ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Сегеда - [ 2009.02.24 19:25 ]
    Кав'ярня. Місто чуже
    Кав’ярня. Місто чуже.
    Випити щось гаряче.
    Більше вас не побачу.
    Сьома година вже.

    Дивно, що ви сама.
    Ви не замовили каву.
    Посмішка. Слів нема.
    Очі такі ласкаві.

    Я не спитав ім’я,
    Ви мені не сказали.
    Йду за лаштунки я,
    Ви — до зали.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (17)


  2. Ірина Гнатюк - [ 2009.02.24 17:52 ]
    Мрія
    Я мрію лише про одне:
    Що завжди ти зі мною поряд,
    Що час любові не мине,
    Не відведеш від мене погляд.

    Я хочу,щоб і ти хотів,
    Ще раз відчути ніжний дотик,
    Зірватись в прірву почуттів,
    Почути знов любові ноти.

    Щоб не забракло ніжних слів
    Про почуття свої сказати,
    Щоб знову тисячі разів
    Мене коханою назвати.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  3. Варвара Черезова - [ 2009.02.24 17:20 ]
    Просто - це...
    Зможеш – приголуб. А ні, то й ні.
    Мене знову зацілує злива.
    Діло ж не в січневій сивині,
    І не в закосиченій весні.
    Просто звичка – це завжди шкідливо.

    Зможеш відлетіти – то лети.
    Це не я, а це ніч до болю хтива.
    Сум? Не страшно. Ми давно на «ти».
    Жовте листя – списані листи…
    Просто небо – це завжди сміливо.

    Зможеш не забути - не забудь.
    І в обличчя вітру тепла грива.
    Тільки кров у венах, наче ртуть.
    Впав туман на безіменну путь.
    Просто радість –це завжди мінливо.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  4. Юлія Івченко - [ 2009.02.24 17:47 ]
    Сповідь Ганнусі.

    Привіталась Ганнуся і тихо присіла на лаву,
    Де тепер її космос, що коси розчісує ніжно.
    Ти поглянь, тільки глянь, як довкола грайливо і вічно!
    – Щоб Купава подихав, я з космосу – тілом у трави...

    Цей асфальт, це каміння, цей погляд байдужий і гострий.
    Що до вроків мені, як прозріння відбудеться скоро?
    Я вже звикла: вдих – видих… І квіти тут штучні і гості,
    А вжахнутися гострого – сором, який же це сором!

    Тільки сльози блакитні впадуть у долоні байдуже.
    Тільки очі поблякнуть, неначе розбитий ліхтарик.
    Ці долоні – запестять, ці стегна у шалі – задушать,
    Ця дурна – пожаліє й ніколи тебе не насварить…

    Я вернуся на землю. Чи очі мені розбинтують?
    Янгол помсти – любов – намалює строкатий рум’янець.
    Задихнуся цим щемом, ковтну його весь, ніби кулю!
    .Ну, Ганнусю, привіт.
    Пригостись зі святого Грааля.



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2009.02.24 17:12 ]
    Сергій Єсенін. Клене мій опалий...
    Клене мій опалий, клене зледенілий,
    Чом стоїш, вклонився заметілі білій?

    Може, що почув ти, може що побачив?
    За селом у полі загулявся, наче.

    І, як п’яний сторож, загубив дорогу,
    Тонучи в заметі, приморозив ногу.

    Ах і сам я нині не стійкий од хмелю,
    Із гостини в рідну не дійду оселю.

    Там вербу зустрів я, там сосну примітив.
    Піснею про літо їх узявся гріти.

    І собі самому видався я кленом,
    Тільки не опалим, а таким зеленим.

    І, згубивши тяму, перебравши лишку,
    Як чужу дружину, обіймав берізку.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (18)


  6. Владислав Бурик - [ 2009.02.24 16:19 ]
    Торт
    Я зранку наче торт
    Огидний і солодкий
    Палають гнівом твої сині очі
    І я боюсь вилазити з коробки
    Але у вечір ти біжиш додому
    Де я твердий як хліб і трішечки солоний


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (4.23)
    Прокоментувати:


  7. МаріАнна Квітка - [ 2009.02.24 15:26 ]
    ...
    Ти пахнеш вчорашнім дощем
    І свіжими квітами нині.
    Крізь прочинене злегка вікно
    У кімнату вливаєшся тінню.

    Бачу трохи яблук в руках –
    свіжих і теплих , осінніх,
    ми з тобою з”їмо їх навпіл
    і трохи сховаємо в сінях.

    Я позичу у вітру пісень,
    і сорочку в старенької скрині.
    Ти прийдеш із теплим дощем
    і свіжими квітами...Нині.

    Ми будемо їсти яблука знов
    і тихо співати про гори.
    Ти спитаєш мене про любов,
    а я запитаю про горе.

    І зайде за північ давно,
    Стане тихо і темно у світі.
    Ми прочинемо злегка вікно
    і в сад проллємося світлом.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  8. Юлія Фульмес - [ 2009.02.24 14:47 ]
    Мур
    А змістом спільних недомовлень—
    Його зіпсована фігура.
    Ти не помітив? Ніби повінь
    Накрила вікова зажура
    Соборний мур святого Юра.
    У листя вдягнений опале,
    Він випроваджує понуро
    Студенство до яскинь вокзалу.
    І вже прощань одних замало—
    Всепрощення йому належить,
    На варті біля нього стали
    Чотири стільникові вежі
    Як ангели, що в небі стежать
    Апокаліпсову пожежу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (16)


  9. Микола Шевченко - [ 2009.02.24 11:16 ]
    Виборчі колізії...
    Поспівали, чи поспали?
    Вибирали - піарили,
    Простороди чуби рвали,
    Доки шиї не впарили.
    Гнівосійно, чи спокійно,
    Ковдри перетягували.
    Однобоко, чи подвійно,
    Сором і звитягу мали.
    Кволоплеча колотнеча,
    Костоломна оскомина.
    Совість - клекітня лелеча,
    лектораттям потомлена.
    Їх там трошки - як до дошки,
    Виходили учнями.
    Кожне бите - тім`я вкрите,
    Шишками бундючними.
    Біганина маловпинна,
    Боротьба поборницька.
    За що тобі, Україно,
    Доля стидпозорницька?!
    А насниться кривавиця,
    Та жовтоблакитниця.
    Бюлетенева дільниця,
    Клятвенна обітниця.
    І платком покрита мати,
    І курорти - фініки.
    Аби ... лише тонші грати...
    В тупику... На фініші...
    21.02.02р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (1)


  10. Сергій Корнієнко - [ 2009.02.24 10:34 ]
    * * *
    Коли я з’явлюся,
    в не дуже старому костюмі,
    бо часу так обмаль,
    практично його і нема –
    на пошук обнови
    в якомусь захмарному ЦУМі…
    Коли я з’явлюся,
    не скажеш: «Ти їхав дарма»?
    Мене ти впізнаєш –
    я буду з вазоном, це кактус.
    Та ти не лякайся,
    він ніжно, небесно цвіте.
    Він так салютує, на радощах,
    рясно, ручкасто –
    всю акупунктуру
    йому пробачають за те…
    А нам хай проститься
    цвітіння небес бірюзою.
    Зустрінуться очі,
    ну як не цвісти небесам…

    Коли ще з’явлюся
    удосвіта вмившись росою...
    Зустрілись у слові,
    і то вже, як Божа роса.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  11. Роман Романюк - [ 2009.02.24 10:03 ]
    Асфальтна туга…

    Асфальтна туга…
    Така стара вона.
    Як з ліпшим другом,
    Йду в поле з травами.
    Іду від себе
    З дідами радитись:
    Як там на небі?
    Де більше радості?
    У вишиванці я,
    Трава – в зеленому.
    Діди – вигнанці
    Зі світу ленінів.
    Дід – бас, я – альтом
    В траві зрослися:
    Під тріск асфальту
    Тягнемо пісню.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (5)


  12. Лілі Белінська - [ 2009.02.24 01:59 ]
    ***
    Шкребуся лізучи на гору
    Вмиваючись побілкою
    Як тою кров’ю

    І так лежу ничком
    Вся біла
    Як в платті на весілля

    А навкруги весь Всесвіт
    А навкруги вся доля
    В середині ж ніщо


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  13. Мар'яна Невиліковна - [ 2009.02.23 22:41 ]
    :) це я бавлюся... не зважайте
    буває, від часу тікає стрілка,
    виписує коло на цій каруселі
    втішається: "зараз..! одненька хвилька -
    й покину годинник. придбаю оселю:
    візьму грошенят у профспілці для стрілок,
    знайду працьовитого вірного мужа.
    ми будем веселі і радісні тільки", -
    як раптом спинилась - замріялась дуже.

    годинник завмер і замовк від образи
    він дувся весь ранок: хоч сонце, хоч хмари!
    але - заперечиш? - причина прекрасна,
    чому я спізнилась на пари.


    Рейтинги: Народний 5.41 (5.43) | "Майстерень" 5.42 (5.43)
    Коментарі: (9)


  14. Сергій Дяків - [ 2009.02.23 21:27 ]
    ***
    Слова мовчать – не мають що сказати,
    Та правду відкриває кожен рух.
    Твоя байдужість – найміцніші грати.
    Вони не тіло стримують, а дух.

    Слова мовчать, а очі щось ховають,
    В їх глибині блукають почуття.
    Ти добре знаєш все і всі це знають,
    Що тільки ти, лиш ти моє життя.

    Слова мовчать, так тихо причаїлись.
    Душа ж кричить у тишину німу.
    Були уже колись усі слова чиїмись
    І тільки душу кожен мав лише одну.


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  15. Чорнява Жінка - [ 2009.02.23 20:51 ]
    Метаморфоза
    хоть мальчик алчно постигал
    азы склонений и спряжений,
    увы! в нем не проснулся гений…
    но замечал, как вечер ал,
    когда, устав от вдохновений,
    он мухам крылья обрывал...
    ..........................
    он и теперь, гляди, живёт –
    не Мышкин – просто идиот...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (23)


  16. Аліса Серпень - [ 2009.02.23 18:04 ]
    МУЖЧИНИ, ВИ НАШЕ ВСЕ!
    Для кого б чепурились ми,
    Коли б не було вас, мужчини?
    З якої іншої причини
    Гортали б знахарські томи?
    Навіщо б нам були прикраси,
    Модерні сукні, блиск в очах,
    І поетичного Пегасу
    Політ при місячних свічах?
    Навіщо вдосвіта вставали б,
    Кому б ми вірили тоді?
    кому бездумно віддавали б
    Найкращі роки молоді?
    І хто казав би, що найкраща
    У світі саме кожна з нас?
    Кому б казали ми ні за що!
    Кого прощали б раз по раз?
    І що б у світі нас тримало,
    Під небом цим, на цій землі,
    Про що б знімали серіали,
    І взагалі, і взагалі....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (10)


  17. Андрей Мединский - [ 2009.02.23 17:37 ]
    Понедельник
    Февральский мороз растворился под утро в угаре,
    колодцы дворов глотнули проснувшихся граждан,
    в подъезде бодрящий коктейль сортира и ганджа
    (такой себе ад в понимании Джа Растафари).
    Метро пожирало на завтрак мясные вагоны,
    метро воплощало армагеддон в понедельник,
    не чувствуя жизни в своем потрепанном теле,
    я плыл по течению злой, равнодушный и сонный.
    На встречу мне плыли такие же сонные пятна,
    я все ожидал, что они со мною сольются,
    и выход метро был похож на взрывы поллюций:
    такой же рассветный, обильный, такой же невнятный.
    А мимо катился гламурно отсосанный Лексус -
    закономерный итог затяжного минета.
    Я шел на работу, где кофе вместо обеда
    и, где сигареты с тоской по субботе и сексу.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  18. Лариса Вировець - [ 2009.02.23 16:09 ]
    Весна після любові
    Скресла крига, сніги потанули,
    утекли у твої казки —
    не зважаючи на обставини,
    серце в грудях — мов кінь баский.

    Не кажи, що буває різною,
    непростою любов бува:
    та — рятує порою грізною,
    воскрешає, а ця — вбива.

    Не судилося, як хотілося
    цій, єдиній (вона одна),
    і не чухай тепер потилицю:
    пий на спомин її до дна.

    Вже прогалини сонцем мічені
    і на звалищах ялинки,
    з-під коліс летять покалічені
    пластикові пляшки.

    А кімнату безжальне жалюзі
    ріже в смужку, не омина...
    На синоптиків не зважаючи,
    місто штурмом бере весна.


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (9)


  19. Василь Степаненко - [ 2009.02.23 15:22 ]
    Весна
    *
    Весна
    відчиняє вікна будинків –
    наче валізи дорожні –
    і витрушує пух
    зими.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Василь Степаненко - [ 2009.02.23 15:26 ]
    Весна
    *
    Весна
    відчиняє вікна будинків –
    наче валізи дорожні –
    і витрушує пух
    зими.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Василь Степаненко - [ 2009.02.23 15:58 ]
    Фата із туману
    *
    Фата із туману
    укрила нас в лузі.
    Зірок геть не видно.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Василь Степаненко - [ 2009.02.23 15:37 ]
    Качаємося вдвох
    *
    Качаємося вдвох
    у молодому житі.
    Поки немає жнив.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  23. Оксана Радушинська - [ 2009.02.23 14:08 ]
    Зажди мене
    Так близько зорі, майже у вікні.
    Черпає ківш відлуння дальніх грозів.
    Зажди мене у переддень морозів –
    Я у садку натрушу нам віків.

    Наносить серпень яблук в пелені.
    Рояться бджоли по своїй ще вірі.
    Зажди мене, як всі зберуться в ірій.
    Я вспію до снігів. Ти вір мені.

    На крилах – слід невиплаканих сліз.
    В однім ключі – померти, або жити –
    Зажди мене, не знаючи молитви,
    Щоб нас човняр до берега довіз.

    Сипне трава насінням на ходу.
    Удари серця кроки полічили.
    Зажди мене без всякої причини –
    Я кілька яблук вирву ще. І йду.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  24. Юрій Сегеда - [ 2009.02.23 11:33 ]
    Норд-Ост
    Імперії ще не впали...
    Ніч безсонна, осіння.
    Час збирати каміння –
    Уламки концертної зали.

    Така сатанинська спокуса –
    Кров’ю каміння залити...
    Час читати молитви.
    Аллах – це ж батько Ісуса.

    Війна викликає втому.
    Лиш винним хай буде кара.
    Згадаємо дні Джохара...
    Так хочеться з миром додому!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (9)


  25. Оксана Пухонська - [ 2009.02.23 11:33 ]
    * * *
    Бракує слів,
    Щоб виказати душу...
    Тебе бракує,
    Щоб відчути біль.
    Тендітні пальці струнами зворушать
    Немузику...
    На рани сиву сіль
    Насиплять ті,
    Хто просто був не нами...
    Бракує сліз,
    Щоб виплакати нас.
    Вростає простір крізь віконні рами
    У юний,
    Нами вилюблений час.
    Вогонь мовчить
    В камінній пащі тиші.
    На темінь ніжно дихає свіча.
    А ти мене наївно не залишив,
    Хоча прощав,
    Хоч сотні раз прощав.
    Бракує зір,
    Щоб захотіти ночі,
    На спільність все ж
    Нам забагато сил.
    То, мабуть, так нам світ оцей наврочив
    На вічність поетичної краси.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  26. Оксана Пухонська - [ 2009.02.23 11:00 ]
    * * *
    Заговорена кров безтілесно стає душею...
    Трохи крику німого в безликість осінніх неб.
    Поворожу сльозами на все,
    Чи лише на те як...
    Повернутись на мить у затіненість сивих верб.
    І напитись води,
    І набратись живої сили
    У вітрів, що не вміли ні плакати ні, рости...
    Дочекатися тих, що життя це, як я, злюбили,
    І ховалися в дощ, до безмежності їм святий...
    Виростали з землі, ніби трави із юних весен...
    Наворожу собі батьківщинну суєтність...
    Кров
    Заговорена
    Вже одушевнилась безтілесно,
    Жде аби знеболів
    Ностальгійний наранний шов.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Корнієнко - [ 2009.02.23 09:04 ]
    * * *

    – Які в тебе плани на весну?
    – Ніяких, бо я не політик…
    З весною якщо не воскресну –
    піду невоскреслим у літо.

    – А як тобі бачиться літо
    у разі твого воскресіння?
    – Зозуля у лузі, і квіти,
    і ми, ніжні-ніжні, у сіні…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  28. Лариса Коваль - [ 2009.02.23 07:03 ]
    ***
    Птаходіва
    прилетіла
    від Сварога
    і молитвою стала
    баранчики диму
    накочувались
    розбігались
    по деревах
    а сльози
    Птаходіви
    звисали
    кривавими ягодами
    люди їли
    не кривились
    йшли до церкви
    молились
    грішили
    молились
    їли ягоди
    не знали
    то сльози
    Птаходіви
    що прилетіла
    від Сварога


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Ірина Моргун - [ 2009.02.22 21:52 ]
    ...
    Прозоре небо ллється через хмари,
    Твоя душа в холодній самоті.
    Ікаре, відчайдушний мій Ікаре!
    Навіщо ти так високо летів?

    Ти не хотів як інші всі роками
    Крізь терна пробиратись до зірок.
    Ікаре, нерозумний мій Ікаре!
    Злетів - спустила доленька курок.

    А спрагле сонце глянуло лукаво
    І випило твій подих мов вино.
    Ікаре, бідолашний мій Ікаре!
    Нажаль, літати людям не дано.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.34) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (5)


  30. Тетяна Роса - [ 2009.02.22 20:18 ]
    ***
    Ні, не стала між нами осінь,
    Але я не кохаю. Зовсім.
    Ми єдиної долі крила.
    Ми життєва двожильна сила.
    Ти моєї душі половина,
    Я ніколи тебе не кину.

    Ми по першому снігу – босі.
    Ти мене не кохаєш. Зовсім.
    Якщо я забажаю волі –
    Перетворишся в дрібку солі.
    Я душа твоя тиха й шалена,
    Ти не зможеш піти від мене.

    Ми наблизились вже до краю,
    Ми уже не кохаємо. Знаю.
    Бо кохання занадто мало -
    Пояснити, що нас з’єднало,
    І тому ми у дні наші срібні
    Одне одному так потрібні.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  31. Сергій Стрельченко - [ 2009.02.22 18:48 ]
    Emergency Exit
    Ти ковтаєш слова, як завжди розігріті мовчанням
    Непіддатливий час нас кидає обличчям у осінь
    Наші душі застигли в анабіотичному стані
    А тремтіння – це наслідок зміни дощів на морози

    Просто інколи ти незалежна, а часом буває
    Що вступаєш із кимсь (або мною) в таємні союзи
    Бо життя – тільки пункт пересадки в дорозі до раю
    Головне, щоби п’яні пілоти не збилися з курсу…

    Головне, щоб у лівій кишені лишалась отрута
    (Випускаємо дим обручальними кільцями вгору)
    В наших снах залишаються свіжоморожені люди
    Й помаранчеві лінзи для кращого настрою й зору

    Нас врятують від сну добрі янголи в білих халатах
    Поки кров просувається в венах занадто повільно
    Вихід є, якщо будемо добре й старанно шукати
    Просто інколи він запасний, чи (що гірш) – аварійний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  32. Галина Косович - [ 2009.02.22 14:32 ]
    ***
    Тримай мене. А хочеш, не тримай,
    Була твоєю. Не твоєю - буду.
    Орбіту обираю я сама.
    Ти вільний сподіватися на чудо.
    Повірити у казку... Чи у міф
    Про сотворіння нашого кохання,
    Де на годину хтось із нас халіф.
    Як це банально! З рим одне «зітхання».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  33. Олександр Єрох - [ 2009.02.22 09:22 ]
    Між лугів зелених
    Між лугів зелених – стрічка чарівна,
    Срібною блакиттю майорить Десна.

    Похилились верби майже до води,
    Говорила мила: – В сад мій не ходи.

    – Я не йду в садочок – ніженьки ведуть,
    А вуста солодкі спати не дають.

    Вечоріє в лузі, в берег б’є Десна,
    Йде назустріч мила, поруч вже вона.

    Нічка нас сховає від очей чужих,
    Місяць повартує в хвилях золотих.

    А туман розстеле білі рушники
    На шовкові трави, житні колоски.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Павлюк - [ 2009.02.22 09:13 ]
    СПОВІДЬ ВРОДЖЕНОЇ ВІДЬМИ
    Я зачата була,
    Коли Місяць став повно-червоний,
    Там – на Лисій горі, –
    Куди мама прийшла із лісів.
    Чорні гнізда з коріння
    Мостили там білі ворони,
    Душі сивих поетів
    Там чортик поліський носив.

    Я красива росла
    Непродажною тою красою,
    Як берези ростуть
    Із калиновим відсвітом в ніч.
    І нікому я зла не робила,
    Назвавши сестрою
    Ту русалку,
    Що грала
    На річки останній струні.

    Та коли хтось «не так» подивився
    На ліс мій, на вітер, -
    Я ставала і лісом, і вітром,
    Дощем і вогнем,
    Щоб, як чорні хліби,
    Людські душі
    Забули черствіти,
    Коли юність мине.

    Я літала у снах
    І любила чортів синьооких,
    Та весілля у мене
    (Так сумно...)
    Чогось не було.
    І палили мене,
    І топили у водах високих,
    І дитя моє
    Більше доби не жило.

    За гадання свої
    Не набрала ні злата, ні срібла.
    Та люблю цю печаль
    І ці прокляті гени свої.

    Хай приходить мій друг.
    Він поет.

    Ми собі лиш потрібні
    Отакими, як є, –
    Нічиї...
    Нічиї...
    Нічиї...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  35. Ігор Павлюк - [ 2009.02.22 09:15 ]
    ЗНОВУ ПРО ВІДЬОМ
    Лісостеп золотий.
    Дим від зір ― як вода вечорова.

    Журавлів голоси ― наче шерсть вороних вовченят.
    Мов не з нашої ери, за покликом блудної крові
    Із глибин до небес голі відьми на конях дзвенять.

    Грішне серце моє їх кохає, кохає, кохає…
    Засинаю і плачу на скіфських курганах грудей.
    Нащо жити ― не знаю…
    Та й відьми, та й відьми не знають,
    Хоча туго живуть.
    Світ не ділять на грішне й святе.

    Чорні хмари летять ― наче душі дерев допотопних.
    Гнуться сині хребти від космічних вітрів молодих.
    Із Австралії відьми, із Африки, із Європи
    Прилітають на шабаш ― як сніг до важкої води.

    Пишуть кров’ю по кисню
    Якусь волохату легенду,
    У місцевих пророків
    Укравши тернові вінки.
    Відьми дзвінко живуть,
    Сиві душі у них не на гендель.
    Крізь віки пролітають,
    Немов крізь дівочі вінки.

    Лісостеп золотий.
    Вічний похорон вітру.
    Смеркання.
    Ніч із відьмою в травах,
    Прокляття юрби…

    На Страшному Суді я зізнаюсь,
    Що справжнє кохання
    Тільки з відьмою звідав,
    А інші ― купив.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  36. Василина Іванина - [ 2009.02.22 08:57 ]
    ...сіра смуга...

    Вже на смузі «Цюрих-Будапешт».
    Рюкзачок закинувши на спину,
    Озирнусь на трапі. Ще хвилина…
    От і все. Ти, звісно, не прийдеш.
    Пасок застебну. Притишу серце.
    Видих. Вдих. Вже наче й не болить.
    ...лайнер мій усе ж увись прорветься –
    понад хмари, в осяйну блакить…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (33)


  37. Людмила Калиновська - [ 2009.02.22 02:51 ]
    __*+*+*__
    І сьогоднішня ніч, то як біль, то як бій –
    недозволена розкіш для мене одної
    Я скажу – не тобі, а, найперше, собі:
    «…не занадто їх буде для вічного бою..?»

    Тільки ворог один… моя пам’ять жива.
    На світанку бувало так солодко спати…
    І вкриватись обіймами й світ обіймать…
    І прощатися знову й собі не прощати…

    А тепер ось лишилась світлина… Прибій,
    захід сонця й самотня на березі постать…
    …Я скажу це собі… і, напевно, ще й їй:
    «…відпусти, коли кине у відповідь «Досить!»


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.56) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (3)


  38. Петро Скунць - [ 2009.02.21 21:14 ]
    -***-
    На кладовище вже мене несуть.
    І я не плачу. Плаче моя суть.
    Бо в цім житті мене ще було треба –
    такого от нетреба й сухореба.
    Бо в цім житті, де люде не вмирають,
    здолавши смерть, продовжують свій рід.
    я, син свободи і свойого краю, –
    я сам засів за себе, як за дріт.
    Я В ЦІМ ЖИТТІ БУВ ВІД ЕПОХИ ВИЩЕ.
    І це мій гріх. Все інше – то не гріх.
    Дарма несуть мене на кладовище.
    Я в землю впав. Воскресну. Як горіх.
    .... Твори, 2007, "Гражда"


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  39. Василь Степаненко - [ 2009.02.21 17:12 ]
    Випав сніг
    *
    Я першому теплу зрадів даремно.
    Аби прихід прискорити
    Весни,
    Старанно вчора я білив дерева.
    Мабуть, наврочив. Знову випав сніг.


    Церква на Куренівці (акварель автора)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  40. Василь Степаненко - [ 2009.02.21 17:26 ]
    Уночі
    *
    Цвіркун без упину
    повторює слово,
    що вихопилось уночі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Галина Косович - [ 2009.02.21 13:59 ]
    ***
    Сьогодні роздавали сніг.
    За квотами, чи каталогом,
    Чи за молитвами рудих -
    Мені не випало нічого...
    Дістався вітер – буревій,
    Мов з пляшки випустили джина,
    До болю зимний погляд твій
    І кілька страчених сніжинок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (14)


  42. Катя Тихонова - [ 2009.02.21 12:49 ]
    Вона
    Вона торкнулася подихом
    Пензля твого.
    Вийшла на подіум
    Тільки в бікіні.
    Ти розчаровано
    Стримав потік
    Сліз лебединих
    І крик отой: “Тіні!”
    Все зупинив.
    Роздоріжжя запилені
    Ледь стрепенулися
    Вродою змилені
    І зачудовані.
    Зал. Презентація.
    Коронація
    Праці твоєї.
    По довгій алеї
    Ноги, збиваючи об акварелі,
    Муза ступала
    І не згадала,
    Що на шедевр
    Не накладено тіні.
    Усміх осінній –
    Це не осінній,
    Очі осінні –
    Це не осінні.
    Тіні...
    Вона торкнулася
    Подихом
    Пензля твого
    І оживало від подиву
    Полотно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  43. Ігор Павлюк - [ 2009.02.21 10:03 ]
    ПЕРЕДВЕСНЯНЕ
    Сніг іще білий, глибокий – немов на могилі...
    Холодно. Скучно.
    І хочеться жити у сон.
    Верби над ставом від гнізд незагойних похилі.

    Тронно і трунно –
    Мов сходять боги із ікон.

    Смерть і любов, як і завжди, приходять без стуку.
    Смерть і любов, як і всюди, відходять тайком.
    Ми байдужіємо...
    Плачуть над нами онуки.
    Капають зорі на кості,
    Мов кров з молоком.

    Середньовічно.
    Безсмертно і скучно усюди.
    В небо націлені білі ракети церков.

    Людська душа, мабуть, –
    Зоряний вірус простуди,
    Богом застудженим в нашу занесена кров...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  44. Ельфійка Галадріель - [ 2009.02.20 23:19 ]
    Пілігрим
    Запалена свічка, зашторені щільно вікна
    Тебе дочекалась я, стомлений мій Пілігриме,
    Сідай і розказуй, шляхами якої країни
    Сьогодні пройшов ти, і що ти назавжди покинув,
    А що віднайшов, у далеких своїх мандрівках.

    Яке незнайоме, з чужими зірками небо
    Вночі накривало тебе, немов ковдра з шовку
    На мовах яких безліч слів промовляв твій голос
    І скільки стежок , сіл, доріг і мостів пройшов ти
    Перш, ніж доля тебе привела до мене.

    Які буревії сріблили твоє волосся,
    І звідки в очах десь глибоко на дні взявся сум
    Чом не відігнав ти, як коней на випас грум
    Докучливих тих, і похмурих, суворих дум
    Що зморшки назавжди залишили в уст куточках.

    А про те, що не можеш сказати – тоді промовчи
    Я не стану про це питати, слова до завтра
    Хай спочинуть разом зі зброєю й срібними латами
    Бо єдине, що має вагу і що хочу я знати
    Головне що до мене ти знов повернувся живий.

    …Дивись, вже світає, свічка помалу згасла
    Сльозами зійшла від твоїх оповідок тихих
    Знов чекають на тебе дороги нестримні ввіхи
    Я не буду тебе тримати, не ділитиму з світом
    Лише прошепочу услід тобі: «Повертайся…»


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (1)


  45. Юрій Сегеда - [ 2009.02.20 22:20 ]
    Під іконою Георгія
    Ще зовсім не святий Георгій
    З долоні напував лоша.
    На кладку вийшла дівка прати –
    Білизна біла, мов душа.
    Знесла яйце змія рогата
    І зачаїлась в комишах.
    Змії далеко ще до скону,
    Кується спис, лоша росте.
    Ще не написано ікону,
    Ще все прадавнє і просте.
    Всіх налякає ще змія та,
    На кров її збіжаться пси.
    І буде дівчина сміятись
    Крізь сльози: Господи, спаси…
    Святий Георгій ще пізнає
    Страждання, смерті і хвали.
    “А хто це?” – потім запитаю
    Я під іконою,малий.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  46. Ні Но - [ 2009.02.20 22:06 ]
    _______________
    я рассеян крайне,
    путаю себя с деревьями,
    с железными банками из-под пива;
    иногда с теми, другими, иногда с тобой.
    узнаю себя в пробитой шине,
    в сорокаметровом (почти) Шиве,
    в чайном тепле холодных кружек,
    в Радости Вечной Почти Живой,
    в оттиске сапога, обрывке солнца в луже;
    ищу себя в чужой улыбке и в ширине Пути...
    но я рассеян крайне.
    пока не могу найти.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  47. Василь Степаненко - [ 2009.02.20 19:14 ]
    Проталина
    *
    Проталина
    на шибці, мов ополонка,
    в яку заглядаємо,
    щоб швидше побачити
    весну.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Василь Степаненко - [ 2009.02.20 19:38 ]
    Лежу на вулканах
    *
    Гори торкнулися
    тіла мого небесного.
    Лежу на вулканах.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  49. Юрій Лазірко - [ 2009.02.20 18:18 ]
    Право на смерть
    Як вбивався образ доброго тирана
    через клітку зліва та до скронь свинцем,
    ти була готова стати місцем рани
    і стікало смертю полотно-лице.

    А тягли за ноги – волокли по серцю.
    А воно спилося болем за юрбу
    і не чуло більше горловинні "Вмер цей,
    хто чумачив людям замість солі бунт!"

    Скільки ж тої солі треба, щоб забути
    те, що малювала кров`ю голова?
    Чи не набирались (як в моєї) груди,
    чи не доросила ваших ніг трава?

    Видих розтягнувся пасмом по буріківці –
    "Ось ваш прапор, змийте, ще наступить хтось!"
    І почулось небо не в своїй тарілці
    та дощем щосили в камені зайшлось.

    В пелюшках покосу, рейваху по тілу
    ти мене тулила до грудей своїх
    звідки батьківщина набиралась біло,
    надходила слізно, липнула до ніг.



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  50. Тетяна Роса - [ 2009.02.20 17:38 ]
    Хом’ячок
    Я такий же, як ведмідь,
    Тільки крихітного зросту:
    Коли серце затремтить –
    Заховатись в мушлі просто.

    Я легенький, як пушок,
    Я м’який, неначе вата.
    Та затям собі урок:
    Хом’ячка не ображати!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   1502   ...   1795