та неспокоєм
    Вдалині мені, вдалині...

    Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
    Бо до тебе навесні я повернусь, мила.
    Твої руки я візьму знову в свої руки,
    Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

    Не ховай очей блакитний промінь,
    Заспівай мені в останній раз.
    Пісню ту візьму собі на спомин,
    Пісня буде поміж нас.

    Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь,
    Я мов колос, зелен колос, нею повен.
    Жовтий лист спаде і виросте зелений,
    А ти в пісні будеш завжди біля мене.


    Рейтинги: Народний 6 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:11 ]
    Наче зграї птиць
    Наче зграї птиць, роки ідуть —
    Я спішу за ними в дальню путь.
    Хочу я повік струмком гірським
    Злитись з морем пломінким.
    Хочу я повік струмком гірським
    Злитись з морем пломінким.

    Бо те море — диво на землі —
    Колихає білі кораблі,
    В мужнім голосі його сія
    Юність і любов моя.
    В мужнім голосі його сія
    Юність і любов моя.

    Хочеться, аби морська блакить
    Проливалась в серце кожну мить
    І щоб був щасливий кожен день
    Для моїх дзвінких пісень.
    І щоб був щасливий кожен день
    Для моїх дзвінких пісень


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:42 ]
    Моя пісня
    Коли поїдеш, любий друже,
    Із краю гір, шовкових трав,
    Візьми з собою мою пісню —
    Я в неї щастя наспівав.

    І де б не був ти, пісня стане
    Повік подругою тобі:
    У радості осяє ніжно,
    Розрадить в горі і журбі.

    Приспів:
    Від пісні квітнуть у житті
    Троянди білі і рожеві,
    І мрії про красу й любов,
    Як сонечко в ясному небі.
    Як сонечко в ясному небі.

    І ти згадаєш світлу юність
    Серед Карпатських синіх гір,
    І буде вічна наша дружба,
    Мов сяйво вечорових зір.

    Коли поїдеш, любий друже,
    Із краю гір, шовкових трав,
    Візьми з собою мою пісню —
    Я в неї щастя наспівав.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:03 ]
    Мила моя
    Я піду в далекі гори
    У вечірнюю годину
    І попрошу вітра зворів,
    Щоб не спав, не спав до днини.

    Щоб летів на вільних крилах
    У широкі полонини
    І приніс до ранку квіти,
    Що так люблять очі сині.

    Приспів:
    Мила моя, люба моя,
    Квіте ясен цвіт,
    Я несу в очах до тебе
    Весь блакитний світ.
    Я несу в устах цілунки,
    Радісні пісні,
    А в руках несу я ласку
    Й квіти весняні.

    Якщо ж вітер полетіти
    В полонини не захоче,
    Все одно знайду я квіти,
    Що так люблять сині очі.
    Перейду я бистрі ріки
    І піднімусь аж за хмари,
    І шляхи мені покажуть
    Твоя врода, твої чари


    Рейтинги: Народний 6 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (4)


  11. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:59 ]
    Колискова для Оксаночки
    Вітер вже нахмурив чорні брови,
    Сад затих до ранку, присмирнів.
    Під крилом блакитної любові
    Спи, дитя, в діброві снів.

    Приспів:
    Люлі, ластівко, люлі, радосте,
    Срібний мій дзвіночку.
    Хай твоя весна і в житті, і в снах
    Продзвенить струмочком.

    Всюди спокій, радіо замовкло,
    Птиці снять про небо у гнізді.
    Зорі вкрили сяйвом, наче шовком,
    Золоту твою постіль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  12. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:30 ]
    Капелюх
    Як ішов селом я
    В літнє надвечір'я,
    Вітер капелюха
    Звіяв на подвір'я,
    Мого капелюха
    Покотив подвір'ям.

    Дівчина із хати
    Вздріла і метнулась, —
    Дала капелюха
    Й весело всміхнулась,
    Дала капелюха
    І мені всміхнулась.

    Йду сьогодні знову —
    Вітру вже немає,
    Свого капелюха
    Сам туди кидаю.
    Свого капелюха
    Сам туди кидаю.

    Вітру вже немає —
    В серці завірюха,
    Дівчини не видно —
    Йду за капелюхом,
    Йду усім курям на сміх
    Сам за капелюхом.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  13. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:58 ]
    Зустріч у дорозі
    Автобус їде трасою нічною,
    І вечір зоряний рікою
    У вікно тече.
    Мою сусідку незнайому
    Змагає сон, долає втома, —
    Вона кладе свою голівку на моє плече.

    Приспів:
    І мчить автобус, спить дівчина,
    Та серце слухає, мовчить.
    Вона всміхається дитинно —
    Щасливий знак у мене на плечі.

    Мені здається, мріється, що з нею
    Іду, мов з долею своєю,
    За часом золотим.
    А на зупинці вона встала,
    Взяла валізку і сказала:
    "До побачення", і зникла в мареві яснім.

    Приспів:
    І мчить автобус без дівчини,
    А моє серце не мовчить.
    Я чую подих її плинних
    щасливих мрій у мене на душі.

    На тій зупинці я буваю часто
    І визираю свого щастя цвіт.
    Якщо вже там його немає —
    Я переверну й обшукаю,
    Я переверну й обшукаю
    Весь блакитний світ.

    Приспів:
    І мчить автобус без дівчини,
    А моє серце не мовчить.
    Я чую подих її плинних
    Щасливих мрій у мене на душі


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:25 ]
    Залишені квіти
    Скоро вечір...
    Осінній лист пролітає повз мене.
    Він більше ніколи не повернеться сюди.
    Не повернусь, напевно, і я, бо навіщо?
    Моє кохання, як цей лист,
    Може упасти тільки до твоїх ніг...

    Не знаю я, коли прийду сюди,
    Та залишаю після себе
    Ці квіти, що знайов в саду
    Для тебе, для тебе.

    А може, завтра я прийду сюди,
    Де вітер пелюстки колише.
    Так знай, тут щастя назавжди
    Залишив я, залишив я.

    Нехай холодний осінній вітер підхопить ці квіти
    І понесе до тебе.
    Але ні, краще нехай їх бере швидка холодна вода.

    Не знаю я, коли прийду сюди,
    Та залишаю після себе
    Ці квіти, що знайов в саду
    Для тебе, для тебе.

    А може, завтра я прийду сюди,
    Де вітер пелюстки колише.
    Так знай, тут серце назавжди
    Залишив я, залишив я.
    Залишив я, залишив я.


    Рейтинги: Народний 0 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  15. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:54 ]
    Жовтий лист
    Скоро вечір...
    Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
    Він більше сюди не повернеться.
    Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
    Моє кохання — як той жовтий лист.
    Він може впасти тільки до твоїх ніг...

    Не знаю я, чи знов сюди прийду,
    Та залишаю замість себе
    Ті квіти, що знайшла в саду
    Для тебе, для тебе я.

    А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
    Де вітер пелюстки колише.
    Та знай, я щастя своє тут
    Лишила, лишила я.

    Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей.
    Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню.
    І якщо вітер не розвіє ті квіти,
    Не чіпай їх — вони мертві.
    Нехай вони лежать,
    Викликаючи хвилинки суму у закоханих, що проходять поруч...

    Не знаю я, чи знов сюди прийду,
    Та залишаю замість себе
    Ті квіти, що знайшла в саду
    Для тебе, для тебе я.

    А може, завтра ти пройдеш ось тут,
    Де вітер пелюстки колише.
    Та знай, я щастя своє тут
    Лишила, лишила я.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.4) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:21 ]
    Два перстені
    Як ішла я опівночі
    Понад тихою водою,
    Зачерпнула в руки срібло
    Те, що місяць там залишив,
    І зробила з нього перстень...

    А як сонце привітало
    Мене вранці в чистім полі,
    Я знайшла вінок з барвінку,
    Недоплетений учора,
    І зробила з нього перстень.


    Приспів:

    Два перстені - то для тебе,
    Вибирай же, любий. ***
    Два перстені - то твій усміх,
    А твій усміх - моя згуба.
    Два перстені, дня і ночі,
    Ти візьми з собою.
    Як знайти мене захочеш,
    Кинь їх вранці за водою.
    ...за водою.
    Знову осінь нам приносить
    В злотих кронах неба просинь, -
    Злива дивних барв довкола ***
    І вітрів віолончелі.
    Не сумуй за веснотравнем.

    Бо ж мелодію забуту
    Два перстені нагадають,
    Нагадають, як забудеш,
    Не знайдеш і не полюбиш.
    Не сумуй за веснотравнем.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1)


  17. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:39 ]
    Аве, Марія
    Мадонні незнаній
    Віками лунали
    Органні хорали
    В густі небеса.
    А я тебе знаю,
    Тебе я кохаю,
    Люба Маріє!

    Приспів:
    Вийди, моя мила,
    Все нічка накрила,
    Тільки місяць і зорі
    В блакитному морі
    Чекають на тебе,
    Чекаю і я.

    Долею стань, мила,
    Піснею стань, мила,
    І хай вітряна осінь
    З димовими косами
    В танку нас кружляє,
    Як двоє птахів.

    В симфонії дивній
    Осінньої ночі
    Я чую твій шепіт,
    Що кличе мене.
    І серце у грудях
    Співати так хоче,
    Люба Маріє!

    Приспів:
    Я приніс, Маріє,
    В очах свої мрії,
    Щоб віддать їх, кохана,
    Мов проліски ранні,
    Тобі, незрівнянній,
    Єдиній, тобі.

    Долею стань, мила,
    Піснею стань, мила,
    І хай вітряна осінь
    З димовими косами
    В танку нас кружляє,
    Як двоє птахів.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Івасюк - [ 2006.04.18 13:59 ]
    Водограй
    Тече вода, тече бистра,
    А куди - не знає,
    Поміж гори, в світ широкий
    Тече, не вертає.
    Ми зустрінемось з тобою
    Біля водограю
    І попросим його щиро -
    Хай він нам заграє.

    Приспів:
    Ой водо-водограй, грай для нас, грай...
    Танок свій жвавий ти не зупиняй.
    За красну пісню на всі голоси,
    Що хочеш, водограю, попроси.
    Стрни дає тобі кожна весна,
    Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
    І ми заграєм на струнах твоїх -
    Хай розіллють вони радісний сміх.

    Подивись, як сіру скелю
    Б'є вода іскриста,
    Ти зроби мені з тих крапель
    Зоряне намисто.
    Краще я зберу джерела
    Й з них зроблю цимбали,
    Щоб тобі, дівчино мила,
    вони красно грали


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1)


  19. Олег Білоус - [ 2006.04.18 11:08 ]
    Чи зможу я...?
    Чи зможу я вижити без тебе...
    Без поцілунків, без обіймів, без кохання?
    Прийди, прийди хутчіше ти до мене,
    Здійсни будь ласка це моє бажання.

    Чи зможу я прожити ще хоч день...
    Без уст твоїх, без рук твоїх, без тебе?
    Посидь зі мною ще хоч півгодини,
    Мені від тебе іншого не треба.

    Чи зможу я писати ці вірші,
    Що присвячував тобі я все життя?
    Коли тебе немає, мабуть ні,
    Бо вже не маю в серці почуття.

    Чи зможу я прожити це життя...
    Без посмішки, без дотику, без виду?
    Без дотику, що відчуваю я,
    Без тебе вже не буде цього світу.


    Рейтинги: Народний 3 (3.56) | "Майстерень" 4 (3.67) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  20. Олег Білоус - [ 2006.04.18 11:55 ]
    Поезія
    Поезія для мене щастя,
    Однак для мене це й нещастя,
    Ера сліз і розставання,
    Зима в душі, кінець кохання,
    Інтрига почуттів, що знав,
    Я у вірші їх написав.


    Рейтинги: Народний 3 (3.56) | "Майстерень" -- (3.67) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  21. Ярослав Гадзінський - [ 2006.04.18 10:28 ]
    Lemon tree
    Lemon tree

    Безсилий у прозорій шахті міжвіконня
    Моє обличчя стало плащаницею на склі
    І голос мій тепер звучить у мікрофонах
    А я німий --заслаб від власних слів

    Збираю з шиб необережних птахів
    в торішніх луках прибережних зон
    І небуття моє перефарбує знахар
    Чорною наклейкою на жовтий лимон

    А в міжвіконні скаженіють пінні коні
    В чеканні стріч застигли каруселі
    І гербіцидне світло бур’янових колій
    Розтиражує в сотні пусток ксерокс

    І всі хайвеї заведуть у бездоріжжя
    і побіліє пір’я у ворон
    І в кінці тунелю -- подвійне днище-
    чорною наклейкою на жовтий лимон.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.41) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (1)


  22. Петро Балог - [ 2006.04.18 01:43 ]
    Тінь
    ТІНЬ

    Тінь по небу ходить млява,
    Тінь весь обрій розписала,
    Тінь накрила хмари сизі,
    Тінь лежить в небесній книзі.

    Тінь безмежна, всюдисуща,
    Тінь в Шеолі теж присуща.
    Тінь у Всесвіті, на зорях,
    Тінь у вічності й просторах.

    Тінь у пошуках людини,
    Тінь в народженні дитини.
    Тінь в діяльності, роботі,
    Тінь у всій людській турботі.

    Тінь у кожній добрій справі,
    Тінь в байдужості й неславі.
    Тінь на серці та на очах,
    Тінь у посмішках дівочих.

    Тінь прекрасна і чарівна,
    Тінь – гармонія безмірна.
    Тінь без сонця непомітна,
    Тінь ніколи не самітна…

    Тінь, зникаюча без світла!


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  23. Лариса Вировець - [ 2006.04.17 10:51 ]
    Кольоровий ранок
    Крізь вікна маршрутки скануючи
    вулиць
    ранкове безладдя, впиваюсь очима
    в рожеве гілля, що нарешті позбулось
    колапсу –
    і гнізда гойдає грачині.

    В зелені газони насипались бризки
    яскравих кульбабок. Мов кадмій із пензля
    зронив їх, виходячи з творчої кризи,
    свавільний митець...
    Смітники затрапезні –

    майданчики зльотні поліетиленних
    прозоро-зелених і блідо-червоних
    папуг навіжених, що шабаш шалений
    здіймають нахабно (таке вже їство їх)...

    Крізь шурхіт асфальту і несмак реклами,
    крізь місто байдуже – неначе крізь стіну –
    я, наче за щастям
    своїм безталанним,
    на крильцях прозорих задумливо лину...


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3) | ""


  24. Марина Копаниця - [ 2006.04.17 10:47 ]
    Свято вбивства


    Сяють очі від дикого щастя,
    Як у хижого звіра горять,
    Бо весна і погода прекрасна
    Надихають його пострілять.

    Повертається з вирію пташка,
    В мрії серця додому летить.
    Гуси-лебеді, сіренька качка…
    - Летить м'ясо! – мисливець кричить.

    Ой націлена в небо рушниця.
    Сильна пристрасть, безжалісне зло
    В чисте серце, у саму зіницю,
    Тяжку втому і вірне крило.

    Впала з неба надія весняна,
    І любов, що долає нужду.
    А людина та дуже погана,
    Бо розстрілює в небі весну…

    У жебрацькій душі не буває
    Ні любові, ні сили добра.
    Мертве поле життя пожирає,
    Бездуховність іде «на ура».

    Запишався стрілець на бенкеті,
    Доїдає братва гусака…
    В сині неба, у зграї далекій
    Обкурличуть свого вожака.


    Рейтинги: Народний 2 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Коментарі: (14)


  25. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.17 09:37 ]
    Напівжиття
    Напівжиття – це коли посірілі секунди рахуєш,
    Коли у серці вже вкотре липка порожнеча,
    І ти розумієш, що час свій безцінний марнуєш,
    І не помічаєш, як швидко росте малеча.

    Напівжиття – на порозі стояти, постійно вагатись
    І вічне “якби” відганяти, щоб так не боліло.
    Коли ти зробити міг все, і не варто тепер прикидатись
    Це совість твоя і сутність. Їм все і так зрозуміло.

    Напівжитям мандрувати – це наче півжити й півспати
    Крізь метр квадратний лиш бачити неба клапоть,
    І душу продерту свою, ніби злодій, від всіх ховати,
    А хто ж себе зберегти забажає – напевно втратить.

    Коли вже ніщо не повернеш, не вимрієш знову,
    Коли ти не там і не з тим, з ким хотілося бути.
    Напівжиття – це почати і раптом зірвати жадану розмову,
    І слухати пісню, а звуків і слів не чути.

    Для чого все це? Питаєш, навіщо хотіти більше
    Живи, як усі, і не міряй свої на шляху невдачі.
    Напівжиття – це коли вибираєш, що важливіше,
    В той час, як хтось інший за тебе кохає і плаче…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (10)


  26. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.17 09:24 ]
    Смальта
    Усе моє життя – це чорно-біла смальта.
    Короткі дні і ночі, і смугасті сни
    Рукописи дощу на безконечних шпальтах,
    І, може, знову не діжду весни.

    Чекаю знов листів. І знов ніхто не пише.
    І знову, знову, знову…мов калейдоскоп.
    Я вкотре обіцяю – все отак залишу,
    А в ночі менше й менше золотих оздоб.

    Уся моя любов – в одежі чорно-білій,
    І я завжди шукаю щастя у чужім саду.
    І кожен наступа на мрії погорілі,
    Я, мабуть, свого сліду скоро не знайду.

    Мої палкі думки – камінчики блискучі,
    Закопані у землю, наче всім на сміх.
    І це моя вина. І кара неминуча.
    Захована любов – то найстрашніший гріх.

    А чорно-біла смальта складена химерно,
    Я вже не сподіваюся митців-майстрів…
    Чекатиму. Колись прийде, напевно,
    Той, хто б мене прийняти так зумів.


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (2)


  27. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.17 09:05 ]
    Блудниця
    Блудниця містом ішла в багряному.
    Пил підіймався з доріг палестинських
    Йшла в забутті, наче маренні п’яному,
    Йшла повз юдеїв і воїнів римських.

    Що вона думала, сльози втираючи?
    Тіло віддала, а серце згубила.
    Тільки душа, в ранніх променях граючи,
    Жодного разу його не любила.

    Скільки було поцілунків під зорями,
    Скільки обіймів…І просто, за гроші.
    Кілька хвилин вона правила долями,
    Кілька хвилин божевільної ноші.

    Хто ця людина?Чому турбується?
    Тому, хто вмер, далі страшно жити.
    Тільки одного не знала блудниця:
    Камінь в руці може все змінити.



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (1)


  28. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.17 09:14 ]
    ***
    Я танула, як віск, в твоїх руках
    Ти міг робити все, що забажаєш.
    Я падала й злітала, наче птах,
    Згорала у вогні. І ти це знаєш.

    Я плакала, як дощ серед пустель,
    І серце розривалося від болю,
    І десь під небом сивий менестрель
    Твоїй душі співав про мою долю.

    Я кинулась в безодню до кінця,
    Я ладна була зорі погасити.
    А ти…ти десь блудив по манівцях
    В той час, коли я вчилася любити.

    Я гинула в проваллі поміж скель
    І перед смертю не могла вже чути,
    Як десь під небом сивий менестрель
    Співав про те, що час не повернути.


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  29. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.17 09:22 ]
    Циганка
    З сльози гіркі і скривавлену душу
    Я вдячна тобі – в мене все це було
    За те, що від себе ховатися мушу,
    За те, що мов снігом, мій біль замело.

    Я вдячна, що знала жагучі бажання,
    Що пристрасть відлунням світилась в очах.
    Це вперше, мій любий, і мабуть, востаннє
    Я серце віддала в тремтячих руках.

    За те, що до тебе ніколи й нікого
    Назвати не сміла коханим своїм,
    Що ладна була позмагатися з Богом,
    Хоч знала, що битви не виграю з Ним.


    За те, що мені не давав обіцянки,
    Я в світі ілюзій лишилась сама…
    Не згадуй ніколи своєї циганки
    Ні щастя ні долі у неї нема.


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (2)


  30. Ярослав Гадзінський - [ 2006.04.16 22:29 ]
    Поезія 26-го кадру
    Сад радіоактивних скульптур

    Б’ється струмом глухо від сліз
    обмежена видимість ранкове проміння
    прогріло ламкі порожнини у склі
    іржавими голками в грубій тканині

    лиш фото залиш фото зостав
    воно ще кричить лишаючи іній
    голосом бляклим скошених трав
    час розкидати радіоактивне каміння

    стерся будинок у міських вогнях
    фото розірване фото склеєне
    у слідах літаків втомлений птах
    зупиняє розбиті серця і конвеєри

    перегорілі лампи у центрі кімнат
    сукно павутини у поштовій скрині
    доглядають скульптури занедбаний сад
    зроблений з радіоактивного каміння.


    Рейтинги: Народний 4.67 (4.41) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4) | "входить до збірки"


  31. Таня Невідома - [ 2006.04.16 19:12 ]
    Не буду ніколи твоя
    Тобі погано...Я це відчуваю,
    Я бачу це по тобі як ніхто,
    Тебе вбиває твоє незгасиме почуття,
    Та заперечуєш бажання повернутись у минуле...

    Ти вдаєш, що тобі байдуже,
    Переконуєш себе, що все давно позаду
    І дивишся на мене дуже холодно,
    Та добре бачу я, що холодом ти лиш прикриваєшся.

    Ти хочеш бути поруч,
    Та жахаєшся і думати про це,
    І відштовхуєш мене ще далі,
    Не розумієш, що я не буду чекати все життя...

    І зараз, у мить остаточної розлуки,
    Розумієш, що не можеш без мене ніяк,
    Ти хочеш мене повернути,
    Та я не буду ніколи твоя...

    Я чекала на тебе так довго
    І так хотіла, щоб ти нарешті визнав почуття,
    Була ще впевнена, як і , до речі, всі довкола,
    Що все-таки судилось бути разом нам.

    Та ти навчив мене не слухати голосу серця,
    Показав, як жити, забувши про любов,
    І саме так допоміг мені забути
    Про перше кохання - моє найтяжче розчарування.

    І роби тепер що хочеш,
    Бо не втілиться казка у життя,
    Не будеш лицарем, я не буду дівчиною твого життя,
    Ти сам хотів. щоб було так, як зараз хочу я.


    Рейтинги: Народний 3 (3.41) | "Майстерень" 3 (3.3)
    Прокоментувати:


  32. Віка Бондар - [ 2006.04.15 13:46 ]
    загадка
    я не знаю твоїх думок,
    я не знаю твоїх цілунків.
    я тобою напилася впрок.
    та з нутра еротичних малюнків
    я не бачу твоїх очей.
    я лише відчуваю твій погляд.
    шо летить окріз холод ночей.
    упіймавши мене під свій догляд.


    Рейтинги: Народний 3 (4.35) | "Майстерень" 4 (4.63)
    Коментарі: (1)


  33. Віка Бондар - [ 2006.04.15 13:10 ]
    актору

    я лежу на підлозі,
    і крізь стелю дивлюся на небо.
    воно таке темне, але іншого мені і не треба.
    ти тікаєш в пустелю, забуваючи власні очі.
    і в твою оселю вже не постукає запах ночі.
    твої думки, це тільки сльози сонця.
    ну і навіщо? для кого ця вистава?
    може колись, забудеш, і поглянеш.
    бо мої губи, для тебе є життями.


    Рейтинги: Народний 3.81 (4.35) | "Майстерень" 5.25 (4.63)
    Коментарі: (1)


  34. Катерина Скиталінська - [ 2006.04.15 00:44 ]
    * * *
    На безкровному мозку моєму
    ти не залишиш слідів,
    на пятці своїй намалюєш гієну,
    щоб не бачити темних вогнів.
    А гієна ця може ожити колись.
    Чуєш ,тільки ти не молись,
    спробуй вистояти, борись,
    прошу тебе, їй не корись.
    Марно, не варто, не треба,
    не ріж черево їй,
    бо вілізе звідти амеба
    й кривавий упир.
    Та ти не бійся ,не тремти,
    себе за ногу обхвати
    й поквитайся з нею
    раз і назавжди.


    Рейтинги: Народний -- (4.18) | "Майстерень" -- (3.72)
    Прокоментувати:


  35. Катерина Скиталінська - [ 2006.04.15 00:43 ]
    * * *
    На безкровному мозку моєму
    ти не залишиш слідів,
    на пятці своїй намалюєш гієну,
    щоб не бачити темних вогнів.
    А гієна ця може ожити колись.
    Чуєш ,тільки ти не молись,
    спробуй вистояти, борись,
    прошу тебе, їй не корись.
    Марно, не варто, не треба,
    не ріж черево їй,
    бо вілізе звідти амеба
    й кривавий упир.
    Та ти не бійся ,не тремти,
    себе за ногу обхвати
    й поквитайся з нею
    раз і назавжди.


    Рейтинги: Народний 3.5 (4.18) | "Майстерень" -- (3.72)
    Коментарі: (2)


  36. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.14 14:52 ]
    ***
    Ти не любиш чай. Любиш сонячні квіти.
    І листи ненаписані не відсилаєш.
    Часом важко тебе до кінця зрозуміти
    Людям світло несеш, а свій біль ховаєш.

    Я б хотіла твій біль назавжди забрати,
    Щоб ніколи не плакало серце кров’ю
    Я б могла задля тебе свій страх здолати
    І любити.І бути для тебе любов’ю.

    Але знаю, що з Ним сперечатись марно.
    І солоний присмак у мого чаю.
    Ти всміхнешся і скажеш, що жити – гарно,
    І залишиш в душі тихий відблиск раю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (5)


  37. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.14 14:16 ]
    Ангели з одним крилом
    Ми ангели лише з одним крилом
    Ми ходимо по лезу, наче діти.
    А серце шаленіє під замком,
    І багатьом цього не зрозуміти.

    Не підступай так близько до вогню.
    Він може все за мить в тобі спалити
    І ангел платить немалу ціну
    За те, щоб не могти когось любити.

    Ми ангели лише з одним крилом
    І тільки разом можемо злетіти.
    Та кожен з нас живе солодким сном,
    А душі майже встигли зледеніти.

    Якщо ти віриш в долю, просто знай:
    Мені нелегко здатися без бою.
    Не проміняю на застиглий рай
    Оте крило, що в тебе за спиною.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (9)


  38. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.14 14:29 ]
    ***
    Блискавичний і гострий, як лезо,
    Незбагненний палаючий лід
    То аскет, що поринув в синтези,
    То терпкий мандрагоровий цвіт.


    Як дитя перед брамою Царства,
    Сяє світлом добра й простоти,
    А за хвилю вже повен бунтарства
    І нескорено йде до мети.

    То похмурий, то легкий, як вітер.
    Часом хлюпне холодним дощем…
    …лиш рядок надрукованих літер
    Світлоносця під чорним плащем.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  39. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.14 14:23 ]
    ***
    Серед луків асфоделу
    Бродять тіні в потойбіччі,
    Розкривають сни зустрічні,
    Як нечитану новелу.

    Металево плачуть зорі.
    Щось шукають, не знаходять.
    Все нові й нові проходять,
    Мерехтливі і прозорі.

    Чи зустрінуться дві тіні
    У шаленому блуканні?
    Щоб за все життя в чеканні
    Спалахнути душ горінням.

    Від життя звільнившись прози,
    Стануть чисті, стануть вільні.
    Він з очей зітре їй сльози…



    Рейтинги: Народний 4.33 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  40. Мар'яна Шіпош - [ 2006.04.14 14:42 ]
    Зорепад
    Розкажу Тобі про вітер,
    Як тремтить він серед ночі,
    Розкажу Тобі про літо,
    Що минати так не хоче,
    Про людей, чужих, байдужих,
    Про зірки, що в небі тужать,
    Про щасливих, нещасливих,
    І про спеку, і про зливу.

    Розкажу Тобі про казку,
    Що ніколи не вернеться,
    Розкажу Тобі про ласку,
    Про тривоги свого серця,
    Про неспокій, страх, непевність,
    Про життя цього даремність,
    Як це часом нам здається,
    І про воду, що не ллється.

    Розкажу Тобі про гордість,
    Як її шанують в світі,
    Про душі жагу й самотність,
    Про хвилини і століття,
    Про безсилля і про владу,
    Про бажання, смуток, зраду,
    Розкажу також про світло
    І про радість, що розквітла.


    Розкажу про наболіле,
    Як нелегко заздрість змити,
    Про любов свою невмілу,
    Що не вмію я любити.
    Розкажу про те, що мушу,
    Про свою бентежну душу.
    …і немов побите градом,
    Плаче серце зорепадом…



    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (5)


  41. Лариса Вировець - [ 2006.04.14 13:51 ]
    ВЕЧІР В РІДНОМУ МІСТІ
    Іржавіє бузкове небо і
    щільніше тулиться до вікон,
    у нетрі вуличні занедбані
    пливе вогнів яскравий віхоть.
    Спливає рік, спливають сутінки,
    життя спливає ледь помітно
    у кріслі цім, в дешевій суконьці,
    в горішнім поверсі над містом,
    що й слова не промовить рідною
    до тебе, наче ти чужинка
    у цих краях... Милуйся ж мідною
    густою барвою з відтінком
    нічного неба, та мереживо
    свого життя плети із слів,
    в шухлядках пам’яті збережених...
    Поки твій ґнотик не зітлів.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (20) | ""


  42. Анастасія День - [ 2006.04.14 10:15 ]
    Ти і я



    Ти холодний, мов осінній сніг,
    Ти прокинешся у жовтім небі,
    Ти поринеш у небесний гребінь
    І згори подивишся на всіх.

    Ти знайдеш у кризі день новий,
    І вона розтане на долоні.
    Ти життя тримаєш у полоні,
    Бережеш, щоб не програти бій.

    Я холодна, мов весняна ніч,
    Мій будинок темрявою зветься.
    Я порину трохи вище серця
    І усім погляну віч-у-віч.

    Я тримаю таємницю снів,
    І вони ніколи не розтануть.
    І, клянусь, допоки сили стане,
    Я не вб’ю життєвих голосів.

    Ти злетиш додолу до землі,
    Я полину в небо лебедине.
    Холод наш зіллється у єдине,
    Ми – землі і неба королі.

    Поодинці ми – таке просте,
    Ми НІЩО, порожнє, половинне.
    Разом наша глорія нетлінна.
    Разом ми величне і святе.


    Рейтинги: Народний 5 (5.18) | "Майстерень" 5 (5.14)
    Прокоментувати:


  43. Анастасія День - [ 2006.04.14 10:31 ]
    ***


    Це ти? Це правда ти? – Я не впізнала...
    Та вибач, винувата тут не я.
    Якби я знала... О! Якби я знала!
    То не ступила би сюди нога моя.

    Тепер ти вся така новаторська, елітна...
    Але ж нетлінність – то частина давнини...
    У тебе вже її нема, моя амбітна.
    Прошу, мої дарунки поверни.

    Ти засмієшся – зверхньо і жорстоко –
    То ось, яка ти стала від вина!..
    Я так тебе любила, світлооку!
    - Тепер ти посіріла і нудна.

    Тепер мої сліди стирає злото
    І пелюстки розпещених троянд.
    А я ж була з тобою, я ж достоту...
    І без оціх привабливих принад.

    Ти перейшла межу. У нас немає
    Тепер нічого спільного в житті...
    Лише душевний вогник ледь палає
    Під дахом у страшному каятті...



    Рейтинги: Народний 5 (5.18) | "Майстерень" 5 (5.14)
    Коментарі: (2)


  44. Анастасія День - [ 2006.04.14 10:59 ]
    Слово про майбутнє


    Останнє марево надії
    Серед розпечених сердець...
    А сонце сяю, вітер віє,
    Неначе це ще не кінець.
    Неначе світові старому
    Остання партія дана.
    Та світ програє. Це відомо.
    І не на нас лежить вина.
    Бо це не ми його палили
    І потай гралися вогнем.
    Ми, люди, світу не створили –
    Ми просто вдячно в нім живем.

    А світ програє. І розтане...
    Розтане посеред зими.
    І нам ще, люди, страшно стане,
    Що тут господарі – не ми.

    І зникнуть велетні-машини,
    Країни ляжуть долілиць.
    І затріщать по жилах стіни
    Залізно-лавових столиць

    І вдарять блискавиці грому
    По нашій трепетній землі.
    А ми... ніхто на тлі земному,
    Ніщо ми на небеснім тлі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.18) | "Майстерень" 5.5 (5.14)
    Прокоментувати:


  45. Анастасія День - [ 2006.04.14 10:51 ]
    ***
    Люди! Підійдіть до мене!
    Бо ж я божевільна.
    Люди! Радійте за мене!
    Бо ж я нещасна!
    Люди! Слухайте мене!
    Бо ж я німа.
    А коли вислухаєте слово моє,
    То вирвіть його собі в душу
    Та стисніть якнайміцніше його серцем своїм.
    Та пустіть серце своє світом великим.
    А як пронесеться усім Всесвітом слово моє,
    То підведіться високо до хмар та подивіться униз.
    І побачите,
    Що кожна людська душа на Землі
    Чи божевільна,
    Чи нещасна,
    Чи німа.
    Іншої долі не судилося людям.
    Люди! Підійдіть до мене!
    Бо ж я божевільна!


    Рейтинги: Народний 5 (5.18) | "Майстерень" 5 (5.14)
    Прокоментувати:


  46. Надія Степула - [ 2006.04.12 22:52 ]
    * * *
    І вулиці, повні зів”ялого листя Франкового
    Втікають з очей та впливають у русло часу.
    В театрах завмерли вистав непоставлених повені,
    А туплі каштани стоять, як непізнана суть.
    І чемно, як завше, вітаються Леви, притрушені
    Легенько пилком погаслих учора зірок.
    Ми ходим по Львову, обнявшися солодко душами.
    І це ще – не іспит Господній, а тільки – урок.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (1) | " “Плеса звогнених тиш”, Львів, “Друкарські куншти”, 2006р."


  47. Надія Степула - [ 2006.04.12 22:22 ]
    * * *
    Мені шумить прадавнє листя кленів
    На вулиці Максима Кривоноса.
    Святий Антоній у плащі зеленім
    Всміхається – бо я, простоволоса,
    У сонячній суконці “від Діора”,
    З прозорими очима, наче вітер,
    Іду бруківкою – не в завтра, не у вчора, -
    Іду від світу, хоч іду – до світу...
    Мені ячить мелодія забута,
    І в ній звучать пощерблені шаблини.
    Стоять музеї, мов гірка отрута,
    В яку вуста умочуєм щоднини.
    Сумна і дивна пам”ять генетична
    Всі двері до музеїв зачинила.
    Кленове листя присипає звично
    Історію, котру я так любила.
    Святий Антоній у плащі зеленім
    Несе Дитя на золотій долоні.
    Прадавня вулиця тече крізь мене.
    Душа на вітрі, мов листок, холоне.
         


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати: | " “Плеса звогнених тиш”, Львів, “Друкарські куншти”, 2006р."


  48. Надія Степула - [ 2006.04.12 22:42 ]
    * * *
    літепла луни – тенькне відлуння літа
    з іншого світу –
    світу нещадного квіту.
    Пахне грибами.
    Я відлітаю від літа.
    І місячні ночі – промовисті і променисті,
    Як мрії, що світять,
    Хоча вони й не збулися.
    Пахне грибами
    Й опалим листям у місті.
    І тема прощань зависає,
    Немов павутинка над листом.      


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Прокоментувати: | " “Плеса звогнених тиш”, Львів, “Друкарські куншти”, 2006р."


  49. Надія Степула - [ 2006.04.12 22:36 ]
    * * *
    Горить, не гріючи, горобина
    І в горобиній ночі не згасає.
    І тінь зачиненого в ніч вікна
    Ще тінь мою, мов сполох, відбиває.
    І повні глеки золотих медів,
    З моїх очей не випиті, загусли.
    У чорнім небі квилять дикі гуси –
    Летять від наших проминальних див.
    Холодні роси, приморозки, сніг –
    Усе ще буде.
    Та й усе – ще буде.
    Горобина, завмерла у вогні,
    Мов тінь моя, впаде тобі на груди.      


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати: | " “Плеса звогнених тиш”, Львів, “Друкарські куншти”, 2006р."


  50. Надія Степула - [ 2006.04.12 22:58 ]
    * * * (на тему “Туман яром, туман долиною....”)
    Над полями туман затужавів,
    Понад шляхом порожнім застиг.
    І не видно, куди в цій державі
    Чи іти, чи брести, чи – вести...
    Стиха гупають яблука стиглі
    По рясних, наче райських садах.
    І горять, як графітові тиглі,
    Вовчі очі у людських хатах...      


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати: | " “Плеса звогнених тиш”, Львів, “Друкарські куншти”, 2006р."



  51. Сторінки: 1   ...   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   ...   1526