ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.02.23 00:18
Спочатку плакала, а потім
не проронила ні слівця, -
на чай запрошена жеброта,
з привабним обрисом лиця.
Зайшла до мене, мов на страту,
і почувалась, як трофей,
бо тужний погляд по кімнаті
блукав у пошуку дверей.

Вероніка Новікова
2019.02.22 23:07
Сонце заходить. І спопеляє все.
Хочеш, візьму за руку, чи за живе?
Не відвертайся, зараз надто відверто
все перейшло із задуму в явний сенс.

Хочеш, мечем притиснуся до стегна:
тіло до тіла, холодно і рутинно.
Хочеш, тягтиму вниз, до самого дна.

Володимир Бойко
2019.02.22 21:08
Коли тебе хоч день я не побачу –
То сам не свій, на цілий світ лихий.
Тьмяніє світло дня в очах незрячих,
Думок чітких заплутується стрій.

Мені потрібна ти, немов повітря,
Хоча б ковток, нехай він і гіркий,
Впіймати б погляд твій зрадливо-хитрий

Олександр Сушко
2019.02.22 15:04
Ця історія – чиста правда, друзі. Навіть імена героїв не вигадані, а справжні. А починалося все так. Груба у хаті почала куріти. Збігав до лісу, наламав молодих соснових гілляк, переодягнувся в сажотруса і поліз на дах. Відбив на лежакові кілька цегл

Микола Дудар
2019.02.22 14:55
Розпалю краще віршем камін
увімкну сірником святодійство
і ковтатиме сльози вже він
і гулятиме димом над містом…
Крізь подібне тепло не пройти
ні добавити ані відняти
сірниковий мільйонний мотив
нічієї до ранку кімнати…

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп,
Не знаючи втоми, веде пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами - сонцем доглянутий степ.

Редактору титрів не зайвий лікнеп.
Йому б тільки крейду і дошку довірив.
Автобусних фільмів дорожній вертеп,

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мура Ха
2019.02.22

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Бойко - [ 2019.02.13 13:18 ]
    Обновка
    На подвір'ї у Свирида
    Чергова забава,
    Скучкувалися сусіди
    І зліва і справа.
    Дехто навіть не питає,
    Що за пиятика.
    Головне, що наливають –
    Щедро і без ліку.
    Лиш далекий член родини
    Запитав з похмілля:
    – Що святкуємо, хрестини,
    Чи, може, весілля?
    Пояснило товариство
    Всім нетямовитим:
    – Цінну річ купили в місті,
    Належить обмити.
    Самогону наварили
    Із кумом до спілки.
    – Ну, а що ж таке купили?
    – Та пляшку горілки!



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  2. Марґо Ґейко - [ 2019.01.04 21:47 ]
    Не сотвори
    Не знайти більш такої персони,
    Наче бог з найепічніших вір.
    Коло тебе співали гарсони,
    А солістка гортала клавір.

    Тож луна досягала провінцій,
    В кулуари столиці зайшла –
    Компліменти лилися за вінця,
    Щоконцерту – гала і аншлаг.

    Ну і я, зачарована грою,
    Не розчула за звуками слів,
    Що у душу проникли, як в Трою –
    Не в коні, а чомусь у козлі.

    Понад вечір фальшивим акордом
    Ми напились вини і вина.
    В бороді, як здавалося, гордо
    Виглядала тоді сивина.

    Хоч в самого і різались роги,
    Загравався, почасти у борг.
    І мені, що звернула з дороги,
    Баритоном підспівував бог.

    Піддалися душевні скрижалі,
    Обернувши «не можна!» в «але…»
    Не завжди небезпека у жалі –
    Змій буває ще той кавалер.

    І тепер, як з манжета підсунув.
    Я вдивляюся: ти, чи не ти?
    Козлетоном волає парсуна,
    Замість бога – убогий сатир.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.12.31 12:37 ]
    Самоліквідація
                    І
    Обмежується коло друзів,
    яких раніше я вітав
    у новорічній завірюсі
    веселих шоу і забав.

    Завіяло: у іншу спілку,
    на манівці, у видавці...
    Великому в ПееМі мілко,
    мов криголаму у ріці.

    Ізолювали ся нарциси,
    тусуються глухонімі.
    У вирії – зозульки сизі,
    а ми сумуємо самі.

    Взаємо-критика лікує.
    Тому о будь-якій порі,
    як у молитві алілуя,
    чекаємо коментарі.

    Ачей і я іще учуся
    і не очікую на біс
    як інші містери і міс...
    За репутацію боюся,
    коли оказії діждуся
    і суну у халепу ніс.

                    ІІ
    Ото ж уже у цьому році,
    що добігає до кінця,
    усі свої колоди в оці
    повикидаю у сміття.

    Але й усе, що вадить зору
    і gentlemene &1 madame,
    я покажу як зайву флору,
    що шкодить мові і віршам2.

    (мороза діда в ці години
    усі чекають дива як
    маленького ів ув хлопчини
    тане́ сніжана на очах). 3

    Я уявляю читача,
    який ці опуси чита(є)...
    Якогось є не вистача4?
    А це я риму підганяю.

    Ковтаю альфи, їм омеги...
    А Муза скоса погляда4.
    Мої зоїли і колеги,
    вино поезії – вода.

    І наливаємо по колу,
    і випиваєм4... О! За нас!
    Аби русизми побороли,
    а суржик хай жує Пегас.

    Бува4 узрю неповториме
    і спотикаюся, – оп-ля!
    Але якщо не гріє рима,
    то мова аса звеселя4.

    Я копіюю і сюжети,
    і стиль, і фрази, і слова –
    усі досягнення поета,
    які і я не забува4.

    Поезія, буває, лічить5...
    І меланхолія зника4,
    коли не хо4, але увічнить
    сатира коміка ..... .

    Мені нашіптує і Муза,
    і щось навіює Борей –
    ну чо4 чіпать6 нам ......... ,
    коли у нього все о'кей?

    Нема кебети описати,
    що небо – ніби голубе?

    Та ну його! Мої дівчата,
    айда угадувать6 себе.

    А то попри освітні норми
    чоловіків-грамотіяк7
    неонебачені8 реформи
    не просуваються ніяк.

    Я помиляться6 не боюся
    і виростаю аж на п'ядь,
    коли – і не моя Ма..ся,
    але оцінює на п'ять.

    І хай поаплодує ....,
    що на ялинці є папайя,
    чеширський усміх на устах,
    поет линяє на очах.

    І хай за Вікою де .....,
    і я журитися не бу-9
    ду, і римую неповторно,
    що я у неї не табу.

    І хай мене не розчарує
    новою скрипкою ..... ,
    коли у хорі не почую
    її поез4, а не його.

    І хай почує .........,
    що я без неї аж зачах
    і все очікую романа10
    у неоліту11 на очах.

    І хай прижме до серця ....
    мене, як нічиє дитя,
    як та соломинка остання
    у течії мого12 життя.

    І хай, неначе Пенелопа,
    аматорка О.... К..
    почує мовою Езопа,
    що і її чека4 Улісс.

    І, мо4 по стилю і по тропам13
    пізнаю ...., і не сам,
    та не із нею, автостопом,
    поїду у її сезам.

    І аж тоді, як не загину,
    коли я напишу есе,
    накине соточку ......
    за те, що мова – наше все!

    А як почину і на лавку
    мене одного покладуть,
    мені Сашко підсуне .....
    на всі літа у дальню путь.

    А як до раю не поїду,
    то у наяд козирний ...
    пошле зі мною до Аїду
    свою Горгону і медуз.

    І у кінці почую фразу
    від редколегії ..,
    що я не вилізав ні разу
    за межі фабули і тем.

                    ІІІ
    Я розумію – наваяли...
    Куди його тепер подіть6
    усе, що тішить і ятрить –
    заслуги і високі бали?
    Та ще й аматорів навчали...

    А ви граматику учіть.

    Ну от і все. Останнє шоу
    на лабутенах. І – у рай,
    кудись за обрії, за край...
    Нехай перемагає мова.
    А одягаючи обнови,
    мої котурни не взувай.

    І пам’ятай, коли співають
    мелодії сонат14твоїх,
    то голосні не заважають,
    а заважає збіг14 глухих.

    Очікуй лаври Мельпомени
    у дежавю шерше ля фан.
    Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
    З Новим!
                   Бувайте.              
                         Гра-фо-ман.

    31.12.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (10)


  4. Ігор Деркач - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Тата Рівна - [ 2018.11.10 14:08 ]
    про любов
    Ти рефлексуєш, ниєш, кусаєш губи в кров, голишся сумно у ванній -
    Порожнє життя без любові твоє подібне до голого короля на старім протисненім дивані
    Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи! Мачо! - ти бездоганний, життя - небездоганне, ти - небездоганний, життя - без догани не може. Схоже, голи, буває, мало що значать. Серце - не м‘яч і не м‘ячик - шматок м‘язу, не заточений на змагання.
    Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи, перестань нити у тій ванній. І прийде до тебе твоя омріяна очікувана замастурбована до мозолів Любов
    Іванівна.

    10.11.2018





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.11.10 07:06 ]
    Іззаду
    Історія страшна. Тож я присяду
    І вип'ю для відваги грамів сто.
    Підкралася зима підступно ззаду,
    Пегасика гризнула під хвостом.

    У листопаді з пущі тхне морозом,
    Скінчився романтичний падолист.
    В поета є штанці зимові з ворсом,
    А у лошаки - тільки куций хвіст.

    Кагор ковтаю (Veritas in vino!),
    Лежить під боком муза в негліже.
    А вітер дме! Від холоду скотина
    Дрижить і плаче, навіть не ірже.

    Не хочеться аби земелька пухом
    Пегасові стелилась чи зачах.
    Тож коника крилатого кожухом
    Накрив іззаду з барського плеча.

    Вдягнув на вуха пижикову шапку,
    На бабки - жінчин в яблуках халат.
    Надходить ніч. Мороз ударить зранку.
    Ізаду тепло. Добряку - віват!

    10.11.2018р.

    Любов

    Несуть коханці любоньок до скирт,
    Цілують в'язи в пластикових перлах.
    Закоханих страждальців повен світ,
    Без них щемка поезія померла б.

    Хіба цікаве кабанця "Куві!"?
    Я до краси й пастелі змалку чулий.
    Люблю кокетування, як і ви,
    Мрійливі "охи" діви-капризулі.

    Колишуться у пазусі м"які
    Опуклості, аж сіпається око.
    Об тазові костисті мослаки
    Тернутись хочу, наче ненароком.

    Танцюємо чуттєве па-де-де,
    Шумить у голові амурний трунок.
    А ніс уже упав за декольте,
    Вуста зронили перший поцілунок.

    А далі - вихор! Лахи з плоті - геть!
    З Венерою сплелися у екстазі.
    Отак, столітнім, хочу стріти смерть,
    Якби не голод - з мавки би не злазив.

    Пишу по темі звично без кальсон,
    Лягають на папір пучком рулади...
    З алькова чути млосний голосок:
    Біжу - дружина кличе цілуватись.

    10.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  7. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  8. Галина Михайлик - [ 2018.10.13 10:53 ]
    Happy birthday for my ))
    Я - затята! Я затято щаслива!
    Бо щаслива - від кожного вдиху...
    Від чекання й стрічання щоденного дива
    у подяці за радість і втіху.

    За піано і форте, глісандо й вібрато
    чорно-білої клавіатури...
    Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято
    і муркоче солодкі мур-мури )))


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (13)


  9. Ігор Деркач - [ 2018.10.01 12:51 ]
    Заздравна поету-ловеласу
    На зорі не буди мене, люба.
    Уяви собі, поки я спав
    у раю – у гаю біля дуба
    я на мавку тебе проміняв.

    І коли я очуняю в силі,
    не забудь для моєї краси
    натягнути на ніженьки білі
    мої модні робочі труси.

    А якщо я уже відпочину
    і захочу з тобою у рай,
    не співай мені заупокійну,
    а заздравну мені заспівай.

    Дай зеленого сіна Пегасу,
    бо у тому едемі-саду
    окрім тебе і баби Парасі
    я і Мойру собі заведу.

    І часу тоді буде від пуза –
    на поези, сатиру, есе
    і на Парку, й на те, і на се,
    і на оду, бодай... чорногузу...

    А поезію, ліру і музу
    хай лелека Харону несе.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Сонце Місяць - [ 2018.09.28 23:36 ]
    навіть не
     
    зате який був маневр ~
    & знаєш знаю не знаєш
    cякий робінгуд~ браконьєр
    відблиск що досі тримає

    коли би ти засвяткував
    у постмодернізмі ~ флаєр
    що потім не знати не зна
    & сержант промовляє фаєр





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  11. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Сонце Місяць - [ 2018.09.06 18:36 ]
    шкіц
     
    картяр небезталанний
    спішить на свій тапчан
    де гості сплять вальтами

    бульварні ресторани
    зачинено хоча
    дві нетверезі дами
    вливають ніби чай
    в уста немов троянди
    усім услід мовчать
    озорені реклами
    пін-апи з королями

    час вимер у речах
    утома непроглядна
    & тлінная печаль





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  13. Сонце Місяць - [ 2018.09.04 18:37 ]
    Цирк уїхав
    (спекуляція)
     
     
    як воно ~ велемудрий артуре
    ллється пиво & раки варяться
    далі мерлін із вітром грається

    ґвіневера все марить зграями
    королівство собі регочеться
    ґалагад майорить дівочістю

    підмайстри пишаються бздурами
    чи венера в пабі сатурниться
    над чеснотами із докуками
    аквілони крізь хмари хукають

    уроборос красно звивається
    у жорстокий розкішний вакуум
    ватра мре & кволо спалахує
    цирк поїхав ~ зостались бахури





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  14. Ігор Деркач - [ 2018.08.30 10:32 ]
    Простенькі наративи
    Ой, радянські православні,
    вам лише відомо,
    що є зле, а що погане
    і яка кому догана
    у своєму домі.

    А мені казали гуру
    (і м'які, і терті), –
    не міняй свою натуру
    на овечу, вовчу шкуру
    і не будь упертий.

    Ні закону не порушуй,
    ані заповіту,
    не бери гріха на душу,
    оминай брудну калюжу,
    не одурюй світу.

    Не шукай собі пригоди
    на вино і гроші.
    І не думай при нагоді,
    що еліта у народі.
    Де вони, хороші?

    Залишай усім на спомин
    усмішку привітну,
    не клени, не бий поклони,
    обціловуй не ікони,
    а свою кобіту.

    Май усе, що є найкраще:
    і сім’ю, і хату,
    і немало, й не багато...
    А якщо тебе нізащо
    заперечує ледащо,
    є куди тікати.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Тетяна Левицька - [ 2018.07.31 14:09 ]
    Пишна вистава
    На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
    І ведучій відгукнулась із душком котлета.
    А у полі - ні тополі, жодної копиці.
    Ніде справити потребу головній артистці.
    За машиною присіла, глузду ризик вартий,
    А водій агітбригади був мастак на жарти.
    Навіть хто зівав - заплескав фабулі вистави,
    Бо кепкуп завів двигун і рушив різко вправо.
    Ще такого свисту, «браво» зроду не бувало!
    Животи понадривали, в буряки наклали!
    Пліткували аж в райцентрі ледве не щоденно,
    Що принади у артистки майже на півсцени.
    На цей раз жартун заядлий не чекав на помсту,
    Бо найдужче реготав там голова колгоспу!
    Телефонував на ферму, ото була втіха!
    «По міндобривам відбій - гній тут сам приїхав!»

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Бойко - [ 2018.05.27 19:01 ]
    Як Олеся застудилась (байка)
    Дрімав ставок, укритий жабуринням,
    Пливли хмарки легенькі угорі,
    В ставку, зігріті сонячним промінням,
    Вигулькували жаби й жабурі.

    Прекрасно все. Ідилія, та й годі.
    Аж раптом чути войовничий клич –
    Із-за ліска, на лихо всій природі,
    Летить-чадить «Жигуль» а чи «Москвич».

    Із жахом розлетілися лелеки,
    У мул зарились з ляку пічкурі,
    Відчувши враз смертельну небезпеку
    Закам’яніли жаби й жабурі.

    «Тю-тю, дурні, чого ви налякались,
    Ви подивіться, хто це завітав!
    Це ж справжня фея, ніжна та ласкава,
    Чарівнішої я не зустрічав».

    Та наша фея хутко роздяглася,
    Дрючок вхопила і в ставок мерщій.
    Страшенна колотнеча там знялася,
    Жорстокий і нещадний був розбій.

    І поспливали вгору черевцями
    За півгодини мешканці ставка,
    А фея, нагасавшись до нестями,
    Поси́нівши, ловила дрижака.

    У тім ставку живого не зосталось,
    Лиш жабуриння плава де-не-де...
    А наша фея, хто це – здогадались,
    І кашляє, і чхає і т.д.

    1981

    Нова редакція (за пропозиціями колег по ПМ)

    Дрімав ставок, укритий жабуринням,
    Пливли хмарки легенькі угорі,
    В ставку, зігріті сонячним промінням,
    Вигулькували жаби й жабурі.

    Прекрасно все. Ідилія, та й годі.
    Аж раптом чути войовничий клич –
    Із-за ліска, на лихо всій природі,
    Летить-чадить «Жигуль» а чи «Москвич».

    Із жахом розлетілися лелеки,
    У мул зарились з ляку пічкурі,
    Відчувши враз смертельну небезпеку
    Закам’яніли жаби й жабурі.

    «Тю-тю, дурні, чого ви налякались,
    Ви подивіться, хто це завітав!
    Це ж справжня фея, ніжна та ласкава,
    Чарівнішої я не зустрічав».

    Та наша фея хутко роздяглася,
    Дрючок вхопила і в ставок мерщій.
    Страшенна колотнеча там знялася,
    Жорстокий і нещадний був розбій.

    І поспливали вгору черевцями
    За півгодини мешканці ставка,
    А фея, нагасавшись до нестями,
    Поси́нівши, ловила дрижака.

    У тім ставку живого не зосталось,
    Скрізь мертвий штиль, як моторошний сон...
    А наша фея, хто це – здогадались,
    Тепер смакує жаб'ячий бульйон.

    2018





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  17. Василь Мартинюк - [ 2018.04.16 19:53 ]
    Квітки - зоринки

    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
    І виросте зоринка,
    Що снилася у сні.

    Посію під віконцем,
    Як влітку зацвіте.
    Буде вона як сонце,
    Небесне золоте.

    За ніч роса зірницю,
    Наповнить по вінці.
    Напитися водиці,
    Прискачуть стрибунці.

    А потім, як пелюстки,
    На квітці відцвітуть.
    Насіннячка малюські,
    На землю упадуть.

    Поллю насіння рясно,
    І зійде квіток з сім.
    Зоринки – квіти ясно,
    Світити будуть всім.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Гравець Шалений - [ 2018.03.30 20:50 ]
    Словенькозамудристий вірш
    один поетик шалененький
    прийшов у чужодомний сайт
    де маразматики старенькі
    на все наклали копірайт

    за правдоньку любо боровся
    та парнойенька сильніш
    він на юхоньку напоровся
    коли там виклав новий вірш

    юхонька дужечки злякався
    за сайтик рідненький всерйоз
    він так піднять його старався
    словомутящий віртуоз

    дрижачим в злоньці рученятком
    плюючи слюньку в монітор
    заблокував поетика козлятко
    сцикливий графоман-бугор

    інші поетоньки й поети
    словеньки свої берегли
    і в сусліковість піруети
    невидимо для всіх лягли


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Деркач - [ 2018.03.29 20:39 ]
    Зозулясті півники
    Свої поети і поетки
    всі як один – нівроку.
    Одним подобаються нецке,
    а інші люблять хоку.

    Моєму синові малому
    до них далеко, звісно,
    але іде цілком свідомо
    у абстракціоністи.

    Коли мазюкати кінчає,
    то іноді таємно
    і руки, й пензлі витирає
    на полотні моєму.

    Увага! Смійтесь, як охота.
    Один художник знаний
    оглянув цю його роботу
    і каже, - геніально!

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  20. Гравець Шалений - [ 2018.03.22 22:18 ]
    Дуже весняний вірш
    а за вікном летять сніжинки
    гарний весняний морозець
    позамітало всі стежинки
    ото для котиків капець

    не нявкають і не горлають
    хіба шо дома пару раз
    за що їм отаке, не знають
    знали б вони ціни на газ...

    Шалений також офігєвший
    весна упала на мороз
    зимою сніга було менше
    і це не жарти, все всерйоз

    гормони в тілі задубіли
    а їм би вирватись скоріш
    циклони вперті знахабніли
    такий от мій весняний вірш


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Тата Рівна - [ 2018.03.19 23:43 ]
    Короткий віршик про вісімнадцяте березня дві тисячі вісімнадцятого
    Євлампій на ковзанах у моцних штанах з начосом їхав на базар по свіжі огірочки
    Клара забила на кларнет, корали та Карла і, бляха-муха, шукала теплі носочки

    Пункти обігріву ем-ен-ес показали прогрес на кривій квартального звіту про зроблене
    Люди пост-восьмого березня стали знову трошечки сильно схожими на січневих гоблінів

    Охрінівші коти, завіяні у асані тигра, розгублено змінили вуличну фізкультуру на хатню йогу
    Снігу — в коліна, дме хуртовина третю добу, ялинки підморгують, бляха. Кінчається березень.
    Весна ж, їй богу)

    18.03.2018
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  22. Гравець Шалений - [ 2018.03.18 18:16 ]
    Шалений шле привіт
    пнутий із Клубу Підлизак
    бродив по вулицях інету
    шукав шалено новий знак
    куди поткнутися поету

    і ось, знайшов цей дивний сайт
    із пьоришком на логотипі
    можливо, тут буде олрайт
    і правду не забанять в липі

    бо параноїд Женя Ю
    залишив неприємний осад
    привєтіка йому я шлю
    нехай тримає крєпко посох

    й кричить усім "ти не прайдьош!"
    а після банить знов чийсь профіль
    йому всі кажуть: "Жень, харош!"
    та параноїку то пофік

    шо ж, зустрічайте ви ПееМ
    суржикомовний шал поета
    хай віє вітер пєрємєн
    а всі нещастя кануть в лєту

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  23. Ігор Деркач - [ 2018.03.15 18:15 ]
    Строга дієта
    Чотири дні п’ємо одну рабусту,
    і п’ять – їмо салати із капусти,
    ще шість жуємо трави й лопухи
    і сім – б’ємо поклони за гріхи,
    останні вісім: води й соки – ворог...
    А далі – дев’ять, ну а потім – сорок.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Галина Михайлик - [ 2018.02.12 15:25 ]
    віртуальним коханцям (жарт)
    ні вайбер (ні вібро-…) вай-фай ані твіттер
    вкантактє фейсбук інстаграм
    а чи терабайти знимкованих квітів
    архіви онлайн-мелодрам –
    ніщо не замінить долоню в долоні
    і вечір удвох тет-а-тет
    троянди мартіні бретельки червоні
    і пошепки ніжний сонет...

    :)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (17)


  25. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  26. Ігор Шоха - [ 2017.12.18 13:52 ]
    Те саме іншими словами
                                      І
    У леплезорії – всі у безпеці.
    Всі одинакові і не кусають.
    І одноногому легко живеться –
    ловко на чобота мешти міняють.

    Гілля й гілля викорінює вітер.
    Дрова самотньо збираєш у лісі.
    Біля криниці ні впасти, ні сісти.
    Бовтають відрами. Хочеться пісі.

    Кумкають жаби на березі хором.
    Гаслами любо змели жабуриння.
    І по коліна пузатому море.
    Дулю лишає майбутній дитині.

    І до печінки усе пропікає.
    Що за юрма? Уникаю халепи...
    Сняться поетки: то Свєта, то Майя.
    Хочуть очистити музу од лепу.

                                      ІI
    Пасинки рідні, шляхетні кацапи,
    де наобіцяні нам паляниці?
    Ви у Везувії грієте лапи,
    поки снігур доїдає синицю.

    Не помирити юрбу і поета.
    Де ви усі скотиняки і гади?
    А-а-а? Масажуєте пальці скелета –
    ідоли вічні: монета і зрада.

                                          18.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  27. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Шоха - [ 2017.12.01 21:28 ]
    По теплих слідах
    Подякую своєму читачеві,
    якого помічаю де-не-де.
    Іронізує, граючи на нервах,
    оцінку ліпить як дев'ятку Шева,
    коли у небо пальцем попаде.

    І я такий. Чого гріха таїти,
    що краще помічається чуже?
    Таке, бува', описують піїти,
    що читачеві краще оніміти,
    ніж уявити ризи негліже.

    Новації поезії – в ефірі.
    Але чого спинатися, коли
    одуреному люду не до ліри?
    Хай на Олімпі каються еміри,
    аби повиздихали їх осли.

    А лицарю чого ламати піку,
    якщо немає сенсу у війні?
    Нехай воюють віршики-каліки,
    аніж ідальго на узбіччі віку.
    А що іще лишається мені?

    Не вишиваю як уміють інші,
    але і одночасно – не грішу,
    ...коли даю рецензію віршу́.
    Ліплю поеми, оди, шию вірші,
    бесідую, сміюся, а найгірше –
    я автобіографію пишу.
                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  29. Віктор Ставицький - [ 2017.11.29 19:11 ]
    Конфуз
    Хронічний любитель жіночої статі,
    В якого на пенсії все, крім очей,
    Зустрів молодичку. І з звичним завзяттям,
    Ковтаючи слинку, масненько рече:

    Ходімо зі мною, моя люба заю,
    Чекає на тебе мільйон насолод:
    Я оди пишу, серенади співаю,
    Свіженький в запасі завжди анекдот.

    На що молодичка йому промовляє:
    Ви щойно так ніжно назвали мене.
    Я зовсім не проти: - ну зая, так зая.
    Але ж застереження маю одне.

    Ніхто проти од і співанок не спорить.
    Та в нас, у зайчих, є приватний закон:
    «Морковка» щоб завжди трималась бадьоро,
    Й «капусти» у банку хоча би з мільйон.

    Ми любимо шопінги, спа, ресторани –
    Бажання у тіла й душі молоді.
    Якщо це у Ваші уходило плани…
    Куди ж Ви побігли? Чекайте! Заждіть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Ставицький - [ 2017.11.29 19:06 ]
    Конфуз
    Хронічний любитель жіночої статі,
    В якого на пенсії все, крім очей,
    Зустрів молодичку. І з звичним завзяттям,
    Ковтаючи слинку, масненько рече:

    Ходімо зі мною, моя люба заю,
    Чекає на тебе мільйон насолод:
    Я оди пишу, серенади співаю,
    Свіженький в запасі завжди анекдот.

    На що молодичка йому промовляє:
    Ви щойно так ніжно назвали мене.
    Я зовсім не проти: - ну зая, так зая.
    Але ж застереження маю одне.

    Ніхто проти од і співанок не спорить.
    Та в нас, у зайчих, є приватний закон:
    «Морковка» щоб завжди трималась бадьоро,
    Й «капусти» у банку хоча би з мільйон.

    Ми любимо шопінги, спа, ресторани –
    Бажання у тіла й душі молоді.
    Якщо це у Ваші уходило плани…
    Куди ж Ви побігли? Чекайте! Заждіть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Тата Рівна - [ 2017.11.29 01:30 ]
    Про музику)
    З усіх нот які можна виловити у скрипі вісі земної
    Вичути у мелодіях неминуче тонучого корабля
    Я чую лише до-мі-нуючу тишу
    Намагаючись розчути щось більше хоча б ля


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.11.15 22:13 ]
    Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
    Я малюю світлі лики,
    прикрашаючи життя.

    Намалюю я Марусю,
    наче паву у саду,
    і до неї усміхнуся.
    А яку я ще найду?

    Буду під гітару грати
    їй мелодії сумні.
    Тихі арії співати,
    але далі – ані-ні.

    Лине пісня солов’їна,
    ніч минає, плине час
    і в одне єднає нас.

    Щоб закінчити картину,
    хоч за те, що я мужчина,
    поцілуй мене ще раз.

                                          2008


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  33. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:30 ]
    Соняхи

    А вони не сходять,
    Мимо мене женихи,
    Подружок проводять!
    А зі мною не ідуть,
    Може я не гарна,
    Та ж нівроку, там і тут,
    Панночка шикарна!
    Маю файненький город,
    Файно обробила,
    В грядках ніжиться осот,
    Лобода вродила!
    У хатині павуки,
    Придане сплітають,
    Глянуть в вікна парубки,
    Через тин тікають!
    У колодязі відро,
    Ввечері втопила,
    Втік Данило, втік Петро,
    Так і не зловила!
    Посміхалась через тин,
    Я сусіду Гнату,
    Тільки Гнат той не один,
    В нього жінка клята!
    Напекла я пиріжків,
    Пригостила Гриця,
    Тепер Гриць той без зубів,
    Мене сторониться.
    Сватам шила рушничок,
    Поколола пальці,
    Зробив тато з гілочок,
    Косорукі п'яльці.
    Мама голочку дала,
    Голка тупа, ржава,
    Ще й селом чогось пішла,
    Нехороша слава.
    Не вродили соняхи,
    Не дозріли сливи,
    Ох, не люблять женихи,
    Мене, нещасливу!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Валентин Ліпчинський - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  35. Ігор Шоха - [ 2017.10.02 22:45 ]
    Іван та Мар'я
    Іван у Мар'ї – воїн-старожил.
    І разом прожили вони чимало.
    Але на Мар’ю зайвих кінських сил
    у воїна уже не вистачало.

    Лежить Мар’яна тиха і німа,
    а генерал поринув у нірвану.
    Але – лап-лап! Мар’яни десь нема.
    І це занепокоїло Івана.

    Сюди-туди – нема її ніде.
    У туалеті здибались одначе.
    Сидить його Мар'яна на біде
    надула губи і ось-ось заплаче.

    – Чого це ти? – запитує Іван.
    – Та от сиджу і думаю-гадаю,
    чому якийсь облізлий дідуган
    до мене, генеральші, діло має?

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2017.09.29 10:53 ]
    Уже шкідливо

    Пора шкідливу звичку цю кидати…
    Курити? Пити? Жерти?
    Довіряти!

    30.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан Гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рейки, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.08.27 22:31 ]
    Повістка денна
    Я у Європу не тікаю,
    хоча і хочу як дитя,
    яке з огидою збирає
    чуже накидане сміття.

    Я дуже хочу на Канари
    як це не раз уже було,
    але на євро і доля́ри
    мені якраз не повезло.

    Я не поїду до Китаю.
    Японія мені чужа.
    І не Сибір мене лякає,
    а харакірі без ножа.

    Я й у Америку не хочу,
    хоча волію за межу
    і океани перескочу,
    але завию, затужу

    коли через полярне коло
    як журавель перелечу
    і зрозумію, що ніколи
    не політаю досхочу.

    Я залишаюсь в Україні
    як той на сідалі когут,
    який не чує свій капут.
    – О'кей! Але які наївні
    собі доказуємо нині, –
    уся моя Європа тут.

                                  08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  39. Устимко Яна - [ 2017.08.20 09:40 ]
    пісенька прокрастинатора ( на мелодію «Піду втоплюся у річці глибокій)
    скінчилася днина скінчилися дві
    закінчився тиждень вітри в голові
    широка й незміряна часу ріка
    упевнено мишку жбурляє рука:

    Приспів:
    піду пройдуся з кімнати в кімнату
    ще купа часу я встигну -- все ок
    давно відомо що прокрастинатор
    найспокійніший у світі звірок

    дедлайни спливають на серці мандраж
    і думка панічно впадає у раж
    навала сюжетів та образів тьма
    та тільки журбинка бо часу нема

    Приспів:
    бігом писати писати писати
    до ранку встигну герою будь спок
    усім відомо що прокрастинатор
    найвиверткіший у світі звірок


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.07.23 21:22 ]
    Секрети кузні
    Я не пишу, а «вишиваю».
    Хай крицю варить сталевар,
    а я, буває, ще й клепаю
    і закипає самовар.

    Іду косарити на луки,
    перелопачую город –
    усе одно ази та буки
    не озадачують народ.

    Метафори беру зі стелі.
    Є коцюба і рогачі.
    Уранці списую пастелі
    і силуети уночі.

    А вечорами кличу Музу,
    як не навідає сама.
    Вона поету не обуза,
    але мовчу, коли нема.

    Відомо не мені одному,
    що є боєць – один за всіх.
    І що поганого у цьому
    або у помислах моїх?

    Не оминаю акварелі
    не наполоханих сорок
    і неопалених зірок.
    Боюся лише мене-стрелів.

    Думки хапаю на льоту
    і маю те, чого не маю,
    але нікому не зриваю
    підметок з рипом на ходу.

    Оце і всі мої секрети.
    Казати може й не з руки:
    – Я не люблю пусті сюжети
    і неотесані думки.

    Ніяке діло не минути.
    Та пам'ятаю поміж тим:
    одне – склепати і забути,
    а інше – милуватись ним.


    07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  41. Ігор Шоха - [ 2017.07.18 21:02 ]
    Моральні засади(16+)
    Не дивись на жіночі принади
    як на ласощі й море утіх.
    Все, що маємо, буде позаду,
    що попереду – думати гріх.

    Не дивись на чуже й епатажне,
    як буває, вальяжні коти,
    бо ніяка сама не покаже
    те, на що й не очікуєш ти.

    Не дивися, бо це аморально,
    все хороше – одному собі.
    Не журися, хоча і печально
    залишати її у юрбі.

    Не дивись на жону як собака,
    що забув, де масли заховав.
    Самурай у азарті атаки
    пам'ятає, яку обирав.

    І як огир не п'яль на кобилу
    косе око. Піймай за узду
    і дивися на яблука білі,
    а не фіги у райськім саду.

    Не дивися на неї ніколи,
    як вона, наче баба Яга,
    де б у гречку не стала нога.

    І гляди мені! Буде крамола
    не тоді, як вона напівгола,
    а коли абсолютно нага.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  42. Артем Ємченко - [ 2017.06.20 15:14 ]
    Сумніви
    Чи зрадіє кохана
    Чи зніміє від горя
    Як почує від мене:
    Мов Азовського моря
    Води жовто-зелені
    Твої очі шалені.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2017.05.27 22:16 ]
    Повернення Улісса
    Усі на цьому світі одіссеї,
    ну, себто – ми, одні чоловіки.
    Не можемо лише без однієї,
    а з усіма, буває, залюбки.

    Але його чекає Пенелопа.
    І мій герой подався із війни
    по морю-океану автостопом
    до першої єдиної жони.

    Далеко однолюбу до Ітаки.
    А по дорозі – диво-острови,
    а на одному жіночок, як маку,
    і не одна солодша од халви.

    А він один як мати народила.
    І каже повелителька йому:
    « Коли наяда кожна буде мила,
    тоді й поїдеш далі – напряму».

    І що робити неборака має?
    Це ж поратися – нічку не одну!
    Тоді герой їй так відповідає:
    « А я з найпоганішої почну».

    Але й наяди – не дереворити.
    І кожна має «ґо́нори» свої,
    аби «уподоба́ли» не її.

    Посадовили грека у корито –
    свою найнекрасивішу любити
    жене Еол Улісса до сім'ї.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  44. Валентин Ліпчинський - [ 2017.05.17 16:02 ]
    * * *
    посуду гори немиті
    скалкою в п’ятку вп'ялись
    знаю тютюн й оковита
    ще пригодяться колись

    перли єдваб лантухами
    тягне на спині верблюд
    він гімалайський між нами
    хоч Гімалаї не тут

    де баобаб мандрагора
    є і оаза - зі скель
    в озеро неозоре
    води спадають - і Лель

    Ладу тихесенько кличе -
    Баба Яга на мітлі
    жаб на шампури з патиччя
    хоче нанизати - злі

    очі палають в нестямі -
    крізь буреломи чогось
    нам не дізнатися з вами
    пруться ведмедиця й лось

    поки Горинич коcмічний
    лайнером в небі пливе
    пнуться верблюди крізь вічність
    вушко у голки нове


    17.05.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  45. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.17 15:58 ]
    Жартівливе
    У крісла в обіймах зі склянкою чаю,
    Коханий, я знов за тобою скучаю.
    Далеко? В сусідній кімнаті...Слів море...
    Думками ти весь у вікні монітора.
    Он схеми, таблиці. Науки проблеми.
    Все часу немає - робочі дилеми.
    А в крісла обіймах я знову скучаю...
    Скучаю? Та ні! Я планшет свій включаю.
    - Кохана! Ти де?..."У альпійській долині!"
    - Купив той планшет і шкодую донині.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  46. Валентин Ліпчинський - [ 2017.05.06 19:23 ]
    Поетична геометрія
    ламана поцілунку коло обіймів ніби
    чи квадратура кола чи теорема Ферма
    ти у коханні бачиш проблиск бозона Хіггса
    темну матерію наче там її і нема

    дві паралельні долі не перетнуться у часі
    через дві точки лінія тільки одна пряма
    третій тут явно зайвий хай і до чорта ласий
    мрією про трикутник але дарма дарма

    три молоденьких бджілки сіли на білу стелю
    сталося це ненароком всі у одній площині
    ти їх зженеш і доки ліжко для двох розстелиш
    взнай опинитися встигнуть знову у ній чи ні

    в темній кімнаті кішку нам відшукати не вдасться
    відповідь на риторичне є очевидно у сні
    випаде з шафи тарілка і розіб'ється на щастя
    поки читатимеш вірші і загадкові й сумні


    06.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (15) | "Наталя Пасічник **** що не кажи а зараз часу нема для жартів"


  47. Ігор Шоха - [ 2017.04.14 11:46 ]
    Дорогою до себе
    ***
    Любити праведно і грішно –
    не маята, аби своє.
    А от грішити, як не смішно,
    любов нікому не дає.

    ***
    А що, якби надути губи
    і, догоджаючи юрмі,
    ревіти соло до-ре-мі,
    і як ієрихонські труби,
    ламати стіни у тюрмі?

    ***.
    Не уповаю на урочу мить,
    коли усіх поезія чарує,
    і заглядає в душу, і ятрить.
    Бо самоу́к нічого не навчить,
    якщо його недоучка не чує.

    ***
    Живуть же люди! – без голок
    і не з'їдають муки творчі.
    А як набридне монолог,
    організують діалог
    із порцією злої жовчі.

    ***
    Товариш ворогом не буде,
    якщо не лізе у корито.
    Лукавий б’є себе у груди…
    Цікавими бувають люди,
    якщо уміють говорити.

    ***
    Одні поети пам'ятають,
    що їх читатиме народ.
    А інші інших доганяють
    і що-попало напихають
    у заримований кросворд.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  48. Володимир Бойко - [ 2017.04.01 21:25 ]
    Подайте!
    Каліка я на ліву ногу,
    Подайте бідному мені.
    Не можу рушити в дорогу
    Ні пішки, ані на коні.

    Коли ж мені на допомогу
    Ви дружно скинетеся всі,
    Тоді щодня біля порога
    Мене чекатиме таксі.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Шоха - [ 2017.04.01 17:23 ]
    Зірки й супутники мої
    ***
    Один із перших зодіаку,
    але – на ниві для дітей,
    миролюбивий до ідей
    зірок воюючого знаку.

    ***
    Фея ефірної форми,
    рими і ритму «поез»,
    знає і етики норми,
    і лікувальний «лікбез».

    ***
    Бойовий. Береться за високе
    і перекладає срібний вік.
    Заримую я його як ...
    і себе впізнає чоловік.

    ***
    Не те, що вітер в голові
    і лексикою віє псевдо,
    але, буває, візаві
    показує девіз і кредо.

    ***
    Не у султана полонянка,
    але із іменем таким.
    У мокасинах індіанки
    чарує генієм своїм.

    ***
    Поета цього і зоїла
    любили коміки пера,
    але Івана Спілка з'їла
    і на ПееМі є діра.

    ***
    На його оригінальні НІКи –
    ні пародій, ані фельєтону...
    Тикає сигарою у пику
    дяді Сему, серу і Лінкольну.

    ***
    Мене блокує на папері,
    немов я ірод моровий,
    і рідко гупає у двері
    дізнатися, чи я живий.

    ***
    «Найзалізні́ша» леді у Майстерні,
    яка «пиляє» опуси мої,
    але не любить, їй не характерні, –
    а-а і у́-у, -айя і її.

    ***
    Любитель майструвати кучеряві,
    а іноді задумливі рядки,
    що і не знаєш за коментарями,
    які його, які мої думки.

    ***
    Мене лояльно привітає
    як друг поета і пісень,
    і як приємно, що згадає
    бодай у Юрійовий день.

    ***
    У неї кредо поетичне:
    себе почути – це не гріх.
    Орієнтована у вічне –
    сучасна у піснях своїх.

    ***
    Подвійне ім’я – чарівне, як на мене,
    але і двомовне у нашій сім’ї.
    Палюче ім’я воєводи Семена
    за неї дописує образ її.

    ***
    Єдиний українець зримий,
    який сповідує Талмуд
    і каббалу, якщо не тут,
    то явно – у Єрусалимі.

    ***
    Перебирає менестрелів
    собі по духу і крові́ –
    ініціаторка дуелей
    між запальними візаві.

    ***
    Тисячолітніх замків дух столітній,
    таємних фей і лицарів акин,
    Ірландії і України син
    метафізичний, і живий, і вічний.

    ***
    Угаданий у кожнім добрім слові.
    Належне віддаю його перу
    як гу́цулу по духу і по мові
    і на ПееМі першому гуру.

    ***
    Недооцінена прем’єрами
    утаємничених майстрів,
    мене не чує за озерами
    багатослів'я інших днів.

    ***
    Вірші як майстер клепає,
    а не якесь там ледащо.
    І пунктуація – на́що?
    Адже помилок – немає.

    ***
    Він ще не Бах, але, – ох,
    як же він музику пише!
    Нас уже чули обох
    і як дует, і не лише.

    ***
    Ім'я у неї тої волинянки,
    яка і на купюрі не ізгой,
    і на ізгоя рушила б у танку,
    а Лю – її улюблений герой.

    ***
    Ой кохає еротична згуба
    аватара в образі абрека.
    Ще би люльку і шаблюку Бульби,
    то на що тоді та тюбетейка?

    ***
    Навідує мої пенати,
    коли – ...нікого і ...ніде.
    А пообідає у Канта,
    то й у нірвану поведе.

    ***
    ПееМ леліє і тримає
    у рукавиці їжака,
    лояльним іноді буває
    на тлі реакції совка.

    ***
    Бандурист і поет у когорті Перуна,
    у Природи – Боян і її чародій,
    обожатель русалій, трипільської руни,
    найщиріший колега у вірі своїй.

    ***
    Коли дошкуляють усім
    його епіграми і жарти,
    не буде оцінений автор
    пишатися его своїм.

    ***
    Хай не кожному кварта, і пісня,
    і привіти мої весняні –
    усміхніться хоч першого квітня
    і не буде печалі мені.

                                  01.04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (26)


  50. Ігор Шоха - [ 2017.01.27 16:08 ]
    Поетична реприза
    У мене вистачає серця,
    аби до кожної дійти.
    Та хто з поетом поведеться,
    той набереться маяти.
    Як заборонене кохання
    читаємо думки чужі,
    вишукуючи ті страждання,
    що їжаками – по душі.
    Ранимі й ковані із криці,
    ви не читаєте мене.
    Як в Гоголя, – ніяка птиця
    до середини не сягне.
    І що дія́ти …балаболу,
    якщо я не мольфар, а дід,
    якому проситься, і коле
    солодкий заборонний плід?
    І як мені її забути?
    Не Вас!.. Поезію, манкурти.
    Мої нічийні жіночки,
    нема поета-баламута,
    якщо закручують гайки.
    Іду в запій. Мене немає
    як не було і восени.
    Мою поезію чекає
    уже мелодія весни.

    ...................................
    Таке моє кусюче его.
    Не слухає, коли, – к ноге!
    Але від альфи до омеги
    усю вину прийме еЛГе.
    І пам'ятайте, як раніше,
    усе між нами навзаєм,
    Не грайтесь, діти, із вогнем,
    якщо вас опікають вірші.


    01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6