ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2019.11.19 18:21
Володимир Висоцький. «Аліса»

Я Робін Качур, не босяк,
хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
та це мені - як з гусака вода!
Письменний навіть я так-сяк,
я вам - не пір’я для писак,
і це - моя позиція тверда!

Сергій Губерначук
2019.11.19 16:31
Твоє тіло, мов луг.
У бокалах квіток,
завжди повних нектаром,
я губи змочу пересохлі.
Я грудей твоїх друг,
я до ніг твоїх крок,
я той кінь, що над яром
цілує покоси пожовклі.

Козак Дума
2019.11.19 15:48
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
і зорепадом сиплеться по саду,
де сумно трохи й радісно мені.

Радію зорям в неосяжнім небі
і різнобарв’ю теплих кольорів,
та сумно, що цей день минув без тебе,

Микола Соболь
2019.11.19 15:06
Така собі у нас оказія –
В Європу йшли, прийшли в Євразію.

Ціди, корчмарю, по крайки вина,
Як не крути це не твоя війна…

Тобі одне: аби «текла» кабза!
І не важливо, що іде гроза…

Олександр Сушко
2019.11.19 14:02
Київ. Ранок. Поділ. Міст метро.
З кручі дивиться в темряву Либідь.
Затуманився сивий Дніпро,
Бо зима береги його білить.

Кров моя із порізаних вен
Світить з дна, де води по коліна.
Плесом хвиля у безвість пливе,

Іван Потьомкін
2019.11.19 10:09
Пригадую невимушені наші кухонні бесіди, котрі сягали і найвищої політики.
Немовби були ми поінформовані не згірше дипломатів..
Кричали ми й перебивали один одного, але не сердився ніхто.
До яких уже не пригадати півнів текли наші розмови на відстані

Тамара Шкіндер
2019.11.19 08:05
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.

Загубились найкращі слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -

Віктор Кучерук
2019.11.19 08:00
Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,
І в багряних заметілях
Не ховалися світи.
Та минає все на світі
Швидко сміхом чи слізьми, –
Вже у груди цілить вітер
Раннім холодом зими.

Олександр Сушко
2019.11.19 00:44
У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
Кровиця ручаєм стікає на олтар
Ровесників моїх - безногих і безруких,
Убитих у боях, полоні, просто так.

Запалені свічки погаснули від кривди,
Павуча борода вкриває образи.
Ти спав на небесах, коли вмирали ді

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Знов уві сні цілу ніч кричав...
Душу кацапи на дибі палять.

Тризуба ріжуть на серці ножем,
Прицвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Ввижаються знову мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих.
Я наче побачив Уляну -

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачем було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.

Сергій Губерначук
2019.11.16 16:28
Бог боронив од напасті зграю.
Біля латаття збирав.
Люди ніколи не бачили раю.
Хмиз догорав.
Вони розбігались за здобиччю знову
й тягнули в загальний котел
кішку, собаку, вівцю, корову.
На скелі сидів орел.

Іван Потьомкін
2019.11.16 13:22
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Оксана Логоша
2019.11.16 11:41
Листопадило...Листя падало
Вже останнє.Ось розтане і нестане
Його долі.Віти голі.Ніби й воля-
Ниють рани-"Рано,рано..."

Затуманило...За туманами
Павутинно.Понад тином
Сушить прядиво жовте прадиво-

Юрій Сидорів
2019.11.16 11:21
Заснув би, може, та не дасть
Поспати жодної години
Безсоння творчого напасть
Мені щоночі та щоднини.

Ні сном, ні духом - наяву
Ні з ким не сплю.
Пасу Пегаса.

Любов Бенедишин
2019.11.16 09:56
Приймаю
твоєї жорстокості ніж я:
з вершини блаженства –
до болю підніжжя.

Та знов –
почуттями –
угору, як вперше,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.10 16:56 ]
    Відрадний*
    Я по Метробудівській іду,
    Там знайду на задницю біду,

    Долю дуже важко обдурить
    Хто ж мені дасть в зуби… закурить?!

    Все пройшло моє дитинство там
    Валер"янку я давав котам,

    Ми були веселі пацани –
    На базарі крали кавуни.

    У п`ятім класі заодно
    На горищі цмулили вино.

    В сьомому в аптеку я ходив
    Купувать собі презерватив.

    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    А потім разом в лісі як на те
    Займалися кунг фу і карате,

    І були на Борщагівку** злі,
    З нею розібратися ішли.

    Їй оголосили всі війну,
    Билися ми стінка на стіну.



    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    27 червня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)***


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  2. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.29 07:52 ]
    СОРОМ
    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні соло - бранки
    Невтомні блазнів забаганки
    На плечі наші - панів статки

    Один на одного зливають
    Не червоніючи все грають
    І так все швидко забувають
    Коли мандат свій - залишають

    Актори різних коаліцій
    Оберігають зміст традицій
    Завжди у ракурсі амбіцій
    Психологічних блеф - позицій

    Вже стільки років набивають
    Офшорам адресат міняють
    Так безсоромно розкрадають
    Де зупинитися - не знають

    Дійшли до того що вбивають
    Народ свій власний зневажають
    Так ситно п*ють , і наливають
    Із глузду з*їхавши - ікають

    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні блеф - антракти
    Продажні , рідні куртизанки
    Вже не до сміху - ваші жарти.



    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.28 22:40 ]
    Ми з тобов у Трускавці гуляли
    Ми з тобов* у ТрУскавці гуляли,
    У чарівнім квітні навесні.
    І дощі як із відра не лляли,
    Це було неначе уві сні.

    Місто все – немовби на долоні,
    Нас везе на бричці чичерон**.
    І піддакують розмові коні,
    І дерева мружаться з-під крон.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний*** то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води –
    Спацерую**** вулицев*****,
    Наче молодий. ДВІЧІ

    І цвітуть дерева у розмаї,
    Нас везе в колибу чичерон.
    Я свою кобіту****** обіймаю,
    Так, немов циганський той барон.

    Старовинних вуличок привілля
    І чорнявки милої краса.
    Я лечу з хмільного божевілля
    У бузково-ніжні небеса.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води.
    Спацерую*** вулицев****.
    Наче молодий. ДВІЧІ

    *Тобов – тобою (галицький діалект)
    **Чичерон – похідне від італійського «чичероне» - екскурсовод.
    ***Файний – гарний (гал. діалект)
    **** Спацерую – дефілюю, прогулююсь (галицький діалект, полонізм).
    *****Вулицев – вулицею (гал. діалект).
    ****** Кобіту – дівчину (гал. діалект, полонізм).

    28.09.7526 р. (Від Трипілля) (28.11.2018)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.09.03 09:44 ]
    Чорно-біле й кольорове
    Повертаю у сни кольорові,
    неосяжні у білому світі,
    де уява малює готові
    як на парті дитячі графіті.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші ще юні літа.
    Кожну сторінку гортай,
    не оніміють уста.

    І тоді наше біле і чорне
    постає кольоровим курсивом.
    Пригадається все неповторне
    і забути його неможливо.

    Через далі і милі розлуки,
    поза гавані, площі, причали
    ще почуємо душ перегуки,
    що ніколи іще не звучали.

    Як оцінка за усні уроки
    наша доля іще усміхнеться,
    і зійдуться усі одинокі
    паралелі на лінії серця.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші далекі літа.
    Першу сторінку гортай.
    Не затамовуй уста.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  5. Лариса Пугачук - [ 2018.01.04 17:06 ]
    Мантри
    З мавзолею винести труп.
    Зняти Христа з хреста.
    Не розпинати більше
    інших.
    Не розпинатись.

    (На обід салат із капусти, суп,
    рис на гарнір до риби,
    підфарбувати вуста
    цілунком
    Ой, записати вірш (а...) —
    тільки б не застогнати
    від насолоди й мук)

    Ворогу мовити bye —
    стати від того дужим.
    І повернути віру
    вірним.
    Не зупинятись!
    Йти до мети рівно,
    ревно, та обережно:
    поруч чатує край
    клятий.

    (На вечерю якась
    добра і ще й корисна
    страва, і трохи співу
    солодощів з відтінком
    раю.
    Що завтра?
    Знаю тільки, що завтра — буде!
    Але про нього буду
    думати, як О'Хара, — завтра)

    04.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  6. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:32 ]
    Дощ за вікном
    Як колись-то до́щик набридав мені!
    Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
    Та в новому пластиковому вікні
    Заглухає навіть заметіль велика.

    І повзе по шибці дощова сльоза,
    Оніміла – крутиться кіно без звуку.
    Хто б оце раніше про таке сказав? –
    Дощ мені, як душу, виливає муку.

    Я в теплі, не знаю вітру і сльоти,
    Навіть кішка вухом не веде – заснула,
    А знадвору б’ється мовчазне: «Пусти!
    Прочини вікно, щоб ти мене почула!»

    Ходить дощ
    край вікна,
    Ллється пісня
    сумна,
    Чи то пісня,
    чи плач –
    Я не чую.
    Пробач…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  7. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:07 ]
    На Святки вечір...

    На Святки вечір тихий
    У променях зірок,
    На річки срібну кригу
    Ледь падає сніжок.

    З морозу –в теплу хату,
    Тріщить в печі вогонь,
    Чай з чебрецю та м'яти,
    Візьми з моїх долонь.

    Прозорі свічі тануть,
    Святковий тане час,
    І спогадами стануть,
    Хвилини ці для нас.

    Коли Різдвяний вечір
    На білім полотні,
    Околиця містечка
    Бринить десь вдалині.

    Навколо тільки тиша,
    Вогонь в печі тріщить,
    Кохання повість пише,
    Для двох чарівна мить!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:40 ]
    Околиця


    Життя підкинуло зеро,
    Й курити дуже хочеться,
    Строкатим натовпом в метро,
    Спішить-біжить околиця.

    Мене минає як ріка,
    Раптову гілку зломану,
    Я ж наче світло маяка,
    Ловлю непевні спомини.

    Спішить як всі нема причин,
    Не будем разом більше ми,
    Дим сигарет—міський полин,
    А сум мій стане віршами.

    Час пік минув. З почином, день!
    Життя щоб жити створене
    Від спогадів до тих знамень,
    Де сліз і щастя порівну.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2017.11.20 21:59 ]
    За літами розлуки
    Недоля літає, а доля воркує,
    що ладо у неї один.
    Голубка гукає, а голуб не чує.
    Минула пора роковин.
                       Не прилітає сизокрила
                       як у минулому було.
                       Учора милого любила,
                       а нині – вирій у село.
    І сонечко сяє, і вітер гуляє,
    і лине у душу весна.
    А щастя минає. А лада немає.
    Літає голубка одна.
    У бабине літо вертається осінь.
    У мареві мало надій.
    Недоля воркує. А доля голосить:
    – голубонько,
                       – голубе мій.
                       Літає милий, сизокрилий
                       один у недосяжну вись.
                       Чого удвох не долюбили,
                       не надолужимо колись.

                                          2012-2017


    Рейтинги: Народний 5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  11. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Валентин Ліпчинський - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  13. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:33 ]
    Білі роси
    Впав туман на білі роси,
    Майже зимня вже пора,
    Серце ще тепла так просить,
    Так від щастя завмира.
    Із тобою ми ще поряд,
    Кава в чашках на столі,
    Ще осінній ранок зорі,
    В завіконній гасить млі.
    Нині ранок такий тихий,
    Лиш синичок перегук,
    Та не має в тому втіхи,
    А є втома від розлук.
    Білі роси скраю стежки,
    Тане час як ця імла,
    Я збираюсь в край далекий,
    Де ні щастя ні тепла…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2017.10.28 13:36 ]
    Біла журба
    Ви чули?
                   Ви чули, як осінню
                                  падає листя
    із кучерів сивих,
                   із кучерів білих беріз?
    І ронить калина
                       червона калина
                                          намисто
    і капає,
            капає море зачаєних сліз.

    Це осінь ридає,
                  це осінь орошує поле.
    А ви пам'ятаєте
                         кру і курли
                                     журавлів?
    На білому світі немає,
                              немає ніколи,
    коли не чекає
                  із вирію
                              мати
                                        синів.

    Буває
           війною риплять
                        дерев'яні протези,
    коли повертає у бій
                             атакуюча ніч.
    Але не у цьому,
                 не в тому, –
                             як мовиться, –
                                              річ...
    Ви бачили як
                 усміхаються
                                   білі берези,
    коли оживає
                  поранене серце
                                       юначе?
    А мати радіє і плаче, –
                      тримайся, козаче!
    Радіє і плаче,
              і плаче од радості стріч.

                                          28.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  16. Тата Рівна - [ 2017.05.24 10:44 ]
    Гурби
    Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
    Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
    Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
    Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
    Ми, по коліна в траві й анемонах, спинами сонцю відкриті –
    Риємо шанці, ставим гармати – нікуди ж бо відступити!

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Гурби!.

    Тиснуть Мости, з Хижаків холод віє, йдуть Хижаки у атаку
    Згублять «Мамая» - покличем «Андрія», «Докса», «Панька», «ЗалізнЯка»
    Нас тридцять дев’ять – а їх майже триста – в білих гробах поселенців.
    Буде цей ліс пам’ятати довіку двадцятирічних шаленців!
    Обгів – Ступно – Москалівка – Чернява – сутички ярі, річка кривава.
    Річка Понора, хлопці – по норах. Наші Криївки стали – Собори!


    Лінії юних життів розпрямились – чисті долоні як дівка.
    Я не добіг та душа долетіла, сіла душа на Криївку.
    Квітами чорними ліс простелився, Гурбенські Гори – повстанки –
    Стали супроти червоного ката, грудьми зупиняючи танки.
    Люті години в котлі з тіл та поту, криці, вогню, криків болю –
    Булькав компот, те опійне чар-зілля, якого зварила нам Доля.


    Хлопці! Ганнусю! Мамо! Сестриці! Будем із вами – з Божої ласки…
    Може, воскреснем з трави чи з ялиці ще до наступної Пасхи.
    Я пташенятком зрОджуся в світі, злину до рідної хати,
    Зачну вам, мамо, піднімусь, тату, тиху молитву на ніч співати.
    Квітень – мінливий, квітень – лукавий. – Вбито «Мамая», спалені села –
    Сіла душа на Криївку й зітхає. Бігме, вона не весела…

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Нас освятили Гурби.
    Нас воскресили Гурби.
    Гурби!.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  17. Ванда Савранська - [ 2016.12.28 01:31 ]
    * * *
    З любов'ю старою стрічатись не треба:
    Згадаєш, як біль наплива,
    Як вчишся шептати до квітів, до неба
    Не мовлені вчасно слова,
    А сонячні мрії лишилися в літі
    Й немає дороги туди,
    І мусиш боротися в темному світі,
    Щоб радість здобути з руди...

    Про все не розкажеш і вже не розрадиш,
    Роки — це життя, це не мить.
    З любов'ю старою удруге ти зрадиш,
    То хай вона в пам'яті спить.
    Не ятри тепер свою визрілу душу,
    Не збуриться й інша душа.
    Хіба що тобі вона зовсім байдужа,
    Хіба що вже зовсім чужа...

    27.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Лазірко - [ 2016.11.21 03:15 ]
    вiн iде
    1.

    він іде
    а за плечима день
    сто пісень
    з очима херувимів
    він іде
    несе в думках едем
    сто імен
    за обрій невмолимий

    (приспів)

    кожна мить
    почувається вдома
    як болить
    я у пісні зведу
    білих крил
    надихаючий помах
    ріки нот
    з океанами душ

    не тамуй
    сумом серце гаряче
    відпусти
    за вітрами жалі
    як є ті
    за якими заплачуть
    не мине
    світло тої землі


    2.

    він іде
    дорогою цвіте
    де-не-де
    вплітає в небо терня
    він іде
    і дихає едем
    мов душа
    хлібів у свіжих стернях

    (приспів)

    3.

    він іде
    хоч пахне смертю степ
    ніч паде
    на плечі чужиною
    він іде
    і чути як росте
    Божий день
    між болем і війною

    (приспів)

    17 Лютого, 2016



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  19. Ігор Шоха - [ 2016.11.01 15:19 ]
    На чеку
    Добро зі сходу не приїде.
    Одні японці ще рідня.
    А як почую, – йде сусіда,
    то розумію – кацапня.
                      І хай ідуть будьонні і чапаї
                       за бойове опудало кремля.
                       А ми усі бандери-самураї
                      не любимо і духу москаля.
                   Не пустимо у душу москаля.
    Мені війна не рідна мати.
    І треба бути на чеку.
    Коли іде орда проклята,
    то я висмикую чеку.
                         І хай мене залякує Росія,
                   та я завжди, як юний піонер,
                       готовий зупинити інвазію
                         чергової колони еСеСеР.
                            І п'ятої колони еСеСеР.
    Таких, як я, багато буде,
    аж поки видохне орда
    і заживуть на волі люди
    і буде горе – не біда.
                  Нехай воюють урки і заброди
                      у себе, біля самого Кремля.
                         А ми усі за унію свободи
                         і волі на поталу москаля.
                   Щоб не було і духу москаля.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.18 22:05 ]
    Вересневе літо
    Чарівниця осінь сіє жовте листя,
    Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
    І співає птаство жваве, голосисте
    І усе навколо співом звеселя.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    І хоч день коротший все стає дедалі,
    Відлетять у вирій скоро журавлі.
    Тихо у багряній розчинюсь вуалі,
    Зацілую осінь у ясні жалі.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    Гаю мій коханий і природо люба,
    Де іще так гарно я розкошував –
    Підставляє осінь для цілунку губи
    І гублю від щастя я усі слова.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    10.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.08 00:04 ]
    Па-де-де на хвилях*
    Па-де-де на хвилях, па-де-де,
    Це вам не в союзі – «ДНД»,
    Це на пузі юзом де-не-де,
    По камінню пупом, як ніде.

    Баранці на хвилях, баранці,
    Ковзає медуза у руці,
    Опіки від неї на лиці -
    О які приємні миті ці.

    Тут на хвилях справжній парадиз,
    Посейдон пасе біленьких кіз.
    Граю морем, наче граф, маркіз…
    (Лобом не ударся в хвилеріз!)

    Каменюччя в морі. Каменю…
    В барі і креветки є в меню,
    Я в твоїх обіймах опиню…
    Ми в нічному морі в стилі «ню»...

    31.07.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.14 02:44 ]
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов*
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
    В моїм серці ся зашпортала любов.
    Моє серце так калата, як стара, подерта шмата,
    За тобов, моя кохана, за тобов.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    В очі фарбу дуже ти собі не ллєй,
    Бо ти фарба виїст очі, хто ж тебе сліпаку схоче?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    У трамвай ти на ходу не залажєй.
    Бо трамвай як хопит ногу і потєгне на дорогу,
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    З самольота з парашутом не скачей,
    Парашут ся не відкриє, Кров тя нагла враз залиє,
    Ти вважєй, моя кохана ти вважєй.
    Парашут ся не відкриє, Хто ж тоді ми ноги вмиє?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    До сусіда, до Івана не лажєй,
    Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    А в той вечір із дахівки падав дощ.
    Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
    Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
    А я мокнув, як той дурень під дощем.

    Якось раз сказала ти мені: "Іван,
    Приходжєй, ми разом ляжем на диван."
    Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
    Ну а вчора ти поставила капкан.

    Було літо, була осінь, вже зима.
    Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
    Я тебе підкараулив, ти пішла додому з гулев.
    Була в нас одна дівчина, вже нема.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.08 23:12 ]
    Арія березневого кота*
    Пам"ятаю, ніч була холодна,
    Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
    І вікно вже не світилось жодне,
    Бо тихенько й ніжно муркотав.

    Не скажу тобі, кохана, "Мяу!"
    Це не личить весняній красі,
    Лиш коли звучить потужне: "ВАУ!"-
    Вікна відкриваються усі.

    Пісня ця моя бентегу плодить,
    Я співав до самозабуття...
    "Господи! Ну хто це так заводить?!
    Певно нам підкинули дитя!"

    Господиня вибіжить в тривозі,
    І впаде у шоці раптом ниць:
    Світять їй в закоханій знемозі
    Пари дві палаючих зіниць.

    Розпусти хвоста, моя ти крале,
    І об мене шубкою потрись,
    Про твою я вроду досконалу
    Піснею тривожитиму вись.

    Тож почнімо ми весняні гони,
    Ти - втікай, я ж буду доганять!
    Хай коти із різних регіонів
    Хором "ВАУ!" також закричать!

    28 лютого 7517 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  24. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.10 12:56 ]
    ***
    І пішов собі дощ —
    у дощ
    бруківкою вулиць
    і площ.
    Сам собі
    по дощі —
    дріботів по склі,
    по дахах,
    стукотів грішми
    у ринвах.
    Біг і йшов
    раз – два, раз – два, раз – два…
    .

    Кап – кап – кап,
    а у шибках кришталь.
    Кап – кап – кап,
    а у краплях вуаль.
    Кап – кап – кап,
    а на розі вночі
    все стояв і стояв
    у благенькім плащі
    на безлюдних вітрах
    сам в собі —
    одинокий
    львівський скрипаль.
    .

    Біг і йшов
    стрімголов — знов і знов…
    Сам собі
    по дощі —
    світ за очі
    вночі.
    Ну і що
    що в плащі?
    Все одно
    на дощі
    йти йому одному уночі
    по холоднім студенім дощі…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.24 02:50 ]
    Таксі Шансон*
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  26. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:00 ]
    Голубонька
    Білокрилая голубонька
    прилетіла до подруженьки,
    довго з нею воркувала ,
    про свою любов зітхала.

    Ой, голубонько , голубонько,
    ти не вір своїй подруженьці,
    як з тобою воркувала ,
    тобі в душу заглядала.

    Білокрилая голубонько,
    прожени свою подруженьку,
    бо до тебе заздрість мала,
    твого хлопця чарувала.

    Будеш знати як, голубонько,
    довірять своїм подруженькам,
    вибирай з ким воркувати ,
    про свою любов казати.

    Ти лети, моя голубонько
    і забудь лиху подруженьку,
    прожени гірке кохання,
    що несло розчарування.

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Сахно - [ 2015.08.17 09:33 ]
    Сало їсти- це наука
    Дуже я люблю свята
    і причина тут проста,
    бо на свято є сальце -
    й підростає черевце.
    Занесу сальце до хати:
    гарне в мене буде свято.
    Сало їсти – це наука,
    ти лише мене послухай:
    сало з перцем - до обіду,
    на вечерю - сало з хріном,
    з рум`янесеньким бочком,
    ще й натерте часничком,
    а м`якесенька шкуринка -
    гарна мабуть була свинка.
    До сніданку - сальтисон:
    салу змінено фасон.
    Для гостей - сальце в духовку:
    не давати ж їм перловку?
    Щоб сальце їм подавати,
    треба ще й чарчину мати.
    Салу гості раді будуть:
    вас ніколи не забудуть!
    Навіть сплю і сало бачу:
    я до сала не ледачий,
    бо завжди сальця до свята
    не буває забагато.
    Правду люди ніде діти-
    салу треба нам радіти,
    коли сало на столі
    значить в нас хороші дні.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.02 11:55 ]
    Яблунева заметіль
    (Пісня)


    Диво-сад квітує знов
    Та й у пору травневу,
    Поринаємо удвох
    В заметіль яблуневу.

    Приспів:

    Яблунева заметіль,
    Заметіль яблунева,
    Стежечку мені й тобі
    Стелять пелюстки рожеві.

    Нас засиплять пелюстки,
    Мов сніжинки пухнасті,
    Закружляємо в танку,
    Захмелілі від щастя.

    Приспів:

    Нехай лине пісня ця
    Голосна аж до неба.
    Поєднала нам серця
    Заметіль яблунева.

    Приспів:

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Ох - [ 2014.11.27 22:51 ]
    Танці молодості


    Де танцмайданчик «Ж а б а» кожен знав і знає –
    трохи вниз до річки і вправо у гайок.
    Л а б у х і в а н с а м б е л ь вам будь-що заграє,
    хочете – «адєсу», хочете – хард-рок.
    На с а к с і грав сам Льова
    так неймовірно к л ь о в о –
    у всіх, хто його слухав, мокріло у паху.
    А на гітарі Вова
    рвав душу знову й знову,
    своїми с о л я к а м и видавлював сльозу.

    А кафешку поруч «Поплавком» назвали.
    На розлив там пиво, соки і вино.
    За р у б л я в бокали там сонце наливали*.
    Було це не зараз! Було це давно!
    Там юні діви з пляжу
    без фарб і макіяжу
    в халатиках легеньких. Нема гарніше їх!
    Всі юнаки активні,
    стрункі, швидкі, спортивні,
    і мускули рельєфні ще й кожен мав із них.

    Нині в тому місці клуб нічний «Камела».
    Там під фонограму скаче м о л о д н я к.
    Автогенні спалахи, скрегіт децибелів.
    Під блідою шкірою конопля і мак.
    Гель, фарба, туш, помада
    і пірсінгом бравада.
    Усе фірмове з п о н т о м – тату і навіть крем.
    Тупа на пиках маска.
    Судомна д у п о т р я с к а.
    Невже й від цього буде в них ностальгійний щем.
    -----------------------------------
    Хто не знає:
    * – «Сонце в бокалі» – популярний в 70-ті шмурдяк.
    Лабух – ресторанний музикант, який окрім основної програми виконує музичні твори різних жанрів на замовлення.
    --------------------
    Виконує – Ярослав Чорногуз
    Запис – Руслан Шевченко
    Кліп – Олексія Тичка:
    http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME
    =====================


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.21 00:55 ]
    Олексій Тичко Пісня під баян*
    Застільний музико, зіграй на баяні!
    Натисни на клавіші строго у такт.
    Сьогодні - веселі, щасливі і п'яні,
    А завтра, я знаю, вже буде не так.

    Затягнемо дружно "Акацію білу",
    Вона у невмілих і то зазвучить.
    Очистимо піснею душу зболілу
    І кожний згадає своє у цю мить.

    Ви, куме, налийте по вінця горілки,
    Бо тяжко тверезим дивитись у світ…
    Співаємо хором, горілка - як ліки,
    Сусідка весела і п’яний сусід.


    Приспів.

    Кругленькі клавіші старенького баяна,
    По чорних тисне і по білих раз-по-раз.
    Всього два кольори для здійснення бажання,
    Хай буде пісня і веселощі для нас.

    7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2014.06.05 23:10 ]
    Гойдалка кохання*
    Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
    Готове горе вже зими змаганням!
    Не гайся, галочко, і бігти устигай –
    Розгойдується гойдалка кохання.

    Агонія снігів гряде на берегах,
    Густі гілки згинаються дугою…
    Гойдаємось, кохаємося – ах, ах, ах! –
    Вагання невагомістю легкою!

    ГойдА! ГойдА! Ого! Ого! Ага-а-а! -
    Зневагою до гніву гравітацій,
    Де ігнорується жива вага –
    З галантністю голубимося грацій.

    Гойдай мене, гойдай мене, гойдай! -
    Ти гаряче гукаєш гуком ярим…
    І я гойдаю, аж регоче гай,
    Аж розбігаються безгучно хмари!

    10.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (8)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2014.05.31 22:44 ]
    Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2014.04.23 19:12 ]
    Пісня патріота-Казанови
    Хай дружина мене ні, не лає,
    Не батькує у лад і не в лад,
    Бо од неї втечу в Миколаїв
    До найкращих у світі дівчат.

    Не поїду ні в Рим, ані в Канни -
    Ти квитки мені в руки не сунь -
    Хай клекочуть у грудях вулкани
    У розкішних місцевих красунь.

    По Радянській пройдусь акуратно,
    Бідні очі мої – в різні бо…
    Тут вродливиць на метрі квадратнім
    Більше, ніж у Парижі, їй-Бо.

    Я дивуюсь, дивуюсь, дивуюсь
    Цій жагучій південній красі –
    Щічки-персики, вами милуюсь,
    Мов би сонцем налиті усі.

    Не поїду ні в Рим, ані в Канни,
    Вже вони, наче сіль ув очу,
    Між вулканів отут, між вулканів
    Магмопристрасно я протечу.


    14.04.7520 (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (22)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2014.03.14 19:34 ]
    Прозвучала пісня
    Шановне товариство! Сьогодні по каналу "Культура" Українського радіо в передачі "Мистецька афіша" (ведучий - Президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України - Віктор Герасимов) прозвучала наша спільна в Віктором Охріменком пісня "Колискова для коханої" (моє виконання Я.Ч.). Послухати можна ось тут: набрати в інеті: радіо "культура"; архів передач ІІІ каналу Укр. радіо; передача "Мистецька афіша" з 10.15-10.25. На жаль, посилання невірне: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=404428.
    Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
    http://maysterni.com/publication.php?id=93711

    З повагою

    Ваш

    Ярослав Чорногуз


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2014.02.14 21:15 ]
    Наталі (пісня)
    Буде в мене красуня-жона,
    Я просив тої ласки у Бога,
    Оминула ти мого човна,
    Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Я почав, я почав випивать,
    Бо не я п`ю тих любощів меду,
    Поки лікар-нарколог, мов тать,
    Не зашив мені в спину торпеду.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Наталі ти моя золота,
    Скоро стану циганським бароном,
    Утечеш ти тоді од мента,
    Золоту одягнеш ти корону.

    ПРИСПІВ:
    Ах, життя, небезпечна це гра,
    Сяє листя на вітах зелене,
    Наталі ще старіть не пора,
    Тож виходь, моє серце, за мене!

    1.01.7521 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (16)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2013.12.18 21:17 ]
    Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2013.10.01 23:35 ]
    Осіння дефіляда
    Дощ осінній крапа де-не-де,
    Витискає хмару немалую,
    Струнконога кралечка іде,
    По Хрещатикові дефілює.

    ПРИСПІВ:
    У стовпа заїхав «Мерседес»,
    Як побачив змійками панчохи,
    Київ замовкає враз увесь,
    Тільки чуть навколо «ахи» й «охи».


    Світ не бачив ще тебе таку –
    Чарівну, звабливу Люсю-Мусю,
    Наче песик той на ланцюжку,
    До твоєї тіні прив`яжуся.

    ПРИСПІВ:
    Ти поміть у натовпі мене,
    За тобою йти, повір, я мушу,
    Над тобою - диво осяйне -
    Парасолькою одкрию душу.

    О моя любов, моя Лю-Лю,
    Хай сипнеш з очей у мене перцем –
    На калюжу плащ я простелю –
    Ніжкою ступай мені на серце.

    ПРИСПІВ:
    Хай презирливий почую сміх,
    Але знай, чарівна диво-Ладо,
    Я вже, я вже біля ніг твоїх,
    Ти моя осіння дефілядо!

    30.09.-1.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (16)


  38. Юрій Лазірко - [ 2013.09.27 05:07 ]
    i знати не знала
    (пісня)

    і знати не знала для чого птахам не до сну
    а зілля шукала для серця — на теплу весну
    вагалися кроки мої
    трималися лісу й доріг
    та голос губився луною не йшов і не біг

    ти випав як злива і серце моє розцвіло
    у краплях щасливих веселки міцніло крило
    проміння мені дарував
    без меду солодкі слова
    злипалися ніжно у віях коли цілував

    і хотілося жити твоїми світами
    і котитися сонцем цілунку шляхами
    у тобі оживати метеликом білим
    і чекати на космос мурашкою тіла

    та стало нас мало як світла у місті нічнім
    і листя опало і холодно тільки мені
    ці вікна рибини немов
    дивилися ніби в трюмо
    і я відчувала як осінь заходила в кров

    осінь гуляла неначе повія
    спила до краплі останні надії
    бути без тебе — не гратися з Богом
    клаптиком неба латати дорогу
    плакати гірко і так засинати
    слухати вітер і тінню ставати
    плавати нетом у світ віртуальний
    там завмирати у тиші сусальній
    чути себе відчувати в легенях
    жовч тютюну і коріння мігрені
    і не в собі переносити волю
    зводити сум до ковтка алкоголю

    дивилася в небо що сипало зорі мов сіль
    голубила думку а та переходила в біль
    і скроні неначе бруньки
    щораз набухали гірким
    життям що текло непомітно з тремкої щоки

    а хотілося жити твоїми світами
    і котитися сонцем цілунку шляхами
    у тобі оживати метеликом білим
    і чекати на космос мурашкою тіла
    аби бігла панчохою ще одна стрілка
    і крутилась у щасті годинника білка
    зодягалися дні у хвилини барвисті
    у думки де ти є переписаний чисто
    аби тільки не сон аби тільки не пісня
    аби все що було долітало до після
    відпускаю тебе як човна мертва хвиля
    залишаю собі що на серце ти вилив

    26 Вересня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (24)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2013.07.20 01:38 ]
    Мілі-циціо-нерка (бандитська пісня)
    Ах, яка ж там іде струнконога! -
    Із києчком гумовим в руці,
    Фіолетові форми небоги
    Милі ці, милі ці, милі ці!

    Милі ці… міліциціонерка!
    Грає усмішка там на лиці,
    Гляне в очі, немов у люстерко,
    І зведеться в зіницях приціл!

    ПРИСПІВ:

    Арештуй мене, міліцицюнько,
    І «браслети» на руки надінь.
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься «Дінь-дінь!»

    Я завдам тобі, мила, «роботку» -
    Серце в грудях так шпарко: «Йок-йок!»
    На твою міліцейську «пілотку»
    Вже піднявся бандитський «кийок»!

    Нападу я на тебе, як мамба,
    Ти «черемхою» бризнеш між брів…
    Вже я плачу, ось-ось мені амба,
    Від кохання я весь занімів.


    ПРИСПІВ:

    Арештуй мене, міліцицюнько,
    І «браслети» на руки надінь,
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься: «Дінь-дінь!».

    Наді мною ти вже – господиня –
    Я вдихаю «черемху» волось»,
    Колихаються груди, мов дині…
    Чи мені це наснилось, здалось?!

    Напад на міліциціонерку!
    І за спробу її «дінь-дінь-дінь»
    Запроторить Феміда уперта
    До сибірських мене володінь.

    ПРИСПІВ:

    Тож згадай мене, міліцицюнько,
    Між тюремних своїх володінь.
    Хай озветься у камері лунко
    Дзвін шалений, що зветься «дінь-дінь!»*

    13-17.06. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (16)


  40. Володимир Книр - [ 2013.07.19 17:04 ]
    Pod samowarem (Біля самовару)
    Знов травневі дні,
    каштани квітнуть надзвичайні.
    Не до них мені,
    коли я маю справи чайні.

    Приспів:
    Ми біля самовару, я і Маша,
    кажу я: "так", жартує Маша: "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Чаю нам ледь вистачає,
    ми ж бо цілунки запиваєм чаєм.
    Ми біля самовару, я і Маша.
    І так сиділи б з нею день при дні.

    Поки те та се,
    нас пограбовано, звичайно.
    Винесли усе,
    та не приладдя наше чайне.

    Приспів:

    То ж біля самовару - я і Маша,
    кажу я "так", а Маша каже "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Так рум'янець до лиця їй,
    та погляд Машин дещо обіцяє.
    Й ми біля самовару, я і Маша.
    Було б нам нудно на самотині.

    2013



    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" 5.25 (4.92)
    Прокоментувати: | "Polish Bublitschki - Pod samowarem"


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2013.06.27 21:17 ]
    Мій бандитський київський район
    Я по Метробудівській іду,
    Там знайду на задницю біду,

    Долю дуже важко обдурить
    Дасть мені хто в зуби… закурить?!

    Все пройшло моє дитинство там
    Валер"янку я давав котам,

    Ми були веселі пацани –
    На базарі крали кавуни.

    У п`ятім класі потім заодно
    На горищі цмулили вино.

    В сьомому в аптеку я ходив
    Купувать собі презерватив.

    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    А потім разом в лісі як на те
    Займалися кунг фу і карате,

    І були на Борщагівку* злі,
    З нею розібратися ішли.

    Їй оголосили всі війну,
    Билися ми стінка на стіну.



    ПРИСПІВ:

    Відрадний хутір – тут я жив
    Метав у дерево ножі.

    Відрадний свій згадую як сон –
    Мій бандитський київський район.

    27 червня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)**


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (24)


  42. Володимир Книр - [ 2013.06.14 15:47 ]
    Серпанковий туман
    Ти дивишся мені так ніби-то у душу,
    В очах твоїх сумних читаю я "Зажди!",
    Та знаємо, нажаль, що їхати я мушу.
    Надовго чи? Хто зна? Можливо, назавжди.

    Приспів:
    Серпанковий туман над нами рожевіє,
    Вже вранішня зоря над тамбуром сія.
    Кондуктор не спішить, кондуктор розуміє,
    Що дівчину свою навік лишаю я.

    Запам'ятаю я усе, що ти сказала,
    Мить не забуду цю ніколи і ніде.
    Ще лиш один дзвінок, і стихне шум вокзала.
    Останній лиш дзвінок, і потяг відійде.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.27 22:56 ]
    Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
    Дипломат з долярами
    Кинув у сміття.

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов,
    Дипломат із баксами
    В бакові знайшов.

    ПРИСПІВ:

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов.
    Він фортуні дякує –
    Щастя там знайшов.

    Кінчиться наразі
    Це життя сумне,
    Ти із грязі в князі –
    Вознеси мене.


    Почалось для бомжика
    Не життя, а рай,
    Ти, фортуно, грошики
    Скрізь порозкидай.

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    ПРИСПІВ:

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    Я тепера, хлопці,
    Вже бомжацький дон,
    На Канари – гопца –
    Їду за кордон.

    Ось нардепом стану я –
    Боже, поможи,
    У Верховній Раді там –
    Партія бомжів.

    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Бо мене підтримує
    Весь бомжацький клан.

    ПРИСПІВ:
    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Більш не буде правити
    Нами бандюган.

    Вийшов з бандюганчиків –
    Щоб і я так жив.
    Тож наступний прийде нам
    Просто із бомжів.

    27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (27)


  44. Назарій Заноз - [ 2013.05.12 11:44 ]
    Хочеш коханий Пісня України. Вступ до опер
    Хочеш коханий для тебе я стану

    Галичиною тривожною дуже

    З пам’яттю доброю

    І без настану

    Все говоритиму про наше минуле

    Буду ходити до церкви молитися

    Свічки поставити і перемолоти

    Кості усім кому ми небайдужі

    Й тим хто байдужі - вони ж нам не чужді

    Буду просити щоб ти на побачення

    Більше квіток мені вже не приносив

    Краще приходь ти коханий зі стягом

    Так в моїх грудях щемітиме дужче

    Ще час до часу я просто зникатиму

    То з Піренеїв отримаєш вістку

    То з Апенін подзвоню випадково

    І розповім про невістку

    З Палермо, що тестя й тещу своїх не провідує.



    Хочеш коханий я стану Донбасом

    Тільки для тебе і тільки сьогодні

    Буду постійно чимось я зайнята

    Литиму труби й на своїм підвіконні

    Зліплю вазони із шахтного пилу

    Форми трикутної й напередодні

    Дня незалежності загляну у очі

    І сповіщу що кохаю я іншого

    Того сусіда що поверхом вище

    Ну пам’ятаєш квартира правіше

    Прапор ще в нього висить на балконі

    Трьох кольорів - посередині синій



    Хочеш коханий я буду Кримом

    Тобі від мене все буде спекотно

    Мова моя тобі завше звучатиме

    Шурхотом хвиль і шумом прибою

    Все по собі я пісок залишатиму

    І на губах твоїх буде солоно

    Смак пахлави у повітрі витатиме

    Й запах креветок червоних-червоних



    Хочеш я буду Поділлям для тебе

    Думати буду, що я у полоні

    В хаті постійно буде не проткнутися

    Турки й татари гулятимуть горді

    Запахом кави усе прокіптявиться

    Ти ж будеш завше готовий до борні

    І до походу далеко-далеко

    Щоби мене повернути з полону



    Хочеш я буду Поліссям й Волинню

    Й ми будем жити тоді серед лісу

    З вікнами що до болта виходять

    Я все тебе посилатиму к бісу

    Ти ж повернешся і в своїх долонях

    Знов принесеш мені букет очерету

    І комарів знову впустиш до хати

    Рано-ранесенько знову прокинемось

    І пробредемо ми щоб торгувати

    При пильній дорозі грибами

    Чорницями і повстанською зброєю



    Хочеш я буду твоїм Закарпаттям

    Завше з тобою говоритиму дивно

    І на подвір’ї поселю дві родини

    Ромів немитих

    І митих одну лиш

    Поруч своїми руками я створю

    Сад невишневий а сакури сад



    Хочеш я буду твоїм Запоріжжям

    Все воюватиму за тебе і просто

    Щоб не забути те діло хороше

    Битиму пики сусідкам і тіткам

    Бо ревнуватиму прости мене Боже

    Рідко усе ж я буватиму вдома

    А як буватиму то п’яною тільки

    Я на коні до квартири в’їжджатиму

    Й махатиму шаблею та довго кричатиму

    Аж поки мене не здолає утома



    Хочеш я буду для тебе Одесою

    І на питання відповідатиму довго

    Так що вкінці неодмінно завершу

    Знов запитанням

    Ну ти ж розумієш?

    Зватимусь я не інак Катериною

    Навіть якщо і зовуть мене Роза

    Ми переїдемо в іншу квартиру

    Ту де нічого не буде не спільного

    В нас і в сусідів і навіть в прохожих



    Хочеш я буду для тебе столицею

    Звісно до мене ти переїдеш

    Так що з кінцями що не позбудуся

    Навіть як схочу і навіть із ЗМОПом

    Будемо ми розмовлять соловї’ною

    Вдома але тільки не на роботі

    Будемо спати і в снах своїх бачити

    Як обираємо Київраду

    Але прокинемось і не поїдемо

    Велосипедами під Верховную Раду



    Хочеш коханий я буду з тобою…

    Собою?
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  45. Устимко Яна - [ 2013.04.10 17:42 ]
    Львів. нічне полювання
    ми йдемо на лови з левом
    раз два три
    повню чийсь носак розклеїв
    от чор ти
    на чотири - плани в клоччя
    і ме чі
    місто нас загризти хоче
    у но чі
    але ми вполюєм звісно
    п’ять шість сім
    наше сирникове місто
    всім всім всім:
    ми йдемо ховайтесь бóбри
    дев’ять де
    хай фортуна нинька добра
    в руки йде
    гей ворожко кинь-но карти
    на шинквас
    ні на лови йти не на варто
    раз два раз


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  46. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:29 ]
    Валентинка



    Я так сильно лю дівчи’ну
    Заколихую цю днину

    На хвили-ну й на секу-нду

    Надкусив я мандаринку
    Що забрав із під ялинки

    Мандари-нку й апельси-нку

    Файні маємо дарунки
    Я цілую твої руки

    Твої па-льці , твої о-чі

    Я малюю валентинки
    І ховаю у торбинки

    Валенти-нки, й мандари-нки

    Що казати я не знаю
    Бо писати не казати

    Я не зна-ю, я не хо-чу

    Твої очі, мої руки
    Мої пальці, твої вії

    Кльова па-ні, гарна тьо-тя

    Вас зі святом я вітаю
    Серенади я співаю

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі

    Ти богема я дилема
    Ти скуйовджена поема

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі
    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Сірий - [ 2013.02.15 10:24 ]
    На березі любові
    Ми слухали з тобою,
    Як грала тиша рання
    На березі любові
    Мелодію мовчання.
    Завмерли ночі звуки
    У піднебесній залі,
    І рук торкались руки,
    І вуст вуста торкались.

    Ще небеса високі
    Дрімали на деревах,
    І ніжки банив спокій
    У росах кришталевих,
    Габа живої річки
    Мовчала загадково,
    Ішло світання пішки
    Туди, де спало слово.

    Скрипалики прозорі
    Смички в туман ховали,
    І загасали зорі
    За сивим покривалом.
    Ми не будили слово,
    Не турбували мови,
    І так було чудово
    На березі любові!

    15.02.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (34)


  48. дмитро атасов - [ 2013.01.23 00:18 ]
    Солома
    Сонце сховалось за гай.
    Місяць з жита у небо зліта.
    Травень говорить:"Кохай!"
    Але в серці твоїм-золота солома.

    Ткав я для тебе пісні
    З промінців яснокрилих зірок.
    Ти ж відказала мені,
    Що для тебе я-лише жмуток соломи.

    Вітер у полі знайду.
    Розкажу про недолю мою.
    З ним я до тебе прийду
    І розвію,нарешті,твою солому.


    2007 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. дмитро атасов - [ 2013.01.22 23:43 ]
    Подарок
    Целую твои руки и глаза.
    Смотрю я на тебя,как на икону.
    И для меня открыты небеса.
    И ангелы летят по небосклону.

    Господь мне подарил тебя.
    За этот дар я благодарен Богу.
    Но стыдно мне...Ведь я боюсь немного,
    Что говоришь "люблю" ты нелюбя.

    За,что?..И почему?..Не знаю сам.
    Дано мне счастье-быть всегда с тобою.
    Для нас Всевышний освятил Свой храм,
    Который мы с тобой зовём любовью.

    2012 год



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. дмитро атасов - [ 2013.01.22 22:25 ]
    Херувим
    ХЕРУВИМ

    Промайнув повз нас ще один рік.
    Та не стали ми вдвох на рушник.
    І не наша в тім зовсім вина.
    Бо давно у нас мрія одна.

    Але десь там угорі-в небі нічнім
    На ясній зорі спить херувим.
    І не чує він Божий наказ-
    Цієї весни поєднати нас.

    Маківки церков, в небо дзвеніть.
    Не стихайте ви навіть на мить.
    Хай проснеться вже Божий гонець.
    І благословить нас під вінець.

    2005 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3