ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.09.19 08:36
До кожного подвір’я
дійшло таке повір’я:

"Коли відчинені ворота
чи хвірточка незамкнена,
а ніч повисла, як гризота,
і місяць мліє злякано,
то в тім дворі –

Віктор Кучерук
2020.09.19 07:00
Холодом повіяло зі сходу
На правобережні береги
І померкло сяйво небозводу,
І посутеніло навкруги.
Холодом повіяло зненацька
І завило голосом біди,
Наче знов порідшали козацькі
Чати там чи тут уже ряди.

Євген Федчук
2020.09.18 19:30
У степу широкім, вольнім козаки гуляли,
Серед степу, серед поля орду чатували.
Орда люта татарськая неспішно збиралась,
Чамбулами й загонами по ярах ховалась.
Як зібралося багато татарського війська,
Отоді уже всі разом в похід подалися.
Йшла орда в

Олександр Панін
2020.09.18 14:17
Ретельно Кат розмахує
сокирою,
Із ранку він ретельно
"працював",
На страту Блазня Катові
підкинули,
Він голову свою на пень
поклав!

Дума Козак
2020.09.18 10:23
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
а восени весняною ходою
сюжет у бронзі раптом намалюй.

Дивуй завжди усмішкою своєю
і запахом, і смаком своїх губ,
і ніжністю з вечірньою зорею,

Тетяна Левицька
2020.09.18 10:03
Якби ж то можливо, туди повернутись,
де здерті колінця й у зачісці шпилька,
де серце гойдає минулі покути,
там висохла річка глибока, так мілко!

По шийку було, а сьогодні по литку,
і дуб постарів, і змужніли тополі.
Літа за вітрами промчали так ш

Іван Потьомкін
2020.09.18 09:45
По-літньому ще припікає сонце.
По селах християни картоплі копають,
Докупи зносять гарбузи, лущать квасолю,
Сухе бадилля палять...
...Не злічить роботи в полі й на городі,
Щоб не віддать морозам на поталу
Те, що на радість рясно так вродило.
Чом же

Сергій Губерначук
2020.09.18 08:42
Точиться той імпровіз
крізь натомлені очі акторів –
та бачимо рухи сталеві.

Довжиться ідіотизм
поза затиск тілес, вух та щелеп –
так Змій сучить яблуко Єві.

Ярослав Чорногуз
2020.09.18 05:42
Похмуро у Шотландії суворій,
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Пейзаж північний навіває горе,
Там смерть життя забрала молоде.

«Софіївка», красою осіянна,
В частині цій пронизана наскрізь
Мотивами поезій Оссіана,

Віктор Кучерук
2020.09.17 18:36
Буває, мінорну тональність розмови
Розбавлять потроху мажорні лади, –
Суворість і ніжність звичайного слова
Найкраще віщує про долі завжди.
То серце випалює жалем тривога,
То спокій наповнить душі глибину, –
Мов сповіді тихі, люблю діалоги

Сергій Губерначук
2020.09.17 09:03
У чорній книжці сатанинській,
у чорних списках демонів
… я знайшов Твоє святе ім’я.
Не стерлись літери латинські,
у підземельній темені
нарешті все вже розумію я.

Архів одкрився надто щедро,

Тетяна Левицька
2020.09.17 08:50
Якби мене по справжньому любив -
не листувався б з іншими в приваті.
І не зривав би яблучний налив
в чужім саду, щоб кисле скуштувати.
Якби хоч трошечки мене жалів -
не міг би вдарити, розп'ясти словом.
А розфарбовував усі жалі
ті чорно-білі - пен

Євген Федчук
2020.09.16 19:47
Сидить старий на лавці попід плотом,
На сонці гріє кісточки свої,
Колишні, мабуть, згадує бої.
Які іще на старості турботи?
Заплющив очі й думками вита
У тих часах, коли був воїн бравий,
Ходив для князя добувати славу,
Степами на баскім коні літав…

Тетяна Левицька
2020.09.16 14:33
Вмилось фіалкою стомлене сонце,
спати вляглось залюбки.
Сонячні зайчики у ополонці
копанки, наче - мальки.

Стулює очі насуплений вечір,
хилить голівку свою.
Скиглять химери, чудні поторочі,

Сергій Губерначук
2020.09.16 09:48
Печія пече, а я пишу.
Печія пече, я не лягаю.
Світу цього велетенський шум
більшим болем з волі ремиґає.

Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій

Віктор Кучерук
2020.09.16 06:24
Г. С...
Скажу без крихти перебільшень,
В одну єднаючи думки, -
Чим ближче ти - тим далі інші
Усі заманливі жінки.
Твої і молодість, і сила
Непогамовної краси
Мене заручником зробили

Дума Козак
2020.09.16 06:10
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
Над містом вітер гонить хмар отари,
а низом – хвилі в бузькі в береги.

Багряне стелить осінь покривало
і листям роки падають до ніг.
Хоча попереду часу іще немало,

Олександр Сушко
2020.09.15 21:05
Я лежав у бліндажі та дивився на стелю. Глухі вибухи від мін та короткі автоматні черги долинали, ніби крізь вату. Зміну я здав, дві години пробую заснути, але марно - увесь час бачу поле ковили, а за ним далекий пагорб, з-за якого нас постійно обстріл

Ігор Деркач
2020.09.15 20:56
Уві сні дорогою іду я,
а по косогору, наяву,
колію нащупую нову,
поки не почую, – алілуя.

Дихаю свободою – живу,
островами пам'яті існую.
Меншає щасливих дежавю,

Тетяна Левицька
2020.09.15 16:40
Блукаю запиленим містом, а спека
розтоплює бруки обабіч бульвару.
Ледь влізла в тролейбус, бо мчати далеко.
Вмикаю зажуру, домівкою марю.

Рогата машина повільно у пробці,
як равлик на спицях, ні вийти, ні сісти.
А поряд розсілись дівчата і хлопці

Олександр Сушко
2020.09.15 14:07
Не знаю, ця реальність - сон чи яв?
Творець вже не в пошані, просто нулик.
А чи повірять гої в те, що я -
Пан Бог? Навряд. А скажуть: "Богохульник!"

А потім доженуть і розіпнуть,
Анафемою змиють Божу крівцю.
Церковникам не треба баламут,

Володимир Ляшкевич
2020.09.15 13:45
Сонячна система вискочила з енергетичної ями орієнтовно в 1700 році. Але повноцінне випрозорення - потанення і витончення "захисної сфери" навколо нас сталося ось щойно. Жодні маски, особливо звичного лицемірства, не вбережуть нині від об'єктивності зн

Ірина Вовк
2020.09.15 12:58
Картинка ІV. ЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯ НА ДЕРЕВІ РОДУ Дерево Роду малої Ірочки Вовк мало два великих розгалуження – по бабциній лінії родину Стасівих і по дідовій лінії родину Вовків. Але за дивним збігом обставин і бабцина, і дідова генеалогія родоводу оберталас

Іван Потьомкін
2020.09.15 10:42
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
...Все напливає,
Все сплива –
І товариство, і думки, і мрії…
І я десь поміж травами і птаством
Блідою цяткою впаду,
З’єднають лінії безмовні

Микола Соболь
2020.09.15 07:23
Це ранок ще чи пізня осінь?
Себе питаю на зорі.
Хтось вимикає ліхтарі,
хтось кине снігу на волосся,
а хтось промовить: «Дивний знак
чи мали це ми на меті?» –
Все сплуталось у цім житті
і не розплутати ніяк…

Віктор Кучерук
2020.09.15 06:39
Коли ти зрадила мені,
Я думав, що не буду жити
У знавіснілім з горя світі,
Але любов сказала: Ні!..
Хоча ти зрадила мені.

Я думав, що не буду жити
Так, як щасливому жилось,

Олександр Сушко
2020.09.14 22:02
Бог творив світ шість днів. На сьомий відпочивав. Так написано в Біблії. А що ж це за сьомий день, га? Що ж це за день, коли він став календарним? До реформ першої чверті четвертого століття нікому і в голову б не прийшло переносити шабат на інший день т

Тетяна Левицька
2020.09.14 17:25
Вересневі калинові брості
напилися вже крові землі.
Поки промені у високості
і душею ти не обмілів,
не віддай мене, любий, нізащо
ти ніколи нікому і я,
більш не втрачу рубінове щастя -
купиною буяє здаля.

Олександр Сушко
2020.09.14 14:14
І горілка не п'ється, і думи сумні,
Навіть осінь-чаклунка не тішить як завше.
Бо до страти лишилися лічені дні,
Не ординці рубатимуть голову - наші.

Он, катюга з сокирою йде навпрошки
Через рани мої та палаючі руни.
Не уникнути кари, бо гріх мій

Ірина Вовк
2020.09.14 11:26
Картинка ІІІ. ВІТЧИМ ОЛІЙНИК ТА СТАРА ЛИПА ЗАМОЙСЬКИХ За рік до смерті бабці Сивульки, у 1967 році, десь по Різдву в нашій Вовчо-Михайлівській родині прибуло – з’явився новий член сім’ї, мій вітчим Зеновій Олійник. Він працював у ливарному цеху Льві

Сергій Губерначук
2020.09.14 09:22
Ненависть і любов боролись на мечах –
і кожна за ім’я твоє стояла,
і кожна гинула.
І тисячі тебе аплодували!

Я слово честі дав
сказати це ім’я із вуст одних.
Але мені тепер однаково чиїх.

Олександр Сушко
2020.09.14 09:09
Загнали у підпілля вороги,
На сайті спокій, затишок нірванний.
Втомилися без мене від нудьги?
Звиняйте - цілий місяць був у "бані".

А чи буває святість без гріха,
Чи без горнила та ковадла кузня?
Тепер зірвався пес із ланцюга -

Ігор Шоха
2020.09.14 09:01
Сонце упало за обрії дня,
небо усіяли зорі...
ніч запрягає блідого коня –
місяць стає на дозорі.
Може, упали і ми із небес,
судячи, що ото сниться:
то летимо, то блукаємо десь
іноді з милою, інколи без

Віктор Кучерук
2020.09.14 07:23
То було не моєю провиною,
Що, під нападом щирих надій,
Цілувався з чужою дружиною
І радів насолоді гіркій.
Закохався з бентежністю дивною
І без ницості хитрих умов, –
Непорушною і нерозривною
Видавалася зріла любов.

Петро Скоропис
2020.09.14 06:57
Ми житимемо вдвох, на кілька миль
самі, за височенним валом дамби
від континенту, в сутіні довкіл
підвішеної саморучно лампи.
Ми почнемо за картами двобій,
начуємось, як стугонить прибій,
покашлюючи, пестуючи мрію
під рвійну шарпанину вітровію.

Ярослав Чорногуз
2020.09.14 06:13
Музика осіннього дощу
Чується надворі крізь фіранку.
Водяну завісу опущу
На печаль замисленого ранку.

Щось вона шепоче, шелестить,
Сріблом посипає тротуари.
І вив’язує за ниттю — нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.08.11 06:04 ]
    постнесмак
    благар благав блажив блажав
    усі ми із такого ж тіста
    то оптиміст чи песиміст
    & грязь на всіх одна й та сама








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (122)


  2. Лариса Маковей - [ 2020.08.02 11:36 ]
    У мене день народження! (пісня)
    В мене день народження! (пісня)

    Бачте, сяю я сьогодні в гожій вишиваночці!
    Тож, приходьте на гостину паничі й паняночки!
    Будем файно танцювати за мого погодження!
    А Ви мене привітайте з днем мого народження!

    Приспів:
    Гей, музики, грайте вправно з вечора й до ранку!
    Хай мої здійсняться мрії й дивні забаганки!
    А Ви, хлопці, споглядайте, я ж така гарненька!
    Беріть в жони, не вагайтесь, поки молоденька.
    ________________________________________
    У цей день я народилась красним, теплим літечком!
    Виростала при садочку, мов медяна квіточка!
    Вмита росами й дощами, і веселим сонечком!
    І своїх батьків хороших - наймиліша донечка!

    Приспів
    _________________________________________
    Чепурилась, прикрашалась в дороге намистечко!
    Вишиваночка у мене з ніжного батистечка.
    Я красуня-українка славного походження!
    І сьогодні, ось святкую, день свого народження!

    Приспів
    __________________________________________

    02. 08. 2020 Л. Маковей


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.05.28 05:30 ]
    Під дощем
    Краплі сонця бузковою ніжністю,
    наче дотики на листках,
    Я з весіннім дощем надіюся,
    Сподіваюсь на тебе в снах.

    Ми обіймемось ще, зустрінемось,
    І промокнемо наскрізь ми
    Під деревами облетілими,
    Посміхаючись, восени.

    Сміх наш сонну розбудить вулицю,
    Відгукнеться бруківки стук,
    Наче серце, дорога стулиться,
    І заб’ється в долонях звук.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.10 16:56 ]
    Відрадний*
    Я по Метробудівській іду,
    Там знайду на задницю біду,

    Долю дуже важко обдурить
    Хто ж мені дасть в зуби… закурить?!

    Все пройшло моє дитинство там
    Валер"янку я давав котам,

    Ми були веселі пацани –
    На базарі крали кавуни.

    У п`ятім класі заодно
    На горищі цмулили вино.

    В сьомому в аптеку я ходив
    Купувать собі презерватив.

    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    А потім разом в лісі як на те
    Займалися кунг фу і карате,

    І були на Борщагівку** злі,
    З нею розібратися ішли.

    Їй оголосили всі війну,
    Билися ми стінка на стіну.



    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    27 червня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)***


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  5. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.29 07:52 ]
    СОРОМ
    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні соло - бранки
    Невтомні блазнів забаганки
    На плечі наші - панів статки

    Один на одного зливають
    Не червоніючи все грають
    І так все швидко забувають
    Коли мандат свій - залишають

    Актори різних коаліцій
    Оберігають зміст традицій
    Завжди у ракурсі амбіцій
    Психологічних блеф - позицій

    Вже стільки років набивають
    Офшорам адресат міняють
    Так безсоромно розкрадають
    Де зупинитися - не знають

    Дійшли до того що вбивають
    Народ свій власний зневажають
    Так ситно п*ють , і наливають
    Із глузду з*їхавши - ікають

    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні блеф - антракти
    Продажні , рідні куртизанки
    Вже не до сміху - ваші жарти.



    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.28 22:40 ]
    Ми з тобов у Трускавці гуляли
    Ми з тобов* у ТрУскавці гуляли,
    У чарівнім квітні навесні.
    І дощі як із відра не лляли,
    Це було неначе уві сні.

    Місто все – немовби на долоні,
    Нас везе на бричці чичерон**.
    І піддакують розмові коні,
    І дерева мружаться з-під крон.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний*** то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води –
    Спацерую**** вулицев*****,
    Наче молодий. ДВІЧІ

    І цвітуть дерева у розмаї,
    Нас везе в колибу чичерон.
    Я свою кобіту****** обіймаю,
    Так, немов циганський той барон.

    Старовинних вуличок привілля
    І чорнявки милої краса.
    Я лечу з хмільного божевілля
    У бузково-ніжні небеса.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води.
    Спацерую*** вулицев****.
    Наче молодий. ДВІЧІ

    *Тобов – тобою (галицький діалект)
    **Чичерон – похідне від італійського «чичероне» - екскурсовод.
    ***Файний – гарний (гал. діалект)
    **** Спацерую – дефілюю, прогулююсь (галицький діалект, полонізм).
    *****Вулицев – вулицею (гал. діалект).
    ****** Кобіту – дівчину (гал. діалект, полонізм).

    28.09.7526 р. (Від Трипілля) (28.11.2018)



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2018.09.03 09:44 ]
    Чорно-біле й кольорове
    Повертаю у сни кольорові,
    неосяжні у білому світі,
    де уява малює готові
    як на парті дитячі графіті.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші ще юні літа.
    Кожну сторінку гортай,
    не оніміють уста.

    І тоді наше біле і чорне
    постає кольоровим курсивом.
    Пригадається все неповторне
    і забути його неможливо.

    Через далі і милі розлуки,
    поза гавані, площі, причали
    ще почуємо душ перегуки,
    що ніколи іще не звучали.

    Як оцінка за усні уроки
    наша доля іще усміхнеться,
    і зійдуться усі одинокі
    паралелі на лінії серця.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші далекі літа.
    Першу сторінку гортай.
    Не затамовуй уста.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  8. Лариса Пугачук - [ 2018.01.04 17:06 ]
    Мантри
    З мавзолею винести труп.
    Зняти Христа з хреста.
    Не розпинати більше
    інших.
    Не розпинатись.

    (На обід салат із капусти, суп,
    рис на гарнір до риби,
    підфарбувати вуста
    цілунком
    Ой, записати вірш (а...) —
    тільки б не застогнати
    від насолоди й мук)

    Ворогу мовити bye —
    стати від того дужим.
    І повернути віру
    вірним.
    Не зупинятись!
    Йти до мети рівно,
    ревно, та обережно:
    поруч чатує край
    клятий.

    (На вечерю якась
    добра і ще й корисна
    страва, і трохи співу
    солодощів з відтінком
    раю.
    Що завтра?
    Знаю тільки, що завтра — буде!
    Але про нього буду
    думати, як О'Хара, — завтра)

    04.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  9. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:32 ]
    Дощ за вікном
    Як колись-то до́щик набридав мені!
    Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
    Та в новому пластиковому вікні
    Заглухає навіть заметіль велика.

    І повзе по шибці дощова сльоза,
    Оніміла – крутиться кіно без звуку.
    Хто б оце раніше про таке сказав? –
    Дощ мені, як душу, виливає муку.

    Я в теплі, не знаю вітру і сльоти,
    Навіть кішка вухом не веде – заснула,
    А знадвору б’ється мовчазне: «Пусти!
    Прочини вікно, щоб ти мене почула!»

    Ходить дощ
    край вікна,
    Ллється пісня
    сумна,
    Чи то пісня,
    чи плач –
    Я не чую.
    Пробач…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  10. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:07 ]
    На Святки вечір...

    На Святки вечір тихий
    У променях зірок,
    На річки срібну кригу
    Ледь падає сніжок.

    З морозу –в теплу хату,
    Тріщить в печі вогонь,
    Чай з чебрецю та м'яти,
    Візьми з моїх долонь.

    Прозорі свічі тануть,
    Святковий тане час,
    І спогадами стануть,
    Хвилини ці для нас.

    Коли Різдвяний вечір
    На білім полотні,
    Околиця містечка
    Бринить десь вдалині.

    Навколо тільки тиша,
    Вогонь в печі тріщить,
    Кохання повість пише,
    Для двох чарівна мить!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:40 ]
    Околиця


    Життя підкинуло зеро,
    Й курити дуже хочеться,
    Строкатим натовпом в метро,
    Спішить-біжить околиця.

    Мене минає як ріка,
    Раптову гілку зломану,
    Я ж наче світло маяка,
    Ловлю непевні спомини.

    Спішить як всі нема причин,
    Не будем разом більше ми,
    Дим сигарет—міський полин,
    А сум мій стане віршами.

    Час пік минув. З почином, день!
    Життя щоб жити створене
    Від спогадів до тих знамень,
    Де сліз і щастя порівну.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Шоха - [ 2017.11.20 21:59 ]
    За літами розлуки
    Недоля літає, а доля воркує,
    що ладо у неї один.
    Голубка гукає, а голуб не чує.
    Минула пора роковин.
                       Не прилітає сизокрила
                       як у минулому було.
                       Учора милого любила,
                       а нині – вирій у село.
    І сонечко сяє, і вітер гуляє,
    і лине у душу весна.
    А щастя минає. А лада немає.
    Літає голубка одна.
    У бабине літо вертається осінь.
    У мареві мало надій.
    Недоля воркує. А доля голосить:
    – голубонько,
                       – голубе мій.
                       Літає милий, сизокрилий
                       один у недосяжну вись.
                       Чого удвох не долюбили,
                       не надолужимо колись.

                                          2012-2017


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  14. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Валентин Ліпчинський - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  16. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:33 ]
    Білі роси
    Впав туман на білі роси,
    Майже зимня вже пора,
    Серце ще тепла так просить,
    Так від щастя завмира.
    Із тобою ми ще поряд,
    Кава в чашках на столі,
    Ще осінній ранок зорі,
    В завіконній гасить млі.
    Нині ранок такий тихий,
    Лиш синичок перегук,
    Та не має в тому втіхи,
    А є втома від розлук.
    Білі роси скраю стежки,
    Тане час як ця імла,
    Я збираюсь в край далекий,
    Де ні щастя ні тепла…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Шоха - [ 2017.10.28 13:36 ]
    Біла журба
    Ви чули?
                   Ви чули, як осінню
                                  падає листя
    із кучерів сивих,
                   із кучерів білих беріз?
    І ронить калина
                       червона калина
                                          намисто
    і капає,
            капає море зачаєних сліз.

    Це осінь ридає,
                  це осінь орошує поле.
    А ви пам'ятаєте
                         кру і курли
                                     журавлів?
    На білому світі немає,
                              немає ніколи,
    коли не чекає
                  із вирію
                              мати
                                        синів.

    Буває
           війною риплять
                        дерев'яні протези,
    коли повертає у бій
                             атакуюча ніч.
    Але не у цьому,
                 не в тому, –
                             як мовиться, –
                                              річ...
    Ви бачили як
                 усміхаються
                                   білі берези,
    коли оживає
                  поранене серце
                                       юначе?
    А мати радіє і плаче, –
                      тримайся, козаче!
    Радіє і плаче,
              і плаче од радості стріч.

                                          28.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  19. Тата Рівна - [ 2017.05.24 10:44 ]
    Гурби
    Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
    Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
    Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
    Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
    Ми, по коліна в траві й анемонах, спинами сонцю відкриті –
    Риємо шанці, ставим гармати – нікуди ж бо відступити!

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Гурби!.

    Тиснуть Мости, з Хижаків холод віє, йдуть Хижаки у атаку
    Згублять «Мамая» - покличем «Андрія», «Докса», «Панька», «ЗалізнЯка»
    Нас тридцять дев’ять – а їх майже триста – в білих гробах поселенців.
    Буде цей ліс пам’ятати довіку двадцятирічних шаленців!
    Обгів – Ступно – Москалівка – Чернява – сутички ярі, річка кривава.
    Річка Понора, хлопці – по норах. Наші Криївки стали – Собори!


    Лінії юних життів розпрямились – чисті долоні як дівка.
    Я не добіг та душа долетіла, сіла душа на Криївку.
    Квітами чорними ліс простелився, Гурбенські Гори – повстанки –
    Стали супроти червоного ката, грудьми зупиняючи танки.
    Люті години в котлі з тіл та поту, криці, вогню, криків болю –
    Булькав компот, те опійне чар-зілля, якого зварила нам Доля.


    Хлопці! Ганнусю! Мамо! Сестриці! Будем із вами – з Божої ласки…
    Може, воскреснем з трави чи з ялиці ще до наступної Пасхи.
    Я пташенятком зрОджуся в світі, злину до рідної хати,
    Зачну вам, мамо, піднімусь, тату, тиху молитву на ніч співати.
    Квітень – мінливий, квітень – лукавий. – Вбито «Мамая», спалені села –
    Сіла душа на Криївку й зітхає. Бігме, вона не весела…

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Нас освятили Гурби.
    Нас воскресили Гурби.
    Гурби!.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  20. Ванда Савранська - [ 2016.12.28 01:31 ]
    * * *
    З любов'ю старою стрічатись не треба:
    Згадаєш, як біль наплива,
    Як вчишся шептати до квітів, до неба
    Не мовлені вчасно слова,
    А сонячні мрії лишилися в літі
    Й немає дороги туди,
    І мусиш боротися в темному світі,
    Щоб радість здобути з руди...

    Про все не розкажеш і вже не розрадиш,
    Роки — це життя, це не мить.
    З любов'ю старою удруге ти зрадиш,
    То хай вона в пам'яті спить.
    Не ятри тепер свою визрілу душу,
    Не збуриться й інша душа.
    Хіба що тобі вона зовсім байдужа,
    Хіба що вже зовсім чужа...

    27.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Лазірко - [ 2016.11.21 03:15 ]
    вiн iде
    1.

    він іде
    а за плечима день
    сто пісень
    з очима херувимів
    він іде
    несе в думках едем
    сто імен
    за обрій невмолимий

    (приспів)

    кожна мить
    почувається вдома
    як болить
    я у пісні зведу
    білих крил
    надихаючий помах
    ріки нот
    з океанами душ

    не тамуй
    сумом серце гаряче
    відпусти
    за вітрами жалі
    як є ті
    за якими заплачуть
    не мине
    світло тої землі


    2.

    він іде
    дорогою цвіте
    де-не-де
    вплітає в небо терня
    він іде
    і дихає едем
    мов душа
    хлібів у свіжих стернях

    (приспів)

    3.

    він іде
    хоч пахне смертю степ
    ніч паде
    на плечі чужиною
    він іде
    і чути як росте
    Божий день
    між болем і війною

    (приспів)

    17 Лютого, 2016



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  22. Ігор Шоха - [ 2016.11.01 15:19 ]
    На чеку
    Добро зі сходу не приїде.
    Одні японці ще рідня.
    А як почую, – йде сусіда,
    то розумію – кацапня.
                      І хай ідуть будьонні і чапаї
                       за бойове опудало кремля.
                       А ми усі бандери-самураї
                      не любимо і духу москаля.
                   Не пустимо у душу москаля.
    Мені війна не рідна мати.
    І треба бути на чеку.
    Коли іде орда проклята,
    то я висмикую чеку.
                         І хай мене залякує Росія,
                   та я завжди, як юний піонер,
                       готовий зупинити інвазію
                         чергової колони еСеСеР.
                            І п'ятої колони еСеСеР.
    Таких, як я, багато буде,
    аж поки видохне орда
    і заживуть на волі люди
    і буде горе – не біда.
                  Нехай воюють урки і заброди
                      у себе, біля самого Кремля.
                         А ми усі за унію свободи
                         і волі на поталу москаля.
                   Щоб не було і духу москаля.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.18 22:05 ]
    Вересневе літо
    Чарівниця осінь сіє жовте листя,
    Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
    І співає птаство жваве, голосисте
    І усе навколо співом звеселя.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    І хоч день коротший все стає дедалі,
    Відлетять у вирій скоро журавлі.
    Тихо у багряній розчинюсь вуалі,
    Зацілую осінь у ясні жалі.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    Гаю мій коханий і природо люба,
    Де іще так гарно я розкошував –
    Підставляє осінь для цілунку губи
    І гублю від щастя я усі слова.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    10.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (8)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.08 00:04 ]
    Па-де-де на хвилях*
    Па-де-де на хвилях, па-де-де,
    Це вам не в союзі – «ДНД»,
    Це на пузі юзом де-не-де,
    По камінню пупом, як ніде.

    Баранці на хвилях, баранці,
    Ковзає медуза у руці,
    Опіки від неї на лиці -
    О які приємні миті ці.

    Тут на хвилях справжній парадиз,
    Посейдон пасе біленьких кіз.
    Граю морем, наче граф, маркіз…
    (Лобом не ударся в хвилеріз!)

    Каменюччя в морі. Каменю…
    В барі і креветки є в меню,
    Я в твоїх обіймах опиню…
    Ми в нічному морі в стилі «ню»...

    31.07.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (11)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.14 02:44 ]
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов*
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
    В моїм серці ся зашпортала любов.
    Моє серце так калата, як стара, подерта шмата,
    За тобов, моя кохана, за тобов.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    В очі фарбу дуже ти собі не ллєй,
    Бо ти фарба виїст очі, хто ж тебе сліпаку схоче?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    У трамвай ти на ходу не залажєй.
    Бо трамвай як хопит ногу і потєгне на дорогу,
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    З самольота з парашутом не скачей,
    Парашут ся не відкриє, Кров тя нагла враз залиє,
    Ти вважєй, моя кохана ти вважєй.
    Парашут ся не відкриє, Хто ж тоді ми ноги вмиє?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    До сусіда, до Івана не лажєй,
    Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    А в той вечір із дахівки падав дощ.
    Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
    Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
    А я мокнув, як той дурень під дощем.

    Якось раз сказала ти мені: "Іван,
    Приходжєй, ми разом ляжем на диван."
    Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
    Ну а вчора ти поставила капкан.

    Було літо, була осінь, вже зима.
    Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
    Я тебе підкараулив, ти пішла додому з гулев.
    Була в нас одна дівчина, вже нема.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (8)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.08 23:12 ]
    Арія березневого кота*
    Пам"ятаю, ніч була холодна,
    Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
    І вікно вже не світилось жодне,
    Бо тихенько й ніжно муркотав.

    Не скажу тобі, кохана, "Мяу!"
    Це не личить весняній красі,
    Лиш коли звучить потужне: "ВАУ!"-
    Вікна відкриваються усі.

    Пісня ця моя бентегу плодить,
    Я співав до самозабуття...
    "Господи! Ну хто це так заводить?!
    Певно нам підкинули дитя!"

    Господиня вибіжить в тривозі,
    І впаде у шоці раптом ниць:
    Світять їй в закоханій знемозі
    Пари дві палаючих зіниць.

    Розпусти хвоста, моя ти крале,
    І об мене шубкою потрись,
    Про твою я вроду досконалу
    Піснею тривожитиму вись.

    Тож почнімо ми весняні гони,
    Ти - втікай, я ж буду доганять!
    Хай коти із різних регіонів
    Хором "ВАУ!" також закричать!

    28 лютого 7517 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (10)


  27. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.10 12:56 ]
    ***
    І пішов собі дощ —
    у дощ
    бруківкою вулиць
    і площ.
    Сам собі
    по дощі —
    дріботів по склі,
    по дахах,
    стукотів грішми
    у ринвах.
    Біг і йшов
    раз – два, раз – два, раз – два…
    .

    Кап – кап – кап,
    а у шибках кришталь.
    Кап – кап – кап,
    а у краплях вуаль.
    Кап – кап – кап,
    а на розі вночі
    все стояв і стояв
    у благенькім плащі
    на безлюдних вітрах
    сам в собі —
    одинокий
    львівський скрипаль.
    .

    Біг і йшов
    стрімголов — знов і знов…
    Сам собі
    по дощі —
    світ за очі
    вночі.
    Ну і що
    що в плащі?
    Все одно
    на дощі
    йти йому одному уночі
    по холоднім студенім дощі…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.24 02:50 ]
    Таксі Шансон*
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  29. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:00 ]
    Голубонька
    Білокрилая голубонька
    прилетіла до подруженьки,
    довго з нею воркувала ,
    про свою любов зітхала.

    Ой, голубонько , голубонько,
    ти не вір своїй подруженьці,
    як з тобою воркувала ,
    тобі в душу заглядала.

    Білокрилая голубонько,
    прожени свою подруженьку,
    бо до тебе заздрість мала,
    твого хлопця чарувала.

    Будеш знати як, голубонько,
    довірять своїм подруженькам,
    вибирай з ким воркувати ,
    про свою любов казати.

    Ти лети, моя голубонько
    і забудь лиху подруженьку,
    прожени гірке кохання,
    що несло розчарування.

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Тетяна Сахно - [ 2015.08.17 09:33 ]
    Сало їсти- це наука
    Дуже я люблю свята
    і причина тут проста,
    бо на свято є сальце -
    й підростає черевце.
    Занесу сальце до хати:
    гарне в мене буде свято.
    Сало їсти – це наука,
    ти лише мене послухай:
    сало з перцем - до обіду,
    на вечерю - сало з хріном,
    з рум`янесеньким бочком,
    ще й натерте часничком,
    а м`якесенька шкуринка -
    гарна мабуть була свинка.
    До сніданку - сальтисон:
    салу змінено фасон.
    Для гостей - сальце в духовку:
    не давати ж їм перловку?
    Щоб сальце їм подавати,
    треба ще й чарчину мати.
    Салу гості раді будуть:
    вас ніколи не забудуть!
    Навіть сплю і сало бачу:
    я до сала не ледачий,
    бо завжди сальця до свята
    не буває забагато.
    Правду люди ніде діти-
    салу треба нам радіти,
    коли сало на столі
    значить в нас хороші дні.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.02 11:55 ]
    Яблунева заметіль
    (Пісня)


    Диво-сад квітує знов
    Та й у пору травневу,
    Поринаємо удвох
    В заметіль яблуневу.

    Приспів:

    Яблунева заметіль,
    Заметіль яблунева,
    Стежечку мені й тобі
    Стелять пелюстки рожеві.

    Нас засиплять пелюстки,
    Мов сніжинки пухнасті,
    Закружляємо в танку,
    Захмелілі від щастя.

    Приспів:

    Нехай лине пісня ця
    Голосна аж до неба.
    Поєднала нам серця
    Заметіль яблунева.

    Приспів:

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Віктор Ох - [ 2014.11.27 22:51 ]
    Танці молодості


    Де танцмайданчик «Ж а б а» кожен знав і знає –
    трохи вниз до річки і вправо у гайок.
    Л а б у х і в а н с а м б е л ь вам будь-що заграє,
    хочете – «адєсу», хочете – хард-рок.
    На с а к с і грав сам Льова
    так неймовірно к л ь о в о –
    у всіх, хто його слухав, мокріло у паху.
    А на гітарі Вова
    рвав душу знову й знову,
    своїми с о л я к а м и видавлював сльозу.

    А кафешку поруч «Поплавком» назвали.
    На розлив там пиво, соки і вино.
    За р у б л я в бокали там сонце наливали*.
    Було це не зараз! Було це давно!
    Там юні діви з пляжу
    без фарб і макіяжу
    в халатиках легеньких. Нема гарніше їх!
    Всі юнаки активні,
    стрункі, швидкі, спортивні,
    і мускули рельєфні ще й кожен мав із них.

    Нині в тому місці клуб нічний «Камела».
    Там під фонограму скаче м о л о д н я к.
    Автогенні спалахи, скрегіт децибелів.
    Під блідою шкірою конопля і мак.
    Гель, фарба, туш, помада
    і пірсінгом бравада.
    Усе фірмове з п о н т о м – тату і навіть крем.
    Тупа на пиках маска.
    Судомна д у п о т р я с к а.
    Невже й від цього буде в них ностальгійний щем.
    -----------------------------------
    Хто не знає:
    * – «Сонце в бокалі» – популярний в 70-ті шмурдяк.
    Лабух – ресторанний музикант, який окрім основної програми виконує музичні твори різних жанрів на замовлення.
    --------------------
    Виконує – Ярослав Чорногуз
    Запис – Руслан Шевченко
    Кліп – Олексія Тичка:
    http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME
    =====================


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.21 00:55 ]
    Олексій Тичко Пісня під баян*
    Застільний музико, зіграй на баяні!
    Натисни на клавіші строго у такт.
    Сьогодні - веселі, щасливі і п'яні,
    А завтра, я знаю, вже буде не так.

    Затягнемо дружно "Акацію білу",
    Вона у невмілих і то зазвучить.
    Очистимо піснею душу зболілу
    І кожний згадає своє у цю мить.

    Ви, куме, налийте по вінця горілки,
    Бо тяжко тверезим дивитись у світ…
    Співаємо хором, горілка - як ліки,
    Сусідка весела і п’яний сусід.


    Приспів.

    Кругленькі клавіші старенького баяна,
    По чорних тисне і по білих раз-по-раз.
    Всього два кольори для здійснення бажання,
    Хай буде пісня і веселощі для нас.

    7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (8)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2014.06.05 23:10 ]
    Гойдалка кохання*
    Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
    Готове горе вже зими змаганням!
    Не гайся, галочко, і бігти устигай –
    Розгойдується гойдалка кохання.

    Агонія снігів гряде на берегах,
    Густі гілки згинаються дугою…
    Гойдаємось, кохаємося – ах, ах, ах! –
    Вагання невагомістю легкою!

    ГойдА! ГойдА! Ого! Ого! Ага-а-а! -
    Зневагою до гніву гравітацій,
    Де ігнорується жива вага –
    З галантністю голубимося грацій.

    Гойдай мене, гойдай мене, гойдай! -
    Ти гаряче гукаєш гуком ярим…
    І я гойдаю, аж регоче гай,
    Аж розбігаються безгучно хмари!

    10.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2014.05.31 22:44 ]
    Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (8)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2014.04.23 19:12 ]
    Пісня патріота-Казанови
    Хай дружина мене ні, не лає,
    Не батькує у лад і не в лад,
    Бо од неї втечу в Миколаїв
    До найкращих у світі дівчат.

    Не поїду ні в Рим, ані в Канни -
    Ти квитки мені в руки не сунь -
    Хай клекочуть у грудях вулкани
    У розкішних місцевих красунь.

    По Радянській пройдусь акуратно,
    Бідні очі мої – в різні бо…
    Тут вродливиць на метрі квадратнім
    Більше, ніж у Парижі, їй-Бо.

    Я дивуюсь, дивуюсь, дивуюсь
    Цій жагучій південній красі –
    Щічки-персики, вами милуюсь,
    Мов би сонцем налиті усі.

    Не поїду ні в Рим, ані в Канни,
    Вже вони, наче сіль ув очу,
    Між вулканів отут, між вулканів
    Магмопристрасно я протечу.


    14.04.7520 (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (22)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.03.14 19:34 ]
    Прозвучала пісня
    Шановне товариство! Сьогодні по каналу "Культура" Українського радіо в передачі "Мистецька афіша" (ведучий - Президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України - Віктор Герасимов) прозвучала наша спільна в Віктором Охріменком пісня "Колискова для коханої" (моє виконання Я.Ч.). Послухати можна ось тут: набрати в інеті: радіо "культура"; архів передач ІІІ каналу Укр. радіо; передача "Мистецька афіша" з 10.15-10.25. На жаль, посилання невірне: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=404428.
    Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
    http://maysterni.com/publication.php?id=93711

    З повагою

    Ваш

    Ярослав Чорногуз


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (4)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2014.02.14 21:15 ]
    Наталі (пісня)
    Буде в мене красуня-жона,
    Я просив тої ласки у Бога,
    Оминула ти мого човна,
    Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Я почав, я почав випивать,
    Бо не я п`ю тих любощів меду,
    Поки лікар-нарколог, мов тать,
    Не зашив мені в спину торпеду.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Наталі ти моя золота,
    Скоро стану циганським бароном,
    Утечеш ти тоді од мента,
    Золоту одягнеш ти корону.

    ПРИСПІВ:
    Ах, життя, небезпечна це гра,
    Сяє листя на вітах зелене,
    Наталі ще старіть не пора,
    Тож виходь, моє серце, за мене!

    1.01.7521 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (16)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2013.12.18 21:17 ]
    Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2013.10.01 23:35 ]
    Осіння дефіляда
    Дощ осінній крапа де-не-де,
    Витискає хмару немалую,
    Струнконога кралечка іде,
    По Хрещатикові дефілює.

    ПРИСПІВ:
    У стовпа заїхав «Мерседес»,
    Як побачив змійками панчохи,
    Київ замовкає враз увесь,
    Тільки чуть навколо «ахи» й «охи».


    Світ не бачив ще тебе таку –
    Чарівну, звабливу Люсю-Мусю,
    Наче песик той на ланцюжку,
    До твоєї тіні прив`яжуся.

    ПРИСПІВ:
    Ти поміть у натовпі мене,
    За тобою йти, повір, я мушу,
    Над тобою - диво осяйне -
    Парасолькою одкрию душу.

    О моя любов, моя Лю-Лю,
    Хай сипнеш з очей у мене перцем –
    На калюжу плащ я простелю –
    Ніжкою ступай мені на серце.

    ПРИСПІВ:
    Хай презирливий почую сміх,
    Але знай, чарівна диво-Ладо,
    Я вже, я вже біля ніг твоїх,
    Ти моя осіння дефілядо!

    30.09.-1.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (16)


  41. Юрій Лазірко - [ 2013.09.27 05:07 ]
    i знати не знала
    (пісня)

    і знати не знала для чого птахам не до сну
    а зілля шукала для серця — на теплу весну
    вагалися кроки мої
    трималися лісу й доріг
    та голос губився луною не йшов і не біг

    ти випав як злива і серце моє розцвіло
    у краплях щасливих веселки міцніло крило
    проміння мені дарував
    без меду солодкі слова
    злипалися ніжно у віях коли цілував

    і хотілося жити твоїми світами
    і котитися сонцем цілунку шляхами
    у тобі оживати метеликом білим
    і чекати на космос мурашкою тіла

    та стало нас мало як світла у місті нічнім
    і листя опало і холодно тільки мені
    ці вікна рибини немов
    дивилися ніби в трюмо
    і я відчувала як осінь заходила в кров

    осінь гуляла неначе повія
    спила до краплі останні надії
    бути без тебе — не гратися з Богом
    клаптиком неба латати дорогу
    плакати гірко і так засинати
    слухати вітер і тінню ставати
    плавати нетом у світ віртуальний
    там завмирати у тиші сусальній
    чути себе відчувати в легенях
    жовч тютюну і коріння мігрені
    і не в собі переносити волю
    зводити сум до ковтка алкоголю

    дивилася в небо що сипало зорі мов сіль
    голубила думку а та переходила в біль
    і скроні неначе бруньки
    щораз набухали гірким
    життям що текло непомітно з тремкої щоки

    а хотілося жити твоїми світами
    і котитися сонцем цілунку шляхами
    у тобі оживати метеликом білим
    і чекати на космос мурашкою тіла
    аби бігла панчохою ще одна стрілка
    і крутилась у щасті годинника білка
    зодягалися дні у хвилини барвисті
    у думки де ти є переписаний чисто
    аби тільки не сон аби тільки не пісня
    аби все що було долітало до після
    відпускаю тебе як човна мертва хвиля
    залишаю собі що на серце ти вилив

    26 Вересня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (24)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2013.07.20 01:38 ]
    Мілі-циціо-нерка (бандитська пісня)
    Ах, яка ж там іде струнконога! -
    Із києчком гумовим в руці,
    Фіолетові форми небоги
    Милі ці, милі ці, милі ці!

    Милі ці… міліциціонерка!
    Грає усмішка там на лиці,
    Гляне в очі, немов у люстерко,
    І зведеться в зіницях приціл!

    ПРИСПІВ:

    Арештуй мене, міліцицюнько,
    І «браслети» на руки надінь.
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься «Дінь-дінь!»

    Я завдам тобі, мила, «роботку» -
    Серце в грудях так шпарко: «Йок-йок!»
    На твою міліцейську «пілотку»
    Вже піднявся бандитський «кийок»!

    Нападу я на тебе, як мамба,
    Ти «черемхою» бризнеш між брів…
    Вже я плачу, ось-ось мені амба,
    Від кохання я весь занімів.


    ПРИСПІВ:

    Арештуй мене, міліцицюнько,
    І «браслети» на руки надінь,
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься: «Дінь-дінь!».

    Наді мною ти вже – господиня –
    Я вдихаю «черемху» волось»,
    Колихаються груди, мов дині…
    Чи мені це наснилось, здалось?!

    Напад на міліциціонерку!
    І за спробу її «дінь-дінь-дінь»
    Запроторить Феміда уперта
    До сибірських мене володінь.

    ПРИСПІВ:

    Тож згадай мене, міліцицюнько,
    Між тюремних своїх володінь.
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься «дінь-дінь!»*

    13-17.06. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (16)


  43. Володимир Книр - [ 2013.07.19 17:04 ]
    Pod samowarem (Біля самовару)
    Знов травневі дні,
    каштани квітнуть надзвичайні.
    Не до них мені,
    коли я маю справи чайні.

    Приспів:
    Ми біля самовару, я і Маша,
    кажу я: "так", жартує Маша: "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Чаю нам ледь вистачає,
    ми ж бо цілунки запиваєм чаєм.
    Ми біля самовару, я і Маша.
    І так сиділи б з нею день при дні.

    Поки те та се,
    нас пограбовано, звичайно.
    Винесли усе,
    та не приладдя наше чайне.

    Приспів:

    То ж біля самовару - я і Маша,
    кажу я "так", а Маша каже "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Так рум'янець до лиця їй,
    та погляд Машин дещо обіцяє.
    Й ми біля самовару, я і Маша.
    Було б нам нудно на самотині.

    2013



    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" 5.25 (4.92)
    Прокоментувати: | "Polish Bublitschki - Pod samowarem"


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2013.06.27 21:17 ]
    Мій бандитський київський район
    Я по Метробудівській іду,
    Там знайду на задницю біду,

    Долю дуже важко обдурить
    Дасть мені хто в зуби… закурить?!

    Все пройшло моє дитинство там
    Валер"янку я давав котам,

    Ми були веселі пацани –
    На базарі крали кавуни.

    У п`ятім класі потім заодно
    На горищі цмулили вино.

    В сьомому в аптеку я ходив
    Купувать собі презерватив.

    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    А потім разом в лісі як на те
    Займалися кунг фу і карате,

    І були на Борщагівку* злі,
    З нею розібратися ішли.

    Їй оголосили всі війну,
    Билися ми стінка на стіну.



    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    27 червня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)**


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (24)


  45. Володимир Книр - [ 2013.06.14 15:47 ]
    Серпанковий туман
    Ти дивишся мені так ніби-то у душу,
    В очах твоїх сумних читаю я "Зажди!",
    Та знаємо, нажаль, що їхати я мушу.
    Надовго чи? Хто зна? Можливо, назавжди.

    Приспів:
    Серпанковий туман над нами рожевіє,
    Вже вранішня зоря над тамбуром сія.
    Кондуктор не спішить, кондуктор розуміє,
    Що дівчину свою навік лишаю я.

    Запам'ятаю я усе, що ти сказала,
    Мить не забуду цю ніколи і ніде.
    Ще лиш один дзвінок, і стихне шум вокзала.
    Останній лиш дзвінок, і потяг відійде.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.27 22:56 ]
    Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
    Дипломат з долярами
    Кинув у сміття.

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов,
    Дипломат із баксами
    В бакові знайшов.

    ПРИСПІВ:

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов.
    Він фортуні дякує –
    Щастя там знайшов.

    Кінчиться наразі
    Це життя сумне,
    Ти із грязі в князі –
    Вознеси мене.


    Почалось для бомжика
    Не життя, а рай,
    Ти, фортуно, грошики
    Скрізь порозкидай.

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    ПРИСПІВ:

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    Я тепера, хлопці,
    Вже бомжацький дон,
    На Канари – гопца –
    Їду за кордон.

    Ось нардепом стану я –
    Боже, поможи,
    У Верховній Раді там –
    Партія бомжів.

    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Бо мене підтримує
    Весь бомжацький клан.

    ПРИСПІВ:
    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Більш не буде правити
    Нами бандюган.

    Вийшов з бандюганчиків –
    Щоб і я так жив.
    Тож наступний прийде нам
    Просто із бомжів.

    27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (27)


  47. Назарій Заноз - [ 2013.05.12 11:44 ]
    Хочеш коханий Пісня України. Вступ до опер
    Хочеш коханий для тебе я стану

    Галичиною тривожною дуже

    З пам’яттю доброю

    І без настану

    Все говоритиму про наше минуле

    Буду ходити до церкви молитися

    Свічки поставити і перемолоти

    Кості усім кому ми небайдужі

    Й тим хто байдужі - вони ж нам не чужді

    Буду просити щоб ти на побачення

    Більше квіток мені вже не приносив

    Краще приходь ти коханий зі стягом

    Так в моїх грудях щемітиме дужче

    Ще час до часу я просто зникатиму

    То з Піренеїв отримаєш вістку

    То з Апенін подзвоню випадково

    І розповім про невістку

    З Палермо, що тестя й тещу своїх не провідує.



    Хочеш коханий я стану Донбасом

    Тільки для тебе і тільки сьогодні

    Буду постійно чимось я зайнята

    Литиму труби й на своїм підвіконні

    Зліплю вазони із шахтного пилу

    Форми трикутної й напередодні

    Дня незалежності загляну у очі

    І сповіщу що кохаю я іншого

    Того сусіда що поверхом вище

    Ну пам’ятаєш квартира правіше

    Прапор ще в нього висить на балконі

    Трьох кольорів - посередині синій



    Хочеш коханий я буду Кримом

    Тобі від мене все буде спекотно

    Мова моя тобі завше звучатиме

    Шурхотом хвиль і шумом прибою

    Все по собі я пісок залишатиму

    І на губах твоїх буде солоно

    Смак пахлави у повітрі витатиме

    Й запах креветок червоних-червоних



    Хочеш я буду Поділлям для тебе

    Думати буду, що я у полоні

    В хаті постійно буде не проткнутися

    Турки й татари гулятимуть горді

    Запахом кави усе прокіптявиться

    Ти ж будеш завше готовий до борні

    І до походу далеко-далеко

    Щоби мене повернути з полону



    Хочеш я буду Поліссям й Волинню

    Й ми будем жити тоді серед лісу

    З вікнами що до болта виходять

    Я все тебе посилатиму к бісу

    Ти ж повернешся і в своїх долонях

    Знов принесеш мені букет очерету

    І комарів знову впустиш до хати

    Рано-ранесенько знову прокинемось

    І пробредемо ми щоб торгувати

    При пильній дорозі грибами

    Чорницями і повстанською зброєю



    Хочеш я буду твоїм Закарпаттям

    Завше з тобою говоритиму дивно

    І на подвір’ї поселю дві родини

    Ромів немитих

    І митих одну лиш

    Поруч своїми руками я створю

    Сад невишневий а сакури сад



    Хочеш я буду твоїм Запоріжжям

    Все воюватиму за тебе і просто

    Щоб не забути те діло хороше

    Битиму пики сусідкам і тіткам

    Бо ревнуватиму прости мене Боже

    Рідко усе ж я буватиму вдома

    А як буватиму то п’яною тільки

    Я на коні до квартири в’їжджатиму

    Й махатиму шаблею та довго кричатиму

    Аж поки мене не здолає утома



    Хочеш я буду для тебе Одесою

    І на питання відповідатиму довго

    Так що вкінці неодмінно завершу

    Знов запитанням

    Ну ти ж розумієш?

    Зватимусь я не інак Катериною

    Навіть якщо і зовуть мене Роза

    Ми переїдемо в іншу квартиру

    Ту де нічого не буде не спільного

    В нас і в сусідів і навіть в прохожих



    Хочеш я буду для тебе столицею

    Звісно до мене ти переїдеш

    Так що з кінцями що не позбудуся

    Навіть як схочу і навіть із ЗМОПом

    Будемо ми розмовлять соловї’ною

    Вдома але тільки не на роботі

    Будемо спати і в снах своїх бачити

    Як обираємо Київраду

    Але прокинемось і не поїдемо

    Велосипедами під Верховную Раду



    Хочеш коханий я буду з тобою…

    Собою?
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  48. Устимко Яна - [ 2013.04.10 17:42 ]
    Львів. нічне полювання
    ми йдемо на лови з левом
    раз два три
    повню чийсь носак розклеїв
    от чор ти
    на чотири - плани в клоччя
    і ме чі
    місто нас загризти хоче
    у но чі
    але ми вполюєм звісно
    п’ять шість сім
    наше сирникове місто
    всім всім всім:
    ми йдемо ховайтесь бóбри
    дев’ять де
    хай фортуна нинька добра
    в руки йде
    гей ворожко кинь-но карти
    на шинквас
    ні на лови йти не на варто
    раз два раз


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  49. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:29 ]
    Валентинка



    Я так сильно лю дівчи’ну
    Заколихую цю днину

    На хвили-ну й на секу-нду

    Надкусив я мандаринку
    Що забрав із під ялинки

    Мандари-нку й апельси-нку

    Файні маємо дарунки
    Я цілую твої руки

    Твої па-льці , твої о-чі

    Я малюю валентинки
    І ховаю у торбинки

    Валенти-нки, й мандари-нки

    Що казати я не знаю
    Бо писати не казати

    Я не зна-ю, я не хо-чу

    Твої очі, мої руки
    Мої пальці, твої вії

    Кльова па-ні, гарна тьо-тя

    Вас зі святом я вітаю
    Серенади я співаю

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі

    Ти богема я дилема
    Ти скуйовджена поема

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі
    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Сірий - [ 2013.02.15 10:24 ]
    На березі любові
    Ми слухали з тобою,
    Як грала тиша рання
    На березі любові
    Мелодію мовчання.
    Завмерли ночі звуки
    У піднебесній залі,
    І рук торкались руки,
    І вуст вуста торкались.

    Ще небеса високі
    Дрімали на деревах,
    І ніжки банив спокій
    У росах кришталевих,
    Габа живої річки
    Мовчала загадково,
    Ішло світання пішки
    Туди, де спало слово.

    Скрипалики прозорі
    Смички в туман ховали,
    І загасали зорі
    За сивим покривалом.
    Ми не будили слово,
    Не турбували мови,
    І так було чудово
    На березі любові!

    15.02.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (34)



  51. Сторінки: 1   2   3